автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.05
диссертация на тему: Парадигма искусства в эстетике и художественной практике Ромена Роллана

Полный текст автореферата диссертации по теме "Парадигма искусства в эстетике и художественной практике Ромена Роллана"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ „ л ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ їм. Т.Г. ШЕВЧЕНКА

РГЬ ОА .

1 ь ИОЛ

Дегтярьова Світлана Костянтинівна^^^^

УДК 840-2/-31РИ8

^ІуІРуФиТМА МКСЗЇЇЄУЗЇЇВА В єсупєзішуя Зїїуі схурожщдй уіРЖЗїшуя роліє^а роаауі^а

10.01.04”-література зарубіжних країн

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ-2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії зарубіжної літератури та класичної філології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник —доктор філологічних наук, професор Міхільов Олександр Дмитрович,

. Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна,

завідувач кафедри історії зарубіжної літератури та класичної філології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук,

професор Шпак Валерій Кирилович, Черкаський інженерно-технологічний інститут, завідувач кафедри прикладної лінгвістики та іноземних мов

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник

рл£уЗС6а ГаЛиНа ЛТ иХслиЛ! З па,

Національна академія наук України Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка

Провідна установа — Дніпропетровський державний університет, кафедра зарубіжної літератури, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться “ 14 " листопада 2000 року о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.02 при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (01001, м. Київ-1, вул. М. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Автореферат розісланий " 7 " жовтня Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

2000 року.

Гайнічеру О. І.

Актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю розширити сферу вивчення творчості видатного французького письменника, лауреата Нобелівської премії Ромена Роллана.

Непересічність творчої особистості Р. Роллана виявилась у розмаїтті його творчого надбання: і в романістиці, що набула світової популярності ("Жан-Крістоф”, “Зачарована душа”, “Кола Брюньйон", цикл "Героїчні життя” та ін.), 'і мистецтвознавчих роботах, естетична цілісність яких обгрунтовується теоретизуванням художника щодо свого бачення мистецтва, уявлення про його призначення у новій соціокультурній ситуації.

Як самодостатнє і водночас органічно пов’язане з потребами суспільної практики явище, мистецтво набувало нової онтологічної змістовності через надзвичайно широке розуміння реальності, зокрема реальності духу, автономності його буття і активності. Відповідно до вимог часу, власних естетичних поглядів, ідеалів, морально-етичних уподобань художник формує ціннісні орієнтири, притаманну лише йому парадигму мистецтва, складовими якої є широкий спектр основних уявлень художника про походження мистецтва, його роль і місце в суспільстві. Її можна означити як власну теорію мистецтва.

Визначення парадигми мистецтва письменника є однією з першочергових завдань літературознавства. Вирішення цієї проблеми сприятиме не тільки поглибленому розумінню ідейно-художнього змісту творчості Р. Роллана у цілому або будь-якого окремого його твору, але й поповнить цінним матеріалом як літературознавство, так і філософію та естетику мистецтва, оскільки створить умови для більш конкретного зіставлення окремої парадигми мистецтва з його ключовими концепціями, для виявлення продуктивних парадигм та їх історичної долі.

Проте не завжди ця теорія виступає у формі суто наукових положень або трактатів, здебільшого вона імпліційно відбивається саме в художніх творах. Як у Роллана, так і .у багатьох видатних письменників (Л. Толстой, Е. Золя, Б. Шоу, Б. Брехт) мистецькі уподобання та ідеали знаходять втілення як у художній творчості, так і в літературно-критичних, мистецтвознавчих та естетичних працях. Сукупність ціннісних орієнтирів, що стосуються саме сфери мистецтва, випливають з усього творчого доробку художника, утворюючи його особисту парадигму мистецтва, іншими словами, естетичне ядро творчості, похідними якого є характер твору, його параметри, відповідно до яких витвір письменника набуває певних змістовних чи емоційних відтінків:

трагедійних, комедійних, романтичних, пасторальних або будь-яких інших.

Ролланівська парадигма мистецтва набуває тим більшої значимості, що є не просто плодом його теоретизувань, але й результатом міркувань творчої особистості, які витікають як із спостережень за творчістю інших, так і з роздумів над своїми набутками.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Робота виконувалася в рамках наукової програми кафедри історії зарубіжної літератури та класичної філології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Мета і завдання роботи полягають у тому, щоб виявити і осмислити ролланівську парадигму мистецтва, обгрунтовану ним як у літературно-критичних, мистецтвознавчих та естетичних працях, так і в художніх творах, зокрема в романних циклах “Жан-Крістоф" та “Зачарована душа"; встановити характер кореляції теоретичних положень з їх реалізацією в художній практиці. Для досягнення вказаної мети в дисертації необхідно було:

• обгрунтувати доцільність введення поняття “парадигма мистецтва" стосовно дослідження художньо-естетичних цінностей поглядів письменника;

• систематизувати ролланівські погляди на мистецтво, обгрунтовані в його літературно-критичних та естетичних працях, в художніх творах;

• осягнути характер співвідношення між теоретичними положеннями та художньою практикою письменника;

• виявити специфіку ролланівської парадигми мистецтва на

основі порівняльного аналізу з деякими найпоширенішими

мистецькими теоріями часу;

• визначити роль і місце ролланівської парадигми мистецтва в літературно-художньому процесі рубежу століть і XX століття.

