автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.06
диссертация на тему:
Принцип контекстуальности в методологии современного литературоведения ("Тени забытых предков")

  • Год: 1997
  • Автор научной работы: Нестерак, Елена Владимировна
  • Ученая cтепень: кандидата филологических наук
  • Место защиты диссертации: Киев
  • Код cпециальности ВАК: 10.01.06
Автореферат по филологии на тему 'Принцип контекстуальности в методологии современного литературоведения ("Тени забытых предков")'

Полный текст автореферата диссертации по теме "Принцип контекстуальности в методологии современного литературоведения ("Тени забытых предков")"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ІМ. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

Р Г 5 ОД

2 П П 'Г'"7 На прдпдх рукопису

Нестерак Олена Володимирівна

Принцип КОНТЕКСТуАДЬНОСТІ

З МЕТОДОЛОГІЇ СУЧАСНОГО ЛІТЕрЛТурОЗНАВСТВА («Тіні здбутих предків»)

Спеціальність: 10.01.06 - Тюрія літератури

АВТОРЕФЕРАТ

ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОбуТТЯ НАУКОВОГО СТуПЕНЯ КАНДИДАТА ФІЛОЛОГІЧНИХ НАуК

Київ - 1997

Роботл ВИКОНАНА у ВІДДІЛІ ТЕорІЇ ЛІТЕрАіурИ ІНСТИТуїу ЛІТЕрАТурИ їм.Т.Г.Шевченка НАН України.

Науковий керівник - доктор філологічних ндук Сивокінь Г.М.

Офіційні опоненти - доктор філологічних НАУК БрЮХОВЕЦЬКИЙ B.C. кандидат філологічних ндук Зборовськл Н.В.

Провіднд організація - Тернопільський педагогічний інститут

Захист відбудЕтьаі 11 05. 1997 року на засіданні

Спеціалізованої вченої ради Д 01.24.02 при Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН Укрлїни (252001, Київ, вул.ГрушЕвського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотЕЦІ Інституту літератури ім.ї.Г. Шевченка НАН України.

АвторЕфЕрдтрозіслано «25» квітня 1997 р.

Учений секретар р М.М.Сулимл,

Спеціалізованої вченої рдди | \ ^ / доктор філологічних ндук

Категорія контЕкстуАльності займає провідну позицію в новітній філософії і НАуці. Кожна гмузь і ділянка сучасного знання ОПЕРУЄ нею. Без КОНТЕКСТУ немислима жодна поважна критична ПРОЦЕДУРА. КоНТЕКСТуАЛЬНІСТЬ формує ВЛАСНИЙ ОбрАЗ І СТИЛЬ розумування. Незважаючи на загальновизнаність й активне Функціонування, існує неймовірна плугднинА в її термінологічному означенні. Все ж є загальна теоретична основа, яка дозволяє

СХАРАКТЕРИЗУВАТИ ІДЕЮ КОНТЕКСТУАЛЬНОСТІ:

1. "КоНГЕКСТ" - ПОНЯТТЯ ЗАГАЛЬНОНАУКОВЕ ТА МІЖДИСЦИПЛІНАРНЕ.

2. Не Існує ОДНОГО ЗАГАЛЬНОПриЙНЯТНОГО ВИЗНАЧЕННЯ, ЩО ХАрАКТЕризує поняття "контекст" І ЙОГО ТЕОРІЮ ("КОНТЕКСТуАЛІЗм"). Найчастіше тЕрмін пояснюється "у контекстах" окремих лбо ПІДПОРЯДКОВАНИХ філософії НАуКАХ.

Контекст - величина непостійна. Його категоріальні визначення становлять різнорідну основу, починаючи від структурно простих, одиничних елементів І ЗАКІНЧУЮЧИ сукупністю загальних величин складного порядку. Незважаючи на таку принципову

бАГАТОЗНАЧНІСТЬ, ІСНуЄ МОМЕНТ, ЩО об'єднує І ТрИМАЄ В МЕЖАХ ОДНОГО ТЕРМІНУ ВСІ ВИЗНАЧЕННЯ. Це - МОМЕНТ ВІДНОШЕННЯ, зв'язку, впливу, СПІВ- І ВЗАЄМОІСНуВАННЯ.

4. Контекст - систематизуюча величина. Вона утримує значення у

МЕЖАХ ПЕВНОЇ ТИПОЛОГІЇ ВІДНОСИН, ЗДАТНОЇ ДО РОЗШИРЕННЯ І МОДифІКАЦІЙ.

5. Розуміння І ЗАСТОСУВАННЯ КОНТЕКСТУ ПЕрЕДбАЧАЄ бАГАТОПЛОЩИННІСТЬ І бАГАТОВИМІрНІСТЬ СПРИЙНЯТТЯ. ДОВЕРШЕНІСТЬ, ЗАфИТА СТрукіурА Або КОНЕЧНА форМА Чужі ЙОГО ТЕОРЕТИЧНІЙ ІДЕЇ. КОНТЕКСТ уТВОрЮЄ МОМЕНТ безперервності СМИСЛОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ.

Ь. Контекст може відігравати вирішдльну роль у ситуації розуміння. Він супроводжує, ВПЛИВАЄ, уточнює, обумовлює ЗНАЧЕННЯ, ПЕРЕДАЄ його відтінки і нюанси. Таким чином, контекст ГАрлнтуе вищий

РІВЕНЬ ОСМИСЛЕНОСТЇ ЕЛЕМЕНТІВ ПЕВНОЇ Структури Або ДИСКурСН.

7. СфЕрА НАЙАКП1ВНІШОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ КОНТЕКСТУ - МОВА І МОВЛЕННЯ В ЇХ СЕМАНТИКО—СЕМІОЛОГІЧНОМу ОСМИСЛЕННІ.

8. ВсЕбІЧНЕ ОПЕРУВАННЯ КАТЕГОРІЄЮ КОНТЕКСТуАЛЬНОСТІ СПрИЯЄ

виявленню "ана/\ітично'і потужності мислення" (М.Фуко), об'єюивності В ПІЗНАННІ, точності в СПОСТЕРЕЖЕННЯХ, строгості в СУДЖЕННЯХ, ОРГАНІЗОВАНОСТІ В НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ І НАуКОВІЙ ІнфорМАЦІЇ.

9. КонтЕкслудлізм - протилежність таким теоріям, як "ізоляціонізм, формдлізм, уНІВЕрСАЛІЗМ. Це - ЛДбІЛЬНА, ВАРІАТИВНА й ЗАГАЛОМ демократична позиція у мисленні. Вона перед6ачає широку і вільну

ІНТЕРПРЕТАЦІЮ, бАЗОВАНу НА рОЗМАЇПІ ГАлуЗЕЙ ЗНАННЯ ТА куЛЬТурНИХ

модусів.

V ЛІТЕрДТурОЗКАССТЕІ ПОНЯТТЯ КОНТЕКСТУ (КОНТЕКСТуАЛЬНОСТІ) Існує ДАВНО, ХОЧ ОСТАТОЧНОГО ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО стдтусу НЕ НАбуЛО.

Фактично кожен кваліфікований аналіз так чи інакше Або породжує КОНТЕКСТУАЛЬНІ ПАрАДИГМИ, лбо ВИЗНАЧАЄ ВІДПОВІДНІ ПрОЩЇЇ ЦА обрАНІ КОНТЕКСТИ, і тому КОЖЕН ТЕОРЕТИЧНИЙ нлпрям, кожна школа пропонують СВОЄ КОЛО КОНТЕКСТІВ, А ОТЖЕ, Й ВЛАСНУ КОНЦЕПЦІЮ КОНТЕКСТуАЛЬНОСТІ.

Так, класичний філологічний аналіз розглядає твір письменника в КОНТЕКСТІ ЙОГО творчості, СПИРАЮЧИСЬ НА бІОфАфІЮ АВТОРА, ПрОСТЕЖуЄ ВИТОКИ І ДЖЕРЕЛА СВІТОГЛЯДУ, ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ, ВИЯВЛЯЄ жлнрову СПЕЦИфІКу творів І Т.ІН. ГсрМЕНЕВТИЧНИЙ АНАЛІЗ, ЯКИЙ СПРЯМОВАНИЙ НА

з'ясувлння цінності, розглядає художній текст в руслі духовно-культурних ТРАДИЦІЙ ПЕВНИХ СОЦЮ- ТА ЕТНОКуЛЬТурНИХ СПІЛЬНОСТЕЙ (НАЦІОНАЛЬНИЙ, СЛОВ'ЯНСЬКИЙ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ, СВІТОВИЙ КОНІЕКСГИ) ДЕКОиструктизний аналіз пропонує цілу ОНТОЛОГІЮ ТЕКСТУАЛЬНОСТІ (“ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ - ВИВЧЕННЯ ІНТЕрТЕКСТуАЛЬНОСТІ"), ДОСЛІДЖУЄ "НЕСАМОТОТОЖНІСТЬ" ТЕКСТУ, НАПОЛЯГАЮЧИ НА ЙОГО ЗВ'ЯЗКАХ З ІНШИМИ ТЕКСТАМИ.

Коло ПИТАНЬ, ОКРЕСЛЕНЕ ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ, НАДТО ШИРОКЕ. ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО (ЯК І бІЛЬШІСТЬ ГуМАНІТАрНИХ НАук), НЕЗВАЖАЮЧИ НА НЕПОПуЛЯрНІСТЬ (в ОКрЕМИХ ВИПАДКАХ) КОНТЕКСТУАЛЬНИХ ПІДХОДІВ, НАСПРАВДІ КОНТЕКСТУАЛЬНО обтЯЖЕНЕ. ВАЖКО ЗНАЙТИ ШКОЛу Або

ндпрям, які б цілком відмежовувалися від будь-яких КОНТЕКСТІВ. БІЛЬШЕ ТОГО, ВАЖКО сформулювлти ЧИСТИЙ МЕТОД ЛІТЕрАТурОЗНАВСГВА, НЕ рОЗбАВЛЕНИЙ КОНТЕКСТУАЛЬНИМИ "ДОМІШКАМИ". БЕЗЗАСТЕРЕЖНО МОЖНА ПОГОДИТИСЯ З ВИСНОВКОМ ПОСТСТруКТурАЛІСТА: 'ЗНАЧЕННЯ - КОНТЕКСТУАЛЬНО

ОбмЕЖЕНЕ, АДЕ КОНТЕКСТИ бЕЗМЕЖНІ"’. Тому ВЛрТО З'ЯСУВАТИ обсяг ПОТрАКГуВАННЯ ЗНАЧЕННЯ ТА МЕЖІ ЙОГО КОНТЕКСТУАЛЬНОГО ПОШИРЕННЯ. V зв’язку З ЦИМ ЗАПРОПОНОВАНІ ТАКІ ЗАувАГИ ТА обмЄЖЕННЯ:

• Мова йде про контекстуальну ПАрддигму, що стосується лише

АВТОНОМНОГО ТЕКСТ}' ЯК ОДИНИЦІ АІТЕрАЦрОЗНЛВСТЯІ (ІНШІ ОДИНИЦІ, ЯК НАПРИКЛАД, ЛІТЕРАТУРНИЙ ПЕрІОД, ЖАНр, ТВОрЧІСТЬ ПИСЬМЕННИКА Або АІТЕрАТурНОГО уГруПуВАННЯ НЕ роЗГЛЯДЯТИМуТЬСІї).

• Контекстуальна парадигма перед6ачає лише два типи днмізу -

ВНуфІШНЬОКОНТЕКСТуАЛЬНИЙ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ТА ЗОВНІШНЬО-

КОНГЕКСТуАЛЬНий культурологічний.

