автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.06
диссертация на тему:
Функционирование литературно-художественного образа в украинско-английских переводах (на материале английских переводов поэзии И. Калинца и И. Драча)

  • Год: 1997
  • Автор научной работы: Ланович, Марьяна Богдановна
  • Ученая cтепень: кандидата филологических наук
  • Место защиты диссертации: Киев
  • Код cпециальности ВАК: 10.01.06
Автореферат по филологии на тему 'Функционирование литературно-художественного образа в украинско-английских переводах (на материале английских переводов поэзии И. Калинца и И. Драча)'

Полный текст автореферата диссертации по теме "Функционирование литературно-художественного образа в украинско-английских переводах (на материале английских переводов поэзии И. Калинца и И. Драча)"

^ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

«V ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису 800 / 808.03

ЛАНОВИК Мар’яна Богданівна

ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ В УКРАЇНСЬКО-АНГЛІЙСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ (на матеріалі англійських перекладів поезій І.Калинця та І.Драча)

10.01.06 — теорія літератури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

КИЇВ — 1997

Роботу виконано на кафедрі теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського державного педагогічного університету.

Науковий керівник — доктор філологічних наук, зав.кафедрою теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського державного педагогічного університету, професор Гром’як Роман Теодорович

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, провідний

науковий співробітник Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України Соловей (Гончарик) Елеонора Степанівна

кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов Українського державного лісотехнічного університету Лучук Ольга Михайлівна

Провідна установа: Національний університет Києво-

Могилянська Академія, кафедра філології

Захист дисертації відбудеться 25 листопада 1997 р. о 13.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.24.02 при Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України (252601, Київ — 1, вул.М.Груіпевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України.

Автореферат розіслано <2<2 жовтня 1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження

З кожним роком зростає роль художнього перекладу як засобу постійного взаємообміну духовними цінностями, розширення меж і збагачення національних культур. Інтенсивний розвиток перекладної літератури з кінця XIX — XX ст. спричинив велику зацікавленість теоретичними та методологічними проблемами цього специфічного виду міжнаціональних культурних взаємин.

На сьогодні існує багато досліджень, що стосуються різних аспектів перекладознавства. Серед них вагоме місце займають праці українських учених. Кожен дослідник намагається ближче підійти до розуміння того, яким повинен бути повноцінний адекватний художній переклад. Є різні погляди і цікаві пропозиції, які відкривають нові можливості та перспективи розвитку перекладацького мистецтва. Сутність і складність проблеми пов’язана з природою художнього твору, його онтологією та естетичним сприйманням. Проблема ще більше ускладнюється, коли маємо справу з поетичним, віршовим твором.

Літературно-художній поетичний образ концентрує в собі і світосприйняття, і самовиражеїшя художника. Він має надзвичайно складну структуру, зумовлену багатьма факторами: текстовими (віршова форма поезії, версифікація, музично-ритмічна організація звукового потоку та ін.) та позатекстовими (особистісними, світоглядними, національними, психологічними, ситуативними та ін.)

На даний час не існує єдиної теорії літературно-художнього образу. Дослідники по-різному підходять до цієї проблеми. Різні погляди на літературно-художній образ певного мірою сходяться в тому, що його неможливо уявити поза межами слова. Слово та образ не є тотожні поняття, але в художньому творі слово о-мовлене, творить і втілює образ у знаково-комунікативну структуру (текст).

Ця думка не нова. Вона розроблялася, досліджувалася як проблема О.О.Потебнею та його послідовниками. Відштовхуючись від аксіоми Гумбольдта, що «найважливішою метою всіх мистецтв є перетворення дійсності в образ», Потебня дійшов висновку, що поезія є мисленням в образах: «Без образу немає мистецтва, зокрема поезії».1 Потебня був одним з перших, хто досліджував процес втілення художньо-образного світу поетичного твору в мову, і його сприйняття реципієнтом через мову (тобто через літературний текст). Він указував на те, що в художньому творі існують ті ж компоненти, що й в окремо взятому слові (форма, зміст, образ).

Пізніше такий підхід до даної проблеми знаходимо в інших дослідників — і вітчизняних, і зарубіжних. Зокрема, німецькі дослідники (В.Ізер, Р.Яусс, М.Науман, Д.Шленштедт, К.Барк, Д.Кліхе, Р.Ленцер) з таких позицій розробляють засади рецептивної естетики і поетики,, вважаючи, що «світ»

1 Потебня О. Из записок по теории словесности // Потебня A.A. Теоретическая поэтика. — М.: Высшая школа, 1990. — С.83.

художнього твору сприймається тільки через мову, через художній текст, який є «впорядкована, складна, відносно завершена послідовність чи структура знаків, яка відповідає впорядкованій складній і відносно завершеній семантичній структурі». Кожен створений текст характеризується певним потенціалом сприйняття, закладеним у творі, і саме, мова обумовлює цей потенціал сприйняття. При цьому існує чітка залежність між послідовністю знакових форм, літературним зображенням, естетичним сприйманням.

Отже, процес сприймання, інтерпретації художнього твору, системи його образів є надзвичайно складний з точки зору не лише лінгвістичної, а й психологічної, світоглядної. Він значно ускладнений протиріччям між одиничністю образу і безконечністю його можливих окреслень, яке полягає в тому, що в значенні слова завжди закладено більше, ніж в уявленні, і саме слово служить лише «точкою опори для думки»2. Ці процеси опосередковують перекладацьку діяльність, результатом якої є «перевтілення» художнього твору, створеного в одній мовній системі, в іншомовну систему. Перекладач повинен «розщепити» єдність форми і змісту оригіналу і синтезувати їх у нову єдність таким чином, щоб незмінним або якомога менше деформованим залишився цілісний художній образ твору.

Досліджуючи проблеми художнього образу в' окремій національній літературі, М-Б.Храпченко вважає, що тут «теорія відчутно відстає від творчої практики, від потреб часу», і що «необхідна побудова сучасної теорії художнього образу»3. Якщо ж говорити про проблеми відтворення та функціонування художнього образу в різномовних літературних дискурсах, то це майже недосліджена сфера вітчизняного літературознавства.

