автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.06
диссертация на тему: Христианский социализм: истоки, пути развития и современность

Полный текст автореферата диссертации по теме "Христианский социализм: истоки, пути развития и современность"

КУДИ! АНДРІЙ ВЯЧЕСЛАВОВИЧ

хтііспитсьхтї соціалізмі шлюш, тшшірозттсу} с^мсгяст

09.00.0$ - Історія 3 теорія рехШІІ

' ' . . . ■ !

■ ь Ілакодумс-гза S svelsM.

ABropti^sjisT дисертації пв здобуїтс1 кзуаазог© стунпеяя кандидата філософсаанз асу*

Київ - /5>?5

Робота виконана в Київському університеті ім.Тараса Шевченка

Науковий керіг.Шік - доктор філософських наук,

професор Калінін Юрій Анатолійович,

Офіційні оцоіієити: професор,

доктор філософських наук Танчер Володимир Карлович кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Бабій Михайло Юхимович

Провідна оргакізацІз-Львівськин держуніверситет, кафедра культурології

Захист відбудеться 26 траакя 1995 року на засіданні Спеціалізованої вченої ради ЛОЇ.25.02 в Інституті філософі!

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національно! академії наук України за адресою: Каїв-ї, яулішя Трьохсвятительська 4.

■ Автореферат розіслано 25 квітня 1995 року

Вчений секретар Спеціалізованої ради кандидат філософських наук

Ситниченко Д.А. ■

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми

ДОСЛІДЯССКНЯ.

У сучасному світї відбувається активний і складний процес.державного відродження багатьох паролі», форм у ванн я {ж національно! самосвідомості. Щоб збагнуту себе, своє сьогодення та майбутнє, люди звертаються до минулого, до історичного коріння свого буття, історичної натяті народу. Ось чому сучасники завжди відчували і відчувають жагучий природний інтерес до власної Історії.

Иа с і.» гол іг і шипі день лясрисшія до історичної іілміГті паролу і дослідження цього феномену зумовлюються соніально-політичними, духовно-культуриими та мауково-пізнапальннми потребами розвитку нашого суспільства.

Відомоі шо комуністична тоталітарна система послідовно здійснювала уиіфіканію духовкого жйття кожного індивіду та народу, їх культури, історії, способу мислення 4 дій, прагнула зруйнувати природний зв’язок часі» в історії народів, перервати процес дуіовігоГепадюзеййсстЬ

Особливо жорстокої колоніальної політики по відношенню до себе зазнав український народ, Російський царизм «в. лише відібрав а українців державність ті соціальну свободу, але Й протягом трьох сторіч грабував матеріальні багатства і духовну культуру, забороняв рідну вгозу, щоб позбавити народ Історичної пш'яті, національної самосвідомості. • .

Централізація та уніфікація всіх сторін життя сусйілксїй» протягом сей «десяти з лишком рокіз иаяуванн* ««мупістйчтого 'режиму привели до ‘ суцільної русифікації культурная процесів иа Україні. Під прггораи боротьби з бурауазккм націоналізмом ®акпрікюаались цілі пласти національної культури.

Процесу леїіаніоііаліаанії, «трати історичної нам’яті, релігії, забуття нласноіо родоводу сприяли і об’ектніші причини,

зумовлені, насамперед, иаукоио-технічннм процесом: урбанізація, нролетарізапія сільського населення як носія національної народно! культури. інтеасниііа міграція иаселеннн

приводила людей до відрину віл національного, культу рно-Історнчиого ссрсдощшіа, моїш, звичаї», традицій. Тема втрати минулого, колектиішої та індивідуально? памлті часто зустрічається і в західному мистецтві та науковій історичній літературі, хоча на Заході загалом дбайлино ставляться до національно! культури та традицій.

Інтерес до феномену “історіїіліа иамать* викликається і. потребами науко його иіаиаіиі», цілісного відображена . історичного процесу.

