автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.02
диссертация на тему: Правозащитное движение в возрождении украинского государства

Полный текст автореферата диссертации по теме "Правозащитное движение в возрождении украинского государства"

ЛШВСЫСИЙ ДЕРЖАВШИ -УЙЕЕРСИТЕТ i ы.1 .ФРАНКА

РГ Б

ОД

На правах рухспису

Biiioyc Л1на'Васил1вна

ПРАВОЗШСШЙ та У В1дрсданн1 JOTAÏHCbKOÏ ДЕРЙАБИ Спец:алънхоть 23.00.02 - полиичнх тнститути та процеси ■

АВТОРЕФЕРАТ дисертад11 на здобуття паукового сгупеня кандидата пол!тичних наук'

ЛЬСхБ - 1994

Дисертацхею е рукопис.

■ Робота Еикоыана на кафедр! полхтолог11 фглософського факультету Кихвського национального ушверситету 1м. Тараса Шевченка.

Науковий кврхвник - доктор 1еторичних наук,

профзсор Хижкяк В.Д. Офпрйт опоненти - доктор 1сторичних наук, ^професор,

директор Институту Украхноанавства HAH Украхни Павлюк С.П. - кандидат фз:лоеофсы:их наук, доцент Романак A.C.

Провхдна орган1эацхя - Ки1вський державний економ;чний ушЕерситет ты.Д.Корстченка

Захист вадбудеться 26 схчня 1995 року о 15 год.. SO хв. на засхданю опец1алхзовано1 вченох ради К 04.04.04. у Льв1вськок1у державному ун1верситет1 iM. I.Франка /£S0S02, ы Дьдхв, вул. УмверситетськаД/,

3 дисертащею можна ознайомитись у науковхй бхбл1отец1 Льв1вськогс державного ушверситету im.t.Франка . /u.JIbpiB, вул.Драгоманова,5/

Автореферат розхсданий " " 1994 року

Вчений секретар v гпец1ал13овано1 вчено! ради

Св1та Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальн1сть теми досл:гдження. Руб1ж двох останнхх десяти;пть нашого сторхччя ознаменувався подхями незворотного розпаду "соцха-Л1СТичного табору" та розщеплення "новох хсторичног спгльноти людей" - системи, що протягом тривалого часу видавалася за непоруганий монолгт, який забезпечував пркв:глейоване життл небаптьом за рахунок ycix тих, хто перебував у полон! Mi$iB.

гйнець uiei Великох УтопЛ тягне за собою неминуче визнання 1сторичног провини за втглення в життл здеб1льшого антилюдськимк методами утоп1Чно1 1де1 комунхзму, згхдно з якою /¿'в це самовхд-дано В1рили/ можна побудувати нове свз:тле сусп:гльство руками самих народ1в, згуртованих в'единому 1сторичному порив1. iflei, яка в сутностх сво1й протистояла вгковхчним традицхйним морально-христи-янським принципам i спонукала до творения суспхльства безпечних та корисливих, готових на все заради особистоЗс вигоди людей.

Багатор1Чна ошукуванхсть радянських громадян тоталитарною ко-мушстичнога ifleonorien призвела до того, що М1сце справжньох куль-ТСУРИ, penirii, моральност1 nocina авторитарно-бюрократична субкультура - потворна, офхцхоэна, ворожа всьому национальному.

Невпинна комун:гстична пропаганда, спрямовуючи думку особи на хдеал130ваний московський центр, сприяла виробленню у нет спотво-peHoi власн01 життевох позшдх, заохочувала зневагу до всього mic-цевого.

Проте, справедливо покладаючи основну вгдпов:гдальн1сть за зло-чини на державу, ми не повита бути занадто категоричними у тверд-женнх про загальну покхрнхсть населения, його необ13нан1Сть та казеине однодумство. 1сторхя вхдкидае будь-якг спроби звести pi3Ho-MaiiiTHiCTb плину сусального життя тхльки до широкомасштабних кампаний, як наприклад,, на л:гдтримку присудив щодо "BoporiD народу". Во таке спрощення 1Сторичнох реальност1 не Т1лы<и залигаае без в1д-повхд1 чимало суттевих запитань, а й в глибоко несправедлипим щодо тих, хто, як тхльки Mir, чинив onip. Воно, по сутх, позбапляе нас дуже важливох морально!: опори, спрощуо нац1пнальну демократичну культуру, пхдмурки якох завжди идтримувалися прикладом та самопо-жертвою людей, KOTpi у цайтяжчт часи знаходили в собг сили жити за

сов1стю.

Серед них Ti, як1 специф1кою свост дхяльностг в умопах антидемократичного, антипрапового радянського режиму покликали до життя нев!доме для нього япише - правозахисяий рух, що пиходил з ви-

мог забезпечення владою реальних правових гарантий для cboïx гро-мадян.

Правозахист, що виник П1Д безпосередйм впливом 1деологхчно1 В1длиги flpyroï половини 50-початку 60-х poKÎB i поширився в загаль-носоюзному масштаб!, мав особливост1 як в Pociï, так i в ycix хн-ших, неросгйських республиках колишньо1 радлнськох держави. Зокрема, в Украхнх правозахисний pyx I960-x-I99I pp. Hic подвгйне наван-таження, осмльки характеризувався захистом не Т1льки прав особи /що було властивим для Pociï/, а й украхнських нацйнальних прав i був репрезентований тими суспЬпьними силами, як1 теоретично спо-нукали /мдтворенням та пропагандою серед громадськост1 cbîtobhx^ демократично-правових засад, що кардинально В1дрхзнялись вхд правових постулат1в тоталитарно! системи/ та практично повели /особливо через легальну правозахисну дхяльнкть cboïx иституцхй у период горбачовськог перебудови/ укра^ський народ до державно1 хден-тиф1кацы, сприяли процесов1 перетворення своет фактично бездержав-hoï нацы в нац1ю державну.

Тому nori4HO, що усвхдомЛення факту незалежност1 yKpaÏHCbKOÏ держави зумовлюе закономхрний науковий ÎHTepec до цих сил, эмущуе вйводити хмена правозахисникхв та ïx Д1х Ï3 небуття i ознайомлюва-ти з ними широкий загал. Адае ще до недавнього часу, а саме до ого-лошенох горбачовсько'1 перебудови, питания про'правозахисний рух як такий у Союз1 PCP не могло ставитися вэагал1 через його, з погляду оф1Ц1йнох. гдеол'ог11, "об"ективну вiдcyтнicть". Вхдповхдно радянсь-ка сусп1льна наука, 'яка завжди керувалася не об"ективною îcthhoio, а заготовленный партхйними догмами, що caMi визначали для Heï об"-ект дослхдження i одночасно були "дкерелом для в1дпов1д1" на будь-як1 запитання, Н1Коли не порушувала проблеми правозахисного руху, що Д1яв у тих чи хнших республиках колишнього Союзу PCP i на укра-ÏHCbKOMy TepoHi, зокрема. 1 лише в пору горбачовсько1 rnacHocTi /тодх, до реч1, значна частина радянських громадян взагал1 вперше почула про правозахисник1в, яких найчастше називали дисидентами, хнакодумцями/ виникли °б1льш-менш сприятлив1 умови для дослхдження цього явища. Можливхсть же проанал1зувати, зокрема, той правоьа-хист, що д1яв у межах Укради, в 3icTaBneHHi його з фактом украх'н-ського державного BiflpojviceHH«, стала реальною тхльки пхсля проголо-шеннл в 1991 p. Укради самоетШюю державою.

Heo6xiflHicTb дослхдження боротьби yKpaÏHCbKoro правозахисного руху I960-x-I99I pp. за украхнську державу диктують також деякт

сьогоденн1 реалы життя в умовах самост1йностх Украгни. Йдеться на-самперед про об"ективно 1снуючх в укра'1нському сусшльств1 настро1 невдоволення як досягнутою самостгйнхстю, так 1 проголошеною демо-краг1ео, зг'дно яких останн1, начебто, спричинилисл до глибоког економ1чно1 кризи, дедал1 бхльшого з часом'згортання соцгальних благ для переважно1 частини украхнських громадян I водночас - до зростаочого жирування иафхозних структур, повсюдного браку порядку й дисциплгни, пракаючих безв1дпов1дальност1 та хабарництва посадо-

ВИХ 0С1б. ' ■ ,

Але в такому розумхннх на сьогоднх немае жодних П1дстав звину-вачувати нацгонально-демократичнх сили з хх рмучим в:гдстоыванням незалежностх у повсюдн1й в1дсутност1 порядку, поскгльки в кхнцевому гидсумку самост1йнхсть не сама собою створюе умови для того чи ^того рхвня задоволення людських потреб, а Т1льки в поеднаннх з певною системою правлхння, в даному випадку - демократе*).

