автореферат диссертации по социологии, специальность ВАК РФ 22.00.03
диссертация на тему: Социальная справедливость в сфере производства

Полный текст автореферата диссертации по теме "Социальная справедливость в сфере производства"

си

) '/• С г И

- - ■ - - ••-•АКАДЕМІЯ НАУК УКРАІШ ІНСТИТУТ СОЦІОЛОГІЇ

На правах рукопису

ЯКУБОВА Юлія Марсушвна

СОЦІАЛЬНА СПРАВЕДЛИВІСТЬ В СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА

Спеціальність 22.00.03. - Економічна соціологія і

соціологія праці

Автореферат • дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Робота виконана в Інституті соціолог!ї АН України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

ВОРОНА В. й

ОсЬшійні опоненти: доктор філософських каук

ТАРАСЕНКО В. І. -

кандидат філософських наук МОРОЗ Б. І.

Провідна установа: кафедра соціології Київського дер-

жавного економічного університету

Захист відбудеться ”'/& » ______ 1993 року о

42 " годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д. 016.66.01 по захисту дисертацій на здобуття вченого ступеня кандидата соціологічних наук при Інституті соціології АН України за адресою: 252001, м. Київ, вул.

К. Лі'бкнехта, 12

3 дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту соціології АЧ України.

АвтопеФ^г^т розісланий " 1993 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор філософських наук . А. 0. РУЧКА

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В духовному світі людства існують поняття, яким судилась особлива доля. їх поява тісно пов'язана із становленням людського роду. Вони проходять через усю історію думки, ЗМІНЮЮЧИСЬ ралом з обставинами часу, кожен раз діючи в оновленому вигляді. Це ті поняття, яким долею судилось стати найбільш концентрованим проявом надій і прагнень багатьох поколінь трудящих. Серед таких ідеалів, вищих цінностей, найважливіших людських прагнень особливе місце займає справедливість. Разом з уявленням про свободу і Ріеність, братерство і щастя, спразедивість стоїть у цьому ряду ідеалів, вибраних' історією, які найповніше відображають потреби людей.

Тема'соціальної справедливості актуальна завжди. Кожна епоха, ко:кен суспільний лад і кожен клас наповнюють своїм змістом розуміння соціальної справедливості.

В історії людства не було більш-менш тривалого історичного періоду, коли проблеми справедливої побудови суспільства залишали б людей байдужими, не існувало більш-менш впливового суспільно-політичного руху, який зміг би залишити ці питання поза своєю увагою. На тлумаченні справедливості завади відображаються конкретно-історичні обставини, інтереси класів, що залежать від їх реального відношення до ходу соціального прогресу.

'Нині загострення соціальних колізій посилило увагу до проблеми справедливості. Необхідність її вірного осмислення - актуальне завдання масової і теоретичної свідомості. Та складна і сувора ситуація, в якій опинилась наша дераава у 80-і роки, загострила численні колізії, впритул поставила нас перед необхідністю звести

рахунки п драматичним минулим і, спираючись на його позитивні тенденції, здійснити потужний ривок до оновлення нашого суспільства, навдання йому сучасних форм.

Оскільки роки застою поставили нас на грані економічної кризи, то ясно, що оздоровлення економічної обстановки не здійсниться саме по собі, тим більш за короткий термін. Боно вимагає часу 1 напруги.

Сьогодні вже зрозуміло, що рівня матеріального добробуту, побутового комфорту, достатку товарів, що е у розвинутих капіталістичних країнах, ми поки що не досяг-ли. Та й по здійсненню соціальних програм слід зробити ще дуже багато. Саме‘тому особливого значення набуває питання справедливості. Як справедливо створити кожному (саме кожному) умови для самореалізації? Як винагородити кожного за його вклад у сукупну працю? Як захистити всіх і кожного від свавілля, ущемлення прав? Як подолати відчуження людей від того, що ними ж є створено? Усі ці питання і входять у круг проблем справедливості.

Постановка проблеми соціальної справедливості, її поглиблене вивчення, обумовлена передусім потребами практики вдосконалення суспільних відносин на сучасному етапі розвитку нашого суспільства, а також необхідність формування впевненості у людей в справедливості становлення і' зміцнення їх активної громадянської позиції в умовах переходу до ринкової економіки.

Ступ і нь наукової розробки' проблеми.- Соціальна справедливість входить в категоріальний апарат політичних, філософських, економічних, правових дисциплін. Вона пронизує всі сфери суспільного лиття. "працює" .на ' всіх рівнях суспільної свідомості: в теології і суспільній,

психології. Приваблює її порівняно легка "переносність"

з теоретичного на повсякденний рівень свідомості, з категоріального апарату, однієї наукової галузі в іншу.

