автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Пироговский могильник зарубинецкой культуры.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Пироговский могильник зарубинецкой культуры."

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

РГБ ОЛ

На прадах рукопису УДК.930.26.

СКИБА Любов Єгорівна

ПИРОГІПСЬКИЙ МОГИЛЬНИК ЗАРУБИНЕЦЬКОІ КУЛЬТУРИ

Історичні науки Спеціальність - 07.00.06 - археологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 1994

Роботу виконано у відділі слов'янської археології Інституту археології НАН України.

Науковий керівник - доктор історичних наук Є.В.Максимов .

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Й .1. Винокур

кандидат історичних наук

В.І.Бідзіля

Провідна організація: Інститут Українознавства

їм. І.П. Крип’якевича НАН України

Захист відбудеться “о?У “ _____199^р. о годин

на засіданні спеціалізованої вченої ради для захисту докторсі ких дисертацій Д 016.47.01 при Інституті археології НАН Укра їни.

254025, м.Київ, вул.Володимирська, 3.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеї; Інституту археології НАН України (Київ, вул.Видубицька, 40).

Автореферат розіслано “ 99^ р-

Вчений секретар спеціалізованої ради

кандидат історичних наук __ В.О.Петрашенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. За останні десятиліття на території Середньої Наддніпрянщини виявлено значну кількість пам'яток зарубинецької культури. Чільне місце серед них посідає Пирогівський могильник. Розміри цієї пам’ятки та повнота дослідженості обумовили її високий Інформаційний рівень як історичного та археологічного джерела.

Аналіз складу поховань зарубинецьких могильник!», зокрема, Пирогівського, є джерелом для висвітлення цілого ряду Істотних, дискусійних питань, пов'язаних Із формуванням та розвитком зарубинецької культури як певного історичного явища, її хронологією та періодизацією, напрямками й типами зв’язків та контактів з колом синхронних суміжних культур доби раннього заліза. Матеріали пам'ятки с також основою для вивчення релігійних уявлень зарубинецьких племен, що досі майже цілковито залишалося поза увагою дослідників.

Зважаючи на те, що матеріали Пирогівського могильника не введені повною мірою в науковий обіг, метою дослідження с наукова систематизація цих матеріалів, а також реконструкція поховального обряду зарубинецьких племен Середньої Наддніпрянщини, відтворення їхніх світоглядних та соціальних уявлень.

Таким чином, головними завданнями дослідження с: а) методично обгрунтована сучасна класифікація поховань Пирогівського могильника; б) класифікація керамічного комплексу та фібул з поховань; в) розробка хронології та періодизації могильника на основі згаданих вище класифікацій;

г) спроба визначення ролі місцевого населення попереднього часу п формуванні зарубинецької культури; д) реконструкція деяких рис світогляду племен • носіїв зарубинецької культури Середньої Наддніпрянщини.

Заиданням даного дослідження відповідає застосована м е т о д и к а, засноиана на принципах використання матеріалів з достовірних джерел, кореляції виділених ознак для визначення їхніх хронологічних меж, застосування методу горизонтальної стратиграфії та планиграфії.

Відтворення світоглядних уявлень стародавнього колекти-цу, що залишив по собі Пирогівський могильник, можливе лише при підході до матеріальних решток поховального обрядз як до певної знакової системи. Реконструкція поховального об ряду неможлива без залучення до вивчення археологічни? матеріалів даних спеціальних історичних дисциплін, наратив них джерел, лінгвістики. .

У дисертації використано всі наявні матеріали Пирогівсь кого могильника - як опубліковані (розкопки 1966-68 рр.), таї І неопубліковані (розкопки 1970-72 рр.), а також матеріали за вершального етапу дослідження пам’ятки, проведеного авто ром протягом 1988-92 рр.

В основу класифікації кераміки покладено аналіз 512 ке рамічних форм з поховань могильника. Для класифікації фі бул та побудови на цій основі хронології використано 74 фібу ли. Крім матеріалів з 260 поховань зарубинецької культури залучено матеріали шести поховань з трулоспаленням скіфсь кого часу, що також походять з могильника.

Матеріали з Пирогова співставлено з матеріалами ряду па

м’яток зарубинецької культури Середньої Наддніпрянщини та інших її регіонів.

