автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.04
диссертация на тему: Философско-эстетические основы натурализма

Полный текст автореферата диссертации по теме "Философско-эстетические основы натурализма"

На правах рукопису

ХОМЕНКО Тетяна Іванівна

ФІЛОСОФСЬКО-ЕСТЕТИЧНІ ОСНОВИ НАТУРАЛІЗМУ

09.00.04 - Естетика

Автореферат дисертації :на здобуття наукового ступеню кандидата філософських наук

Дисертація виконана.на кафедрі етики, естетика та теорії культури Київського університету імені. Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Лешчук Л.-Г.

Офіційні, опоненти:

доктор філософських каук, завідуючий соціологічним відділом Ермітажу,, професор Селіванов В.В. кандидат філософських наук, доценш Девицький 0.3.

Провідна установа: інститут підвищення кваліфікації робітників культури при Міністерстві культури України.

Зеишст відбудеться Л../ квітня 1993 р. о /У годині на засіданні Спеціалізованої Ради Д 0Б8.І8.23 ари Київському університеті імені Тараса Шевченка за .адресою: 252001, Київ-1, вул.Во-лодимирська, &4.

З дисертаційною роботою можна ознайомитися в бібліотеці університету. ' ■ . .

. Автореферат розі сланий ЛУ- 1993 р.

Вчений секретар Спеціалізованої Ради доц.Кучеркж Д..Ю.

ЗАПАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА.. ДРАДІ

■ Актуальність геми дослідження. Аналіз процесів, що відбувався у мистецтві XX ст., висуває на перший план проблему творчо методу. Як у вітчизняному, ,так і в західному мистецтві остан-х десятиліть особливо посилились псевдореалі стичні ,'натураліс-ічні тенденції.-

Натуралізм з властивим йому культом деталі, окремого факту,

: запереченням проблеми відбору мистецьких тем, явищ, фактів '

йсності, з свідомою відмовою від проникнення в сутність явщ соціального аналізу життя веде до руйнування якісних відміннос-й між витвором мистецтва і кітчем, орієнтується на низький ес-тичний смак і, що найважливіше, сприяє формуванню такого невя-гливого смаку. ■ ' '

Натуралізм бера активну участь в процесі формування основних прямків і тедценцій сучасного мистецтва. Саме тому аналіз нагулі зму, що постійно оновляться, завжди є актуальним.

В останні роки значно поширилась можливість прилучення най-ршх мас населення нашої країни до західного мистецтза. Однак, ряд з талановитими, високохудожнімн творами західної літерату-і мистецтва, глядач, читач зустрівся з величезною кількістю зькодро'бкої продукції:, яку лише умовно мояна віднести до мис-цтва. Водночас-у вітчизняному мистецтві 80-х років, передусім літературі і в кінематографії, почала перевазата натуралістич-тенденції і Роль мистецтва в процесі формування особа, її есте-їних смаків обумовлює необхідність осмислення, критичного ана-зу сутності, соціальної значимості, коренів і причин існування еуралізму. ' ’ -' ...... ■

Вадливим аспектом дослідження натуралізму в аналіз неодно-ічності, полісекантичності, терміну "натуралізм", його історично, взаємозв'язку з "реалізмом", що висуває на перший план проб-іу .розмежування сутності натуралістичного і реалістичного' ху,-Шіх методів. ■ ' . '

Однією з причин, що обумовила вибір теми дослідження, в сво-дяість сучасного наітурадізму, який в значній мірі відрізяяєть-від натуралізму минулого, зберігаючи, однак, взаємозв'язок з 'уралізмом XIX ст» Це обумовлює необхідність розгдцу еволюції' . ■уралістичного художнього методу і дозволяє вважати натуралізм ■ ст. - неонатуралізи - одіійм із провідних методів сучасного тецтва. ' . • ■ ’

Аналіз еволюції натуралізму як художнього методу дозволяє подолати певну однобокість в його оцінці, що мала місце в критик ній вітчизняній літературі 50-60-х років, а також дає можливість більш глибоко і чітко розкрити логіку художнього розвитку XX от.

Ступінь розробленості проблеми. З моменту появи перших натуралістичних творів в мистецтві другої половини XIX сг., натура, лізм став об'єктом уваги критики в багатьох країнах. Однак більшість досліджень кінця XIX - початку XX ст. були присвячені аналізу і критиці теоретичних праць Е.Золя, в яких розроблена теорі, натуралізму. Приділялась увага і художнім творам письменника, де частково були втілені основні принципи натуралізму, ідо в цей період розглядався переважно як одна з форм реалізму.

Передумовою об'єктивного аналізу натуралізму є позитивна розробка проблем сутності і соціальних функцій мистецтва, критеріїв оцінки художнього твору. Цим проблемам присвячені праці Т.Аскарова, В.Божовича, Д.Говоруна, П.(}рмаш, А.Єремєєва, М;Кага-на, В.Мазели, О.Мигунова, В.Новікова, В.Селіванова та ін.

Особливий інтерес і значення для даного дослідження становлять праці з історії естетика, літератури і мистецтва, психолог! Відзначимо дослідження Е.Ауербаха, М.Бахтіна, Л.Вороніної, Д.Га-чева, І.Голеніцева-Нутузова, 0.Лосева, В.Роменця, В.Піестакова,

Ь.Лрхо та ін. . ..

. Ери аналізі натуралізму як художнього методу дисертант спирався на розробку проблем теорії творчого методу, яка проведена працях С.Безилубеяка, І.Волкова, ІЇ.ААихолаева, Д.Наливайка, Г.Еос пєлова та ін. .

