автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Деятельность культурно-просветительных opганизаций Юга Украины в период культурного подъема (1917 - конец 1920-х гг. XX ст.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Деятельность культурно-просветительных opганизаций Юга Украины в период культурного подъема (1917 - конец 1920-х гг. XX ст.)"

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кокошко Федір Іванович

< • '

'--Л УДК-947.1 (477)

ДІЯЛЬНІСТЬ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНІХ ОРГАНІЗАЦІЙ ПІВДНЯ УКРАЇНИ В ПЕРІОД КУЛЬТУРНОГО ПІДНЕСЕННЯ (1917 - КІНЕЦЬ 1920-х рр. XX ст.)

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Донецьк -1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Миколаївському державному педагогічному універси Міністерства освіти України

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор,

заслужений працівник освіти України Тригуб Петро Микитович

завідувач кафедри філософії та історії Миколаївськ філії Національного університету «Києво-Могилян< Академія»

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук, професор Даниленко Віктор Михайлович, завідувач відділом культури України Інституту Історії України НАН України '

кандидат історичних наук, доцент Задніпровський Олександр Ілліч, доцент кафедри історії України Донецького державного університету

Провідна установа - Харківський Національний університет Міносвіти України

Захист відбудеться 3 лютого 2000 р. о ІЗ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.02 по захисту дисертацій в Донецькому державному університеті

(340055, м.Донецьк, 55, вул. Університетська, 24, II уч. корп., ауд.32).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького державного університету (340055, м.Донецьк, 55, вул. Університетська, 2-

Автореферат розісланий «28» грудня 1999 р.

п

Вчений секретар ґІіН" • •

спеціалізованої вченої ради О.В.Крапівін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У нелегкий період національного відродження, що відтепер переживає Україна, не спадає інтерес до історії, культури, духовних витоків нашого народу, тобто тих складових, без яких процес утворення повноцінного демократичного суспільства є неможливим. У цій ситуації великої актуальності набуває необхідність усвідомлення тієї неоціненної ролі національної культури, яка в усьому її багатстві та багатогранності завжди була важливим засобом виховання, фундаментом духовного розвитку особистості, адже саме у культурі зосереджені ті гуманістичні дінності, які ніколи не старіють.

Характерною рисою сьогодення є зростання національного самоусвідомлення у пострадянських народів. У Конституції України знайшло :воє відображення важливе положення про те, що держава сприяє кон-юлідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і сультури. Будівництво незалежної України неможливе без вирішення питань культосвітнього характеру і тому досвід 1920-х років може бути вико-шетаний у кінці 90-х рр. XX - на початку XXI століття.

У сучасних, дуже непростих у політичному і економічному плані, умо-іах розбудови незалежної України одним з першочергових завдань є вироб-іення орієнтирів державного та національно-культурного будівництва. У ів’язку з цим постає необхідність наукового переосмислення процесів, які іідбувалися в культурній галузі після подій Лютневої революції 1917 року, а акож дослідження діяльності численних культосвітніх установ у історико-тнографічних регіонах нашої держави.

Необхідність всебічного вивчення цих питань у ішнішніх умовах дик-ується такими обставинами: по-перше, розбудова Української держави по-тавила перед історичною наукою завдання об’єктивного висвітлення її ми-іулого, спотвореного імперською ідеологією, щоб якомога скоріше позбу-ися старих заідеологізованих стереотипів; по-друге, знання шляхів і ме-одів збереження української культури в пору діяльності культосвітніх то-ариств Півдня України служитиме важливим фактором для реалізації олітики національно-культурного відродження в нашій державі. Цьому та-ож буде сприяти грунтовне вивчення позитивного досвіду, набутого цими становами.

Потреба наукового аналізу окресленої проблеми обумовлена й тим, шо вітчизняній історіографії ще не створено узагальнюючої праці, в якій би омплексно розглядалися питання діяльності культурно-освітніх організацій південному регіоні. '

Обраний напрямок наукового дослідження є складовою частиною те-атики досліджень Миколаївського регіонального центру Інституту історії ’країни НАН України з проблем Нижнього Подніпров’я та Побужжя.

Предметом дисертаційного дослідження є основні напрямки й форми

діяльності культосвітніх організацій по ліквідації неграмотності серед рослого населення, піднесенню культурного рівня українського наро оскільки ця діяльність була складовою частиною політики, яка біль відома під назвою «культурної революції».

Об’єктом дослідження є культурно-освітні установи зі своїми стату ми, положеннями, членством людей, різноманітними формами праці, ідея збереження і розвитку духовного життя українського народу, а також ф мування його національної свідомості.

Хронологічні рамкн наукового дослідження обумовлені тематнчн спрямованістю і охоплюють період з 1917 по кінець 1920-х років. Ним межа припадає на час Лютневої революції в Російській імперії, внаслі; якої змінився державний устрій. Подія ця стала початком масового вині нення в Україні культурно-освітніх організацій. Верхньою межею с і і рік, коли культосвітні товариства перестають відігргватн головну ролі процесі культурних перетворень й відходять на другий план.

Територіальні межі дослідження охоплюють південний регіон ' раїни, а саме - степову її зону. Нині на цій території розмістилася біль частина Одеської, Миколаївська, Кіровоградська, Херсонсь Дніпропетровська, Запорізька, майже вся Донецька та південна частина ] ганської областей.

Мета і основні завдання. Виходячи із актуальності теми, спираючі на праці попередніх дослідників, а також враховуючи недостатній ступіш розробки у вітчизняній історіографії, дисертант ставить перед собою мс дослідити діяльність культурно-освітніх організацій Півдня України, особливості.

Для досягнення поставленої мети автор передбачає вирішити такі зг дання:

- визначити причини, які покликали до життя численні культури освітні організацї після Лютневої революції 1917 року;

- розглянути процес існування і функціонування клубів, бібліотс просвіт та інших культурницьких товариств у часи, що передували' рее люційній зміні державного устрою в Україні;

- прослідкувати неоднорідність позашкільних установ, які від само початку свого існування дотримувалися різної ідеології;

- дослідити залежність названих організацій від державних органів вл ди, систему їхнього підпорядкування останнім;

- висвітлити роль української інтелігенції, яка працювала в кул тосвітніх установах, у формуванні свідомості свого народу;

- проаналізувати причини, що привели до занепаду та згортані діяльності селянських будинків, їх закриття на фоні загального наступу ! українську культуру наприкінці 1920-х років;

- виявити досягнення культурно-освітніх організацій, які зберегли-навіть після жорстоких сталінських репресій;

- узагальнити позитивний досвід позашкільних закладів Півдня У

з

іаїпи;

- вказати на недоліки в їхній діяльності.

Наукова новизна одержаних у процесі дослідження результатів юв’язана, перш за все, з самою темою дисертації, яка досі ще не була предметом спеціального розгляду. Це перше комплексне дослідження діяльності сультурио-освітніх організацій на Півдні України. Автором дисертаційної юботи введено до наукового обігу раніше невідомі матеріали, за допомогою іких зроблено спробу більш детального й глибокого вивчення діяльності :лубів, сельбудів, бібліотек та інших культурницьких осередків; прослід-:овано процес їхнього кількісного і якісного зростання; визначено роль на-ваних установ у розвитку та збереженні української культури.