Включення історично? памяті до об’єкту наукоїн»-історичного дослідження, иаііоніїсіїїі» історичної свідомості історичною иамяттм народу надає змогу представити Історичний процес о ііого цілосності' та унікальності, » ідності суб’єктивного та об'єктивного. *

Духовно-культурне відродження народу, формування ііого національної самосвідомості можливо лише на грунті історичної намиті.

•Особливого значення набував вивчення такого складного питання, як апли» соціалістичної думки на . православ’я. Довгий . час розповсюджувалася ідея, що соціалізм самореалізував себе через РСДРП. Інші соціалістичні течії, партії та рухи, які мали місце в Російській імперії замовчувалися або їх йідноснли до різник правих абт лівих течій в соціалістичному русі.; Саме тому вивчений прояву християнського сеціаліаму має актуальне змачекая, як для ІсторіНтак і для футурології цього складного процесу. ' .

Стусав р>®аробаси ®5>оі£лешв. . Зразу яреба кідиїтктм, та коло аеторів, які

і

займались ціскі проблемою дуже вузький. Якщо говорити про закордонних авторів та християнський соціалізм, який зародився в Західній Єпроні, то потрібно відмітити французького сяящсішика Ф. Ламсинс, апостолів англійського християнського соціалізму єйяіцсішикін Ч. Хішгслі, ф. Морріс, адвокат Дж. Ладлоу, :» німецьких авторів слід назвати епіскопа Ф. Каттлера. .3 близьких нам по часу Можна палпати колишнього настоятеля Контсрберійського собору X. Джонсона.

Коло праць постійно або частково присвячених аналізу ідеології російського православ’я і його функіїїюваммя в різних регіонах колишнього СРСР, досить широкий ( роботи Н. 1. Ііочкарі.она, В. Р. Іїукіиа, М. С. Гордієнко, Г. П.' Дивидижа, II.. II. Зирчкона, Л. І. Ємслях, Ю. А. Каліпіна, М. М. Коптінні, М. И. Краслікова, І. А. Кринсдьова, К). В. Кряпкни, II. К. Курочкина, В. М. Уіегідьова, X. її. Молодняка, М. П. Гїовікова, М. М. Рсшстпікова, В, К. Гончара, І. П. Цимеряиа, М, І. Шахновича, М. М. НІенмана). .

М. М. ИІейман єдиний дослідник, який наннсао монографію з приводу піднятої ним теми “Християнський соціалізм, історія І Ідеологія" розглядає в основному протестантські та католицькі варіації і направлення християнського соціалізму в Західнії* Європі та США.

В працях інших вчених ( М. Д. Вороткова, Ю. В. ІСрнлова, В. М. Лекз'єва, 8. Д. Тимофеева) давався критичний матеріал спроб з'єднати христиннсьтво з науковим комунізмом, аналізувалися відновлення християнства до соціалізму » дореволю Иійиій Росії та Інші питання.

Спеціалісти, які займалися соціально-політичними проблемами православ’я ( М. С. Гордієнко, П. К. Курочкік, М. П; Новіков, В. К. Гончар) прийшли до висновку, що іде! християнського соціалізму наклали суттєвий відбиток ка Ідеологію сучасного православ’я. Але названа концепція не знайшла в роботах вчених

всебічного обгрунтування.

Виходячи з втне скапаного , аптор поставно перед собою заплаті)! реліпєзнапчо освоїти феномен християнського соціалізму в Росії кінця

XIX - початку XX століття, простежити генезис і еволюцію, шізначитн і алеКоатно окисати особливості і відтінки різиих.напрямів.

