автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.15
диссертация на тему: Теория центров и периферий фонологической и акценто-логической систем

Полный текст автореферата диссертации по теме "Теория центров и периферий фонологической и акценто-логической систем"

КШВСЬЙИЙ НЛЩОНЛЛЫШЙ УН1ВЕРСИТЕТ IMEHI ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

- I Í-Vb-J

Вовк riojiina Самарн'вна

УДК 81'344: 81'342.8

ТЕОР1Я

ДЕНТР1В I ПЕРИФЕР1Й Ф0Н0Л0Г1ЧН01 ТА АКЦЕНТОЛОПЧНО"! СИСТЕМ

Спешальшсть 10.02. lj — загальне мовознавство

Автореферат дисертацп на здобуття наукового ступеня доктора фшолопчних наук

Кию - 2000

Дисертацы е рукописом.

Робота завершена на кафедр! загального мовознавства 1 класично! фшологй Кшвського нацюнального ушверситету шеш Тараса Шевченка.

Офщшш опоненти: доктор фшолопчних наук, професор НШтгна Фшныла Олексивна, професор кафедри мовознавства Кшвського шституту перекладачлв;

доктор фшолопчних наук, професор Тоцька Нша 1вашвна, професор кафедри укра'щськоУ мови Национального ушверситету "Кпево-Могилян-ська академш";

доктор фшолопчних наук, професор Багмут Алла Йоситвна, головний науковий сшвробтшк вщ-дшу сошолштстики, кер1вник групп фонетики Ыституту украшсько! мови Нашонально! академп наук Украши.

Провщна установа: вцщш структурно! лшгвютики 1нституту мовознавства ¡меш О.О.Потебш Нацюнально!' академп наук Украши.

Захист вщбудеться "с*У" Об' _ 2000 р. о р/ годиш на засщанш спещал1зовано1 вчено\' ради Д 26.001.19 Кшвського нацюнального ушвер-ситету ¡мет Тараса Шевченка (КМв, Бульвар Шевченка, 14, к. 63).

3 дисертащею можна ознайомитися в Науковш б^блютеш Кшвського нацюнального ушверситету ¡мен! Тараса Шевченка (Кшв, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат розкланий 04 _ 2000 р.

Учений секретар спещашованоТ вчено'1 ради Д 26.001.19 кандидат фшолопчних наук, доцент Л.Т.Шахова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисерташя присвячена проблемам внутршшьо!' структури мови на онолопчному та а к це нто ло пч ному р1внях.

Поняття центра й периферп до фонетики застосував першим .(Í.О.) Бодуен де Куртене. Bíh пропонуе "прийняти тдаийний подш одського мовлення:

1) Подш шлшчнин, з погляду мозкового центра мовлення, отже, здш на одинищ, як* мають значения... Подш... сл1В на морфологосе-зсюлопчш одинищ", або морфеми, i нпреит морфем — принаймш у •якнх мовах, ¡ то лише до певноУ Mipii i у певних випадках — на фоне-и-корелятиви...

2) Поди фонетичний, подш антропофошчний.., подш з погляду мов-31 периферп..." Клнцевий продукт цьото подшу — звуки, "неподшьт ютшьки, наскшьки кожному з них вщповщае неподшьне акустико-;их1чне враження".

Í дал!: "Щоб уникнути нерозр1знення центрально-псих1Чних i пе-«фершно-фонетичних... одиниць, треба прийняти подвшний подш, або [енування потоку людського мовлення" (1888)1.

3 наведено!" цитата випливае, що центр для Я.({.0.)Бодуена де Кур-не 1) пов'язаний з аспектом зм1сту, е центром зз'язку míx змютом i уковою формою; 2) е центром впливу мови на мовлення.

Вщ Я.(1.0.)Бодуена де Куртене ведуть cbíii родовад Щерб1вська, Мос->вська й Празька фонолопчш школи. У 60-tí роки XX ст. Празька шко-поставила питания про центри й периферпо фонолопчних систем2.

Проте поняття центра й периферп докоршно змшене. М. Ромпортл ажае центром ступ1нь ¡нтегрованост1 фонем у систем^ до периферп вдосить звуков! особливосп запозичених сл1в, дитячого мовлення, де-íkthoí вимови, гиэлектизшв тощо. Звичайно, "автохтонтсть" фонем i »ступове засвоення запозичених звукових одиниць може бути об'ектом [вчення, як i будь-яке мовне явище. Але навряд чи мае сенс звуження дуешвського поняття центра — живоУ, гнучко! ланки М1Ж зм1стом i зву-1В0Ю формою, об'еднуючоТ мовну систему Í3 мовленнезою д^яльшстю i шизуючо! вплив 3Micry на форму, — до "ступеня ÍHTerp0B3H0CTÍ фонем у стемГ'. Внаслщок в1дходу вш розумшня центра Я.(ГО.)Бодуеном де фтене Празька лшшстична школа загальноприйнято\' теорп ueHTpis i риферп фонолопчно! та акцентолопчно! систем не створила.

БоЬуэн де Куртенэ ИЛ. Избранные труды по общему языкознанию. — АН

i

>6.

:СР. ОЛЯ. Т. 1. - М.: изд. АН СССР, 1963. - С. 182—184.

2 Les problèmes du centre et de la périphérie du syste'me de la langue.-TCLP. Prague.

В однотомних тлумачних словниках cbîtobhx mob (оксфордсью словниках англшськоУ мови, словниках серш Лярус i Робер французьк мови, енциклопедп "Росшська мова") i в Словнику шшомовних сл1в : редакщею О.С.Мельничука 1985 р. серед багатьох тepмiнoлoriчниx зн; чень сл1в "центр" i "перифер1я" лшгв1стичт значения у фонологи та ai центологц' не вщбить

Проте центральш й перифершш явища у внутршнш структур! звук» вих 3aco6iB мови мають бути виявлеш. 3aK0H0MipH0CTi побудо! внутршньо1 структури мови е об'ектом фундаментального мовознавств Саме у cnpo6i виявити законом!рносп побудови центр!в i периферй' ф( нолопчно! та акцентолопчно! систем i створити основи вщповщюм тео[ i полягае актуальшсть дано! дисертащТ.

Авторка виходить з щей Я.(Î.O.) Бодуена де Куртене, пропонуе теор тичне виршення проблеми щодо мов фонемно!' будови та ïï практич] виршення на MaTepiani укра'шсько! й росШськсй мов у зютавленш з пол ською i французькою мовами. Над щею проблемою авторка пращ 25 poKiB.

Мета дисертацп — сформулювати й обгрунтувати теорш центр1в i п риферн фонолопчно! та акцентолопчно\" систем.

Для досягнення мети необхщно було виконати таи завдання:

1. Розробити процедуру видшення опозицшного, парадишатичнс центра фонолопчжм системи (для мов фонемно! будови).

2. На основ1 розроблено! процедури видшити опозицшш, парад* матичш фoнoлoriчнi центри украшсько! й pociftcbKoï mob.

3. Розробити процедуру визначення позицшного, синтагматичного uei pa фонолопчно/ системи (для мов фонемно'1 будови).

4. За пропонованою процедурою описати позицшш, синтагмати1 центри фонолопчних систем укра'шсько!' й росшськоУ мов.

5. Зютавити опозищйний i позишйний центри кожнох дослщжува? фонолопчно\' системи внутршньомовно. 36ir даних свщчив би п наявшсть единого центра фонолопчноУ системи, ïx розбЬкшсть про ¡снування двох ценцмв системи.

6. Опрацювати в npoueci пошуку фонолопчних центр1в укра'шсько: росшсько! мов методику дослщження фонолопчних систем м фонемно'1 будови, перев!рити и в aHani3i польсько\' та французы мов, вщкрити перспективу дослщжень шших мов.

7. Зктавити центри фонолопчних систем двох близькоспорщнен схщнослов'янських мов Mix собою, i3 захщнослов'янською noj ською та неблизькоспорщненою французькою мовами для вш лення спшьних тенденшй i специф1ки.

8. Розробити процедуру виявлення парадигматичного акценто-лопчного центра (для мов, акпентолопчно тшбних до схщно-слов'янських).

9. В1аиайти за описаною процедурою парадигматичш центри акцентолопчних систем двох дослшжуваних схщнослов'янських мов.

Ю.Запропонувати процедуру пошуку синтагматичних акцентолопчних ueHTpin мов п динам1чним словесним наголосом, рухо-мим i нерухомцм.

11. Виявити синтагматичт акцентолопчш центри двох схщнослов'янських MOB.

12.3icTaBHTii у кожшй мовшй систем! парадигматичний та синтагма-тичний акцентолопчш центри. ïx 36ir був би красномовним свщ-ченням ¡снування единого центра акцентолопчно'1 системи. ïx по-лярн!"сть — доказ двоцентровост1 систем.

13. Для визначення под1бносп й розб1жносп мов зштавити дв1 схщ-нослов'янсью мови мЬк собою i з яскраво вщмшною вщ них ак-центолопчно польського мовою — в аспект! центрш i перифери акцентолопчних систем (у французьюй mobî акцентолопчна система суттево вщр1зняеться вщ слов'янських: ¡снуе наголос рит-могрупи).

14. Визначити методику й вщкрити перспективу дослщжень акцентолопчних опозицш мов з рухомим наголосом при словозм1н1, а та-кож 31ставлення позицш i опозицш словоформ за словесним наголосом.

Теоретична новизна npaui полягае у розвитков1 фонолопчно'{ та акцен-хгюпчноТ Teopiï. Факти та ïx пояснения стосуються:

1. виявлення фонолопчних та акцентолопчних одиниць кшькох piB-îb абстракци (вщповщно до погляд1в Я.(I.O.) Бодуена де Куртене);

2. оцшкн фонолопчних та акцентолопчних одиниць, ïx позицш, опо-щш i ознак з трьох погладв: а) за звуковою природою; б) за функщею у ¡о! систем! (фонолопчшй чи акцентолопчнш); в) за функщею у пстових системах;

3. опису BHyrpiiuHboï побудови фонолопчиоУ та акцентолопчно'1 мов-их систем. Фонолопчна система дослщжувалася на piBHi нчйменшо! фо-элопчно"! одиниш — Ф-1, акцентолопчна система — на piBHi найменшоУ сцентолопчно! одиниш, А-1 за спешальниими алгоритмами.

У кожшй аналповашй систем! виявлене протиставлення двох центр ¡в: юзишйного (парадигматичного) й позицшного (синтагматичного). îcHye :нденц1я полярного розмщення звукових мовних одиниць щодо двох ;нтр1в системи. Образно кажучи, в укра'шськш, рос1йськш i польськш эвах i фонолопчна, i акцентолопчна системи стоять кожна на двох но-х. Це ж стосуеться фонолопчно! системи французько!' мови.

4. Пошуку ушверсалш мов фонемно\' будовИ. 6 пщстави вважат юнування двох центров фонолопчно'1 системи на piBHi Ф-1 ушверсально] законом1ршстю ¡ндоевропейських мов або взагага мов фонемноУ будови.