У цій проблеми усе більш очевидною стає теоретична можливість і суспільна необхідність підходів. Однак існуючий статус даної теми в суспільствознавстві не дає можливостей для широкої кооперації дослідників. Раніш, при домінуванні в суспільствознавстві парадигми розвинутого соціалізма феномен соціальної справедливості, звичайно, ке міг стояти в центрі уваги вчених. При основному питанні "коли" соціальне-класове суспільство перейде в фазу тотожності, питання "як" реалізується соціальна справедливість в принципово справедливому суспільстві було зайвим і, по суті, до початку 80-х років не дискутувалось. Зііачна автоматизована база бібліогріфічних даних БІБНДВ 1НІСН АН СРСР нараховувала у рубриці "справедливість" за 80-і роки 133 публікації російською мо-зою, тоді як у рубриці "соціальна однорідність" - 325 одиниць. Поодинокі до 80-х років монографії і публікації по цій темі і в науковій періодиці. Давню і постійну увагу дана тема викликала у досить облишеного кола дослідників: Бабаханової Р. А. , Венгерова В. А. , Гри-

гор’єва С. І. , Грінберга Л Г. .. Давидовича В. Е. , Комарової Н-І.', Кругової С. Н. , Новикове ї А. І. , Пазенка B.C., Сулі на Ю. І. '

Суттєво відрізняється публікаційна динаміка 60-70-х років від середлни-кінци 80-х poKte. Якар у 60-і роки в малочисленна літературі, присвяченій цій тематиці, навіть назви носили паФос перемоги справедливості, то до кінця 80-х років ключовим стало слово "проблеми".

В 60-70-і роки соціальна справедливість сприймалась насамперед як категорія соціально-політичної і•морально-правової свідомості, що відображала уявлення про

невід’ємні права і обов’язки людини в суспільстві і необхідній для цього соціальній організації відносин.

Людину розуміли немов якусь абстрактну соціальну одиницю, до рівня якої можна проводити аналіз соціальних відмінностей, що існують у суспільстві. їх розглядали, як правило, окремо від цих відмінностей, як свого рода усередненого носія біологічного і соціального у розвитку суспільних відносин. Взаємодію економічного, матеріально-виробничого і соціального аналізували на рівні соціальної групи, колективу. Соціальний устрій, характерний для тодішньої економіки і політики був зведений до безпосередніх умов життя людини. Якщо мова йшла, наприклад,про економічні аспекти її діяльності, то вони обмежувались в основному її трудовою активністю, технічною творчістю. Соціалізація людини зводилась, головним чином, до пристосування до навколишніх умов, до адаптації на виробництві, до одержання і виконання різноманітних суспільних доручень. В ціх умовах соціальна справедливість характеризувалась переважно як морально-етична і правова категорія, в чому знайшла сеоє відображення моралізаторська, а не економічно обгрунтована суть наших соціальних прогнозів і надій на всесилля існуючих законів, і законів, що приймались по виправленню'деформації у розподілі.

З другої . половини 70-х років розуміння соціальної справедливості сконцентрувалось навколо питань реальної рівності і нерівності між членами суспільства. Воно стало широко використовуватись разом з такими поняттями, як "соціальна рівність", "соціальна однорідність", "безкласова структура суспільства”, тобто була зроблена спроба зв'язати цю проблему з основною тенденцією вдосконалення суспільних відносин, вивести її на реальну еко-

номічну і політичну основу і надати їй тим самим визначені соціальні окреслення і конкретність. ' Але відірваність тодішніх уявлень про соціальну сферу від господарського механізму, економічної системи не дозволила вдало завершити цю спробу.

‘ Справа в основному була зведена до уточнення понять, в системі яких розглядалась соціальна справедливість, до розширення їх кола зарахунок дещо видозміненного' погляду на соціальну сферу. Поряд з .офіційно декларованою структурою суспільства виникла структура, що грунтувалась на майнованій нерівності різних прошарків суспільства. Це стало додатковою основою в підсиленні апріорності в розумінні соціальної справедливості, що заохочувалось контролюючими тоді науку управлінськими інстанціями.

До недоліків поглядів на соціальну справедливість слід віднести і те, що нерідко механізми розвитку і Дії соціальної справедливості розглядались як діючі автоматично. В останнє десятиріччя спостерігається значне збільшення кількості публікацій по даній темі, причому, більшість з них припадає на першод з 1985 року. Значний внесок у становлення соціальної справедливості як самостійної проблеми дослідження внесли: Бербешкіна 3. А. ,

Глінкіна С. її. , Діхтяр Л. С. , Заславська Т. І. , Осипов Г. В. , Римашевська Н. Е , Рогов і н В. 3. , Рутгайзер Н. М. , Шаталін С. С. , ПЬхін А. Н. та інші.-

В дослідкенкях, їцо спеціально присвячені справеди-вості, досягнуто розуміння того, що' дана проблема носить міждисциплінарний характер і вимагає різностороннього вивчення. Досліджено численні аспекти співвідношення категорії "справедливість" з найважливішими категоріями етики (добро і зло.' обо’язок, відповідальність, чесність, щастя та ти.) і права (законність, злочин.

