автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Становление и развитие исторического краеведения Правобережной Украины (Конец XVIII - первые десятилетия XX вв.).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Становление и развитие исторического краеведения Правобережной Украины (Конец XVIII - первые десятилетия XX вв.)."

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМЫ НАУК УКРА1НИ 1НСТИТУТ 1СТ0РН УКРА1НИ

РГБ ОД

На правах рукопису

I 7 0!'Т

БАЖЕНОВ ЛЕВ ВАСИЛЬОВИЧ

СТАНОВЛЕНИЯ I РОЗВИТОК 1СТОРИЧНОГО КРАСЗНАВСТВА ПРАВ0БЕРЕЖН01 УКРАШИ

(К!нець XVIII—перин десятиршчя XX ст.)

3

07.00.01^стор1я УираТни

Автореферат дисертацм на здобуття наукового ступеня доктора ¡сторичних наук

КиТв - 1996

Дисертафею с рукопис

Робота виконана в 1нститул ictopii УкраТни HAH УкраТни

Науковий консультант:

доктор ¡сторичних наук,

акадвм/к HAH УкраТни ТРОНЬКО Петра Тимофшович Офщшш опоненти:

доктор ¡сторичних наук, професор САРБЕЙ В1талш Григорович доктор ¡сторичних наук, професор КУРИЛО Володимир Михайлович доктор ¡сторичних наук, професор КРАВЕЦЬ Микола Миколайович

Пров|дна оргашзащя:

Волинський державний ушверситет ¡м. /leci УкраТнки Захист вшбудеться «п '

' СПИ ¡Л Fpj 1996 р. О /7год. на заслан

спец1ал!зованоТ ВченоТ ради Д.50.17Ч01 для захисту дисертацш в 1нстит> icTopiT УкраТни НацюнальноТ академн наук УкраТни (252001, КиТв, ву Грушевського, 4).

3 дисертац1€Ю можна ознайомитись у б|блютец! 1нституту icTopiT Украи НащональноТ академп наук УкраТни (252001, КиТв, вул. Грушевського, 4).

Автореферат роз! слано "¿J?" G.6 Г у СЛГС\ 199б р.

Вчений секретар спец1ал1зованоТ ВченоТ ради доктор ¡сторичних наук

H.A. Шип

Загальна характеристика роботи

Актуальшстъ теми доопдження. На фон: загального пщнесення краезнав-чого руху в контексл' державно!" розбудови й нацюнального вщродження незалежноТ УкраУни значного розвитку набуло ¡сторичне краезнавство. В украУнсьюй ¡сторюграфп виникла об'ективна необхщжсть, в|'дмовившись в!д застартих ¡деолопчних штамшв ! догм, всеб1чно розглянути, критично осмислити, шдсумувати увесь пройдений шлях ¡сторичним краезнавством, дати сучасну ана/птичну оцжку д|'яльност|' краезнавчих установ, товариств \ осередюв XIX - XX ст., творчоТ спадщини десятюв поколЫь тих нау-ковцт та аматор1в, як|" зв'язаж з репональними досл!дженнями ¡сторп УкраУни, повернути багатьох Тх ¡з забуття.

Так сталося, що на даний час найменш досл1джено в ¡сторичжй науц|' процес формування, витоки та в1хи ¡сторичного краезнавства ю'нця XVIII — перших десятир|'чь XX ст. в ареал1 ПравобережноУ УкраУни. До середини 90-х роюв XX ст. з ц1еУ проблеми не створено в зарубЬкжй та украУнськ|'й науковт лЬератур|" ж монографж, н|' значних синтетичних статей. МЫ< тим, у XIX — на початку XX ст. зросли як ¡жщатори й кершники краез-навчого руху, насамперед, дослщники минувшини земель Правобережжя КиУвщини, Болит й Под1лля, фундатори украУнського ¡сторичного краезнавства М.О. Максимович, В.Б. Антонович, М.С. Грушевський, 1.Я. Франко, П.П. Чубинський, М.Ф. Б!ляштський, 0.1. Левицький, М.П. Дашкевич, М.1. Петров, 1.М. Каманж, £.Й. Сщинський та ¡нш|' видатж вчеж. Вони ви-ховали плеяду краезнавцт, наукова праця яких нин|' здеб|'льшого мало-вщома. Не знайшли й доа належного висвшюння та об'ективних оцшок в ¡сторюграфп д!яльжсть на нив! ¡сторичного краезнавства ПравобережноУ УкраУни таких науково-громадських об'еднань \ формувань, як 1сторичне товариство Нестора-лтописця, КиУвське при духовж'й академГ|', Волинське та Под^ьське церковно-археолоп'чж товариства, Товариство досшдниюв Волиж, Ком\ая для опису губержй КиУвського учбового округу, гу-бернсью та епарх|'альж статистичж комтети, осередки при часописах "Киевская старина", киУвських, волинських I П0д1льських губернських та епарх|'альних "Ведомостей", при музеях, б|'блютеках, навчальних закладах. Тому актуальжсть ¡сторичного узагальнення полягае у комплексному показ! ус1Х краезнавчих центр|'в, колектиБ1В науковцш й аматор|'в на баз! введения в науковий аб\г нового фактичного матер!алу та встановлення ¡сторичноУ достовфност! й правди.

Актуальним для сучасноУ ¡сторичноУ науки е необхщжсть розробити загальну концепцто розвитку, аргументовану перюдизац1ю краезнавчого руху та ¡сторичного краезнавства, з'ясувати процес формування в його середовиш,! внутр1реп'ональноУ спец!ал!зацГ| на киевознавство, воли-нознавство \ подтлезнавство, розглянути Ух стльж та специфиж риси д1Яльност|', вичленувати в Ух табор1 науков: ¡сторико-краезнавч! течп \ школи, а також узагальнити набутий позитивний досвщ ю'нця XIX — перших десятирн XX ст. в галуз!' репональних досл1джень для прийдешжх поколшь науковцш ! краезнав^в.

Постановка ц1еТ проблеми актуал^уеться фактом з'ясування процесу зародження становления у XIX 1 в перил' десятирмчя XX ст. на приклад! ПравойережноТ УкраТни нацюнального ¡сторичного краезнавства, його м!сця I рол1 у протистоянн! роайсьюй та польсьюй ¡сторичжй науц1 за прюритетж позицп у вивченж минувшини даного репону.

В цтому, побудоване на основ! розроблених автором науково-обгрунтованих тдходт конкретне досл1дження дозволило поглибити знания про суть, зм|'ст 1 форми складного й недостатньо вивченого процесу розвитку краезнавчого руху та ¡сторичного краезнавства Правобе-режноТ УкраТни зазначеного перюду.

Предметом доондження е комплексне вивчення процесу становления розвитку ¡сторичного краезнавства в Правобережнж УкраТж юнця XVIII — перших десятирт XX ст., сптьних мЫ< собою в ¡сторико-географ|'чному, соц!ально-економ1чному ! культурному план! КиТвськоТ, ВолинськоТ 1 ПодтьськоТ губержй, у минулому так званого Пшденно-Зах|'дного краю. В даний час це просир КиТвськоТ, ЖитомирськоТ, ВолинськоТ, ВЫницькоТ, ХмельницькоТ й частково ТерношльськоТ, Черкась-коТ ОдеськоТ областей.

Об'ект досл'|Дження — комплекс документальних джерел, яю роз-кривають проблеми генезису ¡сторико-краезнавчих установ, товариств 1 осередю'в, багатюща творча спадщина вчених краезнавщв кжця XVIII — перших десятир1ч XX ст.

Хронолопчш меж'| доондження охоплюють юнець XVIII ст. (1793 р.) — з часу входження ПравобережноТ УкраТни п1д владу Рос и — перни десятирмчя XX ст. (до 1920 р.), коли в ход! визвольних змагань утвер-дилося започатковане ражше украТнське нацюнальне ¡сторичне крае-знавство, що створюе оптимально можливосп для розкриття уах аспект формуваиня I становления ¡сторичного краезнавства в контексп розвитку вггчизняноТ ¡сторичноТ науки.

Ступень науковоТ розробленосп проблеми не можна назвати за-довкльним. Доа ще не створено спец!альних робк, присвячених комплексному вивченню становления ! розвитку ¡сторичного краезнавства в Правобережжй УкраТж. Наявн! публжацм XIX — XX ст. з ¡сторюграфи проблеми носять здеб1льшого дов1дковий характер або т1ею чи ¡ншою м1рою стосуються таких по одинц!- локальних репож'в, як КиТвщина, Во-линь ! Под1лля.

Одним з перших, хто в УкраТж' ще наприк!нц|" XIX ст. обгрунтував по-няття "краезнавство" як науку \ виклав його суть, значения та мюце у житт! народу, започаткував його ¡стор!ограф|чне узагальнення на ма-тер^лах зах!дноукраТнських земель, був 1.Я. Франко. Такою ¡сторю-граф!чною працею вченого стала велика стаття Талицьке краезнавство" (1892 р.)1. В жй автор вказав понад 200 краезнавчих праць, як'| стосують-

1. Франко 1.Я. Галицьке краезнавство. //1.Я. Франко. Твори у 50-ти томах. - К., 1986. - Т.46. - Кн.2. - С. 116-150.

ся цього репону й частково Волин! та Под|'лля, назвав 320 украУнських, роайських, подтьських i ымецьких дослщниюв крага, подав nepiui анал|'тичн|" характеристики Ух творчостК1

Протягом другоТ лоловини XIX — на початку XX ст. ц(кав! спостереження й факти щодо д1Яльност|" краезнавчих установ i товариств ПравобережноТ УкраТни, деяю ¡сторюграфшн! оцшки науковоТ npaui вчених i аматорш КиТвщини, Волин! й Подтля висловили у критичних статтях, рецензжх, у некрологах фундатори краезнавчого руху та ¡сторико-регганальних дослщжень В.Б. Антонович2, М.С. Грушевський3, 0.1. Левицький4, М.Ф. Бшяшшський5, 6.Й. Сщинський6, O.A. Фотинський7 та ¡нш!. Заслуга 1.Я. Франка, В.Б. Антоновича, Тх послщовнию'в полягала в тому, що вони прагнули захистити в публтацшх народжуване украТнське ¡сторичне краезнавство в1д намагання польськоТ ¡сторичноТ науки зайняти пргари-тетне м|'сце у краезнавчих дос/ндженнях ПравобережноТ УкраТни, гостро викривали и спроби на hhbi краезнавства виправдати панування колиш-ньоТ Реч1 ПосполитоТ на цих землях8. Даний аспект використано i значно доповнено новими матер1алами в дисертацшному дослужены (див. дис.: с. 17-18, 118-120, 214-249).

Ильки на 20-ti' роки XX ст. припадають спроби певною Mipora прослщкувати генезис ¡сторичного краезнавства в окремих регюнах ПравобережноТ УкраТни. За Мц1ативою М.С. Грушевського це здгёснили на

1. Грабовецький В.В. 1сторико-краезнавч1 погляди 1вана Франка в його пращ' Талицьке краезнавство". //IV республ. наукова конф. з ¡сторичного краезнавства: Тези доп. i повщ.—К., 1989.—С. 64-65.

2. Антонович В.Б. Монографии по истории Западной и Юго-Западной России.—К., 1885.—Т. I,—135 е.; Його ж. — Д-р Антоний И. Исторические рассказы. //Киев. Старина.-1882.-№9.-С. 150-152.

3. Грушевський М.С. Пам'ял Володимира Антоновича. //Львт. Наук. в1'сник,—1908,—№4; Його ж.-Микола Дашкевич. //Зап. НТШ.- 1908,- Т. 81; Його ж.-Пам'ял Никандра Молчановського. //Зап. НТШ.—1907.—Т. 75.

4. Левицкий О. Волынский историко-археологический сборник. //Киев, старина. -1901.-№ 11.-С. 95-109.

5. Беляшевский Н.Ф. О деятельности Общества исследователей Волыни. //Археологическая летопись Южной Росии.-К., 1903.—№1.

6. Сецинский Е. Профессор Владимир Бонифатиевич Антонович. //Труды Подольского церк. историко-археолог. общества.—Каменец-Подольский, 1911.—Вип. XI.-С. 401-404.

7. Фотинский O.A. Очерк истории учреждения Общества исследователей Волыни. //Труды общества исследователей Волыни.—Житомир, 1902.—Вип. 1.—С. 1-15.

8. Антонович В. Польско-русские отношения XVII в. в современной польской призме. //Киев. Старина.—1885,—№5.—С. 44-78.

приклад( Подтля й Волиж С..Й. Сщинський' та B.I. Гнатюк2, яю схематично гидсумували розвиток краезнавства за 1914-1924 роки. У перше ж в ¡сторюграфп оприлюднив короткий план-огляд дюльност! польських, росжських i украТнських науковц1в й аматор'т по дослщженню краю за попередш 125 рокш В.Д. Отамановський у ôpomypi "Краезнавства на ПодтлГ'3. Дании вщрЬок часу здобуткт краезнавства в Правобережнш УкраТж описав у б1блюграф1Чному план|' Ф.П. Максименко4.

ГНдготовча робота по створенню узагальнюючих' праць з ¡сropiï краезнавства в УкраТж була перервана у ЗО-tî роки репрестми проти науковоТ ¡нтел1генцн. Цю прогалину в ¡сторюграфм прагнули по Mipi мож-ливосп заповнити вчеж укражськоТ д1аспори 30-50-х роюв, KOTpi буян позбавлеж ¡деолопчного пресингу сталжщини, могли втьж'ше й Bce6î4-hime трактувати tï чи ¡нш1 поди на ¡сторичжй Батью'вщинк У цьому кон-TeKCTÎ безумовний ¡нтерес мають нарис Д. I. Дорошенка "Розвиток науки украТнознавства у XIX — на початку XX ст."5, поабник В.Ю. Очинськогс "Вступ до украТнського краезнавства"6, стаття львшського ¡сторика 1.П. Крип'якевича в "Записках НТШ" з нагоди 50-р1ччя науковоТ дЫльност е.Й. С|'цинського, в яюй розглянут! головн! В1хи розвитку подтлезнавства7.

В|'дродження краезнавчого руху та ¡сторичного краезнавства е УкраТж припадае на другу половину XX ст. ¡, насамперед,, на 60-70-tî роки в зв'язку з написаниям i виданням т'д науково-методичним кертниц-твом 1нституту icTopiï УкраТни (¡нщшор i Голова головноТ редколегп ака-дем|'к П.Т. Тронько) 26-ти tomhoï "IcTopiï mîct i cm УкраТнськоУ PCP". У творенн! цього дгйсно всенародного видання брало участь понад 100 ти-сяч громадян причетних до краезнавства8, в тому числ1 й автор дисерта-

1. Сщинський G. Наукова робота в Кам'янц/ на Подшлга за останнс десятил1ття (1914-1924 pp.). //Укража.-К., 1926 - Кн.1.-С. 172-173.

2. Гнатюк В. Наукова праця на Волиж в 1914-1924 pp. //УкраТна,-1926.—Кн. 2-3.—С. 223-229.