Використання нових архівних матеріалів, значна частина яких уперше водиться у науковий обіг, дозволило зробити висновок стосовно того, що азначені культурницькі товариства несли на собі основний тягар по форму-аиню нової соціалістичної свідомості широких верств населення. Завдяки ізноманітній документації фондів Центрального комітету, губкомів, ок-ужкомів, районних та волосних комітетів комуністичної партії України далося дослідити господарську діяльність сельбудів і розкрити не тільки її озитивні моменти, а й негативні. Ці аспекти розглядаються в науковій ітературі вперше. Автором зроблено спробу по-новому осмислити місце і оль позашкільних установ у культурному піднесенні, систематизувати й загальніші їх позитивний досвід у контексті сучасних процесів іціонального відродження.

Практичне значення дисертації полягає в можливості використання її атеріалів і висновків для дослідження діяльності культурницьких ор-інізацій в інших регіонах нашої держави, а даних фактологічної бази - при дготовці вузівських та шкільних курсів з вітчизняної історії та спецкурсів проблем культурології. Результати проведеного дослідження можна широ-

> використовувати при написанні спеціальних робіт з історії культури, івіти, духовного життя нашого народу. Матеріали даної теми також мо-угь бути залучені для визначення тематики курсових та дипломних робіт, музейній справі.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що автор:

- комплексно вивчив етапи розвитку культосвітнього руху південного гіону України як частину загальноукраїнського процесу культурних пере-орень;

- проаналізував роботу різноманітних культурно-освітніх організацій, а ме: клубів, сельбудів, бібліотек, просвіт та інших щодо їх освітянської шьності;

- визначив роль селянських будинків Півдня України у загально-гіональному культосвітньому русі;

- охарактеризував роботу окремих культурно-освітніх установ в 1917-20-і роки;

- узагальнив позитивний досвід культурницьких закладів Півдня Ук-

раїни.

Апробацій результатів дисертації здійснювалась на засіданнях кафе ри історії України Миколаївського державного педагогічного університе-кафедри історії України Донецького державного університету, на обласн наукових краєзнавчих конференціях, зокрема, на Другій історій краєзнавчій конференції, присвяченій 130-річчю з дня народжен М.С.Грушевського в 1996 р., на міжрегіональній науково-практичній кс ференції, яка відбувалася в Миколаєві 1-3 жовтня 1996 р. Дослідження а робувалося на Сьомій міжнародній науковій конференції «Мова і культур; що відбулася в Інституті міжнародних відносин Київського університету і Т.Шевченка з 23 по 27 червня 1998 року.

Здобутки автора опубліковано у виданій монографії, у збірниках д повідей і повідомлень вищеназваних конференцій, а також у збірнику М НаУКМА «Наукові праці». Всього одинадцять публікацій, з яких 3 вміще у фахових виданнях.

СТРУКТУРА І ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів (деся підрозділів), десяти таблиць, висновків, списку використаних джерел літератури (545 назв), додатків у вигляді 22 фотографій. Повний обсяг д сертаційного дослідження становить 208 сторінок.

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено предмет, мету завдання, наукову новизну і практичну значимість дисертації, окреслеї хронологічні рамки дослідження.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база та методолог дослідження» аналізується література, подається короткий огляд джере покладених в основу дисертації.

Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження наукові методи і принципи пізнання, що грунтуються на здобутк; вітчизняної науки, на неупередженій інтерпретації подій і явищ. Оцінюю1 їх, автор дотримував вимог загальнодослідницьких принципів історизму • об’єктивізму, що досягається максимальним використанням джерельних м теріалів для забезпечення наукових підходів у вирішенні поставлених за дань, а також іншими чинниками. При написанні дисертації автор викорі стовує описовий, проблемно-хронологічний, статистико-аналітичний мет ди, що дало можливість вивчити та дослідити означену проблему й досяп поставленої мети.

Досліджуючи проблему, автор врахував науковий доробок вітчизняні і закордонних істориків, культурологів, а також видання представників у\ раїнської діаспори з питань суспільно-політичних та культурних явищ період з 1917 по кінець 1920-х років. Історіографія вивчення діяльнос культурницьких товариств розглядається за хронологічно-проблемни принципом.

Література з порушеної теми почала виходити в світ відразу після того, к Лютнева революція дала початок масовому виникненню культурно-ісвітніх організацій на місцях. Це роботи Т.Верхоли, А.Богомолова і $.Данилевського, Г.Поршнєва, С.Сірополка1, в яких мова йде про не-бхідність утворення товариств «Просвіта», відкриття першого в Україні ародного будинку, становлення бібліотечної справи.

Окремі аспекти розвитку культосвітніх установ у 1920-і роки розкри-ають праці А.Вожгальського, М.Галущинського, Г.Горохівського, [.Маркова, В.Фурера, І.Цареградського2 та інших, основною метою яких уло надання всебічної практичної допомоги названим культурницьким то-ариствам.

Серед видань узагальнюючого характеру стосовно політосвітньої іяльності в Україні в цілому, з цифрами щодо кількості клубів, бібліотек, глянських будинків й інших культурницьких установ, досягненнями і не-оліками їхнього функціонування, виділимо статті М.Волобуєва, .Копеліовича, Л.Рашкова, В.Ястржембського3, які друкувалися у 1920-х жах на сторінках періодичних видань.

У 1927 році вийшла в світ праця Я.П.Ряппо4, присвячена історії перших жів радянської освіти в Україні. В ній представлено значний матеріал, що ає загальнокультурне значення, вперше дається ретельний аналіз складно-

> процесу культурної революції в Україні за період з жотня 1917 по 1927 к. Робота не позбавлена помилкових положень, містить елементи спро-ення у з’ясуванні окремих фактів, і все ж вона була першою спробою ісвітлення історії української радянської культури.

Розвиткові процесу культурного будівництва у досліджуваний період, •лі культосвітніх установ у ньому у 1930-х роках було присвячено низку ібіт, серед яких можна виділити праці «Бібліотека і читач на Україні», Іадания и рабочий материал по теории и практике культстроительства»5 та

ерхола Т. Про Просвіти (поради, як засновувати сільські та містечкові Просвіти). - Проскурів, 1917. - 7 Богомолов А.А., Данилевский В .Я. Народные Дома как культурно-просветительные центры. - Харьков: юз, 1918. - 200 с.; Поршнев Г.И. Книжное дело в кооперации. - Иркутск: Сеятель, 1919. - 95 с.; •ополко С. Народні бібліотеки. Організація та техніка бібліотечного діла. - Кам’янець-Подільський. 9.-24 с.

