автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.03
диссертация на тему: Наречие в украинских говорах Закарпатья

Полный текст автореферата диссертации по теме "Наречие в украинских говорах Закарпатья"

УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

". ОД

АПР 1998 На правах рукопису

БРОШНЯК (ПИСКАЧ) ОЛЬГА ДМИТРІВНА

ПРИСЛІВНИКИ В УКРАЇНСЬКИХ ГОВОРАХ ЗАКАРПАТТЯ

Спеціальність 10.02.0^ - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Ужгород - 1996

Дисертація с рукописом

Робота виконана на кафедрі української мова Ужгородського державного університету

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор ДОБ0Ш Василь Іванович Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, процесор Бевзенко Степан Пилипович - доктор філологічних наук, професор ІУйв&кех Ніна Василівна

Провідна організація - Львівський державний університет

ііївні І.Я. Франка

Захист відбудеться "15* травня 19% року о год. на засіданні спеціалізованої вченої раді Д 15.01.03 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Ужгородському державному універсктеті /2940С0, Ужгород, вул. Університетська, 14 , ауд.4І1/.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ужгородського державного університету /м. Ужгород, дул. Калітульна,9/.

Автореферат розісланий 9{09 кЛйіи-г^ року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ,,

кандидат філологічних наук, доцент БЕЛЕЙ Л.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЕСШї '

Актуальність тзст:. Глибоке і всобічне дослідження лексичного багатства діалектної швп налетять до числа актуальних завдань сучасної лінгвістики, У15017 плапі коїшретиЛ науковий .інтерес сталозлть прислівникова лексика всіх українських гонорів, у тому числі й українських гонорів Закарпатської області.

Тзоретгчні сокова та конкрзтиі доелідкокня прислівників у .'¿агальнотродпій, .літературній українській моаі каїна вважати досить значними. Що .-з до дослідгення прислівників у кивироз-гозній, діалектні2 українській мові, то т?*1 здобутая українського мовознавства набагато скромніші» хоча діалектні прислівники, як і буда-які іші лсксеия, е вагомим джерелом поповненні і збагачокяя лексичного фонду сучасної української їловя. Оріїгх~ пальність, фонотачна, семантична і спнтаксичпа самобутність багатьох і о іптх зхдбтшае на тільки особливості, відповідних говірок чп гоїзоріз, але й історій носія конкретного діалекту, і.:з.с чикало значення для вквчоеня історії української коли.

Серод прздь уираїисіакх гловознатців, прясгяченпх спссторе-гоншсл зад праслівшсдая з українській діалектній козі, иайзв неиаа всебічного,' системного опису прислівників як лонс’лко-гра-їлатпчного розряду слів. Не станоилкгь у принципі винятку з цш? зідяопекні бактнчна і говорі Закарпатської області, бо і; об'єкта.! дотспоріпніх иаухооях досліджень була'лише окремі,порівняно кеволякі за територій посирзяїк групи цих гоноріз. ■

Мета І заялпнтит дослтлявгетя. Головна і*°*а робота - каксігггаль~ ко "огліївз емяелзшїЯ присліпшпгоапс локсеч у різнзх осаохшз?. го~ зіркових групах Закарл&тзькоі області та сінс їх лекспко-сзиян-гачної природа, фокеткхо-корі'ологі чних та гаптакслчштх особливостей 7 генетичному і лікгвогеографічному аспектах у взае;:о-

зв'язку з сучасної української) літературною шво», а такок із іншим українськими говорами, зокрема регіону Карпат, та cymz-иж.зі слоз’янсксима і неслов'янськими мовами.. досягнення постав« лекої і;ети передбачало виконання /таких завдань:

І/ вкділтітя основні груші прислівників за походженням і ирооге— акти аішхй утворення вриелівнвків •; , ' ’.

2/ виявити фонетико-иорфологічіїі варіанти /відповідники/ прислівників обстггаувазшх говорів ; .' ’

З/ розкрити значення аналізованих прислівликів у порівнянні з літературам« вілпоаідошшк і

4/ визначити лвксихо-сзмаїтетпі групи ді&квкгиах прислівників $

5/ простелити основні фонетичні, морфологічні та сниїакслчні сооб~ лявооті аналізованих прислівникових лексем ; ..

6/ виявити у складі прислівників спільнослов'янські, спільнооххд-нсодов’якоькі та власне українські утворення ; .

7/ виготовити лінгвістичні карія з ішйбільш виразшшя лексико- . соілантачнима, фонаїИчнкм:і та морфологічними дЕфереяціЙнюли ознака.* га В2ЯВЛ9ЯЯХ. '.НрйСЛІВЯИКІВ 5 , . ' . :

Я/ простежити співвідношеній ВрИОЛІВіШКОВИХ ЛйКС2їЛіИХ ізоглос is кака?® окрема груп закарпатських говорів, е,о виділяпться у відповідності з прчйнктов на сьогодні класифікаціси цих говорів. ' feop?3H;fi 6asn дослідження. В основу дсслідкенкк попадені записи дисертанта, зрсблгні в польових умовах з вккоркотанням "Ан-кетх для збирання діаиектінх тторіалів в Закарпатській області” /1954/ С.П.Бевзаші, ‘'Програми для. вбирання гдаоріавів до лекояч-кого атласу української мовк" Й.О.Дззндмзлівськсго та спеціальної програш дяя збору 'прислівникової лококжи>?,23. Роаумяк. Записи прса«дсиі у 56 шселонкх пудатах. ¡Закарпатської області, які вхс-лять до лінгйогеографічяоХ сітки. Для порівюгиької харгктористії« кк прислівників зібрано й оярвцьовзпо «ахоріал у каселонях луак-

тах, до пєроважю угорське чи словацьке населення /с. BzmrcoEo. Хустські'і! p—її ; с. Стероипщя, Ужгородській р-н ; с. Родпшссиа Гута, СиаляЕсілпй р-n/. У дисертаційній роботі такок використано фактичний гатзріал із відоіях лексикографічних праць, лінгвістичних атласів, наукових статей, лексичних матеріалів. Крім власна діалзктккх записів, дисертантом обстс.~ено кілька загар-патоукраїнскскх пам'яток, головним чаном тих, на яких підбився ВПЛИВ місцевої ДИЕОрОЕМОВНОХ мови. Для порівняльної характеристики прислівників використано ряд худояніх творів західноукраїнських письменників, у яких відчутний вплив .у.лвок.jekoï стихії /О.Д/х;ю--бич, М.Чорекипна, В.Стефанзн, Ю.Оедьксвич, О.Кобиляиська/.