' Об'єктом дослідження є ролланівські тексти різних жанрів (“Народний театр” (1900-1903), “Міллє" (1902), “Життя Бетховена” (1903), “Життя Толстого’' (1911), "Жан-Крістоф” (1904-1912),

"Зачарована душа” (1922-1933), у яких розкриваються погляди письменника на мистецтво як на специфічну сферу людського буття, його роль у суспільстві.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, ще в ній здійснено системний аналіз ролланівської парадигмі/ мистецтва, з’ясовано її теоретико-методологічне значення дл? вивчення творчості письменника у світлі естетичних проблел*

(зокрема, генезис, онтологічні та аксіологічні аспекти

з

співвідношення її з художньо-естетичними концепціями часу). Найбільш суттєвими результатами є визначення та опис параметрів ролланівської парадигми мистецтва; осягнення її домінантних рис та особливостей функціонування в художніх творах.

У роботі проаналізовано генезис, культурно-історичні та ідеологічні умови формування; систематизовано і визначено співвідношення естетичних орієнтацій Р. Ролл'ана на різних етапах його творчості; аналіз Р. Ролланом естетичних концепцій класиків світової літератури, також особливостей сучасної йому літературно-художньої та політичної ситуації; вперше обгрунтовано наявність у ролланівській парадигмі мистецтва естетичного ядра, що забезпечує при всій її уявній рухомості гомогенність і стабільність.

Практичне. значення дисертації полягає в уточненні й розширенні уявлень про естетичні ідеали Ромена Роллана на основі впровадження в методику аналізу літературно-художніх явищ поняття “парадигма мистецтва”, що дає можливість більш докладного і глибокого вивчення естетичних уподобань та ідеалів письменника.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані як при літературознавчому, мистецтвознавчому, культурологічному та естетичному аналізі, так і в лекційний курсах, спецкурсах з зарубіжної літератури, естетики та культурознавства, при написанні навчальних посібників із зазначених дисциплін, курсових та дипломних робіт студентами-філологами.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були обговорені на Міжнародній науковій конференції "Взаємодія літератур у світовому літературному процесі. Проблеми теоретичної та історичної поетики” (Гродненський держуніверситет, 9-12 квітня 1996 року), на Міжнародному науковому семінарі “Дослідження і вивчення романських мов і літератур у контексті національних культур” (Київський державний лінгвістичний університет, 18 -19 квітня 1996 р.), на IV

Всеукраїнській конференції “Актуальні проблеми вивчення мови і мовлення в міжособистій та міжкультурній комунікації (Харківський державний університет, 4 - 5 жовтня 1996 року), на II читаннях молодих вчених пам’яті Л. Я. Лівшиця (Харківський держпедуніверситет, 26 - 27 лютого 1997 р.), на Міжнародній науковій конференції “Суспільствознавчі науки і відродження націй” (Волинський держуніверситет, 12 - 14 травня 1997 року), на

IV Міжнародній науковій конференції “Франція та Україна, науково-

практичний досвід у контексті діалогу національних культур" (Дніпропетровський держуніверситет, 13 - 15 травня 1997 року), на Міжнародній науковій конференції “Західноєвропейський модернізм. Рефлекси у болгарській літературі та літературах Центральної і Східної Європи (кінець XIX - початок XX ст. та 20-ті роки)” (Болгарія, Великотирнівський університет ім. Св. Кирила та Мефодія, 8-10 травня 1997 року), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Творче, практичне і теоретичне мислення" (Житомирський держпедінститут ім. І. Франка, 23 - 24 вересня 1997 року), на IV Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях “Культура у філософії XX століття" (Харківський університет внутрішніх справ, ЗО вересня - 1 жовтня 1997 року), на Міжнародній науково-практичній конференції “Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції (Чернівецький держуніверситет ім. Ю. Федьковича), на І міжнародній міждисциплінарній конференції “Побут, ритуал, традиція" (Харківський держуніверситет, 22 - 23 березня 1998 року), на V Міжнародній конференції “Франція та Україна, науково-практичний досвід у . контексті діалогу національних культур" (Дніпропетровський держуніверситет, 19 -21 травня 1998 року).

Робота обговорена і рекомендована до захисту на засіданні кафедри історії зарубіжної літератури та класичної філології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.

Обсяг та структура роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації 156 сторінок (без урахування бібліографії). У списку використаних джерел — 320 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, наукова новизна, характеризується предмет та мета дослідження, його практична значимість.

У першому розділі “Формування ролланівської парадигми мистецтва. Витоки та складові елементи" досліджується специфіка формування парадигми мистецтва в мистецтвознавчих розробках Роллана “Народний театр”, “Життя Бетховена", “Міллє", “Життя Тол сто го”.

Творчість Ромена Роллана є своєрідним зв’язком єдності життєвих позицій і художньо-мистецьких спрямувань, органічним синтезом думки і дії, уподібнення естетики етиці. Феномен французького майстра формувався в контексті "подрвжених хвиль"

культури (за термінологією Французької школи "Анналів"), актуалізованих особливостями перехідного періоду, що характеризується динамічним розвитком продукуючих тенденцій мистецтва і літератури. Письменник жив відчуттям "граничності", що увиразнювалась ситуацією fin de siecle, але більшою мірою перехідністю епохально-літературною, культурно-смисловою. Р. Роллан не лише споглядав, відчував, переживав цю ситуацію, але онтологічно і аксіологічно збагатив її своєю присутністю. Його буття "на межі" історичних епох вилилось у глибоко вистраждану ним і підкреслено індивідуальну форму переходу від однією літературознавчої епохи до іншої: від класичного XIX століття до модерністського XX, в яскраво вираженій динаміці від романтичного до неоромантичного світобачення і світовідчуття, але не стільки долаючи романтизм, скільки розширяючи можливості романтичної культури; від знецінення історичних стадій до усвідомлення історичного часу як ріки, потоку, в яких все з усім перетинається.

