автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему:
Украина и Рижская мирная конфедерация (1920-1921 гг.)

  • Год: 2000
  • Автор научной работы: Скляренко, Денис Евгеньевич
  • Ученая cтепень: кандидата исторических наук
  • Место защиты диссертации: Киев
  • Код cпециальности ВАК: 07.00.01
Автореферат по истории на тему 'Украина и Рижская мирная конфедерация (1920-1921 гг.)'

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украина и Рижская мирная конфедерация (1920-1921 гг.)"

Оїб ол

І î " V ’S .. ..

" ‘ КИЇВСЬКИМ НАЦІОНАЛЬНИМ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

скляренко дениспігеиоіміч

УДК 947.084.4/5(477)

УКРАЇНА І РИЧЬКА МІІРІІА КОНФЕРЕНЦІЯ (1920-1921 pp.)

('іісішьіьііісіі. 07.00.0j5- Ici орім України

АВТОРЕФЕРАТ .»¡ccpiauiï на иойупя науконого ступеня кан.шлаїа іічорнчних наук

Київ - 2000

Роботу виконано на кафедрі Істрії для- гумані гарних факультет1. Київського національною універсшеїу імені Тараса Шевченка

Науковий керівник - доктор ісіорнчних наук, професор ,

КОЗІЩЬКИН Микола Юхимович, завідувач кафедри історії для гумані гарних факультеті Київською національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор ісіорнчних наук, професор

КУЛ І»Ч IIЦЬКІІН Станіслав Владиславович, заступник дирекюра. завідувач відділом історії Украпім 20-.Ч0-Х рр.ХХ століття Іпсіїпуіу ісюрії України ІІЛІІ України;

кандидат ісюричних наук, доцент ВОІІІІЛЛОИНЧ Вікюр Лнатоліііович, провіднніі науковий співробітник відділу . національних меншин Інсіитуїу політичних

і ет носоціальннх досліджень І ІЛІІ України

Провідна установа - Харківський національний універсиїет імені

В.Н.Каразіна. кафедра ісіоріі України

Захист відбудеї ься ■ Г 06 200!) р. о 10 і од. на засіданні снеціалі зованоі

вченої ради Д 26.001.20 \ Київському національному універсиїеті імені Тараса Шевченка (01033, Київ. и> т.Вотоди.мнрська. 60. ауд.349)

З дисертацією можна ознайомишся у науковій бібліоіеці Київською національного універеи істу імені Тараса Шевченка (ОІОЗЗ, Київ, вул.Володнмирська, 58)

Автореферат розісланий " 2000 р.

Вчений секретар —

спеціалізованої вченої ради. С-'/

кандидат історичних наук, доцен і " О. І. ГЮЖКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Її обсяг - 181 сторінка. Робота складається з вступу, п’ятьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (14 сторінок, 181 назва). .

Вступ. Актуальність дослідження. Дослідження новітньої історії

■ України передбачає осмислення діалектики зв'язків між усі.-ли суттєвими елементами структури її суспільного житія. Саме к>чу внутрішній нпянв політики на генезу української о суспільства, як і зворотній процес зростання політичних цілей на грунті суспільних потреб і вимог, стять у порядку денному історичної науки.

, Визначальна за своїм характером доба Української революції, усі її етапи. закономірно с предметом такого розгляду, який, в ідюіз, чері у виник як наслідок еволюції уявлень'про завдаїши вітчизняної історії. Важливою, недостатньо дослідженою складовою цього періоду с прот-с досягнення миру між Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР), Російською Соціалістичною Філера пінною Радянською Республікою (РС.ФРР) та Потьіцего, >мо»и якого зафіксовані в Ризькому договорі, підписаному 18 березня 1921 р. •

Ризька мирна конференція І920-І92! рр. с актуальним історичним матеріалом, що дозволяє дослідити, по-мерше, гагомість внутрішньої та зовнішньої політики у системній цілісності тогочасних подій, по-друге, дозволяє визначити .співвідношення і взаємовплив цих ісіорнчних елементі» на останньому етапі Української революції, ло-ірегє, сішіезуьати у іакому контексті дослідження лержаинніі;.кин і радянський політичні фактори, визна ні пі їх місій: у суспільній процесах, по-четверте, з’ясувати . уявлення про механізм і рівень самігспіімості іовиішньоіюлігичиих зусиль УСРР у процесі' досягнення протягом 1970-1921 рр. миру між східно* аропсйськимн народами. Лане дослідження с спробою відповісти на ці запиш, охарактеризувати зародки «/¡жнародннх традицій і гріаритетів України новітнього часу, які мали иажлиае значенню у формуванні її міеця у синовій політиці в XX сіоліггі.

Об’єктом дослідлеинч с пере ¡умови і а Ц.'ребіг переговорного процесу на Ризькій мирній конференцій, нришеючппн козиній Української СРР і Української Пародііої Республіки (УПР), спроби різних українських політичних сп;і вплинути на події, дл:и іч оцінку." При цьому враховано, що Ризькому мнрпо.м\ договору І2! ¡». передував квітневий Варшавський договір 1920 р. між: УНР і Польщею, що також розглядається в дисертації.

Предметом дослідження с форми, напрямки та особливості реалізації зовнішньополітичного курсу Української СРР н час проведення Ризької мирної конференції та в період, шо їй переспав, внутрішньополітична ситуація у зв’язку з конференцією та міжнародна атмосфера довкола неї, основні напрямки розвитку українсько-російсько-польських відносин.

Тсрнюріильїіі межі дослідження окреслені українськими землями, на які поширювалася влада УI IР та УСРР.

Хронологічно дисертація охоплює 1920-1921 рр. Початковий рубіж пов'язаний із завершальним етапом переговорів дипломатичної місії УПР на чолі з А.Лівицьким з польським урядом у Варшаві протягом січня -квітня 1920 р., спрямованих на укладення двосторонньої угоди про співробітництво (відомої як Варшавський договір 1920 р.). Кінцевий - . обумовлений першими кроками по реалізації основоположних статей Ризькою мирного договору впродовж другої половини 1921 р.,

встановленням диплома пічних відносин мій; УСРР і Польщею', відкриттям у жовтні 1921 р. повноважного представництва УСРР у Варшаві. ■

Мст.і дослідження іюлягас в тому, щоб розкрити зміст і напрями зовнішньої полі піки України в 1920-1921 рр., з’ясувати місце і роль внутрішньополітичних та інших факторів, які сприяли завершенню польсько-радянської війни 1920 р. і підписанню Ризького мирного договору, прослідкувати характерні прояви відстоювання ініересів УСРР на засадах, відмінних від поліції УНР, охарактеризувати основні проблеми, що порушувалися в ході переговорів і знайшли відображення у кінцевих домовленостях. V' відповідності з цим дисертант ставить такі завдишін:

- проаналізувати досліджені ль теми у науковій літературі та встановити рівень її відображення в історичних джерелах;

- визначити спрямованість та головні тенденції зовнішньополітичних зусиль УСРР, провести їх порівняльний «наліз з діяльністю УНР, спрямованою на взаємодію з Польщею;

- дослідити передумови і початковий етап переговорного процесу у Мінську та Ризі, підсумком яких стало підписання прелімінарних умов миру та перемир’я;

- проаналізувати безпосередню участь УСРР у подальших переговорах,

визначити зміст найважливіших проблем Ризької конференції, суть претензій і пропозицій УСРР. які знайшли відображення у підписаному 18 березня 1921 р. договорі; ' ' •

- охарактеризувати шляхи реалізації УСРР прийнятих договірних зобов’язань;

- розкрити розвиток відносин між УСРР, РСФРР і Польщею у зв'язку з найголовнішими явищами політичного, соціально-економічного,

міжнародного характеру в Україні і за ц межами, які наблизили час закінчення польсько-радянської війни 1920 р., сприяли врегулюванню відносин радянських республік з Польщею.' призвели до вшіснення зовнішньополітичних інтересів УНР з європейської арени.

Наукова новизна дослідження визначається посіановкою проблеми, комплексним розкриттям ролі УС'ІМ* у переговорному процесі і підписанні Ризького договору. Вперше в наукові»! літературі аналізуєтьс.і низка нових архівних документів і матеріалів, узагальнюється і уточнюється хід подііі, конкретні кроки державних інституцій, спрямовані на участь у копфереуції і підписанні мирного договору з Польщею,'розкриваються труднощі, які довелося долати на цьому шляху. В роботі з'ясовуються позиції українських політичних пар і ій і груп щодо мирного врегулювання і подальших підноснії між сусідніми країнами. Зроблені в ній висновки розширюють межі уявлень про закономірності і особливості взаємозв'язків рнутрішньополі пічної ситуації і зовнішньої політики, взаємовплив і співвідношення цих іезоричннх чинників.