Саме цим зумовлена актуальність даного дослідження. Теоретично-літературознавча проблема, далека від остаточної розробки (онтологія, гносеологія, функціонування літературно-художнього образу) стикається з не менш складною проблемою адекватності перекладу художніх творів. Це, власне, дві грані однієї багагоаспектної проблеми функціонування естетичних цінностей в поліетнічних, полілінгвальних спільнотах, у міжнаціональних культурних стосунках народів вільного світу. Її торкаються лінгвісти, що займаються лінгво-стилістикою, перекладознавці, • зокрема, теоретики перекладу, історики літератури, літературної критики — кожен під іншим кутом зору, згідно з завданнями своїх наук. І кожен з них не може обминути теоретико-методологічних питань, які заявляють про себе в процесі дослідження будь-якої грані проблеми. Чим активніше розробляються часткові питання, тим більше зростає актуальність розробки теоретичної бази для їх розгляду. На них зосереджеє основну увагу дисертант.

Стан наукової розробки проблеми

Серед найновіших досліджень цієї проблеми — кандидатські дисертації Букрєєвої JI. («Лінгвістичні основи адекватної передачі художнього образу в

2 Потебня О. йз записок по теории словесности II Потебня А.А. Теоретическая поэтиха. — М.: Высшая школа, 1990. — С.134.

3 Храпченко М.Б. Горизонты художественного образа. — М.: Худ. литература, 1982. — С.З.

віршових перекладах» /1988/, у якій відбито окремі сторони лінгвістичного аспекту цієї проблеми), Дядіщевої Л. («Російські переклади лірики Лесі Українки» /1982/), Мішустіної А. («Структурні особливості поетичного образу оригіналу і перекладу» /1985/), Підмогильної Н. («Проблема ідейно-художньої адекватності в поетичному перекладі» /1986/). Вважаємо за необхідне виділити окремо кандидатську дисертацію «Художественный образ в переводах армянской поэзии на русский язык» /1981/ вірменської дослідниці Акопової А., яка, на відміну від переважаючої більшості сучасних дослідників у даній галузі, розробляє цю проблему не стільки з позиції марксистсько-ленінської теорії відображення, скільки з точки зору рецептивної поетики.

Хоча всі вони заторкують проблему ролі художнього образу в перекладацькій діяльності, але виходять з традиційного філософсько-естетичного розуміння образу, основи якого закладені,ще Гегелем. Здобутки феноменологічної та рецептивної естетики залишилися поза увагою дослідників (окрім певною мірою А.Акопової), тим більше — ідеї структуральної поетики. Враховуючи зроблене ними, ми обираємо предметом дослідження рецептивно-функціональний аспект літературно-художнього образу в англомовних перекладах українських текстіа Об’єктом дослідження є твори І.Калинця в перекладах М.Царинника та І.Драча в перекладах

А.Біленка, А.-Г.Горбач, Ст.Куніца, В.Мея, П.Немсера, М.Редмана, Д.Роттенберга, П.Темпеста, Паули Шварц та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з комплексною темою «Історія української еміграції», яка розробляється за участю автора на кафедрі українознавства Тернопільської академії народного господарства, і є частиною проблематики «Історія і поетика еміграційної та в’язнично-таборової літератури», що її досліджує кафедра теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського державного педагогічного університету. Тема дисертації погоджена з Науково-координаційною Радою НАН України «Класична спадщина і новітня художня література» при Інституті літератури ім. Т.Шевченка.

Мета дослідження полягає у визначенні теоретичних основ функціонування літературно-художнього поетичного образу в різномовних (українському та англійському) національно-літературних дискурсах (з урахуванням їх відмінностей у мовних та позамовних сферах).

Для досягнення цієї мети ставимо такі завдання:

- узагальнити та систематизувати спостереження теоретиків літератури над способами побутування літературно-художнього образу в системі автор—твір—текст—реципієнт і на цьому ґрунті виділити теоретичні основи перевтілення образу в іншомовну систему;

- виділити в українській та англійській мовах те.спільне і відмінне, що зумовлює ізоморфізм та трансформацію літературно-художнього образу в процесі перекладання з української на англійську;

- встановити особливості “перевтілення“ літературно-художнього образу при перекладах силабо-тонічних віршів і верлібра.

При цьому опираємось на визначення В.Коптілова, який, переосмисливши попередні досягнення в цій сфері, враховуючи можливості структурних методів у дослідженні художнього тексту, дав дефініцію перекладу художнього твору як «процесу, в якому перекладний твір зберігає ідейно-образну структуру оригіналу (іншомовного літературного твору) і виступає як його семантико-стилістична паралель».4

Методи і методика дослідження

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять праці вчених про структуру і функціонування літературно-художнього образу на різних етапах його творення, сприймання (О.Потебня, І.Франко, Р.Інгарден,

О.Білецький, Л.Білецький, Б.Мейлах, М.Арнаудов, Ю.Борєв, Г.Гачев, К.Горанов, Г.В’язовський, Р.Гром’як, І.Дзеверін, П.Палієвський, М.Поляков, М.Храпченко та ін.), засновників теорії діалоговості художньої літератури та рецептивної естетики (М.Бахтін, ВЛзер, Р.Яусс, Е.Касперський, Є.Чаплієвич та ін.), теоретиків художнього перекладу (В.Березинський,

О.Гайнічеру, Г.Гачечіладзе, Р.Зорівчак, С.Ковганюк, В.Коптілов, Б.Криса,

О.Кундзіч, М.Новікова, Н.Підмогильна, В.Радчук, Г.Шумейко та ін.).

Лише з позицій, розроблених у цих працях, можна переходити до розгляду оригіналу та перекладу як певних образно-художніх систем, естетичної своєрідності відтворення задуму автора іноземною мовою в контексті іншомовного дискурсу. Для того, щоб встановити цю своєрідність, ми враховуємо світоглядну позицію автора, відбиту в його поетичних творах, в якій мірі вона співвідноситься з ментальністю та стилем мислення народу, на мову якого здійснюється переклад, а також взаємозв’язок елементів змісту і форми кожного окремого художнього твору на всіх ієрархічних рівнях його поетичної структури: фонетичному, лексико-семантичному, морфологічному, синтаксичному, ритміко-інтонаційному.

