автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.07
диссертация на тему:
Традиционные промыслы украинцев Западного Полесья во второй половине XIX- 30-х гг. ХХ в.

  • Год: 2000
  • Автор научной работы: Дмитренко, Алла Адамовна
  • Ученая cтепень: кандидат исторических наук
  • Место защиты диссертации: Киев
  • Код cпециальности ВАК: 07.00.07
Автореферат по истории на тему 'Традиционные промыслы украинцев Западного Полесья во второй половине XIX- 30-х гг. ХХ в.'

Полный текст автореферата диссертации по теме "Традиционные промыслы украинцев Западного Полесья во второй половине XIX- 30-х гг. ХХ в."

КИЇВСЬКИМ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ДМИТРЕНКО АЛЛА АДАМШНА

УДК392: [638.1+639.1/2] (477.8)

ТРАДИЦІЙНІ ПРОМИСЛИ УКРАЇНЦІВ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ в другій половині XIX - 30-х рр. XX ст.

Спеціальність 07.00.(^£г

Етнологія

Автореферат дисертації па здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 2000

Дисертацією с рукопис

Робота виконана на кафедрі етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник - доктор історичних наук

Борисенко Валентина Киршіівна, професор, завідувач кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету^ імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти -доктор історичних наук.

старший науковий співробітник Зал ¡ніяк Леонід Льволнч, завідувач відділом археології кам’яного віку Інституту археології НАН України:

- кандидат історичних наук Попшваігло Ігор Володимирович, завідувач відділом Музею І.М. Гончара Міністерства культури і мистецтв

Провідна організація - Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, Український етнологічний центр

Захист відбудеться 2000 р. о 10-й годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26 001.20 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (252033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Структура дисертації обумовлена метою і завданням дослідження. її обсяг становить 284 сторінки. Дослідження складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел та літератури (32 сторінки, 483 позиції), додатків (74 сторінки).

Вступ. Актуальпість дослідження. На сучасному етапі духовного відродження українського етносу важливого значення набуває всебічне вивчення регіональних особливостей традиційно-побутової культури України. Створення узагальнюючих праць з української етнології потребує спеціальних досліджень усіх компонентів народної культури. Досі недостатньо уваги приділялося дослідженню народних промислів - збиральництва, бджільництва, мисливства і рибальства, які в умовах Полісся функціонували здавна і майже до середини XX ст. зберігали локальну специфіку і народний досвід багатьох поколінь.

Історико-етнографічне вивчення збиральництва, бджільництва, мисливства і рибальства в етнологічній науці має велике науково-теоретичне і практичне значення. Ці найдавніші форми господарської діяльності, впродовж всього часу свого існування, фіксували різноманітні прояви народної культури, зберігаючи в собі важливу інформацію про матеріальне і духовне життя українського народу минулих епох. В традиційних знаряддях праці і пристосуваннях, що використовувалися в промислах, виявляється етнічна специфіка і прослідковуються етнокультурні взаємовпливи, що має важливе значепня для вивчення складних етногенетичних проблем.

Дослідження збережених традицій привласнюючих форм господарства на Західному Поліссі дає можливість розглядати збиральництво, бджільництво, мисливство і рибальство не тільки як явища матеріальної культури, але й проаналізувати архаїчні компоненти світоглядних уявлень, звичаїв та обрядів, пов’язаних з названими формами господарської діяльності і використанням продуктів промислів в обрядовому житті, що дає підстави включити промисли в ритуально-сакральну сферу життєдіяльності етносу.

Зв’язок роботи з пауковпмн програмами, планами, темами. Загальний напрям дослідження пов’язаний з науковою темою “Історичні та етнічні засади розвитку української нації у XX столітті” (державний реєстраційний номер 97173), яка розробляється па історичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка, та з темою “Історія культури Волині” (державний реєстраційний номер 0914У001593), що виконується на історичному факультеті Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Об’єктом даного дослідження є привласнюючі промисли українців Західного Полісся - збиральництво, бджільництво, мисливство і рибальство. В даній роботі під промислами розуміються заняття, спрямовані на добування природних продуктів харчування і заготівлю сировини.

Предметом досліджсппя є світоглядні уявлення, звичаї та обряди, пов’язані з присвоюючими формами господарської діяльності і закономірності розвитку

збиральництва, бджільництва, мисливства і рибальства на території Західного Полісся в другій половині XIX - 30-х рр. XX ст.

Мета та завданпя дослідження визначені з урахуванням стану наукової розробки проблеми. Зважаючи на те, що збиральництво, бджільництво, мисливство і рибальство до останнього часу залишаються одними з найменш вивчених в українській етнологічній науці, дисертант ставить за мету здійснити комплексне історико-етнологічне дослідження цих занять та особливостей їх розвитку на території Західного Полісся в другій половині XIX - 30-х рр. XX ст. У відповідності

з метою, дисертант ставить такі наукові завдання:

- проаналізувати стан наукової розробки означеної теми і систематизувати джерела з питань розвитку традиційних промислів Західного Полісся;

- простежити генетичний зв’язок збиральництва, бджільництва, мисливства

і рибальства другої половини XIX - 30-х рр. XX ст. із промислами попередніх історичних епох;

- визначити основні фактори, що сприяли поширенню промислів у другій половині XIX - 30-х рр. XX ст.;

- дати характеристику знарядь праці і промислових пристосувань, іцо використовувалися в збиральництві, бджільництві, мисливстві і рибальстві, та основних форм організації промислів означеного періоду;

- з’ясувати збереженість архаїчних елементів світоглядних уявлень, які реалізовувались через систему магічних дій, звичаїв і обрядів, пов’язаних із збиральництвом, бджільництвом, мисливством і рибальством;

- проаналізувати факти ритуалізованого використання продуктів промислів в звичаях і обрядах сімейного і календарного циклів;

- шляхом залучення порівняльного матеріалу та історичних даних визначити етнічну специфіку в промислах Західного Полісся і загальні риси, спільні з промислами сусідніх і більш віддалених народів.

Територіальні межі дослідження охоплюють Західне Полісся України в межах Волинської губернії, іцо відповідає адміністративно-територіальному поділу XIX - поч. XX ст.

Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину XIX - 30-і рр. XX ст. Нижня хронологічна межа обумовлена проведенням соціально-економічних перетворень в ході аграрної реформи 1861-1863 рр. Потреба в грошах, необхідних для сплати викупних платежів, державних податків, купівлі господарського реманенту тощо, з одного боку, і низький рівень розвитку промисловості та ремесла на Поліссі - з другого, активізували розвиток промислів, пов’язаних із природними багатствами краю. Кінцева межа обумовлена тим, що завдяки входженню більшої частини досліджуваного регіону до складу Польщі, традиційний господарсько-побутовий уклад на Західному Поліссі продовжував функціонувати до кінця 30-х рр. XX ст. Лише Друга світова війна і процеси радя-нізації спричинили суттєві зміни в традиційній господарській діяльності.

Методологічною основою дисертаціїе принципи об’єктивності, історизму, структурно-знакового аналізу духовних елементів етнокультури поліщуків. При

написанні дисертації використовувалися історико-типологічний, статистичний, етиопорівняльїшй, ретроспективний та проблемно-хронологічний методи. Методологічні прийоми дослідження ґрунтуються на комплексному підході. Оптимально використані етнографічні матеріали, а також дані історії, археології, фольклористики, лінгвістики та раду наук природничого напряму. Збір польового матеріалу проводився шляхом безпосереднього спостереження та анкетування за спеціально розробленою програмою-запитальником.

Наукова новтна дисептапії полягає в тому, що вперше в українській етнологічній науці здійснено всебічний аналіз історико-етнографічних аспектів збиральництва, бджільництва, мисливства і рибальства, як явищ самобутньої виробничо-господарської культури українців Західного Полісся; виявлено і проаналізовано архаїчні компоненти традиційної культури, пов’язані з присвоюючими формами господарювання. В науковий обіг введені численні польові та архівні матеріали, узагальнення яких дало можливість виявити основні тенденції в розвитку промислів і з’ясувати їх локальну своєрідність.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для реконструкції присвоюючих промислів ранніх історичних епох, написання узагальнюючих праць з етнології України та історико-етнографічпих досліджень Полісся, для підготовки підручників та навчальних посібників, лекцій та спецкурсів з етнології, у музейному будівництві.

Апробація дисертаційного матеріалу здійснювалася у виступах на наукових конференціях: “Національні та етносоціальні процеси в Україні” (Чернівці, 1997), “Українська національна ідея: історія і сучасність” (Житомир, 1997), “Історичне краєзнавство і культура” (Харків, 1997), “Національні меншини Правобережної України” (Новоград-Волинський, 1998), “О. Цинкаловський і Волинь” (Луцьк, 1998), “Етнічпість в історії та культурі” (Одеса, 1998), “Етнічна історія народів Європи” (Київ, 1999). Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на наукових конференціях Волинського державного університету імені Лесі Українки (1994-1999). Результати проведених досліджень використовувались у викладацькій роботі при читаїші нормативного курсу “Етнографія України” і спецкурсів “Традиційна господарська діяльність населення Волині і Полісся” та “Етнографія Волині і Полісся” на історичному факультеті Волинського державного університету (1995-1999).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ “Історіографія та джерельна база дослідження” присвячений аналізу стану наукової розробки означеної теми та розгляду джерельної бази дисертації.

Стан наукової розробки теми. Традиційні промисли українців Західного Полісся, зокрема збиральництво, бджільництво, мисливство і рибальство, не були об’єктом спеціального дослідження. Однак, комплекс проблем, пов’язаних з вивченням промислів, частково висвітлювався в етнографічній, історичній та ін-

шій літературі.

Першим промислом, що привернув до себе увагу дослідників, стало бджільництво. Великий вплив на розгортання інтересу до проблематики бджільництва в Україні мала діяльність винахідника рамкового вулика ГШ. Прокоповича.

Широке дослідженім культури і побуту українців розгорнулося в кінці XIX

- на початку XX ст. В цей час з’явилися і перші етнографічні програми для вивчення промислів, розроблені Ф. Вовком1. Він же перший дав коротку історико-етнографічну характеристику мисливства, рибальства і бджільництва, ввівши її до узагальнюючого дослідження*. Ф. Вовк та А. Рогович започаткували і наукове вивчення збиральництва, опублікувавши словники народних назв рослин з окремими етнографічними зауваженнями3.

В 20-х рр. XX ст. вивчення культури і побуту населення України розгорнули співробітники Музею (Кабінету) антропології та етнології ім. Ф. Вовка, Етнографічної комісії ВУАН та інших наукових осередків. Саме в цей час почалося цілеспрямоване етнографічне вивчення промислів, насамперед бджільництва. Розроблено ряд спеціальних програм для збирання польових матеріалів. Унікальний, котрий не має аналогів у вітчизняній етнології, запитальник підготувала етнограф Л. Шульгіна4. До вивчення промислів зверталася і Н. Заглада. В ході етнографічної експедиції на Полісся у 1934 р. дослідниця зібрала численні матеріали про бджільництво і рибальство, а художник Ю. Павлович виконав малюнки бджільницьких і рибальських пристосувань. Але у зв’язку зі зміною політичної ситуації в державі, так успішно розпочате історико-етнографічне вивчення промислів раптово обірвалося. Багато етнографів стали жертвами політичного терору. Нагромаджені матеріали залишилися в рукописах, а то й були знищені.

Етнографи другої половини XX ст. майже не зверталися до вивчення традиційних промислів. Окремі аспекти бджільництва, зокрема процес виготовлення колодних вуликів на Поліссі досліджувала етнограф Л. Шевченко5. Своєрідним підсумком наукових пошуків українських і білоруських етнографів стало дослідження про Полісся6. Монографія містить коротку історико-етнографічну характеристику збиральництва, мисливства, рибальства і бджільництва як допоміжних

1 Вовк Хв. Програма дня збирання відомостей до народно-побутової техніки // Матеріали до українсько-руської етнології. - Львів, 1899. - Т. І. - С. 1-22 (додаток).

2 Волков Ф.К. Этнографические особенности украинского народа // Украииский народ в его прошлом и настоящем. - Пг., 1916. - Т. П. - С. 457-467.

3 Волков Ф.К.Список растений с народиыми названиями и этнографическими примечаниями // Записки Юго-Западного отдела императорского Русского географического общества. - К., 1874. - Т. I. - Отд. П. - С. 165-178; Рогович A.C. Опыт словаря народных названий растений в Юго-Западной России с некоторыми поверьями и рассказами о них // Там само. - С.109-164.

4 Шульгіна Л. Пасічництво: Програма для збирання матеріалів. - K., 1925.

5 Шевченко Л. Промисли колгоспників с.Борки Любсшівського району Волинської області // Українська етнографія.-Т. IV.-К.: Вид-во АНУРСР, 1958. -С. 115-124.

