автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Формально-семантичнi спiвв9дношення в системi синтаксичних одиниць

Полный текст автореферата диссертации по теме "Формально-семантичнi спiвв9дношення в системi синтаксичних одиниць"

ЛКЛДЕ.М1Я НАУК УКРАШ IМСТИТУТ МЗВОЗНАВСТЙА Ы.О.О.ПОГЫШ

На правах рукопису

ГУЙВАКОМ К1на 3^сил1вна

ФОР:ШЬНО-(Ж1АШЧК1 CHI ВВ1ДНОШЕННЯ В СИСТЕМ СИНТАЖИЧКЖ ОДИНЩЬ

Спец1альн!сть 10. С2. С2. - украшська мова

Автореферат

дисертацп на лдобуття наукового ступени доктора ф!лолог1чних наук

К и ï в - 1993

Робота виконана у ЫддШ граиатики украпюьког мови Гкституту укратисько! мови АН Украйм.

Нгуковий консультант

0ф1цШн1 опонеитн:

ПроЕ1дна орган1зац!я

- доктор ф!лолог{чкхх наук акадьк1к Ш У крах'я Русан1всышй ВхталШ Макарович

доктор ф!лолог!чк;:х наук професор Киноиенко В.1.

доктор ф1Лолог!чних наук професор Дудик П.С.

доктор фь'юлогччних наук профеоор Бевэугшо С.П.

- кафедра украгнсько? моаи Одеського державного ун1версите'

Захиг;г в!дбудетьея "_1_5 " J^i^тoгp__199_4_ року о 15...... годи

н! на зас1данн! спец{алгзовано1 ради Д.016,28.01 для захисту ди-сертац!I на здобуття вченого ступеня доктора ф! лолог!чних наук при ¡нституН мовознавства !м.0.0.Потебн1 АН Укради/252001, Ни1В-1, вул.Грушевського, 4/.

3 дисертац1ею мояша ознайомитися в б!бл1отец1 Гнституту мовознавс.тва та 1нституту украшсько! мови АН Укратни.

Автореферат роз¿слано

«и«

с!чня

1994

Учений секретар спец1ал1зовшки ради доктор ф!лолог1чних наук

Н.Г.ОЗЕРОВА

У результат! моёно! еволюцГх то вс.есростаючих: комуп! катиших потреб могза поретворилаоя, па висловленням Л.В.Щерби, з "досить складну систему б!льш чк менш синошгпчних засоб!в, так чи !как-ше сп!вв!днесених один з одним". Сгйзвхдносн! у формально-семан-тичному план! мовт засоби пост!йно гшребусають у пол! зору лн-гв!ст!я. Оооблъво актуальним е досл1дженнл формально-оемантичних сп!вв!днотень /ФСС/ У галуз! синтаксису, що вивчас одмниц! мови, пк! безпосерер,ньо сп!вз!диосять пов!домяювано з реальною д!Асш-ста, з процесом комун!кац11, з актом мовлення, охоплюючи як зоь-н!шню, так 1 внутр1шню, 1нтелектуальиу й емоцШну сфери м'ття. Одна« проблема КС у синтаксис! поки що осгаточно не розв'яэана.

0(5'октом доел!дження в диеертацП с ФСС, пгд якими розум!-ються регулярн! можлиаост! потенцШнот взаемоеубституц!V двох чи б!льте ¡нформатквно !дентичних синтаксичннх одиниць, об'една-них сп!льним чи близьким грамагичним значениям, але вГц.'Лнних граматичною формою 1 в1дт!нкаш семантики. Так, наприклад, у синтаксис! !снують ФСС, гтор'язан! з експл!цитним та !мпл!г':тнш ви-ражонням семантико-граматичних категор!й речекня, !з "спрощен-ням", "скороченням", "кенденсац'.ею", "структурною редукц!сю", чи, навпаки, з "розгортаннякГ, "ускладненням" семантики висловлекь р!эними смыслами су б' активного, стил!стичного Й прагматичного характеру, з актуал!за'д!ею ко.чпонент!в чи сегменг!в вислорлення тощо. Предметом доал!дження були синтаксичн! одиниц! р!зних рац-г!в /ринтаксеми, словосполучення, прост! И склади! речения, а такой дискурсивн! поеднання речень - надфрпзн! едност!/ у план! ФСС.

Актуальность теми диссртпц!I полягас в тому, що в!дображас один э аспеит1в захальног л!нгв!сткчно1 проблеми - системного анал1зу синтаксичних одиниць э боку 1х структур» та семантики, зскрема, э'ясування, в який спос!б конкретний "формалышй эразск сп!"п!дноснться ? !ншими, яке м!сце в!н займае в синтаксичн !.й систем! мови'1. .У эв'язку з цим актуальним е комплгаксний анал!з КС у систем! синтаксичних одиниць украп-тькот мови э урахуван-иям р!зноман!тносг! IX структур», семантики, функц!ональних та комушкативних характеристик.

Кр!м того, доел!дчення ФСС висв!тлюв досить ц!кавий аспект синтаксису як диням!чнот системи функц1ональних одиниць, взаемо-пов'язаних р!зними в! дн'-шеннями /дерлваг^ймими, трансформац!Йни-

I Современный русский язык / Под ред. З.А.БелошапковоЙ. - М.: Высшая школа, 19У1. - С.454.

- ?, -

ми, парадигматичними та iп./, вивчення яшх т!льки-но роапочина-еться в украпюькоиу мовознавств!.

0дн1ею з причин недостатнього виев!тлен.ня ФСС синтаксичних одиниць е те, що вони в основному були предметом сткл!стичного •синтаксису 1 розглядалися як "синон1ми", "вар1ацН". "паралельн! констр.укц! I", пов'язан! сп}льн!стю основного зм!сту. Широке ро-зум!ння синтаксично'1 синон!мп не дало змоги учении глибше проникнут в суь явища формально-семантично! сп1вв!днесеног;т1. Складн1сть проблеми ФСС та I: нерсзроблен!оть пояснюеться такими факторами: I/ неможливхстю провести Ч1тк1 межх м!ж потетцями в!р?уальних мовних знак!в та IX фактичними реал!эаЦ1ями, оскт.ль-ки синтаксична система перебувае в пост!йному розвитку; 2/ труд-нощами у диференц!ац!1 явищ синхрон!т й д!вхрон!г; 3/ великою к1льк!стю й р1зноман!тн!стю фактичного материалу /сп!вв!дносних засоб!в передач: р!зноман1тних в!дношень у синтаксис}; 4/ р1знсь маштн1стю й своер!дн!стю !ерарх!чно1 системи синтаксичних одиниць р!зних ранг!в /синтаксем, монопредикативних, нап!нпредика-тивних, сп!спредикативних та пол^предиквтивних конструкц!й/, м!ж яки^и встановлгаоться в!дношення функгд!ональио'т екв1Еалентност1; 5/ нерозв'язан1стю ц!лого ряду проблем синтакйично? номЫацН, н м!нативно1 деривацй',функц1онвльного й комун!кативного синтаксис украЗшсько! мови.. У эв'язку з цим актуальним с ! питания типоло-гП ФСС, враховуючи системн!сть та !ерарх!чн!сть синтаксично? будови укра1Нсько'1 мови.

ПоглиСлений анал!э формально-граматично1 ! семантично! природа синтаксичних'одиниць, що эд!йснюеться останн!м часом в ук-рашському мовознавств! В,М.Русан!вським, I.Р.Вихованцем, К.Г.Гс роденською, О.К.Безпояско, С.Я.Ермоленко та ¡н. □ урахуванням функц!онально~комун!кативних характеристик мовних засоб!в, а таксис референц!Йно-денотативна концеПц!я семантики реч^'чя, представлена у працях Т.П.Ломтева, Б.Г.Гака, О.В.Падучевог, Н.Д.Ару-тюново1, В,I.Кононенка та !н., поставили на час! потребу по-новс му висв!тлити ! проблему ФСС. Референцгйний п!дх!д до вивчення семантики синтаксичних одиниць пов'язаний насампергд з оноиато-лог!чною функц!ею мови 1 з процгсом ном!нативно1 дерквацГг", тоб-то ном!нац!1 под!?, факту чи ситуац!! д!йсност! у т!сному зв'яз-ку з процес.ом граматичного структурування /синтяксування/„ Вна-сл!док ргзкого структурування речения, що мають <?!ильну референ-ц!йно-!нформатявну семантику, вступають у ФСС. Таким чином, ак-туаяьк!сть реферованого дксертац!Иного д«сл1даг^'ння поялгае на-сампрред у тому, що £СС у синтаксис:? пна.'-Гзуються на ,-сноь! ком-

[лексного п!дходу, тобто в ном!:гативпому, структурному, семянтич-:«му| функц!сналшому й комук!кетивкому аспектах.

У эв'язку з цим вводиться псняття про :'орофгрентн!сть, що :ежитъ в основ! ФСС синтаксичних одиниць як знак!в нлм{нац1т, що 1ають сп!льне референтно значения чи сгплышИ ¡нформатпвно-рефе->епЦШНИЙ смисл.

Метою дисертацШюго досл!ддення р. висв!тлеиня проблем« ЗСС интаксичних одиниць р!зних ранг!в з урахуваннкм IX системного :арактеру, багатоаопэкткоет! в план! сннта^сично! ном!нац!к', р!з-[омпн!тноот1 и план! номинативно! деривацЦ й парадигматики.

Мота досл1д*1ння передбачео розе'яоання 1аких эавдань: I/ уточнкти зм!ст 1 категор{альний статус понять, беэпосеред-[ьо пов'язаних з проблемою ЗСС I насг.млеред з поннтгям корефо-»ентност! синтаксичних одкниць, врахоьуючи тх синтагматичн1 й ¡арадигматичн! зв'язки;

2/ розкрити природу явща кореферен?ност1 та егдмежувати його ид таких понять, як "синтакскчна синонтм!я", "сичтаксичнэ вар!ант-[}сть", "синтаксична дернвац!я", "синтаксичт трансформзц! Г', синтаксичн} парадигм«" тощо;

3/ проаналгзувати синтаксичн! одиниц! украхнсысо? мови як синему сппшщносних конструкц!й на основ1 в!дсмосгей про '¿х Л-не-¡яс, схарактеризуэати зовн1шн1 та внутршн! причини синтансично! юх1дност1 функц!онзльно-екв1валентних одиниць;

4/ визначити эагальш передукови та притерП корефергчтност! :интаксичних одиниць;

о/ досл!дити засоби /актуал1затори/ екеплщитного Я 1мпл1цитно-•о вираженнп референтних значень у синтаксичн1й систем! укратн-:ько1 мовп; обгрунтуттн впаемазв'язок лекекчкнх, морфолог1чних ■а синтаксичних виразник1в референтних значень у процесс ном!на-'ивно1 деривзцп;

6/ схарактеризувати синтаксичн1 одиниц1 як систему нпм!натив-шх знаИв /синтаксем, словосполучень, елшентарнах речень-виелов-[екь, сегмент!в еисловлгнь, неелемептарних, складних та дискурсив-шх вислорлень, що перебупагсть у ФСС на формально-граматнчному, ;емантико-синтакеичному й комун! кативно-аг"Гуал1зац1йнсму р!в'нях;

7/ визначити структуру Iнформативно-реферекцШюго емнелу сп!и-|{ даос них чонструкц{й та характер усклч.тугеючих експонентгв;

8/ подати кореферптп сп1вв!дпотпшп синтаксичних одиниць як юмпттивш ряди, репгртуари кореференгних репре:зентант1в т!г.\' [и 1нр!о! ситуацП д{йсност! або о фрагмента, з'ясувати М1сц>л •ерефгрг.нтних парадигм у синтнксичн!й парпдчгмптпц!;

9/ визначити та проанал!зувати основн! типи ФСС у синтаксис! украшеькох ыоти

Наукова новизна роботи полягае в тому, що в нлй пропоиуст! ся сисгсмкий, комплексний п!дх!д до вивчеиия ФСС одиниць сттеч сису з урахуванням хх онок)атолог!чних характеристик. Вперие в 2 реннсысому мовозиавств1 эапроваджуеться поняття про кореферентн: яка лежить в основ! ФСС, визначаються передумови та критер!I К1 референтное?! синтаксичних одиниць, анал!зуються основн! типи 1 референтних сп!вв!дношень,

У дисертац!1 зроблено також спробу роэмежувати так! близь-к}, але не тотожн1 понятгя, пов'язан! з проблемою 2ЮС у синтаксис!, як кореферентн! та синон1м!чн! в!дношеннп.

На захисг виносяться так! положения:

1. Досл{дкення ФСС у синтаксис! повинно будуватися на ком плексному п!дход! з урахуванням структурних, семантичних, функ ц!оналъних та коыун!кативних характеристик синтаксичних одиниц р!зних ранг1в як знак!в ном!нац!1 й ном!нативно1 дериваци .

2. В основ! ФСС лежить кореферентн!сть - в!дношення рефер ц!йно1 тотожност! й функц!онально1 екв!валентност!.

3. Одлницями кореферентних сп!вв1днояень е синтаксеш, пс еднання сингаксем, граматичн! речения /висловлення/ та поедка! ня речень /дискурсивн! висловлення/. У кореферентн! сп!вв!дно-шення вступають як одиниц! одного рангу, так ! одиниц! р!эних ранг!в.

4. КореферентНимИ е два чи б!льше висловлень, що мають С1 ний !нформативно-референц!йниК смисл, тобто !иформац!", пка 1 редасЗЬся мовЦем ! сприЙМаеться сп!вбес!днйком.

5. Корефершто!с1'Ь синтаксичних конструкцИ! пов'язана з 1 р!антами структуруййННй та г актуал!зац!ею /зп!вв!днесенняы б!' туального мовного знака э д!йён1с£,!о в1дпов1дно до потреб мовл1 небо! ситуацН/.

6. Осноёнйми амуал! заторами, що беручть участь у переда Мовнореферентних значень, е насаЫпгаред сп!вв1дноси! лексики! собй, службово-лексичн!, функтйви, граматичн! формативи, а та синтаксичНо^номун1кативн! /!нтоНац!я, словопорядок тощо/.

7. КорефереН'Ма сп!вв!дносН!сть синтаксичних одиниць эаб печуеться таким факторами: I/ д!янням загальномовних тендени на певному етап! розвитку моли; ?./ синтаксичною пох!Дн!стю о;; форм та конотрукц!й в'д !нших; 3/ близьк!стю ономас!олог1чни> ракгеристик складових компонент!в Висловлення; 4/ комун!катит

- & -

щгматичниыи !нтеиц{ями мовц1в; 5/ потешцйною здатн!стю оп1п-•дноситися з тим самим референтом дМснпст!.

Й. Критер!ями кор.'-ферентност! сичтаксичних одиниць в: I/ ре-;рекц!йна тотоягМсть; 2/ функц!ональна о«в!валоитигсть; 3/ лек-1чнйй паралел1зм оснолгах компонент!в висловлень; <1/ !,зофункц!о-1льн!сть р!знор!вн<звих одчниць синтаксису; 5/ в!дмшност! в 1врар~ :оац!х структур« ¡нтерпрстафйних смислгв; 6/ взас.мотрянсформа-.1 та вааемосубстетуц!У; 7/ регулярна в!я?ворюван1сть у мов! та звленн!.