5. Постулювання двох центр1в акцентолопчно'{ системи на piBHi А-як ушверсально!" законом1рност1 для мов з рухомим i нерухомим слс весним наголосом при словозмшь

Практичне значения дисертацп полягае передуам у тому, що вог вщкривае новий напрямок дослщжень мов фонемноТ будови у фонолой1 ному acneicri i мов з рухомим i нерухомим наголосом при словозмщ1 акцентолопчному acneicri. MaTepian дисертацп щодо вдоевропейську мов може бути використаний у теоретичних вуз1вських курсах вщповщш мов та у практищ ïx викладання, а також у курсах типолога мов та з< гального мовознавства.

Особистий внесок авторки — висунення ппотези щодо юнування две ueHTpie фонолопчно! системи мов фонемно! будови на piBHi Ф-1: от зицшного й позицшного, — i доведения uieï ппотези на MaTepiani чот! рьох ¡ндоевропейських мов; висунення ппотези про юнування две центр1в акцентолопчно! системи мов з рухомим i нерухомим наголосо при словозмпп та и доведения на матер1ал1 двох схщнослов'янських мс на piBHi А-1; виявлення тенденци полярного розмщення фонем i акце! том щодо двох uempie системи; алгоритми пошуку дентр1в.

На захист виноситься виявлення двох центров: опозицшного (пар; дигматичного) й позицшного (синтагматичного) як законом1ршсть поб] дови фонолопчних систем чотирьох ¡ндоевропейських мов (украшськс росшсько!, польсько'1, французы«»). 6 пщстави, вважати, що принцип< вий немоноцентризм е ушверсал1ею для мов фонемно! будови.

На захист виноситься також виявлення двох центр!в: опозищйно] (парадигматичного) й позицшного (синтагматичного) як законом1ршс_ побудови акцентолопчних систем двох схщнослов'янських мов.

Головш метода дослщження: безпосередне спостереження у проце викладання мови як шоземно! факпв pi3Hoï реакцц перцептивно! ба: носив мови на порушення р1зних диференцшних ознак фонем, узагал нення з1браного матер1алу й формулювання на цш пщстав1 ппотези щ ¡снування двох центр!в фонолопчно\' системи, одиниш яких неоднако! компенсуються сприйняттям при порушенш ïx ознак; теоретичний анал мовних явищ з використанням даних науковоУ л1тератури, розробка пр< цедури доведения ппотези, доведения и на MaTepiani чотирьох ¡нд< европейських мов, формулювання теори' центр ¡в i периферш фон< лопчних систем, перев1рка ïï практикою викладання. Формулюваш Teopiï центр1в i периферш акцентолопчних систем мов, под1бних i схщнослов'янських, i перев1'рка ïï практикою викладання росшськоГ украшсько! mob.

Матер1ал дисертаци був апробований протягом понад 20 роив у чи-ленних доповщях авторки на мсквуз1вських, всеукраУнських, м1жна-одних конференциях, на семшарах пщвищення кватфжаци викладач1в юви як ¡ноземноТ в Одес1, Запор]жж1, Клровогращ, Севастополе Ужго-0Д1; за завданням Мшстерства освгги — у спещальних вщрядженнях для щвищення квал1фжашУ викладач1в мови як шоземноУ (авторка вела емшари з фонетики й методики викладання в Харивському ушверситет1, Харк1веькому полггехшчному шституп, на кафедр1 фонетики росшськоТ юви Кишського шституту шоземних мов, на кафедр! украУнськоУ та осшськоУ мов як шоземних Кишського шституту ф1зкультури, для вик-ааач1в мови як шоземноУ у м. Хмельницькому). Матер1ал дисергаш'У щбитий у трьох монограф1ЯХ, 12 навчальних поабниках, 40 статтях I те-ах доповщей.

У 90-1 роки авторка доповщала про теоретичн1 пщсумки дослщження а 11 м1жнародних конференц1ях: на конференц1ях, присвячених 50-р1ч-ю Лаборатори експериментальнох фонетики Кшвського нац1онального шверситету ¿меш Тараса Шевченка (1994) 1 пам'ят1 А.О. Бшецького 1996), на двох конференщях Центру славютики КДППМ (1990, 1991), на конференщях "Мова 1 культура" (Кшвський нащональний ушверситет ►хеш Тараса Шевченка, Гнститут мжнародних вщносин, 1994—1999), на онференцп, присвячених пам'ят1 М.С. Трубецького (Санкт-Петербург, 990).

Структура дисертаци: вступ \ три роздиш. Перший присвячений фо-олопчним 1 акцентолопчним одиницям, 1х позищям 1 ознакам, поняттям ентра й периферп фонолопчноУ та акцентолопчноУ систем. Другий оздш — "Центри фонолопчних систем", третш — "Центри акцентоло-¡чних систем". Дисертащю завершують висновки 1 б1блюграф1я. Додаток ¡дтверджуе даш основных poздiлiв.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ РОБОТИ РОЗД1Л I. ОСНОВШ ТЕОРЕТИЧН1 поняггя

Категори фонолопчних та акцентолопчних одиниць

У першому роздш уточнен] поняття базових одиниць фонологи та кцентолопУ — фонеми (Ф) I акцентеми (А).

Ф — одиниця фонолопчноУ, А — одиниця акцентолопчноУ систем, ¡ов'язаних ¡з знаковими системами мови. Ф та А мають функцго 1 форму. Е>ункц1я визначальна, форма пщпорядкована. У мов1 Ф та А е абстракт-[ими лштстичними одиницями, як1 реал1зуються у мовленш хцонаймен-ае у трьох формах: псих1чшй, ф1зюлопчнШ, ф1зичшй (в уснш мов1), при ому послщовшсть форм реал1зацп 1 сшввхдношення усних \ письмових эорм визначаються видом мовленнево! д1яльность

У мовленневш ре&гпзацп Ф е сегментного, А — суперсегментнок единицею; общдо мають алоформи. Основш функцп Ф та А: участь ; створенш, щентифжаци, розр1зненш, розмежуванш звуково! форми зна-кових одиниць мови (морфем, словоформ). У трьох дослщжених слов'ян-ських мовах А центруе словоформу.

Як члени мовних систем Ф та А визначеш ж'ма зв'язками систем не можуть бути тотожними одиницям шнкн мови, незалежно вщ р!вш ф1зично*1 под1бност1. Ф та А мають певж позицп й опозицн, позицшш { опозицшш ознаки, функцюнують на парадигматичнш \ синтагматичнп осях сво!Х систем 1 ор1ентоваш щодо центр!в 1 периферп у парадигматиц й синтагматищ.

У випадку порушення ознак Ф та А можлива контекстна компенсацЬ сприйняттям носш мови або р1зш ступеш компенсацп завдяки юнуваннк блокових узагальнень у перцептивнш баз! ноая мови.

Ф та А е найменшими одиницями в ¡ерархи одиниць р1зних ступени абстракцн у сво!х системах, в ¡ерархи узагальнень, властивих перцептив нш баз! носш мови, що не протир1чить поглядам Я. Бодуена де Куртене.

Ф-1— найменша одиниця фоно-лопчно1 системи.

Ф-2 — морфонолопчна одиниця, узагальнення живих пара-дигматичних чергувань.

Ф-3 — морфонолопчна одиниця, узагальнення юторичних чергувань при категор1альнш словозмип та словотвор!.

А-1 — найменша одиниця акцен-

толопчноТ системи. А-2 — морфакцентолопчна одиниця, узагальнення парадиг-матичних чергувань при словозмшь А-3 — морфакцентолопчна одиниця, узагальнення категор!а-льних та словотворчих чергувань.

У перцептивних базах бшнгв1в 1 пол1глот1в утворюються також бло ки-узагальнення м1жмовного характеру завдяки спорщненосп мов т; штернашоналхзмам у неспорщнених мовах.

Фонолопчш та акцентолопчш позицп

У першому роздш розглянуто також типи позицш найменших фоно лопчноТ та акцентолопчно1 одиниць. Як вщомо, особливу увагу до тип!] позицш фонем виявляе Московська фонолопчна школа, яка розробил< вчення про сильш й слаб к 1 позицп фонем, а серед слабких видишла пер цептивно слабю й сигшфжативно слабк1 позицп (О.О.Реформатський)1

/

1 Реформатский АЛ. Введение в языкознание. — М.: Учпедгиз, 1955, с. 180—181.

эЛ.Аванесов у книз1 "Фонетика современного русского литературного зыка'" обгрунтовуе ¡снування сильних 1 слабких фонем (концепщя вик-икала гостру критику 1 з боку Щерб1вськоТ, 1 з боку МосковськоТ шко-и). Авторка подшяе думку про ¡снування сильних 1 слабких позицш фо-ем, але пщтримуе погляд Щерб1всько'1 школи на те, що у слабких по-Щ1ях вщбуваеться чергування фонем. Проте особливктю слабких по--щш е не лише чергування, а 1 максимальна компенсац1я порушувано1 знаки. Саме це доцшьно розумгти пщ "нейтрализацию" фонем. Отже, онолопчна оцшка сильних \ слабких позицш фонем у цьому дослщ-енш не виходить за рамки традици.

Але авторка дисерташУ вважае, що, кр1м фонолопчноТ та акцен-5лопчно1 оцшки позицш фонем 1 акцентем, дошльна Ух оцшка з погляду ищих, змютовних мовних систем. Фонеми й акцентеми у схщно-тов'янських мовах М1стяться у кореневих, афжсальних 1 флективних по-щ1ях, яга можна оцшювати за критер!ями шформативностг й частоти. чинки за цими критер1ями не зб1гаються: ¡нформатившил позиця — коре-ев1, частотнши — флективш. Частотншп позици мають голосш, шфор-атившин — приголосш. Найчастотниш позицц акцентем — у словоформах з ерухомим наголосом, найщформатившии — у граматикаш'зованих проти-гавленнях. Для ощнки позицш за критер1'ем частоти використаш даш час-яних словниюв украУнськоУ й росшськоУ мов: Частотного словника сучасноУ сраУнськоУ художньоУ прози (АН УРСР, ¡нститут мовознавства ¡меж .О.Потебш, голова редколепУ — В.С.Перебийшс, 1981), Словника афпссаль-их морфем украУнськоУ мови чогирьох авторов: Н.Ф.Клименко, С.А.Карпь эвсько'У, В.С.Карпшовського, Т.¡.Недозим (НАНУ, ¡нститут мовознавства |еш О.О.Потебш, — вщповщальний редактор — Н.Ф.Клименко, 1998), Частного словника роайськоУ мови за редакщею Л.М.ЗасориноУ (1977).

Опозиц» фонем 1 акцентем

Опозишя визначаеться як протиставлсння одиниць, що мае знакову ункщю, безпосередню або опосередковану участю у створешп, щен-1ф1кац11, розр1зненш, розмежувашн звукових форм мовних знагав. Проставления вщбуваеться на грунт! зютавлення.

