автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Творчество Спиридона Черкасенко I907-I936 гг. в контексте эпохи (литературоведение, публицистика,"малая" проза и сатира)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Творчество Спиридона Черкасенко I907-I936 гг. в контексте эпохи (литературоведение, публицистика,"малая" проза и сатира)"

2 0 1.1 А г і

Київський університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису КАЛАНТАЄВСЬКА Ганна Павлівна

ТВОРЧІСТЬ СПИРИДОНА ЧЕРКАСЕНКА' 1907-1936 рр.

У КОНТЕКСТІ ДОБИ / ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО, ПУБЛІЦИСТИКА,

"МАЛА" ПРОЗА Й САТИРА /

Спеціальність 10.01.01 - українська література

. АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1996

Дисертацією в рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії української літератури Київського університету ім. Тараса Шевченка

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.0І.0І.27 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському університеті імені Тараса Шевченка / 252017,Київ - 17,бульвар Т.Шевченка,14,конференц-зал /

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету ім.Тараса Шевченка / Київ, вул. Володимирська,58 /.

Автореферат розіслано 1996 р.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук,

доцент ГАЄВСЬКА Н.М. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук,

професор ГНІДАН О.Д.

кандидат філологічних наук, доцент ГУЛЯК А.Б.

Провідна організація: Прикарпатський університет

■їм'. В.Сїєфакика •

-Захист відбудеться

/

Вчений секретар спеціалізованої

доктор філологічних наук, професор ПРИЦИК Л.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації. Дослідження художньої, літературно-критичної, публіцистичної спадщини С.Ф.Черкасен-ка /1876-1940/ зумовлене як потребою перегляду методологічних засад розвитку української літератури поч. XX ст., так і необхідністю вивчення окремих аспектів творчості письменника, яка донедавна була зовсім невідома в Україні.

Критичний аналіз художнього доробку С.Черкасенка частково представлений оглядовими працями сучасників письменника - С.Єфремова, Л.Білецького, І.Крушельницького, Д.Антоновича та ін., журнальними й газетними рецензіями та відгуками М.Вороного, Л.Старицької-Черняхівської, Д.Дорошенка, М.Шаповала, А.Товкачевського, І.Стешенка та ін.

У сучасному літературознавстві окремі проблеми й аспекти творчої спадщини С.Черкасенка /зокрема його поезія, особливості символістської драми, частково прозові твори/ стали предметом наукового дослідження О.К.Бабишкіна, О.В.Миша-нича,. Л.С.Дем"янівської.

У пропонованій роботі вперше здійснено спробу розгляду й аналізу публіцистичних, літературно-критичних та педагогічних праць С.Черкасенка, що були помітним явищем в українському суспільному житті початку XX ст. завдяки грунтовному відображенню колоніального становища національної освіти, науки, видавничої справи тощо.

Актуальною е потреба відтворення історичного контексту літературного процесу, в якому брав участь С.Черкасенко, з огляду на активну творчу і громадську його діяльність. І на сьогодні не застаріли переконання письменника щодо необхідності виховувати в сучасників імунітет проти національної

деградації, духовного зубожіння, мовного нігілізму. Залишаються актуальними його зусилля підняти моральний та інтелектуальний рівні українців, висміяти примітивну психологію "малоросів", чия національна свідомість не підіймається виде "шлункових" інтересів.

Важливими для сучасної національної освіти України залишаються педагогічні погляди С.Черкасенка як авторитетного знавця теоретичної і практичної педагогіки початку XX ст.

На часі Й наукове осмислення значення та особливостей творчості С.Черкасенка в жанрах "малої” прози, бо як письменник перехідної епохи, що не поривав із традиціоналізмом попередників, він прагнув синтезувати в оповіданнях риси народницьких тенденцій з модерністським художнім відображенням соціальних конфліктів через психологічний світ індивідуума. ’

Гідними уваги сучасників е відкритий показ письменником духовної та моральної деградації денаціоналізованого робітника, роздуми героїв С.Черкасенка над перспективами розвитку марксистських ідей та пошуки ними життєвого сенсу, дослідження сатириком Провінціалом генезису національного ренегатства, історичного й мовного безпам"ятства українців.

Назріла необхідність вивчення сатиричної інтерпретації С.Черкасєнкок громадсько-політичного та культурного життя України поч. XX ст., дослідження поглядів письменника на трагедію "червоної заметілі" більшовизму та явище політичної еміграції в умовах бездержавності. -

Отже, актуальність і важливість теми, її недостатнє науково-теоретичне опрацювання та необхідність більш повного представлення в літературознавстві С.Черкасенка-прозаїка,

- з -

публіциста й педагога зумовили вибір дисертаційного дослідження.