5. На санов! вариантного структурунання мовнкх одиниць вид!-ються п'ять основных тип!в кореф^ректних сп1вв1дношень у син-»ксис!: I/ модифткацГЯн!; 2/ транс гтозиц!Ан!; 3/ йгеетгаерсивн!: ' метатаксичн!; 5/ ксхун^катаБИ^пктуаЖзац^-.

Теоретнчне й практичне значения робота. Лнал1э синтаксично! «теми унрахнсько! чови в план! ®СС синтакс.ичних одиниць р1зних 1нг1в та введения поняття про кореферентн!сть дас-ть змогу глибше ¡знати езоер!дн1сть !х системна! оргашзац!I, з'ясувати оссбли-эст! граматично! семантики, потенц!йн! функщональн! й стил!ст;гч-[ иоясяивост! в план! нац!опально! спсциф!ки укра'г'нського синтак-:су. Дисертац!я збагачуе теор!» синтаксично! семантики, синтпк-1чно1 ном!нац!:, нсмЬттивно! деривац!!, функц!спального синтак-тсу П функц!опально! ономатологП. Систеыний анал1з сп!вв!днос-!х конструкцН! послужить основою для поглибленого оволод!ння 4нтаксичним багатстяом р!дчо! мови, и такой для•подальших типо-эгЬпшх досл1джрнь тзясок!м!чного типу. Основи! теоретичн! по~ эження дисертацГ! та никористаний у н!й великий фактпчний мзте-1ал, що регб!чно в!добракае ФСС у синтаксис!, мають безпосерсд-!!! вих1д у практику шкладмтя украхнсько! мови у школ! та вуз! , такоя мохуть бути вккористан! при написанн! п!дручник!в та звчальних пос!бник!в, при п1дг6товц1 словпи!са~дов!дника синтак-лчних рар1антних форм. Онрем! навчальнх пое!бники, зокр?-ма эб!р-' якк л прав ! завдань з синтаксису, в яких с спсцгальн! роздали ро ФСС, иапчально-мотодич!п пос!бникя викормстовуються к процо-! вакладаикя курсу синтачсису уяра!нсько! морп, при читанн! спец-урс!в, у науково-досл1дн1]1 робот! студент!в у Черн!всцысому и!верситет! та 1нших вузах Укра!ни.

№>тер!алом досл1лжсияя стали спецКально д1браи! й систомати-ован! виб!рки фактичного матер!алу з р!зиих Фупчц!ональних сти-!в сучасно! украЗЕнсько! мови: з художн!х, публпднетичних та на- ' копо-популяриих текст!в, э фольклору та э уеного розмопного иов-оння /б!ль'пе 200 тисяч приклад!п/, а •¡•акоя мотор!али Леясичнот

- б -

картотеки 1нституту мовознавства !м.О.О.Потебн! АН Укратии.

Метоло.чог1чнп досл!дтсення г'рунтуеться на'врахуваин! д!алек-тично1 едност! мок:: I мислення, форми ! зм!сту мопних одиниць, яоиметрично! природ;* ком!натиэиих эна:'$в, динам!чиого характеру сиитпксячяо? скотемк украхнсько! копя в ц!лси;% Трактуиання фуж ц1 опально! си-ПЕаленткост; мовки/ одянаць в аспект! синтаксично: ном! »¡чц! базуеться на тюзум!нн1 лидсьчого п!знания як двоедино-ро процооу, р,о скледзстьол з об »ектиитого 8 суб'ективного у с.пр1 йнятт! та вхдтвереки! ;.'слцсм реально! д!йсност!.

■Матоди доел!д?ун1'я. При системао-ксмплексному п1дход1 до проблсми ЗСС як основний вияоркстовувався опиеовий мотод. Кр!м того, автор послуговувався методом э!ставлення, компонентно-опо-эиц!Яним, методом трансформацШ та истодом субстктуц!й. Викорис вувався таксис метол коитокстуально-семантлчного анал!зу, суть п го полягае насамперед у остановлен«! функц!онально-семантичного стэтусу мовних одиниць як ко.мун!кативних вар!акт!з висловлень.

Робота'апробувалася на эас!даннях Бченот ради 1нститугу мовоэнавства ¡м.О.О.Потебн! та а!ДД1лу граматики 1нсгитуту унрагксько! мови АН Украгни. Неуков! допов!д! з теми дисертацП' виголошувалися на ви1зному Пленум! Науково! ради 1н-ституту мовоэнавства хм.О.О.Потебш АН Украпш /Кривий Р1г,1991, на м!жнародних /Дшпропетровськ, 19^5, 1988; Москва, 1975, 1977 1990, 1969; Ужгород, 1978; Терноп!ль, 1939; Черн!вц!, 1987, 198' Iвано-ФранкIвськ, 1993/, республ!канських та рег'хснальних /Черн ц! , 1984, 1908, 1990; Одеса, 1987; Луганськ, 1988; Дшпропетров 1988; Терногиль, 1989; Донецьк, 1990; Житомир, 1983, К35; Шжи 1987; Льв1в, 1990, 1992; Кам'янець-Под!льський, 1992/ наукових конфоренцгях. 3 томи дпеор^лц!! опубл!ковано 34 прац! загальни обсягом 119,57 друк.арк.

Структура I зм!ст роботи. Дисортац!я складазться з! вступу трьох розд!л1в, висновк!в, приЛток та списку використанот л!то ратури.

У £_£.,2!_У_ЕЛ обг'рунтовано актуалы11сть ! новизну дисерта ц!нНоУ роботи, визначено об'ект та матер!ал досл!дн;еннл, скорму дькванс мету та "сновн! завдання, теоротячне й науково-практичн янп'пнчя, гю.цанс- псрсл!к тооретичних пеложень, як! виносятьея н захисг.

У г; рордШ "¡[ороферрнтнтсуь, ебо номпттивко-ф.ункф

«алым _с1^рИлнскрк!ст ь еичтакоичпих юинииь'' о б г'ру нт о ву пт ь с я г

ш1т7я про кср--*!р1'-:н'г!и сп1.гп!дно!!и_'!гг!!! р синтэксис! , 3 ' псг1р7ют1.с

основи кореферентност!, шзначяються сп!вв!дчосн! актуал!затори референтних значень. Поняття про корефорентшсть /в!д лат. со -нрефхкп, що означаз г.ум!си!сть i референт - В1,ц лат. referena /roicrentis / - той предмет думки, з я к им сп!вв!дноситься певне мовне вирапення, пхдображений у свтдомост! едемент об'октивнот дШсност!V - це насамперед поняття, як» об'еднуе два чи б!лыпе мовних зассби, що мають сп1льний референт. У "Лингвистическом энциклопедическом словаре" корефгректнгсть трактуеться як "рефе-рещШт тотоин'сть - шднотешш м!ж компонентами висловлення, як! означапть той с амий позамовни!* об'пет чи ситуац!ю, тобто ма-пть той езмий референт""'.

Поняття про корсферентн! в!дноаення як р!зновяд 3CG у синтаксис! г'рунтусться на теорстжннх засадах чееьких мопознавцхв про те, що серед системно-семантичпих зв'язк}в, icptм cnHOHinii й oMoHtMii, в синтаксис} ¡снують 1Пдношення риоссмП^, тобто в1дношення ртзностручтурних одиниць, що мають однакопе значения /однаковий смисл/, наприклод: "Я пишу" i "Пишу"; "Веч!р вечор'е" i "Benopis"; "Материна хустина" I "Хустина матер}"; "Чвкати песни" х "Чекати на весну"; "Б!гти стежиною" i "Б}гти по сткялнт''; "Народився тнеяча дев'ятсот тридцятого року" i "Народился у тысяча дев'ятсот тридцатому poqi" тощо.

Кореферонтт в }дно'зення визначаються в дисертац!йному до-сл!д>конн! як омосем1ЧН1, що встановлюються Mint мовними знаками, як! позначають той самий позамовний об'ект, ознаку, ознгтеу озна-ки чи эагалом ситуацию д!йсност{ або 'i'i фрагмент.

В основ! нереферентное?i лежить референцтйна тотожн!сть й функц!опальна екв! валентшеть синтаксичних одиниць як знак!в но-мшацп "Л ном!кативног дернвацП. Кореферентш сп!вв}дношення утворюються на oohobi взаемиди мопнореферентних значень синтаксичних одиниць. У поняття мовнореферентного значения входить власне референтно /денотативне/ значения номиютивно! одиницх, ономас!олог!чне /частиномовне/ значения словоформ та синтаксичне /конструктивне/ значения словоформи чи схеми речения в цхлому.

Кореферентш ЮС утворялися в процес} ¡стсричного розвитку синтзксично1 систеки украшськот мови i е результатом !нтелек-

1 Див.: Дхманова O.G. Словарь лингвистических терминов. - М., 190", - С .384 ,

2 Див.: Лингвистический энциклопедический словарь. - М., 1990. -С .243.

3 Скаличкл В. Асимметрический дуализм гз»: о-ч::< ;<-пчг.:-шй // Пражский лингвистический кружок. - М., , - •".¡■".О.

т.уально-комун!кативно1 д!яльност! мовц!в. Вони об'еднують м!кро-системи cniBBffli'.ocHHx засоб!в вираження предикативних ! непреди-катипних /атрибутивяих, об'ектних, локальних, темпоральних, кау-зальних та !н./ значень. Зм!ни у мов!, що спричинилися до появи ®Х у синтаксис!, пов'язаШ з конкретною icTOpieM народу - твор-цп мови, з ектишими i госгаш контактами з 1ьшими мовами, а , такой. 1з всезростаючими потребами мовц!в. Нр!м того, зм!ни, що зумовлювали появу нових знак!в ксм!нац!1 1 "затирания" старик, Hid продовяують певний vac залииатись в арсенал! в!ртуалышх знак!в, пояснюються д!янням Енутр!шньомовних тенденцШ. Основною такою тенденщею с загальномовна тенденщя асиметричного дуализму мш зм!стом i формою мовних одиниць як знагав ном!нац!1. Проще становления синтаксично? систсми укра'1Нсько1 мови проходи! у вигляд! зм!н функц!ональних cniввхдношень на синтагыатичному й парадкшатичному р!внях. Появу фунгацональних екв!валепт!в зумовили, зокрема, так1 загальн! тенденцН: I/ до уточнения, ув! раэнення уже 1снуючих засоб!в; 2/ до диференфацп члентв речения та яидозм1ни функц!ональних сшЕв!дношень Miw компонентами простого речения; 3/ до копкретизацГх мовного виражекня; 4/ до MoiiHoi економгх та с прощения синтаксичних конструкцШ; 5/ до се мангичного ускладнення 1снуючих синтаксичних структур; 6/ до п!( вищення експресивност! мовних засобхв. Так, п!д впливон тенден-ц! i до уточнения хенуючих ран!ше мовних 3aco6iB в!дбулися так! иовн! ггроцеси, як зосередкення присудковост! у д!еслов!, що зу-моеило поясу ФСС у систем! д!есл1Вних та !менних реченъ; перех! ptд синтетизму до аналитизму, що спричинив появу багатьох ФСС у систем! односкладних та двоскладних речень. Дтянням ты,дети i до диференц!ац!т член1в речення та вид0зм1ни функц!ональних сп! гидношень М1ж компонентами структури речення пояснюються: I/ bi т!снення чи обмеження морфологзэованих засоб!в вираження компонент! г.« речення та замша ix неморфолог!зованими; 2/ рэзшироння функц!й !нф!н1тива; 3/ зам!на других /узгоджуванях/ предикатив-ник вiдмiнкiв орудним предикативная чи прийменниково-Р1дм1нков формою та iH. Ц! процеси зум^'чли появу в синтаксис! велико? к1лькост! iCC.

Анкл!з ®СС у рлан! синтаксично! ном!нац11 й ном!нативно1 риьац!'{ дас змогу визначити оснсвн! передумови кореферентност! синтаксичних одиниць. В основ! корефсрентност! лежить в!ртуаль ниП /потшцШниП/ характер омоссм!! мовних одиниць, що пер'-дКл чао HaHBiiicTb дек1льгох актуn"I зованих вар!ант}в в конкретних актах моплышя.

Корефорентш оп1вв!дношеинл эабезпечують, зокр(«а, тчк! фактор»: I/ 1снуванкя р!эних тип! в прямоном1натквнкх та нспоямономт-натирних иайпенувань, фраэеолог1яовянчх, екэсцен?р!г-:ких тоще; 2/ сп1вв1диосне чвяориставня ейсплхцитиих та !мпдш,и?них актуал1-заторхв тих самих ре^вректних значеиь; 3/ бл^зыисгь ономае1олог1ч-них характеристик рхопгх чаегмш мови /но»:сх}дни\-, гкрвипких, та похгдних в!д них, огоринних/, що шкяв»»?ься в Т1Й самН-! синтаксич-н!Я позицГг; 4/ лрагкатачниР. характер пислозлепь, пезднання диктум-них ! мсдусних акочекь, як! форкують 1т]юр«аткзао-реферснц1!« пй смисл кореферентних зас.обхв; 5/ пс?екц1йна здатнхеть до вар!юван-ня /змЬш {ерарххзвцГх/ експонеитьт ехмсл1в в хнформатлвно-рефе-ренц1Ян1й структур! виолоплеяь; б/ потсщ!йна здатн!сть синтаксич-Н01 одиниц! до вар1аткэиого структуру вам*« /модифхкац1йно1, транс-позицШю'х, 1нтерзерсчшо1, метатаксичнох та коыушкативно-актуа-л1защйно1 видоз;.йн'л/;7/ потеяцзйна спромоакк:ть до структурного та семантичного ускладчення; ¡снування багатьох еннтаксичних оди-ниць, цо маить синкретичгп /ск:,>ультанн5/ значения; О/ 1 зофушацо-нальшеть /позиц1йно-функщ опальна еяв1валентн?сть/ синтаксичних одиниць р1зних ранг1в; 9/ регулярна можлив1сть взаемосубституцп та в1дтвораван1сть у мовг I мовленш.

Кореферениисгь синтаксичних одиниць е одн1ею э ва:«ливих характерних рис хх фунгацонування. Виявлення кореферентних ешэ-В1дношень повинно бути складозою частино» загального синтаксич-ного анал1зу, який мо:хе зд1Йскюватися на дек!льнох р!внях: I/ формальному /анал1з сшлздаослих форм, сгруктурних схем та моделей/; семантичксму /анал1з сп1вв1дносних однопозицШних та р!э-нопозиЦ1йних омосем1чних синтаксем, висловлень з омосемЬшо» структурою./; 3/ функцхопальному /анал!з функц1онально-екв1валент-ких форм I конструкц!й/; 4/ ном1нативно-комун!кагивнону /анал!з кореферентких форм ! конструкций як комунпсативних вар!ант}в/.

У другому розд1Л1 "Кореферентнгсть I синон!м{я. Критер{I корефергнтност} синтаксичних одиниць" з'ясовуються в!дм1нност! м1ж поняттям кореферентност1 та синтаксично! синон1мп, виэнача-ються критерП кореферентностг, обг'рунтовуються поняття про Ьг-формативко-референд1йний смисл висловлень та йсго рхзновиди.

Б1лье1сть мовознэвц{в називають сшввхдносн! спсоби вира-жганн р!зномак1тних рее^ерентних значень сиптаксичними синон!ма-ми чи сиктаксичними вар1антами, часто но розрззняючи цих понять. Прото ц{ пеняття не тотогкн!. Яархантнхсть мови - це, носампергд, спос!б II 1снуваиня як системи, 1Г фундаментальна властив!сть,

що стосусться перачельного функц!окування моених одиниць pfannx ptBHlB /фонеч, морфем, лексем, синтаксем, речень, кадфразчих ед-коотей/.

