автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.08
диссертация на тему: Трагическое в литературе (На материале прозы Ивана Багряного и Василя Быкова)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Трагическое в литературе (На материале прозы Ивана Багряного и Василя Быкова)"

РГ6 од

- 1 ПНВ 'зз6

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

МАРЦИНЮК Тетяна Іванівна

ТРАГІЧНЕ В ЛІТЕРАТУРІ /На матеріалі прози Івана Багряного і Василя Бикова/

Спеціальність: 10.01.06 - теорія літератури .

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Дисертацією є рукопис

Робота виконана іна кафедрі теорії літератури та компаративістики Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

кандидат філологічних наук

Провідна установа:

КОСТЕШЮ Наталія Василівна

КІОЧЕК Григорій Дмитрович

ШТОНЬ Григорій Максимович

Київський державний Інститут театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого

Захист відбудеться ___ _1996р. О _^Год.

на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д.01»01.28 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Київському університеті імені Тараса. Шевченка /2520І7, Київ - 17, бульвар Шевченка, 14/. •

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка /Київ, вул. Во-лодимирська, 58/.

Автореферат розісланий ”.

иЯ- 1995 р.

Учений секретар спеціалізованої ради

наєвська Л.Ф.

Категорії естетики - одна з найменш досліджених наукових проблем в Україні. Зокрема, потребує поглибленого розгляду та істотних корективів категорія трагічного. Через усю історію світової літератури трагічне проходить як генеральна тема, в кожну епоху набуваючи конкретно-історичного змісту.

В українській естетиці та літературознавстві робилися спроби системного аналізу, глибокого наукового обгрунтування естетичних категорій. Найбільш помітним за останні десятиліття явищем стала проведена в жовтні 1978 року Всесоюзна наукова конференція, організована Дніпропетровським університетом.

Вчені прийшли до висновку, що побудувати систему категорій в естетиці не можна простим трактуванням того чи іншого терміну: потрібно виявити об’єктивні зв'язки і взаємовідношення в досліджуваних естетичних сферах культури, які підлягають системно-категоріальному закріпленню.* .

Суть полягає в тому, що основні категорії естетики - прекрасне і потворне, піднесене і низьке, трагічне і комічне -можуть стати продуктивними в аналізі художньої творчості лише за умови, якщо вони усвідомлюються і застосовуються не ізольовано одна від одної, а в єдиній, цілісній системі, де всі вони органічно взаємозв’язані і є продокгешшмодна одної.

* Див.:Левчук Л.Т. Эстетика.-К.,1991; Лазарева М.А. Трагическое в литературе.-М.,1983; Лосев А.Ф., Шестаков В.П. История эстетических категорий.- М.,1965; Поспелов Г.Н. Трагический пафос.// Введение в литературоведение.-М.,1976; Фролова К.П. Естетичні категорії в українській радянській ліриці.-Дніпропетровськ, 1975; Крюковский Н.И. Основные эстетические категории. Опыт систематизации.-Мн.,1974; Борев Ю.Б. Основные эстетические категории.-М.,1960; Його ж. О трагическом.-М.,1961.

Цим і зумовлена актуальність теми, пов’язана з необхідністю поглиблення теоретико-методологічного•аналізу художньої творчості на сучасному етапі розвитку літератури; потребою активного використання якісно нових підходів наукового пізнання і трактування. Саме з цього погляду повинна осмислюватись роль естетичних категорій, як необхідної і складової частини системного підходу в літературознавчому і мистецтвознавчому аналізі. Потребує перегляду і довідкова література, в якій домінує спрощений, заідеологізований підхід в окремих трактуваннях і визначеннях. Істотних корективів та уточнень потребує і трактування категорії трагічного. Застосування системного аналізу, врахування постійного зв’язку з такими категоріями як піднесене і низьке, прекрасне і потворне, героїчне, драматичне, комічне вкрай необхідні.

осмислити на конкретному матеріалі двох літератур роль естетичної категорії трагічного в об’єктивних зв’язках.і взаємовідношеннях з іншими категоріями, які є продуктивними при аналізі художньої творчості; виявити закономірності становлення трагічного в процесі розвитку української і білоруської 'літератур.