Т^т слхд мати на уваз1 х те, що й демократах, як конкретно ви-значено1 системи методхв регуляцхх-сусп:гльного органхзму, в УкраМ ще не 1снуе /натомить пануе безладдя/, а рефлы демократичного Заходу /рхвень життя, М1ра сусп1льного порядку/ свхдчать сам1 за себе, щоб категорично вдаинути будь-як1 нархкання на цю найпрогресивншу в хстор11 людства форму переходу на рейки загальносв:гтового поступу.

Загалом, високорозвинен1 демократичм крагни св1ту Т1льки тому домоглись високого рхвня життя, що його творили В1льнх, позбавлен1 чие1сь зовн1шньо1 наруги народи цих держав, яй йшли шляхом демократичного розвитку. Та й сама демократхя як едина поки що система управления, здатна забезпечити г:гдне життя народов1, € можливого тхльки у незалежн1й вхд чужох свавол1 держаший площши.

Це своерхдно довхв радянський тоталхтарний I союзний досв1д, який, -повн1стю виключаючи демократа разом хз украхнською незалеж-Н1стго, створив такх умови, в яких укоа:г'нщ та ххия е'хтчна батькхв-щина були настхльки ,обмежен1 в правах, що як окремий народ 1 окрема держава !йким у свхтх не визнавались, окр1М того, що хм завжди в1д-водилася скромна роль малоросхйськох частини "великого радянського народу" х такох ж промнцтх "велико1 радянсько1 держави".

Це було I залишаеться трагхчним минулим укратнського народу» забути яке нинмне I вс1 прийдешнх локол1Нля не маить права, оск:гль-ки уевхдомлемня мицудого с оснопоя усв^оилякмя сьэгаденяя £ прэгно-зування майбуття. 1сторична пам"ять - передумопа передбачегая, а останне - закон природи, у|-ова иижнвання всього сущого. В протилеж-

- D -

ному ж раз1 ми приречен1 на постгйне вхдтворення нових "старих" по-милок, на сусп1льний рух на"холостих обертах".

Саме для того, щоб не повторювалися такт явища i процеси, ак-туальним та необххдним е звертання до правозахиснох дхяльностх тих передових украхнських нац:гональних сил, логхка боротьби яких з па-н1вними тотал1тарними радянськими порядками за людськ1 права довела очевиднхсть Tiei незаперечно1 хстини, що тальки власна, нацхональ на демократична держара може гарантувати найповншу реал1зацта чис-ленних людських прав.

Стан науконо! розробки проблеми. В сучаснхй В1тчизнян1й сус-п1льно-пол1тичн1й Л1тератур1 досл1дження украЗЁнського правозахисно-го руху в його змаганнях за в:гдродження самоетхйнох yKpai'HCbKoi дер-жави мають частковий, фрагментарний характер через висвхтлення Т1ль-ки окремих моментхв, що так чи 1накше характеризуют його функцхо-нування. Так, у першому випадку украгнський pyx I960-x-I99I pp. розглядаеться дуже узагальнено в контекст1 украхнського револющй-ного процесу I9I7-I99I рр./В.Лулик/, в другому /Ю.Д.Зайцев/ - через анал13 його дисидентського /60-80-х pokib/ пер10ду ро?витку в роз-piei того, хто були ri люди, що репрезентували украхнський рух в за-значений nepiofl, чого вони домагались, за що ix судили, як ix "пе- . ревиховували" радянськх тюрми та концтабори*. ^

На значну увагу в дослгдженш' проблеми руху заслуговують правд В.Литвина, Л.Нузнецово1, хнших науковцхв, у. яких висвхтлюються питания боротьби громадсько-поЛ1ТиЧнихорган1заЦ1й, полхгичних пар-Tifi Украши на-рубеж1 80-90-х pokib за розв"язання mobhoi проблеми та хнших культуролог1чних завдань**.

Важливу роль дисидентхв - шхстдесятникхв, Народного Руху Укра-хни у нацхонально-державному вхдродженнт украхнського народу пгд-креслюють автори пхдручника "Пол1тологхя" /за ред. 0.1.Семк1ва.

У публ1кац1ях A.Binoyca, А.Слюсаренка" та М.Томенка проблема украхнського правозахисту /кхнець 80-початок 90-х рокхв/ висвхтлена з позиц1й класиф1кац11 Нових полхтичних парт1й УкраЗЁни на ochobi

Зайцев Ю.Д. Дисиденти: опозиц1йний рух 60-80-х pokib //Сторхнки •icTopii Украши XX стол1 ття.-К., 1992.-С. 195-235.

^ Литвин В. Молод1жн1 громадсько-пол1тичн1 органхзацы //Полхтика i час.-1991.-Ш.-С.53-58 ; .Кузнецова Л.В. Загальноосв1тня школа Украхни в умовах иацхонального вхдродження. Кхнець 80-х-початок 90-х pokib: Автореф.дис. ...канд.1СТор.наук.-К.,1993.

розукиннл осташтш характеру зв"язку'прав особи та прав Haqii^. Вказаний шдоид використав i М.Маринович для узагальнюючого nopifl-няльного анал1зу правоЗахисного руху минулих, досамост1йницьких 4aciB УкраУни i сучасного правозахисту ,а також ВЛва.шшин, в мо-Horpa$ii якого анал1зуеться Д1яльч:гсть украгнських демократичних сил початку 90-х pokib на цхй основх^.

Найчастше ri правозахисн1 сили, що репрезентували украхнсь-кий pyx I960-x-I99I pp. /шхстдесятники; УкраУнська Громадська Трупа сприяння виконанню Гельсхнських Угод, УкраУнська Гельс1нська Сп1лка, "зелен1" УкраУни, НРУ, pi3H0MaHiTHi шттичн1 napTii тощо/, анал1зуються як самод1яльн1 1Н1ц1ативи i групи, орган1зац1г та napTii в контекст1 становления i функц10нування нових суспгльних об"еднань i багатопарт1йност1 в колишньому СРСР i в УкраУн1 /Е.В. Астахова, A.O.Binoyc, О.В.Гарань, В.Литвин, Л.Я.Угрин та inrai/^.

Значно б^ьшою Mipora украУнський правозахисний рух досл1дау-вався вченими украУнськоУ Д1аспори. Останнг, на BiflMiHy В1Д радян-ських, у тому числх й украгнських суспоьствознавц1в, зашорених тоталгтарною 1деолог1ею, що ретельно приховувала В1д них сам факт ¿снування шакодумства в УкраУ(п в ti часи, мали змогу /великою Mi-рою завдяки самвидаву/ збирати та обробляти, а в1дповг:дно певною Mipoio i анал1зувати щораз, як мовиться, "за ceiKHMM слхдами", in-формацш, документи та матерхали про ti чи inini форми та площини фунмдонування украУнського руху. Так, в працях С.Олхйника, Р.1ль-ницького, Р.Рахманного, 1.Лучишина, П.Штчного, М.Прокопа, бага-тьох хнших анал1зуються конкретн1 умови, oKpeMi пергоди розвитку руху та площини flifl /права особи, права Haqii/ правсзахисншпв УкраУни.

1 Бглоус А. Багатопарт1йН1Сть в УкраУнг: пор1вняльний огляд //Су— 4acHicTb.-I992.-If6.-C.I08-II9; Слюсаренко А.Г.^Томенко М.В. До проблеми класиф1кац11 нових тттичних napTift УкраУни //Ф1лософ-ська i сощолог1чна думка.-1992.-№5.-С.3-Ю.

^ Маринович М. Блиск i вбог1Сть украУнського правозахисного руху// Сучаснхсть.-1992.-№12.-С.24-28: Маринович М. Спокутуваннл кому-нхзму //Сучасн1сть.-1993.-№5.-С.52-78.

^ 1ванишин В. Навдя, дзржавнхсть, нац1онал1зм.-Дрогобич,1992.

^ Астахова Е.В. Становление многопартийности п СССР: некоторые аспекты. -Харьков, 1991; Бтлоус А.О. Полхтичнх об"еднання УкраУни.-К.,1993, Гарань О.В. Bifl створення Руху до багатопартхйностг.-К. ,1992; Гарань О.В. Убити дракона /3 юторгУ Руху та нових парий УкраУни.-К.,1993; Литвин В. Про сучасн1 украУнськх партп , Ух-hix прихильникгв та лхдерхв //Полттологттп читання.-19Э2.-М.

