автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Сабатинская культура Нижнего Поднепровья и Пинично-Западного Приазовья

Полный текст автореферата диссертации по теме "Сабатинская культура Нижнего Поднепровья и Пинично-Западного Приазовья"

0-5

РГи ол

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

На правах рухопису УДК 930.26

. ГЕРїїКОВИЧ Я*І в Петрогич '

САЕАТИНІВСЬКА КУЛЬТУРА НИЖНЬОГО ПОДНІПРОВ’Я ТА ПІЕНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПЬ • )В'Н

/

Історичні науки Спеціальність 07.00.06-археолог}я '

АВТОРЕФЕРАТ1

дмсертації на здобуття вченого ступеню кандидата Історичних наук

Київ - 1993

Робота виконана у відділ} первісної археології

Інстиіуту археології Ж України

Нвуаові керівники -член-кореспондент АН УРСР

кандидат історичних наук І.Т.ЧЕРИЯКОВ

Офіційні опоненти -доктор історичних наук

Е, А. БАЛАГУРІ

кандидат історичних наук

І. М. ШАРАОУТДІИ ОВА

Провідна організація-Одеський археологічний музей АІІ України

Захист відбудеться 22 грудня 1993 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 016,47.01 по захисту докторських дисертацій при' Інституті археології АН України /254025, м.Киїе, вул.Володимирська,3/

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Інституту археології АН України /м.Київ, вул.Видубецька ,40/

Автореферат розісланий І б _____ 1993 р.

Вчений секретар спеціалізованої >

ради, кандидат історичних наук В. О.Петрашенко

- ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ ,

Актуальність теми.Одним Із завдань археології бронзового віку Східної Європи є вивчення його пізньої стадії.ао охоплює другу половину ІІтис.до н.е.Майже по всьому півдня України вона репрезентована сабатинівською культурою (СЮ.Історична роль СК зумовлена безпосереднім входженням у блок історико-куяьтурних угруповань Південко- Східної Європи, пов’язаних з найближчими регіонами Східного Середземномор'я до Єгипту й Угариту включно. Однак навіть за таких обставин залишаються невирішеними проблеми походження,хронолог!і.етногекетичного склада СК.

Першорядне значення для з’ясування цих питань мають матеріали Нижнього Подніпров'я та Північно-Західного Приазов’я.зони контакту зі зрубною культурою (ЗЮ. Кожна з них мала різні вектори переважних зв'язків.цо,таким чином,запезг.ечуьало взаємопроникнення культурних та технологічних досягнень на значні відстані:від Приуралля й Казахстану до Карпато-Дунайського басейну й Балкакського півострова.

На фоні значного зростання за останні роки археологічних джерел по всьому Північному Причорномор'ю постає необхідність їх систематизаціі.цо конкретно для СК означає проведення більш детального вивчення по окремих територіях,виділення локальних варіантів та з’ясування їх співвідношення між собой та з суміжними синхроними культурами. Без цього подальше дослідження в галузі пізньобронзової доби значно гальмуються,і ті можливості,які надає зв’язуюче положення пам'яток СК поміж осередками найдавніших цивілізацій 1 населенням , значної частини Східної Европи,залишаються не реалізованими.

Мета роботи полягає у висвітленні проблеми тлумачення СК в історіографії доби пізньої бронзи;визначенні східної межі СК, характеристики матеріального комплексу Ід східного ареалу та з'ясуванні його відмінностей від комплексу ЭК; реконструкції палеокліматично1 ситуації, до сприяла широкому освоєнню степовоі зони Дніпровського Лівобережжя населенням з розвинутим землеробсько- скотарським господарством;визначенні нових шляхів вирішення проблеми походження СК. Для цього автор створив карту поселень та стоянок,провів аналіз їх вертикальної і горізонтальноі стратиграфії,виділив закриті комплекси,подав результати аналізу всіх категорій матеріальної культури.визначив хронологічне

положекня та запропонував періодизацію пам'яток.

Методика дослідження.Характеристика матеріалів провадиться за прийнятою в археологічній науці методикою.що включає картсграфуаа.чня пам'яток та розробку типології різних категорій знахідок. В основ/ вивчення кераміки покладено модифіковану розгалужену багаторівневу систему класифікації В.О. Городцова. Вивчення металевих виробів провадиться на підставі виділення Є.М. Чернихсм у Північному Причорномор'ї окремих осередків металообробки, розкриттю конкретного історико-культурного змісту яких присвячені праці B.C. Бочкарьова, В.О. Дергачьова, В. І. Клочка, О.М. Лєскова, І.Т. Чєрнякова, І.М. їїарафутдінсвоі.