Об'вктсм дослідження о говора,,поширені на південь від вододільної лінії Карпатського хребта на території Закарпатської 0*5" ласті. У зв'язку з тим, що населення Борегівського району в загальній масі своїй - угорці або переселенці, кя на вватата доцільним збір матеріалу з цього регіону. Складена-з урахуванням фопотнко-морфояогічних варісигів картотека прислівників нараховує 2 005 лексем. У полі зору нагого дослідження в власне прислівника як лексико-граматичний розряд слів.

Мэтолита дослідження.' Дзслідаонкяг фактичного катзріалу лрово~ дялось у синхрокно-діахронпому аспекті катодом лінгвістичного спису як сонозпого засобу інтеряргтгдіХ «озшіх фактів. 11а різких етапах доолідзення матеріалу застосовувалися й інші катоди лінгвістичного аналізу : порівняльний / при порівнянні прислівників обстсзуыцгах говорів, оїїрс:«яя слов'янських, а з деяких випадках і неслоз’якськлх :.:сз/ ; структурио-ткпологічгай /при дослідниці структури прислівників/ ; кількісних характеристик /при вста-кевленаі ступеня частоти і продуктивності прислівників/ ; картографування. .

Наукова новизна досліляенкяг. Прислівникова' лексика усі”, укрд-

раікських гиворів дотепер т була предметом спеціального вивчення. У різному освітленні розглядалися прзслівиики говірок їраав-емги, південно-західної Мукачівамші, Затксея у статтях В.В.Нім-чула, 1.Л, Пагпрі, В.М.Лизакця, Т.М. Гозуьжк та ін. У шиому до-слідоані обрано відшнняй під попередніх апавкт вивчення прислівникової лексяни говорів Закарпаття. Особливість Його полягає в поєднанні стлжиюгічного, словотворчого, лаксіжо-с «аттичного і фушадонально-сшігккшчкого аспектів аналізу.'' ' .

Праця статгагаь керну спробу всебічного аналізу аршдівннків українських говорів Закарпатської області. Ех морфологічних вда-ставостєй, лекенко-еєздштичшх і синтаксичних функцій У лінгво-географічзоау аспекті. "

Тдопй-тя^гна гкачяяня т в»уя?геч?а егігиіоть сойотк. Теоретичне значення зрзиі полятас в току, що а кіа уаерав подано комплексній одно діалектних присліашаів усіх українських говорів Закарпаття, проаналізовано багатій фактичний матеріал, у'якону.понад 70 прислівників усолиться в науковий обіг уперло. Дюпиишочи традиційні .-гочки зору на природу ярЕСліаішкошх лаксея, ввертавко-.ч увагу й не ті способи.творення прислівників, якій.! у.науковій літературі не відаодено налаяного місця /контамінація, аналогія, і<орфодог±аі«гй спосіб. Крім того, цохолкенші окре;®.х ирдодіаників трактуєтеся яо-иовоі^. Результати доСйідаенші стануть певніш внеском у скарбницю українського ковознгаоува і водалшйі його -розвиток. ■ . ’ ■ ' ,

Практична цінність провадокого’досяідаешія поліс аз у шклавості використання його результатів при .укладанні слоБюша"українсьхкг говорів, прк створенні лекеачкого атласу украХвоькоІ кав£»-дая . лексикологічних, етімолоі'ічних і. етнографічних дослідавнь, при , ьзачвані українсіке-словацьких,- украХнгько-угороькях. та'ікдах , . мїкмсилих контактів, у деслі даймах із сучасної га’іосоргчгкоХ

фонотаки, морфології і сшії&испсу української мови га іникх слов'янських мов, прівикадЕнні української мова у середніх та віздпг начальних закладах, пря напвсанпх даплсиких і курсових робіт сіудонтагзічЗзілологвкї їощо. '

йшяаїлтиіиіив^^ і

1. Лексако-секантичка, фуіащіокальяо-ошітакои>пїа прярода ?аяз-лзігих на«и прислівників-українських говорів Закарпаття у бг,-

. гаїьох випадках здифарекцї !іозаиі. .

2. Кількісний склад прислівникової лексики поповнився і продовжує лояовнвваткся ке лише шшхом адвербіалізації іменників» прякматшків, займенників та чяслівшіків, ало З у результат арещоння, аналогії, коитшінздії, г. тякоя лрєфіксальпдм» су-

■ фіхгсазьшм, префіксально-суфіксальним та. лостфіксальшм епо-' собгтя, - '

3. Біл&зісїь прислівників українських говорів Закарпаття утаорзні . на власна українському грунті» у тону числі на грунті дослі-

джуваніїх говорів. ' ■ . -

4. 7 складі загашкшародиих україясіккх лрлаліЕняків видіщать~ ся 25.3 тих, ео в обстежуваних говорах виявляють плрші сє:лан~

.. тітаіі иезишості, , причау у багатьох випадках слостерігасть-' ся збзрззоння шалі архаїчних значень. ■

5. Вільність прясяхвшїкіз обстежуваних говорів характерні і‘для

і паях згкраїкс&ках'говорів,, sdxpem регіону Карпат» що заозід-чуп спорідненість українських.говорів Закарпаття.з ікіпіілг пїздзкпо-західянїзі 'говорами.

■Апробтпя догіотя. Основні положення і рззультаиі досліддишя булл, викладені в доповідях на міжнародній ийукозо-прзгтичній конференції ‘'Українська мова на Закарпатті в минулому і сьогодні" /Ужгород, 5-8 травня 1992 р„/ ; на науковій конференції "О.В.7ух-nozm і слов'янський світ" /Ужгород, 23 - 24 квітня 1993 р./ ;

на міжнародній науковій конференції "фльтура Українських Карпат : традиції і сучасність" /Уагорад, 1-І верэсяя 1993 р./ ; ка підсумкових наукових конференціях профбсорсько-взкладацького Оі-далу Ужгородського дерзшвяого УНІБОРСИТВТУ /УкГОрОЕ, ЛЗїКі1 1993, 1994,1995, IS9S p.p./. Окрзаі частини дксартсції обговорювалися на засіданнях хсфадрз української кова УяЖ, присвячених звіїаа ’ наукової роботи*

Публікації?.. Основні .разудши-и диоорїааійіюго дролідаошш відображені в G-їй статтях гагалыша сбсягоа 2 арн, і 2-ох їо^агі доповіді на наукових конференціях,

