автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Связность и членимость текста (на материале английскогоязыка).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Связность и членимость текста (на материале английскогоязыка)."

XAPKfВСЬКИЙ ДЕРМНИЙ 9Н1ВЕРСИТЕТ

t— На правах рукопису

СТ-

РЕКАЛО ВАЛЕНТИНА В0/!0ДИМИР1ВНА

ЗВ'ЯЗНIСТЬ i ЧЛЕНУВАННЯ ТЕКСТУ ( на Maiepía^í анг-гпйсько" мови)

Спец1альн¡сть 10.02.04 - германськ! мови

АВТОРЕФЕРАТ дисертацм на здобутгя наукового ступйня

кандидата ф ï л олог i чних нэук

XaPKÎB - 1996

Дисертац1ею е рукопис

Робота виконана в Харк1вському державному ын1верситег Г.

Науковий кер1вник - доктор оилоломчних наук. про®есор ДОРОДНИХ Анатол1й Гнатович

0ш(ц1йн1 опоненти:

1. доктор аилолог!чних наук, прошесор М!зецька ВIра Ярослав 1 вна

2. кандидат аплолопчних наук, доцент Дмитрвнко 81кторТя Опанас1вна

ПР0в1дна орган!зац|я - КиТвський ун!верситет 1м.Тараса

Шевченка

Захист вивудеться " 21" листопада 1996 року

о 12 годин| на засианн! спец5ал¡зованоТ вченоТ Ради / шигор К 02.02,20/ в Хэрк!вському державному УН1верситеп за адресов: 310377 Харк1в, м. Своводи, 4, ауд. 7-75.

3 дисертацкю можна ознайомитися у Центральна нау-ков!й б 5 бд i отец! Хармвського державного ун!верситету.

Автореферат роз1слано " 18 " жовтня 1996 року.

Учений секрета?

спещал1зовано1 ради Солоцук Л.

впродовж ниншнього стол 1ття, особливо його другот половини, л!нгв!стика ор^ентуеться на вивчення мови в процес! д!7, тобто в

процесI комунiкацТТ. В зв'язку з цим з'являються ноб! роботи, присвячен! анал!зу та класиш!каци оормально-семантичних ознак тексту," досл!дженню структурно-семантичних ланок тексту - певних семантично непод!льних текстових утворень та визначенню категорIй тексту, завдяки яким з'являеться можлив!сть членування тексту I сприймання його як единого целого. Проте проблема зв'язност! | членування тексту поки то остаточно не розв'язана.

Актуальн!сть теми дисертаци полягае в тому, що вона вЦоБРажае один з аспект!в загальноТ лIнгвIстинноТ провлеми -системного анал'гзы текстових в!дношень. Зокрема, а.чтуальним е аналЛз категор1й тексту, оск!льки дослЦники визначають Тх р!зну к!льк!сть - 81д 3 до 12. Така к!льк!сна розб!Жн!сть пояснюеться млькома причинами. Головною з них е порушення основного принципу визначення категорий, зпдно з яким категория обов'язково мае бути представлена опозиц!ею. Лише демлька категор!й, як! визнача-ються досл!дниками,представлен! опозиц!ями: проспекц!я/ретроспек-цiя (i.р•Гальперiн); особов1сть/бвзособов1сть, ¡нтегративн!сть/ дискретность с 0.Л.Воробйовэ )• Але I в иих випадках назви налагаться термам, а не власне категориям. Деяк! з цих категорий с скор!-ше ознаками. а не категор(ями тексту, зокрема, завершенIсть, ¡н-Фсрматиен1сть, прагматична спрямовэн?сть.

Актуальною е також проблема членування тексту, тобто под!л його на лрагменти. як! характеризуются вГдносною структурно-семантичною завершенГстю. /Птература, присвяченз надФРазним сдностям СНФЕ), складним синтаксичним ц!лим, прозаТчним строфам, досить численна. Вельми заслуговують на увагу роботи таких мовознавц!в як [-Р.Гальпер Гн, В.Дреслер, Т. ван Дейк. Н.Д.ЗарУб1на, 0.I.Москальска, О.А.РешеРовська, Г.Я.Солганик та 1ншК Проте, на нашу думку, не встановлено критер17в визначення НФЕ,як! б надавали змогу ч!ткого I однозначного розмежування "х в текст!, так що при спровзх под1лити текст на НФЕ деяк! окрем? речения залишаються поза межами НОЕ. Кр!м того. !с ну £ невизначен1сть стосовно структурних конституент!8 та Тх поел Iдовност )' в межах НФЕ.Таким чином, актуальн1сть дисертац!иного досл!дження полягае насамлеред в тому, що запропоновано под¡л

тексту на певн! смислов! шрагменти, як! ми назвали композиц!йно-смисловими Блоками СКС6К

Об'ектом досл!дження стали по три тексти рпних Функтональ-них стил! в сучасноТ англ^йськоТ моей, било вибрэно твори мало? шорми: коротк! хыдожнI опов!дання, невелик! тексти газетноТ пибл!цистики, науков! тексти невеликого розм!ру (стаття з теоретичноТ и!зики, техн!чний текст, л1нгв!стичний текст), а також усн? опов!дання носив англ!йсько! мови - загалом 12 текст I в.

Предметом дослиження е страктарно-семантичн1 в!дношення в текст!, тобто способи реал!зац!7 авторськоТ !нтенц!Т, розвиток теми, локальн! та гловальн! зв'язки м!ж частинами тексту, а також Тх специфика залежно в>д жанру ! стилю.