Ллл вирішення поставлених в роботі проблем залучаються палеогеографічні дані.результати палеоетноботанічних СПашкевич Г.О.)та палеозоологічних досліджень (Бібікова В. І. .Журазльоз

0. П. .ііалкін В. Я.). •

Джерелознавча база дисертації включає матеріали 50 поселень і стоянок. На більшості з них виділені археологічні колекції,в числі яких знахідки 'з керамікоо СК. ливарних форм Інгуло-Красномаяцького осередку металообробки. . ,

Апробація результатів дослідження провадилась у вигляді доповідей і наукових повідомлень на засіданнях Відділу первісної археології Інституту археологіі АНУ,на конференціях молодих вчених Інститутів археологіі АНУ та РАН (Київ,1977-1989;Москва,1986), Всесоюзної конференції "Проблеми епохи бронзи півдня Східної Європи" (Донецьк,1979;,VI Донської конференції (Ростов-на Дону, 1983), наукових конференціях Інституту археологи. АНУ (Дніпропетровськ, '1980; Одеса, 1S89).обласних семінарах з охорони та дослідження, пам'яток археологіі (Донецьк, 1986. 1987, 1SH9J,

Міжнародному колоквіумі з проблем культурного комплексу Ноа-Сабатинівка- Кослодхень (м. Калараш, Румунія, 1991) та ін.

По темі дисертації автором опубліковано 17 робіт.

Під час роботи над дисертацією опрацьовані матеріали - фондів та архівів Інституту археологіі АНУ,Інституту археологи РАН, Московського Державного університету.Державного історичного музею (Москва)Державного Ермітажу,Херсонського краєзнавчого музею.

Структура роботи складається із вступу,чотирьох розділів, висновків,списку літератури,архівних джерел та списку скорочень. В додаток винесені таблиці малюнків,карта та перелік пам’яток,

класифікашЯні таблиці кераміки.

В першому розділі викладено історій вивчення СК. Виділені 11 чотири етапи.

• І-початок накопичення даних,висновки про своєрідність пам'яток передскіфського населення Північного Причорномор'я І А. Тальгрен, 1926], виділення В. 0. Гсроддов::;.: відмінної від ЬК

"кімерійської культури" (середина XIX от.-1923р.). 11-отримання свідчень про зв’язок “кімеріЯського" Сза В.0.Городцовим) металу и поселенням, перші публікації матеріалів поселень.виділення 0.0. Кривцовою-Граковою "саОатинівського етапу пізиьозрубної культури" Спочаток 30-х років- 1955р.). ІІІ-визначення реальної відносної хронології сабатинівського та білоьерського етапів, впровадження

H.М.Погребовою та В.Д.Рибаловою терміну "сабатинігська культура" та виділення і і обіточненського та ікгуяьського варіантів, надання

I. М.Шарфутдіново» підсумків вивчення СК та обгрунтування іі

самостійного статусу (середина 50-х -1968р.).ІУ-гостра дискусія відносно статусу СК. уточнення ії датування, висновок про входження в "культурний комплекс Ноа- Сабатинівка- Кослоджень" [Моринтц. 1977],ио не збігається з включенням СК до "зрубної культурно-історичної області" [Мерперг, 1985] (1970р.-до

теперішнього часу).

Як свідчать наведені дані.тенденція до розмежування старожитностей доби пізньобронзового віку Північного Причорномор'я від матеріалів інших територій,особливо'східної України,існувала з перших кроків вивчення.Ось чому виділення СК було закономірним.В певній мірі етапи вивчення СК співпадають з етапами вивчення культури Ноа та ЗК.але відношення СК до них остаточно не не з’ясоване.Для вирішення одного з цих питань першорядне значення мають матеріали,цо походять з зони контакту СК та ЗК,-Нижнього Подніпров'я та Північно-Західного Приазов'я.

У другому розділі роботи наведена характеристика поселень. Огляд провадиться за групами по окремих степових областях степової зони України. •

В цілому.до наукової обробки залучено 50 пам'яток Нижнього Подніпров'я та Північно-Західного Приазов’я.Всі вони розташовані на надзаплавних терасах,на затоках Сивашу,в подах.на прикордонні Нижньодніпровських пісків та супісчаних рівнин,по степових балках. Слідів штучних оборонних споруд йа поселеннях не виявлено.