3. Отамановський В.Д. Краезнавство на Подали Найближч1 його зав-дання та потреби в краезнавш'й робот! Кабжету виучування Подьпля,-Вжниця, 1926.- 13 с.

4. Максименко Ф.П. Матер|'али до краезнавчоТ б!блюграфп УкраТни 1847-1929.—К., 1930.-198 с.

5. УкраТнська культура. ЛекцП' за ред. Дмитра Антоновича. (Упоряд. C.B. Ульяновська).—К.: Либщь, 1993.-С. 26-39.

6. Очинський В. Вступ до украТнського краезнавства.-Прага, 1937.128 с.

7. Крип'якевич !.П. П'ятдесятилптя науковоТ npayi Ефима Сщшського //Зап. HTUJ.—Львш, 1931.—Т.151.—С. 217-223.

8. Тронько П.Т. Летопись дружбы и братства. /Из опыта созданж "Истории городов и сел Укр. ССР" в 26-ти томах.—К.: Наукова думка 1981.-126 с.

цжного дослщження. Воно спонукало не ттьки розробку конкретно ре-пональноТ ¡CTopi'í, але й викликало потребу ¡сторюграф!чного осмислен-ня рол1 ¡сторичного краезнавства в научи Внаслщок цього при 1нститут1 ¡CTopi'í УкраТ'ни була захищена 1979 року А.М. Аббасовим кандидатська дисертац|'я, присвячена icTopiV краезнавства на ПолтавщинР та опублжо-вана стаття "Ochobhí етапи розвитку в1тчизняного краезнавства"2. Проте з-за упередженого ставлення радянськоТ ¡сторичноТ науки до д|'яльност1 на hhbí краезнавства вчених i аматор1в XIX — першоТ половини XX ст. почин А.М. Аббасова не набрав поширення.

Позитивну роль у зрушенш з м1сця проблеми щодо створення спе-цшльних лраць з ¡CTopíí становления юторичного краезнавства, в тому числ1 й на Правобережной УкраТж, вадграло реформування ¡сторичноТ науки у переддень i в час розбудови украТнськоТ державност!, а також поява наукового ¡нтересу з боку вчених ¡ аматорш. Така защ'кавлежсть p¡3HOMaH¡THHMH аспектами ¡cTopiT краезнавчого життя та формами i методами регюнальних дослщжень у першу чергу XIX i на початку XX ст. виявилася в численних доповщях i повщомленнях, виголошених на I— VII ВсеукраТнських (1980-1995 рр.), I—XI Под1льських (1965-1995 рр.), I—XV В1нницьких (1983-1996 рр.), Волинських (1985-1996 рр.), Острозьких (1990-1996 рр.) та ряду ¡нших м^жнародних (м. Кам'янець-Подкпьський — 1992, 1994 рр., м. Луцьк - 1994 р., м. Ьяслав - 1994 р., м. Полонне -1995 рр. тощо), республ1'канських, репональних та обласних ¡сторико-краезнавчих конференщ'ях i симпоз|'умах, що систематично проводяться у bcíx областях ПравобережноТ УкраТни. На цих наукових форумах опри-люднили розвщки з р1зних питань розвитку ¡сторичного краезнавства у XIX — на початку XX ст. на Подмл! Л.В. Баженов, I. С. Винокур (м. Кам'янець-Подтьський), С.К. Гуменюк (м. Хмельницький), М.М. Кравець, А.К. Лисий (м. Вжниця), А.Л. ЗЫченко, C.I. Кот (м. КиТв) й íh., на, Волин|" — М.Ю. Костриця (м. Житомир), М.П. Ковальський, А.О. Хведась (м. OcTpir), Г.В. Бондаренко, О.Г. Михайлгак, В.О. Кудь (м. Луцьк) та ¡н. (Див. дис.: с. 28-31).

Ус! ц1 публжацм p¡3h¡ за профеайним р^внем виконання, за своТм 3MÍCTOM е лише спробою постановки науковоТ проблеми в галуз! ¡сторичного краезнавства. Не вщзначаються багатством фактичного матер1алу i теоретичних викладок, не претендують на роль глибокого i вичерпного дослщження. Натом!сть ними пщготовлено тдгрунтя для створення ди-сертащ'йних po6¡t, узагальнюючих монографж ¡ поабниюв. Таким прикладом можуть слугувати захисти в 1нститут1 УкраТни HAH УкраТни кан-дидатських дисертацж Л.Г. 1вановою "Ochobhí напрями в дослщженж icropiT ПравобережноТ УкраТни в радянсьюй ¡сторюграфм" (1988 р.),

1. Аббасов A.M. Становление и развитие исторического краеведения Полтавщины от зарождения до наших дней. Канд. дис.—К., 1979.— 183 с.

2. УкраТнський ¡сторичний журнал (У1Ж).-1969,—2.-С. 115-121.

представниками науковсм школи академка П.Т. Тронька Т.Ф. Григор'евою "Становления i розвиток краезнавства на П1вдж Укра'жи (60-tî p. XVIII ст. - 60-tï p. XIX ст." (1991 p.) i B.C. Прокопчуком "Розвиток краезнавства на Подтл1" (1994 р.). Остання дисертащ'я, що 1995 року видана монографию1, обмежуеться територ|'ею CxiflHoro Под/лля (Вшницька i Хмельницька област1), охоплюе перюд з другоТ половини XIX — до початку 90-х poKiß XX ст. i з допомогою широкого використання арх1вних матерюлт розкривае численж малов1дом1 факти i подп розвитку краез-навчого руху.

Важливою под1ею в науковому життя У кражи став вих1д з друку 1994 року каттально'| книги "Подмля: ¡сторико-етнограф1'чне досл1дження"2. В цьому академмному виданж, створеному колективом aeTopie у склад1 38 вчених шд кер1вництвом 1нституту мистецтвознавства, фольклору i ет-нологм ¡м. М.Т. Рильського HAH УкраТни, подано вартий уваги нарис ¡сторико-краезнавчого та регюнально-етнограф|'чного вивчення Захщного i Сх|'дного Под|'лля лротягом XIX—XX ст. (автори А.П. Пономарьов, Н.С. Стаценко).

Для зрозумжня рол1 сучасного краезнавства в науковому та сусш'ль-но-полЬичному житп Укражсько'/ держави, з'ясування ¡сторюграф1чних OUÎHOK окремих явищ i факт1в з його ¡CTopiï щодо Кжвщини, Волиж й Подшля неперес|'чне значения мае поява заснованих на hobi'thIx методо-лопчних засадах i на великому архтному матер|'ал!" фундаментальних праць- "1сторичне краезнавство в Укражськж PCP"3, "Репресоване краез-навство. (20-30-i роки)"4; П.Т. Тронька "Краезнавство у вщродженж ду-XOBHOCTÎ та культури"5; вщновлеж т'сля 1930 року видання науково-популярного журналу "Краезнавство", шсля 1920 року — "Праць Жито-мирського науково-краезнавчого Товариства досл1дник1в Волиж"6 й ¡н.

' Отже, анал13 основних здобуткт у вивченж ¡сторичного краезнавства в Правобережжй УкраТж з юнця XVIII — у nepuii десятир!ччя XX ст. ло-казуе, що понад стор1чною науковою працею ¡сториюв хоча й було опуб-

1. Прокопчук В. Краезнавство на ПодтлЬ icTopis й сучасжсть.—К.: PiflHHH край, 1995.-203 с. ,

2. Подтля: 1сторико-етнограф1чне дослщження. (Артюх Л.Ф., Балу-шок В.Г. та ¡н.).-К.: Вид-во НКЦ "Доля", 1994.-504 с.

3. 1сторичне краезнавство в Украшсьюй PCP. (Тронько П.Т., Горбик

B.О. та ¡н.).—К.: Наукова думка, 1989.-240 с.

4. Репресоване краезнавство. (20-30-i роки). (Бабенко Л.Д., {эабенко

C.С., Тронько П.Т. та ¡н.).-К.: Рщний край, 1991.-478 с.

5. Тронько П.Т. Краезнавство у вщродженж духовносп та культура досв1д, проблеми, перспективи. К.: Р1дний край, 1994,— 108 с.

6. Велика Волинь. Прац| Житомирського науково-краезнавчого Товариства досл|'дниюв Волиж. (Гол. ред.: М.Ю. Костриця).—Житомир, 1994.-Т.15.-188 с.

лжовано чимало корисних розв1док й вироблено певж методологии! тдходи, проте так i не створено узагальнюючих дисертацтних i моно-граф!чних дослщжень, яж б розглянули i синтезували етапи краезнавчого життя та регганального вивчення на npocTopi земель КиУвщини, Волиж й Под1лля. Водночас виявилося, що найкраще в Правобережнж УкраУж !сторюграф1чно дос/п'джено краезнавство Под1лля та Волинь й навпаки — КиУвщина. Заповнити виявлеж прогалини на тл! ¡сторичного краезнавства, ¡сторюграф!чно об'еднати краезнавчий pyx ycix земель ПравобережноУ УкраУни покликане виконане дисертац!йне дооидження.

Мета i завданнп роботи. Автор пересл(дував мету досл1дити пере-думови, обставини i законом1рност|' генезису ¡сторичного краезнавства ПравобережноТ УкраУни, формування його науковоТ та репональиоТ спе-ц|ал1зац1Т, процес становления краезнавчих ¡нституцж, Ух ¡нфраструктуру, оргажзащйн!, методолопчж засади дшльносп, ¡сторюграф!чно осмислити i узагальнити творчий доробок поколшь учених й аматорт КиУвщини, Болит та Подтля, вичленити з-noMiK них науков1 традицп, напрями i шко-ли, повернути в сучасну ¡сторичну науку замовчуваж ¡мена подвижниюв краезнавства к!нця XVIII — перших десятир|'ч XX ст. Головною метою ди-сертац|'йного пошуку е аргументований показ зародження й утвердження в окресленому репож украУнського нацюнального ¡сторичного краезнавства та його npoTHflii' владним i офщжним науковим ведомствам росшського самодержавства.

В|'дпов|'дно до поставлено-!- мети висуваються наступи! дослщницьк! завдання:

— концептуально обгрунтувати необхщжсть та методолопчж основи конкретнонсторичного аналЬу проблем ¡сторичного краезнавства в Правобережий УкраУн!;

— показати формування джерельноУ бази ¡сторичного краезнавства на основ! анал!зу д1яльност!- КиУвськоУ, Льв!всько-1, польських KOMicm для розгляду давн!х акт!в, археограф!чних комюй Волин! й Подтля та Ух роль у розгортанн! ¡сторико-регюнальних досл!-джень;

— розглянути процес утворення i д^льносп краезнавчих установ, то-вариств, осередк!в та Ух внесок в ¡сторико-краезнавч! досл!дження, популяризацию матер(альноУ й духовноТ культури, в пам'яткоохоронну справу ПравобережноУ УкраУни.

— проанал!зувати роль часопиав (киТвсью, волинськ! й подтьсью гу-бернсью та епархгальж "Ведомости"), журналу "Киевская старина" у розгортанн!- краезнавчого руху i регюнальних дослщжень;

— з'ясувати позицм, мюце, роль роайських i польських наукових установ й товариств у краезнавчому pyci та репональному вивченн!- ПравобережноУ УкраУни, поступове утвердження в ньому украУнського нацюнального ¡сторичного краезнавства;

— просл|'дкувати процес формування у XIX — на початку XX ст. вузькопроф!льноУ спефал|'зацП- краезнавчого руху та репональних досл!-д-

жень, обгрунтувати подт на киевознавство, волинознавство |' подтлезнавство, Тх сшльж й специфнж риси, м1сце в ¡сторичнш науц|';

— розкрити роль I значения в краезнавчому рус! й репональних дослщженнях ПравобережноТ УкраТни другоТ половини XIX — на початку XX ст. польських (Варшавська, Крак|'вська. Львтська й ¡н.), роа'йських та украТнських (КиУвська В.Б. Антоновича; М.С. Грушевського та ¡н.) ¡сто-ричних шкт, вид1лити таю ж у середовищ/ вчених ! аматорГв Волиж та Подтля;

— висв1тлити життевий шлях, громадську 1 наукову д1яльжсть провщних, а також ниж маловщових дослщникт I краезнавцт, ¡сторю-граф!чно осмислити Ух наукову спадщину;

— як лопчне завершения процесу становления ¡сторичного краез-навства та його украТжзацм розглянути уа' складносп й протир1ччя д1яль-носл академ1чних |' вузтських заклад|в, краезнавчих товариств та осе-редю'в КиУвщини, Волиж й Подтля в период визвольних змагань 19171920 рр.

Теоретико-методолопчною основою дисертацжного дослщженння е принципи науковосл, ¡сторизму, прюритету фаютв, конкретно'!' ¡стини, загальнолюдських цшностей, ш,о визнагаться представниками рЬних нау-кових шкт та напрямт.

При аналЫ джерел, подж I явищ в робот1 оргажчно поеднаш пор|'в-няльно-юторичний, економто-демографмний, ¡сторико-статистичний, проблемно-соцюлопчний методи досл!дження, як! дозволили зджснити профеайний 1 об'ективний системний показ усього комплексу ¡сторичного краезнавства в Правобережнш УкраУн! зазначеного периоду.

Джерельну базу досл}дження склали документи I матер!али 153 фонд|'в 10-ти державних арх1в1в, фондосховищ музеУв й б|блютек УкраУни та РосП', переважна бмышсть яких ниж маловщома або вперше увжшла в науковий 061г. 3-пом(ж них особливо цжними е опрацьоваж й викорисТаж дисертантом документи 50-ти фондт Центрального державного ¡сторичного архту УкраУни у м. Киев'| (ЦД1А УкраУни), котр1 характеризують дтльжсть на Правобережж! науково-краезнавчих установ, товариств I осередюв, а також таких пров|'дних оргажзаторш краезнавчого руху й ¡сторико-репональних досл!джень, як В.Б. Антонович (ф. 832), М.С. Гру-шевський (ф. 1235), 0.1. Левицький (ф. 1143), 1.М. Камажн (ф. 237) й ¡н. Саме у фонд1 "Грушевських", наприклад, автору вдалося виявити 1 опри-люднити дос|' не вщомий факт про листування на грунт! краезнавства м|'ж под|'льським ¡сториком Е.Й. Сщинським I М.С. Грушевським протягом 1891-1927 роюв. Таким же чином дисертант увт у науковий об!г матерели 427 церковно-параф|'яльних лггопист фонду "Волинського церковно-археолопчного товариства" (ф. 2205). Ц1 лгтописи, що складалися у вах поваах ВолинськоУ губернп на злам! XIX — XX ст. за заеданиям краезнавчого товариства, стали важливим реультатом м:'сцевих репональних досл^джень та цжним ¡сторичним джерел ом.