• За методологічну основу взято НАСТАНОВИ нового критицизму, що пропонує розгляд тексту ЯХ ЗНАЧЕННЄВО-СМИСЛОВОЇ функції, ТАКОЖ структуралізму В ЙОГО ПРАГНЕННІ витворити певні структури, що з'ясовують внутрішні механізми процЕсу формувдння смислу. Під ТАКИМ ОГЛЯДОМ АНАЛІЗ СПРЯМОВАНИЙ НЕ НА формуВАННЯ СКЛАДНИКІВ-КОМПОНЕНТІВ ЦІЛОГО (ЕфЕКТ ЗАГАЛЬНОГО ВрАЖЕННя), А НА РОЗЧЛЕНУВАННЯ, "рОЗТИН" ЧАСТИН (ТЕКСТУАЛЬНИЙ Або ДЕКОНСТруК-

тивний аналіз). Отже, в роботі застосована техніка текстового АНАЛІЗУ Р.БдрТА - ПЕрШИЙ ЕТАП АНАЛІЗУ (бЕЗПОСЕрЕДНЬО НЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ). Другий ЕТАП АНАЛІЗУ ВКЛЮЧАЄ СИСТЕМАТИЗАЦІЮ ЧАСТИН ОСМИСЛЕНОГО МАТЕРІАЛУ НА ОСНОВІ ПрИНЦИПу КОНТЕКСТуАЛЬНОСТІ ("Внутрішня КОНТЕКСТУАЛЬНІСТЬ. Філософський КОНТЕКСТ.а).

• ОбрАННЯ подібних ЗАСАД ПЕрЕДбдЧАЄ ВЖИВАННЯ СПЩифІЧНОЇ термінології, ЗОРІЄНТОВАНОЇ НА ЛЕКСИКу КОНТЕКСТУАЛЬНОЇ ПрОЕКЦЇЇ (дискурсивну ПРАКТИКУ, АРСЕНАЛ МИСЛЕННЯ фІЛОСофСЬКОГО ЗНАННЯ у ВНутріШНЬОКОНТЕКСТуДЛЬНОМу АНАЛІЗІ).

• Для ТАКОГО роду АНАЛІЗУ обрАЖНЇ ОДИН ТЕКСТ - "ТІНІ злбупіх прЕДКІв" М.Коцюбинського. Серед причин саме такого вибору нлсіупні: 1)“осяжний" обсяг; 2) прозовий твір, що МІСТИТЬ широкий СПЕКТР різнорідних зв'язків, А ЗНАЧИТЬ, СПРИЯТЛИВЕ ПОЛЕ КОНТЕКСТуАЛЬНОСТІ (ВАЖЛИВО ДЛЯ ВНуТрІШНЬОКОНТЕКСТуАЛЬНОГО АНАЛІЗУ); 5) ЙОГО

1 СиІІЕв, -іомічтііам. Ом ОЕсоміткистіом. ТІїЕоиу ансі СяітісІ5м аРтея БткистияАІіім. ітЬаса, N0)1/ Уоі<к. 1982. - Р. 1 51.

КУЛЬТУРНА АДАПТАЦІЯ - фІЛЬМ С. ПдрдДЖАНОЕА "ТІНІ ЗАбуТИХ ПрЕДКІв" (ВАЖЛИВО ДЛЯ ЗОВНІШНЬОКОНТЕКСТуАЛЬНОГО АНАЛІЗУ).

Виходячи з цього, завдання дисертації полягає в тому, щоб ПОКАЗАТИ, як прлктично функціонують обрдні ТИПИ КОНТЕКСТУ, як вони розширюють пізнавальні можливості дискурсу, як формують стиль і структуру ДОСЛІДЖЕННЯ. А ЇЇ МЕТА - ВИЯВИТИ МОЖЛИВОСТІ КОНТЕКСТУАЛЬНИХ вимірів у ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ, ДОВЕСТИ, ЩО КОНТЕКСТу'АЛЬНІСТЬ - НЕ ТІЛЬКИ понята літературознавства, а і його принцип, оскільки стосується ВСІХ об'єктів і розділів дисципліни, всіх рівнів, ЕТАПІВ І ОДИНИЦЬ АНАЛІЗУ, всіх способів І МЕТОДІВ ФІКСАЦІЇ ОПАНОВАНОГО МАТЕрІАЛу.

Актуальність дослідження зумовлена потрЕбою утвЕрдити в

ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ ТАКу ВАЖЛИВУ, АЛЕ бАГАТОЗНАЧНО ПОТрАКТОВАНу КАТЕГОРІЮ, ЯК КОНТЕКСТу'АЛЬНІСТЬ, ВИЯВИТИ ЇЇ НЕВИЧЕРПНИЙ ПОТЕНЦІАЛ У

рОЗВГиАНЦІ Проблем ТЕКСіумЬКОГО ЛНАЛІЗу, зрозуміти МЕХАН&МИ її функціонування у критичній ПРАКТИЦІ НАУКИ.

Наукова новизна роботи полягає у виборі теми та її нлуковому осмисленні. Практичне значення зумовлено можливістю ПОДАЛЬШОГО ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ принципу КОНТЕКСТуАЛЬНОСТІ в МЕТОДОЛОГИ СУЧАСНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА ТА МЕТОДИКИ ТЕКСТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ З НАВЧАЛЬНОЮ ТА НАуКОВОЮ МЕТОЮ. ФуНКЦЮНуВАННЯ КАТЕГОрЇЇ КОНТЕКСТУ СПРИЯТИМЕ РЕАЛЬНІЙ ІНТЕГрАЦЇЇ ГуМАНІТАрНИХ НАуК, АНАЛІТИЗАЦЇЇ способів критичного МИСЛЕННЯ, виробленню СИСТЕМАТИЗОВАНОГО ЗНАННЯ. ТА НОВИХ КРИТЕРІЇВ ОЦІНКИ ЛІТЕрДіурНОГО ТЕКСТу.

Апробдція роботи. Дисертація обговорЕНА нд засіданні відділу теорії літЕрдтури Інституту лпЕрдтури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Окремі її тези покладені в основу доповіді Терменевшчний контекст повісті М.Коцюбинського "Тіні здбутих прЕдків’ на 111 Міжнародному конгресі укрАЇністів (1996) у Харкові. Основні

ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ у П'ЯТИ ПублІКАЦІЯХ.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

/

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

V Вступі обгрунтовано гему дослідження, визначена його АКТУАЛЬНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ, СТуПІНЬ ВИВЧЕНОСТІ ПробЛЕМИ, ОКрЕСЛЕНО ТЕОРЕПІКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ робоПІ. ГІОДАНО КЛАСИФІКАЦІЮ ТИПІВ КОНТЕКСТуАЛЬНОСТІ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЗАЦІКАВЛЕНЬ І МЕТИ АНАЛІЗУ, ТАКОЖ

сфЕр їх функціонування. Виділено п'ять найзагальніших типів кошгксгу: ЛІНГВІСТИЧНИЙ, внутрішній, ЗОВНІШНІЙ, АСОЦІАТИВНИЙ, ІДЕОЛОГІЧНИЙ. V межах внутрішнього Й ЗОВНІШНЬОГО КОНТЕКСТІВ існують ВЛАСНІ різновиди. Так, внутрішній контекст реалізується а6о як поетичний, аоо як міждисциплінарний. Зовнішній функціонує на рівні сприйняття (контекст "приховдних знань", читацької РЕЦЕПЦІЇ) та на рівні АНАЛІЗУ ("вертикальний", 6'югрдфічний, Авторський, культурологічний, КОМПАРАТИВНИЙ контексти).

Зосереджено увлгу на тлумаченні слова і терміну (наведено ЧИСЛЕННІ ВИЗНАЧЕННЯ ’ЮїТТЕКСТу" і "сядів контгкстулльяості" з вітчизняних та здрубіжних ДОВІДКОВИХ ДЖЕРЕЛ з філософи', логіки, ЛІНГВІСТИКИ, ПСИХОЛОГІЇ, СЕМІОЛОГІЇ, ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА), на його

походженні. Функціонуванні й Активному входженні в ндукову прдктику (пов'язано з витісненням принципу унівЕрсАЛЇзму, що спричинило Фундаментальну диспозицію знання і ознаменувало рішучий поворот до цілком нової форми думки), на його ЗАгдльнофілософській підставі (Л.Вітгенштайн та Р.Рорті).

Як ВКАЗАНО ВИЩЕ, КОНТЕКСТУАЛЬНА ПАРАДИГМА дослідження ПЕредбАЧАЄ ЛИШЕ ДВА ТИПИ АНАЛІЗУ (внутрішньоконтЕКСтулльний міждисциплінарний та зовнішньоконтЕкстудльнип культурологічний).

ВііуТрІШНЬОЧОНТЕКСТуАЛЬИИІІ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ КОНТЕКСТ

ПЕрЕдбАЧАЄ АНАЛІЗ ТЕКСТУ В ЙОГО ВЛАСНИХ СЕМІОЛОГІЧННХ МЕЖАХ. У НОВІТНЬОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ ЦІЛКОМ ПрАВОМІрНИИ ВВАЖАЄТЬСЯ ВИКОРИСТАННЯ об'єктів І ДОСВІДУ З суміжних ГАЛУЗЕЙ ЗНАННЯ для СТВОРЕННЯ ЄДИНОГО МИСЛИТЕЛЬНОГО простору - ЕПІСТЕМОЛОГІЧНОГО поля ГУМАНІТАРНИХ ндук. ФУНКЦІОНУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО КОНТЕКСТУ НАСАМПЕРЕД ПОВ'ЯЗАНЕ З ЗАЛУЧЕННЯМ АрСЕНАЛу МИСЛЕННЯ, ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОрІАЛЬНОГО АПАрАТу З ІНШИХ (НЕ СуТО ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ) ГАЛуЗЕЙ ЗНАННЯ І виявленням на їх підставі смислопороджуючої природи художнього ТЕКСТУ.

Одними З ПЕРШИХ у цьому НАПРЯМКУ були ПРЕДСТАВНИКИ "глибинної” (аналітичної') психології (А.Адлгр, З.Фройд, К.Юнг, В.ІУІушг, Ф.Ранке, І.Надлер, О.Ранк, і.Маас). їхні прлці викликали ТЕНДЕНЦІЮ, ЩО ЗГОДОМ ОХОПИЛА ПЕрЕВАЖНу бІЛЬШІСТЬ ШКІЛ І ТЕЧІЙ XX СТ., А САМЕ - ТЕНДЕНЦІЮ ВІДМОВИ ВІД куЛЬТИВуВАННЯ ЛІТЕрАТурОЗНАВЧИХ

«

ПОНЯТЬ, ЗАМІНИ їх більш широкими зв'язками. Цей поворот спричинив

НЕ ЛИШЕ РАДИКАЛЬНУ ПЕрЕОрІЄНТАЦІЮ ТЕОрЕПІЧНОЇ ДУМКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА, А Й ВИрІШАЛЬНИЙ ВПЛИВ НА САМ}' ЛІТЕрАТурНу ТВОрЧІСТЬ (відхід ВІД ІДЕАЛІСТИЧНОГО СПОСОбу ДУМАННЯ, СПРЯМОВАНОГО НА СВІДОМО особисте, основане на окремих переживаннях). Так над6анням ВНуТрІШНЬОКОНТЕКСТуАЛЬНОГО АНАЛІЗУ СТАВ психологічний (згодом -ПСИХОАНАЛІТИЧНИЙ) КОНТЕКСТ.

Подібні ЯВИЩА СПОСТЕРІГАЛИСЯ у ВЗАЄМОДІЇ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА З ІНШИМИ НАУКАМИ. З діяльністю ШКОЛИ "СОЦІОЛОГІЇ ПІЗНАННЯ”(М.ШЕЛЕр, М.Ве6ер, К.Мангейм, Л.Шюкінг), школи соціологічного літературознавства (Т.В.Адорно, Л.Гольдман) пов'язане становлення внутрішньо-соціологічного КОНТЕКСТУ, З ДОСЛІДЖЕННЯМИ "МЕТАФІЗИЧНИХ критиків" (В.Розанов, Д.Мережковський, Л.Шестов, М.Бердяєв, В.іванов) та шкодою “німецького екзистенціалізму" (М.ХаЙДЕГГЕР, І.ПфЕйфЕр, М.Коммерель, Е.Штайгер, Ж.П.САртр, Т.ШпЕррі, Г.Башлар) -шутрішньофілософського КОНТЕКСТУ.