Ролланознавці цілком справедливо вбачають у творчому надбанні митця розвиток романтичних традицій В. Гюго, але варто уточнити, в новаторській їх змістовності, що А. Карельський означив як "... мистецтво, що впритул наблизилось до соціальної проблематики, мистецтво, що проникнуте глибинним і найблагороднішим співчуттям до скривджених".

За визначенням Роллана, в ньому "пробудилась Французька революція", тобто особливе відчуття революційності як "енергії душі, величі, героїзму", що спонукало до формування власне ролланівської парадигми мистецтва. ,

Письменник послідовно стверджує ідею соціально активного мистецтва взагалі, незалежно від його виду. Тому він торкається майже всіх ключових моментів, пов'язаних з походженням і призначенням мистецтва. Важливою в його роздумах є проблема естетики ненависті, бо мистецтво, яке закликає до боротьби і орієнтоване на реальну ситуацію в суспільстві, не може пройти повз це соціально-психологічне почуття.

Проголошуючи метою мистецтва любов і єднання, Р. Роллан припускає, що засобом для досягнення цієї мети іноді може бути почуття ненависті, зумовлене соціальною несправедливістю і злом, усвідомлюючи ненависть як витіснену любов, (бо, як відомо, ненависть, як і любов, є рушійною силою розвитку). Р. Роллан посилається на авторитет Шиллера, "найлагіднішого з поетів, що прагнув творити найсвітліше мистецтво” і водночас "не побоявся кинути його в гущу сутички" і ‘поставити собі за мету нападати на

вади, мститися всім ворогам релігії, моралі і соціальних законів." Саме з огляду на позицію Шиллера Р. Роллан дійшов висновку, що ненависть не може бути законом мистецтва, бо головна функція мистецтва, його завдання - “протиставити злу не зло, а світло”, світло братньої любові і єднання, світло героїчного прикладу і діяння, світло духовно і соціально прозріваючої особистості і нації, які у своєму “злеті досягають сфери універсального буття і, нарешті, світла владної сили розуму."

Таким чином, “Народний театр” є своєрідним синтезом майже всіх попередніх елементів ролланівської парадигми мистецтва на новому етапі формування його світогляду. Пристрасно мріючи про нове мистецтво для нового суспільства, в якому головна роль буде належати народові як рушійній силі нації, Р. Роллан обгрунтовує концепцію соціально активного митця, зусилля якого спрямовані на формування духовно-інтелектуальних засад свідомості народу та розвитку мистецтва, що народжується відповідно до нових, адекватних йому запитів часу.

Концепція соціально активного мистецтва і адекватної йому позиції художника, що відстоює загальнолюдські цінності, у першу чергу духовні, що є оберегами життя, яке від такої взаємодії вивищується над буденністю. Усвідомлення цього процесу сприяло поетапному формуванню естетичного ядра ролланівської парадигми мистецтва. Свідченням того є як його позиція під час першої і напередодні другої світової війни (“Над сутичкою", “За Інтернаціонал духу", “Декларація незалежності духу", “Проти фашизму в Європі”, “П’ятнадцять років боротьби”, “До Амстердамського міжнародного конгресу проти війни і фашизму" та ін..), так і його подальші роздуми про мистецтво (“Письменникам Америки”, “Гете, “Умри і відродись", “Старий Орфей", “Віктор Гюго", “Про роль письменника в сучасному суспільстві") та художні твори. .

У полемічному запалі Р. Роллан іноді виЬловлює суперечливі думки, які звужують і ніби нівелюють естетичну силу великих творів минулих епох, зокрема коли говорить про їх недоцільність і неефективність для народного театру або заявляє про готовність поступитись класичними цінностями заради нового мистецтва (що нагадує дещо пізніші заяви та маніфести італійських і російських футуристів про необхідність знищення в ім’я майбутнього всіх попередніх художніх надбань людства).

Вірний проголошеному принципу соціально активного мистецтва, Р. Роллан, осмислюючи сенс життєвих і творчих пошуків Я. Бетховена, дійшов закономірного висновку, що

справжнього генія робить епоха, її дух, який вловлений генієм і вписаний ним в нескінченність Буття. Велич і сила музики Бетховена зумовлена величчю сучасних йому подій, грандіозним розмахом Французької революції. Справжній геній не може стояти осторонь ні вічних, ні сучасних йому проблем буття. Ось чому Л. Бетховен неодноразово говорить про покладений на нього обов’язок “діяти силами свого мистецтва” заради “людства, яке страждає", заради “людства майбутнього”, його блага, надихати його мужністю, будити від сплячки...”. Р. Роллан ратує, співзвучно з Л. Бетховеном, за героїчне мистецтво як засіб піднесення духу суспільства, ошляхетнення його етичних орієнтирів, коли пише в передмові до “Життя Бетховена": "Світ гине, задушений своїм обережним і підлим егоїзмом. Світ задихається. Розчинімо вікна. Впустімо вільне повітря! Хай нас обвіє диханням героїв!”

