автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему:
Историческое краеведение на Закарпатье начала XIX - 30-х гг. ХХ ст.

  • Год: 1995
  • Автор научной работы: Керецман, Василий Юрьевич
  • Ученая cтепень: кандидата химических наук
  • Место защиты диссертации: Ужгород
  • Код cпециальности ВАК: 07.00.02
Автореферат по истории на тему 'Историческое краеведение на Закарпатье начала XIX - 30-х гг. ХХ ст.'

Полный текст автореферата диссертации по теме "Историческое краеведение на Закарпатье начала XIX - 30-х гг. ХХ ст."

РГ6 Ой 2 9 МАЙ 1995

УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КЕРЕЦМАН Василь Юрійович

ІСТОРИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО НА ЗАКАРПАТТІ ПОЧАТКУ XIX - 30-х рр. XX ст.

Спеціальність 07.00.Ц2^ - історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Ужгород—1995

Дисертацією е рукопис ■

Робота виконана на кафедрі історії України Ужгородського державного університету

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Зздсрожний Володимир Євгенович

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор

спеціалізованої вченої ради Д.15.01.04 в Ужгородському державному університеті (294000, м. Ужгород, вул. Університетська, 14)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Ужгородського держуніверситету - м.Ужгород, вул. Капітульна, 9.

Шманько Георгій Іванович кандидат історичних наук Данилюк Дмитро Дмитрович

Провідна організація - Інститут історії України НАН України.

Захист відбудеться

■3(7 імй р. 0/£_

.годині на засіданні

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, донеі!

'М.П.Матьовка

/

А.Кралииький. Особливу увагу історико-краєзнавчій діяльності останнього приділила Й.Голенда у монограіфі'і “А.Кралицький. Рсззілк2 і вибрані твори"1. Детальніший аналіз цим роботам дається в дисертації.

Аналізуючи вклад, окремих громадсько-культурних діячів у розвиток історичного краєзнавства, вчені Словаччини привернули увагу і до питання про участь у цьому процесі перших періодичикик видань: газет "Сзет" та "Карпа:"3. Пізніше цієї теми торкнувся молодий закарпатський дослідник В.Падяк-'.

Відома вчена з Пряшева О.Рудлоачач, видала пінні матеріали, а яких узагальнила окремі етапи історино-краєзнавчого руху на Закарпатті, досліджувала роль окремих краєзнавців, друкованих органів, громадських товариств у вивчення минулого Закарпаття4 Важливим допоиі'онніім до цієї праця стала "Хрестоматія української літератури XIX століття", що належить перу цієї ж авторки. При оин'існні історико-краєзнаячого процесу на Закарпатті огжлмву інформанію знаходимо у бібліографічних роботах, опублікованих істориками Чехослонзччиші. особливо у таких виданнях, як "Чехословацькі праці про мову. історію.! культуру слов’янських народів [¡ід 1760 року". "Сто п'ятдесят рокіь чесько-українських літературних зв'язків", "Народоннспа література в Словаччині з 1901 - 1959 рр." Виичепни історії, історичного краєзнавства на Закарпатті та о Східній (Іловзчині словацькими вченими продовжується.

Одним з перших істориків, иц> працювали «а Закарпатті післл 1945 о., проблеми історіографії історії Закарпаття досліджував

1 Голгнца И А КрлтииьАНЙ Ро івцк.т і вн6оз«і • Пр*ии> 19Й.4.

Рудловмік О Гли'тл "С'внг** і к пг>пгреаммаі. "¡«атгріздв // І її НУК.»

Пртшів, 1986 Т - ОЗЛ-Мй; Б«ЛоТл Л З^карпттсьі^а газета ’'кжрчзт'" і\Ь»$ * . / НЗ

¿МУК - Пряшіс, - Г !5Ч »сн.Г- С.6$"34_

* ГЦцяк В. Ужгородський тежнеаде та длд* трьох іЬгс редект^і* // {¡идо«!-Зяжярг ,*гг• - 2? кчітня ІУ91 р.

4 Рудловчак О До >стгрп едачгжия *«к<рт.«тсуярмщ.*из^ Лелплеру і тегг^'^гі »XIX гш ш» почагку XX ст // НЗ МУК.- Прдажи. !975-Т.7. С 33743Н.