Наукова новизна дисертації полягає п тому, що в ній вперше систематизовано та введено в наукоинП обіг матеріали Пирогівського могильника в повному їх обсязі. Це даг. вагомі підстави для розв’язання ряду важливих .іроблем, по» в’язаних з генезисом зарубинецького поховального обряду на Середній Наддніпрянщині та висвітленням особливостей пам’яток цього регіону, а й з походженням та ранньою історією слов’ян. Пирогівський могильник уперше представлено як цілісну знакову систему, на основі чого в роботі пропонується реконструкція зарубинецького поховального обряду н його матеріальних виявах, а також висвітлюються деякі риси снітог» лядних уявлень, що стояли за ним.

Практична цінність роботи полягас в тому, що результати дослідження мають значення для подальшої розробки проблем генезису давніх слов’ян, репрезентоианнх у зарубинецькій культурі Середньої Наддніпрянщини, написання узагальнюючих праць з питань історії стародавніх племен України рубежу нової ери.

Апробація результатів досліджен н я. Основні положення дисертації викладено автором у монографії "Світогляд племен Середньої Наддніпрянщини на рубежі нової ери“, ряді статей, публікацій та доповідей на науко, вих та науково-практичних конференціях, засіданнях відділу слов’янської археології Інституту археології НАН України.

Структура роботи. Дисертації складається з вступу, шести розділів, висновків, додатків, списку літератури та

Ілюстрацій.

Зміст роботи

У «ступі викладено мету, завдання, актуальність, попишу та практичну цінність дисертації, методику дослідження, структуру та апробацію результатами дослідження, суть яких киїїедеію ції ще. .

Розділ І присвячено Історії дослідження похо-иальних пам’яток зарубинецької хультури з часу їх відкриття

В.В.Хіюйкою у 1899 р. І досьогодні. Зазначено, що пошуки науковці» були зосереджені переважно на систематизації та класифікації матеріалів поховальних комплексів, на визначені проблем походження, хронології та періодизації самої культури, її етнічної приналежності. Відтак, недостатньо з’ясованими залишалися питання реконструкції соціального устрою носіїв зарубинецької культури, 1 зовсім поза' увагою дослідників опинилися питання реконструкції світоглядних установок, пануючих у середовищі зарубинецьких племен.

За одинадцять років розкопок (1966-1968, 1970-1972, 19881992) на Пирогівському могильнику відкрито 260 зарубинецьких поховань, здійснених за обрядом трупоспалення, та 23 поховання скіфського часу. Практично, могильник досліджено повністю.

- * . •

У розділі II розглянуто топографію та планування,

Пирогівського могильника, орієнтацію та облаштування могил, розроблено типологію поховань, проаналізовано рештки кремацій та напутньої їжі. Зазначено, що найчастіше зарубинецькі могильники займають важкодоступні мисові берегові виступи,

узвишшя, розлогі пагорби, обмежені зусібіч крутими схилами. Показовим у цьому плані с ПирогівськиЙ могильник, розташований на південній околиці Киева, поблизу сс.Пирогів та Ча-пасвса в ур.Церковщина - ма мисоподібному виступі лесоиої тераси правого берега р.Дніпро, іцо звищусться над долиною річки на 80 м, оточений з трьох боків долинами та яром 1 лише з заходу поєднаний з основною частиною плато зиуженим перешийком. Поховання здійснювалися з урахуванням мікрорельєфу мисової площадки. Аналіз орієнтації поховань та планування могильника дозволив авторові встановити самий принцип розташування поховань, що полягав у розміщенні поховань групами, з рядовим розташуванням могил всередині кожної. Розташування ускладнювалося пізнішими підпохован-нями до рядів, а також ландшафтними особливостями місцевості, де знаходився могильник. Зарубинецькі поховання мали широтне (схід-захід) орієнтування, при якому дотримувався принцип перпендикулярного розміщення могил відносно берегового зрізу Дніпра. У жодному випадку поховання, навіть почасти, не перекривали одне одного, що свідчить про існування в давнину певних ознак на поверхні. Форма поховальних ям на могильнику переважно овальна або прямокутна. Круглі або квадратні траплялися рідко і характерні лише для урно-вих поховань. Розміри поховальних ям досить стабільні. Поздовжні параметри коливалися в межах 1,10 - 2,08 м.при середній довжині більшості - 1,2 - 1,4 и. Ширина - 0,60 * 1,15 м . при середній ширині більшості - 0,60 - 0,70 м. Дно могильних ям знаходилося на глибині 0,22 - 0,86 м від сучасної поверхні.