Основні елементи парадигми мистецтва Р. Роллана:

- мистецтво - це дійова рушійна сила, яка відіграє величезну роль

в духовно-інтелектуальному розвитку людини і суспільства. Його місія полягає в тому, щоб вселяти в людей великі, “божественні почуття" єдності і братерської любові, прилучати їх до ідеї вічності і трансцендентності Буття (остання ідея, яка тісно пов'язана з релігійною думкою і через це майже не розглядалась в дослідженнях радянського періоду, в естетиці Р. Роллана першочергова за своєю значимістю); .

- мистецтво повинно орієнтуватись на дійсність, взяту у всій її повноті. Відрив від дійсності знекровлює мистецтво, призводить до занепаду і перетворює на пусту забаву, чисту формотворчість або

фу; ‘

- первинним у мистецтві є почуття, здатність до переживання;

- соціальна активність мистецтва і митця, наявність зв’язку творів з проблемами епохи - обов’язкові складові мистецтва;

- правда і любов, два фундаментальних закони мистецтва, які реалізуються в почутті симпатії, співчуття і співстраждання. Правда є засобом розкриття глибинних і складних протиріч Буття, істини, без якої немає ні науки, ні мистецтва.

Парадигму мистецтва Ромена Роллана можна подати у вигляді системи вимог, які письменник і теоретик культури застосовує як до автора, так і до художнього твору. Серед естетичних вимог можна виділити такі:

- уміння виражати ідею: не взагалі, а персонально осмислену та індивідуально оформлену;

- необхідність розуміння того, що мистецтво не ототожнюється з життям, мистецтво починається тоді, коли довколишня дійсність

більше не може задовольняти художника. Таким чином, мистецтво

- це бажання, яке життя не в змозі задовольнити;

- твір повинен нести в собі головну думку; навколо якої будуть сфокусовані всі елементи архітектоніки;

- твір повинен бути цілісним і єдиним. У житті багато випадкового, миттєвого і незначного. У мистецтві ж немає місця випадковому, мистецтво повинне відображати лише необхідне. Цілісність і єдність - умови гармонії (естетичного ідеалу);

У творчості Л. Толстого Р. Роллан знаходить естетичні критерії, які перегукуються з його поглядами на “народне" мистецтво: зрозумілість, простота, стислість, почуття міри і прагнення до завершеності.

Позиція Л. Толстого, з якою повністю погоджується Р. Роллан, підносячи її до рангу естетичних вимог, - це насичення правди любов’ю. І якщо ця естетична вимога Р. Роллана насичення правди любов'ю збігається з позицією Л. Толстого, то вимога домінуючої ідеї і художньої цілісності - з Ж. Міллє. Аналізуючи творчість Ж. Міллє, Р. Роллан розширює рамки звичайного аналізу художнього твору (як єдності форми і змісту) введенням у структуру аналізованого твору нової естетичної категорії - ідеї, яка формується індивідуальним вираженням.

Стверджуючи, що у Ж. Міллє було два джерела натхнення: реальне життя трудового народу і Священне Писання, Р. Роллан проектує естетичні категорії правди і любові (апробовані на творчості Л. Толстого) на картини Ж. Міллє. При всій несхожості творчих принципів Ж.Міллє і Л. Толстого обидва для Р. Роллана — “мученики правди, заручники любові”.

Аналізуючи естетику творчості Л. Толстого, Р. Роллан знайшов принцип насичення Правди Любов'ю, а досліджуючи естетику Міллє, Р. Роллан іде далі, розкриваючи механізм цього явища, демонструє, як саме відбувається насичення правди любов'ю. Р. Роллан, посилаючись на Міллє, стверджує, що головне в мистецтві - це не форма і не зміст, а думка (задум), до речі, не абстрактна, а індивідуально виражена. Думка коригує правду і любов: правда (істина, реальність) народжує задум, який потім втілюється в любові. .

Таким чином, відповідно до естетики творчості Р. Роллана, думка (індивідуально виражена ідея) акумулює в собі красу реального світу, щоб виразити її в любові (християнській моралі). У процесі перевтілення правди в думку усувається все випадкове, неважливе і незначне: до любові думка доносить лише необхідне,

в любові світ стає єдиним і цілісним, гармонія досягається систематизованою закономірністю.

Ці роздуми дають можливість об’єднати всі естетичні вимоги Р. Роллана в єдину логічно вибудовану естетичну систему: правда оточуючої дійсності містить багато випадкового й тимчасового, що суперечить позиції митця, який прагне до вічного й постійного. Перебуваючи у полоні своїх бажань (яких дійсність не здатна задовольнити), митець думки створює власний художній світ, у якому немає місця випадковому й надуманому. Відтак любов набуває форм систематизованої закономірності у вигляді моральних законів. Таким чином, істина втілюється в добро, а правда насичується любов'ю.

Насичена любов’ю правда- перевтілюється, отже, творчий процес не односторонній - відбувається зворотний вплив: реальність у свідомості покращується під дією художнього твору, стає багатшою, і гармонійною. .

У другому розділі “Втілення естетичного ідеалу. Мистецтво і митець у "Жан-Крістофі” простежується відбиток принципів парадигми мистецтва Р. Роллана у художній творчості. Роман "Жан-Крістоф”, за власним висловом письменника, став його “символом віри.” Саме тут з найбільшою повнотою реалізувались його наріжні положення про мистецтво, митця і сенс життя людини. • .

