автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.09
диссертация на тему: Фольклористическое наследие Гаины Барвинок

Полный текст автореферата диссертации по теме "Фольклористическое наследие Гаины Барвинок"

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

«'і Л П ,

.■¿•О •-‘1 •

. . клгі V.',' ч На правах рукопису

1 і НОіі •

ІВЛНОВСЬКЛ Олена Петрівна .

ФОЛЬКЛОРИСТИЧНА СПАДЩИНА ГАННИ БАРВІНОК

Спеціальність 10.01.07. - фольклористика

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ -1996

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі фольклористики Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Дунасвська Лідія Фраицівиа

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Пазяк Михайло Михайлович

кандидат філологічних наук, доцент Конончук Михайло Миколайович

Провідна організація: Український державний педагогічний університет імені М.Драгоманова.

Захист відбудеться "ГМ ' уг\ЛУг' )І996р. о 14 юд. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.01.28. і) чахисгу доктора (кандидата) філологічних наук Київського унівсрсністу імені Тараса Шевченка за адресою: 252017, Київ - 17. бульвар Шевченка. 14. актова зала.

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (вул.Володимирська, 58).

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 01.01.28. доктор філологічних наук, професор ицик ^ ^

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Доба національного відродження України, її історії, культури, мистецтва вимагає нового зацікавленого погляду, неупередженого трактування її об”єктнвного поступу. Протягом багатьох десятиліть ім’я непересічної особи доби національно-культурного відродження України народницького періоду - Олександри Михайлівни Білозерської-Куліді, знаної під літературним псевдонімом Ганна Барвінок (А.Нечуй-Вітер), згадувалося, . переважно, принагідно із критикою буржуазно-ліберальних та націоналістичних літературних течій. Свого часу І.Франко, характеризуючи появу жінок в літературі як ріст національної сили на Україні, підкреслив, що до того лише одна жінка висі упала на літературній ниві - Ганна Барвінок. Свою літературну діяльність Ганна Барвінок розпочала десятьма роками раніше, ніж відома письменниця-фольклористка Марко Вовчок (1847-1857). Отже, Ганна Барвінок була першою українською письменницею та фольклористкою. Чималий внесок здійснений нею і в дослідження вітчизняної етнопедагогіки. Сповідуючи прогресивне гасло своєї доби “стати обличчям до народу”, на громадських засадах вона Поширювала освіту серед селянства. Як однодумець та учениця П.Куліша, Ганна Барвінок останні роки свого життя присвятила поширенню просвітницьких ідей П.Куліша, виданню його творів,та створенню музею письменника.

Якщо літературознавство, знає про літературний спадок Ганни Барвінок, хоч і він вимагає переосмислення, то фольклористичний доробок Ганни Барві^о,к зірицнівс* поза увагою науковців. Вивчення цієї

.постаті мас не ляше збагатити фольклористичну науку найціннішим нершоджерельнкм матеріалом, допоможе краще збагнути творчу лабораторію автора "Оповідань з народних уст” (К., 1902), а й передбачае відкрити мнловідому сторінку у культурному процесі України середини -II ПОЛОВИН!) XIX ст.

Діяльність Ганки Барвінок - зразок багаторічного збирання фольклору та популярізації народної творчості через художню літературу. Як письменниця етнографічної школи Купіша.воьа надавала великого значення вивченню духовного і матеріального життя народу України, зокрема Чсрніпзшини та Полтавщини Комплексне дослідження фольклорно-етнографічної спадщини та літературних тьорів Ганни Барвінок дає можливість з достатньою познотою визначити і дослідити фольклорний репертуар пих регіонів на пеькому часовому зрізі.

Об’єктом досліаженкп у дисертації е історичні матеріали, пов’язані із фольклористичною та літературною діяльністю Ганни Барчінок, а також рукописи її незиданих твооів та фольклорних записів, етнопедагогічні дослідження Ганни Барвінок реалізовані письменницею у її творчост:, чкі і стали частиною дослідження уданій роботі.

Дослідження розроблене головним чином на- архівних матеріалах: Інституту літератури НЛН України ім.Т Шевченка; літературно-меморіального музею ім. М.М.Коцюбинського (м.Чернігів) та ЦНБ НАН України.

Фольклорні записи, зроблені Ганною Барвінок в середині та !! половині XIX ст„ порівнюються із записами, що їх провадили на Чернігівщині та Полтавщині Марко Вовчок та О.Марковим, Б.Грінченко, В.Милорадович. Проводяться аналогії із відповідниками у східно- та західнослов’янському фольклорі. Регіональні особливості простежуються

на грунті зіставлення із варіантами збірок П.Чубинсьхого, Б.Гнатюка, М.Драгоманова, Й.Лозинського та інших.