І.Коломісць. Його праці, на жаль, не вільні від ідеологічних нашарувань, що заважало історикові об’єктивно оцінити вклад того чи іншого вченого у вивчення минулого краю1 . Ближчими до науксво'ї істини були літературознавці О.Мишанич і В.Микитась, що розглядали історичне краєзнавство XIX ст. у контексті загальнокультурних процесів5,. Цікаві доповіді були оприлюднені на республіканській наукоьій конфергншї "Культура і . побут населення українських Карпат”, що відбулася в Ужгороді у 1973 р.3 її учасники, крім іншого, торкалися ролі ряду вчених України, Росії у вивченні минулого

■ Закарпатті:, (-лід виділяти доповіді О.Мазурка "З історії культурних взаємин Закарпаття з іншими українськими землями та Росіно в другій половині XIX - на початку XX ст.", В.Задорожного "Закарпаття е російській публіцистиці першої половини XIX ст.", В.Палька "Деякі питаннч історії Закарпаття д найдавніших часів до кінця XVIII ст. в українській радянській історіографії", Я.Дашкевича "Становлені« • укрзїнськиї етнографії Закарпаття на початку XIX ст.”. Остання публікація, хоч і не позбавлена деяких помилок, дає цінний маловідомий матеріал про зародження краєзнавчого руху на Закарпатті кз початку XIX ст.

В останній період історико-краезнавчі процеси XIX - початку XX ст. все активніше досліджуються закарпатськими істориками Свідченням цьому є, зокрема, проведення ряду наукових конференцій, присвячених видатним історикам минулого: Ю.І.Гуці-Венеліну.

Лі.Лучкаю. Т.Лсгоцькому, О.Марку шу, І.Панькевичу. Десятки істориків всебічно проаналізували життєвий і творчий шля>

1 Кдлочирц И.Г. Историв .‘іакзргіа'гья » историческнх мегледованнях // Коломиьц І! Г К^циальио-здзікмиічсскне отношения и аошественное Д9НЖЄНИЄ в Закарлать**- ьо вюрой полавнне

Х£Х сто^тня Т, 1-й.- 1о*ск, 1962,- СМ2-й82

'^Лшшзкич О.В. Літератури Захарлатх-я ХУЯ - ХУІІІ століть • К., ІУтй; Мнкмтась Б Л Дзльмя Літе^тура За*арлагтк- Дшв, І9б?і '

' Культура і побут ухтоїнськкх Карпат (Матеріали ^їесмуЬ-лканськсї науково» конференції).->лгррод, 1373

и

краєзнавців, ввели в науковий обіг маловідомі джерела, намітили шляхи для дальших наукових пошуків.

Історіографія та історичне краєзнавство XIX - першої половини XX ст, займають особливе місце у науковому доробку ряду вчених Ужгородського держуніверситету, зокрема, ДДанилюка. Крім виступів на багаточисельних конференціях, Д.Данилкж опублікував цілий ряд змістовних досліджень: "М.МЛучкай - історик-слгвіст Закарпаття першої половини XIX ст.”, "Оцінка тнорчої спадщини Ю.І.Гуци-Венеліна у вітчизняній історичній літературі", 3 історії заселення та розвитку культури Закарпаття в добу феодалізму (до середини XIX ст.)", "Апотєоза срібної Землі", "В.М.Гаджега - дослідник історії і культури Закарпаття", "[сторична спадщина О.В.Духновича", "Початки закарпатської історіографії”. Логічним завершенням зробленого став захист Д.Данилюком докторської дисертації "Розвиток історичної наук;* в Закарпатті (з кінця XVIII - до сереошш XX ст.)”. Відповідно до тени, автор зосереджується на вивченні наукової спадщини видатних закарпатських істориків, практично не торкаючись таких специфічних питань як роль аматори» у розвитку ісгорико-крзєзкавчої традиції на Закарпатті, участь у цьому процесі громадських, культурно-осв;та,х товариств, періодичної преси. Поза його увагою залишається яклад у історичне краєзнавство Закарпаття ряду дослідників Галичини, Росії, Чехії, наукові студії яких є частиною історико-краєзнавчот руху Закарпаття.