Однак слід відрізняти епістемологічний потенціал (внутрішня КОНТЕКСТуАЛЬНІСТЬ) НАуКИ ВІД ЇЇ ЕЛЕМЕНТАРНОГО фону (ЗОВНІШНЯ контЕКСтулльність). Так, міфологічнА школа Якобд та Вільгельма Гріммів розгляддє фольклорні, історичні і просто художні ТЕКСТИ як продукти виродження міфології ЧИ КОНГЛОМЕРАТИ міфічних ПЕРЕЖИТКІВ. При ТАКОМУ ПІДХОДІ АНАЛІЗ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ НА ТЛІ МІфОАОГІЧНИХ ЗНАНЬ І НЕ ПРЕТЕНДУЄ НА ЇХ СИСТЕМНО-ТЕОрЕТИЧНЕ обгруНГуВЛННЯ. В ЦЬОМу ВИПАДКУ міфологічний контекст - зовнішній по відношенню до текстів. Зовсім ІНАКШИЙ спосіб ЗАЛуЧЕННЯ МЇфОЛОГІЇ у ПРЕДСТАВНИКІВ АНГЛІЙСЬКОЇ “ритуАЛЬно-міфологічної* школи (М.Бодкін, Р.Чейз, Ф.Уілрдйт, Н.ФрАй) Або НІМЕЦЬКОГО "мІфоЛОГІЗуїОЧОГО НАПрЯМу СтЕфАНА ГгорГЕ* (Фр.Гундольф, Е. БЕртрлм, М.Коммерель). Вони підійшли до міфу не як ДО ГЕНЕТИЧНОГО ДЖЕрЕЛА, З ЯКОГО ЗГОДОМ роЗВИНуЛАСЬ ЛІТЕрАТурА, ЧИ СукуПНОСТІ МОДЕЛЕЙ, ЩО СВІДОМО ВИКОРИСТОВУВАЛИСЯ ПИСЬМЕННИКАМИ, А ЯК ДО ДЕЯКОГО КОЛЕКТИВНОГО, ЗАГАЛЬНО ВАЖЛИВОГО АрХЕТИПу, ЩО МОЖЕ ВИЯВИТИ ЦІЛИЙ ряд ТАКИХ СЕМАНТИЧНИХ ПЛАСТІВ у ТВОрАХ ПОДАЛЬШИХ ЧАСІВ, котрі ЗАЛИШИЛИСЯ ЗОВСІМ НЕЗРОЗУМІЛИМИ І НАВІТЬ бЕЗЗМІСТОВНИМИ, ЯКЩО РОЗГЛЯДАТИ ЇХ ЯК прості УЛАМКИ ДАВНО ЗлбуТИХ міфів І ритуллів.

Очевидно, що такий підхід грунтується на внутрішньоконтЕкстулльному ЗАЛУЧЕННІ міфологічного ЗНАННЯ.

Кожний твір ПЕрЕДбАЧАЄ СВІЙ НАбІр КОНТЕКСТІВ, ПрОПОНуЄ ВЛАСНУ контекстуальну плрАДНГму. Поряд із філософським, СОЦІАЛЬНИМ лбо міфологічним можуть Функціонувати історичний, етнічний, фольклорний, СЕМІОЛОГІЧНИЙ, морфологічний ТА інші різновиди КОНТЕКСТУ- РІДШЕ ЗуСфІЧАЮТЬСЯ ДУЖЕ СПЕЦИфІЧНІ(фАХОВІ) ПАСАЖІ, що

підключають специфічні ділянки знання. Так, у структурі "Докторд Фдустусд1 Т. Манна присутні ТЕорія і філософія музики, що відсилає до ВІДПОВІДНОГО КОНТЕКСТУ. ІНОДІ В одному ТЕКСТІ МОЖЛИВА РЕАЛІЗАЦІЯ ЧИ НЕ всіх (дбо більшості) внутрішньоконтЕкстуАЛЬНих кодів. Взірцевим прикладом такого тексту є "Улісс” Джеймса Джойсд. Чим ШИРШЕ коло

КОНТЕКСТІВ, ЧИМ бІЛЬШЕ СКЛАДНИКІВ КОНТЕКСТУАЛЬНОЇ ПАрАДИГМИ, ТИМ ЦІКАВІШИЙ, бАГАТОЗНАЧНІШИЙ ТВІр.

Серед зовнішніх ндйбільш продуктивним виглядає культурологічний контекст, який розглядає текст як духовно-культурний Феномен, його суть і значення не лише для розвитку національної Або світової літірдтури, А й для культури в цілому. Твір мистецтва - матеріальна об’єктивАція трАдиції культурного досвіду, тому

ЙОГО ІНТЕРПРЕТАЦІЯ МАЄ СМИСЛ ЛИШЕ ТОДІ, КОЛИ ВОНА НАМІЧАЄ ВИХІД у НЕПЕРЕРВНІСТЬ культурної трддиції. "Людина XX СТОЛІТТЯ, ЩО ОЦІНЮЄ ЯВИЩА минулого..., НЕ В ЗМОЗІ ПОЗбуТИСЯ ТИХ АСОЦІАЦІЙ, ЯКІ ВИрИНАЮТЬ при ПРОЧИТАННІ культурним КОНТЕКСТОМ СУЧАСНОЇ ЕПОХИ, СУЧАСНИМИ ОЦІНКАМИ, ДОСВІДОМ, НАКОПИЧЕНИМ ВІД ЧАСу ПОЯВИ ТЙОру, і ЙОГО СМИСЛОМ"2. Культурологічний КОНТЕКСТ В ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ пропонує ДВІ ОРІЄНТАЦІЇ - ЇСТОрИКО—КуЛЬТурНу ТА ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНУ-

І СТО ри КО - ку Л ЬПрН !1 Н АНАЛІЗ ПЕрЕдбАЧАЄ ОСНОВОПОЛОЖНЕ ПОСИЛДННЯ НА ЧАС ТВОрЕННЯ, АДАПТАЦІЇ, ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛІТЕрАТурИ, НАПОЛЯГАС НА розумінні ТСОр)' ЯК ДОКУМЕНТА, ЯКИЙ фІКСУ'Є ПЕВНИЙ СТАН СУСПІЛЬСТВА, ЗОСЕРЕДЖУЄ уВАГу НА ІДЕЯХ І Проб/ХЕМДХ, ЩО ДОМІНуЮТЬ у

певний період. Серед відомих теоретиків цього ндпряму -ПРЕДСТАВНИКИ культурно-історичної ШКОЛИ (І.ТЕН, Ф.БрЮНЕТЬЄр, і'.Лансон, В.Цкрф, Г.Гетнер, Г.БрАндес, А.МПііпін, М.С.Тихо-нрдвов), духовно-історичної ШКОЛИ (В.ДІЛЬТЕЙ, Е.ЕрМАТІНГЕр, Ф.Гундольф, Р.УнГЕр, Г.ЗІММЕЛЬ, А.Г.Корф), "нового історизму" (С.Грінблдт, Дж.Файнмен, Дж.ГольбЕрг).

Загальнокультурний (дбо культурологічний)* аналіз розгляддє нашарування культурного минулого і культурного СУЧАСНОГО (трДНСІСГОрИЧНЕ буття ДІТЕрАТури) І ПрАГНЕ з'ЯСуВАТИ ЦІННІСТЬ ПЕВНИХ явищ на певному духовно- Або соціо-культурноиу грунті. Прикладами

ТАКИХ ЗАЦІКАВЛЕНЬ МОЖуїЬ буТИ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ВЧЕНИХ: "СПІЛЬНІСТЬ І своєрідність: УКРАЇНСЬКА ЛІГЕрАТурД В КОНТЕКСТІ

ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЛІТЕРАТУРНОГО процЕсу" (Д.Наливайко,! 988), "Філософія укрдїнської ідеї та європейський контекст" (О.Здбужко, 1995),

2 Узллек, Р. и УоррЕн, О. Тсоріні литЕрАтурьі. - М.: ПрогрЕсс, 1978. -С.61-62.

Сучдсний культурологічний АНАЛІЗ ЧДСІО НАЗИВАЮТЬ ГЕрМЕНЕВТИЧІІИМ.

"Український авангардизм у контексті європейського (серед маніфестів і прогрАм)" (Г.ВЕрвЕС, 1990), збірник "Українська література в ЗАГАЛЬНОСЛОВ'ЯНСЬКОМУ І світовому ЛІТЕРАТУРНОМУ контексті"( 1987-88).

1-й розділ "ВнуТрІШНЬОКОНТЕКСТуАЛЬНИЙ аналіз" містить філософський контекст повісті М.Коцюбинського "Тіні здбутих прЕдків" і стосується одного з аспектів фїлософсько-літердтурних КОНТАКТІВ - “ЛІТЕРАТУРА ЯК філософія" . ПорЯД ІЗ ПЕрШОЧЕрГОВИМ завданням (Функціонування внутрішнього контексту) важливо виявити ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТВОру. В роботі ПРОПОНУЄТЬСЯ КОМПЛЕКСНЕ дослідження філософської парадигми, яку пропонує текст. Це дозволяє ВИКОРИСТАТИ ЗНАЧЕННЄВУ ЦІЛІСТЬ, ВЗАЄМОДОПОВНЕННЯ І ПЕрЕГуК усіх його смислопороджуючнх КОМПОНЕНТІВ.

Філософський АНАЛІЗ СКЛАДАЄТЬСЯ З П'ЯТИ ПІДРОЗДІЛІВ (ОНТОЛОГІЧНИЙ, ЕПІСТЕМОЛОГІЧНИЙ, ГЕрМЕНЕБТИЧНИЙ, ЕКЗНСТЕНЦІЙНИЙ, ЕСХАТОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТИ), КОЖЕН З ЯКИХ ВІДПОВІДАЄ ПЕВНІЙ ДІЛЯНЦІ філософського досвіду. Виходячи З ЇХ ПОНЯТІЙНОГО І КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ, АРСЕНАЛУ МИСЛЕННЯ В ЦІЛОМУ, сфорМОВАНО ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ дискурс розділу.

Для ОРГАНІЗАЦІЇ АНАЛІЗУ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ РІЗНОМАНІТНІ ТАблиЦІ, схеми, грлфіки. Текст Коцюбинського подано не у вигляді окремих ЦИТАТ, ЩО ПЕРЕМІШАНІ з критичним викладом, а великими збірними ПЛАСТАМИ ДЛЯ прямого І ВСЕбІЧНОГО КОНТАКТ/ З ВИСЛОВЛЕНИМИ Про НЬОГО ДУМКАМИ (ПЕРЕВАЖНО АВТОРСЬКИЙ ТЕКСТ РОЗМІЩЕНИЙ у ПрАВІЙ КОЛОНЦІ). Ключові СЛОВА 5 рЕЧЕНМЯ, НА ЯКИХ ЗОСЕрЕДЖЕНА УВАГА, ВИДІЛЯЮТЬСЯ КурСИВОМ. Філософські ТЕЗИ ЗАЛУЧЕНІ у ВИГЛЯДІ ЕПІГрлфіВ, ЯКІ ПЕрЕДуЮТЬ більшості субчлстинок підрозділів. Загалом, "Внутрішньокон-

ТЕКСТуАЛЬНИЙ АНАЛІЗ" МІСТИТЬ СТруКТурНО-АНАЛІТИЧНИЙ ВИКЛАД, ЩО ВІДПОВІДАЄ МЕТОДИЧНИМ ЗАВДАННЯМ ЦІЛОЇ ПрАЦІ.