6І1олесье: Материальная культура - K.: Наук, думка, 1988.

занять населення Українського і Білоруського Полісся. Авторами зроблена спроба класифікації промислових пристосувань, визначені ареали їх поширення і способи використання, простежено роль промислів в структурі традиційної господарської діяльності населення Полісся в різні історичні періоди. До вивчення традиційних промислів зверталися етнографи В. Горленко, Г. Горинь, Ю. Гошко, наукові розвідки яких включені до ряду посібників з етнографії та історико-етнографічної монографії “Українці”7. Опис рибальських пристосувань Овруцького і північної частини Народицького районів Житомирщини зроблений М. Глушком. Автор акцентує увагу на конструктивних особливостях, народних назвах і способах функціонального використання рибальських снастей8. Ряд статей з проблем розвитку бджільництва опублікував В. Скуратівський9

Питання господарського і соціально-економічного розвитку Волині і Полісся, а також окремі аспекти розвитку промислів знайшли часткове висвітлення в працях археологів та істориків, які вивчали промисли в історичній реіроспективі. Характерною рисою наукового осмислення ряду важливих аспектів означеної проблеми стала активна участь у ньому представників природничих наук, лінгвістів та діалектологів. З метою порівняльного вивчення промислів дисертантом залучені дослідження з проблем традиційно-побутової культури інших народів, для яких характерні подібні форми господарської діяльності.

Підводячи підсумки історіографічного огляду, дисертант прийшов до висновку, що традиційна господарська діяльність українців Волині і Полісся висвітлювалася фрагментарно. Всі проаналізовані публікації торкалися лише окремих аспектів традиційних занять, не відтворюючи повної картини розвитку промислів. Проведений аналіз літератури свідчить про відсутність спеціальних узагальнюючих досліджень про традиційні промисли Волині і Полісся. У зв’язку з цим виникла необхідність комплексного вивчення збиральництва, бджільництва, мисливства і рибальства.

Джерельпа бач а дисертації включає як раніше опубліковані, так і вперше залучені до наукового обігу документи та матеріали, які поділяються на кілька груп. Головну фактологічну частину дослідження склали польові матеріали, зібрані дисертантом та студентами історичного факультету Волинського державно-

7 Горленко В.Ф. Ремесла і промисли українців // Радянська школа. - 1990. - № 5. - С. 3032.; Культура і побут населення України. - К.: Лнбідь, 1991. - С. 62-65; Українознавство. - К.: Зодіак-ЕКО, 1994. - С. 95-97, 110-111; Українці: Історико-етнографічна монографія. - У 2-х кн. - Кн. І. - Опішня, 1999. - С. 283-288; Етнографія України. - Львів: Світ, 1994. - С. 185-187,267-271; Українське народознавство. - Львів: Фенікс, 1994. С. 318-339.

8 Глушко М. Рибальські снасті та способи їх застосування // Полісся України: Матеріали історико-етнографічного дослідження. - Вип. 2: Овруччина. 1995. - Львів, 1999. - С. 1932.

9 Скуратівський В. Розвиток пасічництва іга Україні: Основні форми еволюції вуликів // Народна творчість та етнографія. - 1978. - № 5. - С. 46-57; Його ж. Традиційні форми пасічницьких будівель і комплексів на Україні // Там само. - 1980. - № 6. - С. 42-50.

го університету в ході історико-краєзнавчої практики під керівництвом Дмитрсн-ко А.А. Збір польових матеріалів проводився за запитальниками, розробленими дисертантом. Протягом 1994-1999 рр. обстежено 183 населені пункти Волинської, Рівненської, Житомирської, і суміжних районів Тернопільської та Львівської об-

иЮ р ... .

ластеи . Ьсз використання польових матеріалів етнологічне вивчення промислів неможливе. Саме зібраний матеріал дав можливість проаналізувати регіональні особливості розвитку промислів, визначити поширення тих чи інших промислових пристосувань і знарядь праці, їх конструктивні особливості і місцеві назви, дослідити численні способи обробки і використання продуктів промислів в побуті і ритуально-обрядовій сфері.

Другу групу джерел складають неопубліковані матеріали. Із рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського (РФ ІМФЕ) нами в основному використані матеріали фонду В. Кравченка (ф. 15), які дали можливість повніше дослідити зільницькі обрядодійства, способи ловлі риби, звірів і птахів, бджільницькі повір’я і ворожіння.

Велику частку неопублікованих джерел склали документи архівних установ.

Із фондів Державного архіву Житомирської області (ДАЖО) використані матеріали фонду Волинського губернського статистичного бюро (ф. 67), які дали можливість простежити еволюцію різних типів вуликів на Поліссі. Фонд Урядового агронома Волинської губернії (ф. 352) містить звіти про стан бджільшіцтва в другій половині XIX ст. Матеріали фонду Холмсько-Волинського управління землеробства і державних маетностей (ф. 107) дали можливість визначити основні форми оренди водойм на Поліссі. У фондах Волинського і-убернського лісоохоронного комітету (ф. 108), Корабельного лісництва (ф. 199), Житомирського лісництва (ф. 230) і Станішевського лісництва (ф. 234) віднайдені відомості про умови збирання ягід і грибів в державних лісах, ціии на квитки, покарання за порушення правил збирання і полювання в другій половині XIX - поч. XX ст.

Важливим джерелом для вивчення традиційних промислів стали матеріали Державного архіву Волинської області (ДАВО). Найбільше відомостей з досліджуваної проблеми містять фонди Фінансової палати в м. Луцьку (ф. 34), Луцького повітового староства (ф. 36) і Дирекції державних лісів в м. Луцьку (ф. 40). Це звіти про стан рибальства по всіх поліських повітах, описи рибних господарств, контракти на оренду водойм, правила полювання, рибальства, збирання лісових плодів тощо. Із фонду Ковельської повітової землевпорядної комісії (ф. 263) використані матеріали про рибальські сервітути. Фонд Смідинського сільського управління (ф. 394) містить відомості про правила полювання, у фонді Ковельської повітової управи (ф. 413) віднайдено доповідь про стан бджільництва в Ковельському повіті. Матеріали ДАВО дали можливість простежити розвиток про-

10 Волинський краєзнавчий музей. Фонд науково-допоміжних матеріалів: ТВ-6883-6924: Польові матеріали з питань допоміжних промислів Волині і Полісся, зібрані Дмитрен-ко А А. і студентами історичного факультету ВДУ під керівництвом Дмитренко А.А. протягом 1994-1999 рр. (Далі: Польові матеріали). - 1268 с.