Наукова спадщина краєзнавців XIX - 30-х ср. XX ст. була і залишається предметом наукових зацікавлень вчених Ужгородського державного університету Я.Штернберга, О.Мг?уРгіа. Г Павлекжа.

В.Задорожного Я.Штернберг досліджузав окремі аспекти діяльиост; Ю.Венеліца та Т.Легоцького' . Предметом наукових зі одсаьлекъ

1 Шт^рнбгрг Я.І’ Первый с<5овтчг укріинаисг на ыгшъръхм

Щтернв<тг ЯМ. ІЛкр гомин я дружби,- 7жт>ргщ. :9Гї - С! '*7-185.

0.Мазурка стало . всебічно вивчення краєзнавчої діяльності Ю.Жатковичз та діяльність в царині вивчення історії Закарпаття львівського Наукового товариства ім.Шевченка1 . Г.Павлснко акцентував увагу на працях з історії Закарпаття російського дослідника

1.Срезневського. В.Задорожнкй підняв актуальну проблему про стан дослідження творчої спадщини М.Лучкам- .

При написанні дисертації автором використані дослідження молодих вчених Й.Кобалк, М.Вегеша, М.Рошка. Й.Кобаль підготував-! опублікував цінний бібліографічний покажчик праць відомого краєзнавця Г.Легоцького з великою біографічною статтею3. Для з’ясування ролі А.Волошина в ¡егорико-крас.зчзачому процесі певне значеьня мал. праця "Августин Волошин". Частково досліджуваної проблеми торкаються М.Олашин та М.Рошко.

Серед російських вчених ЛЛгштєва присвятила в 1960-х рр. кілька цікавих повідомлень діяльності В.Фрзнцева, що активно займався історією Закарпаття. Серед вчених далекого зарубіжжя особлива роль палежит П.Р.Магочі, що висловив цінні думки з приведу історії історичного краєзнавства на Закарпатті4 .

Аналіз досліджень, присвячених вивченню історико-краєзкавчого процесу на Закарпатті початку XIX - 30-х рр. XX ст. дозволяє зробити виснозок про те. ідо ця проблема знайшла иевке вистаітденкя у науковій літературі. У більшості праць розглядаються, як правило, дише деякі аспекти проблеми, досліджується роль окремо взятих краєзнавців, ке розкритий внесок ряду вчених Галичини. Роси та Чехи, значення періодичної преси та громадських об'єднань у'поширенні

1 Мазурок ОС. Ю£»н Жзткоьмч »ч історик та етнограф // Сзграіїся • Карнатика. Випуск -Ужгород. 1993 - СЛ /Ь-186; Віл же. Роль Наукового товариства ім. Т Г. Шевченка у ,вмвч?ии* історй Зачарпгття // Слграііс* - Карплтикг.- Ьипуск І * Ужгород, 1992 - С 106-134.

* Лддордаснші В.Є. їіро стан дог-лідженля історич!*оі спалшкни М Лучкая // Тези доповідей а&укиьо? конференції “Суспільно-політичні віді-юсиііи на Закарпатті г. 20-30-х рр. XX ст " •• ^'кгооод,, 1992 - 0.И2 і 45 , .

3НоСж^вь Й Т-Лс*оиький. ЬЛлюграфічний покажчик праїл» - .’Ужгород, 1590

*Магочіь П.Р Фс}*!удоння кацісііальи'М самосвідомості: Підкарпатська Русь < * 1948) -

Ужгород,

історико-краєзнавчих знань. Значна частина досліджень мають винятково описовий характер.

Пе дивлячись на солідну ('¡Схг.іографію, монографічні дослідження, в яких історичне крягзнавстао розг-ЛЯдал<ч:я б як самостійні- явище у культурному та науковому житті Закарпаттю XIX - 30-х рр. XX ст., відсутні. Тоуу назріла необхідність комплекс ного всебічного дослідження «казаної проблеми. Актуальність вказаних питань в науково-пізнавальному плані. недостатня їх наукова розробка і обумовила вибір даної теми в якості иердмета дослідження.