Онтологічний КОНТЕКСТ МІСТИТЬ ДВА підрозділи: космологічну онтологію (буття Всесвіту - мАкрокосмос) й Антропологічну онтологію (буття Людини - мікрокосмос). В СВОЮ ЧЕргу, космологія СКЛАДАЄТЬСЯ

*

Загалом, філософсько-літфдтурні контакти проявляються у трьох аспектах: "філософія в ЛІТфАТурі” (вплив філософських КОНЦЕПЦІЙ НА світогляд ПИСЬМЕННИКА, А ОТЖЕ, НА рЕЗуЛЬТАТИ ЙОГО ТВОрЧОСІІ), “фіЛОООфІЯ ЛІТЕрАТури" (фІЛОСОфеЬКЕ ОбгруНТуВАННЯ СПЕЦИфІКИ ЛІТЕрАТури ЯК МИСТЕЦЬКОГО,

психологічного та соціального Феномена), “література як філософія"

(філософський ПОТЕНЦІАЛ САМОЇ ЛІТЕрАТури, ЇЇ МІСЦЕ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІЙ ІСТОрІЇ людства).

З НАТурфІЛОСОфСЬКОГО, АКСЮЛОГЇЧНОГО ТА ХрОНОТОПІЧНОГО АНАЛІЗІВ. Натурфілософія ВКЛЮЧАЄ ХАРАКТЕРИСТИК}' ГфИрОДИ (ВИДИМОЇ, НЕВИДИМОЇ, ВОДИ, ВЗАЄМОПРОНИКНЕННЯ Природних об'єктів) І ГАЙНИ (НЕбЕСНОЇ, ЗЕМНОЇ, хронотопу). АкСІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ врдховує ЛИШЕ ОДИН АСПЕКТ ЦІННІСНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ, пов'язаний з онтологічною КОСМОЛОГІЄЮ ТА ЕТНІЧНОЮ міфологією, А САМЕ - КОНфлІКТ ВИЩИХ СИЛ, ЩО ВЕДУТЬ боротьбу ЗА ЦІАЕПрЯМуВАННЯ ЛЮДСТВА. V ТЕКСТІ ЦЕЙ КОНфлІКТ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ ПРОТИСТОЯННЯМ бОГА (СИМВОЛІКА ВоГНЮ) Й АрІДНИКА (СИМВОЛІКА Диму). Антропологія РОЗГЛЯДАЄ СВІТОПОДІЛ у фЬОХ ПЛОЩИНАХ: рЕАЛЬНЕ буТТЯ (МИНУЛЕ ЯК СПОГАД, НАЯВНІСТЬ), МИСЛИМЕ буТТЯ (воля, УЯВЛЕННЯ), ІРРЕАЛЬНЕ буТТЯ (ІЛЮЗІЯ, НЕбуш/нІЩО). Як ПрИКЛАД, ВЗЯТО ЧАСТИНУ ОНТОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ - "НЕБУТТЯ":

'Людське бупя означає: писунутісгь у Ніир... Би споконвічної розкрктості КГМДЄ НІЯКОЇ' САМОСІЇ І НІЯКОЇ Свободи... НІЩО - уМОВЛ МОЖЛИВОСТІ розкриття сущого як тлкого для людського бупя"’. М.Хлп,\шц>

Стосовно об'ЄКТА ЧИ суб'єктд НЕбуїТЯ - МЕЖА, ЗА ЯКОЮ ДАНИЙ ПРЕДМЕТ ЩЕ НЕ ІСНуЄ Або ВЖЕ НЕ ЇСНуЄ. ОЗНАКИ НЕбуТГЯ:

1. Демонологія - міфічнЕ, "істотне" втілення НЕприсутніх у бутті, ТИХ, ХТО РАПТОВО ВИПАВ з нього (мавки - душі ДІТЕЙ, котрі НАРОДИЛИСЯ МЕРТВИМИ Або ПОМЕРЛИ НЕХрЕЩЕНИМИ, руСАЛКИ - МОЛОДІ ДІВЧАТА, ЯКІ ВТОПИЛИСЯ, ПОМЕрЛІ ДО ХрЕЩЕННЯ МАЛЕНЬКІ ДІП1, ЗАЛОЖНЇ МЕрЦІ

- ЛЮДИ, ЩО ЗАГИМулМ НЕПРИРОДНОЮ СМфІЮ (УТОПЛЕНИКИ, САМОГубцІ І т.п.). НЕбупя, з одного боку, заперечується міфічною свідомістю, з

другого, ВІДЧУВАЄТЬСЯ, ПЕРЕЖИВАЄТЬСЯ Й КОНСТАТУЄТЬСЯ у ЗАГИбЕЛІ

близьких.

2. "Тіні здбутих предків" - посланці, видіння НЕбупя. Пам'ять ЗАПЕРЕЧУЄ НЕбупя І ЗАПрОШуЄ ДО СПІЛКУВАННЯ ДуШІ ПрЕДКІВ. На СшПИЙ вечір при столі відбувдється зустріч бупя І НЕбупя, живі вшдновують МЕРТВИХ і розділяють З НИМИ ТАЄМНУ ВЕЧЕРЮ.

?. Одночасна заги6ель простору й члсу (Фактична смгрть) Або підміна загальних простору і члсу (сон, марення). Розуміння бЕЗКОНЕЧНОСТІ, НЕДОСЯЖНОСТІ ПрОСТОру ТА "ЗАбуВАННЯ0 ЧАСУ - ЇХ ІГНОРУВАННЯ, ВТРАТА ЖИТТЄВИХ ОрІЄНТИрІВ. ЗАМКНЕНИЙ ПрОСТІр СТАЙНІ

* Хайдеггер, Мдртін. Що таке мегаФізика? В кн.: Читанка з історії філософії. ЗдрубіжнА історія XX століття. - К.: Довірд, 1 99?. - С.94.

ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ВІДКРИТИЙ ПрОСТІр ЦАрИНОК, СМЕрЕКОВИХ ЛІСІВ, А ТЕПЕрІШНЄ ПОЛОНИНСЬКЕ ГАЗДУВАННЯ ЗАМІНЮЄТЬСЯ МИНуЛОЮ Або МАйбуТНЬОЮ ЯВОЮ МлрІЧКИ (СПРИЧИНЕНИЙ ГІПНОТИЧНОЮ силою вогню сон у стайні: "Весела грднь сміється до Івана з-під важкого накладу і Раптом чезне. Перед очима пливуть вже зелені плями, розпливаються у ЦАРИНШІУ СМЕРЕКОВИЙ ліс. По цлринклх ступлють білі ноги Млрічюі. Вона кида в поліг грлблі і простягле до нього руки").

Несподіване зникання із звичного бупевого простору СПРИЙМАЄТЬСЯ ЯК ВІДХІД у НЕбуТТЯ (ЗАГИбЕЛЬ Або відкритл можливість ЗАГИбЕЛІ). Буття ПрОПАЛОГО ТрИВАЄ, АЛЕ В ІНШОМУ ПрОСТОрОВО-ЧАСОВОМУ

вимірі. Так, хата, подвір'я замінюються лісом, горлми, а час Або зовсім ігнорується (МАТИ до ІВАНА: “ЩЕЗ би у ОЗЕРО ТА В ТрІСКІї!.. / ВІН ЩЕЗАВ “), Або ПЕРЕКРИВАЄТЬСЯ МИНуЛИМ (дуМИ Про ЗАГИблу МлрІЧКу ТА СВІЙ ЗАНЕдблНИЙ дух; ПІСЛЯ СМЕрТІ МлрІЧКИ ІВАН блуКАВ у ЛІСІ, “ЗНАХОДИВ ОЖИНИ, ГОГОЗИ, пив ВОДУ З ПОТОКІВ і тим живився. Потому ЩЕЗ. Люди г/імли, чр еіи мгинув’; у член газдівствА з Палатно» несподієано

'кидав роботу І ДЕСЬ ПРОПАДАВ').

Символіка не6уття: *Чорні ізвори', "Лісові кладовища",

“ Прірвл ’ (‘безодня ’).

Епістшологічний КОНТЕКСТ СКЛАДАЄТЬСЯ З ДВОХ ЧАСТИН: структури пізнання й реалізації пізнання. СтруктурА пізнання включає ХАРАКТЕРИСТИКУ ЇЇ СКЛАДНИКІВ: Суб'єКТА (ІВАНА), Об’єКТІВ (природи,

хронотопу), характеру (інтуїтивного), символу (шляху). Реалізація пізнання в залежності від життєвих СТАДІЙ (дитинства, юності, зрілості) проявляється В РЕЗУЛЬТАТАХ (загадках зміни, простору, чдсу) і наслідках ПІЗНАННЯ (у РАДОСТІ, тузі, СМЕРТІ). Як ПРИКЛАД, взято уривок епістемологічного аналізу - "СИМВОЛІКА ПІЗНАННЯ":

■ПІЗНАННЯ моє в тому, щоб усі глибини ПІДНЯЛИСЯ ДО МЕНЕ НА височінь"4.

Ф. Ніціііс

Загальна символіка шляху об’єднує два поняття: шлях як пересування- жипя і шлях як сходження - пізнання. Безвідносно до ЦІЄЇ ГРАДАЦІЇ шлях - завжди рух, тяглість, оновлення, пошук смислів і функцій, також він - випробовувдння, завжди відкритл можливість зустрічі З НЕЗВІДАНИМ.

4 Ніціш, Фрідріх. Так казав ЗдрАтустрл. - К.: Основи, Дніпро, 1995. -С. 125.

Шлях ЯК СХОДЖЕННЯ, як рух догори символізує ПІЗНАННЯ, що пов'язано з рослинною сутністю - тенденцією зростання. Адже все ЖИВЕ, ЩО СХОДИТЬ Із ЗЕМЛІ, РОСТЕ, пнеться вгору, ДО СОНЦЯ. РІСТ - ЦЕ поступ, САМОВИВЕрШЕННЯ, ПрДГНЕННЯ МАйбуПЯ. ТАК І ШЛЯХ у БЕрхїв'Я -змужніння внутрішніх СИЛ, розквіт ДУШЕВНИХ талантів, випробовувдння духовних ТА ЕМОЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЕКЗИСТЕНЦІЇ.

Зі СХОДЖЕННЯМ ЗМІНЮЄТЬСЯ кут І ПЕРСПЕКТИВА ЗОру, А ЗНАЧИТЬ, ПРОЕКЦІЯ ПІЗНАННЯ. НЕЗНАЙОМЕ НАбЛИЖАЄТЬСЯ, РОЗВИВАЄТЬСЯ ПЕрЕД НАПОЛЕГЛИВИМ ЛЮДСЬКИМ КРОКУВАННЯМ, ЗНАЙОМЕ Ж І ЗВИКЛЕ ВИДОЗМІНЮЄТЬСЯ, НАбуВАЄ інакших кольору, звучності, форми, ВАГИ. І вже бурхливий Черемош - лише срібнд бЕззвучнд нитка, а 6езмежнї ЛІСИ - всього лиш чорний килим повзучих СМЕРЕК. Вперше ВІДЧУВАЄТЬСЯ у бЕЗВОДНИХ МІСЦЯХ особливд СПАСИТЕЛЬНА СИЛА ВОДИ, А ЛИШЕНЕ КИМОСЬ ГОрНЯТКО ЗАСВІДЧУЄ ПРИЧЕТНИЙ до щойно відкритої цінності досвід. Таким чином Іван долучається до невидимого контакту

З ТИМИ, ХТО СЕОЇМ кроком вже прояшоз ЙОГО шлях.

Цілком інакшого вигляду ндбувАють скриті далечиною об'єкти: 'розростмося небо", ’росли вже горн", ’далекі гори одкривлли свої espxir". Сам Іван стає точкою, з просуванням якої перетворюється простір, його ж шлях- віссю, що ПЕрЕШНАЄ, притягує і об'єднує простір. ІЗ СХОДЖЕННЯМ НЕ ЛИШЕ рОЗШИрЮЮТЬСЯ МЕЖІ ПІЗНАННЯ, ВІДКРИВАЮТЬСЯ НОВІ МОЖЛИВОСТІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ, А Й Акпівізуються

функцїї сприйнята. Іван зливається в одне з природнім духом, виявляючи повну готовність ДО ЖАДАНОГО СПІЛКУВАННЯ ("його ДИХАННЯ в ОДНО ЗЛИВАЛОСЬ З ДИХАННЯМ гір, і гордість обнялл Іванову душу').