мислів в західних районах Полісся в 20-30-х рр. XX от.

Із фондів Державного архіву Рівненської області (ДАРО) використані окремі матеріали фонду Здолбунівського (ф. 156) і Костопільського (ф. 161) повітових старости та фонд Лісництва в с. Маща Костопільського повіту (ф. 186), які містять відомості про правила рибальства, оренду водойм, сервітутні права на водойми і ліси, про ціни па квитки за право полювання і збиральництва в 20-30-х рр. XX ст.

Всі архівні документи містять, насамперед, інформацію соціально-економічного і статистичного характеру, яка дозволила простежити еволюцію промислів на фоні соціально-економічного розвитку Західного Полісся у другій половині XIX - 30-х рр. XX ст.

Третю групу джерел склали опубліковані документи і матеріали, насамперед, статистичні додатки до звітів волинського губернатора11. Аналіз кількісних показників дозволив зробити суттєві висновки про основні тенденції в розвитку бджільництва в другій половині XIX - поч. XX ст. Ще одна група джерел представлена документами земських установ - журнали, протоколи і постанови засідань земства, звіти і доповіді12, з яких почерпнуто інформацію економічного характеру про розвиток бджільництва і збиральництва. Офіційні матеріали про розвиток лісового господарства, мисливства і рибальства містять звіти волинського воєводи13. їх використання дало можливість повніше висвітлити розвиток промислів у 20 - 30-х рр. XX ст.

Серед опублікованих джерел слід виділити матеріали етнографічної експедиції па Полісся 1934 р., підготовлені до друку В. Борисенко14. Вони містять важливі відомості про традиційне рибальство і бджільництво, зібрані Н. Загладою і проілюстровані художником-етпографом 10. Павловичем.

В другій половині XIX - 30-х рр. XX ст. на сторінках численних журналів і газет з’явилося багато статей, в яких піднімались питання розвитку традиційних промислів українців Західного Полісся. З них почерпнуто фрагментарні відомості про побутування тих чи інших промислових пристосувань і знарядь праці, про мисливські і бджільницькі повір’я тощо. В загальній масі зазначені статті є джерелом, яке заслуговує на увагу при етнографічному вивченні традиційних промислів Західного Полісся.

Четверту групу склали речові джерела - різні типи вуликів, бджільницькі пристосування, рибальські пастки, мисливська зброя, ємності для збирання ягід та грибів, що зберігаються в обласних і районних краєзнавчих музеях та Музеї істо-

11 Обзор Волынской губернии за 1879-1914 гг. - Ж., 1880-1915.

‘2 Годовой обзор агрономической деятельности Ровенского уездного земства за 1913 год. - Ровно, 1914; Доклады Волынскому' губернскому' земскому собранию Третьей очередной сессии. - Ж., 1913; Постановления Первого съезда пчеловодов Волынской губернии. -Ж., 1914; Журнал Волынского губернского лесного съезда 8-13 июня 1917 г. -Ж., 1917. ’

13 вргаитагіапіе \vojewody \volynskicgo 7а 1933-1938 гг. - Ьиск, 1934-1939.

14 Борисенко В. Етногрфічна експедиція да Полісся 1934 року: Ніна Заглада. Рибальство. Бджільництво // Родовід. - 1992. - № 3. - С. 30-36; № 4. - С. 26-31.

рії сільського господарства Волині. Використання музейних колекцій дало можливість визначити конструктивні особливості промислових пристосувань і простежити їх еволюцію з кіпця XIX ст. до 30-х рр. XX ст.

Огляд джерел засвідчив наявність достатньої бази для різнобічного висвітлення етнографічних особливостей традиційних промислів українців Західного Полісся у другій половині XIX - 30-х рр. XX ет.

У другому розділі - “Етнографічна характеристика збиральництва” розглядається комплекс питань, пов’язаних із збиранням природних продуктів харчування, трав і різноманітної сировини. Він складається з двох підрозділів. У першому з них - “Форми збиральництва’ - проаналізовано структуру збиральництва Західного Полісся, яка включала збирання ягід, грибів, яблук-дичок (“кислички”), груїп-дичок (“гнилички”), горіхів, жолудів, березового соку, різноманітних трав, кори і гілок дерев, моху, живиці, личинок червецю тощо. Висвітлені численні способи і прийоми обробки продуктів збиральництва, використання їх в побуті і харчуванні і приготування ритуальних страв. Відзначено, що збиральництво було найбільш поширеним допоміжним заняттям, чому сприяла простота в організації промислу, так як воно не потребувало застосування спеціальних знарядь праці, і велика кількість лісів, багатих на різноманітні плоди, трави тощо.

У другому підрозділі - “Збиральництво і архаїчні компоненти світогляду поліщуків” висвітлені архаїчні компоненти світоглядних уявлень, звичаїв і обрядів, пов’язані з функціонуванням однієї з найдавніших форм присвоюючого господарства - збиральництва.

Збирання ягід, грибів та різноманітних трав супроводжувалося дотриманням певних звичаєвих норм і обрядів. Початок ягідного сезону приурочувався до “Десстухи” - п’ятниця на другому тижні Петрівки, коли “поспіє десята ягода в лісі”. Зайшовши до лісу, віталися з ним і з ягодами і просили Божої помочі: “Поможи, Боже, роди, Боже, на всякого долю”. Ішовши додому, з лісом прощалися, як із живою істотою: “Бувай здоровий, лісу-лісочку! Готуй нам ягудкє на завтра, на позавтра і на всьой час! Ростіть, ягудкє, вилекі і сулодки!”15. Таке звертання до лісу є залишком давніх вірувань наших предків, життя яких так залежало від примх і щедрот природи і вони завжди віддавали їй належне пошанування. Збирання ягід на Поліссі супроводжувалося співом. Поряд з іншими трудовими піснями, тут склався цикл ягідних пісень, не відомий в інших регіонах України. Оставайтеся, всі ягудкє, з листом,

Ой бо ми йдемо додому з куристом.

А тобі, бору, зіллічко-коріїшічко,

А нам, молодим, дай Біг на здорів’їчко.

А тобі, бору, ягудкє родити,

А нам, молодим, по ягудкє ходити.

В приуроченості пісенного репертуару до виконання певних трудових про-

15 Записано Дмитренко А.А. від збирачки поліського фольклору Кондратович О. у 1999 р.

цесім Р. Кирчів вбачає релікт глибокої давнини, ідо зберігся на Поліссі'0.