Мета і завдання дослідження. Дисертант ставить своєю мстою проаналізувати форми і методи історико-краезнанчої роботи в XIX - 30х рр. XX ст , обгрунтувати внутрішню періодизацію даного процесу, з’ясувати вклад окремих краєзнавців, та наукові результати їх діяльності. Виходячи з загальної мети, в дисертації ставляться такі завдання: •

- проаналізувати питання, зв’язані з початком історико-краєзнавчого вивчення Закарпаття;

- показати особливості цього процесу на різних етапах;

- з’ясувати рать перших культурно-освітніх товариств та друкованих органів у другій половині ХІХ ст. у розповсюдженні історико-краєзнавчих знань;

- прослідкувати взаємозв'язок між позицією державних органів та результативністю історико-краезназчої роботи;

- вивчити конкретний вклад у історнко-краєзиавчу спадщину професійних вчених, аматорів, окремих краєзнавчих товариств.

Джерельна база Б основі дисертаційного дослідження лежать різноманітні архівні і опубліковані джерела. Вони діляться на три основні групи: а) архівні матеріали; б) газети, журнали та інші періодичні видання; в) опубліковані документи.

Архівні матеріали, використані при підготовці даного дослідження, знаходяться, переважмо, у фондах Закарпатського обласного державного архіву (далі - ЗОДЛ). Великий за обсягом і різноманітний за змістом матеріал знаходимо у фонді шкільного реферату цивільної управи Підкарпатської Русі. Ці документи розкривають роль ряду державних установ Чехослоааччини 20-30-х рр. XX ст. у розвитку історичного краєзнавства, охороні пам’яток історії та культури, містять переписну офіційних структур з керівництвом громадсько-культурних організацій та центральними органами у Празі. У фондах шкільного реферату знаходяться також ряд цінних документів, ще належать перу окремих дослідників минулого Закарпаття, наприклад О.Петрова та ін. Певну роль у дослідженні церковної історії Закарпаття відіграли Мукачівська грехо-католицька єпархія та Мукачівський монастир отців Василіян. Підтвердження цьому знаходимо в їх фондгх у ЗОДЛ. Фонд музею ім.Т.Легоцького, що знаходився у місті Мукачеві містить широкий спектр документів, що дають можливість послідкувати в хронологічному порядку різні аспетки діяльності цієї організації. Відповідні матеріали, що широко використані при написанні роботи, знаходимо в архівах Етнографічного товариства Підкарпатської Русі, правління культурно-освітніх товариств ім.О.Духноаича та "Просвіти", учительського товариства Підкарпатської Русі. Архівні матеріали, що містяться в ЗОДА, дозволяють відтворити досить повну картину організації краєзнавчої справи на Закарпатті у 20-30-х рр. XX ст, місце і роль окремих осіб, громадських об’єднань та державних органів у її розвитку. Більшість архівних матеріалів, на яких базується дане дисертаційне дослідження, вводиться в науковий обіг вперше.

Для дослідження їсторико-краєзнавчого руху на Закарпатті у другій половині XIX - 30-х рр. XX ет. велике значення має преса, яка знаходиться в ЗОДА, бібліотеці Ужгородського державного

університету. Львівській науковій бібліотеці ім.В.Стефаника ПАН України. Для аналізу особливостей історико-кракзнавчої-о процесу на Закарпатті другої полонини XIX ■ початку XX п. у дисертації широко використані матеріали, то друкувалися на сторінках перших закарпатських газет та журналів “Свет". "Новий сиет", "Карпат", "Наука", "Недель", ■"Листок". У 20-30-х рр. на Закарпатті виходили десятки періодичних видань. Для вивчення проблем історичного краєзнавства того часу особливе значення мають часописи, що видавалися культурно-освітніми організаціями- ’Науковий зборник товариства "ПросЕітз", орган педагогічного товариства Підкарпатської Русі "Подкарпатська Русь”, орган товариства ім.О.Духьовича "Карггатский свет", ''Етнографічні вісті", "Наш родини край' та ін., матеріали яких широко представлені в дисертації.

Велику цінну групу джерел становлять опубліковані праш краєзнавців XIX - 30-х рр. XX ст.. які аналізуються в розділах даного дисертаційного дослідження.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що тут вперше зроблена спроба комплексного дослідження історико-краезнавчого процесу на Закарпатті в XIX - 30-х рр. XX ст. як специфічного самостійного явища в культурно-науковому житті Закарпаття вказаного періоду.

