автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.08
диссертация на тему: Эстетические основания «Живой Этики» Николая Рериха

Полный текст автореферата диссертации по теме "Эстетические основания «Живой Этики» Николая Рериха"

й* ** г#

. ^ V-" КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ У НІВЕРСИТЕТ Л імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

САБ А ДА III Юлія Сергіївна

УДК 18.7.01.

ЕСТЕТИЧНІ ЗАСАДИ “ЖИВОЇ ЕТИКИ” МИКОЛИ РЕРІХА”

Спеціальність 09.00.08. - естетика

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Київ-2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Приазовському державному технічному університеті на кафедрі філософі!

Науковий керівник - кандидат філософських наук

Рогозів Володимир Михайлович, професор, завідувач кафедрою філософії Приазовського державного технічного університету

Офіційні опоненти - доктор філософських наук

Бурова Ольга Кузьмівна, професор кафедри філософії Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна

- кандидат філософських наук Кодьєва Олена Петрівна, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Київського інженерно-технічного інституту

Провідна установа - Харківський інститут мистецтв імені Івана Котляревського

Захист відбудеться ” травня 2000р. о 15.00. годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.28. при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252001, м.Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 327

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м.Київ, вулЛЗолодимирська, 58).

Автореферат розіслано ” квітня 2000р.

Вчений секретар .

Спеціалізованої вченої ради гШинкаренко О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Завершення XX століття закономірно викликає інтерес до його історії, формування і розвитку специфічного розуміння культури, її творчо-пошукового характеру. Водночас стає очевидним, що соціально-політичні, ідеологічні злами цього століття виявили значення людської особистості, яка є носієм певного світобачення, сховищем моральних цінностей, культурного досвіду. До видатних особистостей XX століття належить Микола Костянтинович Реріх (1874-1947).

Творча спадщина М.К.Реріха має як самоцінне значення, так і дає змогу розглянути більш широке явище, частиною якого вона є, а саме - космізм як унікальний феномен в історії культури людства Досить активне освоєння людиною космічного простору, реальні плани вчених щодо подорожі людини на Марс, широке використання наслідків космічниїх досліджень в економіці Землі закономірно стимулювали інтерес науковців до ідей космізму. Сучасні підходи до цих ідей поєднують вивчення теоретичної спадщини космістів, а також численні модифікації їх ідей у різні сфери духовної діяльності сучасної людини, зокрема, у екоантропоцентризм та у космічну етику. Ці аспекти трансформації традиційної філософії космізму виявляють значний творчий потенціал ідей реріховської “Живої Етики”. Зазначена робота, яка є об’єктом нашого теоретичного аналізу, дає змогу не лише доторкнутисі до глибинних морально-психологічних, естетичних пошуків Миколи Реріха та його родини, але й побачиш перспективність його теоретичної позиції в контексті діалогу культур “Захід-Схід”.Адже багаторічна творча і громадська діяльність Миколи Реріха в Індії є не лише унікальним фактом “вростання” слов’янської традиції у принципово інше культурне середовище, а й своєрідною моделлю порозуміння різних культур, створення між ними “пластичного мосту”, побудованого на засадах гуманістичної моралі і мистецтва

Актуальність дослідження естетичних засад “Живої Етики” обумовлюється і тим, що і сам автор цієї непересічної роботи не тільки органічно поєднав власну художню творчість з багаторічною дослідницькою діяльністю, а й протягом усього життя наслідував ті принципи, які висловлював теоретично.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Теоретична спадщина МХРеріха привертала до себе увагу, передусім, як засіб більш глибокого і повноцінного розуміння його художньої творчості. Можна стверджувати, що у

свідомості більшості своїх сучасників Реріх асоціювався із специфічним символіко-міфологічним світом його картин: Реріх - живописець, так би мовити, перемагав Реріха теоретика. В останні ж десятиліття все більш активно вивчається саме його теоретична спадщина, яка виступає як органічна частина філософії космізму.

