автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Становление и развитие политических партий Закарпатья в 1919-1939 гг.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Становление и развитие политических партий Закарпатья в 1919-1939 гг."

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Токар Маріан Юрійович

УДК 39 (477.87) „192/199“

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ЗАКАРПАТТЯ в 1919 - 1939 рр.

Спеціальність 07.00.01 — історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Ужгород - 2004

Робота виконана на кафедрі політології історичного факультету Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор Вегеш Микола Миколайович, історичний факультет Ужгородського національного університету, завідувач кафедрою політології

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Король Іван Федорович,

Ужгородський державний інститут інформатики, економіки і права, професор кафедри країнознавства

кандидат історичних наук, доцент Райківський Ігор Ярославович,

Прикарпатський університет ім. В. С. Стефаника, доцент кафедри історії України

Провідна установа: Інститут історії України НАН України, м. Київ

Захист відбудеться “11" червня 2004 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 61. 051. 04. Ужгородського національного університету за адресою: м. Ужгород, вул. Університетська, 14, ауд. 234.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою:

88000, м.Ужгород, вул. Капітульна, 6.

Автореферат розісланий “7” травня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради ш/

кандидат історичних наук Х Ліхтей І. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Актуальність дослідження полягає у відсутності в історіографії комплексного вивчення процесу становлення і розвитку політичних партій Закарпаття у 1919 - 1939 рр., оцінки історіографічної бази з даної теми, переосмислення однобокого, заідеологізованого погляду окремих дослідників. Вивчення і аналіз процесу становлення та еволюції багатопартійного життя в Закарпатті у 1919 -1939 рр. (Підкарпатська Русь (1919-1938 рр.), Карпатська Україна (19381939 рр.)), багатогранна діяльність політичних організацій та їх вплив на суспільство - це ті проблеми, які в умовах розбудови незалежної української держави потребують глибокого й комплексного дослідження.

Демократичність політичної системи Чехословацької Республіки, до складу якої впродовж 1919 - 1939 рр. входило історичне Закарпаття, дала можливість всебічному розвитку багатопартійної системи, поступовому її зрощенню із загальнодержавним політичним апаратом, формуванню основ громадянського суспільства. Тому хаотичний, на першому етапі, ріст політичних організацій не є дивним. Однак упродовж подальшого суспільно-політичного життя партії отримали різноманітні можливості для своєї життєдіяльності, що й дало поштовх для подальшого розвитку багатопартійності. Цей процес зайняв одну із важливих сторінок у суспільно-політичному житті закарпатців у міжвоєнний період XX ст., який ще не отримав належного висвітлення в історичній науці та політичній історії України в цілому.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відображає один із напрямків дослідницько-пошукової діяльності Науково-дослідного інституту Карпатознавства УжНУ і виконане в рамках наукової теми “Соціально-економічний, національно-культурний розвиток Карпатського регіону в другій половині XIX - XX ст.” (номер державної реєстрації науково-дослідних робіт -ДБ 447).

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження процесу становлення і розвитку політичних партій в Закарпатті у 20 - 30-х рр. XX ст. Дисертант, зокрема робить спробу подати власну періодизацію еволюції політичних партій в Закарпатті 20 - 30-х рр. XX ст., розкрити окремі малодосліджені аспекти їх життєдіяльності на фоні адаптації до загальнодержавної політичної системи на основі застосування нових методологічних підходів. У контексті цієї мети в ході дослідження дисертант розв’язував наступні наукові завдання:

- визначити передумови та причини активної розбудови багатопартійності в Закарпатті у 20 - 30-х рр. XX ст., подати аналіз політико-партійного розшарування суспільства;

- визначити специфіку життєдіяльності політичних організацій в

Підкарпатській Русі на основі аналізу їх основних програмних вимог та документів, участі у парламентських виборах; ,

- визначити мету і напрямки діяльності, характер розвитку проук-раїнських, русофільських, угорських, єврейських та німецьких політичних партій;

- визначити ставлення партій до проблем автономії Підкарпатської Русі, мовного питання та інших злободенних регіональних питань;

- визначити співвідношення централізованих і автономних політичних партій;

- з’ясувати причини ліквідації багатопартійності та вказати на її наслідки;

- узагальнити і науково обгрунтувати процес еволюції багатопартійності та визначити роль і місце політичних партій в суспільно-політичному житті закарпатської спільноти.

Об’єкт дослідження. Об’єктом вивчення і наукового аналізу дисертації є суспільно-політичні процеси в Закарпатті у 20 - ЗО рр. XX ст. на фоні загальнодержавної розбудови Чехословацької Республіки.

Предмет дослідження. Предметом наукового дослідження є складний процес становлення та еволюції багатопартійного життя історичного Закарпаття у міжвоєнний період XX ст., структурно-організаційна, матеріальна, кадрова та багатогалузева політика політичних організацій, їх керівні органи (партійна еліта), допоміжні інститути тощо. Скрупульозному аналізові підлягає політико-партійне, соціальне, культурно-національне розшарування населення краю, його електоральні можливості та специфіка участі у суспільно-політичному житті в цілому, характер багатопартійності, організація роботи партій, їх багатоаспектність, внутрішньополітичне протистояння, політико-партійна криза кінця 30-х рр. XX ст. та ліквідація багатопартійності. Належна увага відводиться і державницьким орієнтаціям та політичному прогнозуванню в діяльності політичних партій, їх ставлення до автономії Підкарпатської Русі, відносини з центральною владою тощо.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період від 1919 р. (з часу входження історичного Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь до складу Чехословацької Республіки) до березня 1939 р. (окупації Карпатської України угорськими військами).

Методологічні принципи та наукові методи. Методологічну основу дисертації складають принципи наукового історизму, які дозволяють об’єктивно підійти до вивчення суспільно-політичних процесів у Закарпатті у міжвоєнний період, проаналізувати основні етапи становлення та еволюції багатопартійного життя тогочасного суспільства. В роботі використано аналітичний, порівняльний, системний, конкретно-історичний та інші методи наукового аналізу.

