автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.05
диссертация на тему: Интерсубъективное учение Э.Гуссерля как трансцендентальный фон феноменологической концепции опыта А. Шюца

Полный текст автореферата диссертации по теме "Интерсубъективное учение Э.Гуссерля как трансцендентальный фон феноменологической концепции опыта А. Шюца"

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ргв ол •

16 ЙІОЛ 1938

Па правах рукопису КЕБУЛАДЗЕ ВАХТАНГ ІВАНОВИЧ

УДК 1(091)

ПГГЕРСУБ’ЄКТИВНЕ ВЧЕННЯ Е.ГУССЕРЛЯ Ж ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬЇШЙ ФОН ФЕНОМЕНОЛОГІЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ДОСВІДУ А.ШІОЦА.

Спеціальність 09.00.05 - історія філософії.

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

КИЇВ -1998

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано на кафедрі теорії та історії філософії філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Бичко Ігор Валентинович;

кафедра теорії та історії філософії філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, професор.

■ Офіційні опоненти:

• Причепій Євген Миколайович, доктор філософських наук, професор, кафедра

філософії Державної Академії легкої промисловості України, м. Київ, завідувач кафедрою.

- Кошарний Степан Олексійович, кандидат філософських наук, відділ сучасної

зарубіжної філософії Інституту філософії НАН України, м. Київ, старший науковий співробітник. .

Провідна установа - Центр гуманітарної освіти НАН України, м. Киїа.

Захист відбудеться “22" червня 1998 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.01.06. у Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

252017, м. Київ - 17, вул. Володииирська, 60, кім. 330.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано “____”__________1998 року.

Вчений секретар , ^—-тС ґ \

спеціалізованої вченої ради І* М Діденко В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ.

Актуальність теми дослідження. Інтерес до феноменологічного напрямку в філософії обумовлений місцем, яке він займає • в сучасній гуманітарній науці. Феноменологія давно вже переступила межі чисто філософської доктрини. & ключові ідеї широко використовуються в різних галузях знаїпи. В світлі розробленої Е.Гуссерлем концепції інтерсуб’сктивності, яка на трансцендентальному рівні фундуе будь-який тип соціальності, особливий інтерес становить розгляд феноменологічного варіанту соціальної теорії. Феноменологічна соціологія А.Шюца являє собою спробу переорієнтації всього соціологічного проекту на основі гуссерлевських ідей. Проте в процесі феноменологічної трансформації методології феноменологічного дослідження А.Шюц, як ми побачимо, втратив деякі принципові моменти філософії Е.Гуссерля. Проблема адекватного застосування феноменологічної методології в соціології та в гуманітарних науках в цілому с одним з основних мотивів нашого дослідження. Така постановка гопання актуальна в світлі дискусій про сутність гуманітарного пізнання, його відміни від природничо-наукового осягнення дійсності. Більш глибокий аналіз онтологічних передумов знання призводить не тільки до сумніву у можливості застосування природничої методології в гуманітарних науках, але й до необхідності перегляду методологічних засад природничі« наук. '

Такий перегляд тягне за собою звернення до філософської коїщепції людського досвіду, яка покладена в основу сучасної картини світу. Ця концепція безумовно фундуе до трансцендентального вчення І.Канта. Таким чином, проблема феноменологічної переорієнтації соціології має бути вписаною в ширший теоретичний контекст, який задається питанням про феноменологічну трансформацію кантовського трансценденталізму. Іигерсуб’ективне розширення трансцендентальної філософії, з одного боку, реанімує та реабілітує деякі ідеї І.Канта, з іншого боку, пропонує варіант гоціальної науки, в якому не втрачаються її трансцендентальні підвалини.

Пошук нового філософського обгрунтування соціальної теорії є нагальною потребою суспільного розвитку пострадянської України. Відмова від марксистської доктрини як універсальної теоретичної матриці для всіх галузей знання передбачає івернення до інших методологічних засад наукового пізнання. Таке звернення стає можливим лише в результаті ретельного вивчення сучасних напрямків філософії та -уманітарних наук. Феноменологія сьогодні відіграє одну з головних ролей на нтелектуальній сцені європейської цивілізації. Тому розгляд феноменологічного

обгрунтування соціальної теорії має велике значення для розвитку методології гуманітарного знання. ■ :