Для виявлення опозици фонеми зютавляються в однакових позиш'ях :вазюможм1я не е обов'язковою). Типи фонолопчних оггозишТг аналЬу-ться за класиком фонолога М.С.Трубецьким (1939), а також за .О.Реформатським (1955).

Опозишею акцентем, або акцентолопчною опозишею вважаемо проставления акцентем, яке мае парадигматичну або категор1альну, слово-юрчу й словорозрЬшовальну функцп, опосередковаш участю у форму-1нш цшсноТ звуковоУ форми мовних знаюв.

1 Аванесов Р.И. Фонетика современного русского литературного языка. — М.: ТУ, 1956, с. 12-40.

При зктавленш фонем для виявлення опозицп враховуються таи па раметри позици: мкще фонеми щодо меж слова, складу, щодо контактни фонем \ наголосу. При зютавленш акцентем головними параметрами по зицп е мюце словесного наголосу щодо морфем \ склад1в слова. Якщо зктавлюваних словоформах наголошеш р1зш морфеми або р1зш склад цих морфем, то мiж акцентемами цих словоформ ¡снуе опозиц^я, яка додатковим засобом розр1знення граматичних категорш або лексем. Яюц у двох словоформах одного слова словесний наголос метиться на том самому склад1 то! само!" морфеми, опозищя акцентем е нульовою. На приклад, м1ж акцентемами словоформ спч'л — столй 1 день — дш ¡сну опозиц1я чисел, а м!ж акцентемами словоформ стола — столу 1 дня -дню — нульова опозищя.

Пщх1д П.С.Вовк протисго'пъ поглядам акцентолопв Московсько! школ (А.А.Защзняк, ВАРедьюн, Н.АФедяшна), яи виходять з акцентно! крив< слова як цшого, внаслщок чого там словоформам, де словесний наголос фак тично моститься на ¡ншш морфе\п \ навггь на шшому склад!, умовно пр1 писуеться наголос бшьшост1 словоформ криво!. Наприклад, акцентолог Московсько! школи вважають, що у називному вщмшку росшських СЛ1 мост, лёд умовний наголос — на зaкiнчeннí, бо флективний наголос влг стивий шшим словоформам цих сшв. На вщмшу вщ концепцп "умовног наголосу", П.С.Вовк визнае лише фактичний наголос словоформ 1 вважг себе в цьому представницею Украшсько! акцентолопчно! школи (провщ! вчеш Л.А.Булаховський' 1 В.Г.Скляренкф, бо Л.А.Булаховський вивчг становления опозицп однини — множини у мов1 XIX ст., а В.Г.Скш ренко показав фактичне ¡снування протиставлень словоформ за наголс сом ще у праслов'янськш мовь Показово, що термш "акцентема" вини у надрах Украшсько! акцентолопчно! школи (В.М.Вишшцький?.

Ознаки звукових мовних одиннць

Фонолопчш та акцентолопчш ознаки можна анал1зувати:

\) за ¡х звуковою природою;

2) за мкцем у фонолог'шнш та акцентологЫнш систем! конкретно! мс ви (приклади подано у таблицях)4;

3) з погляду змктовних систем моей: як кореневг, афиссалью, флектив: ознаки фонем 1 парадигматичш, категор1альш, лексичш ознаки акцентем.

' Булахогхькин Л.А. Вибраш тпори. У 5 томах. -К.: Наукова думка, 1976- 1985.

2 Скляренко В.Г. Праслов'янська акцентолопя. - К., 1998.

3 Винницкий В.М. Акцентная система современного украинского литературного языка. - АДД, К., 1985.

4 Видшено 5 категорш релевангних ознак: диферешдйт та иггегральт (традицишо),загальт, групов1 та окрет. Скорочення: ДО, 10,30, ГО, 00.

Ознаки за мкцем у систем! звукових засоб1в мови Категори фонолог'пших та ащснтологЫпих ознак (на матер'кш укратськоГ мови)

Фонолопчш ознаки Акцентолопчш ознаки

Диференцшш, наприклад, твердють — м'яюсть: стан — стань. Диференцшш, наприклад, множина — двоТна: роди — 2 роди.

Ытегралып, наприклад, м'яюсть подовжених приголосних, якшо вважати псредньоязиков! подо-вжен! у словах типу знания, жит-тя, ршя фонемами. Ьггегральш, наприклад, слова — словам, словами, у словах. (В'ибувасться прнед-нання 3-х непрямих вщмитв до на-зивного за наголосом).

Трупов!, наприклад, лаб!ал!защя [у], [о]: руки, доля. Трупов!, наприклад, наголос даваль-ного, орудного, мюцевого вцамшкш множини: рукам, руками, руках.

Окрем!, наприклад, чоб'ипшй.

Загальш, наприклад, слабкий початок голосного. Загальш, наприклад, наявшсть у систем! нерухомого/рухомого наголосу при словозмшк

Категори фонолог'тних та акцентологЫних ознак (на материш росшсыап мови)

Фонолопчш ознаки Акцентолопчш ознаки

Диференцшш, наприклад, твер-дють — м'яюсть: говорит — говорить. Диференцшш, наприклад, рхд ! число: сад — сады, рука — руки.

Ытегральш, наприклад, твердють М- 1нтегральш, наприклад, оюва — с,ювам, словами, о словах.

Трупов!, наприклад, лаб1ашзащя [у], [о]: дума, дома. Трупов!, наприклад, наголос даваль- ного, орудного, мюцевого в!дм!нк!в множини: сани — саням, санями, о санях.

крем!, наприклад, тривашсть [ш'ш'], ацо не вважати фонемою [ж'ж']. Окрем!, наприклад, людьми, детьми.

1гальш, наприклад, слабкий поча-ж голосного. Загальш, наприклад, наявшсть у систем! нерухомого/рухомого наголосу при сло- возм1ш.

Поняття центра й перифери систем звукових засоб'ш мови

Поняття центра й перифери фонолопчноК та акцентолопчнси сисга визначаемо, виходячи ¡з поширеного загальновживаного значения ели "центр", "перифер1я". Центр 1) е найголовнппим, найважлившшм у си стем1; 2) е центром керування.

У дисертаци центр I перифер1я виявляються у внутршнш структур мови, марпнальш явища не розглядаються.

3 яисного погляду головним у систем! звукових засоб1в мови е и па радигматика й синтагматика, опозицй й позицц звукових мовних оди ниць. 3 кшьюсного погляду важливий розподш максимум1В 1 мпймумг опозищйносп (кшькост1 протиставлень за диференцшними ознаками) позицшносп (кхлькосп можливих 1 реальних позицш) звукових мовни: одиниць. Якщо середню величину протиставлень або зютавлень моделю вати як нульову линю, максимум е вщхиленням вщ середньоУ лши ¡з зна код; плюс, мшшум — вщхиленням ¡з знаком мшус. Квал1ф1'куемо макси мум опозищйносп (найбшьшу кшькють диференцшних ознак) як цент опозицшносп, мппмум опозицшност1 — як периферйо. Максимум мож ливих I реальних позицш називаемо центром позишйносп, м1шмум мож ливих 1 реал1зованих позицш — позицшною перифер1ею. Максимуми ] мппмуми становлять хвилепод1бне вщхилення вщ певноУ середньоУ вели чини.

Центр керуе перифер1ею. Завдяки цьому у систем! кнують, кр1м ди ференцшних, штегральш ознаки. Мовна система керуе мовленням:

максимуми й мШмуми опозицшносп й позицшност!, яю ¡снують мовшй систем^ впливають на артикуляцшну й перцептивну бази мог ного колективу й окремого мовця.

Спещатзоване вщ загальновживаного термшолопчне значения сл\ "центр", "периферш" у фонологи та акцентологй вщповщае двом вищ( згаданим пунктам: 1) головне — "пщлегле" у систем^ 2) керуюче — керова» що не протир1чить Я.(1.0.) Бодуену де Куртене.

Загальна модель розподшу максимум'ш I м'т'шум'ш а) не виключа можливосп побудови конкретно"! модел1 центра (так би мовити, визнг чення характеру його "кристал1чно1 структури") 1 б) не протирхчить том; що максимум 1 мшшум можуть помшятися мшцями: одиниш, яю мают мш!мум ДО, можуть мати максимум позицш, 1 навпаки.

Р03Д1Л 2. ЦЕНТРИ ФОНОЛОГ1ЧНИХ СИСТЕМ

ЗдШснюючи послщовно опозицшний i позицшний пщх1д до анал1зу фонолопчних систем, лопчно було висунути ппотезу про ¡снування двох ueHTpiB фонолопчно!' системи: опозицшного — центра фонолопчно!' парадигматики та позицшного — центра фонолопчно'1 синтагматики. Якби кожна фонолопчна система мала единий центр, як ппотетично вважали представники Празького лштстичного гуртка, опозицшний та позицшний центри oflHieï системи мали б збиатися. !х нещентичшсть свщчить на користь ¿снування двох центр1в одте! системи. Ппотезу бщентризму фонолопчних систем мов фонемно!' будови П. С. Вовк висунула у 70-i роки. Для и доведения у дисертацп проанал!зоваш чотири шдоевро-пейсьга мови: три слов'янськ1 (украшська, росшська, польська) i ро-манська французька мова.

Алгоритм пошуку опозицшного центра фонолог/чно/ системи — центра фонолопчно1 парадигматики:

1. Видшення кшьюсно найбагатших опозищй фонолопчно! системи.

2. Виявлення ядер цих опозицш — парно протиставлених за дифе-ренцшною ознакою фонем.

3. Накладання ядер одного на одне: вщ бшьшого до менших (посл1-цовно, враховуючи ктьюсний склад опозищй та ïx ядер).

4. Внутршньоцентровий анал1з.

5. П1сля встановлення позицшного центра — м1жцентровий анал1з.

6. Анал1з опозицшних uempie дослщжуваних мов у зютавленш.

7. Моделювання законом1рность

Алгоритм пошуку позицШного центра фонолог1чно1 системи — центра фонолопчно!' синтагматики:

1. Врахування наявност! позицш фонеми в активно функщ'онуючш тексищ, презентованш в однотомних словниках сучасно!" мови: а) щодо меж складу й слова; б) щодо контактних фонем.

2. Визначення кшькост1 позицш фонеми у mobî (за взятими до уваги параметрами наявност1 позицш).

3. Зютавлення даних дослйження щодо наявност! позицш у mobî (ди-сертащ'я П.С. Вовк) з даними науково"! лператури щодо частоти фонем у мовленш (для украшсько! мови враховаш дат B.C. Перебийтс, для ро-пйсько1 — J1 .Р. Зиндера i M.В. Панова).

4. Внутршшьоцентровий аналп.

5. Шсля встановлення опозицшного центра — мЬкцентровий анал1з.

6. Зютавлення позицшних центр1в дослщжуваних мов.