Предметом дослідження с система ідеологічних переконань С.Черкасенка, зумовлених його національним світоглядом, та специфіка синкретизму творчої манери письменника в жанрах "малоІ" прози.

Джерельною базою дослідження е відомі на сьогодні прозові твори С.Черкасенка із збірок "Діткам" /1907/, "На шахті" /1909/, "Маленький горбань та інші оповідання" /1912/, "Жарти Сатіра" /1913/, "Вони перемогли та інші оповідання" /1917/, книга "У шахтарів. Як живуть і працктоть на иахтах" /1919/, зібрані в сучасному двотомному виданні творів письменника. У роботі використано близько трьохсот фейлетонів, нарисів із газетних рубрик "Маленький Фейлетон", "Мимохідь", "Відгуки життя" та низка сатиричних оповідань С.Черкасенка, шо залишились у першодруках /газета "Рада", журнал "Нала культура" та ін./. Охоплено також широкий публіцистичний матеріал, частина літературно-критичних та педагогічних праць С.Черкасенка, його рецензії та критичні відгуки з рубрики "Бібліографія" /у "Раді"/, листування. Бралися до уваги мемуари сучасників письменника, газетна хроніка, пер-шодруки, архівні матеріали.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу різноманітної в жанровому, проблемно-тематичному, стилістичному відношенні прози С.Черкасенка з"ясувати специфіку її "малих" форм як оригінального художнього явища, дослідити першопричини, що зумовили інтерес письменника до морально-етичних проблем, змусили його осмислити й відтворити складний образ сучасника та застерегти націю від загрози бездуховності.

Наукова робота передбачає також актуалізацію національних, педагогічних ідей С.Черкасенка, визначення рис своєрідності його прозової спадщини загалом та II значення в розвитку української прози та громадської думки поч. XX ст.

Реалізація поставленої мети передбачає розв"язання таких конкретних завдань:

- окреслити тематичну сферу прози С.Черкасенка, визначити проблематику та своєрідність II художнього втілення, особливості психологізму творів;

- з"ясувати художньо-стильовий та культурно-політичний контекст і самобутність прозової спадщини письменника шляхом зіставлення з творчістю сучасників;

- створити загальний літературний портрет С.Черкасенка-про-заїка та визначити світоглядні домінанти письменника;

- дослідити публіцистичні, літературно-критичні, педагогічні та ін. праці С.Черкасенка та довести неперехідність значення й актуальність його думок з приводу формування у співвітчизників національної самосвідомості;

- визначити громадянську позицію С.Черкасенка-сатирика й публіциста стосовно перспектив історичної долі української духовності в умовах еміграції;

- з"ясувати значення "малої" прози С.Черкасенка, риси II новаторськогЬ характеру та своєрідність індивідуальної манери письменника як наслідок синтезу традиційних і модерністських художньо-мистецьких прийомів;

- ввести в літературознавчий обіг маловідомі твори С.Черкасенка, розпорошені по журналах і газетах, здійснити бібліографування творів письменника, що не перевидавались.

Цим визначається також наукова новизна дисертації.

Вона полягає і в тому, що вперше в нашому літературознав-

стві розглядається фейлетонний та нарисовий доробок С.Чер-касенка, досліджуються сатиричиї оповідання із циклу "Померлі душечки", створеного письменником в середині 30-х років уже в еміграції.

Теоретично-методологічну основу дисертації становлять фундаментальні праці, присвячені дослідженню історико-літе-ратурного процесу в Україні поч. XX ст., І.Франка, С.Єфремо-ва, Д.Чижевського, М.Зерова, М.Глобенка-Оглоблина та ін., а також загально-теоретичні концепції Оноре де Бальзака, Д.Чижевського, З.Фащенка та ін. З проблем модерністських пошуків поч. XX ст. та безпосередньо з питань творчості С.Черкасенка використані праці Л.Білецького, І.Крукельниць-кого, І.Огіенка, Л.Старицької-Черняхівської, В.Гренджі-Дон-ського, Д.Дорошенка та ін., а також дослідження сучасних літературознавців - П.П.Кононенка, О.В.Мижанича, Л.С.Дем"я-нівської, О.К.Бабишкіна та ін.

Методи дослідження. У дисертації використовувались іс-торико-порівняльний і типологічний методи дослідження. Частково застосований біографічний метод.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, шо вона е певним внеском у справу дослідження української прози і журналістики поч. XX ст., зокрема з"ясовує синкретизм світогляду і творчості С.Черкасенка, самобутність його художнього письма. У роботі відзначається також роль письменника в поглибленні викривальності вітчизняного фейлетону і сатиричного оповідання та розширенні їхнього літературного генезису.

Практичне значення дисертації. Дослідження прозової спадщини С.Черкасенка дав ключ до розуміння його громадянської позиції, світогляду, педагогічних переконань, загаль-

ної тенденції розвитку художньої літератури на зламі століть.

