автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.08
диссертация на тему: Диалектика объективного и субъективного в литературно-критической деятельности

Полный текст автореферата диссертации по теме "Диалектика объективного и субъективного в литературно-критической деятельности"

РГ б од

“ • АЩШП Шіі УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ і,ч. Т.Г*кЕЗЧЕНКА

На іірглніх рукопису

бОЛОТУХІН ГЕШІЛДІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ

ДІАЛЕКТИКА 0Б"СКтаБ1ЮГ0 І СУБ"ЄК7ЛВНСГ0 Б . ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

10.01.08 ~ Теорія літературі!

4 в ї о-} апарат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

Киї з - 1.993

РОСІОІ'*! аикоішиїі ІЗ ixpotUCUCCUj' дерлііЗІІО^ мОДгіЧНСііу чиіворок*

ієїі іи. О.О.Богоыолхцк. ’

О^іцін:! сііоііеаги: .

доктор vijioaoi’tnhiix іиук Б «С .БркхсшоиькМ. диктор ‘ї’лол'ч'ічііих наук іТ,’Н.Коо'ге";!5,

Доктор іілологічіійх наук О.СЛиркоа»

Проиідна 'jv.ctii'.chu - Донецький деркшзний уь'іаерсаїв*,

Ьєхйоі відо;/дег«.сп V^’L їп*ос<£к5іЛ5Ь5 р. из &ас;д2Шіі . спзцізліаоьшшї ьчс-ьої ро^в Д 016.55.01 при іпституїі гііерв-іура іи.Т.Г. ііох-’ібн.кь АН України /£52001 .Київ .яуяЛ'русшьськога,V,

У дисєрїьціва ысква огиайоимксь у СібЛсгоиі Іисіагуху ліі'ермгури, . ■

дьторе^ераї ро&іслагшЬ' v4£u JcSunxf^SL І9УЗ p.

/

/

Мстив ВТрЗїИ зв”яаку часів •• чи не домінуючий в мистецтві та критиці останніх років»! аззчагь він з тією трагічно» іііїоітиіеа,з якою це визнання було зроблено відомим героєм світової ліодатури і яке не дозволяв звести все лита до традиційного надзандяини,^о стоїть перед кожний видагики художником.Справді.лавина всзоснжшіх перемін і драматичних пореїворенх.{е;о стосуються ук.;эду,світогляду,гтекхо— гіг лидеи,звернули їх погляди на дішіосїі ;,ічііі.Ь яях вбачають на тільки опору,коли стрімко руйнуються,здавилося б,"непохитні" ідеали.В цих обставинах виапказ природне заиита ння:непохитні сть таких понять обумовлена консервативністю,мета$іаичністю людського мислення,чи причиною тому об'єктивні закономірності бутія?£ідновідь на нього,здасться, іноді лежить на поверхні,але,частій за все „полук її•прмнуауе звернутися до подій близьких та віддалених,відшукувати з них аналогії-г сьогоденням.

"Коли-боротьба ідей спричиняєтеся та підтримується самим апт-тнм,в усій різноманітності і складності і;ого інтересів, - рекомендувати в такий час мистецтву і критиці об'єктивність-означає всього-на-всього запрошувати їх дезертирувати з великого поля історичної битви". Написано це біль™ століття у'бііу і.ало відоміш нині ьрИЇІІ-ком и.Протопоповым,Прояє все*с*о сказано ним,цілком можна використати для характеристики дуле пінливої літературно-критичної ситуації,яка склалася ка ііекі 90-х років.Знову ;і установка не об'єктивність аналізу і висновків спрт'имавтьоя в кращому випадку як нещирість,у гіршому - як втеча в ту сану "оашту зі слонової кістки",ідо тільки і Зручна для позиції "понад сутичкою".Чи не доля це кожного критика, котрим намагається слукиги насаїшзреп. кзетецтву слойа?! чи 'можливе взагалі таке слукін:ш?Одпзк в першу чергу логічно буде'ироанзлізува-ти всю сукупність причин,в силу яких ці "вічні" литанїт^азвучали так гостро і злободенно. _

Актуальність три и дослідження. В окремих своїх роботах Л.Лняін-ськіій,М.Борев,А .Бочаров ,В.Брюховецький,С.Вайиап,М.Гіріі!Ь;ан,Р,Грой"як,

І .Дзеверін,В.Коьськіій,Д ЛихачоБ,Б Дук':янов,Г.СиБОконь,Й.Сурот;пев,В.Фп-йенко,Т.Щукина так чи інакше розглядами особливості виявлення діалек-. тики ’об'єктивного і суб'єктивного в літературно-критичній діяльності, не ставлячи,між тим,своїм ьавданіїям вивчення проблеми у власне філософському аспекті,в контексті соціально-гуманітарного пізнання.

■'■Протопопов М. Объективный метод в литературной критике,// Русская мысль,— ІВ9І,— й Ю. - ‘1.159.

- г - ■

Неохідність більш цілеспрямованої,компльнсної розробки визначеної проблеми відзначалась постійно,та особливо чітко тоді,поли суспільство опинялося на подібно нинішньому крутому зламі,і виникали пэре -думови для її аргументоьаного ‘смислення.

Час реабілітацій лоновки у правах істинно діалектичне шіслеаня, реально,а не деклароьано.спрішоьано на справний суть явищ і процесів, його і названо новим току,що утвердження пріоритету загальнолюдських цінносте,, «к норми дозволяє уникнути надуманої проблеми несумісності їх з класовими,національними інтересами^ у літературі повертає ,!буїзвзиаг‘секЕіствнціальним темпи одвічну значимість."Діалектика народилася з Діалогу,-писав М.Бахтін{- щоб знову повернутися до діалогу ва впщоиу різні-/діалогу особистостей/"-^Ніікіііікіи етап "діалогізму” дозволяє на іншому рівні трактувати діалектику об'єктивного і суб'єктивного у гуманітарному пізнанні,воно оріентузться на цілісна осягнення особистості у звазмопроникненні загального,особливого,одиничного,через "магічний кристал" багатовікової духовної культури„Проб” лема лядських Биміршань,!іі0 активно обговорюється нині,покликана до еиітя настійно» потребою абягкути ка новому етапі історії геніальне прозріння давніх греківгсеио людина залишається мірою всіх речей , і насамперед,будь-якого державного устроз.Діалектачний спосіб мислення можливий лиш9 і > умовах спраглим! уехскратії„Діалог,діалектика,дгио-крагія -- поняття'вааецообумозлені,однорядаіЛіалог о своєрідною фор— иоа виявлення такого закону діалектики,як єдність і боротьба проти-лєйносізй. ■ * ■

Нове мислення грунтується нг комаромісі.Саиз з усвідомленням його завдань у сучасних умезах лов"я8ана велич постаті і .Сахарова „В її часи,коли це поняття иайао не вживалося,прозаїк В.Сьсііін ш:сав; яЛюдйна,якб не здається до компромісів, •- монстр.б тільки єдиний спосіб уникнути компромісу - змусити до нього іншого .1 в родині,і з суспільстві лвдине,схильна примушувати інших до ком/іромісхв, - тиран.. На компроміси йдуть,цоб зберагти себе та іншого...Компроміс визнав, цо світ складний,що самообмеження.» здивкГ; спосіб зберегти його прийнятним дл% всікі,.1:2 Діалектику,так. са:іо як і компроміс, безсумнівно , аокнгі віднести.до нічим не замінних засобів гармонізації суспільного розвитку,А еволюція,по еутх.е пошук конпронісу з історичними обстави-

ісйхтйн а. Ьсае-їика словесного творчествеа - У.,1979. - С,364_і______

2Сєшік Вг Страницы из переписки последних лет,// Новый ыйр.г1?88-й I.-

0.218 - 215. ’

■ '. . - з -

нами.

Тенденція до діалогу помітна і в сфері кулмури;;иистецтьо,література орієнтуються на співтворчість з глядачами,читачами.Надто примітну спробу до консолідації критиків здійснила б І9В9 р. під рубрикою "Діалог тижня" "Літературна гааета".Редлкиін навмисне підбирала учасників таким чинсн, цоб вони всі змогли відчути себе в тій чи іншій мірі "їй/тільки роз"єднанш.ш,але і об"єдпами;лі ситуацією сперечання як заняття ладського"/С.Дпсрінцев/.Б результаті,читач і отримали можливість скласти більш-иени' цілісне уявлення про літературній процес,про те,"хто є хто" ь цьому "гарячому" цзху і ,вреі.')ті-реит,переконатися, в якій мірі ііого наГ,більш бідоні представники володіть мистецтвом вест і! бесіду,сперечатися.С&ле такий дар у грецькій нові позначався словом "діалектика",вона к,у своя чергу,обумовлена суперечністю людського буття,драматичною взаємодією почуттів і понлть. Натоиість діалог гуманістичний за своїм змістси,оскільки гармонізує взаеиовідносини ладеГі,передОачае,цо істина не народжується в голові однієї людини,а літе в процесі вільного обміну дуі:ка:.'и.С,з Сократ вважав природу істини діалогічпою.Передумозою діалогу в плюралізм.

В умовах гласності,альтернативності підходів до розуміння сутності суспільних явища плюралізму дуиок з їх оцінці активізується і критика .Насамперед в її буденному розумінні як загостреного сприіі-нвття хронічних труднощів,небажання миритися з тими,хто хотів би,як

і раніше,болодіти монополією на істину.В перехідні епохи критика заміняє і те,що більш не існує,і те,ідо ще не народилося.Саме критичність мислення е основою культури діалогу .Критичне слово - мабуть,в першу-чергу незалежне,вистраждане судження людиниіяотрі. намагається зрозуміти опонента .Воно моае стати умовою діалогу людей,'які дійсно вболівають за долю вітчизни,мистецтва,накатаються відшукати істину.Остання не завжди належить більшості,і наближення до неї тільки й можливе в процесі "розміну думок і почуттів",і^о,власне,і означав слово "діалог". Монологізм - ознака агресивної,егоцентричної сбідол;ості,а показна одностайність,як правило,свідчить про байдужість і конформізм.

Критичне слово,що узгоджується із законам діалектики,завжди тїГ" кіє до об"єкт;;вності.Процес демократизації знову я такі: засвідчує; оволодіння "культурою незгоди" потребує вміння слухати і чути,бути аргументованим у висновках,адекватно реагували на критичне слово.Тільки юно гарантує нормальний кровообіг у суспільнО:.іу' організмі."Література,суспільство і навіть критика повинні вчитися переносити критику - може бути .спочатку ЯК ЗЛО,ПОТІЙ ,ЬОЙЛИВО ,)ІК необхідне .)Л0 І ПІ-

;.цїее,:;ацііь,зоьсін к з «к г.чо" Л^ио/.нча з г»огіі:і. йііщіьг.ь пінезького пиоь-ешіїш і,ь:о,:.і;а п^п , стпти.цо країни •иііьх'ьдятьса нині ,• • що на попытку другого етапу .Ссь чо..:у "актуальність переборення критичного суб"е!:гітіьі!у... виявляється завданням не лиые "тактики",а й встрвівгії",іікв відповідає сааііі природі крітічлої діяльності". Реально таке подолання ыо-аиве лі:*є на к ляху поноьлешт історичної логіки розвитку критики^на засадах соціально-гуманітарного пізнання та ■цінніс'но-оріе/іїііцііілпї діяльності,роауіііякя її як "практичного літературознавства" .Це дозволить говорити про пізнавальні можливості,нау-ковість,об'єктивність літературної критики.уникаючи можливих закидів у пангнссеологізмі.виходячи прі: цьоглу зі специфіки її об"екте,діалектики логічного та еисціі:но-обиазного в методі,і,вре^ті-реиг,активное-ті сьідгшосїі .суО"єктаІкотріііі озброєним естетичною теорією.0ТлЄ,'!СВІ-доыо,тобто критично11.