Період масового збирання грибів починався під Бориса і Гліба. Щоб грибникові "усміхнулося щастя”, з дому виходили затемна. Уникали зустрічі з іншими грибниками, щоб до них не перейшла удача, намагалися голосно не розмовляти, щоб не “розполохати” грибів тощо. Знайшовши першого гриба, примовляли: “Щоб на цьому місці да разов деісці”. При цьому не висловлювали радості, щоб не наврочити самому собі.

До певних днів народного календаря приурочувалося збирання трав. Воно супроводжувалося виголошенням магічних словесних формул та жертвоприношенням, в якому простежуються сліди культу землі. Рослини були одним з найбільш поширених календарно-обрядових символів з активною життєвою функцією. Зільницьке дійство “Семена Зелена”17, купальське деревце, клечання жител і рядження дівчат у зелень на Зелені свята, освячення квітів та трав і особлива магічна роль, якою їх наділяли - все це явища, пов’язані із культом рослинності, збережені до XX ст. В дисертації розглянуто широке використання трав в ритуально-обрядовій сфері.

В третьому розділі - “Мисливство і рибальство в системі традиційної культури поліщуків” висвітлені етнографічні особливості розвитку мисливства і рибальства на території Західного Полісся. Він складається із двох підрозділів. У першому з них - “Мисливство” - визначено місце мисливства в структурі традиційної господарської діяльності; відзначено зменшення мисливської фауни і господарського значення полювання в другій половині XIX - 30-х рр. XX ст.; звернуто увагу на законодавчі норми, що регулювали полювання на дичину в державних лісах і проаналізовано заходи, які проводилися з метою охорони тих чи інших видів мисливської фауни; дано характеристику основних мисливських пристосувань і способів полювання на різноманітну дичину; описано мисливське спорядження, виготовлення пороху і дробу; відзначено добре знання мисливцями звичок і повадок дичини та їх використання; висвітлено звичаї, обряди і магічні дійства, пов’язані з промислом.

Для полювання на того чи іншого звіра .мисливці користувалися різноманітними пристосуваннями, які можна поділити на дві групи: полювання із самоловами і активне полювання - із вогнепальною зброєю, піками, сокирами. Найпоширенішою формою активного полювання у досліджуваний період було полювання із вогнепальною зброєю18. На досвіді, нагромадженому багатьма поколіннями мисливців, базувалися такі способи полювання, як вистежування, переслідування, підкрадання, засідки та ін. Для успішного промислу необхідно було володіти

16 Общественный, ссмсйный быт и духовная культура населения Полесья. Минск: Наука и техника, 1987. - С. 246.

17 Рукописні фонди інетиіуту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського (Далі: РФ ІМФЕ). - ф. 15-3. -Од. зб. 156. -Арк. 84-92; Ф. 16. -Од. зб. 70. - Арк. 5.

15 Корнеев О. П. Мисливство - галузь народного господарства. - К., 1964. - С. 28.

знаннями про особливості місцевості, про місця розселення звірів і спосіб їх життя, шляхи і час виходу до водопоїв і місць харчування, улюблені місця розмноження і відгодівлі виводків тощо. Заборона на зберігання вогнепальної зброї, введена після польських повстань 1831 і 1863 рр., які охопили і Волинську губернію, сприяла широкому розповсюдженню полювання із самоловами, які поділяються на нерухомі (ловчі ями, вовківні тощо) і рухомі (петлі, силки, сітки, канкани, дерев’яні пастки та ін.). Ловля дичини самоловами не мала елементів сітортивності і носила чисто промисловий характер.

Мисливський промисел супроводжувався великою кількістю повір’їв і прикмет, які, за визначенням С. Токарева, складають особливу групу магічних дій19. Повір’я і прикмети мисливців відносились переважно до мисливської зброї, шляху до лісу і місця промислу. Переважна більшість вірувань пов’язувалась із істотами, явищами і предметами реального світу і, в першу чергу, з діями людей. Магічні дії мисливців, за класифікацією вчених'10, можна віднести до імітативної, контактної, катартичної і парціальної магії. Віра в магічну силу слова зумовила побутування мисливських замовлянь (вербальна магія). Основну роль тут виконувало слово, спрямоване на досягнення успіху у промислі. В той же час дуже поширеною була віра в злу силу слова, а наговір був найуживанішим способом “наведення порчі”. З вірою в охоронну магію пов’язане поширення різноманітних амулетів, які мали вберегти зброю від наговорів і вроків і принести успіх у промислі. Господарська магія, пов’язана з мисливським промислом, часто приурочувалася до певних днів церковного календаря, що було результатом трансформації давніх язичницьких обрядодій під впливом християнства. Мисливство - єдина галузь господарської діяльності де не можна бажати успіху і просити допомоги у Бога21, так як існувало повір’я, що мисливцеві на полюванні допомагає “нечиста сила”. Розвиткові мисливських уявлень сприяла роль випадку, стихія природи, небезпека, завдяки чому успіх у промислі, більше, ніж в будь-якій іншій галузі, здасться незалежним від волі людини.

У другому підрозділі - “Рибальство” - висвітлено особливості розвитку рибальства в другій половині XIX - 30-х рр. XX от.; визначено причини масового поширення рибальства на території Західного Полісся і форми організації промислу; дано характеристику рибальських пристосувань і способів ловлі риби; відзначено побутування звичаїв і обрядів, пов’язаних з иромислом; визначено місце рибальства в структурі господарства.

Значний розвиток рибальства на Західному Поліссі зумовлений наявністю великої кількості водойм з багатою іхтіофауною. Лише па території Волинської

19 Токарев С. Л. Религиозные верования восточно-славянских народов. - М.: И-во АН СССР, 1957. - С. 140.

20 Народы и религии мира: Энциклопедия. - М., 1998. - С. 762.

21 Аркушин Г. Повір’я мисливців Західного Полісся. - С. 191; Беньковский И. Поверья и суеверия, ошосящиеся к охоте // Киевская старина. - ] 898. - Т. ГХІ. - № 7. - С. 13.

області нараховується 129 річок і понад 200 озер22, тут знаходиться найбільше в Україні озеро Світязь, площею 270 га. В другій половині XIX - 30-х рр. XX ст. водойми належали державі, приватним власникам і сільським товариствам. Якщо до середини XIX ст. рибальство було складовою частиною сільськогосподарського виробництва, то після відміни кріпосного права зросла кількість риби, що добувалася на ринок. Риболовні промисли знаходились переважно в руках рибопід-приємців, які орендували водойми у їх власників. Безпосередній лов риби здійснювався силами паймашгх рибалок.