Метою дисертац!йного досл!дження е висв!тлення провлеми участ! мовних засоБ1В у побудов! зв'язного тексту, вид!лення шормальних та семантичних ознак, як! надають змогу членувати текст пи час моделювання його !нтерпретац!Т. Кр!м того, в дисертац!Т робиться спробэ визначити сп!льн! риси та специяпку письмових та усних англ1йських текст!в.Мета досл!дження передбачас розв'язання таких завдань:

1) встановити критёр!! членування тексту на структурно-смис-лов! в!др!зки;

2) пор!вняти вживання координат особового, часового ! прос-торового дейкс!са в текстах р!зно7 жанрово-стил1стично7 приналежност!: художн!х, публ!цистичних, наукових та в усних опов!даннях;

3) проекстраполювати вчення про актуальне членування (АЧ) на ц!л(сний текст;

4) визначити поняття теми тексту (Тт);

5) встановити ознаки под!бност! та в!дм!нност! текст!в р!з-но! жанРово-стил!стично! приналежност! та ?ншI завдання Б1льш вузькоТ специппки.

Методи досл!дження. Як основний використовувэвся метод кон-текстуально-семантичного анал!зу, а також методи визначення тема-рематичних (Т-Р) прогрес!й. Кр1м того, автор послыговувався методом з!ставлення. Членування текст!в на КСБ зд!йснювалось на п!дстав! методики, запРопонованоГ Т. ван Дейком для анал!зу

дискурсу.

Языкова новизна роботи полягае в тону, ¡но в н!й запропонова-но комплексний п!дхи до вивчення тексту. Вперше у в!тчизняному мовознавств! зровлено спробу послиовного використання ччення про АЧ на цiл 1сний текст. У дисертаци виявлено також прииципову в!дм?нн1сть наыкових текст!в в!д текспв ¡ншоТ жанрово-стил1стич-ноТ приналежностI. Новизна дослиження полягае також у розробц! ун!версального методу членування тексту.

Особистий внесок дисертанта полягае у визначенн! категорий цIлIсностI тексту, новому тлумаченн! Т-Р структури тексту, у впровадженн! мэкропропозицы та стратепчних речень для розподму тексту на комлозиц1йно-семантичн1 блоки, а також у визначенн! особливостей наукового тексту.

На захист виносяться такI положения:

1. Единою текстовою категор!ею, но в!дповиае загальноприй-нятим вимогам, вважаемо ц!л!сн!сть, яка представлена опозицию "зв'язн1сть/членування". Б{льшТсть р!зноман!тних категор1й, якI визначаються мовознавцями, е не категориями, а ознаками текста.

2. Тема-рематичн! прогреем е засовом завезпечення локаль-них зв'язкI в м!ж м1кроструктурами-реченнями. Перенесения Т-Р виношень на б!льш високий р 1 вень потрвбуе переосмисления понять "тема" ! "рема". Т \ Р тексту эбо його в I яр!зка не е насл!дком механнного складання тем [ рем поел!довностi речень. Кр!м теми речения (Тр), яка е членом опозицн Т-Р I яка зд!йснюе переважно щункцт локально? сполуки, можна вид!лити тему тексту СТт). яка не входить в зазначену олозиц!ю, а виконуе функц1ю глобального зв'язку. Тт в такому розумын! знаходиться на вершин! тематичноТ 1ерэрх!Т тексту, а Тр займае нижчий ступ!нь. Тт можна вивести на листав! макропропозиц!7, тобто пропозицм, яка е пох!дною в! д дек!лькох пропозиц!й, виражених речениями тексту.

3. Макропропозицм в!дбивають семантичну структуру тексту,а для членування тексту використовуються шормальн! показники-марке-ри: 1) зм!на хронотопу (м!сця I часу дГП; 2) зм!на можливого св!ту; 3) введения нових учаснимв; 4) зм!на перспективи

розпов!д!.

4. Використання Т-Р зв'язк!в,координат осоБового.часового \ просторового дейксису разом з вищезазначеними маркерами

уможливлюе членування тексту на шрагменти, як! було названо КСБ.

5. Членування тексту зд!йснюеться на р!зних pîbhax, тобто КСБ можуть будувэтися !ерарх!чно, проте таке членування не передвачае тотожност! p03mîpîb КСБ, akî вид!ляються на одному й тому ж pîbhî. Причому, якш.о деякий КСБ е складовою частиною !ншого КСБ б!льш високого р!вня, вtн не може тлумачитися нижче

цього високого р1вня.

6. Найв!льша под!бн(сть в локальн!й та гловальн!й структур! спостер|гаеться м!ж художн!ми текстами i усними опов!даннями. Найч?ткша р!зниця виявляеться м!ж науковими Î ненауковими текстами, тобто художн!ми та публ!цистичними текстами, а також усними опов(даннями. Це обумовлюёться саме специш!кою нэукових текст i в• людина, яка сприймае науковий текст, не може спроектувати севе в тканину тексту, бо для людини взагал! е неможливим ототожнення севе 3Î cbÎtom чисел та механ î3m i в » з явищами природи. Щодо bcîx îhumx текст ¡в нашоТ bhbîpkm, таке проектуванна ц!лком законом!рне.

Теоретичне значения роботи полягае передус!м в тому, то ком-плексний п Î дхi а до вивчення зв'язност! та членування тексту на матер1ал1 текста pî3hoT жанрово-стил!стичноТ приналежност! становить певний внесок до теорfï тексту î дискурсу. В робот! уточнишься положения теор 1Т A4, розроблвно критери вид!лення КСБ. Сшормульовано принципову в iдм!нн i сть нэукових текст i в в iд ненаукових на п1дстав! можливост!/неможливост! проектування людини в тканину тексту. Такий niдх!д розширив наше уявлення про текст i надав змогу сягнути в глибинн! процеси його створювання.

Практичне значения роботи полягае в тому, eq ТТ теоретичн! положения й конкретнi результати мають везпосередн!й вих!д у практики викладання !ноземних мов. Зокрема, методика та результати досл!дження можуть використовуватися на заняттях з анал!тичного читання, пîд час навчання анал!зу та ¡нтерпретац!Т текста, а також при написанн! п!дручник!в î читанн! спецкурив з л!нгв!стики тексту, стил!стики, риторики.

Дисертац1я виконана на каоедр! перекладу та англ!йськоТ мови Факультету ¡ноземних мов Хармвського державного ун!верситету зпдно з планом НАР.