Активна розробка ідей космізму протягом XX століття дозволила сучасним дослідникам певним чином систематизувати напрямки роботи, стверджуючи, що російський космізм є найбільш дослідженою формою космізму в філософії. Особливо виокремлюються історико-філософські дослідження філософії “Загальної справи” М.Ф.Федорова (СХ.Семенова,

A.Г.Грачева), “космічної філософії'” К.Е.Ціолковського (М.К.Гаврюшин, Т.М.Желніна, В.В.Казютінський, В.В.Литкін, А.Д.Урсул), теорії ноосфери

B.І.Вернадського (Р.К.Баландін, Ф.І.Гірьонок, В.П.Казначеєв, М.М.Моісеєв), “Живої етики” (В.І.Сидоров, О.А.Трофімова, Л.І.Шапошникова). У 1993 році вийшла з друку перша антологія “Російський космізм”. Всі ці напрямки роботи зазначених авторів зорієнтовані виключно на російську філософську думку у визначенні характеристик космізму. А це не зовсім правомірно, адеж космізм -за влучним зауваженням І.Д.Батіної - як соціокультурне явище виявляє себе як в різні історичні епохи, так і у філософії різних народів”. Привертає увагу, зокрема, позиція видатних українських вчених Г. Сковороди та ПЮркевича, для якої було властиве “метафізичне розуміння Космосу” у межах релігійної філософії.

Дещо інше тлумачення напрямків розвитку ідей космізму запропоноване В.В.Макогоновою, яка вважає, що у російському космізмі слід виокремлювати «Три напрямки: природничонауковий (В.І.Вернадський, К.Е.Ціолковський,

О.Л.Чижевський, М.Г.Холодний), релігійно-філософський (М.Ф.Федоров), поетично-художній (В.Ф.Одоєвський, О.В.Суховокобилін, В.Хлєбніков та ін.)». Проте ці три напрямки розроблюються, на думку В.В.Макогонової, не рівнозначно, адже постійно віддається перевага природничонауковому.

Більшість авторів, які вивчають та інтерпретують різні аспекти філософії космізму, обов’язково фіксують і позицію МК.Реріха, якому у багатоаспектному вивченні космізму належить пріоритет у розробці культурологічного напрямку. Специфіка ж цього напрямку надала теоретику змогу поєднати в розробці проблем космізму його світоглядне, моральніше, релігійне, художнє насичення. Таким чином, на відміну від інших напрямків

з

аналізу космізму, М.К.Реріх - в межах культурологічного підходу започаткував певну цілісність охоплення цього феномену. І це позитивно виокремлює позицію Реріха серед інших підходів. Проте, ототожнення позиції МК.Реріха з культурологічним напрямком частиною дослідників не сприймається як остаточно визнане. Так, І.Д.Батіна аргументує таку позицію: “...концептуально у філософії космізм вперше оформлюється на рубежі XIX-XX століть і втілюється у 4-х основних напрямках: активно-еволюційному (“Загальна справа” М.Ф.Федорова), релігійному (філософія всеєдності), природничонауковому (ВХВернадський, МХ.Холодний, О.Л.Чижевський), езотерично-культурологічному (ХЕ.Ціолковський, МК.Реріх та ОХРеріх)”.

На нашу думку думку, з позицією І.Д.Батіної важко погодитися, якщо мати на увазі власне позицію МК.Реріха. Щодо його точки зору, то езотеризм не властивий Реріху, а був ознакою позиції його дружини - Олени Іванівни, в статтях, листах якої наголошується саме на езотеричних витоках певних ідей космізму. Що ж до М.К.Реріха, то у його позиції слід підкреслювати естетичний, моралісний аспекти, і у деталізації напрямків вивчення космізму певним чином “розводити” езотеризм і кульїурологізм.

Культрологічний напрямок передбачає цілісність охоплення поняття космізму, проте, навіть в межах культурологічного підходу, передусім, підкреслюється значення етичного аспекту. Це і висуває роботу МХРеріха “Жива Етика” у число тих, спираючись на які можна найадекватніше інтерпретувати його теоретичну позицію.

Слід зазначити, що до сьогодні ми не маємо якогось переконливого аналізу “Живої Етики” МК.Реріха як самоцішгого твору, так і його значення у контексті усієї творчої спадщини дослідника. В останні роки ідеї “Живої Етики” все активніше використовуються теоретиками для вироблення більш досконалої системи виховання, для формування нових підходів щодо загальнолюдських цінностей. Серед спроб оцінки - правда, побіжної, - місця й ролі “Живої Етики” в контексті загальнотеоретичної спадщини МХРеріха підкреслимо точку зору Л.І.Шапошникової. Відома дослідниця культури Сходу оцінила працю МХРеріха саме в контексті загальнолюдських цінностей -естетичних, етичних, психологічних - які, руйнуючи канони західного або східного світоставлення, концентрують те, що поеднує всіх нас - людей планети Земля.