Особлива увага приділяється аналізу стратиграфії. В стратиграфічній колонці Ушкальського поселення автором виділено три горизонти : А та Б-відповіда»ть “нижньому зольному шару", В-"верхньому зольному шару" Сза Д. Я. Телегіним). Ці горизонти, на наш погляд,є складовими частина;® єдиного шару епохи пізньої бронзи,у верхній частині якого присутні найпізніші матеріали (пізньосабатинівського- ранньобілозерського часу).Вертикальна стратиграфія прослідкована для розкопу III Зміівського поселення. Тут білозерські житла (Зміївка ІІб) перекривали сабатинівську будівлю,з якою пов'язаний найбільш архаїчний матеріал (Зміівка Па). З ішагім горизонтом,вірогідно,пов’язаний грунтовий могильник. Для його поховань характерні кам'яні конструкції,слабка та значна ступінь скорченності кістяків,їх орієнтація у східний та західний сектори,нестійке положення рук.

Горизонтальна стратиграфія прослідкована на Новокиївському поселенні,де відкриті два різночасові комплекси (Новокиївка А і Б). Також два горизонти умовно виділені для Бериславського поселення (Берислав А і Б).

На поселеннях досліджені обмазані глиною житла з каркасно» конструкцією стін,господарчі споруди та ями. За методикою С. Д. Кри-жицького (1982). сабатинівські гитла належать до наземного типу. У Подніпров’ї та Північно-Західному Приазов'і.де є виходи каменю, як правило,вони будувались на кам’яних підвалинах.

Опалювальні пристрої представлені вогнищами чи печами наземного та заглибленого типів з земляним чи глинобитним подом.

На Новокиївському поселенні відкрито складну піч,у склепінні якої були влаштовані соплоподібні отвори.

Для з’ясування мікроструктури,тобто моделі та поселенської основи планування [Крішщкия.Буйских,Бураков,ОтрешкоД989], певне значення мають матеріали Новокківського поселення. На двох розкопах (І та II) відкриті групи з декількох (від 6 до 8) жител та пов'язані з ними господарські ями. Кожна з груп жител, в і роп дно, є окремою садибою. Структури з одного житла (одножитлові модулі) відомі у пунктах на Нижньодніпровських пісках,по Сірогозській балці,в Обіточному 20.Вони .скоріш ■ за все,були короткочасними стоянками,пов'язаними в кожному мікрорайоні зі стаціонарними поселеннями.Таким чином,поселенська структура СК була складною, оскільки включала як баг-атожитлові модулі-садиби, так. і

одномодульні короткочасні стоянки.

Наявні матеріали дасть змогу' знову звернутися до проблеми походження і призначення зольншав-курганолодібних підведень, утворені';: попелясто-сірим грунтом. їх лише культове призначення повністю ■ виключене. Гадаю, Г. І. Мелюкова та Е.-А. Балагурі мали підстави щодо визначення походження зольників як за господарсько-побутових, так і культових обставин. ,

Конкретно на Новокиівському поселенні поява зольників пов’язана з тим.що за час існування жител в межах садиби відбувалось накопичення культурного шару,розповсюдженню якого назовні перешкоджала огорожа з дерева або дерну,що не збереглася (на поселеннях культури Ноа-Ст.Рошієтічах,Гіндештах, Островщ та ін. -відомі огорожі.збудовані із каменю). Увесь інвентар, до вийшов з ужитку, та побутове сміття разом з попелом з печей та вогнищ,також залишався у межах огорожі,чим пояснюється значна кількість знахідок. Коли виникла потреба переносу жител на нову ділянку,старі були розібрані,іх деталі були частково скинуті в найближчі господарські ями,але Еодночас здійснювались певні обрядові дії,наслідком яких е знахідки скупчень глиняних вальків та фігурок тварии, навмисне розбиття глиняних посудин тощо. Грунт,цо накопичувався,було переміщено до центру садиби,де ним були перекриті залишки будівель та вогнищ,пусті господарські ями, внаслідок чого утворилось підвищення. Після утворення на підвищенні дерну воно набуло своіх сучасних форм та розмірів.

В цілому,сабатинівські зольники за походженням та змістом докорінно відрізняються від класичних зольників античної доби,які були по суті діючими примітивними олтарями і розмішувались на теменосі [Русяева,1990].

Порівняння СК та З К за такими елементами як домобудівництво, структура поселень,характер зольників вказує на відсутність схожості поміж ними. •

У третьому розділі надана характеристика матеріальної культури та господарства СК.

Через відсутність загальноприйнятої класифікації сабатйнівськоі кераміки, існуючі уявлення щодо особливостей її еволюті залишаються занадто приблизними. В . класифікаціях, запропонованих для пам'яток Нижнього Подніпров'я І.М. Шарафутдіново» (1982) та Північно-Західного Причорномор'я І.Т.