АпробэцГя роботи. Нэуков! долов îдi на тему дисертацГТ виго-

лошывалися на наукових коншеренц!ях ССвердловськ 1990, Вологда 1991, XaPKÎB 1991-1995). По тем! дисертац!? опувл!ковано 6 праць.

Дисертац¡ю рекомендовано до захисту кашедрою перекладу та англ!йськоГ мови Хэрк!вського держын!верситету.

Наыкова достовiрнiсть та об ' ективнiсть роботи зэбезпечують-ся випааков!стю bhsîpkm, но складаеться з 12 ц!лих англомовних текст i в р î зноТ жанрово-стилктичноТ приналежностi обсягом 88 ctopîhok, а також комплексним використанням найнов ï тн |'ших методов анал|'зу тексту, зипровованих у в î тчизнян i й та зэрчб1жн!й л i н г в i с т и ц i.

Структура 1 3mîct роботи. Дисертац!я складаеться з! вступу, трьох роздШэ, вясновк i в, списку використаноТ л!тератури та додатку. Ровота мае обсяг 165 ctopîhok машинописного тексту.

Ы BCTynt овгрунтовано актуальн!сть i новизну дисеРтацыноГ роботи, подано стислу характеристику ¡снуючих погляд1в з окремих питань теорiТ тексту, визначено об'скт та матер!ал досл!дження, сшормульовэно мету та ochobhî завдання, теоретичне й науково-практичне значения, подано первл!к теоретичних положень, як! виносяться на захист.

Перший розд1л "Деак! питания з л!нгв!стики т8ксту"складаеть-ся з трьож п!дрозд!л!в. У першому п î дрозя!л î розглядаються так ! питания як "дискурс", "текст" î "ысне мовлення". Ми приеднуемось до точки 30РУ тих л î нг в i с т î в, kotpî розмежовыють ц! поняття, наприклад, I.Р.Гальпер î н, С.I.Г !н д î н, Л.О.Черняховська.

П!д дискурсом ми розум!емо зв'язне мовлення, яке îснуе як в усн!й, так ! в письмов1й форм!. Текст с явиаем т!льки письмового мовлення, ¡ншими словами, текст - це письмовий дискурс. Як зазначае I.Р.Гальпер!н, не сл!д вважати текст анксованим усним мовленням, яке призначвно для слухового сприйндття,* ысне мовлення е спонтанним i дЫйним, то надае йому нестав!льност1. На в îдм!ну в!д усного мовлення текст е стае!льним. Нав!ть посп!хом написаний лист аво записка не мають Tieï спонтанности яка притаманна в!льному усиому мовленню. Отже, текст характеризуется став !льн î с тю i здатн!стю до в!дтворення.

Розглянуто проблему категор!й тексту. Досл!дники вид!ляють р!зну к!льк!сть категор|й: Л.А.Ак1шина, И.О. Слюсарева - з;

О.П.ВоРовйова - ?', I.Р.Гальпер!н, З.К.ТанаБзева - 16; В.О.Каха-ренко - 12. Лише деям мовознавц! намагаються представити текстов! категор!7 як опозицГ7: О.П.Воробйовэ - осоБов1сть/БезосоБо-в!сть, ¡нтегративн!сть/дискретн!сть; I.Р.Гальпер!н - проспекЫя/ ретроспекц!я. Деяк! з категор!й е скор!ше ознаками ан!ж категор!ями тексту, наприклад, завершен!сть, !нФОРмативн!сть, прагматична. спрямован1сть. Можна стверджувати, то категор17 тексту поки не не досить ч!тко визначено, ан1 розровлено строгих критбрi7в для 7х вид!лення. единою текстовою категор?ею, яка 81дпов1дае строгому визначенню, вважаемо цШсн!сть, яка ман!Фестуеться опозиц.1ею зв'язн!сть/членування.

Анал!з ¡снуючих моделей тексту надае можлив!сть зробити ви-сновок, що найперспективн1шим напрямком е поеднання як системного, так ! комун!кативного п1дход!в до тексту. Це означае, ко модель тексту мае бути повудована з врахуванням !нтерактного аспекту, тобто текстуально.! риторики за Дж. Л!чем.

у другому пТярозд!л 1 обговорюсться провлема АЧ речення. Як зазначав В.Матез!ус, "в!дношення м!ж актуальним I формэльним членуванням речения е одним з найхарактерн!йших явит у кожн!й мов!". Формальне I актуальне члёнування речення - це боротьбэ двох тенденц!й.' граматично" норми I розпод!лу комун!кэтивного навантаження ми членами речення. Кожному висловленню в!дпов!дае певне комун!кативне завдання, котре й обумовлюе АЧ речення. В свою черту комун1кативне завдання детерм1НУеться контекстом. "Стып1нь контекстуально! овумовленост! висловлення може бути р1зним, але принципово така овумовлен1сть у зв'язному текст! завжди !снус" СВ.Матез!ус). 3 огляду на це варто приеднатися до точки зору ряду л}нгвIстIв СДанеш, Золотова, Хал(дей), зпдно з акою АЧ речення е одним з головних чинник!в зв'язност! тексту.

3 1ншого боку, вчення про АЧ до недавнього часу рIдко роз-глядалось стосовно до цЫсного тексту. 9 крааому випадку анал1зувались ФРагменти тексту, як! становлять структурно-семан-тичн! едностК Досл!дники 1гнорують т! ланки тексту, котр! не укладаються в смислову канву НФЕ аво порушують Т-Р зв'язок, характерний для певного типу тематично! прогрей". Такий п?дх!д ¡люструе нед!алектичне трактування тематичних прогреЫй, вид(лених Ф.Данешем, який вважав, то ТП як вудь-ям (деальн!