Об’та і отпуктупя робот;;. Дисертація оклав&еться і о “Вогупу" /с.З-ІЗ/, чотирьох розділів "Прислівники ьайкашшкового йохо-ДЖСШЇЯ" /о.14-51/, ’’Прислівники ІКОКШІКОЗОГО ПОХСДЗеПНЯ” /с.52-10ї/, “Прислівника прЕКМСГИЕКозого походкешш" /с»І02-ї59/, ".Від-' числівникові та ішлі прислівійікг” /с.160-ІсБ/- і "Взсковків”

/с,169-178/. jh роботи додавтюв : список наукової літератур;:, сппсск скорочень, список назв населвжіх пунктів, а таког: два "Додатки" : І/ :чЬц;еяс схіисакяу. праслівників” і 2/ ЗО лінгвістичних карт з найбільш виразними лскс:;ко-сє:-лят;;.чкіі.із 5 фокетач-ннма і коррологічнимя ДЕфоренційнкш оанакамн виявлених прислівників, а також І зведеш карта, у якій простегсно сгпввхдкопаи-я ПрКСЛІБИЛКОВНХ лаксемзих ІЗОГЛОС» 1 - " -

31ІСЇ РОБОТИ

У "Вступі" обгруитозуються актуальність теми дзоортаці*, 'відзначається мета, основні завдання, об’єкт і кзтодака. дослідиш-кя, характеризується 'джерельна база роботи , розкраваоться наукова новизна дхсертації, П теоретична іпрактЕчва значення.

У розділі "Ешслітаїпаг займонквкового похозяетіа” простеауюгь-ся шшхи творення прислівників від займенників шляхом застосування словотвірно-етимологічного пяалізу, який допомагає розкрить.

втрачені або гатсмяеяі відиозвішя иіа явіркам і' похідшиз словш 'ш оснозоз, підкові!*::! втрачену пройяиу ланку в словотзірво?лу ряді чч зпхідаз слово рлду. ■

Як еасвідчузть таторіоля найдвзнігпх слов'янських пам’яток, фгктя сучасних слов'янських мов» a таїхп дослідження багатьох •/.сбозкзвців, відзсЗиопнккові прислівники ояладаать ка’іархаїчні-caiíl cap прислівникових утаоронь но тільки в українській, ало й у 2СІХ слсз'япськзх нонах, В-злпка кількість їх утворилася у сахль-ПООЛОВ?ЯНО!:КИІЇ, а деякі - у спільноін5оевропзйськпй період. У про-цооі аналізу ирголізшпйз єа&гегапїкоеого походпзікя» яг: і будь-яких іканх сліз, влкпкас чпг.'лло трудаоіціз. Незважаючи на тсР гзд пркслівкжс - цо зідеосно ,£ояода“ частика і.;ови, іикоот дуле ваяко встаиозлтн приблизний час.поязз гіої чи іншої лексеми. Словотвір-но'^орремна структура зідзайиешгшсогш прислівників у багатьох випадках непрозора, і то:«у існує чикало ріалах думок, здогадок щодо походгсвюг цих леисеа.. Зрозуиітя ароцеа їх твореиші ?.;oz;;a, порівнявші з іншими, більп виразити форга!.«. Застосувавши порїв-і-яльно-і сторичній шзтод пр'л аналізі словотвірпо-иорфс'їгїої структури відзаіікзннижшх прислівників, ш умовно яоділплк їх па

¡Ш52ШІІІ і ЕШ2П1ШІ. ■ '

7 портову підрозділі Ипшвит±-втлая8?/ш?гок0иі^пїшдівшжи аналізуються утворзішя, з ласих утрачені .'лпзі смислові і словотворчі зв’язкд з лідповіднют оайизшписовкга! основами. Із сучасними SaílVOKlffliíSKS ЦІ ЯрИСЛХВНЛЯЗІ НС Г.!33?Ь ніякого функціональко-сокактичисго зв'язку. Таких прислівників у досліджуваних говорах, як і з літературній українській мові, порівняно небагато. Оское-на проблем, що вккикас пря словотвірної,у аналізі порЕкнкях від-заііі.'оншїу.сзііх прислівників,- розглядування у їх складі основ давніх займенників і словотворчих афіксів, оскільки більшість слсзо-твірних дериваторів е спеокфічнямн і давно втратазі свою продух-

г;.вністї,« Пераллиі'відз'іЙмвншкові прпслівникк творзлися здєбідь-того від основ означальних, вказівних, питально-відносних давніх начленатас аШиєнннків : щ> /¿Ш, Шїи üSsá* sám> пбт/. a /ib Ш, Ш. /» сь /йіші, ОІШі 232L* I¿£Í /» ШЬ /¿Siáífi.

.yo*ульг/, он?,, Щік /окяко, кі-ак, щще, iW/n: /. Виділення у складі порвяивах відгайшннаковмх орясдівяяків конкретних норфем мок-.тавз у зв’язку і о застосуванням діахрсішого підходу е однак із теч-кх зору синхронії .боно а уьх-вним, оскільки процес творення подібних лекеея ае відповіла« законам сучасного словотвору. •

. У складі власно пз раніше відзаймзнадкозшх прислівників українських гсзсрІБ Закарпаття вайбіЛкпо обставинних нрйалгвників уд-2ї. Серед них вяділяало: а/ ирїіодівнили'чяохайі заторд тешорааьяої ознака, які вказують на співвідносність 'Дій у часі /«rfavaí. Tttymí. S&üá» Т^'ДВяй. T>i¡Á/ , повторність виконання ДІЇ Уппс’/. співвідносність дій відносно тезарікнього часу -/гімчп. orofo/m. пзк< т£-JíiS/i б/ прислівники часової иєкі ді 2,, що вказують у найбільш загальних р;-:сах на тємноральні парометри дії,-зокрема ка мзгу діх -стосовно її кінця /2&2І, МНЕ£’ * ¿áiS, ШЖ> fiási. я^с-і/. на на-обиекот тривання дії в часі;/гз?і. yráft/: в/ прислівники, що вка-зуять ка частоту дії в часі /¿аоди/. Саред оботзвздіууу прполів-н;гкід місчд виразно-простехувтьсл : а/ прислівнгкн власно місця дії, тобто ті, що виражають конкретно.місцо, де відбувалася, відбувається чи відбуватиметься дія тау. д§, -туй /. нвобкаггид місце дії /імг/ ; б/ прислівники напрямку руху, то6*;о ті, що -¡зирааають напрямок вихідного пункту руху /щііі вітти. ¿sil» ATIBEN їїШІЗ /. кінцевий пункт руху /д&щ, а^зд, й£щ., р«удн. 2Z. ІШ. ES¿. Ш.. ¿Ш, ш£, іш* Ітж» Л Порівияао небагато у складі відзаак'іюшковйх утворень■ орна?альчух првслів:шхів, , тобто тих, що : вІ вказуять. на якісау, ознаку іншої ознака- процесуальної або статичної /sss* ÜM* SJ2eZ» б/ означають вевау -

кількість Ыжт, хілїж, сіул'коЛ иіру або ступінь вияву ознака, характер її іктннсивності /шх» іаи» йаи/і в/ вказують ка спсоіб виконання дії /узк. йак. с>ак. /ш/. У предикативній фувдції зафіксовано тільки од£ко.