В науковий обіг вперше вводится великий масив фактичного матеріалу, в т.ч. н («опублікованого, що свідчить про різноманітність форм і методів історкко-краєзнавчої роботи в різні історичні періоди.

У роботі вперше проаналізовано специфіку ісгоркко-краєзнавчої традиції на Закарпатті у XIX - 30-х рр XX ст., зроблена спроба її періодизації, визначення особливостей кожного етапу, визначення ролі окремих краєзнавців та організацій у вивченні минулого краю.

Практичне значення дисертації полягає в тому, шо наукові результати даного дослідження можуть бути використані для дальшого вивчення історії Закарпаття, історнко краєзнавчого руху в краї у р>зні

історичні періоди. Основні положення, :горетичні висновки і фактичний матеріал можуть бути запозичені для створення узагальнюючих і спеціальних прань, використовуватися у навчальному процесі шкіл і вузів, при розробці лекційних курсів, для масового читача, що цікавиться історією Закарпаття.

Л;;і>сгіапія роботи. Основні положення і висноеки дисертації викладені у журнальних та газетних статтях, виступах автора на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу УжДУ, ¡і також на міжнародних наукових конференціях, присвячених пам’яті Івана Панькевича (Ужгород, ї 992), "Олександр Духнович і наша сучасність" (Словаччина, м.Сніна, 1993 р.). ' Анатолій Кралицький і його доба” (Словачина, м.Меджшіабіриі. 1991 р.). Апробація роботи проводилася також на засіданні кафедри історії України Ужгородського державного університету.

Основні положення дисертації, шо виносяться на захист. Опрацьовані джерела та література, їх узагальнення дають можливість винести на захист такі основні положення:

1. Однозначно назвати дату зародження історико-краезнавчого руху Закарпаття важко, однак з початку XIX ст. вивчення свого минулого стає безперервним, проходить ряд специфічних етапів і найвищого розвитку набуває в 20-30-х рр. XX ст.

2. У першій половині. XIX ст. було написано ряд. історико-кра«знавчих досліджень, з яких виділяються праці І.Базиловича та М.Лучкая. Однак, аонк не одержали широкого резонансу, зокрема, через відсутність громадських об’єднань та періодичної преси.

3. У другій половині XIX ст. історико-краезнавчі знання стають надбанням широкого громадського загалу, дякуючи, перш за все, товариству св. Влсилія Великого та першим періодичним виданням, що виходили на Закарпатті.

4 Па рубежі XIX - XX ст. ¡сторичним краєзнавством зацікавлюються професійні нторики, що яолітиіяіо вилинуло на якість дослідженні' історії' Закарпаття. розширення ті-матики, введення в науковий обіг нового фактичного та джерельного матеріалу.

5. Кажлизою передумовою успішного розвитку історичного краєзнавстьа ;іа Закарпатті у 2030-х рр. XX < т була конструктивна роль державцях та церковних органів, наявність широкого спектру культурно-огштніх організацій.

С. У 20-30-рр. історичне крлк:<наигтво набуло багаторівневого характеру, його, розиитку сприяли багаточисельиі аматори і професійні дослідники '

СТРУКТУРА і ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

Дисертація побудована из основі проблемно-хронологічного принципу і скл^дагтьси із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури.

■ 'У вступі обгрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність та рівень історіографічної розробки, визначено хронологічні иежі •дослідження’, сформульовано мету і завдання роботи, окреслено використану джерельну базу, з казано на наукову новизну і практичне значення дисертації. . . .

У ^першому розділі - "Розвиток історичного краєзнавства на Закарпатті в XIX - на початку XX ст"- охарактеризовано процес зародження історико-краєзнавчої градищі та перші етапи його розвитку.

Питання про початок історичного краєзнавства як системи наукових знань про історію, етнографію, фольклор храю важко розв'язати однозначно, вказавши якусь конкретну дату чи прізвище. Однак з початку XIX ст цей продає стає, практично, безперервним.