Для досягнення поставленої мети в дисертації:

І/ зроблено загальний огляд процесу розвитку української і білоруської літератур у їх основних закономірностях, які сприяли художньому осмисленню трагічного в житті і мистецтві; при цьому особливу увагу приділено поглядам відомих дослідників історії і теорії української та білоруської літератур Д.Чижевсь-кого, М.Возняка, М.Зерова, Є.Перліна, О.Білецького, П.Волинсь-кого, Е.Дорошевича, В.Конона та ін.;

2/ простежено етапи формування естетичної категорії трагічного від античності до сьогоднішніх часів;

З/ запропоновано теоретичне визначення трагічного у його взаємозв’язку з іншими естетичними категоріями;

4/ теоретичні положення концепції трагічного поглиблено в порівняльно-типологічному аналізі творів відомих прозаїків XX століття Івана Багряного і Василя Бикова; виявлено конкретні типи трагічного героя і трагічної ситуації.

Усе це визначає теоретичний та історико-типологічний характер роботи, де використано методи типологічного та порівняльно-типологічного аналізу.

Методологічною основою роботи є принцип історизму як один ІЗ основоположних у вивченні літературного процесу.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона е першою спробою встановити загальні закономірності й тенденції формування естетики трагічного в процесі розвитку української та білоруської літератур внаслідок поступового переходу від синкретизму трагікомічного до субстанційно трагічного /насамперед у романтичній творчості Т.Шевченка і згодом у реалістичній драматургії та прозі XX століття/.

Уперше матеріалом дослідження під кутом зору естетики трагічного стала творчість українського і білоруського прозаїків XX століття Івана Багряного та Василя Бикова в типологічному зіставленні. Виявлено споріднені напрямки творчості обох авторів, які підтверджують доцільність подібного порівняльно-типологічного аналізу. Основна увага зосереджена на яскраво виражених у творах обох авторів гуманістичних ідеях /їхні герої діють'відповідно до моральних ідеалів людяності й совісті/.

І Багряний, і Биков показують життя як найвищу цінність. Однак, випробовуючи людину катастрофою, Багряний більше досліджує трагічний характер, а Биков зосереджує увагу на трагічній ситуації.

Матеріалом дослідження є романи Івана Багряного "Тигроло-ви"/І944/, "Сад Гетсиманський"/І950/, "Людина біжить над прір-вою"/І965/, оповідання і повісті Василя Бикова "В першому бою"

/1949/, "Смерть лвдини"/І95І/, "Страта"/І956/, "Сотников" /1970/. "0беліск"/І97І/, "Піти й не повернутись"/І978/, "Знак біди"/І982/, "Кар'єр"/І985/, "Б тумані"/І986/.

Предметом дослідження є естетична категорія трагічного та її системно-категоріальне закріплення в літературі, яка розглядається в аналізі процесу розвитку української і білоруської літератур.

Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому розглянуто провідні тенденції історико-тео-ретичного осмислення категорії трагічного в цілому і окремих різновидів трагічного в літературі. Аналіз творчості сучасних українського і білоруського прозаїків дає можливість виявити об'єктивні зв’язки естетичних категорій та їх рівень художнього осмислення в обох літературах.

Матеріал дослідження може використовуватися при вивченні курсів з історії української і білоруської літератур, а також при читанні курсу лекцій з "Теорії літератури" і "вступу до літературознавства", спецкурсів із сучасної прози, на семінарах з поглибленого вивчення художньої майстерності Івана Багряного ‘і Василя Бикова. Матеріали дисертації можуть бути враховані при упорядкуванні нових видань книг письменників, їх повного зібрання творів, нарисів ¡киття і творчості, різного роду історико-літературознавчих матеріалів, иіо стосуються імен , українського і білоруського прозаїків. .

Апробація роботи. Зміст дисертації знайшов відображення у виступі на Міжнародній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження М.Рильського у березні 1995 року та в ряді статей загальним обсягом 2,4 друк. арк.

Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри теорії літератури і компаративістики філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, у кожному з яких по три частини, висновків і списї<і літератури /180 сторінок машинописного тексту/.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ .

У_2Д£їїПІ" розглядається стан вивчення проблеми, формулюються мета і завдання дослідження, обгрунтовуються актуальність і новизна роботи.

Перший розділ - "Трагічне в українській і білоруській літературі. До історії і теорії поняття" - включає в себе три частини.