Аналіз твору в ідеалі - це спілкування,"зустріч двох свідомостей" А неповторність лрптаиаіша йому в тііі мірі,в якій відзначає воно цінителя иистецтва,художнім твір.Не протистояння,а взаємопроникнення свідомостей - така діалектика, животрепетного діалогу .метою якого залишається розуміння.тзсру.судкеиня про його істинність та досконалість.Критичне судження завжди формується на оснозі зовнішньої цодо аналізованого твору реальності,а розуміння художнього тексту знаходиться в діалектичному взаємозв'язку з кого сприйняттям.Розуміння враховує об'єктивні характеристики твору^бо орієнтоване на точність,глибину і повноту ііого ОСМІіСЛЗ.ЧііЯгОбВДЯКЙ цьоиу розуміння мотка розглядати ЯК необхідну умову ПЛІДНОЇ літературно-критичної ДІЯЛЬНОСТІ,її БігІС

Таким 'чяаои,діалектикою об"зкгкЕного і субъективного оЗуиовлгний не йільки розвиток мистецтва,своєрідність мін у ньому на поворотах історії^але й адекватність розуміння,глибина інтерпретації його критиков -.Дксертепт ввакаЄіЩО гут і слід шукати відповідь :іа запитання,яке образно і водночас конкретно поставив 2,Г.Бєлікеьки2:"Де н безпечний прохід цік Сцілдсю йззсйоїоккості і Харібдою ісоріїІСудЬїй поста боа усяких теорій - веса кркгикс буде відзначатися свавілля» особистого оизку;,, судити поета виходячи з ішої-нобудь теорії - ви ье покажете псеяа«котрий вами рс?&;рбеііся,в істиннсиу свіїяіЛкий ае шлях повиаж

^ £;оман $, Дктвра?іря-и критика» /) Творчество а ккьнь.Литератур' но-художественная криміка в ГДР.-гМ. ,1976. -С.З'ОЄ.

Суроіцов ?). Про побудову курсу теорії літературної критики.// Радк-ська літератірсзнавство,>І9?5.;*М* ~С„?- .

криті:;-:і1 наї/ого ”5оуї"~

,;гм л-';г,/ат:..с:і Кі птики науого ~іа,пі: с-Оі,,;і'.піі' но їх вибір позпції ,7с?і(і050к*під:'о;;і і і: к; - *і;;->ч*«їс і і,пил і.>у

ліхорптураих г.ркц - ось і:;о,в заг.и.мгл.’у •шиі,ькьііл”.іио <,сг./ х озя.-.о.-:-Ш ЦІ:сто ^ссліливияяЛітесйг.урка кришка - тьорш,ціинісио~орісіті~ ційиа за своїм напрг.мои діяльність, її предийто» є худоі:ні.г; тіф »к інтерпретація дійсності у світлі акту<шлш,. суспільно-естетичних ов-пит-ів .Дисертації',на робота має своєю конкретною оіз дам уиглешіїі

про мені та ступінь об'єктивності літературно-критичної діяльності, спираючись на системний підхід до її структурних елемєнтівісуО'Єкто', об'Єкта,засобів/мегода/>пР°ЦЄСа/інїерпретації та оцінки/ і результата /судження/. ' ■

- Сформульовано? таким чином мети ножна досягнути за умов вирішення наступних взаємопов'язаних завдань.Необхідно:

- виходячи з історичної логіки самовизначення,сучасного соціально-естетичного статусу літературної критики ^ідповіеіа, до якого виду діяльності в існуючій класифікації її цоанз віднести;

- дати характеристику критиці як діяльності насамперед цінніс-но-оріентаціКній,що знаходиться в динамічній взаємодії з діяльністю пізнавальною,комунікатівнои і перетворюючою;

- обгрунтувати реальність гносеологічного потенціалу критики,шо дозволить говорити про неї як про "практичне літературознавство",як про один з різновидів соціально-гуманітарного пізнання; '

~ з урахуванням сучасного загально^ілосо^ськог-о трактування парних категорій "об'Єкт" і "суб'Єкт"/Єо'Єктивне" і "суб'єктивне*1 рГ’З-крити їх специфіку в структурі.літературно-крііт;іч..оІ діяльності;

- уточнити особливості виявлення діалектики об'єктивного і суб'єктивного в методі критики;

-розкрити механізм сприйняття,розуміння твору,що передує йога інтерпретації та оцінці;_ -

- розглянути основні положення системно-цілісного аналізу худож-

нього тексту як однієї із головних передумов- його об'єктивного осмислення; - -

виявити своєрідність діалогічних відносин критик-' з твором, що забезпечують адекватність його інтерпретації,шукану глибину розуміння;

- розглянути категорію "естетичний ідеал" як системоутворюючий,

^ Белинский Б.Г. Полн.сеЗр.соч. в ІЗ т, - М.,1955. - Т.7. - С*305,

Інтегральний критерій оцінки твору.,на підставі якого і виникає власне критичне суджений.

Методологічною їстаноькос дисертації є послідовно дотримування принципу ісг'сризцу.Діалектико-.латерійяістйчке розуміння генезису,статусу функцій .методу і продми ту літературної критики поєднується з їх системним розглядом.Використаний також досвід вітчизняних і зарубіжних вчених,котрі зверталися до проблеми о6"єкїиької інтерпретації гудож-

■ НЬОГО твору, ’

Наукова новизна £оботи та особистий внесок дисертанта полягає е тоцу,цО літературна критика вперае розглянута'як ді лльність-пізнашш. Це дозволяло розповсюдити на неї основні положення та принципи соці--ально-гуманітарного пізнання,уникаючи при цьому крайнощів пангкосео-логізму.Такий підхід дав смогу всебічно дослідити проблему науковості ,точності та 0б"еі£?ИЬН0СТІ висновків критики.Виходячи З НЙМО£ЛИБОС-ті о'£ссуб"сктивної інтерпрстгаді'ї художнього твору та діалогічної природи критики,були виявлені та проаналізовані принципові відмінності між "суб?'єкт-суб,:ектнсп" і "суб"ект-об'Ієк?ноя" установками критичної свідомості,Розглянута діалектика сприйняття та розуміння твору як одна з найважливіших умов його глибокого та .об'єктивного осмислення.

Теоретичне та практична значення 4исе£тацН насамперед полягає в її узагальнюючому характері.Ь ній вперше здійснено спробу' послідовно розглянути структуру та етап»: я ітературио-криіпчиої діяльності яточки ру реалізації при цьому лркншшу об"єкп:шос,гі.Тобто мова в роботі йде про основоположну для літературної критики про5лему:як її судам-ня, висновки ,не ьо'рачзсіь точності ,і'(0 властива гуманітарному пізнанню, все к залишаються суб'єктивними,несуть відбиток особистості професіонального цінителя мистецтва,Мого переконань,віри.чуттєвого та раціонального досвіду,сталаЛсторіі.чна легіка становлення критики ,теорія І методологія системно-цілісного аналізу твору розглядаються п контексті л^ературо-критичної ситуації ,що склалася на меяі 90-х років.Ось чому отримані в процесі дослідження теоретичні та іеторико-л.ітьратур-

• ні висновки можуть бути використані в вузівських' курсах і спецкурсах а теорії.історії критики,в наступних розробках її методологічних проблем , ■

Апробація роботи.Основні положення та висновки дисертації викла дано в монографії "Яігературно-крнч-гічна діяльність:діалектика о5':і:л-їйііного і.субвєктк£Н0Г0".Київ .Наукова дуі«а,І992 /й.65 друге.арк./. куркальнкЕ публікаціях»брошурі.Робота оОг-оиорапая&ся на васіданмі на «свого відділ Іпстйїуту. російської аоаи ім.О.С.Пуізсіна>за текоа ди

сартації виголошені наукові доповіді на конференціях в педагогічно:^ та подячному інститутах’«.Києва.Матеріали дослідження викоркстокувалися дисертантом під час’ проведення лекційних та практичних занять з теорії та історії літератури на філологічному факультеті Київського педінституту. . .

Структура роботи.Мета,завдання та обраний шлях дослідження визначили структуру дисертації.Вона складається з вступу,двох глав,поділених на частини.і висновків. . . ■

Глава І. Критика як діяльність-пізнання.

Природа та статус літературної критики,науковість,об'єктивність її висновків - проблеми теоретичні Л хоча вони вивчаються досить значний час,все з далеко ще не вичерпані.їх актуалізація Значною мірою соціально обумовлена.Але які б не були досягнення сучасної теорії,адвент тільки на них веде до проявів суб"єктивізму,антиісторизму.Найважливіша вимога ' діалектики - єдність історичного та логічного.Тому невеликий відступ у минуле,що забезпечує єдність синхроннсго та діахронного підході в,дозволить глибше зрозуміти історичну логіку виникнення критики як самостійного виду діяльності.соціального інституту. '

І.Само визначення'критики - становлення літературознавства.

Літературно-крити.'на думка стала відповіддю на потребу літератури до саморефлексії,осмислення власного досвіду і природи.Спочатку все обмежувалося різноманітними регламентаціями стосовно діяльності митая, які виникали на підставі, вже існуючих традицій.Роздуми про свжет з гомерівських поемах свідчать про те,що автокритика супроводжує творчий процес на всіх його етапах і що одвічно критик був людиною,причетною до літератури,з усіма наслідками,що з цього влтікавть.В античності з'являється і сам термін'критика" .зрозуміло,не‘в нинішньому його розумінні.оскільки критика була позбавлена можливості оперативно аналізувати поточну літературу,її перспективи, е

, Пізнання закономірностей поетичної творчості спиралося на його я засоби і обмежувалося спочатку судженнями про виразність мови твору, ступінь його схожості з життям.З виникненням книгодрукування,періодичних видань критика стає суспільно-ператворюгочог діяльністю,яка регулза взаємовідносини між митцем і читачем,організовує "стихійний процес переростання естетичного в соціальне і навпаки",В критиці вже вбачають "голос соціального замовлення",що і дає підстави розглядати її в кон» тексгі теорії пізнання.Поетичне мистецтво,за думкою' Арістотеля,стає можливим завдяки наслідувальним здібностям людини,саме боки і визначають пізнавальні, та гедоністичні функції літератури.Текст матеріалу-

- з -

імй.тоцу ьін сам по собі deu:т дійсчй-іїі ,в також і ааоіб її ліанакья, бо саие реальність ~ незмінний предмет мистютиа.Чутлива млгеріаяь-і.ість худогльогс тьоріпня ,тз по его ізпадае; ш;і з самов реальністю',ані ЗІ О МІСТОМ «"ВІДОМОСТІ ,8 незопор. чний дскас- на користь можливості ЙОГО Об”єКтеИіОГО ІіІГНаННЯ, .

Д.Л»иасов пі скреслював,во лі терл^уроснавство перетворив літературу в дійсність,а критика за цопомогоа літератури пояснвз дійсність. 'Критика sjushBiieTbcs науко’вою систємоо "усерсдекі літератури і для-літератур::" ,"подаг. інтереси мкстект£?а ь суспільстві та запити публіки до ми«ю"і тему дуге динамічна у свої? прагненнях гармонізувати їх стосунки.Ось чому завади виникають кеші труднощі .коли потрібно вкя-еитї; логічність в її історичному становленні і коли необхідно свідоме ігнорувати ясо ішпадкове.Сгковязш.ч&ння критики уенладьвсїься ще і а іньот причини.Влисне критичне суднекн* виникає не тільки у бідпог.ід-ності а тснуючими уявленнями про керит'іь і красу.Боно засади грунтується і на досягненнях <*ілоас<{ії,яйя узагашже існуючий естстачний досвід.ораторського мистецтв* 2 його пуЗгіцкеткчністо,jccrtse«: аргументації ,ссразніста.ТсЗто,перший краі-ик«нездегхио аід voro ,ктс. він був, гсет чи просто когшо митний читач,&ав онакия,унісереальні для сноеї епохи,дар красномовства £ переконання.Чріи тїі'о.він мав бути естетично обдоровсксв. сеобаатістп,юга буял ьдатна професійно суди їй про художні цінності, ,

2 необхідності встановити,наскільки адекватно відтворений сточує-чий сеії в поетнічноху тьс-рі ,роапсч.-:ііа«гьсл еи«ісил>шіл критично? думки, вена стає б опозиціє до худоміьего тексту,Критичне судження приглушує актора 'звернутися до ссб2,&рсбкти спробу розме>уз,і7й у власкіі- )і,і~ яльносїі ханонічне V» інди аідуально-поваїорськв."Така діалектика критичної тагрчосі,і:вчі:тися у яіі-гратурк t буси еа%.осїійяок ідсдо до {і;!*. Подвійність .маргінальність критою пі,*&”язм& з проміжки станом иіч

йЕТОПОЬІ. ЧКТЗДВИ її предмет!’ тексту .рОіЗбІЖНІСТО: Г.рИіПІ«ПІ 8 ОСЬООШЯ

дійсності лігоретут-ов і науко»,до нг.их вона генетично ‘м&іс.Піашаип та пояснення реально існуючого,:: урахуванням різни* засобі в ,qo пра иьо «у рягопис говувться, - податковий імпульс йарсдже;шл мистецтва і крити ки.Дса канрлкм в історії критики намічені вже в античності ,/ікпг,о осипи; полокіг праця Аріототеля "Поо мястадтье пзеаЦ* /17 ех. до н.е,/ колисана у канрі наукового ^актат^.го а “Посланні де Пілоні поо-

‘ &раноа В.й. .Бачаров А.Г,, Строків а В.И, Лиїбрлтурно-худокьс-іееннаг; ігри тез, - М. ,1962. - С„4£». . .