з

Пропоноване наукове дослідження носить міждисциплінарний характер. Воно переплітається з цілою низкою конкретних дисциплін, таких як вітчизняна та всесвітня історія, політологія, елітологія, правознавство, культурологія.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертації визначається самою постановкою та комплексною розробкою досліджуваної проблеми. На основі всебічного вивчення джерел і літератури й аналітично-критичного підходу автор зробив спробу узагальнюючого, комплексного дослідження процесу становлення й еволюції багатопартійного життя Підкарпатської Русі в 1919-1939 рр. у всебічному його прояві. Спроба комплексного аналізу виходить із системного поєднання автором цілої низки конкретних проблем, які або зовсім не вивчалися, досліджувалися частково-епізодично, або взагалі перекручувалися і фальсифікувалися.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Автор дисертаційного дослідження розширив і поглибив теоретичну постановку проблеми багатопартійності в міжвоєнному Закарпатті, а також визначив місце й роль політичних партій в суспільно-політичному житті закарпатців. Джерельна та історіографічна бази, їх належне опрацювання та узагальнення, а також застосування сучасних методів наукового аналізу дають можливість по новому оцінити участь політичних організацій у державних процесах, їх цілеспрямованість тощо.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що комплексне дослідження важливої наукової проблеми дає можливість заповнити суттєву прогалину в історії України і Закарпаття та сприяє новому підходу до розв’язання цілої низки проблем вітчизняної політичної історії. Матеріали даної дисертації можуть бути використані в навчальному процесі, зокрема при вивченні курсу історії України та спеціальних або нормативних курсів для студентів-політологів, а також історії Чехословаччини та історичного краєзнавства.

Особистий внесок здобувана. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою розробкою здобувача, яка була викладена в наукових публікаціях без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Основні результати даного наукового дослідження викладалися автором на міжнародних, республіканських, міжрегіональних та крайових конференціях, а саме на: Міжнародній науковій конференції, присвяченій 60-річчю Карпатської України “Карпатська Україна: Національне відродження. Політичний розвиток. Персонали” (Ужгород, 1999), Науковій конференції, присвяченій 80-річчю створення в Закарпатті крайового товариства "Просвіта’’ (Ужгород, 2000), Міжнародній науковій конференції “Українсько-словацькі взаємини в галузі мови, літератури та історії” (Ужгород, 2001), Міжнародній науковій конференції “Закарпаття в XXI столітті: розвиток і перспективи

в політиці, економіці та культурі" (Ужгород, 2002) та підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського університету (Ужгород, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у дванадцяти наукових публікаціях автора (три з них у співавторстві) в збірниках наукових праць (у тому числі зареєстрованих ВАК), матеріалах конференцій. Серед праць дисертанта, покладених в основу наукового дослідження три індивідуальні видання та одна колективна монографія, на які є позитивні рецензії, посилання в наукових виданнях, у тому числі зарубіжних.

Тема даного дисертаційного дослідження є одним із напрямів наукової діяльності дисертанта. Робота виконувалася в Ужгородському національному університеті, обговорювалася на спільному засіданні кафедри політології та кафедри історії України і рекомендована до захисту.

Структура роботи. За своєю структурою дисертаційне дослідження складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи без списку джерел та літератури складає 204 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету та завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, сформулювано наукову новизну одержаних результатів, окреслено теоретичне і практичне значення роботи та апробацію результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі-“Політичні партії Закарпаття 1919-1939 рр.: джерела та історіографія” проаналізовано джерельну базу дослідження, дано оцінку висвітленню еволюції багатопартійності в історичному Закарпатті (1919 - 1939 рр.) у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Ознайомившись і використавши для дослідження здобутки історичної науки з даної проблеми, автор намагався ввести в науковий обіг ряд нових архівних джерел. Зокрема, нами опрацьовані документи, які зберігаються у фондах Державного архіву Закарпатської області (ДАЗО) в м.Берегово. Науковий інтерес щодо досліджуваної теми привернули фонди, в яких міститься цінний матеріал з проблем становлення та розвитку політичних партій міжвоєнного Закарпаття. Серед них слід назвати фонд 2 “Президія земського уряду Підкарпатської Русі в Ужгороді, м. Ужгород. 1928 - 1938 рр.”, фонд 13 “Мукачівське жупанське управління, м. Мукачево. 1920- 1926", в яких знаходимо інформацію про розгортання первинних партійних осередків різних національно-культурних і політично-ідеологічних орієнтацій. У фонді 3 “Президія уряду Карпатської

України в Хусті. 1938 - 1939”, фонді 14 “Берегівське жупанське управління, м. Берегово Підкарпатської Русі 1920 - 1921", фонді 29 "Президії Цивільного управління, м. Ужгород. 1919 - 1928”, фонді 46 “Канцелярія губернатора Підкарпатської Русі в Ужгороді. 1920 -1938", фонді 63 "Цивільне управління Підкарпатської Русі. 1919-1928”, фонді 1056 “Адвокатська контора Бращайка. 1919 -1952", фонді 1146 “Секретаріат Руської хліборобської партії, м.Ужгород. 1920 - 1938” містяться матеріали про діяльність різних політичних партій, їх структуру, програмні та статутні положення, передвиборчі агітки, плакати тощо, із матеріалів фондів дізнаємось також про активну антидержавну діяльність угорської агентури тощо.

Великий фактичний матеріал подають і Фонди Закарпатського краєзнавчого музею в м.Ужгороді. Зокрема, нами використано документи УМ - 8073 під інвентарними номером 69, в якому знайомимося із програмними засадами партії Підкарпатський Земледільський Союз (ПЗС). Інвертарний номер архіву 2403 дає цінні відомості про становлення й діяльність Руської Національно-Автономної Партії, а інвентарний номер архіву 2390 - про Партію Невдоволених Автохтонів (Тутешняків). Архівні джерела УМ - 7987, І - 866 зберігають інформацію про розбудову та реорганізацію місцевого крайкому Комуністичної Партії Чехословаччи-ни. До того ж у дисертаційному дослідженні нами використано фонди під інвентарним номером архіву 2405,2862,2864,4400,4822,4823,4843, 5363, 5819 (І - 107), УМ -7895, 10755 та ін. У них містяться матеріали, що стосуються як буденної життєдіяльності політичних партій, так і в час виборчих процесів. Тут знаходимо й списки членів керівництва політичних організацій, кандидатські списки, передвиборчі інструкції, партійні циркуляри, агітаційні прокламації та звернення, афіші тощо.

Цінним доповненням вітчизняних архівних документів є матеріали Центрального державного архіву Чеської Республіки (Statni ustredni archiv v Praze (SUA)). Фонди SUA подають інформацію про початки діяльності політичних партій в Закарпатті та їх поступову еволюцію в процесі боротьби за автономію. Зокрема, дисертант використав фонд Президії міністерської ради (fond Prezidium ministerske rady). Матеріали Архіву Міністерства закордонних справ Чехословаччини (Archiv Ministerstva zahranichnych veci CR Praha (AMZV)) містять інформацію про античесь-ку пропаганду (зокрема, fond II, sekce 1918 - 1939, Spolecnost narodu). Справи Словацького народного архіву (Slovensky narodny archiv Bratislava, fond Archiv Kancelarie prezidenta republiky, 1919 - 1962) знайомлять із політичними процесами на фоні безкомпромісної міжпартій-ної боротьби.