Первинні відзайшнквкові прислівники в українських говорах Закарпаття, на відміну від.їх літературних відповідників, є більш багатозкачгапд;. Так, зокрема прислівники тем» де, іддо, крім основного значення місця дії, активно вживаються і на позначення напряжу дії; прислівники докн. д<4і. л/тн. окрім основного значення часу, вживаються 'і в просторовому значенні. Очевидно, така особливість названих пркслівнпхів пояснюється не‘тільки багатозначністю їх, а й тшя, до кількісно-часові, якісно-часові, просторово-часові синтаксичні відношення окремі з галс передають тяілексно, у всій складності взаємозв’язків, прятеиаин-іх вавко-яшпїй дійсності. Зображення та активне функціонування в обсто-гуваїшх говорах архаїчних, прислі втік і в типу г^ито. ї(кдтс. хіі 22» пш{. с»^л>ко. ЗяС> і под. мав вашмве значення, оскільки бони с ташг данцггшшї, через які мояна прсстелштя складні шляхи і способи творення іншах прислівникових лексем.

У другеє підрозділі’ "Вторинні відзайменктткові ПТОСЛІВЯПКІ!я аналізуються прислівникові лексоки, по утворилися : а/від первинних в результаті зрсшігоя їх з іплями частина:® гядаи та пост-фі ксалыак способом; б/ идяхом адвербіалізації йідкінкових форі? за&лзніпЕсівї в/ у результаті зрощення з інакші частинам мови приелівлнзів, утворених у процесі адвербіалізації. Переважна більшість цих утворень сягає пізнішого періоду розвитку української кози.

Прислівника, утворені в результаті зрощення первинних від-займошшкевих лексем з ізшиш частинам мови /прийменника:.®, частками/ типу 4пде. онде. ІїШ. ШІШ£. Іі£°!Ік» Ш2І. йіІИ» іШ~

шІЕг с^к і под./, є важливим здобутком українських говорів Закарпаття, оскільки абсолютна більшість їх ке характерна для літературної мови. Прислівники, що утворені на базі первинних за допомогою постфіксів -сг,-нибут’/дис’. де-ішбут'. нв,пі(г.1 та і:и/ е типовим* для національної української мови. Утворзня з постфікс -к^буд» рідко вживані б обстежуваних говорах, прото під впливом літературної .мови все більше поширюються. Прислівники як результат процесу адвербіалізації зайшнників, на відміну від первинних лексем, зберігають зв’язок із займенниками, від яких утворилися. Серед ішх виділяються утворення від форм казивного~зиахід~ ного відмінка без прийменників /усе, ючо/. родового відаінка /то-т/і, чого'/. давального відмінка /тЛік* 2Ші/ > знахідного відмінка з прийменниками за, та, пул /п^тчо. іАчо. птичо. , уЛ~

тчбс’. поотчбс’/. орудного відмінка з прийменниками я /лз/,- Д£ /з^Усти. по-к4с>кц/. місцевого відмінка з приіїмонникаг.и по, при /по--рІіч6му. і~70-кй’;гб?т7. по-м^му. по-тв<иу. пбт^т/. птач^ст/. У результаті зрощення цих прислівник: в з прийменниками і часткана утворилися і- продовжують утворюватися зовсім нові локсеми типу 1 напФгі&ст. нуз/гзчо. нинаус^. нгказ^стм. ниипкч^му . що свідчить про розвиток і збагачення загальноукраїнської прислівникової лексики. . 1 ,■ '

Вторинні відзайменникові прислівішхи поділяються та такі лексикс-семактичн: групи: а/ прислівники місця, що вказують на конкретне /означене/ місце дії, иевіддадена від суб’єкта //ідле. С2іі аї£і ІкІів ГЗіїІЕ« <Ші/• віддалене від суб>екта /¿яле.

33* ™іШЬ он?_4',. яга&іі гингам/ : Еі«азують ка неозначене місце дії /йщ'ЖьШ’ітт. щЩь, лис#, подекуди/: заперечують будь-яке місце дії /яіііді, н£ґ22/» б/ прислівники напрямку руху, що означають напрямок вихідного пункту руху стосовно конкретного об’єкта /адявуття. Озінтн. бдвхнти. Фвшиі. віттям/.

озкачають кінцевий пункт руху стосозно конкретного об’єкта /¿л~ да. ¿sa.- ihm* ssi» ùih, sszhm* mhm, ÆjI та ін./, вка-зуютс на напрямок дії стосовно неозначеного об’єкта /tÈÈHS.» ¿LUS’ • дivfm. rJx'm. і под./» заперочуать шялипість напрямку

руху взагалі At^rtîe. дій», тшт. ткті/% в/ прислівшг.га часу, що вказують на гжишвість обрання будь-якої пери дитя виконання дії в минулому чл гайбутньоглу або на нееєкачйно ет.нужй час fy&vArÂ. д^к((ля. подали. rdmicV. заперечують мс&ливість ви-

конання ді2 /нщйі, mÎËSi* Шйі» lüiliïisib ні толи/, вказують на влкекатія дії відносно нігаіинього дня /«ще, ¿i-JJb ІйШЬ FJWÆt $?{’& та ін./, вказують на час, з якого починається ді& /ш£Ші-22, утк^ст. уттбгто/. виражають моху дії стосозно її кінця /¿ю-гент. Яоутї. ІіМіІїї/, вказують на необмежено тривання дії в чазі /ІсХ наус^/ ; г/ прігслівігаки причщш і "зтл : н.4іпчо. з^пчо, ПїїЬ 522^ того. дні» яалїчбс’, лр(п;чо. готтчсіс’ і под.

Дещо улзнлзє у складі вторвншх прислівників заіімешшсоЕогс лохо-дззнкя 2H33â5MH» тобто тлх, ї5о:а/вказуізть на могслішість виконання дії конкретним способом /атт^к. гинтак. ант^к. здп?г{к.