-6- . Черняковим С1985) багато типів посуду,що виділені виключно емпірічно,не набули чітких критеріїв.Для посуду Кіровського поселення у Східному Криму 0. М.Лесков та Д. В.Деопік (1970) застосували статистично-комбінаторний метод.Здавалось,по одержані результати найбільш вірогідно демонструють переростання сабатинівського керамічного комплексу в білозерський в рамках єдиної зрубної культури.Однак,і ця класифікація має ряд вагомих недоліків-вся колекція розглянута поза закритими комплексами, надто загально.Не з'ясована дійсна стратиграфія поселення.І ь цьому випадку залишилась недосяжною головка мета-можливість практичного розпізнання типів посуду.

В запропонованій автором класифікації категорії посуду виділяються за можливим функціональним призначенням,хоча я мається на увазі умовність ототожнення тих чи інших посудин з кухонною, столовою або ж тарною . Найбільш вірогідним показником посуду тарного призначення є великі об’єми,які перевищують кухонні та столові у два та більше разів.Відміни поміж об'ємами кухонних та столових менш чіткі,хоча к мають значення для деяких типів.При визначенні відділів мається на увазі наявність/ відсутність шийок та параметри, що визначають вертикальність/горизонтальність пропорцій; відділ черпаків та ваз виділяється за наявністю ручок. Показником належності до тієї чи іншоі групи є ступінь опуклості боків по відношенню до краю вінець-для кубків та горщиків; двох/одночасна будова -для посуду без шийок (мисок та банок). Типи горщиків, кубків,черпаків виділяються за ступенем профільованності шийки,а посудин без шийок-за співвідношенням найбільшого та найменшого діаметрів.За варіантами ' банки, горщики, миски підрозділяються по наявності/відсутності наліпних пружків; чаші й кубки-за висотою та формою шийки та формою ручок. Різновиди у всіх відділах встановлюються за елементами та прийомами орнаментування.

Порівняння процентного співвідношення різних типів посуду розкопів І та II Новокиївського поселення вказує на певну господарсько- побутову близкість їх ' комплексів. В цьому відображається реально існуюча у давнину необхідність одночасного використання в межах рівних за розміром й.можливо,кількості жителів' садиб рівної кількості ємкостей для приготування та зберігання їжі.

Іншу вагому категорію знахідок становлять вироби,пов'язані з

■ -7- ■

металообробкою.Особливе значення для т^ми.що розглядається.має Інгупо- • Красномаяцький осередок металообробки.Належні до нього готові вироби і ливарні форми походять і з Нижнього Подніпров'я та Північно-Західного Приазов'я.Асортимент виробів цього осередка значно поширено за рахунок негатизів ливарних форм Новокиївського поселення,серед яких е негативи кинджалів з "напливаючою нервюрою", псалі1,втульчасте знаряддя,втульчаста сокирка та ін.

Серед виробів з каменю переважають абразивні, плитки різних типів,зірнотерки.пести,"ступка".Аналогії останньої походять із Східного Середземномор'я та Егеїди. їх появу у Трої VI К.Блеген пов'язував з крито-мікенським впливом.У Зяатополі', Серпївський Затоці 9, Раденську 15. Капулівці, Ушкальці А знайдені сокирки пізньокатакомбного виду.Поодинокими екземплярами представлені крем’яні вироби.

Більшість, кістяних знарядь пов'язані з обробкою шари.В Обіточнсму 20 трапилась втулка циліндричної форми з валиком у оонозі та плоскі стержні з виїмками на одній стороні: Такі стержні мають аналоги у Трої 1,Гермі,Кркшані.Аеіяі.ьо вказує тлу.ах на їх. можливо, східносередземноморське та егеяське походження.

Скляні речі не набули широкого розповсюдження у СК.Лише одна намистина яскраво-бірюзового кольору знайдена на Новокиівському поселенні. За А. С. Островерховим, вона виготовлена за передньоазійським рецептом,що докорінно відрізняє іі від скла білозерського часу.

Нарешті,дуже яскравою категоріє! знахідок е речі,що пов'язані з духовною сферою носіів СК. Це-антропоморфні та зооморфні статуетки,інші глиняні культові вироби.їх можна поділити на дві основні групи:1)виліплені з глини з домішкою піску,гарно випалені, зображення майже реалістичні- коні, ведмеді'С?'; 2)виліллені з глини з великою рослинною домішкою, слабко обпалені, зображення стилізовані - свині (“свиноматки"), птахи, черепахи(?},- виявлені, переважно, у скупченнях разом із зробленими з такоі ж глині: вальками кулястоі,овальної або дискової форми.Усі ці речі пов'язані з системою релігійно- міфологічних та космогонічних уявлень, зумовленних землеробсько-скотарським побутом.

Саме на землеробсько-скотарське гоподарство у населення СК вказують результати палеоетноботанічних та палеозоологічних досліджень.