Меюдоло: і'иіою основою дисертації є принципи історизму, об'скзинпості, критичного та структурно-системного підходів до джерельного -маїсріалу. У процесі її написання застосовувалися аналітичний, пробтемно-ісіоричнші і порівняльний методи дослілжс;.ля.

[Іраіспічна значимій ь диссріаиії полягає в тому, що в ній узагальнена пижа іеореіичпих та конкретних низань, резульїапі вивчення яких мо*уіь бупі викорнсіані у навчальних закладах у процесі викладання історії України, її міжнародних відносин, у нідіоювці узаіальнюк>чнх ісіоричних праць ні посібників з ісюрії України для вчителів і сіудентів.

Наукова апробація. Паііважливініі положення дисертації оприлюднені у наукових доповідях на Всеукраїнських конференціях з історичного краезнапезпа (Черкаси р.), Харків {1997 р.). Дніпропетровськ (1999 р.) па міжнародній конференції у Дніпропеїровську "XX століття - століття революцій" (1997 р.).

Основний зміст дисертації, більшісіь її матеріалів і результати опубліковані у 7 сіапих та 5 тсіах, вміщених у періодичних фахових виданнях, журналах, матеріалах конференцій. їх загальній! обсяг близько 10 друкованих арк>шів.

ОС'ПОВПИІІ ‘ЗМІСТ РОБОТИ

У першому ромі.іі “Історіографія іа джерельна база дослідження”

розія.шться стан наукової роїробки проблеми, та її документальне від (іеркалепня.

Розвиток шдиосим радянських республік і Польщею ронлядалп пже iu¡ початку 1920-х рр. 'Д.Міїїіуїльськиіі1. ІО.Мархлепський1, Г.Чнчерпі3, К.Ра.чек-1, Ф.Коп* - бенюсередін учасники подііі. Наголос u їх працях робннея на колі і очному значенні підноснії t Полі.ии'ю, нсибхід.носіі досяїненмх миру > нею, проto » ии\ майже не шісвіілюжшся механізм досяі неннк спільних домокленоезей, фрагментарно іш ліачадоск місце, яке йідиодіідс.ся :> ньому УС РР. Аитори інших публікацій 1920-х рр., ¡цо мали підпер < о проти апдиезське забарі-ленни'', полі іико-иубліїшс пічний, аніж дослідницький харахіер, від ¡началися високою ідеологічною заакгажоканісію7, як правило, оперували незначною фактичною багою.

Нсгаїнншш пафос оцінок радянсько-польських підноснії деколи переходи» примусі нмі рамки полеміки і шачною мірою пояснювався існуючим у міжвоєнний період баченням п Польщі порога*, активною учасника іноземної ініерьенціі західних держан. Стерео¡ піні та кліше Ідеолої ічноїо характеру сформували у радянській історіографії 1930-х -середини 1950-х рр, коифроінаціііне бачення відносин з Польщею, яке було елемеиюм нолшічної мошванії дій СРСР у міжнародних справах“.

'Манун.чьскнй Д. О рижски*. пегччоі;орах//Коммуниі.іическнн Пніернаинонал. -1920. -Д'Л 5. - í'..V)7(i-3UH2. ’ ’

’Мархленский !(). Мир с Моаьіі>сн//Коммуіі><сіичссхіііі Пніернаинонал.-І920.-К*|4.-Г.2751-275?; кого а. Нонна и мир между буржуазном Польшей и пролетарской Россией.-М., 1921 la in. Аналіз прань ІО.Мархлспсі кої о міниться у: Ядбороискам H.Í’. ІОлиан ,\Ьр\;ісі>і.хиіі как иси>рнк//І!сіорін п ичорики. Ікюрноїрафический ежеюдник. |97(і.-М..!Ч79; Черных М.Н. Юлиан Мархлеіккиі! о соїкчско-польских оп;оніения\ в 1VІ Я-1 ‘>2 і 11. - N1.. І WO.

'Чичерин Г.В.Иіісіішям (¡олніика С'ог-.тікой І’оссии два юда. Очерк, сосі, к двухлетней юдоіііаиісс рабочс-крсчльзнской революции.-М.,1920 їй іі:. .

4Надек К. Ннеитчя нолиіика С'оиеіскон России.-М.-! її.. ІЧ’З іа і.ч.

'Кон Ф. Современная Польша.-М.,1924 іа in. .

Ч'іенанов И. (' Красной Армией на намскую Польшу.-М., 1920; Mu і: Польша.

С'б.сіаіеіі и маіер.-К.,І92І rain.

'Красный Юз. Польский ф,минім. И горой (¡¡зір. и доп. издание.-М.. 1924: Белый террор в Польше/' мрсдисл.и под ред. АТюровскої о.-М., 1924; Романским А.О. Очерки современно» [к>;н>инь*М.,1926; Друтш U.Ü. Польша. Россия и (ЧЧТ. Пиорические очерки.-М.-Л., 192п за ¡и.

'Грізний урок Hitepi¡<.4if;¡>¡. Юірни* маїер.иро шпиолении України від польської окуилш.-К., ІУ.Ч6 іа іи. . ,

5Рудисв В. Крах білоиолільхої окуиаїш на Україні и 1920 р. - K., ¡941; Мариесскіїл И.Ї1. Соаекі.і/ гіольгкая іюйна 1420 і.-М.. |94І: (Чируне::ко М. Україна и період

іноземної косішої інісрпеїшії і громадянської riüiiM (і 91К- 1920 рр.),-К.,І95і: Кулік

ї. Привал підступних планії; ікоісмнош імисріалиму проїн Радяц-ької У і раїни.-K..IV5J; Лмхолзт A.B. Разгром националист нческоіі коїнрреионпоин» на Украине

Водночас, Ризький договір епізодично згадупапся у загальноісто-ричних працях. написаних з українських держанницьких поліпім. Кі льшості з них ириіаманма обчеженісзь джерельної бази, що маюмість компенсувалося за рахунок особистих спостережень, ;;джс їх апюрами були активні учасники револіоційно-пизпольннх імагань, нідомі полі нічні дгячі -11.Хрмсікж, і Мазепі. О.Іі'іулмші іа ш1": ііідміі докладно іпорпкн державницької о аіркмушшня вимчали шдносини УНР j Польщею у 1920 р. Вперше іекеїи киїїмских коїшспшн (Варшавський догонір 1920 р.) опублікуй;»» у 1926 р. С.Шелухин". в

“Відлиіа" другої полокшім 1950-х - ночаїку 1960-х рр. сприяла розширенню рамок історичних досліджень. !? працях ІІ.Улоиичспка, І.Хміля, Р.Симонепка13 історія міжнародних гідиоснн Радянської України І920-І92І рр. сіа.'м об'гкзом наукового аналізу, ром лчдалася на новій широкім архівній оснокі. (>дн;іі. іміна акцептні, викликана потребою пн'.ірспііи ононленої схеми історії Украпім, моїбаилсної наміарутть кульїу особи 11.Ста йма, не зачепила принципових засад раніше і.ісюсоьуианого иокаїу нодііі доби Українсько! рейолїоїш1’. Як і рачі’пе. au юри праць головні зусилля зосереджували ма крипті буржуазного націоналізму і ангирадяно.кої політики західних держав.

Паралельно > радянського ісюріоі р.іфк ю ¡960-х рр. міжнаооді’-і діяльність Української С РР роїтлядалчся у зарубіжній україністиці14. V

(1917-192'? п ).-М..|Ч54: Чуеи Ф. Нсжлународчии мчпгрна.'нііч - орі аічпиіор напилення імііскоіі Польшн н:і <Лі!"-икукі Кісіміи. - М.. !954 іа і».

|л\ри<’кн- II. Чамнки і маїеріа.іи по ісюрії україніької' реподичіії(1917-1920 рр.).-Тт.I-, -І .-Ириіа.І92І-І‘>22: Миіип.і І. Ііі.ч.тоишлі і окупаній >Чрз:іі;і.-Дьпт-Кнї», 1922; мого ж. Україна в огні і Сіурі реиолкніїї; 1917-1921 рр.-Ч..^ІІолм.го-укри'шськіііі гою і. Кінець іброишіч і'.і.іі І Іі’.-І !раі а. 1942: Дорочі’.'мхо Д. її юрія України (1917-1923 рр.).-Ужюро.:.!92': І Ну на^и О. Ьс» іеріпорії: ідеолої ія іа ■ 11;: і уряду УІІРиа чужині. - Кні'и. 1994 ¡а ін. ,

"ІІІелухин С. Наршаї!'. і.кші Л'Чі-ііір мі.к но.’чками іі СМІепнорою 21 квітня 192!) р. -11р.м а. |92й.

