автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Население Схидной Волины V-XIII ст. н.э. (система заселения, экология, сельское хозяйство)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Население Схидной Волины V-XIII ст. н.э. (система заселения, экология, сельское хозяйство)"

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

На правах рукопису УДК 930.26

ТОМАШЕВСЬШЙ АВДРІЙ ПЕТРОВИЧ

НАСЕЛЕННЯ СХІДНОЇ ВОЛИНІ У-ХШ ст.н.в. /СИСТЕМА ЗАСЕЛЕННЯ, ЕКОЛОГІЯ, ГОСПОДАРСТВО/

Історичні науки - 07.00.06 - аркеологія

Авторвфер еі'т Дисертації на здобуття наукового ступеня иандвдата історичних н&уи

Робото виконана у сокторі давньоруської і середньовічної археології Інституту археології АН України

Науковій керівник - доктор історичшк наук

О.П.Иоця

Офіційні опоненти - доктор історичшз; каук

О.Н.Приходная кандидат історкчшх ту»:

Н.Ц.Кравчещго

Провідна установа - Київській дораавшй уиісорсигет ім. Ї.Г.Еовчокка

Захист відбудеться 1993 р.

о годині ка засідаїші Спеціалізованої'Ради ш4р Д.016.47.01 для захисту дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук при Інституті археології АН України 252025, м.Київ, вул.Володіаяфсьиа, 3.

З дисертаціса моака ознайомитись у бібліотс-ці Інституту археології АН України /вуя.Видубецька, <0/

Автореферат розіслано " }$ ” ¡'СС'-^Р^У 19*33 р.

ВчошЯ сокротар Споціаліоованої Ради кандидат історнчшк наук

7 ' В.0,Пз7[г.г;еіі>гс

Оцінка рівня соціально-економічного розвитку південно-руських- земель і досі залишається дискусі.нов і надзвичайно актуальної). Очевидно, що дослідження закономірностей і особливостей формування та фннціонування давньоруської держави Я окремих земель, різноманітних господарських укладів вимагає уваги до попередньої слов"янської доби і пошуків там початків найвакливіиих тенденцій суспільного Я економічного розвитку відповідних територій. Проблеми вивчення способу заселення окремих південнорусь-кіїх історико-географічних регіонів, оцінка палеоекологічних умов цього заселення та виділення етапів формування традицій місцевого природокористування в слов"яио-руськиЯ період розроблені що недостатньо як в методичному, так і в конкретно-історичному плані. Дисертаційга робота побудована на стику історкко-археологіч-них та природно-географічних дисциплін і присвячена дослідкешш Східної Волині У-УШ ст. Викладені вище обставини вказують на актуальність роботи, а застосовані в дослідженні методичні підходи та обсяг дяерельної бази зумовлюють її наукову новизну.

Метоп дисертації в комплексно динамічно-наскрізне дослідження історичного розвитку населення Східної Волині протягом всього слов"яно-русьного періоду та взаємозв'язку суспільно-політичних, демографічних, географічних, екологічних та господарських факторів, які його обумовлювали.

Реалізація поставленої мети досягається вирішенням кількох послідовних взаємопов'язаних завдань, основними з яких були:

І/ Здійснити процедуру просторового кількісно-якісного аналізу системи заселення Східної Волині; визначити основні характеристики і особливості заселення території на ковкому з етапів; показати провідні тенденції в розвитку процесів заселення. 2/ На основі реконструкції поетапної системи заселення розглянути пале-огосподарські властивості природного середовища Східної Волині і виділити етапи та особливості в розвитку традицій природокористування слов"яно-руського населення всієї території та окремих регіонів. Визначити етапи формування структури господарського районування Східної Волині в слов"яно-руський час. З/ За допомогою синхронізації й кореляції результатів просторового, па-леоекологічного й палеогосподярського аналізу створити комплексну картину історії соціально-економічного розвитку Східної Волині протягом дев"яти століть слов"яно-руського заселення краю.

4/ Окремим завданням в оцінка дослідницьких інформативних мокли-

востей просторово-хронологічного, падеоекологічного аналізу, сформульованого й апробованого в даній роботі.

Історіографічно відома назва Східіа Волинь /Н.І.Теодорович, П.К.Батгаков, І.С.Винонур, В.О.Петратенко, О.П.Ноця та іклі/ умовно прийнята для визначення нон досліджуваної території, які повністю охоплюють заселення басейнів річок Случі. Уєа, Тетерова а усіма їх притоками і становлять площу 50 000 км .'Для вивчання динаміки й особливостей взаємовідносин населення Східної Волині та Київського Придніпров'я в роботі аналізується таков заселення басейнів річок Ірпеня, Укави та Роставиці-Кам"янки У-ХШ ст.н.е., яке не входило безпосередньо до меж Східної Волині і відзначалося ЕИразНОБ історико-культурнои своєрідністю.

Вибір території дослідження і конкретних просторових мез був зумовлений сукупністю кількох важливих факторів, головними з яких були: І/ наявність практично незаперечної етнокультурної та історичної традиції слов"ямського заселення Східної Волині в межах хронологічної колонки з У до останньої чверті Хїї сї.

Ця обставина визначила хронологічні межі роботи і виділення п"я-ти основних етапів історико-культурного розвитку Східної Волині: У-УП, УШ-ІХ, X, XI, ХП-ХШ ст.; 2/ відсутність попереднього системного заселення основної плсці Східної Волині протягом тривалого часу; З/ відносно слабкий вплив зовнішньополітичних обставин на розвиток основної маси населення даної території в зазгл-чений період порівняно з сусідніми територіями Придніггров"я і Поділля; 4/ можливість прослідкувати послідовні етапи та форми розвитку заселення регіону в месах племінного і державного історичних етапів; 5/ наявність контрастних природних зон і строкатість ландшафтних умов в межах означеної території Східної Волині дозволяють виділити, охарактеризувати і порівняти процеси формування відповідних традицій господарського природокористування і заселення у населення різних природно-історичних зон; б/ достатньо високий рівень археологічної та гоографічної дослід-еєності Східної Волині порівняно а іншими південноруськиш землями.