Г. 0.Пашкевич С1382) на кераміці та глиняній обмазці, наприклад, Нозокиівського поселення виявлені відбитки пиениці-двозернянки,пшениці м'якоі та карликової.карликово-м’якоі,ячмено плінчастого, проса,костера польового (типового забиття посівів зернових культур).З той хе час традиційно складне питання відносно характеру обробки грунту.Доцільно припустити використання дерев’яних сох,примітивних рал та т. п. Заслуговує на увагу різнсмаіття металевих серпів (КТР С-14,24,22,8,1 за Є.Н. Чернихом), окремі види яких призначались для роботи з різними агрокультурами.

За визначенням В.И. Цалкина (1972) у домашньому стаді СК переважала велика рогата худоба. Це підтверджується палеозоологічним аналізом матеріалів Новокиівського поселення (0. П. Журавльов). Гут кількість диких тварин дуже незначна,що може бути пов’язано з поділом туіз вбитих під час полювання тварин за межами поселення. Зустрінуті кістки лисиці,зайця,сайги,зубра. На обох розкопах.є кістки ссОак.

Свідоцтвом рибальства у СК є знахідки кісток та луски риб (житло N'4 горизонту А Ушкальського поселення), На деяких ливарних формах (Дудчани II) мають місце негатіїЕИ поворотних гарпунів та ості, ш.0 вказує на серійне виробництво таких знарядь. •

Наявність комплексного землеробсько-скотарського господарства у населення СК може бути пов'язано з новим етапом у розвитку виробничої економіки у місцевих племен Північного Причорномор'я.Ьа аналізом матеріального комплексу СК воно могло бути обумовлено впливом передньоазійського та балканського осередків.

У четвертому розділі розглядаються проблеми перюдізаци, походження та хронологіі СК. '

Стратиграфія Ушкальського поселення,де наявні три послідовних горизонти,вказує на можливість виділення ионайменш трьох періодів в існуванні СК. Співставлення кераміки усіх трьох горизонтів між собою та в керамічними серіями інших пам’яток Нижнього Подніпров'я та Північно-Західного Приазов'я вказує,що залишаються чинними висновки стосовно присутності в найбільш ранніх комплексах кераміки культури Сагатопрукковоі кераміки СКБЮ.а у найпізніших-білозерськоі.На підставі горизонтальної стратиграфіі Новокиївського поселення набута сукупність посуду сабатинівсько-ноїчних типів, що трапляються виключно з типами КБК і відсутні на пам'ятках, шари яких мають білозерський посуд.Визначені також типи,що нс

трапляються а ні з типами КБК.а ні з білозерськими. В регуяьтй:і можливо визначити три угрупування керамічних колекцій, «кі відповідають"трьом періодам.

В першу групу (період!) входять матеріали розколу І Новокигв-ського поселення (Новокиівка А),нижнього горизонту Ушкалки (Ушкалка А),нижнього горизонту Змпвки II (Зміівка На', Златополя,нижнього горизонту Бериславсьхого поселення (Бермола-АЗ, Великих Копанів 3,Янтарного,Дудчан І,Верхньої Тарасівни 4, Обітсчного 12 та 20,Сергіівськоі Затоки. 9,Нижніх Торгаїз.В другу-розкопу II Новокиївського поселення (Новокиівка Б), Криаск, Благовіаинки. Леонтіївки,Нижніх Сірогоз,Верхніх СірогозДІериіогіо.ч-ровки, Васильівської Затоки 12, Великих Копанів У, Капулієки, середнього горизонту Ушкалки (Ушкалка Б). В третю- верхнього горизонту Берислава (Берислав Б),верхнього горизонту Ушкалки (Уш-калка В). . •

З кожним періодом можливо співвіднести три із чотирьох груп ливарних форм,визначених В. С. Бочкарьовим та О.М. Лесковим (1980). До першого відносяться ливарні форми з Малих Копані в,Маринівки, І горизонту негативів новокиівських ливарних форм.Всі бони представляють вироби найбільш архаїчних типів. B.C. Бочкарьов та О.М. Лєзков комплекси з Малих Копанів та Мариківки залучають до лобейківсько.’. (головурівськоі) групи,але припускають їх найпізніший час.У нашому розумінні розбіжності в локалізації виробів саме лобойк.’ьських типів (без комплексів з Малих Копанів та Маринівкли у Середньому Подніпров'ї,а тих,що мають риси другої групи (красномаяіакої за

В. С.Бочкарьовим та О.М. Лесковим )-у Нижньому ГІодніпрев і, обумовлені їх неоднаковою культурную належністю. На це вже звертав увагу В.І. Клочко (1987).

