автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.10
диссертация на тему: Методология и методика исследования содержаниямассовой коммуникации

Полный текст автореферата диссертации по теме "Методология и методика исследования содержаниямассовой коммуникации"

Київський університет імені Тараса Шевченка

2 2 ЛПР 1936

На правах рукопису

ІВАНОВ Валерій Феліксович

МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА

досліджЕі змісту

МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

10.01.1^-; ,п'стика

Автореферат дисертації на здобуті к^ .

доктора філологічних наук

Київ 1996

Робота виконана на кафедрі періодичної преси Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка

Науковий консультант доктор історичних наук, професор А.З.Москаленко

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор П.М.Фссунснко, доктор історичних наук, професор Р.М.Єсипснко, доктор філософських наук, професор А.Є.Конвсрський

Провідна установа Дніпропетровський університет

Захист відбудеться 16 травня 1996 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.01.08 в Інституті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (254119, Київ, вул. Мельникова, 36/1).

З дисер-тацісіо можна ознайомитися в бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розісланий квітня 1996 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

х

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність тстт дослідження. За останні роки .відбулися корінні зміни у вивченні суспільства, суспільних процесів та інститутів, у тому числі засобів масової комунікації (ЗМК). Зміна підходів не могла зупинитися тільки на тому, що автоматично змінювалася оцінка явищ: тс, що вчора називали поганим, тепер позитивне, а що було позитивним, тепер негативне. Подібний підхід привів би тільки до того, що через 10-20 років знов би довелося змінювати оцінки. Зміна мас бути кардинальною, тобто не в оціночному, а в методологічному та методичному плані. Саме виходячи з результатів по-справжньому науково обгрунтованих досліджень з використанням об’єктивних, тобто незалежних від настанов ученого методик, мас вироблятися оцінка тих чи інших явищ, прогнозуватися напрямки розвитку мас медіа, визначатися шляхи оптимізації їх діяльності. Заідеологізовані методологічні підходи та суб’єктивні методики дослідження, які дозволяли і дозволяють зараз пристосовувати результати дослідження під погляди замовника, мають поступитися місцем об’єктивному дослідженню соціальних реалій.

Засоби масової комунікації традиційно мають великий вплив на суспільство. Звичайно, він зростас в період соціальних катаклізмів, різких зламів у житті людей. Саме такий період псреживас зараз Україна. Позначився він і на діяльності засобів масової комунікації. Період бурхливого зростання кількості засобів мас медіа, появи нових, нетрадиційних видань змінився різкою конкурентною боротьбою, намаганням вижити та подолати економічні труднощі. З одного боку, аналогічні процеси відбуваються і в інших по-стсоціалістичних країнах, однак процес розвитку українських видань мас свою специфіку. Дослідження сучасних мас медіа вимагають застосування нових для нас методик, які раніше порівняно мало використовувалися у вітчизняних дослідженнях.

Оптимізувати свою діяльність засоби масової комунікації можуть тільки внаслідок повного вивчення своїх можливостей. Досягти цього можна за допомогою соціологічних методів. Від науки сьогодні вимагається озброїти практиків науково вивіреною системою усвідомлення складних структур засобів мас медіа, пізнання зв’язків між органами масової комунікації і суспільством.

З

Розвиток громадянського суспільства багато в чому залежить від гірсси, телебачення, радіомовлення, інших засобів масової комунікації. А в самих ЗМК центральною ланкою, безперечно, с зміст комунікації, бо саме він несе повідомлення від комунікатора до аудиторії, посд/іус їх. Зміст комунікації та його роль не змінюються з появою нових видів масової комунікації. Тому зрозуміло, наскільки важливо вивчити, як загальні підходи, так і конкретні методичні прийоми аналізу змісту. Все це, звичайно, можна розглядати тільки в загальній системі масової комунікації і тих методів, якими її можна досліджувати. Тим більш, що в сучасних умовах можна використовувати для подібних досліджень новітні технології за допомогою комп’ютерної техніки.

На сучасному етапі розвитку суспільства журналістам конче потрібні знання про об’єктивні методи дослідження з тим, щоб результати вивчення предмета не орієнтувалися на певні погляди дослідника, а являли незалежний об’єктивний аналіз певних сторін явища чи процесу, що досліджу валися. Саме це робить доречним звернення до такого методу, як контент-аналіз. На жаль, цей широко розповсюджений за кордоном метод був недостатньо розвішений в Україні. Визначальною рисою та головною цінністю контент-аналізу і є його наукова об’єктивність та строгість. Тобто при дослідженні одного предмета з однаковими категоріями аналізу будь-які дослідники, незалежно від своїх наукових та політичних поглядів, отримають однакові результати. Це дас можливість робити дійсно об’єктивні, дослідження і служить певною гарантією тому, що нам не доведеться кожні 20-30 рр. переробляти історичні, соціологічні дослідження і підручники під впливом нових політичних орієнтацій.

Ступінь позпобленості проблеми. Проблеми масової комунікації широко розглядалися в працях закордонних вчених. Це, перш за все, спроби розробити загальну методологію процесу масової комунікації Г.Лассвелла, В.Шрамма, Г.Мак-люена, Ю.Хабермаєа, О.Олєкссєва та багатьох інших. Серед • українських учених цими питаннями займалися А.З.Москаленко, В.Й.Здоровега, Г.Г.Почепцов, В.І.Шкляр. Нещодавно таку спробу здійснила Н.В.Костенко. Дослідники виходили з різних уявлень про сутність масової комунікації, процесу сприйняття інформації людиною, закономірностей формування громадської думки. Однак треба відмітити, що всі вчені, які займалися цими важливими, досі ще не вирішеними питаннями були соціологами, філософами, психологами, а не журналістами. Природно, вони намагалися знайти вирішення цих проблем, виходячи з уявлень своїх наук. Так сталося,

що журналістика розглядалася і цс продовжується й зараз, як суто практична сфера, досліджувати яку повніші представники іі|ших наук. Навіть ті методи, які інші науки запозичили у журналістики (наприклад, традиції “солом’яних” опитувань) вважаються тепер власними методами цих наук, а про їх витоки ніхто й не згадус. На наш погляд, важливо виробляти і застосовувати при дослідженні процесу масової комунікації особливі підходи, які б включали комплексне розуміння цього складного явища в його цілісності. Такі спроби вже здійснювалися московськими вченими Ю.Буданцевим, Є.Про-хоровим, критичний аналіз праць яких міститься у 1 розділі дисертаційної роботи.

Щодо аналізу власне змісту мас медіа, то тут безперечні заслуги американських учених (Г.Лассвслл, Б.Берельсон, Ч.Осгуд, О.Джордж та ін.). їх наробки в галузі контент-аналізу стали загальноприйнятими і довгий час служили стандартом для дослідників усього світу. Тільки французи змогли виробити свою оригінальну та життєздатну схему контент-аналізу (Ж.Кейзср). Але вітчизняного досвіду наукового дослідження змісту комунікації, а особливо теоретичного вивчення цього питання ми майже не маємо. Ряд цікавих досліджень було здійснено у 20-ті рр. (І.Шпільрейн, М.Рибніков, В.Кузьмічьов), але вони були суто емпіричного плану без достатньої розробки теоретичних та методичних питань. Після тривалого періоду, коли через ідеологічні забобони наукові дослідження масової комунікації фактично не проводилися, в 60-ті рр. виникло відразу кілька центрів з вивчення подібних питань на території СРСР (Москва, Новосибірськ, Ленінград, Тарту). Особливого розвитку тема дослідження масовокомунікаційних процесів, у тому числі змісту масової комунікації, набула під час здійснення проекту “Громадська думка” під керівництвом проф. Б.Грушина. Але всі дослідження були заідеологізованими, і через це їм бракувало об'єктивності. В Україні ж, окрім згадок про наукові методи дослідження змісту і локальних досліджень, не проводилася робота по вивченню та впровадженню різних методик контент-аналізу. На цс були об’єктивні причини, бо по-справжньому об’єктивні, наукові методи дослідження змісту були тоді не потрібні через чітку та однозначну політичну систему побудови суспільства. Хоча, звичайно, увага на метод контент-аналзу зверталася тод (В.Й.Здоровега, В.В.Лкзанчук). Дослідження, проведені в останні роки (Н.В.Костенко), не можуть повністю заповнити наукову нішу. Достатньо сказати, що у США (за даними проф. Бостонського ун-ту Ф.Баркуса) тільки за 1900-1958 рр. було опубліковано майже 1700 наукових робіт з контент-

аналізу, причому з них 500 дисертаційних досліджень. Нова суспільно-політична ситуація, що склалася в Україні, вимагає також і нових підходів до вивчення масовокомунікаційного процесу. Мас медіа с могутньою силою впливу на суспільство.