мУді)ііі!Ч0нко ІІ.І’.Ч ісюрії юііііічіііілч ііо.і'-ик.ч V¡*£71*< І‘.‘!9-І922). - К . 1957; Хмі-!!- !.С.

І прапором «пру кріп, ію.іуми иін.'ч. Дипломатом діяльніші Української РСі* (Iі* 17-і 920) - К.. |«>2: ('іг.нііс-.ігго ('.і'. Украі'і-с'і.ка 1471’ V борогі/ч гроти

¡мнеріа.иегичноі аі реї її (1919-19201 -К..!9'>3: ¡ччо ж. Ир-шл політики мглми,ч)ДЧОю імперіал, іму на і країні (друї-і ію.-юннім ¡Ч|4 - оереіош. 192! рр.).-К.. 1965. 'Ч'іаінснсі.к'иіі Д.М. ! Іровал ан і нриляпсі.кої політики міжн,(роднеіч> імнериілпму (19171924 рр.).-К..|Ч57; ион> ж.«:.і чирні ін.гмоиіші і каніїа іісііі’ііііім снігом (192МУ24 рр.). к.Л'ЛіЗ; Кун.мнн ІІ.’І». Круніиіпіс іі'чн,;іо похода Чні.і.ньї. -М.,19ГЬ; К.:рін.чіко О.Ю.Ічнср'а.тісшчн.і і>< ¡срнсмиїя іі:і х,кі>:Г,пі:11,І>.-!920 рр.-Лі.вів. 1964.

1 '\laikns V. І/1'кг«:іи‘ „!.::і‘. !.•> іс!.::!'Чі ііи.іп: иччмЯ'!.. ІЧІЧ- 192Ч.-Рагі», 1959.

написаній в 1950-х роках і опублікованій у 1960 р. праці Г.Костюка висловлювалося, зокрема, міркування про її маловивченпість15.

Укладення Ризького мирного договору, як окрема пробема, розглядалася П.Ольшанським16. Однак він не приділив достатньої уваги українському фактору, розкрито ролі УСРР і У11Р в подіях 1920-1921 рр., ці питання висвітлювалися побіжно, під впливом тогочасних ідеологічних стереотипів. .

Незважаючи на зростання наукового інтересу до ію.чьсько-українсько-росіііських відносин, в ряді загальноісіоричних прань 1960-1980-х рр. участі' Української СРР у переговорному процесі і підписанні договору не відводилося належного місця, або про неї не згадувалося зовсім17, що можна впажати їх суттєвим иедоліком. Таке трипале ігнорування історичних фактів стало тенденцісю, що позначилася на деяких новітніх історичних працях"1.

Серед історіографічних прань, які становлять інтерес для досліджуваної проблеми - дисертація А.Слюсарчнка, в якиі підкреслено, що

■ мирні переговори п Ризі і і і, що їм передували, не мають достатньої наукової розробки14, а також публікації О.Остапенка, В.Солдатенка;".

З початку 1990-х рр. із проголошенням незалежності України і загЛльною зміною пріоритетів історичної науки, пиіання зовнішньополітичної діяльності привертають особливу увагу дослідників. Спираючись на масив літератури, що видавалася за кордоном і зберігалася у спецсховищах бібліоіск, на нові архівні джерела, історики зосереджують зусилля

,5Коетюі< Г. Сталінізм в Україні (Генеза і наслідки).-K.. 1995.-С. Ь9.

"Ольшанский П.П. Рижский мир. 11 j истории борьбы Советского правительства за установление мирных отношении Польшей (конец І9ІХ - март ІУ2І і,).-М., |У69;иого ж.Рижский мир и развитие советско-польских огношенин:1У2|-1У2-1гт.

"Ьыхов A.C. На заре советской дипломатии. Органы советской дипломатии в 1917-1922 гг.-М.,1966; Соколов В.В. Ma боевых постах дипломатическою фронта: Жизнь и деятельность Л.М.Карахана.- M..1WK3 та in.

"Історія держави і праяа Україті.-Ч.І1.-К..І9У6.-СЛ;5, 435.

'•Слюсарчик А. Советско-польские отношения в ІУІУ-ІУ21 гт. Авгореф. дис. ... канд. ист. наук. - М., 1991. - С.ІІ-12. В цін х.е праиі сисгемапі ювана польська історіографія, починаючи з 1920-х рр.

“Остапенко А.И. Англо-американская историография сонегско-польскоіі ионии 19ІУ -1921 тг. // Вестник Московского университета. - Сер.Х. История.- ІУ92.-К’ 3. - С.79-88; Солдатснко В.Ф. Українська революція. Концепція та історіоірафія (19181920 рр.).-К.,1999. .

псрсг-ажно на чіжішроднііі діяльмосгі УНР. поліпнії тахідинх держав щодо незіїлежносїі Україіш:і. •

Останнім часом f’jimi.iiie« публікації С'.Кульчищ.кого (вреї улюаання шігаїшч кордоні»), Г.Кобрмнської (місію Рінького договору н дфжашю-праіюшіі спо’інщії Україна), ІЗ.Наклейко і М.Наклепко (ломовлеиоегі про репатріацію)”, діїсеріапії Д.ІЇс.и нссна, ('.Марі апока іа ін.:-'

і] сучасній російській ісіоріографії лаукоие переосмислення окремих аспекті» персі онорлого пронесу » Ріпі іа амалп осіл(очною догонору розпочалося наприкінці IWiO-x pp. і було продовжене у монографіях

І.Міхуііної, ¡З.Саііч'.чіко ¡.і пі. пран'їх-Ч ilpu ш.ому особліта увага нриділяггьсч -кінченим і наслідкам польл.ко-радиіісі.кін нінші, іагосгрене бачення яких ¡набилося наніїь'у періодичних ¡індаіін.'!Х:\

‘■'Цікчіі [чмн Г. Укртшс'і.ка Народна IVmivG.uxu - Фр;іпі!} н-хц і'сснуО/МКл {ГЛ7-И22).-Лі-ілк IW5 (французькою м; Ііаімчж O.IJ. Ітроіі,Г),і України ta іе.ч.і'іежнісп і

поломка СІНА (ІЧІ7-І923). - К.. ІЧЧЛ; ІІІснченко І., |>:ілі!':і О. Аиіаніа проти yi.-pjiiici.Koi о Чсп.ір.і і м ьіу". Діін и’м;н‘и л<^н Дирскіорії VIIIі і а її урокш/Пог.ітика

і час.-ІVVS,-,V>,\X; Держано« М.С. Між.чаролнс ікіношіі!!'.1 України та її нюва.іьіш Г.ороп.оа у ІЧІ7-ІУ22 pp. - 1C., IWS іа in. .

^Кулі.чиц'.кни С .1 IpoO.tcvit кордон) мі* '} країною і і іолм'.щю u радянській іімтіішіі І'ЛУ-І 121 pp.// Польсько-українські с»у. і і ■: Украін.;-! Іо.іьша: і і. іі'ріічпа спалиш:!' і суспільна, сііі.ч.’місїї., Маїер. міжнародної наукової коифс|)<*ішп7 Кач’ямс'їл-Подільськіиі. 2') 11 ірлиііч |'«2 p. Jo п.іук.прань.-К.. ІУУЗ.-С. Іі^-Г.;1»: Ко-'їрішо.ка ('.!>. і’іііькиіі мир як іансршаліліим імлі оороіьби (¡‘Л/-І92І pp.) )а ) іпс'рлження української державності. Дніорс-ф. лис. ...канд.юр.наук.- К.. I(W>; Наклепко II.П., Марлснко М І. І’с:і.іірі;:і!Ія польських шни.кочоімдонс'іш» і Г>і.,ч“іі!Ін і України. 14201923 pp.// Україна ь і ироііо.'їсі.кіи «..¡жнародчнх мідносішая: HajK, /о. - К.. І9УН. -C..VH-422 іа ні.