Матеріали дисертації, вперше укладена бібліографія творів С.Черкасенка можуть бути використані в курсі вивчення історії літератури у вищих та середніх навчальних закладах, при написанні певних розділів підручників, курсових та дипломних робіт. Основні думки аналізованих педагогічних та публіцистичних праць С.Черкасенка можуть бути корисні викладачам та студентам педвузів.

Апробація роботи. Окремі положення дисертації відображені в п"яти публікаціях автора. Результати дослідження доповідалися на міжвузівській науковій конференції Сумщини /Глухів, 1994/ та всеукраїнській науковій конференції "Українська духовна культура в системі національної освіти" /Харків, 1995/.

На захист дисертації виносяться такі основні положення:

- публіцистична, літературно-критична, педагогічна спадщина С.Черкасенка е відгуком письменника-громадянина на гостро-актуальні проблеми свого часу, на суспільно-політичне життя, мораль, етичні шукання доби;

- завдяки ідейній гостроті й виваженості підходів до просвітницької роботи письменник мав незаперечний вплив на суспільну свідомість;

- прозова спадщина С.Черкасенка "малих" жанрів е новаторською завдяки суспільно значимій та оригінальній проблематиці, пошуку нових форм втілення, поєднанню у творчій манері письменника народницьких традиційних рис із модерністськими прийомами висвітлення суспільних та морально-етичних проблем;

- ідейно-етичні орієнтири сатиричної прози С.Черкасенка свідчать про глибокий інтерес письменника до політичних.

культурних процесів у плані захисту духовності й етичного світу співвітчизників, створення й типізацію ним сатиричного образу сучасника-пристосуванця;

- художня своєрідність творів С.Чаркасенка сатиричних жанрів /фейлетону, нарису, шкіца та ін./ полягає в пристосуванні образів літературних персонажів класичної сатири до потреб часу, майстерному перевтіленні автора, в застосуванні засобів багатої народної сміхової культури.

Структура і зміст роботи.

Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків і бібліографії.

У "Вступі" обгрунтовується актуальність теми дисертації, визначається предмет дослідження, розкривається мета і завдання щодо її реалізації, з"ясовується новизна дисертаційної роботи, методи її виконання та теоретичне і практичне значення.

Перший розділ дисертації "С.Черкасенко-публіцист у контексті суспільного життя України початку XX ст." присвячений з”ясуванню місця і значення творчої постаті письменника, журналіста, видавця, літературного критика, педагога С.Черкасенка в період культурного й духовного піднесення перших десятиліть XX ст. в Україні. Його публіцистичні виступи, літературознавчі та педагогічні праці були помітним явищем в українському суспільному житті, відзначалися полемічним пафосом, грунтовним аналізом становища гн.обленої століттями української культури в Російській ім-. перії в період між революцією 1905-1907 рр. та першою світовою війною.

Публіцистичні статті письменника з"ясовували причини ганебного явища українського національного нігілізму, ком-

плексу "малоросійства", утисків національно свідомих українців репресивними заходами з боку держави. Головну увагу в працях "Питання про самостійну українську культуру" /191І/, "Чуже сміття” /1912/, "Шкода од несвідомості" /1913/, "Шкодлива байдужість" /1913/ та ін. С.Черкасенко приділяв відстоюванню інтересів української нації в різних сферах суспільного життя, проведенню думки про необхідність вживання рішучих заходів для підняття рівня національної самосвідомості сучасників, викриттю і висміюванню примітивної "гопачної" психології "галушчьних патріотів", сміливому зверненню до співвітчизників із закликом дійово протистояти процесові духовної нівеляції. Письменник висловлював переконання, ао тільки наполегливе навчання, високий рівень освіченості, відмова від пріоритету "шлункових" інтересів зможуть повернути українцям їхню історичну пам"ять, відродять ідеї визволення нації та самоповагу. '

Деградація суспільної свідомості спонукала С.Черкасен-ка досліджувати класичну спадщину вітчизняної літератури з метою пошуків авторитетної аргументації власних поглядів щодо понять духовності, незалежності. Критичний доробок письменника охоплює вивчення і пропагування творчості Т.Шевченка, Л.Глібова, Ю.Федьковича, М.Лисенка, М.Драгоманова, М.Коцюбинськбго, А.Тесленка та інших діячів української культури. Дослідник своєрідно акцентував увагу на інтерпретації класиками літератури проблем естетичного та духовного . ідеалів, національного менталітету, особливостей дитячої психіки тощо. Ця своєрідність полягала в прагненні С.Черка-сенка актуалізувати тенденції "повстання душі", сконцентровані у творах письменників, пристосувати їх до потреб часу, дослідити явище прометеїзму в поезії Т.Шевченка та Лесі

Українки. На думку критика,4, найзначимшими для них е національні ідеали й переконаність у тому, що особистість може прилучитися до культури людства тільки в контексті своєї нації.