кара, юридична відповідальність та інш. )

Проте в суспільствознавстві поки що не вироблено комплексного соціологічного підходу до осмислення проблеми справедливості. Продовжують відтворюватись головним чином її етико-філософські, соціально-економічні та правознавчі інтерпретації. В цьому зв’язку особливого значення набуває формування цілісного соціологічного підходу до розгляду проблем справедливості.

Соціологічна концепція справедливості, розвиток уяь-лень про неї є тимрівнем соціологічного знання, в якому відбувається "переклад" загальнометодичних положень соціальної філософії на рівень конкретного вивчення особливостей соціального розвитку нашого суспільства. По суті цей рівень соціологічного знання об’єднує, взаємо-узгоджує теоретичний 1 емпіричний підходи в пізнанні суспільних процесів і явищ, в данному випадку соціального здійснення справедливості, її відображення, інтерпретації в суспільній свідомості різноманітних груп населення. разом з тим звертає на себе те, що зберігається відома обмеженість підходів до усвідомлення всього комплекс/ проблем справедливості' та її окремих стор.ін. аспектів прояву. Це проявляється'дасамперед в тому, через які родові, найбільш загальні поняття вона.визначається. Аналіз більшості зафіксованих нами визначень справедливості у науковій літературі дозволяє Прийти до висновку, що вона характеризується: по-перше,-через поняття "принцип" (відповідності/ розподілу, кари); по-друге, через поняття- "норма" і "міра" (правова, соціальна, моральна); по-третє,- як "почуття"; по-четвер-

те, як "оцінка".*

' Показово те, що всі вони характеризують справедливість лише як явище суспільної СВІДОМОСТІ. Це сприяло і сприяє відновленню обмеженості в осмисленні справедливості як суспільного явища - в кращому випадку розгляданням його як здійснення принципів і норм моралі і права. За полем зору дослідників залишається реальний механізм взаємодії різних соціальних сил, а також суспільних групп з їх життєвими інтересами, ідо стоять за ними.

■ В нашій літературі суттєве місце займає полеміка між прихильниками зрівняльного розуміння справедливості, і тими, хто розглядає справедливість як справедливу нерівність, яка грунтується на суспільно визнашюму трудовому внеску. Справедливість трактується як історично досягнута міра різності і нерівності в розподілі до-

* Це характерно і для західної традиції дослідження справедливості. Так, система основних найбільш поширених формул справедливості, здійснена в 60-1 роки професором Брюссельського університету X Перельманом, СВІДЧИТЬ про спроби характеризувати справедливість у вигляді принципу, правила, норми. Були відмічені такі підходи: 1) кожному - одне й те ж; 2) кожному - по заслугах; 3) кожному

- по праці; 4) кожному - по потребах; 5) кожному - по рангу; 6) кожному - належне за законом. В тому ж дусі формулюють свої позиції відомі дослідники справедливості: Н. Гартман, В. Зауер, Г. Кельзен (ФРН), Н. Гуревич

(Франція), Дх Роулс (СІМ) та інші. Між іншим існує і тенденція трактувати справедливість в дусі прагматизму і технологічного детермінізму (див. Гелбрейт Д.Ж. Нове індустріальне суспільство: Пер. з англ. -М.; Прогрес,

1969. - С. 42-43. .

ходів, матеріальних благ. Суспільство страздає від засилля зрівнялівки ї оплаті праці, що стало серйозним гальмом в розвитку економіки. Але справедливість - це не лише дотримання міри рівності в розподілі суспільного багатства. Це ще і можливість'ефективного розвитку економіки і повного розкриття потенціалу суспільства і особи. . '

В ряді публікацій останнього часу зустрічаються помилкові, на наш погляд, судження про те, що соціальна справедливість - це особистий тип суспільних відносин. Ми вважаємо, що подібні судження неправомірні. Соціальна справедливість, відображаючи об’єктивні властивості суспільних відносин, фактів, явищ, не відноситься до таких характеристик соціальної дійсності, які існують незалежно від свідомої діяльності-людей. Соціальна справедливість не може існувати поза об’єктивними крітеріями суспільних відносин і поза оцінками людей. Якщо наслідувати логіку названих авторів, то напрошується висновок, що суспільні відносини, факти, явища можуть володіти об’єктивними властивостями справедливості, тобто порівнюватись з якимось абстрактним "еталоном" справедливості. . '

Саме з точки-зору справедливості люди розглядають будь-які соціально-економічні.успіхи і невдачі, оцінюють перспективи економічного росту. І тому сьогодні необхідні достатньо серйозні зміни в розумінні соціальної справедливості.' Воно повинно містити уявлення про мету трудової діяльності,її доцільність, диференціальну і гласну оцінку трудового вкладу на основі економічних і моральних критеріїв. Все це вимагає подальшого вивчення проблеми, урахування специфіки аналізу справедливості в різних галузях.суспільствознавства, передусім в рамках

соціологічних знань, ир бурхливо розвиваються в наш час.