Називаши сп!зе1Днс;сн1 единицi тс сиктахекчнями синон1мами, то сччтаксичжикл Еар1антамп, учен! нз:.;агавться розмежовувати Jjt гоняття эа "ступеней значенневох близьксс?Г' /З.Д.Попов, Т.Л.Ко-яевялясва, б.Й.Шендельс, ЯЛ.Семзквк, 3.1.1занекко, I.P.Baxona-яець та и;./ чи за в!даозеьшм до форми /вар1анти/ та зм{сту сип та;соичних од/.ниць /К. I.ледова, ВЛ.Кояокенко, С.Я.брмоленко та i В основу перевеяноï б!лыпост! визначекь синтаксичних синон1м!в г кладено досить загальний i неоднозн-т-ший критергй - "тотожностГ1 " под: ¿ноет i'', "блкзькостГ' чи "сшлькост1" значения /смислу/, щс пркззодить до HtiiTKoro розум!ния цього поняття, як "факту амис/ вик гленянь". Ще кирше трактувтьсн синтаксиста chhohîmIh, коли г оскозиий кригер1й береться "логична екглвалентьпеть". За цим icpt Tepis'-i синтсксичними синошмами всакаються i висловлення з р1эн< лексичними компонентами, як-от: "У наш час мало милосердя", "У t чзс бракус милосердя" , "У над: час не вистачас милосердя" , "У Hat Ч9с_ иилссердя в дефгцитг", •

"УЛба в нап .час не бракуе милосердя?", "Чи часто в наш час зуст! нет милосердя?" i под. Лог'чними синонимами можна вважати й 1нш засоби паралельного функщонування. Иаприклад: I/ конверсивн! конструкцГг /типу "Петро нижчий вгд Школи" - "Школа вищий в}д Петра", "Студент складае екзамен професоровГ' - "Професор прийм. егсзамен у студента"/; 2/ близьк! за значениям структури, що р!з-пяться лексичним чи фразеологшним выражениям окремих компонент /"Хворий почувае себе вже.л1пше" - "Хворому вхе лгпше" - "Стан хворого пол!пшуеться"/; 3/ перифрастичнi й образнг висловлення /"Син схожий на батька" - "оин - кошя батька" i под./.

Широке розум1ННЯ синтаксично'1 chhohïmîï протнставляеться вузько!, /, коли синтаксичними синонимами вважаються лише форт i конструкцН з однаковим граматичним значениям /IЛ.Ковтунова, I.M.Mhjiîh, Ю.С.Долгов та iн./. Проте вузьке розумшня синошм!ч них в!дношень не дае змоги системно охопити yet типи ЙСС у синтаксис!, в тому числ1 i Ti, що об'еднують мовнх одиниц! з pioni1 граматичним значениям.

3 актив1заЦ1ею функц{онально-синтаксичних дослхджень, з пс явсю нових напрямк1в анал1зу семантики синтаксичних одиниць, : таксж гаких теор}й, як "синтаксична номиищя", "синтаксична Д! рисаЦ1я", "функц1очалыт он-)матолог!я" тощо, э'явилася можливп

ю-новсму ссмислити проблему ФСС э синтаксис!, зокрема, роэмежу-авши сиион!м1чн! та кореферентн! в1дношення.

Синтаксичн! синоя!ми в широкому розум!ннх - це "корелвет! интаксичш конструкцп, як1 передають семантичну хнформацхю сп1вв1ггчнрсг!псть з тим самим референтом/ в систем! мови /систсм-|! синошми/ чи в моБленн! /контекстуалыи синон!ми/ за рахунск )яр1ювання семантичного зм1сту нснституюших Щ конструкцП лек-:ем /!деограф!чн1 синтаксичн! синошми/ чи граматичних форм /р!з-¡оструктурн! синтаксичн! синонхмн/ чи лексико-граматичних засоб!в шракення мовних значень /лексико-граматичш синтаксичн! синон!-м/ при в1Дсутност! додатково! ¡нформац!! або при Н наявност! 'хронолог!чн1, ст ■■'-тичн1, соц1альн! й територ!альш синон!-ш"'/1 ,

Не в!,гт."чдаючи терпну "синтаксичш синон!ми" у широкому ро-зуыхнш /бп; меже стоеуватися будь-яких паралсльних засоб!в вира-ггат, сб'одна! ■. ,.»п!лы1им зм1стом/, для б!льш ч!ткого й системно анал!зу 2С'С в синтаксис! сводиться пскягтя про кореферентн! ?д'лннц!. Кореферентними о оиосем!чн1 одшиц!, цо визначаються в!д-лояеиняа до того самого референта, 130функЦ10нальн!стю, р!зио-?труктурн1стю при тотожност! лексико-фразеологзчного складу, яка эабезпечуеться сп!льнокоренег!стю лексем, еиспл!цитним чи }мгш1-цитним вираженням референтних значень тощо.

Кореферентними е висловлення, що мають сп!льний репрезента-тивний смисл в 1нформативно-р<'форенщйному зм!ст:. Репрезентатив-ний смисл е основним, власне ном!нативним /"эовн!шньоситуацШним" "фактйчним", "денотативним" тощо/, I збер^гаеться за будь-якогс способу структурування в процес! ном!нативно1 доривгц!;. 1нформа-тивно-референц!йну структуру висловлення - простого речения скла-дають, кр!м основного репрезентативного, так! смисли: I/ !нтер-претацШп; 2/ прагматичн!; 3/ авторизован!; 4/ актуально-1еррр-ххзунт та 5/ емоцШю-експресивн!. !нтерпретацШн! смисли

пов'язши безпосередньо з "семантикою схеми" та ономасхолопчни-ми характеристиками компонент!в висловлення. Наприклад, речения "В аудитора шумно" // "В аудит^рп шум" // "В аудитор!х шумлять" маючи спгльний репрозентативний смисл, розр!зняються насамперед !нтор!грегац1йними смислами: у першому д!я-стан мислиться як не-залежна в!д суб'ект!в, у другому пов!домляеться про наятис.ть пгвного стану як окремоЗЕ субстанц!;, а в тротьому виражаеться д!я, поп'язана з неозначеним, але !снушич суб'ектом /ч.г суб>с-I Царева Г.В. О синтаксических синонимах // Синонимия •.: «(ртгоядао-иальная взаимозаменяемость на различных уровнях пзь-ко&->а с руч-туры. Нальчик, 1976. - С. 132.

чат/. Кореферянтн! ьлоловлення "Вена jaunie на" i "У н!Й заздро-tqi в ! " , маючн спЬшнлЙ репрсайгсчтивикЙ еккол, розр1эняються додат-ковими емоцхйнс^-екопрсепвиичн екогенентани шформатквно-референ-ц!йного a.vicTy.

Ак?уаг.ы1с-!с?арх1эуюч1 смис.пн оалекать зиачною мхрою вхд комуншахйвпого эавдання й актуального члекувашш шеловлення. ÎIopiBHfiiiMo кореферептш висловлення з pisnnMH актуально-fepapxi-зуючими смислакд: "Не обое'яэково буте великим анащем. щоб в!д-чувати глибину манинох nicHi" /В.Скуратхвський/ // "Бути великим знапцем -необов'язково. щоб Б1дчувати глибину мамянох nicui" // "Щоб в.гдчувати глибину маминoï гггенг - необов'яаковз бути великим знавцем" i под.

Окрем! смислп можуть оформлятися тфопоаицШно i вважатиея основними, iHCii е допошизйчими , додатковими. Чимаяо компонента висловлення е носхями синкретнчнлх смисл1в. Каприклад, у речен-Hi "Студент через хворобу не з'явився на сес!ю" синтаксема "через хвороб;/" костить значения причини i потенцхйного предиката, тому кореферентним з кик е реченкя "Студент захворхн i не з'ябив-ся на ceciw".

Трстхй роздхл дисертацП "Тигч кореферентнкх стввхдношень У синтаксис! укра1Нсько_т мови" е основним. У ньому з'ясовуються питания про м!сце в синтаксичшй систем! укра'1Нсьяо'1 мови коре-ферентних парадигм, про сп1вв!дношеннн поняття кореферентностх з поняттям синтаксичнох деривацхх та синтаксичних трансформац!й; на широкому фактичному матэр!ал! анал!зуються п'ять оснобних ти-п!в кореферентних сп!вв!днсшень. Вид1лення тип!в кореферентних сп!вв1Днощень синтаксичних одиниць 14рунтусться на р!зних типах структурування /синтаксування/ висловлень у процес! ном!нативнох дердазац! ï.

Трансформац!йн! й кореферентн! сп1Вв!дношення об'еднуе спо-с!б, метод перетворення одше'х mobhoï структури в !ншу. Однак поняття про можлив1 трансформации! видозм1ни mobhoï форми чи конструкцп, безперечно, не зб!гаеться з поняттям про ïx коре-ферентн!сть.

Синтаксична деривац!я як процес утворення пох!дних синтаксичних одиниць вхд первинних мовних знакх в без змхни ïx лексич-ного значения тхено пов'язана з проблемою кореферентност!, ос-к}льки м!ж первинними i вторинними формами та конетрукц!ями за таких умов встановлювться кореферентш вхдноиення. Проте цх близ к! поняття розр!эняються насамперед об'ектом досл!дження. Оск!ль ки поняття кореферентност! пов'язане !з сп!вв!дносними синтаксич

тами одиницями на основ! !х форма льно-ссмантичних видозм!н, син-гахсичних реал1зац!й, то його можна пгдаести п!д поняття корефе-рентних парадигм. В окрем! типи кореферентних парадигм можуть бу-ги об'зднаш сп!вв!дносн! синтаксичш одиниц! в!дпов!дно до типу хх видоэм!н: мсдифпсац!йн!, !нтерверсивн!,. метатаксичн! та кому-ихкативно-актуал1зац1йн}.

Типи кореферентних сп}вв1днояень охоплшть всю систему еин-гаксичних одиниць. Вони простежуються на таких р!внях: I/ синтак-семному; 2/ на р!вш сп1вв}дносних проотих речень; 3/ складних речень I 4/ дискурсивних висловлень. У корефоррнтш сп!вв1дношен-ня вступають як одиницг одного рангу, так 1 р1зних ранг1В. Иоди-фпсацгйн! та транспозиц!йнх сгнвв!дношення простежуються як на р!в-н! окремих висловлень, так I на р1вн1 еловоеполучень. 1нтерверсив-нх, метатако'лчш та комунЬсативно-актуалЫщШп сп1вв1днетення видхляються лише на р!вн1 окремих висловлень та зв'язного мовлення.

в формальи! видозмхни Т151 само! синтаксем» чи конструкц!! без змхни хх основного граматичного значения. Засовами, що "модифпсують" часткоп! граматичн! значения синтакое:.ш чч синтаксично! конструкхи!., о: I/ в!дм!нков! закхнчення ¡мекни-кхв /займенник1в/, прикметник!в, д1еприкметник1в;,2/ в!дшнювано-оообов! закгнчення д1есл1в; 0/ деяк! прикметников1 та дхссл1вн1 преф{кси й суф1кси; 4/ прийменншеи; 5/ частки; 6/ дхеслова-эв'яз-ки; 7/ десемантизован! елеменги в плеонастичних сполученнях; 0/ ■■ дуплхковаш форми; 9/ сполучники; 10/ в}дносн1 займенники та зай-менников! присягвннки, що вживаються у рол! функтив!в складних речень.

У дисертаци проанал!зовано основн! типи модифгкац!йних спхп-в!дношень у сфер! предикативних синтаксем /предиковано! ! нреди-кугачох/; у сфер! непредикативних синтаксем /атрибутивних, об'скт-них, локативних, темпоративних, каузотивних, допустових, моги, умо-ви, способу д!!, м!ри та ступеня, з!ставно-вид!льних/, а також у сфор! складних речень. Модиф!кац!йн! сп!вв1ДНошення на рхвш предикат ивних синтаксем безпосередньо стосуються структурування гра-матично! основи /м!н!мально! структурно! схеми/ речения, тобто пов'язан! з категор1ею об'вктивно! модальност!. Серед предикова-них синтаксем вид!лягаться, наприклад, так! модиф!кац!! суб'г.кт!г~ шдмет!в двоскладних речень: 'Три брати /тдоо_брат1в/ поеолилися в одному сел!"; "П'яторо студент!в /п'ятеро !э студент!в/ вэг.тя участь у страйку"; "Б!ля кожних вор!т два сторож! /по дьп сгор.> к!/ еидять"; "Десяток зайц!в /з десяток зайцтв/ плчнл- на кригк-н!" тощо. При модаф1кацШних пидозмхнах суб'сктного кпг: чемтч

зм!нвсться в!дпов!дно Кого семантична яклсть. Кр!м загально! до-даткоЕот Бказ!вки на к!льк!сть суб,ект!&-п}дмэг!в, модиф!кац!я форми эумовлюе появу нових семантичних в!дт!нк!в, а сане: зб!р-нот}, виб1рковост!, розпод!льност!, приблч.зноет! тс !н.

У модиф!кащйнчх ксреферентних сп1вглдношеннях дсс'.'ть часто перебуваоть предикуш! синтаксаки. Актуал!заторами роферентних эначель е особой! зак1нченчя д!есл!в, части», повтори; в {менних присудках - дессмактиэован! елеиенти плеонастичник еинтакеиччо не подглышх слозосполучень, р!зн! в!дм!нкоп! зак!нченнн !менно1 час тини, тип эв'язки, еисплщитне чи змплщитнс П заражения /пулы вий показцик/ тощо. В осноч! кореферептних сп1Вв1дноиснь предику) чих синтаксем лежать додотков! семактичн! Й модально-експресивн! в!дт!нки повноти / нвппвноти дГт', тривялоет!, ралтовост!, експре-сквност!, початку ди, повшшост! та !н. Вони эумовлвються, па-прийлад, також видозмтноп зп'язку коордкнац!V за умови виракгння !нф!»1тивами чи нозм!ииими так званими ус!чрними формами ддесл!в як-от: Я хй розказуввти, а воча см!ятикя та рад!.тц /М.Вовчок/. Я, Оачся, каганець усе хавав-гид свитку, Та якось'тее... зк£к -горить /Л.Гл!бов/.

Модиф!кац!я форм простого д!есл!вного приеудка зд!йсчяетьсг також способом ускладнешя повторами ! частками. Так, способом I ражения виспкого ступени /н^ензивност! ди о тавтолог!я / повторения т!в1 само? форми, як-от: "Шукалн-иукал.и, бIдкались-б}дка-лись, та й знов до Наценка" /Б.Грптаенко/; повторения и1ф!н!тивг типу говорит!! говорить, мовчати иовчить 1 под.; ст!йк! вирази з орудии?») гаятолог!чниы типу "криком кричати", "сном не снити та ¡п./. В ускладненк! присуди!в украшсько1 мови беруть участь час. ки як. як не, коли, д§, наче, мов, начебто, гошо,

У. сфер! засоб!В виражёння ¡менноУ частини складеного при су, ка вид!лкються так! основн! типи модиф!кац!йних сгИвв!дношень: I/ взаемс^амхнн! форми орудного-називного; 2/ називного- ор.удно знах1ДНого з прийменшком за; 3/ називного - орудного - м!сцево го множини з прийменником в/у/; 4/ орудного - називного - пор! мяльного звороту. Вирхшальними факторами використання сп!вв!днс них форм с семантика !мен! та його лексико-морфолог!чний тип; с мантика эв'язки та х'£ граматична форма, а також комунткатнвно-актуал1эац!йн! фактори, як, наприклад, в!дсутн!сть эв'язки. По] "Хлопець виязився нег!дииком" // "Хлопець - неггдник".