Мета ] завдання дослідження назначились в процесі роботи над темою і були сформульопакі слідуючим чином :

. - дати характеристику соціально-економічній

перспективі з'явлення християнського соціалізму

о Росії кінця IXX - початку XX століть; •

- дослідити розстановку класових сил и цей

період; . :

- розкрити завдання православного духовенства і розробки ним нових прийомів боротьби з матеріалізмом, марксизмом, робітничим рухом;

. - дослідити ідейні витоки християнського

соціалізму і конкретизувати особливості його фупкціювашія в суспільній свідомості Росі! КІНЦЯ X ЇХ - дочатку XX століть;

- розкрити сутність поглядів найбільш відомих представників християнського соціалізму а Росії; . -, ■ ' ' ' '

- заявити основні течії християнського соціалізму в Росії і дати їх аналіз;

' - розглянути «ричиш» І обставини, які привели до згасання Ідеології християнського ссціаліаму и РссІЇ. ■ ■■■'■'. '

' - Ме?©д©люгїчщі\ Та дасврфлогиавча-база

В " дисертації використані загальні методологічні принципи аналізу Історико-філософсько! та релІгШно-богселовсьхоІ літературі; • принципи об'єктивності, історизму,

причинності, світоглядного плюралізму тощо.

Автор виходіш а погляду На розпиток філософської та рслігійплої думки як на альтернативній'!, діалектичний процес, що передбачає не тільки плюралізм ідічі та теорій, а й сзмоцінність їх у духовній культурі, нерозривний зв’язок з національно-духовними традиціями.

У процесі роботи над дисертацією автор використовував рі.іні за світоглядною орієнтацією праці вітчизняних і зарубіжних дослідників Історії, філософії, релігієзнавства, культурології.

Залучено оригінальні джерела, які рідко включалися у сферу наукоио-теоретичного аналізу, наукоиі праці дослідників української діаспори, релегійно-богослоиська література мінулого століття.

Наукова новизна дослідження.

В проносі дослідження розглянуті ті фактори соціально-політичного розвитку Росії,, котрі привели до лояии християнського соціалізму, що являв едино можливе підгрунтя для соціальної доктршш російського православ'я. Припідом для Такої оцінки російського християнського соціалізму служить насамперед ііого реальна спрямов&ініість й та роль, яку «ін відіграв, або покликаний був иідіграти, в гострій ідейній боротьбі класів Російської імперії; а не в суб’єктивному умонастрої його творців, досить різка їх антибуржуазна спрямованість.

Російський буржуазний соціалізм живився із двох Джерел, у ньому зливались, доповнювали Один одного два напрямки. У його розробці брали участь з одного боку, ліберальні інтелігенти (подібііі Булгакову), які йшли від легального марксизму до християнства. А з другого -представники молодого покоління священнослужителів (старобрядпицькнй епіскоп Михаїл, свящспиих Петров), які рухалися від православ'я до соціалізму, стурбовані негативними

наслідками для російського православ'я надто міцних Його зв'язків з кріпосницькою мпнархігю іі захистом 51 інтересів. Ллє загалом і ті, і інші були представниками інтелігенції, котра найточніші* відображала інтереси політичних угрулунаїи» « суспільстві.

Хоча офіційна нраиаслаши церкиа ііі:и‘ (принаймні, прилюдно) не проголошувала

християнсько-соціалістичної програми у инглиді чітко сформульованих принципів (та цс й бути ні-могло, оскільки християнсикші соціалізм н бу однією з форм «но'.иіцП офіціііиііі православній ідеології) аналіз вислоиліоваш,

окремих І! ксрішіикш й найбільш відомих

богословів ДОЗВОЛЯЄ . іі.’ІІ.ІІІ-МІЧІШ точно

сформувати Ні іірнішшш. У їх шпоні заклалані два положенії», що являють собою тишу протилежність тим посиланням релігійної ідеології, котрі були характерні для нрашісланниго богослов’я колись. Це, . по-перше, ПІДМІНІ,! кіл колишнього різкого протиставлення .чемного існування людини Й нічного життя у потойбічному світі, і, по-друге, шшшинн того, що нернюродна гріховність людини не обов'язково ноиншіа бутії перешкодою для прогресивного розшітку суспільства.

У вченнях російських християнських соціалістів була певна критика самодержавства, але основну увагу пои» приділяли доказу неможливості побудови соціалізму шляхом класової боротьби.