Полонина - пік іванового сходження, своєрідний епіцентр, фокус ПІЗНАННЯ, ДЕ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ ЕНЕРГЕТИЧНІ сили, щоб здрядити спраглий дух невичерпністю власної потужності. Зднурится у глибоку бЕЗКОНЕЧНІСТЬ таємничих відносин - завдання дужого внутрішнього

ЖИТТЯ ІВАНА.

Зійшовши з полонини, ІВАН ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ВІД ПОДАЛЬШИХ спроб САМОВИВЕрШЕННЯ. АДЖЕ ЗАГубЛЕНО СМИСЛИ І ЙОГО ПІЗНАННЯ ПрирЕЧЕНЕ НА САМОТНІСТЬ, НЕВИЗНАННЯ (сМЕрТЬ МдрІЧКИ). ВІДСУТНІСТЬ СМИСЛІВ - відсутність шляху, А ЗНАЧИТЬ, І ЦІЛЕПрЯМуВАННЯ. ОСТАТОЧНЕ СПУСТОШЕННЯ, ВТРАТА СТЕЖКИ, бЕЗДумНЕ блуКАННЯ В ПІТЬМІ - НЕСВІДОМЕ ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПІЗНАННЯ І ВІДСТОЮВАННЯ ЙОГО ОСТАННЬОГО ВИСЛЇДУ (короткоплинність ЖИПЯ ТА НЕВІДТВОРЮВАНІСТЬ ЧАСУ).

Останній шлях за Мдрічкою - шлях за минулим до конечного ПІЗНАННЯ - ПІЗНАННЯ СМЕрТІ. Як І КОЖНЕ ІВАНОВЕ СХОДЖЕННЯ, ВОНО бЕЗСуМНІВНЕ І ОДНОЗНАЧНЕ - ТІЛЬКИ ВПЕрЕД, АЛЕ В ЦЬОМу рАЗІ - НАЗАД, у МИНУЛЕ, ЩО ЄДИНОЗНАЧИМЕ Й рЯТІВНЕ.

ГеРМЕНЕВТИЧНИЙ КОНТЕКСТ МІСТИТЬ Три ТИПИ ГЕРМЕНЕВТИЧНИХ

контактів: Антропологічні {розуміння любов - ІВАн/МдрІЧКА,

подвижництво - Іван/Микола, жагд - Пдлдгнд/Юрд; нерозуміння: невизнання - Мати/Іван, бєзпліддя - Палагна/іван, стрдх - Юрд/Івдн,

ДАНИНА - СУСПІЛЬНЕ ОТОЧЕННя/ІВАН), АНТрОПОЛОГО-ПрирОДНИЧІ

{розуміння Івлн/Природд, людність/природд; нерозуміння: Природд/Івдн, природА/людність), міфологічні (,розуміння Людина/світ значень). Як ПРИКЛАД, ВЗЯТО ДВІ ЧАСТИНИ ГЕрМЕНЕВТИЧНОГО АНАЛІЗУ -

"ЛЮБОВ.Зустріч" і "ЛЮБОВ.Розлукд0:

"Усвідомлення людської окршосіі би возз’єднання в любові - це

ДЖЕРЕЛО сорому І В ТОЙ ЖЕ ЧАС ДЖфЕЛО ВИНИ І фИВОГИ. ТАКИМ ЧИНОМ, глибокд потреба людини - погреба гюдаиік СВОЮ САИІСІЬ, покинути в'язницю СВОЄЇ самотності'5.

Е.Фролт

Зустріч. При ПЕРШІЙ зустрічі 3 Мдрічкою ’роз'юшений злістю" ІВАН НЕ ВПІЗНАЄ СВОЄЇ ДОЛІ. НАТОМІСТЬ ДІВЧИНКА рОЗрИВАЄ ЛАНЦЮГ ПОМСТИ, а значить - протистоїть інстинкту руЙНуВАННЯ, СПРИЧИНЕНОГО НЕРОЗУМІННЯМ. Зрозуміти І НАПОЛЯГАТИ НА рОЗуМІННІ ОЗНАЧАЄ ПРОТИДІЯТИ ЗАТЯТОСТІ Й ВІДЧУЖЕННЮ НАВКОЛИШНЬОГО. ЗДАТНІСТЬ зупинити тупу АГРЕСІЮ, бАЙДужІСТЬ ДО родових ІНСТИНКТІВ, привітність, НАМАГАННЯ ВСТАНОВИТИ КОНТАКТ ІЗ кривдником, ВСЕДОЛАЮЧА ВОЛЯ ДО ЗЛАГОДИ І Порозуміння ВИРИВАЮТЬ ІВАНА З РОДИННОГО ВАрВДрСТВА І НАВЕРТАЮТЬ НА ВЛАСНІ СТЕЖКИ. Символічним АКТОМ НАРОДЖЕННЯ ГЕрМЕНЕВТИЧНОЇ СПІЛЬНОСТІ (ІВАН/МлрІЧКД) Є СПРЯМОВАНИЙ НА ІВАНА ГЛНбоКИЙ ПОГЛЯД ЧОрНИХ МАТОВИХ ОЧЕЙ МдрІЧКИ (прОЦЕС бАЧЕННЯ - ДУХОВНИЙ АКТ І СИМВОЛІзуЄ розуміння).

Мдрічкд провадить розмову, ДІЛИТЬСЯ З ІВАНОМ СВОЇМИ ВТІХАМИ, оцінює його повідомлення. Натомість Іван довіряє їй ндйсокровЕннїшє (грдє В ДЕНЦІВКу, ВИДІННЯ ЩЕЗНИКА). На ДЕНЦІВКу МдрІЧКА НЕ рЕдгує (це ЗНАЙОМИЙ ДЛЯ НЕЇ досвід), АЛЕ рЕАГуе НА ЩЕЗНИКА, ПрИЧОМу ЇЇ РЕАКЦІЯ (НЕЙМОВІРНИЙ ПОГЛЯД І НЕРОЗУМІННЯ причин АГРЕСІЇ ІВАНА) ДЕМОНСТРУЄ НАЙВИЩИЙ РІВЕНЬ ГЕРМЕНЕВТИЧНОГО ПРОНИКНЕННЯ (емПАТІЮ). МдрІЧКА

бдчить і розуміє те, чого ще не може пояснити в собі Іван. Адже він

бдчив ЩЕЗНИКА, йому ВІДфИЛОСН ІНАКШЕ буТТЯ, І ЦЕЙ ДОСВІД НЕ ДОПОМІГ ВІДОКРЕМИТИСЬ ВІД СМЕРТЕЛЬНОЇ бруГАЛЬНОСТІ родинних чвдр.

5 Фромм, Э. Искусство любви: Исследование природы любви. - Минск: Полифдкт, 1990. - С. 9.

Поділ ДОВГОГО ЦуіСфКА І ЙОГО ПЕРЕДАЧА - СИМВОЛІЧНИЙ АКТ ПЕрЕПОЛОВИНЕНВЯ І БОНОВОГО ЖИТТЯ, ВХОДЖЕННЯ В ЯКІСНО НОВУ фАЗу - У

цдрину розуміння. Дитина ндроджуєгься заново як людина, яку розуміють, ЯК ЛЮДИНА, ПРИЛУЧЕНА ДО ІНШОЇ НЕ ЛИШЕ ЧЕрЕЗ НЕМИНуЧЕ І ЧАСТО НЕСТЕРПНЕ СуСІДСТВО НА ПЛАНЕТІ, ПрироДНІЙ ТЕрИТОрії, КЛАПТИКу ЗЕМЛІ, А ЧЕРЕЗ СПІЛЬНІСТЬ СМИСЛІВ І ЦІННОСТЕЙ, ЩО ТВОрЯТЬ, ВЗАЄМОДОПОВНЮЮТЬ І СПЛІТАЮТЬ В ОДНЕ ЇХ ВНуфІШНІ СВІТИ. ІВАН 6ЕРЕ Другу половинку ЦуКЕрКА І ТАКИМ ЧИНОМ ПОрИВАЄ ІЗ СВОЇМ САМОТНІМ, ЗВИКЛИМ ДО НЕВИЗНАННЯ МИНуЛИМ. ВІДТЕПЕр ЙОГО МАЛЕНЬКЕ ЖИТТЯ СТАЄ ОПРАВДАНИМ

“значимістю для когось'.

■Прдюично ми сприймаємо тільки минулі, оскільки чисте іЕпьрішис являє собою нї вловимий поступальний рух минулого, котре підточус МАйбуїИС. Своїм світінням свідомість, тким чином, нрмиті освічує ту бЕлюстргдню частину минулою, якд, схиляючись до майбутнього, намагається його ргАЛІзувдти і приєднати ЛО СЕбЕ"6.

. А.Бгргсон

Розлук А. ГЕрМЕНЕВТИЧНА ЦІЛІСТЬ ДІАЛОГУ - ОДНОСТАЙНІСТЬ у ВИЗНАННІ НЕМИНУЧОСТІ ВИПробоВуВАНЬ: ЗГОДА НЕ ЛИШЕ В РАДОСТІ-

СПІЛЬНОСТІ, л и у жалю-розлуці (‘Жірл ГрИЗЛА ІВАНА. - Мушу йт в полонину, МлрІЧКО, - сумував ВІН ЗАЗДАЛЕГІДЬ. - Шо Ж, ЙДИ, і БАНК}, -покірно обзпвАллсь Млрічм"). БуПЄЕЕ погрдниччя поки що

ЗАХИЩАЄТЬСЯ ГЕРМЕНЕВТИЧНОЮ ПЕВНІСТЮ. ПЕрЕХІД у НОВу фАЗу СПІЛЬНОГО бутлі - у СИТУАЦІЮ СПОГАДУ І НАДІЇ: роз'єднання (той, ЩО ВІДХОДИТЬ, -ТА, ЩО ЗАЛИШАЄТЬСЯ) І ОДНОЧАСНА ПІДТрИМКА ГЕрмЕНЕВТИЧНОЇ ЦІЛОСТІ (ПОВЕРГАЄТЬСЯ - чекає). Між ітими розлукд - ЕТАП, ЯКИЙ ВАЖЛИВО ПОДОЛАТИ, щоб ПОТІМ знову ПОЄДНАТИСЯ. Спосіб ПОДОЛАННЯ - в УТВЕРДЖЕННІ ІРРЕАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ. ПЕрШ ЗА ВСЕ ЧЕрЕЗ ПАМ'ЯТЬ, ЩО підтримує виняткову цінність минулого І ВЕДЕ ДО ПОНОВЛЕННЯ і ПОШИРЕННЯ СПІЩтННя("ІЗГАД1ІЇ МНІ, МІЙ МИЛЕНЬКИЙ, ДВА РАЗИ НА днину, А Я ТЕбЕ /ЗГАДАЮ СІМ рАЗ НА ГОДИНу*). ДАЛІ - ЧЕрЕЗ ПОСЕРЕДНИЦТВО ДОВІЛЬНИХ об'єктів, що доступні СПОГЛЯДАННЮ і відчуттю. МдрІЧКА МОДЕЛЮЄ СИТУАЦІЇ ПОНАДПрОСТОрОБОГО І ПОНАДЧАСОВОГО СПІЛКУВАННЯ (* Ти МЕШ, едрлко, ВІВЧАрИЩ Я Лі У СІНО робити. В/ІЛІЗу НА КОПИЦЮ ТА Й СН ЛОДНВЛЮ В гори НА полонину, А Пі МЕНІЗАТрЕМбІТАЙ... МОЖЕ ПОЧ}'Ю. Як муть мряки СІДАТИ НА ГОрИ, Я СЯДУ ТА Й ЗАПЛАЧ}', ЩО НЕ ВИДНО, ДЕ пробувлє МИЛИЙ. А як в погожу нічку ЗАЗОрІЄ НЕбО, я му ДИВИПІСЬ, котрл зіркА над полончнков - ют}' блчить Івйнко') Орієнтири ТА

ПОСЕРЕДНИКИ НАДІЇ - КОПИЦЯ (вибір КуТА ЗОру, СИМВОЛІЧНЕ ПІДВИЩЕННЯ),

4 Бергсон, Анри. Собр. соч. Т. I. Опыт о непосредственных данных сознания. Материя и память. - М.: Московский Клуб, 1992. - С. 254.