Актуальність теми, відсутність її цілісного непро-тирічного розгляду в соціології визначили основну мету дослідження, його об’єкт і предмет, зміст і субординацію завдань, що вирішуються в дисертації.

Основною метою дослідження е теоретичне і емпіричне обгрунтування соціологічного Підходу до вивчення соціальної справедливості в сфері виробництва, характеристика ряду її суттєвих особливостей, специфіки відображення в суспільній свідомості трудящих.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

- розглянути іеторико-філосефські основи формування і розвитку поняття соціальної справедливості;

- показати особливості сучасних уявлень про справедливе в суспільній свідомості трудящих;

- розкрити роль трудового привдаслення в реализації

соціальної справедливості; .

- дослідити соціальний стан робітників на підприємстві в сучасних умовах;

- обгрунтувати вплив дотримання соціальної справед-.-ливості в сфері праці на активність трудящих. ■

Теоретичною базою дослідження, його основними методологічними джерелами є праці вітчизняних суспільствознавців, економістів, що займаються проблемами соціального розвитку суспільства, зміцнення рівності і справедливості, ■ соціальної і трудової активності трудящих, діалектики взаємодії соціальних сил і засобів забезпечення соціальної життєдіяльності суспільства, у тому числ' - і передусім - робочої сичм і засобів

праці. Дослідження спирається і на деякі пращ зарубіжних вчених, що мають відношення до проблеми, що розглядається.

Емпіричною базою роботи стали матеріали проведених автором соціологічних досліджень у 1990 і 1991 роках на машинобудівних підприємствах м. Києва.

Предметом дослідження є проблемазабеапечення соціальної справедливості в сфері виробництва, а також умови і фактори, що діють на цей процес прямо чи побічно.

Об’ектом дослідження виступили робітники машинобудівних підприємств м. Києва, які стали також джерелом інформації по досліджуваній нами проблемі. .

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає передусім у тому,’ то в ній здійснено теоретичне 1 емшричне обгрунтування цілісного соціологічного підходу до характеристики соціальної справедливості в сфері виробництва, виявлено ряд особливостей сучасних уявлень про неї, відновлюваних і співіснуючих в свідомості трудяишх.

Принципове значення мають нові вихідні загаль-носоціологічні підході до- усвідомлення справедливості:-по-перше, її розуміння як принципу відповідності рівня соціальних сил суспільства і рівня розвитку кожного з представників співіснуючих соціальних труп; по-друге, її осмислення як соціального механізму, ' що забезпечує перетворення набутих суспільством сил і багатств в сили і багатства і плин і дуальні; як -М^хчи-ізму залучення кожного . індивіда до їх примноження.; ' - _ ' ’ \

З соціологічної точки зору поняття соціальної справедливості диференціюється по трьох-параметрах.: справедливість як оцінка і міра мети, як оцінка і міра засобів,

*

як оцінка і міра результатів. Мета справедлива у тому випадку, якщо вона адекватна реальним потребам, досить точно відображає і є виразом актуальної системи суспільних відносин і місце в ній суб’єкта діяльності - трудового колективу підприємства, виробничого колективу, цеху, бригади, конкретної людини. ■

В зв’язку з цим -справедливість розглядається як стійка взаємодія груп - суб’єктів з приводу задоволення різноманітних потреб життєдіяльності в усіх основних суспільних сферах, все більш вільного всестороннього розвитку трудящих, їх активної участі у відновленні соціальної РІВНОСТІ і нерівності, обумовлених, головним чином, розподілом по КІЛЬКОСТІ І якості праці, його соціальною корисністю в діяльності по забезпеченню суб’єктивної ролі кожної трудящої людини в усіх сферах життя суспільства. ■

В рамках захищуваного' в дисертації підходу до

осмислення соціальної справедливості відкривається її суттєве проявлення і обмеженість практично в усіх сферах суспільного життя, і передусім в економічній. При цьому механізм забезпечення соціальної справедливості кожен раз перетворюється в свою протилежність, як тільки перестає відчувати зворотній зв’язок з результатами соціального розвитку різних категорій трудящих, дії соціальної політики, що грунтується на точному знанні допустимої в . 'конкретних' історичних умовах Мірі!

нерівності іх положення. ОбуМОВЛеННО'СТІ останнього

кількістю і якістю прачі люд»Л. актуальною значимістю ОІЗЧИХ його видів. .