За допомогою християнського вчення про любов до ближнього православні ідеологи зводили соціальне питання до морального, н в ім'я примирення антогоністичинх класів за допомогою морального удосконалення й доброчинності церква намагалася відвестн трудящих від практичного вирішування соціального питання. Це. дозволяє стверджувати, що досить істотно відмітноюрисою російського християнського соціалізму було тісне переплетіння моральних Й соціальних <При цьому моральний бік навіть переважав соціальний) факторів.

У боротьбі з соціалізмом російські християнські соціалісти змикалися з релігійною філософією, й чим більше поглиблювалася криза капіталізму п Росії, тим міцнішим стапав цей союз. Тому зрозуміло, чому ма початку XX ст. ираиослапііг Церкна для пропаганди й боротьби з соціалізмом черпала аргументи з арсеналу релігійно-ідеалістичної філософії С. М. Булгакова, якиіі усі соціальні потрясіння, то відбувалися е Росії, понешоиап занепадом релігійності, закликан до поширення християнського соціалізму.

Російські християнські соціалісти виступали протипннкам!! иаукопого соціалізму, що вимагав попаленая буржуазного нанунаї шя іі ліквідації інституту приватно! класності як'головної умови нобудипи соціалістичного суспільстві. Ця течія суспілі.стоа п Росії йшла під того, що вирішення усіх питань, породжених промисловим розвитком суспільств {й насамперед протиріч між працею та капіталом) можлипо тільки на. основі ярншшпіп,

ПрОГОЛО!!1Є!МГ,Х ПСрОІСНИМ ХрііСТНЯНСТВОМ.

Християнські соціалісти стверджували, іцо позитивні пимоги, котрі иідстоюють соціалісти в інтересах народу, задовго до них висунуло х'рисТилнстио Гі ті зафіксовані в євангеліях. Вони доііо.чилн,. то ці вимоги можуть бути здійснені »>с шляхом класової боролтьбн й революції, а тільки' на аяеадах сліпройітнинтва класів й піднесення морально -релегійіюго рівня людей. ■

Орел ЛРОЛОВІДН!І!СІ9 ХрІіСТИЯІҐСЬКОГО

соціалізму її Росії були люди, котрі бачили як бідує народ і, цілком ймовірно, іцнпо хотіли йому допомогтії. Бонн 'гасом різко критикували б?:інрашіе становите робітників, але а своїх діях не іііпли палі таких заходів, котрі потяті були пом'якшити класову боротьбу.

Можна говорити пре те, піо з російському християнському соціалізмі склалися три голови!

РІЗНОВИДИ- По-!5ГрШЄ, ЇІЄ 7ПК ЗЕаііИЙ ОХОрОИІІИЙ християнський соціалізм, котрий використонувало прапослаз’я для захисту інтересів

абсолютистського самодержавства (його найбільш значними представниками були обер-прокурор

синоду В. К. СаГілср, московський митрополит Володимир й професор К пінської ду хошшх академії М. С. Стелецькніі). По-друге, це християнський соціалізм, представниками якого було молоде поколіннії сшццеїшосдужителін й найбільш радикально иастросиі так знанні біляцеркооні діячі {старообрядницький епіскоп Мнхаїл, священник Г. Негрон, С. М. Ііулгаков), котрі відображали настрої духівництва, 'не згодного з соціальною програмою казенної православної церкви й котрі «нажали за необхідне розіриати союз церкви і держали. 1, нарешті, християнський соціалізм, ров'язанніі іа спільними спробами офіційної православної церкви і самодержавства створити різні хрисднніїські організації, братства іі союзи { на каїрець гапопоиськнх “зборів" так знаної “хрпстияисько-соціалістичної робітничо! партії” на чолі з Жіілішш),

Православна церква використовувала соціальну програму християнського соціалізму при утворенні клерикальних релігійних організацій. Ллє па підміну від Заходу, де християнський соціалізм став складовою частиною соціальної програми католиииэму, в Росії він не набув серйозного розвитку. '

Теоретичне і практичне значения роботи полягає перш за все в тому, що проведене дослідження дає можливість у наступних наукових працях осмислити проблему, пов'язану з впливом різноманітних політичних течій на релігійну Ідеологію. .

Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі викладання вузівського курсу “Основи релігієзнавства”, при розробці спецкурсів з релігієзнавства, соціології,

культорології, в просвітницькій роботі.

Впровадження наслідків дослідаїеїшя здійснювалось ис лише, в формі наукових

публікації"! дисертанта.

Головні ідеї дисертації прислужилися також при розробці методичних рекомендацій релігієзнаичого практикуму для студентів Національного університету ім. Тараса Шевченко, Українського педагогічного університету ім. Михайла Драгомапоиа.

Матеріали дослідження були ««кладені и засобах масової інформації ( радіо, телебачення, газети, журнали ).

Апробація результатів дослідження

Основні положенії» дисертації викладені н публікаціях актора, на VIII науково-практичній конференції молодих вчених філософського факультету К пінського університету ім. Тараса Шевченко (Кпім, 1Н88), на республіканській наукиїші конференції “Проблеми стаионлеїшя світоглядної культури студентів” (Чернівці, 1990), на міжрегіналміпі иаукоцо-праістичній конференції “Проблеми соціального і духовного відродження седа на сучасному етані" (Москва -Черкаси, 11)92 р.)

Структура дисертації

Послідовність шікдаду матеріалу обумовлені . логікою викладу проблеми, поставленою метою і завданням джосліджешія. Дисертація складається із вступу, розділів, заключения і списку використаної літератури.

. Осиошшіі зміст дисертації.

У вступі обгрунтовується актуальність темн, аналізується стуліні. наукової розробки, необхідність подальшого теоретичного аналізу, формується Мета та завдання дослідження,

визначаються теоретичне і практичне значення результатів, одержаних із даній роботі.

В псрізому розділі "Формуванні! християнського соціалізму а Росії" розглядаються погляд» священика Г. Петрова, який же соціалізм він намагався запровадити п життя? Г, Петро» доііодие, що народу потрібні не соціальне розкрипачення, а проповідь Снаигелія. Нін критикував Руську православну церкву і

духппелетво за тс, що воші не враховували у сьоїіі ДІЯЛЬНОСТІ! нових яшиц російської дійсності початку XX століття. Але. критикуючи духовенство, Г. Петро» іііірнн.чппупак релігію, на основи якої, па Його думку пошито будуватись суспільство.

Священик Г. Ііетрон закликав у своїх торах повернутися до исркіснош християнства і

запозичити у нього . революційність, але “революційність” християнську, яка потребу»,-боротьби з самім собою і проявляється І)

моральному самовдосконаленні, в результаті чого буде створений загальний для псих суспільний лад, зміни якого повніші пройти за допомогою оновлення християнства. Це не може по свідчити Про те, що подібного роду перебудова суспільства на релігійних засадах є утопією.

В другому розділі дисертації “Основні течії християнського соціалізму в Росії" проаналізована релігійно-філософська спадщина послідовників '“християнського соціалізму" в Росії, серед них, безумовно, найбільш колоритною фігурою по масштабу . своєї релігійно-публіцистичної діяльності був архімандрит Руська! православної, а потім епіскоп старообрядної церкви Михаїд (II, В. О.менов), який- обгрунтовував необхідність у житі. суспільства ідей “гологофського християнства". В основу цієї концепції була "ооадена ідея перемоги *добра* над "злом" за допомогою ‘страждання добра". її основою е відомий євангельський сюжет про розп’яття Ісуса

Хрнста, який, як ітажають ііраіюсллнпі, сноїми стражданнями і смертю зник :і людей

"иеряородшій гріх”. Цей с покут IIII її “полин І'" інімаган піл віруючих принести і спою жертву.

Соціальна ііітерирптаціл хрпстняистна була го.моіиіи.м пунктом у діяльності сшіскопа Мпхаіла. Визначальним заплатиш церкви піц оголоси» погляд на суспільне хнпії з точки пору потреб християнської любові. Пронагапдумчи ідеї

“християнського соціалізму", єпископ Михоїл відкрито ішстушпі проти соціалістичної революції, якій ирііннсугіЗі! лише наснльстнений . та руйнівний характер, оголоси» її антпгу манною, мету революції цбамап у исганонленні па землі нопого специфічного рабства - “ідеї власності і хліба”.