Практичне значення робота зумовлене декількома моментами:

І/ комплексна картина розвитку Східної Волині в слов"лно-русьі(і«Л час може бути порівняна о історичним розвитком ігшос південно-руських земель; 2/ положення дисертації покуть бути використані при створенні узагальнюючих праць з історії східних слов'ян

. - з -

і давкьарусмяк земель; 3/ уотодїїчні підходи, апробовані я робо- --і, іювуть Егегорнсговуватися для діахрогг ->го аналізу в ігаях регіонах; 4/ до повноцінного наукового обігу вводяться значка пільзі ст.ъ па}і"лтоя Східно? Волині У-ХШ ст.

В рсчіоті, ідіЛсианій ка основі кокплвяского підходу, викоря-смио су.’лспі 'зітчіетиші П зарубі яі і іштодичні то методологічні розробки в сфарі нігдисциплітрних історидо-археологічних, соці-ально-еионсмічі!;», історіїзто—географічних, палеоекологічгшх дослідгекь.

Основні лолоквння дисертації зкайгош відсбракекня в опублікованих роботаг /статті, препринт. •тези/ і були викладені в доповідях ка хонф-зренціях різного рівня.

Струнтгоа робота обумовлена поставлегеяш злвдаїсіяі'з!. Дисертація складаються зі вступу; трьо:-: розділіз і висновків. Додаються сп:іся;і література, скорочень, 94 «аляиші, реестр археологічні« пва^ятоа. З огляду їа згачшгЯ об"еи опрацьовуваних шторіа-лів, в дод*,то.ч гізгзнсено блок історкяо-гаограф і«ного аналізу; легенду ландшафтної карти; розроблену палеогослодарсьну оцікгу ландшафистос угідь Східної Волині слоз"яно-русь!гого часу; топографічній аналіз сэлкц У-ХШ ст. з альбомом відповідних планів; досвід комплексного аналізу одного з иікрорегіоніп слов"яиського заселення /Тотарівка І/; короткий огляд палооняінатичнях уиов Східної Волині та стислу географічну харектерастіпгу території.

Історія вивчання археологічних пам"яток Східної Волині нараховує взо більие 150 років. Всього більш як 50 дослідників проводки позуйові роботи на слов"янсьних і давньоруських па-ы"ятках /найбільший вклад в дослідження пам’яток даного періоду внесли В.Б.Антонович, С.С.Гамченяо, Й.Т.НовчаиівськиЯ, В.К.Гон-чаров, 1.П.Русанова, Ы.П.Кучера/.

Тривалими марирутмшя розвідками були охоплені пралточно всі басеЯня і регіоня східноволинсьяої території. Ключові кікро-регіонх досліджені суцільними розвідками. Спеціальні дослідження окремих категорій східноволинськкх паы"яток У-ХШ ст. здійснили

І.П.Русанова, Е.В.Кухаренко /слов"янсьхі селизд і могильники/,

П.0.Раппопорт, II.П.Кучера, Б.А.Звіадецький /городгада і прнгород-ні селища/, П.П.Толочко /давньоруські міста/, О.П.Иоця /давньоруські могильники/. Мешов мірою були вивчені неукріплені давньоруські поселення. Такий недолік певно» мірою покликана усунути ця робота, де зібрано і проаналізовано 300 поселень, половина

а яких відноситься до давньоруської доби. Аналіз доповнюється підготовленим альбомом ситуаційних планів більш ніг. ста поселень і мікрорегіональними картосхемами заселення. Ка восьми слов'янських сєлщах проведені значні стаціонарні розкошей: Корча« І, УП, IX, Тетерівка І, Щумськ, Лука РаЯковецька, Гульськ, Сітчані:. Кайбільи суттєві розкопки пам'яток давньоруської добі; проводилися на городкцах і прилеглих селкг.ах в Ройках, Колодяаи-ні, Городську, Коростені, 1!алкні, Новоград-Волинському, Тульську. Щ. цій території, за даними О.П.Моці, розкопано більше восьмисот поховань Х-ХШ ст.

Всього в роботі зібрано та проаналізовано документовану інформація про 595 пам'яток Східної Волині У-ХШ ст.н.о. Серед них 104 городица, 46 пркгородних селищ, 300 ноукріплених солкщ, 140 могильників, 5 скарбів. До слов"янської доби У-ІХ ст. відносять- -ся 183 окремі пам'ятки і до давньоруського часу /Х-ХШ ст./ -463 пам"ятки.

Спеціально провчене порівняння сформованої вибірки східно-волинських пам'яток а відомими сьогодні синхронними археологічними картами інших південноруських регіонів /Подністров"я, Волино-Поділля, Київського Придніпров'я, Чернігівщини, Лісостепового Лівобережжя/ засвідчує її відносну репрезентативність і статистичну коректність отриманих в ході дослідження результатів.

Джерельну базу роботи складають опубліковані та архівно-фондові археологічні матеріали пам'яток У-ХШ ст. Крім матеріалів наукового архіву.ІА АК України були опрацьовані деякі колекції фоциів ІА РАН, люб'язно надані І.П.Русановов щоденники археологічних експедицій на Східній Волині, а також результати власних розвідок автора в 1988-92 роках. Також аналізуються дані давньоруських літописів, історичні, статистичні матеріали з історії та господарства Східної Волині середньовічної доби. Широко використані й різноманітні географічні джерела: серія багатопрофільних карт, географічні, ландшафтні, грунтово-ботанічні розробки теоретичного,- методичного та описового характеру.