7. Моделювання законом!рностк

)*

Парадигматичний та синтагматичний фонолопчш центри украТнськоТ мови

Опозишйний (парадигматичний) центр фонолопчноТ системи ук-раТнськоТ мови становить собою максимально протиставлену опозицшнс вюшку приголосних фонем. Внутршньоцентров! диференцшш ознаки цих фонем — твердють—м'яюсть, глухють—дзвшюсть, з!мкнешсть— щшиншсть.

Позицшний (синтагматичний) центр фонолопчноТ системи ук-раТнськоТ мови мютить фонеми, яю мають максимум позицш, реально втшених у загальновживаних словах, а саме, гол ос ш й сонанти, [в] та глух1 з!мкнеш приголосж; тобто, з приголосних до позицшного центра належать контраста! за звучшстю фонеми. Основш внутршньоцентров] протиставлення позицшного центра фонолопчноТ системи сучасноТ ук-раТнськоТ мови: голосний — приголосний характер фонем, сонантшсть — шумшсть, локальшсть.

бдина спшьна фонема обох центр!в — глухий передньоязиковий з1мкнений твердий приголосний [т]; спшьних внутрпиньоцентрових ди-ференцшних протиставлень (I вщповщно внутршньоцентрових диферен-цшних ознак) — немае. Отже, яскраво виявляеться тенденщя полярного розмщення фонем О ДО) щодо двох цешрнв фонолопчноТ системи сучасноТ украТнськоТ лггературноТ мови.

Парадигматичний та синтагматичний фонолопчш центри росшськоТ мови

До фонемного парадигматичного центра системи росшськоТ мови входять 8 ращонально оргашзованих, а саме протиставлених за трьома параметрами (тверд1стю—м'яюстю, глухютю—дзвшкютю, губшстю—пе-редньоязиков1Стю) у склад! самого центра одиниць; до фонемного син-тагматичного центра системи росшськоТ мови належать дистрибутивно наиактившиа голосш, сонанти та шумн! глух! приголосн!, що мають максимум позицш у склад! морфем, реал!зованих у словах; синтагматично центральн! фонеми протиставлен! як голосн! — приголосн!, сонанти та шумш. Отже, внутр!шньоцентров! ознаки фонем парадигматичного та синтагматичного центр1в фонолопчноТ' системи росшськоТ мови ргзш, одинищ системи розташовуються щодо обох центр!в полярно, система мае не один центр, а два. Вважаемо !снування двох центрпв фонолопчноТ системи ушверсал!ею, притаманною мовам фонемноТ будови. 1снування двох р!зних цешрнв фонолопчноТ системи — парадигматичного та синтагматичного — норма, можливе часткове перетинання цих центр!в — теж норма, повний збц центр!в у живш мов1 навряд чи можливий, якби вш стався, то не надовго 1 тшьки як окремий випадок, шо не зм!нив би зако-ном!рност1. 1снування двох центр!в фонолопчноТ системи — не лише ста-тичне, а ! динам!чне явище, джерело розвитку фонолопчноТ системи мови.

украКнська мова

ОПОЗИЦШН1 ЦЕНТР I ПЕРИФЕР1Я

Опозицшний макроцентр. Число ДО — 5 або бшьше.

)позицшна [ерифер1я менше ДО або обме-сешсть ДО лакунами).

м м' н н'л л'р р'

ш ж ш' ж' г г' Г

ц ц' дз дз' ч ч'дж джг т': д". н". л': с': з': ш': ж':

ПОЗИЦ1ЙН1 ЦЕНТР I ПЕРИФЕРШ

Позицшний центр.

Перша третина рангового списку фонем.

Позициша перифер1л. Остання третина рангового списку фонем.

Сфера, ст'льна для периферш, — (ф), (г), африкати, м'як1 довп.

РОСШСЬКА МОВА ОПОЗИЦ1ЙН1 ЦЕНТР I ПЕРИФЕРШ

Опозицшний макроцентр.

т' д'

т д / /

Олозищйна перифер1я: юльгасть ДО менше 5 або дор1внюе 5, але при накладанш ядер одного на одне фонема не по-трапляе у макроцентр.

ПОЗИЦ1ЙН1 ЦЕНТР I ПЕРИФЕРШ

Позицшний центр Кшьюсть позицш у слова: понад 35 (верхня частин; рангового списку).

Сегмент позицшно!" пе рифери (кшьк1сть по-зиц!й у словах дор!внюе або менше 35) (нижня частина рангового списку).

ПОЛЬСЬКА МОВА ОПОЗИШЙШ ЦЕНТР I ПЕРИФЕРШ

Частина периферй, де м1стяться фонеми пози-цшного центра -

(кр1м двох фонем, яю належать обом центрам).

(г) (5) 5 П п ш т* 1 Г

У I 9

ПОЗИЦ1ЙН1 ЦЕНТР I ПЕРИФЕРШ

Оскшьки польська мова з трьох дослщжених слов'янських мов най-5шьш консонантична, в н позищйному центр1 помине м1сце посщають цумш приголосш. Серед них — щшинний [§]. Сфера, спшьна для двох хентр!в, — приголосш у дужках.

ФРАНЦУЗЬКА МОВА ОПОЗИЦ1ЙН1 ЦЕНТР I ПЕРИФЕР1Я Ф0Н0Л0Г1ЧН01 СИСТЕМИ

Фонеми опозицшного центра мають 5 або 4 ДО.

Фонеми опозищйно1 перифера

мають 3, 2 або 1 ДО. _

За полем центра й периферй — нов1 фонеми в англщизмах.

ПОЗИЦ1ЙН1 ЦЕНТР I ПЕРИФЕР1Я Ф0Н0Л0Г1ЧН01 СИСТЕМИ

ов(э)

N

и

Остання частина рангового списку фонем за кьпьюстю по-зищй у слов!. -

■ Перша частина рангового списку фонем за кшыастю позиц1й у слов (кшыасть позицш у ритмогруп пщлягае уточнению).

ое

консонантизм

Зктавлення фонолопчних центр1в трьох слов'янських мов

В опозишйних центрах сшльш внутр!шньоцентров! опозицп: твер-исть—м'яюсть, глухкть—дзвшюсть (фонетична якшть м'яких специф1чна [ля кожноТ мови). Трете внутр1шньоцентрове протиставлення в pocincbxifi ioBi — передньоязиковють—губшсть, в украшськш та польськш — 3Îmk-leHicTb—щшиншсть (фонетично укра'шськ! та польська приголосш не центичш). За складом опозишйних фонолопчних центр1в украшська мо-ia посщае центральне мкце серед трьох слов'янських мов.

У позицшних фонолопчних центрах протиставлеш голост й приго-locHi, сонанта й шумш rayxi (коптрастш за звучшстю фонеми).

Романська французька мова, на вщмшу вщ трьох слов'янських, во-:ал!чна. Вокал1зм i консонантизм сшввщносяться як 15 : 20 i мають по 4 шференцшт ознаки (ДО). Але за чотирма ДО опонують одна однш лише • фонем з 35. Саме вони й утворюють опозицшний фонолопчний центр. 1ого модель — консонантний куб з голосним посередине Позицшний 1ентр дослщжений щодо позицш у словь Позицп у ритмогруш пщлягають точненню. Внутршщьоцентров1 опозицп парадигматичного (опознанного) фонолопчного центра: голосний — приголосний, губний — пе-юдньоязиковий, з1мкнений—щшинний. Внутршньоцентров! опозицп' интагматичного (позишйного) фонолопчного центра: пшняття (високе, ередне, низьке), ряд (переднш—задшй), носовий—неносовий, лаб1а-лзований—нелаб1ал1зований характер голосних. Внутршшьоцентров! опо-nuiï обох фонолопчних ueHTpiii не збнаються. В систем! юнуе два ценой, а не один. Сшльна фонема обох центр1в — голосний [œj.

Висиовки другого роздЬу

В ycix чотирьох дослщжених ¡ндоевропейських мовах опозишйний та ;озпц1йпий внутрпиньомовш центри фонолопчних систем не збнаються иж собою. Отже, у кожшй мов1 (украшськш, рОСШСЬКШ, польськш, эранцузькш) icHye по два центри фонолопчно}' системи: опозицшний парадигматичний) i позицшний (синтагматичний). tcuye тенденшя по-ярного розташування фонем щодо двох центр1в системи: що центральне позицшно, те перифершне гтозиш'йно, i навпаки.

Стввщношення центр1в фонолопчно! системи Mix собою у кожнш [obî добре передае модель синусощи. Якщо розглядати ïï щодо опо-ицшного центра, i3 знаком плюс моделюються одинищ, як! входять в позицшний центр, i3 знаком мшус — одиниц!, яи входять у позиц!йний ентр. Якщо розглядати розташування одиниць системи щодо ïï по-ишйного центра, модель — та сама, лише знаки м!няються.

0П03ИЦ1ЙН1 ФОНОЛОГ1ЧН1 ЦЕНТРИ ТРЬОХ СЛОВ'ЯНСЬКИХ MOB

рОСШСЬКО!,

'В В'/

украшсько!,

и //

ПОЛЬСЬКО!.

Í.

р V s Y s

ъ ¿ / t t' / t i

ПОЗИЩЙН1 ФОНОЛОГ1ЧН1 ЦЕНТРИ

ТРЬОХ СЛОВ'ЯНСЬКИХ MOB

Росшська мова. Украшська мова. Польська мова.

/ a / а \ X ~а \

/ u , е , о , i \ / и. о . i . е \ / е, о, и, i,

/ У \ ( У \ / ' У,? \

m, 1 , j , 1' ] V, n . г , j , m у m, j , 1 , 1' \

n , г , n' 1.1' I n , n' 1

V 1 V 1 /и г I

\ k, s / \ k, Р / \ t , s , s /

ФОНОЛОГ1ЧН1 ЦЕНТРИ ФРАНЦУЗbKOÏ мови

Р I b

Опозицшний центр фонолопчно! системи.

ПозицШний центр фонолопчно! системи.

Фонеми позначен! знаками МФА (мЬкнародного фонетичного алф; впу). О = О, е =£.