І зараз існує нагальна потреба об’єктивно вивчити різні шляхи оптимізації роботи засобів масової комунікації. Існуючі наукові розробки вже не задовольняють, бо нові реалії вимагають також й нових підходів. Взагалі процес поновлення наукових знань, перегляду вже існуючих теорій та модернізації їх є закономірним і триває не тільки в нашій країні, але різкий злам в Україні зробив дослідження в галузі суспільних наук особливо необхідними саме зараз.

Об’єктом дисертаційної роботи є масова комунікація, а предметом — методологічні та методичні засади вивчення змісту масової комунікації.

Мета і завдання дослідження. Мстою даної диссртаційоної роботи є вироблення цілісної системи вивчення однієї з найважливіших ланок процесу масової комунікації — змісту засобів мас медіа. Автор обрав два шляхи досягнення цієї мети: по-перше, розроблені методологічні настанови системного порядку, які дозволяють комплексно досліджувати зміст інформації поряд з іншими складовими масовокомунікаційного процесу; по-друге, на цій основі зроблений аналіз методів вивчення змісту масової комунікації, причому наголос робився на різних напрямках основного методу, який використовується в зарубіжній науці про журналістику, контент-аналізу.

Досягнення мсти передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

1. Виробити новий підхід до вивчення змісту масової комунікації. Справа в тому, що досі, в основному, панував заідеологізований підхід і увага зверталася, перш за все, на відповідність тестів визначенії! ідеї та на те, як ця ідея була сформульована. Тепер ми дивимося на засоби масової комунікації не як на засіб ідеологічної боротьби, а як на невід’ємний інститут цивілізованого суспільства, що, звичайно, потребує певної кореляції в поглядах на методологію та методи дослідження процесу масової комунікації, і перш за все, її змісту.

2. Використати соціологічні підходи для дослідження змісту масової комунікації. Треба звернути увагу на те, що і соціологія, і журналістика користуються одними й тими ж методами збору інформації. Більшість цих методів соціологія запозичила у журналістики, і зараз навіть ніхто не згадує про це. Тепер доцільно використати соціологічні методи для становлення окремої науки про журналістику. Такі спроби

б

вже робилися і вітчизняними, і зарубіжними пчсшімч. Але ми вирішили взяти за основу соціологію масових комунікацій, тим більш, що у неї міцні двосторонні зв’язки з журналістикою.

В останні десятиріччя в Україні, а ще раніше на Заході отримала розвиток соціологія масових комунікації!, тобто особлива галузь соціології. Ця галузь мас багато аспектів. В одному з них соціологія досліджує діяльність окремих органів комунікації. Тобто об'єктом вивчення соціологів стає сама діяльність комунікатора. Крім того, газети, радіо, телебачення, інші засоби комунікації можуть служити інструментом соціологічного дослідження. Всі ці моменти враховуються багатьма редакціями, які на підставі діяльності соціологів роблять висновки щодо власної аудиторії, а також замовляють дослідження щодо пошуків шляхів оптимізації журналістської діяльності. Журналістика використовує соціологію і як джерело об’єктивної інформації. Щоправда, тут необхідно зауважити, що багато сучасних вітчизняних соціологічних досліджень проводяться на низькому науковому рівні, а їх висновки навряд чи можна назвати об’єктивними, бо вони обумовлені поглядами тих, хто фінансує дослідження.

Ще один зв’язок між журналістикою і соціологією полягає у тому, що не тільки методи журналістики були в нагоді соціологам (особливо на ранньому етапі створення нової науки), але й методи конкретно-соціологічних досліджень зараз впливають на розвиток методів журналістської творчості.

3. Розробити поняття “масова комунікація”, “інформація”, “соціальна інформація”, “зміст інформації”, “документ” як основу для вивчення змісту масової комунікації.

4. Провести науковий аналіз як загальних концепцій процесу масової комунікації, так і різних методик контент-аналізу. Розробити на цій підставі сучасніш науковий підхід до згаданих проблем.

5. Показати особливості змісту, що залежить від типу каналу комунікації та мети, поставленої комунікатором.

6. Показати можливості новітніх технології'!, що базуються на комп’ютерній техніці, в дослідженні масовокомунікаційного процесу.

На досягнення цих завдань спрямована вся структура роботи, в кожному із розділів якої вирішується своя група дослідницьких завдань.

Методологічна та методична основа дослідження. Методологічно та теоретично дисертація грунтується на осмисленні поглядів провідних вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі журналістики, соціології масових комунікацій, філософії,

лінгвістики, семіотики, культурології. Методичною основою були соціологічні методи і, перш за все, контент-аналіз (в практичних дослідженнях), а також порівняно-історичний та ряд інших методів. Була зроблена спроба розглянути проблеми комплексно. З цього випливає ряд методичних принципів даного дослідження: І) системний підхід до матеріалів

дослідження. Це пояснюс і виникнення глав, які безпосередньо не пов’язані з назвою роботи. Але ці глави потрібні для системного уявлення всього масовокомунікаційного процесу і є обов’язковою та невід’ємною частиною дисертаційного дослідження; 2) багатоаспектність вивчення текстів засобів масової комунікації; 3) наголос на вивченні кількісних методів дослідження текстів мас медіа. Емпіричну базу роботи складають результати досліджень, що проводилися автором у 1989-1991 рр. Цс контент-аналіз матеріалів українських центральних та регіональних газет з 1985 р. Основні характеристики цих досліджень наведені у відповідних розділах дисертації, а також в окремих публікаціях.

Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягас в тому, що вперше у вітчизняному журналістикознавстві проводиться комплексний аналіз методологічних та методичних засад дослідження основної складової ланки процесу масової комунікації — її змісту.

Проведене грунтовне осмислення наукового потенціалу різних шкіл вивчення масової комунікації. Концепція роботи полягас у тому, що:

— сформульовані основні методологічні принципи соціології масової комунікації;

— обгрунтований підхід до соціології масової комунікації

та соціології громадської думки як невід’ємних складових частин науки про журналістику; .

— розроблене поняття масової комунікації, виділені її основні елементи та обгрунтовані критерії належності до засобів масової комунікації, які дозволяють визначити нові засоби, що особливо актуально в сучасних умовах розвитку новітніх технологій;

— розглянута з сучасних позицій теорія масових комунікацій як методологічна основа вивчення змісту комунікаційного потоку;

— розроблений коглітивно-регулятивнші підхід до теорії масової комунікації;

— створена модель масової комунікації, яка відображає її основні структурні елементи, та розкрита роль цих елементів у здійсненні ефективного комунікаційного процесу;

Б

— розглянуті тенденції розвитку нових засобів масової комунікації, їх ролі, в комунікаційному процесі та принципи аналізу їх змісту;

— визначено поняття інформації та соціальної інформації як її складової частини;

— розроблено поняття документа як будь-якого носія з

закріпленому на ньому інформацією, дана класифікація

документів в журналістиці;

— поданий порівняннії аналіз класичних та формалізованих

методів дослідження змісту масової комунікації;

— проведений грунтовний аналіз теорії контсит-аналізу як основного методу вивчення змісту мас медіа: а) введений в науковий обіг та обгрунтований авторський підхід до контент-аналізу як до якісно-кількісного методу вивчення документів, який характеризується об’єктивністю висновків і строгістю процедури та полягає у квантнфікаційній обробці тексту з подальшою інтерпретацією результатів; б) вироблені принципи, умови здійснення та вимоги до коїітент-аналізу як наукового методу; в) розроблена типологізація різних методик контсит-аналізу, детально розглянуті можливості цих методик; г) розглянуті загальні характеристики процесу контент-аналізу, його об’ект та предмет, способи перевірки надійності, достовірності та валідності контентного аналізу; д) проведено аналіз операційного апарату контент-аналізу, який дозволив виділити основні етапи його проведення; с) розроблені вимоги до категорій та одиниць аналізу змісту, ж) розроблені основні групи методик квантифікації та інтерпретації в контент-аналізі; з) обгрунтовані основні принципи застосування ЕОМ у формалізованому аналізі змісту масової комунікації; і) доведена універсальність характеру контент-аналізу та можливості його застосування у різних науках.