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Філософському вченню Е.Гуссерля та феноменологічному напрямку в цілому присвячена велика кількість досліджень. Фундаментальні праці Г.Бранда, І.Керна, М.Фарбера, ГЛІпігельберга та інших феноменологів конструюють теоретичний простір для будь-яких історико-фіпософських штудій, присвячених феноменологічній проблематиці. В радянській філософії феноменологічні ідеї частіше за все розглядалися крізь призму марксистської критики. Проте паніть в умовах постіішого ідеологічного тиску системи деяким вченим вдавалося проводити та публікувати змістовні дослідження, які були не тільки адекватними теоретичному рівню феноменології Е.Гуссерля та його послідовників, але й містили в собі оригінальні розробки гуссерлевських ідей. Серед них можна назвати праці П.П.Гайденко, З.М.Какабадзе, В.І.Молчанова, Н.В.Мотрошилової, Є.ІО.Соловйова.

В українській філософії також робились спроби критично осмислити теоретичну спадщину Е.Гуссерля. Як приклад цього може бути розглянута книга Є.М.ІІричепія “Феноменологічна теорія свідомості Е.Гуссерля”. Феноменологічні ідеї розглядалися, зокрема, також у працях таких вітчизняних учених, як І.В.Бичко, С.О.Кошаршш, А.М.Лой.

Слід однак зауважити, що концепція інтерсуб’сктивності, яка була розроблена Е.Г'уссерлем на пізньому етапі творчості, залишається одним з найбільш проблематичних моментів його вчення. Багато послідовників Е.Гуссерля, що беззастережно приймають такі ідеї раннього варіанта феноменології, як феноменологічна редукція та інтенціональність, чи то взагалі відмовляються від іктерсуб’єктивної концепції досвіду, чи то намагаються переосмислити ії з інших, не трансцендентальних позицій. Прикладом такого переосмислення с, як ми побачимо, й феноменологічна соціологія А.ПЬоца. . ‘

Що стосується ідей самого А.Шюца, то в західній філософії та соціології їх історико-філософським аналізом займалися здебільшого його учні та послідовники. Серед них, в першу чергу, слід відзначити Р.Гратхофа та ТЛукмана. Одним з найбільш грунтовних досліджень творчості АЛІюца, що вийшли в останні роки, є книга І.Зрубара “Косміон. Генеза прагматичної теорії життєвого світу А.Шюца та її антропологічний фон". У радянській соціології до ідей засновника феноменологічної соціології зверталися в своїх працях Л.Г.Іонін та С.Д.Руткевич. '

Проте в працях як західні«, так і радянські« дослідників творчості А.Шгоца його ідеї розглядалися з точки зору їх впливу на подальший розвиток соціології, зокрема соціології знання. Серйозний аналіз спадкоємності ідей Е.Гуссерля та А.Шіоца так і не було проведено.

Необхідність реалізації такого аналізу обумовила мету та задачі дослідження. Метою нашого дослідження с обгрунтування можливості застосування концепції інтерсуб’сктивності Е.Гуссерля як методологічного базису соціології та гуманітарних наук. Інтерсуб'сктивна теорія розглядається при цьому як варіант трансценденталізму, який дозволяє розв’язати деякі проблеми кантовської філософії.

Ця мета експлікується в таких задачах:

1.Розглянути можливість інтерсуб’єктивного розширення трансцендентальної концепції досвіду. Спробувати в контексті такого розширення розв’язати трансцендентальну проблему І.Канта, тобто проблему іманентизації трансцендентного.

2.0бгрунтувати необхідність феноменологічної трансформації методології соціологічного дослідження. Показати для цього, що соціальна реальність, яка є головним об’єктом дослідження соціології, принципово відрізняється під фізичної реальності, тобто сфери розгортання ііриродничого пізнання. Цей факт фундус неспроможність позитивістської методології, яка явно сбо неявно апелює до природничих наук, в царині гуманітарного знання та легітимує звернення до феноменологічної методології.

З .Проаналізувати основні ідеї феноменології, що є релевантнимн проблематиці :оціологічлого дослідження - концепцію феноменологічної Р*К>ГАІЇ, поняття нтенціональності, вчення про внутрішню свідомість часу - і показати, як АЛЬоц їнхористовує ці ідеї для розв’язання таких, соціологічних проблем, #.к суб’єктивний :мисл соціальної до та актуалізація неповсякденного досвіду. . .