Форми орудного ! називного в!дм!нк1в у сучаскй" укратнськ мои! е основними кореферентними засобами виражёння предикативн ознаки /найчаст!ше значения квал!ф!кац!I й !дентиф!каш г суб'е

п!дмета/, хоч мають пеэм.у специфхку I в сгмантичнсму, 1 в стил1с-тичному план!. Значно рдао ¡менна частина прпсудка виражавться знах!дним в!дм!нком а приймекниксм за, здоб1яыпого за умов;!, коли присудковим !менем /переаакно назвою 1стоти/ передаоться тимчасо-ва, нестала, нспост'йнч оэнака, з виразнлмв1дт!нком заступництва, пор.: "йому я стану з^дитин^" /Т.Левченко/. "Багьно П був у екоиом! I за иряаа>кчика" /В.Гр!нченко/. Незначне м1сце в систем! кореферентних форм при этГязц1 буттл займае "в/у/ + м!сцевий", що означав рЗд д!яльност) 'чк-от: "Батько бур у саперах" // "Вчть-ко був сапьр /езщрам/'' чи внутр!ин!й зм1ст предмета /напр.: "Та головне, зричайно, не в харчах, а в гшсоан|й^джяв].,'/0,Го1 ■ чр/. Форми пор1вняльного звороту корелюють з формами називного й орудного в!дм!нк!п, як-от: "Обличчя стало мов б!лий кам!.нь" /0.Гончар/. "Спомин був як блискавка" /М.Рильський/. "ТеЕйМИ ~ 041 • Волосся - житн!йсн!.п" /М.Подолян/.

Мсдкф!кац!йними можна вважати ! сшвв!дношенчп депких плео-настичннх слогзосполучень з прикметниками та !мешшкями, що висту-пачть другого /апозитивною/ назвою суб'скта-п!дмста, а саме: лгоди-™> жпка, хлопець, 5|вчина, птШ5> ЯШИЁ2 та

напр.: "Д!д був ™,Щ1!'а_П20ста й малописьменна" /0.Довженко/ // "Д!д був простим ! малописьменним".

Окрему групу модиф!кац!йннх сп!вв!дношень становлять присуд-ки з тавтологичною контам!нац!ею г.'редакуючо! сиетаксеми. Редупл!-кац!я форм типу "красуня красунею", "герой героем", "молодежь мо-лодцем", "теля телям", "баран бараном" ! под. е виразким засобом авторизацП з високнм ступенем !нтенсивност! виражено! ознаки. До модиф1кац!йних сп!вв1дноиень предииативних синтаксег належить та-козк сп!вв!дношення на основ! корелящ! синтетизму / анал1гизму ном!нативних /речових/ ! граматичних значень д!есл!вного складэ-ного присудка, як-от: "Завод почав працтовати" // "Завод запрацх>-вав"; "Починае с в.! тати" // "Св!тае" тощо.

Модиф!кацгйн} сп!вв!дноиення По~

'-'пзан! насамперед з особливостями граматично! семантики в!дм!н-кових форм !мен! та з лексичною синон!м!кою службових форм /при-йменник!в/. Умовами модиф!кац!йних видозм!н непредикативних син-таксем з атрибутивним, об'ектним чи обставинним значениям о: I/ семантика предикатива висловлення; 2/ лекскше наповненнп син-таксеми; 3/ форма II вират^ення; 4/ синтаксична позиц!я. До модч-ф!кац!йних сп!вв!дношень належать: I/ сп!вв!дношення парапельких безпряйменниковкх форм /як-от: купити хл!б - купит» 2УШ1о; еп!в> ти П1£н1 ~ спзватн гисень; випити чай - випити чаю/; ?/ сп!пв;д-

ношения безприйменниково}' та прийменниковох форми /сорочка сина -сорочка Л11СТ МЗШЗХ ~ лисТ .§!£.5 працхвник ^нхсЧер-

ства - пращвник з м1.н!стерства /у м!н1стерств!/; 3/ сп1вв]дно-шелня рхзних прийменникових форм /пр'.ихати до - приххати

приххати п|сля_об|£^ - пригхати по_об]^1; знаходи-тися бхзд^щверситет^. ~ знаходитися по^изу^шверситет^ - знаходитися тощо/.

Модиф1кац1йш сп1ввсдн0шення пов'яаан! також !з словотвор-чими видозмшами в межах 'пел еамо1 частики мови. Так, наприклад, р1знг прис51йн1 та нриавП1но-в{дносш суфхкси Бнееять певн! вхд-т?нки у пбремач.'/_поессив»1.<<_в 1дноиень: - гз/- 1в/, -ш</-!к/ - единично х прмсвШност!; -ськ- /-.хвськ--, -хвоьк-, -иксы;-. -хнськ-/~

-ЦЫС-, -эьк--узагальнено! лрисвхйност!; -ач-/~яЧ-/, -ий - родо-

во1 присвШ-юсН . Пор.: 1^е£ииа ласка } маторииська ласка; бать-кпз наказ } бать.авський наказ; я^нчин погляд 1 жтночий погляд тощо.

У систем! засоб1в виршкення атрибутнвниу в!дношень вид{лягаться дв! еемаитичнх групи: 1/ засоби вира^ення посесионостх 1 2/ засоби вираження в1дносно-як1сно5г характеристики предмета. До кореферентних посесивних заеобхв налетать: присв!йн! та приовхй-но-вхдносн! прикметники, присв1йн! эайменники, род^вий та даваль-ний втдмхнки приналежностх та деяк! приЙменниково~в!дм1нков! форми, оокрема "в/уЛрод.в.", "н!дь род.в.", "з+род.в.", "на4м!сц.в. та 1н. Кодифхкащйними передуем е сп1вв1дношення рхзних вхдм!н-кових та приймшиаково-в!дм1нкових форм, пор.: "Очт в а;:аяом1ка пойнялися тьмяною загтонои" /П.Загребельний/ // "Счх МЗЖЬШЙ пойнялися тьмяною запоною" // "Ог1 пойнялися акадешкогн тьмя-1юю запоною".

Друх'у групу модиф!каЦ1Йних сшэвхдношень ,у сфер! атрибутивных сиктаксем с.кладають засоби вираження: 1/ атрибутивно-дисти-нативних значень /жердка Д^^шлиння // для_н<а щння // на ,начин-ня; л!ки проти кашлю // в1д .кашлю } под./;2/атрибутивно-дименсив-них /в!дстань до ста к}лометрхв // птд сто к1 лометшв; поема на с хм глав // з_семи,глав; вода по кол1на /./ до колхн } под./; 3/ атрибутивно-1нтенсивних /сп!в на повен голос // пас,/', 4/ атрибутивно-!нструментальних /знеболення !н'сщ!лми // за допомогою 1н'гжщй; гра в_сошлку // на .соннику // на соп!л-// соп1лкрю тещо/; 5/ атрибутивно-локальних /рхчка м!ж скель // кв1тник ШЩе^^сатога // бхля хати // неподал г к

/в!Д хати/; б/ атрибутивно-темпоральних /пер1сд сП // мIж сес1ями; веч{р пхд Новпй р!к // перед Новим роком/

п!дмета/, хоч мають певну специф1ку I в семантичному, 1 в стилхс-тичному план!. Значно р1Д!нп !менна частина прлсудка виражаеться знах1дним в1дм1нком а прийменниксм за, здоб!льшого за умови, коли приоудковим !менем /перейажно назвою !стоти/ передаеться тимчасо-ва, нестала, нспостШю оэиака, о виразшм.в1дт1иком заступництва, пор.: "Кому я стану за.дитину" /Т.Шевченко/. "Еатько П був у економ!'1 за прикажчика" /В.Гр!нченко/. Незиачне ч!сце в систем! кореферентних форм при зв'язц1 бутгя .эаймае "в/у/ + м1сцрвий", що означав р!д д!яльност1 •'чк-от: "Взтько бур у саперах" // "Воть-ко був езкр /еашр§ы/и чи внутр}ти!Я змк-т предмета /напр.: "Та головне, згичайно, не ^„харчах^ а в духовней пожкв1"/0.Го[ ■ чр/. Форм« пор1внлльного звороту корелюють з формами називного й орудного в)дм1нк1в, як-от: "Обличчя стало мов б!лий кам!нь" /О.Гон-чар/. "Слоит г був як блискавка" /М.Рильський/. "Т§£нини - оч}. Волосся - житн!й сн!п" /М.Подолян/.

Исдиф{кацШшми можна вважати I сп!вв!дношення деяких готео-настичних словосполучень з прикметниками та {мечниками, що висту-па ють другою /апозитивною/ назвоп суб'скта-п!дмета, а саме: Ягодина, человек, шика, хлопець, д!вчина, птиця, квитка, дерево та !н., напр.: "Д!д був людина проста й малописьменна" /О.Довженко/ // "Д!д був простим 1 малописьменним".

Окр ему групу Модиф1кац1Йниг: сп!вв1диошень становлять присуд-ки з тавтолог1чною контам1нац!еи лредикуочо! синтаксеми. Редупл!-кац!л форм типу "красуня красунею", "герой героем", "молодець мо-лодцем", "теля телям", "баран бараном" 1 под. е виразним засобом азторизаци з високим ступеней {нтенсивност! вираженох ознаки. До модиф!кацШних сп!вв!дногаень предикативних синтаксег н&лежпть та-коя сп!вв!дношення на основ! кореляцП синтетизму / анал1гизму нои!нативних /речових/ ! граматичних значень д!есл!вного складе-ного присудка, як-от: "Завод почав працювати" // "Завод загщаы»-шд"; "Починав с в! тати" // " Св! гад" тощо.

Модифхкацхйн! сп!вв!дноиення непредикативних синта.ксем по-г'язан! насамперед з особливостями грамагичнох семантики в!дм!н-кових форм 1мен1 та з лексичною синон1м1иою слуябових форм /при-Йменник1в/. Умовами модиф!кац!йних видозм!н непредикативних синтаксем з атрибутивним, об'ектним чи обставинним значениям е: I/ семантика предикатива висловлення; 2/ лексихне наповнення синтаксеми; 3/ форма II вираження; 4/ синтаксична позиц!я. До модч-ф!кац!йних сп!вв{дношень належать: I/ сп!вв!днощення ларялглыглх безприйменникевнх форм /як-от: купити хл1б - купити тшбя; сп!вг-ти хпен| - спхвати п!сень; випити чай - випити чаю/; ?/ сп!пп!д-

ношения безприйменникопо'1 та прийменниковох форми /сорочка сина -сорочка з_сина; лист матед]_ - лист Bi&JiâlSEÏ.î працхвник Minicrej ства - прац!внмк з м!н!стерства /у мЗн!сгврств1/; 3/ сп!вв]дно-шелня pÎ3Hnx лрийменникових форм /приххати рс. об1ду - пригхати перед об 1 дом: .чриххати п!с.чя об!дУ - пригхати по обМ; знаходи-тися ~ энаходитися Доблиз^^н|вЕ^ситет^ - зна-

ходитися тощо/.

"(1одиф1кац{йН£ сгт1вв(дношення пов'язанх також !з словотвор-чими видозм!иами в межах Tieï cbmoï частини мови. Тан, наприклад pi3Hi ххриевхйнх та ирясв1Пно-в1"дноенх суфхкси вносить певн! вхд-"tîhkh -у-переАачу-посесивн».х-в1дноиень : - ! в/- !вА^-ин/- хн/ - единично! irpHcBiîlHocTi ; -ськ- /—¿вÇbrt-, -ïbcdk-, -ииськ- , -¿щГьк^/^ -цые- t -зьк- - узагальиеиог присв!йнесТ1; -а_ч-/'-яЧ-/, -ий - роде воï присбiйностi. Пор.: мат^рлна ласка i мэт^иноька ласка; бат] KiB наказ 1 батьк1вський наказ; ж|мчин погляД i ж!ночий погляд тощо.

У систем! засобхв влраження йтриб^^тивних в!дношень видхля-ютьея двх семантичн! групя: I/ засобя вираження посесивност! i 2/ з'асоби вираження г 1 диосно- як!оно ï характеристики предмета. Д кореферентних посеснвних заообхв належать: приов!йн! та приев!й но-вхдноен! прикметники, присв!йн! займенники, родовий та давал ний в!дм!нки приналряност! та деяк! прийменииково-в!дм!нковi фс ми, яокрема "в/уЛрод.в.", "в!д*- род. в.", "з+род.в.", "на+мхец. та in. Модифп<ац1Йними перодус!м е сп!вв!дношенкя р!зних в!дм!х кових та прийм«шяково-в!дмшковнх форм, пор.: "Очг в акпдем!кг пойнялися тьмяною эапоною" /П.Загребельний/ // "О-п академика пойнялися тьмяною запоною" // "Ох! пойнялися академ!ков! тьмяною загюною".

ДРУ1'.У трупу модиф!кац1Йних сшвехдношень у сфер! атрибута них синтаксем складають засоби вираження: I/ атрибутивно-дисти-нативких значень /яердка 5о_начШ;ЩЯ /У для_на щння // на .начин-ня; л!ки проти кашлю // в]а_153§Л5 ! подУ;2/атрибутивно-дименси них /в!дстань до ста кЬюметрфв // _п j дето к i лометто i в ; поема н с! м глав // з_семи .глав; вода по .к од i на // до кол!н i под./; 3/ атрибутивно-хнтенсивних /спхв на повен голос // у повен голос/; 4/ атрибутивно-1нструментальних /знеболення in 'екцгями / за допомогою {н'екщй; гра _р сонхлку // на сошлку // на соп!; щ // соп!лк.сю тощо/; 5/ атрибутивно-локальних /р1чка м!ж ckoj // м!ж скелями; кв!тник перед хотою // б!ля хати // неподал!к /в!д хати/; б/ атрибутквно-темпоральгах /перхед jnflj^ç!j„ijo_< ç]_ï // м!ж сес!ями; воч!р ni£_Hox}KS_j4K // перед Новцм .роком/

тоио. В!дт!нки об'ектного, суб'битного то обставиннсго типу св!д-чдгь про синтаксйчну пох!дн!сть атрибутивних нсм!нац!й, утворен-ня íx На баз! первинних об'ектних та обставинних конструкц!й.

В ochobí кореферентност! об'ектних синтаксем л ежить сп!льно грамтичне значения ! эумовлена ралентн!отю керуючих фирм яар!атип-н1сть. Розр!зняються сп!вв!диосн! модиф!кац!? вир-ажения об'ектних синтаксем в!дт!нками значень. Наприклпд, засоби передач! дел 16 е-ратнвного об'екта при Д1еслогах шслення, мовлсння i под. /типу говорити про кого.що // за ксго.що // об kím,4ím // з приводу кого, чого // в!дносно кого, чого тп !н. в!др!зняються ступеней йо-го конкретизащi. Pi3Hi лриймеиники, збер!гаючи свое загальне лек-сичне значения, уточнюють чи видозмгнгаять значения в!дм!нково! форми. Так, кореферентн! форми "в/у/+знах1дний", "о/об+знах!дний" та "по+м!сце;шй", ¿иражъоти об'ект сприймання удару при д!есловах тицу постукати, загрюкати, затарабзнити /напр.: постукати в_диб-k¡l // об аибчу // по шибц!, мають так! семантичн! в!дм!нност!: "спрямування д!í на об'ект", "Ытинення д!т з точною поверхн! предмета" чи "поширення д!i до поверхн! предмета".