конструкти, можуть зустр!матися не в чистому вигляд!, а

модичикованому, аво в рíзноманÍтних комБ?нац1ях, Такий препарова-ний розгляд комун1кативноТ структури окремих речень Í зручних шрагмент!в тексту можна, певно, пояснити тим, що, намагаючись сягнути за меж! анал!зу окрвмих речень ¡ застосувати вчення про АЧ до ц1лого тексту, виявляемо "вередлив1сть" u¡еТ теор17. Ця вередлив!сть з'являеться вже на цавл! складно-niдрядного речения, оск!льки жорстка схема 51нарного розподму на Т I Р не дае змогу визначити м!сце для bcíx елемент!в комун(кативноТ структури складного речения.

HasÍTb ще б?льшу складн|'сть становить спробэ екстраполяц)7 учения про АЧ на ц i л и й текст. Така екстраполяц!я передвачае моделювання тематичноТ структури тексту, його тематичноТ nporpecií, котра, як вважае Ф. Данеш, мае устален! шорми i завдяки цьому може бути змодельована.

У третьому пÍдроздÍлÍ з'ясовуються поняття дейксису i анашо-ри. Поряд з Т 1 Р засовами, як! забезпечують сполуку тексту, е також дейксис ¡ анафора. А 0ск1льк! зв'зн!сть е зворотною стороною членування тексту, то осовов!сть також може бути суттевою дишеренц!йною ознакою в аналiз¡ як усного, так ¡ письмового мовлення. Для художн1х т екст¡в характерним е чергування "я" - "bíh" ("вона", "вони"). Причому авторське "я", яки,о вона виражено експл!цитно, збеР1гаеться впродовж усього тексту. Коли ж автор е, kpÍm того, i д!йовою особою в tsopi. "я", но його позначае, може в прямей mobí ¡ншого персонажа перетворитися в "ти", "ви", аво навИь "bíh". В свою чергу. "bíh", що вказуе на певного персонажа в авторсьмй mobí, в прямfй mobí даного персонзжа стае "я".

0соблив1стю наукових текст Í в е те, що досить часто, змдно з традиц?ею, автор вживае "ми" заметь "я". 0 англомовному середовищ! посилюеться тенденц!я до вит!снення з наукового ужитку ц¡е7 трэдиц|7, тод! як у вÍтчизнянÍй наУков!й л!тератур! вживання "ми" зам!сть "я" е ще досить поширеним поряд з уживанням везосовових конструкц!й.

В текстах ¡ншоТ жанрово-стилÍстично" орÍентацíГ мають мfcus Тншí комбíнацí7 осовових займенник1в. В публ?цистичних текстах, наприклад, можна спостер!гати те ж саме чергування займенник!в,

то ! в художн!х, але на в1дн1ну в!д останн!х референтами особових займенник!в у цих текстах е реальн! особи, а не вигадан! персонаж!.

9 38'язку з проблемою дейксиса i анашори розглянуто також категор!» проспекц1Т/ретроспекц1Т. Запропоновано, що везпосервд-н! авторськ'1 посилання до попередн!х эбо наступних в!др!зк!в тексту становлять не текстову, а метатекстову категор|ю. ПодIбнГ посилання зустр!чэються майже в ус!х типах текст!в, але е б!льш характерними для наукових та дмових текст!в, в яких вони мають експл!цитний характер. Щодо ана®ори Скаташори), уживання ознаменого артиклю, видових I часових форм д!еслова та 1нших засов!в, як! вказують на передування та слЦування, то, скор!Ш за все, саме вони I утворюють текстову категор!ю проспекц!7/ретроспекц1Т.

я другому розд!л!, "Часово-просторов! ! особов! характеристики тексту", то складаеться з чотирьох лироздЫв, з'ясовуеться участь просторових, особових ! часових координат у члвнуванн! тексту. У першому п!дрозд!л! розглянуто темпоральну структуру текст!в р|'зно7 жэнрово-стил!стично7 приналежност!.

Особлив!стю художн!х текстГв, можливо, нав!ть Ун!веРсальною, е зсунення пункты в!дл1ку в сшеру минулого ¡, як насл1Док цього, перевага форм минулого часу. Знаменно, цо частотн!сть форм, ям передають таксисн! в!дношення, е невеликою; причому к!льк!сть форм, то вививають передування, пом!тно перевершуе к!льк!сть форм, як1 виражають сл!дування.

Шодо сво7х осоБЛивостей.темпоральна структура текслв газет-но7 публIцистики тяж Ге до художн1х текст Гв.

Р!зницю в темпоральн^ структур! науково-техн!чного тексту, у пор!внянн1 з рештою наукових текслв нашо7 виб!рки, можна пояснити неоднаков!стю 7х екстенс!онал!в. Переважна частина техн!чного текст« присвячена опису розробки, виготовлення та випровування пл!вкових термометр!в. Насл!дком цього е перевага форм минулого часу.

Л1 нгв!стичний текст мае дискус1йний характер: в ньому йдеть-ся про деяк! аспекти поняття "значения". Як приклад, то !люструс теоретичн! аргументи, наводяться мовленнев! акти, як! в!дбулися в певних ситуэц1ях у минулому. Отже, в статт! використовуються

шорми дIеслIв як тепершнього, так 1 минулого часу.

Ф!зичний текст е суто теоретичним: в ньому йдеться про мате-

матичн! методи визначення величина МРально7 симетрп. Як } оч1кувалось, дом!нуючими е форми д «есл Г в тепер(шнього часу.

Анал!з трьох розпов!дей про поди, як! в!дбулися з самими розпов¡дачами, св)'дчить, що темпоральна структура цих текст!в принципово не в!др|зняеться в!д темпоральноТ будови художн1х оповЦань. Розница полягае лише в тому, то справжн! пад!Т в!дбУвалися в певн Г й поел Iдовност I, ! б Г дхТд в!д неТ в усних опов!даннях, як правило, не е навмисним. Под!!, про як 1 йдеться в художн!х творах, конструюються в уяв! письменника, I. в Г н вивирае таку 7х посл!довн|'сть, котрэ як найкраще сприяс розкрит-тю його авторського задуму.

Пор!вняння вс!х текст!в нашоТ виб!рки дозволяе зробити ви-сновок, но частотн!сть часово-видових форм дiесл1 в не можна вважати за головну ознаку жанрово-стильово! приналежност! тексту.