Деякі ями мали сліди обпалу та рештки перегорілих' дере-п'яних плах.

За особливостями поховального обряду поховання Пиро-гіиського могильника поділяються на ямні (86%), урнові (6,7%), ямно-урнові (6,5%) та “кенотафи" (0,8%). Ямні та хмно-урноііі поховання не складали окремої групи, проте урнові мали тенденцію до розташування в південній частині могильника. Ямні поховання, за способом розміщення кальцинованих кісток, поділяються на чотири підтипи: 1) кальциновані кістки залягають одним скупченням на дні могили або в лінзоподібному заглибленні; 2) кальциновані кістки розміщені кількома компактними скупченнями; 3) кальциновані кістки розсипані по всьому дну могильної ями; 4) кальциновані кістки розміщено довкола посуду, Інколи під ним, або ж посуд обсипано ними. Особливості розташування кальцинованих кісток та поховального інвентаря дозволили виділити серед ямних поховань такі, що мають зворотне розміщення кісток 1 посуду (перепалені кістки розташовані на захід від посуду). Т&кі поховання не мають повного набору посуду (горщик, миска, кухоль) і територіально тяжіють до північної, західної та південно-західної околиць могильника, не зустрічаючись на Інших ділянках. В урнових похованнях за урни правили: а) чорнолощені горщики, орнаментовані наліпаии або заглибленими знаками, иеорнаменговаиі горщики; б) чорнолощена миска; в) корчаги з шорсткою поверхнею, прикрашені по краю вінець пальцевими вдавленнями, рідше - без орнаменту. •

Характерним для Пмрогівського могильника було покладення в похованая напутньої (жертовної) їжі, рештки якої ви-

явлено в 142 похованнях. В основному, рештки цісї їжі представлено кістками свині, козк-вівці та бика, причому кістки свині переважають, складаючи 43%. Найчастіше в похованнях знаходилися кістки одного виду тварин.

Враховуючи якісні та кількісні показники кальцинованих решток з поховань Пирогівського могильника, вперше для пам’яток зарубинецької культури було проведено розрахунки обсягів палива, а також часу, необхідного для повної кремації дорослого померлого. Така кремація мала тривати 2-4 години при витраті 100-120 кг сухих дров, що горіли при температурі 300-500 С; для кремації дитини потрібно було затратити 40-60 кг палива, що згоряло протягом 1,5-2,5 годин. Унесь процес кремації та вистигання кісток займав щонайменше 10 годин.

Більшу частину кальцинованих кісток з Пирогівського могильника було піддано остеологічному аналізу з використанням анатомо-морфологічного, антропометричного, порівняльно -анатомічного та остеометричного методів дослідження. У 108 похованнях вдалося визначити видову належність кісток, за якою вони належали людині чи тварині. В 50 похованнях визначено стать та вік похованих, що дало можливість визначити середню тривалість життя популяції, яка залишила по собі Пирогівський могильник - 28 років. Видопа належність кісток тварин свідчить про те, що в могилах поховані свійські й дикі тварини. Могили, що містили виключно кістки тварин (не відрізняючись від решти поховань за' кількістю й набором поховального Інвентаря), виявлені на зарубинецьких могильниках уперше, проте вони мають широкі аналогії в інших близьких

культурах, зокрема, в ломорсько-кльошовій, оксивській, вель-барськКі, пшепорській та київській.

У розділі III проаналізовано поховальний інвентар Ппрогінсьхого могильника - подано класифікацію його керамічного комплексу, фібул, розглянуто Інші речі з поховань. Зазначено, що основним видом кераміки е лощений посуд, який складає в середньому 80% від загальної кількості посуду на зарубинецьких могильниках. За основу класифікації керамічного комплексу Пирогівського могильника взято зміни профілювання посуду та співвідношення різних його частин. Найчисельніша категорія посуду - горщики (228 екз.) поділяються на 10 типів, кожен з яких має кілька варіантів. Переважають серед них типи І та II до яких належать горщики з округлим та округло-біконічним тулубом. Виокремлено 9 типів мисок, що також мають певні варіанти всередині кожного типу. В кількісному підношенні третє місце серед кераміки Пирогова займають кухлі, представлені чотирма типами. Окрему нечисленну категорію кераміки становлять глечики та стопки.