Застосовуючи принципи рецептивного підходу до літератури, ми розглядаємо твір як структуру, що характеризується певним рівнем потенціалу сприймання і визначає читацьку рецепцію. Всі елементи цієї структури розглядаються з точки зору їх виражальних можливостей, здатності пробуджувати активність читача, викликати певні асоціації, взаємодіяти із його свідомістю для досягнення певних результатів.

Специфіка аналізу перекладу полягає в тому, що його структура пізнається лише в зіставленні зі структурою оригіналу і повніша бути її адекватним відображенням. Справжнім предметом художнього перекладу є не слова, словосполучення, фрази чи інші елементи художнього тексту, а художньо-образна структура першотвору, його цілісність. «Основним методом аналізу художнього перекладу, який забезпечує об’єктивний підхід до нього, слід вважати метод накладання його структури на структуру оригіналу. Тут важливо звернути увагу на те, що сукупність мовних структур тексту на різних рівнях дає у своїй взаємодії явище нової якості — ідейно-художню структуру художнього твору. Саме в цій взаємообумовленості мовних структур (як явищ

4 Коїггілов ШЗ. Першотвір і переклад. Роздуми і спостереження.—К: Дніпро, 1972. — С.183.

підпорядкованих) та ідейно-образної структури (як явища підпорядковуючого)

— ключ до усвідомлення правильного співвідношення літературознавчих і лінгвістичних понять і методів при аналізі художнього перекладу».5

Крім методу аналізу шляхом накладання структури перекладу на структуру оригіналу, використовуємо в роботі елементи структурального, порівняльного та типологічного методів дослідження художнього тексту.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що проблеми творення, сприйняття та перекладу художнього образу розглядаються з позицій рецептивної естетики, у функціональному аспекті. Викладені у теоретичній частині положення щодо проблеми функціонування та трансформації художнього образу в різних формах побутування практично застосовані в другій частині роботи. Для аналізу вибрані недосліджені художні тексти англомовних перекладів творів І.Калинця (зокрема збірка поезій «Crowning the Scarecrow», Toronto, Exile Editions, 1990) та І.Драча (збірка «Orchard Lamps», Ed. Stanley Kunitz. New York: Sheep Meadow Press, 1978; повторне її видання — «Orchard Lamps», Exile Editions, Toronto, 1989). Уперше досліджується рецепція творів цих поетів в англомовному світі (на основі критичних статей закордонних авторів).

Практичне значення

У дисертації представлені маловідомі матеріали, які надалі можуть використовуватися для подальшого вивчення проблеми адекватного відтворення в перекладі, функціонування та трансформації художнього образу в різномовних національно-літературних дискурсах, а також можуть бути корисні як для дослідників творчості та сприймання поезії І.Калинця та

І.Драча, так і літературознавців, які працюють над проблемами рецепції сучасної української поезії в цілому (і на батьківщині, і за її межами). Матеріали дослідження також можуть бути використані для підготовки лекційних курсів, спецкурсів та спецсемінарів у галузі літературознавства та перекладознавства для студентів філологічних факультетів.

Апробація роботи

Основні положення дисертації були викладені на міжнародній науковій конференції «Українська еміграція в історії та літературі» (Тернопіль, 1996), міжрегіональній науковій конференції «Українська еліта: минуле, сучасне, майбутнє» (Тернопіль, 1996), щорічних конференціях Тернопільського педінституту. За матеріалами дисертації є 7 публікацій. Дисертація обговорена на спільному засіданні кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства та кафедри української літератури Тернопільського державного педагогічного університету.

Структура і зміст роботи

Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, два з яких теоретичні («Проблеми втілення літературно-художнього образу в тексті, його відтворення в перекладі, рецепція та функціонування в різномовних літературних дискурсах», «Зіставна характеристика особливостей української та

5 Коптілов В.В. Першотвір і переклад. Роздуми і спостереження—К: Дніпро, 1972. — С.197.

англійської мов, їх можливостей для збереження ізоморфізму літературно-художнього образу») та два практичні («Особливості функціонування художнього образу в іншомовному верлібровому дискурсі (на прикладі англомовних перекладів поезій Ігоря Калинця)», «Особливості функціонування та проблеми відтворення цілісності художнього образу в силабо-тонічному вірші (на прикладі англомовних перекладів творів Івана Драча)». Завершується праця висновками та бібліографією.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У «Вступі» обґрунтовано атуальність обраної теми, з’ясовано ступінь її опрацювання, окреслено предмет, його проблематику, мету та завдання дослідження, його теоретико-методологічні засади.

У першому дозділі «Проблеми втілення літературно-художнього образу в тексті, його відтворення в перекладі, рецепція та функціонування в різномовних літературних дискурсах» дисертант, спираючись на ідеї В.Гумбольдга, О.Потебні, І.Франка, М.Бахтіна, розвинуті і збагачені згодом школою рецептивної естетики, узагальнив і систематизував різні погляди вчених на сутність і природу літературно-художнього образу, зробивши особливий акцент на його функціональному аспекті в системі естетичної комунікації дійсність — письменник — літературно-художній образ

— текст твору — реципієнт. У випадку художнього перекладу в цю систему включається додаткова ланка — перекладач, яка істотно впливає на її функціонування. Саме на цьому аспекті проблеми функціонування літературно-художнього образу теорія літератури і перекладознавство до цього часу недостатньо акцентували увагу. Тут також йдеться про те, що неповторність авторського світобачення є невід’ємним елементом кожного літературного твору. Праця перекладача має підпорядковуватись творцю оригіналу, тому він повинен передати індивідуальність автора першотвору. При всіх відмінностях між перекладачем і письменником їх індивідуальності у процесі перекладу вступають у складну взаємодію. При цьому переклад, який є витвором духовної діяльності, як і кожен витвір людини, несе на собі відбиток індивідуальності творця. Відтворення моделі світу автора у процесі перекладу є необхідною ланкою творчості перекладача. Цей етап передбачає проникнення в структуру оригіналу, в якій кристалізується витворена автором модель світу. Правильне, адекватне авторському задумові виділення основного в першотворі, врахування необхідних взаємозв’язків основних компонентів, усвідомлення єдності елементів і зв’язків як певної структури е шляхом до глибокого розуміння оригіналу перекладачем. Саме тут можна простежити аналогію з процесами написання й прочитання художнього твору. Весь цей процес теж відбувається з допомогою думки, що матеріалізується у свідомості через мову чи внутрішнє мовлення. Оскільки слово є «опорною точкою» думки, а мова в цілому є тим єдиним засобом, через який пізнається дійсність, то для виникнення певної структури твору поетичний текст мусить бути актуалізований через мову пізнаючого суб’єкта. Постає питання не лише індивідуальної системи мови