Теоретична та практична значущість. В дисертаційному дослідженні проведено аналіз історичного досвіду вивчення різних елементів масової комунікації. На цін підставі розроблені основні положення методології та методики дослідження змісту масової комунікації. Методологічним проблемам не приділялася достатня увага у вітчизняній науці, а методичні обмежувалися розробкою класичних методів аналізу. Саме ці питання с предметом дисертаційної роботи.

У міждисциплінарному плані теоретична значущість виявляється в тому, що контент-аналіз розробляється як універсальний метод дослідження змісту документів не тільки в журналістиці, айв соціології, соціальній психології, політології, педагогіці, наукознавстві, історії, лінгвістиці.

У плані загальної теорії масової комунікації в дисертації зроблена спроба по-новому розробити поняття “масова комунікація", “соціальна інформація", “документ”, виробити критерії належності до засобів масової комунікації, поєднати можливості соціології масової комунікації, громадські' думки для вивчення масовокомунікаційних процесів.

В емпіричному плані проведено власний контент-аналіз 5104 публікацій української періодики.

Практичне значення полягас у тому, що запропоновані конкретні методики для емпіричного вивчення текстів, які проходять по каналах масової комунікації. Запропоновані та апробовані методики контент-аналізу (в тому числі математичні методики квантифікації та інтерпретації результатів первинного аналізу) можуть використовуватися при аналізі змісту будь-яких засобів масової комунікації. Такий аналіз доступний не тільки фахівцям із соціології масових комунікацій, але й представникам журналістських колективів. Вироблені моделі контент-аналітичних досліджень можуть застосовуватися при вивченні змісту комунікації. Висновки та положення роботи можуть бути включені в загальні та спеціальні теоретичні та практичні курси в інститутах, факультетах та відділеннях журналістики.

Апробація роботи та запровадження результатів дослідження. Отримані результати використовувалися при дослідженнях тенденцій та особливостей розвитку вітчизняних засобів масової комунікації. Висновки і положення дисертації склали основу нормативного курсу “Соціологія масової комунікації” та спецкурсу “Контент-аналіз як метод дослідження змісту масової комунікації”, які автор читає в Інституті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка..

За роботу “Контент-аналіз: історія розвитку і сучасний стан" автор нагороджений золотою медаллю Національної Академії Наук України. Підручники, які були написані за темою дисертації (“Соціологія масових комунікації!” і “Формалізований аналіз змісту в соціології та психології”), отримали перший грант на конкурсі “Трансформація гуманітарної освіти в Україні”.

Автор виступав з викладенням різних фрагментів змісту дисертації на міжнародних та республіканських науково-практичних конференціях “Українська журналістика у 1989 році” (Київ, 1989), “Журналистика и новое мышление. Проблемы эффективности средств массовой информации в условиях перестройки” (Москва, 1990), “Многонациональная советская журналистика: исторический опыт и проблемы перестройки” (Алма-Ата, 1990), “Українська журналістика у 1990 році”

ю

(Київ, 1990), “Советская журналистика /і 1990 г. Проблеми реорганизации мочати, телевидении, радио и условиях экономических и политических реформ” (Москва, 1991), “Журналистика в 1991 і'.” (Москва, 1992), "Человек. Природа.

Общество. Актуальные проблемы” (Ленінград, 1991), "Засоби масової комунікації як форма бізнесу” (Київ, 1992), "Преса у політичній системі суспільства” (Київ, 1992), "Мова і культура” (Київ, 1992, 1993, 1994, 1995), “Засоби масової інформації і утвердження державного суверенітету України” (Львів, 1992), “Журналистика в 1992 г. СМИ в условиях информационного рынка” (Москва, 1993), "Преса і розбудова громадянського суспільства” (Київ, 1993), “Українська періодика: історія і культура” (Львів, 1993), “Право на комунікацію в перехідному суспільстві” (Київ, 1993), "Журналистика в 1993 году” (Москва, 1994) “Засоби масової інформації і процеси державоутворення в Україні” (Київ, 1994), “Укрсофт-94" (Львів, 1994), "Текст и методика его анализа" (Харків, 1994), “Роль засобів масової інформації в суспільно-культурному процесі в Україні” (Київ, 1994), “Вільна преса в демократичній державі” (Київ, 1995), “Журналистика в 1994 г.” (Москва, 1995), “Становлення інформаційно-рекламного простору України” (Київ, 1995), “Журналистика в 1995 году” (Москва, 1996), “Регіональна преса України: перспективи співпраці” (Рівне, 1996), “Роль мас медіа у плюралістичному суспільстві” (Київ, 1996) та ще на 21 конференції.

Всі розділи, глави і параграфи дисертації забезпечені публікаціями, загальний обсяг яких склав понад 148 друкованих аркушів.

її

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертація складається із Вступу, двох розділів, Післямови, Приміток та Бібліографії.

У Вступі дасться загальна характеристика дослідження, яка дозволяє претендувати йому на статус дисертаційного, обгрунтовується вибір теми, її актуальність, визначається предмет, мста, завдання та структуру дослідження, його методологічна основа, розкривається наукова новизна, теоретична та практична значущість дисертації.

Перший розділ “Тсопстико-метолологічні основи вивчення змісту масової комунікації" присвячений розгляду загально-методологічних підходів до вивчення масопокомунікаційних процесів. Тут даються авторські визначення основних складових масової комунікації, а також розглядаються головні елементи її здійснення. Розділ містить у собі історичний нарис досліджень мас медіа.

Перша глава “Вивчення проблем масової комунікації в соціології" присвячена ролі соціології як науки, за допомогою якої можна вивчати процес масової комунікації. Тому першочергова увага приділена таким галузям соціології, як соціологія масової комунікації та соціологія громадської думки. Необхідно зауважити, що соціологія багато своїх методів запозичила в журналістиці (пригадаймо хоча б загальновідомі “солом’яні опитування”), тому використання соціологічних методів в науці про журналістику не буде сліпим запозиченням, бо ці методи природно притаманні журналістиці.

У першому папагоагі)і “Соціологія як наука про закономірності розвитку суспільства” дасться загальне уявлення про соціологію як науку про суспільство, яка мас свій особливий понятійний апарат, методи та технічні прийоми для дослідження суспільних стосунків та інститутів. Процес масової комунікації, як і будь-який суспільний процес, є предметом розгляду соціології. Наводиться також короткий історичний екскурс розвитку соціологічної науки, який допомагає зрозуміти логіку розвитку соціологічних методів та законів.

На початку XX ст. соціологія розвивалась, в основному, емпіричним шляхом. її основними рисами було широке використання методів точних наук і об’єктивність. Емпірична соціологія панувала до другої половини 40-х рр. На зміну абсолютизації кількісних методів прийшло розуміння того, що проводити серйозні соціологічні дослідження треба на грунті певної теорії. Однак і досі зусілля більшості соціологів

зосереджені на удосконаленні методів дослідження, а не на розробці певної загальної теорії.

Взагалі, соціологія складається із кількох пов’язаних між собою рівнів. Найнижчий — це конкретні чи емпіричні соціологічні дослідження, найвищий — теорія, яка служить методологічним грунтом для соціологів даного напрямку. Сполучною ланкою між ними є спеціальні соціологічні теорії.

Що стосується нашого погляду на визначення соціології, то тут недоречно ні надмірне спрощування цього важливого поняття, ні нагромадження всіляких об’єктів і предметів дослідження цісї науки. Більш доречним здасться визначення соціології як науки про закономірності розвитку суспільства в усіх їх проявах та формах, про взаємозв’язок між людиною і суспільством. Таким чином, соціологія відокремлюється не тільки від філософії та історії, але іі від соціальної психології.

У другому параграфі першої глави першого розділу “Структура і зміст соціології масової комунікації" зроблена спроба розкрити основні положення цісї науки, а також її роль для вивчення змісту масової комунікації.