У першій частині - "Українська і білоруська література та літературознавство про трагічне. Загальний огляд" - дається короткий огляд процесу розвитку української і білоруської дітератур у їх основних закономірностях, які сприяли художньому осмисленню трагічного в житті та мистецтві, а також історіографія питання.

Зазначається, що витоки теорії трагічного в Україні сягають 17-18 століть, давніх українських поэтик професорів Києво-Могилянської академії /Т.Прокопович, М.Довгалевський та ін./.

Відомі дослідники давніх україноі-ки:-; поетик В.Розанов, М.Возняк, Г.Сивокінь звертали увагу на то, ідо давні поетики спиралися значною мірою на догматизоване вчення Арістотеля і інтерпретувалися в дусі нових завдань класицизму. Автори давніх поетик у своїх теоретичних висновках виходили з високих античних зразків /у відповідності з вимогами класицизму/. Сама ж історія української і білоруської літератури починається з "низьких" стилів і жанрів /трагікомедії, комедії, інтермедії тощо/. ■

За спостереженням Д.Чижевського, комедії належали до

найтиповіших гатунків української Оароккової літератури.

Водночас білоруська література періоду барокко, до розвивалася в тісному зв’язку з українською і польською літературами, також представлена шкільними драмами, інтермедіями і бат- . леїчними п’єсами.2

В цілому в загальнонародній свідомості на ранніх стадіях суспільного розвитку в Україні та Білорусії бінарні опозиції трьох пар естетичних категорій /прекрасне і потворне, піднесене і низьке, трагічне і комічне/, за слушним висновком М.Т.Яце-нка, не мали ще різко антиномічного характеру, внаслідок чого ці сфери були взаємопроникні. Це сприяло появі синтетичної, синкретичної єдності в межах одного й того ж об’єкта чи явища не лише між прекрасним, піднесеним і трагічним, але й між членами опозиції в будь-якій комбінації /наприклад, між піднесеним і комічним, трагічним і комічним/. Розвиваючи ідеї М.Бахтіна /"Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и ренессанса",І965/, М.Т.Яценко зазначив, що найбільш яскравим проявом стихійної діалектичної єдності протилежностей на рівні цілісного світосприймання і естетичної системи була в Україні архаїчна народна сміхова культура, що, з одного боку, виступала складовою частиною народної поезії, а з другого - охоплювала широке коло позаестетичних явищ народного життя.^

* Див.: Чижевський Д. Історія української літератури.-Тернопіль,1994.-С.227..

о

Див.: Гісторьш беларускай дакастричніцкай літератури. -Мінск,1968.- Т.І.- С.42І.

О

Див.: Яценко М.Т. О некоторых особенностях функционирования эстетических категорий в украинской литературе первой половины XIX века. // Эстетические категории в литературоведческом и искусствоведческом анализе.-Днепропетровск,1978,- С.136

З цього погляду "Внеіца" Котляревського, класична поема з "низьким" сюжетом /за теорією Буало/, або з "високим" сюжетом у "низькому” стилі, не є звичайною травестією, а епохальним літературним твором, що несе на собі відбиток народної сміхової культури.

Радикальні зміни в українську літературу вніс романтизм, який дав їй найбільшого поета нового часу Т.Г.Шевченка.

Літературно-естетична свідомість українських і білоруських письменників нового часу проклала шлях від примирення з дійсністю /синтез героїчного і комічного, примирення трагічного і комічного/ до появи протилежності трагічного і комічного і злиття трагічного і героїчного як прекрасного в творчості Т.Шевченка в Україні і згодом в новітній літературі в Білорусії /Янка Купала/.

"На цьому шляху від комічного до трагічного розуміння ■соціальної дійсності,- пише М.Яценко,- естетичні категорії наповнюються соціальною детермінацією, а українська література прокладає шлях від бурлеску до критичного реалізму, що зароджується з розуміння народного життя як соціальної трагедії".*

Б українській літературі другої половини XIX ст. трагічні мотиви помітні у творах М.Старицького,7. Карпенка-Карого, М.Кропивницького, Панаса Мирного.