Причини вар!антност1 об'ектних синтаксем зумовлен! здеб!ль-шого внутр!шньомовними процесами, поз'язаними з аналогШними впли-вами, зм1нами в семантищ та в потенц1йн!й валентност1 керуючих ферм то^о. Передумови кореферентност1 безприйменникових та приймен-никових об'ектних синтаксем сг!льн! ! для синтаксем обставинного типу /локативпих, темпоративних, кауэативниХ| ф1налышх та !н./. 1х кореферентн!сть забезпечуеться ,сп!льн!стю синтаксичних значень, mo;.ümbíctk> взаемосубституц!i та великим Инвентарем синон!м!чних прийменник1в у грамятичн!!! систем! украшс'-кох мови. Так, на приклад, у передач! категорП локальност! беруть участь близько 140 простсрових прийменник!в, серед яких найб!льш вживаними е: б!ля, блисько, в!д/од/, вздовж, в/у/, впродовж, ппопетзек, псерещн!,, довкола, дош1л, збок^, збоку в!д, поруч, поблизу, при та 1н.

3 урахуванням семантико-синтаксично! сТруйтурМ локативно! синтаксемя, що формувтЬся взаемод!ею ЛексИЧНИх f граматичних значень як опорного, так i залежного комчонентЦз, у дНсертац!} вид!-ляеп'-п 27 кореферентних ряд!в сп!йв!дносних форм. У систем! мо-днф1'-'щ1Йних сп!ав!дношень тенпораТивиих синтаксем вид!лоно 10 но;:; фтаентнИх сп!вв1дношень; у сйсТем! каузативних синтаксем - 0; у систем! ф!нальних синтаксем - 3; у -систем! допустойих синтакс-м -2; у систем! синтаксем з з!сТагно-вид!льним значениям - в тоще.

Биявлення ксреферентно-сп!вв!дноснйх моднф!кац1{* обставинних синтчксем с ¡льдзтращею збагачення й удосконалення грагмтичис?

системи украшеьког мози.

Модиф^шцйн! сшвтдношеннл в систем! складних речень г^рун-туються насамперод на вмкористанн! синон!м1чних сполучникових за-собтп зв'язку М1К прс^икативнаии частиками. Так, у систем! склад-носурядн'лх речень вид!ляються кореферентн! сгаввтдношення, по-перше, на осноБ1 шкоригтоння синошмхчних сполучникхв А-днальних, приеднувальних, э!етавних, протиставних, градахЦйних/, кожей з яких вносить певний в1дт1Нок у загальне функтивне значения/як "предиката предлкетхв'/. По-друге, модиф!кац1йн1 сп1вр1дношення Еиникають на основ1 ускладнення сполучникових засоб!в п!дсилю--вальникл часиками. По-трете, це сшвввд-юшення, що з'пвляються у результат! подвхйного сп .ьяучнмкового зв'язку. I по-чогверте, мо-диф!кац!йн! сшввхднипення сгсладкосурядних речень виникають в.чв-сл1док багатозначноет! ояремих сполучникхв та семантично'т близь-костх, закрома сднальних I згставних, зтетавних I гредащйник то-що. Наприклад: "Не з початку - э фхналу почни, \ /а/ печаток роз-криеться, на"«3 долоня" /Б.ОлШмк/.

Конструктив!!! модиф^ацН екдадношдрядних речень такот вводиться до викориетання синонхм1чних функтив1в /с.получник!в ! спо-яучннх олхр/. Система сподучних засоб!в, що склаласн в процое! историчного розвитку укра1Нсько1 мови, в!дзначабться високим ступеней диференхЦацп рхзноыаштних в!дт!нк1в у передач! тих чи ш-ших семактико-скнтаксичшх вхдиошень мхж предикагивнимя одиниця-ми. Так, наприклад, часовими функтивами в укратисыс!й мов! е спо-лучники коли, як, лежи, доки, шеля_того_як, в той час як, перед тим як, перш нтж, до того як, вг^коли, в!дтод]_пк, з^ого_час^_як а також сполучн! слова кк т!льки, ттльки, тхльки-но., ш^Яно, лед-ве, лише. Наприклад: "Щсля трго як /коли, ян, £1£тоц1

як, з того часу як ! под./ економ ледве втпе з поля в псдерт!й одеж!, нххто вже ке важивсь займати кон!" /М.Коцюбинськи'!/. Спо-лучнг слова, (цо пжпваються у рол! функтив!в, на в!дм1ну в!д спо-лучнинпв, будучи членами речения п!дряднох частини, беруть без-посередню участь у ном!нац!х подП чи факту, е складовим елемен-том шформативно-референцШюго смислу складного висловлспня. Значну роль в1д! грае ! синтаксична форма функтиву /безприйменни-кова чи прийменникова/, пор.: "6 штрих, без якого напас картини". "6 штрих, яким художник виразив майже весь сыксл картини". "С штрих, в якому. майже весь смиял картини" I под.

Актуал! заторами референтиих значень у кореф?ронтних складно-шдрядних речениях виступають г сшвв!дносн! слова, 1х семантика

чаетиномовний статус, скягаксична форма та синтаксичнп позмц!я. Наприклад: "!¡}o минуло, те иже н<,> повернеться" /Леся Украшса/ // "Минуле не nor..-рнеться"; "Щасливий той, хто мае ласку й д!м" /А.Мллигоко/ // "Щасливий, хто мае ласку й д:м".

СуттеЕий вхдтпкж у семанткко-спнтаксичн! в'дношення склпдно-п!дрядних означадьних речень вносить наявн1сть корелятива перед cniBBiflHocHHM субстантивом, а саге: I/ вид!льн.о-сзначальний: "В)н працгавав в одному э колекrmin щсних, котрих !менують hhhí космонавтами" // "Bin працюпав в одному з колективхв тих_.учении« котрих iMenyBTb нинi космонавтами" /Я-Грнмайло/; 2/ як!сно-озна-чальний: "Але ц4нити треба стзр!сть, тривога точить, а не заздр!сть!" // "Але тгцщ цжити треба старость, Яку тривога точить, а не зпздцнсть" /Р.Трет?.яков/; 3/

иаки: "Нема и jkmttí сили, доб ми я шляху свого з'йилп..." // "Нома в житг! такeí сили, щоб ми з шляху свого эН!ши..." /Л.Перпо-майський/ тощо.

Транспозиц!йн| киреферентн! сп1вв!дношення ^рунтуються па лвищ! транспозицИ, яке эаймае чiльне м!сцо в Teopii синтакси'шох Ном!нацП. $ункц!опальна транспоз!Щ1я полягае в переведши! слова oflHiei граматично! категори в !нщу, внасл1дои чого воно на-бував нових сномас!олог!чних характеристик /морфолог!чшх показ-ник!в того класу сл!в, фгункцí х якого воно виконуе/. Внасл1док трпнспозицП о синтаксис! утворилася значил к!льк!сть <1СС.

Транспозгтц!Г!н! сп1вв!дношення т!сно пов'яэан! э поняттям синтаксично! noxiflnocri. Це здеб1льшого сп1вв!дногаення первиииих i вторинних мовних знак1в, що мають сп!льне референтне значения. Як i модиф!кац!Й!й, транспозиц!йн! сп!вв!дношеннл - це масанпе-ред сп!вв!дношення однопозиц!йних синтаксем /преджагивиих та но првднкатнвних /атрибутивного, об'битного й обстапинного типу/.

Основою трзнспозиц!йно1 сп!вв!днесеносг! е смомас!олог!чна близьк!сть та функц!онплъна енв!валентн!сть синтоист,'!, вираяаних р!эними частинами нови, a саме: I/ !менника i прикметника, 2/ iмсини ка i д!еслова; 3/ д!ослова i прикметника; 4/ д!сслопа ! д!с-прикметника; 5/ д!еслопа i д!еприсл!вника; 6/ 1меннагсп i присл!в-ника; 7/ д!еслова ! присл1вника; 8/ прикметника ! присл!вникп; 9/ д!еслова I вигука тсдо. НапрИклад: " fit коли в!н на лицея! рив" /не був лицем1рним. не був лицеи!ром /; "Трет! п!вн!: кукушку? -Шелеснули в воду" /Т.Шевченко/. "Кукур1кас п!вень, элет!ояи нг. паркан" /В.Минко/; "Був в!тер" // "Було в!тряно"; "Стало темно"// "CTeMHjjc_[' ! под.

Р1зне лекеико-морфолог!чнв оформления корефердатних з'асоСНв ьйбозпечуе гнтерпретецтРн! й • моцШно-експресивн! в! jtIhkh эна-чень специй!ко» оноиас!олог!чнйх характеристик та видозм1ною типу зв'язку мiк ел^ментами висдовлення. ТранспозицШ:! сшвп!дно-сення формуються насамперед сп! льн! стю ка7егор!альних значень р!яних частин мопч. Так, наприклад, категория стану об'едну и з.начну к1льк!сть д!есл1Вних форм /типу рад1ти. туиити

хвор!ти. леяати, сид!ти ! под,'; ггрикметникопих /типу ШШШИЙ, оумний, хпорий { под./; д!е-прикметникових /типу спорожн!?.ий, згорьований. обморожений/; !мекникових /типу каль, пун, pajij^Tb, туга/; нрисл.}чникооих /кат°г'р!i стану/: 2§д!сно, весело, сумно, щумно, затишно ! под.

До транспозиц!йних сшвв !дношень у систем! складнях речень належать сп!вв!дносн1 складноеурядн! та екладношдрядш речеьня, тобто з видозгЛною синтаксичного зв'язку Mia прадикативнимк час-тинами. Пер.: чолов!к був кивий, I я н! в чому не в1дчу-иала труднопив" //"Доки .v.iii чолов1к був киви!!, я и! в чому не гидчувала труднегац";"Задорило, X фхльыуБання довелось пряпиня-тн" /0.Гончар7 // "Задсщило, так що ф!лькування довелось припини-ти"; "Але ООН е висока оргашооц!«, i вона потребуй високих сл!в" /П.Загребельиий/ // "Але ООН е висока opraiiiaaisfn, яка потребуй високих ел! в" i под.

1нтерверсиви! еп!вв_!дновення вшшкаать у результат! ¡итер-Bepcii /переч1щення/ значущих компоненте в меетх структура ei;~ слозлення i базуяться на '¿х синсешчност! й ссшнтичнхй коорди-. иацИ. Найпоширеншим типом Ьггервврашних сп!1ш!диошень с т!, що грунтуються на опозиц! i аг'ентивност! / деаг'ентивност! антан-TIв, шасл!док piaHo'i ix октуал!зац!х. Наприклад: "Ми иивзмо добре". //"Нам киветься добре"; "Град побив пшеница" // "Градом побило ппениця" // "Пшениця побита градом" та in. На :'^р:лально-граматичному pisHi для !нтервврсивних сп!вв!дношень характерна ы!зшозиц1йна /р!зноноз:щ1Пна/ функциональна екв!ваггентн1сть чл&-н!в речення псередян! Кого структурно! схема /шдметхв, присудив, приел !шшх поширавач?п та детерм!нант!п/. Таким чином, !н-терверсиви! сп!вв!дноиення виходять за мел:! синтаксичноТ синон!-Mii, у традищ Иному п тлумаченш, оск!льки охоплюють си!вгйдн1>-иення компонент!в з р!зним грамат«чним значенняи.

1нтерверс!я компонент!в може зминювати характер предикатйв-них в!дноиень речения або ж эалииати Еого беа з.м!н, тобто :нтер-версивн! сп!вв!дношення но;,тлив! як всередин! двоскладних та одно-гкладних структур, так ! Mist ними. Но ни с насл!дкг.м !еторячних

3MÍH y kobí t пов'яэанг э перебудовою структур« висловленнл та перегрулуваниям компонент i в його семантичнох структури, еидозм1~ ною сингаксичних та семантико-синтаясичних зв'язкгв mí."?: ними. Як t транспозчцхйна, {нтерверсивка сп!вв1днесен1сть забезпечуеться ономас¡сдоенною блиэьк!стю первинних i пох!дних форм /наприклад, 1менника 1 прикметника; прикметшкса i приел!вника,; дгоприкметни-ка, Д1еприсл!вняка та д!еслоьа тещо/. Наприклад: "Такий порядок 11ШШШШ8 бцтько" // "Такий порядок gyg„{?gsg|*flijj{gHj$ бвтьком" // "Такий порядок Естанрвлено батьком" i под.

Фактором, що зумовлкс ЫтерверсиБну кореференппсть вислов-лень, о вар))овання комун!кативно1 перспектиЕЯ вис.ловлення. Сама !нформативна вагомгеть окрилих компонентов спричиняоться до ix г>ерем(!цення з одшвх синтаксичнох позиц!i в !ншу, еидозм!нюючи, таким чином, Icpapxisaqic !нформативно-реТ)ерснцтйио1 сгруктурн вислоялення. Кореферентн1сть на основ! !нтерперсивних ciiÍBBiflHo-шень зпбезпечучгьея такими факторами: I/ кореляц!со активност! /

неактивностi семантичного суб'екта /"Хлопець не спить" // "Хлогь Uesi не спиться"/; 2/ конверсивн!стю предикатних актант!в /"Студент ц!кавкться !стор!ею украхнського муаичного кистецтва" // "1стор!я украгнського музичного мистецтва цЬшчить студента"/; 3/ "розщепленням" семантики компонент!э з синкретичнимй значениями /"DiTpoM зламало дерево" // "В!тер эламав дерево" // "В)д BiTpy зламалося дерево"/; 4/ зар!юЕанням комун!кативно1 перепек-тиви за ступеней ¡нфермятивно? вахливост! того Чй !ншого компонент висловленля /Поло зас!яне"//"Погю зйс!яли"//"Поле засхя-но"//"Зас)яно поле/. При анал!з! !нтерверсивних корпферентних сп!вв!дноаень у систем! скЛадних /складноп!Дрядних/ речень вра-хопувться те, tío а номгнацИ ситуацП д1Йоност! складним речениям бере участь не лише лексично-фразеалог!чннй склад предмкатиених частин, але й порядок ix розташування, засобй зя'язку, а також семантико-синтаксичн! властивосг! опорного слова. В !нтерверснв-н! кореферентн! сп!вя!ДИОшення всТупають иасампереД так зван! "взаемоп!дрядн!" речения /наприклад складнегпдрядн! часов! ре- % чення з сполучними еле.Ментами тЫьки .... ЯН, т!лЬкЧ-Но... як, ледве... як, ледве т!льки..> „Ян t НоД. Пор.: "Ледве Тарасов! минуло 9 л!т, як умерла мати" /П^ЫртП/ // "Ледве Тарасов! минуло 9 л!т, умерла мати" // "Тарасов! минуло 9 л!т, м умерла мати".

ВзавмоконперсивиicTD характеризуются ! складноп!дрядн! речения в!дпов!дност! /оставления/ з сполучникями в м'.ру того як, чим...тим, до...то. Пор.: "Чим день коротший, тим довша н!ч" /На-

родна творчхсть/ // "Чим доэша н!ч, тим день короткий"/; Що б!льший самолюб i фарисей, то б1льше прагне шани в!д людей" /Д.Павличко/ // "EJo б:льше прагне шани в1д людей, то б1лылий самолюб i фарисей".

Другим типом штерверемних сп1вв1дноп;ень складних речень е випадни ïx кореферентностг на основ! конверсН 13 зм!ною характеру' предикативно! частини /наприклад, складноп!дрядн! речения, що виратають причиново-насл!дков1 вiдношення/. Частина !н-терперсивних сгйввхдношень у сфер! складнсгпдрядних речень вини-кае в результат i ус клади ення "сп!взначеннями". Так, наприклад, серед п1дрядних означальних видтляю'гься так! шдтиг.и, як озна-чально-з'ясувалып , означаемо-локальт , означально-часив!, оз-начально-причинов!, означальнэ-допустов!, означпльно-ц!льов], оэначально-лор1Еняльн1 та ознйчально-насл^дкоз!, що дае змогу ïv сл1вв1Дноситися.з втдповгдними пхдряднкмн обставинного типу.

M2ISIS]i£JBIii - зmîна, перетворення, перем!щення

î tarie - лсбудова, порядок, розмщения/ - це кореферентн! cniBBiдношення рхзноструктурних одиниць, що належать до р!зних р!вн{в /ранг1.в/. Вони в1добрая;акть насанперед вза&мозв'язгш центральних i перифер1йних 3aco6iB вираження таксису у полп'ре-дикатквних структурах. Метатаксичн! сп!вв!дношення базуються та-кож на кореляЦ11 висловлень з р!зним ступенем актуал,!зац!ï фрагмент! в пов!домлечня про ту саму ситуацт д1йсност!. До метатак-сичних належать сшпв!дноиення одиниць, в яких беруть участь синтаксичн! процеси "розгортання", "розлирення", "ускладкення" схеми речения чи, 'навпаки, "згортания", "опрощения", "редукцп", "конденсацп", "злиття" тощо. Це насампергд с ni вв! дношення се-мантичио неелементарних речень з !нф1н!тивами, девербативами, д!ецрикметниками та д!егфисл!вникамиу функци головних та по-ширюычих член!в речения; речень з сурядними рядами словоформ /з однор1дними членами/; речень з нашвпредикативними, сшвпре-* дикативними зворотами та in. з ïx вхдповхдниками - складними речениями. Под!бш ^гнввхдпошення р1энор!вневих синтаксичних одиниць тракгуються мовознавцями як синтаксична синон!м!я /Г.О.Золртова, М.П.Одинцова, Н.Власова/; лехссико-синтакеичиа си-HOHÎMifl /К.Габка/; вар!ативний синтаксичний ряд /Н.Ю. Шведова, I.М.бгорова/; синтаксична сшвв!дносн1сть /В.ВДузы.йн/; дерива-ц!йиа парадигма /В.Л.Белошапкова, Т.Й.Кмельова/ i под. Критериями метатаксично! кореферентност1 е сп!льний репрезентативний сми( та :зоморф!зм р!зностр.уктурних елемент!в, який досягавться збе-реженнрм сп!льнокоренсвих значущих лексем. Передамовою коре--

змш у кош 1 пов'язан1 з йеребудовою структури висдовлення та перегру^ванням компонент!в його семантично'х структури, бидозм!-ною синтаксичних та семантико-синтаксичних зв'язкхв мхж ними. Як ! транспоэтЦйна, !нтерверсивка сп!вв1днееен1сть эабезпечуеться ономг?с!о;юг!чкоя близьк!стю первинних 1 пох!дних форм /наприклад, !менника 1 прикметника; прикметника I присл!вникя,; дтепрнкметни-ка, Д1еприсл1внина та дгеслоьа тсцо/. Наприклад: "Гакий порядок ботько" // "Такий порядок ¡Зр_Щ1|К81ЛйЩЙ батьком" // "Такий порядок пстановлрно батьком" 1 под.

5>аотором, цо зумовлсс штерверсшзну кореферентнЛсть вислов-леиь, о впр}»вання комун!кативно1 перепективи висловлення. Семе !нформативна вагомхсть окремих компояент!в спричимяоться до !х перем(!цення з одн1в1 синтаксичнох позицп в !кшу, видозМ1Н1пючи, таким чином, ¡срарххзащю ¡нформативно-реЬеренцхйнох стру|;тури вислоплсння. Кореферентн!сть на основ! !нгерверсивних схпявхдно-шень эабезпечуеться такими факторами: I/ кореляц1ео антивност!/

ноактивиост} семантичнсго суб'екта /"Хдопепь не спить" //' "Хлогь цев! не спиться"/; 2/ конверсивн!стю предикатних актант{в /"Студент ц!кавкться !стор!ею украхнського музичного мистецтва" // "1стор1я украхнського музичного мистецтва Ц1кавить студента"/; 3/ "розщепленням" семантики компонент!э э синкретичними значен-ня<№ /''В1тром эламзло дерево" // "Вхтер зламав дерево" // "В)д в¡тру зламалося дерево"/; 4/ зар1юванням комун!кативно1 перепек-типй за ступеней 1нформативно1 важливост! того чи !итого компонент яисловлешш /Поле зас! пне"//"Поле здс!яли'7/"Иоле ззсзя-но"//"3ас)яно Поле/. При анзл!э1 !нтерверсивних кореферентних сп!вв!дноиень у систем? складнях /склядаип1Дрядних/ речень вра-хопуеться те, що в ночхнаЦН ситуаЦи д!Йсност! складним речениям бере участь но лише лексично-фразеолоНчниЙ скДйд гхредикативних частин, але й порядок хх розташування, ззсобй эв'язку, а також семантино-синтаксичн! йлястивост! опорного слова, В 1итерверсив-ш кореферентн! сп!вв5ДН0шеиНЯ всТупають иасамИереД так зван! "взаемоп!дрядн!" речения /Наприклад енладномдрядн! часов! речения з сполучними елементамй тьтьки ... як, т!лЬкИ-Но... як, ледве... як. ледве тЬтьки.., .Як ! НоД. Пор.: "Ледй§ Тарасов! минуло 9 л!т, як умерла катя" /П.Ммрний/ // "Ледве Тарасов! минуло 9 л1т, умерла мати" // "Тарасов! минуло 9 л!т, як умерла мати".

Взавмоконверсившстю характеризуются ! складноЫдрядн! речения в!дпов!дност! /з!ставлення/ з сполучнигсями в м!ру того як, чим...тим, ио...то. Пор.: "Чим день коротшй,. тим доеиа н!ч" /На-

родна творч!сть/ // "Чим доаыа н!ч, тим день коротший"/; Що б!льший самолюб 1 фарисей, то б1льше прагне мани в!д людей" /Д.Павличко/ // "И^о б!лыае прагне шани вхд людей, то б1лыпий самолюб } фарисой".

Другим типом хитервероивких спхввхдноп/ень с клад! ¡их речень е випадки хх кореферентностг на основ} конверсп хз змшою характеру' предикативно! частини /наприклэд, складнотдрядн! речения, що виракагать причинозо-насл!дков! вхдношення/. Частина !н-терверсивних спгввгдношекь у сфер! складноп1дрядних речень вшш-кае в результат! ускладнення "сп!взначеннями". Так, наприклад, серед шдрядних означальних видтляються так! гидтипи, як опна-чально-з'ясувальн!, означадьчо-локальш , означалько-часов!, оз' начально-прячинов!, ознячальнэ-допустогн, оэначально-ц!льов!, оэначально-порхвняльн! та означал;,но-наслхдков1, що даз эмогу ш сяхвв1Дноситися з вгдповхдними пхдряднкми обставинного типу.

йсггатакскчн! зы!на, перетворення, перем!щення

! - побудова, порядок, розмщення/ - це короферентн!

сп!вв!днсшення рхзноструктурних одиниць, що належать до р!зних рхвн|б /ранхчв/. Вони в1добрал;акть насамперед вэа&мозв'яэки центральних I перифер!йних засобхв вираження таксису у г.ол1нре-дикативних структурах, Метатаксичнх спхвв1дношення базуються та-кож на кореляцп висловлень з р!зним ступенен актуад!з£щ!! фрагмент! в пов!доклення про ту сачу ситуацш дхйсност!. До метатак-сичних нал ежа ть сшввхдношення одиниць, в яких беруть участь синтаксичн! процеси "розгортання", "розлирсння", "ускладнення" схеми речения чи, 'навпаки, "згортання", "спрощения", "редукц!!", "конденсац!!", "злиття" тощо. Це насамперец оп!вв!дношенххя се-мантично нееленентарних речень з }нф1н1тивами, девербатквами, д!еприкметниками та д!еприсл!вниками-у 'функцГ! головних та по-ширюючих члехпв речения; речень з сурядними рядами словоформ /з однорвдними членами/; речень з нагавпредикагивними, сп'впре-дикативними зворотами та 1н. з !х в1дпоа!дниками - складними речениями. Под!бш опхвахдпошення р!знор!вневих синтаксичних одиниць трактуються мовознавцями як спнтакстна синонхм!я /Г.О.Золотова, М.П.Одинцова, Н.Власова/; лексичо-сиптаксична си-нон!м!я /К.Габка/; вар!ативний синтаксичний ряд /Н.Ю. Шведова, 1.М.6гороза/; синтаксична сшвв1дносн1сть /В.ВДузыин/; дерива-цхйпа парадигма /В.Д.Белошапкова, Т.В.Шмельова/ ! под. Критериями метатаксично! кореферентнсстI е сп!льний рспрезентативний см та !зоморф1зм рхзноструктурних елекент!в, який досягаеться збе-реженням сп1льнокореневих зьачущих лексем. Передумовою коре-

феронтност! e наявшсть y структур! сп!вв!днссних висловлень no-д!предикативных в!днопень /кр1м прям о ï предикатавност!, що ро-презенгуз актуал1эовану пропоэиц!», паралельно вир'огаютьсн нв-31!Туал!зован1 nponoairqiï/. На основ! piaimx тип!в предикативного ускладнення простих неелемектарних внслозлень вид!лясться три основн! тиш метатакскчних cnisBiftiioEîoHb э речениями складнями: I/ на основ! ускладнення сп1эпре;;якагавними в!дношекнями; 2/ на основ! ускладнення нап1вггрвд';кативт!ми в1дноше.чнямн; 3/ ип оси frai ускладнення с.упров1дн"ии предикативними вгдношеннями /доповнгь пчого, пояснювпльного й уточн^вального характеру/. Сп!впреднка-тивкий зв'язок, на п!дм!ву л!д прямопредикатичного, е одпсб1ч-ним, односпрямованим. Сптвиредикативт в!дноиення виникають у структур! простого речения г>насл!док ваивакня предикатпих синтак-сем, Енрдяен^х !нф1н!тигами, д!еприкмотниквми, д!5присл1вникамк та девербатмпами. Пар.: "Климу велено (Цгти" /б.Гуцадо/ // "Кпину поясни, Jio'lJiVlJlLC' ! "Старий Барчук посп!шав скссити перо-стнглкЗ овес" // "Старчй Барчук посп!вав скоскти овес, jiojejiçv СТЙС." /3 яуриалу/.

Сп!впредш;атнвним ускладненням характеризуются також ви-слопленнп, в пких гюзщ!» ускладнювчого компонента займае. до-ад'ектив /напр.: 'При цирост| мiя людьми ... н!який риск не страшний!" /Л.Украйжа/ // "Якщо будучь щирими л»ди, то tiinmiS риск не страшний"; "/Агекти/ з махабн]сгп лрмаркового фокусника пропонували товзри cbooï ф;рми" /1.Btльде/ // "/Агента/, немев пахабн' лрмаряов! фокусники, пропонували товари cdceï ф!рми" ! под./'.

Корсферентн! сп1во1днояення на ochobI ускладнення пап! пгтре-дикатчвщетп пов'язан! з явищами в!донремлення, смислового й !нтокац!йного вид!летит окремих сегмент!в простого уекпадненого речения. Нап!ппррдикат11Ен! звороти /!нф!н!тивн!, д!сприкметнико-в!, д!еприсл!сниксн!, прикметников1, субстантивна характеризуются гюдв!йним характером синтаксичного зв'язку 1 g сконденсова-нчм яираженням додаткового пов!домлення, цо в той чи !шшЛ спо-cid доповнюе основне. Вони в!дзначаються такотс синкретизмом семантики, цо дас ïm змогу сп!вв!дноситися з дек!лькома типами ре-чень. Напрнклад: "ОбачниЙ, розсуДливий, пом!ркованиЯ, в!н у най-критичн!ш! хвилини не втрачав розваяливого спокою та самозладан-ня" /0.Гончар/ // "Bin був обачним, роэсудливим, пом!рковаиия, i /тому/ у найкритичн!ш! хвилини не втрачав розваяливого сгюксп та самовлздяння" // "Bin був обачним, розеудливкм, пом!рког?я"ич, тяк що у нпйкритичнш; хвилини не втрачав розважлнього споки»

та самовладаштя" // "Шн у вайкригичгшл! хвилини не втрачаи роз-шжжвого сгхокою та самевладання, осмльки був обачнш, розсудли-вим, пом1ркованич".

Продикатиш! вхдношення еупров1дкого /.цшс-зняЮ'-ого, уточнюкь чого/ характеру ч!др1зняються вщ пэперед;ього типу сем&ктико-синтакзичного ускладнеиня насамперэд тим, що стосупться конкретного члена речения, пиражаючи додаткову предикативн^ь /згорну-ту, частного Ь?ги1 ковану/ внаслхдок гота!цятного подгайного по-эмачення референта. Яаастива пояснснгос супров1дш продикативн!сть I оеобличий синтаксичний зв'яэои мхк компонентами характеризуйте цю конструкц®") як фактор с-штаксичного ускладиення, в результата 'якого монопредикптивна структура стаи потешЦйно пол! предикативною, уокладненою двоепрямоианим попенювальннм зп'яэком. Функциональными р!зновидами .уточгаяальио-псяаяоиалытх вхдйоиеиь е:

влзене уточнрння /уточнпюч1 поширювач! означалыюго тицу, прикладки .обета вшш1 квалхфЬгигори/; 2/ г.оиеднання /.'.вороти, «о ви-ражають доповнкшчх вЛдомэсТ! I прияднуиться сполучними словами ти-п.у нзв1ть, особливо, го^вним^чином, пермажно, передуем, оде-бгльшогота 1н./; 3/ пояснения /эворзти з сполучниками тобто, цеот обо, чи, а саме/; 4./ ма1дення /ввороти !з значениям включения, винлючения, зашщення/. До висловлень, ускладнених супровхдною потенц!йною предикативн1стю .належать 1 речения з вставши«! та вставленный компонентами.

Речения з уточнюючою, дублшчою, поясняшою нои1Вщ1еп того самого референта об'еггишюУ д!йсност! с конденсовано вира-женим додэтковим пов1Домленнян, доданим мовцем паралельно з ос-новним пов!домленням у прсцес 1 мовлення..Шни перебувають у ко-референтнмх, функцишально~екв1валентних вгдношеннях насамперед з с кладн о ш дрядними речениями та речениями з вставними кохшонехь тами. Семзнтична та структурна близыасть речень з вставними 1 вставленный компонентами до складних зумовлюе IX кореферентш сгйвв!дношення з складносурядннми, складноп1дрядними та беэспо-лучниковими речениями.

Супровгдна предикатив»1сть е ускладнюючим компонентом не лише проетих, але й складних речень, що дозволяв остак:им вступати в кореферентн1 сп!вв!дношення 1з складнями багатокомлонентними речениями з р1эними типами синтаксичного зв'язку та з текстовими ¿■творениями.

Комун!кативно-актуал?зац!йнх сп}ви1дноыення о.чоплюягь эасоби вираяення того самого референтного значения, що функц?онуг.гь без-

посередньо у зв'яэному мовленн!, тобто виходять за меж! так зва-. них граматичних речень. Ц! сп1вв!дносн1 засоби н!дзначавтьск такой р!зним р! пи ом ремо-томатичного члонуБвнкя, разной ксмпозиц!й-ною структурою, ступеней пктуал!зац!: окремкх компонент!в в межах фразя,ргдукц!ся окрсмкх компонент!в тощо. Вкходячи з засад функц!опально! граматики, учен! зауваяують, що саме текст е ре-альиим грунтом опису граматичних особливсстей мобних одиниць, оск!льки 31Н "детерм!нус форми в тих чи шпмх вар!антах гх вия-ву"^. Мовленнсва реал!зац!я вислозлення може бути представлена дек!лькома вар!антами синтаксування пропозицп, що не зб!гяеть-ся з грамчтичним речениям, тобто, наприклад, неповною реаЛ1за-ц!еп структурноI схеми чи !нтеГрац!ею дек!лькох речень, що ста-новлять надфразну сдшсть, кореферентну з граматичним речениям.

У робот.' вид!ляються так! типи комун!кативно-актуал!зац!Й-них кореферентних спгввхдногаень: I/ на основ! р!зного ремо-тема-тичного актуального членування вислсвлень; 2/ сп!вв!дноиення ви-словлень /граматичних речень/ та дискурсивкнх висловлень; 3/ на основ! повноти / неповноти реал!зац!! структурно! схеми вислов-лоння; 4/ на основ! експл1цитност1 / !мпл1Ц15тност! вираяення ок-ремих значень; 5/ сшвв^юшеннл сткл!стично нейтральних та емо-цШно-експресивних комун1кативних вар1ант!в на основ! семантич-нс! транспозиц!! окремих форм, ускладнення часткамн, вигуками тощо. В основ! кореферентност! висловлень з р!зним ремо-томятич-ним членуванням лежить вар!ювання функц!опально! перспектив« речения слопопорядком та !1ггонац!сю, фразовим та логтчшш наголо-сами." Наприклад: "ЛщШйХ властияо помиллтисл" ! "Помилятися вля-стиво людин!", "Властиво людин! помилятися"; "У нього хвора ма-ти" I "У нього мати хьора"тощо. Корефсронтними с також иероочле-нован! номИттигш та ел!птичн1 двоскладн! речения /напр.: "Без-ляддп й пустка навкруги" /М.Бакан/ // "Навкруги - безлюддп й нуст-ка"/; значна к!льк!сть двоскладних !менних речень, эокрема э !н--ф!н!тивними п!дметами /"Ем1ння здружувати лидей - це най;стотн1-ше в прац! дипломата"/ /0.Гончар/ // "Най!стотн!ше в прац! дипломата - це вм!ння здруяувати людей"/; окремих безособових речень та двоскладних /напр.: "Палити шк!дливо" // "Палити - ик!дливо"/ ! под. Р1зне синтагнатичне й ремо-гематичне членування зумоппте кореферентн! сп!вв!дношення простих неускляднених та усклэднзних

I Кадомцева Л.О, Украшська Мова: Синтаксис простого речения. -К., 1965. - С.95.

речень з нап!впредикитивкиш компонентами, лор.: "Кость твидко вийшов з хаги, глибоко стурбоваипй" /О.Пч1лкь/ // "Кость швидко вийиов глибоко стурс'ований а хати" // "Глибоко стурбований Кость швидко вкйшов з хати" I под. На основ! узкого ремо-тематичного членувашщ монлив! кореферектн! сп1вв1дцошекил ! в систем! склад-иих речень /каприклад складаоп!дрядних м!ри та ступшя 1 насл!дку: "Землч так набралася води, що вже ! в себе не приймала" /П.Мир-ннй/ // "Земля набраласк води, так_до вяе I в себе не приймала"/.

Досить р1зноман1тн1 кореферектн! сл!вБ!дношення висловлень /граматичних речень/ та диокурсивних гисловлскь. До дискурсивних висловлень у дисертац!! зараховушься текстов! поедааняя речень з парцельованимн компонентами /напр.: "Пригадалося раитом облич-чя прапорщика Петяенка. Смагляве, з невеликими вусикаки вниз" /Л.Головко/ // "Пригадалося раптом обличчя прапорщика Нетленна, смагляве, з невеликими вусякпми вниз"; "Григхр Тютюнник... Я не знаю, де б в1н зараз був, якбк допиа до наших дшв" /А.Д!маров/ // "Я не знаю, де б вш, Григгр Тйтшник , зараз був, якби дожив до наших дн!в"/; о сегментованими компонентами /"Стрельнув хтось з руьишцг. Так по селу й гюкотилось" /М.Коцюбилський/ // "Стрельнув хтооь з рушниц! - так по селу й иокотилось"/. Особливий рхо-новед иореференттх комун1кативно-октуал!зац1йнкх сшБвздношень становлять сп!в1ИДношепнл за вар!антом повноти / непоБноти реал1-зац[I структурно! схеми, що залекить в!д конситуац!! мовлення, комунхкатишю-прагматичних ¡птеицгй мовця тощо.

До кореферентних сп!вв1Дношень висловлень на основ! екешп-цитност! / !мпл!цитност} вираження окремих значень у робот! за-раховуються насамперед сп!вв!дношення окрыих одмоскладних та двоскладних речень: 1/ на основ! ексгойцитчост! / !мпл1цитмост1 вираження вказ^вки на суб'ект /означено-особов!, неозначено-ссо-бов1, узагальнено-особов! та двоскладн!/; 2/ па основ! екенл!-цитност! / ¡кпл!цитлост! вираження значения буття, екаистенц!й-ност! /ном!нативн1 та двоскладн!/; 3/ на основ! експл!цитност! / 1мпл!цитност! вираження заперечення буття Л'еттивн!, безособо-в1 та двоскладн!/; 4/ на основ' експл!цитност! / !мпл!цитиост! вираження р!зних модальних значень /шфпйтивн! та двоскладн!/. Окремим типом комун!кативно-актуал!зац!йних пп!вв!днотень виажа-ються кореферентн! сп!вв!дношення склодних сполучникопих та без-сполучникових рочень на основ! експлщитност! / ¡мгипцитност! вираження семантико-синтачсичних в!днопонь м!ж предитатчвними частинами. Сучасиий сгон розвигку украхнськох мови характеризу-еться !нтенсивним фуккц!снуванням бззеггалучникових кснструкц!й,

як: позначен! стил!стичноч маркоъан'.стю П скспрссирм1сто. 1мпл1-цитно виражаючи сеьантико-еинтаксичн! в1дноас.ння м!ж предикативном частиками, як г в сполучниковнх речениях перодаються функти-взми, безсполучниковий зв'яэок не охогодас, однак, ус!х мояливих семаитико-синтаксячних в1дношень. 1мпл!цитним безе получит: озим зв'яэком передаваться здебьчьшого вгднпиення часов!, /одночасност!, послхдовност!/, протисташп , з 'яс.увады-п , умовн!, I .

пояспввальн!. Особливо виразно псредаить безсполучников! речения з'ясувальн! в!дцоизння, всгупаючн у корзферентш сп!г.а!дношення з вхдповхдними складношдрядними речениями, як-от: "Так, вхрю я: тут Зуде м!сто" /.'¿.Терещенко/ // "Так, в^рю а, що тут буде мх-сто"/.

Частика о'эзслолуччнгсових поеднань вкражас вгдноиекня, близь-!с! до складноп!дрядьих означальних, пор.: "Здаеться, а Англ!? хснуе такяй звичай - г!сть мозке змикнути непомтт, не прошаю-чись.,." /Л.Дмитерко/ // "Здаеться, в Англ!'! ¿снуе такий звичай, що г!сть може зникнути иепомтю, не прощаючись".

Безсполучниковий зв'язок трактуеться багатьма вченимк як не-диференцШований, проте правильн!ше було б сказати, що егоерщ-нхсть безсполучникового зв'язку полягае у виражонн! комплексних семантико-синтаксичних вщ-юиень. Часто безсполучниковий зв'язок характеризуется пол!семантичшстю В1днсшень м!ж двома взаемо-'пов'язаними ситуацхями д!йснеет1 /одночасност!, паралельност!, з!ставлення, протиставлення, часу, пояснения та ш./, тод! як сшвгидносна сполучникова конструкция ексшпцитно вказуе на конкретний тип семантико-синтаксичних в!дноиень, пор.: "Нап'юся живо! криниц! - шзьму доброти в!д земл!" /П.Сингахвський/ // "Нап'юся з живо! криниц! - I в!зьму доброти в1д земл!" // "Як нап'юся з :кивс! криниц! - вгзьму доброти Б1Д земл!" // "Нап'юся з живо! криниц!, так що в1зьму доброти в!д землГ' тощо.

Намагання встановити повну, однозначну екп!валентность м!ж .безсполучникопими та сполучниковими речениями означало б абсолют-не нерозумшня природи безсполучникозост! як явища надзвичайно шеткого в семантичному в!дкошенш. Замша шгшцитного зв'язку експлщить-им не завод» моиливз. Нрхм того, вена прнэводить до втрати екепресивност'г, характерно: безеполучниковим поеднаниям.

Сп!вв!днсшення стил^те-шо нейтрзлыгнх та «-мощйно-епепре-сивних комун1кативних вар!ант!в на основ! семантично'! транепоэи-Ц1х. /переое.мисленпя эначень/ окромих Д»ори. а також введения р!з- . них частот, вигуюв досить характсри! рламовнему мовленню: пор.:

"Д1вчина красива" /стил1стично нейтральне/ I

ШШ§'" » "Ну_ й красива д!вчина!" , " > "Х1ба не

красива .Д1.вчп_на?" 1 под. Експресивний компонент смислу, який вира г.ае внутршнЬЧ стан мовця, р1зномаштн1 модально-оцшн! характеристики доповнюють, ускладнюють основний репрезонтативний смисл кореферентних висловлень, сгИвв1дносних 1з стилхстично-нейтраль-ним комук!кативним вариантом.

КомушкатиЕНо-експресивн! висловлення, в яких наявна семан-тична транспозиция окремнх форм, творяться внасл1док оидозмигл штонування, в результат! яко! маемо екзоцентрлчн! / ендоцент- ■ рич!П опозиц!!. Екзоцентричними е висловлення, 1нформативно-рефе-ренцНший смисл яких не виводиться !з значень компонент1в, що вхс дять до IX складу. Наприклад, вживания форм наказового способу в значенн! умовного /"Василенко вже давно помхтив Шляхтича, бо й опробуй його не по(Лтити помхк такими двома геодезичнкми знаками..." /П.Загребельний/' // "Василенко вже давно пом!тив Шляхтича, бо сдьоб^вав__би його не помгтити..."/; вживання форм одного гра-матичного часу в значетп 1ншого /"Якщо ви нам но допоможете, ми пропали'' /Розм./ "Якщо ви нам не допоможете, ми пропадем"/; вживання питального речения в значенн! стверджувального, спонукаль-ного чи оптативного /пор.: "А чом би ти не потхав у Китай? Поба-чив би евгга!" /I .Карпенко-Карий/ // "По'хдь у Китай!..."/; ствер-джувальних за формою конструший у заперечному значен^ /"Так в!н тоб1 допоможе!" /Розм./ // "В!н тоб! не допоможе"; "От ! зро-зум!й цих д1вчат, - г!рко думав Тимко" /Г.Тютюнник/ // "Не зро-зум!еш цих д!вчат..."/ ! под.

Значка К1лыпсть комушкативно-актуал1зац!йних ко^еферент-них сп!вв1дношень в усному розмовному мовленнг безпосередньо по-в'язана з текденц!ею до зр^стання експресивност! й суб'ективно-оцшнох виразнсст1 виражальних засоб!в, а також з комун1кативне-прагматичними 1нтенц!ями мовця, з його намаганням добирати чи самостийно творити саме той зас1б, який с стшпстично багатшим у план! мовно! естетики, найб1льш економним I зручним у вживанн!; з прагненням автора висловлення вид1ляти, актуал1зувати певний еломент чи сегмент тощо.

1нтелектуальн^ моделювання факту, подп чи ситуацп реально: д!йсност1 забезпечуе^ься не т!льки гндиввдальним добором тих чи !нших ном!нативних знакгв !з сукупностг сп!вв!дносних /ко-реф'рентних/ форм: ! конструкцШ, але й з !ндив1дуально-автор^ ськоа репрезентац!ею загального {нтонування висловлення /звичай-иого чи експргсивного/, а також вибором темо-рематичного члену-

вання в!дпов!дно до конкретно! комунЬ^тишо! чсрспнктиза.

У вионовках роиоти подано тсорптитИ узпгальн№нп на основ! прсвсдсиого комплексно-системного акял1зу йСС п синтаксис!, сфор-мульовако суть основных понять, пов'лоанах з проблею» ФСС. У результат! проведеюго досл!дженнп пропонуаться ряд виснопк!в та узагальнонь щодс сг-^одтв дослхд'хеннк 'Х<1 у синтаксис!, причин, як1 зумозили тх !с!'унання, а тако« щодо сут! синтаксичного явища корефорентносп та тих! в короферстггних сп1вв1днояюнь.

Синтъда.г":« системе украт'нську V мовк станопить розгалуже-ну сйстсиу одчер: ья'пл;: та р!знортк>вкх одиниць /стгтоксем, сло-восполучрнь, проитнх г складних дискурсивных висловлень/,

цо перебупе.эть у 'КС.

2. 2СС е результате» парэдчп/этгяних та сгнтагматичних ви-дозм!н синтаксичпих одиниць, що мають сп'гльну ономатологдчн.у функ-Ц1ю, у процес! номпмтивнот доривацх!, тобто с насл!дком рхзних ,тип!в IX структурупа'чш /синтаксування/.

3. Анал1з ФСС у синтаксис! повинен здШснюватися э урахуван-ням перед1'с!м {стор.чко-данам!чного /еволюц!йного/ характеру грамя-тично1 системи укра!нсько! мови. 2СС, що об'еднугать м!кроснстеш сшзвхдносних засоб1в виражзння предикативних ! непредикативних /означальних, об'ектних, локальних, темпоральных, каузальних ! !н./ значонь, а такса речень ! над'; >эних едностей як засоб!в вираяення скремих с;туац!й дШсност! та в!днотень м!:к ними, е живим продуктом могного ро^витку, результатом творчо! !гтелектуаль-но-комунпттивно! дгяльностг нобцгв.

4. П!дх1д до вияченнк ФСС у синтаксичн!й систем! сучасно! украх'нськоУ моей повинен зраховувати {сторичну пох!дн1сть мовних форм га конструкций п!д 1нтх, !х ономас!олог.1чну близьк!сть, функцхоьалт.-ну скв гсплентигсть та взаемосубституц!ю.

5. В сс-нов! КС сштеаксичних одиниць л«вить !х корсферент-шеть ,тсбтс еп1св1дносн!сгь вняслхдок сп!льнест! репрезентатив-но-ног.инативно! функц!! синтаксичних одиниць, спгльностг референтного значения словоферии чи конструкц!х або сшлыгост! гнформа-тивно-рефореицШюго смыслу висловлень.

6. Кореферептщеть на синтгксичному р!вн! сл!д розум!тй пшрше, из я: концзптуальгу тотожнхеть де^лькох !мпшик!в чи !мен-ник!в та эеймс1шкк1в у тематично об'едчанеиу контекст!, а саме

як Ддгняя! «яюльну с.п!вр!днгс1рн!сть шыгачеичмих одиниць з тим с а- • мим референтом на р!вн! считаноом. а таксис р^ч-- чь-в;п,лоилпнь та надфразпих едност'-й, що волод!ю™ь сгИльнич гчггипио-рефергп--ц' гним смыслом.

7. Корефергптн! сннтаксичн! единиц} утворюються у результа-тм вар1ювання гх формально! та семантичио! структури при зберо-жеши шильного референта. Корефсрентнхсть безпосередньо пов'яза-на з актуал!заднею, тобто !э сп1вв!даесонням потенц!йного /в!р~ туальпого/ цовного знака з Д1йсн1етю, а пристосуванням його до потреб ковленнево! ситуацИ.

0. У формуванш референцхйного змхету висловлсння беруть участь три вэаекопов'яззн! процее.и: I/ власне ном!нац!я /прямо, непрямо чи експресивне найменуванкя под!']:, факту чи ситуацП обч тишют д!йсиост1/; 2/ щ>сдикац!я - наймснування в!дноиень м!ж д1-ючою особою I Д1сю чи м!ж предикативною ознакою та хт нос!ем; 3/ детгрНнацхя - спослб поширення, пояснения, уточнения чи ус-кладнгння того чи ^-ипого компонента висловлення. Таке розум!ння номпттивнох деривоц!I дае змогу по-новому охарактеризувати 4СС синтаксичних одиниць як систему взасмогюв'язаних однор!вневих та р13Нор1ВНоБпх знак1в номшацп /синтаксем, словосполучень, нап^в-предикативних поеднань синтаксем, мскопропозитивних ! полхпропоэ; тивних граматичних речень та дискурсивних поеднань/.

9. У синтаксичшй систем! украхнсько!' мови вид1ляеться п'ят основних тип!в кореферентних сп!вв1днсщень, зумевлених р1эними типами снитаксування мовних засоб!в, а саме: I/ модифгкацШюю видозмпюю окремих словоформ у структур! простого висловлення чи функтиву складного висловлення; 2/ синтаксично» транспоэиц1еп р! них морфолог1чних засоб!в у певн!й синтаксичн!й функц!х; 3/ внут

р!шньою перебудовою структури вясловлень у результат! !нтерэер-с!х /перестановки, змпш/ синтаксично! позиц!! компонент!е; 4/ с мантичною компрес!ею, уицльненням та спрощенням структура вислог лення, ускладненнлм сп!впредикативними, нап!впредикативиими та с прогпдними предикативними я1дношеннями основних пропозиц!йних 31 чень; 5/ р!зним ремо-тематичним членуванням, актуал1оац!ею окремих компонент!в чи сегмент!в висловлення у зв'язному мовленш , текст!' /дискурс!/,' семантичною транспозиц!е» окремих форм та ускладненнлм частками, вигуками тощо.

10. У систем! кореферентних сп!вв!дношень простежуеться пев! 1срар:азаЦ1я. Так, модиф!( г.\ц!йн! й транспозиц!йн! сп!вв!днсшекн;

.виявтяються здеб!льшого на р!вн! синтаксем; !нтернерсивнх - ш р!пьт ионопропозитйвних речень; метатоксичн! - на р!внг р'ллгпрэ-позимвних речень 1 комун!кативно-актуал!зац!йн! - на р!вн! з»'. ного мовлення, тексту /дискурсу/.

Основы! полояония дисертац-i воображено в таких публ!кац!ях:

1. Засоби Еираження npxcaifewri. з украш-ьк!" vo/ii: Иав-чальняй псе!бник. -- Чернец:, 1С'?5 /] др.а./.

2. РодогиЙ дшнздсгкос-?! в Сух01"л:'лытх говор.'* \ /ррсШськоо мояок1/ // Согзщек'.е по Общославянскег'у .г/игзмстичеоко?.?/ атласу: Тезисы докладов. - !-'., 1977 /0,Ь> др..а./.

3. Синт.'мхпа ба:етсчлсчяих с.ь':рог:ск1м1з у б.укосп:-:с.ьккх говорах // IlpoüniMH дозг^дчеаья рДадетгк?! лексим? i фра.сологи ук-pai'HcriKCi м-зи: Тез к допозхдс-П. - З'лМ'ород, IÖW /0,1В др.а./.

4. Прпшйшнкоу: ко:-;с."г>ук"',тi ч ::рисн1Йккч акачипнл-м // Ук-рахкське монознзг&тэ. - 19/9. - /0,0 др.а./.

5. Лаборг.тсрн! рсбот'И в сингйкскеу --.'¡участн укрЛ1НСо:;ох Mosa. /У оп'вавг./. Ban Л - Чорнп^;, 19 >1 /3,-)г) др.а./: сип.2 -Чертвцi, 1932 /3,0 .др.а./; з::п.З - 4opH!sal, 1'Лч> /3,0 др.а./; вип.4 - Чор-.йвц!, I9^/¡ /3,0 др.а./; вип.5 - Черяхьц!, ¿965 /3,0 др.а./.

6. Сучаска укрзхнська Л1тэратурна моза. Синтаксис. З&рник вправ. /У сп!иаз?./. - К.: Вица скола, 1931 /12,(2 др.а./.

7. Проблеми граматкчнох синонх/.п i сучаснок украхнськок мови: Спецкурс для студент¡в-^лсяохчв. - Чкр;ii вц i, 1982 /1,0 др.а./.

8. Струхтурно-семанткчна характеристика родового ириналеж-HocTi в сучаснШ украх'нсыйй мовх // Украшсъке мовознавство. -I9S2. - № 10. /0,4 др.а./.

9. Роззиток секяитнчиох структура лексема "чу.тей" у слоз'ян-ських мовах // Лексика украк'нсько! мови у ki эв'яэках з сусхдшми слсв'янськкни i иеслов'яноькммн мовами. - Ужгород, 1982 /0,12 др.а./.

10. Бархантнхсть та сино!ш.йя образнкх засобхв укра'з'нськох народно! iiicHi /рос!йською мзвоп/ // Всесоюзная сессия по итогам антропологических исследований 19Я2-1983 годов: Тезисы докладов.-ч.2. - Черновцы, 1984 /0,12 др.а./.

11. Засоби вираження npncniftnocTi у MoBi творхв Ю.Федьковича // iOpift Федькович: Тези допов1дей науковок кокференцП, присвяче-HOI I50-pi44Ki в!д дня народкення в!домого пнеьменника-демократа

I громадськзго д!лча Ю.йсдысовича. - ЧерхпЕЩ, 19d4 /0,12 др.а./.

12. Б'тетична функи1я присвп!них конструмйй у поетичному мовлеян1 Ч.Рильського // Тези допопхдеЯ i поп1демлень Республ1-кансько1 науксво-теоретично! конференци /28-20 травня 1905 р./ -Житомир, 1985 /0,12 др.а.. /.

13. Мгтодюти! вказ!вки i контроль!'i зпрдэрня з курсу синтаксису суччеиох укрзкнсысок мови. /У си! г<авт./. - &1ii.I. - черн1вц1, 1

/3 др.а./; вил.2. - Чэрн!вц1, 1987 /2,0 др.а,/; внп.З. - Чер~ н!вц!, 198Ü /3,0 др.а./; вип.4. - Черн1вц1, 1989 /2,0 др.а./; . вип.5, - Черн!вц!, 1990 /3,0 др.а./; вип.6. - Чери!вц1, 1991 /3,0 др.а./,

14. Формально-семантичк! сп! ва!дно1пення в систем! форы присудив у мои! байок Д.Глхбова // Гл1бовськ! читання, присвячен! 160~pi44b b!r дни народчения письыениаке.: Тези допов1дзй, - Ш-жин, 198? /0,12 др.а./.

15. ОсбсЗлквост! перс-кдзду приев Шшх конструнцй! /на матер!&-л! рос!йськкх та укра'хнсьхих худокятх текст!в/ // IX Республ!-каиське слаз!стична конференщя /12-14 травня 1987 р./. Великий Коатеиь ! розкхток духовно: культури слов'янських народ!в: Тези договхдей та повгдоклокь, - 4.1. - Одеса, 1987 /0,12 др.а./.

16. Осковя формально--:емаитично1 сп!вв!днесеност! присв!йних лексем в историчному аспект! /росхйською ковою/ // Актуальные проблемы исторической лексикологии и лексикографии восточнославянских языков: Тезисы докладов Второй Всесоюзной конференции. - Днепропетровск, 1983 /0,12 др.а./.

17. 1э спостере;«ень над сиитаксичнэа синон!м!ко» г. --icTi О.Кобилдасьяог "Земля" // Гворч.'сть Ольги Кобилянськох у контекст! украхнсько'! та cbxtoboi л!терагури /до 125-р!ччя э дня наро-

В&ення письменкиц!: Тези допов!дой ! пов!домлень. - 4.2. - Черн!»-ц!, 1988 /0,12 др.а./.

18. 1з спостерекень над синтаксичнов синон!м!кою твор!в Б.Гр!пченка // Борис Гр!нченко: Тези допов!дей респ. науково-практично! конференци, приев.120-р;ччю з дня народкення в!домого украхнського письменника, вченого, грокадсысого дхяча /1-3 груд-ня 1983 р./. - Ворошиловград, 1908 /0.18 др.а./.

19. Сучасна украхнська л!тературна мове. Синтаксис. Лабратор-ний практикум: Навч.пос!бник. /У ствавт./. - К.: Вшца гогсола, I9G9 /13,Шдр.а./.

20. формально-семантична сп!вв!днесен!сть приса!йних конструк-ц1й в л1тературно-критичних праЦях 0.Т.Гончара // .ГИтературний процес i творча !хщив!дуальшеть письменника /на матерхал! твор-чсст! Олеся Гончара/: Тези допов!дей обласнох конфереицГх. - Дн1-иропетровськ, 1988 /0,18 др.а./.

21. Естетична функц!н приевхйних конструкц!й у творах Я.Гала-на // Розвиток осв!ти 1 культури в зах!дних областях УРСР /19'39-1989 рр./: Тези допов!дей науково-йрактичко1 конференци. - Ч.2.-Терноп!ль, 1989 /0,18 др.а-/-

22. По?енц1йна сп!пв!днесен!сть синтакстлшх конструкции на pinni тексту /рос1йськоп мозоя/ // Автоматический анализ, перевод, обучение понимании текста: Тезисы выступлений на научном совещании /Черновцы, май 1989 г./. - H.t 1989 /0,18 др.п./.

23. Синтаксично-сп1пв1дносн1 конструкцЦ у мов! твор!п М.й.Коцюбипиысого // Обласна науково-практична конференц!я, при-спкчена 12&-р?ччя о дня народяення ¡'.М.Коцабипського: Тези до-пов!дей. - 4.2. - Черн!г!з, I9S9 /0,12 др.а./.

24. Синтаксичнх синош!« i во;Ленти з об'сотням сначенням у мое! TEopia Якова Голоэацького. /У сгйвазт./ // Терноп1льсын сдав1сттпп ¡сторико-ф1лолог1чн! читання. Р!к 1. Як!в Головаць-кий i рух за нацгонсшьне вгдроддення та культурна е.днання сло-в'янських народ!в: Тези допоэ!дей та по/ндомлень конференцп /23-24 хозтня 1989 р./. - Терноп1ль, 1989 /0,18 др.а./.

25. Особливост! Дункц*онування синтаксичнлх сшюн!м!в у близысоспор1днених мозах. /У сп!вапт./ // Зд!йснення лсн!ч;сысо! И!Щ10нальч01 пол!тики на До»-бис!: Тези допев!дей та пов!домлеиь Республ!кансько1 nayitocoi конференцП /21-24 лютого 1990 р./. -Донецьк, 1990 /0,18 др.а./.

26. Ос о б лив ост! перекладу украшсысою мовога д! еслтшх кон-струкцШ, утворених способом керупання, у творах В.1.Лен1на. /У си'вавт./ // Творческое наследив В.¡[.Ленина и развитие восточнославянских языков: Тезисы докладов Республиканской научной конференции /19-21 апреля 1990 г./. - Львов, 1990./О,18 др.а./.

27. Авторизация i кауэац!я як засобк ускладнешш. !мешшх ро-чень у мои! твор!л О.Кобилянсько! // 50 рок-in возз'сдганкя П!в-Ht4Hoi Бучовпни i Хотииського поп!ту Боссараб!i з Радянськоа Ук-рашо-э у склад! СРСР: Тези допоп!дей та пов!домлень обласиох !сторико-краезназчо1 науково! конференцП /Черн!вц!, 11-12 трав-нл 1990 р./. - 4.1. - Черн!Bqi, 1990 /0,1В др.в./.

28. Особливост! сннон1м!яи присудковнх форм у мов! твор!в О.Кобилянськох. /У сп!вавт./ //50 jjoKta возз'едманнл Швн1чно! Буковинк f Хотинського посп'у БессарабИ з Радянською Украк'ною у склад! СРСР: Тези допов!дой та поп!домлень обласпох !стори'ко-KpaG3naB4o'i науково! конференцП. - Черн!вц1, 1990,/0,18 др.а./.

29. Заувагн В.С!мо:ича про особливост! корэляцН активних

! пасианих зворот!в в укра'1Нськ!й нов! // Розвиток мовозназства в Зах!дн!й Укра1н! е 20-30 рр. XX ст.: Региональна наукова кон-ференц!я, присвячена пам'ят! В.С1мовича /28-29 С1чня 1992 р./: Тези допов!дей. - Льа!в, 1992 /0,18 др.а./.

30. 1.0г1енко про Еар1атиЕн1сть синтаксичних конструкций // Духовна 1 науково-пэдагогччна дхяльшсть 1.1.0г!енка: Тези допо-в!дей науково-теоретично: конференцГх до П0-р1ччя в:д дня наро-джэння. - Кам'янець-Подтльський, 1992 /0,12 др.а.,/.

31. Сучасна украгнська л1Тера?урна мова: Синтаксис. Зб1рник вправ. 2-е вид., випр. I доп. /У спгаавт./. - К.: Вища школа, '

1992 /15,22 др.а./.

32. Синон}м1ка присвШних конструкц1й // Украшсыса мсва ! л!тература в школ!. - 1993. - I /0,5 др.а./.

33. Кореферентш сп1вв!дношення в систем! синтаксичних оди-ниць // Матер!али Г.йкнароднох Науково! конференцП "Семантика мови ! тексту" /13-15 жовтня 1993 р./. - ЧЛ. - 1вано-Франк1вськ,

1993 /0,12 др.а./.

34. Синтаксис сучасно'1 украхнсько! мови: Проблемн! питания. /У сп!вавт./. - К.: Вища школа, 1994 /39,92 др.а./. /У друц!/.

Шдписшю до друку If.0I.94. Сормат 60x84/16. Пап1р друкорський №2; ОфсетимП друк. Ум. ДруП. аркуш1в 2,2.. Обл.-вкд. аркуяГ/в 2,3. Замовлення 005. Тираж 100. Вазплатно

Лабор£5ор1я коп|ШЕЛыю-роэнножувального друку Чарн!вацькоЮ дораавпого yitíBopcüTcry м. Чарн!вц1, рул. Коцьбинського 2