У відповідності до своїх завдань соціологія масових комунікації! розглядає не становлення-та історичний розвиток журналістики, не закони, які характеризують її сутність, а процес динамічного функціонування журналістики, її реальне життя як цілісного організму в різноманітності умов і факторів. При цьому в конкретному дослідженні предмет може бути взятий у різних масштабах і з різних боків, якщо не порушуються дві вимоги: вивчати об’єкт в усьому багатстві його зв’язків і залежностей, притому в масових репрезентативних проявах, які допускають кількісні характеристики об’єкта, що розглядається. г ’

Для діяльності людини характерне і необхідне спілкування. У процесі спілкування здійснюється передача інформації, тобто виникає комунікація. Але масовою комунікацією можна вважати тільки ті випадки, коли інформація передасться від комунікатора через спеціально створені канали (газети, радіо, телебачення тощо) на масову аудиторію, розташовану у різних місцях. Саме ці характерні ознаки треба вважати параметрами при визначенні належності чи неналежності до ЗМК нових видів комунікації (телеконференції тощо).

Якщо підбити підсумки численних визначень, то здасться справедливим розуміння під масовою комунікацією процесу розповсюдження соціальної інформації (тобто інформації по-загенетичної, семантичної, яка фіксується в знаках) за допомогою технічних засобів (преса, радіо, телебачення, відео, кіно тощо) на велику і розташовану в різних місцях аудиторію.

Американський соціолог Г.Д.Лассуелл висунув загальну формулу масової комунікації: хто говорить (тобто мається на увазі комунікатор), що говорить (зміст повідомлення), по яких каналах (газети, радіо, телебачення), кому (аудиторія), з яким ефектом (тобто який вплив справляє повідомлення). Пізніше цю формулу намагалися вдосконалити й сам Лассуелл, й інші вчені, але цс були невдалі спроби. Автор дотримується саме парадигми Лассуелла, не відкидаючи, звичайно, того, що с позитивним в інших теоріях масової комунікації.

Перед соціологією масових комунікацій може стояти три основних групи завдань. Це опис об’єкта дослідження, пояснення процесів, що відбуваються в ньому, і вироблення практичних рекомендацій щодо оптимізації цих процесів.

Однією з найбільших проблем соціології масових комунікації! с відсутність відповідної теорії. Загальновідомо, що масова комунікація та її проблеми постійно знаходяться у полі зору соціологів, але рівень теоретичної розробленості проблематики навряд чи може когось задовольнити. Існують інституціональні моделі масової комунікації, які розглядають її в системі соціального контролю; функціональні підходи, що вважають комунікацію активним засобом впливу на свідомість реципієнтів; когнітивні підходи, при яких масова комунікація розглядається під кутом трансляції знань та механізму інформування аудиторії. Але вони не можуть складати загальну модель діяльності мас медіа. Хоча окремі спроби пояснити ці процеси існують.

Соціологія масових комунікацій (СМК) у своєму розвитку пережила багато підйомів і спадів. Основні дослідження з моменту зародження і до наших днів проходять по тоіі бік океану. Вітчизняна СМК, незважаючи на важливі досягнення деяких дослідників, знаходиться ще на початковому етапі розвитку. Перед українською соціологією масових комунікацій тепер стоїть завдання популяризації соціологічних знань з тим, щоб у редакціях, агенціях і студіях зрозуміли, що соціологія може допомогти вирішити багато практичних питань.

Взагалі, під соціологією масової комунікації ми розуміємо окрему галузь загальносоціологічної науки, яка займається дослідженнями закономірностей функціонування механізму масової комунікації, тобто процесом збору, обробки та розповсюдження інформації на велику та розташовану у різних місцях аудиторію. Звичайно, цс визначення мас вібрати в себе ще чимало моментів. Та було б надто спрощено вважати, що створення журналістського твору обмежується процесом обробки інформації.

Тпстій П.'іпагппсі) ПЄРШ0Ї ГЛПВП ПСППІОГО РОЗДІЛУ дисертаційної роботи “Соціологія громадської думки і журналістика’’ ПОИСВЯЧЄНМІІ розгляду взаємозв'язку журналістики тл соціології громадської думки, ролі мас медіа у Нормуванні настанов та стереотипів у представників аудиторії.

Важливу роль в журналістській діяльності відіграс формування громадської думки. Незважаючи на тс, що термін “громадська думка” почав застосовуватися тільки в середині XII ст., проблеми, пов’язані з вивченням громадської думки, цікавили вже античних філософів. Особливу увагу приділяв громадській думці Гсгель. З одного боку, він визнавав раціональну основу громадської думки, а з іншого, внаслідок своїх реакційних політичних поглядів, вважав, що громадська думка має в основному помилковім') характер і зробити з неї правильні висновки може тільки видатна людина.

Дослідження теорії громадської думки продовжується і зараз. Взагалі, громадська думка виражається через оцінювання явищ навколишнього середовища. Саме цс оцінювання дас імпульс для формування настанов, які відбивають готовність суб’єкта діяти відповідним чином.

Очевидно, існують певні умови та фактори, які “примушують” громадську думку залишатися тільки на рівні відбиття дійсності (тобто на рівні свідомості, слова) чи сприяють її переходу на інший рівень — рівень впливу на дійсність та її перетворення. Таким чином, у процесі формування громадської думки можна виділити різні сукупності факторів, що працюють як на першому, так і на другому рівнях. Усі вони так чи інакше впливають на активність людей.

В останньому, четвертому папагоасЬі першої глави першого розділу “Масова комунікація як соціальне явище” дасться визначення масовокомунікаціііного процесу. Як особливий вид соціального спілкування масова комунікація здійснюється в масштабах всього суспільства, виступає найважливішою умовою суспільного розвитку і організації. Особливістю масової комунікації є перш за все її соціальна обумовленість, що дас підставу розглядати її у системі соціальних стосунків і як визначений вид даних відношень.

Важливою особливістю процесу масового спілкування є використання машин, технологічних процесів, різних технічних пристосувань, які дають можливість швидко збирати, обробляти, випускати і розповсюджувати інформацію в масовому масштабі на великій території і майже одночасно. Цьому служать новітні досягнення електроніки, ротаційної техніки, електрогравіювальних автоматів тощо. Великий прогрес технічних засобів масового спілкування мас значення не

тільки для духовного контакту людей, але і для розвитку економіки.

Термін “масова комунікація” вживається як у вітчизнянії), так і в зарубіжній літературі неоднозначно. Ним позначають як мінімум три явища: 1) процес передачі та розповсюдження інформації на масову аудиторію, 2) власне інформацію, 3) засоби масової комунікації. На нашу думку, здасться справедливим розуміти під масовою комунікацією процес розповсюдження соціальної інформації (тобто інформації позагене-тичної, семантичної, яка фіксується в знаках) за допомогою технічних засобів (преса, радіо, телебачення, відсо, кіно тощо) на велику і розташовану в різних місцях аудиторію.

Друга глава першого розлілу “Засоби масової комунікації: теоретичні та історичні аспекти” починається папагпасЬом “Поняття про засоби масової комунікації”. У ньому за засоби масової комунікації визначаються спеціальні соціальні інститути, які займаються збором, обробкою та розповсюдженням соціальної інформації. Треба відмітити, що цс необов’язково тільки технічні засоби. Останні відіграють дуже важливу роль у процесі комунікації, що обумовило, зокрема, концепцію М.Маклюенна, але все ж таки організують роботу цих засобів, вносять творчий елемент у процес масової комунікації, спрямовують його самі люди.

Другий парагпасЬ “історія дослідження діяльності засобів масової комун і ка її її" являс собою короткий історичний нари є вивчення засобів мас медіа.

У третьому та четвертому параграфах другої глави “Структура засобів масової комунікації” і “Властивості засобів м а с о в ої комунікації" розробляються питання загальної структури та основних властивостей, притаманих засобам масової комунікації. Засобами масової комунікації, як правило, вважаються кіно, радіо, телебачення, преса. На сьогодні, думається, до цих засобів можна додати телеконференції, бо за їх допомогою соціальна інформація передасться на великі, розташовані у різних місцях аудиторії.

Якшо підійти до структуювання засобів масової комунікації, виходячи перш за все не з процесу здобуття, обробки та розповсюдження інформації, а з тих засобів, якими користуються у цьому процесі, то слід відмітити постійний прогрес техніки збору, обробки та передачі повідомлень. Звичайно, це пов’язано з науково-технічною революцією і перш за все з прогресом у галузі комп’ютерних технологій. Найбільше цей прогрес стосується телевізійної техніки. Це і створення численних домашніх відеосистем, що у принципі дас змогу віднести до засобів масової комунікації відео, і робота штучних

супутників, які обслуговують телебачення (типу “Астра”), і цифрова обробка відеозображення, яка дозволяє суттсво поліпшити його якість, і успіхи кабельного телебачення, зокрема оптично-волокниста технологія, і багато іншого. Загальна тенденція науково-технічного прогресу в галузі мас медіа свідчить про те, що у найближчому майбутньому комп’ютерні технології ввійдуть у ще більший контакт з усіма засобами масової комунікації. Паростками цього с відсоконфсрснції, комп’ютерні варіанти газет тощо.