Відомими пам’ятниками ¡еторихо-кракзнаичо: думки цього періоду стали праці І.Базиловичз. М.Лучкяя. КМсісарошг. Зворта^тьмем уаага па широкий спектр оцінок, даних чим дослідженням вченими у наступні періоди. І.Бздилоннч та M.J1 учкай заклади тематичні рамки, за які, практично не виходили краезнавці ХіХ ст. Певний вклад у розпиток історичного краєзнавства першої половини XIX ст. вьесли уроцжсииі краю І.Орлай, Ю.Гуиа-Венелін. хоч їх слід розглядати, скоріше, п контексті розвитку російської культури та науки:

Революційні події в Угорщині кіпця 40-х ;>р. XIX ст,. крім іншого, започаткували новий стан у розвитку історичного краєзнавства на Закарпатті. У цей період значно активізується громадсько-політичне життя о краї, а його авангарді стають греко- католицькі священники, ідеологія яких відома як "будитсльптво". Серед них - О.Духмоиич, А.Кралицький, О.Мнтрак, Є .Фе і ¡пик, І.Сільвай активно займалися дослідженням історії, етнографії, фольклору Закарпаття, шукаючи .» минулому аргументи для своєї громадської діяльності. Тому другий розділ присвячений ¡сгорико-кра*:знавчій діяльності "будителт". Тут з'ясовується також внесок перших періодиччих видань, то з'явилися на Закарпатті у активізацію історико-кракзнавчого руху та поширенні знань про минуле краю. Гззети "Свст’’, "Новий спет”. "Карпат", "Наука", “Недоля", “Листок”, маючи різне громадсько-політичне спрямування, сприяли розпитку історичного кр.і«--;«ішістка в краї. На -їх шпальтах публікувалися багаточисельні історичні матеріали, заклики до участі с краєзнавчих конкурсах, роз’ясненіш щодо збереження і збирання нам’нток старовини тощо.

У третьому параграфі антор зосереджується на аналізі вкладу в історичне краезнамтао професійних дослідників, що не поділили романтизму будителів, а нрапіули до об'єктивних знань. Т.Легоцькіш, Г.Стршіеьк»)”;, ВГнатюк, О.Пегров, uto закінчили слітські ¡¡учи, проводили на Закарпатті археологічні розкопки» актиано вкачали

середа в. архівах та бібліотеках, збирали, }магальню(іаш< і публікували польоинй етнографічний та /ілем'льний матеріал, критично переосмислювали зроблене «х попередниками. І'ліолюшйний розпиток історико-кргммнапчої тр злішії ча Закарпатті був загальмований першою стопою війною та наступники політичними поліями, але з початку 20-х рр. иі.інчнгя на якісно новий рівень.

У другому роя діл і - "Організація кряезнаичої справи па Закарпатті в 20-30-х рр. XX ст.”.- йдеться ::ро те, які організаційні чинники впливали на стан історичного крдезкзнсгиа у міжвоєний період У першому параграфі з'ясовується міс по і роль державних органів у розвитку краезнавстцз Федеральні та місцеві органи державної влади Чехословаччини провадили конструктивну політику щодо функціонування та розвитку громадських інститутів взагалі та краєзнавства зокрема Чехословацькі урядові структури сприяли налагодженню обліку та збереженню пам'ятник!» історії і культури, фінансували археологічні та інші дослідження, допомагали розгортанню музейниїпва » краї. Особливу ролі» зідіграло Міністерство шкіл і нгр(снсї освіїи та його структурний підрозділ на Закарпатті - шкільний реферат, шо входи» до складу ішвьіьної упраьи. Цей орган, зокрема, заииаься запровадження ч краєзнавства для вивчення у школах різних рівнів, публікацією підручників для них, підготовка» педагогічних кадрі» через систему спеціальних курсів та сеяінзрів. певну рать у розвитку історико-краєзнгвчої справи внесли монастирі, архів та бібліотек і Мукачівської єпархії, що володіли багатим джерельним матеріалом

У другому параграфі досліджується роль культурно-освітніх товариств у розвитку історич.чого краєзнавства на Закарпатті. Товариства "Просвіта", ім.О.Духновича, Етнографічне товариство, Музейне товариства ім.Т.-Легоиьколз та багаточксельні краєзнавчі гуртки проводили різноманітну за формою і методами краєзнавчу

роботу: організовували бібліотеки краєзнавче- літератури, різноманітні виставки, формуоали музейні колекції, організовували екскурсії, конкурси, вікторини, святкування історичних овілєїб тощо. Культурно-освітні товаристьа залучили ло иивчемня історії, етнографії, культури краю сотні ентузіастів з числа селян, учнів. вчителів, священників. Завдяки їх зусиллям були збережені та досліджені согні пам’яток історії, археології, архітектури, письменності. В той же час, у "Просвіті*, товаристві ім.Духнозича. 'Етнографічному товаристоі працювали вчені» чиї імена залишилися в історії науки на Закарпатті, зокрема, В.Гаджега, І.Панькевнч, Й.Янкович, В.Залозецький та ін. .