Джерельну базу дисертаційного дослідження складають і опубліковані документи. Серед них цінними є статистичні збірники, зокрема “Вибори до Національних Зборів на Підкарпатській Русі в 1925 p.”.

У радянські часи було підготовлено до друку та видано цілу низку архівних документів, що виходили в серії “Шляхом Жовтня”. Щоправда, упорядники цих видань включали документацію, яка пов’язана виключно з комуністичним рухом у краї (його позитивний бік), натомість ігнорували об’єктивними оригінальними справами, які б розкрили повну картину тогочасного суспільно-політичного життя. Незважаючи на це, досліджувана нами тема знайшла своє відображення в опублікованих матеріалах І - V томів збірників документів “Шляхом Жовтня”. Перш за все тут знаходимо відповіді на запитання щодо виборів різних рівнів, передвиборчої агітації, міжпартійних суперечок, діяльності комуністичних партійних осередків. На допомогу досліднику видано й тексти промов та інтерпеляцій депутатів-комуністів у чехословацькому парламенті упродовж 1921 -1938 рр., які також носять тенденційний характер. Збірники “Документи свідчать”, „Таємне стає явним” та ін. також вносять на розгляд цікаві матеріали, що стосуються партійного протистояння в сільській місцевості, особливо напередодні та під час виборів. Заслуговують на увагу й архівні матеріали поміщені в празькому збірнику документів “Антифашистська і народно-визвольна боротьба чеського і словацького народу в 1938 - 1945 рр.”. Тут зокрема, нас цікавлять матеріали кінця 30-х рр. минулого XX ст. Науковий інтерес становлять збірники документів про зовнішньополітичну діяльність урядів Чехословаччини, Угорщини та Польщі, що мало безпосередній вплив і на розвиток внутрішньополітичного життя міжвоєнного Закарпаття. Особливо цікавими є збірник документів виданий у Польщі - "Акція “Лом”, де знаходимо багато необхідної для нашого дисертаційного дослідження оригінальної інформації.

Джерельну базу дисертації доповнює документальний щоденник відомого українського громадсько-політичного та культурного діяча, письменника В.Гренджі-Донського “Щастя і горе Карпатської України”. Він є цінним джерелом з історії становлення та діяльності партії УНО. Особливої уваги дисертанта заслуговує опис процесу розбудови структурно-організаційних основ партії та її участі у державотворенні Карпатської України.

Мемуарна література, в якій знайшло своє відображення партійне життя міжвоєнного Закарпаття, є досить скромною. Її авторами були переважно безпосередні свідки тогочасних суспільно-політичних подій. У своїх працях вони висловлювали власні судження та описували ті чи інші факти з суб’єктивної точки зору. Тому й виклад змісту спогадів-мемуарів, в яких відсутня єдність міркувань з тієї чи іншої проблеми, є досить суперечливим, що змушує уважно підходити до їх вивчення. Серед таких слід назвати “Спомини” відомого громадсько-політичного й національно-культурного діяча Закарпаття, лідера проукраїнських політичних сил, згодом президента Карпатської України А. Волошина,

а також відомих політичних діячів тогочасності А.Штефана “За правду і волю: Спомини і дещо з історії Карпатської України”, С.Клочурака „До волі: Спомини”, двотомник В.Шандора “Спомини". Крім згаданих видань мемуарів, окремі аспекти партійного життя 20 - 30-х рр. XX ст. знаходимо і в працях М.Баботи, М.Бандусяка, С.Росохи, І.Сарвадія, Ю.Химинця.

Архівні й опубліковані документи доповнюються матеріалами періодики, передусім офіційних друкованих органів партій, де знаходимо багатий матеріал як із внутріпартійного життя, так і міжпартійної боротьби. Серед використаних нами періодичних видань слід назвати “Вперед”, “Земля і Воля”, “Землсдєльская Політіка”, “Карпатська Правда”, "Карпато-русскій Вєстник", “Народня Сила", “Нова Свобода", “Руська Нива”, “Русская Земля”, “Русскій Всстнік”, “Свобода”, а також журнали-альманахи Календар “Землі і Волі”, “Русскій землєдєльческій календарь” та ін.

Перші праці вітчизняних дослідників, що привертали увагу до по-літико-партійної розбудови в Підкарпатській Русі, з’явилися вже у 20-х рр. XX ст. Серед них можна назвати роботи О.Бадана, М.Бращайка, Й.Камінського, Л.Мишуги, І.Цуркановича та ін.

На новий рівень вийшли наукові дослідження суспільно-політичного життя 20 - 30-х рр. XX ст. у радянський період. Проте зміст матеріалів носив суб’єктивний характер, оскільки дослідження зводилися до однобічного висвітлення тих чи інших політичних явищ, а подекуди мали за-ангажований, фальсифікаційний характер. Видані в 50 - 80-ті рр. XX ст. публікації висвітлювали діяльність автономних політичних партій не інакше як антинародну й буржуазно-націоналістичну. Внаслідок цього відкидалися факти намагання консолідувати суспільство наприкінці 30-х рр. XX ст. Таких поглядів у процесі дослідження дотримувалися С.М.БІлак, Д.М.Букович, Б.І.Співак.

Дослідження інших істориків Н.П.Баженової, В.І.Бєлоусова, І.М.Гран-чака, В.В.Делегана, І.Н.Мельникової, М.П.Повча, М.Є.Ротмана, П.С.Сірко, Ю.Ю.Сливки, В.В.Хайнаса, О.В.Хланти, Ф.П.Шевченка,

А.М.Шлепакова, Й.Яновича досить однобоко висвітлювали процес багатопартійності. Детальний аналіз різнобарвної політики партій також не розглядався, оскільки достатньо було охарактеризувати її в цілому як антинародну. Тому більшість радянських дослідників, звертаючи увагу на історико-партійний аспект детально розписували життєдіяльність крайового комітету КПЧ, перебільшуючи роль і місце політичної організації в багатопартійній системі Чехословацької Республіки. Здебільшого у працях названих вчених відчутно велику кількість взаємоповторень, що впливало тільки на кількість і аж ніяк на якість досліджуваної проблеми. У подібному стислому ракурсі написано праці С.М.БІлака, Ю.Ю.Сливки, Б.І.Співака та Й.Яновича. Незважаючи на це, саме вони дали аналіз найбільш потужним політичним партіям тогочасного

Закарпаття. До того ж абсолютно відсутня увага з боку дослідників до менш відомих і слабо структурованих політичних організацій. Упродовж 60 - 80-х рр. XX ст. побачили світ ще декілька праць вчених-дослід-ників, серед яких слід назвати роботи 1.1.Попа та М.М.Швагуляка. Своєрідність творів згаданих авторів полягала у тому, що політичне життя Закарпаття подавалося ними через призму зовнішньої політики сусідніх держав. У цілому, проблема еволюції багатопартійності в міжвоєнному Закарпатті досліджувалася не в комплексі, а епізодично. Вибірковість вчених, які ідеалізували життєдіяльність комуністичної політичної організації і нехтували детальним вивченням інших партій змушує визнати необ’єктивність окремих досліджень. Та все-таки, незважаючи на факти заполітизованості досліджень щодо даної проблеми, необхідно визнати, що вони не втратили своєї актуальності і наукового значення, оскільки в процесі вивчення періоду і співставлення думок різних вчених маємо можливість полемізувати і доводити власні судження.