Предмет дослідження: наукова цінність і особливості творчості Ганни Барвінок та її фольклорних чрписів середини та II половини XIX століття.

Мета дослідження - проаналізувати фольклорні записи Ганни Барвінок середини та II половини XIX ст. га визначити вшіке народнопоетичної творчості на літературний доробок письменниці, а також осмислити життєвий шлях, педагогічні та громадські ідеї Г'аіши Барвінок в контексті вітчизняної науки та народної культури.

Виходячи з означеної мети-в дослідженні поставлені такі завдання:

- вивчити генетичні, історичні та психологічні мотиви формування наукового та літературного таланту Ганни Барвінок;

- виявити конкретні обставини, що спонукали ию творчу натуру до фольклористичної роботи; .

- розглянути творчий доробок Ганни Барвінок, її науковий метод а

контексті народознавчого фольюторисгично-етнографічного процесу середини, - II половини XIX ст.; . .

- простежити взаємовплив фольклорних записіз та літературних творів письменниці;

- дослідити особливість введення фольклорного тексту у літературний твір як стильову особливість письменниці;

- визначити роль і місце діалектичних структур в художній спадщині

Ганни Барвінок та їх наукоьу цінність у фольклорному твсрі середини, -II половини XIX ст. '

Наукова новизна роботи. Методи доаіідженпя. У процесі дослідження творчої спадщини Ганни Барвінок застосовується метод

комплексного аналізу, розглядається постать першої української жінки-письменниці-фольклористки. Простежується генезис творчого художнього та етнографічно-фольклористичного її зацікавлення. На основі історіографічних джерел, опрацювання літературних архівів (П.Куліша. М.Костомарова, Н.Кибальчич, І.Шрага та ін.) вивчається творча біографія Ганни Барвінок, котра дає можливість осмислення цілого періоду фольклористичного процесу на Україні,' вивчення генетичних коренів побутування творчого таланту непересічної постаті.

При вивченні вартості фольклорних записів Ганни Барвінок, проводяться історико-порівняльні зіставлення, що здійснюються переважно в межах національного (регіонального) фольклорного матеріалу. Таким чином, простежуються місцеві трансформації мотивів, образів, композиційних елементів: зіставляються не просто окремі, зовнішньо подібні явища, не випадкові збіги та паралелі - йдеться про намагання виявити своєрідність регіональної традиції, специфіку фольклорного процесу в період тотальної нівеляції всього українського, національносвідомого, що набуло особливо великих масштабів з II половини XIX ст.

На основі історико-порівпяльного методу досліджуються, власне, витоки світогляду і духовної спадщини народу, етнічні та естетичні критеріїукраїнської культури, питання етнопедагогіки.

Головне завдання дисертації не лише в тому, щоб осмислити значення спадщини та письменницьких змагань Ганни Барвінок, а й на прикладі значної кількості варіантів, зафіксованих нею на Чернігівщині та Полтавщині, вивчити їх часове побутування, результати імпровізаційого варіювання. В цьому й полягає наукова новизна роботи.

У практичному ліані результати роботи можуть бути використані в подальших дослідженнях творчості та фольклористичної спадщини Ганни Барвінок.- у вивченні історії української фольклористикіґ, вітчизняного фольклору, а також літератури, при читанні лекцім викладачами вищих навчальних закладів та вчителями шкіл. Матеріали дослідження введуть в науковий оббіг цікаву інформацію для курсів і спецкурсів з етнопедагогіки та етнопсихології.

Характеристика мовних особливостей фольклорних записів та художніх творів письменниці збагатить діалектологію цінною інформацією, а ‘відтак послугує мовознавству загалом. Це цікавий матеріал для вітчизняної історії філософії. Краєзнавець знайде для себе відомості про записування і вивчення фольклору та етнографії на Чернігівщині та Полтавщині, про Ганну Барвінок - фактично першу жінку-письменницю, жінку-фольклористку.

Апробація роботи. Основні положення дисертації відображені у навчальному посібнику для студентів гуманітраних факультетів: “Фольклорні записи Ганни Барвінок” (К., 1995, 70 с.), а також у наукових публікаціях автора.

Результати досліджень доповідались на Всеукраїнських та Міжнародних науково-практичних конференціях:

“Народна культура України і проблеми сучасної фольклористики” (1994); . .