- ь -

У працях Ы.Стиранки, В.Микули, 1.Дисяка-Рудницького укра1нсь-кий рух опору /в Ti чи iHiui пер1оди його розвитку/ дослхджуеться через порхвнялъний анал!з його в1дпов1дно: з правозахисним рухом рос1йським 60-х pokib; з Д1яльн1стю ОУН за право 1снування украхн-сько1 нац11 на сво1й piflHift землг; основних напрямкш розвитку "пол1тичнох думки украхнських радянських дисидеят1в" /нагцонал-ко-мунхзму, штегрального нацгоналхзму та нащонального демократизму/*.

Щнний матер1ал ,;»1ститься в npaqi сусп1льствознав1Дв Т.Гончака та Р.Сольчаника "Украхнська суспхльно-полхтична думка в 20 сюл1ТТ1: Документи ^матерхали: У 3-х томах", зокрема,' в Т.З, в якому хроно-логхчно викладено ochobhi матерхали /прац1, звернення, листи/ без-посередньо самих учасншав руху в перход 1955-1980 pp.; такоя 0.3in-ке'вича, який упорядкував та вхдредагував документи i матерхали Про дхяльн1сть Укра1нсько1 Громадськох Групи сприяння' виконанню Гельсш-ських Угод в пергод 1978-1982 poKiB^. '

Поряд з цим окремх В1домост1 були почерпнут1 автором з npaqi хсторикхв А.Куковського та 0.Субтельного, як1 розглядають украхнсь-кий рух через, головним чином, просте констатування'багатого факто-лог1чного матерхалу, пов"язаного з його функцхонуванням, що дае змо-гу'уявити хоча i кадзвичайно багату фактами, проте поверхневу у сво-1й сутност1 картину; окремо з працх 0.Субтельного, е як1й(даеться узагальнююча характеристика укра1нського дисидёнтства 60-70-х pokib.

Значну увагу украгнському дисйдентству 60-70-х poitiB у контекс-Ti дослтдження динам1ки загалънох вйзвольно1 боротьби украхнського народу в умовах радя^ськох системи, ii CTpaTerii i тактики, стшай-них та органхзованиЗс методхв боротьби, еволюцхйних та революцхйних феномен1в цього визвольного процесу придхляв А.Кашнський. На окре-му увагу заслуговуе його нова монограф1я, в як1й на ochobi багато.гр фа:стичного матерхалу дослхджуеться Д1яльн1сть Спхлки письменник1в Украхни /СПУ/, Товариства укра1нсько1 кови'хм.Т.Шевченка /ТУМЛ Ук-рахнськог Гельсхнськ01 Сп1лки /УГС/, Говаристна Лева /ТЛ/, Товариства "Меморхал", НРУ, Укра1нськ01 республ:гкансько1 парты /УРП/, хн-ших 1нституц1й щодо в:гдстоювання,ними прав особи та украхнських на-цхональних прав у другхй половин1 80-х pokib на тл1 загально1 гор-

Лисяк-Рудницький I. Полхтичка думка украхнських радянських диси-дштв //Лксяк-Рудницький 1. ¡1ариси з icTopii hoboi Украхни.-Льв i в, I991.-С.79-93.

Укра1н1:ька Гельсхнська Групп. 1978-1982: Документи i матерхали.-Торонто - Балтимор,1983.

бачовсько1 псштики "гласност::", "перебудови" та "демократизацхх"*.

Як бачимо, 3apy6isHi вченх зробили свого часу багато для того, щоб вивести украхнський правозахисний pyx I960-X-I99I рр.з розряду "б1лих плям" в укра11:ськ1Й icTopiï. Вони нагромадили та упорядкува-ли, певною MipoD проаналхзували багатий емгпричний матерхал стосов-ко функц10нування украгнського руху, загалом'дали характеристику пер10Д1в його розвитку та полхтичну 0Ц1нку основних напрямкхв /за-хист прав особи i прав нацы/, методхв i форм д1яльност1 украгнсь-ких правозахисних сил цих перходхв.

Проте на тл1 такого активного ÎHTepecy до проблематики yKpaÏH-ського правозахисного руху не дхстала все ж належно1 розробки проблема змагань правозахисникхв за державне вхдродження Украхни. Це пов"язане, на нашу думку, з тим, що в ycix зазначених дослхдженнях увага науковцхв зосереджувалась щораз Т1льки на окремих етапах Д1я-льност1 руху, а не на його функц10нуванн1 в цхлому, що i зумовило в1дсутн1сть /повну або часткову/ виевхтлення ряду питань, що своею чергою ускладнюе розумхння такого явища як правозахисний pyx i тих , ^ввових вимог, поставлених його учасниками в певний перход: пере-думов виникнення цього руху; еволюцы поглядхв правозахисник1в на розумхння права як такого i на здатнхсть радянсько1 тоталхтарнох системи реалхзовувати численн1 людськх права; проблеми розум1ння правозахисними силами характеру г>в"язку прав особи з'правами Hai;iï, тобто так званих загальнолюдських прав людини i ïï нацшхальних прав; досл1дженНя нац1ональних змагань /вхдстоювання нац10нальних прав укра1Нського народу, постановка проблем нац10нально-державного bîâ-родження свого народу/ в д1яль'ност1 украиського правозахисту з трьох головних П03ИЦ1Й, ЯК1 йхн пройшов у своему розвитку /нац1онал-кому-Н1зму, 1нтегрального тцхоналхзму та нацхонального демократизму/, кожна 'з яких була вхдображенням поглядхв правозахисникхв на nauio-нальний розвиток Украии, ïï статусу щодо Союзу PCP та сусп1льно-полхтичних засад впорядкування ïï життедхяльносг1.

Bei перелхченх вище причини та аргументи i зумовлюють актуаль-HicTb та необххднхсть цього дисертац1иного досл1дження, яке е спро-бою комплексного П1дходу до виевхтлення боротьби украхнських правозахисних сил за В1др0дження украхнськох держави через едн:гсть анллт-зу передумов його виникнення та двох складових його оизнолыт) дгяль-HOCTÏ - вхдстоювання прав особи та прав нацы протягом усього nopia-

1 Камгнський А. На ги;рех1Дному етвпх. ^Глзсмсть", "переСудоза" i "демократизвуin" на Украхн!.-Мюнхен,1&V0.

ду розвитку руху, тобто до моменту, коли Украма була проголошена самостхйною державою.

Мета дисертащ! полягае у дослхдженнх та анал1зх боротьби укра1нських правозахисних сил за нагронально-державне вздродження ' Украхни.

Враховуючи складшсть та багатограншсть проблеми, мета до-слхдження досяг&еться за рахунок:

- :Ёстсрико-методолЬг1Чного анал1зу передумов виникчення укра-1нського правозахиеного руху;

- досл1$кення д1яльност1 правозахисних сил Украхни 13 захисту прав особи протягом усього пер1оду функцхонування руху в контекст1 еволюц!1 погляд1в правозахисншив на розумхння самого права i на здатн1сть радянсько1 тоталхтарно1 системи до реалхзаци людських прав;

- виявлення та аналхзу основних позиц1й в укра£нськоцу pyci щодо розумхння правозахисниками характеру зв"язку прав особи i прав Haqii;

- досл1дження змагань правозахисникхв за реалхзац1Ю нацз:ональ-них прав укра1нського народу та вздродження його держави протягом усього nepiofly розв^ку руху в контекстх позиц1й: нагдона^-коыущзм, 1нтегральний нацхоналхзм, нац10нальний демократизм.

0б"ектом робота е украхнський правдзахисний pyx I960-x-I99I рок1в, його виникнення та розвиток боротьби национально сведомих сил Украхни за права особи i нац1х. ...

Методолог!чну та теоретичну основу дослздження становлять принципи об"ективно'го аналхзу та «торизму, прац1 видатних мисли-тел1в минулого i сучасних вчених - ф1лософ1в, правознавц1в, пол1то-логхв, 1сторик1в щодо проблем ф1лософського. осшслення права i правового порядку, танож щодо характеристики позиц1й наф:онал-комун13-му,1нтегрального нац10нал1зму та нацхонального демократизму.

При досл1дженн1 проблеми автор спирався на матерхали та документи, пов"язан! з вивченням nepiofly б1льшовицького панування в Ук-pa'iHi Б1тчизняними та заруб1жними науковцями.