Практична значимість дослідження полягає в слідуючому.

1. На основі соціологічного підходу до осмислення соціальної справедливості охарактеризовані гострі соціальні проблеми життєдіяльності як нашого суспільства в цілому, так і окремих трудових колективів. .

2. Висновки, отримані в рамках соціологічного аналізу проблем справедливості, дозволяють сформулювати ряд практи»них рекомендацій по її зміцненню, усвідомленню і подоланню несправедливості. В зв’язку з цим, на більш міцній, комплексній основі можуть бути- виявлені шляхи ліквідації елементів несправедливості в сфері виробництва.

3. Теоретичні положення дисертації і узагальнення

проведених в ході її підготовки, досліджень дозволяють більш глибоко усвідомити причини виникнення і відновлення негативних соціальних проявів у різних сферах життєдіяльності населення нашої незалежної держави, встановити їх зв’язок з тими деформаціями, що мали місце в минулому І ВІДНОВЛЮЮТЬСЯ сьогодні. .

4. Основні сформульовані в роботі, висновки можуть бути використані . і прийняті до-уваги'адмінистраціями і трудовими колективами фслідгщш підприємств при складанні планів--економічного і с.оц'іальноґо розвитку, ‘ а також для формування діючих'- мотивів і стимулів робітників, в розробці концепцій .по соціальному захисту прав і інтересів трудящих в умовах переходу до ринкової економіки.

- Апробаціл роботи. . Основні, .положення' і' висновки дисертаційного ;дослідження- " доповідались- автором на' Всесоюзних соціологічних читаннях молодих-.- Вчених {м.

Звенигород, 1991 р.), республіканській науково-практичній .’конференції "Тенденції і фактори удосконалення соціальної структури радянського суспільства в умовах перебудови" (м. Краматорськ, 1990 р.), а також були представлені на Всеукраїнську науково-практичну конференцію’ "Проблеми радикального оновлення профспілок України" (м. Львів,1991 р.), Всеросійську наукову конференцію "Людська орієнтація соціального і науково-технічного прогресу" (м. Новосибірськ, 1992 р.).

По темі дисертаційної роботи опубліковано 7 наукових робіт загальним об'ємом 2,3 д. а.

Структура і об’єм роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що містять шість параграфів, зак-лючення, додатку і списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертаці ї-і5бсмашинописного тексту. Список літератури складають по найменувань. ’

\ - ’

II. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Складність завдань перехідного періоду, який ми переживаємо, полягає в тому, що для здійсненння найглибших кардинальних перетворень в усіх сферах суспільного життя потрібні серйозні теоретичні розробки і науково вивірені практичні рішення. У нас надто довго бажане видавалось за дійсне. На протязі багатьох років принципи соціальної справедливості практично не розроблялись, більше того, про них намагались не згадувати. Про яку соціальну справедливість могла ’йти мова в умовах масових репресій, жорстоких адміністративних'методів управління?

. -Питання соціальної- справедливості- не. Могли бути

підняті і в застійний період, коли глибокий розвиток дістали хабарництво, корупція, що охоплювала найиирші верстви населення. -

В дисертації відмічено, що зар-д, особлива роль належить втіленню в життя не просто справедливості, а соціальної справедливості. Категорії "справедливість” і "соціальна справедливість" різні тому, що е об’єктивна справедливість, що існує поза і незалежно від свідомості людей -і' в цьому випадку її розуміють як "соціальна справедливість". І є суб’активна справедливість - яку розуміють як категорію "справедливість".

Характерно» властивістю суб’єктивної і об’єктивної справедливості є їх відносність. Суб’єктивпа справедливість, яка є мірою відповідності істині, вже тому, як і сама істина, ' несе в собі момент відносності. А для соціальної справедливості це властиве б силу постійного розвитку суспільства і зміни діючих у ньому законів. Діапазони поширення "соціальної справедливості" і "справедливості" досить великі і різні. Соціальна справед-, ливість як сукупність реальних відносин між людьми ’ на даному етапі розвитку суспільства формується в нормах моралі і права. Справедливість як відображення реальних відносин у суспільстві фіксується в усіх сферах суспільної свідомості. '

В ході історії справедливість по-різному тлумачиться тими, хто бере її на озброєння. Різний зміст вкладали в ідею справедливості в античному світі, з середні еіки, в XIX столітті. Відрізняються її контури від минулих трактувань і в. наші дні.

Не випадково поняття справедливості в ході класової боротьби звичайно пов’язують з економічними 1 політи-ко-правовими проблемап, Від вирішення . пкия залежить

стан класу чи особи в системі суспільних відносин. Безпосередній зв’язок оправедлиоооп з соціально-економічними факторами особливо рельєфно проявляється в її оцінюючому характері, співвідношенні ніж роллю окремих людей, класів в житті суспільства, правами і обов'язками, гідністю і її винагородою, злочином і карою.