Однією з теоретичних основ натуралізму, що мала вирішальні вплив на формування його як художнього методу, була філософія пі зитивізму. Критичне висвітлення змісту філософії і естетика ЛОЗІ тивізму дається в працях В.Асмуса, В.йузнецова, В.Мельвіля, С.іЖ равського, І.Нарського, В.Брозерського та ін.

Величезний шар літератури, що присвячена теорії натуралізм в мистецтві XIX ст., репрезентований, насамперед, працями істор ків літератури і мистецтва. Чимало плідних суджень про закономі ності, історичну обумовленість появи натуралізму висловлено у • працях 1 .Анісімова, Д.Затонського, Г.іларкевича, Є.Шхліна, Т.Мо тжльової, Б.Реїзова та ін. .

з

Окремі особливості еволюції натуралізму, його впливу на ху-їжні процеси європейських країн і США, причини його кризи напри-інді XIX ст. розглядались.переважно у працях літературознавців і істецтвознавців. • .

В більшості праць, присвячених художній творчості З.Золя, даться не лише характеристика, літературознавчий аналіз його рома-ів, але й досліджуються основні риси ііого експериментального ме-зду, розглядаються етапи творчої еволюції письменника.

У зв"язку з темою дослідження особливу увагу приділено пра-ім О.З.Новікова, в яких проведений аналіз методологічних основ :тетики натуралізму, запропонована розгорнута теоретична модель ітуралізму як художнього методу, виявлена і розглянута методоло-ічна протилежність критики натуралізму в естетиці ірраціоналізму, одного боку, і в естетиці революційно-демократичній і марксистці й - з другого. ■

Критика О.В.Новіковим прояву натуралізму в сучасному буржуазну мистецтві, грунтується, переважно, на розгляді натуралістич-іх тенденцій в кіномистецтві і на аналізі концепцій окремих за-ідних теоретиків, зокрема, В.Реііха, З.гіракауера та ін.

Віддаючи належне вже зробленому в сучасній науці у вивченні ітуралізму, дисертант вважає, що доцільність подальшого його до-хідження зростає. Де обумовлено тими процесами, що відбуваються мистецтві в останні роки, адже їх характерною тенденцією є зико-істання,натуралістичних прийомів і засобів у. творах, різних видів істецтва, різних напрямків і шкіл. ■

Таким чином, досягнутий рівень розробленості проблеми Д03Б0-їє більш.поглиблено розгянути питання, що висвітлюють передісто-:ю натуралістичного методу, його взаемозв"язокі взаємодію з реа-істичним художнім методом, виявити іого особливості з сучасному істецтві, як західному, так і у вітчизняному.

Мета і .завдання дослідження. Визначивши причини зародження ітуралістичного художнього методу, проаналізувати особливості )го існування в сучасній естетиці і мистецтві.

Мета роботи передбачае вирішення таких завдань:

- проаналізувати зміст терміну "натуралізм";

- розглянути основні.теоретичні джерела натуралізму /¿ілосо~-я позитивізму, соціал-дарвінізму, окремі природничі теорії/;

- визначити етапи становлення і криза естетики натуралізму;

■ - схарактеризувати естетичну специфіку неонатуралізму, ви-

значити причини його активної взаємодії з сучасною західною ші-лософіею; - '

- показати особливості прояву натуралі зму в сучасному мистецтві. . . ■

Методологічною і теоретичною основами дослідження стали ира ці філософів і естетиків з проблем теорії відображення, художнього методу в лшстецгзг, історії естетичної дажи, типслонії художнього процесу, соціальних функцій мистецтва. .

Важливе методологічне значення для дослідження проблеми кал; думки про сутність мистецтва, співвідношення мистецтва і -дійсності, основні принципи і методи художньої творчості, висловлені' В -історії естетичних вчень. . .

Розглядаючи філософсько-естетичні основи натуралізму, дисертант спирався на значні досягнення сучасного літературознавства ; мистецтвознавства, на конкретні художні твори, які створені в -структурі теоретичних вимог натуралізму. . • ■ . .

Наукова новизна дослідження. Визначаючи натуралістичний метод як закономірне явище, що породжене самою логікою історичного розвитку естетичної думки і мистецтва, автор виявляє шляхи транс формації натуралізму в неонатуралізм, а також окреслює■специфічк риси неонатуралістичного методу-в'сучасному мистецтві.

Наукова новизна розкривається через такі полонення: . ■

, - спираючись на історію становлення натуралістичного і реа-

лістичного методів, азтор розкриває як спільність і відмінність понять "натуралізм", "реалізм", "верізм", "механічний, реалізм", так і сутність їх худокніх методів на сучасному етапі;

- 'взаємозв"язок естетичного натуралізму з філософією соціал

ного дарзінізму Г.Спенсера, з позитивізмом О.Конта, І.Тена, Е.Ре нана розглядається на оснозі теоретичного аналізу художньої пран тики другої половини XIX ст., показаний процес часткового перети ну натуралізму і неонатуралізму з прагматизмом, психоаналізом, с ціальним біологізмом; . '

’ - аналіз процесу зародження натуралістичних тенденцій з-

структурі худокніх пошуків в теорії і практиці мистецтва минулого дає мошшвість визначити позитивну роль натуралізму /драгнек-

я до правдивого і всебічного зображення жаття, розширення тема-ики мистецтва та іниі./. Водночас дисертант відзначав і негативні иси натуралізму, /редукціонізм,.метафізичність, біологічний де-ермінізм, естетизація потворного та інш./;

- вивчення літературної спадщини Е.Золя обумовило ноі?е гранування запропонованої письменником концепції "образ автора” ху-.оляього твору. Через зняття протиріччя у співвідношенні об"єк~ ивного /"факт життя"/ і суб"єктивного /"авторське свавілля"/ в удовдій творчості, введенням поняття міри "присутності" автора

і творі в-дисертації аргументується,високоморальне ставлення ).Золя до аудиторії, її право на співтворчість; .