Важливим здобутком краєзнавчих товариств, що діяли на Закарпатті п 20-30-х рр. було видання наукових та науково-популярних часописів. Найбільш авторитетним серед них був "Науковий зборннк товариства "Просвіта'*. Органом педагогічного товариства був журнал "Подкарпатська Русь", присвячений, переважно, краєзнавчим справам. Обидва часописи очолюваь педагог, вчений І.Панькевнч. Вчитель О.Маркуш зумів наозгодити у міжвоєнний період випуск спеціального істсрико-краєзнавчого журналу для дітей, що виходив під назвою “Наш родний край’, Цікаві іеторико-краезнавчі матеріали публікував орган товариства ім.О Духковича - журнал "Карпатский свет".

У третьому розділі - "Основні напрями історико-краєзназчих досліджень",- зроблена спроба згрупувати основний масив історі-мо-краєзнавчих досліджень, що побачили г.иіт впродовж 2(>-30-х рр. XX ст., у кілька тематичних груп, залежно від предмету дослідження.У першому параграфі аналізуються узагальнюючі, синтезуючі праці

О.Петрова, О.Мицюка, І.Коіідратоаича. В.Пачоссі.кого, Ф.Тіхого. їх аяторк на основі нових фактичних та /укерельних матеріалів, введених, у науковий обіг у кінці XIX - на початку XX ст., намагалися вибудувати внутрішньо несупсрсчлкзу схему закарпатської історії.

принципи її періодизації, з’ясувати історичну роль окремих діячів та накреслити перспективи дальших історико-краєзнзвчих досліджень.

Другим параіраф присвячений доспідннкам, то вивчали пам'нтцики матеріальної культури та історію населених пунктів Закьрньття. Завдяки наполеї ливій праці Й Яиковича та інших археологів, протягом 20-30-х рр. було досліджено ряд археологічних об'єкті». Матеріали рочкенок публікувалися на сторінках краєзнавчих часописів, узагальнювалися •< окремих монс^»афіих. Актуальною краєзнавчою темою були дослідження дерев'яної та кам’яної церковної архітектури, іконопису, народного дерев'яного житла, одягу тощо. ПодіГжі дослідження мали дворівневий характер: учні, вчителі, селяни описували конкретні .пам'ятники свого села, а професійні краєзнавці . (Ніжьксвич. В.Зглозецький, В.Сахангв та ін.) осмислювали та узагальнювали цей матеріал. публікували його. Протягом міжвоєнного періоду були написані і чзстколо опубліковані історичні нариси про міста і села Закарпаття. Не дивлячись на те. що в основі цих досліджень часто лежали нг конкретні факти, г перекази тз легенди, подібні праці мали велике виховне значення

Дисертація завершується висновками, у яких підсумовано результати дослідження, зроблено певні узагальнення. Автор прийшов до висноркіа, іцо історико-краєзнавча традиція на Закарпатті досягла найвищого розвитку у 20-30х рр. XX ст. Узагальнено досвід організації краєзнавчого руху та його основні наукові результати. Відзначається, шо на сучасному етані, коли спостерігається своєрідне відродження історичного краєзнавства из Закарпатті, вивчення попереднього досвіду є необхідною передумовою ного дальшого поступального розвитку. Разом з тим вказане, що діяльність ряду краєзнавчих 'організацій ’ та науково-краєзнавчий доробок окремих вчених потребують дальшого поглибленого вивчення.