Належну увагу виявляв С.Черкасенко до проблем виховної ролі дитячої літератури, відтворення психіки дттей у творах письменників,до вивчення педагогічних поглядів белетристів. Ці питання досліджувались ним у процесі аналізу творчості Т.Шевченка /"Шевченко й діти" /1911/, "Шевченко педагогом" /191І/, Л.Глібова /"Л.Глібов і діти" /1912/, Б.Грінченка /"Народний учитель. З нагоди 2-х роковин смерті Б.Грінченка" /1912/, інших письменників /"Діти в творах українських письменників" /191І/.

Цікавлячись моральним і духовним світом сучасників, активно втручаючись у процес пожвавлення українського руху на початку XX ст., С.Черкасенхо тісно пов"язував літературно-критичні студії з педагогічними виступами в періодиці. Досвідчений видавець і упорядник українських шкільних підручників і читанок,, популярних книг для народу і букварів, які відзначалися високою фаховою якістю, духом сучасності, науковістю та легкістю викладу матеріалу, С.Черкасенко був одним з небагатьох письменників, які відкрито виступали проти примусового зросійщення дітей офіційною школою в Україні. Участь у вчительських з"їздах і конференціях /у Петербурзі, Києві, Фінляндії тощо/, розробка методичної літератури, співпрапя з Б.Грінченком, С.Русовою та ін. українськими педагогами у справі відстоювання національної освіти сприяли незаперчному авторитетові С.Черкасенка як знавця теоретичної і практичної педагогіки. Суть педагогічних поглядів письменника полягала в тому, що він як цілісний процес розглядав

національне виховання і навчання дітей засобами українського художнього слова, а вчителя як його носія вважав центральною особою цього процесу.

Характерною рисою літературознавчих і педагогічних праць С.Черкасенка є їхня гостра публіцистичність, викриваль-ність, поєднання суто інформативного викладу проблеми з насиченістю громадянськими мотивами сучасності, погляд на художню літературу як на важлиьий чинник духовності, адже письменникові доводилося порушувати специфічні наукові питання на тлі виборювання права свого народу на власну культуру, відстоювання української визвольної ідеї. .

С.Черкасенко виявив себе талановитим і вимогливим рецензентом, залишив відгуки на твори В.Винниченка, М.Коцюбинського, Л.Пахаревського, Г.Чупринки, М.Євшана, Х.Алчев-ської, численних дебютантів. Як критик, С.Черкасенко застерігав початківців від одноманітної творчої манери, інтелектуального примітиву, штучного пристосування творів "для народу" шляхом їхнього спрощення, шо вело за собою знецінення художності тощо.

Кращими рисами творчого доробку досвідчених майстрів літератури рецензент вважав їхню художню довершеність, поглиблене дослідження людської психології, увагу до соціальних та духовних проблем, мовну досконалість.

С.Черкасенко підтримував молодих талановитих поетів-Г.Чупринку, Л.Пахаревського, Х.Алчевську та ін., з розумій- . ням ставився до модерністських пошуків нової генерації літераторів, вважав, що сучасне йому українське письменство має . незаперечні перспективи розвитку.

Художні твори, публіцистичні, літературно-критичні, педагогічні праці, рецензії, методичні статті та огляди

С.Черкасенка друкувалися на сторінках майже двох десятків періодичних видань, письменник співпрацював з відомими вітчизняними і закордонними видавництвами, багатьма провідниками національної справи - Б.Грінченком, Є.Чикаленком, С.Петлюрою, М.Вороним та ін.

В ідеологічних переконаннях і творчості С.Черкасенка послідовно поєднувалися риси народницьких тенденцій з їхніми виразними громадянськими мотивами служіння нації та викривальним пафосом самодержавної політики /поезія, публіцистика, сатирична проза/ з неореалістичним художнім відображенням соціальних та моральних проблем черех психологічний світ особистості /"шахтарські’’ оповідання, твори з життя інтелігенції/. Письменник синтезував також модерністські пошуки в жанрі символістської драми з елементами поглибленого психологізму, натуралізму та імпресіонізму в прозовому доробку. Тому є підстави вважати, що в кожному жанрі літератури С.Черкасенко мав своєрідне творче обличчя.

Другий розділ дисертації "Неореалістична "мала" проза Спиридона Черкасенка" присвячений дослідженню художньої прози письменника, яку умовно поділено на оповідання "гаахтар-ського"циклу, твори для дітей та оповідання, авторська увага в яких зосереджена на психологічному світі і пошуках життєвого сенсу небуденних інтелігентських особистостей.