На могильниках переважає посуд значно менших розмірів, ніж на поселеннях, що разом з іншими факторами (асиметричність, неохайне виліплення, навмисні пошкодження) робить, його в більшості випадків цілковито нефункціональним. Відтак, в поховальних комплексах Пирогівського могильника переважну більшість складає обрядово-ритуальна, специфічна кераміка, спеціально виготовлена для поховань.

Другу за кількістю групу поховального інвентаря складають фібули. Вони виявлені в 74 похованнях (28,5% від загальної кількості поховань). На Пирогівському могильнику вияв-

ленІ майже всі типи фібул, що зустрічаються на пам'ятках за-рубинецької культури.

Розглядаючи фібули, автор спирався на класифікації, розроблені для середньоєвропейських варіантів фібул Ю.Костшев*. ським, а для фібул зарубинецьхого типу - А.К.Амброюм з уточненнями С.П.Пачкової.

У деяких похованнях могильника виявлено також вироби Із заліза та бронзи - переважно прикраси: трапецієподібну підвіску з накольчастим орнаментом, фрагменти брон'іопого дроту, пронизку з перевитого бронзового дроту, намистинки та бісер у вигляді маленьких бронзових кульок та (поза похоиан~ нями) деформований від перебування у вогні браслет І спіралеподібне кільце з бронзового дроту. Окрім того, виявлено фрагменти бронзових пластин Із слідами перебування у иогні, тонку завиту в спіраль бронзову стрічку, що мас паралелі на скіфських та сарматських пам’ятках, залишки залізних пряжок та фрагмент'залізного ножа. Загалом, прикраси та речі особистого вжитку не складають значного відсотка серед поховального інвентаря (поховання з такими речами складають 7.3% від загальної кількості поховань), що характерно для поховального обряду зарубинецьких могильників Середньої Наддніпрянщини .

Однією з найважливіших проблем у дослідженні Пирогін-ського могильника с визначення періоду його функціонування, чому присвячено розділ IV. Запропонована хронологія й періодизація могильника спирається' на метод кореляції фібул і типів кераміки, знайдених у всіх досліджених похованнях. Така методика дозволила розділити керамічний комплекс хро*

нелогічно, а також використати кераміку як датуючий матеріал для безфібульних поховань.

Кореляція різних типів горщиків та мисок дала змогу намітити пенні тенденції у взаємозустрічаємості посуду, виокремити хронологічні групи, простежити тенденцію розвитку кераміки протягом різних періодів існування могильника.

Найвірогідніше, заснування могильника припадає на рубіж Латену СІ/С2 або на початок Латену С2. Цей рубіж датується 185-170 рр. до н.е. Відтак, перший етап визначається періодом з рубежу Латену С1/С2 до кінця С2. На першому етапі функціонування могильника побутують розчленовані середньолатинські фібули, фібули типу А (коротка), В за Ю. Костшев-ським та фібули ЗТ-ІІ, III. Набір кераміки складається з горщиків типів 1,1; 11,1; VI,1; Х,1,2 та мисок типів 1,1; 11,1; 111,1. В цілому для горщиків першого етапу характерні великі розміри (висота до ЗО см), якісне виготовлення, стрункі пропорції, відносно вузьке дно та максимальний діаметр, що наближається до висоти. Серед особливостей поховального обряду для деяких ранніх поховань зазначено наявність обвуглених плах -риса, успадкована від попередньої епохи, ка що вже звертали увагу дослідники. У пізніших похованнях ця особливість зуст-. річасться лише в двох випадках.

Хронологічні межі другого етапу могильника визначені за фібулою середньолатенськоУ схеми з поховання 109, близькою до типу Д/В за класифікацією Ю.Костшевського. Подібні фібули характерні для першої фази пізнього Латену (Латен Д1), абсолютні дати якого можуть визначатися 120/100 - 50/40 рр. до н.е. Для цього періоду характерні фібули типу В, А/В, ЗТ-

ПІ І з’являються фібули типу ЗТ-ІУ» за класифікацією С.П.Пачкової. Керамічний комплекс другого етапу значною мірою зберігає особливості попереднього етапу, проте водночас урізноманітнюється, набуває певних нових рис. Продовжують побутувати горіцики типів 1,1; II,І та III,1. Порівняно з пер~ шим етапом кількість горщиків типів 1,1 та Ш,І зменшується, а типу 11,1 - значно збільшується. Горщики типу Х,1,2 представлені поодинохими екземплярами, як 1 за попереднього етапу. Продовжують Існувати, хоч I в незначній кількості, миски типів 11,1 та 111,1. З’являються нові типи кераміки: горщики типів 1,2; 11,2; VI,2; Х,3. Урізноманітнюються форми мисок, збільшується кількість їх типів . Вони представлені типами И.2, 3; 111,2,3; IV, 1.2; У,1-3; VIII,І. Кількісно на цьому етапі продовжують переважати горщики типів 11,1 та 1,1, другі числом -горщики типів VI,2 та 1,2. Горщиків типу П,2 лише два екземпляри. Серед мисок переважаючим стає тип 11,2. Можливо, до цього етапу можна віднести і появу горщиків типу V,!.