Класичним комплексом другоі групи є ливарні форми з Красного Маяка (пізньосабатинівські за В. С. Бочкарьовим та 0. М. Лесковим) }\о неі можно віднести вироби,негативи яких представлені II горизонтом ливарних форм Новокиївського поселення,ливарні форми з Дудчан П та Андрівки.Знахідка ливарних форм на розкопі II Новокиївського поселення (Новокиівка Б),керамічна серія якого відноситься до другого періоду існування СК,є надійним індикатором співставлений красномаяцькоі групи з другими періодом розвитку СК.

Третя група (новоолександрівська за В. С.Бочкарьовиїі та О.М Лесковим) подана виробами,що характерні як для красномаяіакої

• • ' -10-і(>уг>и,так і завадівськоі (білозерськоі).В кераміці співіснування сабатинівських та белозерських типів надасть поселення третього періоду існування СК. Варто уваги,що риси лобойківських традицій-зборігаються,поряд з красномаяцькими,у завадівський групі.Це сяугить доказом співіснування Інгуло-Красномаяцького та ііобоАківського осередків металообробки до білозерського часу

ВКЛХІЧНО.

У пошуках походження комплексів,що складають сабатинівський матеріальний комплекс,неможливо обмежуватися рамками ЗК. В розглянутому регіоні відсутні достовірні дані про безпосереднє передування зрубних старокитностей сабатинівським. Виявлені поміж ними паралелі є свідченням не вертикальних (генетичних) стосунків, а горизонтальних,зумовлених взаємовпливом в межах контактної зони Типово зрубні посудини (гострореберчасті чаші,кубка на піддонах,посуд з шнуровою орнаментацією або відбитками гусеничного чи зубчатого штампу) зустрічаються у комплексах усіх трьох періодів.Все це позбавляє будь-яких підстав гіпотезу про поступове переростання зрубних керамічних традицій у сабатинівські. Порівняння процентного співвідношення різного типу посуду поселень гіередсабатинівського (за B.C. Бочкарьовим та 0. М. Лєсковим) етапу (Мосолівка,Усове Озеро) з найбільш ранніми еабатинівськими демонструє значні відмінності поміж ними.

За традицією висновок про участь ЗК. в складанні СК обгрунтовується припущенням про зрубні витоки сабатинівського кухонного посуду.Проте при цьому не враховуються матеріали поселень південних варіантів КБК та близької або х тотожньоі до них кам'янсько-лівенцівськоі групи Східного Криму.

На Кам'янському поселенні В. Д. Рибаловою (1967) виділені два періоди,зроблено висновок про існування більшості типів посуду до доби пізньоі бронзи "без значних слідів впливу зрубної культури". Як свідчить запропоноване нами співставлення,в кам'янськіи групі мають витоки щонайменш 8 типів сабатинівського кухонного посуду. На кам' янськір. кераміці всіх періодів мають місце також різної форми наліпи,як і на деяких зразках сабатинівського столового посуду;розповсюджена обробка поверхні лоиенням або загладжуванням Все це дає змогу вказати на місцеві (не зрубні) витоки богатьох типів сабатинівського посуду.

_ Прототипи столовому посуду СК є у Нижньому Подунав'і.Попрут-

ті, в культурах Тей.Монтеору,а також,можливо,у ще недоотять-о вивчених культурах (культур13 середньобронзоьої доби ічвнгію-Східної Болгарії [Моринтц.Ангелеску,19701.В колі цих культур знаходимо аналопі та прототипи і для деяких кухонних та тарних типів СК.

Складання СК і спорідненнях з нею культур Ноа та Кослоджені уявляється автором наслідком поступової трансформації згадані;; історико-культурних угруповань від Подунав’я до Нижнього Подніпров'я та Північно-Західного Приазов’я.як результат злиття (комбінації) компонентів,по масть’ витоки в культурах попередньою часу цих територій.Основний імпульс,що привів до складання культур Ноа.сасіатинівської та Кослоджень, як це доведено Г.Н. Тощевим ПУЗ?) -вірогідно, пов'язан з просуванням на захід КБК.Участь в цьому процесі ЗК також не виключена, але як одного з другорядних компонентів,обмежених східною частиною контактної зони.