ожгальский А. Изба-читальня. Ее организация и методы работы. - М.: На помощь деревне и школе, :5. - 111 с.; Галущинський М. Українські народні бібліотеки і праця над поширенням книжки. - Львів: іання товариства «Просвіта», 1926. - 15 с.; Горохівський Г. Кооперативний куток у сельбуді. - Харків: ігоспілка, Б.р. - 36 с.; Марков В.Д. Режиссер в клубе. - М.: Госуд. изд-во, 1924. - 156 с.; Фурер В. Як на

і стінну газету видавати. - Харків: Держ. вид-во Укрзїни, 1925. * 103 с.; Цареградский И. Газета как ору-политпросветработы (Газета в библиотеке, клубе, избе-читальне). - М.: Красная новь, 1924. - 61 с.

хгтобуев М. Пути и достижения политпросвета // Путь просвещения. - 1924.-.N2 10. - С. 117-128; Воло-

в М. Організаційна система політосвгш на селі // Селянський Будинок. - 1926. -№ 7-8. - С. 53-55; Копе-вич Я. Деятельность центральных органов Наркомпроса // Путь просвещения. - 1922. - № 1. - С. 408; Рашков Л. ГлавполитпросвеїКлубная работа // Путь просвещения. - 1923. - № 3. - С. 323-325; Ястр-ібський В. Культурно-освітнс будівництво на десяті роковини Жовтня // Селянський Будинок. - 1927. --10.-С 22-28.

ппоЯ.П. Народна освіта на Україні за десять років революції. - Б.м., 1927.-42 с.

Зліотека і читач на Україні. - Харків-Київ: Держ. вид-во України, 1930. - 241 с.; Задания и рабочий ма-іал по теории и практике культстроительства - Л.: Изд-во КУБУЧ, 1932. - 221 с. •

інші.

Про національно-культурний розвиток в Україні в літературі другої пс ловини 1940-х - середини 1950-х років майже не згадується тому, що згідн з тогочасним ідеологічним постулатом існував єдиний соціум під назвої «радянський народ» з притаманною йому «пролетарською культурою»; раз так, то виходило, що культурного розвитку окремої національної спілі ноти просто не було, хоча формально вона визнавалася, про що свідчать де кади національного мистецтва і літератури, які відбувалися у 1930-і роки Москві.

Окремі праці, автори яких досліджували стан культурного будівництв в зазначений період, з’являються лише в кінці 1950-х на початку 1960-років. Не можна не відзначити монографії І.Д.Золотоверхого, Г.М.Шевчук та О.Б.Слуцького6. Роботи ці мають важливе наукове значення, хронологіч но доповнюють одна одну, містять багато фактичного матеріалу про діяль ність культурно-освітніх організацій. Але є й недоліки - це ідеологічна заан гажованість, яка проявляється в поділі культурницьких осередків на «хоро ші» і «погані» або «ворожі», та однобокість, а звідси - і необ’єктивність ви сновків.

Цікавий інформаційний матеріал про роботу окремих позашкільних за кладів радянської України вміщує праця І.Валько і І.Міневича7, але автори на жаль, приділили мало уваги діяльності клубів і бібліотек в період з 191' по 1929 роки.

Вивченню питань культурних перетворень, розвитку народної освіті присвячено кілька грунтовних праць радянських істориків Г.Г.Карпова М.П.Кіма, Г.І.Ясницького8, в яких автори доводять, що ніхто і ніколи не пі клувався так про культурні скарби, як це робила комуністична партія. Всім; своїми успіхами і досягненнями культура зобов’язана мудрому партійном; керівництву. Зрозуміло, що історики повинні були так писати, але крім вка заної основної ідеї, в цих роботах висвітлюються досягнення кульосвітньо справи як в СРСР, так і в Україні.

Проблеми розвитку народної освіти за роки радянської влади, боротьбі більшовиків за свідомість народних мас у післяреволюційний період, вихо вання робітників і селян у комуністичному дусі розглядаються в робота? П.Варгатюка, І.Кураса, В.Солдатенка, В.Горбунова, І.Золотоверхого А.Ігнатенка, П.Кувшинова, М.Куліченка, В.Маланчука, А.Лихолата

6 Золотоверхий І.Д. Становлення української радянської культури (1917-1920 рр.). * К.: Вид-во АН УРСР 1961. - 424 с.; Шевчук Г.М. Культурне будівництво на Україні у 1921-1925 рр. - К.: Вид-во АН УРСР 1963. - 435 с.; СлуцькийО.Б. Радянське! культурне будівництво на Україні в перші роки боротьби за соці алістнчну індустріалізацію країни (1926-1929 рр.). - К.: Вид-во АН УРСР, 1957. - 209 с.

7 Валько І., МіневичІ. Клуби і бібліотеки Радянської України. - К.: Держполітвндав УРСР, 1960. - 222 с.

* Карпов Г.Г. О советской культуре и культурной революции в СССР. - М.: Госкультпросветиздат; 1954. 243 с.; Карпов Г.Г. Партия и культурная революция в СССР. - М.: Госполитиздат, 1957. - 72 с.; Ким М.П 40 лет советской культуры. - М.: Госполнтиздат, 1957. - 388 с.; Лсницький Г.І. Розвиток народної освіти н; Україні (1921-1932 рр.). - К.: Вид-во Київ, унів., 1965. - 256 с.

[.Романової, А.Чунакова9, статті А.Мельниченка10. Зазначеним працям вла-тивий суб’єктивний класовий підхід до розгляду окреслених проблем, у их обов’язково підкреслюється керівна роль комуністичної партії в куль-/рному будівництві, що цілком відповідало існуючим ідеологічним вимо-ім часу.

Виділимо роботу історика М.Д.Березовчука11, в якій досліджується дія-ьиість комітетів бідноти в Україні. Автор доводить, що комбіди не обме-увались активним втручанням у вирішення завдань продовольчої та земе-ьної політики комуністичної партії і радянської влади. Вони проводили та-зж велику культурно-освітню роботу: відкривали народні будинки, хати-тгальні, школи для дорослих і т.п. Це ще раз доводить значимість культос-тньої діяльності у 1917-1929 роках.

Роботи Н.Горбача, О.Лисенка, Л.Ткачової, В.Якуніна12, а також колек-івні авторські праці13, що були видані після 1985 року, характеризуються іачним розширенням джерельної бази, якісно новим підходом до вивчення юблем культури, освіти та історії взагалі. Суспільно-політичні зміни, ш’язані з розвитком демократії і гласності, мали позитивне значення для ієї історичної науки в Україні, зокрема, посилився відхід від попередньої ідеологізованості і схематизму.