Художня проза письменника - явище багатовимірне. Вона представлена жанрами оповідання, нарису, фейлетону, сатиричного оповідання та мініатюри з авторським визначенням /малюнок, шкіц, фантазія, шарж тощо/, історичного роману та ін. Для Черкасенкової манери письма в жанрі оповідання характерною виявилась також стильова поліваріантність, поєднання елементів традиційних художніх прийомів, властивих тво-

рам письменників 2-ої пол. XIX ст. /розповідь від перлої особи, любовна інтрига, авторське коментування, втручання в сюжетний хід /"Чорний блиск", "Юдита”/, народно-пісенні порівняльні звороти, монологічна оповідь тощо/, та неореалістичного художнього відображення соціальних проблем, психології персонажів. Це, зокрема, констатація потоку свідомості героя /"П”яниия", "Весною"/, Фотографічна натуралістичність відображення побуту і звичаїв шахтарів /"Блажчукове весілля", "Чепуха"/, узагальнена характеристика суспільства через свідомість і психологію шахтаря чи службовця /"Весною", "Що сильніш?"/, безсторонність відображення, відсутність /хоча й не завжди/ суб"ективного оцінювання та емоцій /"Воронько", "Великодня ніч"/, віддзеркалення політичного життя /"Вони перемогли", "Лаборантка"/, мінімальна гама кольорів неореалістичного пейзажу, інтер"єру, портрета /"Чорний блиск"/.

Для С.Черкасенка не є чужими у прозі й елементи символізму /"Марта і Марія", "Пастка"/, імпресіонізму /"Нескінче-на поема", "Нерви"/і натуралізму /"Юдита"/ та ін. у дослідженні духовних, підсвідомих процесів у глибоко індивідуальних характерах літературних героїв.

Схильність прозаїка до показу неприкрашеності життя, об'єктивної відвертості й водночас ліризму і співчуття героям, тяжіння до глибоких контрастів та емоційність властива й оповіданням для дітей /"Безпритульні", "Маленький горбань" та ін./, що становлять одну з найпривабливіших сторінок творчості письменника завдяки гуманістичному спрямуванню, загальній ідеї цінності й неповторності дитячого життя і духовності на брудному тлі суспільної жорстокості, злиднів, каторжної праці.

У-перше в українській художній прозі С.Черкасенко най-

повніше подав вичерпний предметно-психологічний світ робітників шахти, фрагменти виробничих процесів, особливості життя шахтарів та їхніх родин. На тлі уваги до життя окремої особистості письменник відтворив у світогляді робітників тенденцію до еволюції громадських ідей, до відстоювання побутово-особистих та економічно-політичних інтересів. Цг процеси відтворені автором у широкому діапазоні від особистого стихійного протесту і терору до методів страйкової боротьби, на чолі якої стоять свідомі робітники нового типу.

Один із перших у вітчизняній літературі С.Черкасенко відкрито показав духовну, морально-етичну деградацію споконвічних українців-степовиків внаслідок русифікаторської політики адміністрації шахт, яку активно підтримували робітники з Росії /"Великодня ніч"/, передав картини загибелі природи, зумовленої варварським нищенням степів /"Весною", "Яма"/.

У ряді оповідань /"А потім?", "Лаборантка"/ С.Черкасенко одним із пергзих українських письменників торкнувся проблеми перспективи розвитку ідей марксизму, він змусив своїх героїв критично осмислювати їх з погляду загальнолюдських інтересів, передав закономірну настороженість передової української інтелігенції волюнтаристськими та догматичними аспектами комуністичної доктрини.

Пошуки естетичного ідеалу.робітника чи інтелігента привели письменника від створення образів свідомих особистостей /Петро Губа, Зубенко, Сосновський та ін./ до типу позитивного героя - носія гуманістичних переконань і критичного світогляду як еквіваленту етично-моральних та інтелектуальних цінностей / панна Клава та ін./. Сукупність зовні розрізнених характерів героїв оповідань С.Черкасенка внутрішньо об"-єднана ідеєю ствердження цінності життя індивідуума, психо-

логічної його унікальності всупереч напівдикому Існуванню шахтарів та внутрішньому драматизмові свідомості інтелігента.

Для творчості С.Черкасенка селянин з його проблемами е постаттю зовсім нехарактерною, епізодичною, і це суттєво вирізняє письменника з-поміж інших прозаїків. Він доклав чимало зусиль для художньої індивідуалізації різних постатей міського й містечкового середовища, підтримав і розвинув традиційний в українській літературі погляд на культурно-духовні стосунки села і міста, з'ясував негативний вплив псевдо-цивілізації на особистість /"Нескінчена поема"/, створив збірний образ міського натовпу /"На посту", "Нерви"/, шо є творчою знахідкою письменника, як і його прагнення передати вуличний колорит східного українського міста, його мовне, політичне, культурне обличчя початку XX ст.