Про краезнавчмй pyx початку XX ст., особливо в роки громадянськоТ вшни 1918-1920 pp., у дисертаци" використано матер!али Центрального державного apxiey вищих оргаж'в влади УкраТ'ни (ЦДВО УкраТ'ни) й, на-самперед, фонду "Народний ком!сар!ат УкраУни" (ф. 166). Багатий фак-тичний матер1ал на репональному piBHi почерпнуто у державних apxieax ВжницькоУ, ЖитомирськоУ, Р!вненськоТ, ХмельницькоТ' областей. Прюри-тетне значения тут мають цжн! добором документе про краезнавчий рух у XIX — перш! десятирнчя XX ст. фонди "£.Й. Сщинський" {ф. Р-3333), "Под!льський епарх1альний ¡сторико-статистичний комитет (ф. 832 ) та mini Кам'янець-Под!льськоУ ф1лм Хмельницького, "Г.Г. Бр!лжг" (ф. Р-5257), "Под^льський губернський в!дд!л народноУ ocbi'th" (ф. 254} Вжницького, "Ф.Р. Штейнгель" (ф. 366), "Я. Гофман" (ф. 160) Р!вненського облдержарх!в1в. Певну варткть мають донесения агентт i чиновник1В департаменту полщп про д!яльн!сть в УкраУж наукових това-риств, учених та краезиавщв, що збер1гаються в Центральному державному apxi'Bi РосжськоУ Федераци у MockbI {ф. 102). У дисертаци широко використаж матер ¡ал и бюграфж, рукописи праць багатьох науковщ'в, що мютяться в 1нститут! рукопису Центрально'!' науковоТ б!блютеки НАН УкраТни у м. Киев! (ф. I, X).

Важливу основу джерельноТ бази дисертаци склали опубл|'коваш ста-тути, протоколи заадань, акти, звгги й iHUii документи д!яльносп в Правобережий УкраУж краезнавчих товариств, иузеУв, apxiBtB i б1блютек, видан! останшми плани, програми, археограф!чж зб!рки, науков! записки, л!тописи з icTopi'i краю. Суттеве М1сце у досл!дженн|' пос!ли матер|'али пер!одичних видань. Використано у дисертаци стагп й повщомлення 28 найменувань журнал!в, 20 газет, що виходили у XIX — XX ст. роайською, украТнською i польською мовами. В центр! уваги автора 6у-ли публ|'кац!У журналу "Киевская старина", часопиа'в киУвських, во-линських i под|'льських губернських та епарх!альних "Ведомостей", "Православная Подолия", "Волынь" й ¡нших, в яких, не дивлячись на суб'ектив|'зм у висвггленж сусп1льно-пол!тичного i культурного життя, добре переданий колорит дослдокуваноТ епохи i сконцентровано найб!льше цтавих й, почасти, маловщомих факт про ¡сторичне краез-навство. В цьому контекст! особливий пласт джерел становлять спогади, листи, критичн! записки д!яч!в i очевидщ'в краезнавчого руху на КиУвщиж, Волин! й Под!лл|'.

Отже, використан! автором рЬномаштн! джерела дозволяють дати вичерпну вщповщь на поставлен!' завдання.

Наукова новизна досл^ження. Особистий внесок автора дисерта-ц!йноУ роботи визначаеться тим, що в ж'й уперше в украУнськж та за-руб1жн!Й ¡сторюграф!У поставлена i комплексно розглянута важлива наукова проблема - становления i розвиток ¡сторичного краезнавства Пра-вобережноУ УкраУни к!нця XIX - у перил' десятир|'ччя XX ст. Базуючись на рЬномажтних методах наукового пошуку, в робот! вперше розроблена

перюдизащя краезнавчого руху та ¡сторичного краезнавства в дослщжу-ваному perioHi, а також уперше в ¡сторичнж науц! найб!лыи широко ! повно розглянуто й систематизовано процес формуваиня i Д1яльн1сть у друпй половин! XIX - на початку XX ст. ycix краезнавчих установ, то-вариств та осередюв, проанал!зовано напрями та 3MicT 'ix ¡сторико-краезнавчих досл'|Джень. Одночасно автором проведена значна робота по бюграфиному та ¡сторюграфмному вивченню життя i творчосН близько 1000 науковщ'в ! аматорт ПравобережноТ УкраУни, опубл|'ковано понад 800 бюб!блюграф1чних доводок i нариа'в про них, що дозволило багатьох науково реаб!л!тувати, повернути ¡з забуття, в!ддати належне подвижниц-тву на нив1 ¡сторичноУ науки та краезнавства.

Особистий внесок автора в розробку даноТ проблеми полягае i в niflxofli до Ti досл1дження: BiflMOBi в!д традищйних штамтв та партмних схем, прагненн1 об'ективного зображення процеа'в у краезнавчому pyci та ¡сторичному краезнавств! на фон! загального розвитку сустльства.

На захист виносяться наступи) положения:

1. Наприк1нц1 XVIII - у перилй половиж XIX ст. на тл1 бурхливого розвитку ¡сторичноУ науки в УкраУж ттьки започатковуються науков! засади загального i в його склад! ¡сторичного краезнавства. В репональних досл|'дженнях переважали етнограф|'я, фольклористика, статистика, география, ¡стор!я. Заняття краезнавством було далеким в!д профеайного р!вня, майже не п!дтримувалося академ!чною наукою.

2. У перш!й половин! XIX ст. в ¡сторико-краезнавчих досл!дженнях ПравобережноУ УкраУни дом!нували польськ! науков! установи i това-риства, як! у численних працях з минувшини краю виправдовували пану-вання на цж земл! колишньоУ Реш' ПосполитоУ. В Ух нетрях з 30-х рок!в XIX ст. окреслилися табори науковщв: "правиця", що розглядала Право-бережжя як суто польське, "центр", котрий шукав компром1су на свою користь мок Польщею i УкраУною, та "лтиця", демократичне крило, яке визнавало ¡снування украУнськоУ нацП' ! виступала за т!сне ствроб^ництво М1ж обома народами. Вони вплинули на формування ¡деолоп'чних засад ВаршавськоУ, КракшськоУ. ЛьвшськоУ та ¡нших польських ¡сторичних шк!л.

3. nifl впливом подвижництва i праць д!яч!в нацюнального вадрод-ження Т.Г. Шевченка, П.О. Кул!ша, М.О. Максимовича, С. В. Руданського, А.П. Свидницького й ¡нших у середин! XIX ст. закладено шдгрунтя становления та демокритизаци украУнського ¡сторичного краезнавства.

4. Протягом другоУ половини XIX ст. краезнавчий рух в Правобереж-Н|'й УкраУш набрав значного поширення, оргажзованосп, спрямованост!-, видавничоУ активносп й профеайного визнання за'вдяки створенню й д!яльност|" КиУвськоУ Археограф!чноУ KOMici'i (з 1843 р.), Под!льського епархюльного ¡сторико-статистичного ком1тету (з 1865 р.), церковно-археолопчних товариств при КиУвсьюй духовжй академп (з 1872 р.) та у Житомир! (з 1894 р.), ГНеденно-Захщного в!дд|'лу рос|'йського Гео-графжного товариства (1873-1876 pp.), 1сторичного товариства Нестора-

л1тописця (з 1873 р.), Наукового товариства ¡м. Тараса Шевченка (з 1893 р.), губернських Статистичних комггетш та численних м!сцевих осередк!в. Саме вони стали фундаторами музеУв, apxieie, б!блютек, пам'яткоохоронноТ справи, створили археографмну базу ¡сторичноТ науки, виховали плеяду вчених i краезнавщ'в.

5. Значного пожвавлення в краезначному pyci та репональних досл1дженнях викликали ш'дготовка i проведения урочистостей з нагоди 100-р!ччя входження ПравобережноТ УкраУни пщ владу PociV, 900-р!ччя ВолинськоУ й 100-р|'ччя Под^льськоУ православно! епарх!й.

6. За безпосередньою участю видатного оргажзатора краезнавчого руху i репональних досл1джень В.Б. Антоновича в друпй половин! XIX -на початку XX ст. сформувалися КиУвська, Волинська i Подтьська нау-Kosi ¡сторичн! школи краезнавчого спрямування, вщбулася фахова спе-ц1ал1зац1я вчених i аматорт ПравобережноТ УкраТни на киевознавцт, во-линознавц1в i подмлезнавф'в.

7. В результат! науковоТ праф на грунт! вивчення минувшини Право-бережжя М.П. Драгоманова, В.Б. Антоновича, М.С. Грушевського, П.П. Чубинського й ¡нших д!яч!в нацюнальноТ культури та визвольного руху тут утверднлося укра'/нське ¡сторичне краезнавство, яке на початку XX ст. зайняло прюритетж позицн у досл1дженж КиТвщини, Волиж й Подтля поршняно з роайською ¡сторичною наукою.

8. На початку XX ст. краезнавчий рух ПравобережноТ УкраТни характеризуемся виникненням науково-громадських об'еднань нового типу, що прагнули перетворитися в Macoei широкопроф!льн! оргаж'заци. До таких належали багатогалузев! й представницью Товариство досл1дник1в Волиж (з 1900 р.), Под1льське церковне 1сторико-археолоп'чне товариство (з 1903 р.), УкраТнське наукове товариство (з 1909 р.) та ¡нцл. Вони знахо-дилися ш'д впливом нацюнально-визвольного руху i в його склад! това-риств "ПросвЬа" (з 1906 р.).

9. Подальша украТжзафя ¡сторичного краезнавства на КиУвщиж, Волин! й Подьлл! пов'язана з визвольними змаганнями в УкраТн! 1917-1920 pp., дтльжстю УкраТнськоТ академп наук {з 1918 р.), украТнських дер-жавних ун!верситет!в (з 1918 р.), оргажзатор!в краезнавчого руху М.С. Грушевського, I.I. Опенка, Д.|. Дорошенка, М.Ф. Б|ляш!вськаго. £.Й. Сщинського та ¡нших провщних полггичних Д1ячгв та вчених. У цей перюд краезнавство знаходиться в авангард! нацюнального вщродження, широко впроваджуеться в систему осеЬи та культури УкраТни.

Теоретичне i практичне значения дисертацн визначаеться новизною i комплексним шдходом по досл!дженню даноТ проблеми. IT розроб-ка сприятиме подальшому становлению правдивоТ концепфТ ¡сторичного краезнавства кшця XVIII — перших десятир1ч XX ст., у визначенн! його мюця i рол! в систем! вггчизняноУ ¡сторичноУ науки.

Фактичний матер!ал, узагальнення i висновки, що мютяться в дисертацн, можуть бути використаж у подальших наукових розробках при

ш'дготовц! спе^альних праць з ¡сторп УкраУни, вуз!вських i ишльних п!дручник1в, поабникш з ¡сторичного краезнавства, при викладанн! цього предмету в закладах освпи. Матер!али дисертацп слугуватимуть п!дгрун-тям для оргажзацп на КиУвщиж, Волин! й Подтл! та сумЬкних регюнах республжи науково-досждноУ, пошуковоУ, популяризаторськоУ роботи в галуз! краезнавства, у д1яльност1 ¡сторичних товариств, музеУв, краезнав-чих в|ддтш б1блютек та ¡нших культурно-осв!тн!х й наукових установ.

Суспьльна значимкггь дисертацп полягае також у можливост! активно використати систематизований в жй позитивний досвщ для розгортання сучасного краезнавчого руху та вдосконалення його оргажзацжних, наукових форм i метод!в дюльносп.

Ртень популяризацн, апробац'ш i публ1кац')я результат npaifi. Тема дисертацп е частиною загальноУ комплексно'!' проблеми (нституту icTopiy УкраУни HAH УкраУни. OcHOBHi положения i результати дослщжен-ня допов1далися i обговорювалися на заа'даннях кафедр ¡CTopii УкраУни та всесв|'тньоУ icTopii Кам'янець-Подтьського державного педагопчного ¡нституту, у в1дд|л! репональних проблем ¡сторп УкраУни 1нституту icTopi'i УкраУни. Теоретичж узагальнення i фактичний матер!ал, що м!стяться у дисертацп, знайшли воображения в опублкованих двох авторських наукових монограф|'ях, в поа'бниках, брошурах, статтях, загальним обсягом до 70.0 др. аркуш!в. Загальна концепцт досл!дження, його окрем! ас-пекти апробовувалися на 46-ти наукових конференцЫх, у тому числ1 на 5-ти ВсеукраУнських (1980-1995 рр.), 8-ми Подтьських (1968-1995 рр.), 12-ти Вшницьких (1983-1995 рр.), 5-ти м1жнародних (1991-1995 рр.), 6-ти Волинських (1985-1996 рр.), 2-х Острозьких (1992-1995 рр.) та ¡нших репональних i тематичних форумах з ¡старинного краезнавства.

Матер|'али дисертацп та монографий уже активно впроваджуються при т'дготовц! курсових, дипломних робгг i кандидатських дисертац|'й, в практику викладання лекцж, ceMiHapiß з ¡сторичного краезнавства, на-самперед, у Кам'янець-Подтьському державному педагопчному ¡нститут! та ¡нших вузах областей ПравобережноУ УкраУни, при проведены мето-дичних ceMiHapiß з краезнавства Хмельницьким обласним ¡нститутом удо-сконалення вчител|'в i використовуються в д!яльност1 музеУв та б!бл!отек цього региону.

Короткий 3MicT дисертацп

Структура дисертацп вщповщае Meii та завданням праф. Вона складаеться 3i вступу, трьох роздЫв, висновюв, перелку джерел i л!те-ратури. Обсяг тексту без додатюв 350 стор.

У BCTyni обгрунтована актуальн)'сть дослщження, визначеж його предмет, хронолопчж меж!, сформульоваж мета, завдання i положения, ш,о виносятся на захист, методолопчж й методичж засади, розглянута

¡сторюграф!я, проанал1зован! джерела, вказано на наукову новизну та практичне значения дисертац!У.

Перший розд'ш — "Формування становления 1сторичного краез-навства в Правобережнж УкраУн! наприю'нц! XVIII — на початку XX ст." — розкривае науков1 проблеми, синтезуе I з'ясовуе основн! законом1рност!, процес розвитку краезнавчого руху, створення I Д(яльн1сть його установ, товариств й осередю'в, спрямоважсть ¡сторико-репональних та архео-граф1чних пошуюв, досл1джень, публ1кац!й учених I аматор!в у контекс^ соц1ально-економ|'чного, полггичного й культурного життя УкраУни.