“Жінки України: сучасний статус і перспективи" (1995);

“Вища освіта-в Україні: реалії,, тенденції, перспективи розвитку” (1996); (наукових конференціях аспірантів КУ (1993, 1994, 1995 рр.).

• СТРУКТУРА І ЗМІСТ РОБОТИ.

Структура дисертації відповідає меті і завданням. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури. .

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається мета і завдання, наукова новизна і практичне використання результатів дослідження.

»

У першому роздій ''Постать Ганни Барвінок у національно-культурному відродженні України" досліджується рівень вивченості внеску письменниці-фольклорнстки у поступ вітчизняної науки та культури. її літературного та фольклористичного розвитку.

Огляд історіографічних джерел, автобіграфічних спогадів письменниці, засвідчує декілька поглядів на проблему формування світогляду Ганни Барвінок та початок літературно-фольклористичної діяльності. Вийшовши із славетного роду Білозерських, який постачав українську культуру багатьма талантами, Ганна Барвінок увібрала снагу до народної культури.

Вирішальним фактором, який сприяв початку її збиральницької роботи, був вплив чоловіка Ганни Барвінок - фольклориста, письменника

- Пантелеймона Куліша.

Спираючись на дослідження біографів Олександри Михайлівни Куліш та дослідження архівних матеріалів письменниці, генезис творчого художнього та етнографічно-фольклористичного її зацікавлення у

дисертації створюється найповніша творча біографія пнсьменннці-фольклористки.

Ганна Барвінок народилася 5 травня 1828 на хуторі Мотронівка", Борзенського повіту, на Чернігівщині в обдарованій-родині Білозерських.

Оскільки в сім"ї було ще восьмеро дітей, а батько помер, коли Олександра була малою, мати не змогла дати дівчині гарної освіти. Вона була переконана, що дівчині випадає займатися хатніми справами. Тому освіту Олександра Михайлівна здобувала, головним чином, - вдома від матері та слуги-кріпака та в приватних пансіонах (с.Кропивне на Полтавщині; м.Конотоп) і завершила її вже в 14 років. Проте, самоосвітою займалася впродовж всього життя.

У 1843 році знайомиться із П.Кулішем, а 1847 - одружується з ним. З цього факту біографії розпочинається вивчення творчого шляху Ганни. Барвінок нерозривно із -творчим шляхом П.Куліша. Дорогою в пошлюбну подорож за кордон. П.Куліш просить про те, щоб дружина записувала “все, що побачить і почує”. Спершу Олександра Михайлівна не розуміла на чому саме має зупинити свою увагу. Але, як зазначає вона у своєму нарисі “Епізод із нашого життя на користь самостійності Українн” (Ф. 19, № 71, 7.ар.),: “Заохочення і така наполегливість того, перед ким я завжди бажала бути гідною його уваги, примусили мене підкоритися”. Почуття, невпевненості у своїх творчих силах забулося, коли вона знайомиться із наймитом-кріпаком - Остапом. Враження, яке справило на Олександру Михайлівну спілкування з ним, його зовнішність та обставини, за яких відбул . ,

друком воно лише у 1867 році, з об’єктивних причин, після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства Куліша було зіслано до Тули, з ним поїхала і дружина. Впродовж десяти років збирає, народнопоетичну творчість. Про'/Шваючл в Лубенському повіті, Ганна Барвінок записує з усг селянок-робітниць історії з їхнього життя. Ці записи і склали основу оповідань “Лихо не без добра” та "Восени літо". Вийшли друком вони у 1861 році в альманасі “Хата", з попереднім словом П .Куліша. З цього моменту вітчизняне літературо шавегво веде лік початку літературної діяльності Ганни Барвінок. •

Сьогодні про письменницю відомо в основному по виданому в 1902 році найповнішому зібранні її творів (ЗО оповідань) "Оповідання з народних уст" (редактор та видавець - Б.Грінченко) та з творів, які виходили друком у різних альманахах ("Основа", “Складка". “Перший вінок". “Руська хата”, "Рада" тощо) і часописах ("Киевская старина", "Рідний край", “Дзвінок" тощо). Завдяки статтям Б.Грінченка: "Поет жіночого горя (О.М.Кулішева)" - ЛИВ, - Т.ХІ, 1900, кн.ІХ, - К: “Ювілеіі Ганни Барвінок (О.М.Кулішевоі) - ЛНВ. - T.X1V, 1901. kh.VI, - К; вступній статті упорядника до збірки творів Ганни Барвінок “Оповідання з народних уст" - “Ганна Барвінок". Відомо небагато критичних статтсй, написаних авторами з нагоди святкуваня ювілеїв письменниці: М.Венгжин “Ганна Барвінок (О.М.Кулішева), з нагоди ювілею авторки “Майорівни”, - Київ-Чернівці, 1911 “Будучина", № Г. М.Єишан, Ганна Барвінок (до 50-літнього ювілею)" • “Українська хата”, 1911, № 5-6; Сікиринський О. “Ганна Барвінок (О.М.Кулішева) в її листах за 1902-1911 p.p.” - Одеса, 1928. Короткого аналізу творчості письменниці - із праць І.Франка, С.Русової. С.Єфремова, І.Денисюка, В.Мировця, В.Чубинського та інших.