зі|,І ст.до н.е./ Герані я елементи критики та теорії словесної творчості викладені В поетичні? {СРКІ.В ХУІ СТОЛІТТІ І! ПЬО.му напрямі продовжуЕап працзштм К. Еупло,котрий створив на основі поглядів Го~ рація маніфест класицизму.Щодо г‘іл?согськсго осмислення улетеигва.' розпочатого Арістзтел£-м,тс воно було розбіг/та а прннях :С<знт;' і Регеля.

Періодика,на відміну ьід тских існую'л-х рс-ніп засобі? комунікації,як окремі художні тексте,листи.публічні виступи,орієнтована на систематичний діалог з масовим «ітлчєм.Сприя<з т>ому і розвиток книгодрукування. В результаті. - письменник отримує професійний статус,нід-шзід.чо до нього,із випадкових - ііорм існування, і.* "реиі з собі" притика. перетзоркється 'в !'річ для котлого” ,у ланку процесу. комунігпці; в сфері культури,» образ - у ланку ломукіїстііт в сіічрї мистецтва.Та~

КІ ПЄр2ДуМ0ЄИ утвердження сонізльчого інституту критики.її гносеологічний потенціал не ілюзія,тим більш не деклярачік.Тому літературно-критична діяльність не прирече.чг. нести постійно відСяток суб“сктивіа-муїневмотивованої пристрасності та однобічності .надавити процесу культури липо духу змагання,боротьби,конфліктності.

2. Природа і гносеологічний потеіміал кситичкої діяльності.

Лічяо бачити в теорії розвинену ?оргу результатів пізнання,то слід відзначити,ідо критика не має П досі того запасу знань про спої можливості иодо осмислення літературних і суспільних яеніц.які б забезпечували її висновкам переконливі науково-теоретичні узагальнення, виводили б її за рамки літає приклєдаої ролі.На протязі своєї історії критика редукувала процес отримання власного знання,спирагчись на до- і позаноукові види досвіду.В ній завжди пульсує день нинішній, вона соціально ангажована та елонукальна.на відміну від науки,з її підкреслено позачасовим і позаоціночним характером.Л наміри багатьох літераторів вважати критику науко» в усі часи диктувалися необхід-^ ністю протистояти проявам дилетантизму та емпіризму,групівщини,несмаку, спробам зробити з мистецтва таємниця,відкриту лише причетним до нього.Спонукальним моментом критичного ставлення до світу є небажання миритися з тим,що оточус нас.Як котив пізнання критика залигаасть-ї ся і'засобом додавання знання,! специфічним видом пізнання.Але критику не можна звести лише до нього.

Таким чином, пі знання /об'єктивний науковий .аналіз/ та естетична потреба /суб"єктивні естетичні почуття особистоті /як мотив Сприйняття передбачають активне,діяльне ставлення критики до літератури,життя,завдяки чому відбуваться додавання знання. Пі знання передуо діяду-

ності,яка,в свою чергу,можлива лише тоді>коли спирається на пізнання.Останнє саме-по собі є діяльність свідомості з метою адекватного, цілеспрямованого засвоєння світу,який нас оточує.1 в цьому неминучість індивідуального сприйнят-.л дійсності.Подібний підхід до пізнання дозволяє зробити висновок:воно не обмежується дзеркальним відбиттям об'єктивної реальності у низку людини. Пі знання - це суперечливе наближена суб"єкта до обиєкта,що супроводжується поглибленням, розвитком знання .відтворенням об'єкта в його становленні. Інакше кажучи .пізнання - це і діяльність,і відбиття.А пізнавальне відбиття мокна уявити як процес руху від простого до складного,бід внутрішнього до зовнішнього.під час цього виявляється діалектика-чутт'еюго і раціонального,пізнання і практики .абсоявтної і відносної істин, аналізу і синтезу .історичного і логічного.Рух цей - результат цільового відбиття'об’єкта і цільової активності субъекта,а їх єдність і є сутністю діяльності.

Свідомість ідеально відбиває предметну дійсність,а її об'єктивний зміст перетворює у еуб"єктизні образи,в яких реалізується взаємопроникнення объективного і суб'єктивного,істини і помилки. В'обра-вах відбито й дійсність,і елементи критичного ставлення до неї.які спонукають субъект до діяльності,до активізації його інтелектуальних,духовних можливостей.Зекрема,образ в літературі і поняття в кри-таці свідчать про перетворкючу працю свідомості.оскільки вони знаходяться у відповідності до обвективкої дійсності і водночас до мети, потреб індивіда,'дог.оногаять і йому пристосуватися до цієї дійсності, і навпаки.За відношенням "я" до Нне~л" завжди можна побачити деяку відповідність "мій СВІДОМІ с тс, цо відбиває природу,! природою, ЩО БІД-биваетьея свідомістю1'.Тобто.важливими характеристиками свідомості є суб'єктивність діалогічність,певна неповнота, відбиття реальності ,а . об'!єктивним слід зважати знання,отримана в результаті максимально можливої в даних умовах єдності суб'єкта і об"єкта,абігу за змістом свідомості першого а .другий.Явище,річ.шгі стали об"єктом для субнея-та.отримувть в знанні ідеальне зкракення*Знання змістом збігається із засвоєною частиною об"ся*а,який обов'язково виходить за макі осмислення Мого еуб"ектом.

Пізнання,когре розуміють як діяльність,г^оцес.пояснив механізм виникнення нсвого знання бід ітатхового моменту до підсушу.що прогнозується. Літературна крнотка посїічко знаходиться під владою моменту,мас справу г багатомірниіцдо йїкад не осягненки об"єкто« - кудоа-НІк образом,і чопу ■,як правило.редукує півкасельні операції

■ ' . . - и -

і логічну аргументацію висновків.Процес власне літературознавчого аналізу,коли домінує сб"єктно-напразлена,пізнавальна установка,в критичному матеріалі часто відсутній.В.Ерюховепький пояснює парадоксальну намову значимість ненаукозих-висновків критики в першу чергу комунікативно-прагматичним,практичним г/сленням.що властиве їй.

Ало при цьому не роз"сднує його з мкеленнян худоадім і науковим.^ Е^дь-яку діяльність мочена вват.ати об'єктивною вже ?ому,шо вена спрямована на реально існуючий сб''єлт,і с яме бід нього,а не від субъекта,залежить її протікання.З одного боку,в цьому акті немо-шіво виключити свідомість,воло,інтереси,мету,іїттті індивідуальні характеристики суб"єкта,з другого бок^--саме від нього салетоть об"єктив-ність діяльності,бо суб'єкт завади керується нормале поведінки,алгоритмами дій,суспільними орієнтаціями,^ реально існують.Адже мета теж виникає спочатку у вигляді суб"єктивного образу результату,що передбачається.Тобто вона суб"сктивна за -формою та об"єктивна за змістом.Напрохується висновок:будь-яка діяльність діалектично суперечлива, суб”єктиено-об"єктивна,а її загальною умовою є не опозиція суб'єкта і об"скта,а їх взаємодія,взаємопроникнення,взаєнодоловнення. Або,точні ш,напружена,суперечли ва єдні сть.

Діяльність у філо-.омському аспекті - цз творчий,усвідомлений, цілеспрямований процес дії суб"скта на об"ект,що спричиняє саморозвиток першого і перетворення другого,В’ процесі діяльності здійснюється діалектична єдність теорії та практики.пізнання та-перетворення дійсності.реалізується суспільна сутність людини,вона - засіб самоутвердження,самовираження індивіда.джерело його досвіду.Тобто за сутністю своєю діяльність завжди залишається адаптивне-адаптуючою. Саме в цьому аспекті діяльність є ключ до розуміння‘ЛЯДСЬКОЇ суб'єктивності .фактор послідовного,активного ставлення людини,до світу,що її оточує.Отже,визначає природу критики не категорія свідомості,а категорія діяльності,яка виявляється у формі свідомості .До такого висновку Р.Гром”яка слід приєднатися.- .

Через діяльність людина поєднується з повсякденним життям,а виходячи з мети,засобі в і результаті в,своєрідності об"єкта і його взав-. модії з суб"єктом,за певним ьидом діяльнреті закріплюються відповідні груш людей.Розподіл праці диференцІЬздіяльність.Нині розловсюджє-

* ІЬяховепький В,С. Критика як мислення.// Радянське лІтературознав-ство-1983-» Ю. - С.24,- .

Гром"як Р.Т. Естетики { критика. - Київ,1975. - С.207. .

на така класиЗікація:діяльність пізнавальна,цінні с.чо-орісктапіЕка,ко-муугкативна.перетаоркпча.Лле діалектика будь-іксії діяльності б тому, ■цО,змінюючи світ навколо -себе,суб"скт неодмінно змінюється сам.Вектор діяльності одночасно спряк.ианий і на внутрішній спіт особистості іЗвідси - це чотири її різ:>оь^ди:самоп:зііаппя,самооцінка,еамсспіл-кування,спотворення.Всі згадані види діяльності не роз"єднані між собою '•кйтайеммг стіною" ,цє ,скорі'л ,0агагорі біієьє ,динамічна система; хоч*,ьрозуміло.кожен різновид самостійний за кето».мотивами.характере).: протікання.За структурой літературна критика не р. виняток,але а до цаоьи даної глачи. уві мло визначення її як діяльності-лізнання.£ор-!»ула "критика як діяльність-пізнання" ДОІОЕХЬ умовна.і необхідна, так би мовити ,для "чистоти експерк:.;:?нту’’.Р, протилежному випадку, лшшит.ок необхідних логічних операцій "інтерпретація - розуміння - сО бктивнз Суд«ання" птрачае підстави ,№с йи^йяд умоглядно сконструйованої схсни, А само "володіння 1:&уке*>ыи способами аналізу тексту "об-ке^ус" силви суб'єктивності .збуджує бажоння протиставити категоричності оцінки розсудливість доказу".*

Усттло&кй на цілісний гне лі з твору г.тїдеєтьск гаді .коли кок-поі-'у рі.екю проникнення в тексу відповідає той чи іїетіий домінуючий г дькиА момент вид діяльності .Ёрз розуміння характеру протікання кожного З НИХ У системі критичної ДІЯЛЬНОСТІ,МабуТЬ,НЄМОКЛИЕО говорити про її іфирс.ду.Бсе те спільне,350 властиве пізнавальному ьідбиттю.не виь-лвчае принципових відмінностей,коли мова йде про дослідження соціальних і природних-яв.ііг,, Вони поі>и;гзані їлиамперед з особливостями суб"ек~ тнп-оС"«к-г!іих відношені, .методу мізчєійш.Тоцу виділййгь пізнання природне .технічне.соціельнеЛ до кожного з них кояча застосувати загаль-ноютодохогічкріі принцип К.Маркся:,!Ііі природа ц об"єздишом? смислі, ні прмред'- г< субъективному сулелі бегпосррєдньї: не дала гадській істоті сг.екьатн’-.н способом”.** Саме по собі це ставить під сукні в їгер-джекня про несумісність анаьь про природні та суспільні явища і г.ро-цеси,ьсліі естзднім в: дмовляат-ь в науковосгі та об'єктивності,

5ілоссйськкй,вкс-ио.чічнкй ,гуі.:<ші тарний типи пізнання , до локшачи 'один од.чоі’О .дослідауить о різних боків об“ентг.вн1 факти суспільного 2иття;в ніг.-: з- ріаннн стуленая вірогідності та пергконлявоаті вийориа-тоБу.-Гі-ься иатслатачні едтади.Ик ч». кр.ірсдкйх,с-гк і а суспільних нау-

* Еер.'*лув 8.И. і Еочарев ,-иГ. .Сурсжеь 8.И. <-удо«єстгвиная

^ криги^ц; - К.1. ,1902. ~ С.44.

* Парке К. йа рашш произведший. Н, ,1655. - С.6§2~*

ках збігається а загальних рисах етапи отримання і спитого он-жня. Соціальна реальність в пізнанні - не діяльність,де-суб'єкт -ходить о об"скт, catie тоиу'все зводиться до розуміння сутносгі ла%ини.