На основі аналізу польових матеріалів, відмічено побутування таких рибальських пристосувань: сітки - одностінні, трьохстінні, ставні і сплавні; неводи -зимовий, літній, бридун, закидальник, ’’жсршун”; рухомі пастки: підсак, підривка, кловні (у формі трикутної призми, половини конуса, трикутної і чотирикутної піраміди), волок, “саии”, наставка, рачник, липець; ставні пастки (“наставушки”): верша, буч, ятері (безкрилі з одним або двома входами, одно- і двокрилі, з двома сітчастими мішками), решето, “скрипка”, сіж*; гачкові снасті: вудка, перемет, жерлиця, кружки; колючі і ударні: ості, колотушка (чикуха), щемець; допоміжні пристосування: загати, кучі, бовт, хохля, “вилка”, захват, баран, бабка, човни; для зберігання риби використовували садки, “скрині”, льодовні. Поряд із рисами, спільними з риболовними пристосуваннями інішгх регіонів України, рибальська техніка Волині і Полісся мас і свої локальні особливості, які проявляються в побутуванні окремих пристосувань в одних місцевостях і відсутності в інших, в способах користування ними, в конструкції і назвах. Виготовлення сіток, верш, ятерів тощо супроводжувалося певними звичаями, з дотриманням яких пов’язували успіх у промислі. Особлива увага зверталася на “закладання” снасті. Найкращим часом для цього вважалися дні, коли на вулиці перебуває багато людей - ідуть до церкви, па ярмарок, весілля тощо - так риба йтиме в ловушку*3.

Рибалки були добре обізнані із особливостями життя риб, знали коли, де і як вони нерестяться, яку приманку потрібно використовувати, якими пастками їх найкраще ловити в різні пори року. Як і серед мисливців, у рибалок побутували різноманітні заборони та прикмети вдалого і невдалого лову, була поширена віра в злу силу наговорів і в замовляння на початку' промислу. Приступаючи до ловлі риби, просили Божої помочі: “Господи, поможи та й спор покажи”, “Господи, поможи з усім добрим зустрітися” і додавали: “Ловися, рибко, на всякого долю: па старого і малого, на просящого й на дающого і на циганську долю”. Поширеним був ритуал “хрещення водою”. Вмочивши руку у воду, хрестилися і промовляли: “Свята водице Господня, дай здоров’я і вдалий день мені риби наловити”. Під час голоду 1920-1921 рр. серед рибалок Східної Волині поширилась і така примовка: “Закидаймо з легкої руки, щоб попало на куль муки”24.

22 Атлас Волынской области. - М., 1990. - С. 5.

23 РФ ІМФЕ. Ф. 15. - Од. зб. 144. -Арк. 195-196; Од. зб. 152. - Арк. 5.

24 Польові матеріали. - С. 1047, 1147, 1159-1160; РФ ІМФЕ. - Ф. 15-3. - Од. зб. 152. -Арк. 5-5а.

Риба займала істотне місце в структурі харчування, особливо в пости, використовувалася для приготування обрядових страв на Святвечір (Коляда), Голодну кутю (Водяна коляда), Страсний четвер.

У четвертому розділі - “Еволюція форм бджільництва па території Західного Полісся” - простежено основні етапи розвитку бджільництва(лісове і домашнє) і еволюції вуликів (борті, колоди, солом’яники, рамкові вулики), висвітлено звичаї і обряди, пов’язані з пасічництвом і ритуальним використанням продуктів бджільництва. Він складається з трьох підрозділів. У першому з них -“Бортництво” простежено особливості розвитку лісового бджільництва на Західному Поліссі, відзначено, що для другої половини XIX - 30-х рр. XX ст. характерна тенденція до скорочення бортництва. В дисертації описані способи підняття на дерево (дереволазні шипи, жень, остров) і пристосування для захисту бортних дерев від ведмедів (одвор, таран, ореля), способи догляду за лісовими бджолами. Відзначено побутування давнього боргницького звичаю частувати вибраним медом кожного зустрічного.

У другому підрозділі - “Пасічництво” - дано характеристику бджільницьких пристосувань і способів догляду домашніми бджолами; висвітлено звичаї і обряди, пов’язані із пасічництвом. Відзначено, що для кінця XIX -30-х рр. XX ст. характерна тенденція до розвитку домашнього бджільництва (пасічництва) і переходу на раціональні форми ведення промислу із застосуванням рамкових вуликів, медогонок, досконалого пасічницького інвентарю.

Догляд за бджолами базувався на народному досвіді, нагромадженому багатьма поколіннями пасічників. Для приманювання роїв, вулики “затворяли” (“творили уллі”) - намазували їх медом або воском, кропили настоєм “маточника” (меліси), обкурювали вересом25. Обрядами, звичаями і магічними діями супроводжувалися всі етани праці пасічників: підготовка місця для пасіки, виставка бджіл навесні, збір роїв, вибирання меду, підготовка бджіл до зимівлі тощо. Склався своєрідний пасічницький календар, пов’язаний з виконанням певних господарських робіт і магічних дійств в той чи інший день народного календаря. В бджільницьких обрядодійствах яскраво простежується поєднання язичницькігх і християнських елементів. В першу чергу це стосується предметів, які використовувалися в тих чи інших магічних дійствах: хрест, ікони Зосима і Савватія, кутя, сніп Святвечора, богоявленська і “непочата” вода, свічка, писанка, паска, земля, хліб, трави, сокира, коса, вовчий стравохід, голова щуки, сушена змія, “луска” гадюки, дитяча сеча та ін. Використання таких давніх символів як вода, вогонь, земля, предметів рослинного і тваринного світу, їжі, виробів з металу є яскравим прикладом залишків язичництва. Майже всі обрядові і магічні дійства супроводжувалися замовляннями, які, на думку дослідників, є не чим іншим, як залишками давніх язичницьких молитов26.

У третьому підрозділі - “Продукти бджільництва в обрядовому житті

25 Борисенко В. Етнографічна експедиція на Полісся. Бджільництво. - С. 26,29.

26 Народные заклинания над пчелами. - Б. м. и б. г. - С. 42.