РОЗД1Л 3. ЦЕНТРИ АКЦЕНТОЛОГ1ЧНИХ СИСТЕМ

Парадигматичний акцентолопчний центр системи визначаемо як хентр системи опозицш, синтагматичний акцентолопчний центр — як jemp системи позишй. У двох близькоспорщнених схщнослов'янських ювах: украТнськШ i росшськш, — центр системи опозишй знаходимо за юпомогою трьох критерив: граматичного, кшькюного, лексико-семантич-юго. Акцентолопчна опозищя пщтримуе протиставлення при словотвор1, :атегор1альнш bwmíhhoctí й парадигматичнш словозмшь Пошук пара-(игматичного акцентолопчного центра вщбувався на ochobí анал1зу си-;тем слоьозмши двох основних частин мови: ¡меннишв i д1сслш. Були (иписаш poc¡ñcbK¡ слова з парадигматичшш протиставленням акцентем з 1астотного словника росшськоТ мови за редакщею Л.Засорино! (1977) i 'Kpa'ÍHCbKi слова з парадигматичними опозищями акцентем з трьох слов-ihkíb: Орфоешчного словника М.Погр1бного (1984), словника-довщника Ш УРСР "Украшська лггературна вимова i наголос" (вщповщальний юдактор М.Жовтобрюх, 1973), частота врахована за Частотним словни-:ом сучасно! украшськоТ художньо1 прози (АН УРСР, голова редколегп — $.С.Перебийшс, 1981). Найвизначншн опозици — кшькюно найбагатшй у iobí. Як приклади наведет слова, частотш у мовлешп", як! утворюють ieBH¡ сегмента лексико-семантичних пол1в: назви людей за íx родинними тосунками (чолов1к, жшка, ДШ1, син, дочка, брат, сестра, д1п, баба, ядько, птка, зять, нев>стка), назви частин Tijia людини вщ голови до топи, 1менники, то описують навколишшй cbít (серед них — земля, :ебо, гора, вода, p¡Ka, р1чка, море, поле, лан), атмосферш явиша (в1тер, ощ, cHir), rinepoHiMii — назви рослин (дерево, кущ, трава), назви тва-ин, UTaxiB, риб, комах (юнь, вш, kít, пес, вовк, орел, шпак, горобець, opon, сом, судак, бджола, оса, жук тощо), назви мюць поселения людей :ело, mícto), частин осел i, знарядь npaui, професш, релшйних понять. Фонетичний критерш (довжина слова, Micne наголосу у називному щмшку однини) е допом1жним.

Синтагматичж акцентолопчш центри двох схщнослов'янських мов ¡стять слова з нерухомим наголосом у систем! словозмши. Фонетичний ритерш е íctothhm для ¡менниюв жшочого роду росШськоТ мови: неру-омють наголосу у словозмпп ¡меннигав з ненаголошеним кйщевим -а, -я називному однини. Нерухомий наголос мають також ¡менники чо-QBÍ4oro й середнього роду з певними суфжсами (-í3m, -¡ст, -ант, -ент, :тво тощо).

Критерп формування акцентолопчного парадигматичного центра за-¡днослов'янськоУ польськоУ мови — фонетичний (кшыасть склад1в у сло-эформах) i граматичний (значения акцентолопчного протиставлення).

Граматичний (опозицшний) критерш — спшьний для трьох мов.

Акцентолоп'чш центри сучасних росшсько! та украшсько! мов

ПАРАДИГМАТИЧНИЙ АКЦЕНТОЛОПЧНИЙ ЦЕНТР СУЧАСНО! РОСШСЬКО! МОВИ1

Гменник

1. Опозицш чисел / род'ю

1.1. сад — сады 1.2. страна — страны 1.1. поле — поля

дом — дома земля — земли 1.2. село — сёла

2. Опозицш родт /' в1дмшкю однини

2.1. стол — стола... —

2.2. вода — воду —

3. Опозицш в1дмшк!в множини

3.1. голуби — голубей 3.1. матери — матерей 3. сани — саней

3.2. сапоги — сапог 3.2. слова — слов

4. Опозицш в ар ¡ант ¡в в/дмшка

о снеге — в снегу о чести — в чести

о крае — на краю

Д1еслово

5. Опозиц/'я першо7 особи дкв1дмшюваних форм дкслова шшим формам Я учу — ты учишь, он учит, она учит, мы учим, вы учите, они учат

6. Опозицш чоловЫого роду минулого часу дкслова, короткого прикметникс та дкприкметника Шшим родовим формам однини та множит

он нёс — она несла он хорбш — она хороша он дан — она дана оно несло оно хорошо оно дано

они несли они хороши они даны

7. Опозиц/'я жшочого роду минулого часу дкслова, короткого прикметникс та дкприкметника шшим родовим формам однини та множит он занял — она заняла он молод — она молода он занят — она занята оно заняло оно молодо оно занято

они заняли они мблоды они заняты

Як бачимо, жшочий рщ мае дв1 модели переходу наголосу: у перши опозици та у другш — регресивну модель; у четвертш, шостш та сьомш -прогресивну. У третш опозици вщбуваеться нейтрал1защя опозици род1в.

Чолов1чий рщ як немаркований у називнш форм1 характеризуема наголосом на основ!, мае лише одну модель переходу наголосу — прогре

1 Приклади опозишй подано у послбнику автора П. С. Вовк. Русский язык ка; иностранный. Фонология. Акцентология. Практикум. — К.: 1СДОУ, 1995.

ивну (у nepuiiiï, другш, четверти! опозишях). У третш при нейтрал1зацн |Позици род1"в вщбуваеться перехщ наголосу на останнш склад слова. Сведши рщ мае обидва типи переходу наголосу у першш опозицп.

ПАРАДИГМАТИЧНИЙ АКЦЕНТОЛОПЧНИЙ ЦЕНТР

СУЧАСН01 УКРАШСЬКСМ МОВИ

Imëhiihk

1. Опозиц'ш чисел ipodie. Однина — множима Чолов1чий рщ Жлночий pi,a Середнш рш

стш — столй жшка — жшкй поле — поля

сестра — cécipn село — села

2. Опозиц'ш чисел i podie. Множина — двоша паспорта — два nâcnopra

3. Опозищяpodie i в\дм'шк'ш однини стш — стола...

земля — землю

4. Опозищя в\дмишв множини

чоГюти — 4o6ir .îé\wi — земель слова — сл1в сани — саней

сторони — сторш дгги — дней

5. Опотщя назывного eidMiuxa одншш — кличиого в/дм/'нка Павло — Павле! сторона — стороно!

6. Опозиц'ш eapiaumie eidMiHKa

6.1. В iiaïuiM крш — в tîm краю

6.2. немае стола — бит столу

д1€слово

7. Перша особа одншш dieeidMinioeaiiux форм — imui форми

Я служу — та служит, в'т служить, ми служимо, ви служите, вони служать

8. Опозиц'ш однини — множини

живу — живемо живеш — живете

9. Опозиц'ш чоловЫого роду минулого часу diccnie ¡нишм родовим формам однини та множимi

був — була, було, булй

В акцентолопчних системах схщнослов'янських мов найбшьш поши-:hî слова з нерухомим наголосом. Акцентеми цих сл'т складають син-гматичш акцентолопчш центри цих мов. При словозмйи сл1в з нерухо-1М наголосом мають мгсце нульов1 опозицп".

ПОЛЬСЬКА МОВА ОСНОВН1 ОПОЗИЦЙ СИСТЕМИ СЛОВОЗМ1НИ ЗА НАГОЛОСОМ

1менник

Человечий рщ

Односкладова основа. На-зивний однини — наголос на основь

Жночий та середнШ рщ

Називний однини — наголос на основ!. Чолов!чий рщ

Двоскладова основа. Називний однини — наголос на основ! (на 1-му складО.

Жночий та середнШ рщ

Називний однини — наголос на основ!.

Чолов!чий рщ

Р!зноскладов! основи однини й множини. Трискла-дова основа однини. Називний — наголос на 2-му склад! основи. Двоскладова основа множини. Наголос у називному — на 2-му склад! основи.

У вщмшках з двоскладовим закшчення (1. давальний однини, 2. орудний множиш

3. називний множини деяких ¡менники наголос — на 1-му склад! закшченш

4. Якщо основа при деклшацц втрачае гс лосний, наголос — на закшченш.

У вщмшку з двоскладовим закшчег ням (орудному множини) наголос — на 1 му склад! закшчення.

У вщмшках з односкладовим закшчення — перехщ наголосу на 2-й склад основи, вщмшках з двоскладовим закшченням -наголос на 1-му склад! закшчення.

У вщмшку з двоскладовим закшчення; (орудному множини) наголос — на 1-м склад! закшчення.

У вщмшках з односкладовим закшчення: перехщ наголосу в одниш на 3-й склад ос нови, у давальному — на 1 склад зг кшчення.

У множиш в родовому — перехщ наголос на 1 склад основи, в орудному — на 1 скла закшчення.

Прикметник

Родовий та давальний чолов!чого й сере^ нього род1в, наголос — на 1-му сюпц закшчення.

Орудний трьох род1в — наголос на 1-м склад! закшчення. Д!еслово 1ндикатив, тепсршшш час

Однина та 3 особа множи- 1 та 2 особи множини — наголос на 1-м ни — наголос на основ!. склад! закшчення.

Позицшний акцентолопчний центр польсько! мови становлять ак центеми сл!в з незмшною кшькютю склад!в при словозмш! або взагал! бе форм словозмши, тобто акцентеми сл!в з нерухомим наголосом.

Однина. Називний трьох род1в — наголос на основ!.

Множина. Називний — наголос на основ!.

П0Д1БН1СТБ БУДОВИ ФОНОЛОПЧНО! ТА АКЦЕНТ0Л0Г1ЧН01 СИСТЕМ (НА МАТЕР1АЛ1 ТРЬОХ СЛОВ'ЯНСЫШХ МОВ)

3 дослщження випливае под1бшсть будови фонолопчно!' та акцен-толопчно1 систем мови.

Кожна з них систем побудована ¡ерарх1чно.

С одиниш найменшого та вищих, внутртаньомовних та кпжмовних р!вшв абстракцй: ¡снуе певний паралел1зм одиниць

Ф-1, Ф-2, ' Ф-3, Ф-4, Ф-5,

А-1, А-2, А-3, А-4, А-5.

Ф-1 та А-1 — наймешш одинищ фополопчного та акцентолопчного р!вшв мови у склад! словоформи.

Ф-2 та А-2 — морфонолопчна та морфакцентолопчна одинищ, пов'язаш з чергуванням при словозмшг

Ф-3 — фонолопчна одиниця, пов'язана з ¡сторичними чергуваннями, А-3 — акцентолопчна одиниця, пов'язана ¡з чергуванням при словотворц Ф-4 та А-4, Ф-5 та А-5 — звуков! та акцентолопчш вщповщносп спорщнених та неспорщнених мов, що перебувають у мовному контакт! з аналкзованою мовою, пов'язаш з певними одиницями дано"! мови.

1снуе ! паралел!зм ознак. I фонолопчну, 1 акцентолопчну системи ха-рак7Сризують диференцшш, штегральш, трупов!, окрелп ¿1 загалып озпаки.

Кожна з дкох атипзованих систем мае принайми! два центри: пара-дигматичний та синтагматичний (як на р!вш фонем та акцентем, так ! на р!вш опозиц!!! та ознак).

Елементи кожно! системи пщпорядковуються тендешш полярного розташування шодо Г! центр1в: що центральне парадигматично, мае тен-деншю бути перифер!йним синтагматично, ! навпаки.

Парпдигматичш центри обох систем пов'язаш !з чергуванням при сло-возмпй. Синтагматичж центри ¡з вар!атившстю пов'язаш в меншш м]р!.