''Нг.чсііі'і її Д.Н. СіапошіСі'»« іоичі.шіі.іимі!ичжн с.ожГїн України (І'Л 7-1920 pp.). Лніорсф. .тис. ... канд. І. і. н;лк.-К*. Наріаиок Г.Н.Чиимішня політика

Дирскіорн УІІі*. Лнюр.’ф. .,,.с. ... капл. ’Сі. наук.-1C.. ІЧЇЬ. •

’''li'piic'iwiitK-iui К). О І’лжском мир-.* :і т-круї іччо // Мо^лунаро.та;: жить. -І‘Ш. -155-159: Ладнані! ¡..I. Coiumck >-і:о и.ская ноііча IVI9-I920 м // Ноенио-іи н'ріічл‘ 'пі л.риал. ■ !‘>ЧІ. - -V5. - С.24-31; М.іпусоїшч А.Я. Ілне p.!) о coo-.tcko* ііольскои помне 1111 'J -12 •! її Jf Hivifi'O-m.1‘ілкшї журнал. - I'Wi. - У:У -С. 43-45; Махуоиіа І!.!і. іЬілі.ско-со'.с'іская :ииіна ІУІЧ-і'>2>і it.- M..IW4: Cuii'Iciiko В.М. Носіо'іііослаїї'чіско-ііольскіх.' ;юі |маи,і!.с. (‘МИ-ІУ2І: ('>піс!:и!і!іалі,ііая сиіуания н и>су.'М[К'ііїс'нно-но.іиіраімса.-.*ааі.'‘С). - М.. І'/Ч5: Сіанко» !І.Н. ІІольско-соч^ккан ноіїна !1>2о і. и \;о^:л\п.:р^Л!іі,іч.* оп^чііс-ті.: п Цсчгіралмюіі Нпр^аїс И Ііссіі'іік !!о.іюгралск’оіо M'hacpi ai-'i.i. (Vp.4, ІІси'рнч. 'і’л.іисч'кЬіія. - IW<i. -Dun.І. -{.’.ЛЛ-7И іа ні.

''!lo.'Ui аси Г. ( колько краси.>армонис‘’« ііоіт";:о а иолі,с>сог) плечу? // ')\о ibi.uicni. -I4^S. - .V 44. - С‘..14-'5: ■ і * і: іимо'л.ч; М. і’осчія клеї с)!н*;і:і<>го аокаянця |С сулі>і>с краінотрмсіпк1». пои.іі.іішч u н.іс-н і> мис иоаїлі.о-соиііскоіі ііоіііім 1920 c.J // Росгнн-ская с!ч:лсраті«. - IVWi. - .VI І. - С.5І 5!-іа >н.

Найновіша польська література приділяє підвищену увіїгу, поряд з міжнародними аспектами проблеми, всебічному вивченню ролі українського фактору у подіях1'1. ( :

Отже, основними тенденціями історіографії питання с: 1) ігнорування української участі п Ризькій конференції і впливу боротьби ні державність і«а досягнуті домовленості, що характерно для радянської історіографії

1920 - початку !950-х рр.; 2) часткове висвітлення зовнішньополітичних дні УСРР в ході конференції для ілюстрування тактики сдиного дипломатичного фронту радянських республік, спрямованого проти буржуазної-Польщі, властиве радянськії! історичнім школі другої половині! 1950-1980-х рр. і попосинїн польській історіографії; 3) недостатня увага і негативне ставлення до участі УСРР у ризьких переговорах, викриття несамостійності її дііі. ігнорування наявності власної позиції, що підбилося у працях, написаних з державницьких позицій після 1921 р. і польських публікаціях 1920- 1930-х рр. О гас, запропонована тема у науковій літературі розроблена недостатньо і заслуговує окремого грунгошют дослідження.

Джерельну бату дисертації становлять документи та матеріали, що знаходяться на зберіганні у Центральному державному архіві вищНх органік влади і управління України (ЦДАВО України), Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО України), Державному архіві Служби безпеки України ОДА СІіУ).

У ЦДАГО України містяться матеріали про діяльність Центрального комітету КІ1(б)У (ф.І), які дозволяють простежити зв’язок між ідеологічними засадами правлячої партії та зовиіпшьонолі нічною діяльністю уряду Радянської України, оціни ні сприйняті більшовицькою партією політики УНР, її реакцію на зовнішньополітичні акції Директорії, що відбилося головним чином в офіційному листуванні. 15 цьому >х архіві є документи, що відображають життєвий шлях активних діячів КП(б)У -представників УСРР у дипломатичній місії в Польщі у 1921 р. (ф.39).

У фонді Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ф.І) ЦДАВО України містяться матеріали ратифікації'договорів про перемир’я, прелімінарні умови миру і Ризького договору. В цьому х архіві, у фонді Ради Народних Комісарів (РИК) України (ф.2) збериаюіьсн урядові постанови щодо зовнішньополітичних питань, директиви представникам УСРР на переї опорах, їх звіти та повідомлення. У фонді Наркомату закордонних справ (ф.4) - офіційне листуіігіння з РИК України, ЦІС КІ і(б)У,

аСеред праць 1990-х рр. слід пкиіапі: СгиЬііккі А. \Vulku о £ГііпіС!; \ї5;!іос!піє Роїїкі ІаіасЬ І9І8-ІУ2І. - Ороіе, 1993.: Ссздгг Т. Рс^ка а Ьіціі Магоііо«; kweïlie іеі>Іогіа!ле ІаіасЬ 1920-1925: ііисііипі ргажпо-роНіусгпе.ЛУгоскіи'. 19^3.

дипломатичними представництвами іноземних держав, інформаційні бюлетені НКЗС. проекти статей договорів за протоколи засідань комісій Ризької мирної конференції. У фонді Міністерства закордонних справ УИР (ф.3696) - зніти про діяльність представників УНР за кордоном, інформаційні довідки, матеріали про діяльність місії, очолюваної міністром закордоннім справ А.Лівицькнм у Варшаві, її переговори з польською стороною, іко відображають процес пошуку союзників УНР у боротьбі з більшовиками. У фонді Наркомату внутрішніх справ (ф.5) - листування про реевакуцію біженців, польських полонених,, які дозволяють глибше з’ясувати реалізацію сторонами зобов'язань, досяїнутнх в ході Ризької конференції. Фонд Ради міністрів УНР (ф.1065) містить найважливіші урядові постанови та їх проект, переппеку з Голошиїм отаманом

С.Петлюрою, протоколи засідань, доповідні записки міністрів, фонд військового міністерства <ф.!077) - матеріали, пов'язані з Варшавським договором та радянсько-польською війною 1920 р., п підготовкою та ходом onepauiit. фонд Головного управління геннпабу УНР (ф.Н!78) - доповіді його представників в місіях у Варшаві та інших державах, що дакхь уявлення про нланн УНР. стан армії та допомогу iii і боку Польщі.

Аналіз шшіснавсдспих документів і матеріалів дозволь відтворити безпосередню участь і вплив на полії 1920-1921 рр. українських радянських і самостійних державних інституцій, реконструювати процес переходу зовнішньої ініціативи, слідом іа внутрішньополітичною. від УНР до УСРР, визначити найбільш вагомі наслідки цього процесу. Якісна за змістом і різнобічна база віддзеркалює процеси укладання Варшавського і Ризького договорів. Саме в пропозиціях і документально зафіксованих переговорних дискусіях сторін найяскравіше виявився рівень тогочасних українських зовнішньополітичних пріоритеті», політичні цілі і тактичні міркування, що безпосередньо стосувалися розвитку.Україин, її манЗуміього. .

У ДА СНУ зібрані раніше недоступні дослідникам документи, напрацьовані за вказівками директивних партійних і радянських органів, які доручали Всеукраїнській над звичайній комісії (ВУНК), а згодом Ценіральному управлінню надзвичайних комісій України (ЦУПиадзком України) готувати матеріали, які б дискредитували протилежні більшовикам енлп - політичні партії, уряди, окремих діячів. У довідках, оглядах, докумеїггах-характсрп.тпках можна знайти оцінки й аналіз зовнішньополітичних акцій, здійснюваних урядом1 УНР, його представниками за межами України. 1 ",

Важливим джерелом вивчення ситуації в Україні 1920-1921 рр. є періодичні видання українською, російською та польською мовами, які містять корисний інформаційний матеріал про хід мирних переговорів.