РОЗДІЛ І. СИСТЕМА ЗАСЕЛЕННЯ СХІДНОЇ ВОЛИНІ У-ХШ ст.н.о.

Система заселення традиційно розглядається як територіальна сукупність населених пунктів, пов'язаних один з одним виробничими, соціальними, ієрархічними відносинами при наявності центрів, як головних елементів системи /Алавв Е.Б., Фащевський М.І, та інші/. Населені пункти, як місця проживання населення та його вироб'

ївшої діяльності, е базовими елементами : іселешія. Відповідно, основним об"сктои дослідяокня виступають археологічні памнятни, що в давнину утворювали окремі населені пункти, а їх археологічно відтворювані якісно-кількісні та хронологічні ознаки в цілому характериоуать давні населені пункти. Динамічно вивчення'системи гасологаїя, яка в своїх проявах є просторовим виразом способу поєднання суспільства та Лого елементів о ;гон;грет;::пі природніш серздовігцем, відкривав ьюгліщості в оцінці рівня розвитку продуктивних сил повних суспільних організмів, палеодемографічних -процесів, характеру суспільних змін та складання місцевих традиція господарського природокористування.

Актуальність застосування просторового підходу в дослідяен-ні слов"яно-руської проблематики засвідчує короткий перегляд но-пігішої історіографії- В останні десятиліття з "являються нові узагальнюючі характеристики великих територій /зеиель/, регіональні дослідження кої/пактних соціально- і сторичних одидаїці та розробляються нікрорегіокальні проблеми і методика їх риячення. Для деяких районів Київської Русі створено низку етнокультурних, історико-культурних, палеодемографічних досліджень на основі археологічно реконструйованих систем засолення. Окремій напрямок формується у вивченні топологічно-комунікаційні« особливостей ієрархічно організованих систем заселення. Розпирається спектр еколого-господарських досліджень і спроб відповідного моделяван-ня, що базуються на ознаках певних систем заселення. Просторовий аналіз та палеоекологічне вивчення ресурсних зон місць «иттеді-яльності давніх соціальних організмів активно розробляється в зарубіжній науці, щоправда, для більо ранніх епох. Здійснення історіографіниЯ перегляд вказує на особливу актуальність подібних досліджень для південноруських земель зокрема, та залежність у використанні певних методик під поставлених дослідницькі» завдань.

Окремо обумовлюється використання сукупності методичних прийомів у вивченні системи заселення Східної Волині та послідовність дослідницькі« операцій під час аналізу коєного з п"яти виділених етапів. Просторовий аналіз кожного з етапів внлпчав низку структурних ланок. І.Створення реестру пам"яток із виділенням до двадцяти окремих якісно-нільнісних ознак та просторово виділення окремих населених пунктів на основі пам"яток і їх сукупностей. 2.Створення поетапних карт населених пунктів Да штаб

. - б -

І : 200 000/ о додерганням якнайточнішої локалізації. 3.Визначення вільністі лаі!"яток /та відповідних їй населених пунктів/ для кожного з періодів і басейнів, враховуючи співвіднсаення мін різними ведами паи"яток /селища, городіща, могильники/.

4.Характеристика тривалості існування окремих населених пунктів та заселення різних регіонів. Б.Визначення площ виявленого на. відомих пам"ятках культурного шару, розподіл rnrcqi иаселеши пунктів за правилом ракг-розмір, створення графічного раюсуваюш, враховуючи статистичну коректність вибірки. Далі ранамровані за площея населені пункти позначалися на загальній карті систеїс: заселення відповідного, періоду, б.Иа картоосновах /І : 200 000/ вимірювалися реальні відстані wis населогаазі пуіштаїа;, окроькак басейновими угрупованнями. З врахуванням історичних та географ іч-них чинників реконструювалися шляхи сполучення uis насоленая: пунктами, басейновими системам! заселення і, в цілому, на всій Східній Волині. Отриізші картосхеиі представлені у вигляді поо-тапних топологічних графів. Для коаюго а періодів обчислювалися такоЕ кількість та доваина мікбасеЯнових сполучонь, їх cepo дні очікувані значення і загальна довкина всіх комунікацій. 7.Географія та інтенсивність поетапного заселення, його характер, локалізація скупчень та їх потукність,. малозаселені ділянки визначалися на відповідних картах заселення та з допоіюгои показника територіальної концентрації населення. В.На поетапні карти заселення і схеш комунікаційної мережі наносилися літописні населені пункти, історично відомі вляхи, створвачи історіЕ(о-геогрс” фічну картину відповідного періоду. 9.На мікрорегіоиальноиу рівні характеристика окремих населених пунктів доповнавадася картосхемами иікрорегіонального заселення та альбоми планів більа ніс 80.неукріпленкх поселень. 10.Враховуй чи відошії зв"язок.топо-географічного положення селкц і -навколишніх угідь о аграрний виробництвом /В.П.Петров/, окремо аналізувалася топографія селкз /ступені топо-відокреиленості 1-У/, їх висота »зд водоЯіюа, експозиція за сторонами світу, а танок особливості прх ознак в різних природних зонах і річкових басейнах.

Далі послідовно аналізується система засолення вогкого а періодів.

• Період У-УП с?. /69 паи"ятои - 57 населені« njia-ffic/. Сяов’’ядоько sdcesazisi isz початігу У ст. охопило поровакіо оахідаг частину Полісся СЬіідної Волині. Основний рзгіонаїл: аасояоіск

та скупчення стали середні течії pp.Случі, Тоторвгл та Еорхів"я Уся. Тут ае знаходилися і найбільші за площею /від 2 до 20 гзУ насолені пункт». На резті території заселею;я було спорадична, а населені пункти - непеликиум за розмірами. Нзукріплені селила /з когнльниками/ стансами еднну форму насоленого пункту, причому, вони не були, очевидно, завади довготривалими. Лкзе незначна частка селіс» У-УП ст. /7?/ продовжувала існувати в наступному періоді. '

Період УЮ-ІХ ст. /118 пам"лток - 94 населені пункти/.