У параграф! першому — "Витоки ¡сторичного краезнавства (к!нець XVIII — середина XIX ст.)" — на конкретному материал!' анал|'зуеться дшльжсть таких перших краезнавчих центр!в, котр! розпочали репо-нальн! досл!дження, як гурток 20-30-х роюв XIX ст. учених I- аматорт М.Ф. Берлинського та К.А. Лохвицького у Киев!, гурток при уншерситет1 св. Володимира (з 1834 р.), осередки при редакциях киУвських, во-линських под|'льських "Губернских ведомостей" (з 1838 р.), гуртки демократичного спрямування викладач1в I учн1в Кам'янець-Под^льськоУ духовно! семжарм (1849-1855 рр.), ЖитомирськоУ пмнази (1856-1859 рр.) та ¡нш!, ш,о стали зачинателями краезнавчого руху в Правобережжй УкраТж. Вперше в украУнськ|й ¡сторюграфп автор детально розглянув тут внесок польських учених й аматор1в в ¡сторико-краезнавче вивчення зазначеного репону, Ух домтуючу роль у цж галуз! протягом першоУ половини XIX ст. Зокрема, характеризуеться творчклъ В1домого польського письменника й ¡сторика Я. Потоцького, який за вказ!'вкою самодержця Олександра I видав у 1805 роф французькою мовою невелик! книги "Давня ¡стор|я Во-линськоУ губерни", "Давня ¡стор!я Под|'льськоУ губержУ", в котрих уперше зд!йснено спробу певною М|'рою систематизувати минувшину цих земель В1'д перв!сноУ доби до епохи тзнього середньов!ччя у контекст! офщжноУ роа'йськоУ ¡сторюграфп. Значну увагу в параграф! прид|'лено працям польських краезнавцш В. Марчинського1, О. Пшездзецького2, вар-шавських ¡сторию'в М. Балшського ! Т. ЛтЫського3, як! здтснили статис-тичний, географ|'чний й ¡сторичний опис КиУвщини, Волин!- та Подшля. Водночас проаналЬовано внесок польських л!тератор!'в ! народознавц!в Ф. Пжицького, Ю. Сенковського. В. Залеського, Ю. Крашевського та !нших у фольклорно-етнографнне вивчення а'льського населения Право-берережноУ УкраУни. (Див. дис.: с. 52, 55-56, 59-60). Проте прагнення польських письменниюв, учених, краезнавщв зберегти монопол!ю у вив-

1. Магсгупвк! №. Statystyczne, topograf¡czne ! Ыэ^гусгпе ор15ап!е диЬегпм Рос1о15кИ.-\М!по, 1820-1823.-Т. ИИ.

2. Рггегс^'еск! А. Рос1о1е. Wolyn. икгата. ОЬгагу гтнезс ! czasow.-W¡lno, 1840-1841.—Т. 1-П.

3. ВаИпэк! М. I Ыртзк! Т. 51агогу^а Ро1эка рос! и/гд1ас1ет Ы^о-гусгпит, geograf¡czпa ! 51а1у51усгпут.—УУагБгаууа, 1846.—Т.2.—Сг. 2.

ченн! минувшини perioHÎB mïct i ал м!ж Дншром i Джстром, виправдати "цивЫзаторську" MÎciio колишньо'! Pe4i ПосполитоУ на украТнських землях, викликали оп!р та справедливу критику з боку рос!йськоУ i в!тчизня-hoï ¡сторичноУ науки.

П!д кутом зору впливу на розвиток краезнавчого руху та на "¡сторич-не краезнавство Провобережжя середини XIX ст. уперше в ¡сторюграфи обгрунтовано науково-громадську дшльжсть i творч!сть М.О. Максимовича, П.О. Кул!ша, M. I. Костомарова, Т.Г. Шевченка, А.П. Свидницького, C.B. Руданського й ¡нших в1домих учених, л1тератор1в i Д)яч1в украУнсько-го нацюнального вщродження. Так, за матер1алами дисертацм М.О. Максимович стояв бтя джерел створення таких перших в УкраУн! наукових товариств, що займалися реп'ональними дослщженнями, як ком!с!я вишу-ковування i збереження старожитностей у Киев1 (1835 р.), Тимчасова ком!ая для розгляду давни акт ¡в при канцелярп КиУвського, Подтьського i Волинського генерал-губернатора (1843 p.), KoMÎcifl для опису губержй КиУвського учбового округу та ¡н. Максимович е автором, за пщрахунка-ми дисертанта, 52 книг, статей, розвщок ¡сторико-краезнавчого характеру, котр| стосуються р!зних аспекта icTopiï та культури переважно Пра-вобережноУ УкраУни. 3-пом1ж них не втратили своеУ актуальное^ й сьо-годн) npa^i Максимовича "Волынь до XI века" (1841 р.), "Книжная Южно-Русская старина" (1849-1850 pp.), "Заметки о земле Волынской" (1864 р.), "Обозрение старого Киева" (1840 р.), "Очерк Киева" (1847 р.) та ¡н. (Див. дис.: с. 64-66).

Саме М.О. Максимович прилучив до краезнавчих дослав багатьох мкщевих науковцт i аматорт, у тому числ1 Т.Г. Шевченка. В даному параграф! придтено значну увагу розгляду археограф!чноУ подорож! 1846 року Т.Г. Шевченка на Под!лля i Волинь та ïï роль у творчос-ri Великого Кобзаря й подальшому ¡сторико-краезнавчому вивченн! Правобережно! УкраУни. (Див. дис.: с. 67-72). Шд впливом М.О. Максимовича, Т.Г. Шевченка та Ух послщовниюв А.П. Свидницького, C.B. Руданського, К. В. Шейковського, що глибоко опрацьовували особливосп' життя й побуту украУнського населения КиУвщини, Волиж й Под1лля, у середин! XIX ст. започаткувалися демократичж основи вггчизняного ¡сторичного краез-навства. (Див. дис.: с. 74-78).

Як свщчить анал!з поданого матер1алу та шдсумки першого параграфу, !сторичне краезнавство ПравобережноУ УкраУни к!нця XVIII — середини XIX ст. Т1'льки зароджувалося, формувалися його науков! засади. Ре г!ональн! досл!дження тод! в!дзначалися певною безсистемжстю виб!рков|'стю, в!дсутн!стю mîtkoT схеми методики ! методологм вивчення обмеженжстю джерельноУ бази, вщсутж'стю ст'впрац! академ1чних уста нов i краезнавц!в. Останж шукали на св!й страх i ризик власж шляхи ; досл^дженж' краю, захоплювалися загальним (ужверсальним) крае знавством (географ!ею, статистикою, етнограф!ею, фольклором тощо), i якому icTopifl репону була далеко не на першому мюц!. До середини Х1>

ст. ж офщжна ¡сторична наука, ж м1сцев1 досл1дники не спромоглися створити в галуз1 загального красзнавства, в тому числ|" ¡сторичного, нау-ково обгрунтованих капггальних праць. Однак вони В1Д1грали позитивну роль у накопиченж фактичного материалу про велик! 1 мал! реп'они УкраУни, у зджснеж спроб в його узагальненж та публжацм, нагромадили певний досв|'д в орган ¡зацп ¡сторико-краезнавчих достджень.

У параграф! другому — "Створення документально-археограф!чноУ бази ¡сторичного красзнавства" — проанал|'зовано процес накопичення й упорядкуваиня впродовж 40-х рок!в XIX — на початку XX ст. державних арх!в!в, рукописних фондш б!блгатек I музеУв УкраУни за рахунок ор-ган|'зованого збирання, систематизацп й часткового опубл|'кування давж'х акт, реестр!в, люстрац!й, метрик, лггопиав, хрожк та ¡нших серед-ньов1чних документ з КиУвщини, Волин'| й Подтля, як! склали базу для розвитку вггчизняноУ ¡сторичноУ науки та УУ ¡сторичного красзнавства.

Матер!али параграфу засвщчують три головн! напрями формування джерельноУ бази на приклад! пошуковоУ роботи в Правобережий УкраУн!: 1) дшльж'сть ПетербурзькоУ (з 1837 р.), КиУвськоУ (з 1943 р.) Архео-граф1чних ком^п'й; 2) праця польських Археограф|'чних ком|'с|'й у Львов! ! Варшаву 3) подвижництво Археографжних ком!ай Волинського (18931914 рр.), Подиьського (1865-1916 рр.) та при КиУвськж духовн|'й ака-деми (1872-1917 рр.) церковно-археолопчних товариств.

Першими, хто започаткував археограф|чне вивчення ПравобережноУ УкраУни, забрали I опубл|'кували численж м!сцев|- документи були члени ТимчасовоТ комки для розгляду давжх акт!в, професори КиУвського ужверситету В.Ф. Домбровський (зд!йснив подорож на Волинь у 1839 ! 1843 рр.). М.Д. 1ванишев (розбирав приватж I монастирсью арх|'ви на Волин! й Под!лл! у 1849 ! 1852 рр.). В 60-70-х роках продовжив цю справу професор В.Б. Антонович, а з 80-х роюв I до початку XX ст. — його учень, завщувач вщд!лом давжх акт!в КиУвськоУ, ВолинськоУ I Под!льськоУ губерн!й Центрального державного арх!ву в Киев! |.М. Каманж. (Див. дис.: с. 84-93). В результат КиУвська Археограф1чна ком!Ыя з1брала з окресленого регюну 5815 актових книг, 453381 окремих документов1, значна частина яких опубликована в 35-ти томному "Архиве Юго-Западной России" (1859-1914 рр.). Наступним кроком в утвердженж украУнськоУ археографп стало видання Науковим товариством ¡м. Шев-ченка у Львов! цжного з^рання середньов1чних документ, в тому числ! з Правобережжя, "Жерела до ¡сторп УкраУни-Руси" (1896-1903 рр.).

Значну зацжавлеж'сть у пошуках й публ!кацГ|" ¡сторичних документ з ПравобережноУ УкраУни виявляли польськ! науковц! ! краезнавц!, Зокре-ма, д!яч1 ВаршавськоУ Археограф!чноТ комюУ А. Павинський I О. Ябло-новський видали польською мовою у 22-х книгах документальний сериал

1. Архив Юго-Западной России.-К., 1859,-Ч.1.-Т.1.-С.У.

"¡сторичж джерела" (1875-1903 рр.)1, в яких книги 5 ¡ 19 повжстю при-свячен! КиУвщиж, Волин! й Поделю XVI— XVII ст. Найб!льш ужкальним надбанням польськоТ ЛьвшськоУ АрхеографаноТ komící'í стосовно Право-бережжя стало видання волинським краезнавцем 3. Любою-Радзим!нським семитомника "Арх!в княз1В Сангушюв у Славут1"2, який сьогодн! е раритетом.

Не менш активно збирали колекцн ¡сторичних документ мкщев! краезнавч! товариства i аматори. Ильки Кам'янець-Под!льське церковне ¡сторико-археолопчне товариство в друпй половин! XIX - на початку XX ст. у cbo'íx фондах зосередило понад 2 тисяч! орип'нальних документ!в, 1.5 тисяч! ¡сторико-статистичних опис!в м!ст, с!л ! парафж свое!' губернп3. Зусиллями церковно-археолопчного товариства при КиУвськж духовн!й академи 3¡6paHo протягом 1872-1900 рр. 1400 давн!х актт, 946 рукопис!в i 569 стародруюв4. Частина цих з!брань оприлюднена в "Трудах" КиУвськоУ духовно'! академи (з 1872 р.), Под!льського церковного 1стори-ко-археолопчного товариства (1870-1916 рр.),. Товариства дослщниюв Волин! (1902-1920 рр.), у двох випусках "Волынского историко-археологического сборника" (1896, 1900 рр.) та представлена в таких великих археограф!чних виданнях, як "Материалы для истории Подольской губернии. 1792-1795 ." (1885 р.), "Акты и документы, относящиеся к истории Киевской духовной академии" (1904-1907, т. 1-5) й ¡н.

Yci вищеназваж археографмн! доб!рки, як! сьогодж склали справж-HtPi опублмований ¡сторичний арх!в, несуть сусп!льно-пол!тичне наванта-ження tie'í епохи, коли видавалися. Проте ц! оприлюднен'| документи й матер|али сьогодн! е об'ективним ¡сторичним джерелом ! уже не залежать в!д ¡деолопчних чи ¡нших м!ркувань "íx упорядник!в.

Як св!дчать матер!али другого параграфу, формування apxÍBHo'i спра-ви та публ!кац!я документально-джерельноУ бази в середин! XIX — на початку XX ст. призвело до становления украУнськоТ археографп, сприяло розгортанню на КиУвщин!, Волин! й Под!лл! ¡сторико-краезнавчих досл!джень та поглибленню Ух наукового i професжного р!вня виконан-ня.

Займаючись оргажзацкю археограф!чних, археолопчних, фольклор-но-етнограф!чних експедицж, р!зноман!тною видавничою Д1яльн!стю, об'еднуючи п!д своею епдою кращ! науков! сили, КиУвська Археограф!чна

1. Zrodla dzíejowe. Polska XVI w. pod wzgladem geograficzno-statystycznym opisana prz. A. Jablonowskiego, A. Pawinskiego.—Warszawa, 1875-1897 (1903).- Т. I—XXII.

2. Archíwum kn. Lubartowiczow-Sanguszkow w Slawucie.—Lwow, 1887-1910.—Т. I—VII.

3. Кам'янець-Подтьський ¡сторичний музей-запов1дник. Картотека фонд|'в. 1994 р.

4. ЦД1А УкраУни у м. Киев!.-Ф. 1396.-Оп. 1.-Спр. 1.-Арк. 16-18

комюя у 50-80-Т1 роки XIX ст. була по сул своерщною УкраТ'нською ака-дем^ею наук, центром украТнознавства 1 репонального вивчення УкраТни, в першу чергу КиТвщини, Волиж й Под^лля.

Найбтьшим за розмфом I центральним за зм1стом дисертац1йного дослщження е третш параграф "Процес становления I дЫльност! краезнавчих оргажзацжних структур (середина XIX - початок XX ст.)". ВЫ присвячений вивченню процесу формування на Под1лл1, Волиш й КиТвидиж, а також на Зах1днж УкраТж. Роен I Полыд! взаемопов'язаних М1Ж собою громадсько-наукових краезнавчих центрт, товариств, осе-редюв, музеТв та ¡нших ланок краезнавчого руху I з'ясування Тх впливу на розвиток ¡сторико-краезнавчого вивчення ПравобережноТ УкраТни.

Найдавжшим мюцем формування краезнавчих осередк|'в стали утво-реж урядом в 1834 рощ на Подтл1, Волин|' I КиТвщиж державж гу-бернсью Статистичж ком1тети, як1 д1яли до 1920 року. Ц|" установи очо-лювали губернатори, а до Тх правлЫня входили предводител1 дворянства, арх!епископи та жш? офщ!Йж особи, шо спиралися на роботу чиновницького апарату. Тривалий час ц! КомЬети були вузькоспецт/ ¿о-ваними закладами, яю працювали суто на замовлення самодержавства.

Розгортання краезнавчого руху завдало удару по корпоративное^ Статистичних ком1телв. Сприяв цьому лрихщ у друп'й половин! XIX ст. на посади заступнижв, секретар1в I члежв правлжь представниюв ново'Г ге-нераци науковц|'в I краезнавц1в. Так, на КиТвщинп епшробггничали з гу-бернським Статистичним комтетом М.О. Максимович, в1домий учений-економкгт Д.П. Журавський, краезнавець Л.1. Похилевич, на Волиж — дослщники краю А.Б. Братчиков, В.Г. Перопвський, X. Корнаковський, Л. Крушинський, на Под|'лл1 — знаний польський письменник I ¡сторик Й.Й. Ролле, В.К. Гульдман, М.1. Яворовський та ¡нал'. ГИд Тх впливом Статистичж ком1тети перетворилися на краезнавч!' центри I- стали видавати не властив! своему профтю так|' книги, як "Исторический очерк Волыни" Л. Крушинського1, археограф1чний збфник "Материалы для истории Подольской губернии" (1885 р.), "Памятники старины в Подолии" В.К Гульдмана2, "Статистическое описание Киевской губернии" Д.П. Жу-равського3 й ¡нам численж под|бж прац1 ¡сторико-краезнавчого спряму-вання. Проте чиновницько-бюрократичний характер губернських Статистичних комггетт, формалютичж пщходи у досл^дженнях мало влаштову-вали творч! задуми науковщв ( краезнавщв. Тому в б0-90-т! роки XIX ст.