¿мпричною базою досл1дження слугують документи i матер1али суто правозахисних 1нституц1й, громадських та громадсько-пол1тичних органхзац1й, программ документи партхй щодо хх правозахиснох дхяль-hocti, особист1 л1тературно-публ1цистичш твори Д1ячхв украхнського руху спору, кенари декого з них, документи i матерхали росхйського

правозахисного руху, що. стосуваличя проблем украУнського правоаа-хисту, радянськ1 /1936 р./ та /1977 р./ Конституц-П' СРСР I УРСР, Декларацхя про державнйй сувфенхтет УкраУни та Акт проголошенпя нвзалежност1 УкраУни, основн1 м1жнародн1 'документи з питань прав людини.

Досл1джуючи проблему, автор застосовував загальнонауковх ме-тоди П1знання: порхвняльний, конкретно-1с,торичний, метод аналог:У, едност1 лог1чного та 1сторичного- тощо.',

Паукова новизна дисертащйного досл1дження полягае в том^, що це- одна 13 перших спроб в Украхнх зд1йснення комплексного полг-толог1чного анал1зу розвитк, украУнського правозахибного рух,у ,Д960-х-1991 рр. у його боротьб1 за права особи та нац11.

Новими, на нашу думку, е:

- 1сторико-методолог1чний аналхз передумов виникнення украУнського правозахисного руху та думка про те, що вони визначалися, головним чином, загаль'ним залежним'станом УкраУни в межах радянсь-коУ держави;

- висновок про те, що в процес1 розвитку боротьби украУнського руху за права особи правозахисники перейшли В1д вимог реал1 ацУУ конституц1йно гарантованих прав людини /на основг розумхння права . як системи наказових норм поведшки, заданих людин1 державою, тоб-то так, як це пропонувала радянська правова наука/ до вимог забез-печеннл Уй прав в узгодженостг з м1жнародно-правовими документами

"/виходячи 13 розумгння права в сенс1 св1тових прогресивних тради-Ц1Й як такого порядку яюдських в1дносин, в осйов1 якого лежить за-гальна м1ра, рхвний для вс1х масштаб свободи/. Па цхй'основ1 вони зррбили висновок про неспроможнхсть радянськоУ тотал1тарноУ системи реал1зовувати людськ1 права I про потребу замхнити УУ демокра-тичними правовими порядками;

- теза про те, що у розум1нн1 правозахисними силами характеру зв"язку прав особи та прав нацхУ переважаючх позйцхУ займав нац10-нально-демократичний напрям /едн1сть, баланс особистих I нацх:ональ-них штересхв/ як найбхльш конструктивний, оскхльки грунтувався не на протиставлешп одних прав людини 1ншим /так званих загальнолюд-ських - нацхональним/, не на вхдстоювашп одноб1чного пр1оритету прав особи перед правами нацхУ /загальнодемократичний напрпмок/ чи навпаки - прав на!цУ перед правами особи /нац1она"ъно-райикнльний напрям/, а на прагненнг узгодкувати Ух;

- положения про тс, що в боротьбх за реалхзацгс нацтональних

.» л

npf.b украхнського народу та ¡пдродження його держави правозахиейий

рух ni/шявся В1д нац10нал-комун!зму та штегрального нац10нал1зму,

п

що означало заперечення, тотал1тарних ркс цих двох напряшв, до на-«цтонального демократизму, що виявилось у прагненн1 вхдродити та розбудовувати самосййну демократичну украхнську державу при збе-реяенн1 поваги до прав'naqiональних меншин та особи. »

Теоретична та практична значимхсть дисертацхйног роботи поля-гае в тому, що проведене дослхдження украхнського правозахисного руху I960-X-I99I рок1в у його змаганнях за национально-державна в1дродження Украши розширюе обсяг 1сторико-пол1толог1чних знань про це явюце як окреме Ц1ле, що мало Micqe в icTopii Украши, i зокр^ма, про Ti npa'BOBi засади, до осмислення ikhx П1Д1йшли укра-хнськх патр10тичн1 сили логхкою CBoei боротьби з радянськими тота-Л1тарними порядками за людськх права.

Положения дисертащЗг можуть бути викормсташ в науково-дослхд-ницьк1й та лекц1Йно-пропагандистськ1й po6oii, при чигашп вузхвсь-кий KypciB noniTonorii та icTopii, а також в д1яльностх тих дер-жавних та пол1Тичних 1нституц1й, суто правових KOMiTeTiB, opraHi-зац1й та труп, цо займаються розробкою правових проблем, пропагу- . ванням та захистом прав особи.

Апробац1я досл!дження. OchobhI положения дисертац11 були ви-кладенх автором на Всеукрахнсыай науково-методичнхй конферен'цх! "Полхтична думка в Украхнг: минулё i сучасн1сть" /Кихв,1993 р./, Всеукра'1нськ1й' науково-практичн1й конференцх1 "Украшська полхто-лог1я: проблейи становления та перспективи розвитку" /Khib,I994 р./, обговорювались на "науково-зв1тн1й конференцы викладач1в 1вано-. Франкхвського 1нституту_нафти i газу /19944р./. »•

Структура роботи. Загальна лог1ка дослхдження визначила структуру дисертацхйно1 роботи, яка окл-здаеться зх вступу, трьох роздх-Л1в, висновкхв та списку лхтератури. Обсяг дисертацЙ1 - 208 с.

0СН0В1МЙ 3MICT ДИСЕРТА1Щ. . У BcTyni обгрунтовуе.ться актуалыисть .вибранох ^еми, характеризуемся стан II розробки, визначаються мета та завдання дисерта-Ц11, вкаьуються^г "одологхчна fit теоретична ochoei та емирична •база, розкриваються новизна практична значим1сть роботи.

Пепший розд!Л "Пере^умови виникнення украхнського правозахисного руху" присвячений хсторико-методологхчному аналхзов1 переду-* Ков цояви на украхнських тер'енах такого я вица, як рравозахисний рух та розкриттю ix. У дисертацы, зокрема, зазначаеться, що без-

посереднхм сприятливим чинником для появи в Укра1'нх яравозлхистл'о руху стала доповгдь М.Хрущова "Про культ особи та його наслгдки" на XX з"1зд! КПРС в лютому 1956 "р., яка, давши негативну овднку попе— редньому /стал1нськ9му/ оф1Ц1йному курсов1 i послабивши тим самим "паралгч страху", що панував до тих nip у сусшльствх, стала пога-товхом до розвитку cycninbHOÏ думки, до самобийних роэдумв i дис-Kycift, що були "заморожен!" в перз:од сталхнського правлшня.

Незважаючи на те, що о суд М';Хрущовим сталгнського культу hîî спричинився до суттевих 3Min самох панхвнох' системи-, все ж важлити зрушення сталися в cycninbHitf св1домост1. Адже шд безпосередйм впливом хрущовськох вгдлиги на союзних теренах i в украх'нськхй плотин!, зокрема, з"явилисл дисиденти /хнакодумцх/, KOTpi вхдкрито г t-словлювали i вхдстоювали перед оф1ц1йнбю владою свох погляди що j,o peanisatiiï прав особи в СРСР, за що ïx по-хншому називають праноза-хисниками.

Даючи загальну характеристику дисидентству /правозахисту/, що виникло в Coiosi PCP з дестал1Н1зац11, автор В1дзначае, що якщо ро-С1йеькому дисидентству був властивий т1льки Захист прав особи, то дисидентство в нерос1йських республхках СРСР характеризувалося ще й вхдстоюванням навдональних прав cboïx народхв в1д постхйних пору-шень або й абсолютнох нереал1зац11 ïx з боку партхйно-державнох бюрократ ï.

Врдночас у дисертацхх наголошуеться на 1Сторичн1й унхкальност! такого явйща як правозахисний рух, учасники якого у cboïx Д1ях ке-рувались не прагненням полх^шити добробут народу, не корисливими груповими 1нтересами i нав1ть не бажанням Л1кв:гдувати' 1снуючий сус-П1льний порядок, а тальки гаслами права як единого принципу суспхль-ного i державного життя. Саме цим правозахист в Conai PCP втдрхзняв-ся в1д Д1яльностх декабристхв, народоволыцв, кирило-мефод11вц1в, кадетхв тощо, в яких домаглння тих чи 1нших прав вплхталися в иир-шу - полхтичну програму дхй.