На якісно новий рівень дослідження даної проблеми вийшли вітчизняні вчені у часи незалежної Української держави. Однак, упродовж останнього десятиліття XX ст. комплексного дослідження всіх проявів партійного життя закарпатського суспільства не було. Виходять у світ перші об’єктивно-аналітичні дослідження М.Болдижара, М.Вегеша, І.Гранча-ка, О.Довганича, В.Лемака, І.ЛІхтея, Р.Офіцинського, П.Федаки, В.Худа-нича. У своїх працях дослідники аналізували як внутрішньополітичний розвиток краю в часи його входження до складу Чехословацької Республіки, так і окремі аспекти життєдіяльності суспільства. Вагомий внесок було зроблено у висвітлення місця і ролі відомих політичних особистостей, серед яких в новому обрамленні постали політичні портрети А.Волошина, братів Бращайків та Реваїв, А.Бродія, С.Фенцика та багатьох інших партійних діячів тогочасності. Проблеми становлення парламентської демократії в Чехос-ловаччині у міжвоєнний період досліджував В.Лемак.

Ужгородський вчений М.Болдижар у праці “Закарпаття між двома світовими війнами” зупинився на окремих аспектах партійного життя тогочасного суспільства. Зокрема, його перу належить нарис про діяльність русофільської політичної організації Автономний Земледільський Союз. Вчений проаналізував процес становлення однієї із найпотужніших автономних партій, її програмні положення та безпосередню участь у суспільно-політичному житті краю. М.Болдижар досліджував і питання становлення монополії партії УНО в 1939 р. та проведення виборів до Сойму Карпатської України. До цих проблем зверталися також дослідники

В.Лемак, В.Разгулов, В.Худанич, М.Вегеш та ін. Зокрема, грунтовний аналіз політичного життя 1938 -1939 рр. міститься у працях ужгородського вченого М.Вегеша. Щодо досліджуваної нами теми, то в його монографіях і статтях знаходимо детальний опис життєдіяльності партії УНО та її політичних провідників.

У 1995 р. побачив світ другий том колективної праці “Нариси історії Закарпаття”, в якому окремі розділи присвячені суспільно-політичному життю Закарпаття у складі Чехословацької Республіки. З проблемами становлення і розвитку політичних партій згаданого періоду на його сторінках виступили М.Болдижар, І.Гранчак, В.Делеган, І.Король, В.Лемак, І.ЛІхтей, О.Хланта. Науковий погляд вчених був спрямований на найбільш відомі політичні партії краю, тому аналіз їх діяльності виявився дещо епізодичним. Поряд з цим, детально висвітлено характер міжпартійної співпраці та взаємодії окремих політичних сил краю. У деяких випадках більше уваги відводилося розвитку комуністичного руху та її партійної організації. Менше уваги, на нашу думку, автори приділили характеристиці основних причин градації різноорієнтованих національних партій та їх електоральним можливостям. Тому загальна оцінка суспільно-політичних процесів у Підкарпатській Русі є неповною.

Окремі аспекти життєдіяльності політичних партій міжвоєнного Закарпаття досліджувалися і на рубежі XX та XXI ст. Серед авторів-дос-лідників даної проблеми слід назвати таких вчених як М.Вегеш, С.Віднянський, О.Довганич, І.Король, С.Кульчицький, І.ЛІхтей, І.Поп, В.Ху-данич та ін. Зокрема, київський вчений С.Віднянський є автором відповідних розділів у фундаментальних академічних виданнях - "Уряди України у XX ст.” та “Політична історія України. XX століття”, де на основі сучасних методологічних підходів подано узагальнений аналіз політичних процесів, що відбувалися в краї у 20 - 30-х рр. XX ст.

Зарубіжна історіографія політико-партійного життя міжвоєнного періоду є досить багатою, хоча й не розкриває всі аспекти даної проблеми. Перші праці писали Я.Нечас, Б.Кочі, Я.Брендайс, А.Раушер. Цінний матеріал міститься і у роботах С.Росохи та П.Стерча. Проблеми політичного розвитку тогочасного суспільства знайшли своє відображення у дослідженнях М.Барновського, І.Ваната, П.Р.Магочі, П.Шворца, М.Да-нілака та ін.

Отже, дослідження політико-партійного життя у часи входження Закарпаття до складу Чехословацької Республіки носили в цілому епізодичний характер, не сприяли поглибленому вивченню життєдіяльності партій. Вивчення .проблем багатопартійності в радянський період мало чітко однобічний характер. Становлення нової соціогуманітарної наукової думки в Україні вилилось у активне вивчення раніше заборонених або перекручуваних історичних фактів. Цей період характерний якісно новим підходом до наукових досліджень у сфері політико-партійного життя міжвоєнного Закарпаття, переоцінкою важелів об’єктивного висвітлення історичних подій. Значно більше дослідників почало в тій чи іншій мірі торкатися проблемних питань партійного життя, вивчати життєдіяльність політичних організацій тощо. І хоча комплексного вивчення становлення та еволюції багатопартійної системи в Закарпатті

у 20 - 30-ті рр. XX ст. не було, це ні в якій мірі не применшує здобутки вітчизняних вчених у дослідженні даної теми, а тільки сприяє їх подальшому вдосконаленню й поглибленню.