Ê’miil та ін./, вказують на можливість вігаонання дії будь-як:;:.! способом/д^йак. дІВшї»'âdüis’/î вказують на нєкоезквість виконання дії будь-яким способом /пійг^к. яий;(к/; б/’ означають певну , аільнісгь /а??УП*ко. 6т(л»ко> акт/л’ко. всіл’ио. аіщ^л^ко.'на-уул’клД ступінь, міру вияву озкакн /на:с/л*ко. нат^л*кр/. У предикативній функції зафіксовано ntrru4;v. нкпркч^му. у модальній -fiEt’.

У розділі "Пт'слівттїпт тмзинтгкотзого потштешш” простежується творзн’ія прксл і еішк і в від іглзнннків у результаті адвербіалі- ' зедії, контамінації, аналогії і зрощення.

У підрозділі "Втліменникові ПРИСЛІВНИКИ, утворені в процесі адвербіалізації" описуються пряслівншш, утворені шляхом адвор-

бгалізаціх ітшккових форм родового відаікка з ирнйманкяками і без пркйквннякіз /учора, д4й» дуба. йішіст, йз&ХіішЖг і&г лн^ви.'ломака. лопана, досвіта, звопох^ і т.д./, давального відмінна ЕШ, ДГ^рі. иду/му/. знахідного /2І2Ш, а£-

2Іа». гшш . и^иа. нАвон. шМп’. шдЫ,. шіш4 і под./; орудного /бтг^> Й^КОМ, ■ряМт. лівем, ГУШ(^М> мпшиіа» М&ТОМ. щ-гг.ч. к^ком. птд’ЗД. толком. зат<$з/м. лиском та ін./, місцевого /у.бАгі, ув^сб'сі. у заді. узг*н{. на ода/, кропікі та ін,/. Найбільшу продуктивність виявляють аналітичні фор.тя знахідного і міс.-цового відмінків, синтетичні орудного відмінка.

Абсолютна більшість прислівників, утвораних в процесі адвербіалізації 'імелтпсів, - це обставанні приояівишш, по оаначазїь:' г/іїІЛ’ИиіІІ /¿¿¿З, иШ2Ійу, <щЫ.ёУ, £¿8, хМлІоІ , Ш&ЖХ та іа,/ б/ й35Лгііі2Е вихідного пункту руху Узбеку. звир*ху. -зіч(ш. ззгітог.

знизу і под./, кінцзвого пункту руху /лоссг^д&ш. лбсп^яу. щ-!££» ЖІЇЖ» ШЗІп. і т.д,/;- в/ пас дії в птах частин доби /Учіж* ДаМ'на. ШІШІ, ШШУйкіл,.з4ін». £¿222'/, відносно пір ро-«У /їнні, мої. Уйапі» лііі£’. Ыш.* 'ШШЗЗІ/* підносно абстрактних понять /д^віта. вда£ке тяхт. вп4їїу/. відносно іцїя-йканіш їжі /йбійЩ, дбп^лункУу. кяібія/. відносно тихш /дяіяпі-£І/. У результаті адворбіаліззції іменників угазрадаоя в обстежуваних говорах чимала кількість озиачальгога прясліваикіс, єо-крема; а/ способу дії /н^щбі^ біг<£м.' ворохам.- д4г>ор. п(ти. $£~ пай. ЛОЕіаіік7; б/ Міри і ступеня /наягіх. д^нЗсу.у, Д&іф. &>-* М'&а. У-біД^-. беркою^ ї под./. . • - ' ;

У підрозділі "Ві данникові. пмслішшга^зайвзн* ітжл..Щй~ ' ££-Иіі!.а" приділяється увага контамінації, аналогії * зрощенню як ва&вшям способам творвгаю прясдівників від імоншіків. Однією з прячив виділення аналогії як способу творення окрвгжх прнслів-иакі» в наявність лексем, словотвірна структура якнх но зовсЬ?

ясна. Особливістю цих прислівників е формальна їх подібність до певних відаіш'ОЕнх форт ікзинякіз, однак се:штпно вони співвідносяться здзбілглого в діссловскн і прзгкзтагааш. У зійзку з отл, цо формальні 'ознака при ц'сг.'у s дсиіпужшж, ми відпосгмо такі гсрзолівзикп до гідіизшгассгкх і кваліфікуєш їх як такі, цр утворені з прсцесі фортшюнкзюлової аналогії. Оскільяи з процесі аналогії уггзо.рїУгася.гсзовйям чином прислівника способу, цо обїдчпть ігро те, що "позтоьхсм" для ішх слулать «гані ж прз-слішткн способу, аке утворені шляхом адвербіалізації власно

іканшкошїх форм. У дсслідкуааїїж: говорах фіксуються такі прп-. ' \ . -слізншш, утаороіїі а результаті аналогії до форм : а/ родового

відмінка /й6«22І<І» idosá» ss£sá» ЕУШНДїі. ЇЇІшА,

Ш'їшАі TÊizÀ/t знахідного Відні га:а /уппдт^л. zsitszis. S23îk»

ш&айь aasíasls» satóffiteau. шзшшіи» sàzUaas» л4ашзі» _

agSJÊIîfcls каолікач»ш£ та багато ішш/, орудного відмінка /áác,-

ш» sÉsæ.- шйііі4зє ішіятз* sásái. îffl^àâ» isSaái. вдиби SSEaaéî.ïa ін./»\іаісцового відагнка /ума;с/. уп^упаті. ЛШ?М» ЕЙШ&їЖі/. У результаті контйміасції, тобто схреіцзнш MOBKÎX ОДЯЙЯЦЬ, У'ГЗОРГМЙСЯ иряодівнияи способу дії /в^ЯН^К. іій£-snáas» їшштть 'тМшшіт/', місця дії /кІйі«іш* sáMsa» mSmixá/ш часу /gfek,' аайв&уД У результаті зрощзшя відікон-нкшзгх прявлівакяів з п'ю&тжихжт &fca,-,S2» йц в ухраїкоьких говорах Загараатая утвЬраязая звроваако прдслішпгаї чаож. що вказують на оаиачзну трзвалїеть. ^Moy /нряі&т’ра. пзмдл^світа. дц-лІзШ£’ » ДййЙ5й». mwviï.тса, та ін/, зараяюить' ча-

сові мзаі дії, зеарскз. печаток дії /пілдйсвіта. ййіШІ* ВІЛПіІ-22/, кінець Дії /zaoÎEa* ëâsàsîi» ШлЬї, 2S3uás‘/. Серод прг-слівнпків, що озлачаоть кіспо дії, вхявлено пзд(&к&та. спосіб Дії - навиком. ". - • ‘

У розділі "Прислівники приуметнтаового походження" упорає в

украінськсну мсаозкавогзі робиться спроба розмахувати приелівня-кн як результат адвербіалізації прикметників та ту., що утворені морфологічний способом . Аналізується волака кількість різноманітних точок зору на прароду цих лексем.