Характерною рисою індивідуального стилю С. Черкасенка е також притаманна частині оповідань тонка доречна іронія, м"який гумор. Навіть у сюжетному драматизмі письменник може відшукати привід для стриманого дотепу чи комічного бачення серйозних на перший погляд речей /"Пастка", "Вони перемогли", "На посту", "Марта і Марія" та ін./..

Третій розділ дисертації "Ідейно-етичні орієнтири сатиричної прози С.Черкасенка" з"ясовує особливості фейлетонного, нарисового доробку письменника, своєрідність його сатиричних оповідань І9І0-І9І9 рр. та періоду еміграції.

Сатиричні оповідання, фейлетони С.Черкасенка, що друкувалися в "Раді", складають у вітчизняній літературі самобутній лттопис-пародію історичного розвитку громадянства в Україні поч. XX ст. У ньому сатирик вже під іншим кутом зору досліджує людину як частку суспільного організму, бо на перший план виходить неусвідомлена нею самою трагедія внут-

рішнього плану - добровільна зрада національних інтересів, принизливе "малоростйство". духовна бідність тощо. Акценти уваги письменника в порівнянні з оповіданнями з життя шахтарів та інтелігенції помітно переносяться з соціальної сфери в національну, проблеми українського життя /громадського, освітнього та визвольного пляну/ і духовності починають домінувати і набирати значної гостроти,

С.Черкасенко не обмежувався творчим аналізом подій і настроїв сучасності, а давав дошкульну узагальнюючу оцінку і другорядним фактам суспільних та культурних процесів. У творчому доробку письменника знайшли своє відображення численні недоліки державного імперського апарату /хабарництво, зловживання владо» тошо/, містилась сатирично-гумористична хроніка новин, давалися дотепні портрети духовних жебраків-сучасників - "тожемалоросів”, войовничих, але обмежених українофілів, шовіністичних лідерів, чорносотенного духівництва, графоманів, обрусителтв-педагогів та ін.

Найважливішими, проте, стають для письменника проблеми утвердження самосвідомості сучасників, боротьба з їхнім духовним яничарством та агресивним нігілізмом /"Хто він?", "На пароході"/. Нещадна критика сатиричних творів С.Черкасенка спрямована проти тієї частини українців, що вдало пристосувалися жити обережними обивателями, байдужими перевертнями, відвертими русифікаторами власного народу. Іноді твори подібного плану сягають крайньої межі художності і переходять у публіцистичні виступи, зумовлені потребою відкритого звернення до совісті сучасників.

Активно висміював С.Черкасенко спритних авантюристів, що виступали в ролі редакторів реакційних часописів "Новое

время", "Киевлянин" тото. Завдяки злободенності фейлетонів і нарисів сатирикові як нікому з сучасників вдалося охопити широкий проблемний і територіальний простір імперії, відтворити шарховано-сатиричні типи міністрів, інспекторів, сановників духівництва, політиків-пройдисвітів. Письменник розвіяв також ореол удаваного демократизму великодержавних лібералів, чия лояльність до вільного розвитку народів закінчувалась з початком активізації українського визвольного руху.

З тривогою відгукнувся С.Черкасенко в сатиричному доробку про долю національної школи в Україні. Він виявив себе знавцем виховних і навчальних проблем "російського просвітнього болота", висловив, як і в педагогічних працях, гостре занепокоєння фізичним, моральним і духовним гнобленням вчителів та учнів з боку інспекторів-кар"єристів. Безглузді накази, вимоги, заборони, ідеологічні рамки, мовні непорозуміння від примусового зросійщення і злиденний побут загрожують, на думку С.Черкасенка, тим, що вчитель як носій духовності стане моральним і розумовим жебраком, проміняє своє громадське призначення на "хліб насущний", від чого збідніє школа й освіта загалом.

Дотепними фейлетонами письменник продемонстрував свій широкий культурно-мистецький світогляд, політичну ерудицію, обізнаність із величезним соціологічним матеріалом, новинами науки, літератури, державного життя, подавши їх крізь призму українського національного гумору, сміхової культури, вдаючись до широкого спектру виражальних засобів. Свою' насмішку, наприклад, С.Черкасенко здебільшого трансформував у позірне іронічне співчуття. Письменник майстерно пародіював своїх сучасників, художньо перевтілюючись у численні комічні типи. Як сатирик-публіцист, він вдавався до

гіперболи, алегорії, гротеску, фантастики, вводив у свої мініатюри літературні образи класичної сатири /із творів М.Гоголя, Т.Шевченка, М.Салтикова-Щедріна, В.Винниченка, В.Са-иійленка та гн./, що давало змогу авторові підносити характери персонажів на рівень суспільних узагальнень. Для стилю С.Черкасенка характерні як йідтвореняя комічних ситуація, так і гумористично-сатирична інтерпретація певних серйозних фактів дійсності.