- на підставі аналізу і виявлення специфічних шляхів трансформації натуралізму в неонатуралізм запропонований новий тер-іін - "мозаїчний" натуралізм - для позначення однієї з найбільш, характерних рис сучасного неонатуралістичного методу.•"Мозаїчність" натуралізму виявляється в його здатності поєднуватись, ' •ступати у взаємодію з будь-якими художніми методами, виявляючи іри цьому свої різноманітні риси і прийоми в творах багатьох напрямків , видів і жанрів мистецтва.

Елементи новизни присутні в розробці етапів еволюції натуралізму, в'естетико-мистецтвознавчій оцінці окремих творів Е.Золя.

Теоретичне і практичне значення. Аналіз основних характер-іих рис натуралізму XX ст. .-неонатуралізму- допоможе в розкритті їпецифічних особливостей функціонування різноманітних художніх .іетодів у сучасному мистецтві.

Висновки і матеріали, що містяться в дисертації сприяють розширений загального, погляду на історію мистецтва, можуть бути зикористані в культурно-просвітницькій діяльності, популяризації зстетичних знань, а також при викладанні курсів естетика, теорії га історії культури. Особливо це стосується таких тем, які зис-аітлюють теоретичні проблеми художнього методу, .історію реалізму і натуралізму, роль і місце.“автора у художньому творі, особливості розвитку та тилологізадії сучасного мистецтва.

Апробація роботи. Основні результати дисертаційного дослідження були викладені у доповідях і виступах на щорічних підсу;-!- ■ кових наукових конференціях професорсько-вакладаііьхсго складу' Ужгородського держуніверситету./У;їгород, 1931-1539 , н-.

УІ республіканському семінарі з проблем методології і теорії твої чості /Симферополь, 1990р./, на Ж Всесоюзному теоретичному семінарі "Світогляд і наукове пізнання. Духовна творчість: процес, ефективність*’ /Київ-Уггород, 1990р./, на Аристотелевських читаннях /Маріуполь, 1990р./. . .

Мета і завдання дослідження обумовили структуру дисергаці ї, яка складається з вступу, п"яти розділів, висновків і списку викс ристаної літератури.

ОСНОВНІЙ?! ЗМІСТ РОБОТИ '

У вступі розкривається актуальність теми дослідження, ступі і її наукової розробки, визначається мета і завдання дослідження, ьисвітлюється новизна одержаних результатів, формулюються лолояе* кя, що виносяться на захист, визначається теоретична і практична значимість дисертації. ' '

- В першому розділі дисертації - “Визначення поняття "натуралізм" - розглядаються основні моменти становлення терміну "натур; лізм" в філософії і естетиці. Необхідність такого аналізу обумовлена насамперед тим, що у філософській літературі відсутнє едине загальновизнане трактування терміну "натуралізм". Де один з найбільш невианачених термінів у науці. .

Неоднозначність трактування сутності натуралізму зароджуеты водночас з самим терміном. Вперше термін "натуралізм” з"явився в філософській літературі ще в ХУІ ст. і використовувався для поз» ченкя напрямку або системи, що розглядала природу як єдино суще, виводила все існуюче з фактів природи.

В лУГі ст. термін "натуралізм" використовується як синонім м тєріалізку, емпіризму, атеїзму.’Матеріалістичне осмислення філос ського "натуралізму" проводилось починаючи з Ж.Ламетрі і було ха рактерним для всіх французьких матеріалістів. Термінологічно це няття Суло закріплене Д.Дідро в енциклопедичній статті "Натуралі

У ХЖ ст. натуралізм поширюється і на історичні науки, і на соціологію, право, етику! Людина і культура розглядались в той ч як наслідки природньої еволюції. Тому мислителі намагалися пізна закони розвитку суспільства, культури, спираючись на закономірно ті природничих,наук. Справа доходила до повного ототожнення море

них," юридичних норм з об"вктивнимн законами.природи, Не випадково Е.Золя писав, що знайшов натуралістичну формулу у ХУ1І1 сторіччі.

Трактування натуралізму, поширене в літературі ХУІІ-ХУШ ст., зберіглося, по суті, і у ХІХ ст. З середини XIX ст. термін "натуралізм" починає широно використовуватись в мистецтві, літературі, естетиці. По відношенню до мистецтва, цей. термін вживався в дярий період для позначення поглядів, що пов"язують твір мистецг-; ва з необхідністю точного наслідування природи. "Натуралізм” посідає стале місце серед багатьох інших термінів теорії літератури, мистецтва і естетики. Однак і тут тлумачення його було далеко не . однозначним. . . • ' . • . • .'

В критичній літературі кінця ХІХ ст.-початку XX ст,.міцно; укріпився погляд на натуралізм як на сучасну форму, різновид художнього реалізму.-Однак критики, співставляючи реалізм середина

ХІХ ст. з його сучасною формою,'тобто натуралізмом, розходилися в своїх оцінках.останнього як художнього явища.; Одні дослідники-вважали, що натуралізм - це вдосконалений, ще більш правдивий реалізм, його вища форма. Другі.вбачали в натуралізмі крайню, нижчу форму реалізму. Для третіх, натуралізм являв- собою неповноцін- . ний, недороззинутий, наївний реалізм.' Існувала також думка, що натуралізм' - дй.лиіце новий термін для позначення того самого реалізму, але в новий історичний період другої половини ХІХ ст. '

. Таким.чином, у XIX ст. в естетиці відбувається становлення таких категорій,- як "натуралізм" і ’.'реалізм". Багато письменна--кіз і критиків розглядали ці поняття як повні синоніми, вкладаючи, однак, в них різний зміст. Так, термін "натуралізм" /лк синонім "реалізму"/ використовувався, для. позначення правдивого 'мистецтва, що розкриває сутність різних аспектів дійсності. Деякі автори, не розрізняючи "натуралізм".-і "реалізм", використовували' ці терміни для визначення творів мистецтва, що по-рабському копіюють дійсність' і не зідобраяають справжньої, правдивої суті життя.