Щодо просторових характеристик даних текстIв, котрим присвя-чено другий п!дрозд?л, важано п!дкреслити наступне. В хыдожн1Х

творах малюсться св!т вигаданий, ! через це виникае неоБх!дн!сть б I л ьш детального в!дображення простору, де живуть ! д!ють персонаж!, йкцо, наприклад, прост!р св!ты вигаданого ЗБ1гаеться з простором сб!ту реального, докладнкть зовраження може зменшуватися. Кр!м того, в художн!х текстах опис простору мае свою специфику. В!н (прост!?) може звужувэтися эбо розширювэтися зг!дно з Бажанням автора заради найадекватн¡шого вт!лення його задуму. Таке в 1 льне ставлення до простору нехарактерне, наприклад. для наукових текст!в.

Жанров! особливост! публ!цистичних текст!э не накладають су-ворих обмежень на вживання просторових ор!ентир!в. Тут вони, як ! в усних опов!даннях, виконують, насамперед, топогрэф!чну функц!ю. Це е, напевне, головною в!дм!тною рисою просторових показник!в публ!цистичних текстIв ! усних опов!дань.

У третьому п!дроздIлТ подано особов! характеристики вищеза-значених текст!в. Головним засовом, що в!дзеркалюс пеРсональн?сть в текст!, е займенник. Як ? оч!кувалось, художн! та науков! тексти ¡стотно В1др!зняються в!д твор!в ¡нших жанР1в.

Ососливктю перших е наявн1сть к!лькох решерентчв ы одного займенника. Так, займенник "I" часто сп!вв!дноситься з млькома решерентами - з автоРом-розпов!дачем ! з персонажами в хыдожн!'х творэх. На в!дм!ну в!д них в публ!цистичних текстах автор ! розпов!дач е та ж сама осова, то наелижае ц! тексти до усних опов!дань.

Окреме м!сце займають науков! та науково-технГчнI тексти. Тут простежуеться вживання везосоБових конструкц|й. Досить нечасте використання особових дейктимв св!дчить про 1х незначну роль у побудов! цих текстов, отже при членуванн) на КСБ трева, певно, зважати не лише на осовов! ор!ентири, а й на предмет пов!домлення.

Четвертий п¡дрозд?л м!стить комплексний анал!з показник!в часу, простору й особи як засов!в текстового зв'язку. 3 одного боку, ц! параметри е притаманними будь-яким текстам, а з другого, Тх сп!вв!дношення вар!юеться в!д тексту до тексту в межах одного жанру ! стилю, не кажучи вже про тексти, як! належать до р!зних стил!в 1 жанр!в.

Заслуговують на уваги художн! тексти та усн! опов!дання. I т! I друг! легко подмяються на ксб за зазначеними параметрами. Таку ехож1Сть можна пояснити Тх генетичною сп1льн!стю: опов!дання як художн!й текст виникло з розповШ шляхом низки перетворювань. Суттева в!дм1нн!сть усних опов!дань в!д текст!в полагав в тому, що в процес! Тх членування дослиников) брэкуе авторського подIлу на речення, розд!ли, тощо, тому що тут йдеться про усне опов^дання (наприклад, заф!ксоване на магн!тну пл!вку), при сприйнятт! якогоможна покладатися лише на просодич-н! засови. Конектори в такому випадку не можуть служити над!йним критер!ем, незважаючи на Тх численн!сть, бо вони можуть об'едну-вати не Т1льки речення, а й Тх елементи.

Щодо публ!цистичних текстов нашоТ виб!рки, под!лу на КСБ за зазначеними параметрами п!ддаеться стаття-нарис, яка в своТй основ! е наративним текстом, тобто тяж!е до художнього способу викладу. Два ¡нших е текстами-м!ркуваннями вез частоТ зм!ни просторових ор1Ентир!в. В них дом!нують д!есл1вн! форми тепер!шнього ! мэйбутнього часу.

Науково-техн1чний ! наыков! тексти подолу на КСБ за даними

параметрами взагал1 не пидаються.

На основ! проведеного анал1зу можна зробити такий висновок: хоча нема сумн!ву подо сполучнот рол! чэсово-просторових i особових псказник!в у текст!, 7х недостатньо для членывання тексту на блоки; вони ловинн! розглядатися разом з ¡ншими показниками зв'язности

Трет iй роздм "Тема-рематична будовэ текст!в р!зних жэнр!в" е основним. В!н складаеться з п'яти п i дрозд i л i в - У першому пГдроздiл Г з'ясовуються деяк! загальн! провлеми A4. Для розв'язання питания про Т-Р будову тексту вважаемо за потрiвне визначити Т-Р структуру вс!х речень, котрi створюють даний текст, а також спланувати Т-Р прогрвс!ю всього тексту. Членування речень на Т i Р легко зд1йснюеться в окремому, контекстно незалежному простому двоскладному реченн!, в якому Т ототожнюеться з пЦметом, а Р з присудком. Проте, т!льки-но речення включаеться в контекст, на стльне комун!кативне завдання накладаеться конкретне, ситуативне. В рамках л!нгв1стики тексту речення мають смисл т!льки завдяки стосункам з !ншими речениями. Загливлення речення в контекст викликае еиект, подiбний до ешекту монтажу в к!но. де окремим кадрам надаеться р!зного смислу Саж до протилежного3 залежно в f д сумiжних к1нокадр(в. Темою i ремою постають такi члени речення, для котрих ц! функцп вже не е овумовленими Тх синтаксичною приналежн!стю, товто актуальне членування Розв!гаеться з синтаксичним.

Пор.: The ambulance could still set through, with luck. Luck ue needed.

Коли б друге речення було контекстно незалежним. слово Luck вико-нувало б функц1ю реми, а в даному випадку воно е темою. Ще б iльшf складнощ! виникають пfд час визначення Т-Р структури складно-п!д-рядних речень, во механ!зм вид!лення Т ! Р в цих речениях поки що остаточно не формэл!зовано.