Мих.іїл зіпінуиачупаїї росийськнх соцізл-демократін, з якими ні» гостру ідейну боротьбу, її тому, що нони нібито за класовою боротьбою проти приватної нласності на засоби виробництпа

і встановлення суспільної нласності не бачили особи, а "ішщих духовних інтересів’’ і потреб.

Єпископ МнхаГл у своїй критиці науконого соціалізму з’єднував иідкріту, грубу Його фальсіфікаиііо з більш ііитопчеіінмії, але вже не нонимн прийомами. Сішскои Михаїл був не орнпііпальним у сноїх намаганнях стерти різинцю між соціальними принципами соціалізму і християнства.

Всі критичні виступи Єпископа Михаїла цілком закономірно закінчилися вимогою шізііапня ідеаліа монархічної системи правління, яка нічого реальногр не могла дати трудовому народу, оскільки не претендували на докорінні зміни соціально-економічного життя Росії початку

XX століття. Незважаючи на деякі радикальні вимоги, програма єпископа була утопічною.

Можливо, Михаїл щиро Мріяв про краще майбутнє, про те суспільстоо, в якому буде відсутня експлуатація людніш людиною. Однак немає ніякого сумніву, що створення нового суспільного ладу для нього було можливим тільки

в результаті синтезу християнства і соціалізму. Будь-які намагання єпископа Михаїла “оношітіі” християнство та церкву, обгрунтувати "християнську політику" були приречені на Провал. Але незважаючи на це снискои Мнхаїд саме в первісному християнстві шукав такий ідеал, який можна було 6 розглядати як приклад загальнолюдської організації. Зрозуміло, що подібного роду ідеалізація первісного

християнства повніша була не тільки дати ідеал суспільного ладу, але реабілітувати саме хрі тиянство, підняти ііого авторитет і тим самим закріпити ного прано па корінну роль у суспільному розпитку.

Третій розділ дисертації "Спроби реалізації ідей християнського соціалізмі/ а Росії" присвячений діяльності священника Ганона. Не

була перша і водночас остання спроба включити робітничий рух у русло “хрпистиянського

соціалізму". Вона зв'язана в Росії з діяльністю священика Галона, яка почалася серед робітники) Петербурга и кінці серпня 1903 року, а н жовтні цього ж року Гапон у письмовій доповідній директору департаменту поліції мотивував

необхідність відкриття “Зборів руських фабрично-заводських робітників Санкт-

Петербурга". Діяльність “зборів” швидко була офіційно дозволена.

Ефект від цього уроку був протилежний тому, па який розраховували Микола Н і охороне • відділення, яке організувало і сир; іунало через Гапона діяльність його організації. 1 царське самодержавство відразу відкинуло всяке загравання з “християнським соціалізмом", то не виправдало "високого довір’я". Зразу ж після події» “кривавої неділі' офіційна православна пер іа поспішила відмежуватися від Гапона. Гапонівський рух носив досить складині) характер. 11 ньому відобразилися і переплелися різні християнсько-соціалістичні настрої і погляди. З одного боку, мала місце підтримана охороикою спроба обмежити протест пітерських робітників

християнськими рамками, а з іншого - в гапоиінщині відобразилися ілюзії мас, які сподівалися, шо пар та християнство будуть їіініми союзниками о боротьбі за краще життя.

Таким чином, “християнський соціалізм" в Росії на початку XX століття був фундаментом для соціальної доктрині руського православ’я. Хоча офіційна православна церква ніде ( в крайньому випадку публічно) не виголошувала християнсько-соціалістично? програми( та цього і бути не могло, оскільки "християнський соціалізм” в Росії був однією з форм опозиції праііосланнііі ідеології), аналіз висловлювань окремих корінників і богосдоиіп ддє можливість сформулювати її принципи. П їх основі лежать два положення, що прямо протилежні тим, які були характерні для православного богослов’я раніше. Це. по-перше, відмова від колишнього різкого протиставлення земного існування людини і пічного життя в потойбічному світі. І, по-друге, визнання того, що пернородна грехоипість людний ие обов'язково полинна бути перешкодою для прогресивного розвитку суспільства.