У контексті теми дисертації на особливу увагу заслуговує позиція М.Т.Братерської-Дронь, яка розглядає саме морально-етичні проблеми космізму і вплив ідей цієї філософії на практику сучасного мистецтва. Її дослідження певним чином поєднують етичний, естетичний і мистецтвознавчий аспекти, утверджуючи як об’ємність, глибину філософії космізму, так і її сьогоденність щодо впливу на певні сфери творчої активності людини.

Підсумовуючи роботи, що так чи інакше торкаються проблем, які є об’єктом дисертаційного дослідження, можна стверджувати, що естетичні засади “Живої Етики” Реріха практично не аналізувалися. Навіть всебічний розгляд самої роботи поки що не проведений. Мова може йти лише про побіжні огляди, про звернення до “Живої Етики” в контексті суміжних питань.

Об’єктом дослідженая є естетичні засади морально-етичної концепції Миколи Реріха.

Предметом дослідженая є “Жива Етика” - важлива частина теоретичної спадщини Миколи Реріха

Мета і завдання роботи - визначення естетичних засад “Живої Етики” -теоретичної моделі моральнісного формування людини в контексті філософії космізму.

У відповідності із поставленою метою передбачається розв’язати наступні завдання:

- визначити місце і роль “Живої Етики” в контексті творчої спадщини М.Реріха;

- проаналізувати специфіку калокагативного принципу в виявленні естетичних засад “Живої Етики”;

- розкрити проблему взаємодії етичного і естетичного у житті, художній творчості і наукових концепціях М.Реріха;

- аргументувати вплив ідей М.К.Реріха на мистецтво XX століття;

- обгрунтувати виховний потенціал “Живої Етики”.

Методологічною та теоретичною основою дисертації є засадничі

положення сучасної естетичної науки щодо осмислення значення чуттєвої культури людини у формуванні її моральніших ориєнтирів. Оскільки в дисертаційному дослідженні поєднані естетична та етична площини аналізу теоретичної спадщини М.Реріха, його методологічною основою виступали ті дослідження, автори яких поділяли ідею взаємозв’язку і взаємовпливу

естетичного і етичного знання, спираючись на калокагативний принцип. У цьому аспекті дисертант спирався на етико-естетичну традицію української філософії, зокрема, на роботи Т.Г.Аболіної, М.Т.Братерської-Дронь,

А.С.Канарського, Д.Ю.Кучерюка, Л.Т.Левчук, В.А.Малахова, О.І.Фортової.

В дослідженні також використані можливості біографічного методу, завдяки якому непересічна постать Миколи Реріха сприймається через єдність специфічних рис його художньої творчості і теоретичної позиції.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше із засад естетики здійснений аналіз “Живої Етики” М.К.Реріха - книги, яка представляє найбільш впливову естетичну концепцію в межах некласичної філософоії.

Результати дисертаційного дослідження виражені у наступних положеннях:

- показано, що теоретична спадщина М.К.Реріха значною мірою відбиває його власний особистіший світ, а він сам є унікальним прикладом цілісності руху: “особисте життя - художня творчість -наукова і громадська діяльність”, який забезпечив формування і послідовне втілення у культуру XX століття ідеї зв’язку “Захід-Схід”;

- доведено, що естетичні і етичні ідеї МХРеріха є органічним виявом культурологічного аспекту у філософії космізму, спрямованого на подальший розвиток гуманістичного світоставлення, свідомого сприйняття ідеї гармонії “людина-природа”, “людина-суспільство” і поступового формування “космічної гармонії світу”;

- аргументовано, що послідовне опрацювання і використання М.К.Реріхом понять “гармонія”, “доцільність”, “добро”, “краса”, “Досконалість” та ін. сприяли формуванню калокагативного принципу як специфічного теоретико-методологічного підгрунтя “Живої Етики”;

- визначено, що самоцінне значення мистецької спадщини М.К.Реріха водночас виконало для мистецтва XX століття і евристично-стимулюючу функцію, активізувало інтерес до міфолого-символістичних засобів художньої виразності і позитивно вплинуло на такі види мистецтва як живопис, література, кіно;

- обгрунтовано, що виховні ідеї “Живої Етики” М.К.Реріха є значним внеском у розширення форм і методів виховної роботи з молоддю, яка виокремлює значення чуттєвості людини, спонукає до формування

культури сприймання кольору, звуку, розвитку асоціативного мислення, фантазії та уяви.