4.Довести, що інтерсуб’ективігий трансценденталізм як вчення про людський (освід є методологічною основою яа лише соціальних, а й всіх гуманітарних наук або !аук про дух (ОеІЙеЗТОЇЗеПЗСЬайеп).

Для досягнення цієї мети та розв’язання задач автор використовує ¡еноменологічну методологію як методологічну та теоретичну основу досліджений, 'е означає, що ми дотримуємся логіки іманентного розвитку феноменологічних ідей, пираючись на пильний історико-філософсьшй аналіз текстів Е.Гуссерля, А.Шгоца та іших феноменологів. Загальною парадигмою, в межах якої розгортається дисертаційне

дослідження, с новоєвропейський трансценденталізм, засновником якого може вважатися І.Кант.

Об’єктом дослідження є феноменологічне поняття трансцендентальної інтерсуб’єктивності. . '

Предмет дослідження - форми інтерсуб’ективності, що покладені в основу конституювання людського досвіду в усій його повноті - як повсякденного, що розгортається в межах природньої настанови, так й неповсякденного, що передбачає переключення настанови свідомості. .

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційному дослідженні обгрунтовується можливість універсальної методології гуманітарного пізнання на основі феноменологічної концепції трансцендентальної інтерсуб’єктивності. При цьому інтерсуб’ективне вчення Е.Гуссерля розглядається як оригінальний варіант кантовського трансценденталізму, який розширює трансцендентальну концепцію досвіду завдяки впровадженню інтерсуб’єктивного виміру.

Оригінальність авторського підходу полягає в тому, що в дисертації, з одного боку, пропонується розв’язання трансцендентальної проблеми І.Канта, а саме проблеми актуалізації в трансцендентальному досвіді рівнів свідомості та дійсності, що не рефлектуються, з іншого боку, на основі інтерсуб’єктивно трансформованого трансценденталізму пропонується нове бачення соціореальності, а саме, крізь призму конституювання її елементів в трансцендентальному досвіді, який розгортається в інтерсуб’єктивному просторі.

Положення, що виносяться на захист:

І .Соціальні науки потребують методологічного інструментарію, який принципово відрізняється від методології природничих наук, що є наслідком того, що соціореальність, яка є об’єктом соціального дослідження, суттєво відрізняється від фізичної реальності.

2.Феноменологія Е.Гуссерля може виступати методологічним базисом соціологічного дослідження тому, що пропонує інтерсуб’єктнвну концепцію досвіду,

о

релевантну проблематиці соціальних наук.

З.Інтерсуб’ективний трансценденталізм Е.Гуссерля має бути розглянутим як розвиток трансцендентальної філософії І.Канта. При цьому слід зауважити, що інтерсубЧктивне розширення трансценденталізму не тільки робить можливим утворення методології соціального дослідження, а н в певній мірі вирішує трансцендентальну

проблему І.Канта, тобто проблему актуалізації нерефлектоваиих рівнів свідомості й дійсності, або проблему іманентизації трансцендентного.

4.На підставі того, що було зазначено в полеженні 3, ми можемо стверджувати, що на основі феноменологічного вчення про трансцендентальну інтерсуб’сктнвшсть може бути утворена універсальна методологія гуманітарного пізнання. Це стає можливим, якщо розглядати області реальності, що конституюються в непозсякденному досвіді як сфери пізнання гуманітарних наук. Так можна говорити про реальність історії, реальність науки, реальність релігійного досвіду, реальність божевілля тощо.

Практичне значение одержаних результатів. На основі інтерсуб’ектнввої концепції трансцендентального досвіду може бути утворена методологія гуманітарного пізнання. Елементи цієї методології репрезентовані у вигляді аналізу конституювання різних типів неповсякденпого досвіду, що є проблематичним в межах традиційної соціології, яка використовує позитивістські методи дослідження.

Звернення до ілтерсуб'сктнвних механізмів конституювання іктеяціональних об’єктнвностей призводить до граничних основ свідомості та дійсності Я дас нам унікальний інструментарій гуманітарного пізнання.

Розвиток методології гуманітарних наук стає можливим на шляху утворення регіональних онтологій областей реальності, в яких розгортається иеповсякденний досвід. Так ми можемо говорити про феноменологію історії, феноменологію релігії (або швидше феноменологію одкровення), феноменологію мистецтва, феноменологію наукового теоретизування, феноменологію соціальності й навіть про феноменологію божевілля. . .