Основний зміст і головні положений дисертації викладені у таких

роботах:

1. “Стара« латииская записна о с.Гуїиіивой" // Наукові розробки молодих очі-тіх - Ужго|)од. 1591 - С.230-2.12 (у співавторстві)

2. Історико-краелнапча тематика на сторінках "Наукового .іборника "Просвіти” / / Наукові розробки молодих вчених - Ужгород.. 1991 -0.236-238

3. Іван Гіанькевич і проблеми історичного кпле.шавстна Закарпаття в 20-30 х рр / / Матеріали наукової конференції присаячепаі пам'яті МІаньксвича - Ужгород. 1992 - С 193-195

4. Краєзнавчий часопис 'Чіодкарпатська Русь" / / Течк доповідей наукової конференції 'Ч'уснин.но-політичні відносини ии Закарпатті к 20-30-х рр XX ст."- Ужгород, 1992,- С 70-74.

5. До питання про зародження краєзнавства на Закарпатті та його розвиток до середини XIX ст // Матеріали науково практичної конференції.- Ужгород. ¡993.- 4*. 34-45.

6. Редактор, етнограф, краезизвець / / Неопалима купина - Київ. 1993.- №3-4.- СЛ39-І45 (у співавторстві)

7. Зневажені манускрипти. До питання про :«ародженни крагмнішетва на Закарпатті та його розвиток до середини XIX ст. / / Карпатський край,- 1994,- N“7-12,- С61-63.

8. Скалки минувшини (Краєзнавство а пресі Закарпаття) / / Карпатський край.- $995,- ,>61-4.-С.4043.

Keretsman V Y “Hisiork-at Імлі Lon* in ГгапмліраІЬіа

Iroiri ihe iifPiiiiiiiiH <м XIX ifiiiiirv iiti -iü-lit «rt XX ten tin*", liíssfflnlioii lûr Им- <li-títt*f di i^.iuhihtlt* oi litsiiirn^i .Svi»-inf. sftrctHiilV 07 ÍJU.03L * 'Hfstsi7 cí.Штгаіаз. Usfcorcl. 1525.

Il) II«* «Í»»-' !>r<H't*v» •« ліі|тг;іП.ін t)\ ¡ичішігиі L>HЙІ Jjtre

* (mnIoi V йИіі и'ч <jt*vt-l«)iniir-iil luí .ііШі til XX ігкінгу is overally iiiv»>sii^lt*i> on (lit- Ьзмч <»i ■>li.ilviii¡; lin? v*iifit*«. ¡tU(\ v;ítrtiitlK'«*l lilwalufi* Vvui ns tri un»«->*>»«>мЛі tueiihsis a> wt*i< as аіі»а(еип>, r*i#v «І млі** аш1 s«ki«í strm lint-*» ii> )ii<* •)«*v<>.i(»miH»»t «I L»*T*i \jut- «diii!v¡iiw ars

KeurüMrfH BU) Истопичлхи“ мглекпгпнг ил Іі^намьпне ііячяла ЛІХ - -ííi-x ¡¡ XX » I. Íim4vpT/i¡iM^ (la »ч»*«-«*»*)*? V»*r«<!i4 cieiK'HH ííl l»#í/rt*i«4'Kít>í íírtViv 1ЇО 0*7íj\^0aÇ3 "C>'

УЕр£І1ПНо Í*..-íí;'|-.|í’И N’hiJrfHttfW JrfKíttíH'h t'nuío ИМ’ V i}í3f a J ¿3* ИНОГО

* пИІН I>l HTfT.f .»ЯІІИІІ*. і

І» ..iiftieinatWrf На ШИОВМИН íliV4:MíhVi Ні П>чіІИг.<:!і И ИЗУЧКОЙ •»íií л С p*í » у iíS«.*-. V * Cíp1L i£Ci—СТС5І £$УІЇ1ИКИ0Ї>СІЇІ»Я

Ж Т*д*нч«ч м/м> ríuat'b^/itfHrtíi ïi OdiiiriTHR *?ю Ці» <iÛ*9v *г. XA D. iÍi,W»fc'/íV»«H*_>i КЛЬ OcíOuTrtf іНїіКІ'Є’ССНОНйііїкіЬіЛ v^fffsIX, тзк и ліо0ит<іл&и.

|)ОЛо ÍUV vjirtücl bt-'HfihíA ti (>0Ше«Л«сШЫ£ tTîfyHTÿp В ШЛШТЇШ

Ключиь» « яоьа кр^^наьепш. йисяшъешк* аматора, товариство.

Д