. Однак, можна сказати, що в ХІХгст.'дереваяала. загальна тенденція розглядати натуралізм як .певний,-етап у- розвитку реалізму. •• Цей підхід відбився і в термінології.,. - . • ■' .. ■ ' ,/ :

■ . В даному розділі розглядаються, різні погляди-на зміст'термінів "натуралізм'' і "реалізм" та-тх.слізвгдноавнЕЯу;-.-які ггаать тіста у вітчизняній і зарубіжній літературі. Автор приходять де вас-.

новку, то чітке визначення і розмежування цих понять стало -можливим ляше в XX с?., завдяки розробці теорії реалізму і теорії художнього методу в мистецтві. ■

Виходяче з трактування.художнього методу як цілісної системи принципів, що керують процесом художнього освоєння людиною світу і спираються на пізнавально-ціннісну сторону мистецтва, в даному розділі виділяються деякі з найбільш суттєвих і важливих проблем,: так чи інакше вирішуються ісожнт художнім методом. Мова іде» насамперед, про предмет мистецтва, про ті аспекти дійсності, які е найбільш значущими для даного художнього методу. До того ж, кожному методу притаманний свій характер художнього узагальнення, обумовлений предметом і способом пізнання і оцінки язищ життя, йеабияку роль при розгляді художнього методу відіграє "образ автора", а також специфіка образотворчіх засобів, що є характерними для даного методу. - . . '

На основі запропонованого трактування художнього методу ав-тбр намагається дати визначення натуралізму як художнього методу, яке, на його думку, можливе - і в цьому полягає специфіка натуралізму - лише через перерахування основних рис і особливостей останнього. Натуралізм - це художній метод, що сформувався в другій половині XIX ст. під впливом природничих наук і філософії позитивізму. Однією з найсуттєвіших рис натуралізму XIX ст. було прагнення відображати в худо кньому творі всю правду життя, Бри цьому натуралізм спирається на закони природничих наук "і виходить з позитивістського принципу відмови від проникнення в сутність явищ. Твір мистецтва повинен стати науковим, а письменник - вченим. Ді настанови обумовили і інші риси натуралістичного методу: визнання рівноцінними для мистецтва вріх тем, сюжетів, фактів і явищ дійсності; біологічне трактування сутності людини як пасивної,

. істоти, що залежить.від фізіології і середовища; перебільшену увагу до окремих малозначних фактів, рис і деталей життєвих явищ; своєрідне трактування ролі автора в художньому творі. Всі ці риси, обумовили і' вибір образотворчих засобів натуралізму, -який відкидає вигадку, уяву, художню .умовність. ■ ' - .

У другому розділі - 'Натуралізм в структурі художніх пошуків в теорії і практиці мистецтва" •- предметом розгдду є передісторія натуралістичного художнього методу, виникнення і розвиток деяких

ис натуралізму в практиці мистецтва минулого. Стосовно до мдсгедва минулого можна вести мозу про натуралістичну стильову тенденцію, яка виявляє себе у прагненні мистецтва різних епох до досто-іірності зображення. ■ '

Художня діяльність людини епохи палеоліту вже відзначається :онкретністю, "портретністю'', безпосередністю образів. З подаль-шм розвитком суспільства, виникненням філософії і мистецтва стає іеобхідною розробка питання про сутність, самого мистецтва. Спроба шргшекня даної проблема була зроблена в античній естетиці в теорії мі месису. /наслідування/, що найбільш повно була розроблена в ;стетиці Аристотеля, де вона становить основний естетичний прия-щп, Аристотелевський'мімесис не зводиться до простого наслідувач-щ. ііоряд з адекватним відображенням дійсності, він вбирає в себе [¡антазію і уяву, ідеалізацію дійсності і створення нового. Разом з тим, Аристотель вважав .цілком виправданим зображення в мистец-гзі таких явищ дійсності, які визнавались за бридкі, потворні і ‘ іавхть непристойні. Саме з аристотелевської теорії мімесису виростає одна з основних тез натуралізму:'проголошення необхідності зображення у творах мистецтва всіх без виключення явищ оточуючої ціЯсності, наполягання на відсутності заборонених тем ддл мистецтва. , \ . - . . . ■ ■

Якщо в період античності слідом за Аристотелем мімесас розу- . міля не ляше як наслідування, а й як відтворення явищ дійсності в■ усій повноті і багатоманітності, то пізньоримська культура зупинилася на трактуванні цього терміну.як максимально.точного наслідування, копіювання. Де знайшло свій вираз у включенні в твори мистецтва -/наприклад,' в театральні постановки/ елементів самої ре- . альної дійсності і створенні цілого рдцу жорстоких видовищ. Звільняючись з часом від міфологізму, античне мистецтво приходить часто до відкритої життєподібності, яка переходить в натуралістичне зображення оточуючого світу. . •

Незважаючи на те, що мистецтво епохи середньовіччя було пере-вавдо символічним і алегоричним, середньовічні автори змушені була визнати: саме використання натуралістичних прийомів сприяє найбільш сильному впливу на людей і найбільш успішному формуванню необхідного церкві світогляду. Саме з такою метоп-створювалась широко розповсюдхена в цей період "житійна" література, яка акгиз-

но використовувала життєподібні, натуралістично змальовані. сцени катувань, тортур, страждань. . .