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. і.!1 ч-/-ртзційне дослідження є частішою держ. бюджетної теми, яка розробляються ке філософському факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка.

На основі дисертації розроблено авторський курс з феноменології, що шшіадасться студентам IV курсу філософського факультету; розроблено спецкурс з феноменологічної соціології.

АпроСздіп результатів дисертації. Основні ідеї дисертаційного дослідження обговорювалися на аспірантських семінарах та на засіданнях кафедра теорії та історії філософії філософського факультету Київською університету імені Тараса Шевченка.

На Днях науки філософського факультету Киівського університету 10-11 квітня 1997 року прочитано доповідь на тему “Поняття інтерсуб’ектипності в феноме,пології Е.Гуссерля”.

Структура дисертації відповідає меті та задачам дослідження. Робота складається з вступу, семи розділів, висаовхів і списку використаних джерел. Перший розділ “Описання теоретичного контексту дослідження” складається з двох параграфів; другий розділ “Передумови та перспективи феноменологічної трансформації соціологічного дослідження” - з трьох параграфів; третій розділ “Аналіз феноменологічних понять, що релеванші темі соціальних наук” з двох параграфів; четвертий розділ “Інгерсуб’єктиннй трансценденталізм ЕХуссерля та його критика А.Шюцем” з трьох параграфів; п’ятий розділ “Конститутивна феноменологія природньої настанови” з двох параграфів; шостий розділ “Проблема реальності вфеноменології" з трьох параграфів і сьомий розділ “Області реальності замкнутої смислової структури” складається з чотирьох параграфів.

Обсяг дисертаії складає 177 с. Список використаних джерел займає 4 с. і складається з 51 найменування. '

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ.

У вступі описуються основні висхідні моменти дослідження, обгрунтовується необхідність розгляду соціологічної теорії АЛІюпа в контексті інтерсуб’єкпіваої концепції ЕХуссерля, яка є вписаною в трансцендентальну парадигму, яка, в свою чергу, фуидує до філософської системи I-Канта. Актуальність теми обумовлюється новизною погляду на соціальну проблематику з позиції ішерсуб’єкпівного трансценденталізму, а ‘ також потребою в новому, альтернативному марксистському та позитивістському, інструментарії «щіояогічного дослідження та гуманітарного пізнання в цілому. У вступі також розкривається об’єкт та предмет дослідження, його мета та завдання, зв’язок роботи з науковими , та навчальними планами філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. ■ "

Розділ І “Описання теоретичного контексту дослідження” складається з двох параграфи. Параграф 1.1.“Формальне обмежування поля дослідження” присвячено визначенню місця феноменологічної соціологи у розвитку філософських та соціологічних ідей. З цією метою розглядаються концепції, які вплинули на соціальну теорію А.Шюца. Крім феноменології ЕХуссерля до них можна віднести:

1 .Соціологічні вчена* М.Вебера та Г.Зіммеля, в яких окреслена висхідна проблема соціологічного дослідження, з якої і починає ^свої медитації А.Шгац. Мається їм увазі проблема суб’єктивного смислу соціальної дії.

2.Прагматдам В.ДжеГмса. АІІЬоц широко використовує прагматичний пришит в інтерпретації людської діяльності. Крім того, він звертається до джейксісського поняття “субуніверсум”, яке він переосмислює в концепції областей реальності замкнутої смислової структури, тобто регіонів перебігу непозсязденного досвіду.

З .Декілька ідей “філософи життя’- Ф.Ніцше. По-перше, це думка про те, що людина е “хвора тварина”, тобто народжується інстншпуально незакінченою, яка фундус концепцію соціалізації. '

По-друге, методологічна настанова, яку Ф.Ніцше називає “мистецтвом підозри”. Ц* настанова вимагає від нас пошуку глибинних основ людської діяльності на рівнях відомості, що ке с прозорими для розуму, що рефлектує.

Як споріднене соціально-філософське вчеши нами розглядається соціологія лття, засновником яко« був М.Шелер. Серед соціальних теорій, які розпивали ідеї іюиомеиологічної соціології, слід в першу чергу назвати «тнометодологію Ґ.Гарфінкеля, і також учнів та послідовників А.Шюцд, які працюють в Німеччині - П.Бергера, '.Гратхофа, І.3рубара, ТЛу.тяна. .