Параграф перший “Метопологія вивчення масової комунікації" та лпугиіі “Напрямки лослілжсння масовоко-мунікагіійних процесів” глави третьої “Загальнотеоретичні та методичні підхопи по вивчення засобів масової комунікації" присвячені розгляду різних теорій масовокомунікаційного процесу та ходу конкретних досліджень різних складових масової комунікації.

У нашій роботі розуміємо під методологією наукову теорію, яка служить грунтом для проведення конкретного дослідження. При цьому маються на увазі не якісь вузькі положення, а теорії середнього рівня, які презентують достатньо узагальнені погляди на об’єкт дослідження в цілому, зв’язки у цьому об’єкті та закономірності ного функціонування.

Звичайно, треба визнати, що досконалої теорії масових комунікацій, яка б задовольняла всі вимоги цього складного явища, що постійно розвивається, ще немає. Але це не може зупинити процес досліджень масової комунікації. Незважаючи на велику кількість різноманітних моделей комунікації, доцільно дотримуватися парадигми Г.Д.Лассвелла, яка найбільш універсально представляє структуру процесу масової комунікації. На наш погляд, вона в основному охоплює всі складові комунікаційного процесу та на сьогоднішній день с найбільш досконалою. Звичайно, існують й інституціональні моделі масової комунікації, і функціональні, і когнітивні. Ми обрали останню не тому, що вважаємо інші помилковими, а для того, щоб реалізувати прагматичний підхід до такого складного явища, як масова комунікація. Загальна схема масової комунікації цікавить нас через те, -щсУ вона .являє собою перелік різних сторін об’єкта дослідження, на які можна впливати і -які в свою чергу можна теж досліджувати.

Чотири параграфи “Соціологічне вивчення комунікатопа". “Канали комунікації як об’єкт соціологічного лоеліпження". “Соціологічні лослілжсння аудиторії засобів масових комунікацій" та “Вивчення ефективності роботи засобів масової комунікації" четвертої глави “Вивчення різних складових пронесу масової комунікації" представляють собою

дослідження різних складових процесу масової комунікації, окрім центрального елемента — змісту комунікації. Названій проблемі повністю присвячений другий розділ роботи. При цьому дасться класифікація типів комунікатора та особливості кожного з цих типів, особливості дослідження творчого процесу журналіста, характеристики основних каналів комунікації, основні типи аудиторії як стійкої сукупності людей, що поєднані інформаційними потребами, шляхи підвищення ефективності комунікації тощо.

У першому параграфі “Поняття інформації. Інгіюпманійна взаємодія" п’ятої глави першого позлілу роботи “Інформація як ятіше суспільного життя” розглядаються загальні підходи до одного з ключових понять масової комунікації -інформації.

У науковому світі точаться суперечки щодо природи інформації. Існують два підходи до природи інформації -атрибутивний і функціональний. Прихильники першого розглядають інформацію як об’єктивну властивість усіх матеріальних об’єктів (інформація — атрибут матерії); прихильники другого стверджують, що інформація с умовою і результатом спрямованої активності іі тому вона виникає тільки на соціально свідомому рівні. Ми в своїй роботі розглядаємо перш за все соціальну інформацію.

На наш погляд, інформація — це якесь нове знання, що передасться від джерела до приймача інформації. Актуальною проблемою є вивчення взаємодії та взаємовпливу між інформацією та тим, що її викликає. Дійсно, якісь властивості неживої природи є потенційною інформацією, але вони стають нею тільки після того, як про них набуває знань людина.

У лпугому л.лпагрлФі нісї глави “Соціальна інформація та її властивості” дана характеристика одному з основних видів інформації — соціальній інформації.

Говорячи про інформацію у суспільстві, не можна обминути поняття соціальної інформації. Вона виникла разом із суспільством. Спочатку людина сприймала інформацію безпосередньо, “з перших рук”, потім виникли різноманітні пристосування для передачі інформації (барабани, вогнища). Поступово людство з розвитком цивілізації стало відчувати гостру потребу в інформації, яку здобули інші члени суспільства, причому часто дуже далеко від безпосереднього користувача інформації. Це було повштовхом для розвитку засобів зв’язку, а потім і до виникнення засобів масової комунікації. Цей процес був також ініційований і тим, що людство відчувало потребу в знаннях, яких набули попередні покоління, а повністю передати їх лише у вигляді усного мовлення було неможливо.

Саме соціальну інформацію можна визначити як повідомлення, передані будь-яким зрозумілим людині кодом і які містять у собі відомості про процеси функціонування суспільства, а також все те, що стосується і може вилинути на ці процеси. Такс визначення, на наш погляд, достатньо повне і разом з тим чітко обмежус соціальну інформацію, що веде до більш ефективного її вивчення. '

Соціальна інформація характеризується багатьма властивостями, такими, як об’єктивність, достовірність, новизна, репрезентативність тощо. ’

Треба погодитися з тилі, що соціальна інформація мас ще одну важливу якість: вона ніколи не буває нейтральною. Інформація, яка передасться засобами масової комунікації, об’єктивно впливає на людей. Проводилося досить багато досліджень, метою яких було довести, що можна виконати настанову американської журналістики “news по views” (новини без поглядів), але вони щоразу показували, що навіть без коментаря, через добір новин чи якісь інші умови комунікатор свідомо чи підсвідомо все одно впливав на аудиторію у визначеному дусі.

Третій, останній параграф п’ятої глави першого розділу роботи “Інформація в журналістиці. Текст та інші носії інформації в ЗМК” присвячений розгляду такого специфічного виду інформації, як журналістська, та особливостей різних носіїв такої інформації. У журналістиці поняття “інформації” дуже й дуже важливе, бо саме через збір, обробку та розповсюдження інформації здійснюється професійна журналістська діяльність. Саме інформація служить змістом комунікації, який зв’язує воєдино комунікатора і аудиторію.

Основне завдання масової інформації — це підбиття дійсності. Причому тут відіграє роль не тільки об’єкт, але іі суб’єкт відбиття. Тобто зміст інформації залежить не тільки від об’єктивної реальності, але й від того, на яку аудиторію спрямована комунікація. Треба додати до цього також настанови комунікатора, характер каналів комунікації тощо.

Важливим елементом масової комунікації є тексти. Всі тексти (звичайно, маються на увазі тексти,, що проходять через засоби масової комунікації) можна об’єднати за метою. Ця мета — передача інформації. Причому треба зняти обмеження на усне мовлення. Воно також с текстом (на телебаченні, радіомовленні), і його треба вивчати разом з газетно-журнальними текстами. Через те, що мета створення тексту досягається мовними засобами, то при його вивченні не обійтись без лінгвістики. Аналізуючи тексти, не можна також забувати про психологічний момент, адже автор тексту

завжди людина зі своїми звичками та настановами. Важливим с також історичний аспект, бо, як казав Карлейль, ми зараз жодного слова Гомера не розуміємо так, як його розумів сам автор, [сторичні обставини, мовні паралелі, цілком зрозумілі сучасникам, можуть поставити у глухий кут дослідника з іншого часу чи місця.

При аналізі журналістського тексту важливим є елемент теми, тобто того аспекту соціальної дійсності, який знайшов відбиття у даному конкретному тексті. Крім того, безумовно важливим с те, якими каналами масової комунікації передаються конкретні тексти. Специфіка каналу безпосередньо відбивається на специфіці тексту. Різними також є тексти і в жанровому плані, не кажучи вже про такі моменти, як індивідуальний авторський стиль.

Другий розділ лнссптаиійного дослідження “Методичні основи дослідження змісту комунікації" присвячений вивченню конкретних методів та методик, за допомогою яких можна виконувати весь комплекс дослідницьких дій над змістом засобів масової комунікації.