Елементи наукової новизни є у спробах дисертанта систематизувати понятійний аппараг, яким користувався М.К.Реріх, а також визначити співпадання окремих його теоретичних ідей з морально-естетичними шуканнями видатних українських мислителів Г.Сковороди, П.Юркевича,

В.Винниченка.

Теоретичне та практичне значення роботи. Результати дослідження спрямовані насамперед на подальшу розробку “моделі” взаємодії естетики із суміжними науками: етикою, мистецтвознавством, психологією, педагогікою. Інтеграція гуманітарних наук в процесі дослідження конкретних проблем є, на думку дисертанта, однією з позитивних ознак у розвитку сучасної естетики та етики. Окремі положення дисертації можуть залучатися до обгрунтування специфіки творчої діяльності, вироблення нових форм і методів етико-естетичного виховання.

Матеріал дисертації може бути використаний у навчальних курсах із циклу гуманітарних дисциплін та у культурно-просвітницькій роботі.

Апробація дисертації. Дисертація обговорювалась і рекомендована до захисту кофедрою філософії Приазовського державного технічного університету. Автор виступав з доповідями на науково-методологічних семінарах кафедри філософії ПД'І'У та використовував наслідки теоретичної роботи в учбовому процесі. Основні ідеї дисертаційної роботи знайшли відображення у повідомленні на конференції “VIII Арістотельські читання” Приазовський державний технічний університет (Маріуполь, 1998); а також у піблікаціях автора.

Структура дисертації обумовлена логікою дослідження, що випливає із поставленої мети та основних завдань. Робота складається із вступу, двох розділів, які включають шість параграфів, висновків та списку використаної літератури: 225 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУШ обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається об’єкт, предмет, мета і завдання роботи, розкривається її наукова новизна і практичне значення, відображається апробація результатів дослідження.

Перший розділ - “МХРеріх і становлення культурологічної моделі в філософії російського космізму” - складається з трьох параграфів, перший з яких - “Життєвий і творчий шлях М.К.Реріха як вияв поліфонічності світоставлення” - реконструює життєвий і творчий шлях М.К.Реріха як вияв поліфонічності світоставлення. М.К.Реріх (1874-1947) посідає в історії світової культури особливе місце, яке визначене універсалізмом діяльності Реріха. Художник, архітектор, станковіст, графік, майстер декоративно-прикладного мистецтва, театральний художник, археолог, вчений, письменник, філософ, громадський діяч - усі ці грані свого обдарування Реріх об’єднав у прагненні утвердження духовного начала та краси в світовій культурі.

Розкрита єдність теоретичного і художнього у діяльності Реріха Особливу увагу звернено на його літературну спадщину: книги про мандрівки, статті про культуру і мистецтво різних країн, казки і вірші, нариси і щоденникові нотатки. Значну частину літературного реріхівського доробку складають різноманітні статті та саме щоденникові записи, які він називав “записними аркушами”, “аркушу щоденника” та й просто “аркушами”. Автором дисертації проаналізована головна частина літературного доробку МХРеріха, написана разом з О.ІРеріх, робота “Жива Етика”. Ця велика (12 томів), змістовна, актуальна й по сьогодні літературна праця подружжя Реріхів і стала підгрунтям дисертаційного дослідження.

“Жива Етика” (Агні-Йога) - це, насамперед, морально-духовне вчення, котре синтезує стародавню мудрість Азії з науковими та філософськими досягненнями Заходу, поетичні легенди минулого з сучасними формулами точного знання, етичні основи поведінки з засобами поглибленого самопізнання. За багатством конкретних прийомів та методів роботи над собою Агні Йога може бути уподібнена енциклопедії вдосконалення та "сходження" людини. її також можна назвати реальною наукою про зміну та переображення людського духу.

Досліджено і показано зв’язок М.К.Реріха з Україною, який вперше побував у Києві в студентські роки, навчаючись в Академії мистецтв. Гостро сприймаючи красу у звичному й буденному Реріх перебував під сильним враженням від київської архітектури, барв стародавнього міста, від самобутніх особистостей та побуту. У листі до друга юності він стисло написав: "Я люблю це місто”.

Один з останніх нарисів Реріха починався так: “ Як швидко плине час! Шввіку, рівно піввіку минуло відтоді, як у нас на Василівському острові напроти Миколаївського мосту зачиналося товариство імені Т.Г.Шевченка. Дід Мордовцев, Микешин - ціле коло українців і шанувальників України та її славного співця зібралися у нас за головуванням мого батька Костянтина Федоровича” (Рерих Н.К. Зажигайте сердца. М., 1975, с. 160). Ці рядки написані художником за два місяці до смерті. Події, відроджені пам’яттю, ставали зримими, викликали асоціації і питання.