Для датування першого періоду СК необхідно .маті: на увазі аналогії негативам виробів І горизонту новскиівських ливарних форм.Серед иих-кинджали з "напливаючою" нервврою (ті,що повторюють обриси леза).Найбільш пізня аналогія- меч з Ітаки, віднесенім

Н.Сандарс до пізньоеладських ХУ-ХІІІст.ст.до н. е. Крім того,такі нервюри властиві для иікенських мечів та неконечників списів та мечів горизонту Хайду-Шамнон-Апа,для кинджалу Бородинського "скгр-бу“.В цьому ж горизонті негативів маємо руків'л меча або великого кинджала,яке за ромбічною фермою навершя найближче стоїть до мечів Хайду-Еамшон-Апа. Східносередземноморські аналоги (не пізніше другої половини ХІУст. до н.е.) має негатив наконечника списа з вузьким’ лезом та валиком на втулці. За таких умов хронологічний діапазон першого періоду існування СК. встановлюється в межах XV -перш. пол. XIV ст. ст. до н. е. .оскільки найпізніші дати наведених аналогій повинні бути виключеними: в кераміці поселень першого періоду мають місце елементи чи навіть зразки КБК, існуванню ®«і аж до XIII ст. дон. е. припустити неможливо. Безумовно, далі потрібні-уточнення часу початку першого періоду (Ж, що буде обумовлено верхніми датами пам'яток КБК. .

До другого періоду СК відносяться негативи II горизонту ново-київських ливарних форм. Аналогії одному з кинджалів є у фазі культури Монтеору,яка,за визначенням 0.Оанче (1981),синхронна третій фазі культури Тей та Вербичоара,другій фазі,культури Гирла-Мапе та ■

-іг-

Ьітєнберг,тобто не пізніш другоі поя. XIV ст. до н.е.€ також негативи наконечників списів дремайлівського типу та псалію,який за формог голівки та кількістю отворів співставляється з кістяними псаліями типу Боріяш,причому з найбільш давніми кістяними прототипами, які зустрічаються на поселеннях мадьяровськоі культури (ІІітранський ҐрадоЮ 'та культури Отомань Ю'пишскі іііверток.), в деяких випадках масть елементи "мікенськоі" орнаментації.Ііриймаючи до уваги дати першого періоду та наведені аналоги,другий період СК потрійно починати не пізніше другоі пол.XIV ст.до н. е.

Третій період існування СК,щ,о репрезентуе в кераміці та металі злиття сабатинівських та білозерських рис, повинен бути датований в діапазоні XIII ст. до н.е. (мабуть,другої його половини), але не пізніш XII ст.до н.е..який відповідає часу початку існування білозерськоі культури С0тротенко,і98і;Смирнова, 19851.

У висновках підводяться підсумки дослідження. В рамках контактної -юни-від Нижнього Подніпров'я до Північно-Західного Лриазов’я -виділено нижньодніпровсько-приазовськия варіант СК,який включає ; пам'ятки "обіточненського типу". Основними рисами матеріальної культури виділеного, варіанту в його керамічному комплексі є присутність деяких зрубних типів посуду;в комплексі речей з металу- свідоцтва контакту Інгуло-Красномаяцького осередку металообробки з Яобойківським. Мають значення і фізико-географічні особливості регіону,який значно відрізняється не лише від суміжних теріторій Північно-Східного Приазов'я,Донеччини,ііодінців'я. Середнього Подніпров'я,але й від Північно-Західного Причорномор'я гідрологічними та кліматичними характеристиками. Східна межа варіанту, тобто 1 саме СК,встановлюється по р.Берді,за якою не відомі знахідки комплексів ливарних форм Інгуло-Красномаяцького осередку металообробки. .

В теперішній час немає можливості остаточно вирішити проблему виділення сабатинівських поховань.Це,насамперед,обумовлено вкрай широким розповсюдженням в багатьох культурах доби пізньої бронзи однакового поховального обряду та близьких типів посуду найпростіших форм.Складно з виділенням похованнь не лише в зоні безпосереднього контакту із 'ЗК,але і в Гіідністров’і ,де сабатинів-ські поховання за обрядовими ознаками ідентичні похованням КЬК [Д&ргачев,1983]. Що ж стосується культури Ноа.то для неї характерний безкурганний обряд,який передбачав покладення померлих

у "зрубній" позі. Таким чином,мокна припустити,що сабатинівські поховання у Подніпров'ї представлені у грунтових могильниках і мають риса КБК,культури Ноа та ЗК.Можливо,саме такий могильник відкрито на поселенні Зміївка (ІІа),а в цілому у Нижньому Подніпров'ї В.В.Отрощенко нараховує 20 подібних пам'яток. Як і для Зміівського могильника,длл них властиза волика кількість кам'яний конструкція,що рідко зустрічається у курганах; переважання я-' овальної форми;відсутність типово зрубного посуду Ютроаенко, 19813. . .

Складність виявлення грунтових могильників відома, через що і;; порівняно невелика кількість для Ннгнього Подніпров'я по відбиває реального' кількісного співвідношення з курганними могильниками. Більшість поховань доби пізкьоі бронзи останніх,безумовно, відносяться до ЗК.Іх наявність у сабатіновськону ареалі,ймовірно, пов’язана з більа мобільними,нІн у носіїв СК,формами скотарства і тією природно-кліматичноп ситуацією,яка сприяла появі у степу різноманітних багатих корілових ресурсів для тварин.