Сучасний погляд на проблеми культурних перетворень, а також суспі-но-політичного життя України у досліджуваний нами період відображе-ій у роботах, які вийшли з друку після 1991 року, таких авторів як

аргатюк П.Л., Курас И.Ф., Солдатенко В.Ф. В.И.Ленин и большевистские организации Украины в Ок-рьской революции. - К.: Изд-во полит, лит-ры Украины, 1980. - 373 с.; Горбунов В.В. Развитие [Лениным Марксистской теории культуры (Советский период). - М.: Искусство, 1985. - 350 с.; Золото-хийІ.Д. Історія радянської культури. - К.: Радянська школа, 1966. -247 с.; ІгнатенкоА.П. Соціалістична ьтура на службі трудящих. - К.: Вид-во політ, літ-ри України, 1976. - 176 с.; Кувшинов П.С. Здійснення ших ленінських декретів на Україні. • К.: Вид-во політ, літ-ри України, 1973. - 85 с.; Куліченко М.І., танчук В.Ю. В.І.Ленін і розв’язання національного питання на Україні - К.: Вид-во політ, літ-ри Украї-1971. - 320 с.; Лихолат А.В. Здійснення ленінської національної політики на Україні 1917-1920. - К.: тсова думка, 1967. - 304 с.; Романова Н.С. Культурно-просветительная работа в деревне в 1918 г. // ьба за победу и укрепление Советской власти (1917-1918 гг.): Сб. статей. - М.: Наука, 1966. - С. 200-Чунаков А.В. Коммунистическая партия в борьбе за культурное строительство деревни. 1927-1937 гг. Высшая школа, 1981. -144 с.

[ельниченко А.М. Деятельность Коммунистической партии по созданию советской системы народного ззовання на Украине (1818-1920 гг.) // Годы борьбы и побед: Материалы Всесоюзной научной конфесій, посвященной 60-летию победоносного окончания гражданской войны в СССР (1918-1920 гг.) / кол. Н.И.Супруненко(отв. ред.) и др. - К.: Наукова думка, 1983. - С. 198-203.

;резовчукМ.Д. Перші соціалістичні перетворення на селі. - К.: Вид-во політ, літ-ри України, 1976. - 149

эрбач Н.Я. Торжество ленінського вчення про культуру. - Львів: Вид-во при Львів, держ. унів. видав, днання «Вища школа», 1986. - 152 с.; Лисенко О.В. «Просвіти» НаддніпрянськоїУкраїни у дожовтне-період // АН УРСР. Інститут історії. - К., 1990. - 34 с.; Ткачова Л.І. Інтелігенція Радянської України в од побудови основ соціалізму. - К.: Наукова думка, 1985. - 191 с.; Якунин В.К. Социалистическое ительствона Украине (Историография 20-х - второй половины 30-х гг.). - Днепропетровск 1989. - 72

горія Української Культури / Під заг. ред. І.П.Крип’якевича. - Нью-Йорк: Вид-во УККА, 1990. -718с.; яика социалистического строительства на Украине (1921-1925) / Отв. ред. С.В.Кульчицкий И АН ‘Р. Институт истории. - К.: Наукова думка, 1989. - 230 с. .

О.Коновець, Я.Малик, Л.Радчепко14.

Хотілося б зазначити, що чим новіша досліджувана нами історична лі тература, тобто чим далі вона від 1920-х років, тим менше в ній присутн тема культурно-освітніх організацій в період їхнього найбільшого піднесеи ня. Мова йде або про культурну політику взагалі як, наприклад, у книга: П.Голубенка, І.Нагаєвського, М.Семчишина15, або про окремі її аспекти, саме: швидкоплинний процес національно-культурного відродження в рокі боротьби за незалежність Української держави, відсутність системної робо ти з розвитку культури в часи, коли світ був розколотий «на біле і червоне» винищення цвіту інтелігенції й т.п. в колективних авторських роботах16.

З позицій об’єктивності та історизму характеризують національно культурні процеси 1917-1929 рр. статті І.Гошуляка, А.Гриценкс Ю.Курносова, Д.Розовика та інших17.

Період Визвольних змагань, а також новаторські 1920-і роки приверну ли до себе велику увагу українських істориків, про що переконливо свідчат кандидатські дисертації Н.Бакланової, Т.Бевз, В.Клименка-Мудрогс

О.Кручека, Н.Ротар, Ю.Чирви18, в яких досліджуються проблеми національ но-культурного відродження, політичного, економічного та соціальногі розвитку нашої держави. У той же час науковці майже не торкаються дія льності культурно-освітніх організацій.

Таким чином, як показує аналіз наукової літератури, більша її частин вивчає культурні процеси в загальнореспубліканському масштабі. Окрем публікації висвітлють процеси культурного будівництва на Півдні України

14 Коновець О.Ф. Просвітницький рух в Україні (XIX-перша третина XX ст.)-- К.: Хрещатик, 1992. - 12 с.; Малик ЯЛІ. Тоталітаризм в українському селі. Перша спроба впровадження (жовтень 1917 - березен 1918 р.). - Львів: Ред.-вид. відділ Львів, унів., 1996. - 149 с.; Радченко Л.О. Сучасна історіографія націс нально-демократичноїреволюціїв Україні 1917-1920років. -Харків: Око, 1996. - 120с.

15 Голубенко П.І. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. - К.: Дніпро, 1993. - 447 с.; Нагасвськнй Історія Української держави двадцятого століття - К.: Український письменник 1993. - 413 с.; Семчишн М. Тисяча років української культури. - К.: АТ «Друга рука», МП «Фенікс», 1993. - 550 с.

16 Культура українського народу: Навч. посібник / Русанівський В.М., Вервес Г.Д., Гончаренко М.В. та ін. К.: Либідь, 1994. - 268 с.; Лекції з історії світової та вітчизняної культури / За загальн. ред. А.В.Яртис: С.М.Шендрика, С.О.Черепановоїта ін. - Львів: Світ, 1994. - 495 с.; Правда через роки. Статті, спогади, де кументи / Бурносов В.Ф., Бут О.М., Лихолобова З.Г. та ін. * Донецьк, 1995. - 127 с.; Українська культур; історія і сучасність/ За ред. С.О.Черепаново'і - Львів: Світ, 1994. - 455 с.

17 Гошуляк ІЛ. Проблема соборності українських земель у добу Центральної Ради // Укр. іст. журн. - 199'

- № 3. - С. 26-41; Гриценко А.П. Документи фонду Генерального секретарства народної освіти як джерел з історії українського національно-культурного відродження (1917 рік) // Укр. іст. журн. - 1997. -№ 3. -( 65-78; Курносов Ю.О. Духовне життя на Україні в 20-30-х рр. // Укр. іст. журн. - 1990. - № 1. - С. 93-9< Розовик Д.Ф. Центральна Рада й українська культура// Укр. іст. журн. - 1993. -№2,3. -С. 17-27.

18 Бакланова Н.М. Політичні процеси та культурологічні проблеми в умовах становлення тоталітаризму (н прикладі України в 20>х роках): Автореф. дне... канд. політ, наук: 23. 00.04 / Одеськ. держ. унів. » 1.Мечникова. - Одеса, 1996. - 26 с.; Бевз Т.А. Формування Української держави за доби Центральної Рад (березень 1917 - квітень 1918 р.): Дис... канд. іст. наук: 07.00.01. -К., 1995. -213 с.; Климснко-Мудрий В.( Національно-демократичний рух за часів Української Держави гетьмана П.Скоропадськогос Дис... каш іст. наук: 07.00.01. - К., 1996. - 184 с.; Кручек О.А. Культура в УСРР в І920-1923 рр. як об'єкт держави* політики: Автореф. дне... канд. іст. наук: 07.00.01 / Інститут історії України НАН Україна - К., 1997. - 2 с.; Ротар Н.Ю. Діяльність українських національно-демократичних урядів в галузі освіти (1917-1920 рр. Дне... канд. іст. наук: 07.00.01. - Чернівці, 1996. - 227 с.; Чирва Ю.І. Розвиток народної освіти У країн (1917-1932 рр.): історіографія проблеми: Дне... канд. іст. наук: 07.00.01. -Дніпропетровськ 1995. • 216 с.