трЕмбітл (надання понддрЕАльної властивості звуку), ПОГОЖА НІЧКА (сама МОЖЛИВІСТЬ зору), ЗІрКА (НЕДОСТУПНА ДЛЯ КОЖНОГО, АЛЕ ДОСТУПНА І

сприятлива для двох). Символіка гри, що умовно дозволяє не

рОЗЛуЧАТИСЯ. боротьбл З РЕАЛЬНІСТЮ (рОЗЛуКОЮ), ТВОрЕННЯ ІНАКШОЇ (ІррЕАЛЬНоО (МОДЕЛІ СПІЛЬНОСТІ, ЯКу МОЖНА УЯВИТИ І В ЯКУ МОЖНА повірити.

Перервана реальна комунікація унеможливлює реалізацію творчості НА ГЕрМЕНЕВТИЧНОМу рІВНІ, ОСКІЛЬКИ ВІДХОДИТЬ ІДЕАЛЬНИЙ АДЕПТ. ОбМЕЖЕННЯ "ПОСІВНОЇ" сфЕрИ ВИСЛОВУ ВІДДАЛЕННЯМ ЄДИНОЗНАЧИМОГО

відгуку ("Тільки співати змишу... Співаночки мої милі, Де я вас поаію? Хібл я вас, співаночки, Горлми посію...').

Екзистеиційвнй КОНТЕКСТ СКЛАДАЄТЬСЯ З ДВОХ ЧАСТИН: відношення бупя (Іван, Млрічкд, Микола) - володіння (Ватаг, Палагна,

ЮрА) ТА буНТАрСІВА (мЕТАфіЗИЧНИИ буНТ - ІВАН, ПрАГМАШЧНИЙ буНТ -

Юрл). Як прикмд, взято уривок Екз;'.стіНц:::ного аналізу -“МЕТАФІЗИЧНИЙ БУНТ. Танець з Чугдйстром":

’МетдфЬичний бунт - ЦІ ПОВСТАННЯ людини проти своєї долі й проіи світобудови... Цей буні мПАфізичний, оскільки сперечається з конечними цілями людини і всЕсвіїу... МЕідфізичний бушдр протестує проти ДОЛІ, ПРИСУДЖЕНОЇ йому ЯК ПРЕДСТАВНИКУ роду людською,., метафізичний бунтдр ЗАЯВЛЯЄ, що він обділений ТА обдурений ВСЕСВІТОМ*'.

А.Ктю

В НАЙАКТИВНІШИЙ І ГІДНИЙ СПОСІб буНТАрСТБО І БАЇ і А СЯл5іІ\Я£Т ЬСЯ у зусфічі З ДОЛЕЮ, ПРЕДСТАВЛЕНОЮ МІфІЧНОЮ особою ЧуГАЙСТрА. Колись у часах безжурної юності Іван був поставлений перед Фактом СМЕртІ МдрІЧКИ. Його глибокі І СИЛЬНІ почуття, ЧУТЛИВЕ СЕРЦЕ, бЕЗДОННА душ А, ВІДКРИТА ДО любові Й ГАРМОНІЇ, НЕ ЗМОГЛИ ПОДОЛАТИ ЕКЗИСТЕНЦІЙНу

втрдту. Безпорадним і самотнім, зрадженим й ооділеним вийшов він зі свого горя. Завершуючи свій шлях у буттєвому просторі, Іван опинився наодинці з долею. Тепер у нього з'явився шанс врятувдти своє кохання і захистити людську ГІДНІСТЬ ВІД бруТАЛЬНИХ посягань незнаних СИЛ.

Протистояння при ВЗАЄМНІЙ ЗГОДІ РЕАЛІЗУЄТЬСЯ у танці (ЕНЕРГЕТИЧНІЙ ВІДДАЧІ, ЗАПАЛІ, ЗНЕСИЛЛІ), ЩО МЕЖуе З Абсурдом. Хоч пропозиція ТАНЦЮВАТИ ЙДЕ ВІД ЧуГАЙСТрА, ОДНАК ІВАН ОКрЕСЛЮЄ форМИ І НАСІрОЇ, МЕЛОДІЇ ТА ПЛИН ТАНЦЮ (ПОЧИНАЄ, ПІДДАЄ ЖАру, ОЗВучує). ГуЦуЛ У

1 Клмю, Альбфт. Бунтующий человек. - М.: Издательство политической литЕрАтуры, 1990. - С. 155.

творчому русі вирізняється ГІДНІСТЮ, ПЕВНІСТЮ, ПОСТАВОЮ, ЛЕГКІСТЮ, гнучкістю. ЧугАистир же має твдринний (ведмідь, коняка) та ПРЕДМЕТНИЙ (ковальський міх, грубі обіддя) ВИГЛЯД. НЕЗфдбнИМИ (клишавими, вайлуватими) та кумедними ЗДАЮТЬСЯ його вихиляси в порівнянні З ЛЕГКИМИ І ВПРАВНИМИ РУХАМИ ІВАНА. КрАСА (ЛЮДИНА) І потворність (доля) зустрілися Й СПЛЕЛИСЯ НА ЛІСОВІЙ ГАЛЯВИНІ, виявляючи рОЗПАЧ од свого НЕМИНУЧОГО СУСІДСТВА У ВЛАСНИХ тінях ( ’корчились й бились’).

В фдничний момент протидії Іван використовує подію свого ПІЗНАННЯ - ПІСНЮ, ВПІЙМАНУ в дитинстві. Усвідомлюючи її рятівну силу, унікАльну спроможність вплинути НА хід боротьби, ІВАН підготовляє ЧуГАЙСТрА ДО НОВОГО, ПЕРЕМОЖНОГО СПІЛКУВАННЯ, ПоблАЖДИВО ВЕЛИЧАЄ ЙОГО "НЕбоЖЕМ". Той ЖЕ, ЗДВОрОЖЕНИЙ ЛЮДСЬКОЮ МуЗИКОЮ, ПІДДАЄТЬСЯ ЛЮДСЬКІЙ ВОЛІ і продовжує, попри втому, ШАЛЕНИЙ ТАНОК. Так ДОСВІД ПІЗНАННЯ, ЧОЛОВІЧІ СИЛА Й ВІДВАГА, ОКрИЛЕНІ СПОГАДОМ КОХАННЯ,

продохкукзть Г.::фІ'!!ІЕ життя Млрічки. Своєю лужністю і творчістю

ІВАН ДОЛАЄ ТрАГІЧНу ФАКТИЧНІСТЬ МИНУЛОГО. ТіІМ САМИМ НАбЛИЖАЄТЬСЯ ДО КОНЕЧНОГО, СМЕРТЕЛЬНОГО буНТу ПроТИ ДОЛІ.

Есхатологічний контекст містить аналіз внутрішньої долі (призначення), зовнішньої долі (фдтуму) І СМЕРТІ як основних і КОНЕЧНИХ ТЕМ ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ ПрОблЕМИТИКИ. Як ПрИКЛАД, ВЗЯТО ЧАСТИНУ ЕСХАТОЛОГІЧНОГО КОНТЕКСТУ - "ВНУТРІШНЯ ДОЛЯ”:

'В ІДЕЇ долі відкривдєіься С.ВІІОВА Іуі \ душі, ЇЇ ПОКЛИК ДО СВІ1М, злґгу, завершення і здобуття СВОГО ПОКЛИКАННЯ-8.

О.Штнглср

Внутрішня ДОЛЯ - ШАНС, ВИПробоВуВАННЯ, ЕКЗИСТЕНЦІЙНА вимога. Вона - внутрішня потрЕбд особистості, головна порддниця у ПОШУКАХ ЖИТТЄВИХ СМИСЛІВ І ЗАВДАНЬ. "ФІЗІОНОМІЧНИЙ такт"(Шпенглер) пїдкдзує людині ндпрям і зміст екзистенційної орїєнтдції. Зустрітися із внутрішньою ДОЛЕЮ, РОЗПІЗНАТИ її поклик і прямувлння - ЗНАЙТИ СВОЄ ПОКЛИКАННЯ, ВИЗНАЧИТИ СВОЄ МІСЦЕ СЄрЕД МІНЛИВОГО І НЕПЕВНОГО ОТОЧЕННЯ. Розминутися - ВТРАТИТИ СЕбЕ, ЗНЕХТУВАТИ ВЛАСНИМ ЖИТТЯМ.

Два етапи Іванової долі ("весна0, "літо") позначені злагодою з внутрішньою долею, що виявляється в РЕАЛІЗАЦІЇ епістемологічних і ГЕрМЕНЕВТИЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ. ГІЕрЕбуВАЮЧИ СЕрЕД ЧУДЕСНОГО провідництвд природи у СПІЛЬНИЦТВІ'! з Мдрічкою, у вірі В ОСТАТОЧНЕ

8 Шпенглер, Освальд. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории.

I. Гештальт и действительность. - М.: Мысль, 1 99}. - С.275.

їй

ЄДНАННЯ {'Най що хотє роб'є, А ти будеш моєю‘ ), надії на змужніле ПОВЕРНЕННЯ, ПОСВЯЧЕНИЙ у ПІЗНАННЯ, ЗДІбнИЙ ДО ТВОрЧОСТІ ІВАН ПрЯМуЄ ДО ВТІЛЕННЯ духовних І ДУШЕВНИХ потрнб, ЕКЗИСТЕНЦІЙНИХ ДОМАГАНЬ. ІВАН

- ЛЮДИНА, ЯКА МАЛА ШАНС, УНІКАЛЬНУ НАГОДУ ВИТВОРИТИ ВЛАСНЕ ЖИГТЯ, виходячи з дорогих І КОНЕЧНИХ ДЛЯ НЬОГО СМИСЛІВ.

'Однак не все так складалось, як дутв Іван...' "Верховна" ЗОВНІШНЯ ДОЛЯ ТАК само, як обдлровує, позблвляє ШАНСу. СмЕрТЬ Млрічки - ЇЇ Присуд. ВІДТЕПЕР ІВАНОВЕ СЕрЦЕ НЕ ЗНАТИМЕ СПОКОЮ І ТРИВАЛОЇ розрлди. ВІН пробує РОЗПОЧАТИ ІНАКШЕ ЖИТТЯ, ВІЛЬНЕ ВІД СПОГАДІВ, А ЗНАЧИТЬ, ВІД НЕПЕВНОГО ЩОДО ЖИТТЄВОСТІ ПОКЛИКАННЯ.

Одруження, господарка, порожні будні і "гострі" свята - намагання

обійти СВОЮ ДОЛЮ, ЗАПРОПОНУВАТИ їй ІНАКШИЙ АКСІОЛОГІЧНИЙ ПРОЕКТ ТА ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ СТАГ/С. ОДНАК ОМАНЛИВЕ ДВІЙНИЦТВО ПОСТУПОВО ВИСНАЖуЄ Івана, а згодом психічно і фізично вбивлє. Адже бути В ОПОЗИЦІЇ ДО ВЛАСНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, СИЛОМІЦЬ ВИМІНЮВАТИ його глибину, ЙОГО СТрАДНЯЦЬїС/ ДОСВІДЧЕНІСТЬ Б ЦАрИНі Ду Ху НА СумНіЬгіИй іірИЬі/АЕи ТРАДИЦІЙНОГО, СОЦІАЛЬНО РЕГЛАМЕНТОВАНОГО Й ПрАКТИЧНО ВМОТИВОВАНОГО

проживлння - не для чутливого серця, що пізнало земні й не6есні ВТІХИ. Але наприкінці свого шляху - у маренні, як 1 в смЕрті, Іван возз'єднується з внутрішньою ДОЛЕЮ і цим позблвляє долю ЗОВНІШНЮ тотального права розпоряджатися людським житам.