українців Західного Полісся” висвітлено комплекс проблем, пов’язаних із використанням меду і воску в обрядодіях календарного і родинного циклів. На Поліссі до кінця XIX ст. зберігався звичан приносити мед і віск на так звані “проїці” (джерела, дубові гаї з колодязями). На нашу думку, це залишки давніх язичницьких богослужінь, які наші предки-слов’яни, як відзначає Б. Рибаков, влаштовували у гаях, біля цілющих джерел, обожнюваних дерев, колодязів27. В обрядовості мед найчастіше використовувався у вигляді сити, яку вживали самостійно або додавали до інших обрядових страв. Одним з найважливіших атрибутів поминальної обрядовості було коливо, яке на території Західного Полісся мало два різновиди: синений мед і варена крупа, полита ситою28. Поминальною, на думку В. Борисенко, була основна обрядова страва Святвечора кутя, поминальний характер мали і

* 29 • гл

храмові свята , які супроводжувались колективним споживанням меду. Символом багатства, здоров’я і плодючості виступав мед у весільній обрядовості. З давнім культом вогню пов’язане використання воскових свічок. На Поліссі в період різдвяних свят влаштовували обрядове дійство під назвою “Свічки”, не відоме в інших регіонах У країни. В селі Степані на Рівненщині до кінця XIX ст. зберігався обряд урочистого перетоплены цехових (братських) свічок30. Особливою магічною силою наділяли громничпу, страстну, тройчасту, весільну свічки. Аналіз обрядових і магічних дійств, пов’язаних з ритуальним використанням меду і воску, свідчить про їх давнє дохристиянське походження і певну трансформацію під впливом офіційної релігії.

В результаті проведеного дослідження автор прийшов до низки висновків, основні з яких виносяться на захист:

- аналіз стану наукової розробки означеної теми показав, що протягом дру-

гої половини XIX - XX ст. проблема функціонування збиральництва, бджільництва, мисливства і рибальства пе стала об’єктом спеціального вивчення. Етнографи розглядали традиційні промисли фрагментарно, не даючи повної характеристики архаїчних компонентів матеріальної і духовної культури, що збереглися у присвоюючих формах господарювання. Всі джерела з питань розвитку традиційних промислів об’єднано у такі групи: польові матеріали, писемні ( рукописні і опубліковані) та речові джерела. '

- збиральництво, мисливство, рибальство і бджільництво, як привласнюючі форми господарювання, почали своє існування задовго до появи землеробства і скотарства. Аналіз промислових пристосувань і способів добування природних продуктів харчування показав, що багато з них були відомі вже в епоху палеоліту-мезоліту і майже без змін дійшли до XX ст. Це дає підстави стверджувати, що

27 Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. - М.: Наука, 1988. - С.134.

'3 Артюх Л. Ареальна характеристика поминального хліба на Українському Поліссі // Проблеми сучасної ареалогії. - К.: І Іаук. думка, 1994. - С. 318-321.

25 Борисенко В. Культ предків в обрядах українців // Родовід. - 1991. -№ 2. - С. 17.

30 Кудринский Ф. Цеховые браства в местечке Степани // Киевская старина. - 1890. - Т. XXX. - С. 93-103.

промисли другої половини XIX - 30-х рр. XX ст. генетично пов’язані із промислами попередніх історичних періодів, що дозволяє реконструювати етнографічні особливості названих занять ранніх епох.

- основними факторами, що сприяли поширенню присвоюючих форм господарства на території Західного Полісся у другій половині XIX - 30-х рр. XX ст. були: сприятливі природні умови; малоземелля і безземелля значної частини населення; низька продуктивність землі; наявність певного вільного часу у селян; розвиток товарно-грошових відносин; повільний розвиток промисловості і ремесла;

- вивчення традиційних знарядь праці і форм організації промислів показало, що більшість із них однорідні на всій території досліджуваного регіону. Локальні особливості промислових пристосувань зумовлені місцевими традиціями і господарсько-культурними зв’язками із сусідніми народами;

- збиральпицтво, бджільництво, мисливство і рибальство нероздільно пов’язані з формуванням, збереженням і культивацією великого комплексу архаїчних світоглядних уявлень, вірувань, які виявляються через систему обрядів, звичаїв, магічних дій, прикмет і заборон. В магічних обрядах найчастіше зустрічаються елементи імітативної, катартичної, парціальної, контактної і вербальної магії. Для здійснення магічних дій широко використовувалися вода, вогонь, предмети рослинного і тваринного світу, що свідчить про стійкість елементів язичництва. Характерною ознакою промислової обрядовості було приурочення магічних дій до певних днів церковного календаря, що є результатом трансформації язичницької суті обрядів під впливом християнської церкви.

- місце і роль продуктів присвоюючих промислів в системі традиційно-побутової культури визначається широким використанням трав, ягід, грибів, диких яблук, диких груш, риби, меду і воску в магічній практиці, пов’язаній із основними етапами життя людини (народження, одруження, смерть) та в звичаях і обрядах календарного циклу, які моделюють основні семіотичні характеристики продуктів збиральництва, бджільництва і рибальства.

- порівняльне вивчення промислів засвідчило подібність багатьох промислових пристосувань, форм організації промислів, звичаїв і обрядів не тільки у сусідніх етносів, але і в інших, більш віддалених народів. Зазначена подібність обумовлена не тільки етнічною близькістю чи історико-культурними взаємовпливами, а й схожими господарсько-природними умовами, які сприяли формуванню подібних господарсько-культурних типів - найбільш ранніх спільностей.

Основні положсішн та результати досліджень викладені у таких публікаціях автора:

Статті:

1. Бортництво на Волині // Науковий вісник Волинського державного університету. - 1996. - Виіі. 3. - Серія: історія. - Вип. 1. -С. 93-96. (0,3 д. а.)

2. Самоловні мисливські пристосування населення Західного Полісся і Північної Волині (друга половина XIX - 30-і рр. XX ст.) // Науковий вісник Волин-

ського державного університету. - 1997. - Історія. - Вин. 3. (0,3 д. а.)

3. Збиральництво як допоміжне заняття населення Західного Полісся і Північної Волині (друга половина XIX - 30-і рр. XX ст.) // Науковий вісник Волинського державного університету. - 1998. - Історичні науки. - Вип. І. - С. 73-77. (0,5 д. а.)

4. Продукти бджільництва в обрядовому житті Волині і Полісся: воскова свічка // Етнічна історія народів Європи: Традиційна етнічна культура слов’ян: Збірник наукових праць. - К.: Стплос, 1999. - С. 35-39. (0,3 д. а.)

Тези доповідей та повідомлення на наукових конференціях:

5. Мисливство на Волині // Матеріали XXXVIII наукової конференції професорсько-викладацького складу Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. - Луцьк, 1992. - Ч. І. (0,1 д. а.)