Початок третього етапу Існування могильника характеризується появою нових типів фібул, до яких належить фібула середньолатенської схеми Є/Н (пох. 235) та фібули пізньолате-иської схеми Мі, N1, N3. Поява фібул типу 6/Н пов’язується З початком періоду Латен Д2. Межа між Латеном Д1 та Д2 припадає на 50/40-вІ рр. до н.е. На середину І ст. до н.е. в зару-бинецькій культурі припадає і нижня дата фібул МІ. Тобто останній етап Існування могильника починається з другої фази пізнього Латену. Найвірогіднішою верхньою датою могильний ка, може бути дата, запропонована К.В.Каспаровою для “класи*. чних“ могильників зарубинецької культури - 40-ві рр. І ст.н.е.

На цьому етапі продовжують побутувати типи горщиків, що З'янилися на попередньому етапі, а деякі з них (типи 1,2 та II,

2) стають кількісно домінуючими. Серед нових типів - 111,2,3;

У,2,3; VI.3; VII; VIII; IX; X - найбільше горщиків типів III,2 та У,2. Типи горщиків.першого етапу представлені поодинокими екземплярами. Основними типами мисок стають типи У,1, що на попередньому етапі траплялися в незначній кількості та VII, що з’являються лише на даному етапі. До нових типів мисок належать типи 1,2 та СІ. Продовжує побутувати більшість мисок другого етапу, причому кількість їх збільшується.

Таким чином, період Існування могильника вкладається в хронологічні межі з 185/170 рр. до н.е. до 40-х рр. н.е. Серед 198 продатованих поховань 33 поховання (17%) належать до першого етапу, 64 (32%) - до другого етапу та 101 (51%) - до третього етапу.

Протягом усіх трьох етапів Існування Пирогівського могильника простежується поступовий розвиток деяких керамічних форм. Це горщики типів І, II, Ш, V, VI. їхня еволюція виявлялася насамперед у зміні параметрів (тенденція до зменшення розмірів), пропорцій (поступове розширення нижньої частини та діаметра дна відносно висоти й максимального діаметра посудини) та якості виготовлення (поступове її погіршення), Тому нові типи горщиків, що починають побутувати лише на третьому етапі, відрізняються від горщиків двох попередніх періодів за формою й за якістю виготовлення. На останньому етапі вже не зустрічаються низькі великі миски, їх частупають миски типу VII. З’являються також миски типу 1,2.

Протягом усього періоду існування Пирогівського могильника основні ознаки поховального обряду залишаються стабільними й відчутних змін не зазнають.

Переважна більшість ранніх поховань першого етапу зосереджена на східній та центральній ділянках могильника. Можна припустити, що функціонування могильника починалося з його південно-східного краю, надто якщо зважити на те, що на західній ділянці могильника ранні поховання відсутні. Поховання другого етапу зустрічаються на могильнику повсюдно, Переважна частина поховань третього етапу зосереджена, на західній ділянці могильника, визначаючи тим самим основну тенденцію розростання території могильника - зі сходу на захід-

Аналіз матеріалів Пирогівського могильника дозволяє, пе-вною мірою, висвітлити питання про походження середьодніп-ровського варіанта зарубинецької культури, чому присвячено розділ V.