Дещо по-іншому, з нотками природного трагізму відтворює С.Черкасенко кричущі факти жорстокості імперської влади та окремих її чиновників у ставленні до всього українського в серії нарисів із рубрики "Відгуки життя”. Випадки неповаги до духовних святинь українців /зокрема постаті Т.Шевченка/, грубого гоніння провідників національного відродження та втручання властей у культурне життя громадськості тощо стали на сьогодні вагомими історичними доказами нищення духовності, моральних і мистецьких цінностей багатомільйонного народу на його власній Батьківщині, колонізованій протягом століть.

Порівняно з мініатюрами рубрик "Маленький Фейлетон" та "Мимохідь" - це твори драматичнішого тембру, тоншого відчуття кривди рідній справі. Іронія стає дошкульнішою, жорсткішою, зростає передчуття трагізму, репресій, посилюється пафос і полемічність творів, об'єднаних духом української ідеї. Національний масштаб проблеми зумовив позицію • вже не Провінціала, а речника народу, який заговорив до сучасників на рівні любові і стралздання.

З властивою йому викривальною сміливістю С.Черкасенко зосереджує увагу не лигає на моральних та духовних вадах певних осіб, а перш за все торкається гострих політичних,

національних, релігійних, культурних та ін. проблем, які визначали і формували соціальні орієнтири сучасника. Сатирикові вдалося моменти деформації свідомості особистості передати через психологію узагальнених типів, за допомогою категорій моралі і етики. Так, належність персонажів до певних угруповань, політичні погляди героїв свідчать про їхній духовний світ, рівень культури, національної свідомості тоио і визначаються цими ж якостями.

У жанрах сатиричного оповідання, фелетону та нарису С.Черкасенко залишився вірним своєрідній художній мадері синкретизму неореалістичних тенденцій /протокольність діалогів, сувора, викривальна сатира, що межує з публіцистико», звернення до гострих соціальних т політичних проблем, сміливість висловлювання тошо/ з традиційною об'єктивністю та громадською насиченістю змісту.

Значно драматичніші умови боротьби за збереження національної духовності відобразив С.Черкасенко в циклі оповідань "Померлі душечки”, написаному в 1935-1936 рр. уже в еміграції, коли змагання за державність України та причини його поразки оцінювались з відстані десятиліття. Створивши ряд сатиричних типів українців, що вдало пристосувались у чужому середовищі і забули думати про свої колишні ідеали боротьби, письменник підніс над їхньою духовною смертю і примітивним рівнем особистих інтересів романтико-героїчну постать Гната Грабенка, добровільного смертника заради визвольної ідеї, "каменя з Божої пращі", утвердивши тим об- и раз молодої нескореної нації, відкривши у ньому одну з граней великої цілісності - народу, його духовної невмирущості, фізичної незнищенності.

Показавши повною мірою наслідки трагедії української

бездержавності явияем політично" еміграції, С.Черкасенко створив і тип багатоликого антипода національній вірності, тип духовного мутанта, що став визнавати батьківсиноп місце, де краще живеться.

Разом з 0.Олесем, У.Самчуком та ін. С.Черкасенко був причетний до зародження тенденції створення в літературі позитивного типу героя-еміграмта, який добре розумів і реально оцінював суперечливий стан свідомості і стосунків українців на чужині.

У "Висновках" подається основний підсумок проведеного наукового дослідження, узагальнюються його результати.

У роботі встановлено, шо публіцистичний, літературно-критичний, педагогічний та художній прозовий доробок С.Чер-касенка є вагомою часткою духовної української культури початку XX ст. завдяки гостроактуальнтй проблематиці, допкуль-ній критиці письменником як самодержавної урядової політики, спрямованої на гальмування суспільної активності, так і недоліків національної свідомості сучасників.

Дисертант доводить, по поетика "малої" прози С.Черка-сенка загалом окреслена рамками неореалізму /інтерес до життєвих проблем,прагнення чіткої об"єктивності, скупого пейзажу, підбору красномовних фактів, відсутність емоційного оціночного підходу тощо/. Однак, ідучи в процесі творчості від соціології до поглибленої індивідуальної психології персонажа, С.Черкасенко не поривав і з традиціоналізмом.