реакцію громндськосі і щодо суперечливого розвитку. конфліктних міждержавних відносин. • пропаї адисзські аргументи взаємної боротьби сторін. Це, зокрема, газезн, то видавалися у -Харкові за Кисні: "Більшовик’', “Воротьба”, “Іішссіия ВУЦИК", "Київські вісіі". “Коммунист”, ‘Киевский деиі.",' 'Ріу-е^кц! Котиішіуе/ііу'’ за ін. .

. Чначну групу джерел, шікорнсганнх у днссріації, місгигь радянські збірки документі і маїсріалі» з ісюріі громадянської війни, суспільно-політичного, жнзти н Україні, міжнародних відносин, зовнішньої політики, У (іільнюсзі з них вдалося фундамсиїальио охопинг обрані земн, що, однак, не змінило заіальнш політично дсструкіинної ініонанії - ін і кладу фактіїї Осі об'єктивного врахування всіх іогочасних явищ, намагання довести канонізовану ідеологічну .схему історії. Ця ж тенденція частково позначилася і на деякій польських археографічних виданнях37. ,

В'їдання української державницької археоі рафії охоплюють документ. що знаходилися в її розпорядженні’*. Усвідомлюючи альгсрнаїие-ііісті- радянській офіційній науці, упорядники подекуди прагнули у викладі матеріалу нроідмсіруваш визначну ролі, окремих особистостей, виправдані або підлити ііііцівнні кришці певну полипчиу лінію в українському русі, то пояснювалося продовженням міжнаріійноїборотьби пісЛя завершення Української революції.

Завдяки наявній у наведених археографічних пнданних інформації під!ворюється міжнародне нолггнчне їло 1920-1921 рр., внутрішня ситуація в Україні та її полі пічні;:: аспект.

Окрема грунч джерел - сноіади бсіпосередніх учасників подііі, баїаю фактів з яких не нідіпердлуюпля документально, сіраждаї субс кпшнцтю, псред.іс особисте ставлення, »плюючи іакнм чином ісюричниіі процес у

''Сойотская Укрлпи и Ііолі.ща: (б. диплома інческил документов и исторических материалов.-Х..ІУ2І; 1і кнтну Сонсіскии Украины.-X.. ІУ 21; Внешняя политика СССР: 1УІ7-ІУ44. ( б, дох.-М.. !У44; Международные оіношени» п ьнешняи политика СССР. Сб. док.-М.,1**57; Документ внешней нолиіики СССР. - 1.ПІ-М..ІУ5У; т.ІУ.-М.,1%!); Під прапором Жокіпя. Доку мені и і маїеріали.-Лі.іші, ІУМ; Документи ч материалы по нсюрші соиегско-нольских оіноіі!<:нті.-Т.!І.-М.,І,Л‘і4; г.ІІІ.-М..І%5; т.І\'-М.,ІУ6<і; Українська РСР на міжнародній ;і| єні. ЧС>. докуменіш (!У17-1У 2 З рр.).-К„ ІУ6Є>; Гражданская ьоіїна ни Украине, ІУІМУ20. Сі>. діж. н маир. и 3-х юма\, 4 х книгих. • Т.З. - К., ІУ67; Дн(к:ктішь! главною командования Красной Армии (1У17-|920).-М., ІУ6У; Йіоьипкі К/ес/уро5ро!ііе} і’оМ,іеі /. І’.ітн.еіїі Каїї/іеск ігл, ІУІК-ІУ43: \Vybor аок./Ор;ас. і №уЬог І.Ки.'пліісскі. - \\ ції. ІУУ! їй ім.

!*Укра:!!Сько-Москооськ;і иіііііа 1920 р. е док; мені ач. - Ч.І. - ¡Іаршава. ІУЗ.Ї; Петлюра С.П. Сноіади. лис ги, документ. - Т.І. - Мьіо-ІІорк, ІУ 56; і. 2. - ІІі.іо-Гіорк. 1979; ного ж. Статті. - К., І9МЗ; йою ж. Вибрані твори іа документи. - К., ІУ94; Україно.ка

революція. Документ, ІУІУ-ІУ2І,- Ньіо-ііорк. !УМ мін.

діях особистості. Не лише спої гідами, а іі своєрідною історіографічною спробою етил а книга колишнього голови польської делегації на конференції Я.Домбського. Спостереження щодо українсько-польського “порозуміння” місіяться у мемурах українських політичних діячів2'.

У новітніх документальних публікаціях місппьсп факти, які істотно коригуюіь картину подій, що, зокрема, дозволяє ¡робити відмінні від попередніх історіографічних праць висногки щодо справжніх зовнішіїьонолііичннх намірів більшовиків у 1920-1921 рр. Найкскрашиюю в цьому плані с публікація наступу В.Леніна на ІХ конференції РКП(б), який вваж<щ, що ного положеній не повинні потрапити у пресу1'.

Таким чином, джерельна база г* достатньою для аирпнения поставлених 'завдань, служить основою Для аргументованій узагальнень та з:н’иоп<ін. -

У аруї ому розділі “Україна я йіЬкняподіий р-иіпіці і нігнішньїнюліік'іі'я діяльиісіь українською радянської о ‘уряду ь 1920 році” рокфішлі іься міске іі рол1. України в тогочаснііі гсонолпіічній ситуації, ііипчі.тн'лш.ся обпавшій, що призвели до польсько-радянської війни 1920 р. Особлива увага приділена відносинам Польщі та УНР у попередній час на і чі міжнародної активності останньої, зокрема детально розглядаються діяльність дипломатичної місії УНР на чолі з Л.Лівицьким, що прибула до

В.іриіаг.и н жоні,чі 1919 р. і переювори делегації УНР В Москві (листопад

1919 р.). ■

Процесу пошуків союшиків урядом УНР протистояла протилежна тенденція - намаїнння УСРР, що в цілому повторювала дії РСФРР, домопися від По іьщі вступу в переговори з радянською стороною на предмет укладення млрпою доюнору. И свою чергу, польська дипломатія використала перші місяці 1920 р. не лише на регламентацію деталей майбутніх домовленостей з радянськими республіками, а іі на підготовку до війни і а провеяепия переговорів з представниками уряду УНР у Варшаві,

1<П:іпіЬькі і. І’окіу їїуькі. \Vspnmnienia. І'еіііакіаїТє. Тпіпе икіасіу г .Іоіїет. І_Ї5(у. - \Var-5/.и»,а, І УЗ І; Пилсудскнй прогив Тухачемгкого: (Два пиляла на совгтско-мольскую іюііну ІУ20 і.) - М., 1ЧЧІ; Назарук О. Гік на великій Україні: конспект споминів з у(ф;і!Ї,'_ьхеі ронолюїіії. - ІІью-ІІорк, !97К; Ткчюнпик ¡О. .і пиляками проти Вкраїни.-(’(.мірнім не »ідінорення видання ІУ 2-4 р. -К., ! УУ1; Фгіленко-Чопіш-ькин 1. Хроніка моїо лінія. (’¡югадн міністра Ценіральмої Ради та Директорії.- Житомир, 1992 та ш.

•'■'ііі’іііраїц.іж'и к "'іуду на Внгяе". |І\ мсюрии подшісашія мирногологовора с ПоіьшеГі, ¡420-1421 и.: ІІуПл. доку мені он'/ Псдготовка к гіе’іаіи и нредисл. ]. Дадшиш] // Межлун.іі)о.мич амінь. - І У',);!. - №) - С. 11)1-110; Лешім В.1!. ГІолигическиіі сгчег ЦК РК11<6). Скчіоі рамма виступленім на IX ко.іференцин РКП(б) 32 сентября 1920 г.ІІ ¡!сі.;ріі,іескиіі армій. - 1491. -№(. - С.22-2 І ;а ін.