В УБ-ІХ ст. що виразніше окреслилися три основні регіони заселення, освоєні на попередньому етапі. Вони складали, очеивдно, три племінній угруповання древлянського союзу племен. Розширився загальний обсяг освоєного простору, комунікаційні ланцюги пролягли мік Східною Волинню і Київщиною та вздовя основних річкових артерія. В структурі заселення з"явилися нові важливі елементи - ук-pirwéni городіїца з прилеглими селкцаїя, що виконували функції племінних центрів та оборонних вузлів. Чикало заснованих города разом із суміжними селінами-гали значну плогцу. В цілому, в УК—

IX ст. зросла загальна середня площа пам"яток. Картографування раняироплних за плсицея культурного пару пунктів свідчить, цо в «esax трьох основних басейнових осередків залюднекня склалася певна територіальна ієрархічна система населених пунктів різних розмірів і потенціалу залгднення. Середня відстань нів населеними пунктами змінилась, а загальна довкина комунікацій зросла відповідно попереднього періоду.

Період X ст. Ліз пам”яток - 66 населених пунктів/.

Цей період е кульмінацією розвитку системи заселення племінної доби. Три давніх ядра басейнового заселення в цілому збереглися, проте їх внутрішня структура змінилася. Відчутних деструкцій зазнали ланки заселення біля Лісостепу у верхніх течіях jp.Случі, Тетерева, Ірпеня, цо,очевидно, було пов'язано з активізацією степових кочівників в цей час. Освоєння північних поліських просторів йшло набагато динамічніше. Навколо цитаделей столиці древлян Коростеня склалася своєрідна структура заселення на основі численних неукріплених селищ та могильників. Коростенський мікрорегіон був центром басейнових, а головним чином - міябасей-нових сполучень Східної Волині. На фоні деякого зменшення числа населених пунктів у басейнах традиційного заселення яскраво виглядає початок галюднення та освоения Овруцького кряку. Для X ст.

. - В -

характерне зменшення на половину кількості селкц порівняно з УЕЬІХ ст.. а такок ускладнення структури самих населених пунктів та збільшення кількості пам'яток, що їх складали. Найбільші пункти X ст. знаходилися в басейні Середньої Случі /крій Грубська на р.ЗдЕік/. На Середньому Тетерові б районі Житомира утворилося досить цільно скупчення селкц та городищ, сукупна площа якого перевідувала 15 га. В цей період збільшилась кількість мікбасей-шбих сполучень і зросла загальна довкина всіх комунікацій. Безпосередніми наслідками подій середини X ст. повна вважати’руйнації на городищах Коростеня і в Калині, згасання еиття на частині східноволинськіїх городищ у другій половині X ст.

Віродовж періоду XI ст. /143 пам"ятки - 107 населених пунктів/ відчувалися більш віддалені наслідки підкорення древлян Києвом та остаточного входження Східної Волині до складу Київської землі. Спостерігається сукупне перенесення основної маси заселення в східну частину Східної Волині, в напрямку до Києва та Еілгорода. На заході регіону, навпаки, виразно відчутна дезінтеграція старого племінного угруповання на Середній Случі і, в певній мірі - на р.Уїк. Одначе, про занепад всієї структури заселення X ст. мова йти не моке, оскільки 60% всіх населених пунктів X ст. продовжували існувати і в XI ст. Одночасно виникло і 60 нових осередків заселення. Виразні новації в розвитку системи заселення проявилися на півдні території, біля ландшафтного кордону. Найбільші за площею населені пункти концентрувалися в межах середньотетерівського угруповання та у верхів"ях Здвика й Ірпеня. 3"явилося населення на півдні Случі-Хомори. Значно зросли довжина та кількість басейнових та мікбасейнових комунікацій. Поява укріплених ліній Змієвих валів, городищ і декількох літо--писних населених пунктів в басейні Роставиці-Кам"янки та в межиріччі Тетерева-Ірпеня в кінці X ** на початку XI ст. пов"язана з державними заходами по обороні Київщини від печенігів, а згодом ~ половців /М.П.Кучера/.

Період ХП-ХШ ст. /392 пам"ятки - 237 населених пунктів/. Характеризується розвитком системи заселення, сформованої в попередні часи, поглибленням і нарощенням основних тенденцій, закладених в XI ст. та появов нових якісних ознак. Кількість населених пунктів збільшилася в 2,2 раза, віддзеркалвачи демографічний вибух ХП-ХШ ст. При цьому, 80й населених пунктів XI ст. продовжували існувати і в новому періоді, творячи традиційний кістяк

системи заселення ХП-ХШ ст. Нарощування потенціалу заселення в різких регіонах Східної Волині йшло різними шляхами: збільпува-лася кількість і ускладнювалася структура каселенкх пунктів та їх угруповань, різко /відносно XI ст./ збільшувалася їх площа. Найбільш динамічно і яскраво ці процеси проходили в південній частині Східної Волині на лаадяафтному кордоні і з лісостеповій прикордонній смузі. Так, в басейні верхньої течії Случі і Хоиорі кількість пунктів збільшилась в 4 рази відносно ХЗ ст. Тут ке спостерігається і найвища цільність заселення. В історичному плані цей регіон був ядром Болохівської оеилі, яка відігравала ак-тишіу роль в подіях другої-третьої чверті ХШ ст. Період ХП-ХП ст. позначився активним розвитком і посиленням агломераційних явищ, проявами яких були: утворення окремих протоагломерацій різних рівнів та протоагломераційних районів /Південка Случ, Середній Тетерів/, складання зони тісної концентрації протоагломераційних скупчень вздовх ландшафтного й адміністративного кордону. .8 глибинних поліських районах систєуз заселення теж розвивалася і нарощувалася, охоплюпчи все нові терени, проте, темпи і форіяі та особливості цього процесу були тут дещо ВІДМІННИМ! від Півдня.