Життя Реріха виткане з багатьох незвичайних елементів, які важко описати. Дехто назвиає його пророком, інші - містиком. Можливо, сам він віддав би перевагу бути названим посланцем доброї волі Зіходу й Сходу.

У першому параграфі розглянута також проблема “Захід-Схід”, яка споконвічно цікавила учених, дала нам низку найрізноманітніших поглядів і підходів до її теоретичного опрацювання. Адже були як прибічники культурного зближення Сходу й Заходу, так і ті, хто заперечував доцільність такого зближення. Були і ті, хто наполягав на беззастережній перевазі Заходу над Сходом, суб’єктивно й тенденційно поціновуючи досягнення культури останнього і хибно осмислюючи їхнє еволюційне значення. М.К.Реріх вирішує проблему “Захід-Схід” на рівні взаємодії об’єктивного й суб’єктивного, знаходячи в цій взаємодії дивовижну міру, яка висвітлювала проблему в усій її цілісності.

М.К.Реріх був глибоко переконаний, що зближення Сходу й Заходу призведе до відродження й того, й другого. Пов’язуючи проблему “Схід-Захід” із взаємодією “духу цивілізації” він шукав на тих шляхах не лише виходу з глухих кутів XX століття, але й дорогу для подальшого просування людства по сходинках космічної еволюції.

У другому параграфі - “Моральніший зміст культурологічної моделі космістів” - автор приділив особливу увагу розгляду моральнішого змісту культурологічної концепції космістів, яка сформувалася саме на стику ХІХ-ХХ століть, стала своєрідним підсумком моральних пошуків видатних мислителів духовного ренесансу, спробою визначити проблеми нової філософії XX ст. і позначити шляхи їх вирішення. Духовно-моральне життя набувало вирішального значення. “Космос моральності”, за визначенням В.С.Біблера, “завжди виникає з хаосу духовного світу... Поновлене народження Космосу з хаотичної стихії надає моральності внутрішньої життєвої сили” (Библер B.C.

Нравственность. Культура. Современность // Этическая мысль. М., 1990, с.34). Руйнування традиційних основ світорозуміння викликало пошук нових ідей, за допомогою яких було б можливим побудувати фундаментальний сучасний світогляд, що дозволив би перетворювати земне буття у напрямку єдності з усім Всесвітом, тобто досягти кінцевої мети існування людства.

У цьому параграфі розглянуті також позиції найбільш відомих західних (Д.Прістлі, Е.Ренан, О.Коігг, Дж.Бернал, Т. де Шарден), російських (М.Федоров, В.Соловйов, П.Флоренський, К.Ціолковський, В.Вернадський), українських (Г.Сковорода, ПЮркевич, МНовіков, О.Брянцев, МХолодний) мислителів, які займалися проблемою фізичного безсмертя людини.

Досліджено і дано об’єктивну оцінку поглядам та думкам М.К.Реріха відносно смерті та безсмертя, адже нерідко світогляд теоретика безпідставно пов’язували із окультизмом, теософським рухом, з таємною “містикою Сходу”. Реріх вважав цілком закономірним питання про безсмертя людини, про її приховані психічні сили й можливості, і навіть про космічні функції та космічну еволюцію людства. Але, звертаючись до таких проблем, він апелював саме до науки, а не до містики. Можна сказати, що Реріх не вважав чимось ганебним ставити питання, властиві найзатятішому містикові, але погоджувався одержувати на них відповіді тільки як реально мислячий вчений. В цьому аспекті зроблено концептуальний аналіз “Живої Етики”, одкровення якої, на думку Реріха, спроможні дати людству усвідомлення всіх тих явищ та процесів, які трапляються у житті, та направити цивілізацію на необхідний шлях розвитку. Прагнення до синтезу, що було властивим для філософії космізму, чітко визначило тенденцію поєднання у творчості М.К. та О.І. Реріхів стародавніх східних знань з культурно-духовними надбаннями європейської людини.