В першому, другому і третьому параграфах “Поняття документа’’. “Класифікація документів” та “Надійність і достовірність документів” першої глави “Документ як об’єкт аналізу” дасться загальне визначення поняття “документ”, виділяються основні типи документів у журналістиці, а також наводяться методики для перевірки їх надійності та достовірності.

У науці про журналістику до цього часу не закріплено матеріальну субстанцію, яка б могла складати об’єкт при дослідженні змісту масової комунікації. Об’єктами були, виходячи з ситуації, матеріали газет, програми радіо та телебачення. Однак така розкиданість заважає повному дослідженню змісту комунікації, бо втрачається тс спільне, шо с у будь-яких носіях масової комунікації. На наш погляд, доцільно об’єднати такі носії поняттям “документ”, як цс зроблено в соціології. Але і там цс поняття недостатньо розроблене. А між тим саме воно містить у собі центральну ланку в процесі масової комунікації — його зміст.

Навряд чи можна погодитися з тими визначеннями документа як носія змісту комунікації, які існують у сучасній соціології масових комунікації). Будь-які обмеження щодо того, якими саме мають бути носії (магнітна стрічка, кіноплівка, папір тощо), чи якими повинні бути характеристики інформації, звужують в свою чергу і об’єкт дослідження. Наприклад, у цьому випадку потрібно вилучити з поля вивчення зміст республіканської комп’ютерної газети “Все-

Всем”. її зміст, закодованії» у числові символи, передасться вдень, у вільний від телепередач час по республіканській тслемсрежі. Після прийому він розшифровується, за. допомогою декодерів і надходить на екран у звичному для користувача вигляді. Не за горами й інші види передачі повідомлень, за яких можуть використовуватися найрізноманітніші носії. Тому треба розширити сучасне розуміння документа як об’екта дослідження. Під документом ми розуміємо всякий матеріальний носій інформації, яка створена людиною і закріплена будь-яким способом для передачі у часі и просторі.

Недостатньо вивченим с також питання про зміст документа. З цього приводу думки зарубіжних та вітчизняних дослідників масової комунікації відрізняються. Треба розширити існуючі визначення і вважати, що за зміст документа приймається інформація, створена людиною і закріплена у символьному вигляді. У наш час методами дослідження документів можна вивчати будь-яку інформацію, закріплену в документі, в залежності від мсти дослідження. При цьому немас обмежень щодо того, на якому носії закріплена інформація і якими каналами вона передасться.

Таким чином, настав час розширити сферу аналізу документів до аналізу всісї інформації, створеної у суспільстві. Фактично такий аналіз соціологічними та аналогічними їм методами вже тривалий час здійснюється у різних науках. Слід визнати, що погляд на документ як на визначений вид інформації, закріплений на деяких особливо обумовлених носіях, уже застарів і сучасна наука таких обмежень не визнас. Створювати ж окремі методи аналізу джерел теж недоцільно, бо вони, по суті, будуть дублювати вже існуючі соціологічні методи. Розібратися з цим питанням особливо важливо тому, що методи аналізу документів становлять одну з великих та головних груп методів, поряд із спостереженням, опитуванням, експериментом.

У четвертому і п’ятому параграфі першої глави “Загальні принципи аналізу документів" і “Класичні методи аналізу” розглядаються якісні метоли аналізу змісту.

Класичні, традиційні методи аналізу — цс сукупність операцій, яка дозволяє інтерпретувати текст в цілях дослідника. Справа в тому, що будь-який документ створюється зі своєю, особливою метою, яка часто не збігається

з цілями дослідження. Інтерпретація тексту в ході будь-якого традиційного аналізу дозволяє проникнути в сутність документа і виявити все, що цікавить дослідника: глибинні замисли та мотиви комунікатора, очікуваний ефект від повідомлення,

особлииості того історичного моменту, в який створювався документ чото.

В принципі, злапалося б, не треба шукати чогось кращого і застосовувати формалізовані методи, але традиційні методи мають одну велику валу, яка може звести нанівець усю працю дослідника п очах людей з іншими поглядами і підходами до проблеми, що розглядається. Це суб’єктивізм класичних методів аналізу. Справді, на відміну від контент-аналізу тут інтерпретація документа ми документів повністю залежить від тих установок, з якими дослідник підходить до опрацювання матерілу. Тому часто-густо в дослідженнях традиційними методами, які здійснюються різними вченими з однією і тією ж мето (О, па базі одних і тих же документів, висновки досить різні, іноді бувають навіть протилежні. Але в традиційних методах є і багато корисного. Вони можуть використовуватися на матеріалах одного ми кількох документів, тоді як контент-аналіз обов’язково потребує великої сукупності даних. За традиційних методів аналізу, що не менш важливо, не втрачаються особливі риси, оригінальність документа.

Слід підкреслити, що і класичні, і формалізовані методи поєднують як об’єкт, так і мсту дослідження. Різниця між ними полягас, насамперед, у тому, що традиційні методи вважаються якісними, а контент-аналіз — кількісним методом, який є набагато об’єктивнішим, ніж історичний чи літературний методи. Але зараз уже не можна сказати, що ті методи існують у чистому вигляді, бо все частіше у класичних методах застосовується різноманітна квантифікація, а контент-аналіз є вже не чисто кількісним, а кількісно-якісним методом. Хоча, звичайно, в різних методах багато особливостей.

В обох параграфах “Розвиток методу контент-аналізу в закордонній соціології” та “Контент-аналітичні дослідження в СРСР та в Україні” другої глави “Історія розвитку методу контент-аналізу” дасться короткий історичний екскурс розвитку методів контент-аналізу, його здобутків та поразок, виділення окремих методик та напрямків. Особлива увага приділяється розвитку контент-аналізу в США та Франції, де були розроблені оригінальні формалізовані методики.

У першому параграфі “Характеристика контент-аналізу як методу” третьої глави “Сутність і можливості контент-аналізу” другого позпілу роботи дасться визначення контент-аналізу як якісно-кількісного методу вивчення документів, який характеризується об’єктивністю висновків і строгістю процедури та полягас у квантифікаційній обробці тексту з подальшою інтерпретацісю результатів. Предметом контент-аналізу мо-

жуть бути як проблеми соціальної дійсності, ЩО висловлюються чи, навпаки, прпхопуються у документах, так і внутрішні закономірності самого об’єкта дослідження.

У пппагпагіьах “Ппинпипп і умови контент-аналізу т;і вимоги ло нього”. “Цілі та завдання контент-аналітичного лослілження”. “Можливості якісно-кількісного аналізу" та “Типи та вили аналізу змісту" третьої глави розглядаються основні характеристики методу контент-аналізу.

Голошиїй принцип контент-аналізу — розчленувати, певним чином анатомувати суцільний масив тексту так, щоб найдрібніша одиниця аналізу несла у собі якості цілого, і на підставі переваги тих чи інших стверджень виявити тенденції розвитку. Крім того, можна виділити строгість, тобто його обгрунтованість і відтворюваність, повне охоплення усіх досліджуваних джерел, системність і об’єктивність.

Контент-аналіз вимагає дуже небагато принципових умов. По-перше, об’єкт дослідження мас бути нсфоршлізованим, тобто допускати різні варіанти інтерпретації, по-друге, матеріали контент-аналізу повинні репрезентувати якесь соціальне явище чи сукупність документів, по-третє, для проведення якісного контент-аналітичного дослідження треба намагатися зменшувати вплив суб’єктивного фактора (зокрема, думок кодирувальників) на процес аналізу і виробити точну його процедуру, якої усі причетні до дослідження мають строго дотримуватись, і, по-четверте, при інтерпретації результатів дослідження необхідно пам’ятати, що контент-аналіз — не всемогутнії! метод і його висновки грунтуються тільки на тому змісті, який заклали у документи комунікатори.

Говорячи про мсту та завдання контент-аналізу слід зауважити, що оскільки контент-аналіз — це не лише соціологічниіі метод, то інтерпретація результатів мас бути у дусі тієї науки, представники якої проводять дослідження. Вчений при застосуванні методу контент-аналізу може проводити вивчення будь-якого документального джерела і не тільки текстового. Аналізу підлягають як зміст, так і форма документа. Контент-аналіз може вирішувати будь-які завдання, пов’язані з досліджуваним документом. Це може бути і особистість автора, і час створення документа, і вивчення його спрямованості, і те соціальне середовище, в якому створювався документ, і звички постійної аудиторії, і багато іншого. Таким чином, підкреслимо ще раз, з допомогою контент-аналізу можна розв’язувати усі завдання, побудовані на змісті і формі будь-якого документа.