і

Ангор дослідження з погляду сьогодення проаналізувала сіановлення творчої методи письменниці. Лише синтез таланту, оточення обдарованих, духовних людей та слідування принципам етнографічної школи Куліша дали вітчизняній культурі такті, феномен, як Ганна Барвінок.

•У листі до Б.Грінченка. письменниця написала: "Тоді зовсім.ше писательок не було, тільки я зачала, да Вовчок з-під руки моєї дружини. Тоді багато дещо прощено було, коли не так. Тоді по всяке нове слово треба було бігать за народом і учитись усьому...” (Ф. 19, As 103). Прагнучи розширити тематику творів Марка Вовчка, письменниця звертається до теми сім’ ї, ролі жінки в суспільстві і в родинному житті. "В її сподіваннях ми не зустрінемось з широкими соціальними рухами, з гарячими вибухами народної маси. її спеціальність - сім’я" (Б.Грінченко).

Через аналіз окремих-персонажів творів письменниці, в дисертації репрезентується творче розуміння Ганни-Барвінок основи українського менталітету - "філософію серця”. Ії оригінальну інтерпретацію демонологічних образів. Так. міфологічний образ русалки (“Русалка” -“Киевская старина", 1888, Л° 121) письменниця трактує як вимір психології суспільства, моралі кожної людини зокрема. Пізніше Леся Українка розвинула в образі Мавки цю саму проблему, яку дослідники тривалий час вважали новаторською. '

В дослідженні на фактичному матеріалі, через зіставлення фольклорних записів та текстів художніх творів Ганни Барвінок, простежується вміст першоджерельни.х матеріалів, мовні трансформації в літературному варіанті.

Із проаналізованих оповідань (“Молотники”, “Половинщик”, “Праправнучка Баби Борця”) випливає, що Ганна Барвінок - майстер

літературної обробки фольклорного матеріалу. Вона не втручається у цілісність сюжету, а лише адаптує ііого згідно основної сюжетної лінії. Так, в оповіданні "Половинщик'' загальновідомий сюжет казки, особливо популярної в XIX ст.,^про зраду жінки зі служителем церкви, головний герой твору - половинщик Харченко видає за історію із свого життя. Щоб приблизити оповідь до життєвої вірогідності, авторка конкретизує узагальнених казкових персонажів, називає їх конкретними іменами. Вводить незначні мовні поправки. Тому не варто розглядати творчість письменності як “примітивну обробку народної іворчосіі" (І.Деннсюк), а тим паче як “стилізацію'- народної мови (макет “Історії української літератури", 1952 р.). Документальний материіл, яким г рукописи фольклорних записів, засвідчує хибність такої оцінки художнього стилю Ганни Барвінок радянським літературознавством.

По смерті П.Куліша (1897 рік), Ганна Барвінок докладає усіх зусиль до видання його творчої спадщини. 'Збпрас спогади, опису» автобіографічні моменти життя із П.Кулішем. Ні іавдячуч мо збереженню' творів письменника у первинному вигляді. Із листів до видавця

І.Л.ІІІрага дізнаємося проте, що “Нікому ні Лисенку, ні будь-кому ще..." (Ф. А-26 № 37). - не дозволяє робити правки. Ча допомогою

В.Тарновського та М.Кочубея створює музей ГІ.Куліша. І11ука( спадкоємця, щоб передати йому духовні та маїеріальні надбання чоловіка. А коли це їй не вдасться - заповіла« всі коніїн, від виданих збірок П.Куліша, на будівництво дому для "дітей - іюкидишш '.

Аналізуючи листи Ганни Барвінок до Н.Шугурової (1902-1911 рр.) та до представників когорти молодого письменства (Н.Кобринськоі.

Н.Кибальчич, М.Павлика, М.Євшана та інших), дисертантка звсртас увагу на громадські позиції письменниці, її бачення розвитку української

піерптурп. шляхи вирішення мовного питання за часів суцільної русифікації українського народу.