Щось подібне відбуваються і при биьчснні природи.однак протистояння суб"скта і об"екта тут біль'я виразне.Ііриннип діяльності ь загальні!! теорії соціального пізноння виконуп евристичні *уншіїЛ в притиш особливо помітно .холи еуб"ект відходить зі д ь.тг.сне наукового пізнання -"псе про об"сит”,у бік пізнання буденного - "все для суб'єкта” . -

Головне полонення матеріалі стичної діалектики я rt мс.'одч пізнання “ "об”схттність розгляду" - я одіиковіЯ мірі застосовується і в суспільних,гунанігарних науках,де результати також гонинні бути інтерсуб^єктні,тобто незалежні від конкретної людини, точніг.іе,не належати тільки ЇЯ.Цьому сприяє інтиР. валливир принцип пізнання .якіііі орієнтує на пощук інваріантного,типового в сб"ектах ,якцентув увагу на їх загальній значикюсті .невигіадісоьості .гносеологічні? необхідності існупання.Питання п тому,як ці принципи реалізуються,бо категорії діалектики виявляють в повній мірі сеою значимість і універсальність саме 0 конкретних науках .стверджуючи їх право ззаглтися такими.При цьому будь-яка форма кашгретно-наукового пізнання з Філософської точки зору о результат взаємодії суб"єкта і об"ситаЛ без зпгальнофі-лосафсьхого тлумачення понять ”суб"окт’* і "о6"є:їт",ч тя-ток похідних від них-”суб"єктивне" та "об”є!ітквне, неможливо зрозуміти ме:яу та ступінь об"&ктивчос?і трьох і.чеііх складових літературно-крнтзішої діяльності :засіб Діетод/, пронес /інтерпретація та спілка/, результат /судження/. . ' '

З.йтвність суб^екта - умова об'єктивності пізнання.

Сучасне трактування парних категорій "суб"скт" і "об"єчт" пов"я~ оанв з ім"ям Канта,вчення про них в роботах німецького і’ілосс-fa вперше стає теоретико-пізнавальнов проблемоп.У Канта,як і у Регеля, оуСґскт - не пасивний споглядач,гносеологічний Робінзон.а діяльна особистість. Однак це зовсім не означає,як вважали деякі ^ілосоїи -ідеалісти,ідо еуб"єкт ма? якості надприродні ,а весь світ - його продовження.Співвідноснії,корелятивні гносеологічні категорії "суб"ект" і 'об"окт'’ вже з цієї причині! не повинні протиставлятися,або утверджуватися одна за рахунок іншої.Спосіб їх існування - системність.Вірно зрозуміти їх спіїзіquoin? чия нотна ли:пеу виходячи з кенкретно-історичного ріпонки основного питання ^ілосо^ії,а визнання мгтеріапьної єдності світу стяг однією з на? важливі тих уміа Рсго об'єкти» г,го пітишя.П свов чг-ргу ,сс-

новое об'єктивності гуманітарного пізнання і,зокрема, сталості літературного твору с "неповторне індивідуальне втілєння загального родового змісту людства та сбіту"/М.ГіршманЛ

Для пізнавального відношення оііділеннясуб"єі«та та обмєкта обов'язкове,але вже за рамками гносеологічного протистояння різниця мій. ними відносна,В залежності від обставин бони можуть мінятися ролами. Скажімо,суб"єкт,в?гчча-іОЧИ індивідуальність перетворюється в соціальний об"єкт і залишається ним в'процесі самопізнання,Діяльний підхід - системоутворюючий початок у динамічних відношеннях між суб"єктои і объектом.Говорити про суб"єкт в онтологічному розумінні не можна,Оо народжується він як . об"єк\",а субъектом стаз лине тоді,коли перетворюється- в особистість .котра цілеспрямовано пізнає і активно діє у відповідності зі своїми інтересами.надбанням котрої стала культура минулого. • -Суб"ект у філософськоцу розумінні - категорія,яка має соціально-гносеологічне значення.Володіючи свідоміств та мисленням,суб"єкт формується в процесі самоствепдженнл і соціалізації,в повсякденній глттсдіяльнос-ті поступово виникає його психологічний образ з рисами загальними то ■ особливими,розвиваються здібності.Як творець,суб'єкт здатний дб само-детермінації,що обумовлена протиріччям індивідуального і суспільного в ■ньому,його протилежністю власній сб"єктизкій визначеності.

Лміае людину мол;на вважати субъектом свободи-відповідальності .розумної діяльності,суб"ехток психологічним і юридичним.Правову відповідальність, за свої діяння несе лиие особистість.котра сама зробила еи-бір.між можливим і'допустимим.Коли суб'єкт '‘розчиняються" в суспільному^ замість нього виступає колектив .товариство, партія, навіть тодство,. то вноособлгїзться пізнання,твориться беззаконня.Подолати гпарадокс, су-б^ектИБНОСті” піэнанял могла тільки за умов визнання взаємопроникнення логічного і ійкісояогіадогс в еуб"акті .Водночас,деякі бчєні.какагаачиеь ' уникнути крайнощів психологізм,нині виступають за гуманізовану гносеологію. Навіть у суто теоретичному піги&нкі .концепція гносеологічного суб'єкта виенаеться не вичерпаною,там більив-влітературно-критичній діяльності .Особисте, відповідальність критика /як ніра його свободи/ є рз-’• гугятером {і.)РО творчої діяльності ьке тоді,коли здійснюється вибір методу інїєрлроталіх.їцо едеяваткяй внутрішнім закономірностям предметі,з яким він перебупаз у відношеннях "свободної бе-лежності". Істинний критик, котрий оперус не кількісними,а якісними критеріям,8ДйТНИЙ Естанов-двватн кнькй.діалогічний вг/'язох з іншими суб'єктами, в тому числі з власним. ня",до якого він неодмінно звертається в акті сприйняття.Але,в першу чаргу.ним стає сам твір-як втілення неповторної авторської індкві-

дуальное?і,або суб’єкта творчості."Гносеологічний суб'єкт, - підкреслював М.Бахтін, - здиний не передбачає існування будь-яких інших суб'єктів,не може вступати д ними у відносини".*

Критик' - суб"єнт творчості,пізнання,семотворення.Плідність його зусиль залежить від вміння бути самокритичним,правильно співвідносити емоції і судження.Самороздвоєкня суб'Єкта, бажання стати в "третю позицію" подо себе і о5"єкта,глянути зОоку - вадлива передумова об"-ективностіпізнання.бо саме тоді суб'Єкт має можливість внести поправки в хід аналізу,співвіднести їх з об'Єктсм,який залишається при цьому "річчю в собі".Об'єктивність досвіду людини залежить,крім усього, і від такого вміння ставитися до себе як до особливого об"єкто,яккй володіє свідомістю,а',відтак,і самосвідомість.Творчо зростати моу.и исо-бистість,адвтна до иеупе£ед-*енсї самооцінки,здатна зьільняіася "х;тл випадкових прш.:х думки".

Суб'єктивний фактор в пізнанні - не синонім волюнтаризму і свавілля,неповноти,неточності та тенденційності,він цілком сб'Єктивне свідчення утвердження особистості і запорука неспівпадання образів,ио виникають,з об'єктом відбиття.Унікальність суб'Єкта - в його здатності вибирати засоби і мету діяльності.уособлювати всі її види.Пасивність і конформізм деформують сутність суб'Єкта,позбавляють Лого атрибутивних якостей.Отримати цілісне уявлення про суб'Єкт мо^на тільки з урахуванням його активності,тобто фізичних,інтелектуальних і духовних можливостей,які реалізуються в конкретній діяльності.Активність - діалектична сдність об'єктивних умов і суб'єктивних даних людини,що виявляються в конкретній ситуації з метою задоволення своїх потреб.Причому роль суб'Єкта послідовно зростав у відповідності до його активності,вона,п свою чергу,стимулюваться арсеналом засобів дослідження, що теж постійно збільшується,а такот залучення до сфери життєдіяльності все нових об'єктів.

Сказане вище підготувало до сприйняття об’Єкто як певного предмета,на котрий діють ззовні.Таке стаіГогиі!,е факту,явища,речі поза суб'єктом характеризує саме об'Єкт.Предметом він стає,коли його залучають до діяльності,яка необхідна людині.Метод дослідження виникає в ке при^ виділенні предмета з'об'Єкта.В діяльності об'Єкт перетворюється В предмет,який входить до його структури і водночас"заміііюс"ііого у відповід ності до установки конкретного дослід’кення,Знання про предмет детерміновано об’Єктом,він у взаємодії з суб'Єкіом створює предмет як результат діяльності .Взаємодія, сдність рівноправних категорій "оуб.'Єкт" і "об'Єкт” - особливість предмета мистецтва,а такої: і критики. .

^ Бахтин М. Эстетика словесного творчества. - М.,1970. - С.20о.

. Об'Єкти гуманітарного пізнання - продукти свідомості людей.духовні цінності,Вони діалогізують пізнавальну ситуацію,оскільки самі розглядаються п ній як суб'Єкти.Сама природа гуманітарного пізнання діалогічна,! с .о тому усунути с/б'ЄктиїмиЯ фактор у гуманітарних науках неможливо.’’Туг січі об'Єкт дослідження має еуо’Єктизне вимірювання,тут "ді'х" оекгвз "дух",суб'Єкт пізнає суб'Єкт". ^Митець утверджує свою волю,суб'єктивність у фермі тж.су ,при цьому вій спирається на ' реальність оо'екта.вле не гюслгас ьа його сутність.Вона і стає підставо» для майбутнього діалогу з читачами.їх суспільний інтерес до твору надез об'єктивності висновкам критики,яка зьертаоться до нього. Загальний об'Єкт неоднаково сьрнґ'ііазться письменником ї чктач£»;и,провокує їх не тільки до діалогу, але ії до !’внкття" показової для ситуації пізнання напруженості .Б цьому розумінні мистецтзо ке самодостат-. на,не иоує замикатися в сгиопігнаннг,як це іноді намагаються виставити.Письменник присьоюз та засвоюс необхідні і значимі для нього об"-єктиені якості о6"екте:сам стає його кіров.Відбувається злиття субъекта і обивктк,а предмет,що входить до системи їх взаємодії,так чи -інака» наділяєтеся об'Єктивно-суб’Єктизними якостями.Таким предметом для критики стис тпір.І тільки сторонній,зовкіикій спостерігач,котрий знаходиться пока систсмсз "суб'Єкт-- объект",елриЯмае твір в основному о об'єктивного боку.Питання в тому,наскільки доречне таке ставлення до мистецтва,якщо,зрозуміло,це не свідома установка.Ясно одне: предмет у такому випадку стра-гвй якісну визначеність,а щз точній,— поза суб'єктом сприйняття пін ьозсіи перестое бути таких;,

Худзкиз ТЕорєнкг як знакова система /текст/.естетична дгніеть Існуй Об'ЄктИПІІО .нєззлє кно від особистості ,ЦО ЙОГО сприймає.Воно не стільки матеріальне і скільки само об'єктивне .Однак це г,з Чгохпиьість", "почато;; онтояогії’:твору,і чихач,котрий присврюз його як пресет,не створює,* ьідтворйе один г варіантів художньЬї системи,чия багатозначність і діалогічна різнсспряус'ваніо.з'ь нібито прогрьмувться авте-рои,Ко ьипадковоМр іноді• нвзызьать 'Єб'Єктнвоїткку суб'єктом" .Текст пяпралістичний,сі:іьчкнний за обсягом і нескінченний за змістом,а тво-рск він стає у сьідойості читача.Текст організує сприйняття,обмечуе і зсдночас пробудчуе творч| «сжіивостй критика,при цьому текст залишаються для нього засобом сомоактуалізаці\\/Єб"вк?ивнов істиною",не-оапаргчним крьтврізи адекзаашоті еудаень і оцінок.У вигляд* задуму

^ Коруно в А.К. .К^нтатов В,В. Диалектике социального познания. - М,, 1983. - С.266. .

твір завжди народжується раніа тексту,лк "ціле раніш часток",тему в ньому завжди з "нетекстовий контекст"/М.Бахтін/.Ігнорування контексту реальності ;всього' того.,що супроводжувало виникнення задуму, збіднює,якшо не перекручуо,аналіз. .

■ Творчий потенціал критика.доцільний характер його діяльності, освяченої ідеалом.сприяє відтворенню предмета з його можливому,на-лекноглу вигляді,коли дослідник відштовхується саме рід контексту реальності.Спонукальною причиною критичного ЕІдгуку.як правило, стають актуалізовані суспільно-естетичні потреби,соціальні конфлікти, протиріччя.Тобто,час є спосіб вираження людської суб’єктивності^Художній образ у ТЕсрі письменника - системним об'Єкт спілкупання,пізнання,складно єдкіст'ь объективного та суб'єктивного,сьогочасного, минулого та майбутнього.Різноманітність тлумачень.рівень спілкування та глибина проникнення в образ залежить і від його багатозначності, і від досвіду,професіоналізму критика,від того,наскільки художній світ митця викликав в Ного душі певний резонанс.!.зрозуміло,"пізнання тут потребус не виключення,а включенім в свої результати змісту особистості,що пізнає".* ■ ■

Два диспозиційних поняття "суб'єкт" та "об"єкт" - основа існування категорій "суб"єктивне" та "об'єктивне”,і,відповідно,другі виражають якості,визначення перших.Об"вктивке та суб'єктивне-можуть включати в себе елементи матеріального 'і духовного^виступати у формах стихійного та свідомого.водночас ці поняття не тоточні категоріям "матеріальне:і та "ідеальне".Сама свідомість об'Єктивна за своїм джерелом - дійсністю,за умовами формування - історичною практико», за логічною сутністю,що складається на основі законів мислення.Об"- • єктивно детермінована і сама суб'єктивність'особистості,оскільки багато в чому обумовлена побудовою органів почуттів,нервовою системою, рівнем розвитку індивіда,пізнання в даний момент.