В кінці XIX - на початку XX ст. на зміну мелодраматичному в п'єсах згаданих авторів приходить трагічне у творах І.Франка, Лесі Українки, В.Винниченка та- ін. '

’ Загалом відображення трагічного у творчості письменників

XIX ст. сприяло розвитку жанрового розмаїття - поглибленню соціальної і психологічної проблематики, філософічності, що в

1 Див. цитов. праця.- С.І35

свою чергу викликало цікаві пошуки нових форм викладу, композиції, стилістичних прийомів і методів психологічного-аналізу.

Характерною рисо» української і білоруської літератури

XX ст. е наявність у ній творів, що реалістично відображають життєві трагедії. З іншого боку, в модерністичних творах концепція трагічного базується на філософських ідеях екзистенціалізму.

Твори Якуба Коласа, М.Горецького, Змитрока Еяцулі, Ш.Яд-вигіна, Тішки Гартного .та ін. - краще із створеного білоруськими прозаїками на початку XX ст. Трагічний конфлікт у них розкриває корінні протиріччя епохи.

Не менш значущою для білоруської прози була тема трагізму першої світової війни. У цьому відношенні значні успіхи пов’язані з іменем М.Горецького, автора повісті "За що?" В драматичному жанрі привертає увагу творчість Янки Купали /п’єса "Розорене гніздо"/.

В літературі періоду Великої Вітчизняної війни поряд з героїчним знаходимо трагічне в новелах Михася Линькова, в прозі Кузьми Чорного, в драматургії М.Климковича, Кондрата Крапиви', в поезії А.Кулєшова, Максима Танка та ін.

У творах сучасних білоруських письменників відображенням трагічного є романи О.Кулаковського, І.Науменка, твори А.Лда-мовича, Янки Бриля, Д.Граніна, воєнна проза І.іііамякіна, І.Ме-лежа, В.Бикова та ін.

В українській літературі XX ст. трагедійним звучанням ви- • різняються новели М.Коцюбинського /"Цвіт яблуні", "Невідомий"/. Трагічне в його діалектичній єдності з комічним знаходимо і в новелах С.Васильченка /"З самого початку", "Басурмен", "Роман", "У темряві"/. В драматургії особливим трагізмом пронизані п’єси М.Куліша /"97м/, 0.Корнійчука /"Загибель ескадри"/, Л.ІІерво-майського /"Ваграмова ніч"/, В.Яновського /"Дума про Британку"/,

Я.Галана /"Під золотим орлем"/.

Трагічні мотиви знаходимо в творчості П.Загребельного /"Диво"/, О.Гончара /"Людина і зброя", "Циклон"/, О.Довяенка /"Україна в огні", "Повість полум'яних літ", "Мічурін", "Поема про море" та ін./

Розширила коло творів трагедійного звучання й публікація авторів українського зарубіжжя. Особливий інтерес з погляду трагічного викликає проза Івана Багряного/ "Тигролови", "Сад Гетсиманський", "Людина біжить над прірвою"/.

До теоретичного визначення сутності трагічного в своїх наукових працях зверталися відомі теоретики радянського періоду Є.Перлін, О.Еілецький, П.Волинський та ін.

Загалом вітчизняна теоретична думка зазнала значного впливу західно-європейської естетики, тих основоположних засад, які були вироблені естетичною думкою в попередні століття. Цьому пи-■танню присвячена друга частина першого розділу - "Західно-європейська естетика про трагічне". Зокрема, зберігає актуальність думка Арістотеля про те, що трагічна дія великою мірою залежить від характеру героя. Трагічне не вичерпується діями і загибеллю героя: співчуваючи героєві, суспільство переживає стан морального піднесення - катарсису, який являє собоо перемагаючу в фіналі трагедії людяність.

Теорія трагічного у Арістотеля ввійшла в історію естетичної думки як зразок теоретичного дослідження і разом з тим як об’єкт дискусій, що продовжуються до наших днів. Вона стала відправною точкою при створенні теоретичних концепцій трагічного в роботах Буало, Корнеля, Лессінга, Шіллера, Гегеля та ін.

Західно-європейська естетика і літературознавство XX ст. мають ряд праць як з проблеми трагічного в цілому, так і про окремі особливості трагічного в мистецтві. Для сучасного розуміння трагічного важливе значення має філософія екзистенціалізму, в різних відгалудженнях якої трактування трагічного має свої

модифікації. Так, Хайдеггер мислить справжність існування суб'єкта в трагічній ситуації перед загрозою смерті й закликає здобути сутність через розуміння кінця існування. На відміну від німецьких, французькі екзистенціалісти Сартр, Камю, С.де Бовуар, розуміючи трагічну випадковість буття, в кожній людині бачать активного творця власної сутності, відповідального за своє існування.