Виходячи з названих загальних положень характеристики дисидент-ства в СРСР, автор конкретизуе ïx стосовно украхнського 1накодумст-ва в наступних моментах. По-перше, кр1м дисидентхв 60-80-х poKÏB, тобто тих, KOTpi па в^крите протистоянуя влад1 в o6opoHi людських прав нею ж переслхдувалися, правозахисна дiялы^icть була властипа i тим дхячам, flKi перебували на пЦпхльних засада: ведения боротьби, що деякою Mipora характеризувало рух 60-х poKÎB. По-друге, суто правовомji мотивами укра!нський рух керувався в вдлому в пер!од 60-дру-

roï половики 80-x poKÎB без спроби висунення того чи muoro' пол!-^ тичного конструкту. Подальйи ж кроки украхнського правозахисту за-ради peani3aqiï людських прав та украшсдок нацз:ональних ÏHTepeSiB р умовах, що перешкодаали цьому, бу'ли яскавим свечениям дедал1 б1Лыио1 його пол1Тизац11.

Прагнучи пояснити наявшсть в украхнському pyci на период його' виникнення i протягом тривалого часу двох складових боротьби - за права особи та нацы, автор вказуе на неможлив1Сть обмежувати причини появи цього руху одн1ею тхльки политикою щеологхчного "потепления". Адже остання вёд1грала тхльки роль сприятливого i коротко-часового чинника, що дав змогу правозахисникам на тлх офщгйно! критики сульту особи висловити свою стурбованхсть станом украхнсько1 надхональнох справи, який склався в 20-50-i роки бхльшовпцького па-нування ь Укра1Н1. В цей же перёод формувались основи антиправово'х пол1Тики радянськох держави, як1 попри поверхневу критику ïx резуль-tbtïb хрущовським керёвництвом продовжували ycnimHO розвиватись i в: перюд застою та перебудови, що пёдтримувало 1снування укра!гнського правозахисту i його вимог.

У дисертацхт зазначаеться i розкриваеться положения про те, що в ленхнсько-сталхнський перходи npaniHb були створен1 так1 умови для життедхяльноси особи i щлих нащй, з критикою яких i виступи-ли свого часу npai ^захисники. Зокрема, для Украхни перемога в р. бёльшовизму великою Mipora об:гйшлася поразкою нахЦонально-демократич-них сил та .короткотривалим ёснуванням УНР, включениям респубики до Союзу PCP, структура Якого не давала змоги рхзним народам вирвиува-ти cboï справи на власний розсуд. Свёдченням цього стала зростаюча з часом безправнхсть ïx i Украми, зокрема, в економхчнёЛ, культурней, пол1Тичнхй, дипломатичней тощо сферах, що своею чергою давало педстави говорити про поступове, але. невпинне розчинення окремого ,нацёонального органёзму в союзному npocTopi.

Зростаюча безправшсть нацН тельки посилювала прогресуючу безправнхсть ïï людини. В роздёле, зокрема, показуеться, як сталёнський "великий, стрибок" у соцёалёзм здёйснювався за рахунок^форсованоё i суцёльно'т колективёрацёё', "лёквёдащУ куркульства як класу", голо-'домору 1932-1933 pp. та голоду 1946-1947 pp., знищення украхнських греко-катогтицькоё' та авток.?фально1 православна церков, розгрому по-лётики yitpaï'Hijaiiiï, проведения кампанёй по викриттю рёзноманётних Г вР;'адачих "шкёдницькнх органёзацёй",-масових депорте 'Дй "куркулёв"î священикёв, захёдноукраё'нських "нацёоналёстёв" у найвёддаленёшё за-

кутки велич.езно'х iMnepiï. 1ншими словами, "великий перелом" здгйгс-нювався за рахунок знехтуваного людського права на В1льний розвиток власного народу, на належне плекання його мови та культури, icTopiï i традшцй, на його. право голосу в мхжнароцних справах, на свободу еКОНОМДЧНО! Д1ЯЛЬН0СИ осЪби, свободу ïï творчостх, cobîctî, релх-riï, на роважання ïï riflHOCTi тощо.' . •

Вказуючи в дисертацхх' i на neBHi прогресивнх ^фушеннл,- якх мали М1сце в Украста в умовах пзребування ïï у склад1 Союзу PCP, ди-сертант пхдкреслюе, що, хоч.-.би як1 здобутки принесла радянська мо-дерн1зац1я народам, щь входили до складу Союзу, незаперечним е те, що коитували вони невиправдано дорого i що чи не. найчастше у cboïx великих перемогах тотал1тарна система використовувала антигумати, антилюдськ1 методи-, якх вже caMi собою знижували вартхсть досягну-тих висот.

Виходячи з того основного, .що тоталхтарний режим пригпс люди-Hi - ïï ф1зичного знищення i морального' принижения, автор робить висновок про те, що появ1 на початку 60-*х poKÎB украУнського право-захисного руху передував загальний пщневхльний, залежний стан Ук-рахни.в межах Союзу PCP.

Але не зважаючи на страх1тлив1 сталшськх злод1яння, ToTani-тарним 1мперським силам не вдалося зхгйути украшський народ, тому що йому, як i кожному iHnioMy народов!, якому загрожус асим'ляхдя, властивий 1нстинкт нацхонального самоэбережешш, що спонукае нац1Ю, ïï naflCBiflOMiuii сили 36epirara i культивуаати аж до др1бниць само-бутню нац1ональну культуру, нацхональну cncunfiKv, вхдстоювати право на нащональну окремшнить власного народ/, щд Ливом хрущов-cbkoï в1длиги, як п1дкреслюеться в дисертацН, цей ïhcthhkt бороть-би укра1'нського. народу за самозбереження виявився у форм1 «aniBO$i-гцйного критично-лхберального иакодумства, у форм1 правозахисту, що протягом тривалого пермду I960-x-I99I pp. виступав на боротьбу за права i сво--боди особи та Haïtiï проти посийних порушень або й абсолютно"! Hepeaniaaqiï ïx з боку владних структур. Bîh був репре^ зентований pisHOMaHÎTHHMH суспхльно-пол1тичними величинами i харак-теризувався конкретними вимогами щи'до реалхзацы прав людини та ук-рахнських наицональних прав..

Вказуючи на nepmi вияви дисидентства вже з середини 50-г ро-kîb , автор на u-chobî дослхддуваного матерхалу робить висновок про те, що власне рух, безперервний рух опору'в Украхт рдзпочався фа£-4 тмно з початку ЪСо-х poKÎB створеннякЦ&а заххдноукра'тнських теренах

пхдп1льних орган1зац1й 0б"еднано1 парТ11 визвол§ння Украгни /ОПВУ, 1958 р./, Украхнського «азонального кокатету УУНК, 1961-1962 рр./, Украхнського навдонального фронту /У} 14, 1964-196?,,рр./ та заплано-ваноЗг легальною, але фактично не створе нот УкрахнськоЗЕ Робхтничо-СелянськоЗЁ Сп1лки /УРСС, 1960-1961 рр./, нащонал'ьну справу яких за допомогою вхдкритих метод1в боротьби продовжило нове укра1неьке поколтння, генерац1я так званих Ш1стдесятник1в. Саме'завдяки останки /особливо творч1й хнтел^генцЛ - поетам В.Симоненку, Л.Костен-ко, 1;Св1тличному, В.Стус^ л1тературознавцю 1.Дзюб1, перекладаче-в! С.Лараванському, мист'ецтвознавцю В.Гориню та психологу М.Гориню, 1ст рику В.Морозу, журналисту В.Чорноволу, художникам А.Горсыай та П.Заливасх, багатьом 1ншим/, 1ХЧ1М вгршам, прозх, листам I клопотан-ням до оф1Ц1йних К1лСРСР та УРСР було покладено початок к1нцяпо-ширюваного у св1Т1 М1фу про розв"язання нацхонального питания гпро-Сблеми прав людини в СРСР. °

У дисертацы узагальнено вказуються також подальш! основн1 кроки украхнського правозахисту на шляху боротьби за права особи та В1ками омрхяну незалежисть украхнського народу, якх визначалися Д1яльн1стю Укра1нськ01 Громадськох Ррупи сприяння виконанню Гельсхн-ських Угйд /1976-1988' рр./, мхнхйальними нацхональнимй домаганнями СПУ друго? половши 1980-х рокхв, пол1Тичними прагненнями УГС /1988ч 1990 рр./, перебудовними гаслами НРУ, його згодом. принциповою са-мост1йницБкою позицхею щодо державнох незалежностх УкраЗши, загаль-нодемократичнимй та нацхональними вимогаыи нетрадиц1йних суспхльних '* об"еднань, новостворених у'крахнських парт1й, прийняттям Декларац11 про державний суверенхтет Украхни та проголошенням Акту про незалежнхсть Украхни, який був шдтриманий I грудня 1991 р. народним воле-ьиявленням. Г";.