В параграфі 1.2.“Змістовче обмежувати поля дослідженій” роглядаються два сноош теоретичні рівні роботи:

1 Лсторико-філософськзгй - аналіз можливостей та перспектив застосування еномепологічної методології »соціологічному проекті.. •

2.Гносеологічний - розв'язаній траис«нденталікої проблем -і...-. ІКанта ¿:*хом розширенім трансцендентальної коицепцц досьіду. Мається на уз .ні спроба стуаліза'їії різців свідомості та діЗгноїті, ідо ї» рефлектуються, го5го розв’язання зейлемп іманенглоації трансцендентного. Це стас можшвш юцдяаі інгерсуб’сктлвшй >ансформації гягговського .трансцендеїтілізиу. Вченая І.Какта про людський досвід »гортається в межах парадигми природккчте іаук. Таке темежеяня не дає можливості [єкйцтио пропгтерлретулате людський досаід у г.сі.і його повноті. Методологічно ¡ірунтупялня гумап'тяркгас наук, або наук про дух ^¡^еат&аисЬаАеп) стає ’жлнвіім лише з позицій ііггерсуб’сстнв лої концепції ДСКЕІДУ ' • ,

У II розділі "Передумови та персппепші феноменологічної трансформації ціологічного дослідження” аналізується феноменологічна кріт:ка' позитивістських ї.став традиційної соціології та ідюцівсіка полеміка з аргументаціао, яка спрямована,

проти застосування феноменологічної методології в соціології. Цьому присвячено параграф 2.1.“Теоретичні передумови традиційної соціології та їх феноменологічна критика” та параграф 2.3.”Можливосгі застосування феноменології як методологічного базиса соціологічного дослідження”. '

Соціологічне дослідження потребує методологію відмінну від методології природничих наук через те, що соціореальність принципово відрізняється від фізичної реальності. Соціальна реальність конструюється зі смислів, які конституюють соціальні агенти в інтерсубЧктивних взаємодіях. Фізична реальність стає осмисленою лише в науковій концептуалізації. Цим обумовлено звернення А.Шюца та його послідовників до феноменології, яка аналізує конституювання первинних смислів людського досвіду на трансцендентальному рівні свідомості.

У параграфі 2.2.”Трансцендентальиа проблема І .Каїїта в контексті

інтерсуб’екгивного розгляду соціальності” окреслюються шляхи розв’язаній кантовської проблеми актуалізації рівнів свідомості та дійсності, шо ке рефлектуються, з засад феноменологічної концепції інтерсуб’єктиввості.

Розділ Ш “Аналіз феноменологічних понять, що релевантні темі соціальних наук” присвячений розгляду таких важливих ідей філософії Е .Гуссерля, як феноменологічна редукція та концепція часу. Цей розділ відповідно складається з двох параграфів: “Феноменологічна редукція як універсальна методологічна процедура” та “Вчення про внутрішню свідомість часу”. В результаті аналізу цих концептів виокремлюються декілька принципових моментів феноменологічного вчення про свідомість:

1.Однією з головних цілей феноменологічної редукції с десубстанціоналізація свідомості. ’ . , .

2.Звернення до сутностей не ях до ідеальних предметностей, а як до елементів внутрішнього досвіду свідомості, що конституюються суб’єктом.

3.Виключення об’єктивного часу та звернення до внутрішнього часу свідомості.

. . • ■ ■ о

4-Двовимірнісп часу; ретенціально-протенціальниЙ’ вимір потоку свідомості.

. В IV розділі “Інтерсуб’єбктивиий трансценденталізм Е-Гуссерля та його критика А.Шюцем” аналізуються основні моменти феноменологічної теорії інтерсуб’ективносгі -такі поняття, як досвід іншого (Ітетсіегіаіігипя), вчуття (ЕМіїеМшде), аппрезентацй (АрргаезепШіоп), парування (Рааліод) - параграф 4.2.”Трансцевдеятальна концепція інтерсуб’єктивності”. '

Аналіз трансцендентальної інтерсуб’єктивності стає можливим лише після реалізації феноменологічної редукції в інтерсуб’єктивній сфері. Це означає виключення

не лише інших суб’остивностей, a ft світу, який в собі відсилає до діяльності суб’єктів, яка конституює цей світ. Гранігта скіуашя рефлектуючого розуму це ситуації тотальної самотності. Лише на самоті погляду феноменолога відкриваються базові інтерсуб’єктивні структури досвіду.