другий заключниіі етап яких почався після тривалої перерви 10 березня і завершився у квітні 1920 р. '

Підписання політичної і військової конвенції! з урядом УМР і наступ 25 квітня на Україну польських військ разом з формуваннями, підпорядкованими С.Петлюрі, знаменували різке загострення взаємовідносин, які й до цього знаходилися у глухому куті небажання йти назустріч один одному і за яким приховувалося намагання досягти власних цілей. На перший план виступила війна. Варшавський договір покликаним був ста ги таємним політико-юриднчним регулятором її проведення під час вторгнення в Україну. ,

Порівнюючи зовнішньополітичну активність УНР і УСРР, слід відзначити, що ініціатива в цій сфері у першій половині 1920 р. належала Директорії, котра, розвиваючи т.зв. “польсько-українську концепцію'', спиралася на підтримку Польщі Антантою, зокрема Францією.

У дослідженні робиться акцент на резонансі з приводу укладення Варшавського договору в українських політичних колах, який в цілому можна вважати підтвердженням його негативної ролі, що полягала не тільки у оформленні територіального переділу України, а іі ескалації збройного конфлікту. > ’...

Спираючись на Польщу,, уряд УНР продовжнії боротьбу за відновлення і утвердження своєї влади на Україні. Уряд Речі Посполитої, в свою чергу, широко використовував слабкі сторони української державності - територіальну обмеженість, незадовільну боєздатність армії, скрутні фінансові проблеми, відсутність достатньої зоьіііниіьої підтримки.

. Узагальнені в розділі матеріали дозволили діііги висновку, що Варшавський договір був одним з факторів, який примушував керівництво РСФРР рахуватися з необхідністю офіційної участі УСРР у переговорах з Польщею. В ньому формалізувався зв’язок' між процесом національно-державного відродження Польщі з українським фактором - потребою самостійного державного розвитку українських земель. .

В третьому розділі “Участь Радянської України у переговорах з Польщею в Мінську і Ризі” відзначено активізацію влітку 1920 р. зовнішньополітичної діяльності Раднаркому та НКЗС УСРР (діяв під цією назвою з 21 березня 1920 р. до 20 вересня 1923 р.) і водночас відмічено, що міжнародні зусилля уряду УНР, який наполегливо шукав союзників для продовження боротьби, поступово втрачали вагу і впливовісгь.

• 22 липня 1920 р. Польща погодилася на ведення переговорів, але почалися вони лише у серпні в Мінську. Від імені УСРР в них брав участь М.Скрипник, якого пізніше замінив Д.Мануїльський.

ішл

Переговори проходили складно, оскільки- сторони виходили з діаметрально протилежних засад. Російська сторона, з мовчазної згоди представників УСРР, висунула такі умози підписання прелімінарного миру і перемир’я, з якими рішуче не поголилася Польща. Польська ж сторона намагалася вкласти у запропоновані до розгляду матеріали максимальну кількість вимог, які б пізніше знайшли втілення у кінцевому документі.

Після п’ятьох засідань і нарад мирної конференції в Мінську (перше відбулося і 7 серпня) переговори вирішено перенесгн в Ригу, де 12 жовтня

1920 р. й відбулося підписання договорів про прелімінарні умови миру і перемир'я між РСФРР, УСРР і Польщею. Польській стороні не вдалося відстояти присутність на переговорах делегації УНР, хоч вона й наполягала на цьому. Спробу уплинути на хід переговорів здійснила делегація Східної Галичини на чолі з КіЛепицьким, яка виступила проти співробітництва Польщі і УНР. . , - '

Тристоронній договір про прелімінарні умови миру складався з 17 статей. У першій з них договірні сторони, визнаючи державшу незалежність України і Білорусії, визначили лінію кордону між ними та Польщею, 'досяглії домовленості про його докладне проведення на місці спеціальною мішаною прикордонною комісією. Інші статті регламентували, що саме мас бути включено до повного тексту мирного договору. , ,

ВУЦВК, ВЦВК і польський сейм ратифікували підписаний договір, що певною мірою сприяло стабілізації переговорів. Для української радянської дипломатії це означало відкриття нової смуги існунаимД УСРР -міжнародної. її визнали за реально існуючий фактор серед сусідніх країн з обмеженими до краю проявами самостіііносі і.

На початковому етапі Ризька конференція зосередилася на двох основних групах питань - військових (перемир’я) і територіальних. В ході переговорів представники УСРР наполягали на своїх пропозиціях як на пленарних засіданнях, так і під час роботи створених комісій. Щоправда, стосувалися вони, головним чином, другорядних питань, оскільки генеральна лінія переговорів визначалася Москвою.

У висновках до розділу відзначається ефективність застосованої більшовиками зовнішньополітичної моделі переговорного процесу. Участь УСРР призвела до витіснення з нього УНР, відкрила реальні можливості для виходу радянської України на міжнародну арену. Місце УСРР у здійснюваній тактиці спільного зовнішньопоіптичного фронту радянських республік відбилося у визнанні польською стороною правомочності повноважень делегатів УСРР, у досягненні окремих поступок іі ході переговорів і використанні у процесі досягнення миру різноманітних внутрішніх та зовнішньополітичних факторів.

м

У роїділі четвертому “Умови і обставин« укладання Ризького договору” стверджується, що шлях до його підписання був не тільки тривалим, а й надзвичайно ускладненим, оскільки сторони захищали свої позиції з певними сумнівами у можливості успішного завершення мирного урегулювання, хоч і дотримувалися духу і букви прелімінарних умов миру.

І Наготовлюваний договір мав розв'язати найважливіші спірні піпания. Предметна розмова про них йшла у комісіях та секціях, в роботі я^нх брали безпосередню участь члени делегації!. - військопо-погоджувальній, фінансово-економічній, нрапно-полііичнііі, територіальнім. і повернення військовополонених, біженців та емігрантів, реевакуації майна, тематика яких відображала основні проблеми конференції. Робо і а комісій у дисертації аналізується на підставі проюколів засідань. Особлива увага нри цьому приділяється зауваженням і пропозиціям представників УСРР.

Окремо в роботі розглядається досій пута ¡4 листопада 1920 р. угода про взаємну компенсацію щодо цукрових заводів. Польща зобовя іуналася взяти на себе витрат по утриманню 7 підприємств з польськими інвестиціями на Волині, які переходили у власність УСРР. Ця проміжна угода мала для України псине господарське з;и\ченпя, вирішувала конкретні економічні проблеми. .

■ 24 лютою 1921 р. сторони домовилися про шляхи виконання етапі VII прелімінарних умов миру щодо репатріації іаручнпків. цивільних' полонених, інтернованих, військовополонених, біженців та емігрантів, що перебували у межах їх територій. Тою ж дня був підписанні! додатковий протокол про виконання його першої етапі, за якою сі ворювалася мішана прикордонна комісія, а також проіокол про продовження перемир'я між РСФРР, УСРР і Польщею до моменту обміну рапіфікапійними грамоіпми.

Церемонія підписанії:-; договору відбулася в Ризі 18 береш» 1921 р. Під ним підписалися уповноважені УСІМ’ Ю.Коцюбинський. (:.Кв;ріні. ІЗ договорі ще раз декларувалася незалежність України (як і Ііілорусії. щи з початку переговори» передала представницькі повноваження РСФРР). Сторони гарантували додержання, принципу иевіручапня у внутрішні справи кожної з них.

Особливе значення належало crani V договору, спрямованої проні діяльності організацій, зорієпюваних па збройну бороіьбу нроіп договірних сторін. Цс положення безпосередньо стосувалося уряду УІІР і остаточно переводило антибільшовиньчу польсько-українську взаємодію, закріплену Варшавським договором ¡920 р„ в площину прихованою неофіційного співробітництва. .

Разом з основним текстом договору, сторони підписали долаїкп до нього, щоб нг завантажу вази йото конкреіннмн положеннями, які

потребували термінового виконання. Низка підписаних тристоронніх домовленостей не підлягала оголошенню і стосувалася, головним чином, регламентації економічних питань.

Зафіксовані у Ризькому договорі територіальні поступки, що не викликали особливого схвалення в українському суспільстві, були даниною майбутній стабільності і спрямовані проти вчмог західних держав, сформульованих в ноті Дж. Керзона 11 липня 19/0 р. .

Ризький договір став важливим фактором розв’язання проблем взаємовідносин між сусідніми країнами, своєрідним прецедентом зовнішньополітичної активності уряду УОРР, інструментом утвердження миру і співробітництва. Набутий у ході-переговорів досвід у подальшому був використаний дипломатією УСРР задля ’ реалізації зовнішньополітичних намірів і зусиль.