кожного окремого читача чи слухача, але й у значно ширшому розумінні — складні ієрархічні структури національних мов. Іншими словами, це питання підводить нас безпосередньо до проблеми перекладу— відтворення художнього поетичного твору засобами іноземної мови і, як завершення цього процесу, — сприймання його крізь призму іншої національної свідомості. Якщо взяти до уваги тезу Потебні, що «поетичний образ служить зв’язком між зовнішньою формою і змістом (значенням)», то стає зрозумілим, що художній образ є визначальним елементом, основою, на якій повинен будуватися поетичний переклад, і що досягти його адекватного відтворення при перекладі можна тільки через цілісне відтворення форми і змісту поетичного тексту.

У другому розділі «Зіставна характеристика особливостей української та англійської мов, їх можливостей для забезпечення ізоморфізму літературно-художнього образу», розглядаючи фактори, які опосередковують функціонування літературно-художнього образу в різномовних національних дискурсах, дисертант докладно зіставив особливості української та англійської мов, відповідних національних систем версифікацій, виділив у них те спільне і відмінне, що забезпечує можливість адекватного перекладу і водночас певною мірою деформує образ оригіналу. У цьому зв’язку дисертант скористався ідеями О.Гайнічеру, Д.Гачева, Д.Гальперіна,

В.Коптілова.

Переклад української поезії англійською мовою пов’язаний з цілим рядом проблем. Перш за все, україномовна та англомовна літератури дуже відмінні між собою не тільки тим, що вони є духовними витворами народів, чиї історичні долі, традиції та культури дуже відрізняються одна від одної. Вагомою причиною є й та, що ці літератури створюються мовами різноструктурними, генетично неблизькоспорідненими, з відмінними принципами образотворення.

Структурна віддаленість української та англійської мов на образно-понятійному рівні, відмінності між ними зумовлені тим, що розвиток цих мов ішов різними шляхами. Можна погодитися з думкою, яка існує у філософії', що домінантною лінією розвитку на Заході була раціоналістична, а на Сході — екзистенційна. Поскільки мислення відбувається через посередництво мови чи внутрішнього мовлення, то це означає, що в основі різних типів українського та англійського мислення, а відтак і образотворення, лежить відмінність української та англійської мов, через які саме й здійснюється мислення та образотворення.

У національному контексті кожне слово отримує здатність збільшувати свої асоціативні можливості. Воно, так би мовити, збагачується додатковою інформацією ззовні, що породжує в ньому нові конотації, а разом з тим — нову художню образність. Поетичний контекст охоплює ввесь художній твір, визначаючи роль окремих елементів у структурі цілого, тому при аналізі твору та його перекладу необхідно враховувати максимум контекстуальних зв’язків кожного елементу, щоб встановити всі його допоміжні значення і створювані ними смислові асоціації.

Українська та англійська версифікаційні системи також не є близькоспорідненими. Це викликано тим, що у своєму розвитку вони ішли різними шляхами. Вони значно відрізняються у сфері метричності вірша, його архітектоніки, римування, ритмо-мелодики. Англійський верлібр та силабо-тонічний вірш мають свою історію розвитку та свої особливості. Ці фактори також впливають на зміщення в перекладі художньо-образної цілісності оригіналу. При аналізі перекладу у його зіставленні з першотвором слід враховувати ці особливості та відмінності законів англійського віршування у співвідношенні до українського.

Вироблену теоретичну модель функціонування літературно-художнього образу в українсько-англійському національних дискурсах застосовано у наступних розділах до аналізу перекладів поезій Ігоря Калинця та Івана Драча англійською мовою, що зроблено в українському літературознавстві вперше.

Третій розділ дослідження «Особливості функціонування художнього образу в іншомовному верлібропому дискурсі (на прикладі англомовних перекладів поезій Ігоря Калинця)» складається із трьох підрозділів. У першому підрозділі «Критична рецепція» йдеться про рецепцію Калинцевих творів закордонною критикою. Видані за кордоном критичні статті та есе (особливо англомовні), складність життєвого та творчого шляху письменника, а найбільше — новаторство його поезії спричинили неабияке зацікавлення постаттю І.Калинця за межами України. Його твори перекладалися і перекладаються різними мовами (англійською, німецькою, французькою, чеською, португальською, швецькою та ін.). Дисертант аналізує спроби зарубіжних літературознавців Ганни Черінь, В.Яніва, Д.Гусара-Струка, Ольги Гнатюк, Ю.Шереха, М.Павлишина та ін. окреслити місце І.Калинця у літературному процесі, їхні оцінки творчості українського поета, викладені здебільшого в англомовних статтях. Складність світогляду і багатогранність творчості І.Калинця утруднюють визначення місця його творчості в літературному процесі. Якщо Д.Гусар-Струк вважає, що Калинець є поетом модерним, а О.Гнатюк — що жоден з трьох термінів (традиціоналізм, модернізм та постмодернізм) не є адекватними для характеристики його поезії, то М.Павлшпин висловлює думку, що ІКалинець є поетом передмодерним.6

У другому підрозділі третього розділу «Виміри поетичного світу» говориться про основні фактори, які впливали на формування художньо-образного поетичного світу І.Калинця. Найвагомішими з них дисертант вважає зв’язок з давньою національною традицією та вплив поезії Б.-І.Антонича, якого сам поет визнає своїм учителем. Важливим є той факт, що формування світоглядної позиції та входження у літературу обох поетів відбувалося у типологічно подібних умовах. Перш за все, спільною рисою поетичного світу Антонича та Калинця є форма організації та функціонування у їх поезії світобудови. В обох поетів — це міфософія та зумовлені нею часово-

6 Pavlyshyn М. Anatomizing Melancholy: The Poetry of Dior Kalynets.- Review Article II Journal of Ukrainian Studies 18. — nos. 1—2 (Summer—Winter 1993). — p.213. (укрлер. — у kii.: Павлшшн М. Канон та ікопостас. — К.: Час, 1997. — С.255—275).

