автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Художественная культура Юго-Западной Руси X - первой половины XIV вв. (по материалам декоративно-прикладного искусства)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Художественная культура Юго-Западной Руси X - первой половины XIV вв. (по материалам декоративно-прикладного искусства)"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

Р Г Б ОА

1 б ЯИЙ Ш5

На правах рукопису УДК 930.26

Михайлова Рада Дмитрівна

ХУДОЕНЯ КУЛЬТУРА ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ РУСІ X - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІУ.СТ.

/за матеріалами декоративно-прикладного мистецтва/

Спеціальність - історичні наукя - 07.00.06 . археологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступенд кандидата історичних наук

Київ - 1994

/

Робота виконана у відділі давньоруської і середньовічної археології Інституту археології Національної Академії наук України

Науковий керівник - академік,віце-президент НАНУ

Л. Л. Голочко •

Офіційні опоненти :

доктор історичних наук, професор І.С.Винокур кандидат історичних наук М.М.Кучінко

Провідна офіційна установа - Київський державний Університет ім.Т.Г.Шевченко '

дині на засіданні спеціалізованої вченої ради шифр Д.0І6.47.01. -для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук при Інституті археології НАН України, за адресою: 252014,и.Київ.вул.Володимиреька,З

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці інституту археології НАН України /КиІв,вул,Бидубецька,40/.

Захист відбудеться ________________________1995 р. о 14 го-

Автореферат розіслано _________" грудня 1Э94 року

Вчений секретар спеціалізованої '

вченої ради

кандидат історичних наук .. В.О.Петрашенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОьОТИ

А8£ї§3£?1І£І6_Ші!!* Вивчення впродовж майже ста років середньовічної культури Галичини та Волині кількома поколіннями науковців не вичерпало всіх проблем, ідо пов’язані з її виникненням, формуванням та спеціфікою розвитку на різних етапах. Лишається, зокрема, недостатньо висвітленими рівень розвитку* характер та основні риси художньої культури Південно-Західної ї^усі.а також роль впливів иа неї культур сусідніх країн.

Художня культура характеризує творчу діяльність людей у галузі пластичних та декоративно-прикладних форм мистецтва і передбачав предметні результати людських здібностей в різноманітних знаннях, вміннях, навичках, рівні інтелекту, етичного та естетичного розвитку, світосприйманні, способах та формах спілкування. Виразниками творчої діяльності е археологічні знахідки’ Х-перто! половини ХІУ ст, з Південно-Західної Русі - вироби з металу, кераміки, каменю, кістки, бурштину, що з огляду иа закладену в них інформативність набувають зна» чення самостійних джерел для вивчення художнього спадку населення Галичини та Волині. -

Дослідники» іцо вивчали давньоруську культуру цього регіону, порушила та вирішили досить широке коло питань, проте проблема художньої культури спеціально, не розглядалась і отав, потребує свого дослідження. Актуальність вивчення художньої культури Південно-Західної І^сі X - першої половшім ХІУ ст. зумовлюється це й тим, що до останнього часу, вона, иа відміну від художньої культури іншх земель Русі, лишилася практично за межами наукової уваги. Минулі десятиріччя значно збільшили кількість джерел з означеної теми* Суттєво

підвищився такая рівень їх археологічного опрацювання, що дало можливість дослідити не лита напрями у становленні художньої культури Південно-Західної їусі, але й виявити особливості місцевих художніх традицій та відобразити творчий доробок населення південно-західного регіону Русі.

Традиційно культура Південно-Західної Русі поділяється на перший і другий етапи: Х-ХІ ст. та Х1І-ХШ ст. В даній роботі виділено три етапи розвитку культури Південно-Західної Русі; Х-ХІ ст., ХЛ - перла половина ХШ ст., друга половина лШ - перша половина ХІУ ст. Ці етапи охоплюють період розвитку культури від часів Київської Русі, до складу якої входили південно-західноруські землі, до розподілу Галицько-Волинських земель між Великим князівством Литовським та Польсь-rod державою, що припинив ранньосередньовічну історія цього краю.

У дисертації розглянуто археологічні знахідки із розкопок на 302 давньоруських пам'ятках, іцо розташовані на історичних Галицьких, Волинських та Болохівських землях. В ра-' зультаті досліджень В.Б.Антоновича, К.М.Мельник, Ф.Штейнге-ля, Я.Пастернака, Р.Яюшошча, М.Смішка, Л.Чачківського,

О.Цинкаловського, М.К.Каргера, 0.0.Ратища, В.К.Гончарова, Б,0,Тижнцука, П.А.Раппопорта, Р.О.Юри та інших дослідників нагромаджена величезна кількість матеріалів, які досі не узагальнені, не систематизовані і тону ке використовувалися за иежаин вузькоспеціальну питань. Отав, джерелознавче опрацювання виявлених раніше матеріалів, в одним з важливих завдань даної роботи. .