Роз’язати цю проблему в рамках міграційної теорії неможливо через недооцінку її прихильниками ролі місцевих племен Середньої Наддніпрянщини скіфського часу. Через це надто важливими видаються матеріали саме Пирогівського могильника, де, крім поховань зарубинецької культури, було досліджено також 17 Інвентарних скіфського часу та 6 безінвентар-иих поховань (віднесених до цього періоду умовно). З числа Інвентарних - 11 інгумацій та 6 кремацій. Вивчення цих похо-зань, свідчить про досить відчутну культурну спорідненість цього зарубинецького могильника з місцевою попередньою культурою скіфів-орачів. Ця спорідненість проявилася: 1) у сні-

льному для обох культур обряді кремації обіч могили; 2) у типах поховань - серед поховань скіфського часу на Пирогівсько-му могильнику наявні ямні, ямно-урнові та урноаі кремації;

3) у таких рисах, як розміщення в могилах решток поховального вогнища - звичай добре проявлений у пізньоскіфських похованнях Тясминської та Пороської груп; 4) у наявності в ло-хованнях разом з кальцинованими кістками людини кісток тварин; 5) у наявності в похованнях м’ясної напутньої їжі - звичай, характерний для Пороської та Тясминської груп, хоч і не проявлений у скіфських похованнях Пирогова; картографування поховальних пам’яток, що містять напутню їжу, дає картину поступового зникнення проявів цього обряду від півдня до півночі, обумовлене зменшенням впливу степу, адже загалом степове його походження не викликає сумнівів; проявленню цього звичаю у зарубинецький час сприяло, певно, не лише посилення ідеології степового населення чи навіть безпосереднє просування на зарубинецьку територію її носіїв, а й певна схожість господарської діяльності - інтенсивний розвиток скотарства з переважанням дрібної худоби, що підтверджується аналізом кісток напутньої їжі Пирогівського могильника; 6) тотожній орієнтації поховань обох культур; 7) типологічній близькості керамічного комплексу - співставлення ' най-чисельніших типів горщиків (1,1,2; 11,1; ІП,1) свідчить про їхню спорідненість з рядом скіфських форм; йдеться передовсім про скіфські горщики з розтрубоподібним прямим горлом та деякі інші; схожість керамічного комплексу проявилася в наявності вотивного посуду зменшених розмірів та кухлів з пете-льчастою ручкою, що трапляються виключно в похованнях;

8) зрештою, ця спорідненість проявилася в самому факті Існування на могильнику поховань обох культур та в їхньому розміщенні, коли могили не перекривають одна одну. Припущенню про спорідненість між скіфськими та зарубинецькими похованнями Пирогівського могильника, на перший погляд, суперечить хронологічний розрив. Однак, якщо врахувати те, що група безінвентарних інгумацій з широтною орієнтацією та поховання за типовим зарубинецьким обрядом 1 скіфською ке> рамікою могли належати до ІУ-Ш ст. до н.е., згаданий хроно* логічний розрив не видається таким нездоланним. Можливість доживання частини місцевого населення до рубежу 111//ІІ ст. до н.е. та їхньої участі в процесі утворення заруби* нецької спільності припускають також деякі Інші дослідники. При цьому не слід відкидати й значної ролі культур латенсь» кого світу в формуванні середньодніпровського зарубинецького регіону, засвідчену матеріалами Пирогівського та інших могильників 1 поселень.

У розділі VI зроблено спробу реконструкції деяких рис світогляду зарубинецького населення Середньої Наддніп» рянщини за матеріалами Пирогівського могильника. Світоглядні уявлення стародавнього колективу, що полишив по собі Пирогівський могильник та сама ця пам’ятка розглядаються як дві цілісні системи, коли одна з них (сама пам’ятка) була уна-очнювальною моделлю другої. Відтак, могильник визначено як систему знакову, що характеризується за трьома рівнями: синтаксичним, семантичним та прагматичним. Аналізуючи Пирогівський могильник за семантичним та прагматичним рівнями (синтаксика могильника розглянута в попередніх розділах),

автор характеризує соціальний зріз семантики знака, соли знак, будучи основною одиницею для одержання, зберігання, переробки та передачі Інформації, водночас є узагальненням, іцо вироблене не окремим індивідом, а колективом. Знакова система поховального комплексу Пирогівського могильника була метафоричним виявом ряду міфологем, поширених у колективі, точніше була ілюстрацією якогось одного циклу Міфів, пов’язаного з осмисленням кардинальних проблем світобудови.

Розташування зарубинецьких могильників, їхнє планування та орієнтація поховань свідчать про чітке й остаточне оформлення уявлень про потойбіччя в середовищі зарубинецьких племен. Могильники були своєрідними "містами померлих1*, де (як і на поселеннях) уособлювалася основна світоглядна установка стародавніх колективів - єдність мікро- 1 макрокосму, зведення макрокосму до мікрокосму, тобто вони (як і поселення) виконували функцію соціалізації довколишнього простору.