Роман "Жан-Крістоф" співвіднесений з інтуїтивістською філософською тенденцією А. Бергсона. Р. Ролан, в унісон з А. Бергсоном, на рівні художньої практики орієнтований на інтуїцію, ірраціоналізм, а не на розум. Вчинки героїв зумовлені "життєвим поривом"-. Образ Жан-Крістофа пов’язаний з бергсонівською традицією, яка виражається у символічності, що виходить за межі реалістичного; масштабності; розкривається через силу волі згідно з бетховенською традицією.

Утворенням саме такого художнього образу, як Жан-Крістоф -символу людського духу, реалізацією можливостей віталістичних стихій Р. Роллан демонструє свій ідеалістичний світогляд.

Новаторство Р. Роллана полягає в тому, що він розвиває ідеалістичні тенденції у співвіднесеності з гуманістичними аспектами романтизму (традиції В. Гюго), інтуїтивізму (концепція А. Бергсона), неоромантизму, реалізму (Л. Толстой), модернізму.

Р. Роллан виходив з положення про те, що коло ідей у мистецтві обмежене. Заслуга і велич художника полягає у способі висвітлення ідеї, якій митець надає свого індивідуального забарвлення, змушує її зазвучати по-новому. В романі ідея життя

людини як вічного руху до Океану всеєдності, до Бога як вищого розуміння своєї суті (думки, співзвучні зі Спінозою, Мікельанджело, Міллє, Толстим, в традиціях християнського мислення) реалізується у долі головного героя у новій формі роману-потоку або музичного роману, насиченого соціально-філософськими смислами.

Серед розмаїття творчих натур Р. Роллан віддає перевагу музиканту як носію творчого джерела мистецтва, що найбільшою мірою здатне передати містичне, трансцендентальне відчуття буття, “божественного почуття" своєї єдності із Всесвітом, мистецтва, що сприяє досягненню гармонії.

Р. Роллан специфічно розумів релігійність, про що він неодноразово писав, але віра завжди залишалася підгрунтям його думки, бо “віра і воля - два великих крила душі”. Показовим є його признання Е. Курціусу, німецькому літераторові: “Моя місія мистецтва і думки лежить не в політичній площині, а в площині універсально-людській, тобто релігійній (оскільки обидва терміни ідентичні)", і тільки в світлі релігійної думки можна зрозуміти глибинний смисл роману, котрий полягає в ідеї створення героїчного образу, який “уособлює людський розум, що покоряє Життя й Історію, намагаючись їх озорити Любов’ю."

Герой роману (митець) займає активну позицію в житті, він “страждає" (один з постулатів християнської етики), “бореться” (улюблена теза Р. Роллана) і "перемагає" (утвердження оптимістичного світобачення, віри в благодатність страждання і боротьби) і його приклад письменник адресує'“вільним душам всіх націй." Тут реалізується принцип соціальної активності і мистецтва, яке зобов’язане боротись разом з нацією і епохою (“Народний театр”), і митця, завдання якого "в тому і полягає, щоб створити сонце, коли його немає."

Потреба у творчості викликається негативними емоціями, які знаходять відображення в неприйнятті існуючої ситуації. Намагаючись змінити життя, митець не тікає від дійсності, не руйнує і не знищує її, а прагне певним чином упорядкувати, надаючи їй гармонії і цілісності.

Складовою естетики творчості Р. Роллана є також три етапи свідомості художньої творчості: .

- незадоволеність дійсністю, зумовлена фізичними й

душевними стражданнями: “Гнів"; '

- неприйняття status quo викликає негативні емоції: “Сила";

- бажання під впливом сильних почуттів до зміни дійсності, до її перетворення: “Твір".

Якщо митець пропонує свій варіант перетвореної дійсності, що формується під впливом естетичного ідеалу, то творчість можна визначити як процес естетичного перевтілення дійсності. Ця позиція займає важливе місце в парадигмі мистецтва Р. Роллана, бо саме завдяки їй доходимо висновку про практичну користь мистецтва.

Р. Роллан вважає, що існує божественна гармонія (природа) і людська (мистецтво). Гармонія природи проста і безкорисна, відповідає призначенню Бога. Гармонія мистецтва повинна мати мету, у цьому виражається позиція практичної естетики Р. Роллана. Безцільне мистецтво, “мистецтво для себе" втрачає гармонію і красу, стає брутальним і дисгармонійним.

Талант справжнього митця полягає в умінні бачити красу (божественну гармонію природи) і втілювати її у танці, звуці, фарбі, слові (в людській гармонії мистецтва). Тобто талант уміє бачити красу правди (оточуючої реальності), втілюючи її у красі любові (по-христянськи зрозумілому добрі - єдиній естетичній можливості взаємовідносин між людьми). Мистецтво, яке зрозуміле кожній людині, яке відповідає потребам кожного і прийняте кожним

- це мистецтво правди, насичене любов’ю, воно відкриває дорогу до всесвітньої і братерської єдності, до вічності.

У третьому розділі "Зачарована душа”. Образ жінки як втілення сенсу людського буття” здійснено аналіз етико-естетичного ідеалу Р. Роллана у романі “Зачарована душа", який реалізується в образі головної героїні Аннети Рів^єр. У дисертації означений феномен розглядається як синтез чотирьох іпостасей: еротичної, материнської, суспільної, онтологічно-трансцендентальної.

Досліджуючи парадигму мистецтва Р. Роллана, доцільно було проаналізувати концепцію митця, яка знайшла відображення на глибинному рівні у романі "Зачарована душа". Його героїня Аннета Рів’єр за фахом до мистецтва не має відношення, але Р. Роллан у вітаїстичному ракурсі наділяє її життєтворчими здібностями. Аннета, як митець, розфарбовує оточуючий світ, людей, події в кольори, які власноручно добирає. Предметом мистецтва Аннети є її життя, виражене системою іпостасей-стихій.