“Жива Етика” вважає навколишній світ матеріальним. Все суще є матерія та її рух, які існують вічно. Проте, поняття матерії в “Живій Етиці” істотно розширене. Матерія безмежна в своїх градаціях витонченості. Те, що релігії називають духом, є найтонша матерія, поки що невідома і недосліджена. Життя - це не що інше, як безмежна зміна форм виявлення духу в матерії. Розум - це властивість цієї тонкої матерії, притаманна їй одвічно і вічно існуюча, але форми виявлення цього розуму постійно змінюються. Розумний є увесь Космос. Всесвіт перебуває в постійному еволюційному розвитку. “Жива Етика” спрямовує нашу думку, розставляє віхи для просування нашої

свідомості, передає знання законів еволюції Космосу та - особливо - законів моральності, які є основою духовної еволюції людини.

Люди мають стати на шлях духовно-морального вдосконалення, а саме -розширювати свою свідомість, розвивати серце, встановлювати взаємотерпимість та співпрацю. “Жива Етика” підкреслює, що без вирішення проблем етичних, моральних, духовних подальша еволюція людства неможлива Ось звідки назва - “Жива Етика”. Це вчення підкреслює величезну роль мистецтва, естетики і естетичного виховання у розвитку духовних якостей людини. Еволюція світу відбувається за законами краси і гармонії. Саме через мистецтво, через розвиток почуття прекрасного може прийти людина до свого духовного вдосконалення. “В красі запорука щастя людства, тому Ми вважаємо мистецтво вищим стимулом для відродження духу” (“Живая Этика»: Иерархия, М., 1992, § 359).

У третьому параграфі - “Калокагативність “Живої Етики” М.К.Реріха” -викладена сутність філософської категорії “калокагатія”, відбита ретроспектива трансформування її теоретичного осмислення та потрактування, починаючи від так званих семи мудреців, від Сократа до сьогодення. Докладно проаналізовано трактування калокагатії Арістотелем, та аргументовані калокагативні мотиви у вченнях відомих українських філософів Г. Сковороди таП.Юркевича

З позицій калокагативності розглянута “Жива Етика” Реріхів та її зв’язок з послідовниками античних вчень. Вона так само, як і праці Арістотеля, Сковороди, Юркевича, присвячена аналізу проблем людського буття і так само кличе людей до усвідомлення та урахування своєї ролі, свого місця в еволюції Всесвіту і перспектив свого існування, до усвідомлення високої цінності розвиненої індивідуальності. Розглянута точка зору “Живої Етики” стосовно того, як людина повинна будувати своє життя аби бути здоровою як духовно, так і фізично, аби досягти досконалості.

Доведено, що ці теоретичні наробки Арістотеля, Сковороди, Юркевича, Реріхів стосовно калокагатії спонукали сучасних українських теоретиків (Безклуба С.О., Кучерюк Д.Ю., Левчук Л.Т.) на подальші розробки широкого кола питань, пов’язаних із калокагативним принципом.

Другий розділ дисертації - “Від естетичного до моральнісного: процес становлення “космічної гармонії світу” - також складається з трьох параграфів. У першому параграфі - “Творчо-пошуковий характер естетичної концепції

МК.Реріха” дається розгорнуте трактування поняття “культура” за визначенням М.Бердяєва та МРеріха, які багато в чому збігаються. Реріх деталізує й поглиблює особливості поняття “культура” в його філософському і моральнісному значеннях. Звернення до книги “Культура і цивілізація” ілюструє глибоку переконаність М.К.Реріха, що краса створювана має будівниче начало, а високе мистецтво очищає і ошляхетнює душу, допомагає виховувати почуття причетності до великого і вічного.

Творчо-пошуковий характер естетичної концепції МК.Реріха полягає в тому, що для нього поняття Краси і Культури не схоластично-абстрактні категорії, а рушійні сили всесвітньої еволюції, її провідні начала Докладно проаналізоване розуміння М.Реріхом особи митця, його гуманістичної ролі в історії культури. Щодо особи митця, то Реріх мудро врівноважує прагматичну і естетичну складові поняття “культура”, позаяк він сам завжди виступав у подвійній ролі вченого і художника В цьому параграфі міститься матеріал про створені гуманістичним генієм Реріха Прапор світу та Пакт миру, підтриманий багатьма країнами, про світову роль і славу М.К.Реріха як поборника за торжество нового світового Порядку через Красу.

У другому параграфі - “Космічна гармонія світу” в контексті мистецтва XX століття” - досліджуються еволюція систематизації проявів художньої культури і теоретичного виокремлення видів мистецтв, відмінності та взаємовідносини між ними. Зроблено короткий огляд сучасної літератури щодо видової специфіки мистецтва, розглянуто роботи Кожинова В., Ванслава В., Дмітриєвої М., Зися А., Кагана М. Спираючись на класифікацію видів мистецтв, автор простежує, які з них відображали космічні мотиви, а яким ще належить освоювати тему космосу.