Однією з найпоширеніших у зарубинецькому середовищі була міфологема ріки-води, що відділяє реальний світ від потойбіччя і водночас служить шляхом до нього - міфологема, маніфестована в міфології чи не всіх народів ойкумени. Орієнтація могил Пирогівського могильника вказувала на ту межу, що її мав подолати небіжчик після поховання. Одним із аргументів на користь цього с те, що перепалені кістки померлого розташовувалися в тій частині могили, що була ближчою до води. Поховання зі зворотнім розташуванням кіс-

ток трактуються в дисертації як поховання “заложних" небіжчиків. .

Широтна орієнтація поховань була пов’язана з напрямком розташування потойбічного світу. Поховання Пирогівського могильника дають підстави для реконструкції уявлень про західне розташування потойбіччя. •

Зазначено, іцо поховання могильника були уособленням тих анімістичних уявлень, що панували в колективі, який залишив по собі цю пам’ятку. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про Існування у зарубинецьких племен уявлень про троїсту структуру людської душі, точніше - про Існування в людині трьох душ: одна, пов’язана з сонмом пращурів, відлітала по спаленні'з димом; друга, тілесна, пов’язана з кістками померлого, лишалася в могилі, що, відтак, ставала її житлом; третя, душа-тінь померлого,' перебувала певний ч^с у могилі, а потім вирушала водою до потойбіччя. Уявлення про троїсту структуру душі мали під собою певний соціальний момент, пов’язаний із соціально-віковим статусом членів колективу (троїсту систему успадкування дітьми соціального статусу батьків).

# - -І

Поховання кісток тварин разом з людськими та в окремих похованнях свідчить про поширення анімістичних уявлень і на тварин. Однак якщо в першому випадку роль тварин полягала в обслуговуванні душі небіжчика під час подорожі до потойбіччя, то в другому тварини виконували замісні функції, заступаючи поховання людей. Саме так трактуються в дисертації так звані кенотафні поховання.

Розглядаючи семантику урнових поховань Пирогівського могильника, можна дійти висновку про те, що кремація не була повною протилежністю обряду Інгумації 1 мала єдине з ним світоглядне підґрунтя. Урнові поховання Інтерпретовано в роботі як поховання дітей, що підтверджується статево-віковим аналізом кальцинованих решток. Урна підсилювала захисні функції поховання, що було необхідним, зважаючи на статус малолітніх дітей у стародавньому колективі. Можливо, дитячі урнові поховання були результатом дивергенції обряду поховань у житлах - доволі поширеного явища в ойкумені за попередніх часів.

Варіативність керамічного набору в похованнях пов’язана, можливо, із соціальним статусом чи індивідуальністю самого похованого. З упевненістю можна твердити, що наявність у похованнях фібул свідчить про існування у зарубинецьких племен уявлень про захисні функції гострих предметів.

Прагматика знакової системи поховального комплексу Пирогівського могильника обумовлювалася її семантикою. Поховання здійснювалися за основними принципами міфотворення до яких належали метафоричність (метонімія), ритмічністі (повторюваність елементів), сюжетність, наявність діючого на' чала і включення специфічного часу та простору. Чітке взаС' морозташування решток померлого й супровідного інвентаря системність у доборі Інвентаря уособлювали уявлення заруби нецьких племен про світовий порядок.

У висновках наведено головні підсумки дослід жекня. Зокрема, визначено еталонний характер Пирогівськоп могильника для середньодніпровської групи зарубинецьки;

пам’яток, адже в розташуванні могильника, орієнтації поховань, способі розміщення кальцинованих решток та супровідного інвентаря, нарешті, в самому інвентарі - його кількісних та якісних характеристиках - простежено найхарактерніші ознаки Середньодніпровської групи, такі як, наприклад, а) розташування на мисовому відрозі плато, що з трьох боків має круті схили; б) широтна орієнтація поховань з дотриманням перпендикулярного орієнтування відносно річки (на Верхній Наддніпрянщині поховання орієнтовано за лінією північний захід - південний схід з паралельним орієнтуванням відносно річки); в) наявність урнових трупоспалень (що відсутні на Верхній Наддніпрянщині); г) наявність напутньої їжі (такий звичай на Верхній Наддніпрянщині та на Поліссі зафіксовано пише в поодиноких випадках); д) типовий к рамічний набір у кожному похованні, що складався з горщика, миски та кухля [на Верхній Наддніпрянщині горщики та кухлі траплялися зкрай рідко); та інші деталі поховального обряду й типології :упровІдного інвентаря. Окрім того, на Пирогівському могильнику представлені практично всі типи фібул, що побутували і середовищі зарубинецьких племен.