1. Труды Волынского губ. статистического комитета.—Житомир, 1867.-Вип. 1.-С. 1-148.

2. Гульдман В.К. Памятники старины в Подолии. К составлению археологической карты Подольськой губ.-Каменец-Подольский. 1901,—270 с.

3. Журавский Д.П. Статистическое описание Киевской губернии.— СПБ., 1852.—Т. 1-3.

бтьиЛсть з них порвала з державними статистичними органами \ стала працювати у власних науково-громадських структурах. (Див. дис.: с. 112118).

Прикладом може слугувати детально розглянута у параграф|' д|яльн!сть у 1865-1920 роках у м. Кам'янф-Подтьському одного з най-старших в Правобережий УкраТ'ж, авторитетного в наукових колах УкраТ'ни, Роси I за рубежем спочатку Под1льського епарх1ального 1стори-ко-статистичного комитету, а з .1903 року — Под)'льського церковного !сторико-археолопчного товариства, яке стало великим краезнавчим центром, головним орган('затором краезнавчого руху та регюнальних досл)джень у своУй губерни. На перших лорах це товариство пересшдува-ло мету протистояти на Подтл! католицькж експанси, перехопити штативу польських науковцт I аматорт у вивченж минувшини краю. На-прикжц1 XIX — на початку XX ст. товариство вийшло за вузькоконфесжн! меж1 прац! й активно займалося р|'зними аспектами краезнавства. (Див. дис.: с. 121-137).

За 55 рокГв ¡снування Под|'льське 1сторико-археолопчне товариство, за розрахунками дисертанта, пройшло п'ять етап ¡в свого розвитку. час першого (1865-1876 рр.) воно залишалося невеликим гуртком ен-тузюсгпв краезнавства I накопичувало досвщ тдготовки ¡сторико-статистичних опис1в населених мюць I парафт. На другому етап1 (18761883 рр.) зосередило головну увагу на виданж перших випускт "ТрудоЕ Комитета для историко-статистического описания Подольской епархии' (до 1916 р. свЬ побачило 12 том!в). 1883-1890 роки увжшли в ¡стор1ю то вариства, як археограф1чний етап д1яльносп. Найб1льш результативним > науковому плаж став четвертий етап (1890-1903 рр.). Значж зусилл* краезнавщв припали на вщзначення 100-рмчя входження Подтля п^ владу РосП" та 100-р1ччя православно! епархн. Значною под1ею у житт! то вариства стало вщкриття ним 1890 року в м. Кам'янцьПодмьському Дав ньосховища старожитностей (¡сторичного музею). На заключному етаг (1903-1920 рр.) товариство перетворилося в широкопрофмьну науков' оргажзац1ю I ствпрацювало з мшцевою "Просвпчэю". Проте поди рево люцп 1905-1917 рр., ПершоТ свповоТ вжни ! визвольних змагань 1917 1920 рр. згубно вплинули на його дшльж'сть й призвели до закриття.

На грунт!' д|'яльносп Подшьського 1сторико-археолопчного товариств зросли так1 талановит) оргаы'затори краезнавчого руху 1 дослщники, я М.В. Симашкевич, £.Й. Оцинський, М.Я. Орловський, М.1. Яворовськт С.О. Венгржиновський, К.В. Широцький та ¡ним. За участю I т'д Тх кер|Е ництвом створено величезну ¡сторико-краезнавчу спадщину, яка нал1чу понад'1.6 тисяч1 р!зного масштабу I професжного р!вня публ|кац1й, в том числ1 110 грунтовних ¡сторичних опиав м!ст та с\л, каштальж книги М.В

Симашкевича1, £.Й. Сщинського2, M.I. Яворовського3 й !нш! з ¡сторп, культури i духовного життя краю, котр! започаткували таку галузь в ре-гюнальних досл!дженнях, як под|'ллезнавство.

KpiM того, в дисертацп розглядаеться праця природничих науково-громадських об'еднань Товариства подтьських Л|'кар!В (1859-1865 i 18781917 рр.), Товариства под[льських природодосл!дник!в i любител'ш приро-ди (1911-1920 рр.), як! сжвробггничали з 1сторико-археолопчним товари-ством i були поб!жно зв'язаш з ¡сторичним краезнавством. (Див. дис.: с. 118-121, 137-140).

Як св!дчать викладеш факти третього параграфу, процес консолщаци краезнавчих сил на Волин|' значно загальмувався. У бО-80-Ti роки XIX с. тут д|'яли розр1знен1 нечисленн! осередки i гуртки при Крем'янецьюй духовна семжари, навчальних закладах Житомира, церковних братствах MicT Луцька i Володимира-Волинського, при редакц!ях губернських та епарх1альних "Ведомостей" й ¡н. Т1льки в 1893 роф у Житомир! створено Давньосховище старожитностей (музей), а з наступного року на його 6a3i засновано Волинське церковно-археолопчне товариство, яке д|'яло до 1914 року. Товариство, що пересмно об'еднувало 230 кандидат!в ! д]'йсних члент, пережило свое понесения у 1894-1900 роки. В цей перюд була в основному завершена публ1кац!я краезнавцем M.I. Теодоровичем науково обгрунтованих ¡сторико-статистичних опис!в парафж, м!ст i ал ВолинськоТ губерж'Т, як! стали поманим явищем в украТнськ!й icTopio-графи4, видано два випуски "Волынского историко-археологического сборника" (1896, 1900 рр.), з!брано значну к!льк!сть екслонатш, документ!^, церковних л!топис|'в i стародрук!в для Давньосховища. Водночас товариство особливо в!дзначалося в оргажзацн репональних досл!джень у зв'язку з проведениям 1899 року в Kweßi XI всеросжського Архео-лог!чного зЧзду. На нив! цього товариства зросли як визначж оргажзато-ри краезнавчого руху на Волин! O.A. Фотинський, М.М. Трипольский, М.Г. Барський та ¡нш!. (Див. дис.: с. 145-152).

Проте церковно-археолопчне товариство так i не спромоглося очоли-ти краезнавчий рух на Волиж. Мюцевих науковц!в в!дштовхували в!д ньо-

1. Симашкевич М.В. Римское католичество и его епархия на Подо-лии.—К.П., 1872.-469 е.; Його ж.—Историко-этнографический очерк По-долии.-К-П., 1875-1876.—Ч. I-III.

2. Сецинский Е. Город Каменец-Подольский. Историческое описание,—К., 1895.-247 е.; Його ж.-Археологическая карта Подольской губ. //Труды XI Археологического съезда в Киеве.-М., 1901.—Т. 1.-С. 197395; Його ж.—Южнорусское церковное зодчество,—К-П., 1907.—25 с.

3. Яворовский Н.И. История гражданской и церковной жизни Подо-лии.—К-П.. 1912.-112 с.

4. Теодорович Н.И. Волынь. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии.—Почаев, 1888-1903.— Т. I—V.

го вузька конфеа'йна обмежеж'сть у Д|'яльност! й досл|Дженнях, постжна пщконтрольжсть його з боку епарх!ального начальства. Вони вимагали створення широкопрофшьноТ оргажзацп з правом в'|льного простору в своТй творчост!. Так з ¡н!ц!ативи вщомого украТнського етнографа M.I. Коробки народився 1896 року проект фундащ'У представницького Това-риства досл!дник!в Волиж, який був реал!зований шсля тривалих звол!кань з боку царського уряду в 1900 роц!.

Основу Товариства дослщнию'в Волиж, яке на час заснування об'еднувало 162 почесних, дшсних член!в i кандидата, складали створен1 природнича, етнограф|чна, економ!чна та ¡сторична HayKOBi секци. У 1902 роц'| при ньому обладнано музей, котрий перетворено у 1913 роц! на Волинський центральний музей. Товариство встановило зв'язки з-понад 100 науковими установами i оргажзафями Рос!йськоУ ¡мперп, про-тягом 1902-1920 рр. видало 14 TOMie своТх "Трудов". Наукову славу това-риству принесли своТми працями на тл! вивчення Волиж природознавець П.А. Тутк|'вський, етнограф В.Г. Кравченко, археологи С.С. Гамченко, Я.В. Яроцький, ¡сторик O.A. Фотинський та ¡н. 3 ним сшвробгтничали всесв1тньо в!дом! д!яч! науки i культури 0.0. Шахматов, К.А. Т!м!рязев, Д.М. Анучин. А.Ю. Кримський, М.Ф. Б^яилвський, В.Г. Короленко й ба-гато ж.

За принципами оргажзацжноУ побудови, р|'внем и демократизаций можливостями у зджсненн! науковоТ прац! Товариство дослщниюв Волин! як на той час не мало аналогу в Правобережж'й УкраТн!. {Див. дис.: с. 156-162).

Таким же ужкальним виявся краезнавчий музей, заснований 1896 року Ф.Р. Штейнгелем при допомоз! М.Ф. Бтяитського в с. Городку на Ртненщиж. Уперше в Правобережн|'й УкраУж' при створенж цього музею було широко використано меценатство, р|'шуче в!дкинуто епарх^альж засади побудови експозиц!й ! фонд1в, уживаних для давньосхозищ старо-житностей. 1Д1 новацп знайшли шдтримку учасник!в X! Археолопчного зТзду 1899 року, як! в!дв!дали Городоцький музей, i впроваджеж М.Ф. Б!ляш!вським у практику роботи КиТвського ¡сторичного музею. (Див. дис.: с. 152-155).

У дисертаци придтено значноУ уваги м. Киеву, як головному науко-вому i краезнавчому центру УкраУни. Поряд з показом д!яльност|' КиУвськоУ Археограф!чноТ KOMicii в галуз! краезнавства, автор дослщжен-ня уперше в ¡сторгаграфм широко розглянув передумови заснування, ста-тутж i nporpaMHi положения, основж принципи фуикцюнування KoMiciT для опису губернж Кжвського учбового округу (1851-1861 рр.). Зокрема, ця KoMicifl багатогалузево вивчала з допомогою оргажзацп спеф'альних експедиц!й природу, стан с!льського господарства i промисловост!, статистику, етнограф|'ю, ¡стор!ю КиТвськоТ, ВолинськоУ. Под!льськоТ, Черж'лвськоУ i ПолтавськоТ губержй й 3i6paHi матершли олублжувала в 4-х томах своТх "Трудов" (1852-1861 рр.). Тут активно працювали так! про-

гресивш вчен!, як Д.П. Журавський, який прагнув перетворити КомЫю у посттну всеукраУнську, И.О. Максимович, М.Д. 1ванишев, О.С. Афа-насьев-Чужбинський, волинський краезнавець X. Корнаковський та ¡н. Проте оф|'ц|'йна влада була не защкавлена в розгортанж роботи Комюм, як осередку украТнськоТ ¡нтел1генцм, \ в 1861 роц1 визнала УУ м1а'ю за-вершеною. (Див. дис.: с. 166-170).

Справжне шднесення краезнавчого руху та його ор|'ентац|'я на украУнське нацюнальне вщродження викликала робота у 1869-1870 роках етно-граф!чно-статистичноУ експедицП' Роайського географ^чного товариства в П|Вденно-Зах1дний край ш'д проводом П.П. Чубинського. Учасники експе-дицн працювали у вах г,ов|'тах КиУвськоУ, ВолинськоТ ¡. ПодтьськоУ губер-н|'й, в|'дчували активну допомогу м|'сцевих краезнавчих товариств, дослщниюв й аматор1в. (Див. дис.: с. 171-175). Видання "Трудов" експедицП' у 7-ми томах1, в яких уперше вщкрито I найб1льш повно зображено усю багатогранну матершльну I духовну культуру, менталггет украУнсько-го народу, стало "прозржням" для в<тчизняноУ ¡нтел1'генци. Вона увесь голос поставила проблему створення в УкраУж р!'зних за своУми цшями наукових товариств I об'еднань. У 1872 роц'| засновано церковно-археолопчне товариство при КиТвсьюй духовнж академп, душею якого до кжця його ¡снування був визначний досл|'дник ПравобережноУ УкраУни М.1. Петров. 1873 року при ужверситет!- св. Володимира утворилося 1сто-ричне товариство Нестора-лтописця та в|'дкрито у Киев1 Пшденно-Захщний в'|дд1л Роайського Географ1чного товариства. На фож детального розгляду уах цих краезнавчих оргаж'зацйних структур головну увагу звернуто в дисертаци на анал!з роботи Швденно-Захщного вщдту. 3 одного боку, вж активно продовжив традиц!У етнограф|чноТ експедищУ П.П. Чубинського, розробив програми народнознавчого вивчення ПравобережноУ УкраУни, налагодив зв'язки з мгсцевими науковцями I краезнав-цями й через них ст|'льки нагромадив унжального реп'онального матер!а-лу, який I близько не зм|'г пом!'ститися у двох томах своУх "Записок" та ¡нших виданнях. 3 другого, — В|'ддт поступово перетворювався у центр краезнавчого життя УкраУни. Товариство згуртувало таких вщомих учених I громадських д'|яч1в, до яких схилялася украУнська ¡нтел1генц1я, як М.П. Драгоманов, П.П. Чубинський, В.Б. Антонович, П.Г. Житецький. К.П. Ми-хальчук, Г.П. Галаган й ж. (Див дис.: с. 176-181).

Таким чином, Пшденно-Зах1дний вщдт став головним осередком национального в!дродження I просв1тництва, сприяв формуванню засад украУнського краезнавства, в тому числ'| ¡сторичного. 3 цим не могли примиритися ж м|'сцев|' русофьли (професори В.Я. Шульгин, В.М. Юзефо-вич), ж самодержавство. За Емським указом 1876 року В|'дд1Л лтвщова-

1. Труды этнографическо-статистической экспедиции в ЗападноРусский край... Материалы и исследования, собр. П.П. Чубинским.—СПБ., 1872-1879.-Т. I—VII.

но, а його активж джч! П.П. Чубинський, М.П. Драгоманов й ¡нш'| змушен! залишити УкраТну. В цих умовах аж до початку XX ст. в УкраТн! п<д владою Poci'i була втрачена можлив!сть створення наукових товариств нацюнального спрямування.