В дисертації характеризується низка педагогічних ідей Ганни Карвінок. Популяризуючіг рідне слово як головний засіб -виховання у школі, письменниця створила "Починок для першого читання хлопчикам і дівчаткам на Галичині і Вкраїні” (Відень, 1871). Вона на практиці випередила думку М.Драгаманова, який пропагував виховання у дитини прагнення до волі з колиски. Подаючи дитячу поезію для першого читання в контексті “дорослої", письменниця стимулювала розвиток в дитині національної самосвідомості.

Оскільки сюжети оповідань письменниці були створені на основі власних фольклорно-етнографічних записів і мали . документальний характер, зафіксовані звичаї, традиції є першоджерельними. А це -вірогідна основа подальшого розвитку порівняльно-історичних криншшів вітчизняної етнопедагогіки, зокрема механізмів соціалізації. Па матеріалі художніх текстів прослідковується передача міжпоколінної етнокультурної інформації, котра виявляється в цілком конкретних формах - звичаях, обрядах, прийомах виховання, іграх.

6 липня 1996 року - день пам”яті Ганни Барвінок. 85 років минуло від дня смерті невтомної трудівниці, яскравої особистості і талановитої художниці. .

У другому розділі - “Фольклорно-етнографічна спадщина Ганни Барвінок’’, здійснений аналіз фольклорних записів Ганни Барвінок з погляду дослідження системи пісенних та прозових жанрів, а також поетики, звичаїв та повір’їв відображених в них, характеризується низка паремійного жанру. .

В роботі також досліджуються раніше не розглянуті архівні матеріали, які містять варіанти фольклорних текстів: Фонди ІЛ НАН України ім. Т.Шевченка: Ф. 19. (Ха 3: 18; 24; 25: 33: 35; 37; 75; 84: 86: 87; 90: 92 (57 одніпшь); ^3, 94. Фонди літературно-меморіального музею М.М.Коцюбинського: Ф. Д-26, ЛіїЛе 3: 8; 18; 35: 40: 43; 73; 74; 78; 79; 80: 84; 91; 92; 93; А-27. ЛІ' 2.

Текстологічно проаналізовано рукописи, вивчено послідовність, манеру запису, визначено принципи, засади фольклористики, простелено наступні етапи роботи над текстами, зокрема їх використання в літературному творі. Як послідовниця ідеіі Куліша. який пропагував поширення народної творчості та популяризацію її через літературу. Ганна Барвінок і фольклорні записи провадила у руслі просвітницьких засад. Методи збирання фольклору та іншою народознавчою матеріалу, який використала Ганна Барвінок, розглядаються як наслідок становлення фольклористичної науки, біля витоків якої стояла перша жшка-фольклористка. ,

Комунікативні можливості, природне творче обдарування та, акумульовані фольклористкою, прогресивні ідеї народницької доби допомогли їй зібра ти науково надійний пґршоджере.іьний матеріал.

Фольклорно-етнографічна спадщина Ганни Барвінок привертає увагу своїм хронологічним та регіональним значенням, жанровим складом, бо са.чс це закладалося у підвалини вітчизняної фольклористики II половини XIX ст. ‘

Записи, зроблені за фонетичним принципом, г цінним матеріалом для історії становлення українського фольклору, для глибшого проникнення в творчу лабораторію автора “Оповідань з народних уст".

Запис фольклористкою зразків різних жанрів (колискові пісні, ігри-веснянки, календарно-обрядова поезія, родинно-побутові пісні, весільна обрядодія, апокрифічні легенди, казки, анекдоти, повір'я, приклади ворожінь та знахарства) засвідчує бажання вивчити психологію та культуру різних вікових та соціальних категорій свого оточення.

Аналіз фольклорного матеріалу з огляду на діалектну особливість, поодиноку паспортизацію, урахування автобіографічних відомостей про збирачку дає можливість виявити регіон польових записів - Чернігівщина, І Іолтавшина. ’

Обставини, в яких працювала збирачка, відомості про психологію оповідачів, реакцію селян на роботу фолькориста - усе це цінний матеріал для дослідження психології народу, взаємовідносин фольклориста й носія генетичної пам’яті.

В дисертації детально проаналізовано записи пісень Ганни

Барвінок, простежено найрізноманітніші фольклорні явища.