В лісовій зоні зменшувалася частка неукріачених селищ, але мере-ка населених пунктів і комунікацій розвивалася в напрямку рівномірного розміщення ¡аселення і охоплення всієї території. Найбільша концентрація населення в північній зоні спостерігається та площі Овруцького лесового "острова". Картографування 28 відомих в ХЛ-ХШ ст. літописних населених пунктів на схемі синхронного заселення показує безпосередній зв"язок історично відомих пунктів з протоагломераціями, значними комунікаційними та оборонними вузлами. Найбільші за розмірами площі населені пункти локалізовані на півдні досліджуваної території. Окремо розглядаються в дисертації топо-географічні планувальні структури таких значних комплексів як Вайки, Грубськ, Яроповичі, Коростень і Городськ. Для даного періоду характерне існування великих за площею /до 45 та/ неукріплених селищ. Значні зрушення" в цей час сталися в розвитку комунікаційної мережі. Середня довкина мікбасейновкх сполучень, середні відстані між населеними пунктами зменшилися, а кількість внутрівньобасейнових та міжбасейнових комунікацій і' їх сукупна довкина збільшились. В протоагломераційних скупченнях, вздовж річкових артерій остаточно сформувалися сплетені решітки місцевих шляхів сполучень. .

- 10 -

Основні риси мікетапної динаміки опселоння Східної Волині. Показники наступності в і сну плин і населених пунктів від періоду до періоду виявилися найнюкчиаи на рубеаі У-УП і УИ-ІХ ст. і найвищими - при переході під IX до ХП-ХШ ст. Загальною тендекціею е поступове збільшення частки таких "перехідних" насолених пунктів з УШ-ІХ до IX ст. -

Поетапний аналіз розподілу на соле пік пунктів за рангами-розмірами площі культурних карій свідчить, що в моменти стабілізації системи заселення племінного /УШ-ІХ ст./ або давньоруського /ХП-ХШ ст./ періодів спостерігається найбільш гармонійний кількісно-якісний розподіл населених пунктів. Очевидно, існувала і певна ієрархія цих пунктів, гцо була заснована на співвідпоаеіші їх розмірів /і відповідного залндкетія/ та просторового положення. Мікетапна динаміка демонсгрус чітку тенденцій до збільшення площ і кількості садах населених пунктів з великою площею.

Картографування ранжировапас за плацею населених пунктів, співставлене з. їх коьгунікаційішм положенням та загально» істо-ріко-географічною картиною, дозволяє виділяти для когшого з періодів центральні місця, що виконували функції суспільно-політичнії!:, господарських, оборонних центрів. •

Загальна довжина комунікація, кількість мікбасейнових сполучень постійно зростали протягом У-ХШ ст., а середня довкина міябасейнових шляхів, відстані пік сусідніми населеними пунктами кали сталу тенденцію до бмоншення і просторової оптимізації.

В УШ-Х ст. розпочалося формування розгалужень і ускладнень комунікацій, яке в ХП-ХШ ст. призвело до утворення замкнених локальних та регіональних річкових і суходольних мереа шляхів /решіток/ в протоагломзраційних скупченнях,вздовк головних річкових артерій і основних державних шляхів.

Типовим географічним умовам селянського заселення присвячено спеціальний аналіз топографії, експозиції висоти неукріплених селищ. Селща з ознаками явної топографічної відокремленості '

/на мисах, луках, півостровах, в гирлах р|чок і струмків/ завади становили більше половини всіх аналізованих випадків. Найбільший відсоток такі селица становили в УШ-Х ст., коли тривало інтенсивне освоєння басейнів поліської зони. Враховуючи зв"язок топографії селищ і навколишніх угідь з характером господарства, можемо констатувати проБІдну роль вогне-зрубних агротехнологічних прийомів в цей період. Ця тенденція до збільшення кількості

топографічно відокремлених селкц з У-Х ст. змінилася га протилежну із XI-ХШ ст., разом із змінами в аграрній сфері та розпитком заселення Лісостепу. На Поліссі /рр.Ук, Уборть/ такої зміни но відчувається і в ХІ-ХШ ст. Протягом всіх періодів повсюдно домінувала півдонна експозиція солщ з варіантами незначних відхилень на захід або схід. Виключення становлять деякі селища в глибинах Полісся, де існували спеціалізовані ремісничі соліща з ш-південноа експозиціеа. Висота ссл;к? над рівном блікньої водойци, їх експозиція та топографія, яя показує проведеній аналіз, визначалися, в основному, екологічними чякнвдаки та господарською» до-цільніста, а такси коиунікаці'інки та захистім положенням.

РОЗДІЛ II. ЕКОІОГО-ГОСПОДАРСіКІ УМОВИ ТА ОСОБЛИВССТІ розвитку СИСТЕМИ ЗАСЕЛЕНИЯ східної волші У-ХШ століть.

Враховуючи відносно високій ступінь географічної вивченості Східної Волині, основні характеристики природного соредовща і палеоклімату було винесено в окремі додатки. Згадану територію енладавть зони: міпаних лісів Полісся /7ЕЙ плазі/, Лісостепу /22л/ та иироколистих лісів Опіль /3%/. Детально досліджекія природних умов заселення ¡.'окливо здійснювати на рівні ландшафт і ц /їх виділено 8/ та їх складові« - природно-територіальних комплексів /ПТК/, яких виділено 55 /С.Р.Кияк/. Господарське освоения торкалося не всього-ландшафту, а певних прирічкових територія -ресурсних зон населені« пунктів, які охоплювали умовні кола радіусом 1-5 км /К-60 хв. піиої ходи/ від поселення, враховупчи рельефні особливості. Оцінювати ступінь використання ландшафтів доцільно на основі картографування сукупності всіх ресурсних зон населених пунктів кожного з періодів, використовуючи розроблені С.Р.Кияком та В.С.Давидчухом ландиафтні карти Житомирської та Київської областей. Далі створювалася альбомна картотека ресурсних зон практично всіх населені« пунктів для трьох великих етапів: початкового заселення У-УП ст., розвиненої племінної доби УШ-Х ст. та кульмінації давньоруського часу в ХП-ХШ ст. Ландшафт і відповідно палеоугіддл, що складали 2/3 всієї площі ресурсної зони, розцінюються як репрезентативні та домінуючі. Комплекта Інтерпретація ландпафтів /і ПТК, що їх складають/, як потенційні« палеоугідь для вогно-зрубного, лісопольового, парового землеробства, галузей тваринництва, промислової діяльності розроблена автором і подана в одному э додатків. В кеках окремої