У другому розділі - “Проукраїнські політичні партії Закарпаття у 1919-1939 рр.” коротко дається аналіз суспільно-політичним змінам, що відбулися по завершенню Першої світової війни і привели до створення умов для зародження нової політичної системи й входження Закарпаття (на правах автономії) до складу Чехословацької Республіки. Проведено аналіз формування й діяльності проукраїнських політичних організацій. На початковому етапі (1918 - 1919 рр.) роль політичних осередків закарпатців виконували народні ради. Особливості ж становлення і розвитку політичних партій в Підкарпатській Русі полягали в об’єктивних та суб’єктивних передумовах зародку, своєрідному політично-партійному “природному відборі" і, що найважливіше, — в кінцевому результаті. Зокрема, період розвитку крайових українофільських політичних партій можна поділити на три основні етапи, перший з яких припав на час, коли завершилася Перша світова війна і місцеві жителі отримали політичні права та свободи, що гарантувалися Конституцією Чехословаччини 1920 р. Наслідком цього стало створення перших політичних партій, в тому числі проукраїнської орієнтації. Лідери проукра-їнського руху займалися пошуком солідних союзників серед загальнодержавних партій, щоб мати можливість впливати на долю краю через своїх представників у сенаті й парламенті. Однак ставлення до Закарпаття чехословацької влади, яка не бажала проводити активне реформування суспільно-політичного життя в краї, змушувало автономні сили змінювати свою тактику і все гостріше вимагати виконання центром даних зобов’язань. Упродовж 1920 - 1924 рр. із середовища політичних партій, які діяли в Закарпатті, більш чітко вираженим захисником проукраїнських інтересів була Руська Хліборобська (Земледільська), а згодом Християнсько-Народна Партія. Це була суто крайова політична організація із досить сталою програмою і вміло сформульованими вимогами. Незважаючи на її офіційну лояльність до чехословацької влади, вимоги найшвидшої реалізації автономних прав базувалися на національно-політичній орієнтації на єдність українського народу по обидва боки Карпат. Інші ж партії — філії загальнодержавних Соціал-Демок-ратичної та Комуністичної партій — у той час лише почали викристалі-зовувати подібний національно-культурний елемент. У деяких із них цей процес був виразнішим і проходив швидше (наприклад СДППР). Цим осередкам загальнодержавних політичних організацій притаманна спільна риса — їх залежність у питанні ведення партійної політики від центральних органів. Говорити ж про їхню відверту проукраїнську орієнтацію в тогочасних умовах досить важко, оскільки цей момент діяльності згаданих партій ще знаходився у зародковому стані.

Другий етап — середина 20-х — осінь 1938 рр. Це був час важкої боротьби за виживання в багатопартійній політичній системі, структурно-організаційного змужніння організацій і висунення ними більш конкретних цілей, подекуди гостро радикальних. На цьому історичному відрізку викристалізовується національний елемент партійних організацій. Йде мова про консолідацію проукраїнських політичних сил, чому сприяла відсутність непорозумінь серед проукраїнської політичної еліти. Важливим був і рівень впливу партій на суспільство, зокрема під час виборів різних рівнів. Результати участі у виборах вказують і на соціальну базу партій. Внаслідок антиукраїнської пропаганди русофільських, проугорських і деяких загальночеських політичних партій при повному невтручанні у цей процес державної влади жодна партія ще не могла підняти питання про об’єднання з українцями, що проживали по той бік Карпат. Погіршилося і ставлення до проукраїнських політичних сил із боку Праги. Отже, питання соборності всіх українських земель перемістилося на задній план, хоча й тимчасово. Однак, незважаючи на різні обставини проукраїнські політичні сили згуртовувалися й мужніли в процесі міжпартійних сутичок із своїми політичними опонентами, залучати до політичного життя всі верстви місцевого населення. Тому виникнення політичних партій, Української Селянської й української філії Аграрної партії зокрема, мало свої позитивні моменти. З іншого боку, політичні організації у цей період проходили етап своєрідного партійного “природного відбору”. Важка боротьба за виживання в багатопартійній політичній системі, структурне змужніння організацій змушувало конкретизувати свою політичну мету.

І, насамкінець, третій етап (осінь 1938 — весна 1939 рр.) співпав із процесом “довершеності”, еволюцією партійної організації у державний інститут політичної системи та його ліквідації. Саме на третьому етапі розвитку політична активність партій українського спрямування, яка проводилася майже двадцять років, досягла своєї вершини і показала свою структурно-організаційну і політично вивірену спроможність з’єднати партійні сили і очолити державне керівництво. Тому в цілому політична історія Закарпаття 20 - 30-х рр. XX ст. мала певні, відмінні від інших українських земель, особливості розвитку. Після припинення своєї діяльності (жовтень 1938 р.) члени майже усіх проукраїнських партій у 1939 р. влилися в ряди Українського Національного Об’єднання.

Пройдені етапи становлення і розвитку проукраїнських політичних партій Закарпаття засвідчили й те, що їхня національна спрямованість не була штучною і не піддавалася видозмінюванню. З перших років діяльності, хоча і в своєрідній формі, партії відстоювали ідею єдності всього українського народу, його мови, культури. Беззаперечним позитивним моментом у цьому відношенні була їхня спільна праця в культурно-освітній сфері, передусім у роботі товариства “Просвіта”. Важливу роль

у процесі розбудови проукраїнських партій в Закарпатті відіграла українська еміграція, зокрема з Галичини. Таким чином, усі проукраїнські політичні партії зробили вагомий внесок у розвиток політичної історії Закарпаття і незважаючи на міжпартійні суперечності, діяли в одному культурно-національному напрямку.

В третьому розділі дисертаційного дослідження - “Політичні партії русофільської орієнтації. їх еволюція в 20 - 30-х рр.” розглянуто процес зародження та структурної розбудови русофільських політичних організацій. Його особливості полягали у тому, що русофільські політичні сили не були однорідною масою. Тут існували різні специфічні напрямки, які в принципі визнавали спільну ідею — крайовий автономізм і ав-тохтонність місцевого “руського” населення. Проте одна частина з них

— русинофіли — вважала, що до такої категорії належать суто русини, які століттями проживали в Карпатах і не здійснювали яку-небудь велику міграцію, не асимілювалися з іншими народами. До них належала невелика кількість селян і міських жителів. Друга категорія політично свідомого населення, яке прихильно ставилося до русофільського руху, вважала місцевих жителів частиною російської нації, їх зігрівала ідея, що ця відірваність є тимчасовою, і завдяки їхнім зусиллям це виправиться. Така ідея мала більшу кількість прихильників, особливо у другій половині 30-х рр. Не останню роль у цьому русі відігравали білоемігранти, політичні біженці (противники більшовизму), кадети, есери та ін., а також москвофіли з Галичини, Буковини та інших регіонів. Третя категорія русофільського руху — жителі краю “мішаної” угорської національності, передусім священики, службовці і вчителі, які залишилися на старих посадах уже в новій політичній ситуації, однак свідомо дотримувалися ідейних позицій угорського реваншизму, повернення Закарпаття у лоно Святостефанської „коронної” держави. Її п~ гзвники виступили активними посередниками в справі реалізації с^оїх планів щодо краю між політичними колами материнської Угорщини і політичними діячами, партіями та організаціями русофільського напрямку, які існували на території Підкарпатської Русі.