Одним з головних центр1в ¡сторико-репональних досл!джень остан-ньоТ третини XIX — на початку XX ст. став часопис "Киевская старина" (1882-1906 рр.}, який, за оцшкою сучасник)в, був "лронизаний духом краезнавства"1. За л!драхунками дисертанта, 60 в!дсотк1в у загальному обяз1 опубл|"кованих в "Киевской старине" матер)'алов стосуються ¡стори-ко-краезнавчоТ тематики, в тому чис/ii майже 30 вщсотю'в присвячеш висв'|тленню широкоТ палггри аспект!в минувшини ПравобережноТ УкраТни. Ильки з icTopii та культури Волин! часопис оприлюднив 60 статей, po3BiflDK i рецензж. Водночас часопис ум1стив ¡сторичн1 монографп та велик! нариси О.Я. Сфименко "Очерки истории Правобережной Украины" (1895 р.), O.I. Левицького "Очерки старинного быта Волыни и Украины" (1889 р.), В.Б. Антоновича "Путевые очерки Подолии" (1884-1885 рр.), Ч.Г. Неймана "Старая Брацлавщина и ее люди" (1889 р.) та ¡Hiiii. Кр!м названих учених, тут часто публжувалися О.М. Лазаревський, М.С. Гру-шевський, М.Ф. БТляшевський, I.M. Каманж, краезнавц! £.Й. Сщинський, С.С. Гамченко, O.A. Фотинський, С.О. Венгржиновський тощо. Така нау-кова. спрямоважсть "Киевской старины" висунула Ti в авангард украТнського ¡сторичного краезнавства. (Див. дис.: с. 187-192).

Шд кутом зору впливу на розвиток украТнського ¡сторичного краезнавства в дисертацП розглянута Д1яльжсть б|льш вщомих i дослщжених в ¡сторюграфи Наукового товариства ¡м. Тараса Шевченка у Львов! (з 1893 р.) та УкраТнського наукового товариства у Киев! (з 1907 р.), про-анал!зовано внесок у вивчення КиТвщини, Волин! й ПодТлля на тл! цих пров!сник!в майбутньоТ УкраТнськоТ академГТ наук М.С. Грушевського, 1-Я. Франка. В.М. Гнатюка. Ф.К. Вовка та ¡нших Д1яч|'в нацюнального вщрод-ження ! визвольного руху. (Див. дис.: с. 196-197, 198-202.

Осюльки релональн! дослщження УкраТни займали чГльне м!сце е рос!йськ!й ¡сторичнж науц!, в заключному параграф! прид!лено увагу ха-рактеристиц! дЫльност! в першу чергу таких науково-громадськи) об'еднань, з котрими сп!вроб!тничали вггчизняж вчеж М.О. Максимович В.Б. Антонович, M.I. Костомаров, П.П. Чубинський та жш!, як Московськ* юторичне товариство "Общество истории и древностей российских" Росжське Географине товариство, Петербурзьке археолопчне товари ство, Московське археолопчне товариство. 3-пом!ж них найб!льш демо кратичжшим, результативжшим у науковому вивченж земель УкраТни водночас оргашзатором краезнавчого руху виступило Московське архес лопчне товариство. Саме воно з чотирнадцяти всеросжських архес лопчних з7зд!в (1869-1908 рр.) илсть провело в УкраТж, започаткувало

1. Киевская старина.-1882.-№ 10.-С. 166.

розгорнуло археолопчж досл'|Дження КиУвськоУ, ВолинськоУ 1 ПодтьськоУ губержй, активно сш'впрацювало з м1сцевими краезнавчими установами й осередками. (Див. дис.: с. 203-212).

Для бЫьшосп проаналЬованих у дисертацп науково-громадських то-вариств I осередюв ПравобережноТ УкраУни особливо у XX ст. притаманж таю характерн!' риси, як вузьколокальжсть (д!яли в межах т|'льки м1ста, пов1ту, губерни), ч!тка спец1ал!'зоважсть (спрямоваж на вивчення археологи, церковноУ ¡сторм, етнографп, статистики т.д.), ¡деолоп'чна конфронтац1я р1зних полггичних сил (консерватори, клерикали, л1берали, демократи) I корпоративжсть (доступж для невеликого кола науковоУ й осв1тянськоУ жтел1генцн). БГльилсть цих товариств, що на початку XX ст. об'еднували переачно 160 джсних члежв, виглядали швидше елпарними клубами, н|'ж представницькими та загальнодоступними оргажзацЫми.

Другий розд'ш - "Основж науков1 школи I напрями в ¡сторико-краезнавчих дослщженнях ПравобережноУ УкраУни у XIX — на початку XX ст." — присвячено ¡сторюграфшному узагальненню творчого доробку по-колжь учених I аматор!'в по репональному вивченню КиУвщини, Волиж й Подьпля.

Наприю'нц1 XVIII — у першж половиж XIX ст. ктыасно I яюсно в достдженнях минувшини ПравобережноУ УкраУни переважала польська наука, чимало представнию'в якоУ традицжно розглядали ц1 земль як вотчину, складову частину колишньоУ- Реч|" ПосполитоУ. 3 такою позиц1ею не м1г погодитися украУнський народ. У зв'язку з цим вся творча польська жтел1генц1я у поглядах на украУнське питания подтилася на сустльно-полггичж та ¡деолопчж табори. Зокрема, демократично настроен!-польсью письменники I поети М. Гославський, С. Гоидинський, В. Залесь-кий, Т. Падура. О. Гроза, С. Впвщький, Ю. Крашевський та ¡нал, яю своУми коржнями були зв'язаж переважно з Правобережжям, першими вщмовилися в1д прошляхетського бачення УкраУни. Суть Ух "прозржня" полягала в тому, що захопившись вивченням життя, побуту, фольклору, насамперед, украУнського села, вони в1дкрили для себе велику, в1дмжну вщ польськоУ, матергальну I духовну культуру украУнськоУ нацГУ, стали про неУ писати I шукати шляхи ствробтицтва м!'ж обома народами. В Ух се-редовищ1 у 20-40-1' роки XIX ст. сформувалась так звана "украУнська школа" в польсьюй лЬератур!', яка, еволюцюжзуючи то вл1во, то вправо, прокгнувала до початку XX ст. |' впливала на ¡сторико-краезнавч! дослщження КиУвщини, Волиж й Подтля польських науковц1в I аматорт, зокрема, на ¡сторичну прозу I репональж розв!дки письменникш та краезнавц/в ПравобережноУ УкраУни Й. Ролле, А. Марцинювського, Ю. Карвицького (Дужна) та ¡нших. (Див. дис.: с. 214-224).

Для ¡сторюграф1чного осмислення праць представник1в "украУнськоУ школй" в польськж лггератур1 дисертант скористався з влучноУ характеристики, наприклад, творчосп Й. Ролле, яку подав 1882 року В.Б. Антонович. В|'н писав: "Письменник, який переховуеться шд псевдонимом д-ра

Антожя Ю., належить до числа самих гшдних i талановитих польских ¡сторичних л!тератор!в нашого часу. Протягом останжх семи роюв д-р Антожй видав eiciM tomIb... Bei вони стосуклься icTopii Пшденно-ЗахщноТ Рус!... До незаперечних принад автора належать його грунтовн! знания джерел (не т1льки польських, але й роайських)... талант у групуванж i висвгсленж факт й вельми ретельна розробка побутовоТ характеристики часу". 3 ¡ншого боку, зазначав Антонович, до недолшв творчост! Й. Ролле сл!д в!днести "намагання до надто наочного в1дтворення под!й з доповненням власних домислт", "переконання в тому, що в ГПвденжй Pyci Полыда переслщувала цивЫзаторську м!с!ю"1.

На початку XX ст. представники "украТнськоТ школи" в польськт л!тератур| на УкраТ'ж у переважжй бтьшосп гуртувалися навколо засно-ваних з доби революцн 1905-1907 рр. польських консервативних часо-писш "Dziennik Kijowski" (1906-1916 рр.), "Kresy" (1906-1917 рр.), "Nasz swiat" (1910-1916 рр.), "Tygodnik Podolski" (1909-1911 рр.) тощо. BiflTenep на змшу украТнофмьства письменники, науковщ i краезнавщ правого ухилу (М. Дубецький, В. Перчинський, Ф. Гавронський та ¡н.) ви-сунули в публюац'юх ¡дею "п^тримувати, розвивати i рятувати польське сустльство на Pyci", з ностальпею описували колишне володарювання Pe4i ПосполитоТ на КиТвщиж, Волин! й Под!лл!.

Вперше в ¡сторюграфп у даному роздМ детально анал!зуеться ствробтицтва в друпй половин! XIX — на початку XX ст. у досл!дженж icTopii та культури ПравобережноТ УкраТни, за шдрахунками дисертанта, маже 150 мкцевих польських науковцш i краезнавц1в з Варшавською, Краювською i Льв'тською польськими ¡сторичними школами. I4i науков! школи р!знилися пщходами у з'ясуванж причин загибел! Реч! ПосполитоТ, оц|'нками визвольних змагань в УкраТж XVII ст., поглядами на так зваж "cxiflHi креси". На прогресивних позиц!ях позитив!зму i об'ектив|'зму в дослщженнях, критичного осмислення минулого Полыц! перебувала Вар-шавська ¡сторична школа. Видатним и представником i украТ'нознавцем виступив професор О. Яблоновський (1829-1913 рр.). Сп!впрацюючи з украТнськими вченими (В.Б. Антоновичем) ! на 6a3i грунтовного вивчення джерел, вж створив цикл праць з ¡стори ПравобережноТ УкраТни: "Волинь, Под!лля i Русь Червона" (1911 р.), "1стор'|я П!вденноТ Pyci до занепаду Реч! ПосполитоТ" (1912 р.), "Киево-Могилянська академ1я" (1899 р.), "Подтля наприк!нц! XV ст." (1890 р.) й чимало ¡нших, яю за фак-тичним матерюлом не втратили свого значения й тепер. (Див. дис.: е.: 229-233).

Найважлив1шим досягненням ВаршавськоТ ¡сторичноТ школи стало створення 15-ти томного "Словника географ|'чного Королшства Польсько-

1. Антонович В. D-r Anton! Т. Z przeszlosci Poliesia kijowskiego. //Киев, старина.~1882.—Ns 10.-С. 149-152.

го"1 — визначноТ пам'ятки польськоТ краезнавчоТ л1тератури юнця XIX — початку XX ст., що й сьогодн! слугуе досл|'дникам. За ш'драхунками ди-сертанта, у тдготовщ статей i довщок про населенж м|'сця Правобережжя до "Словника" залучено майже 50 мюцевих польських науковщв й ама-Topie. 3-пом1ж них активними кореспондентами енциклопедичного видан-ня були М. Дубецький, Е. Рул1ковський (автор понад 150 розвщок), В. Рул1ковський (КиТвщина), Т. Стецький, Ю. Карвицький (Дунж), 3. Ру-жицький, Л. Романовський (Волинь). Й. Ролле, М. Грейм, К. Пуласький (Под1лля) та ¡HLui. (Див. дис.: с. 231-236).

Водночас в дисертацП' розкрито дшльж'сть КраювськоТ (розглядала "сх|'дж креси" з старошляхетських позищй), Льв1вськоУ (ст'вробЬничала з HTL1I, компром1сно ставилася до украУнського визвольного руху) польських ¡сторичних шк|'л та творчють Ух представник('в, пов'язаних з Правобережною УкраУною, вщповщно 10. Бартошевича, I. Коперницького, Ю. Третяка, В. Побуга-Гурського, Я. Пжицького i Т. Стецького, 3. Люби-Радзимшського, Ч. Неймана, Й. Ролле, М. Ролле та ¡нших, яю своУми працями чимало зробили для розвитку киевознавства, волинознавства i подЫлезнавства. (Див. дис.: с. 238-245).

KpiM того, вперше в ¡сторюграфи в дисертащУ окремо вид|'лена КиУвська польська ¡сторико-краезнавча школа другоУ половини XIX — початку XX ст. Вона шукала власне мкце у досл1дженнях регюж'в УкраУни i сш'вробггничала з росжськими, украУнськими та оф|'ц|'йними польськими науковими центрами. Головними об'ектами вивчення в ¡сторичному план1 стали украУнська нац1я, взаемини м1ж украУнським i польським населениям, обгрунтування правового статусу для поляюв УкраУни. Д1ячами та ¡деологами щ'еУ школи виступили П. Св|'дзжський, А. Марцинювський, [ Трусевич, А. Подбереський, В. Цеховський та ¡Hiui м|'сцев{ науковц! i краезнавц!. (Див. дис.: с. 245-248).

Отже, украУнознавчий напрям у лольсьюй ¡сторюграфп XIX — на початку XX ст. з ТУ розгалудженнями на варшавську, краю'вську, львтську i киУвську науков1 об'еднання ¡сторию'в i краезнавщв, якщо ж вщкинути Ух амбщшж й ностальпчж претензи на украУнсью земл1 та ¡нш!- ¡деолопчж перекрути, в!д1грали позитивну роль у консол1дацп ¡сторико-краезнавчих досл|'джень, у становленж i розвитку краезнавчого руху, зокрема, на КиТвщиж, Волин1 i Под1лл(. Досв|'д в оргаж'зацГТ i зджсненж реп'онального вивчення УкраУни польськими вченими i аматорами, Ух величезна творча спадщина, введений ними в науковий o6ir, почасти, ун1кальний фактичний матергал, стали надбанням для полЬсько'Т i вггчизняноУ ¡сторичноТ науки й потребуе бтыи ефективного використання сучасними дослщниками. Вар-го зазначити, що науковий ¡итерес до вивчення icTopii ПравобережноТ УкраУни польська наука зберегла до наших джв.

1. Slownik geograficzny Krolewstwa Polskiego i innych krajow ;lowianskich. T. 1-15.-Warszawa, 1880-1904.

Не менш активно лрагнула зайняти паш'вне мкце в розробц! tcTopiï perioHÎB УкраУни офщШна ¡сторична наука. Не дивлячись на д!яльн1сть таких ïï знаних авторитета, як М.М. Карамзж, С.М. Соловйов, В.О. Клю-чевський, B.I. Семевський та ¡нших, росжська ¡сторична наука була едина щодо украТ'нського питания, ршуче виступала проти встяких спроб розглядати ¡старою УкраУни i ïï земель всупереч традициям, Канонам все-росжськоУ, об'ективно чи суб'ективно знаходилась у фарватер!' русифжа-торськоТ' пол!тики самодержавства.

У дисертацн праанал!зоеано досвщ росжських ¡сториюв в оргажзацп ¡сторико-краезнавчого вивчення, зокрема, губернж i населених мюць Правобережно'/ УкраУни шд час тдготовки i видання в середин! XIX — на початку XX ст. колективних багатотомних праць "Военно-статистическое обозрение Российской империи" (СПБ., 1848-1850, т. X), "Городские поселения российской империи" (1862, т. 4), "Девять губерний Западнорусского края в топографическом, географическом, статистическом и историческом отношении" (1866), "Памятники русской древности в Западных геберниях" (1868-1885, т. 1-8), "Военно-статистическое обозрение Волынской губернии" (К., 1887) та ш. (Див. дис.: с. 250-253).