Розкривається осмислення космістами теми смерті і безсмертя людини в літературі. Ця тема є підгрунтям багатьох художніх творів. Дисертант відзначає глибинний вплив ідей М.Федорова і, зокрема, його “Філософії загальної справи”, на художнє мислення митців, а також висвітлюються космічні тенденції в музиці XX століття. Докладно розглянута естетична специфіка “космічно?’ музики О.Скрябіна

Окреме місце в дисертації відведене аналізу, становленню космічної теми в живописі (МЛурльоніс, ПФілонов, М.Реріх, група “Амаравелла”), розширенню обріїв живопису, намаганням синтезувати живопис з музикоюЮ коли мистецтво вперше почало моделювати своїми засобами інші світи - з

іншими умовами і параметрами, з іншими канонами прекрасного, коли починала народжуватись нова космічна свідомість.

В заключній частині цього параграфу йдеться про космічний характер творчості МРеріха. Розглянута ідея синтезу музики і кольору, яка стала основним елементом реріхівських картин-ідеограм, а також моральні орієнтири піднесені Реріхом до рівня космічної відповідальності людини за свої діяння, вчинки і навіть думки.

Третій параграф - “Виховний потенціал “Живої Етики” М.К.Реріха” -повністю присвячений змістові, ролі та можливостім виховного потенціалу головної теоретичної праці Реріхів “Живої Етики”, особливе місце в якій посідає система поглядів на естетичне виховання дітей, на роль Прекрасного у формуванні дитячого світогляду як підмурку майбутньої особистості. Наведені важливі особливості підходів до поводження з дитиною в межах першого та другого семирічних періодів життя; зазначена винятковість ролі вчителя в розпізнанні здібностей та можливостей кожного учня; вказано на головні риси справжнього вихователя - терпіння і толерантність.

Дисертант позитивно оцінює запропоноване Реріхом обгрунтування таких важелів виховання, як праця та художня самодіяльність. Саме вони, на думку Реріха, є складовими повноцінного психічного розвитку індивіда. Наведене трактування залежності творчого настрою та рівня натхненності вчителя від його матеріально-побутової влаштованості.

Перелічені вище тези проілюстровано прикладами з досвіду виховання дітей в родині Реріхів - синів Святослава і Юрія. Вони стали послідовниками своїх видатних батьків і досягай визначних творчих успіхів, а своє дитинство згадували з великою теплотою і вдячністю.

На завершення параграфу наводяться цитати із звернень М.К.Реріха до дітей і молоді, котрі свідчать, що за покликанням Реріх був не лише вченим, публіцистом та художником, але й педагогом, здатним створити Вчення про етико-естетичні основи гармонії людського буття.

У ВИСНОВКАХ підсумовуються теоретичні наслідки дослідження, окреслюються можливі варіанти застосування отриманих результатів, а також вказуються логічні напрямки подальших досліджень з проблематики, розглянутої в даній дисертації.

Спираючись на аналіз загальнотеоретичних положень філософи космізму, в дисертації виокремлюється етико-естетична проблематика, дослідження якої

здійснюється спираючись на методологічні та теоретичні засадничі положення сучасної естетичної науки щодо осмислення значення чуттєвої культури людини у формуванні її моральнісних орієнтирів. Значну допомогу дисертанту надав біографічний метод, спираючись на принципи якого відтворена цілісність постаті М.К.Реріха—теоретика, живописця, громадського діяча.

Дисертаційне дослідження, глибоко проаналізувавши “Живу Етику”, відтворює властиву їй моральнісність, яка є складовою частиною становлення “космічної гармонії світу”. Ще одним компонентом осягання гармонії є естетичне начало, яке найповніший вираз знаходить в мистецтві. “Жива Етика”

— яскраве свідчення дієвості калокагативного принципу у становленні культурологічної моделі у філософії космізму.

Дисертант переконаний у творчо-пошуковому характері естетичної концепції МХРеріха, адеж багато в чому спираючись саме на неї, мистецтво XX століття відкрило для себе “космічну тему”, давши зразки високохудожніх творів у багатьох видах мистецтва.

Ще один важливий аспект аналізу “Живої Етики” пов’язаний із з’ясуванням нових шляхів і методів виховання молоді. Наголос на формуванні почуттів краси, гармонії, досконалості активізує виховний потенціал багатьох наук, зокрема, естетики, етики, психології, мистецтвознавства

Основні положення дисертації відбиті у таких публікаціях автора:

1. Сабадаш Ю.С. Реріх і Україна // Придніпровський науковий вісник, Дніпропетровськ, 1998, №23,0,3 др.арк.