іроте комплексне дослідження щодо культурно-освітніх організацій у пів-іенному регіоні відсутнє, що й обумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Джерельна база дисертації складається з друкованих і архівних мате-іалів. У першу чергу, це офіційні державні документи, які друкувалися у ресі, збірниках нормативних актів, виходили окремими брошурами і ста-овили законодавчу базу культурно-освітніх перетворень в Україні19.

Другу групу джерел становлять матеріали політичних партій, громад-ьких об’єднань та організацій, що були надруковані в документальних збі-никах. Оскільки комуністична партія зосередила в своїх руках всю повноту олітичної влади, то слід виділити рішення і постанови з’їздів, конференцій і пленумів ВКП(б), КП(б)У, які на всіх рівнях визначали основні принципи іеологічної роботи20.

Важливі рішення щодо культурного будівництва в роки громадянської ійни, відбудови народного господарства і на початку першої п’ятирічки мітять в собі тематичні збірники документів і матеріалів державних органів і юмадських організацій21.

У 1920-і роки широко практикувалося видання звітів ЦК КП(б)У, ЦКК-К PCI УРСР до Всеукраїнських з’їздів, а також окружних партійних орга-ізацій до партконференцій, в яких, поряд з іншими, розглядалися і питання /льтмасової роботи. Звіти склали третю групу джерел22.

Проблемам національно-культурного розвитку населення України у до-

Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской Державы (Законы, постановления, инструкции, ркуляры). Апрель-июнь. - Выл. 5. - Одесса’ Практическое правоведение, 1918. - 38 с.; Собрание Узаконим и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. - 1-е изд. -1919. - № 3. - Ст. 28. - С. •29; 1-е изд. - 1919. - № 3. - Ст. 34. - С. 33; Збірник Узаконень і Роспоряджень Робітниче-Селянського яду України. - 1-е вид. - 1922. - 23-28 січня. - Ч. 3. - Ст. 58. - С. 63-64; 1-е вид. - 1922. - 11-17лютого. -7.-Ст. 121. -С. 127; 1-е вид.- 1922. - 10-17березня. - Ч. 12. - Ст. 217. - С. 213-214; Збірник Узаконень Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. - 1927. - 16 серпня. - Відділ 1. -Ч. 33. -Ст. 153. -599-600; Ст. 154. -С. 601-605; Ст. 155. -С. 605-607; 1927. - 31 грудня. - Відділ 1. -Ч. 63-65. - Ст. 240. -1313-1314, 1327-1329, 1332; Збірник декретів, постанов, наказів та роспоряджень по Народному Коміса-ту Освіти УСРР. Вип. Перший. - Харків: Видання Народного Комісаріату Освіти, 1920. - 60 с.; Основе узаконения и распоряжения по народному просвещению: Сб. основных законодательных и ведомст-шых актов по народному образованию / Под ред. В.Н.Касаткина. - М.-Л.: Госуд. изд-во. Народный ко-:сариат просвещения РСФСР, 1929. - 697 с.

ЗКП(б) в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК: Сб. документоа - М.: Партии-і изд-во, 1932. - 4.1 (1898-1924). - 831 с.; КПУ в резолюциях и решениях съездов, конференции и плс-■юв ЦК: Сб. документоа В 2-х т. / Ред. кол. В.И.Юрчук (предс.) и др. - К.: Изд-во полит, лнт-ры Украи-, 1976.-Т.1 (1918-1941).- 1062с.

Культурне будівництво в Українській РСР 1917-1927: 36. документів і матеріалів / Ред. кол. Ю.Кондуфор (відп. ред.) та ін. - К.: Наукова думка, 1979. - 667 с.; Культурное строительство в СССР, 7-1927 гг.: Сб. документов / Ред. кол. М.П.Ким (глав, ред.) и др. - М.: Наука, 1989. - 382 с.; Культурное онтельствона Херсонщине (1921-1987): Сб. документов и материалоа - Симферополь: Таврия, 1988. -с.; Радянське будівництво на Україні в роки громадянської війни (1919-1920): 36. документів / Ред. кол. V.Рубач (відп, ред.) та ін. - К,: Вид-во АН УРСР, 1957.- 1083с.

Ітчет ЦКК КП(б)У НК РКП УССР X съезду КП(б)У. - Харьков: Издание ЦКК - НК РКИ УССР, 1927. -с.; Отчет Артемовской окружной контрольной комиссии КП(б)У XIV окружной партийной конферен-

- Артемовен Издание Окр. КК - РКИ, 1928. - 76 с.; Отчет Запорожского окружкома КП(б)У к XII ок-ртконференции - Запорожье: Издание Запорож. окружкома КП(б)У, 1927. - 112 с.; Год работы Одес-й парторганизации с XII до XIII окрпартконференцни Ноябрь 1927 - ноябрь 1928 г. - Одесса: Одесс. ужной комитет КП(б)У, 1928. - 184 с.; Всесоюзная конференция политпросветов по работе в деревне 20 февраля 1925 г.): Стенографическийотчет. - М.-Л.: Госуд. изд-во, 1925. - 212 с. •

сліджувані роки присвячені статистичні збірники, в яких містяться дані щ до чисельності бібліотек, клубів, театрів та інших культосвітніх установ, також соціально-економічні, енциклопедичні і хронологічні довідники, сл вники23.

Наступну фупу джерел становить періодична преса, а саме матеріаі губернських і повітових газет південного регіону України. Перетворенії які відбувалися в сфері культури, знайшли своє відображення в журнала що виходили в нашій республіці у 1920-і роки: «Шлях освіти», «Селянські Будинок», «Просвещение Донбасса» та ін. Немало уваги проблемам політі ко-ідеологічної і культурно-освітньої діяльності приділяли на своїх сторії ках «Известия ЦК КП(б)У», «Летопись революции», «Путь к коммунизму «Нове мистецтво», «Рабочий клуб», «Красный библиотекарь».

Велике значення для дослідження визначеної теми дисертації мают використані автором архівні матеріали, які зберігаються в Центральном державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВОІ (фф. 1,2,166,539), Центральному державному архіві громадських об’єднаг України (ЦЦАГО) (ф.1), держархівах Донецької (ДАДО) (ф.П-1), Миколаїї ської (ДАМО) (фф.П-1, Р-179, Р-189, Р-195, Р-198, 206, Р-1463, Р-1469, І 2762), Одеської (ДАОО) (фф.П-3, П-7, Р-930, Р-5430) та Херсонської облаї тей (ДАХО) (фф.Р-2, Р-169, П-289, П-723).