просторові трансформації поетичного мислення. При чому їх міфософія будується на переосмисленні давшого дохристиянського фольклору, який і для Антонича, і для Кашшця став джерелом поетичних ідей та стимулом до власних пошуків. Але обидва митці виходять за рамки суто національного. Універсальність їх художнього мислення полягає у синтетичному лоєднаїті двох світів — образів реального світу речей та художньо-образного ірреального світу, існуючого у їхній підсвідомості як архетипи, іцо проявляються у поезії неповторними таємничими образами, далекими асоціаціями. Це поєднання дало у їхній поезії незвичайний синтез. І Антонич, і Калинець створили свій власний міф, свою модель світу. Але їхні поетичні системи живилися із спільних джерел. Звідси — і типологічна подібність: поліфонічне звучання образу, його асоціативна місткість та мистецька довершеність. Як і в Антонича, спосіб художньо-поетичного мислення Калинця опирається на трансцедентний зв’язок між світом реальним та метафізичним, на осмислення гармонії буття. Тому в його творах завжди наявний елемент гри — психологічно невмотивований зв’язок між образами речей. Як наслідок — його поезія завжди існує на межі реального та ірреального.

Як у Антонича, у поезії Калинця універсальний рівень твориться на основі загальнолюдських тем, з відповіднішії мотивами вічності та минущості, життя та смерті, ненависті та любові. Пройшовши через міфічну свідомість, ці теми постають перед читачем по-новому. Оригінально звучать універсальні образи-символи, притаманні поезії кожного народу: це природні стихії — вітер, вода, вогонь, повітря та пов’язані з ними образи світла, сонця, вітру, моря, дерева, свічки, дощу, місяця, зірки. Але, пройшовши крізь призму дохристиянського слов’янсько-міфологічного сприйняття, ці образи набули й національних рис. Спільні для багатьох літератур біблійні мотиви також переосмислюються з точки зору давніх слов’янських вірувань та обрядів, що не допускає їх однобічного тлумачення на суто універсальному рівні. Тому Антоничева «Країна Благовіщення» і Калинцева «Країна колядок» стають світами, в яких ідеї Християнства схрестились із давніми язичницькими звичаями, утворивши своєрідне поєднання. На національному рівні переважають образи-запозичення фольклорного походження та елементи поетики, яка народилася з народно-пісенної стихії, — такі, як калина (образ, який стає центральним у поезії Калинця ще й тому, що співзвучний з його прізвищем), терен, веселка, перстень, дорога, бджола, метелик, горіх, камінь, а також — надзвичайно багата та символічно містка колірна гама.

Індивідуальні шари свідомості та підсвідомості поета характеризуються не тільки міфічною позачасовістю, архитипами прадавніх міфів та біблійною символікою, а й елементами сучасної авторові історії, яка теж міфологі-зується, виливаючись у поезії образами-натяками, асоціаціями, викликаними підтекстом. Через подібність історичних ситуацій, у яких сформувались і жили Антонич та Калинець, знаходимо у їхній поезії подібні образи — в’язня, в’язничної камери, тюрми, невольничої пісні, розлуки, болю, забуття.

Спільність, сумірність художніх образів у поезії Калинця і Антонича виявляється не лише на тематичному рівні, а й в їх функціонуванні. В обох письменників поетичний образ є поліфункціональною одиницею в структурі тексту. Крім того, основні принципи поетичного функціонування теж подібні: метафори, що будуються на основі віддалених асоціацій, як правило, мають глибокий підтекст; важливу роль відіграє символіка (тут переважають національно-фольклорні елементи, а також народнопоетичний паралелізм); ретроспекція у минуле (до того ж, не стільки у минуле самого письменника, скільки в історичне минуле українського народу з його давніми звичаями і обрядами), а також конкретика деталей. Звідси — і подібність образів (пісні, свічки, стіни, рам, персня, дверей, порогу) і мотивів самотності, єднання з природою, еротичний мотив та ін., а відтак — і їх осмислення з погляду народної свідомості.

Безумовно, подібність художніх образів, їх осмислення та інтерпретування зумовлена подібністю світовідчування. Поетичні світи Антонича і Калинця сумірні. Можна навіть твердити, що вони будуються і функціонують за однаковими законами. Своєрідність поетичного бачення Антонича і Калинця зумовлена в першу чергу тим, що їхні твори, з одного боку, — занурені в національну свідомість і давнє минуле, але, в такій же мірі, — спрямовані у майбутнє, більше того, — у цьому вони значно випереджають свій час. Тому Калинець, як і Антонич, може почуватись абсолютно самотнім як митець. Він повністю вписується у рамки елітарної концепції та пов’язаної з нею тенденції розвитку мистецтва і літератури, яка в Антонича у стислій формі виражається тлумаченням, що «мистецтво творять митці (одиниці), а не напрями».7

Тут також йдеться про бароковість Калинцевих творів із характерною для літератури бароко художньо-образною системою, особливим розумінням простору та часу, риторичністю, потягом до різких контрастів, глибоким символізмом та складним метафоризмом, що вимагає гнучкої уяви, поєднання «далеких» ідей, образів, неповторних асоціацій. Ця багатоплановість, багатогранність, побудована на основі багатозначності та широкій асоціативній образності, веде до багатьох можливих варіантів прочитання одного і того ж версету чи поетичного тексту.

Тому труднощі при відтворенні Калинцевих творів англійською мовою виникають і на рівні змісту (на образно-понятійному рівні це виявляється при спробі передати багатоплановість художнього поетичного образу), і на рівні форми, яка у бароковому стилі ніколи не була другорядною. Ці труднощі зумовлені ще й тим, що стиль епохи Бароко, значно віддалений від англійського світосприймання, не властивий англійській літературі. Деякі його елементи спостерігаються лише в окремих творах В.ІДекспіра та Мільтона.

У третьому підрозділі «Версія перекладача» дисертант зосереджує основну увагу на аналізі англомовної поетичної збірки ІКалинця «Коронування

^ Антонич Б.-І. Національне мистеїггво. Спроба ідеалістичної системи мистецтва // Наука і культура. — Вип.24. — К.: Знання, 1990. — С.234.