В другому розп^1 "Боротьба за права особи в украхнському рус1" досл1джуеться процес змагань украхнських пра.возахиснмив за реалхза-цхю людських прав у контекстх еволю1Ц1 погаядхв Д1яч1в руху на саме право I змхни 1ХН1Х погляд1в на спроможнхсть радянсько1 тотал1та^-но1 системи реалхзовувати людськ1 права.

У дисертацхх в1дзначаеться, що у рво'хх змаганнях за права особи украЗшський прайозахист виявив.ся вже з еередини 60-х рокхв як без-посередня в1дповхдь на репрес11 проти укра1'нсько1 1нтел1генц11 з боку брежневського кер1вництва:' Аналхзуючи сам1 правов1 вимоги учасни-к1в руху цього перходу, автор робить висн^ок про те, що вони фактично вкладалися в рамки 1Снуючих конституц1йних гарант!й свободи

-17.-,

слова, друку, зборёв, недоторканостё особи, вёдкритого розгляду < судових справ, таемницё листування тощо i не поширювалисл на вимо-ги тих прав/свобод/ людини, що, будучи зафёксованими мёжнародно-"' правовими документами, навёть формально не гарантувалисл ni ста-Л1нськ<2р /193^ р./. нг брежневрькога /1977 р./ Конституцёями, по-скёльки, •»розииргоючи рамки людськоё свободи, водночас суперечили економёчним, полхтичним та ёдеоЛогёчнгай догматам б1льшовицько1 те-opii /права на &)лодёння майкам'як одноосёбно, так.i спёльно г ён-шими;' права на вёльне пересування у межах будь-яко'ё держави, поки-дати свою KpaiHy i'повёртатись до неё; свободи перёконань i вёль-ного íx виявлення, свободи поширення ёнфйрмацёё та гдей будь-яки-ми эасобами i незалежцо вёд державних кордонёв; свободи створення асоцёацёй без будь*яких застережень тощо/.

. Захист дисидентами тёльки конституцёйних прав особи /у той час, койи в 60-ё роки в краёнах дародноё демократёё - Чехословач-чинё, Югославii вжё сгавилося питания про "демократичний соцёалёзм" у протиставлённё з со^халёзмом деспотичном/ дйсертант пояснюе ёх-ньою необёзнанёстю в.правовому вёдйошеннё, ёх розумённям самодос-татност1 тих правових гарантёй, що радячська тоталётар :а держава формально гарантувала своём громадянам. Адае радянська правова нау-i ка пропонувала свое тлумачення права-в*дусё юридичного позитивёз-му, тобто як наказових норм, якi льдина. одержуе" вёд держави для обов"яз^ового виконання, а не тих норм, що випливають ёз.прав /свобод/ кожмоё окремоё людини дёлти п'евним чином i забезпечують рёв-ний -для Bcix масштаб у корйстуваннё ними свобйдами.

У дослёдженнё пхдкреслюеться, що ця'хибнзх-о бхльшовицько-тоталётарних пёдходёв до розв"язання: проблеми прав людини, що грунтувалася насамперед на культурному та полётичному ёзоляцёонёз-mí вёд передового свётового гуманёстичного досвёду, вёд прогресив-hoi cbxtoboí правовоё думки /остання в основу права клала загальний i рёвний для bcíx масштаб свободи/, вёд мёжнародно-правових Доку-ментёв /закрёплюють осно&нё людськё права, наголошугочи на ix невёд-"емностё вёд людини i на рёвностё всёх у ix корйстуваннё/, все ж активно нав"язувалась громадянам держави.

. У дисертацёё проводиться думка про те, що незмённе нехтування радянськими можновладцями навёть конституцёйно гарантованих прав особи /яскравим прикладом цього стали penpecii проти самих ёнако-думцёв, íx арешти в 1965-1966, I972-1973,'1978-1982 рр., незаконна 4 засудження на трийАлий час митарств у-Ьюрмах, концтаборах, спецпси-

хол1карнях/ при таких же незм1нних формальних забов"язашмх перед демократичними державами св1ту дотримуватися М1Жнародно визнаних правових гарант1й людини, змушували ¿накодумцхв дедал1 б1лыиою М1-ррю звергатися до цих мхжнарбдних дравових документхв, а В1ДП0В1Д-но, згставляти, Пор1внювати мхжнародн1 I радянськ! правовх норми I головне - анал!зувати радянськх правов! реалы. Поступово зростало розум1Иня *1вг 1стини,-що основою права мож'уть. бути Т1льки права; /свободи/ кожноЗ: окремох особи, в найб1льш концен^рованому виглядз:. виражай мхжнародно-правов^и документами, I що кожна держава, яка бажае забазпечити Г1дне життя свбхй людиН1, повинна грунтуватися Т1Льки на такому прав1. .

Найперше про свое прагнення поставити боротьбу за права людини та укра1нськ1 нац10нальн1 хнтереси на М1жнародно-правову основу, ввести II в контекст загальноевропейського демократичного процесу, 'пропагувати серед укра1нсько1 грсГмадськостл правов1 норми Загальнох Декларацы прав людини, гуманхтарних статей Гельс1Нсько1 .Наради в украхнському рус1 заявила УГГ сприяння 1976 року. Яюцо, зГ1дно з документами Групи, вона виступила I функц:гонувала лише' як правозахис-на 1нституц1я, то в окремих вислрвлюваннях хг. членхв, за критикою тих чи хйаих деформацхй радянськбго суспхльно-полхтичного життя, вже в1дчувалась зневхра в ефективному I сну ваши само1 системи 1 IX-ня схильн1сть до позищй "демократичного сощалхзму" з його плюра-л13мом ус1х сфер життя.

У дисертагцх пхдкреслюеться, ¡до наступи! кроки украхнського правозахисного руху за права особи характеризувалися незм1нними ви-могами прийняття ново! Яонституцхг Украхни в узгодженостх з шжна-родцо-правовИми документами, а в1дповхдно, забезпечення ек0Н0М1ЧН01 свободи особи /про це' першоп в рус1 заявила реформОвана на основх УГГ УГС /1988-1990 рр./, II пол1Тичних та 1деолог1чних переконань /що знайшло вияв у вимогах лхквхдагцх монопольного становища КПРС, а вхдповхдно, створення П1дгрунтя для зародаення пол1тичного та 1де-ологхчного плюрал1зму/, що св1дчило вже про готовн1сть украхнськжс правозахисних сил протиставити тотал1тарн1й одноман1тност1.демокра-тичн1 принципи багатоманхтйостх ус1Х сфер життя.

Виникнення ИРУ, реформування. УГС в парию УРП, поява протягом друго1 пбловини 80-х рок1в численчих нвтрадиц1йних оргамзащй /особливо Товариства "Мемор1ал", еколог1Чно1 асоц1ац11 "Зелений св1Т"/, а в 1990-1991 рр. - пол1Тичних па^хй з IX незмхнними гас-лами побудови громадянського сусп1льства та правовог держави на

принципах верховенства права над полхтикою, панування правового закону в ycix Д1лянках плюралхстичного сусп1льного життя, обов''язко-boctï закону для самоУ" державй та ïï органгв в ïx лхдносинах з гро-мадянином, незалежного суду та судового захисту ncix людських прав, зрештою,' прийняття ДекларацГУ про державний суверенитет УкраУни, що стала першим оф1Ц1йним документом, орхентиром у розбудовх Украх-ни саме як демократично! правовох' державй, св1ДЧило про те, що ук-рат'нський правозахисний рух логх:кою cbogï д1ялъносп птдхйшов до в1дтворення тих великих îcthh щодо розум1ННя права як свободи люди-ни на ïï всеб1чний самовияв-, i в^повхдно, до розумхннл того, що не тотал1тарна комуистична чи якась iHua держава, а едино держава демократична правова в 3M03Î забезпечити таке право.