Принцип об'єктивності зовсім не означає,що можлива "безсуб'Єк-тивНа" інтерпретація дійсності.Тільки через істинну суб'єктивність стає реальною більш висока форма об'єктивності,і вона показова саме для мистецтва.Свідома суб'єктивність набуває в мистецтві значення • ^ об'єктивного факту,а їх накопичення сприяє створенню багатокольорової та багатогранної картини навколишнього світу.Адте загальнолюдське завжди розкривається в мистецтві завдяки індивідуальним виявленням духа .Л.Лихачов вважає,що саме вивчення власнЬго суб'єктивізму в шлях

* Гиршман М. Путь к объективности.// Вопросы лптерптурь. ~ 1978.- йі,-

С.245. ’ ■ ■ ■

до об'єктивності.* Суб'Єктивне похідне бід об'єктивного,форма його виявлення,але калечить завт.ди суб'Єкту,а його досвідом,інтелектом, полям,емоціями,духовними та моральними принципами.Пізнання завади збагачується за рахунок фантазії’,інтуїції,передбачення,уяви суб'єкта.Б цілому,на чуттєвому ступені пізнаний суб'єктивність знання очевидна,на логічному - опосередкована.

Психофізичної) основою суб'єктивності є здатність нервової системи затримувати увагу на незрозумілих фактах,явищах,при цьому активізуються можливості та попередній досвід особистості.Психологи не ввака-ють суб'єктивність-дефектом пізнання,це лише форма 0бк5КТИЕН0Ї істини,! тільки абсолютизація суб'єктивного руйнув уявлення про неї.Суб'єктивність пов'Єзика нееампергд я активним ставленням лоцнни до світу,воно реалізується у виборі з-осоОіь,мети,фори актуальної діяльності .Діяльність - показниь соціально-психологічної активності особистості, інакше кажучи,міра її суб'єктивності.1 тоді об'єктивне - це результат минулої суспільної діяльності„що опредмечене.Взагалі,проблема суб’єктивності розглядається на тільки як ключова у будь-якій формі діяльності.пізнання,але і. в поступовому русі.прогресі,де роль індивідуальностей ке мочена приманиувати, _

4.Сде!шігка гуманітарного пізнання. •

Оте,в-об’Єктивнсму ніколи ив згасає суб"вктивнс.Грань мі* суб’єктивним і об'єктивним досить відносна,але вона існує і свідчить про протилежність цих категорій.Б результаті.пізнання об"вктивнє стає змістом суб'єктивного .яке надає.йому суб”ектиЕііо-логічноїформигтоб-?о знання за змістом не належить ліщині ,ала оформлено воно у вигляді "ді;: ДСЬ.ЧИХ відчуттів,думок.Тільки виходячи з діалектики об'єктивного і еуб"вктивкого слід пояснювати рух мистецтва,його оновлення,необхідність,якісну своєрідність та цінність.Езаемовіднсиенкя мім об'ЄктиЕ-чи>< 1 суб'єктивним ’иот.ііа' уявити як чергування стану напруженості та рівноваги,г;о відбувається на основі об'єктивного .Діалектика об'єктивного та суб'ентирного вияьля.вться ко а пізнанні ,не в сб’Єктнгко-іет.Ш'-ноку пнонні.іцо отримане,а в практичній діяльності -'у втіленому знанні, досягнутій меті. . • ' ■

Суб'єктивна ,людське мета та об’Єкт,яким зона визначене,завжди опосередкована методом,зяг.рядцям досягнення ці б і мети.Багатьох при-хіільникіт1 >■ а к точка зору.що яки» нгтед-такий і результат. Інакше' кажучи, «етоК-перЕик;!ий;як ьссіб пізнання пін пов"язув разом суб"зкі і об"-

^ Лихачев Д.С. Еще раз_о точности литературоведения. // Русская литере їура. “ 1У8І.~ Лі, - 0.81. ’

ект.Першому, він належить,е на знанні законів існування другого формується.Суб'єктивне в критичному методі тик чи інакше детерміновано об"єктивною даністю твору,а завдання аналізу - вивчення різноманітних форм цього зз”язку.В художньому методі суб'єктивність виявляються більи наочно,тут багатства життя відбивається,перетворюється в індивідуальній неповторності,на відміну від науки,яка відшукує інваріантне в явищах і предметах.Збличув науковий та худокній методи спрямованість на істинність знання,опора на діалектичне сприйняття дійсності,спільність принципів відбиття світу,адекватність якого перевіряється практикою.В обох випадках,"не тільки результат дослідження, але і шлях,що веде до нього,повинен бути істинним'.' *

Система літературно-критичного методу складається із .загальнотеоретичної /філософської/ та спеціальної підсистем.Діалект ика художнього образу обумовлкв складність вибору методу.В основі його ке тільки логічні операції,але й естетичне перебивання, - звідси досить велика імовірність помилок у критиці^Особливо,коли метод вважають незмінною структурою.Вибір засобІЕ та форм,принципі в та критеріїв аналізу- похідне від завдань,що поставлені,суб"екті*Ений бік наукового методу.Тут зін конкретизується,за рахунок творчої активності критика відбувається Оновлення,розвиток методу.Зв"яаок спеціального методу з загальнотеоретичним рухомий,діалектичний,і лише у випадку їх органічної єдності критичне судження виникає як підсумок,рівнодіюча різноманітних підходів,точок зору.Майстерність критика,томі* всього іншого, - це певна сукупність засобІЕ пізнання,ступінь свободи володіння ними... А всі. спроби "уніфікації" методу,як правило,залишаються безплідними,Якщо діалектика передбачає'розглядати о6"єкт у сукупності суперечностей,в русі,в розвитку,не автономно,то мінливості предмета повинен відповідати певний гнучкий апарат понять.Категорії діалектики перебувають у стані постійного взаємного переходу, становлення,"до дозгскяе за їх донсмогоп відтворювати об"ективну картину розвитку предмзтьХ)сновою для складної єдності в критиці зага-льнофілоссфського методу.,категорії якого моделюють динаміку суспільного УКТТЯ.Т' аетсду опаціального б синтез їх понять.

В дисертації наголошено:саме метод,а не об"єкт конституюють гуманітарне пізнання в комплексі соціальних Наук.Об'Єкт в даному випадку - підсумок лядської діяльності,суб"октиркий за спосп природо^ а ось мзтод втіл:сє діалектику об"ектирного і суб'єктивного в пізнанні,

* Маркс К.,Энгельс Ф.Соч. - ЇД. - С.7.. .

а’х>,інакше кажучи.дозволяє поєднати теоретичне осмислення об'Єкта и особливостями його самого то особистості, яка пізнав .Інша природа об'Єк та та метода позначається на розумінні об'єктивності гуманітарного пізнання.Багатство духовного світу суб'єкта передається об'Єкту, він набуває цагальнолюдського змісту,виходить за власні межі та здійснює зворотний вплив.У’ взаиминах суб'Єкта і об'Єкта останній перетворюється на справжнього суб'єкта.виникає ситуація діалога,спілкування.Схема гуманітарного пізнання,у більшості випадків,має вигляд "суб'Єкт-суб'Єкт".Відповідно,"діалектика гуманітарного пізнання така, що адекватне розуміння суб'єктивного стає можливим лише через аналіз його зовнішніх об’єктивація,які виступають у вигляді тексті в.знаків і символів,словом,у вигляді мови".^Художній текст об’Єктивуе знання псс лсцину та суспільство в усьому багатстві уііттєвих проявів, в ньому шіраздаться закономірності,які цікавлять псі гуманітарні науки.Вони * знаходять у літературі тільки їм притаманний предмет.Літературна критика не зазіхає на автономію цих наук,а,виходячи з онтології художнього твору - головного об'Єкта критики,має всі підстави інтегрувати нетоди гуманітарних дисциплін,будувати на їх основі власну методологію.

Оцінні відношення - одна з головних ознак гуманітарного пізнання Власне,з оцінки і розпочинається пізнання предмета.Оцінка і розуміння діалектично взаємодіють,ось чому розуміння є завжди оцінка,а філологію дійсно можна порівняти зі службою розуміння.В філософському плані розуміння - це соціальио-детерміноване,суб'єктивне уявлення про значення і зміст предмета/насамперед,це суспільно-культурні та істори чні факти/,що склалося на підставі оцінного знання про нього.Зрозуміти - значить зуміти пояснити щось,а це - привілей людини, особливісті-гуманітарного пізнання.Не протиставляючи пояснення і розуміння,слід підкреслити оцінний характер другого,оскільки про нього можна говорити ..лише маючи на увазі результати життєдіяльності людей,які керуються суб'єктивними мотивами,дбають.про свої інтереси.І хоча пояснення також виявляє закономірності,підводить окремі випадки під загальне правило,воно не враховує суб'Єктивні думки об'Єкта,бо такими для нього залига-тоться в першу чергу природні явища.

Психологічний механізм розуміння грунтується на принципі аналогії власного "я" з іншим'"я” і навпаки;інакше кажучи,розуміння - це надання смислів тому,що необхідно зрозуміти,виходячи з власних знань'

^ Коршунов А.М..Мантатов В.В. Диалектика социального познания. - М., 1960. - С.313. . -

та досвіду.Від них,прілості людини в цілому залежить глибина розуміння .Потреба б ньому - на тільки вихідний момент мислення,але і одна з'головних умов існування людини взагалі .відчуття не-о повноти буття. Проблемна ситуація ',розушння-иерозуміння"особливо характерна для іктерпретеції/кеясне,попереднє розуміння/,діалога,коли ду-ке відчувається неспівпадіння досвіду співрозмовників і драматизм ситуації неможлива' "зняти" навіть за допомогою такого засобу розуміння,як спільна мова з її властивістю понадіндивіпуальності.Мі* тим,тільки принцип ціолога дозволяє розкрити внутрішню сутність розуміння.

Психологи розглядають розуміння як регулятор повсякденного спілкування ладеіі,що випиляється у співпереживанні,співчутті.Розуміння -феномен практичної свідомості.онтологічна,а не гносеологічна характеристика суб‘'октг,я.ча свідчить насамперед про Його творчий потен -•діад.Відповідно,з ''презумпції нерозум1ннп"внход!'Л’ь в своїй діяльності ко.«ек крит;;к}кст]/!ійпраг'к0 істини,прагне осмислиш «вгіьяйй аъторсыии, зміст.Встановлюючи зв"язок розуміння мі:х овтором і собою,критик створює умови для 'конгеніального смислопородгення в акті сприйняття’’.Критичний СН6ЛІ2 е принципі ніколи не сбмечуоться інтерпретацією Б%в зрозумілого,це завжди процес більш поглибленого розуміння хуДОУНЬОГо світу твору,so відтвораз його тексі.Читання ьі:е орієнтовано на розумінні: тексту, воно і став умово» для наступного аналізу ..Динамічний, ціглсно-індчьіду&льний характер розуміння .коли синтез домінує, над аналізом,позначається на гуманітарному за свссл суттю пізнанні в критиці.Твір завжди потребує- "штучної роботи розуміння"/Л.Баткін/,що забезпечує; проникнення в його сб"активний зміст,літературний контекст. Для цього критик повинен в тій чи іншій мірі проникнути в творчу лабораторію митця і стати конгеніальним йому.відтворити за ним всі етапи втілення задуму.Комунікативна спрямованість мистецтва закликає до подібної слігтворчості.Творення письменника,на Еідміну від закритих текст г в, як і можна л:іае тяуіи&чити, розуміється саме виходячи з його змісту,а вік передбачав .різні варіанти значень,що виявити в достатній мірі складно.Очевидно,різні інтерпретації тексту не мають нічого спільного з повільністю критиків,їх суб:!єкти?на активність спрямована на реконструкція задуму і втілення с їх єдності та конкретності.