У розділі п’яюму “Практична реалізація Ризького міфу”, відзначається що ратифікація положень підписаного міждержавного акту - серйозний крок на шляху врегулювання складних міжнародних пиггГнь, подолання антагонізму народів-сусідів, економічної співпраці.

Першочерговим завданням, що потребувало розв’язання був обмін військовополоненими, інтернованими та біженцями. Його вирішення вимагало часу, чималих матеріальних витрат. Розгляду цієї проблеми, що згідно з домовленостями почала практично вирішуватися ще до утворення спеціальних мішаних російсько-українсько-польських комісій з репатріації, в дисертації приділено особливу увагу. Аналізуються організаційні аспекти, підкреслюється, що стосовно військових застосовувався принцип “всіх за всіх". Водночас, ко.цо інших питань, відображених у ризьких домовленостях, вимагало негайного утворення відповідних дипломатичних структур з чітко окресленою метою - розширення міждержавного співробітництва, які б зосередили представницькі, організаційні, посередницькі функції. На це прямо вказувала стаття XXIV мирного договору, яка вважала доцільним встановлення дипломатичних відносин одразу ніслч ііого ратифікації. 30 квітня 1921 р. ,в Мінську сторони обмінялися ратифікаційними грамотами. .

Завдяки цим крокам відбувся відповідний обмін представництвами між УГРР і а Польщею. 6 жовтня 1921 р. глави українського та польського представництв - О.Шумський і Ф.Пуласький - зустрілися на польському боці Здолбунова. 8 жовтня О.Шумськиіі прибув до Варшави, де невдовзі був прийнятті міністром закордонних справ К.Скірмунтом. _

В дисертації показано, що діяльність представництва УСРР в Польщі одразу наштовхнулася па низку ускладнень, викликаних, почіерше, тим, що

О.Шумський був членом виконкому Комінтерну - організації, яка

пропагувала комуністичні ідеї, а по-друге, у Польщі продовжували діяльність анінбіпьшошщькі організації, користуючись псиною підтримкою урядових кіл. Представниці по УСРР неодноразово внмаї ало їх заборони.

На широкій документальній основі п розділі проаналізовано наіівдж 'іивіші заходи УСРІ1 по реевакуації перемішених внаслідок аіііпн осіб, зокрема військовополонених.

Отже, незважаючи на розруху, скрутне фінансове становище, УСРР докладала максимальних' зусиль ;иія виконання егаїей доювору, розширення торговельних відносин,'налагодження культурних зв'нжів (у вересні 1921 р. нолітбюро ЦК К!!(б)У схвалило рішення про видачу субсидії Науковому Товариству імені Т.Г.Шевчснка у Львові). Реалііація положень Ризького договору була б неможливою без активної діяльності Наркомату закордонних справ УСРР, ного керівник:! - глави уряду Х.Г.Раковського, який виступав рішучим прихильником більшої зовнішньополітичної самостійності республіки. ' Це призводило до суперечностей з Москвою, яка була противником подібного курсу. ,

В результаті проведеного дослідження дисертант дійшов таких наукових висновків, основні З яких винос* іься на зііхист:

* Аналіз історіографії показує, що процес, вилив і значення Ризької мирної конференції і укладених по її результатах тристоронніх домовленостей не досліджувався у достатні мірі в контексті історії України. Однак, наявні опубліковані і архівні джерела доїволяюи. зробити це повпоіо мірою.

* Спрямованість та головні тенденції зовнішньоішлііччпнх зусиль

УСРР у 1920-1921 pp. відзначалися інлежніепо віл партійних, державних інституцій РСФРР. Самостійний характер них зусиль обмежувався і пешюіо мірою імітувався, залишався на практиці додатковим інструментом "Міжнародних дій Радянської Росії, важелем здійснення національної програми більшовицької партії. Човнішня політика УСРР залежала також від надзвичайно суперечливого розпіаку подій в Україні та навколишніх державах, ії зусилля зосереджувалися на протистоянні політиці V’l 1Р. спрямованій на взаємодію з.Польщею та вирішенні власних проблем, які торкалися міжнародної сфери. . .

* Початковий період переговорів був одним з найскладніших. Головні зусилля УСРР зосереджувалися на визнанні повноважень і правомочності її делегатів, врахуванні внесених ними пропозицій. Лише поступки сторін, в першу чергу російсько-української, призвели до позитивних реіу їматт. Підписання прелімінарного миру ¡ перемир’я відкривало иерспекінви обговорення і з'ясування положень основної о договору, остат очної о витіснення УНР з переговорною процесу.

• Безпосередня участь уряду Радянської України, .чого Наркомату закордонних справ у переговорному процесі на всіх ного етапах була пітверджепа реальними пропозиціями з політичних, економічних, прикордонних ііиіань, запропонованих українськими представниками до етатеіі договору, додаїконнх протоколів.Укладення тристороннього договору, підписання його Українською С'РР і визнання її суб’єктом міжнародною права'- неординарна подія п полпичній історії українського народу, що іасвідчила зростання аагоріпету УСі’Р і стала важливим компопеніом відстоювання її інтересів на європейськії'; арені. Його значення нолхіало також у досягненні довгоочікуваної о миру на сході са;’чііеііс!,кого кипіннеіпу. Для більшоанків укладання договору означало практичне підтвердження їх принципу мирного спіпіснуваиня; який, одночасно, сі ;;в домінуючою рисою подальшої міжнародної активної'!і УСРР. Ризький договір та інші спільні домовленості в основному завершили процес врегулювання відносна мі-/#: Польщею і радянськими Україною іа Росісю, покінчили з паном війті, іимчасто розв’язали проблему кордонів між ними.

• И числі нсршочсріових завдань і взятих зобов’язань, визначених Ризьким договорим, були: встановлення дипломатичних відносин між УСРР 11 Іольщею, обмін вінськовоііоюиеними, біженцями і тлі., подолання тяжких наслідків війни тощо. Українська сюрона твердо дотримувалася досягнутих домовленостей мирної угоди, що шкрінляло її значення, як врівноваженої сторони майбутніх взаємин. Реалізація зобов’язань Ризького миру шдбут.іласл в умовах продовження боротьби українських національ-но-вииюльнн.х сил, об'єднаних навколо Державного центру УНР в екзилі і більшовиків і не припинилася з ііого укладенням.

• Становлення і розвиток украінсько-роснісько-польських взаємовідносин у зовпниіьоікшігичніп сфері в 1920-1921 рр. відбувалися у тісному зв'язку наііюлоімііших явищ і подій суспільно-політичного, економічного, військового, міжнародного характеру, наявних в Україні та за її межами, і безпосередньо сі осувалося її майбутнього. Зпкікішя протилежних погляді^ і підходів відбулося саме на Ризькій конференції, покликаній якщо це розв'язати їх, ю хоча б регламентувати межі їх подальшого співіснування1. Успішне нирішеним спірних проблем мало принципово важливу основу -праінс'іни до мирною врегулювання. Результатом територіальних пірат, які закріпна Ризький договір та низка тристоронніх домовленостей, сза;;р остаточне витіснення і суспільного житія України опозиційний більшовикам сил, об’єднаних навколо УНР, падіння Гі впливу а міжнагошні.х стосунках, витіснення її зовнішньополітичних інтересів з сяропейської арени.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ:

Статті

1. Ю.Коцюбинський - дипломат, державний діяч/Лсторія Украї'іи. Маловідомі імена, події, факти. Зб.сппеіі. - К., 19%. - C.3I6-34I.

2. Україна u міжнародній стуації 1920 року (українсько-польський аспект)

/Лстирія України. Маловідомі імена, події, факти. 36.статей. Вип.2. - К.:Рідниіі край, 1997.-СІ 13-134. .

3. Зовнішньополітичні акції уряду Vi-IP в 1919-1921 ррУ/З архівів ВУЧК, ГПУ, 1ІКВД, ІСГЬ. -19%’. - Л'о 1/2. - С.51-69.

4. Участь України у підписанні Ризького мирною догоіюру//Україна в європейських міжнародних відносинах: Наук. зб. - К..1998. - С.377-392.

5. Участь УСРР у переговорах і підписанні Ризькою мирного договору

1921 ¡юку // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. '46.ста гей. Вип.З,-К.:Рідпнй край, 1998.-С.93-103.

6. ГІ.Й.Квіріпг - учасник переговорів і підписання Ризького мирного договору//

Історія України. Маловідомі імена, події, факти. 'Зб.статеи. Вип.7,- К.:1\ишіі край, 1999. - С.І09-114. .