Значним досягненням росжськоУ ¡сторюграфп стало створення на злам! 80-90-х ракш XIX ст. з ¡нщ!ативи ПетербурзькоТ' АН i п'щ кертниц-твом П.М. Батюшкова монографж з icTopiï захщних губернж, присвяче-них 100-рмчю входження Ух т'д владу Pociï. До авторського колективу евжшли талановит! вчен! M.J. Петров, 1.Г. Малишевський (КиТв). M.I. Горо-децький (Петербург) та мкцев! краезнавцк Вони збирали матер!али i писали основний текст, Батюшков оргажзовував роботу, редагував i вида-вав книги. На титули книг виносилися прЬвища П.М. Батюшкова, а про ¡нших авторш згадувалося у передмовах цих видань. У дисертацжному досл)джеин1 подано ¡сторюграфнний анал1з створених даним авторським колективом книг, ш,о стосуються ПравобережноУ У к ражи, "Холмская Русь. Историческое описание" (СПБ., 1887), "Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края" (СПБ., 1888), "Подолия. Историческое описание" (СПБ., 1891). Це були nepiui науково-популярж й ¡люстративн! ¡сторико-краезнавч1 видання, що синтезовано висв!тлювали минушину цих земель вщ nepBicHoV доби до другоУ половини XIX ст. i тривалий час слу-гували наспльними книгами науковцям, краезнавцям, осв'|тянам. Проте щ прац! написаж з великодержавних позицж, з значними прогалинами у зображенн! ¡сторичних явищ i подж. (Див. дис.: с. 254-257).

У другому роздЫ дисертацн головна увага зосереджена на анал'/э/ розвитку репональних дослщжень украТнськоУ ¡сторичноУ науки та д|'яль-hoctî ïï авангарду КиТвськоУ науковоУ ¡сторичноУ школи В.Б. Антоновиче (60-Ti роки XIX — початок XX ст.). В першу чергу тут розглянуто гро-мадський i науковий шлях становления як фундатора i организатор? В!ТчизняноУ ¡сторичноУ науки й ¡сторичного краезнавства професора В.Б Антоновича, його численн!' науков! пращ (з трьохсот TBopie майже 8С

вщсошв лрисвячеж археологи, ¡сторп, народознавству КиУвщини, Волин! й Под!лля), а також як вихователя i наставника поколжь учених — своУх посл^овниюв. (Див. дис.: с. 260-268).

Прюритетне Miene в д!яльност1 КиУвськоУ ¡сторичноУ школи Антоновича займало ¡сторико-краезнавче вивчення репонш УкраУни i, насамперед, Правобережжя. У дисертацм розкрито подвижницьку лрацю учжв Антоновича, яких bîh тдбирав переважно з найзд!бн!ших студенев КиУвсько-го ужверситету, в галуз|" археологи КиУвщини, Волит й Под!лля (В.В. Хвойка, М.Ф. Бьпяипвський, K.M. Мельник, С.С. Гамченко, Е.Й. О'цинський), створення синтетичних монографж з icTopiï цих земель вщ найдавн|'шиого часу до XIV ст. (M.G. Грушевський, О.М. Андр|'яшев, П.1. 1ванов, Н.В. Молчановський, П.Г. Клепатський), дослщження окремих важливих acneKTÎB середньов1чноТ i hoboï icTopiï (М.П. Дашкевич, 0.1. Ле-вицький, I.A. Линниченко, М.В. Довнар-Запольський, I.M. Каманж, Ф.1. Леонтович) та ¡н. (Див. дис.: с. 268-277). 3-пом!ж них значне мк:це в ди-сертацй' прид!лене характеристик творчосп найталановит!шого учня Антоновича М.С. Грушевського, наукова дЫльжсть якого розпочалася з ви-дання таких вагомих монографж репонального спрямування, як "Очерк истории Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV ст." (1891), "Барское староство. Исторические очерки XV—XVIII вв.". (1894) i завершилась створенням власноУ науковоТ школи (90-tï роки XIX — 30-т! роки XX ст.). (Див. дис.: с. 277-282).

Уперше в ¡сторюграфп дисертатнт окреслив науков!' школи серед м!сцевих краезнавц!в ПравобережноУ УкраУни, проанал!зував Ух д/'яльжеть, кшьюсний склад, основж напрями репональних дослщжень. Найбьлыи тривалою в чаа (середина XIX — початок XX ст.) виявилася фольклор-но-етнограф|чна школа Под|'льськоУ духовноУ семжарП". Вона започатку-валася Д1яльжстю народознавчого гуртка 50-х рою'в (C.B. Руданський, А.П. Свидницький, К.В. Шейковський та ¡н.). змщнилася П1Д кер!вництвом ректора семжарп М.В. Симашкевича, поглибила украУнознавч! дооиджен-ня на початку XX ст. вихованцями закладу М.Д. Леонтовичем, К.В. Ши-роцьким. Ця школа створила численну народознавчу лпературу про Подтля й виховала чимало краезнавцт. У друп'й половин! XIX — на початку XX ст. на баз! церковного 1сторико-археолопчного товариства сформувалася Подтьська ¡сторико-краезнавча школа (яскрав1 представ-ники М.Я. Орловський, £.Й. Оцинський, M.I. Яворовський та ж.), яка в^дзначалась вагомим внеском у вивчення ¡сторП' краю, його населенних М1сць i параф!й. Стинхронно така ж школа ¡снувала i на Волин!, пред-ставники (А.Ф. Хойнацький, А.Д. Сендульський. А.Б. Братчиков, M.I. Теодорович, O.A. Фотинський та ¡н.) якоУ працювали в р!зних краезнав-чих уставновах, товариствах i осередках. На початку XX ст. у Товариств! досл!дник1В Волин! створилася визнана в краТж науковим доробком фольклорно-етнограф!чна школа, яку до початку 30-х рокт XX ст. очо-лював В1домий народознавець В.Г. Кравченко. (Див. дис.: с. 286-304).

Завдяки КиУвськж ¡сторичнш шко/ii В.Б. Антоновича, науковж школ!-М.С. Грушевського та мкцевим краезнавчим школам за юльюстю i яюстю наукових лублжацж вггчизняна ¡сторична наука випередила на рубеж/ XIX—XX ст. у репональних досл!дженнях росжську i польську, що при-звело до утвердження i на Правобережной УкраУн! национального ¡сторич-ного крапезнавства.

Трет1Й розд1л — "Розвиток ¡сторичного краезнавства на КиУвщин!, Волиы й Под1лл1 у час визвольних змагань в УкраУн! (1917-1920 рр.) -присвячено досл!дженню мкця i рол! краезнавчого руху в складних ¡сто-ричних умовах, процесу його украУн!зац!У, перетворення у всенародну справу, в авангард нацюнального в!дродження.

На конкретних прикладах у роздЫ характеризуються i узагальню-ються перелети украУнськоУ революцм, утворення УкраУнськоУ академп наук, державних украУнських уншерситетш у Киев! i Кам'янц!-Подтьському, украУнознавчих кафедр у вузах, заснування й д!яльжсть на Правобережнж УкраТж пам'яткоохоронних комггеш (ЦКОПС1МУ, ВУ-КОПМИС), краезнавчих музеУв, оргажзацж "Просвгта", ¡нших культурних установ, як безпосереднього фактору впливу на розвиток краезнавчого руху та розгортання репональних дослщжень для потреб нацюнального вщродження.

Значна увага в заключному роздт1 дисертацП' звернена на анал'13 науково-громадськоУ д1'яльносп на нив! краезнавства, охорони пам'яток ¡стари та культури, змжи характеру в розробц! репональних досл1джень у 1917-1920 роки в!домих фундаторт укра1нського ¡сторичного краезнавства ще з к!нця XIX ст. М.Ф. Бтяои'вського, М.С. Грушевського, П.А. TyTKiBCbKoro, П.Г. Клепатського, 1.М. Каманжа, Е.Й. Сщинського, С.С. Гамченка, O.A. Фотинського, В.Г. Кравченка та ¡нших вчених. Водночас уперше в ¡сторюграфи синтезуеться i узагальнюеться внесок у нацюналь-не краезнавство на приклад! вивчення ПравобережноУ УкраУни таких представникт новоУ генерацп полггикт i науковц!в, як 1.1. Опенко, Д.1. Дорошенко, В.О. Бщнов, П.В. Клименко, М.О. Драй-Хмара, Н.Я. Гри-ropii'ß-Наш й ¡н. (Див. дис.: с. 307-320).

У дисертацшному дослщженн! обгрунтовуеться той факт, що, не див-лячись на поди ПершоУ cbitoboT i громадянськоУ воен, част! зм1ни полкич-иоУ влади та економ!чну розруху, впчизняне ¡сторичне краезнавство пе-. реживало пщнесення. Саме в цей перюд з'явилася украУнською мовою численна краезнавча лггература, в як!й зроблена спроба переосмислити icTopito УкраУни та УУ perioHiB з позицж нацюнальногошдродження. 3-пом!ж таких видань заслуговують позитивно! ¡сторюграф!чноУ оцжки опу-блжоваж прац'| Д.1. Дорошенка "Про минул! часи на Подтл!" (1919), О. Назарука "До Бакоти. Враження в!д подорож! до украУнськоУ ПомпеУ" (1919), С.Й. Сщинського "Начерки з ¡сторГГУ Под!лля" (1920), П.П. Кур!н-ного "3 минулого Уманщини" (1918), В.Г. Кравченка "ЗвичаУ в сел!-

Забр!д! Житомирського пов|'ту" (1920), 1.1. Опенка "УкраТнська культура" (1918) й ¡н.

В роки украУнськоУ революци вперше в систему шю'льноУ та вищоУ осв!ти були впроваджеж навчальн! предмети й програми з краезнавства, в тому числ( ¡сторичного, створювалися рщною мовою для Ух забезпечен-ня перш! тдручники та поабники. Зокрема, в даному роздт! анал1зують-ся поабники для потреб осв1ТИ Н.Я. Григор!ева-Наша "Подшля. Гео-граф!чно-|'сторичний нарис" (1919), П. Антоновича "Коротенька ¡стор|'я ВолинГ (1918). (Див. дис.: с. 324-325, 335).

У дисертащТ розглянуто такий важливий аспект, що склав основу д1яльност1 науковщв ! краезнавщв у 1917-1920 роки, як поширення всенародного руху за врятування ¡сторико-культурноУ спадщини в('д полум'я громадянськоУ В|йни. Цей рух заклав пщгрунтя розвитку пам'яткоохоронноУ галуз! у вах регюнах республ!ки.

Основш результати I висновки наукового досл'|дження

Встановлено, що ¡сторичне краезнавство ПравобережноУ УкраУни кЫця XVIII - перших десятирК) XX ст. пройшло чотири етапи розвитку, як! близько ствпадають з перюдами украУнського визвольного руху:

1). 1793-1861 рр. — етап зародження наукового краезнавства ! фор-мування з 30-40-х рою'в XIX ст. в його надрах початюв украУнського ¡сторичного краезнавства;

2). 1862-1900 рр. — етап утвердження наукових засад ¡сторичного краезнавства, здобуття переваги у досл!дженж минувшини КиУвщини, Волин! й Под'тля украУнських вчених ! краезнавц!в над рос!йською ! польською ¡сторичною наукою;

3). 1901-1916 рр. - етап розбудови краезнавчих установ, товариств осередю'в, перш! спроби Ух украУжзащТ;

4). 1917-1920 рр. — утвердження национального ¡сторичного краезнавства в умовах украУнськоУ революци.

Обгрунтовано, що з ю'нця XVIII — у середин! XIX ст. краезнавчий рух в Правобережж'й УкраУж розвивався стихжно. З'еднати розрЬнеж сили краезнавцш I академ|'чн|' науки прагнув з 40-х рок1в В1'домий вчений М.О. Максимович. Пщгрунтя ¡сторичного краезнавства в цей перюд заклали репональними дослщженнями КиУвщини М.Ф. Берлшський, К.А. Лохвицький, М.В. Закревський, Д.П. Журавський; Волиж — М.О. Максимович, М.Д. 1ванишев; Под'|лля — В. Марчинський, О. Пшездзецький, П. Глщинський та ¡н. У перше в ¡сторюграфп систематизовано, узагаль-нено ]' проанал!зовано у комплекс! д|'яльжсть та ¡сторико-регганальж

дослщження другоТ половини XIX — на початку XX ст. уЫх краезнавчих оргажзацжних структур ПравобережноУ УкраУни. Доведено, що головну роль у згуртуванж краезнавчих сил цього перюду належала таким дов-готривалим науково-грмоадським об'еднанням, як КиУвська Архео-граф1чна ком!ая, 1сторичне товариство Нестора-л1тописця, Под1льське, Волинське та при КиУвськт духовн1й академи церковж ¡сторико-археолопчж товариства, Товариство дост'дникш Волиж, Статистичж ко-м1тети, часолиси "Киевская старина", губернськ! \ епарх1альж "Ведомости" та музеУ. Олорними центрами формування украУнського краезнавства були Комю1я для опису губержй КиУвського учбового округу, П|'вденно-Зах|'дний вщдм Росжського Географ1чного товариства, Нау-кове товариство ¡м. Шевченка та ¡ним, пересл!дуваж самодержавством. Структура, принципи й досвщ роботи, статутж 1 програмж положения, наукова спрямоважсть, видавнича дЫльж'сть вказаних органазацж I уста-нов заслуговують впровадження у практику розвитку сучасного краезнав-чого руху в УкраУж та регюнальних дослщжень.

Зусиллями вчених I краезнавщв XIX — перших десятир1ч XX ст. з|брана, упорядкована й значною М('рою опублтована документально-джерельна база ¡сторичноУ науки, зджснено близько 200 дисертац|'йних I монограф1чних досл1джень, оприлюднено понад 5 тисяч ¡сторико-статистичних опиав та нариав про населенж мгсця, церкви I парафи, видруковано в "Трудах" товариств, наукових зб!рниках й часописах ще сп'льки ж р|'зносюжетних статей з ¡стори та культури Кжвщини, Волин! I Г1од1лля. 1сторюграф|'чним анализом Ц)еУ творчоУ спадщини встановлено, що науковщ I краезнавщ ПравобережноУ УкраУни ствроб1тничали згщно своУх наукових I пол1тичних ¡нтереав з Варшавською, Крак1вською, Львтською, КиУвською польськими ¡сторичними школами (Ух краезнавча спрямоважсть на УкраУну практично в наущ не розроблялася), з роа'йськими та украУнськими КиУвською ¡сторичною школою В.Б. Антоновича, науковою школою М.С. Грушевського та створили власж Волинсьм Под'тьсью фольклорно-етнограф|'чж та ¡сторико-краезнавч1 школи.

Завдяки подвижництву визначних Д1яч1в краезнавчого руху, пов'язаних з регюнальними досл|'дженнями УкраУни, В.Б. Антоновича, М.С. Грушевського, М.Ф. Бмяшшського, 0.1. Левицького, М.1. Петрова, С.Й. Сщинського, В.Г. Кравченка та ¡нших на рубеж1 XIX—XX ст. краез-навство здобуло профес1йне визнання. Окреслилася в ньому внутршня спещал'|зац1я на киевознавство, волинознавство й подтлезнавство, в над-рах яких сформувалося нацюнальне ¡сторичне краезнавство.