Свое в1дображення в дисертац11 знайшов i аналхз основних на-прям1в у розум1НН1 правозахисними силами характеру зв"язку птзав особи та прав нацИ: загальнодемократичний /пр1оритет прав особи перед правами нацы, найб1льш 4Ïtko представлений парнями: ЛДПУ, ДЩЗУ, ПЗУ,0СДПУ,НПУ/; нац10нальн0-радикальний напр.ям /пргоритет прав на-4iï перед правами особи, що його вхдстоюють УНС,УНП,ДСУ,деякою mï-рою УНДП,УСДП, радикальна частина УРП, що в 1992 р. видоилася в окрему napTiro - УКРП, РПУ,УНРП,УМА - П1зн1ше УНА.УНСО/ та нацхональ-но-демократичний /едн^сть, баланс нахцональних та особистих ÏHTepe-cïb/. Автор П1дкреслюе, що нацхонально-демократичний напрям /пере-важаючий в pyci, представлений УГГуУГС,ПРУ,УРП,ДемПУ,СДПУ,УХДП то-що/ видаеться найб1льш конструктивна, оск:хльки не протиставляе од-hï права особи 1ншим /так зван1 загальнолюдськ1 - нащональним/, грунтуеться не на забезпеченнл одноб1Чного прхоритету прав особи перед правами нац11 чи навпаки, а прагне до ïx пост1йного узгоджен-ня з огляду на те, що права нац11 - це i е права людини, ïï права на в1льний розвиток власного народу, на самосийне, без зовн!шнього втручання, плекання власнсн мови, культури, традшцй, звичаУ'в, на зд1йснення його В1льного економхчного i пол1тичного розвитку, вста-новлення зв"язк1в з тиими народами тощо. Як неможливо уявити co6i нац1ю без живих конкретних людей, так взагал1 неможливо вести мову про забезпечення прав особи, не задовольнягочи i не реалхзуючи ïï нац1ональн1 почуття.

TpeTÎH розд1л "Змагання за нащон'альн1 права та державу в розвитку руху"присвячений дослгджешго процесу боротьби учасншав руху за реал1зац1го нацхональних прав укра1-нського народу та вхдродження його державй в контекст! позшцй: нацхонал-комунхзм, штегральний

- 20 -

нац1онал13м, навдональний демократизм.

Анал1зуючи украшський правозахионий pyx I960-X-I99I pp. з названих позшцй, дисертант йдкреслила ïx сшльний, еднаючий момент - ¿дев нац11, Bipy в незнищенн1сть-нац10нальн01 специфики в CBÎTOBOMy розвитку i тому впевнен1сть правозахиейшив у необх1днос-TÏ нац1онального самоствердкеннл украшського народу. Саме в цьому acneKTi, як зазначаеться в дисертацы, Ц1 позицы-сЛгльно протиста-вилися б:сльшовицьк1й 1деологх1 у розв"язанн1 национального питания, яка пророкувала bcïm народам Союзу PCP перспективу безнацхонального людства в результат зд1йснбннл'оф1цхйно1 полз:тики так званого злиття нац1й.

Сп1льна Л1Н1Я боротьби за вгдетоввання нацхональнох специф1ки украшського народу не выключала BiflMÏHHOCTefl видглених позиций у . бачешп ïx представниками перспектив державотворення Украши та суспгльно-пол1тичних засад впорядкування ïï життед1яльност1. В ди-cepTa4iï зазначаеться, що стосовно державного статусу Укра'хни /ба-чилась вона повнхетю самостхйною державою чи складовою частиною фoдepaцiï Союзу РСР/ представники i нацхонал-комунхзму, i нац10наль-ного демократизму, i 1нтегрального нацхонал13му в:гдстоювали зде-б1льшого саме першу позицхю. Що ж стосувалося суспхльно-полхтичних ОСНОВ ÏÏ розвитку, то ВОНИ П0в"яэувалися В1ДПОВ1ДН0 3 К0МУН1СТИЧ-ною i демократичною системою. Щодо характеристики 1нтегральн0-на-цхоналхстичних погляд1в на цю проблему автор П1дкреслила, що послх-довники донцовського нац10нал1зму в1дкидали комунхзм як систему i в принцип майбутне Украхни пов"язували Т1льки з демократхею. Але в процес1 самох боротьби за самостхйну Украшу вони.вважали можли-вим вхдкидати будь-як1 демократий« вияви життя, особист1 штереси та бажання, оскхльки це, на ïx погляд, перешкоджае плекати сильну волю нац11 до влади, до виживання i розростання.

У дисертацы вказуеться також на те, що 1нтегрально-нац1она-л1стичний напрям /cboïmh початками сягае розробки нацхоналхстичних поглядхв Д.Донцова 20-х pokib/ Tiero чи iraioio Mipon був репрезенто-ваний в правозахисному pyci 60-х poKÏB nÏHieio 1сторика В.Мороза i вхдроджений сусп1лыи-пол1тичними силами нацхонально-радикального спрямування маприк1НЦ1 80- на початку 90-х poKÏB /називалися в по-передньому розд1л:г/.

11ац:гонал-комун1стичне спрямування в розвитку змагань правоза-хисникхв за нац10нальн1 свободи украхнського народу /прагнення ina-кодумцтв реалхзувати мовнх, культурологхчнх, 1СГоричнг, економ!чнг

^ 21 7

екологёчнё, навёть полётичнё /право на вихёд Украхни ёз Союзу PCP i створення власно1 нацёональноё' держави/ права украё'нського народу в рамках соцёалёстичнох /комунёстичноё'/ системи, в яку на той час ще, вёрогёдно, зберёгалась вёра/ энайш^о свое вёдображеннл в дёяльностё учасникёв руху 60-х.рокёв та СПУ другоё лоловини 00-х рокёв. •

У дисертацё1 знайшов вёдображення аналёз нацёонально-демокра-тично1 позицё1 в pyci, яку автор охарактеризувала'як вёдстоювання первинностё ёнтересёв корённоё' yKpaiHCbKoï нацёё' насамперьд у вёд-родженнё ïï сешостёйнох демократично! держави при збереженнё пова-ги до мёжнародно визнаних прав нацёональних меншин та особи. За-значаеться, що ця позицёя перекреслила тоталётарнё риси згаданих вище напрямёв /причому, це стосувалось бёльше самох комунёстичнох ёдеологёё, нёж ïï нацёонал-комунёстичного "вёдхилення"/ i була за-початкована в правозахисному русё в другёй половинх 70-х рокёв Ук-рахнською Громадськоо Групого сприяння виконанню Гельсёнських Угод, продовжена з другоё' половини 80-х рокёв УГС,НРУ,УРП,ДемПУ, ёншими громадеькими та громадсько-полётичкими ёнституцёями, яка знайшла свое вёдображення в Декларацё'ё про державний суверенётет Укра'ёни, а згодом - ё в Актё про ïï незалежИёсть, який I грудня 1991 р. був легётимований волевиявленням усього народу Украхни.

Дисертант наголошуе на тому, що боротьба украх'нського право-эахисного руху I960-X-I99I pp. за нацёональнё права украхнського народу /як, втём, ё за права нацёональних меншин Украхни, а також ёнших народёв СРСР на ïx самоствердження/, що завжди була наповне-на конкре.тним нацёонально-полётичним змёстом /вёд вимог мовно-куль-турного характеру, якё посёдали чи не найбёлыпе мхсце в укра'хнсько-му русё, до питань полётично'ё сфери, розширюючи останню до вёдстоювання самостёйностё украхнськох держави/ ё передбачала ïx реалёза-цёю здёйсненою то в рамках тоталётарного ёмперського Союзу PCP, то в умовах обёцянох владою "оновлено1 федерацёх" цбого ж Союзу при докорённёй змёнё ïï eK0H0Më4H0Ï та nonëTH4HOÏ систем, доросла, на-рештё, до категоричного ё недвозначного висновку про те, що не ёс-нуе жодних гарантёй збереження економёчного та полётичного сувере-нётету Украё'ни, спрямованого на демократичний розвиток ïï суспёль-ства, в рамках навёть ё "оновленого" Союзу PCP.