7. О-Я.Шумеькнй - перший повноважний представник УСРР у І Іольщі// Історія Укри-ии. Мішовідомі імена, події, факти. Зб.сгатсй. Вип.9,- К.:І\дний край. 1999. -

С.275-287.

Тези і повідомлення

8. Стосунки Центральної Ради з Раднаркомом Росії/Л'ІІ Всеукраїнська науковії конференція "Історичне краєзнавство в Україні: тр;ідиції та сучасність-' (матеріали пленарного та секційних засідань). - 4.1. - K.iIVuiiiíi край. 1995. - С.214-215.

9. Українсько-російські міждержавні переговори 1918 р. // VII Всеукраїнська наукова конференція “Історичне краї знавсіво в Україні: традиції га сучасність” (матеріали ішенарногота секційних тасілднь). - Ч.І. - К.:Ріднпй край, 1995. - С. 230231.

10. Міжнародні аспекти діяльності >рядів України u nquui роки революіці//ХХ сіоліпя - століття революцій. Матеріали га тези доповідей та повідомлень Всеукраїнської наукової копфсреніиі. Дніпропетровськ, 29-30 травня 1997 р. -Дніпропетровськ: 1997,-С. 197-199.

11. Міжнародні питання в діяльності урядів України u 1917-1921 рр. // VIII Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства (наукові доповіді га повідомлення). - Ч.ІІ. - Харків: 1997. - С. 196-200.

' 12. Деякі аспекти міжнародної діяльності урядів України (1917-1920 роки) //Видатна історична віха: до 80-річчя \країнської шиііоі.иіьно-лсмокрітічіюї революції 1917-1920 років.Маїеріллн Всеукраїнської наукової кош]кг|х.чіиії 12 червня 1997 р. - Полтава: 1998. - С.31-33.

АНОТАЦІЇ

Осг цнико Д.Є. Україна і Ршькалшрікі кчік/к’рсіїцін (192(1-1921 рр ). - Рукопис-.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидат історичних наук за спеціальністю 07.00.01. - Історія України. - Київським національний уніпетісіпет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.

У дисертації на основі сучасних методологічних підходів, вивчення архівних материній, частина яких вперше влодігться у науковим обіг, опубікованих джерел, про:1.! ¡алі іовано місце України у складному процесі врегулювання сгс-сунків між УСРР, РСФРР і Польшею, найважливішим результатом якого стало припинення радкнсько-по.']! С!.коі г;::нн і укладення в Ризі у березні 1921 р. тристороннього мнрнсі о договору.

В роОоп розкрито хід переговорів, взаємні* претензії та пропозиції політичного, економічного, правового, тер!ггорі;ільного характеру, особливо ті, що безпосередньо стосувалися України, іх втілення у статтях договору, протоколах та інших документах, підписаних у ІЧізі.

Вшн.ія.'іч УСРР самостійним державним утворенням, її мікіїзродио-правошн статус досиджуються з коїггексті поступового витіснення з європейської арени ЗОП!‘Т!НЬОНОЛІТИЧІШХ інтересів УНР. '.

К.:кЛогі слова: Ризька мирна конференцій ¡920-1921 рр.. Ризький мирний договір

1921 р., українсько польські відносини, У'країнська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), Українська Народна Республіка (У11!'), Російська Соціалістична Федерапгвна Р:іД'Шська Республіка ([‘СФРР), Польща, зовнішня політика

Скшреш:иД.Е. Украина и Рижскс-м.иірнан юпм/креіарт (¡920-1921 ). - Рукопись.

Диссергашгя на соискание ученой степени кандидата историчеис:« наух по спешкільносги 07.00.01. - История Украины. - Киевский национальный университет имени Тарам Шевченко, Киев, 2<Ю0. 1

‘ В диссертации и:} основе современных методологических подходов, нзучення многочисленных архизных матернатот, часть которых впервые вводится в научньїі! оборот, опубликованных источников, проан&ттировано место Украины в сложном процессе урегулирования отношений УССР, РСФСР с Польшей, важным результатом которою стало прекращение советсхо-польской войны и подписание в марте 1921 г. в Риге трехстороннего мігрного договора. • . - . ,

В работе раскрывается ход переговоров, взаимные претензия и'прспоження стсрон паипнчсского, экономического, правового, териториапыюго характера, особенно те, которые непосредственно затрагивали шпфш.1 Украины, ах воплощение в статьях доішора, протоколах и других докумеїгтах, подписанных в Рггге. .

Признание УССР гамоекзегоятьтьмым . государственным образованием; ее мл*дуиа;<\’0!О-правово!1 птатус исследуются в коггтексге постепенного вытсснення «неугнаючитичеекпч чіттеремм УНР с европейской арепы. В этом же ключе раилшу-иваются погьпкн делштчи во главе й Юієрішхим, преястаатодцей интересы заіНТНоукраинскіїх земель, пошбнгь находперегогеро;:.

В диссертации содержшся сравнительный анализ Варшавского догово*м между Польшей и УНР (апрель 1920 г.), ставшего поводам к началу совепгско-польасой войны, »1 Рижским договором, поставившем в ней точку.

Основная черга совмссіноіі внешней политики союзных республик РСФСР и УССР состояла о определенной имміггации независимого характера междуна;юдного представительства последней, но по-сущесіву, всяческогосдерживания се инициативы.

Автономная от Москвы в формальном плане внешняя политика УСТ Р, глаьным образом, осуществлялась на практике правительством и Наркоматом иностранных дел республики. Оставаясь инструментом в руках правительства РСФСР, осуществлявшего тактику единого фронта, позднее она стала элементом советской внешней политики. Доггельности упомянутых государственной структур уделяется существенное внимание, поскольку она непосредственным обратом отвечала за осуществление международной деятельности УССР. : . ;

Используя это взаимодействие, Украина, проставленная а Рше Украинской ССР, избежала повторения тенденций прошлого - решения ее судьбы лранами-соссдямн без се участия и подтвердила важнейший прецедягг своей новейшей истории, состоявший в ценном опыте и ыкраизенмн ripana обсуждать и разрешать собственные шпересы.

Подписанию итогового докумеїгга - Рижского мирного договора -предшесттюгало ДОСГИЖСНПе ПрЄЛИМНИЦрНоіХ СОГЛашеїіПЇІ, І1СрСМі:рі1Я, ДеЯІСЛЬНОСІЬ СО'ІДаННМХ В ПрОЦЄССЄ перегоиоров КОМИССИЙ, ЛИЧНЫС КОНТЛКТЫ прсцспЖтелей сторон. Как следствие. договоренностей рассматривается их последующая реализация, выразившаяся, п частности, В успііІ0Ш1ЄІІІпі дшшомапічсских отношений между Польшей и УССР.

Юиочсвы? слова: Рижская мирнач конференция 1920-1921 ¡т., Рижский мирный договор 1921 г., украинско-польские отношения, Украинская Соцншшстичеекая Советская Республика (УСРР), Украинская' Народная Республика (УНР), Російська Социалистическая Федеративная Советская Республика (РСФСР), Польша, внешняя полшика. .

, SklyuraJio D.E. Ukraine and Riga's /хшґ ¡оп/епчкг ( 1920-1921 )- Stwtuxcript.

! A thesis submitted Гог a scientific degree of a Candidate of History on the speciality 07.00.01. - The History of Ukraine. - Kyiv's National University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 2000. , ’ ■ ■

The present thesis is devoted to a place and role of Ukraine in the procès of peaceful settlement between Soviet Russia, Soviet Ukraine aud Poland. The main subjcct of investigation is foreign policy of Ukrainian Socialist Soviet Republic in this process that was diicctcd to the achive-ment of peace agreement. Tltc conclusion cf Riga’s peace treaty 1921 is examined as a result of long-term confeiciice. Besides, dissertation is looking through gradual international recognLdng of Ukrainian S.S.R. in connection with Ukrainian Peoples Republic's less of an (¡oh'.ical and intema’ tional influence. і : ,

Key words Riga's peace conference 1920-1921, Riga’s peace treaty 1921, ukrainia;i-polish relations, Ukrainian Socialist Soviet Republic (U.S.S.R.), Ukrainian People’s Republic (U.P.R.), Russian Socialist Federative Soviet Rqn.‘bIic(R.S.F.S.R.), Poland, foreign policy.