У хронологічному відношенні розглядаємо три етапи розвитку русофільських політичних партій Закарпаття у 20 - 30-х рр. XX ст. Перший етап охоплює період 1919 - 1924 рр. Міжпартійна боротьба зводилася до пошуку об’єднавчого центру, відбувалися міжпартійні блокування, хоча були відчутними й особисті непорозуміння лідерів партій, а також намагання чехословацького уряду підпорядкувати своєму впливу русофільський рух. Великий вплив на цей процес мали і парламентські вибори. Тому період 1919 - 1925 рр. був деякою мірою визначальним для русофільських організацій, які почали виходити з під контролю Праги і дедалі більше шукати собі як внутрішніх, так і зовнішніх союзників. Ще більше поглибилися розбіжності між центром і автономними

русофільськими партіями в наступний період, який охоплює 1925 -1935 рр. У цей час державу поглинула світова економічна криза, яка негативно вплинула на можливості державної влади проводити ефективну регіональну політику. Питання суспільно-економічного стану, яке все більше віддаляло момент консолідації, спричинило поглиблення й політичної кризи. Тому пріоритетним завданням русофільських партій стає політична боротьба за автономію. Поступовий вихід із економічної кризи не змінив їх позицій. У такій ситуації все відчутнішим стає бажання потужних русофільських політичних організацій опиратися на зовнішньополітичні чинники.

Третій етап (1935 - 1939 рр.) став свого роду кульмінаційним у діяльності партій русофільської орієнтації і визначальним у політичній орієнтації. Античехословацька політика поступово виходить на місце проблеми першочергового вирішення. Це було викликано як зовнішніми (великодержавні плани гітлерівської Німеччини та її сателіта Угорщини, а також активізація античехословацької політики Польщі), так і внутрішніми умовами тогочасності (поява на політичній арені потужної організації С.Фенцика — Руської Національно-Автономної Партії, боротьба за лідерство в русофільському середовищі партії Автономний Земле-дільський Союз). Активізація Центральної Руської Народної Ради (ЦРНР) як об’єднавчого центру русофілів і надпартійного координаційного органу приводить до посилення їх позицій у краї і врешті-решт, внаслідок необхідного порозуміння з проукраїнськими політичними силами — до становлення першого автономного уряду. Проте політика, яку вони проводили до цього часу і навіть тоді, коли більшість у крайовому уряді знаходилася в руках русофілів, дискредитувала весь автономний рух і призвела до нищівної поразки, втрати довіри з боку влади Чехословацької Республіки. Русофільські лідери позбулися свого становища у владних структурах, а їхні політичні партії і друковані органи були заборонені. Свої позиції вони зуміли повернути тільки через втручання у цей процес зовнішньополітичних чинників, а саме затвердження положень Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 р., внаслідок чого частина закарпатських територій відійшла під юрисдикцію Угорщини. Саме на цій території краю русофільські політичні організації продовжували свою діяльність, тим самим остаточно довівши свою причетність до антидержавної політики й проведення ворожої до демократичних цінностей суспільства діяльності.

У четвертому розділі - “Партії національних меншин в умовах багатопартійності (1919 - 1938 рр.)” висвітлено проблеми, які були характерні національно-культурним пробудженням національних меншин після розпаду Австро-Угорщини. Національні меншини законодавчо дістали рівні політичні права й свободи. Виразниками їхніх інтересів стали політичні партії. Запропоновані для аналізу угорські, єврейські та

німецькі політичні партії (Єврейська Сіоністська Партія, Єврейська Ортодоксальна Партія, Угорська Народна Партія, Карпаторуська Німецька Партія та ін.) мали свої характерні риси, дещо відмінні від більш поширених національно орієнтованих проукраїнських та,, русофільських. У своїй діяльності вони корегувалися різними політичними принципами, не завжди діючи в допустимих демократичною системою Чехосло-ваччини рамках. Політично-партійний розвиток характеризується в хронологічній послідовності та дає можливість краще розуміти передумови становлення політичних організацій краю, їх еволюцію. Дисертантом робиться спроба проаналізувати основні програмні положення, визначити реальні напрями діяльності та прослідкувати завершальний етап існування партій. Угорські, єврейські, німецькі політичні партії Закарпаття у 20—30-і рр. XX ст. влилися в загальнодержавне багатопартійне життя по-різному. Кожна з них відіграла певну рол'ь на політичній арені. Ефективність діяльності деяких партій відзначалася сучасниками миттєво. Оцінка ролі і місця в тогочасних суспільно-політичних відносинах інших політичних організацій робиться лише в наші дні. Спроба показати діяльність вищеназваних політичних партій виникає також із потреби доведення реальних, хоч у деяких випадках і негативних, кроків партійних інститутів, зняття з окремих партій ярликів “буржуазно-націоналістичних”, “фашистських”, “антидемократичних”. Своєрідність існуючих у згаданий період політичних організацій полягає і в тому, що процес їх формування відбувався на суто національній основі.

У висновках підсумовуються результати дослідження відповідно до поставленої мети і завдань. Становлення багатопартійної системи в Чехословацькій Республіці відбувалося у своєрідному комплексі розбудови державних політико-правових основ. Його основоположними засадами стали принципи демократії за загальне іим прикладом, а тому процес їх впровадження у суспільно-політичне життя проходив досить швидкими темпами і вже у 1920 р., хоч і не в ідеальному вигляді, був оформлений і юридично закріплений в Конституції Чехословаччи-ни. Правова основа багатопартійної системи була також побудована на принципах парламентської демократії, захисту політичних прав та інтересів населення різних національностей тощо. Процес створення політичних організацій на теренах історичного Закарпаття був дещо хаотичним. їх формування відбувалося за національним признаком, що стало наслідком появи русофільських, українських, угорських, єврейських, німецьких партій. Прага була зацікавлена в розбудові на території Підкарпатської Русі філій власних загальнодержавних партій. Натомість місцеві партії створювалися як локальні та національно замкнуті (однонаціональні). Оскільки українські та русофільські (два основних різновиди) партії представляли більшу частину населення згаданого регіону, то між ними й велася основна боротьба як на політичній арені,

так і в інших сферах суспільного життя. Інші національні меншини Че-хословаччини, які проживали в Підкарпатській Русі, були представлені меншою кількістю партійних утворень. Демократичність поглядів у сфері політики сприяла існуванню в краї упродовж згадуваного періоду більш ніж трьох десятків політичних організацій, при чому система автономних політичних партій у кілька разів перевищувала загальнодержавні.