В роботі визнано доцільним розглядати поняття "соціальна справедливість" на трьох рівнях: емоційному,

свідомому і теоретичному. Емоційннй рівень розгляду характеризується чуттєво-інтуїтивним відношенням суб’єкта до дійсності на основі його особистих і соціально набутих даних, відповідає одержаному почуттю справедливості у’людини; свідомий рієень - відповідає звичайним людським уявленням І містить щоденні оцінюючі судження, погляди, елементарні норми поеєдінки, ідо витікають із здорового глузу. Теоретичний рівень розгляду відповідає науковому аналізу поняття, полягає, у розробці знань про суть, зміст і форми прояву соціальної справедливості. При дослідженні справедливості не слід змішувати ці рівні розгляду. Необхідно відрізняти почуття чи уявлення і поняття про соціальну справедливість. На відміну від почуття поняття соціальної справедливості не може бути набутим кожним самостійно, воно виробляється шляхом теоретичного аналізу окремими представниками класу, лише потім .стає ” загальним здобутком. Але у свідомості індивіда, відмічено у дисертації, справедливість не існує як почуття справедливості і як поняття справедли-воот і • • .

Б роботі зроблений вісновок проте, що соціальна справедливість як суспільне явище є єдністю двох сторін.

З одного боку, соціальна справедливість є визначений стан (постійно в:днсвпввани'й) об'єктивних суспільних

ВІДНОСИН (і передусім виробничих відносин), при якому забезпечуються відносно рівни моаштості задоволення потреб і інтересів різких соціальних суб’єктів. Але з другого боку, останній відображає і характер суб’єктивного сприйняття суспільних відносин в формі уявлень, почуттів, ідей. Тобто, соціальна справедливість є деякий стан суспільної свідомості (індивідуальної, групової), перекладений на мову оцінок, норм.

Автор-дотримується існуючої точки зору, що полягає в тому, що ядром соціальної справедливості слід вважати економічну справедливість, яка відображає відносини власності на засоби і результати виробництва, що складались у суспільстві. Зміст поняття "економічна справедливість" виражає своєрідний, історично конкретний синтез соціально-економічних і соціально-етичних ({/акторів розвитку суспільного відновлення. Природа економічної справедливості розкривається у протиріччі ніж уособленням індивіда як особистого власника і відносинами робітників з приводу привласнення суспільних засобів виробництва, яке відновлюється в утвах різного трудового вкладу кожного з них в суспільний продукт. ■

Велику увагу звертає автор в дисертаційному дослідженні 'На розвиток уявлень про соціальну справедливість і сучасні інтерпретації цього питання. Відмічено, що вперше уявлення про справедливість і регулювання націй основі- суспільних відносин виникли в умовах Пірвіснообвднного ладу. В роботі розглядається тлумачення поняття "соціальна сп, аведливість” Платоном і Аристотелем, ДеуОкрітон і Епікурсм, Й. -а Руссо, Гельвецієм, Кантом і Гегелем, соціалістами-утопісїами, теоретиками народництва.

Е!о стосується сьогодення, то до цих пір не встанов-

лено єдине уявлення про її суть. Разом з тим, автор вважає необхідним ВИДІЛИТИ два РІЗНИХ підходи до вивчення феномену справедливості. Так, представники першого напряму вважають, що соціальна справедливість виражає реальні процес обміну і розподілу, способи суспільного, колективного і особистого привласнення життєвих умов, вироблених або знайдених у природі. Друга група авторів Еизначає соціальну справедливість як моральну цінність, ціннісно-норматі.зний орієнтир, морально обгрунтований критерій для співвиміру взаємних вимог і вчинків людей. Набуть, робить висновок автор, розглянуті обиди'і підході не є альтернативними. Вони відображають різні сторони, два моменти - об’єктивний і суб'єктивний - в самому феномені соціальної справедливості. '

До питань соціальної справедливості необхідно підходити обережно, старанно і з різних боків, оцінюючи вирішення будь-яких проблем соціального розвитку. В цьому відношенні особливого значення набуває всебічне урахування суспільної думки різних верств і груп населення, а також необхідно приймати до уваги і можливі коротко- і довготривалі соціальні і економічні наслідки тих чи інших рішень по питаннйх соціальної справедливості.