Мислителі епохи Відродження розуміли мистецтво насамперед як певний спосіб пізнання, що пов"язаний з уважним вивченням натури і максимально точним і адекватним змалюванням дійсності. Такий підхід до мистецтва як до наслідування природи, її відтворення, . допускав існування натуралістичних елементів в мистецтві. Прикладом може бути творчість Ф.Рабле, теоретичні висловлювання Деонар-додаВінчі, Д.Боккаччо, Л. Альберті та ін.

У ХУБ ст. ідея про міметичну природу мистецтва не була втрачена, але набула інше, докорінно відмінне від античного і ренесансного, трактування. Б цей період відбувається,процес формування чіткої, точно"визначеної естетичної концепції, що справила домі- . нуючии вплив на становлення художнього напрямку. В естетиці класицизму мистецтво має наслідувати лише "витончену" природу, що очищена від брутальності і піднімається'до розуму. Епоху класицизму.' Д.Гачев назвав епохою регламентації художньої творчості.

На відміну від класицизму, епоха Просвітництва дає нове трактування теорії наслідування, на основі якої і сформувалися її реалістичні тенденції. Просвітителі, вбачають суть теорії наслідування в необхідності подібності твору мистецтва і дійсності. Враховуючи величезну силу впливу мистецтва на людину, вони вбачають: його завдання у вихованні, і виправленні нравів. , , , . .

В естетиці Просвітництва, в теоретичних працях Ж.Дюбо, К.Гельвеція, Ш.Монтеск’’є і особливо Д.Дідро вже були розроблені деякі положення /наприклад, роль географічного середовища, клімату, розгляд мистецтва як діяльності, схожої з науковим пізнан-вям/, які пізніше були запозичені позитивістською естетикою, а також склали основу естетики натуралі зму.

Розглядаючи історію розвитку мистецтва і естетики, зокрема шляхи вирішення співвідношення мистецтва і, дійсності, проблеми художньої правди, автор приходить.до'висновку, що в мистецтві минулого ми зустрічаємося лише з деякими тенденціями, рисами, елементами, прийомами натуралізму і реалізму. Про формування і розвиток натуралізму і реалізму як художніх методів можна вести мову лише розглядаючи мистецтво XIX ст., коли утворилися певні перед-

шови формування цих методів. Для натуралізму такі умови виникли і другій половині XIX ст. Цей період характеризується появою б суспільстві перших ознак кризи, небувалим зростанням авторитету іриродничих наук, методи яких починають використовуватись для іналізу всіх сфер суспільної діяльності, захопленням всіх верств 'ворчої інтелігенції позитивістською філософією. Саме ці фактори обумовили формування і розквіт натуралістичного художнього методу.

Третій розділ - "Теоретичні джерела натуралізму" - містить іналіз естетики позитивізму і теорій деяких видатних природодос-[ідників другої половини XIX ст., що справили найбільший вплив :а формування натуралістичного методу, а також основних причин, ередумов і витоків становлення натуралізму як цілісної системи.

Формування натуралізму ліс художнього'методу.проходило у 0—70—ті роки XIX ст. і в значній мірі було обумовлено характє-юм.і рівнем розвитку Франції другої половини минулого сторіччя, итуацібю, що склалася в усіх сферах життя цієї країни після ре-олюці ї 1848-1849 рр.

• Зневіра в різних філософських і соціологічних теоріях, зрос-ання зшшву природничих наук і зміна соціального статусу науки середині XIX ст. зумовили надзвичайну популярність позитивіст-ької теорії, що сформувалася в 50-ті роки XIX ст. Переконаність озитивізму в необхідності використання методів природознавства ри дослідженні всіх без винятку явищ /в тому числі і явищ мис-ецтва, літератури /, наполегливість у закликах до вивчення і осиленої уваги до фактів і явищ оточуючої дійсності з одночас-им запереченням спроб проникнення в їх глибинну суть, стали лідним грунтом натуралізму.

Мистецтво і література Франції.того часу, як і суспільство • цілому, переживали1в певній мірі переломний момент. Саме в пек ері од виникає необхідність появи нового мистецтва, яке було б цатне, на противагу "облудливості" романтизму, відтворити сучас-е. йому суспільство правдиво, без прикрас, навіть брутально.

Таким чином, в середині. XIX ст. склалися необхідні передумо-а становлення натуралізму як цілісної естетичної системи. За-альна теорія натуралізму, як відомо, була розроблена в основно-

му в працях Е.Золя. Вона стада, на'думку автора, значно більш систематизованим обгрунтуванням художнього напрямку, ніж це мало місце на попередніх етапах історії мистецтва та літератури. Натуралізм яскраво демонструє, свій зв"язок з філософією, зокрема з філософією позитивізму. Саме позитивізм з його орієнтацією на науку, на факт дійсності, в ситуації, що склалася на той час, здавався найбільш прийнятним для мистецтва методом і теорією. ' •

Автор підкреслює, їло на формування теорії натурадістичного.ме тоду в значній мірі впливали лише деякі .теоретичні положення естетики позитивізму, особливо послідовників О.Конта -Е.Літре, Е.Ренана, І.Тена. Тому в цьому розділі аналізуються саме ті положення теорій О.Конта і І.Тена, які найбільш відповідали ідеям, і поглядам Е.Золя. .. , ' .