Частина архівних матеріалів знайшла своє відображення в археограф чних збірниках24, що сприяло дослідженню даної теми і допомогло проан; лізувати загальнокультурний стан України з 1917 по кінець 1920-х років і діяльність культурно-освітніх організацій південних областей нашої держг ви. Разом з цим слід відзначити, що чимало документів, широко використг них дисертантом, було введено в науковий обіг вперше.

Досить різноманітна джерельна база дозволила уникнути однобічне оцінки історичних подій, науково обгрунтувати положення, що виносятьс на захист, зробити відповідні висновки та узагальнення.

У другому розділі «Виникнення і становлення культурно-освітні організацій» дається характеристика українського національне культурного відродження після Лютневої революції 1917 року, висвітлює ться політика Центральної Ради щодо вирішення питань культурного будії ництва. Була навіть вироблена програма культурно-освітніх перетворені але складність полягала в тому, що, по-перше, для її реалізації необхідні б> ли кошти, яких у Центральної Ради бракувало, і, по-друге, на виконання : основних пунктів відводилося мало часу.

гз Культурне будівництво Української РСР: Статистичний довідник. - К.: Радянська школа, 1940. - 203 с Радянська Україна в цифрах: Статистичний збірник. - К.: Дсрж. вид-во політ, літ-ри УРСР, 1960. - 356 с Котляр М., КульчицькийС. Довідник з історії України. - К.: Україна, 1996. - 463 с.

24 Український археографічний щорічник. Нова серія / Ред. кол. П.С.Сохаиь (гол. ред.) та ін. - К.: Наукої думка, 1992. - Вип. 1. - 471 с.; Український археографічний щорічник. Нова серія / Ред. кол. П.С.Сохар (гол. ред.) та ін. - К.: Наукова думка, 1993. - Вип. 2.-465 с.;

Незважаючи на ці труднощі, вже в квітні-червні 1917 р. питання про творення нової національної школи і активізацію культурно-освітньої ро-оти обговорювалося на повітових й губернських з’їздах учителів та праців-иків культури, на робітничих, селянських, І та II українських військових ’їздах, у Радах робітничих, селянських та солдатських депутатів, на зібран-ях різних громадських організацій, учасники яких в цілому схвалили курс ряду в справі духовного відродження українського народу, розробили пра-гичні заходи щодо проведення культурно-освітньої роботи на місцях.

Після проголошення першим Всеукраїнським з’їздом Рад в кінці 1917 зку у Харкові Української радянської республіки (радянської «УНР») в країні склалося своєрідне становище: на одній частині її території поши-овалась влада Центральної Ради, на іншій (Донецький басейн, Харківщи-

і, південний регіон) була радянська влада. Небажання обох сторін знайти тільну мову обумовило гостру боротьбу за єдиновладдя.

Місцеві Ради на Україні керувалися декретами та постановами радян-.кого уряду як у загальнополітичних питаннях, так і в питаннях культурно-і будівництва. На культурно-освітні комісії при Радах був покладений юв’язок здійснювати перебудову діяльності всіх установ культури відпо-дно до завдань радянської влади.

При радах профспілок Катеринослава, Одеси й інших міст також пра-овали культосвітні комісії, які проводили велику роботу по відкриттю ро-гничих клубів, бібліотек, театрів, організації оркестрів, хорів, гуртків ху-іжньої самодіяльності.

Незважаючи на певні національні особливості, вся діяльність по держа-:ому, господарському та культурному будівництву в Україні відбувалася у зповідності з духом і досвідом соціалістичного будівництва в Російській дянській федеративній соціалістичній республіці. Це і не дивно, бо згідно тішеннями першого Всеукраїнського з’їзду Рад постанови Всеросійських здів Рад і декрети Раднаркому РСФРР негайно набували статусу загаль-державних законів і проводились у життя місцевими органами радянської ади.

Автор розкриває процес виникнення культурно-освітніх організацій на вдні України, які перетворювалися у головну зброю в ідеологічній боро-5і за вплив на народні маси між українським і більшовицьким таборами.

Більшовики, захопивши владу в свої руки, проголосили про початок юрення нового суспільства, принципово відмінного від попередніх. Важ-вою складовою частиною, яка б акумулювала в собі все духовне життя зго суспільства, повинна була стати нова культура. Головна принципова мінність нової комуністичної культури від інших полягала в тому, що во-базувалася на матеріалістичній марксистській філофофії і рішуче відки-іа право будь-яких релігій впливати на культурний розвиток народів. Ре-ія проголошувалася «мотлохом історії». Войовнича атеїстичність була )відною рисою комуністичної культури. Першим і головним завданням юї культури було формування серед широких народних мас матеріаліс-

тичного світобачення, що сприяло б «комуністичному переродженню сусі льства». З іншого боку, пролетарська культура покликана була виконува велике і відповідальне практичне завдання з залучення широких народи мас до соціалістичного будівництва як в СРСР, так і в радянській Украї Таким чином, вся галузь культури перетворювалася в арену загострено політичного двобою, і не останню роль у цьому відігравали культосвії установи.

У третьому розділі «Стан культурно-освітньої сфери на початі 1920-х років» показано історію виникнення селянських будників - нов радянських культурницьких організацій, висвітлено роль Народного коміс ра земельних справ Д.З.Мануїльського у цьому процесі.

Слабка розвиненість партійної структури в Україні на початку 1920 років, а також завдання перевиховання населення в комуністичному ду втілення у життя ідей соціалізму, привели більшовицьких лідерів до в сновку щодо організації таких культурно-освітніх установ, які відповідали вимогам революційного радянського будівництва з новим підходом. Осис ною формою такої організації у містах стали клуби, а в селах величезний і гар ліг на плечі селянських будинків - нових радянських центрів культур які виникли навесні 1920 року, і ніде, крім України, їх не було.

Боротьба за політико-освітні установи на селі стала частиною загальн боротьби комуністичної партії та радянської влади за притягнення широкі кіл селянства до радянського будівництва в широкому розумінні цього сл ва, за зміцнення робітничо-селянського союзу.

Спочатку селянські будинки відкриваються у столиці та інших міст України, щоб стати притулками для приїжджаючих у своїх справах селя Згодом було вирішено створити при сельбудах довідкові бюро, а також н давати селянам юридичну допомогу. Результати діяльності селянських б динків показали, що їх значення далеко більше, ніж готелів і довідкові бюро для приїжджих селян. Функції сельбудів розширюються. В їх штат; з’являються агрономи, інструктори, а потім й інші спеціалісти. Ці устаної стають опорними пунктами політичної та агрономічної пропаганди. Пері два роки пішли на пошук правильної організації форми селянських б динків.

Не змігши з багатьох причин знищити українську культур більшовики спробували її принаймні інакше, прихильніше орієнтувати і себе. Це велике і нелегке завдання було значною мірою покладено на с лянські будинки, бо успіх В досягненні цієї мети залежав ВІД ТОГО, чи ЗМО/ партійне керівництво взяти під свій вплив українське село. До того просвіти, незважаючи на значний тиск з боку радянської влади, ніяк не б жали ставати червоними. З цього часу кількість сельбудів як сільські політосвітніх організацій починає різко збільшуватися. Якщо 1 червня 19'. року існувало лише 42 сельбуди, то станом на 1 жовтня 1924 року вже 2454.