Контент-аналіз мас великі можливості. За допомогою цього методу можна проводити дослідження будь-якого документа

чи сукупності документів з мстою вивчення як закономірностей внутрішньої побудови документа, так і того, ідо його породило і для чого він призначеним. Цей метод продовжує свій розвиток і посднус найкращі можливості якісних методів з перевагами формалізованого, кван-тифікованого аналізу.

Важливим елементом с правила проведення контент-аналітичного дослідження. На наш погляд, слід висунути прості і загальні правила:

1. Процедура контент-аналізу складається із точно визначених дій, котрим без будь-яких змін підлягають усі об’єкти даного дослідження (цс забезпечує можливість перевірки результатів контент-аналізу іншими дослідниками).

2. Одиниці спостереження мають бути ясними і недвозначними з тим, щоб не допускати тлумачення їх кодувальниками і звести до мінімуму вплив суб’єктивних думок кодувальників на процес обробки.

3. Інтерпретація результатів дослідження повинна охоплювати всі здобуті дані, висновки мають спиратися не на якусь частину результатів, а враховувати їх всі без винятку.

У контент-аналізі вже тривалий час існують кілька напрямків розвитку. Основні з них — цс утилітарно-прагматичний і психолінгвістичний. При дослідженні за допомогою методик першого напрямку мас велике значення не тільки тс, яка частота появи тієї чи іншої категорії, а взагалі присутня вона у досліджуваному тексті, чи ні. Таким чином, у контент-аналізі якісним буде не тільки момент вибору категорій і одиниць дослідження, а весь процес аналізу. Кількісний і якісний контент-аналіз тут доповнюють один одного. Кількісний підрахунок дозволяє зробити об’єктивні висновки щодо спрямованості матеріалів за кількістю уживань одиниць аналізу в досліджуваних текстах, якісний аналіз робить те саме, але внаслідок вивчення того, чи зустрічається і в якому контексті якась важлива, оригінальна категорія взагалі. При психолінгвістичному напрямку увага звертається на поєднання різних категорії! аналізу між собою.

У шостому папаграсЬі “Особливості контент-аналізу в порівнянні з якісними методами’’ третьої глави порівнюються основні характеристики контент-аналізу та традиційних методів.

Як уже зазначалося раніше, поява методу контент-аналізу викликана тим, що виникла необхідність в об’єктивному, незалежному від вражень людини дослідженні. Новизна якісно-кількісного аналізу змісту полягас перш за все у тому, що особисті враження дослідника замінює об’єктивна проце-

дура формалізації і квантифікації тексту. У ході цісї процедури в стандартному контент-аналізі зміст розчленовується і підраховується кількість згадок одиниць аналізу, які визначав сам дослідник (у цьому полягас якісний момент у контент-аналізі). Отже, контент-аналіз відрізняється від інших, імпресіоністських методів, по-перше, об’єктивністю, по-друге, строгістю, по-третс, системним підходом, і, по-четверте, квантифікацісю об’єкта дослідження.

Усі чотири параграфи “Об’єкт коптент-аналітичного дослідження”. “Поелмет контент-аналізу". “Надійність. достовірність і валідність контентного аналізу" та “Проблема вибірки" четвертої глави “Загальні характеристики проносу контент-аналізу” присвячені дослідженню основних складових компонентів здійснення контентного аналізу. Па конкретних прикладах розглянуті проблеми обрання об’єкта та предмета аналізу, вибірки документів для нього, здійснення перевірки якості його проведення.

Контент-аналіз дає багато можливостей для дослідження як наявного, так і прихованого змісту комунікацій. Звичайно, в останньому випадку потрібні особливі процедури для підвищення достовірності й валідності висновків дослідження. Контент-аналіз вимагає від дослідника, по-перше, інтуїції, доброго знання предмета аналізу для того, щоб правильно обрати одиниці дослідження, по-друге, кодувальник мас виявити терпіння й дисциплінованість для строгого виділення та підрахування одиниць аналізу.

Висока достовірність контент-аналізу грунтується на тому, що дослідження дуже мало залежить від суб’єктивних думок того, хто його проводить. Співвідношення якісних і кількісних начал у контент-аналізі дозволяє досягти великого ступеня надійності й валідності. При цьому дослідник повинен мати на увазі, що при вивченні прихованих задумів комунікатора важливу роль у забезпеченні високої валідності відіграс присутність чи неприсутність у тексті різноманітних одиниць аналізу, а при інших видах дослідження валідність забезпечує засіб кодування та строге дотримання процедури.

Валідність висновків дослідження також залежить від репрезентованості вибірки. Обрані для аналізу тексти повинні достатньо повно репрезентувати усю сукупність. Для досягнення високої валідності велике значення мас правильний підбір одиниць дослідження. Вони повинні бути обрані так, щоб у результаті квантифікаційних процедур висновки являли собою повний зріз змісту на дану тему.

Значну проблему у плані досягнення достовірності дослідження являс інтерпретація висновків. Справді, з тих

самих результатів різні люди роблять часто цілком протилежні висновки. Том)' тут завжди слід враховувати настанови дослідника. Великий ефект для об’єктивної інтерпретації висновків дослідження дас порівняння результатів контент-аналізу з иішчснням тісї самої проблеми іншими методами.

У паппгп.-кЬах “Загальні поняття”. “Вибіп категорій аналізу". “Випілсння олинипь дослідження” та “КвантисЬікачія )і інтерпретація даних дослідження" п’ятої глави “Процедура контент-а налізу" розглядаються процедурні моменти здійснення контент-аналізу. Спочатку треба вдало обрати категорії та одиниці аналізу. У кожному дослідженні — свої категорії. Адже вибір категорії! цілком залежить від мсти дослідження. Категорії показують напрямок аналізу, тс, на що дослідник звертас увагу. Від правильного підбору категорій багато в чому залежать загальні підсумки дослідження. Категоріальна мережа — це своєрідна схема, за якою дослідник проводить свій аналіз. При обрані категорій можна припуститися двох помилок. Якщо прийняти занадто вузькі категорії, то можна втратити частину змісту, яка в них не увійде. А якщо взяти дуже узагальнені категорії, то багато в чому втрачається оригінальність досліджуваних документів. Вибір категорій та одиниць аналізу — це суто якісний момент дослідження, на базі якого у подальшому застосовуються кількісні методи. У комтент-аналізі розроблені різні методики забезпечення надійності одиниць дослідження. Найчастіше застосовується перевірка обрання одиниць за допомогою експертів чи за незалежним критерієм. Підвищує надійність одиниць і їх перевірка за допомогою інших соціологічних методів. Для підвищення надійності аналізу процес кодування проводиться кілька разів чи з допомогою двох кодирувальників. У четвертому параграфі розглядаються загальні принципи квантифікації та інтерпретації даних. Більш детально вони представлені у шостііі главі.

У загальному вигляді основні етагш процесу контент-аналізу такі. Спочатку вчений виробляє програму дослідження, мету і гіпотезу аналізу. Він визначає об’єкт аналізу, його часові іі територіальні рамки, принципи вибірки. Потім виробляються категорії та одиниці дослідження, створюється інструкція для кодувальника. Після кодування результати обробляються й інтерпретуються.

ПаоагпагЬ перший “Інструменти контент-аналізу” шостої глави “Пплктика застосування контент-аналізу" присвячений інструментарію дослідження. У контент-аналізі такі моменти, як якість інструкції кодувальнику чи словник для ЕОМ, відіграють велику роль. ЕОМ взагалі являс собою могутню

силу для розпитку контент-аналізу. Вона дас можливість підвищити ступінь достовірності аналізу, обійтися без монотонної праці коднрувальників. Для широкого застосування ЕОМ у процесі аналізу документів важливою с проблема розпізнання комп’ютером текстової інформації, яка успішно вирішується останнім часом.

Другий параграф шостої глави “Математичні методики у контент-аналізі” містить у собі конкретні методики кван-тифікації даних у процесі формалізованого аналізу змісту комунікації. На жаль, різноманітні математичні методики ще мало використовуються в контент-аналізі, хоча можливості для цього с, а квантифікаційні процедури в контент-аналізі навіть вимагають більш широкого втручання математики у цей соціологічний метод.