Різні трактування трагічного існують і в сучасній східнослов'янській естетиці. Одні дослідники вважають основою трагічного конкретний тип характеру - героїчний, масштабний конфлікт з обставинами, рух героя через смерть в безсмертя /М.Каган,

О.Фортова/. ,

За іншим поглядом, трагічною вважається особистість, що активно проявляє себе, але її активність позбавлена суспільно цінного змісту /М.Киященко, Т.Савілова/. Найбільш повно проблема трагічного в житті й у мистецтві обгрунтована в роботах Ю.Борє-ва, Г.Поспєлова.

Екскурс в історію теоретичної думки підтверджує, що еволюція поняття про трагічне виражається насамперед в активізації соціального і філософського пояснення трагічних конфліктів і ситуацій, у виникненні і поступовому поглибленні історизму в підході до них. '

■ ^_ТЕетій_2астині_£оз5Іл^ -"Теоретичне визначення трагічного в системі з іншими категоріями" - пропонується визначення трагічного у його взаємозв’язку з іншими естетичними категоріями. Поряд з тим визначаються поняття трагічної ситуації, трагічного конфлікту, колізії, трагічного героя.

Трагічне в літературі характеризує нерозв’язний художній конфлікт між життєвими прагненнями героя до свободи і щастя та неможливістю здійснення його вільного вибору в певній суспільно-історичній ситуації, що супроводжується катастрофічними наслідками - стражданнями, втратами і навіть загибеллю героя або гуманістичних цінностей, які він захищає, а це викликає в нас напру-

жене духовне переживання - трагічне почуття. Трагічне пов’язане з піднесеним і героїчним, оскільки виявляє гідність і велич людини, здатної протистояти обставинам.

Піднесене, як правило, супроводжує трагічне, u^e іл.Чврни-. шевський розглядав трагічне як "момент-1 піднесеного. Піднесене властиве явищам, винятковим за сгоїми кількісними і якісними характеристиками, які насамперед зв’язані з вищими моральними цінностями.

Героїчно виникає тоді, коли великі, громадянські, загальнонаціональні ідеали стають сутністю окремої особистості та спонукають її до дії, до боротьби за утвердженій цих ідеалів. Героїчне - суто суспільне явище. Героїчними діями можуть вирішуватись трагічні, й драматичні ситуації.

Першооснову трагічного складає особлива життєва ситуація. Суть трагічної ситуації визначає трагічний конфлікт.

Трагічний конфлікт являє собою правдиве відображення найбільш гострих діалектичних суперечливих явищ дійсності. Він виникає на основі непримиренних суперечностей мі-* суб’єктивними намірами героя і об’єктивними обставинами життя.

Конфлікт має своя специфічну структуру в кожному окремому випадку: трагічний конфлікт "або-або" /компроміс виключається/; драматичний - "хоча-але” /процес боротьби, подолання перешкод/; гармонійне - "і-і" /відповідність всіх сторін дійсності ідеалу/i Поняття конфлікту близьке до колізії.

• Колізія в мистецтві,- це протиборство людських Характерів, ідей, пристрастей, інтересів. Вона є відтворенням глибокої ді-

* Див.: Фролова К.П. Эстетические категории в литературоведческом и искусствоведческом анализе. // Эстетические категории в литературоведческом и искусствоведческом анализе. - С.28.

алектики життя, суперечностей, різноголосся в самій дііісностД. в соціально-економічних, ідеологічних і духовних відносинах між людьми.

вддо трагічного героя, то це герой вільної дії, який вступає в боротьбу з виключно важкими, нездоланними обставинами і перешкодами; сильна, вольова, цілеспрямована особистість. ■ Складну гаму трагічного і піднесеного, героїчного і драматичного, низького, комічного і потворного знаходимо в прозі українського письменника XX ст. Івана Багряного.

На діалектиці трагічного і героїчного вибудовує свої сюжети білоруський прозаїк Василь Биков.