Завдяки державній підтримці сельбуди закріпилися на селі і згуртували жоло себе всю культурно-освітню діяльність. При селянських будинках :ереджувалися читальні, бібліотеки, музеї, хори, дитячі садки та ін. освіти сходили зі сцени, їх кількість зменшилася з 4003 станом на 1 черв-1921 року до 573 - на 1 вересня 1923 року.

Отже, на базі селянських будинків в середині 1920-х років був утворе-і єдиний центр культурно-масової і політико-виховної роботи в сільській цевості як у південному регіоні, так і в цілому в Україні.

У четвертому розділі «Роль селянських будинків як центрів куль-шо-освітнього життя у 1920-і роки» висвітлено господарську діяльність ьбудів, яка статутом передбачалася як одне з найважливіших завдань.

Губернські і окружні сельбуди являли собою великі господарські під-іємства, які займали чималу площу з будівлями, реманентом, конями, ро-никами. Однією з важливих форм господарювання були заїздні двори, іянські будинки повинні були існувати з прибутків від тих підприємств, працювали при них: готелів, різноманітних майстерень, млинів, їдалень, жатннх станцій, торгових підприємств. Щоб вижити в скрутні часи, се-іуди охоче відволікалися в сторону різного роду підсобних господарських приємств, а іноді й взагалі комерція ставала їхньою самоціллю. Однак, і зазначити, що подібне господарювання рідко коли давало великий при-ок.

Поряд з успіхами в роботі торгівельно-промислових підприємств були ні недоліки і навіть зловживання. Незважаючи на надзвичайну різнома-іість форм господарської діяльності селянських будинків, це не створило бази, на якій би грунтувалась сельбудівська культурно-освітня робота. Культосвітня діяльність також була дуже різноманітною. При селянсь-будинках діяли бібліотеки, читальні, лікпункти, театри, школи грамоти, ікціонували гуртки: політичні, сільськогосподарські, антирелігійні, му-ні, драматичні, хорові й багато інших. Не можна не відмітити великого маїття форм масової роботи: мітинги, лекції, доповіді, голосні читання, пути, політсуди, спектаклі, концерти, літературні і музичні вечори, кіно-їси, стінні й «живі» газети та ін.

Велике місце в роботі сельбудів займала популяризація і впровадження нття селян нового побуту: нових революційних, виробничих і побутових г, відзначення по-новому таких подій як народження дітей (октябрини), уження (червоні весілля), організація громадських похорон. У червоному ллі, наприклад, зникло чимало обрядів, які супроводжували старий цер-иий шлюб.

У 1920-і роки селянські будинки перетворилися у головні вогнища [.тури в сільській місцевості Півдня України, як і загалом у республіці, (ши основними центрами по впровадженню політики радянської влади і уністичної ідеології серед українського населення.

Незважаючи на труднощі і перешкоди об’єктивного плану, а саме: за-заність матеріальної бази, відсутність коштів, необхідної кількості ква-

ліфікованих кадрів й т.ін., діяльність культурно-освітніх організацій мг позитивне значення, і досвід цей треба вивчати й використовувати у нашо сьогоденні.

У висновках узагальнено результати дослідження:

- у перші післяжовтневі роки законодавча база великих культурних і ретворень формувалася за межами нашої держави і набувала поширення території України;

- «зробити з некультурної і дикої капіталістичної країни культурну і муністичну» (Ленін) виявилося завданням набагато складнішим, ніж трз нощі військового і господарського характеру;

- великі культурні перетворення здійснювалися в загальнодержавно масштабі органами державної влади. Всі питання культурного будівниці вирішувалися під керівництвом і за активної участі комуністичної пар України;

- культосвітні заклади були єдиними організаціями, в яких ліквідовуї лась неграмотність дорослого населення. В кінці 1920-х років, за рівнем г сьменності свого народу Україна вийшла на перше місце серед інших р< публік СРСР;

- організацію та проведення роботи в культурницьких товариствах П: дня України здійснювали, в основному, представники інтелігенції - переї жно вчителі;

- клуби, сельбуди, хати-читальні й ін. зробили значний внесок у загат нодержавний процес українізації, яка відбувалася більш успішно, ніж фс мування самосвідомості людини соціалістичного суспільства. Це пояснк ться тим, що культурна революція більшістю населення розумілася на поб товому рівні, тобто достатньо було механічного переходу на мову спілк вання корінного етносу;

- ні до 1917, ні після 1929 року, культурно-освітні установи Півд України не відігравали такої важливої ролі в піднесенні культурного рів українського народу, як у досліджуваний нами період;

- культурно-освітні організації мали велике значення у формуванні лі дини соціалістичного суспільства відповідно до вимог комуністичної іде логії.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА

1. Розвиток культурно-освітньої діяльності в українському селі у 192С роки (На матеріалах Півдня України). - Миколаїв: Приват-Поліграфія, 199

- 90 с (6,02 друк. арк.).

2. Культурно-освітні організації Півдня України (1917 - кінець 1920 рр.) // Архіви України. - 1998. - № 1-6. - С. 65-72 (0,6 друк. арк).

3. Культурно-освітні організації на Півдні України (1917 - кінець 192 х років) // Наукові праці: історія, політологія, філософія. Т.1. - Миколаї

Ф НаУКМА, 1998. - С. 12-17 (0,6 друк. арк.).

4. Культурно-освітні організації Півдня України в 1917 - на початку 20-х років // Наукові праці: історичні науки. Т.2. - Миколаїв: МФ НаУК-\, 1999. - С. 32-38 (0,6 друк. арк.).

5. Про практику розв’язання національного питання в Україні в 20-ті -■ті роки // Історія України в особах. В 2-х част. - Миколаїв, 1993. - 4.1. - С. 1-186 (0,3 друк. арк.).

6. Національно-визвольна революція в Україні 1917-1918 рр. // Історія раїни в особах. В 2-х част. - Миколаїв, 1993. - 4.2, - С. 228-238 (0,7 друк. :.).

7. Культурно-просвітницькі організації на Миколаївщині // Історія. Ет-рафія. Культура. Нові дослідження. І обласна наукова краєзнавча конфе-іція: Тези доповідей та повідомлень. - Миколаїв, 1995. - С. 159-161 (0,2 чс.арк.).

8. Освітницька діяльність товариства «Просвіта» //1 Миколаївська об-на краєзнавча конференція, присвячена 50-річчю Великої Перемоги: Те-юповідей та повідомлень. - Миколаїв, 1995. - С. 53-54 (0,2 друк. арк.).

9. Політика радянської влади щодо культурно-просвітницьких ор-ізацій в 1917-1921 рр. // Великий історик, державний діяч, патріот Ук-ш. II Миколаївська обласна історико-краєзнавча конференція, присвяче-130-річчю з дня народження М.С.Грушевського: Матеріали доповідей і ідомлень / Ред. кол. П.М.Тригуб (відп. ред.) та ін. - Миколаїв, 1996. - С. 50 (0,3 друк. арк.).