Що ж до побудови едино! загально" ТП, яка в охопила ц!лком увесь текст, то ця проблема здаеться нерозв'язною. Причина полягае в тому, що Т речення, як в!домо, може виражатися не Т1льки словом аво ном!нативною групою, а й ц1лою пропозиц!ею, А установити тотожн!сть м!ж такими р!зними елементами мови зда-

еться неможливим.

3 Т-Р будовою тексту пов'язана те одна досить ц!кава проблема. Йдеться про те, но будь-який текст характеризуемся зв'язн1стю на двох щавлях: локальному I гловальному, Локальна зв'язн!сть обУмовлюеться в!дношеннями м!ж пропозиц1ями сум!жних речень, 7х Т-Р будовою. Що ж зумовлюе гловальну зв'язн!сть тексту? в!домо, но опр!ч теми речення можна вивести тему всього тексту. Здаеться, саме вона й завезпечуе гловальну зв'язн!сть. В1дзначимо деяк! особливост! теми тексту у пор!внянн! з темою речення.

1. Тр е членом опозиц!7 "тема-рема" ! виконуе шункц!ю локально! зв'язност!; Тт не входить в зазначену опозиц!ю I асоц!юеться з глобальною зв'язн!стю тексту.

2. В !ерэрх!7 тематично7 структур« тексту Тр займае нижний ступ1нь, тод| як Тт знаходиться на 77 вершин!.

3. Тр, як правило, виражаеться експл!цитно, а Тт може не ви-ражатися вервально, а виводитися з контексту.

4. Тр е в!льш однозначною та об'ективною в пор!внянн! з Тт. Процес виведення останньо7 е суб'ёктивним за сво7м характером. Ми реконструюемо на основ! тексту лише те, що нам здаеться найважлив!шим й найрелевантн!шим.

5. Тр - це вих!дний пункт висловлювання, отже наявн!сть чи В1дсатн!сть попередньо7 решеренц!7 не е релевантною ознакою Тр, бо тема нова ! тема вже в¡дома називае те ж саме - предмет думки, в!дносно якого щось стверджуеться аво заперечуеться за допомогою реми. Саме в цьому полягас сп!льн!сть ново7 ! в!домо7 теми. Проте для Тт, котра зумовлюе гловальну зв'язн!сть тексту, попередня згадка е суттево важливою; отже, нав!ть рематичн! елементи, як! м!стять вже вЦому !нФОРмац!ю, також сприяють формувэнню Тт.

Щоб зрозум1ти, як формуеться Тт, вэрто ввести поняття "мак-ропропозиц!«". Макропропозиц!я - це е пропозиц!я, що виводиться з низки пропозиц!й, виражених речениями дискурсу (тексты). П!д час ¡нтерпретац!7 тексту ми не маемо доступу до вс!х прочитаних речень одночасно. Проте велик! посл!довност! семантичних структур можуть зводитися до к!лькох !ерарх1чно створених макропропозиц!й, !ншими словами, тем дискурсу, як! становлять

достатню вазу для подальшого розум!ння розповШ эбо пов!домлення. "Мэкря-" уживаеться тут у семантичному розум!нн!, а не структурному, оск!льки формувзння мэкропролозиц!7 - це процес утворення поняття б!льш високого pÍbha внасл!док ел1м!нац!7, узагальнення, редукц!Т поел!довностей складних семантичних структур, таких як зовраження, описи, сцени, д!7. Оск!льки мэкроструктури i мэкропропозиц!7 постулюються Т. ван Дейком не т!льки для всього дискурсу, але й для окремих епtзод!в, виводимо, що Т-Р зв'язки ¡снують на р!зних цавлях - вíд речения до тексту в ц!лому, але при цьому важано гмдкреслити, що на р!внях понад речениям теми визначаються на п!дстав! виведених мэкропропозицsй, а не екдадання тем сум!жних речэнь.

Макропропозиц!7 характеризую™ семантичну будову тексту. Формальними ознаками мэкропропозиц!7 е спец!альн! маркери, як! були запропонован! Т. ван Дейком. В дослиженн!, що решеруеться, маркери зм!ни теми Т. ван Дейка було використано в дещо модии»!кованому вигляд!: 1) зм!на м!сця ! часу дf7 (хронотопу); 2) зм!на можливого св!ту, що завезлечуеться вживанням предикат!в, як! "створюють" cbíth Гнаприклад, вважати, важати, гадати, згадувати, м!ркувзти. мр!яти, снитися, xotítuK 3) введения нових учасник!в: 4) зм1на песпективи розпов!д!.

У другому пIдроздíл 1 розглянуто художнi оповиання. В ху-дожньому текст í серед решти вир!зняються еп13оди, в яких речения б!льш tícho пов'язан! м!ж собою. Так! еп!зоди було названо композиц!йно-семантичними блоками СКСБ).

Не вся !нФОРмац!я, яка вт!лена з рем!, мае важливе значения для подальшого розвитку оповЦання, а лише та, котра згодом тематизуеться, эбо iснуе у вигляд! пресупоэицн. Речения, як! м¡стять таку ¡ншормацт, запропоновано називати стратег!чними. Стратег!чнi речення здатн! породжувэти смислове поле, в якому окрем! слова, поняття та ц!л! пропозиц!7 !снують як релевантн! теми. !накше кажучи, стратег!чн! речення можна вважати за ппертеми шрагмент!в тексту, а теми окремих речень е пох!дними в!д цих ппертем. Так, в оповÍданн! С,Моема "The Dream" речения "! dined at the station restaurant by myself" вводить ситуац!ю "ресторан", i дал! в текст! в с í слова, поняття, як! мають в!дношення до теми "ресторан", несуть в соб! тематичну

!ншормац!ю. Таке смислове поле може характеризуватися р!зною 1нтенсивн(стю залежно в!д того, як довго живуть в пам'ят! читача асоц!ац!7, створен! ним. Наприклад, у стратег!чному реченн! "I am a utdower", he said того ж самого опов!дання С.Моема слово "uldower" утримуеться в пам'ят! читача аж до само! розв'язки. коли став виомо про загивель дружини головного персонажа. В цьому випадку, напевне, можна говорити про дистантне смислове поле, створене стратег1чним речениям.