Серед теоретичних положень філософії О.Конта на особливу уваг заслуговують думки про_ включення естетики, як соціальної“ науки, ї систему позитивних наук, що базуються на методах і законах природничих наук. А також ствердження, що мистецтво і наука, маючи спілі ний метод, повинні досліджувати будь-які явища і факти, для них не існує заборонених тем. Відрізняються вони лише засобами вира- • яення: у.науки ці засоби реальні, у.мистецтва - ідеальні- і кон-- " кретні. . , ' - . ' . •

Аналіз філософії мистецтва Ї.Тена.показує, що найбільше значення для. нату ралі ститаої теорії мали його положення про роль середовища і- раси, про відсутність принципової відмінності між природничими науками та мистецтвом, про міру наслідування в мистецтві ‘та ія. ■ ■ ■ .

Велике значення для формування, натуралістичного художнього методу, окрім впливу позитивізму, мали також ідеї, що були викладені у працях видатних-природодослідників.того.часу. В роботі . аналі зуються думки щодо мистецтва 'вчених, книги яких ретельно вивчав Е.Золя. це, насамперед,- Ш.Іетурно, що створив так звану “естетичну палеонтологію". Це також пантеїстичні мотиви у працях її.Люка та ¿Лі шле. Особливу, увагу Е.Золя привертав К.Бернар, праця якого "Вступ до експериментальної медицини" стала взірцем для створення теорії експериментального, роману Е.Золя.

л автор дотримується термінології О.Конта

У четвертому розділі - "Формування натуралізму як художнього методу" - розглядаються літературно-художні передумови даного методу, його сутність і основні риси, які були розроблені в творчості Е.Золя. ' .

Найбільш близькими Е.Золя були ідеї про сутність мистецтва і особливості сучасного роману, що висловлювались Г.Флобером і Шан-флері. В. творчості Г.Флобера Е.Золя імпонує насамперед намагання виходити лише з точних спостережень, достовірних фактів і документів, прагнення до максимально докладного емалювання дійсності. При цьому письменник має бути гранично об"єктнвним і нічим не виявляти своєї присутності в романі. Шан$лері з проголосив тезу про необхідність правдивості мистецтва,-яка, на його думку, може бути забезпечена відображенням у творах лише тах яввщ, ио були об"єктом безпосереднього спостереження автора. Письменник, стверджував Діан— флері, не повинен відмовлятись від зображення негативних, потворних і навіть страхітливих сторін життя. Думка Шанфлері про те, що в мистецтві не повинно бути заборонених тем і сюжетів, органічно поєднувалась з власними поглядами Е.Золя.

Особливе місце ломіз літературно-худогніх даерел натуралізму належать творчості братів Гоякур, яких Е.Золя вважав своїми вчителями. Брати Гонкур вважали, що письменник - це той хе вчений, а іощ', створюючи науковий роман, він повинен достовірно описувати факти і явища дійсності, не намагаючись відшукувати. їх кінцеві причини. В основі наукового натуралістичного роману повинен легати "людський,документ”. Але, на відміну від дослідників, які вбачають саме в цих письменниках творців-натуралістичного художнього методу, автор в даному розділі доводить, що теорія братів Гонкур може розглядатись лише як основа, нехай і достатньо серйозна, на-. гуралістичного художнього методу. .

Е.Золя вбачав головну мету мистецтва у показі правди яиття з усіма його складностями, неприємними темами і явищами. Однак, правда необхідна не заради самої правди. Мета письменника - показати людству, що воно собою являє, звернути увагу суспільства на гі жахливі умови, в яких перебувае багато його членів, "опустити" «одей з "небесних" висот, куди,їх підніс романтизм, на землю,.при-, мусити їх усвідомити жахливість і мерзотність власного ЯИТТЯ. ДІЛКОМ у дусі просвітителів і слідом за О.Контом, Е.Золя переконанні.

ідо мистецтво може сприяти поліпшенню суспільного життя* Саме ідея правдивого відтворення життя з метою його покращення, на думку автора, найбільш зближує "класичний" натуралізм і реалізм.

На думку Е.Золя, лише наука може дати мистецтву необхідний • метод дослідження і знання законів, що спрямовують життя природи і людей. Власне, вирішення саме цього питання - чи повинно мистецтво спиратися виключно на-закони науки і наслідувати лише її методи, або ж воно має свої власні специфічні способи дослідження .і зображення дійсності -і.стало, як підкреслюється в даному розділі, тим моментом, що визначає-основні відмінності між натуралізмом і реалізмом. Е.Золя.ставить знак рівності між літературою, мистецтвом і наукою, він не може зрозуміти специфіки .мистецтва як 'особливої форми пізнання дійсності. Але, на думку дисертанта, мистецтво і література стають зайвими, непотрібними, якщо вони не мають власної*специфіки і репродукують, життя з. науково-фотографічною точністю. Саме в намаганні досягти такої точності і укорі-нешій один із найголовніших недоліків натуралізму. ■ .

Безперечним досягненням натуралізму є його звернення до зобрг ження життя простих людей. Натуралізм вперше в літературі змальовує не лише буденне життя робітників, селян, їх побут, ала й приділяє особливу увагу процесу праці цих людей. Останнє привело'до. розширення границь "соціального бачення" /Л.ІІІпак/ не; лише в натуралістичній літературі, але Й в реалістичному мистецтві того часу,

3 натуралістичній теорії експериментального роману Е.Золя сформулював своє розуміння основних закономірностей творчого процесу. Аналіз цієї теорії дозволяз .зробити висновок, що в."її підвалена покладене певне розуміння взаємодії середовища і людини. Слід-відзначити, що поняття середовища у Е.Золя значно складніше, ніж, наприклад., у І.Тена. Е.Золя розглядає середовище і як клімат, і як побут людини, і як оточуючу • природу. Однак найбільшу ' увагу він приділяє аналізу ■ середовища як.соціального оточення людини. Головною особливістю трактування соціального середовища письменником є те, що воно розуміється не лише як сфера вшшву і навіть формування людини» а 1 саме е продуктом людської діяльності. Ця думка.про діалектичний взаємозв'язок -людини і соціального

- середовища е, з-точка, зору автора, безсумнівним досягненням Е.Золя - і: виводить його концепцію людини за рамка вульгарно-матеріа-

лістичної однозначності і однобічності. .