Порівнюючи варіанти, зібрані фольклористкою, із іншими записами віт чи ніякого ' та, подекуди, російського, білоруського пісенного репертуару, в роботі розглянуто процеси “оновлення-' образів,

трансформування символів та різні зміни композиційних елементів. Так, контамінація в веснянках демонструє перехід архаїчних танків із домінантною сакрально-магічною функцією у звичайні забави.

Зафіксований збирачкою унікальний коментар до гри "У хрещика”, розширює семантику календарно-обрядової поезії. .

Через зібрання колядок та щедрівок, записаних Ганною Барвінок, простежуються нашарування поетичних традицій та образів різних епох, внутрішню якість - нолісгадіальність. У зразках записів фольклористки це виявилось у суміші понять та образів язичницьких і християнських часів,

відфільтрувати які одні від одних і визначити їх генетичним грунт дуже важко.

Віднайдені маїеріали в -записами весільної поезії та етнографічні матеріали, які місіить- в собі твори письменниці (драма “Материна помста'': Фонди 1Л ПАН-України ім. Т.Шевченка: Ф.19, № 37, ЗО с.), дають знання про побутування весільної обрядодії Чернігівщини середини XIX ст., ібагапши фольклористичну' науку найдавнішими зразками, знаннями унікальних обрядів та розширеними сюжетами пісенних текст ів. ■

В дослідженні робиться припущення про спільні фольклорні джерела творчості Кулішів. ■

Ганна Барвінок вважала за потрібне записувати всі почуті пісенні зразки, менш чи більш викінчені, уривки творів та варіанти цілісні, тобто здійснювала новішії зріз фольклорного матеріалу місцевості - цей факт засвідчує особливий науковий підхід до збирання фольклору, актуальний і в сьогоднішній фольклористиці принцип.

Основні фонди народної прози, із зібрання Ганни Барвінок, - це сюжети відомі в загальноукраїнському, східно- та західнослов’янському фольклорі. Проте, кожний сюжет трансформується з урахуванням місцевих реалій. Для аналізу прозового зібрання, автор дослідження використовує лише архівні фонди та неопубліковані художні твори Ганни Барвінок.

Записувачкою зафіксовано сюжети, які не зареєстровані в “Сравнительном указателем сюжетов: Восточнославянская сказка" (Л., 1979). Із аналізованих пятидесяти трьох прозових записів - двадцять три не мають сюжетних відповідників у вітчизняному, східно- та західнослов’янському фольклорному репертуарі.

Керуючись науковим чуттям та вимогами часу. Ганна Барвінок усвідомила проблему можливого вимирання жанру апокрифічної легенди. Тому зробила і свій внесок у збереження цікавого пласту народної культури, записавши дев’ять легенд. Унікальні зразки: "Як наші трудолюбці не пішли на родини Божої Матері" та "Петро І на полюванні". В дисертації зроблена спроба пояснити, на зіставленні зразків Ганни Барвінок із варіантними відповідниками росіііського фольклору, міграцію сюжетів, заміну персонажів, втрату в новіших варінтах логічних зв'язків із Біблією.

.Факт, ш.о більшість цікавого фольклорного матеріалу рукописів не використано автором “Оповідань з народних уст", свідчить про бажання письменниці науково осмислити процес народної творчості, не обмежуватися збиранням матеріалу суго для оповідань. Фольклор із творів письменниці, не відображенні) у рукописах (зокрема - міфологічні легенди із демонологічними образами), говорить про великий потенціал усних знань міфології, народних повір'їв, яке не вимагало письмової фіксації. . ■

Аналізуючи зібрання міфологічних легенд, записаних фольклористкою, автор дисертації праіис, черсі порівняння сюжетних варіантів із спільними мотивами, збагнути логіку тієї чи іншої метаморфози, заповнити прогалини в сюжетній конструкції, які з'являються з вини інформатора, або ж випадають, під впливом часу, з егиічіїоі пам'яті. .

Фольклористка XIX ст. фіксуг, застиглі в легендах, згадки про елемент звичаєвого права зустрічаються у варінтах записів архаїчного ритуалу проводів па "той світ". А конкретизація, щодо місця побутування, е, по-суті, першоджерельннм матеріалом відносно терену

Чернігівщини. На основі декількох легенд, із арсеналу Ганни Барвінок, простежується як, згідно а історичною дійсністю, вони відобразили перехід під одного культу предків (жертвоприношення) до другого -поваги до старих люлей-сиїрішшш роду та їх життєвого досвіду.

Аналізуючи кількісне співвідношення записів соціально-побутових казок із варіантами інших 'жанрів, дослідження зводиться до думки, що ця тематика не викликає великої зацікавленості у збирачки. Не соціальний конфлікт привертає їі увагу, а наявний у варіантах гумор, гротескна побудова сюжетів. .