10. Культурне будівництво на Україні на початку 1920-х років // єзнавча спадщина у відродженні національної школи: 36. матеріалів регіональної науково-практичної конференції (1-3 жовтня 1997 р.). -солаїв, 1997. - С. 74-75 (0,2 друк. арк.).

11. Проблеми культосвітнього розвитку на Україні в 1920-1929 роках // рія Півдня України від найдавніших часів до сучасності: проблеми онального та культурного розвитку: 36. наукових праць. - В 3-х част. -:олаїв-Одеса: Тетра, 1999. - Ч.З. - С. 43-45 (0,2 друк. арк).

АНОТАЦІЇ

Кокошко Ф.І. Діяльність культурно-освітніх організацій Півдня аїнн в період культурного піднесення (1917 - кінець 1920-х рр. XX

- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук еціальністю 07.00.01 - Історія України. - Миколаївський державний пе-'ічний університет, Миколаїв, 1999.

Дисертацію присвячено проблемам розвитку діяльності культурно-ніх організацій Півдня України в 1917-1929 роках. У дослідженні не комплексно проаналізовано місце і роль культосвітніх установ в

процесі культурних перетворень, які відбувалися в країні, визначено фо{ і методи їхньої роботи, відмічено, що культурно-освітні організації зробі значний внесок у піднесення культурного рівня українського народу.

Ключові слова: народна освіта, культосвітні організації, клуби, сел ські будинки, хати-читальні, культурне будівництво.

Кокошко Ф.И. Деятельность культурно-просветительных оргаї заций Юга Украины в период культурного подъема (1917 - конец 19 х гг. XX ст.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических ук по специалности 07.00.01 - История Украины. - Николаевский государ венный педагогический университет, Николаев, 1999.

Диссертация посвящена проблемам развития культурно-просветите ных организаций Юга Украины в 1917-1929 годах. На основе обширн круга источников впервые комплексно проанализированы место и рі культурно-просветительных организаций южного региона Украины в п цессе культурных преобразований, которые происходили в стране.

Определен уровень научно-теоретической разработки вопросов раз тия культурно-просветительной сферы в исследуемые годы, выявлены к цептуальные основы советской, украинской отечественной и зарубежі историографии избранной темы. Установлено, что советская историограф проблем культпросветобразования имела общесоюзный характер с ярко і раженной идеологической заангажированностью, что незамедлительно п; водило к искажению истины. Для авторов украинской диаспоры характ ным был, в основном, публицистический стиль их работ вследствие отс ствия полноценной документальной базы. Исследователи как советской ■ и независимой Украины, изучали деятельность культурно-просветительн организаций в общереспубликанском масштабе.

Подчеркивается наличие двух тенденций в процессе возникновения і вых культурно-просветительных организаций в 1917- начале 1920-х гг, именно: инициатива «снизу» - в результате стихийной активности народн масс и «сверху», которая внедрялась органами государственной влас Следует отметить, что инициатива «снизу» имела культурі просветительную направленность, в отличие от инициативы «сверху», ко рая несла на себе четко выраженную политическую окраску. В начале \9. х годов культурно-просветительные учреждения стояли на пути намереї лидеров УССР унифицировать культурную жизнь народа, и поэтому кої нистическая партия делала все для полного подчинения и контроля наз ных организаций, а если это не удавалось, то и до переименования или лі видации и образования вместо них новых «послушных» структур.

Борьба за политико-просветительные учреждения в деревне была отъемлемой частью борьбы комунистической партии и советской власти привлечение широких слоев крестьянства к процесу построения в стр; основ социализма, укрепления союза с рабочим класом. Не сумев по мног

эичинам уничтожить украинскую культуру, большевики стали более ло-1ьно относиться к ней. Нелегкое задание - использовать украинскую куль-ФУ в своих идеологических целях, было возложено на селянские будынки новые советские культурно-просветительные организации, которые появится на Украине весной 1920 года. Партийное руководство старалось [спространить свое влияние на украинское село и поэтому количество льских культурно-просветительных учреждений резко возрастало. В сере-ше 1920-х годов селянские будынки становятся центрами культурноюсовой и политико-воспитательной работы в сельской местности как в жном регионе, так и в целом по Украине. Формы массовой работы были мыми различными: митинги, лекции, доклады, диспуты, политсуды, спек-кли, концерты, литературные и музыкальные вечера, киносеансы, стенные :<живые» газеты и т.д.

Определены формы и методы работы культурно-просветительных ор-низаций, отмечена их роль в процессе управления стихией народных масс 1920-е годы, ликвидации неграмотности среди взрослого населения, а оке в формировании человека нового социалистического типа. По сути, званные учреждения не были общественными организациями, хотя в ус-зах и декларировалась выборность актива, а позже была введена система дивидуального членства. Политика, нацеленная на решение очень непро-)й задачи - перестройки старого сознания масс - к началу 1930-х годов ела определенные достижения в этом направлении: широкие слои насе-4ия осуждали мещанство городских жителей и мелкобуржуазные интере-середняков, не говоря уже о более зажиточных крестьян. Это означало,

) новая идеология постепенно овладевала сознанием значительной части :еления Советского Союза.

Прослежена эволюция культурно-просветительных организаций совет->го типа от единственного и слабо развитого очага культуры в сельской яности до государственного многопланового культурного центра, про-лнзирована законодательная база культурных преобразований в стране, орая нарабатывалась в Москве, а затем распространялась на территории эаины. Значительный вклад внесли клубы, селянские будынки, хаты-альни, библиотеки и другие культурно-просветительные учреждения в негосударственный процес украинизации, а также в ликвидации негра-ности среди взрослого населения и это не смотря на большие трудности ективного характера. В конце 1920-х годов, по уровню грамотности сво-народа Украина вышла на первое место среди других республик Совет-го Союза. Сделан вывод, что ни до 1917, ни после 1929 года культурно-светительные организации Юга Украины не имели такого важного зна-ия в подъеме культурного уровня украинского народа, в формировании эвека социалистического общества в соответствии с идеологическими эованиями комунистической партии.

Ключевые слова: народное просвещение, культурно-просветитель организации, клубы, селянские будынки, хаты-читальни, культурное стр тельство.

Kokoshko F.I. The activity of the Cultural and Educational Organ tions in the South of Ukraine during the Period of Cultural Raising (191 the end of the 1920-s of the XX c.). Manuscript.

The dissertation for candidate’s degree in historical sciences (speck

07.00.01 - History of Ukraine). The Mykolaiv State Pedagogical Univers Mykolaiv, 1999.

The dissertation deals with the problems of the development and the acl ties of the cultural and educational organizations in the South of Ukraine dui 1917-1929. For the first time the investigation gives a complex analyses of place and the role of the cultural and educational institutijns during the cult transformations which took place in the country; the forms and the method' their work are also presented in the dissertation. It is also noted that the cult and educational organizations made a considerable contribution to the raising the Ukrainian people’s cultural level.

Key-words: people’s education, cultural and educational institutions, cl houses, peasant village houses (huts), village reading rooms, cultural consti tion.