Одна з центральних категорій естетики натуралізму - "образ автора”. Дисертант зважає, що од категорія в певній мірі є спробою, варіантом вирішення проблеми сдіввідношеяня об'єктивного і суб'єктивного в "натуралістичній" естетиці. Ь.Золя не формулює цієї проблеми, але все ж намагається її вирішити. У більшості своїх теоретичних праць вія звертається до аналізу цього поняття, висловлюючи часто суперечливі і навіть взаємовиключні, на перший погляд, думки, що стало приводом для звинувачення його особисто і натуралізму в цілому в об"єктивізмі.

Особливість вирішення Е.Золя проблеми взаємодії об'єктивного і суб"єктивного в художній творчості полягає в тому, що він досить нечітко уявляє собі межі поняття об"єктивності митця. 5 точки зору Е.Золя, письменник не повинен бути присутнім у своєму творі, він,-як і вчений, не має права робити висновки, висловлювати симпатії і антипатії,-привносити в твір свої особисті поняття і почуття. .

Твердження ж про те, що витвір мистецтва є вільне і піднесене виявлення особистості художника, його розуму і серця, і вік тим значніший, чим сильніше у ньому'відбита індивідуальність, лише доповнює відзначене вище. На підставі проведеного аналізу автор дисертації приходить до висновку: Е.Золя допускає присутність автора в романі, але зводить її до особистого відбору матеріалу для зображення і до форми подання цього матеріалу. Саме в формі, в стилі, в мові, на думку Е.Яоля, найяскравіше виявляється літературний темперамент письменника. Але фіорма і стиль визначаються методом. .

Таким чином, натуралістичний метод, розроблений в теоретичних працях Е-Яоля, являє собою складний комплекс ідей 1 принципів, запозичених як у природничих наук, так і у філософі ї і теорі ї мистецтва. Однак, Е.Золя творчо підійшов до цього переймання, вклавши в них свої уявлення про літературу і художню творчість.

У п"ятому розділі - "Натуралізм і практика сучасного мистецтва" - проводиться аналіз особливостей натуралізму'в мистецтві

XX ст., результати якого приводять до висновку про існування нової, оновленої форми натуралізму, тобто неонатуралізму. ’

Розгляд еволюці ї натуралістичного художнього методу дозволяє

виділити в його розвитку декілька етапів.

Перший етап /50-60-ті роки XIX ст./ - це період зародденкя і формування деяких основних настанов майбутнього методу. Він по-в"язана2, насамперед, з іменами Г.Флобера, Шанфяері, Г.Курбе, Де-ранті, братів Гонкур. Другий етап /70-ті роки XIX ст./ - час розквіту натуралізму - характеризується, на думку автора, близ-кістю до реалізму у творах найбільш талановитих письменникіЕ-на-.туралістів. Негативні риси і недоліки методу підпорядковані тут прогресивним цілям правди заради поліпшення життя. Третій етап /60-9С-ті роки XIX ст./ - це період кризи натуралістичного методу, шо знайшов своє втілення у творах письменників, які намагалися з найбільшою повнотою.і послідовністю наслідувати всі його прийоми і принципи. У творах А.Сеара,.К.Гюісманса, Л.Еняіка і осоОлйео П.Алексиса, головним стає прагнення до безпристрасного, точного, майже фотографічного змалювання найменших деталей, незначних фактів і явищ дійсності.

Наступний етап еволюції натуралізму - це натуралізм у XX с? Б першій третині XX ст. під впливом змін у суспільному житті країн, в їх культурі і мистецтві, що були пов"язані з першою світово» війною, відбуваються серйозні зміни і трансформації натуралЬ тичного художнього методу. Б результаті цих трансформацій сучасн: натуралізм відрізняється від натуралізму "класичного", зберігаючі ¡.ри-цьому свою інваріантну основу. Для натуралізму XX ст. характерним е, насамперед, естетично безоціночне відображення фактів життя, що аов"язане з своєрідним і однобічним тлумаченням принципів науковості, об'єктивності. Інша особливість натуралізму XX с1 поллгяє у максимально точному відображенні будо-яких фактів,’ явні дііісності і відмові від проникнення в їх сутність. Вона грунтуєт: ся на положеннях естетики позитивізму і пов"язана з принципом рі: коаначності для мистецтва всіх тем, предметів, фактів і. явшц .дійсності , ¿ля натуралізму XX ст. характерним є також особливе трак туь^ннл сутності людини, яке має свої витоки у "класичному" нату р-длізмі, але впирається і на інші теоретичні концепції, зокрема, на ¡:злхс-наліз і соціальний біологізм. .

?ч;:йм чинок, у мистецтві XX ст. ми зустрічаємося з оновлено лусалізму, тобто неонатуралізмом. Специфічними особливо

с.. гнього е, по-перше, те,, що він дотримується багатьох пр

ципів натуралізму XIX ст., однак тлумачить їх спрощено і однобічно. По-друге, зін найтіснішим чином переплітнеться з іншими художніми методами, принципи яках, на дершй догляд, протилежні настановам натуралізму /наприклад, символізм, формалізм/. Нарешті, по-третє, в межах сучасного мистецтва неонатуралізм не існує хоча б у відносно "чистому" вигляді, але він присутній у безлічі творів найрізноманітніших напрямків і шкіл у вигляді окремих тенденцій, принципів,, настанов.'