Інший не лише презентует:* ік інша тілесність, але й аппрезеїпусться як суб’єктивність, яка бере участь в трансцендентальному конституюванні світу, суб’єктивність, яка в первинному акті парування покладається у висхідній єдності з моїм власним Ego. На базі цієї першої єдності вибудовуються єдність Природи та культурні єдності вищого порядку, такі як соціальна група, суспільство, нація, держава та інші соціапні й культурні інститути. *

Інтерсуб’єктнвна концепція не може бути адекватно проінтерпретована без апеляції до однієї з головних ідей феноменології - іктенціональиості свідомості. Внутрішня спрямованість на свої об’єкти є характерною рисою свідомості. Саме в інтенціональних актах конституюється будь-який людський досвід. Розгляду цього концепту присвячений параграф 4.1Лнтенціональність як специфічна характеристика свідомості”.

В результаті аналізу ппоцевської критики інтерсуб’єктивного вчення Е.Гуссерля

(параграф 4.3.”Критика гуссерлевської теорії інтерсуб’єктивкості АЛЬоцем”) ми

походимо висновку, що неадекватне бачення гуссерлевськпх ідей АЛІюцем, наслідком

чого є невдача феноменологічної трансформації методології соціологічного проекту,

обумовлено тим, що А.Шюц не міг і не хотів залишатися иа трансцендентальних

позиціях. Це призвело до Некритичного прийняття деяких настанов, вироблених у

традиційній соціології, яка спирається на позитивістську концепцію досвіду.

Несумісність феноменологічних та позитивістських поглядів стала причиною

внутрішньої кризи феноменологічної соціології.

В V розділі “Конститутивна феноменологія природньої настанови” (таку назву

А.Шюц дає своїй соціальній теорії) розглядаються основні ідеї феноменологічної

соціології; демонструється, як А.Шюц, використовуючи феноменологічну методологію

(концепції феноменологічної редукції та ретенціально-протенціальної структури

внутрішнього часу свідомості), розв’язує проблему смислу дії соціального агент», яка

була поставлена М.Вебером (параграф 5.1.”Суб’єктивний смисл соціальної дії”).

‘і . -Саме завдяки здатності свідомості схоплювати у протенціальній модифікації

завершений стан охремої дії у вигляді мети та конструювати таким чином проект дії, а

потім утримувати в ретенції цей проект і модусі квазі-минулого стає можливим

рефлексивний погляд на ще не закінчену дію к процесі її реалізації В такій спосіб соціальна дії набуває суб'єктивного смислу. Але осмислення власної • діяльності відбувається завжди в горизонті досвіду інших суб'схтивностей. Це переводить наше дослідження з суб’сктиаиого »а штерсуб’єктивний рівень.

Параграф 5Х"Ьпсрс>'б’асгивт світи перебігу повсякденного досвіду” присвячено розгляду інтсрсуб'сктітного характеру людського досвіду. При цьому стає зрозумілим, ко в побежденному досвіді, ееиГі розгортатися в райках природі іьої настанови, суб'єкт наштовхується 'із так звані внутршіньосвітові трансценденції, які переростають в трансцсндекіцТ неповсяхдеішого досвід)’, що розгортається в реальностях, яіd конституюються вже ке в природній настанові. АЛЬоц назнває ці сфери досвіду областями рсалыюсп замкнутої смислової структури (Realitaetsbereiche. gescblossener Smüsímtíur). * ■

• Це поняття включає до перебігу наших роздумів трансцендентальну проблематику ішіїатшвй трансцендентного, або Ектумізації верефлектовашос рівнів свідомості та діЛсно-ті, що веде до розгляду феномена реальності в феноменологічній філософії. Цьоиу присвячений VI роадд нашого дослідження “Проблема реальності в феноменологи'’. В usosiv розділі на підставі розгляду розуміння реальності у філософії таких мисіютеліз, як LKajfr, Е-Гуссерль, МХайдегтер (параграф 6.І.”Тематлзаці* поняття реальності в трансцендентальній філософії. І.Каїгт, ЕГуссерль, М.Гайдеггер.”)» Г.Шяігел^^ерга (параграф 6.2.“Коіщгпщя реальності ГЛІпігельберга та її інтерсуб’сктивне розширення”) та Ж.-Н. Сартра (параграф. бЗ.Чцея трансцендентальної обЧктивносгі в феноменологічному філософуванні Ж.-П.Сартра”) автор намагається створити інтерсуб’сктиану концепцію реальності, яка дозволяє філософськи осмислити досвід, що роїгоргасгься в сферах дія r:¡ гості, відмінних від повсякдсішоТ реальності.