Усього на території Підкарпатської Русі упродовж міжвоєнного періоду діяло 8 загальнодержавних партій, які створили крайові партійні філії із власним структурно-організаційним апаратом. До таких можна віднести найпотужніші Чехословацьку Соціал-Демократичну Партію, Аграрну партію (у різні часи щонайменше тричі змінювала офіційну назву), Комуністичну Партію Чехословаччини. Названі партії мали найбільший вплив серед місцевого населення із середовища загальнодержавних політичних організацій. Трохи слабші позиції займали Чехословацька Народно-Соціалістична і Чехословацька Народно-Демократична партії, для яких були характерними Співпраця або блокування з низкою автономних політичних організацій, передусім русофільської орієнтації. Потужною проукраїнською гілкою виділялися крайові організації ЧСДП і КПЧ, а згодом і Аграрної партії. У свою чергу русофільських настроїв притримувалися Аграрна партія, ЧНСП, ЧНДП. Незважаючи на те, що згадані загальнодержавні партії були прихильниками централізаторської політики, відмовившись від співпраці із сепаратистськими організаціями, їх крайові філії відстоювали більше автономні права регіону та вирішували пов’язані з цим проблеми. Найгострішими серед них були політико-правове оформлення статусу Підкарпатської Русі, стабілізація мовно-культурного і господарсько-економічного життя. Маючи потужні матеріально-фінансові можливості, структурно-організаційну, кадрову підтримку з боку своїх центральних органів, загальнодержавні партії в краї виступали своєрідним стримуючим фактором в імовірній еволюції антицентралістських, а подекуди й сепаратистських, настроїв. Тому важливим для кадрових основ згаданих партій був фактор інтернаціональності.

Зовсім іншою виглядала картина розвитку самостійних автономних політичних партій у краї, їх своєрідність полягала у тому, що автономні партії за своїм складом переважно не були інтернаціональними, а створювалися за національним принципом. Щодо програмних положень, то вони, як правило, проголошували відстоювання автономних прав краю у всіх сферах суспільно-політичного життя, юридичного оформлення статусу автономії та забезпечення національно-культурних прав місцевого насепення. У різні часові проміжки згадуваного історичного періоду в краї діяло 29 автономних політичних організацій, серед яких 12 були русофільськими, 6 угорськими, 4 проукраїнськими, 4 єврейськими, 2 німецькими. Міжнародна Соціалістична Партія Підкарпатської

Русі, на основі якої згодом постала комуністична, була побудована на принципі інтернаціоналізму. Незважаючи на досить велику кількість автономних партій, лише кілька з них виділялися своєю потужною структурно-організаційною базою (в цілому у партій - низький рівень членства), що в першу чергу залежало від матеріально-фінансової спроможності організації. Сприятливі умови розвитку демократичного суспільства були зведені нанівець політичними подіями кінця 30-х рр. XX ст. Вони були пов’язані з активізацією фашизму та поступовою реалізацією його зовнішньополітичних планів. 29 жовтня 1938 р. було видано декрет про припинення діяльності політичних партій, що діяли на території Підкарпатської Русі. Закриття політичних партій було здійснено, вважаємо, через те, що партійність почала втрачати своє суспільно-організаційне значення. Подальші події показали, що автономний уряд А.Волошина віддав у жертву демократичність багатопартійної системи, пояснюючи це як вимушений політичний крок в тогочасних умовах.

Отже, пройшовши з 1919 р. по 1938 р. добру школу багатопартійно-го життя з його кризовими, а то й непідконтрольними явищами, тогочасне суспільство, внаслідок як внутрішніх, так і зовнішніх чинників, обрало для себе більш авторитарну системи, яка базується на консолідації всіх активних політичних сил не у політичній партії, а в надпартійному національному органі, яким тоді стала Народна Рада. Лише на початку 1939 р. було утворено партію Українське Національне Об’єднання, яка утримувала політичну монополію до загарбання краю угорськими військами в березні 1939 р.

У результаті проведеного наукового дослідження автор виносить на захист наступні положення:

1. Багатопартійна система Чехословацько'' ^ публіки базувала-

ся на загальноприйнятих демократичних засада.., що дозволило вперше прилучитися до суспільно-політичного життя широким верствам населення, зокрема в Закарпатті; ’

2. Відносно низький рівень політичної культури місцевих жителів дав поштовх хаотичному розвитку політичних організацій, який мав суперечливий характер;

3. Існування різноорієнтованих як у культурно-національному, так

і в політико-державному руслі політичних партій вказує на плюралістичний характер чехословацької демократії; .

4. Політико-партійна боротьба найпотужніших політичних організацій русофільської та проукраїнської орієнтацій вказує на полярність ідейно-національних прагнень закарпатської спільноти;

5. Велика кількість автономних політичних партій була викликана постановкою пріоритетних завдань регіонального значення, а саме автономії краю, місцевого самоврядування, економічного зростання та національно-культурної орієнтації, мовно-культурної визначеності й стабільності;

6. Політико-партійна консолідація проукраїнськихпартій наприкінці 30-х років XX ст. мала завершений вигляд, що вилилось у досягнення головної мети - становлення національної державності - Карпатська Україна.

7. Процес багатопартійності в Закарпатті став поштовхом у розвитку елементів громадянського суспільства, сприяв демократичним відносинам, росту політичної свідомості та політичної культури місцевого населення.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

А). Окремі видання:

1. Руська Національно-Автономна Партія: Організація та діяльність. - Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ комітету інформації, 2000.- 40 с.

2. Проукраїнські політичні партії Закарпаття в 1919 - 1939 роках,-Ужгород, 2001176 с.

3. Партії національних меншин Закарпаття (20 - 30-і роки XX ст.).-Ужгород, 2002.-56 с.

Б). Наукові статті:

4. Автономний Земледільський Союз (АЗС) // Енциклопедія Сучас-

ної України: В 25-ти т,- Київ, 2001,- Том 1 (А).- С. 128: Співавт.: М.М.Вегеш. •

5. Аграрна партія (АП) II Енциклопедія Сучасної України: В 25-ти т.-Київ, 2001 - Том 1 (А).-С. 153: Співавт.: М.М.Вегеш.

6. Діяльність проукраїнських політичних партій Закарпаття (друга половина 20-х - друга половина 30-х років) // СаграКса - Карпатика: Проблеми історії та етнографії України,- Ужгород: Вид-во “Два кольори",

2001 - Вип.11.-С. 61 -92.

7. Німецька партія в Закарпатті II Саграїіса - Карпатика: Актуальні проблеми вітчизняної і зарубіжної історії та культури,- Ужгород: Вид-во "Два кольори”, 2001.- Вип.8- С.52 - 56.

8. Політичні організації угорської та єврейської національних меншин Закарпаття у 1919- 1939 роках // СаграКса — Карпатика: Проблеми вітчизняної та зарубіжної історії,- Ужгород: Вид-во “Два кольори”, 2001 .— ВИП.12.-С. 160- 186.

9. Своєрідність програмних положень “Партії невдоволених автохтонів (тутешняків)” // Саграіїса - Карпатика: Актуальні проблеми вітчизняної і зарубіжної історії та культури.- Ужгород: Вид-во “Два кольори”, 2001.— Вип.8.— С. 47-51.