В образі Аннети немає грані, яка б чітко розмежовувала одну іпостась від іншої: всі вони взаємообумовлені, взаємоперетікаючі в залежності від сюжетної ситуації. Таке взаємопроникнення, взаємоперетікання феноменів і структурних доповнень - характерна риса художнього світу Р. Роллана. Взаємопроникненням досягається гармонія ситуацій, в які потрапляють герої твору.

Феноменологічність стихій, які складають характер, полягає у ставленні героїні до інших персонажів, хоча б у фабулі (до одного й того ж персонажа Аннета може ставитись як жінка, як мати, як коханка, як соціальна особистість). Такий погляд дає підстави для визначення домінуючої ролі подій. Етико-естетичний ідеал Р. Роллана у романі вибудований за принципом "ланцюгова реакція”: ситуація, у яку потрапляє героїня, сприймається емоційно, що є водночас реакцією на цю ситуацію, і що в свою чергу провокує той чи інший вчинок героїні, тобто емоція є поштовхом до роботи духу. Очевидною є орієнтація Р. Роллана на концепцію ідеального типу, розроблену М. Вебером у межах його вчення про соціальне пізнання. Його ідеальний тип має ознаки цілісного образу, створеного художньою уявою з окремих, мозаїчних, але вже грунтовних рис. Його Аннета вибудована не за логічною моделлю, вона є типом, в якому вгадуються споглядання письменника за часом і особистістю в ньому, типом, буття якого нагадує сюжет символічної драми. Аннета як ідеальний тип не має чіткого визначення, прямої співвіднесеності з часом. Саме тому її ім’я акумулює в собі всю глибину закладених в нього смислів: Аннета -ріка, що впадає в іншу, потік, що визначає не лише специфіку рогіланівських жанрів, але й час (і його як митця, і його героїв), "історичний час як потік, в якому ніщо не обмежується і не відособлюється, а все переходить з одного в інше..."1

Особлива роль у. дослідженні відведена аналізу емоційної забарвленості іпостасей Аннети, оскільки емоція - це суб’єктивна інтерпретація об’єктивності. Феноменологічно-структуральними характеристиками іпостасей-стихій, що складають характер головної героїні, Р. Роллан підкреслює динамізм їх життєдіяльності. Етико-естетичний ідеал письменника виражається не в досягненні результату, а в його розвитку, в русі до нього (один із ролланівських принципів філософії життя: завершені, застиглі форми, в тому числі і завершений твір - ніщо, рух - усе, до того ж рух, що підкоряється законам "лодовженості часу").

У романі етико-естетичний ідеал письменника реалізується через зображення невпинного руху Аннети« крізь драматичні й трагічні обставини життя, у яких її “зачарована душа" поступово звільняється від численних ілюзій буденної свідомості, зростає й розширюється до рівня всесвітнього розуму, яким є Бог, щоб злитися з ним у містичному прагненні всеєдності. У такий спосіб Р. Роллан реалізує один із фундаментальних принципів своєї парадигми мистецтва, закладений ще в записах 1900 року: за

1 Трельч Э. Историзм и его проблемы. - М., 1994. - С. 50.

допомогою мистецтва розкрити духовні горизонти людини і людства в цілому, визначити мету невпинно'го руху, його сенс і засоби досягнення істини та гармонії через активну дію у сфері соціального буття.

У Висновках дисертаційної роботи узагальнюються результати дослідження, теоретичні позиції. Аналіз ролланівських поглядів на мистецтво, розроблених ним у літературно-критичних, мистецтвознавчих та естетичних працях, в художніх творах, зокрема в романних циклах "Жан-Крістоф" та “Зачарована душа”, здійснений на основі впровадження поняття "парадигма мистецтва", дає змогу, по-перше, осмислити специфіку творчого надбання Р. Роллана крізь призму означеного феномена, окреслити і виділити її (ролланівської парадигми мистецтва) ядро

і, по-друге, встановити, в загальних рисах, характер її відповідності художній практиці самого письменника.

Визначаючи місце Р. Роллана у мистецькому просторі XX ст., вважаємо за доцільне акцентувати, що його творчість значною мірою орієнтована на набутки романтичної культури XIX ст. Співзвучно з романтиками Р. Роллан тлумачить людину як своєрідний невеликий всесвіт, мікрокосм. Ось чому письменник приділяє увагу глибинам духу, сильним почуттям, напруженим пристрастям, досліджує інтуїтивне та безсвідоме людської особистості. Розвиваючи традиції В. Гюго, Р. Роллан удосконалює культ індивідуального, неповторного у характері персонажа як принцип самозахисту від оточуючої дійсності. Письменник прагне до утворення абсолютно безумовного ідеалу.

У дослідженні простежується типологічна співвіднесеність поглядів Р. Роллана з неоромантичними тенденціями, які знайшли відображення в літературі і мистецтві наприкінці ХІХ-початку XX ст., що в першу чергу позначилось на створенні образів незвичайних людей, героїв, які протистоять буденності буття (Е. Ростан, С. Бенеллі, Г. Лорка). Ця спрямованість Р.Роллана поглибилась і іншими модерністськими критеріями, що сприяло створенню романних жанрових модифікацій ("роман-ріка, роман-потік"), композиційних нововведень, що протистояли класичному мистецтву (побудова роману "Жан-Крістоф11 на грунті музичної симфонії), негативна реакція особистості на кровопролиття світової війни ("Зачарована душа").