При цьому показується, що більш адегкгшяіі феноменологічному стилю иисле!Ж2 с понята дійсності, * не реальності, яха постає перед свідоіііспо як щось незааежкг й трансиекдгітіг. Тим члеол ях дійсність їагжди идеалаг до іитенціоналької діяльності сьідоілїсгі, в якій QS дійсність конституюється. Слід такс«: зауважити, що це коїістшукзззшіх вдбувзепся в ¡нгерсуб’еетяаиїжу просторі, ишй гадається діяльність ішш" губ’ашв.

VII розділ “Області реальності замкнутої смкслог.ої структуру” присвячено а.ч«лЬу внуфіїикьосьіговлх трансцевдгіщій (параграф 7.1.”Тршісцсшгетш в повсякденному досвіді} тз ферм досвіду, ідо розгортається в такіпі сферах дійсності, як

• •

coa, pjaíiíuicTb фантазії, а також погравичні стани свідомості, які конституюються б

горизонті досвіду смерті. Автор жнютремлюе основні характетистіші різних типів досвіду: нглруженм свдоїдлєті, часова перспектива, специфічна форма пережшиашя власної особистості, спецефічна фориа соціальності (параграф 7.2.’Тргясцеидентшсть реальностей перебігу неповсхждгяного досвіду”). В цьому розділі також здійснюється спроба гіроінтгрпреіувати мову в світлі їіггерс}'5*ЕКТЯзпої теорії досвіду (параграф 73.”Феномея мова в контексті іятерсуб’аатияюї концепції резльностГ). Автор намагається показати, що феноменологія надає нам можливість утвореній методології, застосувашм якої в гуманітарних казжзх вирїяіуе гдзоблсму азоуалпацП невовсякдеингас форм досвіду а розв’язує транакндентальну проблему ПСаята (паргріф 7.4.”Заклзочні зауваження”).

ВИСНОВКИ

1.Методологія согйальггчх иаух має кардинально відрізнятися звід методологи, яга роїроблеяа в природничих науках тому, що реальності, *гі досгіджутотьса в цих науках принципово мдрізіаклгся одна від ішсої Це обумовлено там фактом, взо ссцірреапькість з самото початку конструюється з тих смислів, жгі ксяїсттуїсють сошаяьиі агенти в інтерсуб’асгавнгх взаємодіях.

2-ГоЗЕрІПТЯ ЦЯХ СМВСТ8 стге можливим завдяки темпзральтму та ікгерсуб’скютному аналізу соціальної дії на основі концепції ретеиційно-ігротеквійяого виміру внутрішнього часу свідомості та теорії трансцендентальної суб'єктивності.

З.Унізерсаяьною кетодаязгга!ок> процедурою а філософії Е.Гусеерш є феноменологічна редукція. Мз кмяжггаємо ля її радикальному варіанті, які їй призводить до десубстмщіопалпзжї свідомості. Така яес>5станціонаиІ2ація переключає увагу дослідника па чнстїїй потік свідомості, в якому конституюхзтьсі будь-які предметності людського досвіду. Феноменологічний аналіз, таким яниом, спрямований та первинні процеси копекпуювшня, а не ш вже сконстнтуювзігаі даияості. Глибинний феноменологічний аналіз показує, що це конституювання розгортається не в межах окремої свідомості, а в спільному інтерсуб'скпівпсму просторі під поглядом Іншого та в погляді їй Іншого.

4.1ятерсуб’асшвний тргнеязендипалпм Е-Гуссерля може бути розглянутий як іитерсуб’еетивне ‘ розширення хззповського трансценденталізму. Досвід свідомості в

розумінні ІКаїгга аил вдасться досвідом, який розгортається в межах природничо-наукової парадигми. Тому гуманітарні науки, або науки про дух (Geisteswissenschaften) не можуть грунтуватися на цьому трансцендентальному вченні. Розгляд трансцендентального досвіду в контексті інгерсуб'єктивносгі, з одного боку, показус, що трансцендснції присутні в людському досвіді вже на рівні трансцендентальних форм чуттєвості та розсудку, а, з іншого боку, відкриває можливості іманентизації трансцевденцій будь-якого порядку, тобто й трансцендснції в розумінні самого І.Каїгга. Ми можемо стверджувати, що інтер^уб’єктивний трансценденталізм Е.Гуссерля вирішує ірансцевдентальну проблему І.Канта і фундуе, таким чином, не тільки соціальне, а й гуманітарне пізнання в цілому.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ.