Специв)1ка КСБ полягае в тому, во Тх !нтерпретац!я можлива лише в межах КСБ б!льш високого р!вня. Сшерою ©ункц!онувэння КСБ найвидого р!вня е весь текст, саме тут 7х функц!я реал!зуеться повною м!рою. По-перше, такий п!дх!д надае змогу досл!днику зд!йснювати анал!з тексту на р!зних р!внях. По-другв, в i н впливае на процес розум!ння тексту читачем, а також допомогае осяг,ти способи оперування !нФормац!ею, яка м!ститься в лГн 1йно розташованих речениях, 7х орган!зац!ю в мэкроструктури, доступы! для анал!зу за допомогою оперативно7 пам'ят!.

КСБ в художньому текст! повудован! !ерарх!чн0 i в!др!зняють-ся один в1д одного не лише композиц1йно, тобто к1льк!стю речень, а й семантично, являючи собою конкрвтн! под!Т, описов! шрагменти, авторський коментар, фмософськ! сентенц|7, том. Це, очевидно, е насл!дком того, ш,о художн!й твiр становить ц!лу систему план1в, як! знаходяться в пост!йному рус! ! перетинаються. Кр!м того, ху-дожн!й розпов!д! притаманне сп!вв!дношення ов'ективного та суб'-ективного, перех!д з опису на д!алог, з д!алогу на авторське м!р-кування, тобто ¡стотно впливае часта зм!на форм розпов!д!..

биконаний анал!з створюё Ыдстави для припущення, то вивчен-ня блоково7 структури тексту е первинним ш.одо вид!лення Т-Р будови тексту, котра 1снуе одночасно на млькох р!внях. Якщо розташувати ц! р1вн 1 в порядку зростання, то одержимо: Т-Р будовэ простого речення; Т-Р будовэ складного речення; Т-Р вудова абзаца (надшразно7 едностП; Т-Р ,будовэ КСБ', Т-Р будовэ к!лькох КСБ; Т-Р вудова тексту. Ступ1нь членування тексту може вар!юватися.

Така !ерарх1я Т-Р структури в текст!, можливо, е насл!дком його л!н!йност!. Протв наявн!сть Т-Р зв'язк1в пом!ж речениями, котр! знаходяться на в!дстан! одне вiд одного, е прагнення тексту

подалати цю лIнТйн1сть.

В третьому пIдрозд!л? розглянуто тексти газетноТ публ!цисти-ки. Публ!цистичн! тексти як жанрова шорма мовлення навлижаються до художн!х текст!в завдяки багатьом сп!льним рисам. Це, в першу чергу, широке i в!льне використання засов1в "художност!" в текстах газетноТ публщистики - обрэзност!, зовражальност i, описовост!. розмовност!, а також эвторськоТ модальност! емоц!йно! оц!нки.

Днал!з Т-Р прогрес1й текст!в показав, то як ! в художн!х текстах, просувэння тематичноТ ¡нтормацп не може бути критерии вид!лення ксб, оск!льки зм!на тем не овов'язково з'являбться на злам! двох влок!в. 3 !ншого боку, часта зм!на аезаца-в!дступу не е обов'язковою ознакою зм!ни теми, а застосовуеться автором для б!льшо7 актуал!зац!т розповш. а оск1Льки публ!цистичн! тексти за своТми семантичними та шормальними показниками навлижаються до художн!х твор!в, цмком природно, що при видIленнi КСБ "працюють" т! ж сам! маркери, що ! в художн!х текстах.

Четвертий п!дрозд!л присвячено анализу наукпвих текст!в. Головними ознаками науковоТ прози вважаються лог!чн!сть, ясн!сть, точность, посл1довн!сть, ов'ективн!сть, доказов!сть. а також в!дсутнIсть обрэзност! та емоц!йно? оц!нки. КрIм того, структура наукового тексты обумовлюеться певними канонами, ! якщо порушёння передБачення в художньому твор ! с ознакою досконалост! стилю, то для науковоТ с т ат тI таке порушёння неприпустиме.

Якщо при членуванн! художнього тексту критерием е зм^на хронотопу, зм!на можливого св!ту, введения нових учасник!в, перем!на перспективи розпов!д1, тобто параметр!в, як! залежать

В Iд того, !цо д1йовою особою тут виступае суб'ЕКТ-ЛЮДИНа, то

композитйно-семантичнв членування наукового тексту на п[дстав! даного критер!ю неможливе. Як уже в!дзначалось, людина не може спроектувати севе в тканину науковоТ роз-повiд?.Членування тут,

як правило, в!дзеркалюЕ етапи досл!джечня. як, наприклад, виб'р шлях!в та метод!в дослЦження, визначення понять I класичмкац!я, г!потеза та "7 доведения, опис эксперимента, висновки ! таке Тнше.

В п'ятому п!роздТл! анал!зуються усн! опознания нос!7в англ!йсько7 мови. Дистинктивннми ознаками усного опов!дання як

р1зновидност! усноТ мови е неимксован!сть, спонтанн!сть, постыпальн!сть, л!н!йн1сть, котр! розрахован! -ильки на слухове сприйняття. Протв незважаючи на його нестав^ьнкть, усне опов!дання мае певн! прагматичн! овмеження, як! п!дказуються мовним кодом. Воно завжди прагне конкретност!, легкости сприйняття, однозначност! !нтерпретац!7.

ПГд час розпод!лу усних опов|дань на КСБ корисними стають так! маркери! зм!на хронотопу, поява нових учасник!в, перем!на перспвктиви розповш. Завдяки наскр!зн1й тем! I. яка в!дкривае майже кожне речения, перех^ в,!д одного КСБ до ¡ншого зд1йснюеться плавн!ше в усних опов!даннях , нIж в решп розглянутих текст!в, то, Безумовно, полегшуе 7х сприйняття.