Результати проведеного дослідження дозволяють сказати, що при розгляді -проблем соціальної справедливості обмежитись лише процесом трудового привласнення робітниками частини створеного суспільного продукту в залежності від якості і кількості їх праці, мабуть не можна. Для того, щоб дійсно забеспечити втілення в життя соціальної політики, необхідно послідовно і наполегливо поглиблювати і розширювати всю систему стимулів і інтересів". Це пег^дб-ачає, звичайно, і послідовне вдосконалення системи матеріальної зацікавленності на основі пок-

ращення организації оплати по праці при умові залежності трудових доходів від кінцевих показників роботи. Разом з тим, соціальна справедливість повинна грунтуватись на розробці і втіленні в життя принципово нових ПІДХОДІВ в використанні соціальних гарантій і соціального захисту трудящих. При безумовній гарантованості права на працю воно разом з тим повинно надаватись конкретним робітникам не механічно, а в залежності від того, що людина реально вміє, яка його майстерність і, головне, яка в нього трудова віддача. .

В свою чергу, для того, щоб кожний працюючий МІГ внести в колективно створюваний продукт свій внесок, що відповідає його знанням, здібностям, майстерності, необхідне створення об’єктивних і суб’єктивних передумов. Об’єктивно мова йде про надання самої можливості працювати, одержання загальної і професійної підготовки і необхідних для успішного виконання виробничих функцій і, накінець, про створення сприятливих умов безпосередньо на робочому місці для високопродуктивної і ефективної праці. В той же час від кожного робітника вимагається активне творче відношення до праці, бажання послідовно вдосконалювати свій ргвень загальної і спеціальної підготовки і професійного вміння. Це суб’єктивний момент , який визначається особистими якостями працюючого.

■ В роботі підкреслено; що кожна людина пов'язує прояв соціальної справедливості із своїм життєвим досвідом, з тим середовищем, в якому вона живе, з розмірами і часткою одержуваного нею суспільного багатства і на основі властивих їй соціальних оцінок шляхом єн і вставленням власного матеріального, стану із станом інших виносить судження про справедливий чи несправедливий характер механізму трудового привласнення. Оточвюча її дійсність

сприймається через призму власного добробуту і мірилом соціальної справедливості € власне уявлення про неї.

Суб’єктивно-оцінююче сприйняття виникає як процес безпосереднього відображення І ОЦІНКИ в свідомості індивіда відносин рівності і нерівності, що склались у суспільстві. При цьому, сприйняття носить складний, внутрішньо-протирічний характер, бо, по-перше, повністю не співпадає з тою "частиною" об’єктивної реальності, в якій живе і діє індивід, а, по-друге, складається під дією не лише тільки довготривалих обставин, але й під час короткочасних уі-юв, що впливають на реалізацію життєвих планів.

Результати проведеного автором соціологічного дослідження дозволили дати визначене уявлення про особливості суб’єктивно-оцінюючого сприйняття соціальної справедливості робітниками промислових підприємств. Так, 72,6 % респондентів бачать принцип соціальної справедливості в справедливому розподілі матеріальних благ; 63,8 % опитаних пов’язуюють його з рівністю перед законом; Р6,4 % робітників вважають, що принцип соціальної справедливості полягає в можливості реалізувати свої здібності в праці; а 34,9 % учасників опитування вказали на. демократію та гласність.

В-робот і подано аналіз факторів, що діють на характер .суб’єктивно-оцінюшого сприйняття, всю їх багатогранність зведено до -трьох, основних груп. Першу групу складають Фактори, зосереджені в сфері праці і процесі трудового привласнення (вони- проявляють найбільш політичний т безпосередній вплив). Так, 69,9 % респондентів вважають розмір ' одержуваної заробітної платну спігіотавлені»! з .затраченою" ними 'працею значно замітаним, і л;-га? і5,4 опитуваних вважають, що'така відповідність

е. В цьому зв’язку автор виділяє три ситуації невзгоди індивіда з суспільною оцінкою результатів праці, що суттєво відрізняються по ступеню зв’язку з реальним рівнем активності людини в сфері прщі, рівнем його особистого розвитку. Перша ситуація реалізується внаслідок незадоволення оцінкою трудового внеску, який розглядається як забезпечення визначеного рівня матеріального добробуту. Друга ситуація може мати місце внаслідок або завищеної оцінки робітником своїх виробничих досягнень, або недостатньо вдосконадої системи стимулювання, яка не дозволяє адекватно врахувати усі форми прояву активності індивіда в сфері праці. І нарешті, третя ситуація формується на основі достатньо високого рівня нереалізованих, потенційних можливостей розвитку особистості, що не одержали актуалізації в сфері праці.

Наступна за значимістю група факторів, що впливають на характер суб’ єктивно-оцінюючого сприйняття соціальної справедливості, зв’язана з морально-психологічним кліматом колективу. Результати проведеного дослідження дозволяють констатувати, що з колегами по роботі у респондентів налагоджені контакти кращим чином, ніж з бригадиром, майстром та іншим керівником (так вважають 40,7 % опитаних робітників) вищого рангу.

Третю групу факторів сприйняття соціальної справедливості складають так звані особисті фактори, що відоб-рашють своєрідність місця,- яке фактично займає людина в системі суспільних відносин, спрямованість її інтересів і цінносних орієнтацій, а також індивідуальні, лише йому властиві особливості реакції на явища навколишнього середовищ. . .