Риси його спостерігаються в класичній манері оповіді, у вживанні порівнянь, властивих народній творчості, неодмінній сюжетності та ін. '

У дисертаційному дослідженні з"ясовуеться, що С.Черкасенко б майстром художнього перевтілення, психологічної

Індивідуалізації традиційної оповіді. Для стилю письменника властивий динамічний виклад матеріалу, який часто /як самобутня риса автора/ переривається ліричними відступами, публіцистично забарвленими коментарями, що засвідчують емоційність С.Черкасенка у ставленні до відображуваного. Своєрідністю творчої манери письменника є також схильність до увиразнення "видимої мови душі" персонажів, пріоритет вищих моральних цінностей тоио.

Прозовий доробок С.Черкасенка може бути джерелом для філософського осмислення соціально-історичних шляхів розвитку української нації. Піднявшись на висоту громадського звинувачення і самодержавного, і радянського тоталітаризму, письменник утвердив думку про цінність конкретного людського життя і совісті як основи існування й узагальнив її до ідеї історичної цінності свого народу, спадкоємності його творчого і визвольного духовного потенціалу. •

Можливо, і не судилося С.Черкасенкові в прозовій спадщині досягти найвищого рівня соціально-політичних, суспільно-ідеологічних чи художньо-естетичних узагальнень, як вдалося здійснити це іншим, більш відомим белетристам, очевидцям трагічного періоду в історії України XX ст., однак письменник оригінально, повно, самобутньо представив своєю творчістю різні аспекти свідомості своїх сучасників, сприяв утвердженню загальнолюдських ідеалів, пропагував художнім словом ідею національного відродження України.

Положення дисертації висвітлені в публікаціях:

1. Елементи "хуторної" філософії П.Куліжа у творчості С.Черкасенка // Пантелеймон Куліш. Матеріали міжвузівської наукової конференції Сумщини, присвяченої І?5-річ-чю з дня народження П.О.Куліша.- Суми, 1994.- С. 53-59.

2. Кулішева концепція філософсько-етичного сприймання міської цивілізації у творчому осмисленні С.Черкасенка

// Філологічний аналіз: Теорія, методика, практика: Міжрегіональний збірник наукових статей.- Харків - Херсон, Ї994.- Вип. 6.- С. 61 - 66.

3. Знайомство учнів з дитячими оповіданнями Спиридона Чер-касенка // Дивослово.- 1994.- * 10 - II.- С. 43 - 46.

4. "Хуторні" погляди П.Куліша у творчості С.Черкасенка // Слово і час.- 1995,- І? І.- С. 53 - 56.

'5. Проблеми національного виховання й освіти в публіцистичній та художній спадщині С.Черкасенка // Українська духовна культура в системі національної освіти. Тези доповідей т повідомлень наукової конференції 18-19 квітня 1995 р,- Харків, 1995.- С. 67 - 68.

Резюме

Калантаевская А.П. Творчество Спиридона Черкасенко 1907-1936 гг. в контексте эпохи / литературоведение, публицистика, "малая" проза и сатира/ . '

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев. 1996.

В автореферате рассматриваются своеобразие и особенности наследия С.Черкасенко в жанрах "малой" прозы, публицистики и сатиры /рассказы, фельетоны, очерки и др./

Анализируя литературно-критическое, художественное, педагогическое наследие писателя сквозь призму его национального самосознания, убежденности в необходимости бороться за возрождение духовности, автор приходит к выводу об актуальности рассматриваемой темы для современников.

•Установлено также, что художественная проза С.Черкасенко самобытна не только проблемно-тематической новизной, но и синтезом традиционных народнических тенденций с неореалистическим и модернистским отображением социальных конфликтов через психологический мир индивидуума.

Ключевые слова: национальное самосознание, синкретизм творчества, неореализм, этико-моральные ценности, критика духовной мимикрии, трагедия безгосударственности.

Summary

Anna Kolantayevokaya, Creation of Spyrydon Cherkenentto 1907-1936 In the context of the epoch /Llterery studies, publicistic writing, "small’’ prose end satire.

Thesis for Candidate of Jholoiogy Degree, speciality 10.01.01. - Ukrainian Literature, Kyiv Kationel Tares Shevchenko University, Kyiv, 1996. ■

The paper contains originality and specific features of the work of Cherkesenko in a genre of ’’email" prose, publicistic writing and satire /short stories, newspaper satire, esBeys/. .

Analyzing the literary-critical, belles-lettres, pedagogical work of the writer through his national self-awareneos, his convletlon of .the necessity to fight for the

revival of the spirituality of the nation, the author comes c

to the conclusion of actuality of considered subject for contemporaries. '

The belles-lettres of Cherkosenko proved to be original not only with problematic-thematic novelty, but with the synthesis of traditionally populistic tendencies with newrealistic end modernistic reflection of social conflictp through the psychological world of the indlviduel. .

The key wordB arej national self-8wareneeB, synchre-tlsn of creetlon, newrealism, moral values, criticism of spiritual mimicry, tragedy of statelessness.