. Неснатуралізм, як і натуралізм XIX ст., тісно поз"язаний з філософською теорією. Однак, на відміну від'останнього, він, зберігаючи пропозитивістеьгсу орієнтацій, спирається і на деякі: положення багатьох іяшіх філософських і соціологічних доктрин - драг- ■ матизму, неофрейдизму, екзистенциалізму, соціального біологізму.

Розглядаючи сучасне мистецтво, автор особливу увагу приділяє аналізу проявів деяких рис і принципів натуралізму в літературі "нового роману", в мистецтві гідерреалізму, в так званому масовому мистецтві. • ' '

■ Цей аналіз дає можливість зробити висновок, що прояви неояату-ралізму в сучасному мистецтві надзвичайно різноманітні. В одних випадках він,, поєднуючись з принципами формалізму, присутній у різних напрямках модернізму і постмодернізму, в інших - створює ілюзію реалізму з далеких від справжнього мистецтва творах касової культури, кітча, ,що орієнтуються на. низький, смак глядачів. Але в усіх випадках і варіантах прояву неонатуралізму він-зберігав позитивістську настанову на змалювання лише поверхових явищ, не визнаючи за. необхідне і навіть можливе проникнення в сутність поді-й і явищ, що відбуваються у’світі та в житті людей.

1 Ця я тенденція відмови бід змалювання реальних проблем, складностей, конфліктів у суспільстві у поєднанні з настановою видавати бажане за дійсне, на думку евтора, проявляється і в багатьох творах мистецтва соціалістичного реалізму, особливо за часів Сталіна, . Таким чином, дане дослідження дозволяє визначити основні параметри неонатуралізму як художнього методу. Натуралізм XX ст. дотримується принципу рівнозначності для мистецтва всіх" явищ дійс- • ності - від самих незначних і буденних до патологічних. При цьому змалювання фактів і явищ'життя повинно'бути максимально точним і • . безпристрасним, що близько до "точки зору" фото- і кінокамери--Ми-

іа

тещ> не повинен прагнути збагнути сутність фактів і процесів дійсності, автор повинен, зникнути з твору. Явдина - дише істота в першу чергу біологічна, вона нічим не виділяєїься з оточуючого світу і в не більше, ніж "річ серед речей".

Неонатурадізм базується в першу чергу на теоріях позитивізму, але, на відміну від натуралізму XIX сг., його джерелом в також теорії прагматизму, психоаналізу, фрейдо-марксизму, соціального біологізму. Характерною рисою неонатуралізму є поєднання його принципів з настановами інших художніх методів. Аналіз показує, що натуралізм може існувати лише через реалізацію деяких його принципів у поєднанні з іншими художніми методами. Спроби реалізувати в художньому творі принципи натуралізму у повному обсязі призводять до

- руйнування мистецтва...

Така характерна риса неонатуралі зму як здатність виявляти сво найрізноманітніші риси і принципи у творах практично будь-яких нап рямків, видів і жанрів мистецтва, дає можливість назвати сучасний натуралізм мозаїчним натуралізмом, ¿втор вважає, що "мозаїчність" це якраз те слово, яке найбільш точно і яскраво характеризує голов ну особливість сучасного натуралізму і виступає як специфічна риса неонатуралізму, що відрізняє його від натуралізму XIX. ст. мозаїчність характеризує-ще Й гаку властивість неонатуралізму, як здат-. ність поєднуватись, вступати у взаємодію з будь-якими художніми ме тодами. Ця властивість виступає як тенденція, що дозволяє прогнозувати появу нових напрямків та. шкіл, в яких натуралізм виявить се бе, можливо, більш яскраво. Не слід забувати також і про таку влас тивість натуралізму, як здатність збагачувати і урізноманітнювати тематику мистецтва, привертаючи увагу до тем, сшкетів і фактів, що не.включалися раніше в явища, гідні уваги мистецтва. . •

У висновках автор підсумовує основні ідеї дисертації, визначаючи шляхи подальшого розвитку як класичного натуралізму, так і неонатуралізму. Підкреслюється, що "розмивання" реалістичного методу, яке властиве мистецтву реалістичної спрямованості 80-50-х років-XX ст., критика,, а часом і повне заперечення методу соціалістичного реалізму, висувають нові теоретичні проблеми щодо істо-. ричного шляху і сучасного рівня розвитку широкого кола проблем методолог: ї мистецтва.• • ’ ■ .

Основні ідеї робота представлені в таких публікаціях:

L Хоменко Т.й. Критика антигуманистической сущности современного буржуазного искусства // Труды ХХХУ научной конференции Ужиородекого госуниверситета. Секция марксистско-ленинской еяло-софии.- рукопись деп. в ИНИОН АН; СССР й 9928 от 26.05.82.-С.97-IC?.

2. Хоменко Т.И. Антигуманистическая сущность современного эстетического натурализма // Этика и эстетика: Респ. ыежвед. научи . сб.- Киев: Вада шк. Йзд-во при Киевск. ун-те, 1989.- Вып.32.-

с. т-16. . ■'■■■. •

5. Хоменко Т.Й,, Кучерук. С.С. Специфика художественного твор-

чества и эстетический натурализм // УІ семинар со проблемам методологии и теории творчества:. Тезисы докладов.- Симферополь, I99G.-C.III-IIS. . .

4* Хоменко Т.Й. Художественное творчество и эстетический натурализм //Духовное творчество: процесс, эффективность: Тезисы Xffl Всесоюзного теоретического семинара "Мировоззрение и научное познание",- Киев-Ужгород, 1990,- С.284-285.

6. Хоменко T.I. Експериментальний метод Е.Золя і російська -літературна критика // Етика, естетика і теорія культури: Респ. міхвід. наук., зб.- Київ: Ди<5ідь, 1992.- Вил.35.- C.I0D-I05.