2. Сабадаш Ю.С. Виховний потенціал естетичної концепції М.Реріха // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Альманах. К., 1998, 0,5 др.арк.

3. Сабадаш Ю.С. Калокагатія - предтеча “Живої Етики” //Весник Приазовского государственного технического университета Мариуполь, 1998, №5,0,3 др.арк.

4. Сабадаш Ю.С. “Жива Етика” Миколи Реріха у контексті проблем сучасності И Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. Збірник наукових праць. Вип.2. Ч.1.К., 1998, 0,5 др.арк.

5. Сабадаш Ю.С. Творчо-пошуковий характер естетичної концепції М.Реріха // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Альманах. К., 2000, 0,5 др.арк.

Анотації

Сабадаш Ю.С. Естетичні засади “ЖивоТ Етики” Миколи Реріха”.

Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08. естетика. Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка, Київ, 2000.

Дисертація присвячена осмисленню творчої спадщини МК.Реріха -видатного митця, теоретика, громадського діяча. Особливе місце серед робіт М.К.Реріха займає “Жива Етика” - багатоаспекгний аналіз моральнісного світу людини, внутрішня гармонія якої можлива лише при єдності естетичного й етичного. Саме це спонукало автора на дослідження калокагативності мислення Реріха Значна увага приділена дисертантом аналізу шляхів досягнення “космічної гармонії світу”. У цьому процесі вагоме навантаження несе на собі мистецтво як засіб формування чуттєвої культури людини.

Ключові слова: естетичні засади, калокагатія, краса, довершеність, моральність.

Сабадаш Ю.С. «Эстетические основания «Живой Этики» Николая Рериха».

Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук ло специальности 09.00.08. - эстетика - Киевский национальный университет им. Т.Г.Шевченко, Киев, 2000.

Диссертация посвящена осмыслению творческого наследия МК.Рериха -известного художника, теоретика, общественного деятеля. Особое место среди работ Н.К.Рериха занимает книга «Живая Этика» - фундаментальное исследование путей совершенствования морально-этического мира личности. Творческое наследие Н.К.Рериха является органичной частью философии космизма, представляя ее культурологический аспект. Мечта Рериха о создании «космической гармонии мира» заставляла его искать новые пути совершенствования человека, выявления его внутренних потенциальных возможностей. Методологическим основанием анализа идей Рериха может выступать калокагативный принцип, возможности которого в полной мере использует диссертант. Научной новизной отмечены те разделы диссертации, на страницах которых раскрыта проблема взаимодействия этического и

эстетического в жизни, художественной деятельности и научных концепциях Николая Рериха.

Анализ эстетических оснований «Живой Этики» Рериха дал возможность значительно объемней представить влияние идей теоретика на искусство XX века, т.к. не только его личное творчество заинтересованно воспринималось современниками, но и искусствоведческие идеи стимулировали творческий поиск других мастеров в различных видах искусства Эстетические идеи Рериха оказали ощутимое влияние на формирование новой концепции воспитания, в основе которой лежит идея развития и совершенствования чувственной культуры личности. Научная новизна диссертации определяется и анализом совпадения ряда идей выдающихся украинских теоретиков -Г.Сковорода, П.Юркевич, В.Винниченко - с теоретическими поисками Н.Рериха.

Ключевые слова- эстетические основания, калокагатия, красота, совершенство, нравственность.

Sabadash U.S. The Aesthetic bases of “The Living Ethics” by Nikolayi Rerih”. - Manuscript.

The theses for the scientific degree of Candidate of Philosophy in speciality 09.00.08 - aesthetic.

National University named after Taras Shevchenko, Kyiv. - 2000.

The dissertation is devoted to comprehension of creative heritage of N.K. Rerih

- the great art worker, theorist, statesman. Among a lot of his works the main place takes the work “The Living ethics” the wideaspects analyses of the moralist world of the person and inner harmony of which can take place only with the units of aesthetic and ethics. Just that very fact impact the author to investigate the colacogative thinking of Rerih. The author of dissertation pays special attention to the analyze of the ways to the “Space harmony of the world”. In this process the art, as the way of forming of the sensual culture of the person, bears the main loading.

Key words: aesthetic bases, calogatia, beauty, perfection, morality.