Час існування СК відповідає останній стадії суббореального періоду голоцену.Кліматичним особливостям цього періоду властиві значні коливання зволоженості (Кременецкий,1991].Вірогідно,один з піків зволоженості припадає ка час розквіту СК. Але подальше похолодання призвело до появи “холодного степу",більш значній континентальності клімату та посух.Як наслідок,у Північному Причорномор'ї стало неможливим подальше Існування населення,в господарстві якого значне місце посідало землеробство,а скотарство це не набуло мобільності.

Розпад СК і,можливо,відхід більшої частини 11 носіів у інші райони,таким чином,пов'язаний э кліматичною ситуацією,що склалася. З XII ст.до н.е.у- Північному Причорномор'ї з’являються пам'ятки білозерськоі культури.На Нижньому Подніпров'ї кількість поселень зменшується, по долинах стзпових річок на Дніпровському Лівобережаі білозерські поселення,на відміну від сабатинівських, відсутні.

По темі дисертації автором опубліковані такі праці;

1. К проблеме инородных элементов в срубной культуре на Украине //Актуальные проблемы археологических исследований в УССР. -Тез. докл. конф. -Киев,1981. -С. 48.

-14-

2. Культурно-хронологические группы погребений средней-поздней бронзы кургана у с. Пришиб//МатериалЫ по хронологии археологических памятников Украины. -Киев,1982.-С. 46-61.

3. Про кам’яні поховальні споруди зрубноі культури Північно-Східного Приазов'я//Археологія. -1982. -N41. -С. 15-21.

4. Фигурные пряжки культуры ююговаликовой керамики'/СА.-

1986. -N2. -С.132-146. .

5. Сабатиновская культура в Нижнем Поднепрсвье и Северном

Приаэовье//Хозяйство и культура доклассовых и раннеклассовых обществ.-Тез. докл.конф.-Москва,1986. -С.38-39. .

6. Новые данные о металлических псалиях сабатиновской культуры Поднепровья-Приазовья//Проблемы охраны и исследования памятников археологии в Донбассе.-Тез; докл. конф.-Донецк,1986.-С.33-35.

7.0 восточной границе сабатиновской культуры //Проблемы охраны и исследования памятников археологии в Донбассе.-Тез. докл. конф. -Донецк, 1987. -С. 62-64. •

8. К проблеме сложения сабатиновской культуры//Проблемы охраны

и исследования памятников археологии в Донбассе.-Тез. докл. конф. -Донецк,1989.-С. 113-115. ' ■

9. К вопросу о памятниках оду. точней, о кого типа //Проблеми

історії та археологи давнього населення Української РСР.-Тези доп. конф.-Київ, 1989.-С. 52-33. . ‘

10.Андроновские элементы в срубной культуре на Украине// Бронзовый век степной полосы Урало-Иртышского междуречья. -Челябинск. 1983. -С. 100-ШСв співавторстві з С. С. Березанською).

11.06 одной категории костяных изделий срубной культури//СА. -1982.-N4.-С. 228-231. (в співавторстві з Г.Я. Євдокимовим).

12. Связи населения Нижнего Поднепровья в эпоху поздней бронзы Спо материалам Завадовской мастерской)//Межплеменные связи эпохи бронзы на территории Украины.-Киев,1987.-С.101-114. (в співавторстві з В. I. Клочко).

13.Новокиевская литейная мастерская и проблемы хронологии сабатиновских. пріамятников Нижнего Поднепровья//СА. -1987. -N2. -

С. 142-158. (в співавторстві з В. І-. Клочко та Г. Л. Свдокимовим).

14.Этнокультурные изменения- в Северном Причерноморье в эпоху поздней бронзы в свете палеоклиматических данных//Актуальные проблемы историко-археологических исследований.-Тез. докл.конф.-Киев,

1987.-С. 38-40 Св співавтостві з М. М.Іевлевим).

15.Новая находка каменной литейной формы из Нижнего Поднепровья //СА. -1987.-N3.-0.211-231 Св співавторстві з В. І. Клочко та М. ҐІ. Оленковським).

16,0 некоторых особенностях керамики каменско-ливенцовсксй культурной группы//Про(5лемы охраны и исследования памятников археологии в Донбассе.-Тез. докл. конф.-Донецк, 1989.-С. 11Й-113 (е співавторстві з 0.Є.Кислим). '

17. Стеклянная бусина из поселения сабатиновской культуры Новокиевка на Нижнем Днепре//Проблемы первобытной археологии Северного Причерноморья.-Тез. докл.конф.-Херсон,1990. -С. 84-85 Св співавторстві з А. С.Островерховим).