• Ганна барвінок у своїй збиральницькій діяльності прагнула прилучитися до таємничості словесного жанру, пов’язаного з чарівницькою магією замовлянь, заклять, зразків ворожінь та елементів знахарства. Чіставішії аналіз подібного фольклорного матеріалу, зібраного В.Милорадовнчсм, Л.Новнцьким, П.Сфкменком, Д.кленіним, виявив унікальні зраїки: любовних чар, із використанням тіла птаха (горобця), знахарювання ("від падучої "хвороби та п'янства).

В дисертації здійснено розгорнутий аналіз поетики повірів та звичаїв у творах Ганни Барвінок та рукописних фондах. '

Компонуються вони, згідно різних сфер людського буття:

- дошлюбні взаємини; ■ '

- родинне життя;

- народна педагогіка.

Повір'я, як і традиції, і звичаї, перетинаються з ритуальними обрядами та їх важко відділити від вірувань.

Для аналізу зразків паремійного ¿канру, запису Ганни Барвінок, в дослідженні використовується близько ста пятидесяти одиниць приказок та прислів”їв, згруповуються вони тематично:

я) Роби, небоже, та й Бог поможе; .

б) Що суджено, то не розгуджено;

в) Великий світ, а нема де дітись;

г) У своїй хаті - своя правда.

Частина фольклорних записів паремій, записаних фольклористкою, увійшла до збірки М.Номиса “Українські приказки і прислів'я і таке інше. Збірка О.М.Марковича та інших" (- СПб., 1864). Упорядник використав лише паремії, взяті із оповідань, що вийшли друком до 1863 року, хоч мав можливість використати й рукописні матеріали збирачки (був її родичем). Цей факт укупі із тим, що в архівних фондах відсутні записи цих жанрів, засвідчує високохудожні мовні особливості письменниці-фольклорнстки. Природне вживання приказок і прислів'їв у побутовому мовленні не потребувало фіксації. .

Порівняння новіших записів прислів'їв із зразками збірника М.Номиса засвідчує часову трансформацію жанру, розширення семантики паремії.

Проаналізований матерал, дозволяє зробити висновки, що постать Ганни Барвінок слід розглядати у контексті національно-культурного відродження України народницької доби.

. Діяльність її пов’язана із становленням та розвитком основних засад

етнографічної літературної школи та фольклористики як науки.

Аналіз фольклористичної спадщини дозволяє стверджувати, що записи Ганни Барвінок - науково надійні. Цьому сприяли фонетичний принцип запису, часткова паспортизація, невтручання у цілісну тканину фольклорного твору, уважне ставлення до варіантів. Зібраний Ганною Барвінок матеріал - є цінним документом для вивчення фольклорного

процесу на Чернігівщині та Полтавщині в середині та II половині XIX ст. Вій допомагає краще пізнати жанри, що побутували в той час, тематику, побут, духовний світ українців.

Пісні, із зібрання Ганни Барвінок, виявляють широким жанровий і тематичний діапазон, стильову різноманітність. Більшу стійкість мають зразки, створені на місцевому колориті. .

Жанрове розмаїття прозового зібрання, записувачки сприяє вивченню психології різних соціальних та вікових верств народу. Засвідчує видозміну. сюжетних варіантів, відносно до регіональних, часових реалій, вказує на синтез світогляду українця із вірувань, традицій, звичаїв та повір’їв.

Водночас, безперечно, творчий шлях Ганни Барвінок невіддільний від творчого шляху ГІ.Куліша. Його енергія українолюбця, державотворця впала на благодатний грунт, котрий генетично сформував у собі найкращі творчі риси етносу.

Як добра дочка, традиційно справжня українська жінка-господиня, вона підтримувала чоловіка матеріально, забезпечуючи таким чином його незалежність. Як дружина вона дотримувалася з одного боку церковно-християнських законів, з іншого - здалась на вимогу Куліша -стала його духовною опорою. . •

Дотримуючись поглядів П.Куліша на творчий стиль тогочасної літератури, маючи чималий досвід спілкування з оточуючим її народом, Ганна Барвінок живила літературу народною енергією слова протягом тривалого часу, дотримувалася концепції психологічного відображення історії культури (в розумінні етнографії та філософії українського народу).

У своїй літературній творчості, Ганна Барвінок зреалізувала одне із завдань' народницької доби - популяризацію уснопоетичної творчості через художні твори. . .