Може, саме внаслщок чергування зона варцовання ларадигматичннх одиниць та ознак ширша, ! помилки в Тх вимов1 компенсуються легше: поширюеться лише коло позицш, де настае чергування.

На матер!ал1 дослщження трьох слов'янських мов у синхрон!чному аспект! встановлено факт бщентризму акцентолопчних систем цих мов.

Вщкриваеться перспектива дослщження акцентолопчного бщентриз-му в аспект! д!ахронп. Завдяки фундаменталышм працям Л.А.Булахов-ського й В.Г.Скляренка е можливкпъ з!ставити сучасний стан акцентолопчних систем украТнськоТ, роЫйсько'!, польсько! мов з ¡сторичними етапами формування цих систем.

Зокрема, можна сказати, що акцентолопчш системи сучасних ук-рашсько! й росшсько! мов пов'язаш з шзньопраслов'янським пер!одом щонайменше за трьома параметрами:

1) лексичним;

2) 1снуванням протиставлення нерухомого й рухомого словесного наголосу при словозмшц

3) Уснуванням у шзноопраслов'янський перюд, поряд з шшими, тих акцентолопчних опозицш, яю е характерними для сучасних двох дослщжених у шй дисертащУ схщнослов'янських мов.

Це, передуам, опозицш чисел — головна опозишя акцентолопчних систем сучасних лггературних украУнськоУ й росшсько'У мов.

У праслов'янськш mobî вона презентована шакше, але е основою су-часноУ опозицц чисел в украУнському д1еслов1 (несу, несёш — несемо, несете), в ¡менниках середнього роду украУнськоУ й росшськоУ мов з про-гресивним переходом наголосу у множит (слово — слова); якщо прийня-ти припущення О.О.Шахматова, також i в ¿менниках жшочого роду на -à, -я сучасних украУнськоУ й росшсько'У мов з регресивним переходом наголосу у множит (зима — зйми, зима — зймы).

Це також опозищя суб'екта — об'екга (називного — знахщного од-нини) ¡менниюв ж1ночого роду сучасних схщнослов'янських мов (вода — воду).

До опозицш, як1 сягають коршням праслов'янськоУ давнини, нале-жить i опозиц1я теми — й безпосередньоУ учасп у мовленневому акп (називного — кличного вщмшюв сучасноУ украУнськоУ мови): зима — зймо.

Перюд завершения становления опозицп чисел — XIX ст.

Можна сформулювати гшотезу, яка мала б бути nepeeipeHa у май-6yraix дослщженнях, згщно з якою акцентолопчш системи двох сучасних схщнослов'янських мов: украУнськоУ й росшськоУ,-функцюнально (за на-явшстю акцентолопчних опозицш) i оргашзацшно (за наявшстю двох центр!в системи) ближч1 до праслов'янськоУ мови, н1ж фонетично.

ДОДАТОК

ПЩТВЕРДЖЕННЯ ДАНИХ ОСНОВНИХ РОЗД1Л1В

Для пщтвердження даних першого роздщу проанал1зоваш ¡з застосу-ванням п'яти запропонованих категорш релевантних фонолопчних ознак ознаки фонем двох схщнослов'янських мов з погляду Ух специф1чносп, тобто у зютавлент з фонолопчними ознаками ¡нших мов, шдоевропей-ських i невдоевропейських, Hociï яких вивчають укра'Унську й росшську мови як шоземнь

Зокрема, враховано таю шоземш акцента: англшський, французький, шмецький, латиноамериканський ¡спанський, польський, фшський, угор-ський, китайський, в'етнамський, ¡ндонезшський.

При дослщженш ¿поземного акценту зазначено, як1 саме ознаки порушен!: диференцшш, штегральш, загальш, rpynoBi чи окремь

Придатшсть запропоновано! теоретично! класифкаш! для практич-шх потреб методики викладання мови як ¡ноземно! вказуе на п житте-датшсть 1 дшовють. Низка таблиць ¡поземного акценту у вимогм була кладена в пропеа безпосереднього спостереження протятом практики ;икладання мови як шоземно! ¡з врахуванням даних зютавлення мов на 1СНОв1 науково! лшфатури. Ц! таблиц! використовувалися фонетистами Факультету для шоземних громадян Нацюнального ушверситету ¡меш 'араса Шевченка. Таблиц! наведен! у практичному поабнику авторки Русский язык как иностранный. Фонология. Акцентология. Практикум", екомендованому Минстерством освгги Укрпши (1995), 1 в монографп ав-орки "Описание фонологической системы русского языка как иностран-гого" (рекомендована Видавничою радою КДУ ¡мен! Т. Шевченка 7.09.1985; стислий виклад монографи вийшов друком у 1996 р.). Опис юземних акцештв в украУнсыай вимов1 виконаний у дисертацц вперше.

Нотатки щодо компенсаци помилок вимови у ростськш мов1

1снування двох цегщлв мови — парадигматичного та синтагматич-ого — свосршно виявляеться у "психофонетиш" (термш Бодусна де [уртене) па р!пл1 перцептивно'! бази нос1я мови, у неоднаковому опор1 ерцептивноУ бази помилкам, яю стосуються р!зних категор1й фоно-опчних ознак та одиниць, то тяжпоть до р1знпх центр1в мови.

Функщя голосних та сонаттв як головних "веж" розб|'рливост1 тексту обить Ух взасмозамшу (наприклад, [а] — [й] — [у], [р] — [л] — [м| — [н] еприйнятною для слухача. А помилки на твердеть—м'якють, особливо ¡дхилення вщ марковано"! ознаки в б!к немарковано'У, частково компен-уються, здебшьшого в позици перед голосним, ! не руйнують можливост! пшкування. Може саме тому, що сшврозмовники не завжди виправля->ть помилки на твердють—м'яюсть у вимов! ¡ноземця, ш помилки навггь рос!йськомовному оточенш залишаються надовго. Це багаторнне спо-гереження автор занотував у тезах конференщУ з проблем теоретично! та рикладноУ фонетики та навчання вимови (Москва, 1973) ! неодноразово озвивав думку про залежшсть цього факту вщ фонолопчно"! системи мои шзшше (1975, 1977, 1982, 1996).

Можна сказати, що синтагматична центральн!сть фонолопчних оди-иць (зокрема, трикутника голосних та пмки сонанта) ! внутртньо-ентрових ознак синтагматичного центра фонолопчно! системи (ряду й ¡дняггя, назальност! — плавност! — в!брантност1) впливае на ошр пер-ептивно! бази нос1я мови ¡х порушенню !з знаком плюс, а синтагматич-а перифершшсть та парадигматична центральн!сть шумних з!мкнених, ротиставлених за твердютю—м'яюстю, глухютю—дзвшюстю, — ознака-и, за якими у фонолопчному склада морфем вщбуваеться регулярне ;ргування, — впливае на ошр !х порушенню !з знаком м1нус.

1накше кажучи, ¡снуе мехашзм частково"! компенсацп помилок ви мови сприйняттям нос1я мови. Помилки на твердють—м'яюсть, глу хють—дзвшгасть компенсуються краще, н1ж взаемозамша сонанпв аб< наголошених голосних. Пояснения цього факту — в юнуванш морфонег. (р1вень Ф-2), у формуванш р!вня звукових вщповщностей пщ впливог, спшкування з ¡ноземцями (Ф-3, Ф-4, Ф-5) та у блоковому способ! деко дування мовно1 звуково! шформацп.

Щодо украшсько! мови явища компенсацп помилок вимови сприй няттям потребують спещального дослщження.

Аудюекспериментальш даш

Пщ час стажування в Лаборатори експериментально1 фонетики ¡мен Л. В.Щерби були проведен! аудюексперименти. Зокрема, був записани! на магнкну стр!чку текст розм!ром 256 фонем, в якому були презентован ва росшсью фонеми, у вимов! 5 диктор!в-шоземщв, студент!в старши: курс1в та асшрантш ЛДУ, а саме у вимов! двох н!мц!в, в'етнамця !ндонез!йки, фшна. По-перше, ц!каво було, яю помилки в диктор!в збе реглися попри 4—5 роив перебування у росшськомовному середовищ: По-друте, перев!рялася реакц!я носив мови на помилки шоземщв. Текс був прослуханий десятьма аудиторами-фонетистами, сшвробтшками т активом ЛЕФ ЛДУ. Шпвка звучала дв!ч!, в нормальному темп!; аудитор] мали зафжсувати пом!чен! помилки у письмовому вар!ашт тексту. Умов: були краиц за природн!: знайомий текст, двократне звучания. Проте вс помилки аудитори зазначити не встигали, фжсували найпомтпип, з 1 точки зору. Завдання було типове для щоденно! роботи викладача фонетиста: визначити помилки шоземщв у росШськш вимов! (на сег ментному р!вн!). "Компактшсть" ф!ксацп помилок свщчить про вщ сутнють '¿х компенсацп перцепц!ею нот мови; навпаки, некомпакт н!сть — про те, що помилки такого типу можуть бути пропущен! ноше] мови як менш важлив! внаслщок IX компенсацп сприйняттям. Градац! можливостей компенсацй (вщ мш!муму до максимуму) була такою:

1) диференщйш ознаки ряду й пщнятгя голосних водночас, тобт розр!знення [е] — [а], [¡] — [а], [¡] — [о] сприймаються як важлив IX взаемозамша фжсуеться компактно;

2) компактно фжсуеться ! помилка на розр!знення голосних за пщ няттям (наприклад, [и] — [о], [!] — [е];

3) а також порушення диференщйно!" ознаки голосних за рядом;

4) порушення групово! ознаки лаб!ал!заци голосних заднього ряду;

5) помилки, що стосуються розр!знення сонант1в за активним орга ном та характером перешкоди: [ш] — [п] — [1] — [г];

6) помилки на взаемозам!ну однофокусних — двохфокусних пригс лосних.

Значно менше компактное™ спостерцаеться при порушенш ДП глу-ост!—дзвшкост! у позица диферсншашТ

7) у 61К марковано'1 ознаки;

8) у б1к немаркованоУ ознаки;

порушення твердое^—м'якосп

9) у бас марковано! ознаки;

10) у б1к немаркованоТ ознаки.