Переконаність в певних істинах нароц'куетьея тільки в процесі глибокого ,Рсеосяіткогп розуміння,Ось чему діалог,в свою чергу,п>іредбачоо не ТІЛЬКИ розуміння сторін,але і досить коротке протистояння,зіткнення і урахування протилежних,навіть ззасмоеиключних точок зору,його ефективність «йле-;ить від 'ОТ'УПЗНЯ володіння опонентами культурою ве-

дення полеміки,ширше - від моральності їх позицій.Внутрішня правдивість,щирість,сумлінність,коректне цитування чуких думок,підкреслюють дослідники гум8нігарно"опізнання,набувають в ньому, гносеологічного .значення,стають ознакою науковості,і не стільки об'єктивності, скільки глибини розуміння.^ІДо знову ж таки свідчить про немо:*ливісті елімінації суб"екта.його доброї та злої вол і, вміння слухати і чути, співвідносити прив'язаності,чутливе сприйняття з пафосом наукового мислення,яке потребує перевірки висновків і узагальнень,пошуку істини. • • '

Так,знання на різних етапах різною мірою суб"ективне.однобіч-. - ■ . . / не,і все це мо;ша подолати на шляху до істини тільки завдяки активності су6"екта.0б"єктивною істиною митна опанувати за рахунок зусилг волі суСєкта,істина не “залелить від нього за змістом",але належить гавнди все к й ому, тобто індивідуальна за характером. Людські "вимірювання" предмета,при будь-якій глибині розуміння,залишаються за змістом багатозначними,приблизними.Лаконічна та однозначна мова науки як об"скт забезпечує методу точність у звичайному її розумінні.Але цього не можна сказати про літературу,її чиву мову,коли доречний цінніс ний метод,який зовсім не нобличуо до точності у загальноприйнятому, фізичному тлумаченні.Д.Лихачов пише,що точним,або істинним,знання моте бути в тих межах,які допускав сам об"окт,а "худо-кнл творчість'1 "неточно" в тій мірі,в якій це потрібно для співтворчості читача,гля дача або слухача". '

Літературна критика як діяльність-пізнання втілвс діалектику думки і почуття,знання і цінності.Конститутивною її ознакою слід вв* жати ціннісний підхід,опосередкований гносеологічними і соціологічними установками аналізу.Суб"сктиБІстські погляди,як правило,виникають на грунті допустимості повного злиття суб"єкта і об"єкта,невміння або небажання розмежовувати сутність та існування останнього, перебільшення ролі особистості в формуванні сб"єкта,а також активності суб"єкта,що пізнає.Яким ке чином активність критика,від якої в значній мірі залежить о6"єктиеність його суджень,співвідноситься з діалогічним сприйняттям тексту?Ад«е для даної ситуації характерна рівноправність суб"ектіводним з яких стаз твір в акті цілісного аналізу.Відповідь слідіііуКатйі в особливостях механізму художнього спрі

йняття,і в основоположних принципах цілісного аналізу.

^ Кориіунов А.М. .Мвнтатов В.В. Диалектика социального познания. - М.

І9С8, - С.63-65. .

Лихачев Д.С. О филологии. - М..І9П9. - С.20-29.

Глава И. Діалектика системно-цілісного аналізу.

Глибина розуміння художнього твору залежить від здатності критико до цілісного аналізу,який розпочинається вже із' сприйняття.При цьому текст актуалізується у відповідності до реальної суспільної ситуації з її часовими і просторовими межами,набуває художньої конкретності завдяки досвіду,почуттям,асоціаціям реципієнта.У сприйнятті відтворюється та пізнається модель дійсності,що репрезентується текстом ЯК МИСЛИМОЮ реальністю,! тому ЧИТ6Ч розуміє всю її умовність. Твір у його повноті.відмічав М.Гірідаан, - це "двоєдиний провис втілення світу в художньму тексті і перетворення тексту в цілісний світ."^Завдяки цьому мистецтво виконує одну з найважливіших своїх функцій:цопомагас людям подолати обмеженість,однократність свого існування. '

І.Від критичної установки - до позиції критика.' ■

Сприйняття - не дзеркальне відбиття,а завади праця,зусилля,глибоко індивідуальне за своєю емоційною напругою,в ньому поєднуються чузтеее та теоретично пізнання,переживания та осмислення,оцінка та розуміння.Свідченням професіоналізму критика а еміння зберегти емоційну тональність сприйняття,бо "ніякий опис або опосередковану характеристику переживання не мо.чна порівняти з самим перекіїЕбнням'.'Як -що,дійсно,в думках людини немає нічого такого,чого б не було в її почуттях,то можна зробити таке визначення критики:це насампе-

ред талант осмислення суб"ектсм емоційного сприйняття мистецтва.Розуміння,на відміну від сприйняття,яке тільки припускав дещо,враховує об'єктивні характеристики предмета,а його параметрами з точність, повнота,глибина,виразність,обгрунтованість.Почуття надають сприйняттю властивості пибірковості,відносної сталості в цілісному від--творенні предмету.розуміння надає йому «відомості та узагальненості, системності.Думка доповнює почуття,надає переживанню нових відтінків, обагачув його,

Бсля митця організує і сам текст,і його сприйняття.Объективна даність тексту захищає його бід суб'єктивістського сприйняття,водночас регулює творчу активність того,хто сприймас.Твір виникає разом із суб'єктом сприйняття,він являє собою єдність суб"є::тпвн<іго /свідомість реципієнта/ і об'єктивного /зміст твору/.Відділити суб”єк-тизне БІД об'єктивного мокна при переході від чуттєвого сприйняття до абстрактно-логічного мислення,зід знання інтуїтивного до теоретично обгрунтованого.Активність як специфічна риса свідомості суб"з-

I -і , , • •

* іиргааа ^-Н.Литературное произведение.Теория и практика «нализа. -

М.,1931. - С.9. '

ктадіяльності найбільш порно розкривається у сприйнятті .Воно спрямовується, стимулюється за рахунок естетичного смоку,який, у свою чергу,характеризує суб"єкт з ” :чки зору його потреб,ідеалів.У відповідності зі смаком відбувається відбір об'єкта сприйняття,виникає йоги самостійна оцінка.1 хоча смак зовяди індивідуальний,за своєю природою він об"єктивні!Й, бо формується в процесі діяльності на підставі загальнолюдських уявлень про'прекрасне та потворне.Теоретична оснащеність критика та його смак взосмообумовлені.Оцінка смаку - не ірч-ціоиьльнз обо непередбачена,Еона виникає на основі попереднього досвіду суС'екта,осмислення своїх симпатій та антипатій до певного предмета,-рештою,розуміння законів його існуванні:. ,

Усвідомлені ' естетичні потреби та розвинений смак визначають не т;льки інтереси,що конкретизують активність суб"ектл,6ле і трансформуються у фіксовану критичну установку.Через її механізм функціонують смаки,установка випереджає діяльність,завдяки чому активність суб"сі'та набуває певної спрямованості .В установці,на підставі знании пре о5"єкт і емоційного ставлення до нього з Соку індивіда,прогнозується здатність першого задовольнити естетичні потребі; другого.Людино не мэтс вийти за меті своєї суб"активності.власного досвіду,бо ц.чн цього необхідний більш всеосягший кетод.ніж то?,яким вона реально воло’діє.ОСекгивацп; суб"єктивного відбуваяться у взаємодії з предметом,цілісне та адекватне сприйняття якого залежить від установ кк Д>нухрхсиьиі готовності до даної діяльності .В установці в.::е об"єк- ' тіївно усвіцомлйстьси можливість досягнення по с гавленої мети і тому вона орієнтує на об"єкт,якиП максимально відповідає духовним,естетичним і психологічним запитом суб”є;ста,готовий найбільш повно "розкритися" йому.Тобто,передумови глибокого розуміння та адекватного сприйняття з в'ке б установці,в ній таког закріплені моральні приписи суб'єкта,варіанти його понеділки .в майбутній цілеспрямованій ді-яльяості.які красномовно свідчать в'цілому про позиці-і критико,

Еитіе згадувалося,що моральні принципи гуманітарного пізнання набувають і в критиці гносеологічного значення.Правдивість,сумлінність,неупередженість,щирість опосередковано впливають на сб"ехтив~ нтсть,логічну суворість аналізу,доказовість наукових ті-,носків.Суспільна .моральна позиція завжди с результатом діяльності,спрямованої усередину суб"скта,точніш,самодіяльності .завдяки якій відбувається саморозвиток особистості в, єдності її іліряиїях та естетичних поглядів.В процесі такої самодіяльності грояснюоться індивідуальні моральні приписи,ідо узагпл1 июютьсл поняті пм "совісті-" ,у відповідності г.,0

кйХ ОуДуЄТ,ЬСЛ І ОЦІНЇіЄІЬСЯ ЬЛНСНа ЛОЬЄДІ1Ша.Ьоїо?іЩу ,«00 Чйїаііі При-повіді^необглдііи шанувати запоьіді,Довіра до obovo "ьиуїрііішьсі’і, голосу" »й до ^актору оО"ек'івьного,до відчуття цілого допомагає криїа-ку залишатись безпосередній,щирим.Щирість - чи не нвйголоішіва риса цоралького обличчя істинного цінителя аасседтьа.кка виправдовує »:а-зіть його неминучі помилка.

СтуїІІЯІ СЗСбОДІ*. критика Об"ЄКІИШіО обненуетьсн цілісністю сприйняття І глибиною лронп.'снення В сутність ТВОРУ ,Суб!'(ІКТі!ГНГ< -- даром со-иорвчлізації б кожному конкретному випадку.Шопенгауер говорив,що людніш ііожє робили так,як .хочо,але не мою хотіти та;:,як хоче.Принцип партійності став тин засобом,за допомогою якого намагалася,і явбез-успініно,!ірииуситіі емоціональну.яскраву особистість хотіти так,як тоги йкгіагзлв.Прагкіаїг'зи заступав собою о6"зкїиіійість,порушувався дина-иічіійіі процес "х?.мішя - відаї'овлуяания" влади та иитця.Чи могла ійи »ова про цирість в закону вшшдісу?Вш;вияЕленвя критика вмотивоване позитивною актизнісіи.якої слід чекали від кожної особистості,котра намагається максимально розкритись і,не втративши почуття.власної гі-дноссі,зилішітиея syьярекнов.£(р«:шс ,йки(і не має висіракдааиіс переконань, - позбавленні: права на самостійний вибір,приречений па конформізм .Партійність заохочувала,робила єдино ио.члиьин чорно-біле сприйняття овіту,м««02виїВ8.С-юїворивалась сама сутність соціальної активності індивіда,;tcpu і? виявлення,оскільки була порушена гармонія об"-гкііїнного /конкретна діяльність/ і сі’6"й;стизііого /усвідомлення власних інтерзсів і лотрео як сіицулів цієї діяльності/.Коли ж скінчилася пігараакз і:«ічі2,с-хзло ачвзал»гйі*,цо суб"єктивніеть - це не тільки ерудиція,обізнаність в теорії'і неповторність отвжю,але і,можливо в першу чергу,щир їсть Hu oohoss игральоості,готовність до покаяння, ку лj..т^ ра, інтел івентн істі,

0?кв , Л ПгвДОЗУ РНС-«РЙТИЧУ Ч ДІЙ ЧІНІСТЬ рогпочаийбїьоя З ПСИХОЙО-гччного яереживзннп специфічної фіксованої установки,яка реаліаузть-сч в аойііції дослідника,і динамічнії; схемах ррцеїііавио-ксиунікггиз-мої /читання - сприйнятіч ии основі естетичних потреб і смаку-діалог/ із пізнавально-оцінної /інтерпретація,оцінка.роз^івня ,судк єміяя/дія-ші0еїеи*йеім:и/ ьі:ду діяльності більш відповідає схема "суб'єкт -

і- ідцовідно с'^'екіно-нанравлена установка .другому - "с.уО"ект-зб:гект" ; об"йістпо-напраьле;;а установка,а порушення геоьшнії нік інша іркзі'однтг до ів оуС'Чкгкоігку та о<5чвкі-ивізйу.Уса-анопка на діа-i£!:‘.;w'f.y кідтслого аналізу гпріЦ|.с позбавленню деяких протиріч і ломи-|ОК,ХСЧ9,С;!ІА ПІД-рГ-Г-’іНТІІ • :,всебгчність" ■ І "цілісність - поняття не 'ізноаначиї. '

2.Аналіз тексту і діалог з твором.

Установка на цілісне осмислення твору лежить в основі сприй-ниття,Кого вже можна розглядати як аналіз,як виявлення творчої активності.Естетичне сприйняття фіксує предмет як '’ціле раніш часток",ця послідовність характерна і для художньої творчості.Словосполучення "цілісний аналіз"' в даному випадку означає спосіб зиечєнья,мотод,якнй лаокованийна діалектиці аналізу та синтезу,на аналогії з предметом, що пїзнаєтьсн.Цілісність - найважливіший принцип аналізу тексту,коли кожну змістовну його частину можна правильно зрозуміти лише в контексті цілого,зміст якого поєднує,інтегрує ЗМІСТ КОЖНОЇ з його частин Мистецтво об'єктивної інтерпретації полягає в послідовному,похапному аналізі й синтезі,не б коментуванні та описовості,а'в ясному ,пос-. тііному відчутті,що частина поза цілим не існує,вона завжди формується в процесі становлення конкретної цілісності і повинна розглядатися як її складовий елемент.Звідси аналогії акту виникнення твору з "к;шш життям","деревом,140 зростає".Саме цілісність надає творенню ’ митця органічності,в ньому проблема ніби вичерпується,а Його, якість стає лише опосередковано залежною від властивостей його частин.

. Якестетичний організм конкретна цілісність твору виникає в результаті взаємодії суб"єкта художньої творчості з об'єктом і адресатом - читачем.Цілісність - не формальна зв"язаність і обмеженість тексту,це об'єктивна властивість,обумовлена діалектичною єдністю конкретного змісту і сприйняття,в ід якої залежить здатність твору до само1 збереження і саморозвитку.Цілісність можна розглядати як гармонію форми і змісту,думки,ідеї та їх вираження,відповідності одне одному в єдності інтерпретації Та оцінки.Динамічна єдність ,взаємопер.еті-кання форми і вмісту схематизується,спрощується,коли увага приділяється елементом змістовний,а формальні лише згадуються .Як в самому літературному процесі створюється ієрархія письменницьких імен,окремії; ' творів /макроієрархія/,так 'і з кожному тексті існує супідрядність компонентів /мікроієрархія/,При такому підході цілісний аналіз є синонімом системного,а твір - цілісна система компонентів з єдиною організацією.! як систему його складно тлумачити об"єктивно,спираючись тільки на іманентні властивості,поза системою літературікто процесу, який такок неможливо звести до суми художніх явищ.

' ЦІЛІСНІСТЬ системі! понкрегизусгься 33'ДОПОМОГОЮ ПОНі.ТТії »ЗБ"йЗ-лу",а зиіно повної системи зЛзку елементів І ьад.РіиНЬ сприяє ви- ' никнешло у цілісного об'єкта нових якостей,яких немає у його чистин. 1 тому справжнім волюнтаризмом, слід лвояотг, спонтанні вторгнення в

текст заради опису його окремих частин,які непрямо позначаються на характері цілого.Системний підхід надає цілісному аналізу тієї самої "симфонічної супідрядності" і взаемообумовленості частин,завдяки чому зникає проблема'сполучення різних рівнів та аспектів,аналіз в більшій ыірі відповідає природі мистецтва.Таким чином,художній твір можна віднести до ідейно-естетичної цілісності,замкнено-розімк?-неної системи тексту та його вмісту,цо робить неможливий простий, причинио-наслідкоьий зб"язок між його компонентами.Така система є дискретною,вона здатна,не втрачаючи якісної визначеності,цілісності,змінюватися і саморозвиватися.Через системно-структурний підхід реалізується діалектика загального та одиничного в творчості,об'єктивний, загальнонауковий принцип повторюваності,пошук інваріантних характеристик об"екту.1 хоча системно-структурний метод часто вважають кон-кретизадієи метйду діалектичного,він все ж не підміняє останній і залишається е критиці допоміжним,ке виключає використання інших підходів,Системне уявлення про об"єкт - абов,Іязкова вимога аналізу,але все к воно не передав всієї якісної різноманітності елементів твору, діалектики мінливості та постійності в процесі його.становлення,об"є-ктивно-суб"єктивної сутності художнього образу.здатного до саморозвитку. ' ; •

Сама естетична потреба генетично пов"язана з потребою в спілкуванні^ зворотному ав"язку.Аналізуючи текст ян відкриту систему.критик сприймає його як систему відкриту насамперед для діалогу,бо власне тоді він і стає творсм.імова повноцінного діалогу - рівноправність суб'єктів,їх"різниця потенціалів" сприяв слілкуванню,яке неможливе мій людьми,котрі в усьому згодні.В концепції діалогу М.Бахтіна протиріччя,що активізує різноиаправлену діяльність суб'єктів,не зникав,а утримується,у аідповідносїі до принципу додатков.осіі,Спілкування інтєр-суб"єктивг!е за своєю природою,а це передбачає збагачення і лриино-кеніш знання за рахунок зусиль-кожного з партнерівхх унікального власного духовного досвіду, ■. . 5 ..

Цілісність,систеиніеть г критерії худокньості,а системно-цілісний аналіз иожна вважати тим зразком,до якого повинен прагнути кожен критик ,тіею вимого»,яку обов'язково слід враховувати при осмисленні, поглибленому розумінні івору.Тоді і відбувається зміна об"ектно-нап-разленої /пізнавальної/ установки на суС"єк2ио-направ.пену,спрямовану на спілкування,діалог з твором,осягнення всієї різноманітності його омііслі)ьДіалоГ(Що грунтується на розунінні,виключаа двозначність,ухи-льність,но;диріоть,передбачає самокритичність.єдність слева та діла»

До чого призводить нехтування.цих вимог,з дисертації розглянуто ка

прикладі публікації роману 0.1ончара"Собор" і,зокрема, ье матеріалі пронякнутої пафосом ’’цогзраення боргів" книги В.Коеєля "Собор"і пзс-коло собору",де крйїик простежив довгий,складами шлях твору до чие-ча.Нерівність твору самому собі,Кого унікальний зміст і цінність у ДІйЛОЗІ і КрНТИКОК КОНКреТИЗуЮТЬСЯ ь судженнях, в яких тією чи іншою мірою відбита діалектика об'єктивного і су 6"єкїішюго,стійкого та мінливого, однозначного із неоднозначного б образній системі книги,

З.Критерій оцінки - естетичний ідеал, .^ ■

Я її нога категоріями змісту та цінності неможливо зрозуміти Духовний світ Особистості,так без інтерпретації та оцінки не можна міркувати про ідейно-естетичну значимість твору .іі гносеологічному плані інтерпретація - це попередив розуміння і наступне нрсшікневіш б глибину змісту предмета,його "присвоєння11, заради отримання нового знаная.Інтерпретація,не адекватна тексту,позбавлене певності та значимо-

0 гі * і навкаї:"., дбайливе дотримування тексту надає їй чинності об"ек~ тиіного факту.Інтерпретація тексту завжди відбувається в рамках діалс річної ситуації»Ці рамки,а також предметна даліеть і єноту,обмежують «ожлизосїі інтерпретатора у добуванні кожного разу нового змісту.Ді-алогічність властива і критичному суджсик»,де г&свідчуеться позиція інтерпретатора стосовно об"гктз,змісту думки про нього.Ситуація діалогу підтримується такок протиріччям між однозначним судхеїшяи і багатозначним образом,тим,і якій мірі критик усвідомлю? це І ГОГОЛИЙ

не спрощувати його,відшукуючи аргументи лиіье на користь власних міркувань.Схематично такий діалог мого мати форму запитань та відповідей^ тоді їх діалектикою обумовлюється розуміння,його адекватність

1 глибина.

Цінність твору як синтез всіх неповторних,різноманітних,формально-змістовних його харакзеркстик стає основою оцінки.Об"ективнэ цінність у формі оцінки знаходить сього конкретного споживача і відносно-істинний іИ.рзз.Лле дак цього оцішіО судження потребує достатнього обгрунтування,системи аргументації.Оцінка об"єктивно детермінована і не вичерпується особистою реакцією на предмет,відправним моментом все ж таки є норма -специфічне знання,що історично склалося в художній практиці.Ось чому нормативна оцінка об"єктивна за змісто:. ,ьона /стТ/? для критика еталоном,основою власної оцінної діяльності,при дьо^у водночас виникають уг.іовп дл>. інерції оцінок.В оцінці цілісність твору отримує сьоерідне еквівалентне вираження,ци відповідає його природі. . '

£сісхвчнк»: ідеал - різновид норки,систеооугьоршчиіі,інтегральний

критерій оцінки тьору л сукупності його риалі-ши і.косхоіі і умилиш, критика про «охлішу дискоиолість.Спчцифіка ссїє нічого ідаалу - *’• .злитті дункв їй П0чухг.н,і.05й0чац аін е однією з 4.&р:.і' с>’0"скічіі>іюг0 ішріііСйіщ зроїйріччй аік кйіік і реажьаісто,вияьланнь аккшшсіі ові-доиоегі у ьідби'іїі с#сч;/і;чого свіїу.Ьін заваді аіс-зить х собі і'оьао знання,прогноз па иййбутнз,подібно гори йому ідеал .у порядковуе спрни-ііяіі'.ч дійсності,з реальність стаз прздквтсі» ілїсїоцїіа гідьш: у світлі йсїіЗТИчкого /ді-гіл;у.;іі.чии сзідчнгь про здагнісїь митця до лшісре-ддисчого дідо'йа-.гя,до гаорчої діияьносііІкрах;'.чиоГ зз евоен справо-тганіохю.Иадйвча оСекаианоги значення ідеалу у гьорі .висіімз.шйк тією чи ійиоо міроввідгворвв і і аяиекі конфлікти,ідеї,що призвали до виникне, чия і дна лу.

Коикрьтно-чуивче 2іілвиш ідеалу ь худошасау ссразі розиочинь-рїісв о ідеї.ь пкій зьанші оо"єктиеііої дііісносїі саіввідносіїгьсй & потребам! сус/'екта лереїве-ритії її лідловтдйо до власних усїа;іи£ок, чонлавосгер,плану.Рух ьід ідзї до ідеалу супроводжується звихнеа-гі:ш аосгрзктаосгі пераої ?а набуттям кшмреікості,іідавізуалі зова-ніїсіі лругиа.Ідоа» цсанг уявити як діалектичну єдність ара як ь, засвой із мєти.Кріа всього пін зедоьохьнвв і гану псгрос'у лвдши,ик ііос-ї-іан«й пошук ісгиие.Ргзсх з ідзев іа ідезлои,істина - найбільш висока рігань знання про предмет.Спрямованім ї- на істину - надзаздашш спраакнього ьчеаиго,8ого ціннісна установка.Алб цо.ийеашифод,гносеологічне розуміаай істини,коли оСектигність офмозлонз бдскьаг-місію об'єкту ,‘ке лелнтсти усі?«,ио характерно в нерку чергу для природознавчих дисциплін,З армійці,в гукайігарнш: наукзх поза г.оіребамп, і;ііирссаі:к,ціі!иоск:.:!і 8>биавзд істина розгли^зтисп по ї.:е*о,0св чо;.:у

з звсрі ідеал льстез ;:к дтзлекгчічиа єдність ісїииа,доОра,краси.

Тек.:г 2?ору ;-л:д ^лакагк "оо"і?ісгавною іахаис-ю”,гс<їі.о він иіс-■і'і'.'і-ь в собі о6"о:;ікі;:;у знання в наі'дідьшоку своєму еиязі Дигерпрета-ція,?роигоо»?ідоувазгу формі спілкуванні!,коли аргументи о?зрів >&пт& ке «ЗЕЇ аерогірку істшсгті естетичного ідеалу,ідеї,яка ле~ .гать в його основі,з ь результаті ьиникчо криіпчпе судкення,ще син-тсз;е результат»*, пізнані;?, і оцінки тру як "об'єктивної іогинп'ЧЦо еудчошт ,Т!«рзагг через .логічну оче£Іідлісті,переконайісгь сух5“енг8 відносну їсгііну,з покасозою для неї діалекі:ііною обсодоіного та відносного знань.Його ;ш ус»ча однозначно віднаеги ні до сб,,зкіивнсго, ні до суб"екїизнсго,бо ісхина 2 ньому взаємодіє з нииллкон,з усім" •їиі«{шо на відиовідае 0б"ьч:,ги£Н0му змісту предмзїз і дегериіновано творчою аотивніст» крагака.Однак понвлка на слід розглядати як ваду,

- зо -

випадковість,вони - неминучий супутник людського пізнаная,наближення. до істини.В. гносеологічному плані "об'єктивне" наближується до .• категорії "істинне".Об'Єктивк-1 знання опосередковане установкою конкретного суб'Єкта,але своїм джерелом воно коже мати тільки сутність і природу даного предмета,що допускав можливість його адекватного відбиття, отже, отримання 'вже істинного знання.Але навіть абсолютна істина, іак би мовити,завершення реалізації принципу об'єктивності,не означає кінець пізнання,де тільки момент його співпадіння з практикою, "бо істина е процео".ініверсальна істина в останній інстанції г свідчення монолотічного мислення. ■

Естетичний ідбал виникає' в результаті рефлексії свідомості суб'єкта на протиріччя суспільно-історичної практики і відбиває інут-ріш::і можливості дійсності щодо їх подолання.Критика я =- своєрідний мєїод аналізу цих протиріч,в них вона знаходить своє об"єктивне під-твордкєння.Ідеал як норма, поєднується з іншими її різновидами,маються на увазі;принципи об"єктивності розгляду та історизму,роль яких в аналізі важко перебільшити.Митець відтворює дійсність,виходячи з власного розуміння законів її розвитку,історичної перспективи,"діалектики 'потенційного та актуального буття".Мистецтво може бути об'єктивним лише за умов ідторичної та художньої істинності.його естетичного ідеалу.Ідеали,які належать тільки майбутньому, --позаісто-ричні.В такому .випадку завжди виникає загроза абсолютизації людського фактору, а отже-насильства,обмеження свобод.

4.Спадкоємність в літсрат.уріїєдність традиційного і. новаторського Естетичний ідеал ліби призводить до злагоди новаторське іга традиційне, у формі та змісті талановитої книги,але як критерій оцінки ставить перед критиком проблеми теоретичні,моральні - велике завжди краще бачите на віддалі .Об'єктивний аналіз потребує звернення до традиції,до канонів,що склалися.Тим самим полегшується "входження" до

■ твору,йг.го розуміння.Системи о-цілісни/, аналіз має на мсті не тільки інтерпретацію предмета,але й відтворення його з розвитку,в процесі ст^ловлє'ннк ідеалу через єдність руху задуму/ідеї/ та мети.Звідси ^ае ііекинучим вихід на зовнішні'зв"нзки,на процес розвитку літератури взагалі,зіставлення письменницьких імен,урахування принципу історизму .Ієрархія,що склалася, - це той місток між поколіннями,який надає матеріалу для вивчення спадкоємності в літературному розвитку.Вона, наголошує"Ь.Новськіііі, становить собою за суті» діг.дл;тику оо"є;<-тиліого та су б'Єктивпого,традиції та нолатарстьа,містить "об"еитіи-ний,зигальн0і!с^к0і,;ій критерій її сшт орхьа и ост і У*Д іа лектшса об'Єктивпо-

I ловский В. Литературный процесс 60-70г. - М.,1983. - С.24.

го та су об'єктивного в акті інтерпретації і а оцінки обумовлена щи ;і перехрещенням а ньоиу двох ьекторів:того,що йде а минулого,від норми, традиції,науки про літературу і другого - з сьогодення,майбутнього, під критики,Адає зрозуміти твір можна тільки аа уііОБ розглядання іюгь в сучасних для критика обставинах.Критики завжди були "полоненими своєї 9ішхн"/.М.Бахтін/.І тоиу досить часто прагнули ^виправити" традицію. ' '

Спрямованість на ідеал,на недосяжне примушує людину "апіїти" за мс-аі власного “я", водночас вона не-в змозі звільнитися від традиції, перекреслити минуле,бо це було о кроком назад,зупиіікою.Дотрииуііання традиції примушує критика розсувати рамки здності "свободи" та "необхідності" в трактуванні різноманітних проблем,для нього "істина - дочка розуму,а не авторитету".Власне,традиція - це своєрідна "джерело" руху,і тому міна містить в собі момент новаторського-перегляду досвіду (зиання, Ні о існують.Такою спробою.досьть суперечдизою.стали книги А.Сішявського-Терца "Прогулянки а'Пушкіним" і й.Карабчіезського "Воскресіння Маяковського",до яких звертається дисертант б цьому розділі.

мислення - шлях до .^шаз^-істини11.

Все сказане вища дозволяє зробити висчозок:о6"єктйьнйи ' зиісї критично робота отримує у досить тісному зв"язі;у з особистими та суспільними конфліктами,які рухають її снжет.1 коли об"єнвивнісгь критичних суджень яо ііояз бути встановлена поза контекстом історії,позиції літератора,то про їх істинність можна судити тільки в зв'язку з самии предметом розгляду,ноупередї;ениц осягненням його сутності,Істина і гуманітарному пізнанні не тільки відтворює цю сутність,алй й включається до ціннісних відношень,водночас вона е системоутворюючої) властивістю цьоіо пізнання,а відтак "регуляроіором лоїедішеа" людей. г'.-і*яна їх об"єднуи,вонз в плодом зусиль,оагагьох,і коли хтось вважає -а (:сзшіае володіти монопольними правами на істину,той неодмінно по-■у::уз традицію,відхрбіцу®ться дід попередників намагається уникнути морального суду сучасників і нецздкїв.Мсіш'во тому,гуманітарне піа-ПнНН і досліднує традиції людської.діяльності в першу чергу.

Авторитарна дзржаїшісгь не випадково сприяла виникнанни' на пені «аулого та нинішнього століть дискусії про' "правді-існшу". і "лраь~ .'/-спроведллзісгь"„Остзиия. орієнтувала не на со”віЮйі>4б гнання,з по :Кітоглпдні!й підхід до оточуючого свіїу 5 точки зору різних станів та гхрпауміг.ня спріТа¥лиіГосН жиі-а-еа.ібшгуваннявідповідності до цього рориуга^ся і суспільний ідеал,далеко не -завади морально бездоганний

■' ”, •і;.ім';."ї!іиі( <■ ИТ V Уі' І ї , "Йра,. :0 Н^іі’З-иЛ Л.'-'ДЬПІПХО’іу І П? :| !,ДЗ , 00 ”■ С!

■'■-ілехить чід 'і’С-ь'о ,о яі.оіоиглсу діипггасії.АосИсті’.иь і піє 'сяіспї !.;;и:!іОти ічііі. ••ьі’«ши>уе іг.і иі ,5згалиіол!одгліїіі цімкс'гіл.п ил>.у:у ,;і,-

Ш;ї л ■■ ;.>і. :■) і і а і; о 0 'і і- лн т ь-г ;■ усь-ого іиіадкокгл'і),ноні>сіі (.•£■•.> .Ьднх до лрам.7 єлиниИ.і їой,хто ступив іі« нього,відчиняє сьоо пг'рца ,чіті добра ,лк>бо*-иі,й8аеиороаумінап,і відоішюсзі і од і відступають. Література не змогла обминути спокуси "правдою-справедливістю",і псе ж мес році» іі.Ли-хачов,коли пише:"Б пошуках... правди-істшш російська література першою в світовому літературному процесі усвідомила цінність людської особистості Сваої по собі,незалежно від її становища у суспільстві і незалежно £ід власних якостей цієї особистості,"* ,

Істина та загальногумвністичний ідеал,що історично утворився, -тількй їх "диктат" і повинні визнавати митці,крихикп.Саїїе центристські, мислення,і и тому його притягальна сила,зокрема,в нинішніх умовах, характерне для особистості самоцінної .Така людина но здатна ні до самозневажання ,ні дп панібратства в складному діалозі з опонентами,вона допускає "і те,і інше",аргументи і коїітраргуі.Ге.Іпч'. Центристи природ- , її ьо тн/іють до об"єктивності,що передбачає,в езою чергу розуміння своєрідності предмета обговорення і безпосередній зв"язоіс з ний у свої): судженнях,які відзначаються щирістю,професійною сумлінністю і враховують,'спираються на висновки багатьох інших дослідників.

В дисертації докладно розглянуто матеріали анкети "Літературної газети"/І991/ "Рік Солкєніціша".Це дозволило нркнустити:саме центристський підхід до особистості письменника,до всього зробленого ним у мистецтві,надавав можливість сприймати його постатьяк консолідуючу, багато в чому традиційну для російської літератури .Ллє цього не трапилося.! однією з причин, окрім згаданих війце, с болісне,складне подолання глобальної нетерші:..о:ті,нка ь усі час;і заважала осягненню "пра-вдн-істини",вела людей на барикади заради "прахди-слрансдливості"вабленою утвердження доког.рзхвчнкх принципів завади суде ідпра ріпова уьага до оСоСіістосїі в усіх г£ різноманітних,природних проявах.,

Но випадково,щонині стала помітною тенденція до зростання значимості суо"єі:гіИБНого фактора в мистецтв і взагалі,і в ностмодернистському зокрема . . .

Висновки. Кризо апробованої методології і звичних поглядів на літературу,її роль у суспільстві,нетерпляче очікування "нового слова"

* Лихачьв а.і!. Русс..ая льте; ^цу,,а в сиьреі.єнг.о;.; икре.// Но,- ьій - С.7. ■

і jJ'jor,, ОлсИ 1 Uj\h' i.jjl'J’i її:!;! *л1С.) ь і і.чі l і. I i; M'.'ulii tij i: .1 u .,.,. ■ I‘;.’ 1.11 'Vi;',u

,-.I',X. J УІ.С- ,С..\._.М^ьі!Іі, i!0 iJ;!.::.;, к Oil') i.Li І JLiy 4 oMV ICJ.H'i UHU ,

иалиЛіі&чйсх. ьхриоы eaua uoui.roc/io адучй "поперзду прогресу",/) jao-їх прогнозах. досить часте .звертаються до проблематики порезано ач.сі • тологічної.Серед паніть ііайбільи відомих літераторів іПоруч а лідчуа-тьи глибокої кризи критики,шісгецтла ело^а взагалі ,домьіуют.ь настрої морального релпткахаму,історичною ^аталізі-іу .В такій ситуації пало хто говорить про іішу суспільства иоред літературою,навпаки,саые ь класиці вбачають одного з "творців"-революційної ситуації 1917 р.Ва звичною і ній знаходить те^цо потрібно а даний иоыентЛ тільки "лиття її традиції" потребу'" поважного ставлення до власної' історії,а в протилежному даіадку вона позбавляється об"екаивного зністу.Культивуван-іія і розробка традицій спр.іяе еволюційному,без крайнощів,забігання вперед,розвитку. •

Справ&ііиіклуьания про вітчизняну літературу і щире баяання зрозуміти те,щозгібм трапилося,примушує думати про взаємну відповідальність письменників і читачів,!іро відновлений в правах'.поняття "процес" з його діалектикою логічної визначеності та життєвої неперед-баченості,з його цілісністю на основі новаторського продовження традиції як способу існування розвитку культури,контекст ЯКОЇ тільки і надає иожлиізоотх адекватно інтерпретувати твір.Необачно пориває з традицією лике тоталітарне культура.яка несе б собі ідею ізоляціонізму .Культура як процес - це завади осиислена єдність з відкритим, :ірошіккіши кежаииЛ поки будуть заявлятися художні тексти,що супроводжуються критичнйші інтерпретаціям,прианоауватися традиції та Оу-

5,е відсутня цанзура,не припиниться і процес розвитку літератури .А <лаеика,ька пробуджуз "почуття пересування нескінченного в окінчен-•юоу«,цоко стати тим посохом,спираючись И8 ЯККЙ.МЯСІбЦТВО слова вий-Ц(3 2 призи,

В часч "зціли и і*"- наука,аистецтво потребують теоретичних,істо-ЛІЧШіХ "сіфііі'^і.о ДОЗВОЛЯЮТЬ знайти логіку "Х’ЛИрИІІІІОГО" розвитку «І.ІСЗ-Шіо,це скромне дослідження в якійсь мірі виконає подібну місію по іідноаению до літзратурної критики.

Oosouai пол'олбнья дисертації відбиїі в таких працях: '

. Літературно-критична ' діяльність:діалектика об“єкгивного і об'єктивного, - К, іНауксза думка,1992.' - 8,65 д.а,

У відповіді за майбутнє. - К.:3наннв УРСР,Іі?8в. - і д.з. ’

, Зітри випадкові .риси. //Раду Г£г*І98%-ЙЮ. - І д.а.

• . Свято "нового мислення”'» // Ді>іібасо-І952-К5. - 1,2 д.а.

5. Естетичний ідеал і характер позитивного героя.-Депонована в ІІ1ІОН

СРСР від 18.04.85 р.,К220Ш. - І д.а. . •’

6. Методичні рекомендації з роботи з публіцистичними та художніми текстами. - К.:РМК МЗ УРСР ,1-989. - І д.а.

7. Міро актуальності - художній конфлікт./І Зввзда Востока-1983-І©. -

І д«а. ' ' ’ .

8. Крок перьий,обнадійливий.// Радуга-1976-}3. - 0,4 д.а.

9. Вкайти себе.//Соціалістична культура^І979-№1І. -0,3 д.а.

10.Бев назви /рецензія/.// Лиіературкое обозрение-1983-ІЙ. -0,3 д.а.

11.Без назви’ /рецензія/.// Литєратурное обозрение-І984-й5. -0,2 д.а.

КЛ *ПОЛШЕД“. ЗЧК.І0І7 т.^; 1)5" 1ТЧ