— ll-

опудала»8, яка є наскрізь бароковою (від найменших деталей до поєднання поезій у цикли та структурування усієї збірки). її англомовний варіант — надзвичайно цікаве явище, особливо з точки зору перекладознавства, — позаяк переклад здійснено одним перекладачем — Марком Царинником. Оскільки особистість перекладача відіграє не другорядну роль, це дає нам змогу розглядати англомовну версію «Коронування опудала» як цілісне явище. М.Царинник як вмілий перекладач доклав усіх зусиль, щоб через переклад збірки донести до іншомовного читача всю повноту і неповторність Калинцевого художнього світу. Він намагався передати всі структурні елементи в комплексі, починаючи із структури самої збірки.

Переважна більшість поезій даної збірки написана верлібром, за позірною легкістю якого криється багато труднощів, що здебільшого виявляються на ритміко-інтонаційному рівні. Форма Калинцевих віршів зовсім розкута, — не йде чіткими строфами, а, так би мовити, «леями». М.Царинник намагаєся зберегти ритміку кожного лея, мелодику вірша в цілому. При цьому він трансформує ритм таким чином, щоб якомога більше наблизитися до ритмо-мелодики англійської мови, в якій, як відомо, ритміко-інтонаційні елементи несуть більше семантичне навантаження, ніж у слов’янських мовах.

М.Царинник майстерно витворює художньо-мистецький простір, створений І.Калшщем у першотворі, для англомовного читача, але йому не вдається зберегти такої його широти, яка є в оригіналі. Причиною його звуження є строга нормативність англійської мови, строгий порядок слів, що не допускає лексичної, а відтак і семантичної інверсії. До того ж, спосіб поєднання слів у фразі в англійському варіанті часто не допускає включення одного слова і до попередньої і до наступної фрази одночасно, як це відбувається в оригіналі. Натомість деякі елементи форми Калинцевого вірша (зокреми відсутність римування у більшості творів) сприяють повнішому відтворенню інших рис оригіналу, особливо на образно-понятійному рівні.

Спостережено ряд прикладів, коли в процесі відтворення художньо-образної структури оригіналу перед перекладачем стояло непосильне завдання зберегти всі чинники та смислові акценти оригіналу. В першу чергу це стосується творів, у яких відчутний безпосередній або глибоко трансформований зв’зок з національною фольклорною традицією. Для англомовного читача сприймання такої поезії відрізняється від сприймання її людиною, вихованою на слов’янському національному грунті. Тому в англійському варіанті часом поза межами перекладу залишаються не тільки елементи форми (ритмічний малюнок), але і національний колорит, створений в оригіналі вживанням українських реалій, а також діалектизмів та архаїзмів. Із фольклорною традицією поезію Калинця споріднюють художні образи, які широко використовуються у слов’янській народно-пісенній творчості: вогню, свічки, води, дзеркала (яке є символом переходу в інший світ), човна, дерева (яке часто персоніфікується), дороги, персня (що символізує безконечність,

8 Kalynets Ihor, Crowning the Scarecrow, Appeals to conscience in Lviv 1968 - 1969. - Translated by Marko Carynnyk-Toronto-Exile Editions-1990,124 p.

колообіг) та ін. Цими образами та їх інтерпретацією поезії Калинця також наближаються до віршів Антонина, його розуміння природи і світу.

Основні недоліки при відтворенні художньо-образної структури окремих художніх образів та цілісного художньо-поетичного образу збірки І.Калинця «Коронування опудала» в поетичному перекладі, як правило, пов’язані не з повним руйнуванням образу чи його ігноруванням, а з порушенням пропорцій між частковим і загальним, на рівні образ—елемент образу.

Четвертий розділ дисертаційного дослідження «Особливості функціонування та проблеми відтворення цілісності художнього образу в силабо-тонічному вірші (на прикладі англомовних перекладів творів Івана Драча)» також складається із трьох підрозділів. У першому з них — «Творчість І.Драча у дискусії 60-х років: відгомін в англомовному світі» йдеться про рецепцію творів І.Драча за кордоном та відгомін дискусії навколо творчості поета, що розгорнулася на сторінках літературних газет та журналів, а також оцінки зарубіжної критики.

У другому підрозділі «Масштабність та естетична якість образного світосприйняття», окреслюючи різні сторони Драчевого художньо-образного світу, особливості поетового образотворення, дисертант висловлює думку, що з поетичних текстів ІДрача дуже виразно постає ренесансне світосприйняття поета. Його художній світ повністю будується і функціонує за законами епохи Відродження з характерними для неї гуманістичним світоглядом, правом на свободу наукового дослідження, він ґрунтується на зв’язку античності і національної традиції, етики епікурейства і неоплатонізму, натурфілософії, з новим поглядом на історію і державу, світським характером науки та мистецтва. Художньо-образний світ поета функціонує за законом антропоцентризму, виведеним саме в епоху Відродження, де на першому плані

— завжди людська особистість з її внутрішнім світом та переживаннями, але з вірою в безмежні можливості розуму та волі, здатністю керувати законами природи і змінювати навколишній світ, людина, звеличена у своїй діяльності на благо суспільства і держави.

У ренесансному світогляді домінує раціо, тому він близький англомовним читачам. Вплив епохи Відродження є значним в англійській літературі. Будучи співзвучним з національною ментальністю, світогляд періоду Ренесансу був міцно вкорінений в літературі Англії, створивши в ній свою естетику, відлуння якої доходить до наших днів. Тому, незважаючи на національний елемент, присутній у творчості І.Драча, його поезії не містять нездоланних перешкод у їх сприйманні англомовним читачем. Вони і за формою, і за змістом можуть органічно входити в англійський літературний контекст. Твори ІДрача ще й тому наближені до західної аудиторії, що в багатьох з них відчутний вплив Уолта Уїтмена, що виразно помітно на різних ієрархічних рівнях структури поетичного тексту.

Особливості функціонування творів І.Драча в англомовному літературному світі зумовлені перш за все тим, що переклад Драчевих творів англійською мовою здійснювало цілий ряд перекладачів — Стенлі Куніц,

Петер Темпест, Вальтер Мей, Пол Немсер, Марк Редман, Паула Шварц, Даніель Гальперн, Доріан Роттенберг, Анатолій Біленко та ін. Якщо взяти до уваги важливість особистості перекладача, вплив його індивідуальності на відтворення цілісності художнього світу автора оригіналу, то, в даному випадку, говорити про якісь спільні закони у процесі інтерпретації неможливо.