Серпневё подёё' 1991 р. у Москвё лише прискорили те, до чого так довго i невпинно прагнули правозахиснё сили, за що цёлими сто-лёттями боролися кращё сини ё дочки украшського народу - до вёд-

родження його сямост1йно1 держави. Укра!н1 вдалось проголосити свою саыостШпсть, i тепер насторож1 нацхональних прав укра1нського народу, як i нацхональних MeHuioctfefl Укра1ни, а також кожнох особи cToitb власна держава. •

Знайшов свое воображения в цьоыу розд1Л1 дисертащйного до-слздаення i узагальнюючий анал13 сучасного украшського правозахис-ту в уыовах самост1йност1 Укра1ни, який, на думку'автора, перебувае у сташ, що характеризуемся утриваленням однобитного пзсдходу як до розв"язання проблеми' захисту. прав особи ./особливо xi сощальних прав, чого найбхльше домагаються прокомун1стичн1 сили i ti демокра-ти, що проголошують сощальну 1дею единою, що потребуе на сьогодн1 уваги/, так i до розв"язання питань нащонально-державного iCHyBaH-. ня /укра1нськ1 npapi/. Визначаючи можлив1 насл:Ёдки д1й на ochobi таких крайн1х П1дход1в до розв"язання проблеми "права нацх1 - права ЛЬдини", дисертант ьхдзначае, що домогтися розумного, а значить, позитивного виршення як нащональних, так i сощальних завдань, мож-на Т1льки черех ix гармоийне поеднання на демократична основ!. Лише нащональна демократия, як шдкреслюеться в роботу, здатна за-довольняти як нац10нальн1, так i bci iHiui, в тому числ1 й coqianbHi права людини. Тому не шляхом подолання нащональною 1деею соц1ально1 чи навпаки, а лише через ix синтезу на демократична ochobi можливе зд1йонення розбудови державностх в Украхн! задлй бяага ii народу. Не вип"ячування нацхональних прав людини через ix догматизац1ю перед соц!альними чи будь-якими ¿ншими правами', bci о яких е р1вноц1нними в когортг загальцолюдських прав, а лише ix поеднання на демократичному rpyHTi - так 1ншими словами,' а саме, мового yKpaiHCbKoro право-захисту /його r0fl0BH0i ninii/ минулих, досамост:гйницьких час1в Укра-1ни, можна спроектувати загальний напрям д1яльност1 yKpaiHCbKoro народ;' з метою розбудови його держави.

У Висновках викладен1 0CH0BHi результати досл1дження та прак- . тичн! рекомендацы щодо зд1йснення процесу нацхонального в1дроджен-ня та розбудови Укра1ни як демократично1 npaboboi держави /на ochobi ДОСВ1ДУ змагань украшського правозахисного руху за права особи та нац:Ш Найсуттев1ш1 з них так1:

- глибинн! причини виникнення украхнського правозахисного руху I960-X-I99I pp. визначалися, головним чином, загальним залежним станом Укра1ни в межах колилньо1 радянсько1 держави;

- укра1нський правозахисний рух виступав боротьбою за права i свободи особи i Hauii В1Д посттйних порушень або й абсолютшп нереа-

л1зац11 IX з боку владних структур, був репрезентований р1зкими сусп1Льно-пол1тични1ли величинами I характеризувався конкрэтними вкмогами щодо захисту прав особи та украУнських нац10нальних прав;

- правовий 1деал, до осмислення якого днакодумцУ п1Д1йшли ло-г1кою своеУ боротьби з тотал1тарною радянською системою за людськ1 права, передбачав ¿снування права в ув"язуваннг його лиие 1з свободою особистост1 як загальноУ I р1вноУ для ВС1Х М1ри свободи, 13 ти-ми основними загальновизнаними свободами, що декларуються м1жнарод-но-правовими документами;

- у процес1 боротьби д1яч1в украУнського руху за людськ1 права в межах тотал:гтарноУ систе'Ми вони д1йшли розум:гння того, що права людини як II свободи Д1яти певним чином можуть стати реальн1стю Т1льки в умовах демократично! правовоУ державй 1 громадянського сусп1льства;

- украУнський правозахисний рух здебУльшого був виразом гармоничного поеднання захисту нацУоналышх I так званих загальнолюд-ських прав особи /навдонально-демократичний напрям/, що означало не протиставлення одних людських прав 1ншим, не в1дстоювання одноб1Чпо~ го пр1оритету прав нацы перед првами особи /нац1онально-радикаль-ний напрям/ чи навпаки - прав особи перед правами нац11 /загадьно-демократичний напрямок/, а намагання'узгоджувати IX реал1зац1ю 13 зауваги на те, що права нацУУ - це I е права особи, II, людини, на-ц1ональн1 права, без задоволення яких не можна взагал1 вести мову про реалУзацш людських прав;

- процес змагань правозахисник1в за реал1зац1ю нац10нальних прав украУнського народу /мовних, культурких, економ1Чних, полгтич-них тощо/ I'його найвищого права - на створення власноУ нацУонально! державй характеризувався позиц1ями нац!онал-комун1зму, 1нтегрально-го нац1онал13му та нащонального демократизму, що знаменували собою розвиток погляд1в украУнських правозахисник1в на перспективи державотворення УкраУни та бачення ними сусп1льно-пол1Тичних засад УУ розвитку;

- нац1онально-демократична позиц1я виникла на основ1 критичного переосмислення як комун1стичного досвд:ду, що не давав змоги В1ль-но розвиватись жодному Уз народ1в Союзу РСР, так I УдеологУУ дон-цовського нац1онал1зму, речники якого, категорично заперечуючи ко-мун1зм як систему I в принцип! пов"язуючи майбутнс самост1йноУ УкраУни Т!льки з демократ1ею, головну увагу прид1ляли вихованню сильноУ нац!ональноУ вол1 до виживання, до прагнення здобути I затвердити

24 *

свою самостёйну державу, в процесё чого можливе вёдкидання будь-лких поглядёв, пов"язаних з вёдстойванням прав особи. Нацёонально-демократичний напрям у розвитку-руху виявився вёдображенням прагнень правозахисних сил здобувати ё розбудовувати' самостёйну демократич-ну державу свого народу, поважавчи права особи та нацёональних мен-шин;

- у процесх тривалоё боротьби за людськё' права в умовах несправедливо! соцёалёстичноё системи украёнськё патрёотичнё сили вийшли загалом на наступи чёткё позицт1: лише с'амостёйна национальна держава свого народу в росднаннё з демократичною системою правлёння в нёй здатна забезпечити гiдне киттл людинё.

Основнё положения дйоертацёт викладенё в таких публёкацёях автора:

1. 1де1 нацёонального вёдродження в русё украхнських шёстде-сятникёв //Полётологёчний вёсник /Матерёали Всеукраёнськоё науково-методичнох конференцё1 -Долётична думка в Украхнё: минуле i сучас-нёсть".-1М'в,1993.-4.2.-С.13-26. -

2. Нацёональна ёдея в дёяльностё Украшськоё Гр°маДсько1 Групи сприяння виконанню Гельсёноьких Угод //Полётологёчний бёсник. Нау-ково-аналётичний збёрник.-Кихв , 1994. -Вип .2.-С.64-75.

3. До загальнох характеристики украёнського п^-авозахисного руху //Тези науково-технёчноё конференцёё професорсько-викладацько-го складу ёнституту нафти ё :Газу.-1вано-Франкёвськ,1994.-4Л

.11-12. ••

ft £ S U !J E

L.V.Btîous. legal ?rotectlon In the Revival of the Ukrainian State. Dissertation ts a thesis for a candidate's degree in political sciences In speciality гз.СЭ.02 - political institutions and. processes. Lvov State University, Irov, 1995. 3 scientific papers are to be defended containing a study of functioning of the Ukrainian legal protection movement In. I960 to 1991 in its struggle for hияап rights and national revival of the Ukrainian people. It has been determined that during: the process of striiggle for human rights (as veil as for" his national ones) Ukrainian legal protectors have come to a single conclusion that just indépendant democratic legal Ukrainian Stata ts able' to guarantee deserved adequate exlstance to Its clt'izens. Ьилоус Jl.В. Правозащитное движение в возрождении украинского государства. Диссертация является рукописью на соискание ученой степени кандидат политических наук по специальности 23.00.02 - политические институты и процессы. Львовский государственный университет, Львов, 1995.

Защищаются 3 научные работы, которые, содержат исследования функционирования украинского правозащитного Движения 1960-Х-1991 годов в его борьбе за права человека и национально-государственное возрождение украинского народа. Установлено-, что в процессе борьбы за права человека /в том числе и за его национальные права/ украинские правозащитники пришли к однозначному вы: :ду о том, что только самостоятельное демократическое правовое украинское государство способно обеспечить достойное существование своим гражданам. .. Кличов! слове: укра1кський правозахисний рух, права особи, права Hauiï.

Шдписано до друку 20.12.94 р.,ф.60 х 84, 1/16, зам. 281, др.арк.1, тир. 100 прим. 1вано-Франк1вський держзвний техн!чшй ун(верситет нафти 1 газу, Д1лышия оперативно! пол1графП ,Карпатська 15.