У другому розділі - "Людина на трагічному'іспиті історії /на матеріалі прози Івана Багряного/" - з погляду на трагічне дається аналіз творів письменника української діаспори Івана Багряного /"Тигролови"-1944, "Сад Гетсиманський"-І950, "-ішдина біжить над прірвою”-І965/. Тут показано три варіанти осмислення прозаїком трагедії власної дол^* романтичний варіант /"Тигролови"/; реалістичний /"Сад Гетсиманський"/; реалістично-романтичний /"Людина біжить над прірвою”/« •

У першій частині розділу - "Трагічний герой в драматичних обставинах боротьби зл людську і національну гідність /"Тигролови"/" - акцент робиться на осмисленні характеру трагічного героя через композицію драматичного переборення героєм трагедії долі. Григорій 'іногогрішний - головний персонах роману, незважаючи на жорстокі переслідування, не перейнявся озлобленням і ненавистю до людей, зберіг у собі людяність, здатністьспівчувати і вірити, що людина може і повинна кинути виклик цілій системі і вистояти.

Корені цього характеру сягають в історично далекі часи 16-18 ст., пов’язані з існуванням Запорозької Січі. За сюжетом роману, Григорій - правнук гетьмана Дем’яна Многогрішного. Письменник включає в другий розділ роману історичну довідку про

перших каторжників Сибіру, яка е однією із сторінок трагічної долі українців. Іншу трагічну сторінку відкриває рід Сірків, куди після втечі потрашше Григорій. Чорез змалювання долі Сіркової родини автор показує страждай- у доля ¿країни.

Ядро роу.ану становить романтична частина, в якії; аитор зображає драматичну боротьбу героя зі смертю через кого фізичне і моральне воскресіння. Водночас вій веде полеміку з патріархальною ідилією Арсеньєза, створеною у його книзі "Дерсу ¿зала. Крізь тайгу". Багряний показує, що тої! мальовничий край, яким відкрив Його дослідник, став тепер країною жахів і смертей для його земляків, для всього чесного, трудящого люду. Ці багаті родовища служать тепер не людині, а безглуздій державі, що використовує всю цю.екзотику проти самої людини.

Поєднання трагічного, драматичного, героїчного і піднесеного, романтики і сентиментальності в романі служить у Багряного для створення оригінального типу трагічного характеру, в якому важливу конструюючу роль відіграють піднесене, романтичне й ліричне начала.

У другій частині - "Трагічна епопея "Сад Гетсиманський" - • розкривається трагічний конфлікт людської особистості зі сталінсько-репресивною системою. Тут обмотизовано подібність роману до "Архіпелагу 17ЛАГУ" О.Солженіцина та "Божественної комедії" Данте. ■

За висловом самого аатора, "Сад Гетсиманський" - "трагічна епопея мук бентежного жизого серця". Отже, в ньому син газується як трагічне, так і епічне начала. Трагічне автор втілює в образі трагічного героя, розкриває через трагічний конфлікт, через трагічні почуття. Все це передається трагічним стилем. Епічне проявляється у народному погляді на трагедію, у епічній послідовності викладу. Твір вирізняється поліфонізмом пафосу, поєднанням трагічного і героїчного, піднесеного і ризького, реального і фантастичного, гротескового. На відміну від "Тигроловів" "Сад Гетсиманський" є втіленням реалістичної концепції трагічного.

Структура роману будується на трагічному протиборстві ге-, роя з репресивною системою сталінізму. Реалістично, через митарства самого героя автор показує весь механізм цієї системи з її жахливими законами, методами і принципами, правилами існування і садистською бригадою слідчих. З романі зображено різні типи зла, втілені письменником в образах слідчих, вартових. .

У трагічному конфлікті життя і смерті герой перемагає. З нашого погляду, у даному випадку спостерігається вияв зазначеного Сартром екзистенціального парадокса, коли свобода притаманна людям у ситуаціях обмеження та скутості /Сартр славить свободу "в’язня, скутого кайданами", оскільки сама ця скутість і стимулює зростання у в'язня найдристраснішого бажання свободи/.

У третій частині розділу - "Проблема свободи і смерті в трагічному конфлікті роману "Людина біжить над прірвою" - показано трагічну ситуацію, яка породжується масштабним конфліктом і підносить твір до рівня трагедійності; осмислена проблема свободи і смерті в трагічному конфлікті.