10. Становлення проукраїнських політичних партій Закарпаття та їх розвиток у 1920 - 1924 роках // Саграйса - Карпатика: Актуальні проблеми політичного та етнокультурного розвитку Карпатського регіону в

XIX - XX століттях - Ужгород: Вид-во “Два кольори", 2001 - Вип.10-С. 31 -52.

11. Багатопартійність Чехословацької Республіки (1919 - 1939): приклад Підкарпатської Русі // Саграйса - Карпатика: Історія і культура Карпат: (До десятиріччя утворення НДІ Карпатознавства).- Ужгород, 2002,- Вип.19.- С.55 - 62.

12. Політичні партії на шляху до національної консолідації (1920 — 1938 рр.) // Вони боронили Карпатську Україну: Нариси історії національно-визвольної боротьби закарпатських українців / Під ред. М.М.Вегеша.-Ужгород: Вид-во “Карпати”, 2002 - С. 155 - 184.

13. Політичні партії Закарпаття у 20 - 30-х роках XX ст. II Саграйса

- Карпатика: Політичні партії і вибори в Україні та країнах Центральної!' Південно-Східної Європи.- Ужгород: Приватна друкарня Романа Повча,

2002 - ВИП.16.-С. 34-77.

14. Політичні партії міжвоєнного Закарпаття у працях радянських дослідників II Саграйса - Карпатика: Актуальні проблеми історії та етнології- Ужгород: УжНУ, 2003 - Вип.23 - С. 31 -41.

15. Роль „Просвіти” у процесі становлення та розвитку політичних партій Закарпаття в 1920 - 1939 роках// Саграйса - Карпатика: Політологічні студії: історія, теорія, практика,- Ужгород: УжНУ, 2003 - Вип.21 .-

С. 260-269: Співавт.: В.І.Басараб.

16. Еврейские политические партии в Подкарпатской Руси (1919 —

1938 гг.) // Материалы Десятой Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. Часть 1. - Москва, 2003. - Академическая серия. Выпуск 12. - С.133 - 143.

АНОТАЦІЯ

Токар М.Ю. Становлення і розвиток пол' них партій Закарпаття в 1919 - 1939 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. Ужгородський національний університет. Ужгород, 2004.

У дисертації вперше в українській історіографії комплексно досліджено політико-партійний розвиток у Закарпатті в 1919 - 1939 рр. На основі критичного аналізу джерельної бази аналізуються програмні положення та інші документи політичних організацій, робиться спроба дати оцінку їх життєдіяльності. Засвідчено протистояння партій різних культурно-національних і політичних орієнтацій. Події кінця 30-х рр. XX ст. знівелювали усі здобутки багатопартійного плюралізму, привели до втрати суспільно-політичного значення політичних організацій і сприяли їх ліквідації як політичного інституту. Незважаючи на це, політико-партійне життя у Закарпатті міжвоєнного періоду мало важливе значення для формування у місцевих жителів політичної свідомості і культури,

можливостей безпосередньої участі у політичних процесах, практичної демократії в цілому.

Ключові слова: Закарпаття, Підкарпатська Русь, Чехословацька Республіка, політичні партії, багатопартійність, політико-партійне життя, автономія, парламентаризм, демократі,'громадянське суспільство

АННОТАЦИЯ

Токарь М.Ю. Становление и развитие политических партий Закарпатья в 1919- 1939 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. Ужгородский национальный университет. Ужгород, 2004.

В диссертации впервые в украинской историографии комплексно исследовано политико-партийное развитие Закарпатья в 1919 -1939 гг. С помощью критического анализа архивных материалов раскрываются программы и другие документы политических организаций, делается попытка оценить их жизнедеятельность. Указываются культурнонациональные и политические ориентации партий, их участие в будничной жизни общества.

Диссертант предлагает свою периодизацию эволюции многопартийности в междувоенном Закарпатье в XX в. Проблемные аспекты подаются на фоне вращивания территории в общегосударственный механизм политической системы Чехословацкой Республики. Очень важными в этом контексте выступают вопросы становления демократических основ гражданского общества, плюрализм взаимоотношений политических институтов. В тоже время констатируется несоответствие обязаностей взятых на себя правительством республики по отношению к автономным правам Подкарпатской Руси и реальным желанием Праги адаптировать положение общегосударственным стандартам.

Политические партии, которые действовали на территории исторического Закарпатья, прошли эволюцию организационной жизни. Отсутствие политической культуры в среде местных жителей дало толчок хаотическому развитию политических организаций. В Подкарпатской Руси существовали русофильские, проукраинские, а также венгерские, еврейские и немецкие политические партии, формирование которых проходило на жосткой национальной основе.

Специфика их жизнедеятельности состояла в том, что они разделялись на общегосударственные и автономные политические партии. Многопартийность в Чехословацкой Республике содействовала формированию четкого механизма демократических основ.

Автор кандидатской диссертации выводит количество политических партий, действовавших в междувоенном Закарпатье, на основе новейших данных.

Исследование раскрывает деятельность многих политических организаций Закарпатья в основных, приоритетных направлениях, вказы-вает на тактические изменения, участие в парламентских и муниципальных выборах, влияние на население, его социальную структуру. Особое внимание диссертант уделяет процессу ликвидации многопартийной системы в конце 30-х гг. XX в., указывает на основные причины и последствия изменений политической обстановки.

В целом период 20 - 30-х ггхарактеризируется как положительное влияние демократических основ на общество, на формирование у населения Закарпатья политической культуры и качестй членов открытого гражданского общества.

Ключевые слова:. Закарпатье, Подкарпатская Русь, Чехословацкая Республика, политические партии, многопартийность, политикопартийная жизнь, автономия, парламентаризм, демократия.

SUMMARY

Tokar М. Ju. The formation and the development of the political parties of Transcarpathia in 1919 - 1939 years. - The manyscript.

The dissertation for getting the scientific candidate’s thesis of historical sciences for speciality 07.00.01 - History of Ukraine. Uzhgorod National State University. Uzhgorod, 2004.

In the dissertation for the first time in the Ukrainian historiography it is studied the development of the political parties in Transcarpathia in 1919 —

1939 years. On the base of the critical analysis of source of information it is investigated the process of originated and the stage of the development Ukrainian, Rusophile, Hungarian, Jewish and German political parties of Transcarpathia in the non-war period. It is also characterized the position as to the different political, economic and cultural as;.. of social life have analized the participation of parties in the election process is in 20 - 30 years of the XX century. The special attention is appeal to their national-state orientation and the search of the ways of the political consolidation of the society.

The author offers the own periodicity of the development of the political parties in Podkarpatska Rus, point to the motives of the elimination of multiparties in 1938 and the forming of the political monopoly of the UNO party. In the dissertation it is given the positive mark to the Cztchoslovac democracy and the characteristic of the political separating of the society, the attitude of peoples to the problems of the autonomy of Podkarpatska Rus.