ресурсної зони населеного пункту підраховувалася реальна плаца ложного ландшафту та його складових ПТК і процентна частка площі окремого ландшафту в межах ресурсних зон різного радіусу. Сумарне освоєння території: Східної Волині ресурсними зонами населених пунктів в У-УЛ ст. охоплювало 9% всієї площі, у УШ-Х ст. - 14%, а в ХП-ХШ ст. - до 3755. Динаміка змін ландшафтного складу ресурсних зон відображена у поетапних спектрах ландшафтного освоєння.

Спектр освоєних ландшафтів У-УП ст. *ає яскраво виракений "лісовий" характер. Більше половини спектру займають воднольодо-викові рівнини, найбільш придатні для вогне-зрубного землеробства.

Спектр освоєних ландяа^тів УШ-Х ст. демонструє певні зміни відносно У-УП ст. Частка воднольодовикових рівніш зменшилася з 51 до 30$ і збільшилася частка моренно-воднольодовкковйх рівнин. Принципово важлива поява в спектрі ландшафтів лесових рівнин з сірюш лісовими і чорноземними грунтами /до Тк/. Хоча переважання лісових ландшафтів цілком очевидне, одначе, фіксується локальний досвід освоєння лісостепових територій, а на Поліссі - більв продуктивні моренно-воднольодовикові рівнини починають заміняти воднольодовюсові рівнини.

Спектр освоєних ландшафтів ХП-ХИ ст. характеризується втіленням тенденцій, започаткованих в попередні часи. Значно зменшилася. частка воднольодовикових рівнин /з ЗО до Я%/ і навпаки, стрімко зросла /в 5 разів/ частка ландкафтів лесових рівнин /з 7 до 343!/, причому, особливо динамічно - з різновидами чорноземів. Зросла на тільки процентна частка певних ландшафтів в спектрах освоєння, а й кількість населених пунктів з такими ресурсними зонами. На Поліссі формувався агрономічний досвід використання найбільш сприятливих лісових ландшафтів, пера за все - терасових та моренних. Основним фактором динаміки в структурі спектрів ландаафтного освоєння є заміна домінуючих в У-Х ст. лісових "вогне-зрубних" ландшафтів на лісостепові чорноземні, здатні до тривалого орного обробітку.

Зональні особливості ландшафтного освоєння в У-ХШ ст. Протягом всіх етапів спостерігається абсолютне і процентне збільшення кількості населених пунктів в Лісостепу та ь зоні ландшафтного стику - екотоні. Кінець X - поч. XI ст. був переломним в цьому процесі, після чого розгорнулося інтенсивне заселення північного Лісостепу. Потенціал заселення відповідних зон визначався не тільки кількістю населених пунктів, а й їх вели-

- ІЗ -

чиною, розмірами, залюдненням. Так, в ХП-ЯВ ст. з усіх 237 населених пунктів 128 знаходилися в Лісостепу, а 109 - на Поліссі, проте, сукупна площа культурних парів лісостепових населених пунктів сягала 350 га, а поліських - лиса 150 га з усісї площі ' 500 га. Приблизно 7СЙ всього населення Східної Волині ХП-ХШ ст. концентрувалося в Лісостепу, куди, починаючи з XI ст., почав переноситися і основний обсяг аграрного навантаження. Цікав: особливості пало заселення А освоєння екотопів, як територій стику різких географічних умов, починаючи від кордонів ПІК в межах ландшафту і закінчуючи сумігшкми смугами мін Лісостепом та Поліссям. Протягом всіх аналізованих періодів кількість населення тут постійно зростала. Строкатість контрастних за властивостями ландшафтів забезпечувала тривале стабільне зростання потенціалу ечо-тонових протоагломерацій, зокрема, середкьотетерівської. Сприятливі умови екотонів для заселення і господарювання зумовлювалися особливоп біологічною продуктивністо місцевих ландсафтних угідь. Еасливо такоя, що через екотони проходив обмін продуктами, виробленими в різних природних зонах, а самі смуги ландшафтних стиків співпадали з племінними кордонами та державними меками. Ці обставини визначали багатофункціональність місцевих населених пунктів. Показово, що ландшафтна археологічно картографування Змієвих валів засвідчує співпадання ліній цих валів із зональними або мія-ландпафтними кордонами. Знання ландшафтних’ обрисів, місцевого рельєфу, гідрографії дозволяло будівникам валів значно підсилювати їх захисні властивості.

Ваклнву інформацію щодо характеру природокористування містить поетапний аналіз просторової організації угідь ресурсних зон населених пунктів та спостереження за динамікою кількості ландшафтів /і природно-територіальних комплексів, що їх складають/ в чеках ресурсних зон. Очевидно, що аграрний розвиток лісостепової частини Східної Волині в давньоруський час потребував різноманітних та різноякісних ландшафтних угідь для багатопільного землеробства і розгалуженого тваринництва. Це засвідчується статистичним звільненням кількості видів ландшафтів 9 ресурсних зонах місцевих насолених пунктів. На Поліссі відчувається тенденція до селективного обрання повіаїх ландшафтних умов для ведення лісового господарства і промислів, цо призводило до заміни ратно використовуваних ландшафтів і смекяення кількості їх вццій в межах ресурсних зон окремих ¡аселених пунктів. Ці явіїца були.