Ц1кавою е функц!я конектора во в усних оповЦаннях нашоТ виб!рки. 3 одного боку, вТн в1двивае причинний зв'язок ¡, таким чином, виконуб шункц1ю локально? сполуки в межах КСБ. А з ¡ншого, вIн вистыпае як розд!ловий сполучник I в1Локремлюе один еп!зод в;д ¡ншого.

Суттевою в1дзнакою усних опов!дань е те, що слухач знаходиться в тих самих чэсово-просторових координатах, ш.о и розпов!дач. Реакция та коментар слухача може впливати на розвиток оповиання.

У висновках роботи подано теоретичн! узагальнення на основ! проведеного комплексного анал!зу мовних засов!в, визнаною ®9нкц1ею яких е завезлечування зв'язност! тексту.

1. Шдтвердилось положения про те, цо тема-рематичн! прогрв-с17 е засовом локального зв'язка. Не можна побудувэти одну сп!ль-иу тема-рематичну прогрес!ю, котра б адекватно описала весь текст.

2. Для виходу на вит! р!вн! зв'язку та членування запроваджено концепцию "вагатоярусностI тени". Показано, ш,о тема тексту аво його в!др!зка досить часто виражаеться не ном!нативною одиницею, а ц!лою макропропозиц!ею.

3. Гловальна зв'язн!сть зд!йснюеться не тмьки через просувэння тематичноТ ¡НФ0Рмац!7 в текст!, але й за допомогою вже в!домо7 1нФОРмац!7, яка вплена в рем!.

4. Розровлено концепц!ю композиц!йно-семантичних блок!в (КСБ), котрI е !ерарх!чно повудованими I вид!ляються за допомогою комплексу маркер!в (див. стор. 6).

5. Показано, то вивчення блоковоТ будови тексту е первинним в!дносно вид!лення його Т-Р структури.

6. Уточнено положения ван Дейка про стратепчн! речення. Установлено, то ц! речення здатн! породжувати смислове поле р!ЗноТ Iнтенсивност!, де окрем! слова, поняття I ц Г л Т пропозицп ¡снують як релевантн! теми.

7. Сшормульовано принципоеу в1'дм!нн!сть нэукових текстГв, якi вир1зняються серед решти текст!в нашоТ виб!рки, оск!льки лю-дина не може спроектувати севе в нэукобий текст. Кр?м того показано, що в нэукових текстах, структура яких обумовлюеться певними канонами, авторський под!л на авзаци майже зв1гаеться з подмом на КСБ.

8. Виявлено схож1сть в локальн!й та глоеальн!й структур! м!ж художн!ми та публ!цистичними текстами, а також усними оповIданнями. Проте вони в 1др¡зняються один в!д одного показниками особового, просторового та часового дейксису.

9. Усн! опов!дання та науков! тексти м!стять велику к!льк!сть конектор!в, але нэб!р цих конектор|'в виявляе 1стотну розб!жн1сть.

Основн! положения дисертацм вЦовражено в таких публ!кэц!ях:

1.Дородных А.И.. Рекало В.В. Предложение, функции, текст// Проблемы Функционального описания языковых единиц. Тези м1Жвуз!вськоТ коншеренц|Т. Свердловськ, 1990.С.136-137.

2.Дородных А.И., Рекало В.В. Коммуникативная организация сложного предложения//В!сник Хэрк1вського держун!верситету, 1991, N 352. С.3-7.

3.Дородных А.п., Рекало В.В. Координаты речи в текстах разных жанров//В!сник Харк!вського держун!верситету, 1992, N 372.

С.25-32.

4.Дородных А.П., Рекало В,В. Некоторые соображения по вопросам лингвистики текста//8!сник Хэрк!вського ун!верситету, 1994,

N 382. С.40-46.

5.Дородных А.П.. Рекало В.В. Проблема цельности и дискретности текста//8!сник Харк\вського держын!верситету, 1995, N 394. Г Том П. С. 34-37.

6.Рекало В.В. Некоторые особенности художественных текстов и устных рассказов//Види мовленневоГ д1яльност!.' л!нгв¡'стичн!

та дiдактичн Í аспекти. Тези науковоТ коншеренцЛ та 3-го УкраТнсько-нтецького симпоз!уму. Хармв, 1995. С.51-52.

Рекало 0.В. Связность и членимость текста Сна материале английского языка). Диссертация на соискание ученой степени кандидата Филологических наук по специальности 1Q.G2.G4 - германские языки. Харьковский госуниверситет, Харьков» 1996 (рукопись).

Защищается рукопись диссертации и 6 научных трудов, в которых излагается метод членения текста на композиционно-семантические блоки, Базирующийся на понятии макропропозиции в сочетании с рядом структурных и семантических маркеров - смена хронотопа, смена возможных миров, перемена перспективы повествования, ввод новых участников событий, тема-рематические прогрессии и дейктические отношения. Предложенный метод применим к текстам разных стилей и жанров и может быть использован при обучении навыкам порождения и интерпретации текстов на английском языке. Данный метод является определенным вкладом в теорию текста и дискурса.

Rekalo V.V. Cohesion, coherence and divisibility of text (on the basis of material from English). Dissertation for academic degree of Candidate in Philology, speciality 10.02.04 - Germanic Languages (manuscript). Kharkov State University. Kharkov, 1996.

Defended are the manuscript and 6 publications developing a method for breaking a text down into compositional-semantic units based on the concept of macroproposition and a series of structural and semantic markers like change of chronotope, possible worlds and narrative perspective along with introduction of new participants, thematic and rhematic progressions and deictics.

The proposed method is applicable to texts of different styles and genres, and can be used in teaching to generate and interprete English texts. On the other hand, this method contributes to the theory of text and discourse.

Ключов1 слова:зв'язнicTb, членування, тема, рема, тема-рематична вудова, композиц1йно-семантичний блок, структурно-семантичн! маркери, стратепчне речення.