Трагічна ситуація в романі являє собою конфлікт людської індивідуальності з натиском зовнішніх суспільних, сил, а також глобальний конфлікт війни і світу. Ці зовнішні конфлікти є приводом до виникнення внутрішніх конфліктів, що формуються на основі психологічних особливостей характеру головного героя роману Максима Колота - конфлікту примирення і бунту, життя і смерті, волі й неволі. Через волю Багряний розкриває ідею активності трагічного героя. В романі абсолютна свобода героя перетворюється у джерело трагізму, оскільки вона створює величвену відповідальність особистості за себе і за світ. Подібна проблематика наближує твір Багряного до європейської екзистенціалістської прози.

Проблему свободи і смерті в трагічному конфлікті роману автор розкриває пиіяхом спрямування розвитку психологічного конфлікту до волі, через подолання найкахливіших перешкод. Для Багряного тільки свобода є масштабом вимірювання індивіда. Саме тому його герой активно діє, бореться і перемагає.

У третьому розділі - "Ліаіектика героїчного і трагічного в прозі Василя Викова"- зроблено цілісний аналіз творів білоруського прозаїка в аспекті розгляду діалок-г::ки геро-ч^юго і трагічного.

У першій частині розділу - "Особливості героїко-драматичної і трагічної дії в оповіданнях і повістях Василя Викова 50-70-х років" - розглянуто ранні твори письменника /"В першому бою"- 1949, "Смерть людини”-І95І, "Страта"-І956, "Сотников"-І970, "Обеліск"-1971, "Піти й не повернутись"-І970/, які дають уявлення про особливості його осмислення героїко-драматичного і трагічного в житті й характері людини.

Якщо в античній трагедії здійсненню людяності перешкоджав фатум, визначення долі вищими силами, то у воєнній прозі Бикова в ролі катастрофічної сили виступає війна, яка піддає випробуванню самі основи людяності. Як реаліст письменник знімає ореол романтики і піднесеності, яка традиційно супроводжує героїку війни. Очевидно, це, в першу чергу, і стало основою для звинувачень письменника в "дегероїзації", хоча, зображаючи масовий, народний характер героїки, Биков наслідував реалістичні традиції російської класичної літератури, насамперед Л.їолстого.

Своєрідністю, прози В.Викова є випробування на стійкість характеру людини, поставленої в критичну ситуацію. Героїчний характер стає об'єктивною передумовою виникнення трагічної колізії. Загалом, особливості ранніх творів письменника бачимо в тому, що акцент переноситься із зовнішніх подій на внутрішні моральні колізії, і воїнський, громадянський обов'язок розуміється як обов'язок моральний, загальнолюдський. '

У другій частині - "Народ як носій героїчного в трагічних ситуаціях війни і миру /"Знак бідл-1982/" - показано народні характери героїв в трагічних ситуаціях війни і миру.

Найістотніше у погляді В.Викова на траґічне - це утвердження художніми засобами нескореності і стійкості людини в нерівній боротьбі проти приниження і гніту в ім'я вільного самовираження і самоутвердження особистості в конкретик іогоричних умовах її існування.

В народній характерах, створених Биковим у повісті "Знак біди" - втілення народного ідеалу, народної душі, кришталево чистого сумління, що формувалося протягом століть.

^_їрєтііі_4сютині_20зділі; - "Трагічна колізія в повістях "гіар'єр"/І9і£/, "І) тумані"/І9Ь6/"- основна увага зосереджена на розкритті трагічної колізії, на трагічних мотивах, ідо зСли-прозу Іикова з творами екзистенціалістів, на міркуваннях письменника над морально-філософським аспектом людського буття.

) повістях "Кар'єр", "В тумані" помітна глобалізація, розширення сфери трагічного. Відбувається не лише ріиучиі! перехід від героїко-драматичної до трагічної дії, а й розширення трагічної ситуації до масштабів усезагального трагізму людського буття. Причому це розширення пов'язано з глибокій.: зануренням у складні суперечності людської психіки та їхнім філософським осмисленням.

Серед трагічних мотивів виразно виділяються: мотив самотності героя /подібно до екзистенціалістів, письменник показує самотню людину в світі абсурду/; мотив трагічної вини; мотив забуття. •

Герої Викова потрапляють в трагічну колізію через обставини, спричинені вііінои. Ьк пацифіст, Биков доводить цілковиту злочинність і абсурдність війни, настійливо висвітлює нові аспекти гуманізму. Ио-макскмалістськи він вимагає від людини високої моральної краси і в аморальності війни бачить лише трагедію і зло. Лщське життя, людська гідність для письменника вищі від усього. .