2-Й розділ: ЗОВНІШНЬОКОНТЕКСТУАЛЬНИЙ аналіз містить культурологічний контекст повісті М.Коцюбинського "Тіні злбушх прЕдків”. Тут розглядаються деякі причини Феноменального стлтусу твору в УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ, особливості ЙОГО МИСТЕЦЬКОЇ долі ТА культурного МАйбуТТЯ. ВІДЗНАЧЕНО, ЩО ПрАВДИВЕ рОЗуМІННЯ І національно-духовне відкриття ПОВІСТІ ЗДІЙСНИВ С.ПдрАДЖАНОВ у фільмі, знятому 1964р., і відтоді "Тіні здбуїих предків” нарешті

ПрИрЕЧЕНІ НА ТРИВАЛЕ ЖИТТЯ у СВІТОВІЙ КуЛЬТурІ'9. СЕрЕД ПРИЧИН МІЖНАРОДНОГО ВИЗНАННЯ Й уСПІХу НЕ ЛИШЕ ТАЛАНТ І МАЙСТЕРНІСТЬ рЕЖИСЕр.А, ГАРМОНІЙНЕ ПОЄДНАННЯ ДВОХ МИСТЕЦЬКИХ НАЧАЛ І особистостей, А Й ВТІЛЕННЯ ДАВНО ЗАбуТОЇ культурою ТЕМИ “СПРАВДЕШНЬОЇ любові".

Любов визначає своєрідність, духовно-ЕМОЦІЙНИЙ СТРИЖЕНЬ ЦІЛОГО твору. ЙДЕТЬСЯ про Любов МІЖ ЧОЛОВІКОМ І ЖІНКОЮ, ВЗАЄМНУ, глибинну, ЗАКЛАДЕНУ НА рОЗуМІННІ, МІЦНО ПОВ'ЯЗАНУ З ДУХОВНОЮ, ДУШЕВНОЮ І ТІЛЕСНОЮ СУТНІСТЮ ЗАКОХАНИХ, ЇХ ЕКЗИСТЕНЦІЙНИМИ

9 БІАЮЦЕрківЕЦь, Наталка. "Тіні здйуіих предків". (Любов і смєрть у Михайла Коцюбинського)// Сучасність. - І994- — Nal.-C.76.

ПЕРЕКОНАННЯМИ ї ПрАГНЕННЯМИ, ЛюбоВ, НЕПІДВЛАДНУ ЧАСу Й ПрОСТОру, Любов, що не полишає вибору, окрім любові Або смерті, Любов, ЩО не імає сумнівів, докорів, мордлі, сумління, розвлги, злбобону, ПЕРЕСУДУ, ЗВОЛІКАННЯ, СфАХу (окрім СфАХу ЗА САМу Се6е). ВОНА ЙДЕ З глибин природи людської, природи земної і не6есної. Вона - могутня Й НЕМИНучЛ, РОЗВАЖНА й винахідлива, СВІДОМА ВЛАСНО? глибини й значущості, винятковості й блАгодАті, Вона - єдине, що стає смислом і СТАНОМ СЕрЕД жорстокого І НЕЗрОЗумІЛОГО СВІТу. Це - Любов-РАДІСТЬ, любов-мрія І любов-ДОЛЯ, ЯКА ЗАВЖДИ ВИТАЛА у МИСТЕЦТВІ, АЛЕ рІДКО у ньому СПРАВДЖУВАЛАСЬ .

Таке кохання носять в собі герої Коцюбинського Іван та МдрІЧКА. їх почупя - ТЕ, ЩО ВІДКРИВАЄ СУЧАСНИКАМ, ПрЕДКАМ І НАСТУПНИКАМ НОВІ ГрАНІ ПІЗНАННЯ, А ЗНАЧИТЬ, І ЖИТТЄВІ обрії, НОВІ можливості сприйняття, СВІТО- І САМОрОЗу'МІННЯ, ЗВЕЛИЧУЄ їх думку і СЕРЦЕ СЕРЕД природи, ДУХІВ, боГІВ І ЛЮДЕЙ, ОПрЛВД>'С ЗЕМНЕ буПЯ І КЛИЧЕ ДО НЕбНСНОГО. В ТАКОМУ КОХЛ!!!!І ЗЛУЛЛДЕЯИЙ НОЙИЙ ТИП КуЛЬТурН І людяності в цілому. Воно знеславлює всі перешкоди НА своєму шляху І

ЧЕрЕЗ ВфАПІ, Сф.АЖДАННЯ, рОЗПуку ЗАВЖДИ ДОЛАЄ - ЯК НЕ В ЖИТТІ, ТО В СМЕРТІ.

У СПОГАДАХ С.ГІАрАДЖАНОВА ЗАЗНАЧЕНО, ЩО "СХОЖИЙ МОТИВ НАРОДЖУВАВСЯ у бдГАТЬОХ НАрОДІВ, І у ЦІЄЇ ТЕМИ, ЗВИЧАЙНО Ж, Є ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНЕ ЗВ/ЧАННЯ»10. ОДНАК У ХОДІ НАВІТЬ ПОбІЖНОГО АНАЛІЗУ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПАСІОНАрНОЇ ЛІТЕрАТурИ ("ВЕЛИКИХ ЖАНрІВ"), ЯКИЙ ПРОВЕДЕНО у 2-му розділі, з'ясовується, ЩО АрХЕТИП Вічної Любові і пов'язаний з ним мотив Великої Відмови , незважаючи на майже САКРАЛЬНИЙ В усьому МИСТЕЦТВІ СТАТус, ЖИВЕ у СВОЇЙ КЛАСИЧНІЙ ЦІЛОСТІ лише в ТрістАНЇ та Ізольді, Ромео і Джульєтті. V СХІДНІЙ СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ МАЄМО НалЯ І ДДМАЯНТЇ, ФдрХАДА І ШирІН, ЛЕЙЛІ І ІУІЕДЖНуНА.

На "бЕзлюбовноіиу” фоні СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 'Тіні здбутих ПРЕДКІВ* М. Коцюбинського ВИГЛЯДАЛИ РОМАНТИЧНОЮ КАЗКОЮ, хоч НАСПРАВДІ ІЗ ШПОВОЮ РОМАНТИКОЮ ПОВІСТЬ НЕ МАЛА МАЙЖЕ НІЧОГО

спільного. Безвідносно до будь-яких стилістичних розвідок влрто

* Це більшою мірою стосується тшпордльного мистецтва (література, театр,

кіно), ДЕ ЧАС І РОЗВИТОК СПРИЧИНЯЮТЬ ЗГАСАННЯ І ЗАНЕПАД. ВІЗУАЛЬНІ Ж МИСТЕЦТВА (живопис, скульптурд) ОХОЧІШЕ ВИСЛОВЛЮЮТЬ ІДЕЮ любові, у МИТІ втілюючи її глибину І НЕПОВТОРНІСТЬ.

10 ПдрАДЖАНОЗ С. Всчное движение// Искусство кино. - 1966. - N0 1. -С.65.

** _

Йдеться про відмову примирЕННя з дорогою втратою І конечну потребу звільнення ї возз'єднання з ВТРАЧЕНИМ (ОрфЕй/Еврїдїкд).

СТВЕРДЖУВАТИ, що у кмсичному творі початку XX ст. любов СПРАВДИЛАСЬ І ВІДбуЛАСЯ. НАПЕВНО, ОДНА 3 ПрИЧИН уСПІху ЦЬОГО ЗНАЧНОГО І СКЛАДНОГО КуЛЬТурНОГО вибору ПОЛЯГАЄ В АЇМОсфЕрІ Й СЕрЕДОВИЩІ ПОВІСТІ, у ЗМАЛЮВАННІ Т.ЗВ. “ЗАКрИТОГО СУСПІЛЬСТВА" .

Події розгортАютьсн в гуцульскому селі. Час їх перетікання не ВИЗНАЧЕНО. Це могло відбувдтися коли завгодно. Гуцули - гірський нлрод, чиє жипя тісно пов'язане з природою (зовнішнє оточення) та її міфологічною ІНТЕРПРЕТАЦІЄЮ (внутрішнє життя). ЇХ СВІТ НЕ обтЯЖЕНИЙ ОСВІТОЮ, РОЗМАЇТІСТЮ ПОГЛЯДІВ І МОЖЛИВОСТЕЙ, ВСІМ ТИМ, ЩО СКЛАДАЄ

невід'ємну частку життя "цивілізованої людини". Це - люди в своєму

ПЕРВІСНОМУ СТАНІ, СУСПІЛЬСТВО, ЗОРІЄНТОВАНЕ НА ПЕРЕДАВАНІ З ПОКОЛІННЯ В ПОКОЛІННЯ "КОЛЕКТИВНІ УЯВЛЕННЯ" Й бЕЗрЕфЛЕКТИВНЕ НАСЛІДУВАННЯ ТРАДИЦІЇ. Вони ПОЗбАВЛЕНІ широкої КОНГАШОСТІ, тому ЇХ ПРИЧЕТНІСТЬ до роду, ЕТНІЧНОЇ сполуки Є РЕГІОНАЛЬНО СТАОІЛЬНОЮ. ТІЛЬКИ СВІДОМІСТЬ, ВІЛЬНА ВІД РОЗМАЇТТЯ КуЛЬТурНИХ АрХЕТИПІВ ТА СОЦІАЛЬНИХ СТЕрЕОТИПІВ, ЛАДНА витворити ГАрМОНІІЇНу ЦІЛІСТЬ ІЗ СЛАСНИХ А«ЕрЕЛ, ЧуПІЗ І ДуМ. Саме такий тип творчості спостерігаємо у "Тінях здбутих предків”.

Окрім того, повість здсвідчує сучлсні культурні КОДИ , що ЄДНАЄ ії з культурою СВОГО ЧАСУ І НАСИПНИХ поколінь. Серед НИХ: РЕТАРДАЦІЯ бОЖЕСТВЕННО-ДЕМОНІЧНОГО (лрХЕТИП ДОбрА І ЗЛА ТрАНСформується з привнесенням ідеї “демонічної природи творчості”: дух

НАЙВИЩОГО ПІЗНАННЯ, НАТХНЕННЯ, ТВОрЧОСТІ бЕрЕ ПОЧАТОК ВІД ДЕМОНІЧНОЇ

струкіури), конфлікт ЗНАННЯ І ЖИТТЯ, мошви філософїї жипя (“Ндбутися!"), ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ТЕМИ (тривоги, ЗАКИНугасгі, чужинствА, ООЗПАЧу), Абсурдність ЖИТТЄВИХ ПОТуГ, ПРИРЕЧЕНІСТЬ ЛЮДИНИ (СЦЕНА Проводів), “трАГІЗМ ЖИТТЯ" (М.ДЕ Ундмуно), "філософія СОЛІДАРНОСТІ" (Ян Паточка, А.ГлЮКСМАНф.

Висловлено припущення, що любов існує у текстах

МАРГІНАЛЬНИХ ЛІТЕРАТУР- Як ПрИКЛАД, НАВЕДЕНО рОМАН брАЗИ.ЛЬСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА Ж.Амяду "Мертве МОРЕ* (1956).

Поза тим 2-й розділ пропонує типологічне зіставлення повісті М. Коцюбинського З ТВОРАМИ УКРАЇНСЬКОЇ І СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ бЕЗВІДНОСНО ДО ЛІТЕРАТУРНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ 1 ВПЛИВІВ ЗА: фОЛЬКЛОрНО-

міфо/іогічною основою (Леся Українка - «Лісова пісня», О.Кобилянськл - «В НЕДІЛЮ РАНО ЗІЛЛЯ копала», О.Олесь - «На

Термін «закрите суспільство» вживаний тут у розумінні А.Бфгсонд, як

ПЕРВІСНЕ УТВОРЕННЯ, МАКСИМАЛЬНО НАблИЖЕНЕ ДО ПрирОДН, СЛуЖИГЬ ІНТЕрЕСАМ общини та дотримується СТАТИЧНОЇ РЕЛІГІЇ.