. У підрозділі "Відящукетникові прислівники як результат ппо-цоо.у адвербіалізації" аналізуються прислівники на -в, -¿» утворені з процесі простої адвербіалізації, тобто баз участі прийменників, а таног локсеші, до е результате?.? адвербіалізації аналітичних лр;іішештхово~відаіш;озкх фори прізкшїнкків, У складі цих утворень найбільшо означальних прислівників, серзд яких ьк-діляемо: а/ якісно-означальні /весело. г^сто. Р^сно. Опорно. sino, ніглі, кг^сні.. стиха, дббрі. н^пусно та ін./; кількісно-означальні / у '¿сну числі міри і ступеня/ ¿¿то, шого. камч^го.стпіи-Ш>» Окутті. .шалі та ін./; способу дії /упб^кх, удЙЕ&ш£, кашн-д.{ та ін./. Обставанні відпрхкметникові прислівники виражають : а/ час дії /ля?на. дл&гр, га'лр. мн^го, 2ЛІЙВ» зк^лу і ігод./; б/ місце дії /лялько. високо. т(о*ко. вл<(піїку. кявдсоко„ напала-22* н&таоокр і т.д»/. Предикативні прислівники огначаять стан людини і природа /дугіно , ^апко, слис>ко. студвно та ін./. Численна група означап*.но-пся.такатпвних /струпно, л*/бо. д(3бг>/. т^пло. жхо і т.д./ і оанач8льио=нмадьіиу. прнслтгсшв AiÍctq. 4¿ckq. й^сно та ін./. ■

У підрозділі "Відпркшатшкові по-тсліпники. утворені мокіюло-гічним способом" розглядаються основні морфологічні способи творення відприютатникогих прислівників українських говорів Закарпаття : суфіксація /-a, -z / б^терно. беспаод^нко. г^мшно. ÜL-з/но. /ттко, зайшло. парадно і псд./, префіксація /до-, ¿є-. Ш-/ ¿блис» ко. ^далеко. Єс.уугго. п^ми<£го. помачо. нид^Уно. п^внооко , п^кусМсо та ін./, пгеФ.іксапт-ио-суД>тксальттй /по- + ~н ; по- міст/ ло-в^пнс*кн. по-і*азл^сукн. по-шсяОму. по-г8г$дс>к^му тощо/.

Паравахна білшість відприкматниковпх прислівників, утворених шрфологічнимп способами,е означалькшя : а/ якісно-означальните /б.4йчо. д^йГй» ІШДЙ» 5Ії§ЛПЙ» иік^Упо. хул^бно та іи./î б/ мірз

і ступеня /éaSÜOL* ІшШ) £2Ш!1іДІ» базбозно» бест:ок<£то та ін./; порівкяльио-уподібшшальгосйї /по-ч^с»кн. по-к/во»кц. ло-вагдо/-М» тто-г/ад>яра»кн і под./. Тільки пгадтоштланИчЯ с sisHMa. слідчо, Ййіма. xèfcm, 'ЛЛІШІШ • •&> одначмЬДО=ШШШЬ^ї2ІШх кал-з-гать п&лло, 323.» іптос^сио. скячгсо. сумісно. èÏËL’ü та їм./, до модаггьяо-означяльгпос - б.ізуУно. бізона. тле.

У розділі "Віячислхптгиковт та hm ппусліпникд" розглядаються прислівники, співвідносні з таслівшпіалі;, а такск давні активно атазані лекзоми, походкзння яких пояснюється по-різному і які не співвідносяться із годним еладізоваїгам типом. Крім того, сади віднесено і власно запозичені прислівника, які відомі у кількості досліджуваних говорів. . '

У підрозділі аВідчтгеліястковї нпчслівкйки" звертається увага па локсеїяі, утворені в результаті адвербіалізації числівників иазивного-знахідаого відоізжа /лвачі. ?гг?чі. МшА* ^йедно. за-SSSffil» Xffi&â. hssM« gimSS» та ін./. місцевого від-

мінка /гдяох. Гі'П’оу. . утсгР~?><4х/. а таїсоз прислівготкіз, та ут&-кфені і-:а балі вища названих /доттацп». готівки, н^тотчі та ік./ Переважна більшість відчислівшпсовпх прислівників е кількісно-рздрмвліякют. г,о зуковлопо харакуероц їн звірках основ /улт-А?..

?D'éx. "аТрдчі/. якісио-орначялмпч-тч о уйодпо. зААодто. Незначна кількість прислівників часу /entitrav. пі^пно. ткгп(р> , ПЗЖ^Е’ *

ДОП^ГГЗїр/.

У підрозділі "tугдз гівчслівятгки*1 аналізуються давні пргелів-гякії 2АС2/йШПі, ЛШÜ/, /ЕПІі/, ІШЇїЛЛШШ /¿¡ÛM, ehr

вн/. способу дії /уАчця/j авор-таєїься увага ка найбільш вживані запозичені прислівники і*ат. »ист. йурт. яппан .

V

На основі проведеного дослідження робимо такі висновки :

І. Загальна кількість вштлвкиж працівників, но враховуючи 2х фонетико-трфологічних варіантів, становить 975, у тому числі : а/ займенникового походження - 180 /18,52/; б/ іменниковя-Х!0..походження - 305 /31,2®/5 в/ прикметникового походження - 450 №%/', г/ відчиолівнккові. та іншілтслілнкки - 40 М,2%/,

2» Понад 5С$ усіх/ зібраних прислівників утворені шляхом адвербіалізації іменників, прикметників,' числівників і зрідка займенників. Найбільше адвербіалізованих ішнників - 175 /5?£/від загальної кількості відімешоткозих утворень/, прикметників -240 /53?/, числіешкїв - 22 /55?/ і айменшіків - 22 /12%/, Крім того, кількісний оклад прислівникової лексихи українських говорів Закарпаття половшися і продознус поповнюватися sa рахунок інших способів словотворення : а/ у результаті зрошення утворилася переважна більшість відзайменникових прислівників - 158 /80 % від загальної кількості їх/, трохи менше відчислівнико-вих - 14 /35$/, ще менша відіменникових - 28 /9%/ ; б/ прислівники, утворені в процесі контамінації. фіксуються лише серед відіменникових і налічують усього 15 лєксєї: /5%/ ; в/ шляхом аналогії до іменниково-відуінкошх форм утворилося 85 прислівників ; г/ праНксялький. ¿Ші&аШйЕ.

ний морфологічні способи досить продуктивні при творенні прислівників від прикметникових основ, У дослідауведях говорах зафіксовано 210 прислівників цього типу, до становить понад 47$ усіх прислівників, співвідносних із прикметниками.

3. Близько 40$ усіх уалорень складають прислівники спільнослов’янського походження. Це головним чинок лексеми, утворені від основ колишніх нечлеюшх займенників і прикметників, а також незначна частина відіменникових, відчислівцикових прислівників, щ> е результатом адвербіелізаційнях процесів. Сюди кало-

-ІЗ. > I J f

Ж!Ь прЕОлізникї тішу З&а 2Ъ ISM» SHäKS» Si ЗШ» ЙІШ* ÏÏS.-йа,- дійшг. aáa» #œ£* mzí, dm» sâci. biaisa, ш*. шій’. ”оїпі. лаяні lést, %h!Z2,'sása» ësàvû, ¿ш» ssáesá» iásQ» bülása»

s$âs£> másm. n¡. . ■ .

■ 4» Окрім прислізнкхів, що зпшаклп на спільнослов'янсько?!? грунті,в українсших resepas Закарпаття с значна група лексем /СОЖ/, поява.лквх зумовлена подальшим розшткох української шва з цілому, і прзедізпика як частини ш зокриаі. Сияя налезать .. ярпелізнпкк, що.утворилися : с/'ва базі ппільиослст»ямських Uíghhhx ссков, -у '.чау числі а ш.базі спільнослов'янських прясліз-дашів. Чдмкло з подібгшх утворега характерні й для російської іа білоруської східнослов'янська иоз. У 2л складі найбільше» ад~ «орбіаліяовазах яіяйгзнішково-іїгсиникозгх сполук.. Начрлклзд :

¿fiás* SENSÉS» Xssfe, MUMQSÍIiZ. Й^ШІ82Ь жЫ., Шок, U&jkh $133. } Slàïïlt ЗЖШ. і под. ; б/ на базі влаоя.е-УкраІноастх імзгі— йих основ чд окрешх увраїисшас прнслівкккіз,- у току чяскі й на базі запозкчвких основ, з урахуванням фонетичної, морфологічної та семантичної їх адаптації : з угорак-tog кат /§ЕШйШ» біа^яо.

gfiMhmo. кпг?.« батпоч. ф&твіко. йіноино та ін.Д із польської Усел /r-onotefero.' топор^зо. г<$язрип. «ntiiùim. нялуйляло. пм.4ч>-

Ü2 та ін./і і'ози /шкт* Bisfeí«-Solí. 2ñ2á /•

С яда таїгоз належаїь і власта Бапозичоиі прислівники, які активно вхззазеться в обстезувапих говорах : ¡шсїї., йш* /із німецької/, 2ШШЗ /ІЗ УГОРСЬКОЇ/ 1‘0Г,0» ‘ .

. 5.. їїргелів ннкя» ш нг> рптшггь ліялсятиоХ екопи-Діки /аагалв-оукрзіїісілі^ становлять близько 52. $, якео па братч до увага (X «5ойатшсо'«орфологічіих варіантів. Прете сакс тут наділяються специфічні.діалзатні лексеш. ускладнені.суфіксами -»а, «щ, -та, -S’Aa’/r -Д raay.rliS!» ТИМК8:. ЗКШІ, ggj-тат*. 2ЙЖ(1» ЯШІк, ХШГ. , ШШШЛЧ', afeas*. і под. . .

6, Прислівники, но влаотітт літературній уктоїноькуй ділера-Ш!НІЕ_ЬШІ * прото характерні для інших українських говорів і говіркових груп* складають близько 43$., Сзрзд них■ виділяємо ; а/ лвковиг, що кошаяться не jsaa в піадоішо-західішхв' але й інших українських говорах : іш-lU Іі1Е2» оно^тд, лота, вісттшл.

ааш. ££§., шшшзш* ssdt еЬш.» mmsdnm.ту.тж, долом,

толком, бос»яка. гол* рка, папп»м-тац» , в он, донині, млл9 к<(гл і т.д. б/ прислівники, лоиирені голсвшш чшюдч у південно-західних українських говорах : ге£, ¡¿їщь дакхт, ;w;', щщн» ї^їШІЬ £Ь 22&, гдде. £^к<Ш, ДїЙШ. діїіле» £ПШ> ZE^SJP.« ДЗІШ2» ¿Шй. лббтп. н^гле та і Не 5 в/ приелівшаш, що кашаигьоя пзрввазно в українських говорах Закарпаття та в суізшшх говірках, нозна умовно ром.;еауватн" на ті, цо поалрепі у білшості закарпатських говірок /пак» с>ул»ко. о»^кно. г/міпко. нпно. ншг/йдаро. шндто-но. ' иітко~Уі:о. бгя-Йно. го-вашо*кн, н^рубн. запором.. тв/іД’ач’кн. йупт. упанпта. уйящ, SSfe^kl» *іактт- та ін»/» вузьколок&лізоващ говіркові прпслівшкн : гнбпво. йв/нтч. по-ніс>кн. гай, дгмчно.

г.єрско. йал<$. зпйадло, нкУчпдіо. розлучно, су пічно, кудоб.во, ч4і~

/ / / . »• / . / / паво. чдл»акно. щла, пнкдтлі. п»урком. кн№ші>я. дубаса. ната-

ЕШЇИ» П9д1уг,ач'кн. калтвок. б^тоом. накоч^пкк. напоказійу та ін» 7. Лекскко-сємантнчна і функціокальнс-скнтаксичка г.арантери--стикп досліджуваних прислівників дао підстави вважати» ідо прислівники займенникового похоїяекня вступають is підпорядковуючим словом здобільиого б обставинні синтаксичні відноиєння, розподіляючись при цьоглу в такі групи у відповідності з їх функціональ~ ко-синтаксичною ролля : а/ обставинні прислівники /місця, часу, причини, мати/ становлять 66% від загальної кількості віязаймви-някових прислівників/; б/ 08начал?-ні /якісно-означальні, кількісно-означальні, способу ді2 / складають 32$ ; в/ ДР„&2Ш£йЕЗВ-ні - 2%. .

З, Із 305 лрісліЕ-зпгіз, сяіввідассккх із іизшщкг?н}52.,5£ салздазгь обстизпкні пряслхшгакн , а такоя озва-Чвльді ~ 47,5$. Прстертас уизї7» ідо в обстсзукших говорах у складі вілікзнпп-ковях ітрзслілипнів, порівняно з літературне» глозою, йначко багато »«ікрополо аріісліЕіикіті са позначення часових понять у йогах лоба» роя? т-іл навіть кількох рокіп.

9. Дул прзодівтгаііз, співвідлознтгіз піягшкгнзкаш, характерна зпачка функціоказьао-секактячка дгфзрзкціадіа. Понад 70? цих утворень s оаигеадьяит пргедізнккгіл» пю зуковлеио характером 2х твірних основ. Інша частина - цо оз;ттто<о-ппеди:ттлті-

iih і ■ «йашзмиїі* ¡жгшжшш. і іїйшті

арислїзшпся. ■

10. Поровазка білиаісгь ігідсслітажовах ярдадіглеакіз /64#/-

ща <ШД2Я2?ЛІ прпелівнякз, І ззкргг.п хількіоио-озяачальні , ін-оа ч&зт?ша - обюпугтпі прпсдіЕнвзсп 2352« -

11. їїорзвнгка білкаісгь ирголівшяів укрзіноькпх говорів 5а-

у складі прпол і знппів ■, що зливаються і з літературній українській ;,:озі„ 25% нараховують лбксекя» які жараїжеразуються- пир-ншз сс.'актп'чіпп.сі исгашвоотш, нік їх літературні відповідника : до?*а "додое^у", ячп4рі(н. уіі<{гн(л "спочатку", Лйгіж "постійно", . улухо. "щільяої"дугв", ДОРОГО "дорогоа ціноп", ЛРГбИО "ряо-яо"» ^лопо.в? ”дуао сильно*, н^гло "нахабно", »'¿ямо "дзвінко"» УЖ'ШІ "убік", 'SBtCmio, c^jgsas, РЛЛІНо, ТіЬш та ія.

112. З огляду.на фояетшео-морфалогічнх, лексичні та семаятпч-яі протявтавлзикя гьгзі пегзрзяяя охре’жх нргслівшссів, вд карто-грзфувться„ здебільшого Ебігсаться із тпкз іеоглосачг, які ділять закарпатські говора йа 5 ціліша виразних підгруп : уланську, о'оркавсьху, зерхсзанську, г:ар.з!.:орооьну тз гуцульську.

Основний зміст дисертації відобраяений у таїшх публікаціях автора: '

1. Пройдеш дослідження прислівників південно-західних українських говорів // Українська мова на Закарпатті у минулому і сьогодні : /Матеріали міжнародної н&уково-арак-пічної конференції/*, -

/огород, 1993.- G.67-70,

2. Відіненникові прислівники в українських говорах Закарпаття // Ііультара Українських Карпат: традиції і сучасність : /Матеріали міжнародної наукової конференції /.- Ужгород, 1994.- G.584-590.

3. Відпрнкмегникові- прислівники е українських говорах Закарпат-

тя // Молодь - Україні : /Наукові записка колодах учених УиД7/.~ Укгород, 1995.- G.280-291. _ .

4. Відприкметшасові прислівники українських говорів Закарпат-

тя* утворені суфіксальним способом // Філологічні обрії : /Збір-шк наукових праць шводих дослідників /.- ВиїиІ,- Ужгород, 1995.*-С.93-96. '

5. Про особливості творення деяких прислівників українських говорів Закарпаття // Філологічні обрії : /Збірник наукових праць шлодвх дослідників/.- Вип.І.- Укгород, 1995,- C.97-IG0.

Є. Структурно-семантична характеристика особливостей відзаймен-никових прислівників у творчості О.Духновича // О.В. Духнович і словенський світ : /Програма наукової конференції/.- Ужгород» 1993.- С.81-82.

7. До питання походаення відирнкматїшковнх прислівників // Теза 49-ої підсумкової наукової конференції професорсько-викладацького складу філологічного факультету УяДУ.- Ужгород, 1995.-С.77-78.

Broshnyak (Pialmch) O.D. Adverb3 in Ukrainian dialects of Trano-carpathia (copyright). Dissertation fox the acadsnic degree гап-didata of scisnsa by opeciality 10.02.01 - Ukrainian lancuags, Uzhhorod State Univarsity, Uzhhorod, 1'ЗЭб. '

In the given dissertation lexlco-ser.antical essence, phone-tico-raorptiolDgical and syntactical pecuiinritiea of adverba in different dialectal group a of ii mnoarpathia ia genetical and linguo-geographical espeots ia conncctina with modern Ukrainian literary lacEuaco, ao «ell oc other Ukrainian dialects and dialects of other Slavonic and non-elavonic laasuogee are investigated. Illustrated toy 2000-dialects (including their phoaeti-cb-aorphologioal variants) the formation, of adverbial syster/. in Transcorpatbian dialects ia learned, She rcoearch of tbe language material given a £aod idee of the use o" adverbc ia nodern Ukrainian dialects, of Transcarpatbia. .-

Броэняк /Пкокач/ С.Д. йаречкв в украинских говорах Закарпатья /рукопись/. Даосертааря .на соиокаш© ученой степени кандидата филологических наук на спецн&льнозтк IG.02.0I ~ украинский яшк. Укгорсд-окей государственный университет. Уагород, 1996 г.

В дасооргации исследуется дококко-семантичеекая судаость, фене-кгко-корфолокнеекке и екктаис.ршскзе особенности наречий з разных основных даапективх группах Б^шарпгксхой' области в гепатической и лннтаогеогра&гевском-аспектах во вгаимоегяга с современный- украинским литературным ягнхои» а также с другой“ укразнеяямя гозораии и бмеяияот славкпакямя я неелзвянокпня языками. -Еа примерз свыше

2 кгс. наречий • /включая к фоивтшео-морфатогичеокие вариант«/ про-олеийБао'гся фор.т.роЕаяие каречкой екстеета украинских говоров Закарпатья. Исследование многочисленного фактического материала рисует целоатнуо картину наречпй современник укразнских говоров Закарпатья.

Кгачовт оловгЛЩ^слхр.нлк, сдоьотшр, фоиетккон-лэр^ологхчк! вархаата.

лексяяо-оемаитмчь'а сутЦсть, еяктакегтчщ влаотиносп.