Таким чином, можна зробити висновок, що Р. Роллан, як митець XX ст., письменник-ідеаліст виходить за межі будь-якого літературного напрямку і відповідно до естетичних запитів часу

його творчість є синтезом гуманістичних критеріїв минулого й

сучасного.

Публікаціїза темою дисертаційного дослідження

1.Дегтярьова С.К. Образ митця у романі Р. Роллана “Жан-Крістоф” //

Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія: Літературознавство. - Харків, 1999. - С.157-162 (0,3 друк. арк). '

2.Дегтярьова С.К. Моральний ідеал естетики Л. Толстого в інтерпретації Р. Роллана // Вісник Харківського державного університету. Серія: Філологія. - Харків, 1998. - № 399. - С. 154161 (0,5 друк. арк.).

3.Дегтярьова С.К. Кохання як сенс життя II Быт, ритуал, традиция. Вестник Харьковского государственного университета. Серия: Филология. - Харьков: Лествица Марии, 1998. - № 406. - С. 100-ЮЗ (0,3 друк. арк.).

4.Дегтярьова-Криворучко С.К. Відображення естетичних поглядів

в історико-літературних творах Р. Роллана // Вісник Харківського державного університету. Серія: Філологія. - Харків, 1997. -№ 388.-С.19-22 (0,4 друк. арк.). •

Додаткові публікації

б.Дегтярьова С.К. Художнє сприйняття Р. Ролланом живопису Міллє // Вісник Харківського державного університету. Серія: Філологія. - Харків, 1998. - № 399. - С. 149 -153 (0,3 друк. арк.).

6.Дегтярьова С.К. "Народний театр” Р. Роллана // Суспільствознавчі науки та відродження нації: 36. наук. пр. - Луцьк, 1997. -Книга 2. - С. 7-10 (0,4 друк. арк.).

7.Дегтярьова С.К. Дихотомія правди і любові у філософії гуманізму

на межі ХІХ-ХХ ст. (Л.Толстой і Р.Роллан) І/ Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції,- Чернівці: Рута - Митець, 1997,- 4.2.,

- С.119-125 (0,5 друк. арк.). •

в.Дегтярьова С.К. Толерантність і нетерпимість в естетичних поглядах Ромена Роллана // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення, міжособової та міжкультурної комунікації. - X.: Константа, 1996. - С. 52-55 (0,3 друк. арк.).

Э.Дегтярьова С.К. Р. Роллан - шанувальник і критик Л. Толстого (Правда і Любов) // 36. наук. пр. 5-ї Міжнародної конференції “Франція та Україна”. - Д., 1998. - С. 128-134 (0,3 друк. арк.).

Ю.Дегтярьова С.К. Ромен Роллан і проблеми гуманізму культури // Дослідження і вивчення романських мов і літератур у контексті національних культур: Матеріали міжнар. наук, семінару. - К., 1996. - С. 28-29 (0,2 друк. арк.).

И.Дегтярьова С.К. Р. Роллан и его влияние на мировую культуру и литературу II Взаимодействие литератур в мировом литературном процессе: Материалы междунар. научн. конф. -Гродно, 1996. - С. 135-138 (0,2 друк. арк.).

12.Дегтярьова С.К. Р. Роллан: основні аспекти естетики мистецтва // 36. наук. пр. 4 Міжнар. конф. “Франція та Україна". - Д., 1997. -Т. 1, 4.2. - С. 43-46 (0,3 друк. арк.).

13.Дегтярьова С.К. “Народний театр” Р. Роллана. Функції і мета драматичного мистецтва // Вторые чтения молодых ученых памяти Л. Я. Лившица. - X., 1997. - С.11 (0,2 друк. арк.).

14.Дегтярьова С.К. Філософія творчості Р.Роллана: Актуальність вічних істин И Творче, практичне і критичне мислення: Матеріали всеукр. наук.-практ. конф., Житомир, 23-24 верес. 1997 р. -Житомир, 1997. - С. 103-107 (0,4 друк. арк.).

15.Дегтярьова С.К. Взаємовплив музики, літератури, живопису у науковій творчості Р.Роллана // Культура у філософії XX століття, Матеріали 4 Харківських Сковородинівських читань. -X., 1997. - С. 340-343 (0,2 друк. арк.).

16.Дегтярьова С. К. «Народний театр» Р,. Роллана. Функції та мета драматичного мистецтва II Критика. Драматургія. Театр. Із докладів, представлених на І - IV читаннях молодих вчених пам’яті Л. Я. Лівшиця. - X., 1999. - С.134-149 (0,8 друк, арк.)

АНОТАЦІЯ

Дегтярьова С. К. Парадигма мистецтва 8 естетиці та художній практиці Ромена Роллана. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04. - література

зарубіжних країн. - Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Київ, 2000.