У третьому параграфі “Використання контент-аналізу в різних науках” на конкретних прикладах показані можливості застосування контент-аналізу не тільки при вивченні журналістських матеріалів, але іі в історії, лінгвістиці, соціальній психології та багатьох інших науках. У цьому ж параграфі наводяться результати власного дослідження автора 5104 матеріалів газет України. Таким чином, контент-аналіз не є винятково соціологічним методом. Його можна назвати універсальним методом, який використовується у найрізноманітніших науках. Останнім часом підвищився попит на об’єктивне дослідження найрізноманітніших елементів суспільного життя і через це значення названого методу ще більше зростає. Вітчизняна наука в цьому плані ще дуже відстає від західної, і тому потрібні певні зусилля для розробки такого важливого методу.

Останній, четвертий папагпаФ шостої глави “Використання контент-аналізу в комплексі з іншими методами” присвячений проблемам комплексних досліджень, де контент-аналіз застосовується разом з іншими методами. Зумовлена необхідність використання контент-аналізу тим, що контент-аналіз, не будучи в змозі сам дійти до тонкощів змісту так, як якісні методи, мас велику цінність як метод строгий та об’єктивний і може підтвердити правильність висновків дослідження, що велося за допомогою якісних методів.

У Післямові зроблені загальні висновки та підсумки, накреслені перспективи подальшої роботи.

Головний зміст дисертації викладений в таких публікаціях:

Монографії

1. Тсорстико-методологічні основи вивчення змісту масової комунікації і Інститут журналістики Київського університету.

— ІС., 1996. — 202 с. '

Наукові статті та тези

1. Соціальні дослідження за допомогою методу контент-амалізу // Збірник праць студентів та аспірантів Київського університету ім. Тараса Шевченка. Гуманітарні науки. — Вип. 2. — К., 1995. — С. 157-168 (0,8 др. ар.) (у співавторстві).

2. Исследования молодежных газет методом контент-анализа // Журналистика в 1991 г. — Ч. III. — С. 26-27 (0,1

П.Л.).

3. Контснт-аналіз як метод дослідження ЗМІ // Преса у політичній системі суспільства. — К., 1992. — С. 18-19 (0,1 др. ар.).

4. Контснт-аналіз і класичні методи: нові можливості в дослідженні преси // Засоби масової комунікації як форма бізнесу / За загал, ред. А.З.Москаленка. — К., 1992. — С. 89-94 (0,3 др. ар.).

5. Формалізовані методи дослідження ЗМК: плюси і мінуси

// Журналістика: Преса, радіо, телебачення: Рсспубл.

міжвідомчий наук, збірник. — Вип. 25. — К.: ВПЦ “Київський університет”, 1993. — С. 112-121 (0,6 др. ар.).

6. Исследование СМК с помощью контент-анализа // Изучение истории и практики печати России в условиях демократизации общества. — Воронеж, 1992. — С. 47-51 (0,

4 п. л.).

7. Преса українського зарубіжжя: досвід і проблеми // Українознавство: стан, проблеми, перспективи розвитку. — С. 128-129 (0,2 др. ар.).

8. Україномовна закордонна періодика: тематичні аспекти // Язык и культура. — 4.1. — К., 1993. — С. 130-131 (0,3 др. ар.).

9. Україномовна зарубіжна преса: генезис и структура. -Засоби масової інформації й утвердження державного суверенитету України. — Львів: Світ, 1993. — С. 115-117 (0,3 др. ар.).

10. Контснтний аналіз: можливості та вимоги // Вісник Київського університету. — Сер. Журналістика. — Вип. 1. -К„ 1994. — С. 141-152 (0,8 др. apj.

11. Комп’ютер і газета: аспекти застосування // Збірник праць студентів і аспірантів Київського університету ім. Тараса Шевченка. Гуманітарні науки. — К., 1994. — С. 100-108 (0,6 др. ар.).

12. Комп’ютерні системи і газетна практика: нові можливості // Збірник праць науково-дослідного центру періодики. -Вип. 1. — Львів, 1994. — С. 187-191 (0,6 др. ар.).

13. Комп’ютерні технології у засобах масової комунікації:

нові можливості // Укрсофт-94. — Львів, 1994. — С. 51-58 (0,5 др. ар.). '

14. Генезис та розвиток науки: історичний аспект // Історія

науки і техніки: проблеми дослідження, викладання, гу-

манізації освіти. — Дніпропетровськ: Пороги, 1994. — С. 69-70 (0,1 др. ар.) (в соавторстве).

15. Роль наукопо-педагогічного тексту в формуванні педагогічної культури вчителя // Текст и методика его анализа. — Ч. III. Методика анализа текста. — Харьков, 1994. — С. 54-55 (0,1 др. ар.) (в соавторстве).

16. Газета і аудиторія: спроба соціологічного опитування // Роль засобів масової інформації в суспільно-культурному процесі в Україні. — К., 1995. — С. 13-15 (0,2 др. ар.) (у співавторстві).

17. Пути повышения популярности изданий (на опыте зарубежной прессы). — К., 1995. — 28 с. (1,8 п.л.).

18. Засоби масової комунікації: проблема зворотнього

зв’язку // Інформаційний вісник Академії наук вищої школи України: Додаток. — 1995. — N 4. — С. 3-10 (0,5 др. ар.) (у співавторстві).

19. Контент-аналіз як формалізований метод дослідження

документів // Філософська і соціологічна думка. — 1994. — N 3-4. — С. 211-224 (1 д.а.). '

Науково-методична література

1. Соціологія і журналістика: Тексти лекцій. — К., 1994. -171 с. (11 др. ар.).

2. Програма спецкурсу “Контснт-а наліз як метод дослідження ЗМК” для студентів факультету журналістики.

— К., 1992. -7 с. (0,5 др. ар.).

3. Методичні рекомендації до курсу “Соціологія і журналістика”. — К., 1993. — 22 с. (1,5 др. ар.). -

4. Програма курсу “Соціологія і журналістика”. — К.,

1993. — 15 с. (1 др. ар.).

5. Методичні рекомендації до курсів і спецкурсів з соціології журналістики. — К., 1993. — 44 с. (8 др. ар.) (у співавторстві).

6. Програма дисципліни “Газетна журналістика”. — К.,

1994. — 43 с. (З др. ар.) (у співавторстві).

7. Методичні рекомендації до спецкурсу “Контент-аналіз як метод дослідження ЗМК” для студентів Інституту журналістики. — К., 1994. — 19 с. (1,3 др. ар.).

8. Програма спсцссмінару “Контент-аналіз як метод дослідження ЗМК”. — К., 1995. — 16 с. (1 др. ар.).

9. Контент-аналіз: методологія і методика дослідження:

Навч. посібник. — К.: 1СДО, 1994. — 112 с. (8 др. ар.) (Рец. О.Мелсщенка у “Віснику АН ВШ України” — N 4. — С. 14-15). '

Крім того, різні аспекти практичного висвітлення та застосування теми відображені ще в 59 авторських роботах.

зо

РЕЗЮМЕ

Иванов В.Ф. Методология и методика исследования содержания массовой коммуникации. Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.01.08 — журналистика. Киевский университет имени Тараса Шевченко. Киев, 1996.

В диссертации рассматривается массовая коммуникация как социальное явление и процесс, ее средства, исследуются различные составляющие массопокоммуникационного процесса, методология и основные подходы к изучению массовой коммуникации. Анализируется документ как носитель информации, различные методы изучения содержания, причем упор сделан на метод контент-анализа. Даны математические методики контент-анализа. Показаны перспективы использования новейших достижений компьютерных технологий при анализе содержания массовой коммуникации.

Ivanov, Valery F. Methodology and methods of mass communication content-analysis. Thesis for a Poctor of Filology degree (10.01.08 - journalism). Kiev Taras Shcvchenko University. Kiev, 1996. '

The thesis is dedicated to mass communication as a social phenomenon and process, the means and various components of the mass communication proccss, and main methods of approach to the study of mass communication. The author analyses a document as a source of information, describes various methods of content-analysis. The thesis gives mathematical methods of content-analysis and shows the prospects of using the newest achievements of computer technology for mass communication content-analysis.

масова комунікація, соціологія масової комунікації, засоби масової комунікації, методологія дослідження, масовоко-мунікаційного процесу, інформація, соціальна ’ інформація, текст, документ, класичні методи аналізу, контент-аналіз.

SUMMARY

Ключові слова: