автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Становление и деятельность политической оппозиции в Украине в 1989 - 1991 гг.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Становление и деятельность политической оппозиции в Украине в 1989 - 1991 гг."

СП С:,-)

[н нацюиалы1а академ1я наук украуни

э

- ¡нститут ¡стопУ украУни

С\>

На правах рукопису

ГАРАНЬ Олексш Васильевич

СТАНОВЛЕНИЯ ТА ДШЛЬШСТЬ ПОЛГГИЧНОУ ОПОЗИЦЙ В УКРА1Н1 У 1989 - 1991 РР.

3

Спсщалыпсть 07.00.0 ^ - Гстор1я Укра1(ни

АВТОРЕФЕРАТ дисертацК на здобуття паукового ступени доктора ¡сторичних наук у форм! науково! допов!д1 •

КиУв - 1996

Дисертацшне досл1дження у форм! иауковсЛ доповш'за сукупшстю праць

Робота виконана в 1нститут1 icTopii Украши HAH Украши

Офщшш опоненти: доктор ¡сторичних наук, професор CJIIOCAPEHKO Лнатолп! Гнатович; доктор ф|Лософських наук, професор, член-коресгюндент HAH Украши ПОПОВИЧ Мирослав Володимирович; доктор ¡сторичних наук, пров!дний науковий ствробтшк КАСЬЯНОВ Георпй Володимирович

Провадна оргашзацш - 1нститут нацюнальних вдаюсин та пол1тологп HAH Украши

Захист в^дбудеться IpyjHSt 1996 року о id. год. на зааданш спец1ал1зовано5 вчено! ради Д 50.17.01 в 1нститут1 icTopi'i Украши HAH Украши за адресою: 252001, м.Ки"ш-1, вул. М.Грушевського, 4.

3 дисертац!ею у форм1 науково! доповщ1 та опублжованими з теми досладження науковими працями можна ознайомитися в бШлютещ 1нституту icTopi'i Украши HAH Украши.

Автореферат розклано "2? "листопаyet 199ffp.

Вчений секретар спещал1зовано1 ради доктор ¡сторичних наук Н.А.ЩИП

ЗАГАЛЫГА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуалыпсть теми обумовлена гострою политичною боротьбою в Укра'нп щодо мапстралышх шлях1в П розвитку, необх1дшстю осмислення ¡сторичного досв1ду для наукового прогнозування розвитку багатопартшпо! системи, яка все ще пергбувае в наций краШ у стадц становления.

Украшська наука, подбавлена шор минулого, прид1ляе ниш велику увагу визначенню шлихш формування пово1 полггичноЧ культури на основ! ¡лей громадянського суспшьства, шштичного плюрал1зму, багатопартй-ност!. Виникае потреба наукового узагальнення основних тенденцШ 1 шдсумюв нацюналько-визвольного руху на етап( 1989 - 1991 рр. Цей недовгий перюд був, однак, надзвичайно важливим для формування полпично! пал^три пост-тотал'парно! Украши.

На в1дмшу В1д багатьох ¡нших держав, як» утворилися на теренах колишнього СРСР, Украша здобула незалежшсть й розвиваеться без кривавих м1жнац!ональних конфлжтш, без насильницьких сутичок м1ж р1зни'ми плками влади. Украша стала першою серед краш СНД, де демократичним шляхом вщбулися перепибори парламенту та президента. Прийнята нареит 28 червня 1996 р. нова Конституфя Украши також стала результатом компром!су, досягнутого М1Ж р1зними силами. Але полпична й економнша ситуашя те не е повшстю стабЫзованою; у" сустльному житт! сильний вплив залишк!в попередньо! епохи.' Гасла ж опозицп чаав "перебудови" (незалежнкть, демократия, социально ор1Снгопана ринкова економжа) були перехоплеш колишньою номенклатурою. В результат! опозицш виявилася розколотою; отримавши певний доступ до ешелотв влади, вона втратила св!й колишнш динамизм.

За цих умов ¡стор1я нових полггичних об'сднань Украши стала полем гострих ¡деолопчних диекуеш Шел я проголошення незалежност! з боку рьзннх пол1Т11Чиих дшч1в можпа бу.ю побачити намагання так чи

шакше продемонструвати опозицшшсть до колишнього режиму. Виникла навггь певна загроза гершзацн рол1 Руху та нових об'еднань, своерщна "модертзащя" ¡х д1яльноеп (наприклад, твердження, що з початку створення Руху "eci його учасники були антикомушстами й самостшниками"). Однак ця тенденция домшувала недовго. Досить швидко почався шший перюд - перюд "ведкату", контрнаступу л1вих. BiH характеризувався спробами применшити роль нацюнально-визвольного руху у досягнент незалежносп Укра1ни, приписати йому антидемократичшсгь, нацюнальний екстрем1зм, а то й взагал1 довести • випадков1Сть розпаду СРСР.

Звернення до недавнього минулого, наукове вивчення якого Т1льки починаеться, дозволяе роэкрити роль политично! опозици у боротьб) за незалежшсть та демократда i водночас проанал1зувати причини II сьогодтшшх проблем, що постали ще в перюд и формування.

Предметом досладження е icTopifl формування й Д1ялыюст> пол1Тично1 опозици в Укра1ш в перюд "перебудови" it здобуття незалежность При цьому основна увага концентруеться на анализ! д1яльносТ1 Народного Руху Украши як провщно! сили опозици у той час, а також формуванш на його 6a3i перших полп-ичних партш. В Украш! саме Pyx i його союзники по нацюнально-демократичному табору висунули програму пол)тичних перетворень, яка вийшла за меж! "перебудови", проголошено! КПРС; боротьба навколо цих платформ постала у центр политичного життя Украши. Хронолопчш рамки роботи охоплюють перюд 1989 - 1991 pp.: вщ реал13ац11 ¡де5 створення Руху до проголошення незалежносп Украши.

Головна мета дослщження полягае у тому, щоб всеб)чно проанал13увати причини становления, еволющю, форми д1яльност1 й роль Руху та нових полгсичних партШ у здобутп Укращою незалежносп, у перших демократичних перетвореннях периоду "перебудови". Виходячи з

цього, були визначеш конкретн! завдання дос.шджеьтя:

- з'ясувати передумови виникнення нових пол1Тичних об'еднань;

- розкрити роль национального фактора кк катал(затора процесу формування й радикал1зцци полпично! опозицп в Укра5ш;

- проанал!зупати еволющю Руху, його ¡деолопю та оргатзацШну структуру, соц1альну та нацюнальну базу, полпику щодо нацшнальних мешнин;

- виявити роль опозицп у трансформацп гкштично! системи Украши, п вплнв на формування нацюнал-комушстичного крила в КПУ;-

- з'ясувати роль УГС у формуванш политично! опозицп, процесах радикал1зац'Г1 Руху;

- розкрити роль комун1ст1в-реформатор1в у створент Руху, причини формування та еволюцп "Дёмплатформи";

- вид^лити основш етапи творення бага топа ртшност! в Украш1 в дослвджуваний перюд;

- запропонувати класифтащю полггичного спектра УкраГни;

■ - визначити ствв1дношеш1я парламентсько! та позапарламентсько! форм боротьби опозицп, роль 1 ефектившсть самвидаву, мпинпв, демонстращй, страйкт, бойкоту та шших засоб(в пол;тично1 боротьби.

Методолопя й методи досл1дження. Рояпочинаючи роботу над темою, автор ще розглядав сталш)зм як деформацда ко.мушстичио! системи (хоча й трактував щ процеси з позищй, скор1ше, "еврокомушзму"). ■ Як 1 для багатьох шших вггчизняних дослщниюв, "легннська фортеця пала в дуип останньою" (за висловом Д.Волкогонова). У процес! роботи, В1ддаючи належне ¡сторико-матер1ал1стичному анализу сошально-еконоыпчних фактор1в, концепфям "модершзацп", "внутршнього колотал13му", автор в той же час уже виходив ¡з автономно! рол1 бюрократичного апарату ("рацюнальяого вибору") та етшчного чинника у процесах л1берал1'зацп й державотворення (зокрема, "ново! етшцистсько! позици"), можливоси одночасного викорисгання як "неокорпоратив1стського", ел1тарного, так 1

плюрал1стського тдходщ, спирався на спроби Е.Фромма поеднати сощалъно-класовий неомарксистський анализ 1з врахуванням психолопчних чинникт, ЯК1 допомагають пояснити поведшку ¡ндив1да в умовах кризи тотал1таризму.

Дисертант виходив ¡3 доц1льност1 застосування для анал1зу процесу л1берал1заци в Укра1н1 вже традицшних для захщно! пол1тологп концепцж "багатоскладового", "сегментованого" сусшльства й "консенсусно! демократа" (АДШпгарт), "масового сусшльства" (У.Корнгаузер) (16, с.79-82)*. У процес1 роботи використовувалися проблемно-хронолопчний та поршнялыючсторичний методи, а також абстрагування, узагальнення 1 обмеження, аналопя, враховувалася едшсть 1 суперечшсть М1Ж лопчним та ¡сторичним у досл1дженн1.

Джерельна та ¡сторюграфнчна база. Вивчаючи Д1яльшсть нових пол1тичних об'еднань перюду "перебудови", дослщник неминуче стикаеться з цшим рядом проблем. Через невиэначешстъ политичного майбутнього цих оргашзацш в СРСР, на Заход), по-перше, швидше усвщомили необхщшсть збору величезно! кшькост1 р1зномаштних документш, здеб^льшого "самвидавчого" характеру; по-друге, для цъого там були кращ1 фшансов1 умовн. В результат! архши з ц1е1 тематики в Укра5ш поки що, на жаль, недостатньо систематизоваш. До того ж, ноги об'еднання у процес! створення не прид1ляли надежно! уваги формуванню власного архиву (¡, очевидно, просто не. мали, тако! змоги), що також сприяло розпорошеноеп матер1ал!в (особливо за 1989 - 1991 рр.). Частина 5х знаходиться в Центральному державному арх!в1 громадських об'еднань Украши (ЦДАГОУ). Вони висв1тлюють насамперед поштику КПУ щодо Руху. Цей арх1в мютить також ряд матершл!в Сголки письменниюв Украши, яш стосуються початкового етапу створення Руху (кшець 1988 -початок 1989 рр.). У арх!в1 самого Руху зйрано документи здеб!льшого

* Тут 1 дал! див. в1дповщну позищю у списку праць, вннесених на захист.

шзшшого перюду, Останшм часом Рух ¡ napTií намагаються ширше друкувати cBoí документ», однак вони стосуються вже перюду гпсля 1991 р. Так, видано стеногриф^чш :mrru з'\здт Руху, почикаючи з III зЧзду; документ ж I i II 3'¡:i;ub иадруковаш лише частково, причому магер1али I зЧзду вм>щено лише и "Лггературшй УкрашГ' та "СучасностГ, яка тод! видавалася в Мюнхен!1. Тому у npoueei збору першоджерел у 1Э89-- 1991 рр. автор насамперед спнрався на Marepia.nii з поточних apxißiB або налит окрем! документа, використовуючи для цього особист1 зв'язки з кертниками нових псштмчних оргатзашй, матер1али установчих з'1зд1в, конференций, ;\0ор\в новях партш, >ikí збиралися дисертантом як безпосередтм севком цнх поди!

Значна частина документа була сконцентрована в "самвйдат", npecí нових opraHiaauirt, частина яко! зшраиа в Центральшй науковШ б|блютец1 ¡м. ВЛ.Вериадського та JlbBÍBCbKÍft науков!й б|блютец1 ÍM. В.С.Стефаника HAH Укра1ни, однак i ni тирания с неповними. Тому дисертант вмкористовував oco6iict¡ apxisu учаснишв нових об'еднань, свШ власний архн!'. Узагальнювалися також даш, отримаш в ход'1 особистих контактов, штерв'ю з Д1ячами Руху та ¡нших полтсчких об'еднань (Ю.Бадзьом, В.Брюховецьким, М.Горинем, 1.Драчем, М.Поповичем, В.Тереном, О.бмцем, В.Хмельком та багатьма ¡ншими). В шлому ж, на думку дисс-ртанта, для подальших дослижень у цьому. иапрямку необхщт упорядкувания i* систематизация apxie'm полггичних партий i pyxie, записи "уско!"> icropií ¡з евщчень безпос'ередтх y4acii(iKÍB подш. ■

KpiM матер1ал!в перших двох зЧздав Руху, побачив cbít окремими виданнями ряд ¡нших важлиаих документ!в, зокрема УРП, ДемПУ, ПДВУ,

1 Сучасшстъ. - 1989. - Ч. 12; JIít. Украша. - 1989. - № 38-48; Друг» Всеукра-ÍHCbKÍ збори Народного Руху Украши 25-2Н жовтня 1990 р. Док. i матер. - К., 1990.

Ради Национальностей НРУ, робтшчого руху1.

Окремо сл1д вид1лити роботи, збфники вистутв, мемуари л'щер'т

полггично! опозицн (зокрема, Ю.Бадзя, М.Гориня, Л.Лук'яненка, Л.Танюка,

1,Юхновського), ¡нших державних та полп-ичних Д1ячш (Л.Кравчука,.

В.Масола, О.Мороза, Б.ОлШника, Шлюща, 1.Сал!я).

Пщ час д0сл1джень у Гарвардському та Колумбшському

университетах (США), Федеральному шститут! сх»дноевропейських

дослшжень (Н)меччина) дисертантом опрацьовано ряд матер\ал1в

"самвидаву" початкового периоду "перебудови", анал!тичн1 огляди

дослщницького ¡нституту при радю "Свобода", матертли слухань в

американському конгресс присвячених ситуацп в республ!ках колишнього

2

СРСР, зокрема в Украш!. Важливими для анализу позици Заходу були штерв'ю автора з першим послом США в Украш! Р.Попадюком, можлиа1Сть ознайомитися ¡3 ще не видрукованим вариантом мемуар1в

1 Установчий з'5зд Укра1нсько1 республшансько! партП. - К., 1990; 1дейш засади Демократично! партп Украши. - К., 1990; Партш демократичного вщродження Укра5ни. Установчий зЧзд. - Терношль, 1991; Рада Национальностей Руху: Док. /Упоряд.: О.З.Бураковський. - Едмонтон, 1994; Хрошка опору. Документа, iniui офщшш матер1али, свщчення преси про спробу державного перевороту, вчиненого так званим ГКЧП у серпш 1991 року /Упоряд.: Л.С.Танюк. - К., 1991; I Оезд шахтеров СССР. - Донецк, 1990; ■ Русначенко А.М. Пробудження: Робтшчий рух на Укра5ш в 1989 - 1993 уроках. - К., 1995. - Кн. 2: Док. i матер.; та ¡н.

Senate Committee on Foreign Relations. Subcommittee on European Affairs. Soviet Disunion: the American Response, 102nd Congr., 2nd sess., 1991. - Wash., 1991; House Committee on Foreign Affairs/ Subcommittee on Europe and the Middle East. Recent Development in the Baltics, 102nd Congr., 1st sess., 1991. -Wash., 1991; House Committee on Foreign Affairs. Subcommittee on Europe and the Middle East. Referendum in the Soviet Union: Implications for Democratization, 102nd Congr., 1st sess., 1991. - Wash., 1991; Senate Committee on Foreign Relations. Subcommittee on European Affairs. U.S. Policy on Ukrainian Security, 103d Congr., 1st sess., 1993. - Wash., 1993. При анал1з1 стратеги й тактики Заходу щодо СРСР дисертант спирався також на матер^али та результати свого попереднього дослдакення: Гарань А.В. Трансатлантические дебаты: поворот Западной Европы к разрядке и позиция США. - К.: Наук, думка, 1990.

останнього посла США в СРСР Дж.Метлока, котрому, як 1 багатьом ¡ншим представнмкам адмнпстраци Буша, притаманна "русоцеитристська" позищя. Було також взято штерв'ю з рядом Д1я1пв д1аспори, що представляли ва три напрямки ОУН (серед них - М.Лебедь, М.Прокоп, Я.Гайвас).

Ще до 1991 р. в Украпп з'нвилися перш» аналп-ичш видання, присиячеш новим молтмним оргашзашям Украши: робота А.Слюсаренка ■ М.Томенка. колектнвш пращ 1нституту полггичних досл^джекь1. Шсля 1991 р. вийшли книги В.Литвииа, А.БЬоуса, В.Крёмеия та' б.Базовкша, В.Яблонського, колектипна праця за редакшею В.Якушика, захищеш докторськ! дисертацп К.Астахово! та К-Богомаяа, на баги Одеського пол1техшчного ушверситету проведено конференцно, присвячену проблемам Руху2 Серед видань укражсько! Д1аспори стд вщзначити книгу А.Камшського, яка насичена величезним фактичним матер1алом, зюраним на радш "Свобода". Не видання, як ! зб!рмик статей М.Прокопа, в1дбивае погляди на поди в Украпп "дв1йкар!в" - либерального вщламку ОУН^

' Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Нов1 палтшш парта Украши, - К., 1990; Сучасш пол!Тичш партп та рухи на Украпп. - К., 1991; Хто е хто: сшльки 1 ят партп дпоть на Украпп. - Комушст Украши. - 1991. - № 5 (спецвипуск). ^Литвин В.М. Полпична арена Украпш: д1Гшв1 особи та виконавць - К., 1994; Билоус А О. Пол1Тич1и об'еднання Украши. - К., 1993; Кремень В.Г., Базов-К1Н С.Г Полггичщ партП Украши: пор1вняльний анализ програмних документе. - 1С, 1993; Яблонський В.М. Сучасш полаичш парти Украши: Дов1д. - К., 1996; Полтиш партП Украпш /За ред. В.М.Якушика. - К., 1996; Астахова К.В. Виникнення багатопарпйност! в СРСР (1985 - 1991 рр.). Дис.... докт. ¡ст. наук. - К., 1994; Богомаз К.Ю. Громадсько-полп-ичт рухи 1 партп в Украпи у друлй полозши 80-х - на початку 90-х рр. Дис.... докт. ¡ст. наук. - К.; 1992; Народний Рух Украпш: мк'це в ¡сторп та полгшщ. Тези доповщей Першо! Всеукра'шсько! конференцп (14-16 вересня 1994 р., м. Одеса) /Редкол.: ГХГопчарук (гол.) та ¡и. - К., 1994.

Камшський А. На перехшному етаги. "Гласность", "перебудова" I "демократизацш" на Украпп. - Мюнхен, 1990; Прокоп М. Напередодш незалежно! Украпш. Спостереження 1 висновки. - Нью-Йорк, Торонто, Свдкей, 1993.

Однак icTopm Руху та нових партш ще не ставала предметом специального дослщження, за винятком книги В.Ковтуна' В жй забрано великий фактичний матер1ал, однак, висутшй науковий апарат; вона в)дбииае погляди одше5 ¡3 течш в Pyci (1.Драча, М.Гориня), спрямовуючи В1стря полем1ки проти В.Чорновола, i на загал вщноситься, радше, до публщистичних видань. ■

Питания формування нового поличного спектра Украши розглядаються також в колективних працях Гнституту нацюнальних

•у

В1Дносин та политологи, 1нституту icTopii Украши HAH Украши, ряд ■ дотичних до дано5 теми питань национального В!др0дження i державотворення - в працях В.Свтуха, В.Журавського, ВЛванишина, С.Кульчицького, I.Kypaca, М.Мариновича, О.Майбороди, М.Поповича, В.Потульницького, О.Реснта, Ю.Римаренка, В.Ткаченка, М.Томенка, Л.Шкляра, О.Шморгуна та шших?

Ковтун В. 1стор1я Народного Руху Украши. - К., 1995. ^ Пол1ТИЧн1 структури та процеси в сучасшй Укра5ш: пол!толопчний анал1з/ГПд ред. Ф.М.Рудича. - К, 1995; Укра'ша незалежна: час випробувань, час сшдавань /Ред.: П.П.Панченко (в1дп. ред.) та ¡н. - К.,. 1993; Украша незалежна: сторонки icTopii/Ред.: П.П.Панченко (вщп. ред.) та ш, - К., 1995.

Етнонацюнальний розвиток Украши /Вщп. ред.: Ю.1.Римаренко, 1.Ф.Курас. -К., 1993; Етнопол1тична ситуащя в Укра1ш /Редкол.: В.Б.евтух та in. - К., 1993; Журавський B.C. Украша полггична: переступити через npipey. - К., 1995; 1ванишин В. Нацш, державшсть, нац>онал13м. - Дрогобич, 1992; Маринович М.Ф. Укра5на: дорога через пустелю. - X., 1993; Политология посткомушзму /Редкол.; ВЛ.Полохало (кер. авт. кол.) та ¡н. - К., 1995; Попович М.В. Нац'юнальна культура i культура наци. - К., 1991; Потульниць-кий В.A. Teopifl украшсько5 пол1Толош. - К., 1993; Римаренко Ю.1. Нацю-нальний розвШ Украши. - К, 1995; Ткаченко В.М. Украша i Pocin: проблеми нацюнального самовизначення. - К., 1993; Ткаченко В.М., Реент О.П. Украша: на меж! цивиизацШ. - К, 1995; Томенко М.В. Украшська перспектива: 1сторико-пол1толопчш пщстави сучасно5 державно! стратеги. - К., 1995; Його ж. Проблема державност! в програмних документах та д!яльност1 сучасних пол1тичних партш Украши. Дис.... канд. icT. наук. - К., 1992; Шкляр JI G. Етнонацюнальт чинники державотворення. Дис.... докт. пол>т. наук. - К., 1996; Шморгун О. Украша: шлях нацюнального вщродження. - К, 1994; Укра'ша XX ст.: проблеми нацюнального вщродження /Вщп. ред.: 1.С.Хм1ль. - К., 1993;

Проблеми дисидентського руху в Укранн 80-х pp. розглядаються в монографГях Г.Касьянова, Ю.Курносова, американського дослщнпка ЯБичоцерковича'. Ще в nepio;; до роападу СРСР з'явилося досить багато пидань, присипчених становлению "неформалышх об'сднань", хоча пони i оцшюпалися з noatiuiii "соцкипстнчпшо" плюрализму^. Ряд дисертацшних досл^джень розгллдас проблеми, пов'нлаш ia крахом КГ1У3 Досить добре пророблеш окрем1 питания цього пер'юду, зокрема проблеми робггничого та молод1жиого pyxia, делю аспект ;няльност1 нових парт1й1

Украшська державшсть у XX столон /Редкол.: О.П.Дергачов (кер. авт. кол,) ja in. - К., 199G; Quo vadis, Украцю? /Упоряд.: Ц.Осташ. - Одеса, 1992 та ¡н.

Касьянов Г.В, Незгодш: украшська ¡нтел^гетия о pyei опору 19(>0-1!0-х ро-KiB. - К., 1995; Курносоп Ю.О. Ьшкомпсленнн в Украии (60-Ti - перша половика 80-х pp. XX ст.) - К., 1994; Bilocerkowycz Ya. Soviet Ukrainian Dissent. A Study of Political Alienation. - Boulder; London, 1988. Див, також: Бажан О.Г. Опозицшпий pyx в Укра\ш (друга половина 50-х - 80-Ti роки). Дне. ... канд. ¡ст. наук. - Дтпропетровеьк, 1990.

2 Дискуссионные политические клубы: первый опыт, поиск, проблемы. - К., 1989/Ермаков ИИ. Дискуссионные клубы: грани творчества. - К., Н)8У; Кузин А.С., Громов Л.В. Неформалы: кто есть кто? - М., 1990; Левичева В.Ф. Неформальные самодеятельные объединения. - М., 1989; Неформалы; кто они? куда зонут? - М., 1990; Цибульннк В.В. Молод1жна политика на Украшк -К., 1990 та in.

3 Карабанов М.М-. КПУ в 1985-1991 pp.: сволющя до политичного краху. Дис.... докт. ¡ст. наук. - К., 1992; Ткаченко Л Л. КПСС: от попыток реформирования к политическому краху. Дис. ... канд. ист. наук. - К., 1992.

4 Головенько В.А., Коржсвськип О.А. Украшський молод1жний pyx: icTOpifl та сьогодення. - К!, 1994; Дещиця А.Б. Трансформашя тотал1тарного режиму в Украшк Teopifl i практика. Дис. ... канд. mwiiT. наук. - Л., 1995; Коляка I.B. Студентський pvx в УкраМ (кшець ЙО-х - початок 90-х pp. XX ст.). Дис. ... канд. ¡ст. наук. - К., 1994; Молодежь Украины: состояние, проблемы, пути решения / Редкол.: Н.Ф.Головатый, Г.М.Лактионова, А.А.Яременко. - К., 1992; ' Русначеико A.M. Пробудження; Робпничий рух на Украии в 1989-1993 роках. - К., 1995. - У 2-х кн.; Саламатша Т.М. Проблеми аграрних в1дносин в Д1ялышст1 сучасних полп'ичних napriii Украши. Дис. ... канд. icT. наук. - К., 1993: Самойленко €.М. Вшськове питания в програмних документах парта"! та pyxiB в Украии (кшець 80-х - початок 90-х pp. XX ст.). Дис.... канд. ¡ст. наук. -Дшпропетровськ, 1993; Угрин Л.Я. Еколопчш opraHi3aui'i, рухи та партП в систем! сусшлышх об'сднань Украши. Дис. ... канд. no.niT. наук. - Л., 1994 та in.

Цшними для анал1зу даного перюду с роботи соцюлопв С.Головахи, 1.Бекешкшо1, В.Небоженка, Н.Паншо!, В.Панютто, В.Хмелька, Н.Черниш, М.Чурилова та ¡н., ям мштять великий соцюлопчний материал'.

Проблеми, приевячен! дшльност! полггично! опозицП перюду "перебудови", розглядаються в ряд» книг захщних автор!в, частика з яких вийшла друком ще до 1991 р.; № проблеми 1 надал! продовжують привертати увагу д0сл1дниюв, хоча й на Заход! ¡сторш Руху та нових парт!Й ще не стала предметом спецшльного дослщження. Важливо зазиачити, що зйруб1жш укражознавщ, котр) анал^зували проблеми нацюнально-визволького руху, часто обстоювали збалансовашии погляди, 1пж частица вп'чизняних досладникш й особливо публщист1в, яю обМмали в период "перебудови" радикальш позиц!! зл!ва або справа (9, е.271).

На Заход) з'явився > ряд монографШ, у яких робляться спроби проанал1зувати украшсью проблеми в контекст! теоретичних питань

Серед них вданачимо, зокрема, дв! колективш npaui: Головаха СЛ., Паш-на Н.В., Чурилов М.М. КиЗв: 1990-91 (соцюлопчний репортаж). - К., 1992; Нацюнальна самосвщомють студентсько] молод! (соцюлопчний аналш) /Н.Й.Черниш та ¡н. - Торонто, Едмонтон, Льшв, 1993. J After the Soviet Union: From Empire to Nations. - N.Y., 1992; Diuk N.. Karatnycky A. The Hidden Nations: The People Challenge the Soviet Union. -N.Y., 1990; Echoes of Glasnost in Soviet Ukraine. - North York, 1989; Kuzio T. Ukraine: The Unfinished Revolution. - L., 1992; Marples D. Ukraine under Perestroika: Ecology, Economics, and the Workers' Revolt. - L., 1991; Motyl A. Dilemmas of Independence. Ukraine after Totalitarianism. - N.Y., 1993; Nations and Politics in the Soviet Successor States. - Cambridge; New York, 1993; Nationalism and the Breakup of an Empire: Russia and its Periphery. - 1992; Parliaments in Transition. The New Legislative Politics in the Former USSR and Eastern Europe. - Boulder etc., 1994; Perestroika in the Soviet Republics: Documents on the National Question. - Boulder, 1992; Perestroika from Below: Social Movements in the Soviet Union. - Boulder, 1991; The Road to Post-Communism: Independent Political Movements in the Former Soviet Union, 1985-1991. - L.; N.Y., 1992; Toward Independence. The Baltic Popular Movements. - Boulder etc., 1991; The Soviet Empire: The Challenge of National and Democratic Movements. - Lexington (Mass.), 1990; Tolz V. The USSR's Emerging Multiparty System. - N.Y., 1990; Ukraine: From Chernobyl to Sovereignty /Ed. by R.Solchanyk. - L., 1991.

иацюнал!зму, який ро.чглядаеться як змшна, що залежить в1д дП ¡нших фактор)в.' Перша концепщя, яку умовно можна наэвати "детермЫстською", базуеться на традициях 60-70-х pp., особливо пр&цях К.Дойча та М.Гехтера. Так, Б.Кравченко ще до початку "перебудови" пояснюваа переваги сучасного укражського национального руху портняно з попередшми першдами, виходячи з коицепцП "модертзацп", а саме: "модерш.чашя" зб!льшувала лави нацшналыю! штел1генци, яка, однак, згодом обмежувалась, а отже (I полЬизувалась. Зпдно з гпдходом Б.Кравченка, саме сощально-економмш! змши, що шдбувал'ися протягом десятир1чь, можуть пояснити, чому лшП розламу СРСР сшвпали з кордонами М1Ж республиками'. Однак Т.Кузьо та Е.В1льсон, следом за О.Мотилем, вважають, що в новтпй перюд зростала роль держави, особливо в умовах СРСР, i тому кожен сплеск опозицМно! активност1 легше пояснитн перюдами послабления penppcifi з боку держави. Вони шдкреслюють: для того, щоб над)слати суспшьству "нацюналктичне послания" (message), кеобх|'дно мати в|дпов!дт засоби комушкаци. Тому саме' л!берал!зацш за умов "перебудови" й кола'пс центральних органш

1 Krawchenko В. Social Change and National Consciousness in Twentieth-Century Ukraine. - Oxford, 1985.

Концепция "модертзацп" та OKpeMi П аспекти розглядалися дисертантом у ряд! праць 1988-1989 pp. При цьому необх'|дно шдкреслити еволюцто його шдходу щодо позитивного переосмислення позицШ заруб!жних укра1нолнавц1в. Див.: О буржуазных моделях взаимосвязи национализма и модернизации // Молодежь и актуальные проблемы исторической науки: Сб. материалов общественно-политических чтений... 24-25 мая 1988 г. "- К., 1689. - ' С 157-162; Вщбудова промисловост1 УРСР у друпй половит 40-х pp. у висв!Тлент зарубежною 1сторюграфкю // Украшський ¡сторичний журнал. -1989. - N 4. - С. 54-64; Проблем» формупання нацюнальних кадров у захдаих областях УРСР у друпй половши 40-х - 50-х рр, // Украшський ¡сторичний журнал. - 19Э9. - N 10. - С. 55-65; Радпнськ!-историки i заруб1жш укражознавцг неоОхдапсть д]алогу // leropi« Украши: hobï шдходи в ¡сторюграфи та археограф!!. - К, 1989. - С. 20-27.

влади в значит мф! спричинили национализм I нацюнал-комушзм\12, с.98-99).

Наукова новизна дисертацшиого дослщження полягае у тому, що, спираючись на ужкальний документальный матер'шл, автор уже в 1990 -1992 рр. сформулював у своЗх працях ряд принципових висновшв щодо Д1ЯЛьност1 опозиц1йних об'еднань, ЯК1 були розвинут) ним у тзшших роботах. Висв1тлено основш тенденци в дшльност! р)зних угруповань в Рус1, проанал!зовано процес диференщацп й формування на '¡х основ! нових структур, у тому числ1 й за межами самого Руху. Видшено етапи становления полггичио! опозицц, запропоновано класифжащю политичного спектра Укра5ни. Монография "Убнти дракона" стала першою спробою у В1тчизнянш ¡сторюграфп проанал1зуиати ¡стор1ю Руху та нових партий Украши у 1989 - 1991 рр., розкрити 1х роль у здобугп Украшою незалежиост1, трансформаци П политично! системи.

Дисертант вв!в у науковип об ¡г значне коло джерел, пов'язаних ¡з утворенням нових об'еднань (зокрема НССП, Руху, УМА), проведениям установчих з'1здш нових парт»!, що дозволило розкрити ряд маловщомих сторшок 1х д1яльноеп; було видано зб]рку "Украина багатопарт1йна" -перше видання, що винтило тексти оригшалт програмних документ нових партш (наданих дисёртанту Лх кер1вними органами). На пщстав! узагальнення широкого кола праць захщних ¡сториюв 1 полгголопв, присвячених питаниям розпаду СРСР, розкрито суперечливе ставлення Заходу до проблеми сгосунюв м1ж опозищею 1 владними структурами в Киев! та Москву при цьому дисертант одним ¡з перших наголосив на необхадносп диалогу ¡з заруб1жними украшознавцями.

1 Kuzio T., Wilson A. Ukraine: Perestroika to Independence. - N.Y., 1994; Motyl A Sovietology, Rationality, Nationality: Coming to Grips with Nationalism in the USSR. - N.Y., 1990; Motyl A. Will The Non-Russians Rebel? State, Ethnicity and Stability in the USSR. - Ithaca, 1987.

Наукова новизна роботи вняначасться також наступними осиовними положениями, що виноопься на .чахнет:

1. Виникнеиня новкх полпичних об'еднань в Украш! вианачалося пиачною м1рок) динамикою внутршнпх чишшк1в, насамперед намаганиями громадськост! прискорити пронеси "перебудови", ЯК1 гальмувалися республжанським кертництвом, гюдолатп наслщки Чорнобильско! катастроф» й "духовного Чорнобиля" - политики "русиф^кацп". Для Украши на лгго 1989 р. вимоги Украшсько! Гельсшсько! стлки були дуже радикальними й впходили за меж! офщшних трактувань "перебудови", а отже сприяли радикалпаца пилпнчио1 ситуацП. У той же час вплив на ситуац'но и Укранп як народних рух'т Прибалтики, так 1 перебудовчих процессе у Москв!, с незаперечним. Щлим ряд програмних положень УГС та шших неформалышх полпичних об'еднань иерегукувався з вимогами народних рух1в Прибалтики, однак вплив УГС був меншим;

2. КаталЬатором демократичного руху був нацюналышй фактор, який сприяв мобЫзаци значки! частики населения на боротьбу а монополию КПРС на владу. Пацкжалыю-внзвольт рухи в СРСР стали одним ¡а чинниюа, шо перекреслили можливост: розвитку Радянського Союзу за "китайським шляхом": певши л1берал1зацП режиму при збереженш монопольно! рол! компарти. Розлам СРСР лопчно вздбувся по л1Н1ях нашонально-державних утаорень, що ¡снували у форм1 союзних республ1к. Разом я тим нацюналышй фактор в умовах русиф!каци Украши й наявносп "сегментованого суешльства" обмежував вплив нащонально-демократичиих сил приблизно 1/4 електорату, насамперед у зах1Д1юму й центральному регюнах;

3. Толерантна позищя кертиицтва нашонально-демократичних сил щодо нацюнальних меншин пояснюе значною игрою вщеутшеть м!жетжчних конфл!кт1в на шляху Укранш до незалежностг Це стало також одним 13 фактор1в, що сприпв позитивним змшам у ставленш до незалежност! Украши США та шших край! Заходу (як!, всупереч

розповсюдженим ниш в СНД концепциям Л1вих сил, тривалий час виходили ¡э перспектив« збереження СРСР);

4. Формування полггично! опозицп в Укра5ш в першд "перебудови" та здобуття незалежност! пройшло наступж етапи: 1) 1988 р. - виникнення перших пол1Тичних об'еднань, що висували ¡дею створення народного. руху; 2) 1909 р. - березень 1990 р. - становления Руху i фактична легалшашя политичного плюрализму в республщ! теля вибор1в до Верховно! Ради Украши; 3) весна - кшець 1990 р. - заповнеиня пол1Тичного спектра; 4) кшець'1990 р. - серпень 1991 р. - боротьба в умовах "патовей' ситуаца"; 5) серпень - грудень 1991 р. - формальна заборона КПУ й збереження позиций "парти влади", сшльна аптащя кер!вництва республжи та опозицп за незалежшсть Украши;

5. На самому початку Рух являв собою досить аморфну, "парасолькову" органшащю, строкату за своими щеолопчними поглядами й основними циями. Однак в цшому Bin ще широко використовував перебудовч] гасла й був, CKopiuie, опоаишсю не систем! у цмому, а консервативним силам в КПРС. Участь багатьох комушст)в у створенш Руху дозволила "лептим^зувати" цей процес, шдключити до нього широк! маси. Та Рух швидко еволюцтнував в1д платформи "демократичного соц1ал1зму" до правоцентристсько5 антикомушстично! опозицп; на кшець 1991 р. вш все бьльше втрачав свою ¡нтегруючу роль й перетворювався лише на одну ¡з сил опозицп;

6. Значну роль у процесах радикал!заци Руху та политично! опозицп ввдграла УГС, а згодом - створена на п баз! Украшська республ!канська парт1я (цей вплив здшснювався великою мфою через Секретар1ат Руху). Разом з тим теза про екстрелпзм УРП у 1990 - 1991 pp., яка з подач! КПУ широко була закоршена у громадсьшй i навлъ частково науковш думщ, не в1доов1дае дШсность Гнучка тактика Л1дер1в УРП стала одним ¡з фактор1в, що сприяв виокремленню нацюнал-комушстичного крила в КПУ. У той же час i в УРП, i в Pyci були сили, ям в процес-i подальшо! диференщацп

залишили ш структура й присдналися до нацюнал-радикально! УкрашсьКо! м1жпарт!йно| асамбле! (УМА);

7. Формування в межах КПУ "Демплатформи" засвщчило прагнення частики комутстт УкраТни до реформування КПУ на соцшл-демократичних принципах; згодом на П баз! виникла ИДВУ - партш, що об'еднувала сошал-демократпчну та л|беральну течи, яка стала одшсю з найпрагматичшших сил в украшськш пол!Тиц1. Об'сктивно це був союзник нацюнал-демократичних сил, котрий, однак, займав позици, ближч! до центру;

8. Всупереч приходам, домшугачим у публ1цистиц! периоду "перебудовп", автор, виходячи ¡з класично! пол^толопчно! класифжаци, розмктив консервативш сили в КПУ на крайшй Л1в1й точц1 вщшку й запропонував наступну класифжацпо нових тмнтичних партМ (за станом на л)то 1991 р.): центр та лший центр (ПДВУ, ДемПУ, "зелеш", соц1ал-демократи та л1беральж демократи); правше центру - УРП та, до певно! мфи, селянськ! демократи; крайшй правий фланг - др^бт праворадикалы!! партн, частика з якнх входила до складу УМА;

9. Швидке й значною м!рою формальне творения нових парт1й у 1990 - 1991 рр. в Украпп не призвело до становления розвинуто! багатопарт1йно1 системи. Це була система, що поеднувала риси атом13ованого й поляризованого плюрал1зму. Дотепер в Украин не постали впливов! софал-демокра точна, либеральна та консервативна парта (на роль останньо! на початку 90-х рр. претендувала УРП);

10. Ситуацию, що тривала з кшця 1990 р. й до л>та 1991 р., дисертант охарактеризував як "г.атову": протистояння КПУ й опозици при нездатност» жодно! з цих сил до вирниального наступу. За цих умов необх1дне було формування центристсько'1 сили. Дисертант наголошус, що основу такого об'еднання з нових партш могли скласти насамперед ПДВУ, ДемПУ, "зелен!", сошал-демократи, частково прихильники пом1рковапо1 лши в УРП ("лши Лук'нненка");

11. Опозищя досить ефективно посднувала парламентсью та позапарламентсьт методи боротьби, одиак в умовах "патово! ситуаци" ефектившеть таких позапарламентських засоб^в як митинги, демонстрацп, бойкот, голодування постугюво вичерпувалася;

12. Нацшнал-комутзм, який вдагравав в ¡сторп як "революцШну", так 1 "консервативну" роль, у 1990 - 1991 рр. ще не вичерпав свое! здатност! до адекватного реагування на об'ективш потреби ¡сторичного розвитку; зокрема, це позначилося на компромках М1ж нацюнал-комушстами на чо"л1 з Л.Кравчуком 1 нацюнал-демократами, що сприяло миршй еволюцп Украши до незалежносп;

13. П1сля краху серпневого путчу 1991 р. 1 заборони КПУ нацюнал-комушстичне крило в КПУ трансформувалося у так звану "партда влади" й перебрало у опозици гасло "незалежност! Украши". Така сшльиа аптащя сприяла переконливому усшху референдуму за • незалежшсть. Однак за нових умов посилились суперечност1 всередиш кершництва нацюнальнэ-демократичних сил щодо ставлення до владних структур, що згодом призвело до розколу у Рус1

Теоретична 1 практична значимкггь доелщженкя визначаються його науковою новизною, виявленими. основними законом1рностями д1яльност1 нових об'еднань национально-демократично! оркнтацп в перюд здобуття незалежност!. Бшышсть з цих законом1рностей актуальж й на сучасному етат становления багатопартшност1 в Украип. Матершли 1 висновки Д0сЛ1Дження можуть бути використаш як у науково-дослщтй робот!, так 1 у пол1тичшй сфер! - при розробц) питань партийного буд1вництва; а також у вузтських курсах 1 спецкурсах з ¡сторп Украши, проблем П пол1тично> системи, з пор1вняльно1 полпологп.

Кр)М того, наявш у книгах "Украина багатопарт1йна" та "Убити дракона" документи нових партий та великий фактичний матер1ал, не зосереджений в систематизованому вигляд1 у вйтчизняних арх1вах (нотатки 1з з'1здт, конференщй, М1тинпв, матер1али лиспвок та р!зномаштних

"самвидавчих" видань), можуть зробити ni публ!кацП важливим дов\дковим джерелом для подальших дослщникт дано\ тематики.

Апробащя досл1дження. Ocnoeiii положения дисертацп викладеш у працях загальним обсягом близько 35 да., на яю с позитивш рецензп, посилання в шших наукових впданнях, у тому чи«п за кордоном. Серед них - ¡ндив1дуальна монографш, публ1кацп в колективних видаинях Гнсттуту icTopii Украши HAH Укражи (зокрема, у колектившй монографп "1стор1я Украши: нове бачения"), зб1рник документш, публшацп в Полыц! та США. Основш положения досл!Дження були апробоваш автором на зас1даннях в^ддкчу ¡сторюсофм та BiAqLny довщкових видань 1нституту icTopii Украши HAH Укражи, тд час "круглого столу" "Проблеми модерншацп ¡деологп та практики украТнського нацюнального руху" (JlbBiB, 1991), щор!чнйх конференщй з Нацюнальному унтерситето "Киево-Могилянська Академ1я" (1995, 199G), "Демократичного семшару" у Львов! (1994, 1996), конференций "Укра'¡на i ceiT у стратепчних вим!рах" (Knie, 1991), "Виборча система i проблеми становления украшсько! держави" (Киш, 1992), "НРУ: мкце в icTopii та 'подтип" (Одеса, 1994), "Нацюнальш та рел:пйш MenmocTi в Центрально-Схишй Ceponi" (Люблш, 1992), "Проблеми безпеки в новШ Укра!ш" (Йельський унтерситет, 1995), "РоЫйсько-украЗнсью стосунки" (Колумб1йський унтерситет, 1995), "Украшський ренесанс" (Варшава, 199G), колокв1уму "Конфлжти у Схщшй1 Ceponi та можливост! 1х запоб1гання" (Ебенхаузен, ФРН, 1995), III М1жнародного конгресу укра!шст1в (Харкт, 1996), у виетупах по радш та телебаченню, у тому числ1 за кордоном, у численних газетних статтях ("Молода гвардия", "Зеленим ceiT", "BicTi з Украши", "News from Ukraine", "Киевские ведомости" та ¡Hiui), публжафях агентства УН1АН, в xofli викладання дисертантом та його кил era.ми нормативних курсив "1сторГя Украши", "Вступ до иолггологи", "Пор1Вняльна гоштологш"' в Национальному ун'терситеп "Кнево-Мргилянська Академ1я", виступах в М1жнародн'1й школ! украшютики (Кшв, 1992), а також у Гарвард?, Bepiuii,

РЕНД, фонд! KapHeri (США), Кельнському ушверсите-п (1995). Дисертант був лауреатом конкурсов, проведених у 1993 р. фондом ¡м. А.С.Синявського (монограф1я "Убити дракона"), у 1995 р. - програмою "Фулбрайт"; у 1994 р. bíh вщзначений дипломом РосШського наукового фонду та Фонду Форда.

Структура дисертацП визначасться метою й заеданиями дослщження. Матерели, науков1 положения й висновки дослщження згрупован1 у науков1й доповда в три ochobhí роздали, яю у щлому спшпадають Í3 структурою монографи, присвячено! icTopii Руху та нових пол^тичних партШ" Украши у 1989 - 1991 рр., котра поадае центральне м!сце серед сукупноеп праць, що виноситься на захист.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДОСЛ1ДЖЕННЯ

У першому роздШ доловвд розглядаеться виникпення на основг "неформал ъних об 'еднань* паростюв опозицшниг структур та. створення "Народного Руху Украгни на тдтримху перебудови".

Анал1зуються передумови виникнення цих об'еднань Дисертант виходить з того, шо полггика "перебудови" не була випадковою, .чоча вона й була значною Мфою прискорена суб'ективним фактором - особистк'тю обраного 1985 р. генерального секретаря ЦК КПРС МС.Горбачова. Звичайно, радянське сустльство могло ще певний час фуикцюнувати, перебуваючи у стадП стагнаци, однак необхщно врахувати, що одшею з найважлив1ших причин "перебудови" стала необх1Дшсть зменшити тягар гонки озброень, подолати небезпеку створення единого фронту США, Захщно] Европи, Японп, що почав створюватися внаслщок недалекоглядно!

тинтики брежневського кер|вництва (особливо афгансько! авантюри та розмвденпя ракет СС-20).

"Нове мислення", проголошене Горбачовим, шдкреслювало пртритет загальнолюдських ценностей над класовими. Це в1дбилося 1 в ряд'| акшй, спрямованих на полшшення образу СРСР в очах Заходу: зокрема, поверненш до Москви, а згодом 1 до поличного життя академика А.Сакарова, припиненш глушшня заруб1жних радюстанщй.

Другим компонентом стратеги Горбачева стала спроба "прискорення" розвитку економжи СРСР з' метою подолання техполопчного шдставанмн в1д Заходу. Зд^йснювалася ця спроба в рамках "командно! економши" й колишшх структурних прюритет1в, що закладало пцшалини для додатково! шфлищйно! хвил(.

За цих умов для кер!впицтва краши ставала дедал! очевидшшою необх!джсть реформування економжи, запозичення досв!ду Угорщини, Китаю. У черви! 1987 р. па пленум! ЦК КПРС було проголошено програму радикально! реформи управления економ1кою. Розширювалися права шдприемств, почалося запровадження орендних та акщонерних форм господарювання, коопсратив!в у торпвл! та промисловост1, семейного п'щряду у с! льському господарств!, малих п!дприсмств, стльних шдприемств з июземними ф1рмами. прийнято закон про "¡ндивщуальну трудову д!яльн!сть". Вщбувався складний процес подолання дог» "сталшського сощалшму". Лле ц! спроби були непосшдовними. Темпи зростання нашопального доходу (НД) та реальних доход1в на душу населения продовжували знижуватися; пгантськими темпами почав зростати внутр!шшй та зовшшшй борг.

Економжу Укра!ни важно було реформувати й тому, що больше 60% п (та ще й в умовах порушення цшових пропоршй) становила важка промислов!сть. 95% продукцп вироблялоея на тдприемствах союзного шдпорядкування. Частка Украши у нагромадженнях основних виробпичих

фондю СРСР за перюд з 1970 до 1989 р. скоротилася з 18% до 10%, НД на душу населения - з 96,8% загальносоюзного ршня до 89,7%.

Робиться висновок, що Горбачов змушений був шти на л1берал1зац1Ю режиму, осюльки проведения економ1чно! реформи наштовхнулося на ошр всередиш само! КПРС. При цьому, як показав подальший розвиток подш, вш, очевидно, не усвщомлював вас! складност! перетворень й лишався у полон! ¡люзШ щодо реформування СРСР. Дисертант зазначае, що стратепя Горбачова полягала у намаганж за допомогою "гласносп" I "сощалктичного плюрал1зму" шд гаслом "перебудови" сталшсько! модел! соц1ал!зму та повернення до "лешнських принцишв" актив1зувати народш маси 1, контролюючи цю активжсть згори, послабити "ортодокпв". Його перш! кроки призвели до зростання юлькост! бажаючих вступити до КПРС (5, с.408-411).

У досл1дженн1 шдкреслюеться, що процес-л1берал1заци розвивався нершномфно в рйзних республиках 1 репонах СРСР. Протягом перших рокш "перебудови" зм1ни в Укра1ш суттево в1дставали вщ процеав лЮерал1зацн у Москвь Горбачов боявся швидко змшювати ситуац1ю в Укранп, яка була надто важливою для стану СРСР у цшому: першим секретарем ЦК Компартп Украши аж до осеш 1989 р. залишався В.Щербицький. Внаслщок цього "¡мпульси перебудови" спочатку надходили з Москви: значний вплив на украшську громадсьюсть справляли виступи сусшльствознавщв - у центральних засобах масово! шформаца. Показуеться, що осюльки в Украш! сусгальш дисциплши перебували пщ бшьш щьльним ¡деолопчним контролем, Н1Ж у Москв1, роль першопроходц1в у лжвщаци "бмих плям" ¡сторп, критищ сталЫзму, захист1 нащонально! культури 1 само! украшсько? мови шд невпинно! русифжацП в!Д]грали Сшлка письменниюв Украши та и центральный орган - газета ".Штературна Укра5на"(9, с.272-273; 23, с.48). Робиться висновок, що катал1затором критичних вистугив проти владних структур стала авар!я на Чорнобильсьюй АЕС у квптн 1986 р. Бездшльшсть

республжанського кертництва, яке замовчало сам факт трагедп та п насладки,' вщсутшсть ефектившл довготривало1 программ допомоги населенню республши з боку аагалькосоюзних органов ще раз продемонстрували, що кср1вництио республжи, очолюване Щербицьким, не збиралося реально щось змшювати в Украпп. У республщ1 почали виникати nepuii групп "яелених". Але цим "фактор Чорнобиля" не оСше*нувався: "Чорнобиль" стан i символом для ширшого нацюнально-демократичного руху (5, с.411-412; 1, c.2i).

Розглядасться пронес розпоисюдження в Убрана ifle'i створення об'сднання на зрачок народного фронту. У 1987-88 pp. на ТЛ1 ршномаштних "неформальннх об'еднань", fiKi формувалися в русл1 "перебудовного" курсу Горбачова, виникають просвггницью украшознавч1 оргажзаци (у Львов! -"Товариство Лева", у KiicBi - "Спадщина", "Громада"). 1х д1яльшсть з самого початку набувае полттованого характеру.

Одним ¡з фактор1в, що вплинув на пол1тизащю "неформальних об'еднань", стала д1яльжсть колпшшх дисидентш. У 1987 р. у Киев! викик шд гхнш впливом Украшськмй культуролопчний клуб (УКК), у Львов» теля повернекня ia ласлання В.Чорновола, брат>в Горишв в!дновлюсться Укра'шська Гельсшська група, заснована ще у 197G р. Серед дисиденэтв були представлен) борщ за нашональш, ретппйш, сощально-економ4чш права, але саме нацюнальна проблематика була своерцщим каталюатором дисидентського руху. Цей рух був широким за пол1Тичним спектром: вщ Г.Дзюби, який у своТй критиш' використовував аргумента нащонал-комушзму, до "¡нтегрального нацюналкта" В.Мороза (1-Лисяк-Рудницький. 1сторичн1 есе. - Т.2. - К., 1994. - С.479-481). Така ситуащя ¡деолопчно! po3MaiTocTi була характерна й для кшця 80-х pp. (невипадково В.Чорновьл згодом охарактеризував УГС як "свого роду малии Рух").

Значна увага придьчена дисертантом анал1зу впливу на полгеичну ситуащю в Укра'Ы процесу створення пародних фронив у Прибалтищ навесньвлггку 1988 р. (перший широкий народний рух виник у BipMeHii,

однак через те, що вся енерпя була спрямована на виршення проблеми Карабаху, його внутршшя еволющя затрималась; вш набув оргажзацшного оформления лише наприкшщ 1989 р.). Наголошуеться, що щлий ряд положень "Декларацп принцишв" вщ 7 липня 1988 р. Украшсько! Гельсшсько! сп1лки (УГС), створено! на базГ УГГ, перегукувався з програмними вимогами народних рух1в Прибалтики (перетворення СРСР на конфедерацию незалежних держав, передача фактично! влади в республод з рук компарти до обраних демократичним шляхом Рад, державний статус украшсько! мови, республжанськ! вШськов! • формування, зшльнення вс1х шштв'язшв, легалташя УАПЦ та УКЦ).

Для Украши на той час це були дуже радикальш вимоги, яю виходили за меж! офщШних трактувань "гласност!" й "перебудови", що сприяло переосмисленню широкою громадсьшстю ¡стори Украши та и сучасних проблем. На тдстав1 цього робиться висновок, що УГС вже не можна було В1днести до суто правозахисних оргашзащй (1, с.12-14). Однак пор1Вняно з ситуащею у Прибалтищ вплив УГС на сусшлыю-полггичне життя республ1ки був набагато меншим, осюльки саме через радикальность вимог широю маси ще не були готов1 до 1х сприйняття.

I все ж, головним пщсумком поличного життя в Украпп у 1988 р. стало розповсюдження ¡де! створення демократичного руху. У львшських митингах л1та 1988 р. брав участь широкий спектр тоиптичних сил: вад Украшсько! Гельсшсько! стлки до мшьккому комсомолу. Однак мкцеве 1 республшанське партШне кер1вництво зробило ставку на тоштику "з позицц сили" (заборони, розпн мгшнгуючих), що закрило можливост1 для реал1зацп висунуто! тод! ¡де! Демократичного фронту.

Аналопчш спроби мали мкце 1 в шших регюнах Украши (наприклад, Ки!в, Вшниччина тощо), хоча актившсть населения там була набагато нижчою, шж у Львов1. У робот1, зокрема, анал1зуеться поки що маловщома сторшка ¡сторП неформального руху - Д1яльшсть у Киев! "Народно! стлки сприяння перебудов!" (НССП). Осюльки в сво!й д1яльност1 НССП висувала

на перше Micue загальнодемократичш гасла, то на початку нею защкавилися деяю члени "Спадщини" i "Громади", однак кер1вництво НССП лалишилося здебЫьшого рос1йськомовним. На Цьому иавпъ памагалися з1грати представники партапарату. На жаль, Ц1 спроби вийилися на сторонках книги А.Камшського, який стверджуе, що НССП була створена за iiiiuiaTiiBoio партапарату. Длсертант доводить, що створювалася НССП всупереч полггшц властей, вона одразу ж шдтримала ¡дею формування Руху. Оцшка ж Камшського пояснюеться, на нашу думку, тим, що BiH спирався насамперед на шформацТю кжвських нацюнал-радикал1в, яш були тод| для радю "Свобода" одним ¡3 основних джерел шформацм (1, с.16-17).

Ус)м цим об'сднанням не вистачило сил, полпмчних лвдер1в, здатних очолити процес згуртування опозици у межах Bcieï республ'ши. Так! сили виявилися в Стлф.нисьмешшкш Украши, де й було висунуто восени 1988 р. ¡дею створення "Народного руху Украши за перебудову".

Анал1з процесу становления Руху займае центральне м1сце у першому розд!Л1. Пщкреслюеться, що на шдтримКу ¡де! НРУ висловились на початку 1989 p. i установч1 конференцп укра!нського "Мемор1алу" та Товариства украшсько! мови ¡м.Т.Г.Шевченка. Таким чином, Руху на цьому eTani вдалося акумулювати сили ишшх об'сднань (1, с.26-27, 34-37).

Дисертант наголошуе, що в умовах все жорстюшого ставлення "центру" до народних фронтт Прибалтики, cnoepUnoï шформащйно! блокади цього репону, .ультраконсервативно! позиш! украшського кер1В1!г:цтва, для iuuuaTopiB Руху дуже важливим було те, що можливкть таких об'сднань не виключалася (принаймш формально) й серед кертшщтва ЦК КПРС (див., напр., точку зору секретаря ЦК КПРС з ¡деологи В.Медведева: Коммун:!ст. — 1988. - №17). Заяви ж кершництва республжи, в яких звучали звинувачення на адресу Руху в створенш структур, альтернативних КПРС, спростовувалися його швдаторами.

У проект! программ Руху, надрукованому 16 лютого Г989 р. в

".Штературшй УкражГ', вщчуваеться значний вплив аналопчних документов народних фронт1в Прибалтики. Але у ньому нав1ть не було вимоги нового союзного договору. Б)льше того, в проект програми Руху на вимогу ЦК КПУ було внесено положения про визнання KepiBHoi рол1 napTii, в|дсутне, зрозум1ло, в програмах народних фронт1в Прибалтики. Внесения цього положения св1дчило про те, що автори проекту мусили рахуватися, по-перше, ¡з неготовжстю Компартп Укра'ши (на вщмжу вщ компартий прибалтмських республ1к) визнати, що вона не волод1е монопол1ею на ¡сти'ну; по-друге, ¡з nopiminiio меншою готовшстю на той час народу Украши до створення масового демократичного руху. Зрозумию також, що внесения ¡нщ!аторами Руху цього положения в проект програми було, cKopiuie за все, тактичним кроном, певною спробою (так i не здшсненою) порозум1тися з партшним кер)вництвом республики, i в yci наступи! документа Руху воно вже не потрапляло. Але водночас серед певно! частини тод!шшх приб1чниюв Руху ¡снували погляди щодо можливоси сп(вр0б1тництва з реформаторським крилом в компартп в межах "соц!ал1стичного вибору" та "оновлено! федерацн". Отже, робиться висновок, що Рух з самого початку не був "антикомушстичним", як це стверджували тод! в ЦК КПУ, а зараз i деяк1 Л1дери Руху (¡нша pi4, що до цього його шдштовхувала сама лопка розвитку подш). Таким чином, дисертант вважае, що на першому етат створення Руху частина його ¡HiqiaTOpiB ще не розглядала це об'еднання як опозищю систем!, a, CKopiuie, як опозищю консервативним силам в КПРС (1, с.ЗО, 54-55).

Дехто з нацюнал-радикал1в навпъ стверджував, що Рух "бур ¡шщйований промосковськими письменниками - членами КПРС". Одначс . мова повинна йти не про "конформ1зм" украшських письменнимв, а про те, що ситуащя в Украпп значно в1др!знялася в1д становища в Прибалтищ.

Анал1зуються засоби й хщ кампанп, оргашзоважн КПУ з метою дискредитаци Руху. Незважаючи на те, що проект програми Руху був менш радикальним пор!вняно з програмами народних фронтов Прибалтики,

роспублшанська проса пела цю кампашю за традищями радянсько) пропаганди, ¡.ч замовчувашшми и перекрученнями. Однак треба вщверто ви.чиаш, mo нфнцйними колами були вм1ло використаж й недолжи проекту, пасамперед мепдало сформульований його авторами пункт про перегляд "практики в1ЛЫ<ого вибору батьками мови навчання, яка в умо-вах, що склалися в iiaiuiii респуилни, веде до нацюнального шгипзму". Хоч;» при упажному прочиташм проекту було зрозум1лим, що вадкидався не сам принцип Ылышго нибору, а лише практика, яка не забезпечувала це право еаме для укра1ншв, цей пункт трактувався в засобах масово! шформаци як примусова укранпзашя. Лнал1.ч антирух!всько1 кампани дас П1дстанч зрибити висномж, що кертництво республжи не прагнуло наспрапд! до конструктивного дтлогу. Секрегар ЦК КГ1У з питань ¡деологи Ю.Сльченко запропонував Прелида Верховно! Ради оголосити Рух "политически нецелесообразным... после этого любые действия инициаторов движения будут рассматриваться как противозаконные со всеми вытекающими отсюда последствиями" (ЦДАГОУ. - Ф.1. - Оп.11. -Спр.2(Ш - С.32-34). Погрози, що членство в Pyci вважатиметься HecyMicmiM з членством в КПРС, ускладнювали можлипост! для сшвробп шщтва комушст^в з Рухом, посилювали в останньому його радчкальне крило (проти чого в cboix промовах якраз i виступало кер!вництво КПУ). Згодом Л.Кравчук визнавав це як помилку i ЦК КПУ, г свою особисто (1, с30-31, 34). 1

В)дстоюючи принцип плюрализму в eKOHOMini, полчищ та щеологц, Pyx 3Mir на самому початку свосТ д1яльност1 об'еднати представникш р1зних погляд1в: в1д ко.му1мст!в-реформатор1в до члекш УГС та шших органшацш. що виступали з позицш антикому Hi л му. Пошукувач тдкреслюе значну роль комушстт-реформаторш у створенш Руху. Участь в!до.мих л!тератор1в, учених надала ¡де! Руху своер1Дно1 "лептимностГ, дозволила залучати до НРУ бильшу тлькють людей, тж могли на той час повести за собою дисиденти-правозахисники (1, с.37-38).

Посиленню прихильнишв радикальних реформ протягом 1989. р. сприяв ряд нових явищ у политичному жигп Украши й СРСР у щлому:

- вибори народних депутат1в СРСР навесш 1989 р. (коли вперше за багато десятир1ч у радянськш виборч!Й систем! на одне М1сце претендувало юлька кандидате, та ще й висунутих "знизу");

- I з'1зд народних депутатов СРСР (при всШ обмеженост1 прав цього з1брання було все ж створено трибуну для дебат1в щодо найважливших питань политичного життя);

- боротьба влггку 1989 р. навколо шдготовки закону про вибори-народних депутат Украшсько! PCP;

- ВИХ1Д вл1тку. 1989 р. на арену пол!тично! боротьби робгеництва.

Особливо активно заявляе про себе pyx uiaxTapie. Страйк охопив

найважлив!1Ш вугшьнодобувш райони СРСР. IIIaxTapi на той час висували

• о

здебшьшого економ1чш вимоги, нав1ть у тштизовашй Захщшй Украж!. Однак страйк свщчив про подальшу радикализацию политичного юпмату: тепер КПРС не могла вже виставляти себе захисником штереав роб!тничого класу.

Все це засвщчило, що монополи КПРС на Укра1ш в полтшнш сфер! настае кшець. На час установчого зЧзду НРУ (вересень 1989 р.) його чисельшсть досягла .280 тис. чоловж. Невдовз; теля зЧзду, на який партапарат вщреагував традицШними нападками, котр) не переконували широку громадськкть, Щербицький змушений був подати наренгп у выставку. Новий перший секретар ЦК КПУ В.1вашко також займав щодо Руху достатньо жорстю позицп, однак сама логжа подш змушувала його вносити певн1 модифжаци до позицл КПУ.

Дисертант детально розкривае nepe6ir подш на установчому з'1зд1 Руху та аналшуе його програмш документи. Перш за все, у nporpaMi Руху зникли будь-яш згадки про "кер1вну роль КПРС", хоча зазначалося, що Рух "шдтримуе принципи радикального оновлення сусгнльства, проголошеш XXVII зЧздом КПРС, XIX Всесоюзною партконференщею".

Лише в четвертому розд!Л1 программ ("Сустльство i держава") мимохщь згадувалоСя про "оновлене сошалютичне сусшльство". "Леншська нацюнальна пол1Тика" ще протиставлялась "сталшськШ модел1 тотал1тарного псевдосоц1ал!зму", висувалась ¡дея перетворення СРСР на "союз д1йсно суверенних держав" на ochobi нового союзного договору, однак було вилучено пункт про загальносоюзну конституц1ю: ¡накше кажучи, тс-пер обстоювалася ¡дея перетворення СРСР на конфедерацию. Прийняп документа все ж свщчили, що щеолопя Руху лишаеться досить еклектичною; в свош ochobi иона була нацюиально-де'мократичною, близькою до сощал-демократичних засад (осюльки ще значним був вплив сощал!стичпих ¡дей) (1, с.55-57).

Робиться висновок, що з самого початку утворення Руху в ньому ¡снували "noMipKQBaHi" i "радикали". При цьому досить виразною була тенденщя до радикал1заци Руху. Обраний Головою Руху 1.Драч був значною mi рою фнурою символ^чною, здатною cboim авторитетом об'еднати як "радикал!в", так i "полпркованих". CeKpeTapiaT же, який як пост1йно fliw4fin орган мав надзвичайно широю повнова'ження, очолив один ¡3 л1дер1в УГС М.Горинь (1, c.59-G0).

Значка увага придшяеться анализу нацюнально! тз сощально! бази опозицп, насамперед Руху. Демократичний рух значною м1рою здпЧснювався пщ гаслами национального вщродження. 3 одного боку, не1 дозволяло досить швидко здшснити по.-птизацш украшомовного населения, Але з iimioro - проти Руху.д1яли таю фактори: 1) 1снуюч1 стереотипи у ставленш частини населения (насамперед росшськомовного) до проблем м1Жнащональних стосунмв, пов'язаш з в1дсутшстю шформацп, що взбивала б реальний стан М1Жнац'!ональних, М1жреспублжанських CTocyHKie, необх1Дних знань з icTopii та культури Укра1ни; 2) Роздму-хування цих стереотипш, викривлення програмних установок Руху у засобах масовоЗ шформацй; 3) Помилки, тактичш промахи самого Руху, максима л ¡стськ! заяви, вияви нетолерантносп > з боку ряду його

прнб1чник)в, кадм)рний акцент на нацюналыюму питанш, зокрема на проблемах мови та нацюнальнсй снмволши (Див., напр., звернення "До украшщв, що проживають на територи Украшсько! PCP i обрали своею р)дною мовою мову pociiiCbKy").

В результат», незважаючи на те, що на установчому зЧзд! було прийнято щлий ряд резолюцш i заяв, спрямованих на захист нацюнальних меншин ("Протм антисемитизму", "Заява :»'1зду на тдтримку прагнень кримськотатарського народу", "К русскому населению Украины"), частина роайськомовного Населения поставилася до Руху ¡ндиферентно або навггь з насторожешстю. У целому насторожено сприймала Pyx i сврейська громада, хоча вш на в'щмшу вщ КНУ першим р!шуче виступив проти антисемитизму. У результат!, якщо розглядаги нацюнальну базу Руху, то найб1лыш симпати до нього виявляли украшщ, для яких рщною мовою е украшська i яю пов'язували з Д1яльшстю Руху можлив! змши не Т1льки в сощально-економ!чшй та пол1тичн1Й сферах, а й у нацюнальшй полп-ищ. ïx радикал1зац1я вщбувалася швидше, н1Ж росшськомовного населения (I, с.57-58, 62, 65-67).

Так, серед делегат установчого з"1зду Руху украшщв було 85%, причому 95% з них назвали свосю рщною мовою украшську. 72% делегата мали вищу осв1ту. 3 центральних областей республики прибуло 35% делегатов (така ж частка населения Украши - 35% - проживае в цих областях), ¡з зах1дних областей - 50% (проживае 22%), з птденних - вдв1ч1, сх]дних - вчетверо менше, шж мешкае. Зпдно ж з даними перепису 1979 р., лише для 60% населения республпш украшська мова була рщною. Доля oci6 з вищою осв1тою становила в республик 12%. На шдстав1 цих даних соцюлог В.Пашотто зробив висновок, що прошарок, до якого належить бмьшкть активктт Руху, становить не бшьше 7-8% населения Украши (Soviet Studies. - 1991. - N1. - Р.177-181).

Ситуащя в зах!дних областях Украши за багатьма параметрами нагадувала прибалтШську: високий ревень нацюнальноЧ еамосвщомост!,

глпбил демократична традицм, значний вопив рел1гп, icropuMHi обставини воз.ч'едиаяня з Украшено тощо. Це, по-иерше, обумовлювало б1льш динам1чне розширення еошалыт! баям Руху (пор!вняно 31 схщними та П1вденш1М11 областями), у тому числ| й тдтримку його роГнтмицтвом. Подруге, як i в Прибалтши, тут також виникла можливкггь залучення населения до масового демократичного руху якраз через висування таких ним(тг як державшеть укра'шсько! мови, реаСплпацш нацюнально! символики, незалежшеть Украйш. Hi гасла, як i а Прибалтши, виконупали сносрину об'еднуючу функцно.

Водночас на схо;н i твдш Украйш аналопчш спроби наштовхнулися на значш груднощ!, бгльше того, частика населения в!диериуласи вщ НРУ. Офлийш засобч масово! шформацп використовували це у спробах роз'еднати украшську штелкенцпо, насамперед творчу, i робтшцтво Донбасу та Поднтров'я (наириклад, з'явилися ¡де! peaniManil Донецько-KpiiBopi3bKo'i республжи, надання Криму статусу союзно! республики).

Пор1вняно ч народними фронтами у Прибалтиш Рух створювався довше i був, В1дносно, менш масовим. Так, у Народному фронт» Естони на час його I з'!зду нал1чувалося бличько 50 тис. члежв, шо складало, за тдрахунками автора, приблизно 3% населения республжи; на час установ-чого з'!зду Pvxy аналопчний показник для Украйш становий 0,5 - 0,6%. Внасл1док того, шо особливо rocTpi дискусц точилися навколо питань про державжеть украшсько! мови та символики, а республжансью засоби масово! шформацП навмисне концентрували увагу саме на цьому, а не на за1алы1!>демокр;пичн!1х питаниях, яким Рух також придишв значку увагу, в громадеькш думш республжи складалосп враження, що Рух займаеться •плькч ними питаниями (а СЛ1Д оЬчперто визнати, шо такий ухил у д1Яльност! Руху певною Mipoio вщчуваися) (1, е.63-65).

За умов подплыло! л|берал1.чацп пс.лгтчко! снстеми в СРСР майбутне Руху залежало насамперед В1Д його .лдатност! розширити свою нацюнальну та сощальну базу. Однак попри вс! зазначеж проблеми, Рух було створено

й де-факто легал\зовано. Вт став широким нацюиально-демократичним об'еднанням.

У другому роздШ анал1зуеться д1ялъмстъ - национально- ■ демократичное опозици у перюд и настцпу: вгд вцборчо'1 кампани навеет 1990 р., як а увгнчалася стпеоренням паряаментсъког опозици, 1 до студентсъкого голодування восени 1990 р.

Шд епшьним тиском Руху 1 демократично настроених народних депутатш СРСР вГд Украши, об'еднаних у Республжанський депутатський клуб, Верховна Рада УРСР, обрана ще за "застшиих част", восени 1989 р. внесла ¡стотш поправки до проекту закону про вибори до не! (зокрема, знято представництво В1Д громадських оргашзацш) (1, с.46-48, 71-73). Вона прийняла також закон про мову, зпдно з яким украшська мова проголошувалася державною. Пор1вняно з аналопчними законами республик Балти, вш був дуже л1беральним, значш права зберЬалися за росшською мовою. Сфера функцюнування украшсько) мови розширювалася дуже повально (закон був розрахований на 10 рокт), на Сход! 1 Швдш змпш взагал1 майже не вщбувалися, але в Киев! держапарат "заговорив" украшською, школи почали поступово переходити на украшську мову, зр|с ¡1 престиж серед штел1генцп. Прийняття обох законт св!дчило про певш компромюи, на котр1 пшов ВЛвашко.

Розглядаються засоби д1яльност1 опозици наприкшщ 1989 - на початку 1990 рр., насамперед п участь у передвиборшй кампанп до Верховно? Ради УРСР. Опозицшгп щодо КПРС статт! з"являлися дедал1 быьше у засобах масово! шформацп, актив1зувалася самвидавча преса. Опозищя активно використовувала митинги, шкети, демонстрацп, р^зномаштт засоби протесту. Згодом щ форми значною м!рою себе вичерпали. Але на той час вони були довол1 ефективними. Компария ж так ! не змогла опанувати таку форму пропаганди як мгеинг.

ГЬдкреслюеться, що передвиборна кампания засвщчила радикал^зацпо вимог нобих грома дсько-пол ¡тичних об'еднакь (зокрема, заметь ■ "нового союзного договору" з'явилася вммога приПняття ново! конституци Укражи). Вдали.м пропагандистським ходом опозицп було створення Демократичного блоку. Практично вс! члени оргашзашй, як1 взяли участь у його створенш (xi6a що KpiM ряду страйккомт), були й активними членами Руху. Однак, а шшого боку, ДемСлок репрезентував досить широку палитру нопих оргажзащй, яш у cboïx fliflx вже нер1дко виходили за меми pyxiBCbKoï полггикп. Kpi.M того, Рух в очах виборщв на Cxoâi був певною игрою дискредитовашш; тепер же рухшсыа кандидата ¡шли В1Д Демблоку.

Ноказусться наростання амтпкомушстичппх настро>в. Шд тиском несанкшонованих MiTHHrin та демонстрант пзимку 1990 р. ямушеш були шти у выставку дек!лька перших секретарш обкомов КПУ. Незважаючи на те, що лише дв1 оргашзаци, nui входили до Демблоку - УНДЛ та СНУМ -виступили з гаслом "Ради без комушстш!", рядовим комушстам-реформаторам сгавало дедал1 нажче спшпрацюпати з Рухом, тдтримка ÏM з боку Руху у ход1 виборш майже не издавалась (на вимшу в1д кер1вникш Руху, таких як ГДрач, В.Яворшський) (1, с.77-79).

Робиться чиснопок, що з метою виставити опозищю як нац»«1ал1стичну силу, ряд парташих орган!« штучно шшов на загострення М1жнацюнальких стосунгав, поппвзли чутки про можлив1 погроми: певним колам дестаошзащя була на руку, бо це могло сприяти обранню до парламенту представникш илади, органт охорони порядку. В Mockbî у цей час шдбупався розгул "Па.ч'чтГ. Не створювало напружену обстановку i в Укранп. За таких обставин прихнлышки Руху з р;.ших нацюнальних товариств 27 пчнн 1990 р. створили Лспшащю "Антишовшстична д!я" (скорочено - "Д1я"), було дроблено шлька заяв кер1вшщтва Руху, розповсюджено лшупвки, ироведеш м:пшги штернацюнальшм сднос1ч (1, с 81-84).

Надзпичайно важливе значения мало проведения Рухом 21 с^чня "живого ланцюгу" М1Ж Киевом та Львовом з метою вщзначення об'еднання 22 С1чня 1919 р. УНР та ЗУНР в едину державу ("день соборности УкраЗни"). Ця акц!я демонструвала силу Руху, едшсть УкраЗни, • акценгувала увагу на тому, що саме цю под1ю, а не под)! осеш 1939 р., яю в)дбулися теля шдписання "пакту Молотова - Риббентропа", слщ вважати юридичним аргументом на корпеть об'еднання украшських земель. Однак продовжити "ланцюг" до Полтави i Харкова, як пропонував Драч, сил не вистачило (1, с.80-81).

Детально аналичуються результат« вибор!в до Верховно! Ради УРСР у березш 1990 р. У цьтому по республщ! Демократичний блок УкраЗни, у якому основною силою був Рух, завоював 1/4 мандатов. При цьому у трьох захщних областях - Лынвськш, 1вано-ФранкшськЗй та Тернотльськ1й -Рух одержав перемогу, а Компартия УкраЗни в Радах перейшла в опозищю. Однак вибори показали, що позици Руху на Швдт й Сход! слабк1, давалася взнаки вщеутшеть контактт з робтшчим рухом. На V cecii Велико! Ради Руху було в^дверто визнано, що "виборча кампашя загалом точно в»ддзеркалила розстановку й ступшь оргашзацп пол1тичних сил".

ПартШш органи врахували причини своЗх поразок на попередшх виборах, використовували службове становище кандидатов, пресу, методи тиску. 13 ¡3 14 пращвникт ЦК КПУ, що були обрат, пройшли в "безпечних" с1льських округах; у той же час В.1вашко nepeMir у вщкритш боротьб1 В СТОЛИЦ1.

Шдсумовуючи результата передвиборноЗ кампашЗ Руху й спираючись на великий документальний матертл, автор робить висновок, що вже тод1 можна було спостер!гати вияви нетолерантност! всередиш самого Руху, боротьбу piaimx угруповань у ньому, яка шкодила досягненню сшльноЗ мети, помилкои! спроби мехашчно перенести Ti гасла, з якими Рух 1шов у

Галичиж (акцент на национальному питанж) на сх1дж област1 Украши (1, С.8Г1-86). '

Особлива увага придичясться анал1зу диференщацп та' крйстал1зацП наприкшщ 1989 р. - на початку 1990 р. р1зних угруповань всередиж Руху. У центр! дебатт постала проблема стосумкт з компартию. Ставлення демократичного руху до цього питания змшювалося дуже швидко. На почачку 1990 р. у газет1 Республшанського депутатського клубу "Голос" у заяв! ряду комужспв - прихильииюв демократичного руху (В.Явор1вський, В.Грищук, В.Дончик, П.Кнслий та ¡к) було выкинуто'¡дею виходу з парти, оск1льки "це було б малодушжстю й залншатися в партц важче, шж вийти з неГ. Али разом з тим висувалися першочергов! програмш вимоги (у тому числг. скасувания статт1 б конституцп про "кер1вну роль КПРС"; шдмова в|д принципу демократичного централиму 1 прям1 тае.мж вибори делегат на XXVIII з'!зд КЦРС, а також партшних л1дер1в ус1х ранпв, включаючи Генерального секретаря). Це звернення ще в1дбивало Кастро! щодо можливост1 створення "радикально-демократично! фракцп Компартп Укра'жи".

Однак етапним стало звернення "До члежв Руху та до вЫх громадян Укра!ни" в1д 8 березня (якраз у пром1жку м!ж першим та другим турами вибор1в до Верховно! Ради). Його тдпнсали як комушсти-л!дери Руху, так 1 ладери УГС. Було, з одного боку, висунуто вямогу до КПУ повторкти крок Компартп Литви - вийти 13 складу КПРС, а з шшого - "негайно провести позачерговий з'!зд НРУ, на якому виробити концеицно Руху та його д1яльносп як полггично! парт»!". Таким чином, на думку дисертанта, це звернення вщбивало певну невизначешсть Л1дер'1в Руху щодо подальше! дол! ще'1 оргашзаци, але разом з тим во:ю стдчило про антикомутзацш Руху. Заклик про перетворення Руху на партда було вщхилено на IV сесп Велико! Ради Руху у Хуст! наприкшщ березня. Згодом Д.Павличко та В.Явор!вський визнали, що ця иропозицш була помилковою, ¡дея ж

полягала у тому, щоб "збудити сусшльство - показати, що в ньому вже ¡снують оргажзаца, здатш перетворюватися на парта" (1, с.87-88).

Таким чином, Рух було збережено як широку "парасолькову" оргашзащю. Але разом з тим, 1 "центр", I "радикали" у- ньому почали набувати Ч)тк|ших оргашзащйних форм. На сесп Велико! Ради Руху в Хуст! 1.Драч та Д.Павличко заявили про намф створити Демократичну парт1Ю. Проввдним теоретиком ново! партп був правозахисник, Л1тера-турознавець Ю.Бадзьо, який перебував на сощал-демократичних позищях 1 ще навеет 1989 р. склав проект програми "Украшсько! партН демократичного сощал^зму та державно! незалежностГ. Разом з Павличком 1 Драчем "Заяву сов^стГ про розриа ¡з КПРС шдписуе 1 щлий ряд шших комушст!в - ввдомих дшч!в Руху. Важливим кроком на шляху до формування ново! парта була публшащя у "Лгсературшй Украш" нап-

г

рикшщ травня Машфесту Демократично! парта Укра!ни (ДемПУ), в якому детально обгрунтовувалася необхщшеть незалежност! Укра1ни. Дисерталт тдкреслюе, що ипщатори ще! парт!! висловлювали погляди рух!вського "центру" (1, с.89).

Вщхилення !де! про перетворення Руху. на парт!ю було пов'язане також з ршеннями теоретично! конференца УГС 17 березня 1990 р. Значения ще5 конференцП 'полягало у наступному: 1) було прийнято решения провести з'!зд УГС 29-30 кштня 1 перетворити УГС на партгю; 2) конференщя . виявила публ1чно суперечност! ¡з В.Чорноволом: була оприлюднена його заява про вихщ ¡з складу Всеукрашсько! Координацшно! Ради УГС (ще в листопад! 1989 р. пщ час гостро! дискусп в кер1вництв1 УГС В.Чорновьч, який обстоював необхщшеть проведения з'1зду УГС та и реоргашзаца до вибор!в, залишився в меншост!); 3) на конференца отримала пщтримку лапя кер!вництва УГС щодо використання суперечностей в К1ГУ. Ще у вересн! 1989 р. Л.Лук'яненко у робот! "Проект програми Украшсько! демократично! сгплки" (УДС - був один ¡3 вар1ант1в майбутньо! назви оргашзацп) закликав не заганяти

комушс-пв у глухий кут, враховувати р!зницю мЫ< партапаратом i рядовими' комушстами. Цей курс послщовно витримувався протягом двох настуиних poKiB (1, с.60-61, 90-91).

Анал1зуючи проблеми стосунмв опозици та КПУ, дисертант рсайядас формування демократично! опозицп всередиш компартп, яка ставала союзником нащонально-демократичних сил. 1мпу.яьси по створенню тако! опозицп в КПУ знову-таки надШшли з Москви: у ci4Hi 1990 р. в рамках КПРС було створено об'еднания "Демократична платформа". (Серед П головних вимог були; "прийняття концепци демократичного ОощалЬму, що означае прюритет загальнолюдських цшностей над класовими", еконолнчний та пол1тичний плюралшм, перех1д до "добров1льного союзу народт i союзу компартий республик".)

Незважаючи на спротйв ЦК КПУ, на республжанськШ конференцп у березш 1990 р. оформлюсться й "Демплатформа в КПУ". Bei И делегати висловились за оргашзациЧну та матер1альну незалежшеть KoMnapTii Украши, що матиме власну програму та статут; при цьому б1лышсть проголосувала за "добротльиий ¡дейио-полштшй союз самостшних компарт1й республик" Таким чином, тдкреслюе дисертант, було шдтримано "центристський план" вирииеннл uiel проблеми, зпдно з яким збер1галися певк! зв'язки з КПРС (1, с.91-92).

Кервшицтво КПРС не сприйняло ¡дей "Демплатформи". Це засв!дчив вщкритий лист ЦК КПРС комушетам краТни в^д 11 квтш, який спрямував основний удар не проти кинсерватор1в, а саме проти "Демплатформи", а також тих, хто иамагасться "нав'язати партм федерал^стську структуру". Ще жорсткппу резолюцпо "За змщнення сдноси партШних ряд1в" прийняло itepiBHHUTBO КПУ. Але це не стримало радикалЬащю "Демплатформи". Серед вимог бшьшогп на II эагальноеоюзшй конференцп "Демплатформи" у MocKBi в середшп червня були: в>дмова В1Д монополи одже! ¡деологй в napTii; вщмова вщ комушзму як мети КПРС (i3 змшою назви парти), проголошення метою парта "сустльства, що засновусться на

принципах свободи, справедливости солюарносп"; право на створення фракщй. Таким чином, наголошус дисертант, це означало б, що партся визнае концепцию "демократичного сощал'шму" в розумшш захщно! сощал-демократп, хоча сам термш у резолюцп не вживався. -

В раз1 неприйняття XXVIII з'!здом КПРС головних вимог (а шанав на це майже не було) передбачалося створити нову партто. Незадовго до цього, украшською "Демплатформою" було видрукувано у "Радянськш УкрашГ проект "Об'еднано! Демократично! платформи до XXVIII з'1зду КПРС", що був спробою об'еднати основш положения "Демплатформи" 1 "послщовно-демократичш положения проекту платформи ЦК КПРС". В раз! вщхилення цих вимог (менш радикальних, шж у загальносоюзно! "Демплатформи") також планувалося проведения окремого з'!зду.

Дисертант тдкреслюе, що Горбачов в той час намагався очолити "центристськйй" напрямок в КПРС: на XXVIII з']зд1 КПРС у липш 1990 р. до складу Пол1тбюро ЦК не ввШшли ш "ортодокс" С-Шгачов, ш "радикал" О.Яковлев. Однак перетворення всередиш КПРС все вщчутшше вщставали вщ процеав демократизацп в СРСР. Показусться, що позищя Горбачова викликала неоднозначну реакщю укра!нсько! "Демплатформи". Оголошена нею на з'5зд1 КПРС заява зазначала, що вщбулося певне зближення позицш радикально-реформаторського крила та центру. Робився висновок: продовжувати боротьбу всередиш партп, принайми! до других етатв з'5зд1В компартШ республш. Однак проведена в Киев! наприкшщ липня нарада "Демплатформи в КПУ" прийняла рицення скликаги в вересш-жовтш 1990 р. регюнальш установч1 конференцп ново! партп Л1Воцентристсько1 оркнтацИ, яка буде "не комушстична, але й не антикомушстична". Тим самим ще висловлювалась готовшсть до "ствроб)тництва з лшорадикальшш реформаторським крилом Компартп Укра'ши". 27 депутате Верховно! Ради Укра'ши, серед них заступник Голови Верховно! Ради В.Гриньов, подписали стльну заяву про вихщ з КПРС. Це ще бшьше послабляло позици КПУ (1, с.112-113, 115-116).

Спираючись на значний документально материал та на особистий архш, дисёртант розглядае швидкий процес тоорення нових партнУ навеет 1990 р. Особлива увага придитяеться утворенню найбшьшоТ парта опо-зицц - Украшсько! республ1кансько! парта (УРП), яка була проголошена на з'!зД1 УГС у Киев! 29-30 кштня.

Програмш документи УРП були • достатньо радикальнк шдкреслювалося, що парт1я впажае союзний догов1р недШсним (осшльки, на П думку, вш був шдписаний незаконним урядом), комушстичну ¡деолопю та практику - антилюдськими, а "власшс'гь КПРС на Украм треба нац1онал1зувати". УРП виступила з вимогою заборонити д1яльшсть полггичних оргашзащй, "кертш центри яких знаходяться за межами Украши I прагнуть влади в УкрашГ та яш "пропагують насильницьк! дп".

Однак пошукувач у сво!х працях неодноразово наголошував на необгрунтованост1 досить розповсюджено! в Т1 роки з подач1 КПУ тези про "екстрем1зм" УРП. Така лшш КПУ лише прим1тив1зувала образ супротивника. Насправд! ж, тактика лщерхв УГС була досить гнучкою. Лише з вересня 1989 р. коли, як пщкреслював Л-Лук'яненко, "¡дея самост1Йност! перестала здаватися такою екстремктською", спьлка вадкри-то перепшла до пропаганди виходу ¡з складу СРСР. Своею дшльшетю колиш1и дисиденти, а згодом кср1вники УРП (Л.Лук'яненко, М.Горинь). закладали спробу союзу з нацюнал-комушетами заради досягнення' незалежност! Укражи (1, с.97; 2, с.17). »

На час установчого з'шду в УГС нал1чувалося 2300.члент. Вона мала досить ч1тк1 структури та ¡деолопю, визнаних Л!дер1в, користувалася авторитетом не лише в УкраГш, а й поза П межами, значною мфою впливала на формування позица Руху. До Верховно! Ради УРСР епшка провела 12 сво!х представниюв. ,

Однак, як шдкреслюе дисёртант, проблеми, яю стояли перед УРП, значною м'фою вщдзеркалювали проблеми . нацюнально-демократичного руху в цшому. Зокрема, недостатня увага придьлялася сощально-

економ1чним аспектам. Щоправда, на вщмшу в1д шших" опозищйних об'еднань, яю були оргашзацШно досить аморфш, кершництво УРП спробувало перетворити II на сильну партШну структуру без фракщй (В.Чорнав1л в притаманжй йому публщистичшй форм! застеркав, що ми • зробимо "глибоко централютську оргашзащю бшьшовицько-фашистського типу, якщо такий статут вшьмемо за основу"). Однак, хоча у статут! не йшлося про фракцп, реально в УРП i3 самого початку утворилися два напрямки. Радикальшип позицп, шж Л.Лук'яненко, зайияв один ¡з його заступников, такоЛ колишшй пол!Тв'язень С.Хмара. (Так, на початку oceHi 1990 р. ним був розроблений проект постанови Верховно! Ради Украши про розпуск комушстично! парти, у якому передбачалося, зокрема, позбавлення члешв КПРС права обШмати KepiBHi посади в державних установах, Радах ycix piBHiB, якщо вони на день ухвалення постанови за-лишаться в парти). °

Наголошусться, що позищя УРП щодо комушстт поступсво радикалюувалася, що ввдбивало наростання антикомушстичних настро1в у сусшльстви У зверненш Ради УРП до рядових комушстт вщ 12 серпня 1990 р. зазначалося, що перебування в КПРС с "аморальним". Таким чином, члени УРП були тим ядром, навколо якого гуртувалося радикальне крило Руху.

Однак у цитому, ашшз програмних документов й HaMipiB кер!вництва УРП свадчив, . що- нова парт1я займала за традищйною, "захщною" класиф1кащею правоцентристсью позицп. Наприкшщ 1990 р. УРП першою серед пол1тичних партш Укра1ни було заресстровано. Проблема полягала у тому, чи вдасться Н перетворити на потужну консервативну парию захщного зразка (1, с.98-100).

Дисертант наголошуе, що надрадикальш позицП в украшському нацюнальному pyci займала не УРП, а Украшська М1жпартшна асамблея (УМА), створена 1 липня 1990 р. Незважаючи на назву "лпжпартшна", до складу УМА на II першш ceci'i ввшшли лише нечисленн! та надрадикальш

Украшська нацюнальна парэтя (УНП) та Украшська народно-демократична парт1я (УНДП), представники радикального крила УСДП, а з ' ¡нших оргашзащй - СНУМ (нацюналштична фракщя), ком1тёт захисту Украшсько! католицько! церкви та ряд ¡нших.

Детально анал1зуеться концепщя д1яльност1 УМА. Вона грунтувалася на тез1, що навить ряд парламентских ycnixie не Mir змшити "колошального статусу УРСР". Висновок: використати Ti методи, яю застосовувалися в Прибалтищ, а саме - шти шляхом ресстраци громадян незалежно! Украшсько! держави, створення 'кокптетш громадян, оргашзацп явочним порядком (в обхщ уже ¡снуючих структур) "нацюнальних збройних сил, служби безпеки та полщи".

Л1дери УМА (Г.Приходько, А.Лупишс) стверджували, що колишш дисиденти прийняли "правила гри", нав'язаш партапаратом, що ухвалена стльно голосами "групи 239" i Народно! Ради Декларащя про державний сувережтет Укранш е не досить радикальною, а значить - юридично i пол!тично хибнпм документом. Вони пщкреслювали: осюльки украшська fliacilopa "зробила ставку" переважно на Рух, УРП, якл використовують "окупащйж структури", необх!дно в процес! мирного позапарламентського шляху боротьби спиратися, насамперед, на власш сили, як це робили лщери ОУН(р) .- "попередники" сучасного "украшського револющйного нацюнал1зму".

Бшышсть укра!нсько! fliacnopn справд1 шдтримувала Рух та УРП, однак ОУН (б) спочатку зробила ставку на УМА. Але згодом, особливо на момент перетворення УМА на УНА-УНСО (кшець лгга 1991 р.), ситуацш вже вийшла з-шд ii контролю. У результат! в незалежшй Укра!т ОУН (б) тшла на створення ново! структури - Конгресу укра!нських нащоналют1в (КУН). На В1дмшу вщ ОУН (б) та ОУН (м), так зваш "двШкарГ - ОУН (з), серед яких були таю впливов* ф1гури ОУН (б), а згодом УГВР, як М.Лебедь, М.Прокоп, виступили лро.ти переносу структур ОУН в Украшу.

Дисертант робить висновок, що створення УМА, комггётчв громадян можна було розглядати як один ¡з шлях1в позапарламентсько! боротьби, як одну з форм пропаганди ¡де! незалежност) Украши. У Прибалтиц! таю дЛ мали значний ефект. Однак не враховувалася специфжа ситуацп на сход!1 швдш республши. Згщно з даними само! УМА, на 27 вересня 1990 р. громадинами УНР зарееструвалися 729 тис. осчб (у Льв1вськ1й облает! - 450 тис , у Киев! та облает! - 140 тис., ТерногпльськШ - 40 тис., в шести областях - вщ 10 до 20 тис., в ус1Х шших - до 10 тис.). Нетолерантшсть кер1вництва УМА" створювала психолопчш проблем и для тих, хто теж' вважав себе громадянином, патриотом Укра!ни, але бачив ¡нон шляхи для ввдродження . суверенно! Украшсько! держави. Створення ком1тет1в громадян, а також "нацюнально! полщп" могло призвести до небажаних насл1ДК1В - загострення ситуацп в Укра!ш, чим могли скористатися противники демократизацц (1, с.119-122, 130-131).

Поза межами УМА перебували ще дщ "надрадикальш" структури, створен! на початку кв1тня 1990 р. - об'еднання "Державна самостШшсть Украши" (ДСУ) та Украшська християнсько-демократична парт!я (УХДП). Однак, наголошуе дисертант, було очевидно, що функци, яга на Заход1 традицшно виконують у политичному жигп християнсыо демократи, на Укра!ш значною мфою здШснювала УРП. (Уже шеля проголошення незалежност1 ¡дех християнсько! демократ!! стали розвиватися Християнсько-демократичною парт1ею Укра!ни, яка дистанц!ювалася вад УХДП). "Надрадикальн!" УХДП, УНП, ДСУ були маргшальними й мали прихильниюв переважно в Захщнш Укра!ш (1, с.122).

Значна увага придшена анал1зу становления центристських сил. Кр1м ДемПУ, котра перебувала в стада формування, та "Демплатформи", в центр! политичного спектра в травн!-червн! 1990 р. виникло ще кшька полиичних структур, котр! однак не набули впливу. Дисертант детально розглядае причини цих невдач.

На установчому з'1зд! у травт 1990 р. Об'еднано! сощал-демократично! парт» Украши (ОСДПУ) в1дбувся розкол на "правих" сощал-демокраив (СДПУ), ям перебували у бшыцост1, та "лших" -ОСДПУ. Кр1м особиетих суперечностей, груповщини, одшею з причин цього розколу була складность щеолопчного пристосування концепцш зах1дно! сощал-демократи до реальностей Украши. "Прав!" виходили з "необхщност! переосмислення традицШних гуманних цшностей в контекст1 л1берально-демократичних ¡дей". "Л!вГ сощал-демократи' побоювалися перетворения парта на типово л1беральну, з втратою акценту на сощальний захист оаб наймано! пращ.

Осюльки сощал-демократ!я в Украпп ще й дош перебувае в процес1 становления 1 поки що не е впливовою, розкол, що в1дбувся на з'!зд!, попршив и позици 1 грав на руку як КПУ, так 1 "надрадикалам". Серед соц1ал-демократ!В не було гаштичних ф1гур, вщомих усш Украш!. 1х потенщйна сощальна база "перехоплювалася" ДемПУ та "Демплатформою", а також л1бералами. 1нша, не менш важлива проблема -встановлення зв'язюв з робшшчим, профстлковим рухом. Вирццити щ проблеми сощал-демократам не вдалося (за винятком того, що до складу кер!вних органов СДПУ невдовз! ввШшли иародт депутат Украши Ю.3б1тнев та О.Сугоняко, а ОСДПУ - народний депутат Украши В.Московка) (1, с.102, 104).

Радикал1зувалися ¡деолопчш засади Парта зелених Украши (ПЗУ), про намф створити яку було заявлено ще на установчому з'1зд1 Украшськ'о! еколопчно! асоц!ацп "Зелений св1т" у жовтш 1989 р. У тезах програми ПЗУ, тдготовлених у березш 1990 р., полггична мета зелених визначалася як "екосощал1зм", "яка не протид1е ¡деям демократичного соЦ1ал13му". Та в наступних проектах програми, Машфесп ПЗУ вщ 22 квггня, програмних документах установчого з'1зду в вересш 1990 р. термш "екосо1цал1зм" уже вщсутнш, члташе формулювалася ¡дея державно! незалежност! Украши. "Зелен!" Мали вщомого лщера - письмениика !

лтаря Ю.Щербака. У той же час апат1я населения, "втрата темпу" у процеа створення партД, який розтягнувся на рш, призвели до пов»льного зростання чисельност! ПЗУ (на початок лгга 1991 р. вона ледь п^ревигцила 3 тис. необхщш для реестраци). Певш суперечност1 всередиш "Зеленого св!ту" та ПЗУ, вщсутшсть ефективних засоб1в впливу на формування еколопчно! пол1тики - вс1 ц1 проблеми постали перед партШною оргашзащею "зелених" (1, с. 127-128).

Под1бн1 процеси радикал!зацп й разом з тим певно! ¡деолопчно! неви;_ лаченост1, внутршш суперечноеп та оргатзацШш проблеми були характерт й для Украшсько! селянсько! демократично! партп. У проект» статуту, надрукованому в "Л»тературн1й УкрашГ 8 березня 1990 р., йшлося про "побудову Украшсько! народно! держави демократичного сощал13му". Однак на установчому з'1зд1 9 червня 1990 р. головною метою УСДП проголошувалася "побудова незалежно! самостийно! Украшсько! народно! держави", згадки про сощал^зм були вже вщсутш.

Водночас, всупереч тому, що ¡дея конфедерацп була в!дхилена з'!здом, вона знову з'явилася в Деклараци УСДП, надруковашй одним 13 спшгсшв парта письменником С.Плачиндою' в "Л1тературшй УкрашГ 5 л1.пня 1990 р. (хоча цей документ практично не обговорювався з'!здом). На момент реестраци (ачень 1991 р.) чисельшсть УСДП ледь досягла 3 тис. ' члешв. У парти точилася гостра боротьба м!ж "самоепйниками" та "конфедералктами" (1, с.105-106)..

Пошукувач робить виснрвок, що процес проголошення нових парт!й, об'еднань ¡шов на Укра!ш дуже швидко. Враховуючи оргашзащйне оформления в кшщ 1990 р. ДемПУ 1 ПДВУ, можна ствердзкувати, що протягом кв!тня - грудня 1990 р. поступово заповнились ва шип пол1тичного спектра: вщ л1вих до правих. За цей час провели сво! установч1 з'!зди УХДП, УРП, анархкти, сощал-демократи, селянсыа демократи, народш демократи, Народна парт!Я Укра!ни, "зелет",

либералы» демократа, ПДВУ,' ДемПУ. Отже, формально в Укра!ш вщтепер був повний ПОЛШ1ЧНИЙ спектр, традицШний для розвинутих краш Заходу.

Однак нов1 парти були нечисленними, в них точилася боротьба за ладерство, що призводила до розкол1в; сощальна база, ¡деолопя залишалися невизначеними. Це обумовлювалося тим, що пол!тичний ¡, особливо, економ!чний плюрализм у дШсност! ще тшьки формувався, лише починали виникати нов1 сощальш прошарки (тдприемщ, кооператори, др1бш власники), ринок вшьно! наймако! пращ. Таким чином, можна стверджувати, що процеси поляризацп украшсько! полкично! сцени були прискореш значною м1рою штучно, через особист1 суперечност! парташих Л1дер1в. Невисоким був р1вень пол1Тично! культури, давалася взнаки взаемна нетолерантшсть, шдозршивють; над париями, як л1вими, так 1 правими, тяж1в вплив тоталп-арно1 св1домост1 (1, с.155-157; 2, с.10-11).

Нов! партп були ще слабкими в оргашзацШному 1 матер1альному плат ¡,якщо говорити про контроль за реальними важелями влади, • • аж до серпневих подШ 1991 р. не могли конкурувати з КПУ (а згодом ¡з так званою "парэтею влади"), яка мала, зокрема, широкий доступ до засоб1в масово! ¡нформацн. Можна погодитися з припущенням росшського ¡сторика 1 полггичного д1яча Ю.Афанасьева, що для КПРС, яка намагалася зберегти монополию на розстановку кадр1в, на засоби масово! ¡нформаци, дерзка пну монополш на засоби виробництва, було випдним створення слабких "мшшартш" 1 навить "лжепартШ". Але його точка' зору про те, що майбутне належить не париям, а широким громадським рухам, не дштала емглричноГо гпдтвердження. Навпаки, в ус1Х посткомушстичних суспшьствах широк! об'еднання ("Солщаршсть", "Саюдю", Рух) поступово втрачали сво! об'еднуюч1 функцп.

Значна увага придшяеться анал1зу д1яльност! опозицп у парламент!, поеднання нею парламентських та позапарламентських форм боротьби. Отримавши бшышсть у Верховшй Рад! 1 переважтй б^льпюст! мкцевих

Рад, КПУ спробувала перейти в контрнаступ. Головами багатьох мюцевих Рад були обраш nepuii секретаре в)Дпов1Дних иартком!тет!В.

Але проблеми залишалися й там, де депутата вщ опоз„ицп мали бшышсть. Це були, за характеристикою нового голови Льв!всько! облради В.Чорновола, "часто люди випадков! - без надежного политичного гарту i без високих морально-етичних принцитв". На його думку, Рух виявився неготовии до щодекно!, коттко! роботи в Галичиш, котра стала своерщним великим пол1гоном для втшення в життя щей демократе.

*1овим демократичним Радам доводилося витримувати шалений тиск "згори". Уже 30 березня старий склад Президи Верховно! Ради п!д 3aeicy свое! Д1яльност1 ухвалив указ про поэбавлення мюцевих Рад права керу-вати мкцевими засобами масово! шформацп та органами Управлшня внутршшх справ. Проти демократичних Рад у Галичиш, "ix деструктивно! та сепаратистсько! cyri" була спрямована сшльна заява ЦК КПУ, Президи Верховно! Ради та Ради MimcTp'm УРСР. Новий перший секретар Льв1вського обкому КПУ В.Секретарюк, який прийшов на змшу "л1бералу" Я.Погребняку, naeiTb в1дв!в нов1й влад! у Львов! твроку на ¡снування (1, р.95-96, 139).

Однак теля вибор1В. центр полп-ично! боротьби все больше перемнцався до Киева. У Верховшй Рад! Демблок наполягав на тому, щоб до обрання Голови Верховно! Ради змшити ста пю 6 конституцп (тобто визнати де-юре багатопарт1йшсть), прийняти Декларацно про державний суверештет Украши. Висунення кандидатур на посаду Голови Верховно! Ради опозищя вьоло використала для пропаганди сво!х поглядев, адже рашше переважна бшышеть П Л1дер1в не мала можливоеп контактувати з всеукражською аудиторию. ,

Опозищя активно застосовувала у парламент! такий метод боротьби як бойкот. Так, розумиочи, що 1вашко переможе. у виборах на посаду Голови Верховно! Ради УРСР i протестуючи проти сушщення посад, представники Демблоку бойкотували вибори. Оскшьки всупереч ршенню

узгоджувально! ком 1С 11 1вашко не рекомендував на. посаду першого заступника Голови представника Демблоку 1.Юхновського, Демблок не взяв участ! у виборах на посади заступнишв Голови й заявив про створення парламентсько! опозицп - Народно! Ради, до яко! вв1йшло 125 депутате. (Найбшьше представнимв було ввд Киева - 17, Льв1всько! облает! - 24, ¡вано-Франмвсько! - 11, Харкшсько! - 10. Приедналася також майже вся фракщя "Демплатформа в КПУ". Головою Народно! Ради став ГЮхновський.)

Анал!з подш подтвердив слушшсть думок тих Д1яч1в опозищ! (О.Смець, В.Черняк, ВЛвасюк), котр] тдкреслювали, що тактика бойкоту (повторена згодом при виборах на посаду Голови Верховно! Ради Л.Кравчука) далеко не завжди була виправданою й ефективною у боротьб! за реальний вплив у парламент! (1, с.108-110). В результат! заступником Голови Верховно! Ради обрали В.Гриньова з Харкова, який вщбивав погляди "загальнодемократичного" (на вщмшу вщ "нацюнал-демократич-ного") напрямку опозищ!: вийшовши з Руху в вересш 1989 р., вш намагався створити Харювський народно-демократичний фронт, але невдало. Це був "фактично перший виходець такого високого р1вня, котрий не належав до номенклатурного кола" (В.Литвин. Назв. праця. - С.214).

7 з 23 погпйних комгай очолили, за пропозищсю В.1вашка, представники опозицп (серед них: Г.Юхновський, О.емець, Д.Павличко, В.Явор1вський). Таким чином, ВЛвашко певною м1рою все ж намагався врахувати позицию Народно! Ради, за що пщцавався гострш критищ з боку "ортодоксального" крила КПУ.

Розглядаючи протистояння опозир! й КПУ, автор наголошуе, що у Компартп Украши позицп консерватор!в завжди були сильшшими, шж, скаж1мо, в Московсьюй парторгашзацп чи в компарт1ях Прибалтики до !х розкол1в. Показово, що шд час першого етапу XXVIII з'!зду КПУ представника "Демократично! платформи в КПУ" В.Хмелька напт, не включили до списку для голосування в ход1 вибор!в ЦК КПУ. Першим

секретарем ЦК КПУ став прихильник жорстко! лши С.Гуренко (за пропозищею 1вашка було визнано недощльним сумщати цю посаду з посадою Голова Верховно! Ради Украши). У той же час свщченням спроб кер1вництва КПУ до маневру стало обрання Л.Кравчука, попри гостру критику консерваторов, другим секретарем ЦК КПУ (1, с. 113).

Незважаючи на гостру критику, наростання антикомушстичних настрош у сустльств!, масовий вихад з лав КПРС, переформулювання стагп 6 конституцн СРСР, комушстична партш до серпневих подШ 1991 р. лише пася в Украш! найбольш численнок*. На час першого етапу XXVIII з'!зду КПУ в шй нал^чувалося понад 3 млн. члешв. 85% депутатов Верховно! Ради УРСР на- момент 1х обрання були членами КПРС. Однак ряд 1х входив до списшв Демократичного блоку, який завоював чверть мандат!в. Частина депутат!в-членш КПРС теля виборш залишила партою.

Наростання тиску на КПУ було пов'язано, зокрема, з актив1зац1сю вл1тку 1990 р. роботничого руху. Особлошстю його нового етапу було те, що шахтар! Донбасу, якГ рашше акцентували увагу на економ!чних гаслах, тепер висували вимоги вивести парткоми з шдприемств, нацюнал^зувати майно КПРС, сформувати новий коалщ1йний уряд. Щ подц засв!дчили не просто полш1зац1ю, а й подальше наростання антикомушстичних настро!в серед шахт'ар1в Лпнбасу.

Другим важливим фактором радикалкзацп ситуаци в Украип ставала в!дверта апгащя Руху за незалежшсть. V сес1Я Велико! Ради Руху (червень 1990 р.) "не залишилз сумшвов: на II зборах НРУ в його офщШних документах буде закртлено, що мета Руху - повна самоетШшсть Украши (1, с.Ш-112).

На пщстав1 цього дисертант робить висновок, що В.1вашков'1, який опинився немов б'и м1ж двох вогшв, ставало дедал! важче маневрувати. Це стало одн!сю ¡з причин його вщставки. Легюсть, з якою В.1вашко залишив посаду Голови Верховно! Ради Украши ! вщбув до Москви на посаду

заступника Генерального секретаря ЦК КПРС, завдала колосального удару й без того низькому престижу Компарти Украши.

Анал1зуючи причини прийняття Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. Декларацп про державний суверенитет Украши, автор шдкреслгое, що цьому сприяли: 1) розгублешсть депутат1В-комушст!в теля в'щставки 1вашка; 2) страйки шахтарш; 3) прийняття аналопчно! декларацп роайським парламентом (при цьому украшський документ виявився нав1ть б!льш радикалышм). Ухвалення Декларацп вперше продемонструвало, що голоси комушсэтв можуть долучитися за певних обставин до голосов 'Народно! Ради 1 використаш для того, щоб здобути незалежну Украшу.

Пщкреслюеться, що чимало положень програми Руху, котр1 рашше критикувалися л1дерами КПУ як антирадянсью та нацюналштичт, згодом з'явилися 1 в документах Компарти Укра!ни (наприклад, про республшанську вЛасшсть на землю та П надра, прюритет республшанських закошв над загальносоюзними). 355 депутате Верховно! Ради проголосували за Декларащю про державний суверен!тет Укра!ни (4 - проти, 1 - утримався). Отже, група "За Радяиську суверенну Украшу" (так звана "група 239" - за юльюстю и члешв) забезпечила не лише обрання другого секретаря ЦК КПУ Л.Кравчука на посаду Голови Верховно! Ради Украши (а за нього було вщдано саме 239 голоив), але й прийняття цього надзвичайно важливого документа (1, с.116-118).

Анал1з цього етапу дозволяе стверджувати, що його характерною рисою було постшне володшня ¡шщативою з боку опозицп, нагн!тання нею тиску на владн! структури. При цьому восени 1990 р. було актив^зовано позапарламентський тиск. 2 жовтня розпочалося голодування, оргашзоване Украшською студентською стлкою та льв1вським "Студентським братством". В они вимагали, зокрема, нацюнал^зацп майна КПУ та ЛКСМУ, нових виб0р1в на багатопартШшй основ), виступили проти союзного договору. 15 жовтня частина студентш розпочала "окупацШний страйк" у

Кишському ушвёрситетц студента також прорвали мшцейський кордон 1 влаштували таб1р безпосередньо б1ля входу до будинку Верховно! Ради.

Але серед опозицН, I навпгь всередин! найб!льш монолгено! оргашза-цп - УРП, не було едност! щодо подальшого розвитку подШ. Заступник голови УРП С.Хмара закликав до прийняття уах вимог студентов, розпуску компартП. Та голова УРП Лук'яненко зазначав, що незалежшсть не досягаеться за один день, виявляв готовшсть до компромюу. Невдовгп, на II з'!зд1 Руху вш шдкреслював: навить якби опозицшш сили перемогли в Кисе', цього було б нед'осталто для перемоги в масштабах уае! Укра!ни (1, с.132-133). .

Якщо представники Народно! Ради заявляли, що вийдуть з парламенту ! створять паралельиу структуру, то "ортодокси" з КПУ вимагали введения в Киев! надзвичайного стану. Однак, як зазначили у сво1х виступах на засщанш Шштбюро ЦК КПУ 19 жовтня Голова Ради Мш!стр!в В.Масол та другий секретар ЦК КПУ Г.Харченко, для цього громадська думка "1 сьогодш не готова", а на допомогу ЦК КПРС та уряду СРСР не варто було сгашватися (ЦДАГОУ. - Ф.1. - Ou.ll. - Спр.2198. - С 64, 87).

Пщкреслюеться компромкний характер р!шення Верховно! Ради УРСР вщ 17 жовтня, з яким погодились учасники голодування. (Воно передбачало, зокрема: провести на початку 1991 р. референдум про дозору нишшньому складу Верховно! Ради Укра!ни I в раз) недовари - нов! вибори до К1нця року на багатопартШшй основ!; до прийняття ново! Конституцп Укра!ни "укладення Союзного договору вважати передчасним" (!); до 30 листопада 1990 р. привести дшчу Конститущю УРСР у вщповщшсть з положениями Декларацп про державний суверештет Украши.)

3 прийнятих ршень до кшця року було реал!зовано фактично лише одне - выставка Голови Ради Мшгстр!в. Висновок дисертанта полягае у тому, що у стисл1 термши, як! м!стилися у постанов!, навряд чи можна було вкластися, тим б!льше за умов, протистояння парламентсько!

б!льшоеп та опозици. У рнЦенш Верховно! Ради вщ 17 жовтня таким чином закладалася основа для майбутньо! гостро! конфронтацп, пов'язано!, однак, не Т1льки з термшами, а й, насамперед, з позищею парламентсько] б1Льшост1, котра аж шяк не прагнула виконувати прийнят1 решения (1, с.134).

Але тод1 вона змушена була вщступити. Верховна Рада зняла ст.6 Конституцп, зафшсувала верховенство закошв Украши на н територп, прийняла р!шення, що Генерального прокурора Украши вщниш призначатиме Верховна Рада УРСР.

В умовах певного вщступу про!Мперських сил вщбулися II Всеукрашсью збори Руху (25 - 28 жовтня 1990 р.), яш, на думку дисертанта, I можна ввжати останньою важливою под1ею етапу, що характеризувався поступим наступом опозици. Розкриваються причини й наслщки еволюцп Руху, змши в його ¡деологи, принципах оргашзащйно! побудови. Чисельтсть Руху за рж вщ його установчого з'!зду зросла з 280 тис. до 633 тис. члешв. У роботах дисертанта простежуеться як радикал1зац1я Руху протягом 1989 - 1990 рр. вщбивала радикалшацпо поглядич у сустльств!, негативну реакцию на негнучку пол1Тик> центру з питания реформи державного устрою СРСР, попршення сощально-економ\чного становища. Так, згщно з результатами опитування киян, проведеного у листопад; 1990 р. 1нститутом соцюлогн АН УРСР, за вихщ 13 СРСР висловилось 38,3% опитуваних, за самостшну державу, що входила б до СРСР на засадах конфедерацп - 39,5%, за суверенну республику в федерацн' СРСР (саме так було сформульовано згодом питания загальносоюзного референдуму) - лише 18,6%. II збори закршили у сво1х документах цю радикал!защю, гадкресливши, що потрйна не "перебудова", а повний демонтаж тотал1тарно! системи, зияли з назви Народного Руху Украши слова "за перебудову". Головною метою Руху проголошувалася побудова ненасильницьким шляхом (тобго включаючи 1

позапарламентський) иезалежно! демократично! Украшсько! держави (1, с.136, 141).

Було переглянуто принципи оргашзащйно! побудови Руху. Це було викликано тим, що до кшця 1990 р. установч! з'1зди провели 14 парт!й. Однак нав1ть УРП (а 15 представниюв серед делегат!в з'1зду портншю з ¡ншими париями було найбишше - 12,7%; в1д ДемПУ - 6,2%, КПРС - 1,3$) ще не дшшла, як визнав Лук'яненко, до кожного району. Водночас спостер!гався помгтий вщплив актив1ст1в Руху до партШ, ¡снувала небеэпека, що а результату конкуренцИ ,парт:й едност) Руху може бути завдано шкоди. Тому й виникла ¡дея дозволити в Pyci не т1льки 1ндив1дуальне, а й асощативне членство, створити серед KepiBHUx opraHie Руху Пол1тичну Раду, де були б представлен! pi3Hi napTii та громадсью оргашзацц.

Однак на цьому ж з'1зд! Л.Лук'яненко заявив, що УРП, продовжуючи активно працювати в Pyci, не буде проте його асощативним членом. Таке ж ршекня прийняв i установчий з'1зд ДемПУ, врахувавши точку зору представниюв napTii вщ схщних областей республжи (на думку останшх, в умовах, коли в ряд1 областей Рух дискредитований, участь у ньому на прасах асоцштивного члена послабила б можливоеп ДемПУ для роботи в масах). Питания про входження до Руху стало прерогативою територ1альних оргашзащй ДемПУ.

Таким чином, питания про те, хто ж стане асощативним членом Руху, залишилося В1дкритим. Btim, уже на II зборах. Руху було обрано Голову Пол!тично1 Ради та його першого заступника. Отже. спочатку створили "дах", хоча одразу ж виникли проблеми з "фундаментом". 1иакше кажучи, Рух Д1яв апаратними методами замшть того, щоб спочатку порадитися з партиями.

Хоча обраний першим заступником Голови Руху та Головою Пол1тично! Ради М. Горинь зняв свою кандидатуру на виборах Голови Руху, його вплив на вироблення полпики Руху не можна було

недооцшювати. Характерно,- що шсля обрання на щ посади Bin не лриэупинив свое членство в УРП, як цього вимагав статут Руху (1, с.139-

140).

II лбори шдвели риску гид можливостями комушст1в працювати в Pyci: В1дтепер до Руху не могли входити члени партий, KepisHi центри якнх знаходились за межами Украши, та парти, мета яких суперечила програмним Ц1лям Руху. Таким чином, заборонялась участь у Pyci члешв КПРС, хоча теоретично не виключалася участь члешв самостШно! КПУ (якщо така була б створена й обстоювала незалежшсть Украши) (1, с.140-

141). ".'н

Рух закликав "готувати людей до масового пасивного опору, акцШ громадянсько! непокори... негайно розпочати створення над!йио1 шформацшно! мереж1, страйкових комггет1в, формувань громадянського захисту для попереДження можливих провокащй". Однак для цього, на , думку дисертанта, у Руху не вистачало сил, а його стратепя i тактика не були достатньо ефективними.

Аргументуючи цю тезу, автор шдкреслюе, що на час скликання II збор\в Руху перед шею громадсько-полггичною организацию сияли Ti ж caMi проблеми, як i в период його установчого з'шду. На cxofli i швдш Укра5ни BiH не став таким масовим, як на заходк серед делегатов II s6opie представнигав Льв1всько1, 1вано-Франк1Всько1, Терношльсько! i PiBHencbKo'i областей було сткльки ж, сюльки з шших 21 облает! В його теоретичшй i практичнш дшдыюст1 вщчутно проявлялася щеал1защя певних CTopin icTopii украшського народу (1, с.123, 141-142; 4, с.37).

Залишалася гострою i проблема залучейня до Д1ялыюст1 Руху представниюв нащональних меншин. Так, серед делегате II збор)в украшщ складали 91,8%, а роаяни - лише 3,8%, eepei - 0,3% (при частщ в населенш Украши В1дппп1дн0 - 72,6%; 22,0%; 0,9%). Звичайно, Рух зробив чимало для того, щоб в УкраМ не було м1жнацюнальних конфлжтш. Ще у прийнят1н установчим з'!здом nporpaMi йшлося про нацтнально-культурну

автоном1ю для нацюнальних меншин (вщсутшсть згадок про нацюнально-територ1альну автономию, поршнлно з проектом программ в!д 16 лютого

1989 р., вщображало побоювання, що в умовах русифжацп шлих областей Укра1ни це положения може бути використане проти статусу украУнеько! мови як державно!, для "парцеляцп" Украши). А на II зборах до програми Руху було внесене доповнення про "право нац)онально-територ1ально! автономп для нащональннх меншин, яю не мають свое! державност) за межами Украши".

3tim, на тдстав! особистого досваду автора, зокрема участ) у створенш "АнтишовМстично! flii", робиться висновок, що робота Руху з представнкками шших кацюнальностей Сула недостатньою. Залучити до "Дп" тих представниюв нацюнально-культурних товариств, як! не входили до Руху, не вдалося. 1накше кажучи, "Дш" не змогла вдаграти роль об'еднавчого центру. Безперечно, здобутком Руху можна вважати створення на його установчому з'!зд1 в структур! KepiBHitx opraiiio Ради нацюнальностей, головою яко! був спочатку народний депутат СРСР полковник В.Мартиросян, noTiM - Д.Павличко, а гпсля II збор>в Руху KepisHHK одного з сврейських товариств О.Бураковський. Однак ефективну роботу uiei Ради тривалий час не вдавалося налагодити.

В Укра!ш не виник 1нтерфронт. Формально проголошена у лютому '

1990 р. при тдтримщ КПУ Сшлка трудящих Укра!ни за сошалютичну перебудову (згодом слово "соЦ1ал!стична" було знято)Е'так i не виявила себе як реальна полп'ична сила на вщмшу в>д страйккомт, що перетворилися на важливий фактор полхтично! боротьби. Але зародки такого Гнтерфронту були, зокрема на ГПвдш, в Криму. Д.Павличко шдкреслював, що Рух не спромпся на видання росйськомовно! газети (btim, bih так само не спронпгся на регулярне видання- на належному pieni i свого органу -"Народно! газети"), а на CxoAi i П1вдш не вдалося створити ор1ентоваи1 на демократичш сили товариства роайсько! культури (як у Львов)) (1, с.142).

Дисертант тдкреслюе, ' що противники самоепйност! Украши намагалися використати проблеми, пов'язаш ¡3 кордонами республжи, формуванням автономних утворень у и складк Особливо! гостроти набула кримська проблема. Якщо спочатку парийш органи Криму заявляли про недощльшсть вщновлення автономи в Криму, то у с)чш 1991 р. вони поквапилися провести референдум про майбутнс Криму до повернення на цю землю кримських татар, до прийняття закону про референдум. А головне, питания було сформульоване таким чином: в1дновлювати чи не виновлювати державшсть у форм! Кримсько! АРСР як об'екта Союзу ! учасника Союзного договору7

За результатами референдуму Верховна Рада УРСР прийняла р1шення про в!дновлення Кримсько! АРСР. Однак Оргашзацш кримсько-татарського нацюнального руху (ОКНР) бойкотувала референдум. (Пщкреслюючи, що шсля деяких коливань л1дери ОКНР сприйняли наприкшщ 80-х рр. !дею Криму у склад! Укра!ни, дисертант у той же час вдоначае, що проведений у червш 1991 р. курултай кримсько-татарського народу зайняв недостатньо гнучку позищю, заявивши, що "Крим е нацюнальною територ1сю кримдько-татарського народу, на якш тшьки вш волод!€ правом на самовизначення так, як воно викладено в м!жнародних правових актах". Зауважимо у зв'язку з цим, що в 20-Т1 роки у Кримсьмй АСРР кримсью татари становили лише чверть населения /1, с. 161; 13, с.95/). А з боку опозицн у Верховнш Рад! Украши було- пщкреслено, що, цей референдум може бути використаний для того, щоб ускладнити можливии вих1д Украши складу СРСР. Висловлювалися побоювання, що ця акц^я може створити прецедент для проведения под!бних референдум!?, у русифжованих областях Донбасу (на частину територп Лугансько! област1 висувала претензи новостворена оргашзащя донського козацтва), на швдш республики (де "Демократичний союз Новоросп" висунув !дею створення "державного утворення Новороая"), в Закарпатт! (де було утворено "Товариство карпатських русишв").

Ситуащя ускладнювалася й тим, що формування нишшшх кордонов Украши завершилося в xofli другое cbitobo! вшни i в nepini повоенш роки (у тому числ! в результат! подШ, що вщбулися шсля пщписачня "пакту Молотова - Pi66eHTpona"), а територ!альш претензн до Украши висунули Народний фронт Молдови, пев Hi кола в Полыщ, Чехо-Словаччиш, Угорщиш, Румуна. Можлив1сть таких претензий також використовувалася як аргумент проти виходу Украши ¡з складу СРСР.

Рух же, незважаючи на те, що кордони Украши (у тому числ1 i з Pocie о) встановлювалися .у ряд1 випадюв з вщходом вщ етшчного принципу i не на ii користь, виступив за непорушшсть повоенних кордошв.

Одшею i3 спроб забезпечити еджсть Украши була ¡дея В.Чорновола про федеративну структуру майбутньо! незалежно! Украшсько! держави, побудову ii за земельним принципом, осюльки це дозволило б максимально повно врахувати особливост! р^зних регюшв Украши. Новими Радами народних депутата в Галичиш була скликана Галицька асамблея, основою для яко! стали не тшьк» ¡сторико-географ1чна сшльшсть, а й стльж проблеми, що стояли перед Радами цих областей, де до влади прийшли кандидата вщ Руху.

Розглядаються i аргументи критиюв ще5 федерал1зацп, як1 посилились шсля загострення ситуаци в Криму. Висловлювалися, зокрема, побоювання: якщо реалюащя ц1е1 аде! передуватиме самостшност! Украши, то препарована налёжним чином вона може бути використана для "парцеляцп" Украши. Проти федеративного устрою виступили в ход1 президентських вибор^в i ЛЛук'яненко, i Л.Кравчук (1. с.162; 13, с.95).

Гострою проблемою для нащонально-демократичних сил були конфлтти Mi ж вфуючими pi3tnix конфесш, пов'язаш ¡з поверненням власност1 УАПЦ та УКЦ, що вщШшла до РПЦ. До розпалювання конфл1кт1в доклав руку партапарат, який прагнув таким чином послабити опозиц1ю. Бшьше того, йшла боротьба за сфери впливу i м!ж УАПЦ та УКЦ. I хоча Рух закликав прихильнишв двох украшських церков до

едносп, поди, як зазначав' правозахисник €.Сверстюк, "розвиваються швидше, шж ми встигаемо усвщомлювати", а Рух "не тднявся до християнсько! i нацюнально! висоти, щоб стати над конфеЫями". Усе ж, в результат! боротьби за легализацию УАПЦ та УКЦ, в жовтш 1990 р. пере!жджае до Укра!'ни naTpiapx УАПЦ Мстислав, у березш 1991 р. -кардинал УКЦ Любач1вський.

Дисертант погоджуеться з висновком, що серйозною проблемою для Руху були вияви -симптом1в ¡деологи "нового бичьшовизму", вождизму (С.Сверстюк, Ю.Бадзьо). Теза Ю.Бадзя про те, що Рух мае бути оргашзащею не просто опозищйних сил, а демократичных опозищйних сил, вв1йшла i до ухвали Установчого з'!зду ДемПУ (грудень 1990 р.). Це, очевидно, було певною спробою дистанщюватися вщ нацюнал-радикал1в з УМА (1, с.137-138; 22, с.30-31).

Автор робить вйсновок, що в результат радикал13ацп Руху протягом 1990 р. вщбулося подальше змщення його праворуч ввд центру, а в центр! утворювався своерщний вакуум, що не сприяло стабшьност! при нелегкому переход! до демократичного суспшьства. Подальший розвиток подШ значною Mipoio залежав вщ взаемодп партШ, створених на баз! Руху, вщ гнучкост1 його тактики, Bi/( можливост1 об'еднання нацюналыю-визвольного, роб1тничого, студентського та шших pyxiB, подолання вияв1в недемократизму в самому Pyci, розширення його бази на сход! i швдш Украши, серед неукра!нського населения. Однак Рух так i не виробив ефективнгл стратеги i тактики. BiH виявився не готовим до студентського голодування, Bin виявився не готовим i до контрнаступу Компартп Украши, що розпочався в листопад! 1990 р. (1, с.143).

У третьему роздШ анал1зуетьсядгяльк1стпь Ругу та нових партш в умовах "патовоЧ ситуаци" та и завершения (листопад 1990 р. - ость 1991 р./. Вводиться поняття "патово! ситуацп", коли .КПУ, не могла аламати опозицш, а опозищя не могла усунути КПУ В1д влади (8, с.140).

На початку листопада 1990 р. консервативш сили з КПУ спробували перейти в контрнаступ. 7 листопада народний депутат С.Хмара, взявши участь у затриманн) 1 обшуку "невщомого" (як гюпм виявилося полковника мшци), пщдався, очевидно, на заздалепдь сплановану провокацию. ГЬсля того як бшышсть у Верховшй Рад! позбавнла Хмару депутатсько! недоторканност!, було заарештовано його та ще п'ятьох Д1ячш радикально! опозицп. 3 с.!чня 1991 р., порушуючи домовленосп, укладен! з голодуючими студентами в жовтш 1990 р., власт! заарештували одного з !х Л1дер!в О.Дошя.

В результат! прийнятих "групою 239" змш у регламент! роботи Верховно! Ради консервативна б^лышсть фактично перетворила цей орган на машину для штампування випдних Ш ршень. Щ поди, на думку дисертанта, вадбивали (в конкретних умовах Украпш) загальний наступ консервативних сил в СРСР теля IV з'!зду народних депутат!в СРСР (гр\ день 1990 р.), який отримав у засобах масово! ¡нформаци назву "ввдкату" (1, с.144-145, 149-150).

Арешт Хмари сприяв тдвищенню його популярност! серед радикал!в. Сам Хмара вважав, що тепер парламентский шлях себе вичерпав, а тому, щоб не повторит румунського вар)анту, необх!дно негайно провести референдум про ¿иквщацио КПРС, 1 тод1 можливим стане не розпуск Верховно! Ради, а лише довибори на М1сця тих, хто був членом КПРС. Однак Народна Рада не вщкинула парламентського шляху боротьби. (При цьому В.Чорновш вважав, що Народны Рад! треба видшитися 1 створити паралельний парламент: можливе "двовладдя" при пщтримщ Асощацп демократичних Рад демократичних блоков у Радах Укра!ни, яка

об'еднала демократичш силй 1 сходу, 1 заходу Украши). Больше того, опозицш вир1шила утримати виборщв С.Хмари вщ по!здки до Киева, щоб не шддатися на провокащю, яка, ймов1рно, нам^чалася саме в Киевь

Активну позищю зайняла Льв1вська облрада. Наприкшщ листопада 1990 р. на Львтщин! було створено Комитет громадянсько! згоди, до якого увшшли представники обласно! Ради народних депутате та облвиконкому, крайових оргашзащй Руху, УРП, страйкконпв, ряду шших оргашзащй. Льв1вська облрада схвалила цю ¡шщативу 1 тимчасово надала П голов! та голов1 Ком1тету громадянсько! згоди В.Чорноволу право приймати ршення В1Д ¡меш облради за виняткових обставин. Це було певним порушенням правових норм, але виправдовувалося можливою потребою мобшзацп сил на боротьбу проти реакцп. 20 грудня Льв\вська облрада прийняла ухвалу "Про власжсть, майно 1 комерцшну д1ялыпсть громадсько-пол^тичних оргашзащй", зпдно з' якою планувався подальший наступ проти ооласно! оргашзаца КПУ (1, с.146-148).

Автор доходить висновку, що, незважаючи на наступ компартн, нам1тилася тенденщя до блокування з певних питань нацюнал-демократ1в та нацюнал-комунюта.

Шсля XXVIII з'шду КПРС вихщ з парта став масовим явищем: протягом 1990 р. КПУ залишили понад 220 тис., а вступили лише 38 тис. чоловж. Очевидно, значна частина комушепв залишалася в парта лише формально: не сплачувала членських внеств, не брала- участ1 в робот1 парторгашзацш.

Шдкреслюеться, що Компарт1я Украши лостжно вщставала в'щ розвитку подш. А ди Л.Кравчука на посад! Голови Верховно! Ради УРСР тд час позбавлення депутатсько! недоторканност! С.Хмари, прийняття змш до регламенту Верховно! Ради на користь "групи 239", його виступ у ход1 другого етапу XXVIII з'!зду Компарта Укра!ни засвщчили, що вш не ЗМ1Г зайняти центристсько! позица, консолщувати парламент. Голосуючи за арешт Хмари, Кравчук, очевидно, намагався продемонструвати свою

лояльшсть кер1вництву. КПУ, яке виявляло незадоволення деякими р1шеннями ПрезидП.

Вт1М, не виправдалися прогнози, що арешт Хмари - це "шиптична смерть" Кравчука. Очевидно, що в Компартн Украши поруч з "лш1сю Гуренка" ("ортодокав") була 1 "л!шя Кравчука" ("суверен-комушсэтв") (1, с. 159). У цьому плат надзвичайно важливу роль вдаграв в^зит Голови Верховно! Ради Рос!! Б.€льцика до Киева 19 листопада 1 пщписання договору М1Ж Украшою та Росшею, котрий тдривав спроби "центру" дикт> аати свою волю обом республй<ам. • ,

Наголошуеться, що ставлення до подШ у «чш 1991 р. у Литв1 (де провалилисд спроби Москви вШськовою силою подавити рух до незалежност!) наочно продемонструвало розб!Жност1 м(ж ЦК КПУ ! Презид1СЮ Верховно! Ради. Всередиш комушстично! влади вже не було колишньо! одностайност1. Зокрема, Кравчук ! очолювана ним Презшия Верховно! Ради, де комушсти складали б1лышсть, -займали гнучшнн позицн (1, с.157-159). Це мало надзвичайно важливе значения, адже, як зазначав ще ВЛипинський, перемогли лише Т1 революци, ям тдтримала "дисидентська" частина колишньо! правлячо! верхйвки.

Дисертант вводить поняття "револющйного" та "консервативного" нацшлал-комушзму. ГДзюба, який сам виступав у 60-х рр. з нацюнал-комушстичних позицш, вважав, що т1, хто в 20-т! рр. в Украпп намагався узгодити нацюнал-комушзм з догмами большевизму, "в комушстичну >деолопго вкладали набагато демократичшший змкт 1 допускали больший плюрал1зм, шж в ортодоксальнш комушстичшй думщ". Перил варйантк програми Руху гакож були позначен! впливом "револгоцшного'' нацтнал-комушзму.

Ниш, теля краху комутстично! системи, термш "нацюнал-комушзм" вживаеться здебшьшого в негативному сена, бо означае збереження влади номенклатури ("консервативний" нацюнал-комушзм). Однак не можна забувати { про те, що нацюнал-комушетичн! тендекци в сощалктичному

Ta6opi послаблювали всевладдя КПРС (розколи у комушстичному pyci, пов'язаш з Югослав1ею, Китаем, "еврокомушзмом"), допомагали народам за складних умов зберегти свое обличчя i в багатьох випадках сприяли л1берал1зацп режим1в на нелегкому шляху до демократа (Чехословаччина у 1968 р., Д1яльшсть Я.Кадара в Угорщиш, А.Бразаускаса у радянсьюй Литв!) (14, с.160).

У працях дисертанта шдкреслюеться, що тенденция до певного зближення позиц1Н нацюнал-демократ1в та нацюнал-комушстичного крила в КПУ на чол1 з Л.Кравчуком була випробувана пщ час лютневих дебатш у Парламент! навкола питания про референдум 17 березня. Ирезид]я Верховно! Ради УРСР i бклышсть Народно! Ради знайшли компромк, запропонувавши провести паралельно загальносоюзному референдуму республжанське опитування, на яке виносилось питания про перебування Украши у склад! "Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларацп про державний суверештет". ЗдШснення на практищ niei Декларацп означало б, що Украша входитиме до ствдружност! (або ж конфедерацп) суверенних держав, а не до "оновлено! федерацп", як це передбачало питания загальносоюзного референдуму.

. Дисертант робить висновок, що боротьба навколо референдуму ще раз засв!дчила вщсу-цпсть надежно! координаци серед демократичних сил. Координацшна Рада НРУ звернулася до проводу Льв1всько!, 1вано-Франювсько!, Тернотльсько! оргашзацш Руху з проханням переглянути ршення про негативну вщповщь на питания у республжанському бюлетеш (натом!сть' у цих областях було додане консультативне питания про повну иезалежшсть Украши). Однак галицький Рух свое! точки зору не змжив. Голова УРП Л.Лук'яненко також закликав сказати "дв11и - ни'. УМА, СНУМ, УХДП взагал1 висловились за бойкот референдуму. З-за океану таку позицш пщтримало Укра5нське державне правлшня, яке вщбивало точку зору ОУН (б).

Але в щлому позкщя влади I нацтнал-демакрат^в зб'1галася щодо реснублжанського питания й розходилася щодо "оновлено! федерацп" (1, с. 159-160, 167-169). Тому результата неважно було спрогнозувати: ввдповщь на обидва питания виявилася ствердною. На питания загальносоюзного референдуму "так" вщповши 70,2% тих, хто брав участь у голосуванш (лише у Киев», Льв1вськ1й, 1вано-Франк1веьк1й та ТернопшьськШ областях б1лышсть учасниюв референдуму в)дпов1ли "ш"). ГПд час республ1канського опитування "так" вщповЫи 80,2% учасникш (лиш - у Льв1всьюй та ТернопшьськШ областях бичышсть висловилася "проти", осшльки там було додане трете питания про незалежшсть Украши).

Оцшюючи висновки Центрального проводу НРУ про шдсумки референдуму та опитування, дисертант вданачае IX однобшшсть, осюльки ¡з наведених вище результате ще не випливало прагненкя б1льшост1 на той час до самостшно! Украши поза межами СРСР. Результати референдуму 1 опитування суперечили один одному: населения республик ще треба було переконати у необхщюсп незалежност! Украши (1, с. 169).

Значна увага придшяеться анализу позицн нацюнально-демократичних сил шд час шахтарського страйку навеет 1991 р. й дебат!в про выставку Горбачова. Дисертант тдкреслюе, що нацюнально-де-мократичним силам в Украш не вдавалося налагодити ефективно! взаемодп ¡3 страйккомами Донбасу та Подшпров'я. На сход! I швдш Украши нацюнально-визвольний, загальнодемократичний та роб1тничий рухи розвивалися значною мфою вщокремлено.

Напередодш загального политичного страйку шахтар1в 11 липня 1990 р. л!дери шахтарського руху Донбасу шдкреслювали, що, незважаючи на насторожене ставлення до гасел незалежноеп Украши, економ^чне становище Донбасу може змусити 1х шдтримати щ гасла, тому що самостшшй Украш! буде потр^бне свое вуплля (навЬь якщо вон о завжди буде дорожчим за казахське та росШське). Шд час страйку шахтар1в

навеет 1991 р. було вже висунуто гасла вщетавки Президента СРСР, який не мае мандата народно! довари; розпуску ЗЧзду народних депутата СРСР; надання конституцшного характеру Декларацп про державний суверештет Украши (!); створення ради конфедерацп суверенних держав -повноважного координуючого органу. До цього додалися також вимоги передач! вс!е! союзно! власност! на територи Украши у власшсть п народу, впровадження власно! грошово! одинищ. На шдстав1 цього робиться висновок про суттеву радикал1зац!ю шахтарського руху й поступове набуття ним державницько! спрямованосп (1, с.170-171).

Розкриваеться суперечлив1сть позици нацюнально-демократичних сил щодо шахтарського страйку. Так, кер1вництво Руху, шдтримуючи вимоги прнишв, вважало в той же час, що страйк мае й негативний б1к; осмльки Верховна Рада Украши взяла курс на здобуття вс1х тститут'т державност1, под1бн! ди могли загальмувати цей процес, а в раз! вщетавки Горбачева ¡снувала небезпека приходу до влади реакцШних сил (тако! точки зору дотримувалася й радикальна М1жрепональна депутатська група на З'!зд1 народних депутатов СРСР). Страйк шахтар1в, за деякими винятками (страйк транспортниюв у Киев;), на загал не отримав надежно! шдтримки з боку шших верств населения. А у Галичиш, незважаючи иа заклики льв!вських радикалш (Ю.Шухевич, ГКандиба, В.Фурманов) до учасп у страйку, нацюнал-демократи, що були там при влад1, зазначали, що Льв1вщина може взяти участь у страйку лише в тому випадку, якщо вш буде всеукра!нським, шакше страйк у межах облает! стане антиукра!йською акщею.

Не вдалося мобшзувати "на штурм" украшське студентство. Хоча Украшська студентська епшка та "Студентське братство" об'едяалися в Стлку укра!нських студент!в, однак це не призвело до л!кв1дацц суперечностей всередит ново! оргашзацп. Було поставлено питания про необхщшеть тиску на владу з метою виконання студентських вимог осеш

1990 р., рднак, заплановане голодування вщмшили, виршили обмежитися страйком. Але й BiH не став масовим i закшчився невдачею.

Дисертант шдкреслюе, що Народна Рада, як i Рух, не змогла ефективно тдтримати страйкар1в (що знову-таки ускладнювало перспектива !хньо! взаемодй). Тод1 Народна Рада виступила ¡з закликом до проведения "круглого столу" Bcix пол1тичних сил. Однак цей заклик завис у noßiTpi. Зрозушло, ГуренковГ такий "круглий слл" був непотргбний; не були готов1 до цього, очевидно, й деяю нацюнал-радикали.

Страйк не призв1в до конкретнях зобов'язань уряду щодо виконання П0л1тичних вимог шахтар!в. Хоча В.Фоюн, який буп обраний прем'ер-мшктром цонститущйною б1льилстю голосов, заявив про неоГшдшсть створення "уряду национально! згоди", подалыш поди' показали, що ця общянка залишилася невиконаною: з представниюв шших партШ до уряду ввели лише Ю.Щербака (на посаду мш)стра охорони навколишкього природнього середовища) (I, с.171-173).

Шсля весняного страйку шахтарт нацюнал-демократи стали придшяти больше уваги взасмодп з роб1тничим рухом. У червш 1991 р. було створено Всеукрашське об'еднання солщарност! трудящих (ВОСТ), яке р[шуче висловилося за розпуск КПРС-КПУ i нацюнал1защю всього П майна, за вихщ Украши з "комужстично! ¡мпери". Надрадикали отримали значний вплив (головою Консультативно! ради став С.Хмара, його заступником - Л.Скорик, одним з консультантов - А.Лупишс). Однак попри твердження орг'ашзатор^в, що нове об'еднання представляс 15-20% працездатного населения Украши, до впливу польсько! "Сол!дарност!" було далеко (це засвщчилй i вщсутшсть масових протестш на другий арешт С.Хмари вл1тку 1991 р., i nepe6ir подш шд час серпневого заколоту). На П1дстав1 цього робиться висновок. що з'еднати в один потш pi3Hi сили не вдалося. Отже, ситуацш продовжувала залишатися "патовою" (1, с.!81; 8, с.146).

Автор детально розглядае становления в умовах "патово! ситуацц" центристских сил. Наприконщ 1990 р. своо установчо з'озди провели три цеоотристсьш об'еднання: л1берально демократи, hki однак розкололися i так i не вийшли за меж! маргинально! групи (1, с.151-152), колишня "Дсмплатформа" та Демократична пария Украши.

"Демплатформа" стала основою для формування Ilaprii демократичного в!дродження Украши. Особлившть ПДВУ полягала й у тому, що вона ще до свого установчого з'!зду мала парламентську фракцио: серед делегатов з'!зду було 18 депутата Верховно! Ради Украши На час установчого з'озду (грудень 1990 р.) в ПДВУ налочувалося 2,3 тис. членов. Нов1й napTi! доржали, що о! основу складали "перефарбоваш" комуоокпи. Полемозуючи з щею .тезою, дисертант у своох працях наголошував, що серед Д№пп "Демплагформи" було чимало тих, хто протистояв партапарату в то часи, коли Рух ще тьльки був у стадо! фор-муваошя (досить згадати про теледебати М.Поповича з Л.Кравчуком).

У ПДВУ з самого початку сформувалиея дво течп. Характерно, що за сощал-демократичну иазву парти поклонилось 82% опитаних членов партп, за лЮерально-демократичну - лише 16%, однак було обрано компромкну назву, яку подтрималн 62% опита них. Зближувало прихильникщ обох темой те, що вони водстоювади "прюритетшсть прав людини перед правами будь-якоо сошалъно! та национально! сшльноти i прюритетшсть прав народу перед правами держави". Особ.яшмстю було те, що в проектах програмцих тез i припиши», прийнятих за основу для загальнопартшно'о дискусп до прш-рамного з'!зду, була розроблена конкретна програма забезпечення державного суверештету Уь-ра'они, переходу до "соцоальноо, екологочно ороснтованоо рпнковог економоки". Тая, аазначалаеь леобхщшсть укладеошя шжреспублжаоаъкого договору про припинення до! Конституцоо СРСР, у якому б обумовлоовалиеь питания лравонастушшцтиа республик. Пропопувалося, щоб сладом за цим договором його учасники подписали "Догов1р про створення €вропейсько-А:латського «-кипомо'шого

сшвтовариства" (£А£С) .31 стльним ринком краш-учасниюв та "Догов1р про европейсько-Аз1атську В1йськово-пол1тичну коалщю" (еАВПК), до яко1 Украша входитиме "тшьки на перюд П перетворення на нейтральну державу, передбачену Декларацию про державний суверенитет УкраТни". Дисертант пвдкреслюе, що теоретики ПДВУ виходили ¡з бажаност! еволющйно! трансформацп СРСР. Подальший розвиток под!й - роз па д СРСР 1 створення СНД - значною м!рою вщповщали цим поглядам.

Анал1зуючи роботу установчого з'!зду ПДВУ, автор робить висновок, що обидв! течи, ям склалися в цШ партН, на вадмшу в!д л1беральних демократ та сощал-демокрапв виявляли взаемну толерантнкть й повагу. А це якраз те, чого не вистачало опозищйним силам (1, с.152-154).

Дисертант пщкреслюе центристський характер ДемПУ, установчий з'1зд яко1 вщбувся у грудш 1990 р. На час зЧзду в парта иал!чувалося 2,7 тис. члешв, у Верховной Рад1 УРСР вона мала 25 депутат. У Машфесп, який готував Ю.Бадзьо, очевидно, пщ його впливом пщкреслювалось, що "вона законом1рно прилягае до светового сощал-демократичного руху, продовжуе традица украшсько! сощал-демократа". Однак у наступних Деклараца парт11, проект! программ згадок про еоц1ал-демократ1ю вже не бул що свщчило про певну ¡деолопчну невизначешсть ново! партП. ДемПУ виступила за повну незалежшсть Украши, проти подписания нового союзного договору. Показово, що не в1дкидалася можлив1сть ¡снування в Украш1 компарти, але в!дзначалося: КПУ мусить позбутися тоталитаризму в' ¡деологп та. практищ, вийти ¡з складу КПРС, П майно шдлягае нацюнал1заца. Одночасно голова парламентськоГ фракца ДемПУ ДЛавличко критикував "недемократичнкть бандер1вського проводу, його тотал1тарну систему".

Показуеться' сшльне 1 вщмшы«;. м1ж ДемПУ 1 ПДВУ. В обох партиях висловлювалися думки щодо можливост1 створення центристсько! коалща, або нав1гь об'еднано! парта (Д.Павличко, О.Смець). Льв1вськ1 облает оргащзаца ДемПУ \ ПДВУ 3 червня 1991 р. заявили про створення

сшльно! координацию! ради, закликали депутате ус1Х р1вшв створювати сп1лып депутатсью фракцП, згуртувати партп "у полгеичний блок як перший крок на шляху до 1х повного оргашзащйного об'еднання". Але остаточно! домовленост! досягти не вдалося.

Якщо программ! тези 1 принципи ПДВУ були бшьш-менш конкретизованими, то проект програми ДемПУ, за визнанням Л1дера парт!! Ю.Бадзя, нагадував, скорше, програмш принципи, придатш майже для вс!х демократичних парт1Й. Очевидно також, що пор1вняно з ПДВУ Демократична парт1я больше акцентувала увагу на нацюнальному питанш: "демократия - це, передус1м, самовизначення наци" (Д.Павличко). Вказуючи на в1дм1нност1 М1ж двома париями, В.Явор1вський зазначав: "Я переконаний, що вони (ПДВУ. - О.Г.) стануть нацюнальшшими, а ми -сощальшшими"(1, с.154-155).

У роботах дисертанта проводиться думка, що поляризащя сил у республвд м1ж "ортодоксами" з КПУ та "нацюнал-радикалами", вщсутшсть у бшьшост! випадюв конструктивного диалогу м1ж "групою 239" 1 Народною Радою ("цеструктивний конфлжт") вимагали в1д опозицп нових шдход1в, показували наепйну необхщшсть формування' сильного демократичного центру, так звано! "третьо! сили", здатно! подолати крайнощ!, забезпечити мирний, ненасильницький перехщ до демократичного сустльства.

Дисертант вважае, що за тих умов, що склалися, кр1м ПДВУ та ДемПУ у формуванш центристсько! коалщп могли б взяти участь Партгч зелених Украши, "прав!" та "лш!" сощал-демократи, л!беральш демократи, а також представники УРП та УСДП (1, с.163-164, 169-170; 22, с.32).

Потенщйно, УСДП могла стати парт1сю центру, до не! ввшшло чимало колишшх комутспв, однак вона обШмала позицц радикалвшил за центристсью (про це свщчила заява представниюв радикального крила УСДП про входження парты до складу УМА). 3 ¡ншого боку, двое з п'яти ТОД1ШШХ сп1вгол]й УСДП С.Плачинда та В.Плешко виступили з проектом альтернативного союзному "Договору конфедеративного союзу вьлышх

держав". II надзвичайний позачерговий з'Тзд УСДП 2 лютого 1991 р. в1дхилив цю ¡дею, висловився за повлу незалежшсть Украши. Вт1м, С.Плачинда, який обстоював "демократичний нацюнал^зм" як _ ¡деолопю партП, був обраний головою УСДП.

Стосовно ж УРП, то хоча вона обШмала позицп радикальшии за центристски, однак, ще год час голодування студенев в шй була помггна р^зниця м!ж "лЫею Лук'яненка" та "лш1сю Хмари". В опозици до кер!вництва УРП перебували обидва заступники голови партп Г.Грсбенюк та С.Хмара, секретар теоретичного вщд1лу УРП Р.Коваль, який згодом перейшов до надрадикального ДСУ. У документах теоретичного в>дд1лу УРП наголошувалося, зокрема, на неминучост! ворожнеч! м1ж Украшою 1 Роскю, деяк! члени УРП активно працювали в УМА.

Певний час лшери УРП протиставляли "¡нтегралыюму нацюнал1зму" так званий "демократичний нацюнал^зм". Однак навить кер1вництво льв1всько1 оргашзацп УРП виступило проти спроб проголосити нацюнал)зм офщШною ¡деолопею УРП (1, с.165-167, 175, 177-178).

На II з"1зд1 УРП (червеиь 1991 р.) не пройшла поправка С.Хмари щодо п'ятир1чно1 заборони для колишшх комушстш на членство в партп. У результат його прихильники звинуватили Лук'яненка в угодовств1 1 пропонували обрати Хмару головою парта. Однак вони перебували у меншосп. Спробою пом'якшити 5х критику стало повторне обрання Хмари, на пропозищю Лук'яненка, одним, ¡з двох його заступников. Однак вже тод! аналитики зробиЛи висновок. про "законсервований розкол" в УРП. Це послабляло позицп наШльшо! опозищйно! партп у и про'гистоянш з КПУ (1, с.179). (Наприкшщ 1991 р. Хмара та його прихильники проголосили створення Украшсько) консервативно! респу6л1каисько1 партп).

Наголошуеться, що одшею ¿з найважлив1ших проблем, яю постали перед опозишйними силами практично з моменту ¡х виникнення, була проблема об'еднання зусиль. У липш 1990 р. в Киеш створюеться Сшлка демократична сил Украши, яка виступила за "незалежну демократичну

без'ядерну Украшську Республшу". 3 новостворених партш заяву СДСУ ждпиеали УРП, СДПУ, УНДП, ДС, УСДП, оргкомитет Парта зелених Укражи, та ряд жших оргажзащй. Однак з oceHi 1990 р. СДСУ фактинно перестала ¡снувати.

Дисертант робить висновок, що i Руху уже не вдавалось грати штег-руючу роль, хоча на II зборах була висунута ¡дея формування передвиборного блоку "Демократична Украша". Заметь цього блоку на початку 1991 р. Рух та mini оргажзацП i napTii створили коалщно "Суверенна демократична Украша", яка невдовз! стала називатися коалвдсю "Незалежна демократична Украша". II першим кроком стало створення (з метою подготовки до референдуму 17 березня) ком1тету "Референдум - суверенна Украша". (Однак "потр1бен" був серпневий заколот для того, щоб ця коал1щя поновила свою д1яльжсть) (1, с.162-163).

Важливе значения для об'еднання зусиль демократе мала зустр!ч у М1нську (листопад 1990 р.) парламентських делегацШ демократичних сил Украши, Bwopycii, Литви та Латви. У прийнятш заяв! йшлося "про доцшьшсть ствдружноеп держав цього periony" (Балтшсько-Чорноморська сшвдружшсгь). Подальший розвиток под^й показав, однак, що ця ¡дея, попри II зовншшю приваблив!сть, не спрацювала через суттев) вщмшност1 у пол1тичному становищ! край! цього реиону.

Поди в Литв1 у ci4Hi 1991 р. ще раз продемонстрували нагальну потребу координацп дШ демократичних сил у piaimx республжах. Напришнщ ач'ня 1991 р. у Харков! вщбулася установча конференция Демократичного конгресу - коалщп партШ, оргажзащй та pyxie социал-демократично!, л1берально5, загальнодемократично! та нацюнально-демократично! орюнтащй. Заяву про створення конгресу тдписали представники 31 оргажзацп з 9 республик, у тому чист там як "Демократична Pocifl", Рух, Биюруський Народний фронт тощо. Показово, що серед ininiaTopie конгресу були ПДВУ, ДемПУ, СДПУ. Дисертант гадкреслюе, що ця форма об'еднання демократичних сил виявилася бкпьш

життездатною, шж попередш спроби створення М1жреспубл1канеьких об'еднань, таких як М1жреспубл1канська асощащя демокрагичних оргашзащй (МАДО), Стлка демократична сил (СДС) (1, с. 163). ,

Значне м!сце придшяеться анальзу боротьби навколо тдписання союзного договору. Ця боротьба розгорталася на тл! р!зкого попршення сощально-економ1чного становища. У червш 1991 р. Верховна Рада Украши встановила юрисдикцию республжи над усмма шдприемствами Украши. Однак у 1991 р. ореидж щдприсмства у промислопост! давали лише 13% продукцп, а субсидм нерентабельним тдприемствам складали до 45% державних витрат; нал!чувалося лише 2 тис. фермерських господарств (на яких працювало 5 тис. ос»б). На тдстав\ цього робиться висновок, що економжа Украши, як I СРСР у щлому, лишалася нереформоваиою.

3 1988 р. темпи зростання фондоозброеносп у промисловост! збьльшились, але за рахунок застар^лих основних фондт: в результат! фондов'щдача та продуктивжсть пращ падали. Оптов! цши, централизовано введен) в СРСР,' провокували збшьшення затратное™ виробництва, особливо у базових галузях, а отже, й шфлящю. Економ1ка ставала дедал! розбалансовашшою: у 1990 р. нацгональний доход скоротився на 4 %, а у 1991 р. - ще на 13% (!). Зростав "чорний ринок", значка частина продукцп вивозилася за меж! республ1ки. Щоб запоб^гти цьому, 1 листопада 1990 р. було запроваджено продаж товарт за картками споживача з купонами. Однак ця система не працювала.ефективно, шахрайства продовжувалися. Шдвищення роздрШних цш , 2 кв!тня 1991 р. без проведения надежно! шдексацц вклад!в фактично знещнило вс! накопичення Й залишило переважну частину населения, особливо людей похилого вжу, без заощаджень. Р)зко посилилась сощальна диференщащя. Стимулу ж для розвитку економши "л!берал!защя" цш не дала, осшльки проводилась в умовах збереження моногошзму на ринку (5, с.425-426).

Складнощ! економ1чно! ситуацп використовувалися опозищею для критики ¡де! союзного договору, пропаганда пивно! незалежноеп Укра!ни.

"Ерогпп" комушстичноЧ ¡де1, зростакня ряд!в противнишв союзного договору змушували Л.Кравчука маневрувати. 27 червкя Верховна Рада Укра1ни В1дклала розгляд союзного договору на вересень. В.Гриньов портняв цей крон за його важливютю з прийняттям Декларацп про державний суверештет. 5 липня Верховна Рада прийняла закон про заснування поста Президента УРСР.

Нацюнал-комужстичш тенденцп лопчно вели до вимог виходу 13 складу КПРС; особливо сильними вони були в Захздшй УкраЗш. Комушсти Тернотлыцини у вщозв* вщ 26 травня 1991 р. виступили за "вихвд Компартм Укранш 31 складу КПРС, за и цшковиту самостшшсть I трансформування в сощал-демократичну парт1ю парламентського типу".

Розвиток подн1 в республщ! . викликав тривогу 1 неприховане роздратування в табор! консерватор!в. У лишп 1991 р. на пленум! ЦК КПРС другий секретар ЦК КПУ Г.Харченко заявив: "Особливу небезпеку . в наших умовах являють собою настро! нацюнал-сепаратизму { т.зв. "нацюнал-комушзму". Це, шдкреслюе дисертант, було критикою "лшп Кравчука" (1, с.180).

Значний вплив на укратську пол!тику справляла й радикалшацЫ ситуйцн у Москвь Прийнятий напередодш липневого пленуму ЦК КПРС указ Сльцина проти первинних парторгашзацш КПРС на шдлриемств) був спрямований, за його твердженнями, на те, щоб вщкрити другий фронт проти реакщйних сил, в1двол1кти !х вогонь вщ Горбачева. Пленум ЦК КПРС, звичайно, р!зко виступив проти цього рппення. У той же час проект ново! программ партп, що обговорювався пленумом, начебто м1г аасводчити, що КПРС еволющонуе в бж соцтл-демократи. Але часу на радикалы« реформи не вистачило. I кр!м того, навряд чи вони могли б зднЧсШОватися в тих умовах, осюльки значна частина реформаторов уже покинула партто, а вплив номенклатури у шй залишався величезним.

3 шшого боку, актив1зувалася 1 Д1яльшсть крайшх радикал!в. Нацюналктична фракция СНУМу трансформувалась в Украшську

нацюналктичну стлку. I! л ¡дери сповщували "штегральний нацюнал1зм" Донцова, ¡деал!эували сщЫйську мафш, ку-клукс-клан, закликали до "ново! ОУН", що "творитиметься за мафистичним принципом-! Члени П можуть I не знати на що, в ¡м'я чого працюють насправдГ. У шч на 30 червня УНС влаштувала в центр! Львова спалення хреста 1 похвд ¡з смолоскипами. Робиться висновок, що там акци були провокациями 1 ви-користовувалися владою для дискредитацн демократичних сил (1, с.181-183). Спадае на думку застереження 1.Лисяка-Рудницького про "добре в1дом > соцюлопчне правило, эпдно з яким опозищя часто формусться за зразком режиму, проти якого виступае" (1.Лисяк-Рудницький. Назв. пра-ця. - Т.1. - С.323). '

Важлиао також зазначити, що дшлыпсть УНС була тддана гострШ критиц) Львтською облрадою, хоча кримшальна справа проти кер1вництва УНС за розпалювання межнационально! ворожноч! не порушувалася, можливо, щоб не робити "реклами", не заганяти хвороблив1 вияви вглиб, у нелегальш структури.

Дисертант робить висновок: напередодж запланованого шдписання союзного договору в Украш вщбулася поляризац!я сил. ВоДиочас нам1тилися спроби до формування центристських об'еднань, вироблення центристсько! пол!тики (хоча вони й наштовхнулися на значш трудной»), зокрема, э ряду литань накреслювалися перспективи координацп Д1й М1Ж нацюнал-комужстами та нашонал<-демократами (1, с.183-184, 186).

Разом з Т1Ы не вдалося перешкодити прийняттю Верховною Радою решения про референдум з питань, з яких виникло протистояння бшьшоеп та опозицп: про назву держави, !! символжу, про форму державного устрою 1 правлшня, про "сощалктичний виб1р". До референдуму внаслщок бурхливих подШ серпня 1991 р. так ! не Д1йшло. Однак, на жаль, ця ¡дея до останнього часу використовувалася комушстами в Украап, як1 не усвщомнли змш, що вадбулися за цей час, I прагнуть вороття до "соц1ал1стично! федерацП".

Отже, ситуащя продовжувала лишатися "патовою". Спираючись на анал!з основних тенденций цього етапу, дисертант робить висновок, що причини такого становища крилися не .тальки у вщповщному р1вн) свщомост! мае, не Т1льки в тому, що реальш важел! влади були в руках КПУ, а й у пол1тиц1 опозици: неадекватних оцшках демократами ситуаци, а звадси й помилках в политичному прогнозуванш; вщсутнаст! сильного демократичного центру, належно! координацп Д1й опозицп. Таким чином, втрата швдативи демократами наприкшц! 1990 р. не в останню чергу спричинилася Д1ями самих демокра-пв. Усе це, разом з шшими факторами, сприяло створенню та досить тривалому ¡снуваншо "патово! ситуаци" (1, с. 187).

Розглядаеться вплив серпневого путчу та його краху на дп опозици. Шсля того, як "штурм" не вдався, демократа мусили приступите якщо не до "облоги" (для цього сил також виявилося замало), то до коштко!, повсякденно) роботи, мусили ¡ти на компромки з правлячою б1льипстю, намагаючись розколоти П.

Провал заколоту 19-21 серпня (одшею з цшей якого був зрив подписания нового союзного договору, нам^ченого на 20 серпня) призвов до "прориву" "патово! ситуаци". Дп заколотнимв, яко входили до кер1ВН0Г0 ешелону ЦК КПРС, та партШного апарату, який не тшьки не водмежувався шд заколоту, але в ряд! мосць в!дверто шдтримав путчистов, призвели до остаточно! дискредитацоо парта. Посилились позицо! республж: стало зрозум1ло, що подальшу долю Союзу виршшть не центр, а саме рес'публжи.

Ди п!д час заколоту Л.Кравчука та комушетичноо бшьшост! Президп Верховно! Ради УРСР заевщчили !хню очтувальну позицию. I це ив дивно, осюльки Кравчук завжди виходив ¡з "балансу сил": якщо наростав тиск опозиц!! ! народних мае, вщ зважав на них (проведения республжанського опитування 17 березня), якщо ж переважав тиск центру або ортодоксов ¡3 ЦК КПУ, вш приймав ршоення на охню користь (арешт С.Хмари). Але при

цьому Кравчук заявив, що будь-яш змони мусять водбуватися на основ! закону 1 що немае шдст&в для введения в республщ! надзвичайного стану. Згодом Кравчук оцонював таку позицою як едино правильну в тш ситуаци: вдалося запоб1гти крово, введению надзвичайного стану в Украош.

Керовництво ж ЦК КПУ, попри словесну завосу, фактично опинилося на боцо заколотников.

За цих умов тольки опози'щя послщовно 1 рошуче виступила проти заколотников, швидко виробила едину позищю. Однак виявилася певна неузгодженость и Д1й щодо подготовки до загалыюго страйку. Хоча переважна болышсть населения Украони не подтримала до! заколотников, на водмшу вщ Москви та Санкт-Петербурга масових демонстраций не спостеркалося. Доля народш СРСР була виршена насамперед у Москва

Скориставшись новою ситуацоею, повною деморалозацоею КПУ, Народна Рада перейшла в контрнаступ. 24 серпня Верховна Рада проголосила Украшу незалежною державою, а такой« проголосувала за департизащю армп, правоохоронних органов (щоправда, питания про департизащю на подприемствах було вирошено залишити на розсуд трудових колективш). За цо ршення голосували навп-ь представники комушстичноо большое^. 30 серпня Президоя Верховноо Ради (де комушети складали б1льшость), виходячи з того, що "керовництво Компартп Украони свооми д1ями пщтримало державний переворот", взагало заборонила КПУ. На подставо цього робиться висновок, що тактика опозицп по використанню суперечностей всередиш правлячоо большосто винво1лася правильною (1, с.188-190).

Волышсть членов компартп спокойно розпрощалась з нею, осюльки з високог трибуни було заявлено про неприггустимкть переслццування I морального тиску на рядових комушст1в. Однак уже наприюнщ жовтня 1991 р. вщбувся з'озд частини колишшх комушст1в, яко проголосили створення Соцоалютичноо партп Украони. Незважаючи на цю назву, першо заяви СПУ, котра стала впливовою силою, нагадали не про соцоалютов чи

7-1

сощал-демократе Заходу, а про "ортодоксов" з КПУ (хоча лщер колишньо! "групи 239" О.Мороз, який очолив СПУ, стримував деяких ортодоксально настроених делегатов).

Але умови д1яльност» для колишшх л1дер1в КПУ змшилися. Дисертант наголошус, що теля провалу заколоту склалася принципово нова ситуация, оскшьки тепер i Pyx, i Кравчук з бшьшою частиною колишньо! номенклатури (так звана "парт1я влади") сшльно аптували за незалежшсть Укра1ни (5, с.427-428).

Змшювалася i позищя Заходу щодо незалежност! Украши. Рашше побоювання "балкашзацп" СРСР, бажання зберегти налагоджеш стосунки з Горбачовим з проблем ядерного роззброення та глобально! безпеки призводили до недооцшки Заходом нацюнально-визвольних pyxiB в СРСР, зокрема в Укра!т (прем'ер-мМстр Англ!! М.Тетчер у 1990 р. в Киев1 пор1вняла Украшу S Кал1форшею; навпъ на початку серпня 1991 р. президент США Дж.Буш у Киев! беззастережно пщтримав союзний догов1р i критикував "самовбивчий нацюнал1зм", за що ця промова отримала на Заход1 назву "Chicken Kiev speech" як вияв боягузтва). Наголошуеться, що зах'щш Д1ЯЧ1 до останнього розраховували, що вдасться зберегти Союз в якшсь формг Однак поступ Украши до незалежносп змушував !х вносити корективи. Напередодн! референдуму за незалежшсть УкраЗни Буш, защкавлений у пщтримщ виборцш украЗнського походженпя, нарепш заявив, що США визнають результати референдуму. Значку роль тут вдаграли i аптащя приб1чник1в Руху з украшсько! fliacnopn, виступи лщерт Руху у США, зокрема М.Гориня, а головне - мирний, еволюцшний шлях Украши до незалежносп, толерантна позищя Руху щодо нацшнальних меншин, прийняття Верховною Радою I листопада 1991 р. Деклараци прав нацюнальностей Украши (3, с.9-12, 1619, 21-23).

У той же час, спираючись на анал1з "патово! ситуацП" напередодш путчу, дисертант робить висновок, що опозищйш сили великою Mipoio

виявилися не готовими. до роботи в нових умовах. Це загрожувало спокусою, з одного боку, ухвалювати дуже радикальш, на перший погляд, але непродуман! решения, а з ¡ншого - "блокуватись" з колишшми ко-мушстами, як! вже виступали за незалежшсть Укра1ни (1, с. 190). Це закладало шдвалини для розколу у Pyci.

В нових умовах кацюкал-комун!сти на чол1 з Кравчуком вдало р031грали "нацшнальну карту". Виступивши тд гаслом "незалежно! демократично! Укра!ни" (перехопленим у Руху), вони змогли зберегти сво! позици. Опозицш ж не спромоглася в.иставити единого кандидата у президенти Укра1ни: Рух висунув Чорновола, однак його л!дери Драч i Горинь, як i УРП, аптували за Лук'яненка, ПДВУ - за Юхновського i за Гриньова. В результат) Кравчук nepeMir уже в першому Typi, набравши 62% голоав. 3 ¡ншого боку, позиция нацюнал-комутспв сприяла формуванню своерщного загальнонацюнального консенсусу, проявом якого стали переконлив! результати референдуму на . тдтримку Акту проголошення незалежност! Укра!ни (л1ва СНУ також закликала сво!х прихилышмв проголосувати за незалежшсть): з 84% громадян, що прийшли на д!льниц!, "за" проголосувало 90,3% (навить у Криму вщповщш показники були 67,5% i 54,1%).

Маючи такий кредит дов1ри, можна було розиочати реформи. Однак своердаюю "платою" за поворот частини КПУ ди !де! незалежност! стало збереження номенклатури при влад!: радикальна економ^чна i пол1тична реформа не була проведена. Незважаючи на це, Кравчуков! вдалося розколоти опозищю: частина нацюнал-демократт ¡шла на блокування з ним з щлого ряду питань заради побудови незалежно! Укра!нсько! держави. 1м було надано ряд посад у державних структурах, яга, однак, не мали виршального значения. У Pyci ж, теля його III з'!зду (кшець лютого 1992 р.), перевага була на бощ прихильнитв В.Чорновола, який застер^гав: у самостШшй Украпп колишня номенклатура тепер уже "тд знаком тризуба" 36epirae сво! позици. Але на цей час Рух значною Mipoio втратив

свою ¡нтегруючу функщю i був уже не головною, а лише одшею ¡з сил опозицП (1, с.191-192).

У з аключенм, спираючись на анал!3 основних тенденцШ дослщжуваного перюду та на сформульоваш вище ociioBHi положения, винесеш на захист, дисертант визначае ряд проблем нацюнально-демократичних сил на сучасному еташ та lXHi найближч1 перспективи.

Шдкреслюеться, що вклад Руху, а також нових пол1тичних парий у здобуття Украшою незалежност!, боротьбу за демократ^ е незаперечним. Однак i теля серпня 1991 р. Рух та imui сили нацюнально-демократично! опозицн стояли перед тими самими проблемами, що й piK-niBTopa рашше: i дос! не Bupiiueiii проблеми "демократичност! демократичних сил", подолання ейфори, прояв!в вождизму, бюрократизацп структур, актив!зацп робота 'в Сх1дшй Укра5ш i серед нацюнальних меншин (визнаючи ту роль, яку вдаграла Галичина у нацюнально-визвольному pyci - роль украшського "П'емонту" - «пд, однак, зауважити, що своер1дний "комплекс меаашзму" нерщко шкодив справа об'еднання зусиль). Даються взнаки ввдсутшсть достатньо! координацп Д1Й М1Ж новими париями, гостра м1жпартшна' боротьба, що часто-густо перешкоджае просуванню до проголошено! мети - стаб1льно5 демократично! Украши (1, с.191).

Дисертант вважае, що украшський нацюнальний рух втрете (за час вщ друго! CBiTOBOi вшии) стоить перед необхвдшсгю "историчного компромку". Вперше, йа думку пошукувача, його зробили на III 36opi ОУН у 1943 р., коли було враховано реалП CxiflHo'i Украши ¡, принаймш у програмних документах, вщкинуто "штегральний нацюнал1зм". Вдруге - у Ю89-1991 pp., коли iiauionaл-демократ тшли на компром!с з нацюнал-комушстами заради незалежност1 Украши. Hnni втрете постае необхдаисть "¡сторичного KOMnpoMicy": М1Ж нацюнал-демократамн i тими

центристськими силами,. яш значною м!рою в1дбивають погляди Схщно! Украши. Без блокування з цими силами нацюнал-демократи не мають шанав прийти до влади (11, с.128; 10, с.117-119, 123). Не виклк>чено, що для зд!йснення такого компромюу э нацтнально-демократичного середовища мае постати нова паттична сила.

Ниш вс1 полиичш оргашзаци, 1 лш1, 1 прав), проходять випробування самим життям: що вони зробили I робитимуть для того, щоб незалежшсть Украши наповнювалася реальним зм1стом, щоб тоталитаризм будь-якого колы ру в незалежтй Укра1ш був немождивим.

OcHOBHi результати дослщження, теоретичш висновки та практичш рекомендацп розкриваються у наступних працях досл!дника, сукуптсть яких i виноситься на захист:

Монография, 35ipHHK докумешчв, брошури:

1. Убити дракона (3 icTopiï Руху та нових партШ Украши). - К.: Либ^дь, 1993. - 200 с. (Рецензп: Сучасшсть. - 1994. - N 5; Bîctî з Украши. - 1993. -N 4 ; OcßiTa. - 1994. - 7 лют.).

2. Украша багатопартшна: програмш документи нових парт)й /МП "Пам'ятки Украши", Археограф1чна KOMtcia, 1н-т icTopiï Украши АН УРСР. Передмова; упорядкування О.Рараня. - К.: МП "Пам'ятки Украши", 1991,- 192 с. '

Передмова: "БагатопартШшсть на Украшк формувания, проблеми, перспективи". - С. 5-23 (Рецензия: Молода Галичина. - 1991. - 19 верес.).

3. Disintegration of the Soviet Union and the US Position on the Independence of Ukraine (CSIA Discussion Paper 95-09, Kennedy School of Government, Harvard University, August 1995). - 44 p. (Скорочений вариант: Розпад CPCP i украшське питания в полл-ищ США // Сучасшсть. - 1995. -N 4. - С. 70-80).

4. BiA створення Pyxy да багатолартшност! - К.: Знання, 1992. - 48 с. Роздали у монограф1ях, статт! в наукових зб)рниках:

5. "Перебудова" i розпад СРСР // Icropifl Украши: кове бачення: У 2 т. /ГШ ¡ред. В.А.Смол1я. - Т. 2 /В.Ф.Верстюк, О.В.Гарань, В.М.Даниленко та ш. - К/. Украша, 1996. - С. 408-428.

6. Дезштеграц)я СРСР i Украша: виклик для США // Украшська державшсть у XX стол1тт1 (¡сторико-полгголопчний анал1з) /Редкол.:

0.Дергачов (кер. авт. кол.), С.Бистрицький, О.Бший та in. - К.: Полпична думка, 1996. - С. 2G4-268.

7. 3 icTopii формування политичного спектра Украши (Л1Т0 1988 - л ¡то 1991 р.) // Украша XX ст.: проблему нацюнального вщродження /Редкол.:

1.С.Хм1ль (в1дн. ред.), В.С.Горак, О.М.Майборода, В.М.Ткаченко. - К.: Наук, думка, 1993. - С. 117-145.

8. Pyx i полп-ичш парти в умовах "патово! ситуаци" в Укра!н! (осшь 1990 -лпо 1991 pp.) // Quo vadis, Укра!но? Матер!али третьо! (зимово!) cecii М1Жнародно! школи украппстики (Ки!в, ачень 1992 р.) /Упоряд. та авт. вступ. стагп 1.1,Осташ. - Одеса: Маяк, 1992. - С. 146-157.

9. Початок дтлогу (про зарубшне укра'шознавство без упередженосп) // Минуле Укра!ни: вЦновлеш сторонки /Редкол.: 1.М.Хворостяний (голова), В.Ф.Верстюк, О.В.Гарань (вщп. секр.) та ¡н. - К.: Наук, думка, 1991. - С. 265275 (Реценз1я на кн.: Друг читача. - 1991. - 4 верес.) (Скорочений eapianT: Про заруб1жне укра'шознавство без упередженост1 // Фьчософська i соцюлопчна думка. - 1989. - N 10. - С. 78-80).

CTarri у наукових та суспьльно-пол!тичних часописах, тези допов1дей, рецензш

10. Between Russia and the West: Domestic Factors of Ukraine's Foreign Policy // The Harriman Review. - V. 9. - N 1 (Spring 1<Ш). - PP. 117-123 (англ. мовою).

11. М1ркук>чи над книгою Мирослава Прокопа // Сучасшсть. - 1995. -N 12. - С. 126-128. ion

12. IcTopifl Руху: концептуальш та вдеолопчш проблеми // Сучасшсть. -4 1994.-N 11. - С. 97-101.

13. Украша та Крим у росШсышх геополп-ичних концепщях // Пол1тична думка. - 1994. - N 3. - С. 93-97 (у ствавт. з А.Шевчуком, Я.Ковалем).

14. Нацюнал-комушэм та украшська револющя: романтика t , реальшеть // Сучасшсть. - 1994. - N 1. - С. 158-161.

15. Р.ц. на: Ukraine: Perestroika to Independence. By T.Kuzio and A.Wilson // Harvard Ukrainian Studies. - V.17. - N 3-4 (1993). - PP. 381-382 (англ. мовою).

16. Елп-и в icTopii Украши XX стор!ччя // Сучасшсть. - 1993. - N 12. -С. 78-82.

17. Polityka "Ruchu" wobec mniejszoäci narodowych w latach 1989-1991 U Oboz. - 1993. - N 27. - С. 135-140 (польськ. мовою).

18. Становления багатопартШносп // Украина посткомушстична: супереч-Hocri та перспективи соц1ально-пол1тичного розвитку (доповЦь експер-Tie). - (Полгсична думка. - 1993. - N 1). - С. 22-26 (у ствавт. з А.Б^лоусом, М.Пашковим, МТоменком).

19. Вивчення багчтопарт!йност1 в Укра1ш: пастки для дослшника // Респ. наук-практ. конф. "Виборча система i проблеми становления украшсько! держави". Тези доповщей та вист.утв 12-13 грудня 1992 р. - К.: Киш. ун-т, 1993. - Вип. 1. - С 27-28. .

20. Нова Украша - куди йти? (опитування експерт1в) // Фмософська i соцюлопчна думка. - 1992. - N 3. - С. 11-14.

21. Багатопарпйшсть на Укра5н1 стае реальшетю // Золота ворота. - 1991. -N 1. - С. 48-58.

22. HoBi napTil на полггичн1й сцеш Украши // 3ycTpi4i (Варшава). - 1991. -N2.-С. 29-33.

23. Погляд у минуле - для руху у майбутне // Кур'ер ЮНЕСКО. - 1990, травень. - С. 45-48 (у етйвавт. з Н.М.Яковенко).

24. Що таке Рух? Якою с политична палн-ра сучасно! Украши? // IcTopiH Украши в запитаннях i в!дпов»дях: Вип. 2. - К: Знания, 1990. - С. 38-46.

SUMMARY

Haran', O.V. Formation and Activity of the Political Opposition in Ukraine in 1989 - 1991. Thesis for Doctorate in History, speciality 07.00.01 - History of Ukraine, Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences, Kiev,

The dissertation is defended in the form of scientific report, summarizing 24 scientific publications, including the monograph. For the first time in Ukrainian historiography it deals with the history of Rukh (Popular Movement of Ukraine) and new parties of Ukraine in 1989-1991, their role in achieving independence of Ukraine, transformation of its political system. Based on new, original materials, the research covers main trends in the evolution of Rukh, its ideology and organizational structure, social and ethnic base, process of its differentiation and formation of new parties both within and outside Rukh. Thesis provides periodization of the formation of political opposition and principles of classification of political spectrum of Ukraine. The research analyzes the correlation between parliamentary and non-parliamentary forms of struggle of the opposition, its impact on the formation of national-communist wing within the Communist Party of Ukraine.

Гарань A.B. Становление и деятельность политической «позиции в Украине в 1989 - 1991 гг. Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины, Институт истории Украины Национальной Академии наук Украины, Киев,

Защищается диссертация в форме научного доклада, обобщающего 24 научные работы, включая монографию, в которых впервые в отечественной историографии проанализирована история Руха и новых партий Украины в 1989 - 1991 гг., их роль в достижении Украиной независимости, трансформации ее политической системы. На основе введенных в научный оборот оригинальных материалов освещаются основные тенденции в эволюции Руха, его идеологии и организационной структуры, социальной и национальной базы; проанализированы процессы дифференциации' и формирования на его основе новых партий, в том числе и за рамками самого Руха. Выделены этапы становления политической оппозиции, предложена классификация политического спектра Украины. Раскрыто соотношение между парламентской и внепарламентской формами борьбы оппозиции, ее воздействие на формирование национал-коммунистического крыла в КПУ.

Ключов! слова: политична опозицш, нацюнально-визвольний рух, нацюнально-демократичш сили, Народний Рух Украши (Pyx), Hoei гоштичш парти, "перебудова", демократизащя, П0л1тичний центр, вибори, Народна Рада, розпад СРСР. _

1996.

1996.