В Лаборатора ¡меш Л.В.Щерби пщ науковим кер1вництвом Л.Р.Зин-ера була виконана дисертащя С.З.Ластшки1, яка виявила, що порушення знаки 31'мкнекост)—шшинност! аудитори ф!'ксують компактнште. н;ж орушення ознак твердосп—м'якост!, глухости—язвшкосп (рос. мова). 1омпенсашю помилок на твердкть—м'яюсть С.З.Ласттка пояснила фо-етичними причинами: вщомосп про цю ознаку несе не лише сегмент риголосного, а \ сегмент голосного. Але в нашому експеримент1 компен-ац!я порушення ознаки твердосп—м'якосп вщбувалася 1 в умовах сприй-яття аудиторами росшськоТ вимови шоземщв — при порушенш обох егмент1в шформацц про твердють—м'яккть: 1 приголосного, 1 голосного. >тже, мехашзм компенсацй працюе не на фонетичному, а на фоноло-¡чному р;Б711: компенсуеться внутршшьоцентрова ознака парадигматич-ого фонолопчного центра, за якою вщбуваеться морфолопчне чергу-ання. Нейроф1зюлоги2, вщкрили два способи декодування мовно! шфор-аци: фонемний 1 блоковий. "Блоки" можуть бути р1зними щодо якост! з величини: 1 з\истов1 елементи повщомлення, 1 шдвищення р1вня абст-акца фонолопчноТ одинищ (наприклад, 1 морфема, \ Ф-2). Саме за уча-гю внутршньоцентрових ознак парадигматичного фонолопчного центра, 1 якими вщбуваються морфолопчш чергування, формуються блоки на 1вн1 Ф-2, якими користуються аудитори-ноа!' мови. Цим 1 пояснюеться раща компенсац!я порушень твердоси—м'якосп, глухост1—дзвшкосп /диторами-роаянами. Ось у чому полягае значения експериментально-онетичного ! аудюекспериментального дослщження С.З.Ласт1вки для ашо! роботи 1 фактичне пщтвердження теорп кнування двох центр1в онолопчно! системи результатами науковоУ роботи, виконано! в Лабора-зрп ¡мет Л.В.Щерби.

У перспектив! — дослщження аудитивного мехашзму укра'ш-Ж01 мови.

1 Ластовка С.З. Об опознавательной и дифференцирующей функциях фонемы, атореферат дисс... канд. филол. наук. — Л., 1978.

2 Бехтерева Н.П., Бундзен П.В., Гоголицын ЮЛ. Мозговые коды психической дея-льности. — Л., 1977.

висновки

У дисертацй, присвяченш проблемам фонолопчно! та акцентолопч но! теорц, витоками яко!' е розумшня понять фонеми, центра 1 перифер] Я.(1.0.)Бодуеном де Куртене,

1) пщкреслено взаемозв'язок мовних систем, з якого випливае розу мшня фонеми (Ф-1) як найменшо! одинищ фонолопчно!' системи — пщ грунтя й надбудови знакових систем мови — \ акцентеми (А-1) як най меншо!" одинищ акцентолопчно! системи, пов'язано! 31 знаковими мовни ми системами;

2) висловлено концепщю б а гато ступ е не в о!' ¡ерархп фонолопчних т акцентолопчних одиниць: кр1м Ф-1 та А-1, гснують одинищ, зумовлеь внутршньомовними чергуваннями у склад1 морфеми (живими та 1Сто ричними) 1 спорщнених огив (Ф-2 та А-2, Ф-3 та А-3), вщповщностями склад1 сл!в спорщнених мов (Ф-4 та А-4) та штернацюнал1зм1в не спорщнених мов (Ф-5 та А-5);

3) до релевантних фонолопчних I акцентолопчних ознак вщнесено труп ознак, пов'язаних з вщповщними системами звукових засоб1в, а сам ознаки диференцшщ, ¡нтегральш, загальш, трупов! та окрем1, 1 3 груп ознак, зумовлених граматичною системою: позицшт коренев!, афжсалы й флективн! ознаки;

4) створено алгоритми пошуку фонолопчних та акцентолопчних цен

тр1в;

5) за цими алгоритмами дослщжено 4 шдоевропейсыа мови: ук рашська, росшська, польська 1 французька (3 близькоспорщнеш 1 не близькоспорщнена);

6) виявлено ¡снування двох центр1в фонолопчно!' системи: опози цшного 1 позицшного-у чотирьох дослщжених ¡ндоевропейських мовах двох центр1в акцентолопчно!" системи: опозищйного 1 позицшного — трьох проанал13ованих слов'янських мовах;

7) встановлено тенденщю полярного розмщення одиниць (фонем акцентем) щодо двох центр!в вщповщно!' системи як законом1ршсть поб) дови фонолопчноТ та акцентолопчно! систем 4-х мов;

8) зазначено р!зну реакцпо перцептивно!' бази носив мови на пор} шення ознак, опозищй, одиниць р1зного статусу: на приклад1 росшськ< мови показано, що внутршньоцентров! ознаки парадигматичного фоне лопчного центра, за якими вщбуваються морфолопчш чергування, ког» пенсуються краще;

9) створено теорш центр1в 1 периферш фонолопчно! та акцентолоп1 но! систем;

10) вщкрито перспективу подальших дослщжень мов евпу щод центр1в [ периферш систем звукових засоб!в мови.

OCHOBHI ПУБЛ1КАЦП Монографм та навчалып поа'бники монограф1чного типу

Вовк П.С. Обучение иностранцев русскому подвижному ударению. — К.: Вища л кола, 1979. — 85 с.

Вовк П.С. Русский язык как иностранный. Фонология. Акцентология. Практикум. — Министерство образования Украины. Институт системных исследований обра-ювания. Утверждено Институтом системных исследований образования Украины в сачестве учебного пособия — К., 1995. — 316 с.

Вовк П.С. Сучасна украшська лтературна мова. Рухомий наголос в ¡менниках i несловах. — Мшютерство остти Украши. — 1СДОУ. — К., 1996. — 80 с.

Вовк П.С. Описание фонологической системы русского языка как иностран-ioro. — Монография. — К., 1996. — 84 с.

Вовк П.С. Теория центр1в i периферн фонолопчно! та акцентолопчно! систем. — С.: 13МН.

Рекомендовано МШстерством ocbïth Украши як навчальний пос1бник. — К., !ЗМН. 1997. — 124 с.

Вовк П. С. Теор'т центр1в i периферп фонолопчно1 та акцентолопчно"1 систем. — Монограф1я. — К.: I3MH, 1997. - 163 с.

Вовк Л.С. Центри акцентолопчних систем. — Нащональний университет ¡меш Та->аса Шевченка. Монограф1я. — К., 1998. — 240 с.

Окреш положения дисертацй поклацеш в основу ще двох навчальних поабниюв, на-шеаних П.С.Вовк щдившуально: "Вводный курс фонетики русского языка для индонезий-гев", 1965 — 686 с. i "Краткий корректировочный курс русского произношения", 1974. — 114 е., а також п'яти навчальних поабниюв у сшвавторсш (1975, 1979, 1981, 1985, 1986).

СТАТГ1. ТЕЗИ ДОПОВ1ДЕЙ. ПРОГРАМИ. МЕТОДИЧН1 РЕКОМЕНДАЦП

Вовк П.С. К вопросу о фонологической системе русского языка как нерод-юго. // Вестник Киевского университета. Методика обучения студентов-иностранцев, ïbin. 8. - К., 1984. — С. 16-21.

Вовк П.С. К проблеме описания фонологической системы русского языка как шостранного. // МВССО СССР. Обучение иностранных студентов русскому консо-шнтизму. - М„ УДН, 1986. — С. 5-15.

Вовк П.С. Об иерархии фонологических единиц в ситуации многоязычия. // Госкомитет СССР по народному образованию. Вопросы фонологии в аспекте русского 13ыка как иностранного. Доклады. Материалы 1 Международного симпозиума НАПРЯЛ. - М., УДТТ, 1989. — С. 28-31.

Вовк П.С. Теория фонологических признаков и методика обучения произноше-1шо. // Вестник Киевского университета. Методика обучения студентов-иностранцев. $ып. 2. - К., 1978. - С. 24-32.

Вовк П.С. Соотношение дифференциальных и интегральных признаков фонем :ак один из критериев описания фонематической системы изучаемого языка. Ц НМЦ фи МГУ им. М_Г1омоносова. Теоретические проблемы фонетики и обучение лроиз-юшению. - М.: МГУ, 1971. — С. 15-23.

Вовк U.C. Сопротивление искажению фонематических признаков на парадигма-ической и синтагматической осях языка. // Проблемы теоретической и прикладной фонетики и обучение произношению. — МВССО СССР. УДН им. ПЛумумбы, — М., 973. — С. 257-259.

Вовк П.С. Частный случай анализа сопротивления искажению фонематических физнаков на парадигматической и синтагматической осях языков. // Теоретическая Фонетика и обучение произношению. — МВССО СССР. УДН им. ПЛумумбы. Сборок статей. — М., 1975. — С. 210-212.

Вовк П.С. Учет парадигматического и синтагматического аспектов звукового троя языков при отборе фонетического минимума для скоростного обучения. // Ме-оды интенсивного обучения иностранным языкам. — МГПИИЯ им. М.Тореза. Вып. . - М., 1977. — С. 178-181.

Вовк П.С. Базова одиниця акцентологп у св1тл1 традицш ЛА.Булаховського. // 5-а МЬкнародна конференцш "Мова 1 культура". — 1нститут мЬкнародних вщносин Кшв-ського университету ¡м. Т.Шевченка. 1нститут украшсько! мови НАНУ. Т.1. 1997. — С. 174-179.

Вовк П.С. Закономерности перцептивной базы русского языка и обучение иностранцев русскому произношению. // Вестник КГУ. Методика обучения студентов-иностранцев. — Вып.1. — К., 1977. — С. 32—36.

Вовк П. С. Гипотезы о неадекватности центра и периферии на парадигматической и синтагматической осях звукового строя языка и обучение произношению. // Лингвистические и методические основы преподавания русского языка иностранцам. — МГУ им.М Ломоносова, 1979. — С. 120-122.

Вовк П.С. Об открытии механизма фонологической компенсации перцептивной базы языка. // Вестник Киевского университета. Методика обучения студентов-иностранцев. — Вып. 6. — К., 1982. — С. 25-35.

Вовк П. С. Двуязычное, сопоставление звукового строя родного и изучаемого языко£ на основе фонологического и экспериментально-фонетического анализа с целью прогнозирования явлений интерференции и положительного переноса. // Из опыта преподавания русского языка иностранцам. КГУ им. Т.Шевченко. — К., 1976. С. 22—31.

Карабчинская П.С. (Вовк). Сопоставление позиций глухих и звонких согласны> русского и польского языков. // Вюник Кишського ушверситету. №2. Серш фшологГ та журналютики. — К., 1959. — С. 56—62.

Вовк П.С. Недихотомичность противоположения переднеязычных смычных согласных индонезийского языка. // В помощь преподавателям русского языка как иностранного. — МГУ им. МЛомоносова. — М., 1970. — С. 192—214.

Вовк П.С. Преодоление смешанного двуязычия в работе с венгерскими студентами-филологами. // МВССО УССР. ОГУ им. Мечникова. Опорная кафедра русскогс языка. Методологические и методические вопросы интенсификации преподаванш русского языка. — Одесса, 1980. — С. 14—15.

Вовк П.С. Сопоставление русского и китайского языков как актуальная проблем; подготовки переводчиков. // Мшюгерство освгги Укра'ши. КТЕ1. МЬкнародна науково-методична конференцш "Актуалып лроблеми формування професшно? та гумаштарно культури сучасного спешалшта". Тези доповшей. Ч.И. — К., 1994. — С. 125—126.