У "Висновках" зазначається, що концепція трагічного у Багряного виражається через страждання і активну дію героя, через проблему свободи і смерті в трагічному конфлікті. Чітко виділяються у письменника три типи трагічних характерів: романтичний, в якому домінують піднесене й ліричне начала; характер, сформований трагізмом життєвих реалій, який цілком підкоряє себе жорстокому протиборству 'з багатоликим у своїй

потворності злом; характер, який пс-чднус в собі романтику Я іронію, реальну діп і філософське о< мк-лоння свого С\тти. яа~ тегорія трагічного у Багряного пі дно ..іться до абсолюту' і г---ступає як трагічність світу, трагічні* ть сзітозідчутт.ч, світоспоглядання .

У В.Бокова мобілізуючим факторок « трагічна ситлація. Трагічний конфлікт у письменника неможливий без створення героїчного характеру. Звідси властива Йому діалектика трагічного і героїчного, ірагічне З.Биков розкриває через міркування над морально-філософським аспектом буття.

Глибоко трагічні та гуманістичні мотиви зблмсують прозу обох авторів з творами екзистенціалістів.

Розглянуті типи трагічних характерів, породжені єдиною соціально-історичною ситуацією, звичайно, не вичерпують усіх різновидів трагічного в українській і білоруській літературах, однак подальше системно дослідження естетики трагічного на прикладі прози письменників XX ст. збагатить теоретичні аспекти не лиш цього поняття, але й інших пов’язаних d Him естетичних категорій.

Зміст дисертації викладено в публікаціях:

1. Трагедія індивіда. // Дослідження з філології: Збірник наук, праць. Вип.З.- X.,1994.- 0,3 друк. арк.

2. Трагічне в літературі /до історії естетичної категорії/.-К., 1994.- Рук. деп. в ІНІОН ДІЇ СРСР 15.08.94, *1636 Ук.94.-

1,3 друк. арк.

3. Трагічне в українській і білоруській літературі. До історії і теорії поняття. // Слово і час.- 1995. - ЛІ0.—

0,8 друк. арк.

4. Трагічні мотиви в поемі М.Рильського "/ага". // М.Рильський і світова культура з погляду сучасності: Тези доповідей

і повідомлень Міжнародної конференції, присвячгної ІОО-річчю від дня народження М.Рильського 16-18 березня 1995 року.-К. ,1995.- 0,06 друк.арк.

Марцкнюк Т.Н. Трагическое в литературе /На материале прозы Ивана Багряного и Вас;:ля Быкова/.

Диссертация на соискание ученой,степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.06 - теория литературы.

Киевский университет иксии Тараса Шевченко. Киев,1995.

В диссертациии предлагается анализ ведущих тенденций исто-рико-теоротического осмысления категории трагического в целом а отдельных разновидностей трагического в украинской и белорусской литературах. На материале прозы шзана Багряного и Василя Быкова рассмотрены типы трагического, которые обусловлены единой социально-исторической ситуацией.

Ключові слова: трагічне, українська і білоруська література, проза.

¡7) art syn yu k T, /. Tray ic a tl yty m t/ierature (Cn the mate ft al ¿g prc'se- cf /san Bagryany and Vacil Bvkoi’J. ■

Dissertation Jet' aiamr/ng the- scientific degree of camitdait of plnlciegu-at sciences according ■¿o the speciality /o.c’/.ce —Literary Theory,

Lin wet's i fy, named for Taras Shevchenko. Kiev, j9‘Jo'

Tin cii^irtatun siipes'ts the anaty%,s cf tead/ng iehdenceS htUar/caLy - fheor e-tic ally cempreheniWn category of trugtcallyty m general and separate, vcune tes of -tragi calLyt^ w ukram/an and ¿eloruS/an literatures, The b/>s$ of iragte&Uyty ivJj/cJj /j hm/ted fa the- unit social-historical situation art warned en iht- material ¿>f the pm St- of /ran fiagryany and YcluI Bykos. . '

¡(ey words : irag/eatl'yty j a krai man and belotusiin ¿/teratart, prc-iC. 20