УкраУнське ¡сторичне краезнавство XIX — початку XX ст. зазнало впливу русиф1каторськоУ полЬики самодержавства, нередко перебьпьшу-вало роль православно!' конфесп в дол'| населения Правобережжя, недо-оцЫювало сощально-економнж процеси в сстори, затушовувало важке становище трудящих, жорстокий гнп з боку М1-сцевих багат1'Ув, оргаж'в

лади. Воно було переважно справою окремих досл1-дниюв, трималося на нтуз|'азм!. Однак багата творча спадщина Тх не втратила своеТ актуаль-ост1' й доа, заклала наукове т'дгрунтя для сучасноТ В|'тчизняноТ ¡сторич-оТ науки.

Дане дисертацжне досл1дження завершусться анализом процесу твердження нац|'онального ¡сторичного краезнавства в час украТнсько'1 еволюцм 1917-1920 рр. Своерщн!сть його у цей перюд полягае в тому, ;о на грунт! нацюнального вщродження вщбулось об'еднання староТ ге-ерацн дослщникш (М.Ф. Бьпяшшський, 0.1. Левицький, £.Й. Сщинський а ¡н.) з новою (1.1. Оп'енко, Д.1. Дорошенко, Н.Я. Григорпв-Наш й ¡н.),

спричинило до яюсно нового ш'дходу в репональних досл1дженнях, экрема на Правобережжй УкраТж.

СПИСОК ОПУБЛ1КОВАНИХ ПРАЦЬ Монографи

1. Баженов Л.В. (сторичне краезнавство ПравобережноТ УкраТнн XIX - на почат-I XX ст.: Становления, ¡сторюграфш, Бюб!бл10граф'|я.—Хмельницький: Доля, 1995,— »5 с.

2. Баженов Л.В. Подшля в працях достдник'т i краезнавц!в XIX—XX ст.: 1стор!о->аф!я. Б!об!6л!ограф1я. Материли.—Кам'янець-Подшьський, 1993.—470 с.

Поабники

3. Нариси ¡сторм Подшля. На допомогу вчителю.-Хмельницький: Обл->л'|графвидав, 1990.-С. 115-219; у сшвавторств!.

Брошури, cmammi

4. Баженов Л.В. Наш край з найдавжших час!в до наших джв. Подшля у XIX олггтп На допомогу пропагандистам,—Хмельницький, 1990,—35 с,

5. Баженов Л.В. Володимир Антонович та його учж — досл!дники ¡стори Подш-//Науков! прац! ¡сторичного фак-ту Кам'янець-Под!льського держ. пед. ih-ту.—

1М янець-Под., 1995.—Т.1.-С. 165-170.

6.Баженов Л. Володимир Антонович та його учн! — досл!дники icTopiT Волино->дшьського краю. //Дивокрай: П'шденно-Сх!дна Волинь. Науково-краезн. альма-х.—Хмельницький, 1995.-Вип. 1.-С. 90-93.

7. Баженов Л.В. OchobhI науков! школ и ¡сторико-краезнавчого вивчення Под!лля KIX—XX ст. //Подшля i Волинь у контекст! icTopiT укр. национального в!дродження. |ук. зб.-Хмельницький: Доля, 1995.-С. 334-339.

8. Баженов Л.В. Городоччина в ¡сторико-краезнавчш лператур! XIX— XX ст. 'Городоччина: минуле й сучасне у контекст! ¡сторп Подшля, Наук, зб,—Городок, 94.-С. 84-88.

9. Баженов Л.В. Про ¡сторико-статистичш описи населених м*1сць Подшля XIX— ' ст, //Проблеми егнографп, фольклору i соц!альноТ географн Подшля. Наук, зб.— м'янець-Под., 1992.-С. 242-246.

10. Баженов Л.В., Панченко П.П., Григоренко О.П. Музей idopii колгоспу краТна" Городоцького району ХмельницькоТ обл. //У1Ж.-13ЯГ.-1981.—№ 9.—С. 7-158.

11. Баженов Л.В., 1гнатов О.С. Передмова. //Ордена Лента колгосп "УкраТна . . докуменлв i матер!алш з ¡сторм колгоспу "УкраТна" Городоцького району Хмель-цькоТ обл.-Льв!в: Каменяр, 1977.-С. 3-18.

12. Баженов Л.В. Огляд лЬератури та архтних джерел про польське повстання J1 р. на Правобережжй УкраТн!. //Питания новоТ та нов!тньоТ icTopit. М1жв|д. зб.—

1974.—Вип. 18.—С. 126-138.

Матерюли конференцш, тези долов/дей / BucmyniB

13. Баженов Л.В. Полонне в кторико-красзнаечих дос/пдженнях XIX—XX ст. //Попонному 1000 рокт. Мат-ли м!жнарод. науково-практ. конф.—Полонне, 1995.— С. 110-114.

14. Баженов Л.В. Академик М. Петров — визначний десятник репональноТ icrop'M ПравобережноТ УкраТни. //VII Всеукр. наукова конф. "1сторичне краезнавство в УкраТн!: традицп i сучасн!сть". Мат-ли.-К.: Р!дний край, 1995.-Ч. 1.-С. 57-59.

15. Баженов Л.В. Помпей Батюшков - знавець i организатор досл1джень icTopii Велико!" Волин'). //Звягель древнж i bísho мелодий. Тези Всеукр. науково-краезн. конф. з нагоди 200-р'|ччя утаорення ВолинськоТ губернп.-Новоград-Волинський, 1995.-С. 139-141.

16. Баженов Л.В. Досл!дник CxiflHol Волин! украТнський археолог Серий Гам-ченко. //Горошк!вщина кр!зь призму столггь. Тези науково-краезн. Конф.—Новоград-Волинський, 1995.—С. 80-83.

17. Баженов Л.В. Подолянин Василь Грегулевич - просветитель, д'жч нац'юналь ного в!дродження УкраТни середини XIX ст. //Мат-ли IX ПодмьськоТ ¡сторико краезн. конф,—Кам'янець-Под., 1995.-С. 208-211.

18. Баженов Л.В. Серий Венгржиновський — в!домий краезнавець Под!лля дру roí пол. XIX — поч. XX ст. //Тези доп. XIV ВшницькоТ обласноТ ¡сгорико-краезн конф.—В!нниця, 1995.—С. 33-35.

19. Баженов Л.В., Баженова С.Е. Церковж лггописи та описи Волин1 кшця XIX -поч. XX ст. — важливе джерело для вивчення ¡CTOpiT й народознавства краю //Велика Волинь: Минуле й сучасне. Мат-ли м!жнарод. науковоТ краезн. конф.-Хмельницький-Ьяспав-Шепетшка, 1994,—С. 83-87.

20. Баженов Л.В. Ochobhí ¡етор')ограф1чи! ижоли XIX - на поч. XX ст. 1сторнко краезнавчого вивчення Волиж. //Велика Волинь: Минуле й сучасне. мат-ли.-Хмельницький-1зяслав-Шепетшка, 1994.- С. 17-20.

21. Баженов Л. 1ван Опснко i розвиток краезнавства на Правобережнш УкраТн //Тези доп. XIII ВшницькоТ обласноТ ¡сторико-краезн. Конф.-Вшниця, 1994.—С. 6"! 69.

22. Баженов Л.В. М. OcTpir в ¡сторико-краезнавчих досл!дженнях XIX—на початк XX ст. //Мат-ли V науково-краезн. конф. "OcTpir на пороз! 900-р'|4чя".-0стр!г, 1994. С. 7-9.

23. Баженов Л.В. Здружен! ¡стор!ею Подшля. //Духовж витоки Под!лля: твор/ ¡стер» краю. Мат-ли м!жнарод. науково-практ. конф.— Кам'янець-Под., 1994,—Ч. 1,—( 15-20.

24. Баженов Л.В. Михайло Орловський — дшч украТнського нац'юнально! в'|дродження, видатний краезнавець Подтля. //Духовн! витоки Под'шля: твор ¡сторп краю. Мат-ли.-Кам'янець-Под., 1994.-Ч. 1.-С. 27-30.

25. Баженов Л.В. Кам'янець-ПодЬьська духовна семшар'ш - науковий цен дослЦження Подмля в друпй пол. XIX - по поч. XX ст. // XXXXIII звана науко! конф. кафедр Кам'янець-Под. пед. ¡н-ту: Тези доп.-Кам'янець-Под., 1993.-С. 97-98.

26. Баженов Л.В. М. Хмельницький у працях досл1дник1В i краезнавцт XIX—? ст. //Р|дний край очима допитливих. Мат-ли ХмельницькоТ обласноТ краезнавч конф. учншськоТ молод!: Тези доп.—Хмельницький, 1993.—С. 21-23.

27. Баженов Л.В. М.С. Грушевський ! Под>лля. //Культура Под'|лля: icTopia ! ( чаенкть. Мат-ли другоТ науково-практич. конф.-Хмельницький, 1993.-С. 224-226.

28. Баженов Л.В. Досл!дження Середнього Поджстров'я у XIX-XX i //Под'|льський нацкжальний природннй парк: доцшьжеть i проблеми створен) Мат-ли Всеукр. науково-практич. конф,—Нам янець-Под., 1993.—С. 5-10.

29. Баженов Л.В. Досл!дження Волин! в друпй пол. XIX - на поч. XX //Велика Волинь: минуле ¡ сучасне: Тези м!жнарод. науковоТ краезн. коне) Житомир, 1993,-С. 11-13.

30. Дунаевеччина в працях досл!дниюв i краезнавфв XIX-XX ст. //Тези доп. республ. науковоТ конф. ДумаТвцк Тх роль i M¡cue в ¡cTopií ПодМля".—ДунаТвф, 1993.-С. 13-16.

31. Баженов Л.В. Фольклсрно-етнограф'гчне вивчення краю в Под!льськш ду-ховн|й семжари в середин! XIX — на поч. XX ст. //Культура УкраТни i слоа'янський CBÍT. Тези доп. науково-практич. конф.—КиТв, 1992.— Ч. 1.—С. 96-98.

32. Баженов Л.В. I.I. Опенко i краезнавство Подмля. //Духовна i науково-педагопчна д!яльжсть 1.1. Опенка в контекст! укр. нац. в!дродження. Тези доп. науково-практич. конф.-Кам'янець-Под., 1992.-С. 80-81.

33. Баженов Л.В. Польська преса на УкраТн! початку XX ст. як джерело для ¡сторичного краезнавства. //V Всеукр. наукова конф. з ¡сторичного краезнавства.— Кам'янець-Под., 1991.-99-100.

34. Баженов Л.В. Сусгнльно-полЬнчний рух на Под in л i у XIX сг. (Огляд фондов Кам'янець-Под1льського ¡сторичного музею-запов'|дника). //Музей i Под'тля. Тези доп. науковоТ конф., присвяченоТ 100-р!ччю шд дня заснувания Кам'янець-Под. ¡сторичного музею-запов!дника.—Кам'янець-Под., 1990.—С. 66-68.

35. Баженов Л.В., Баженова С.Е. Поширення твор'ш Т.Г. Шевченка на Под!лл1 у XIX — поч. XX ст. //Т.Г. Шевченко ¡ Подшля. Тези доп. науково-практич. конф.-Кам'янець-Под., 1989.—Т. 1,- С. 52-54.

36. Баженов Л.В. Т.Г. Шевченко i польський нацюнально-визвольний pyx XIX ст, //Шевченко ¡ Под!лля: Тези доп. науково-практ. конф., присвяченоТ 175-ртчю з дня народження Т.Г. Шевченка.—Кам'янець-Под., 1989, Ч I.-C. 19.

37. Баженов Л.В. "Колокол" i Под'тля. //Тези доп. IX В'шннцькоТ обл. ¡ст.-краезн. конфнеренцн.—Вжниця, 1990.-С. 45-46.

38. Баженов Л.В. В!дгомш польського повстання 1831 р. на Волиж (¡стор!ограф'|я). //Минуле i сучасне ВолинЬ тези доп. II ВолинськоТ ¡ст. краез. кон-ференцм,—Луцьк, 1988.-Ч. I.-C. 191-193.

39. Баженов Л.В. 1сторико-краезнавча д'|яльжсть держарх!ву ХмельницькоТ облает!. //Республ. друга наукова конфер. ¡стор. краезнавства.—К., 1982.—С. 294.

Bazhenov L.V. Foundation and development of historical countrystudying of Ukraine on the Right Bank (during the end of the XVIII - the beginning of the century).

Thesis for a doctor's degree on History: specialty — 07.00.01 — History of Ukraine of the history of Ukraine National Academy of Science of Ukraine, Kiev, 1996.

Manuscript are being maintained, which presentation of the complex studying process of foundation and development of the historical countrys-tudying. For the first in native historiography the activity of countrystudying institution and societies, forms, methods and achievements of historical investigations are examined, the creative heritage of a great number of scientists is analyzed, some scientific schools are formed. Scientific principle of historical countrystudying are known no arise at the end of the XVIII century and in the middle of XIX century. At was not professional occupation. A developed without any support from the side of academic science. The national historical countrystudying is confirmed in the struggle with polish and Russian science for the superiority in the investigation of Ukraine on the Right Bank. The generalized experiment of countrystudying movement and regional

investigations have practical importance for modern historiography, for ins tuteç' and schools' Teachers.

Баженов Л.В. Становление и развитие исторического краевед ния Правобережной Украины (Конец XVIII ~ первые десятилет! XX вв.).

Диссертация на соискание ученой степени доктора историческ наук по специальности 07.00.01. — история Украины: Ин-т истории V раины H АН Украины, Киев, 1996.

Защищается рукопись, представляющая комплексное исследован процесса формирования и развития исторического краеведения. Вперв в отечественной историографии в диссертации рассмотрены деятельное краеведческих учреждений и обществ, их формы, методы и достиженш историко-региональных исследованиях, проанализировано творческое i следие многих ученых и краеведов, выделены в их среде научные шко; Установлено, что в конце XVIII — в средине XIX вв. возникают научн основы исторического краеведения, которое тогда не было професа нальным занятием и не поддерживалось академической наукой. Во в рой половине XIX — начале XX вв. в борьбе за первенство в изучен Правобережной Украины утверждается национальное историческое кр ведение. Обобщенный опыт краеведческого движения и региональн исследований имеет практическое значение для использования сов] менной историографией, для преподавания исторического краеведени высшей и средней школе.

КЛЮЧОВ1 СЛОВА: ¡сторичне краезнавство, ¡сторико-краезна досл'|Дження, репональш дослщження, краезнавчий рух, киевознавст волинознавство, подтлезнавство, регюн, край.

Здано до набору 29.07.96. Пщписано до друку 29.07.96. Ум. друк. apte 2.38 ilanip друк. 1 Гарштура TextBook. Друк експериментальний. 3. 777. Т. 100. "Доля", м. Хмельиицький.