очввццло, проявами розвитку прнродногосподарської спеціалізації територія.

В дослідженні палеоумов природокористування необхідною лан-не» є оцінка ступеня антропогенного навантаження ш місцевіландшафти та виділення етапів і особливостей цього явища, локалізація Я характеристика проявів давніх єколого-господарськнх криз'. Інструментом у вивченні цієї сфери, і» нашу душу, о картографування ресурсних зон населених пунктів на ландшафтній основі і поетапні спектри ландшафтного освоєння. Вони показують динаміку розподілу основного господарського навантаження в різних природних зонах. В дисертації аналізувалися такок ступені злиття і взаємо-накладання сусідніх ресурсних зон. Основний потенціал господарського навантаження пермістився з ландшафтів воднольодо'вихових рішші /У-Х ст./ на, лесові рівншш в давньоруський час. Продуктивність, демографічна смність, антропогенна стійкість цих основних .ландшафтних ісасив і в практично протилежно-різні. Вичерпання ресурсів /перш за все - лісового фонду/ ландшафтів воднольодови» кових рівнин спричинило до фактичного обезлюднення басейнів Середньої Случі та корейського регіону на Середньому Тотереві в ХІ-ХШ ст. Екстенсивне використання поліських ландшафтів мало долатися трансформаціє» землеробської технології, окультуренням угідь, розвитком тваринництва. Соціально-політичні, демографічні, агротехнологічні умови для освоєння Лісостепу почали формуватися а X ст., а особливо інтенсивно цей процес розгорнувся в ХП-Х1Д ст. Місцеві угіддя здатні були утримувати тривалу родючість за допомогою цілеспрямованих зусиль землеробів. Освоєння вододілів, стримувана відсутністю побутового живлення і призаплавним характером галузей тваринництва, но набрало сили в меках аналізованого хронологічного проміжку. Вибіркове ставлення користувачів до певних компонентів біоценозів призводило до утворення на різних етапах локальних вогнищ компонентних еколого-господарських криз, їх наслідки долалися за рахунок змін в географії розселення, технології сільського господарства та на основі формування виробничої спеціалізації окремих регіонів і зон з відповідним обміном продуктами між ними. -

РОЗДІЛ III. ГОСПОДАРСТВО НАСЕЛЕНІЙ СХІДНОЇ ВОЛИНІ У-ХШ ст.

Характеризується господарство як спосіб поєднання людини /суспільства/ і природного середовкца та подається досвід створення просторово-хронологічної моделі життєдіяльності населення.

Осока застосованого структурного шиліау грахозувала ав"яани мін галузями господарства, їх відкоаеннл до різнотипних природних рзсуроів-угідь, способи привласнення, джерельну докуй єн-, тованість даних /археологічних, історичних, географ ічшк, етнографічних/. Б господарському комплексі взділялися два окремих блоки: культура безпосереднього ниттезабезпечения, гага охогшзЕа-яа виробництво хгі, одягу, функціонування посояошія а китла /С.О.Аруганов/ та спеціалізовано реміснича виробництво засобів виробництв /груш А/ і предштіз споиіЕания /група Б/. .

При дослідженні кграрио-тгаринницького пгіробництва використовувалися чотири тали ознак: І/ археологічні валюти знарядь праці; 2/ викопні заладки продукції; 3/ потенційні угіддя реоур-сша зон касзлонпх пунктів; 4/ різночасові історичні свідчення. Враховуачи результати яаядиафтно-околог.ічного дослідження /розділ II/, окреслилася поетата динаміка смін систеш зеї/леробства і асортименту вирощуваних культур від початково-піонерної підсі-ки в найшга родзчих ландшафтах Полісся через лісовий переліг окультурення угідь до інтенсивного освоєння чорноземних лісостепові« ландшафтів і орно-парової технології. Сільськогосподарсько виробництво протягом всіх періодів ааліпалося базоп безпосород-ньсго йігтзабозпзчоння і збільаення чисельності населення, протав уыови для отрікания стабільного значного харчового надліянко-ВОГО продукту З'ЯВИЛИСЯ ЛЕ39 о освозннян лісостепової смуги.

На Поліссі, в "країні дерев" аграрію виробництво залкзалося я структурі комплексного лісового господарства, прогрес якого оа-безпечурався розгортанням проіліслової діяльності. Саме в зонах Лісостепу і суиізного екотопу створавася найбільи сприятливій склад угідь для дшіамічного прогресу тваринництва а давньоруські чао. '

На основі відділення археологічних, географічні«, історігчних ознак вивчалися динаміка і просторово-екологічні особливості промислової діяльності а сфорі пультури отіттозабезнечеиля. Виз-начоїи давність та пількісно-технологіищ динаміка мисливство, рз:бальстаа, бортництва, вкробиицгса одягу, посуду, будівництва у зз"язку о спровпіаіо-рзсурсняя потенціалом Східної Волині.

Езїаиаістії дозлідг.шшп виробництва засобів виробництва по« ясіеоться т.а, цо ці галузі складала технічній вариае г.сього господарства, а їх розвиток Еизначао рівеїа» продунтизк;« сил су-с-іільсатд. Скідна Еолкш У-/23 ст. дсмонструз високу насиченість

осередками видобутку й обробки заліза та каміння. Багатоваріантне картографування дах комплексів на базі поетапних систем заселення створсвалося за виділеними ознаками: І/ місця виробництва; 2/ відходи і залишки сировини; З/ знаряддя праці, інструменти. Залізоробне виробництво зафіксоване вже на селицох У-УП століть. Поступовий розвиток цієї традиції призвів до формування в давньоруський час ремісничого промислу а різними просторовими і соціальними формами організації виробництва, від невеликих се-во}цшх селив; до лотугиих металургійних районів і центрів. Обробка каміння тог .була започаткована в середині І тис.и.о. Найвиразнішім проявом цієї галузі була масова розробка пірофіліту ш Овруцькому кряжі, об"«;« якої значно перевищував потреби Київської землі. Унікальна сприятливість аграрні« та проиислово-скро-виїшж угідь кряяу, його комунікаційне полонення зумовили цільне і стрімке заселення' цього регіону та створення тут удільної "волості" /так як і на їерені Новоград-Волинського лесового "острова" з численними феодальними цонтромзі/.