У дисертації досліджується парадигма мистецтва Р. Роллана на підставі мистецтвознавчої, літературно-критичної та художньої спадщини письменника. Уявлення про загальну парадигму мистецтва та її ядро формується на основі аналізу поглядів письменника як на мистецтво в цілому, на його ставлення до дійсності і його роль у духовно-естетичному розвитку суспільства,

так і на окремі види мистецтва: театр, живопис, музику, літературу. Аналізується взаємовплив і взаємодія митця, краси, правди, любові, реальності. •

Визначаючи місце Р. Роллана у мистецькому просторі XX ст., вважаємо за доцільне акцентувати, що його творчість значною мірою орієнтована на набутки романтичної культури XIX ст. Співзвучно романтикам Р. Роллан тлумачить людину як своєрідний невеликий всесвіт, мікрокосм. Ось чому письменник приділяє увагу глибинам духа, сильним почуттям, напруженим пристрастям, досліджує інтуїтивне та безсвідоме людської особистості. Розвиваючи традиції В. Гюго, Р. Роллан удосконалює культ індивідуального, неповторного у характері персонажа як принцип самозахисту від оточуючої дійсності. Письменник прагне до утворення абсолютно безумовного ідеалу.

Ключові слова: мистецтво, митець, парадигма мистецтва, іпостась-стихія, психологія художньої творчості, трансцендентність, буття, сенс життя.

SUMMARY

Degtyareva S. К. Art paradigm in Romen Rolland’s aesthetic and artistic works. — Manuscript.

The dissertation submitted for a scholarly degree of Candidate of Philological Science in speciality 10.01.04 - literature bf foreign countries. - T.G. Shevchenko Institute of Literature, National Academy of Sciences of Ukraine, Kijv, 2000. .

The work researches the Romen Rolland’s art paradigm that is based on the writer’s literary heritage. Romen Rolland’s understanding of the art paradigm and his point of view comes from the analysis of the writer’s seeing of arts in general, his attitude to the reality and his part in spiritual and aesthetic development of society as well as to such kinds of art as theatre, art, music, literature. The correlation between the creator and beauty, truth, love, and reality is analysed.

To define R. Rolland place among the twenty century authors we choose take into consideration that his works are directed to no small degree to the romantic tradition of nineteen century. Being close to the romanticists R. Rolland interprets among as a peculiar small universe microcosm. That is why the writer pays a grate attention to the profundity of ritual activities, intensive feelings, extraordinary passion and investigates the intuitive and unconscious manifestations of a person. Extending Hugo's tradition R. Rolland improve the cult of individual and unique trades of the personality explaining them as a

characters ways to protect himself from his environment. The writer seeks to create the absolutely complete ideal.

Key words: art, creator, art paradigm, avatar-element,

psychology of art creative activity, transcendence, existence, the meaning of life.

АННОТАЦИЯ

Дегтярева С. К. Парадигма искусства в эстетике и художественной практике Ромена Роллана. — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 - литература зарубежных стран. — Институт литературы им. Т. Г. Шевченко НАН Украины, Киев, 2000.

В диссертации исследуется парадигма искусства Р. Роллана на основе искусствоведческого, литературно-критического и художественного наследия писателя. Представление об общей парадигме искусства и ее ядре выводится из анализа взглядов писателя как на искусство в целом, на его отношение к действительности и его роль в духовно-эстетическом развитии общества, так и на отдельные виды искусства: театр, живопись, музыку, литературу. Анализируется взаимосвязь и взаимодействие творца, красоты, правды, любви, реальности.

В процессе исследования выявляется роллановская парадигма искусства, то есть совокупность его взглядов на искусство, отраженных в литературно-критических, искусствоведческих и эстетических работах, художественных произведениях, конкретно в романных циклах “Жан-Кристоф” и “Очарованная душа”; устанавливается по возможности характер корреляции между теоретическими положениями и их воплощением в художественной практике.

Обосновывается рациональность введения понятия "парадигма искусства" применительно к исследованию системы эстетических взглядов Р. Роллана в области .искусства на основе его литературно-критических и эстетических работ, а также художественных произведений. Классифицируются ценностные категории Р. Роллана в контексте парадигмы искусства, устанавливается соотношение между теоретическими положениями и художественной практикой. Роллановская парадигма искусства анализируется посредством иных парадигм искусства рубежа XIX и XX веков, обозначается ее роль и место в историко-литературном процессе.

Формулируется вывод о том, что теория парадигмы искусства Р. Роллана формировалась под воздействием идейнохудожественных систем романтизма и неоромантизма, интуитивизма, а также других модернистских тенденций.

Таким образом, творчество Р. Роллана является своеобразным синтезом критериев прошлого и современного, поэтому уместно исследовать роллановское наследие как деятельность писателя-идеалиста.

Понимание Р. Ролланом социальной активности искусства и "художника" носит динамический характер. В начале своей творческой деятельности социальную активность искусства Р. Роллан видел в его непосредственной ответственности за современные проблемы нации. В период создания "Жана-Кристофа" мысль Р. Роллана выходит как за пределы критериев одной нации, так и социальной деятельности, достигая границ трансцендентального бытия, поиска форм реализации личности в служении человеколюбивому искусству. В период первой мировой войны и в последующие десятилетия роллановские взгляды приобретают универсально-религиозный, трансцендентальный аспект в размышлениях о смысле человеческой жизни не только земной, но и в измерении вечности. Через реализацию идеалов любви в судьбе, человек приобщается к Вечности, к мировому Духу, Богу ("Очарованная душа"). , '

Вера выводит "художника" из замкнутого круга "искусства для себя" и актуализирует коммуникативную функцию искусства. Значимость парадигмы искусства Р. Роллана заключается в ее человеколюбивой направленности, в расширении духовного начала личности и человечества, приобщении людей к высшим этическим и эстетическим ценностям.

. Ключевые слова: искусство, творец, парадигма искусства, ипостась-стихия, психология художественного творчества, трансцендентность, бытие, смысл жизни.