У222Д§-2§М§Ш§'-£222ІУ полягають в спробі на основі

- З -

виявлених джерел реконструювати історичний процес формування ранньосередньовічної художньої культури в Південно-Західній Р^усі. Головними завданнями дослідження е: проаналізувати процес формування художньої культури Південно-Західної Русі поетапно з X - до середини ХІУ ст.> систематизувати предмети ' прикладного та декоративного мистецтва X - першої половини. ХІУ ст. за групами: а/ вироби з металу; 0/ вироби з кераміки; в/ вироби з каміння та бурштину; г/ вироби з кістки; виявити особливості та характерні риси ремісничого виготовлення ра-чей місцевих майстрів, з’ясувати роль провідних центрів розвитку художньої культури Південно-Західної Г^сі в X - першій половині ХІУ ст.

є принцип історизму, що дозволяє розглянути історино-культурні пам’ятки в їх розвитку та взаємопроникненні культур. У роботі здійснена спроба розглянути матеріали декоративно-прикладного мистецтва Південно-Західної Русі X - першої половини ХІУ ст. як концентрований образ культури в цілому, коли аналіз окремих виробів давньоруського ремесла дозволяє усвідомити феномен культури Південно-Західної Русі як певної історико-культур-

ної ЦІЛОСНОСТІ.'

Використовуюча історико-порівняльиий, історико-систем-ний та історико-типологічний методи, здійснена спроба систематизації знахідок предметів декоративЕїого та прикладного мистецтва за характером ремісничої діяльності, матеріалом та технікою обробки, за хронологічним принципом, а також стильовими особливостями. •

ШШї2?Ш_й22іШ§ запропонованої роботи полягає в тому,

що вироби прикладного та декоративного мистецтва Південно-Західно Західної русі X - першої половши ХІУ ст. зібрано і проаналізовано як цілісну систему, що сформувалася на місцевій осно-аі при взаємодії з оточуючим середовиїцем. У дисертації вперше запропоновано комплексне дослідження давньоруських виробів прикладного та декоративного мистецтва, систематизовані матеріали з металу /ювелірні вироби із сорока трьох скарбів, культові речі, предмети військового спорадження та зброя, особливості їх виготовлення та центри виготовлення/5 з каміння та бурштину /монументальна та дрібна пластика, їх ха-рактериі риси/} з кераміки /галицькі керамічні плитки, особливості їх виготовлення, стилістика та система декора/; з кістки /хронологія, декор/. Вперше складено каталог давньоруських скарбів з Південно-Західної Русі Х-ХІУ ст.

^П£об§уія_результат|!_здслідж§ння проведена на засіданнях сектору давньоруської археології ІА ПАН України, в доповідях на конференціях, в публікаціях.

полягав в можливості використання її для'підготовки узагальнюючих праць з історії та культури України, розробки експозицій музеїв, виставок, в дикційних курсах, . •

£ІВХ8ЇЇШ-В2£!2ХІЦ Дисертація складазться із вступу, п>яти розділів, висновків,каталогу, таблиць, списку використаної літератури, списку скорочень та ілюстрацій.

ЗМІСТ РОБОТИ \ •

Розділ І присвячений історії дослідження художньої культури г& з'ясуванню н&іфямів вивчення виробів художнього

' - 5 -

ремесла Південно-Західної Русі У, - першої половини ХІУ ст.

Починаючи з 50-х років XIX ст. предмети художнього ремесла були об'єктами зацікавлень збирачів приватних колекцій та науковців, членів Краківського, Львівського та Волинського археологічних товариств, що утворилися протягом 18701900 рр. Членами цих товариств /А.Кіркором, Й.Коперницьким, Т.Земенцким, Б.Компаневичем, Л.Чоловсьюш, Б.Януїпем, М.Біляві вським/ були здійснені спроби археологічних розкопок на території Галичини та Волині, Цілеспрямоване збирання виробів художнього реиесла, незважаючи на невисокі з сучасної точки зору якості ведення археологічних досліджень, дозволило вже в XIX ст. створити значний фонд джерел для вивчення історії культури краю. •

Після тривалої перерви невеликі за обсягом розкопки були проведені в 30-40 рр. XX ст. Я.Пастернаком, Р.Якимовичем, М.Смішном, Л.Чачківським, О.Цинкаловсьним, в результаті яких було поновлено збирання предметів художнього ремесла.

Новий важливий етап нагромадження виробів художніх ре-месл був пов'язаний з послідовними довгостроковими роботами в південно-західному регіоні України, що розпочалися в повоєнний період. В результаті проведення розкопок Ц.М.Каргв-ром /ІУ58-І959 рр./, О.О.Ратичем /1961-1979 рр»/, В.К.Гонча-ровим /1950-1960 рр./* Б.0.Тимощуком /1969-1980 рр./*

П.0.Раппопортом /1970-1980 рр./ та іншими дослідниками була зібрана велика колекція речей художніх ремесол." Проте проблема формування та розвитку художньої культури Південно-Західної Русі X - пертої половини ХІУ ст. у працях названих дослідників не знайшла висвітлення. Проблема дивилась на рів-

' ні £ї вирішення в кінці XIX - початку XX от. Вхе тоді була

висловлена думка про те, що речі із скарбів Волині масть

• .

місцеве походження. Одинадцять давньоруських скарбів з Південно-Західної Русі були проаналізовані Г.Ф.Корзухіков /1554 р./, Бона також віднесла більшість речей до волинської традиції виготовлення, звернувши особливу увагу на ювелірні вироби X ст. з зерню. На сьогодні зібрано дані ще про 32 скарби з Південно-Західної ї^сі. Систематизація матеріалі» цих знахідок має важливе значення дяя з'ясування кола питань про регіональні особливості художньої культури Південно-Західної русі.

До групи виробів з металу належать предмети культу та військового спорядження, які разом а ювелірними речами досить вичерпно репрезентувть металообробне ремесло Південно-Західної Русі X - першої половини ХІУ ст.

Окрему групу речей художнього ремесла складають керамічні плитки та монументально-декоративні вироби з каменю, які використовувалися для декору споруд. Бони виявлені в 40-80рр. XX ст., в.результаті архітектурно-археологічних досліджень Я.Пастернака, В.К.Гончарова, Ы.К.Каргера, П.О.Раппопорта, М.В.МалевськоІ, Спробу проаналізувати керамічні шшгки ях художні витвори здійснив І.Д.Старчук /1945 р./, робота якого, проте, залишилася в рукопису. Монументально-декоративні вироби з каменю разом з керамічними плитками були розглянуті В.К.Гончаровим /1966 р./, який звернув увагу на їх стилістичну Олизкість. Вироби дрібної пластики ХП-ХШ ст. з какеню, а сама образкн з літописного, Ізяславля та Галича, були розгля-

нуті Т.В.Ніколаевов /IS83 р./, яка визначила їх місцеві риси. Деякі спільні риси з виробами дрібної пластики демонструить прикраси та культові вироби з бурштину з розкопок в Звекиго-роді Галицькому /І.К.Свешіков/ та Дорогобужі /Ю.М.Нікольчен-ко, В.А.Прищепа/.

Елементи художнього оздоблення мали вироби з кістки та рогу X - ХІУ ст., які відносяться до окремої групи виробів давньоруського ремесла. Впершз кістяні речі з Південно-Західної Русі були розглянуті в роботі О.О.Ратича /1956 р./, який здійснив спробу відзначити художні елементи окремих виробів.

Крім археологічних джерел, відомості про вироби прикладного мистецтва містять давньоруські літописи - Іпатіевський, Лаврєнтіввський, Волинсько-Галицький, літературна пам'ятка -"Слово про Ігорів похід", європейські та візантійські хроніки - Констянтина Багрянородного, анонімного баварського географа, Яна Длугоша. Проте ці відомості не можуть дати вичерпних даних ні про місця, де виготовлялися художні вироби, ні про'їх ремісничі властивості, хоча і допомогають скласти уяву про деякі сторони розвитку художньої культури даного регіону.

Питання розвитку окремих видів художньої культури Південно-Західної Русі, розглядалися також у роботах Ю.С.Асввва, В.М.Василенка, З.Н.Володченко, О.М.Іоаннісяна, А.М.Кйрпични-кова, М.П.Кучери, Ю.В.Кухаренко, Г.Н.Логвииа, Т.І.Макарової, Є.С.Мамолат, Л.С.Міляввої, P.C.Орлова, Г.О.Піскової, О.О.Ра-тича, Б.О.Рибакова.

. Окремих аспектів, пов’язаних з художнім ремеслом Галиць- , ких та Волинських земель, торкалися в дисертаційних дослід- .

женнях В.С.Шеломенцев-Терський, Б.0.Тимощук, О.Р.Тищенко, М.Ц. Кучінко, В.І.Якубовський,

Загальноісторичне тло формування культури Південно-Західної русі подається у працях Я.Д.Ісаевича, І.П.Крин'яневи-ча, «І.Ф.Котляра, В.Т.Лашуто, ПЛІ.Толочка.

В розділі 2 йдеться про основні центри художнього ремесла Волині і Галичини, а також міжнародні зв'язки, які виливали на розвиток худолшьої культури Південно-Західної русі.

Серед факторів, що мали вирішальне значення для художньої культури Південно-Західної Русі в X - першій половині ХІУ ст.# відзначалися: а/ географічний /порубіжне розташування галицьких та волинських земель/; б/ етнічний /етнічна розмаїть населення/j в/ торгово-економічний /торгівеяьна магістраль, що проходила через територію Південно-Західної Ру~ сі/. Завдяки археологічним дослідженням встановлено зв'язки майстрів південно-західного регіону русі з майстрами інших давньоруських регіонів: Чернігова та Києва /йкуСовський,I97oj Макарова, 1987/, Новгорода /Седова, 1981* йнин, 1970/, Гродно /Воронкн, 1954} СопоцкнскиЙ, Василенко, 1973} Зверуго, -1984/, Володимира-Суздальського /Вагнер, 1964/.

Поряд із єдністю соціально-економічного та духовного розвитку Галичини і Волині з іншими давньоруськими князівствами, в південно-західному регіоні Русі визначились також риси спільності з суміжними європейськими країнами. Археологічні дослідження виявили інтенсивні контакти населення південно-західного регіону - племен дулібів, волинян, бухан, лучан, тиверців, білих хорватів.,уличів - а наоеленняи суміжних за-хідноввропейоьких районів вже в ІХ-Х ст. В ХІ-Х111 ст.еконо-

мічні та культурні контакти підтримувались з Угорщиною, Моравією, Мазовією,Німеччиною,Литвою,Візантією,Болгарією.

Формування художньої культури Південно-Західної Русі у

X - першій половині ХІУ ст. було безпосередньо пов'язано з розвитком міст. Міста являлися ремісничими центрами і містили в собі, з одного боку, необхідну виробничу базу для розвитку різних форм художньої діяльності, з іншого* живильне середовище для накопичення досвіду у формуванні смаків, уподобань та моди на ті чи інші речі.

Серед галицьких центрів художньої культури в ХЛ-ХШ ст. виділявся Галич, де виявлені залишки ювелірних, ковальських, гончарних, склоробних майстерень. Стилістичні паралелі монументальної пластики ХЛ-ХШ ст. Галича з орнаментацією галицьких рукописів того ж часу, а також аналогії скульптурному оздобленню галицьких храмів в рельєфному декорі керамічних плиток свідчать про складання галицької художньої школи з характерною для неї стилістикою декору. Розроблену на основі синтезу різних видів мистецтва систему декору демонструють архітектурні споруди Галича. Традиційних рис галицької школи набули браслети-наручні, створені ювелірами Галича. Галич у ХП-Хііі ст. був місто«, до складався єдиний стилістичний напрям галицької художньої школи, що знайшов відображення в архітектурі, різбленні,кераміці,книжковій мініатюрі. Через специфічні історичні обставини цей напрям не набув закінчених форм. Визначним галицьким центром культури в ХП-ХШ ст. був Звенигород, де знайдена майстерня та склад ювеліра, князівські гончарні майстерні, майстерня по обробці кістки, швецька майстерня, знаряддя металообробного виробництва, пристосування для обробки та різСдення каменю та дерева. Топогра-

фія майстерень у Звенигороді мав подібність до іншого реміс~ ничого галицького центру - Василева. Основними ремеслами, що представлені у Василеві, були; різблення по дереву, керамічне виробництво. Пам'ятки Василева демонструють одночасове а Галичем формування місцевих рис художньої культури. Зокрема деякі плитки з Василева аналогічні галицьким рельєфним плиткам. Проте у василевеьких переважають сюжети, які майже не зустрічаються на плитках з Галича /орлеподібний птах та

олень/; малюнок плиток з Василева простіший та виконаний

" ' ■ • . • ' ■ ’ '

менш професійно, У ХІІ-ХШ ст. гончарство, ковальство,ювелірне косторізне та деревообробне ремесла розвиваються у Пдіснеоь-ку, який за системою оборонних споруд, розміром території та числом населення перевершував деякі з давньоруських міст, цо мало позитивне значення для розвитку різних ремесел. Значення великого галицького центру в ХЩ-першій половині ХІУ ст, набув Львів. Його культура поєднала в собі давньоруські, балканські, західноєвропейські елементи.

На Волині визначними центрами художньої культури в ХП. ст. тако* були найбільші міста, У столиці Волинського князівства - Володимирі-Врлинськоцу розвивалися кам’яне та дерев'яне будівництво, ювелірна справа та зброярство, обробка кістки, про розвиток яких свідчать знайдені на дитинці та в окольному граді виробничі споруди та ремісничий інвентар.

Як значний осередок культури, на Волині виділявся Луцьк, розквіт якого припадає на ХІ|: ст, ,коли активізувалися торговельні шляхи з Галичини,ПоДніпров'я, аахідиоруських земель, Литви,країн Західної Європи, Існування місцевої металообробки засвідчують знахЦйй ІХ-Х ст. та ХЛ-ХШ ст. Про визначні

- II - .

досягнення у середньовічному малярстві свідчать пам’ятки монументального та станкового живопису Х-першої половини ХІУ ст. з Луцьких храмів, до яких відносяться розписи катедраль-ного собору Іоанна Богослова, ікона "Волинської Богоматері", мініатюри "Луцького Євангелія".

Велику кількість виробів художнього ремесла було знайдено в Ізяславлі, що був зруйнований під час татаро-монголь-ської навали. Срібні з черню речі, що знаходилися у складі 1.6 скарбів ХЛ-ХШ ст., демонструють характерні місцеві особливості а побутуванні цього виду давньоруських ювелірних прикрас. На місцеве виробництво вказують також деякі особливості у виготовленні булав та кістєнів. В Ізяславлі знайде-кий повний інструментарій для ремісничих робіт, ¡цо говорить про розвиток в цьому місті металообробного ремесла.

Значним центром художньої культури на Волині був,у ХШ ст. Холм, куди ¿анилом Галицьким було перенесено столицю Галицько-Волинського князівства біля 1237 р. у зв’язку а тата-ро-монгольською навалою. Розвиток у цьому місті традиційних давньоруських ремесел - монументального різблення, зброярст-ва, ювелірної справи - зафіксовано літописами, а такоя підтверджено сучасними археологічними розкопками.

Помітним центром культури XII—ХШ ст.' був Белз, розтащо-ванигі на західних кордонах Волинської землі. В цьому місті знайдені рештки металургійного, ковальського, гончарного,де-ревообробного ремесел. Речі побуту та прикраси з’Белза с близькими до виробів з Галича та Звенигорода.

. Деревообробне ремесло, металообробка, як свідчать археологічні знахідки, розвивалися у порубіжному волинському місті Бересті!.

- тг -

Крупними ремісничими центрами Волині в ХП-ХШ ст. були Пересопниця та Дорогобуж. Знахідки комплексу речей, пов'язаних з виробництвом ювелірних прикрас з поховання майстра X ст,, ювелірна майстерня XI ст. та форма для виготовлення шийної гривни ХЛ ст. з Пересопниці свідчать про розвиток у цьому місті ювелірної справи в X - на початку ХП ст. Ремісничий інструментарій ХЛ-ХШ ст. та ремісничі вироби а 'Дорогобужа вказують на економічну розвинутість цього міста, що мала бути основою для розвитку різних ремесел.

Високому рівню художньої культури в містах Південно-Західної Русі сприяли; вигідне географічне розташування на перетині торговельних шляхів, концентрація державно-адмініст-ративкої,економічної,релігійної функцій міста. На прикладі волинських центрів давньоруської культури простежується нерівномірність розвитку художніх ремесел на різних етапах. Різноманітність виробів прикладного мистецтва відображає соціальну та економічну багатофункціональність галицьких та волинських міст як необхідну умову розвитку художньої культури. ■

У розділі 3 досліджуються вироби з металу - ювелірні, побутові,культові,також зброя. Найбільшу кількість художніх виробів з металу представлено в скарбах, які розподіляються на 3 групи: скарби Х-початку XI ст., ХІ-почагку ХП ст.,дру-гої половини ХП-ХШ ст. •

до першої групи належать 5 скарбів з південно-західного регіону Русі - Борщівський,Заліський,Копіївський,Кридось-киЙ.ЮрхівецьхиЙ. Серед'виробів цих скарбів переважають сережки волинського т>(Ьу, зерневі лунниці, намисто, гривни,виті браслети, що ціаежали до традиційних прикрас "племінно?*

- ІЗ -

верхівки, У таких наборах більшість речей мала "генеалогічний" зв’язок, що принципово відрізняється від наборів прикрас княжої доби, де речі виготовлялися за єдиним задумо« одночасно. Найбільш численними знахідками в скарбах Х-початку

XI ст, е сережки волинського типу, яких знайдено 41 екземпляр. Речі з скарбів Х-першої половини XI ст. підсумовують надбання в ювелірному мистецтві південно-західного регіону русі у слов’янські часи та демонструють перехід від слов’янської язичницької культури до культури давньоруської.

До другої групи належать 9 скарбів ХІ-початку ХП от., що знайдені на Волині у селах Бвгені,Бужиському,Висоцькому, Городку,Городищі,Жорнові,Козлині.Торговиці. В цих скарбах переважають виті срібні гривни різного плетення /знайдено 35 екземплярів/, браслети /10 екземплярів/ та зерневі намистини /20 екземплярів/. За своїми формами ці речі споріднені з речами більш ранніх скарбів з південно-західного регіону Русі і продовжують традицію їх вжитку та виготовлення. Спрощення форм речей та зміна техніки їх виготовлення демонструють занепад давньої традиції,' який був обумовлений появою в давньоруському жіночому костюмі нових типів прикрас, характерних вже для княжої доби.

Набір таких прикрас увійшов до широкого вжитку в ХП-ХШ ст. Саме вони складають основу скарбів третьої групи, до яких належать 16 скарбів з Ізяславля, 6 - з інших міст Волині, 4 - з'Галицьких, 3 - з Болохівських земель. За складом еони схожі на скарби цього ж часу з інших місць, де основними речами були тринамистинні сережки,колти,рясна,привіски, підвіски,браслети-наручні. Технічні прийоми та деталі оформлення речей з скарбів Південно-Західної русі свідчать про

орієнтації майстрів, іцо їх виробляли, на київські взірці. Ці скарби у більшості випадків належали місцевій знаті, а іноді, як це показують скарби Болохівської землі - князівській верхівці. ч

. Найбільшу кількість виробів у скарбах ХЛ-ХШ ст. складають різновиди сережок київського типу, яких знайдено 49 екземплярів. Іншою категорією виробів в скарбах ХП-ХПІ ст., Південно-Західно! Русі є кодти, яких знайдено 25 екземплярів двох різновидів: великі /Д* 6см/ з кулястою каймою та малі /Д*3,7-4,6 см/ а каймою а дротяних петель.За загальнотиподо-гічними ознаками ареал типу великих колтів є досить широким: Київ та його райони, Чернігово-Сіверська та Муромо-Рязанська землі, де наприкінці ХП-початку ХШ ст, утворився даний тип прикрас. Ізяславльсько-болохівоький ареал, де також були поширені великі колти, дає змінений - місцевим різновид виробів. У декорі великих колтів використовувалися зображення фантастичного звіра чи хижого птаха з плетевом з боків крина, рослинний орнамент або складне плетево. Малі колти мали злегка витягнуту вертикальну форму, інколи з виїмкою у верхній частині. Техніка виконання малих колтів у кожному окремому випадку була різною. Датуються малі колти другою половиною ХП- першою половиною XI ст. Серед зображень на малих колтах переважають птахи, зіставлені попарно, один птах,пле-тево, рослинний орнамент з»крином. Ареал поширення малих колтів був значним, хоча знахідки в різних місцях Русі поодинокі. Лише в Ізяславлі вони представлені більшою кількістю, що вказує на їх переважання у місцевому жіночому костюмі. Виходячи з цього, малі колти повинні були замовлятися . представниками місцевого населення та виконуватися міецеви-

- 15 -

ми майстрами. Стилістична єдність виробів,.а також інструментарій ювелірів свідчать про існування їх виробництва в Ізяславлі.

Крім колтів до прикрас головного убору ХП-ХШ от. відносилися чільця, характерні саме для галицько-волинського регіону, деталями яких були скобочки, що нашивалися на тканину, "аграфи" та оздоба чілець - підвіски.

До місцевого виробництва можна віднести також дротяні скроневі кільця, які знайдені в скарбах Південно-Західної русі ХП-ХНі от., переважно на Волині - понад 250 екземплярів з срібла та бронзи. Скроневі кільця загнутокінцевої, півто-разворотньої, напівзворотньої форми дійшли в незмінному вигляді до середини ХП-першої половини ХШ ст. в результаті

• розвитку місцевих племінних прикрас як етнічна особливість літописних волинян, древлян, дреговичів та полян, Скроневі дротяні кільця вживалися разом з речами, що-були типовими для ХП-ХШ ст. і мали вплив на формування парадного металевого убору знатної жіннн цієї місцевості.

Серед інших виробів у давньоруських скарбах ХП-ХШ ст. з Південно-Західної І^усі зустрічалися гривни /5 екземплярів/, . намиста /24 ааурні овальні, 5 порожнистих еліпсоподібних^ ІЗ бурштинових, ромбоподібних, 75 скляних/, привіски /серед яких один позолочений зиійозиз/.перстені /7/, печатки /2/, предмети культу /бронзовий ешсолпіон з емалла, кам'яна різб-яена іконка, бурштинові хрестики/. .

Речі, що входили до ювелірних наборів цього часу, відповідають вимогам культури давньоруського феодального суспільства, яке орієнтувалося на візантійські взірці. Срібні вироби ХП-ХШ ст. з давньоруських скарбів Південно-Західної

і^усі характеризують новий етап у розвитку волинської традиції металообробки. Вона отримала свій подальший розвиток у виготовленні речей з нерко. Місцями їх виготовлення були райони Ізяславля.Болохівської та Галицької земель.

Велику колекцію художніх виробів складають знахідки, які були виявлені поза скарбами. Це предмети культу /енкол-піони, хрестики-натільники, образки/, а також зброя /мечі, булави, кістені/.

Хрестики-натільники з Південно-Західної Русі мають аналогії у багатьох давньоруських землях; хрестики ХІ-першої чверті ХП ст. з Дрогобича,Дорогобужа,Володимира-Волинського, Перемишля,с.Хрінників Рівненської області та с.Крутилова Тернопільської області об'єднуються спільними рисами декору у вигляді емалевого заповнення темного, а іноді світло-жовтого тону. Енколпіони представлені переважно зразками, відомими на всій території Русі з найбільш поширеним сюжетом розп’яття, що виконувалися за візантійськими та київськими взірцями. Три енколпіони /з Кременецького музев,Ленковецько-го городища та Дрогичина/ мають характерні типові південно-західні риси - зображення -хреста у вигляді поглибленого рельєфу, що мав заповнюватися емаллю. Мініатюрні односторонні образки-привіоки мали зображення Христа, Богоматері та святих. Незважаючи на те, що місця виготовлення образків у більшості випадків встановити неможливо, за стилістичними особливостями вони характеризуються як місцеві вироби.

Мистецьке оформлення мали окремі предмети озброєння. Насамперед це меч другої половини XI ст. з с.Карабчієва біля Кам’янця-Подідьського, декорований на руків’ї, стволі,перехресті та навераі черню в двох варіантах - чорніння фону

та орнаменту. Основний мотив декору меча *• рослинний, що дістав назву "візантійського" /ирин.напівнршьв’юн/. Рельєфне навершя меча декороване орнаментом, що імітував зернь. Тане характерне оздоблення мали кістені та булави з с.Вербичиого Хмельницької області, Колодяжного, Ізяславля, Зеленча. Дві гирі від кистенів були прикрашені способои черніння по залізу в поєднанні із срібною інкрустацією. З.Н.Володченко та А.М.Кириичников вважали виготовлення кистенів та булав прио-рітетним для південно-західного регіону Русі , що підтверджується аналізом загального розвитку металообробки в цих землях. .

Предмети культу та зброї, з одного боку, повторювали типи київських зразків, з іншого - характеризували власні пошуки місцевих магістрів /імітація зерні,чернь на залізі, інкрустація сріблом/.

В розділі 4 розглянуто вироби художньої пластики з кераміки, каменю, бурштину, кістки. Керамічні художні вироби репрезентовано декоративними плитками з рельєфним декором з Галича , що поділяються.на два типи: плитки з поливою, які датуються 50 рр. ХЛ ст. і мають 14 варіантів декору, та , плитки без полив'яного покриття, які датуються другою половиною ХШ ст. і мають II варіантів декору. Найбільш розповсюдженими елементами декору плиток з Галича е образи грифона, котячого хижака, орла в^геральдичній позі, птахів'з розквітлими хвостами, рослинних мотивів; єдиним антропоморфним зображенням галицьких плиток є образ "людини з двома риб'ячими хвостами". Подібність багатьох деталей плиток з Галича з кам'яним декором володимиро-суздальських храмів вказує на спільні для обох школ взірці-першоджерела. Характерною міс-

-16 -

цевою рисою галицьких плиток є поєднання форм візантійської, романської та давньоруської культур» В той же час аналогії у використанні і подекуди стилістиці мають місце і в архі- . тектурному декорі Чехії,Польщі,Франції,Англії,Візантії, що дав підстави розглядати галицькі плитки в контексті загаль-

■ - 9- .

новвропейської культури ХП-ХШ ст.

Художні вироби з каменя в південно-західних землях розподіляються на монументальні та предмети дрібної пластики. Різблені архітектурні прикраси демонструють тяжішія до європейських взірців; вироби дрібної пластики мають характерні "галицькі" риси /нетрадиційна іконографія, відсутність певних традицій професійних шкіл, розрахунок на широке коло покупців/.

Декоративні засоби близькі до різблення каменю використовувалися у виготовленні речей з бурштину, головним чином, предметів побуту та культу, що складають невелику, але показову групу виробів з місцевих майстерень Звенигорода та Дорогобужа.

Художній декор прикрашав також вироби з кістки, що були пов'язані з трудовою та діловою практикою, культами, побутом, військовою справою. Він наносився у вільних орнаментальних композиціях і тяжів не стільки до оздоблювального, скільки до охоронного та магічного змісту. Обробка кістки характеризується плоским різбленнам з елементами поглибленої та виїмчастої обробки, і лише інколи - використанням об'ємної ску-дьпгури. Майстерні по обробці кістки відкриті на Волині - в йерееопниці та Дорогобужі, в Галичині - у 3венигороді,3елек-че,11яіснеську та на Болохівському городищі.

У п'ятому розділі розглянуто рівень розвитку художньої

і

, - 19 - .

культури Південно-Західної Русі Х-першої половини лЬУ ст.

Перший етап /Х-початок ХІ1 ст./, що історично був пов'язаний з поширенням християнства, демонструє існування на Волині давньої художньої традиції, що успадкувала надбання слов'янської язичницької культури. До таких виробів належать срібні ювелірні речі з скарбів Х-початку XI ст,, деякі види зброї, вироби з кістки. Одним з місць виготовлення таких речей у X ст. була Пересопниця. Впродовж ХІ-початку ХП ст. давня волинська традиція поступово згасала, що було викликано орієнтаціє» на нові взірці декоративно-прикладного мистецтва, переважно з Візантії.

Другий етап розвитку художньої культури в Південно-Західній Русі, що припадає на другу половину ХЛ-першу половину ХШ ст., був зв'язаний з розвитком художньої традиції, яка виникла за княжої доби. Вона базувалась на надбаннях минулих часів і розвивала нові напрями, що знайшло своє відображення у виготовленні ювелірних виробів та зброї. Характерними рисами срібних виробів з Південно-Західної Русі було використання черні в контурному варіанті, обробка фону способом пе-

■ 4і й М

редвижки різця, використання позолоти, суха" схематична орнаментація, тяжіння до певних сюжетів та орнаментів. Розробкою давніх традицій були пошуки вдосконалення способів черні та нанесення її на бронзу та залізо. Вироби ХП-ХШ ст. з Південно-Західної Русі характеризують складання нової традиції місцевої школи ювелірного ремесла та зброярства, чий розвиток йшов у руслі загальнорусьних процесів. її становлення було пов'язано з ремісничими центрами, зокрема Ізясдавдеи, Галичем, а також рядом Болохівських міст, У Галичі елементи черні були творчо "переведені" в засоби декоративної архі-

- 20 -* ' ' тектурної кераміки, де на плитках рельєфний рисунок повдн&в-ся а заповненням фона емалевою поливою. Регіональні особливості демонструють такрж вироби дрібної кам"яноІ пластики та кістяні вироби, що мали характерними рисами невимогливість у виконанні та свободу у виборі оздоблення. Важливе значення в ХП-ХШ ст. для формування місцевої культури мали надбання візантійсько-руської традиції, яка збагачувала не тільки проникненням у світ християнського мистецтва, але Й можливістю знайомства з античною традицією.

На третьому етапі розвитку культури - друга половина • ХШ-перша половина Х1У от. - спостерігається подальший розвиток і, водночас, завершення давньоруських традицій. Виробе Південно-Західної Гусі цього часу демонструють тяжіння міс-

* цевої культури до європейської: жодна давньоруська школа не відобразила так повно рівнобічні неруські традиції, що лежали в сфері спільник або схожих ідеадів часу.

Висновки. Самобутня художня культура Південно-Західної Русі формувалася під впливом Києва, Візантії та европей с них держав, але з збереженням власних слов"янських традк-цій, яхі до певної міри дійшли до сучасності і знайшли відбиток у національному українському світорозумінні.

1. Особливості обробки кістки в Південно-Західній Русі /X-перша половина ХІУ ст./. Препринт. - Київ, 1991. - С.38.

2. Художественная культура Волыни Х-ХІУ вв.//Духовная культура древнего населения Украины. - Тез.докл.Респ.конф.Киев. -Ким, 1989. - С. 24-25.

. 3. Два центри давньоруської художньої культури ка Волині //

У1 Подільська історико-краезнавча конференція. Секція архео-

- 21 -

догії. Тез.доп.Респ.конф. Кам"янець-Подідьськнй. - Кам*я~ нець-ііодільський, 1990. - С,47-50. .

4. О характере художественной культуры Юго-Западной Руси X-первой половиш ХІУ ст./по материалам археологических исследований/ //Проблеми вивчення та охорони пам’яток археоло гії Київщини. Тез.доп.Респ.конф. Київ.-Київ,1991. -С.65-67,

5. Изображение скифской эыееногой богини - Владычицы зверей на древнерусских изделиях прикладного иснусства//Теэ.докл. междунар.конф."Проблемы скмфо-сарматсвой археологии Севорно-го Причерноморья",поев.95-летню со дня рожд.проф.Б.Н.Грекова. - И. - Запорожье, 1994. - С. 135-137.

6. Про деякі напрями розвитку художніх традицій в прикладному мистецтві Південно-Західної Русі /за матеріалами скарбів X - ХНІ ст/ //Тез.воеукр.наук.конф."Переяславська земля

та И місце у розвитку української нації, державності і культури". Переяслав-Хмельницький. - Лерояслав-Хмельницький,

1994. - G.20-21.

Mikhailova H.D.Artistic Culture of the South-West Rua of the Xth- the first half of the XlVth Centura (According to the meterials of'Applied Art).

The theois for the scientific Degree of the candidate of history зсіепсез on the speciality 07.QQ.06--Arcboology.The Institute of Archeology of the Ukrainian National Academy of -iciencos, Kiev, 199і*. l,

■'.kin principles of the. thesis ore reflected in six reoeax-ch works. It has been ascertained that artistic culture of South-.vest Hus of the X-the first half of the XlVth cen-ture was determined by the ceramic handicraft development,

stone, bone, amber processing development, the leading role being that of metalworic. Withing the firat otage (the Xth -the first half of the XII centure) the local tradition . which appeared in Volin in tho, conditions of poganlsa prevailed | withing the second one (the Xllth-the first half of the Xlllth centure) orientation on Byz,antima and Kiev didi withing the third one (the second half of the XIHth-the first half of the XlVth) West-European culture influence didi the catalogue of Old Rua hoards of the Xth-XIVth centuries has bean made. . .

Михайлова P. Д.Художественная культура Юго-Западной Руси X-первой половины Х1У сг. /по материалам декоративно-прикладного искусства/.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.Об.-археология, Институт археологии НАН Украины, Киев, 1994.

Главные положения диссертации отражены в шести научных работах. Установлено, что уровень художественной культуры Вго -Западной Руои Х-первой половики Х1У ст. определялся раэви-тием ремесел - керамического, обработки камня,кости,янтара, при ведущем значении металлообработки; на первом этапе /X-первая половина ХП ст./ преобладала мастная традиция, возникшая на Волыни в условиях язычества, на втором /ХП-первая половина ХШ ст./ - ориентация на Византию и Киев, на третьем /вторая половина ХШ-первая половина Х1У ст./ - влияние европейской культуры; составлен каталог древнерусских кладов X - первой половины Х1У ст. .

Ключов! слова; давньоруська художня культура, декора-тнвио-прйкдадне мистецтв», давньорусыи скарби.