Вовк П. С. Базова одиниця фонолога. // М1жнародна наукова конференцш пам'ят проф. А.О.Бшецького (1911—1995). Кшвський ушверситет ¡меш Т. Шевченка. Факультет ¡ноземно1 фшологи та фшолопчний факультет. "Актуальш питания сучасно фиюлоги". Тези доповшей. — К., 1996. — С. 12.

Вовк П.С. Сопоставление систем согласных русского и индонезийского языков < целью постановки произношения. // МАПРЯЛ. Международный симпозиум. Актуальные проблемы преподавания русского языка в странах Азии, Африки, Среднего \ Ближнего Востока. — Доклады. Тезисы докладов. Изд. МГУ, 1972. — С. 103—104.

Вовк П.С. Использование палатографирования для определения последовательности постановки русских согласных индонезийцам. // Вопросы обучения русском; произношению. — МГУ им. МЛомоносова. — М., 1978. — С. 57—65.

Вовк П.С. Принципы построения вводно-фонетических курсов русского язык; для иностранцев. // Тезисы межвузовской конференции по вопросам программиро ванного обучения. — К., 1964.

Вовк П.С. Скрытое искусственное управление как один из принципов построе ния программы курса русского произношения для иностранцев. // МВССО СССР МГУ им. М. Ломоносова. Интенсификация учебного процесса в практике преподава ния русского языка и других предметов иностранным учащимся. — Вып. 1. Изд. МГУ 1976. — С.32-41.

Вовк П.С. Принципы определения качественного состава лексического минимум: вводно-фонетического курса. // Вестник Киевского университета. Методика обученш студентов-иностранцев. — Вып. 3, 1979. — С. 44—51.

-— Вовк П. С. Проблема управления артикуляцией при обучении русскому языку как тостранному. // МВССО СССР. МГПИИЯ им. М.Тореза. Материалы к курсу лекций ю методике обучения иностранным языкам. — М., 1972. — С. 90—94.

Вовк П.С. Модель естественного и искусственного управления артикуляцией. // V1BCCO СССР. Научно-методический совет по русскому языку. Высшая школа проф-:оюзного движения ВЦСПС. Тезисы межвузовской конференции "Оптимальные методы преподавания языка и теория русского языка". — М., 1974. — С. 45—47.

Вовк Л..С. К проблеме управления речевой артикуляцией обучающегося. // Вопросы обучения русскому произношению. МГУ им. МЛомоносова. — М., 1978. — С. 9—22.

Вовк П. С. Модель управления артикуляцией обучающегося. // Вестник Киевского тиверситета. Методика обучения-студентов-иностранцев. — Вып. 5. — К., 1981. — 3. 3-11.

Вовк Л.С. Зштавлення парадигматичних фонолопчних центров схвднослов'янських нов. // Язык и культура. Четвертая международная конференция. Материалы. — Ч. II. — К.., 1996. — С. 223-224.

Вовк П. С. О двух центрах фонологической системы русского языка. // Русский 13ык за рубежом. 1984, № 3. — С. 60—64.

Вовк П. С. Об иерархическом строении фонологической системы русского языка. // Центр славистики. КГПИИЯ. Материалы международного семинара "Славянская куль-гура в современном мире (изучение и преподавание в иноязычной аудитории)". — К., 1990.-С. 81-82.

Вовк П. С. Построение общих таблиц нарушения фонологических признаков рус-

жих фонем носителями языков разных семей и ареально-типологических групп. // Русское языкознание. — Вып. 2. — К., 1981. — С. 100-105.

Вовк П.С. Описание иностранного акцента в русском произношении. // Русское «ыкознание. — Вып. 4. — К., 1982. — С. 129-141.

Вовк Л.С. О понятии артикуляционного типа. // Центр славистики. КГПИИЯ. Материалы II международного семинара "Славянская культура в современном мире изучение и преподавание в иноязычной аудитории)". — К., 1991. — С. 222—224.

Вовк П.С. Выступление в дискуссии по докладу И.Новотной, М.Ромпортла "Конфронтационное изучение фонологии славянских языков". // IX Международный :ъезд славистов. Материалы дискуссии. Языкознание. — К.: Наукова думка, 1986. — 3. 189-190.

Вовк П.С. Выступление в дискуссии по проблемам интерференции. // IX Между-

чародный съезд славистов. Материалы дискуссии. Языкознание. — К.: Наукова думка, 1986. С.301—302.

Вовк П.С. Синтаксический метод преподавания подвижного словесного ударения лудентам-иностранцам. // МВССО УССР. КИСИ. Кафедра русского языка. Вопросы методики преподавания студентам-иностранцам. — К., 1964. — С.З—12.

Вовк П. С. О подвижном ударении в русском языке. // Русский язык и литература î школах УССР. 1976, №2. — С. 20-25.

Вовк Л.С. О двух центрах акцентологических систем русского и украинского языков. // Язык и культура. Вторая международная конференция. Тезисы. Часть I. — Киевский университет им. Т. Шевченко. Украинский институт международных отно-иений. — Кафедра украинского и русского языков. — К., 1993. — С. 140—141.

МВССО УССР. КГУ им. Т. Г. Шевченко. Программа курса русского произноше-1ия для подготовительных факультетов вузов УССР. Автор — П.С.Вовк. — К, 1974. — 3.1—41. (Утверждена советом подготовительного факультета для иностранных граждан ¡СГУ 27.09.1974).

МВССО УССР. КГУ им. Т. Г. Шевченко. Методические рекомендации по обуче-1ию иностранцев русскому произношению. Составитель П.С.Вовк. — К., КГУ, 1982. — 3.3-143.

Анотащя

Вовк П.С. Teopifl uempie i периферш фонолопчно! та акцентолопч hoï систем. - Рукопис. Дисертацш на здобуття наукового ступеня доктор; фиголопчних наук. Спещальшсть 10.02.15. — загальне мовознавство. -Кшвський нащональний ушверситет iMeHi Тараса Шевченка. — Кшв 2000.

Дисертац1я становить собою розвиток Teopiï фонолотно! та акценто лопчноУ систем i мктить таю положения: про iepapxiio фонолопчних т: акцентолопчних одиниць, про категорп ознак: диференцшних та штег ральних (за традищею), окремих, загальних та групових (термши автора) про два центри як у фонолопчнш, так i в акцентолопчнш система: (парадигматичний та синтагматичний); про можливгсть частково'У компен сацй помилок шоземця у bhmobî сприйняттям нос1я мови; про структурн; под1бн1сть фонолопчио! та акцентолопчноУ систем; про визначення спе циф1ки обох систем i3 врахуванням р1зних тишв ¿ноземного акценту; npi можлив1сть використання запропоновано! концепцц для л1нгв!стични: дослщжень та керування процесом навчання вимови.

Ключов1 слова: система мови, фонолопчний, акцентолопчний, центр перифер1я, фонема, акцентема; украшська мова, росшська мова, польськ мова, французька мова.

Annotation

Pauline S. Vovk. Phonological and Accentological Systems Centres & Pe ripheries Theory. - Manuscript. Dissertation for the Doctor's Degree in Philol ogy. Speciality profile 10.02.15. General Linguistics. National Taras Shevch enko University of Ukraine. — Kyiv, 2000.

The present dissertation is devoted to the further theoretical study of th phonological and the accentological systems, it comprises the statements abou the hierarchy of the units of the phonological and the accentological systems several categories of phonological and accentological distinctive features: th traditionally distinguished differentiating and integrating ones and some feature specific for individual phonemes and accentemes or those general for a class о a group (the author's original concept); the 2 centres within both phonologic, and accentological systems (the paradigmatic and the syntagmatic ones); th ability of the native speaker's mind to partially compensate for the difficulties с perception of the speech units, mispronounced by the foreigner; structure similarity of the phonological and the accentological systems; the definition с the specific characteristics of both systems various types of foreign accent con sidered; the possible use of the suggested theoretical concept for linguistic re search and for regulating the process of teaching pronunciation.

The key terms are the language system, phonological, accentological centre, periphery, phoneme, accenteme; Ukrainian, Russian, Polish, French.

Аннотация

Вовк П.С. Теория центров и периферий фонологической и акценто-югической систем. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степе-то доктора филологических наук. Специальность 10.02.15 — общее язы-сознание. —Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2000.

Диссертация представляет собой развитие теории фонологических и кцентологических систем. Не истоки — применение терминов "центр" и периферия" к фонетике Я.(И.А.) Бодуэном де Куртенэ (1888) .

Диссертация П.С.Вовк выполнена в русле Украинской фонологиче-кой и акцентологической школы (основные представители в области юнологии — ученица Л.В.Щербы доц. И.П.Сунцова и фонетист-укра-нист проф. Н.И.Тоцкая, а в области акцентологии — акад. Л.А.Булахов-кий и акад. В.Г. Скляренко). П.С.Вовк сформулировала гипотезу о су-{ествовании двух центров в фонологической системе языка фонемного гроя, разработала алгоритм поиска оппозиционного и позиционного ентров и согласно данному алгоритму исследовала четыре индоевропей-ких языка: украинский, русский, польский, французский. В диссертации первые высказана гипотеза о существовании двух центров акцентологи-еских систем языков с двумя видами акцентных парадигм словоизмене-ия (подвижным и неподвижным), разработан алгоритм поиска оппози-ионного и позиционного центров акцентологической системы и по ре-омендуемому алгоритму исследованы акцентологические системы трех навянских языков: украинского, русского и польского.

В итоге исследования гипотезы были подтверждены; удалось выявить гнденцию полярного размещения фонем относительно центров фоно-огической системы и полярного размещения акцентем относительно вух центров акцентологических систем. Результаты исследования пред-гавлены в виде теории и иллюстрирующих ее таблиц и моделей.

Диссертация раскрывает закономерность организации внутренней груктуры языка на уровне звуковых средств, что важно как принцип :оретического описания языков мира. Материал диссертации может ыть использован в курсе общего языкознания, в курсах теоретической юнетики четырех исследованных индоевропейских языков и в практике бучения языкам. В работе уточнены понимание единиц фонологической акцентологической систем, категорий фонологических и акцентологи-гских признаков; показана возможность определения специфики обеих ястем с помощью учета иностранного акцента в произношении и суще-гвование частичной компенсации акцента восприятием носителей языка.

Ключевые слова: система языка, фонологический, акцентологиче-•сий, центр, периферия, фонема, акцентема; украинский язык, русский зык, польский язык, французский язык.

ГПдписано до друку 12.04.2000. Формат 60x90/16. Пашр офс. № 1. Друк офс. Ум. друк. арк. 1,9. О^ч ечд. арк. 1,95. Тираж 100. Зам. 1979.

АТ «Вшол» 03151, Ки'ш, пул. Волинська, 60 ДК№ 15