Народне слово, народний стиль, який вона осягнула найперше завдяки своєму домашньому вихованню, і який був пробуджений завдяки, можливо, деспотичній натурі П.Куліша, вирізняв її високим естетичним смаком, який не всім її сучасникам був притаманний. Цьому сприяла велика європейська обізнаність її чоловіка, його постійне втручання у її творче виховання. .

В 60-х p.p. XIX ст. Ганна Барвінок виділяється на тлі української літератури як самостійна “досконала" письменниця, виривається з “тіні” свого учителя, знаходить свого критика і читача.

В її фольклористично-етнографічній діяльності подружні стосунки зіграли чи не найостаннішу психологічну роль.

Аналізі! рукописів фольклорних матеріалів та текстів художніх творів засвідчує майстерність автора “Оповідань з народних уст". Творчу методу Ганни Барвінок не можна розглядати як “примітивну імітацію фольклорних сюжетів". Мова, якою користується записувачка, науково надійне першоджерело мови-діалекту Чернігівщини середини, - II половини XIX ст., тому немає стилізації народної мови, це і є мова народу із регіональними та часовими особливостями. .

Основні положення дисертації отримали відображення у таких публікаціях авторки: •

1. Образ русалки у творах Ганни Барвінок (Література. Фольклор.

Проблеми поетики. - Вип. 1, - К., 1994, - С.32-36). ■

2. Специфіка поетики українських повір'їв у творах Ганни Барвінок. Народна культура України і проблеми сучасної фольклористики. Матеріали 111 науково-освітянської конференції, присвяченої 190-річчю М.О.Максимовича. - К„ 1994.- С.11-13.

3. Ганна Барвінок - “поет жіночого горя". (Дослідження з філології -

1994. - Вигі.З. - С.30-35). . . . .

4. Фольклорні записи Ганни Барвінок. - К., 1995. 70 с.

5. Роль Ганни Барвінок у національному відродженні України //Жінки України: сучасний статус і перспективи. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Одеса, 1995. - С.73-74).

6. З історії фольклорно-етнографічних інтересів Ганни Барвінок.

Культура-Духовність-Мистецтво. Збірник наукових праць. - К, 1995. -

С. 233-238. -

7. До питання постановки національної ідеї виховання у вузівському курсі етнопедагогіки та етнопсихології //Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи; розвитку. Матеріали науково-практичної конференції. - К„ 1996. - Частіша 111. -С.71-72.

Аннотация .

Ивановской Е.П. ■

Фольклористическое наследие Ганны Барвинок

Диссертация на соискание .ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.10.07. - фольклористика. Киевский университет имени Тараса Шевченко,Киев, 1996.

Защищается рукопись, содержащая исследование фольклорных записей Ганны Барвинок, ее литературной, просветительской деятельности периода национально-культурного возрождения Украины (вт. пол. XIX - начало XX века).

Установлено, что Ганна Барвинок первая женшина-фольклористка в истории отечественной науки. Записи ее надежные, о чем свидетельствует внимание к вариантам, фиксация всех жанров усного народного творчества (то есть осуществление полного среза фольклорного репертуара региона), фонетический принцип записи. Фольклористическое наследие Ганны Барвинок - продукт пятидесятилетнего записывания народного творчества. Фактически идет речь о первых попытках комплексного исследования духовной и материальной культуры Черниговщины и популяризации ее через художественное произведение. .

Ключевые слова: - .

Фонеггичний принцип запису, варіант, інформатор, сюжет, рукописний матеріал, регіональна традиція.

Abstract .

Iwanovs’ka O.P.

Folkhristic Heritage of Hanna Barvinok .

Thesis submitted for a Candidate of Science in Philology Degree. Speciality: 10.01.07. - folklore studies National Taras Shevchenko University. Kyiv, 1996.

Dissertation presents for defence as a manuskript and investigates Hanna Barvonok’s folklore collections, her literature and educational activities during the period of national cultural revival of Ukraine (second half of XIX - beginning of XX century).

This research find out that, Hanna Barvinok was the first woman-folkorist in national science. All records in her collections are reliable. She paid a great attention to variants and also recorded all sorts of folkore genres (full repertoire representation of the region). She used fonetic principle of the recording as well. Folkloristic heritage of Hanna Barvinok is a result of her collection activity daring fifty years. Her studies were the first attempt of complex resarch of oral and material culture in Chemihiv region. She also was propagandize Ukrainian culture thru incorporaition results of the research in her writings. •

Keywords:

Фонетичний принцип запису, варіант, інформатор, сюжет, рукописний

' - с ” '

матеріал, регіональна традиція. . ■ . '