*« _

Йдеться про сучлсну ЕПІашу (М.Фуко), ЯКА берЕ ПОЧАТОК В КІНЦІ XVIII а. І ТрИВАЄ ДОНИНІ.

ВЕЛЕНИХ ГОрАХ»; НАПрЯМ «МАГІЧНОГО» /«ЧАрІВИОГО», «ФАНТАСТИЧНОГО»,

«містичного»/ реалізму (Г.Гдрсія Мдркгс, X. КортАсдр, Ж.Амдду, М.А.АсіурІАС, А.КдрПЕНТЬЄр, Ж.ГІМАрАЕНС Розд), зображенням життя, побуту і духу гуцульського нлроду (укрдїнські ПрОЗАЇКИ - В.СтЕфдник, Л.Мдртович, М.Черемшина, Г.Хотвич, О.Кобилянськл, польські ПИСЬМЕННИКИ - К.ТЕТОДЙЄР, С.Гощинський, В.ОрКДН), ТЕМАТИКОЮ (НОВЕЛА ШВЕЙЦАРСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА Г.КнллЕрд «Сільські Ромео і ДжудьєпА», драми польського письменника О.Сбентоховського «АиІЧИ», «МоїЮГГОа'Е», «2й/ІА5ТША»).

Незважаючи на своє автономне існування, 1 -й і 2-й розділи ДИСЕРТАЦІЇ ПОВ'ЯЗАНІ МІЖ СОбОЮ. їх об'єднує принцип КОНТЕКСТуАЛЬНОСТІ. Грунтовний культурологічний АНАЛІЗ МАЙЖЕ НЕМОЖЛИВИЙ 6ез вислідів ВНуфІШНЬОКОНТЕКСГуАЛЬНОГО АНАЛІЗУ І, фАКПІЧНО, ОПИрАЄТЬСЯ НА ЙОГО

ідейну основу. Так само філософський аналіз подеколи звернений до

!С/ДЬТ'/рО.*СР1!!,ОгО т««*».игнм*і тму іім їрміму момсмтІр ТС*ГТ\/.

Принципова різниця між ними проявляється у цілях дослідження: якщо ПЕРШИЙ прдгнЕ встановити смисл, то другий ВИЯВЛЯЄ ЗНАЧЕННЯ.

У Висновках дисертації узагальнено спостереження над

ПробЛЕМАМИ, ПОРУШЕНИМИ В ДОСЛІДЖЕННІ. ЗофЕМА ВІДЗНАЧЕНО, ЩО КОНГОССТуДЛЬНІСТЬ - КАТЕГОРІЯ СКЛАДНА, МІСТКА Й бДГАТОфуНКЦЮНАЛЬНА,

ОДНАК її ДОСЛІДЖЕННЯ видається продукпівною і необхідною СПРАВОЮ НОВІТНЬОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА. ВАЖЛИВИМ Є УСВІДОМЛЕННЯ ТОГО, ЩО КОНТЕКСТУАЛЬНЕ сприйняття Г1 ОСМИСЛЕННЯ, ДО ЯКИХ ТЯЖІЄ СУЧАСНЕ філософськЕ мислення, пропонує ДОСЛІДНИКОВІ НЕВИЧЕРПНІ МОЖЛИВОСТІ опанування будь-яким дискурсом.

Свідомо контекстуальний підхід до НАукової Або художньої ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ВЕДЕ ДО фуНТОВНОГО Й ПОСЛІДОВНОГО ВИЗНАЧЕННЯ

Феноменологічної парадигми явища, його структурно-стилістичної основи, соц'ю-культурного Функціонування та духовно-культурного призначення. Все6ічне оперування цією категорією сприяє розвитку МЕТОДІВ, прийомів, СТРАТЕГІЙ критичного АНАЛІЗУ, формує ІНАКШУ стилістику критичного дискурсу, потісняє ТРАДИЦІЙНУ нАрдпівність і ВІДКРИВАЄ нові можливості структурдлІЗАції. У ВІДНОШЕННІ до КОНКРЕТНОГО ТЕКСТУ КОНТЕКСГуДЛЬНІСТЬ МОЖЕ СЛуЖИТИ фИТЕрІЄМ ЙОГО ОЦІНКИ.

До ДЕЯКОЇ міри принцип КОНТЕКСТуМЬНОСТІ МОЖЕ ВИЯВИТИСЯ НЕбЕЗПЕЧНИМ, АДЖЕ бЕЗМЕЖНА КІЛЬКІСТЬ КОНТЕКСТІВ, ЯКІ ОТОЧуЮЇЬ І НАШУ ндуку, І НАШЕ ЖИТТЯ, ПрОВОКуЮТЬ “уНІВЕрСАЛІСТСЬКІ9 НАСТрОЇ Й СПОДІВАННЯ (Фактично ге, що знаходиться в опозиції до ідеї конгекстумьності). Тому НАУКОВЦЕВІ ЗАВЖДИ ВАРТО ВИЗНАЧАТИ МЕЖІ ПОТРАКТУВАННЯ ЗНАЧЕНЬ, НАйбІАЬШ ОПТИМАЛЬНІ ПрОЕКЦІЇ НА обрАНІ КОНТЕКСТИ Або ПЕВНУ Структуру КОНТЕКСТУАЛЬНИХ ПАрАДИГМ, ВИЯВЛЕНИХ ТЕКСТАМИ. Це ДОПОМОЖЕ ЗОРІЄНТУВАТИСЯ У СКЛАДНИХ ЗАПЛУТАНИХ СуТНОСТЯХ І КОрЕЛЯЦІЯХ, ЯКІ породжують СУЧАСНІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ТА ІнфорМАТИВИІ СИСТЕМИ ОПОСЕрЕДКОВАНОСТЕЙ І ЗВ'ЯЗКІВ.

Список основної використаної лгтЕрАтури по темі роботи містить 215 позицій.

Публікації ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ;

1. Сценічний блиск інтерпретацій // Кіно-Театр. - 1996. - №4. -С. 11 -12 (0,2 авт.дрк.).

2. Зблвляючи чекання // Кіно-ТЕАТр. - 1996. - Мз5. - С. 14-15 (0,2 АБТ.АрК.).

5. Методика текстового аналізу Р.ЕмртлИ Дивослово. - 1996. -№7. - С. 11 -14 (0,4 авт.дрк.).

4. ГЕріМЕНЕВтичний контекст повісті М. Коцюбинського «Тіні здбутих предків» // III Міжнародний конгрес укрАЇністів (Хлрків, 26-29 серпня 1996р.). - Літературознавство. Частина 2. - К., 1996. -СЛ6-92, (0, 1 авт.дрк.).

5. Внутрішній МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ КОНТЕКСТ ЯК ІНТЕрПрЕТАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ текстового аналізу // Молода нація. Альманах. - 1 997. - №6. -К., 1997. - С."(2¥-/,?^(0,2 авт.аРк.).

№тЕігАІ< Е.У. А РішсірІЕ оГ СоїчтЕхтидІпу ік МЕтІю<іо1оду of

МОСІЕІЇЧ ІЛТЕКАКу $Ти<ІІЕ5. («БйасЬм* of ГоіК|ОТТЕМ АІЧСЙТОІ»»). ТЙЕ с)Ї55ЕКГАТІОГУ 5иЬмІТПЕСІ ЇОВ А ІСЙОІАПу <ІЕС|КЕЕ о[ А САМСІІСІАЇЕ oF рЙІІОІОфСАІ

5СІЕ\С£5 ЇМ ірЕСІЛІЇгАТІО.Ч 10.01.06 - ТІІЕОПу of ЦтЕИАІШЕ АТ ТІІЕ

Т.БЙЕУСЙЕКко ЬяІТиТЕ оР ТЙЕ №тІОІЧАІ Асдскму о{ $СІЕ(МСК ОІ икіИІМЕ,

Куіу, 1997.

ТЙЕ тїчЕ5Ї5 І5 СІЕУОТЕС] ТО ДN АГ^ДІу5Іі оГ А ріШСІрІЕ оГ СОІЧТЕХТиАІІТу

- ONE ОІ^ ТЙЕ МОЯ І^ИиЕ^ТІДІ АК<І рКОСІїІСт'Е ЇМ МОС^ рйііодарйу ЛNd $СЇЕГ*ІСЕ. ТЙЕ ЕХАМІМАТІОМ ОЇ ТІ1Е І\ОУЕІЕ7ТЕ «8ЙД(іо\Х5 О? ІОПфТТЕМ АІЧСЕІТОІК» Ьу М.КОТМиЬшку [?£У£аЬ ЙО«/ ТЙК рпІМСІрІЕ ІІМСТІ0!Ч5 їм рГІАСТІСЕ, ЙО\У ЇТ Ь(?І^ оит ТЙЕ МЕАГЧ^*^ АГУСІ 5ІЯМІВСАІ\СЕ оГ ТІЇ С ТЕХТ, ЙОЯ/ ІТ ЕХРДМ(Ь ТЙЕ СОГ^ІШЕ ОррОКТШІТу ОІ СІЬСОІІКЕ, АІЧСІ ЙОЛ' (І ІОГОУВ ІТуІЕ АГ«1 ЯІШСТШЕ о{ ЇЇЕ5ЕАЇЇСІ1. ТЙЕ СО^І'СТЕСІ ДМДІу5І$ АІІ0№ ОМЕ ТО Мдкн СО^ІІйІОТО дЬоиТ ТЙЕ ШСОММОИ 5СІЕОТІ?ІС І'АІиЕ О? А САТЕф|?у of Ш^ЕХТиАІПу. ІТ І5 ^СЕ55Д[?у ТО ООМТІІМОЕ ТЙЕ ІгШЙЕ[? ПЕЬЕАЇЇСЙ АМСІ

СО’/рПгкЕРШ'-Е лрр!!слт5с?і ІN ІІТ^.ГЛ'’У 5П.’£ІІ£і.

НЕСТЕРДК Е.В. Принцип КОНТЕКСТуДЛЬНОСТИ В МЕТОДОЛОГИИ СОВРЕМЕННОГО ЛИТЕРАТУРОВЕДЕНИЯ («ЇЕНИ ЗАбЫТЫХ ПрЕДКОВ»).

Диссертация на соискание учёной степени кандидата Филологических нлук по специальности 10.01.06 - теория литЕрдтуры, Институт литЕрдтуры им.Т. Г. Шевченко НАН Украины, Киев, 1 997.

Диссертация посвящена анализу принципа контЕкстудльности-одного из ндиболЕЕ ВАиятЕльных и продуктивных в современной философии и науке. Нд примере повести М. Коцюбинского «Тени злбытых ПРЕДКОВ» ПОКАЗАНО, КАК ПРАКТИЧЕСКИ ФУНКЦИОНИРУЕТ ЭТОТ принцип, КАК ОН ВЫЯВЛЯЕТ СМЫСЛ И ЗНАЧЕНИЕ ТЕКСТА, КАК рЛСШИрЯЕТ познавательные возможности дискурсд, формирует стиль и структуру

ИССЛЕДОВАНИЯ. ПрОВЕДЕННЫЙ АНАЛИЗ ПОЗВОЛЯЕТ СДЕЛАТЬ ВЫВОДЫ О НЕЗАУРЯДНОЙ ндучной ЦЕННОСТИ КАТЕГОРИИ КОНТЕКСТУАЛЬНОСГИ, А ЗНАЧИТ -НЕбхОДИМОСТИ ЕЕ ДАЛЬНЕЙШЕГО ИЗУЧЕНИЯ И ВСЕСТОРОННЕГО ПРИМЕНЕНИЯ В ЛИТЕРАТУРОВЕДЕНИИ.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: КОНТЕКСТ, КОНТЕКСТуАЛЬНІСТЬ, ТЕКСТУАЛЬНИЙ

АНАЛІЗ.

о.