Цілеспрямоване масове освоєння нових територій, розвиток місцевих виробничих традицій, складання регіонально-зональної -спеціалізації в мекдх Східної Волині ХЛ-ХШ ст. було можливим, очевидно, лише за умов функціонувати! протягом давньоруського періоду системи державного феодалізму /О.П.Толочко/.

Результати аналізу свідчать, що просторовий та якісний розвиток господарства зумовлювався посиленням дії двох взаємопов"я-ванкх тенденцій. Суть першої полягала в комплексному характері господарства окремих населених пунктів, розширенні галузевого спектру в метоп задоволення потреб зростаючого населення. Друга була пов"язана а розвитком спеціалізованого /на регіональному

і зональному рівнях/ виробництва предметів для позамісцевого споживання, обміну та перерозподілу. Умови для такої спеціалізації створювалися природничими, демографічними та історичними чинниками /напр.: Соредньотетерівський залізовидобувнкй, Овруцький пірофілітообробний регіони/.

В глибкннлх типових природних теріторіях спостерігається оформлення галузевої спеціалізації /сільське господарство в Лісостепу, промислове виробництво на Поліссі/ а в смугах ланд-вафтних стиків відчутна тенденція до. комплексного характеру господарської організації, поєднаної а особливими соціально-політичними функціями місцевих населених пунктів. Ці висновки

підтвердяуз танок динаміка спектрів ландшафтного освоєння У-ХЕ століть. Облаві окреслені тевденції сформувалися в результаті тривалої традиції господарського освоєння території і можуть розцінюватися як прояви раціонального природокористування й адаптивних процесів.

Серії палеогосподарсмшх карт, створених ка основі археологічно виявлених систем заселення з У по ХШ ст., демонструють про--сторові особливості сільськогосподарського, промислово-ремісничого комплексів та їх взаємозв'язок. На основі даних писемних джерел відтворена карта палеогосподарського районування території в давньоруський час, яка спікставлялася з відповідною нарткнев господарського розвитку Східної Волині пізньо середньої! і>аі;ос чаоіз.

У висновках дисертаційної роботи подано короткі підсумки у вивченні теми. Застосування просторового та дшимічно-хроноло™ гічного підходів дозволило визначити провідні тенденції в розвитку системи заселення і господарювання Східної Волині У-ХЗі ст.н.о. 3"явилась також молливість .виділити діп суспільних, політичних, екологічних, демографічних чинників, які зумовлювали конкретні простсрово-хронологічні особливості і форми заселення даної території.

Розроблена і апробована в дисертаційній роботі сукупність методичних прийомів в галузях просторового, палеоеігологічного, палеогосподарського і мікрорегіонального аналізу може бути застосована при дослідженні інакх регіонів, хронологічніос періодів, втнокультурнкх угруповань та в розробці проблем схорони археологічних пам"ятои разом зі збереженням палеоприродного історико-культурного ландшафту.

По темі дисертації автором опубліковані такі роботи:

1. Порівняльшй аналіз слоп"ямських пам"яток другої полозь— ни І тис.н.о. Східної Волині та Східного Поділля. // Тези доповідей УШ Вінницької обласної історгаго-краеанавчої конференції. -Вітпіця, 1989. - С.21-22.

2. Дослідження територіально-господарської структури пам’яток Східної Волині другої половини І-тис.н.е. // Проблеми історії та археології давнього населення Української PCP /Тези доповідей XX Республіканської конференції/. - її.: Наукова діада, 15й9.

С. 233-231.

- 10-

3. К ыатодаа икігрорсігадішгьіш: исследований ршшзго средневековый // Архаолопгозсяоо изучению кизгроройонов. Итоги к перспеипты /Тевксы докладов научной когфэрожрш/. - Бороне®, 1950. - С.І&-І6.

4. До методики застосування. номлаеисного підходу в історкно-геогрофічисму дослідженні сяов"тю-русьних паы"яток. // Проблема історичного і географічного іграсашвстса Чернігіщиня /Тези доповідей обласного наукового семінару/. - Чернігів, 1991. -С.40-43.

5. Праіродію-господарськиП аспозт &£сел«^!ня басейну р. Тетерів у середньовічні часи. У/ Аркаологія. - 1992. - Р 3. -С.46-Б9.

6. С-чавянскоз поселенка Теторовна ї. // Препр. Ш. АНУ. - К., 1992. - 91 с. /у співавторстві а І.О.Гавратухігам/.

7. Роашток традігціГі госіїодарсьїіого прнродо«орис?утшія ка Подіооі » серодньо&ічні часи. // Пробдош вивчеш-ш сородньовіч-ііого саяа ка Поліссі Абак доповідай польового історїио-нрасвказй-чого оаиінару/. - Чернігів: Сіверянська дамка. - 1992. - С.25-27 /у співавторстві в О.П.Цоцзв/.

0. Еийлого-гослодарсыгяй фактор в роавятау саселагаш Східної Волині слов"яно-руського часу. // Белина Волша. Минула і су-чл он Їсть /Тези доповідей міиародної науково-краєзнавчої кон|в-ренції/. - Житомир: вид-во гаветя "Житомирський Вісник". - 1993.-С.25-26._ .