6. Облавне полювання на Волині в другій половині XIX століття // Матеріали LI1 наукової конференції професорсько-викладацького складу і студентів Волинського державного університету імені Лесі Українки. - Луцьк: Вежа, 1996. -Ч. II.-С. 12. (ОД д. а.)

7. Місце бджільництва в структурі традиційної господарської діяльпості населення Волині // Українська національна ідея: історія і сучасність: Науковий збірник. - Житомир: Журфонд, 1997. -С. 121-123. (0,2 д. а.)

8. Риболовна техніка населення Західного Полісся як складова частіша матеріальної культури // Друга Всеукраїнська науково-практична конференція молодих науковців “Національні та етносоціальні процеси в Україні”: Матеріали. -Чернівці, 1997.-С. 117-119. (0,2 д. а.)

9. Організація риболовного промислу на території Північної Волині і Західного Полісся (друга половина XIX - 30-і рр. XX ст.) // Житомирщина крізь призму століть: Науковий збірник. - Житомир: Журфонд, 1997. - С. 41-43. (0,2 д. а.)

10. Місце риболовного промислу в господарській діяльності населення Західного Полісся (друга половина XIX - 30-і рр. XX ст.) // VIII Всеукраїнська наукова конференція “Історичне краєзнавство і культура”: Наукові доповіді та повідомлення. - К. - X., 1997. - Ч. І. (ОД д. а.)

11. Промисли жителів села Світязь Шацького району (кіпець XIX - 30-і рр. XX ст.) // Минуле і сучасне Волипі: О. Цинкаловський і Волинь: Матеріали міжнародної наукової історико-краєзнавчої конференції. - Луцьк: Надстир’я, 1998. -С. 248-250. (0,4 д. а.)

12. Риболовний промисел па території Західного Полісся і Північної Волині: ставні ловушки // Етнічність в історії та культурі: Матеріали і дослідження: Матеріали ІІІ-ої Міжнародної конференції студентів і молодих науковців. - Одеса: Гермес, 1998, - С. 66-69. (0,2 д. а.)

13. Матеріали з питань бджільництва, рибальства, мисливства і збиральництва у фондах Волинського краєзнавчого музею // Волинський музей: Історія і сучасність: Науковий збірник. - Вип. II. - Луцьк, 1999. - С. 56-58. (0,4 д. а.)

Анотація

Дмитрсіїко A.A. Традиційні промисли українців Західного Полісся в другій половині XIX - 30-х pp. XX ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05 - Етнологія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2000.

Дисертація є першим повним дослідженням етнографічних особливостей збиральництва, бджільництва, мисливства і рибальства Західного Полісся в другій половині XIX - 30-х pp. XX ст. На основі широкого кола польових, писемних і речових джерел розглядаються форми організації промислів, особливості традиційних знарядь праці і промислових пристосувань, численні способи переробки і використання продуктів збиральництва, бджільництва, мисливства і рибальства. Висвітлено місце промислів в структурі традиційної господарської діяльності та їх вплив на специфічні форми матеріальної і духовної культури українців Західного Полісся. Досліджено комплекс світоглядних уявлень, звичаїв, обрядів і магічних дій, пов’язаних з функціонуванням привласнюючих форм господарської діяльності.

Ключові слова: промисли,, допоміжні заняття, збиральництво, бджільництво, бортництво, мисливство, рибальство, звичай, обряд, магія, Західне Полісся.

Аннотация

Дмитренко A.A. Традиционные промыслы украинцев Западного Полесья во второй половине XIX - 30-х гг. XX в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.05 - Этнология. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2000.

Диссертация является первым полным исследованием этнографических особенностей собирательства, пчеловодства, охоты и рыболовства Западного Полесья второй половины XIX - 30 гг. XX в. На основе широкого круга полевых, письменпых и вещевых источников исследуются формы организации промыслов, особенности традиционных орудий труда и приспособлений, численные способы переработки и использования продуктов собирательства, пчеловодства, охоты и рыболовства. Определено место промыслов в структуре традиционной хозяйственной деятельности населения Западного Полесья во второй половине XIX -0-х гг. XX в. и их влияние на специфические формы материальной и духовной культуры.

Показано, что собирательство, пчеловодства, охота и рыболовство нераздельно связаны с формированием, сохранением и культивацией большого комплекса суеверий, магических обрядов и примет, в которых отражены повседневные заботы и надежды полещуков, их желание иметь успех в промысле. В магических действиях чаще всего встречаются элементы имитативной, катартической, парциальной, контактной и вербальной магии. Для совершения магических действий широко использовались вода, огонь, предметы растительного и животного

мира, что свидетельствует о сохранении элементов язычества. Характерной чертой промысловой обрядности было приурочивание магических действий к определенным дням церковного календаря, что есть результатом трансформации языческой сущности обрядов под влиянием христианской церкви. Подчеркивается, что во многих магических действиях под мистической оболочкой прослеживаются элементы хозяйственного быта, народной этики и обычного права.

В диссертации отмечено стойкость этнических традиций в ритуальном использовании продуктов промыслов (ягод, грибов, меда, воска, рыбы, растений) в системе традиционно-бытовой культуры. Подчеркивается, что одним из наиболее распространенных символов с активной жизненной функцией были растения. С культом огня связано использование восковых свечей в семейной и календарной обрядности.

Ключевые слова: промыслы, вспомогательные занятия, собирательство, пчеловодство, охота, рыболовство, обычай, обряд, магия, Западное Полесье.

Tile summary

A. A. Dmvtrenko. Traditional crafts of Ukrainians of West Polissya in the second half of the XIX - 30’s of the XX century - Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of historical sciences on a speciality 07.00.05 - Ethnology. Taras Shevchenko Kyyiv National University. -Kyyiv, 2000.

The thesis is the first complete research of ethnologic peculiarities of gathering, bee-keeping, hunting and fishing on the territory of West Polissya in the second half of the XIX - 30’s of the XX century. Crafts organisation forms, peculiarities of traditional instruments of transactions, crafts equipment, numerous ways of processing ana usage of gathering, bee-keeping, hunting and fishing products are considered on the base of a wide range of field, written and material sources. The place of crafts in the structure of traditional economic activity and their influence on specific forms of material and spiritual culture of Ukrainians of West Polissya is exposed. The system of social views, customs, ceremonies and magic acts connected to the functioning of appropriating forms of economic activity is investigated.

Key word: crafts, additional occupations, gathering, bee-keeping, hunting, fishery, custom, ceremony, magic. West Polissya.