Аналізуючи сучасне становище робітників на промислових підприємствах, автор розглядає передусім саме понят-

тя "статус" і серед найважливіших статусів особи виділяє слідуючі: інтегральний, статус особи як працівника, природний статус особи, темпоральний, соціально-психологічний (соціометричний) і маргінальний (прикордонний) статус.

В дисертації відмічається, що важливим фактором,

який визначає соціально-економічне положення робітника,

є стан середовища їх функціонування: розмір і якість

віробничих умов і соціальних благ, які одержують

робітники. Це передусім - умови, организація 1 режим праці, його матеріально-технічне оснащення; система стимулювання; можливості підприємства по забезпеченню своїх працівників житлом та іншими соціальними благами. Стан цього залежить від того, чи є сам колектив хазяїном на даному виробництві і, якщо ні, то від того, хто саме ним є.

В системі факторів • високоефективної праці важливе місце займає трудова активність, яку довгий час зв’язували в соціально-економічній літературі в основному з моральними проблемами. Однак досвід показує, що ця категорія виступає економічно необхідним елементом об’єктивних реальних зв’язків і відносин як в процесі взаємодій робітника з морально-речовими факторами виробництва, так і в процесі взаємодій робітника з іншими учасниками виробництва.

В роботі показана різниця між потенціальною трудовою активністю і реальною трудовою активністю. Перша полягає у здатності робітника до досягнення визначеного кінцевого результату в процесі виробничої діяльності, що залежить від рівнч його фізичного і інтелектуального розвитку загальноосвітньої, Фахової і професійної підготовки, нзбут;’-' ним практичних навиків, вмінь . досвіду і

цінносними уявленнями і установками до праці, що впливають на них. Реальна трудова активність являє собою реалізовану безпосередньо в процесі виробництва фізичну, інтелектуальну, творчу здатність людини до праці. Вона характеризує міру цілеспрямованої дії суб’єкта на об’єкт ДІЯЛЬНОСТІ, висловлює ступінь розкриття сутнгсних сил людини як суб’єкта праці, його свободи відносно об’єкта діяльності - речовим факторам виробництва.

. Економічні і політичні зміни, ідо відбуваються в нашій державі, не могли не вплинути на зміну відношення працівників до свосї праці навіть поза залеїкністю від їх ціннісних орієнтацій в сфері трудової діяльності. Відношення до праці, безперечно, в значній мірі визначається характером заходів, що стимулювали зацікавленність робітників у кінцевих результатах. Результати проведеного опитування свідчать про те, що в останні два роки в сфері праці нр відбулось суттєвих змін, ступінь зацікавленості в кінцевих результатах свосї трудової діяльності залишився практично на тому ж рівні.

В таг.их умовах одержання завищених доходів означає пооушення' соціальної справедливості і вимагає відповідного регулювання шляхом прогресивного оподаткування. Необхідність останнього диктується такок і тим, що більш . високий рівень ■ доходів в приватному і підприємницькому секторі економіки стає фактором зниження трудової активності в усуспільненому секторі економіки. ' .

Основні Полойюння дисертаційної роботи відображені у публікаціях: ' •

1. Участь робітників в управлінні виробництвом в сучасних умовах // Тези доповідей Всеукраїнської науко-

во-практичної конференції "Профспілки України та їх роль в підвищенні правових, економічних і соціологічних проблем зайнятості в умовах ринку, г Львів, 1992. - 0,1 д. а.

2. Соціальна справедливість як економічна передумова

активізації людини в сфері праці // Тези доповідей Всеросійської науково-практичної конференції "Людська орієнтація соціального і науково-технічного прогресу". -Новосибірськ, 1992. - 0,2 д. а. г

3. Суб’єктивко-оцінююче сприйняття соціальної справедливості і його вплив на трудову активність // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми радикального оновлення профспілок України". -Львів, 1991. - 0,2 д. а.

4. Про методологію дослідження соціалістичної

власності // Питання політичної економії. - 1991. - Вип.

213. - 0,3 д. а.

5. Соціальна справедливість як критерій оптимаїь-ності соціальної структури суспільства // Тези доповідей республіканської науково-практичної конференції "Тенденції і фактори удосконалення соціальної структури радянського суспільства в умовах перебудови". - Краматорськ, 1990. - 0,1 д. а.

6. Соціальний статус сучасного робітника на промисловому підприємстві // Філос. і соціол. думка. -1992,- 0,4 д. а. (здана до друку).

7. Принцип соціальної справедливості як регулятор

трудової поведінки: Кол. монограф. "Економічні і

соціальні передумови активізації праці". .- К. , 1992 .-

0,9 д. а. (здпна до друку). ■