1. Кебуладзе В.И. Понятие интерсубъективности в феноменологии Є.Гуссерля Iі Дні науки Київського університету 10-11 квітня 1997 року. - К. *1997. - С.69-79.

2. Кебуладзе В.И. Концепция реальности Г.Шішгельберга и ее шггерсубъеггненое расширение // Дні иауки Київського ушьерентету 9-10 квітня 1998 року. - К. - 1998. -С.П0-116.

. 3.Кебуладзе В.И. Концепция феноменологической редукции в философии

Э.Гуссерля ü Вісник Київського уніврситету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - К. -1998. - №27. - С.28-32.

Кебуладзе В.І. Ьгтерсуб’ектнвне вчення Е.Гуссерля як трансцендентальний фон феноменологічної концепції досвіду А.Шюца. - Рукопис.

Дисертація на здобути наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05. - історія філософії. - Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, ) 998.

В дисертації розглядається феноменологічна трансформація методології соціологічного дослідження. Аналіз причин цієї трансформації призводить до усвідомлення кардинальної відмінності соціореальності від фізичної реальності, яка иолягае в тому, що соціальна реальність конструюється з суб’єктивних смислів, які конституюються агентами соціальних взаємодій. Розкриття цих первншшх смислі» ста; можливим лише в контексті інтерсуб’єктшшої коїщепції досвіду Е.Гуссерля, яка розглядається як штерсуб'єктивие розширення кантовського трансценденталізму. Таке

розширенім дає можливість трансцендентально обгрунтувати будь-який, в тому числі й неповсякденний, досвід і вирішити’, таким чином, проблему актуалізації нерефлектованих рівнів свідомості та дійсності.

Ключові слова: природня настанова, повсякденний досвід, конституювання, феноменологічна редукція, інтенціональність, потік свідомості, трансцендентальна інтерсуб’ективність, аплрезентація, області реальності замкнутої смислової структури.

Кебуладзе В.И Интерсубъективное учение Э.Гуссерля как тарнсцендентапьный фон феноменологической концепции опыта А.Шюца. - Рукопись.

Диссертация на соискаиие ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05. - история философии. - Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1998.

В диссертации рассматривается феноменологическая трансформация методологии социологического исследовании. Анализ причин этой трансформации приводит к осознанию кардинального отличия социореальноста от физической реальности, которое заключается в том, что социальная реальность конструируется из субъективных смыслов, которые конституируются агентами социальных взаимодействий. Вскрытие этих первичных смыслов становится возможным лишь в контексте интерсубъективной концепции опыта Э.Гуссерля, которая рассматривается как интерсубьективное расширение кантовского трансцендентализма. Такое расширение дает возможность трансцендентально обосновать любой, в том числе и неповседневный, опыт и разрешить, таким образом, проблему актуализации нерефлектируемых уровней сознания и действ ительнести.

Ключевые слова: естественная установка, повседневный опыт, конституирование, феноменологическая редукция, интенциональность, поток сознания, трансцендентальная интерсубъектнвиость, аппрезентация, области реальности замкнутой смысловой структуры.

Kebuladze V.I. Intersubjective Doctrine by E.Husserl as Transcendental Background of Phenomenological Concept of Experience by A.Schuetz. - Manuscript.

Thesis for a dh.d. degree by speciality 09.00.05. - history of philosophy - Kyiv Taras Shevtshenko University, Kyiv, 1998.

In a thesis the phenomenological transformation of the methodology of a sociological research is considered. The analysis of the reasons of this transformation results in comprehension of cardinal difference of the socioreality from the natural reality, which consists '

that the social reality is constructed from subjective meanings, which costituted by the agents of social interactions. The opening of these primal meanings becomes possible only in a context of the transcendental concept of experience by E.Husserl, which is considered as the intersubjective extension of Kant’s transcendentalism. Such extension enables to justify anyone experience transcendentally, including undaily one, and to allow, thus, problem of actualization of uoreflected levels of consciousness and reality.

Key word: natural attitude, daily experience, constitution, phenomenological reduction, iiitenticnality, stream of consciousness, transcendental intersubjectivity, appresentation, final provinces of meaning. ,