Звичайно, могильник має свої особливості і відмінні риси, іідсутні на інших пам’ятках Середиьодніпровського регіону. Гак відсоток урнових поховань (6.7%) зближує його з мо--ильником поблизу с.Вишеньки (6.5%) на відміну від Корчува-?)вського могильника (29.9%). Натомість відсоток поховань з »ештками напутньої їжі (54%) зближує його з Корчунатівським югильником (46%), проте відрізняє від могильника поблизу Вишеньки (3.2%). Існують незначні розбіжності І в кераміч-

20 . ному комплексі Пирогова та інших пам’яток Середньої Наддніпрянщини, однак загалом кераміка могильника - типова для цієї території.

Будучи найзначніціовд (за повнотою дослідженості, кількістю поховань та періодом функціонування) зарубинецькою пам’яткою Середньої Наддніпрянщини, Пирогівський могильник увиразнив ті характерні ознаки Середньодніпровської групи, що лише намічалися на інших пам'ятках цього регіону, 1 в цьому розумінні його можна долучити до розряду еталонних пам'яток, таких як Чаплинський могильник для Верхньої Наддніпрянщини чи могильники поблизу сс.Отвержичі та Веле-мичі - для Поліської групи.

По гемі дисертації автором опубліковано такі роботи:

1. Світогляд племен Середньої Наддніпрянщини на рубежі нової ери. - К. - 49 с. '

2. Пирогівський могильник.//Археологія. - 1989. - № 2. -

С.83-95. (У співавторстві з А.І.Кубишевим). ■

3. Погребальний обряд племен зарубинецкой культуры Среднего Поднепровья как исторический источник (по материалам Пироговского могильника).//Актуальные проблемы историкоархеологических исследований. - Тез. докл. - Киев. - 1987. -

С.148-149.

4. Новые данные о погребальном обряде племен зарубинецкой культуры.//Комплексные методы исследования археологи-

ческих источников. - Материалы к V совещанию 21-23 нояб. 1989 г. - М. - 1989. - С.21-22.

5. Погребальный обряд племен эарубинецкой культуры - источник реконструкции их мировоззрения.//Проблеми вивчення та охорони пам’яток Київщини. - Тез. доп. - К. - 1991. -

С.83-84.

6. Погребальный керамический комплекс эарубинецкой культуры.//Насельніцтва Беларусі 1 сумехных тэрыторый у эпоху жалеза. - Менск. - 1992. - С.101-103.

7. Погребения скифского времени в Пироговском могильнике. //Проблеми скифо-сарматской археологии Северного Причерноморья. • Тез. докл. - Запорожье. - 1994. - С.97-99. (У співавторстві э А.1.Кубишеоим та С.А.Скорим).

Sciba L.E. Pirogov Cemetery of the Zarubintsy Culture.

The Thesis of Candidate'* Degree of the Speciality 07.00.06. • Archaeology, Institute of Archaeology of National Ukrainian Academy of Sciences, Kiev, 1994.

An Advocation of the Scientific 'Works which contains a Theoretical Researches In Archaeological Object - Pirogov Cemetery of the Zarubintsy Culture. It is determined that the Period of the Cemetery Existence had been covered 185/170 B.C. - 40-s A.D. and devided into Three Stages. Cemetery Materials provided that the Sclthian and the Late-Scithlan Local Tribes took part in the Creation of Zarubintsy Culture in the Mid-Dnieper. Some

Features of Ideology of the Zarubintsy Tribes in the Mid-Dnieper were determined.

The main Tenets of the Thesis are reflected in seven Research Works.

Скиба JI.E. Пироговский могильник зарубинецкой культуры.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - археология,

Институт археологии, Киев, 1994.

Основные положения диссертации отражены в семи научных работах.

Установлено, чтб'период существования могильника охватывает 185/170 гг. до н. э. - 40-е гг. н. э. и подразделяется на три этапа. Материалы могильника предполагают возможность участия местных племен скифского и позднескифского времени в формировании зарубинецкой культуры Среднего Подне-провья. Установлены некоторые черты мировоззрения заруби-нецких племен Среднего Поднепровья.

Ключові слова: эарубинецька культура, могильник, поховальний інвентар, кераміка, фібули, хронологія.