У третьому підрозділі четвертого розділу «Версії перекладачів: адекватність і деформації» дисертант здійснив аналіз англомовних версій поезій І.Драча, що увійшли до англомовної збірки «Orchard Lamps»9, до англомовних збірників «Four Ukrainian Poets», «Antology of Soviet Ukrainian Poetry», «Poetry of Soviet Ukraine’s New World», «The Land of the Soviets in Verse and Prose», а також до літературних журналів «Modern Poetry in Translation» (9, 1971), «The Ukrainian Canadian» (June 1979), «The Ukrainian Herald» (4, 1972), «Forum» (2, 1968).

Дисертант зазначає, що всі переклади творів І.Драча, здійснені англійською мовою, можна чітко розділити на дві групи. До першої відносимо поезії, переклад яких здійснювали перекладачі Заходу, обираючи твори за власним уподобанням чи ті, навколо яких велась особливо гостра дискусія в Україні. Другу групу становлять поезії, перекладені в Україні спеціально для радянських англомовних видань, які повинні були представляти сучасну українську поезію на Заході, — таких, як «The Land of Soviets in Verse and Prose» чи журнал «Soviet Literature» і т.п. Тому ці твори вибирали, як правило, на основі ідеологічних принципів. Незважаючи на те, що англійською мовою перекладена порівняно невелика частина поетичного доробку І.Драча, англомовні варіанти його творів певною мірою відтворюють головні риси Драчевого поетичного світу.

Проаналізувавши художньо-мистецький світ І.Драча у двох — україномовному та англомовному літературних дискурсах, дисертант констатує:

У більшості випадків засобами чужої мови неможливо відтворити полісемантизм художнього образу, зберегти всі нюанси, створені автором першотвору. Це зумовлено і тими факторами, які впливають на процес прочитання і рецепцію перекладачем першотвору (особливо, якщо він сприймає твір через здійснений іншою людиною підрядник, а відтак — крізь призму її свідомості), і відмінностями у двох дискурсах, і опором мовного матеріалу, а подекуди — і недоліками у роботі перекладача, допущеними тгм помилками.

Поетичний переклад є одним з найважчих видів перекладацького мистецтва, особливо коли мова оригіналу і мова перекладу функціонують у таких відмінних соціально-культурних ареалах, як у даному випадку. Оскільки переклад творів І.Драча англійською мовою здійснювали митці, які не досконало володіють українською мовою, то їм виявилось непосильним нелегке завдання — відтворити адекватно художньо-мистецький світ українського поета засобами англійської мови.

Масштабність поетичного бачення І.Драча виявляється передусім у здатності створювати образи надзвичайної насиченості, у вмінні виразити через

9 Drach Ivan, Orchard Lamps. Ed. Stenley Kunits. New York; Sheep Meadow Press, 1978. 71 p.

містку деталь всю глибину переживань та відчуттів без обмежень простору та часу, піднести її до рівня символу. У своїй поезії автор створив образи, які вміщують пластичність малярства і мелодику музики, все багатство духовного життя лоюдини, яке вони виражають. Враховуючи надзвичайно важливу роль кольористичних і музичних асоціацій для вираження широкої гами настроїв і філософських ідей, одне з найголовніших завдань перекладу — досягти смислової багатоплановості образу, поєднати звукові, зорові враження, музичні й малярські асоціації. Перекладачі намагалися втілити це в англійських версіях, добираючи відповідників до багатогранних художніх образів, але тільки майстерні переклади Петера Темпеста віршів «Сонячний етюд», «Жінки і лелеки», «Таємниця» виявились сшвмірними з оригіналом.

Особливі труднощі для перекладачів становить інтерпретація творів про історичне минуле народу. Зміст таких творів завжди глибоконаціональний, йому притаманні специфічні риси: опис конкретних історичних подій або лише натяк на деякі з них, наявність фольклорних елементів, народно-пісенних рис віршування. Національно забарвлена поезія містить багато елементів, складних для інтерпретування: народно-поетичні фразеологізми, архаїзми, старослов’янізми, слова-реалії, діалектизми, стилістично марковані слова. Переклад таких творів вимагає не лише досконалого знання мов оригіналу і перекладу, а й знання історії, національної традиції, народної творчості, культури народу та ін. Незнання цих компонентів призводить до образно-смислових втрат у перекладі, до значних деформацій образної системи твору. Часто в англомовних версіях поезій І.Драча не відтворюються національні особливості художнього мислення автора, специфічні риси творів, що не вклались у рамки чужої мови, чужого світосприймання.

, У Висновках підсумовуються результати дослідження. Зокрема зазначається, що досвід перекладачів, які дали майстерні, вправні, недосконалі і невдалі переклади української модерної поезії англійською мовою (на прикладі творчості І.Калинця та І.Драча) свідчить, що поняття адекватності перекладу художніх творів із національно-своєрідним поетичним світом може ґрунтуватися тільки на основі розуміння функціонально-динамічної природи літературно-художнього образу, його знаково-комунікативної природи.

Концепція неперекладності виходить з формально витлумаченої адекватності всіх рівнів структури художнього твору (сегментів його тексту) і перекладної версії. Це - справді явище недосяжне. Онтологічно-гносеологічні, структурно-естетичні виміри літературно-художнього образу в уяві автора, в тексті твору і в уяві реципієнтів ніколи не збігаються навіть у ситуації одномовного спілкування письменників і читачів. Переклад цю тенденцію ще більше увиразнює. Одначе, якщо за критерій адекватності перекладу брати поняття «потенціал сприйняття тексту», «горизонт естетичного очікування автора і реципієнта», «характер естетичного впливу твору на читачів», то є підстави вважати адекватними перекладацькі версії першотворів, структури яких на фонетично-фонологічному, лексичному, синтаксичному рівнях не збігаються, але естетичні функції, викликані ними, є однотипними.

Якщо взяти до уваги всі особливості творення, рецепції художнього образу та його функціонування в іншомовному дискурсі, то стане зрозумілою теза І.Фізера про те, що «поетичний твір, не зважаючи на структурну залежність між художнім творенням і естетичним сприйняттям, є постійно новою трансформацією образності», а переклад цей процес ще більше ускладнює. Дисертант вважає, що саме такий підхід до даної проблеми відкриває нові перспективи для порівняльно-історичної поетики.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Історія української еміграції: Навч. посібник / За ред. Б.Д.Лановика.

— К.: Вища школа, 1997. — 520 с. Внесок дисертанта — художньо-естетична рецепція української культури та літератури за кордоном, розвиток української літератури за межами України.

2. Лановик М. «А поезія завжди елітарна...» (роздуми про поезію

ІКалинця) // Дзвін. — 1997. — 4.4. — С. 143—146. .

3. Лановик М. Проблеми відтворення та функціонування художнього образу при перекладі // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Літературознавство. — Тернопіль, 1997. — Вип.1. — С. 117—128.

4. Лановик М. Оцінка творчості І.Калинця у зарубіжній критиці // Українська еміграція в історії та літературі. Матеріали міжнародної наукової конференції (18-20 вересня 1996). — Тернопіль, 1996. — С.164—172.

5. Лановик М. Елітаризм у суспільстві і поезія Ігоря Калинця // Українська еліта: минуле, сучасне, майбутнє. Матеріали міжрегіональної наукової конференції (12-13 грудня 1996). — Тернопіль, 1996. — С.99—107.

6. Лановик М. Твори Івана Драча англійською мовою: проблема адекватності перекладу II Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. — Тернопіль. — 1997. — С.93—98.

7. Лановик М., Лановик 3. Ігор Калинець як бароковий поет: проблема адекватності перекладу. — Тернопіль. — 1996. — 4.2. — С.54—55.

АНОТАЦІЯ

Лановик М.Б. Функціонування літературно-художнього образу в українсько-англійських перекладах (на матеріалі англійських перекладів поезії

І.Калинця та ІДрача) — Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.06 — теорія літератури. — Тернопільський державний педагогічний університет, Тернопіль, 1997.

Дисертація присвячена проблемі відтворення літературно-художнього поетичного образу і його функціонування в українському та англійському літературних дискурсах. Літературно-художній образ розглядається у функціональному аспекті в системі зв’язків автор—художня дійсність—твір— читач—літературний процес, в які включається особистість перекладача і процес трансформації художнього тексту засобами іноземної мови. Досліджуються фактори, що впливають на творчість письменника і процес

перекладу, а також особливості і відмінності української та англійської мов на всіх рівнях текстової структури. Теоретичні дослідження підтверджені аналізами англомовних версій поетичних перекладів ІКалинця та І.Драча

Дисертація виконана на стику теорії літератури, теорії перекладу і лінгвостилістики з домінантою теоретико-методологічного характеру. В ній здійснено спробу синтезувати ідеї теорії літературно-художнього образу, рецептивної естетитки та сучасного перекладознавства і таким шляхом подолати донедавна панівний у сучасному літературознавстві гносеологізм.

Ключові слова: Літературно-художній образ, авторське світобачення, текстова структура, потенціал сприйняття, іншомовна версія, адекватність, трансформація, деформація.

АННОТАЦИЯ

Лановик М.Б. Функционирование литературно-художественного образа в украинско-английских переводах (на материале английских переводов поэзии И.Калинца и И.Драча) — Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологичечких наук по специальности 10.01.06 — теория литературы. — Тернопольский государственный педагогический университет, Тернополь, 1997.

Диссертация посвящена проблеме воспроизведения литературнохудожественного поэтического образа и его функционирования в украинском и английском литературных дискурсах. Литературно-художественный образ рассматривается в функциональном аспекте в системе взаимосвязей автор— художественная действительность—произведение—читатель—литературный процесс, в которые включается личность переводчика и процесс трансформации художественного текста средствами иностранного языка. Исследуются факторы, влияющие на творчество писателя и процесс перевода, а также особенности и отличия украинского и английского языков на всех уровнях текстовой структуры. Теоретические исследования подтверждены анализами англоязычных версий поэтических произведений И.Калинца и И.Драча.

Диссертация выполнена на стыке теории литературы, теории перевода и лингвостилистики с доминантой теоретико-методологического характера. В ней предпринята попытка синтезировать идеи теории литературнохудожественного образа, рецептивной эстетики и современной науки о переводе и таким путём преодолеть господствующий в недавнем времени в отечественной науке о литературе гносеологизм.

Ключевые слова: Литературно-художественный образ, мировоззрение автора, текстовая структура, потенциал восприятия, иноязычная версия, адекватность, тренсформация, деформация.

— 17 —

SUMMARY

Lanovyk M.B. Functioning of the literary image in the Ukrainian-English ranslations (on the material of English translations of the poetry of LKalynets and .Drach). - Manuscript. Dissertation for awarding candidate degree of philological ciences on speciality 10.01.06 - Theory of literature. - Temopil State Pedagogical Jniversity. - Temopil, 1997.

The dissertation is devoted to the problem of the literary image reproduction nd its functioning in the Ukrainian and English discourses of literature. Literary mage is observed in the functioning aspect in the system of such connections as: ¡uthor - artistic reality - work of literature - reader - literary process; with the role if a personality of translator and the process of the transformation of a literary text >y means of the foreign language. Factors influencing upon the process of creativity ind transformation, the differences and peculiarities of the Ukrainian and English anguages on all levels of the textual structure are investigated. The theoretical nvestigations are confirmed with the analysis of the English versions of the poetical vorks of LKalynets and I.Drach.

The dissertation is accomplished on the edge of theory of literature, theory of ranslation and lingvostylistics with the predominance of the views of the theoretical nethodological characteristics. It is an attempt to compound the ideas of theory of iterary image, receptive aesthetics, contemporary science of translation and in this vay to overcome epistemology, predominant in the native science of literature until juite recently.

£ey words: literary image, author’s world outlook, textual structure, potential of eception, foreign language version, adequacy, transformation, deformation.

(

CV

Підписано до друку 29.09.97 р.

Папір офсетний.

Друк RISO.

Наклад 100 прим.

№ замовлення 97/368.

Друк СМП "Тайп".