Я російському “християнському соціалізмі” склалися три головні різновидності. По-перше, це так званий “охоронннй" “християнські “ соціализм”, • який офіційне православ'я використовувало для захисту інтересів

абсолютистського самодержавства (його значними представниками були обер-прокурор синоду Саблср, московський митриполіт Володимир та професор Кіївської духовної академії Н. С. Стелецький). По-друге, це “християнський

соціалізм”, представниками которого 5уля молоде покоління священнослужителів і найбільш радикальним чином настроєні так звані

“колоцерковнГ діяч і (єпископ Михаїл, піп Г. Петров). Вони відображали настрої духовенства, яке не приймало соціально! програми офіційної прапослашюї церекпи і вважало необхідним розірвати союз церкви та. держави. І, по-третє, "християнський соціалізм", представники якого підтримували спроби офіційної православної

церкви, самодержавства і охоронного нідділення створити різні християнські організації, братства і союзи (гапонівські “збори"), головною метою яких була боротьба проти революції, марксизму та наукового соціалізму.

Руська православна церква використала програму “християнського соціалізму" нри створенні клерікалмшх релігійних організацій.

Якщо на Заході “християнський соціалізм” стан складовою частиною соціальної програми католицизму, то ц Росії він не отримав серйозного самостійного розвитку.

В четвертому розділі дисертації

“Відображення ідей християнського соціалізму я ідеології сучасного православ'я" розглядаються основні протиріччя між хрмстнялстиом та соціалізмом. '

Сьогодні можна почути в проповідях і прочитати п ’'Журнале МоскопскоЛ патриархші”,

що саме в християнській літературі заижди

засуджувалася приватна иласиість, будь-які

прояви соціальною зла. Але- ці твердження не відповідають дійсності. Тільки з 1900 ио 1917 рік у церковній пресі було опубліковано близько 200 статей, із яких доноднлаа: докорінна

протилежність християнства і соціалізму.

Така політика руського лраоослаи’я привела до розколу. Обновленні, які шістушші проти тихонішцшш, взяли на озброєння деякі

положення “християнського соціалізму”, які розроблялися єпископом Михаілом та ио.пом Г. Петровим. Цс такі Положення: 1) псрсвіспс

християнство набагато випередило ідеї соціалізму; 2) ідея соціальної сцраведлиішсті, яку можна реалізувати *»срез християнство; 3) утвердження ідеї соціального миру. Таким чином модернізм, який себе проятиш у обновленцш, в де чому базувався у, а “християнському соціалізмі". Соціальною осііопоіо цих ідеіі, в першу чергу, були непмаии, куркулі, а також частіша

середняків. '

Зі - смертю патріарх;* Тихоня почалося лея ке посилення діяльності Руської праносланпої меркни, ЩО ігри вело до аНІПЛІІЦІЇ обиоНЛеІІЦІН. Так, керівництво Руської нраііослаїпшї церкви :і пертих кроків держави робітників і селян не ті/іькіі критикувало ідеї соціалізму, але іі відкрито виступало кроти Радянської влади. Це підкреслювали 1 самі церковники.

1} кінці 20-х * на початку 30-х років

відбувався процес переходу Руської православної церкви під “богослов'я порядку" до “богослов'я нейтральності". Щоб не втратити внлнв’ на віруючих і не призвести до катострофи церкву, необхідно було змінити соціальну доктрину православ'я. Це зрозуміла більшість ієрархів руського православ’я, які які підтримали політичну'лінію намісника Сергія (в 1943 роцн на помісіїому соборі обраного патріархом).

Перемога радянського народу у Великій Ні т ч МЛИ я II і іі III ї'ш і визвали перегляд діяльності Руської православної церкви. Найактивніше модернізусться релігійно-політична свідомість, вносячи рішучі аміни у соніальио-політнчну платформу релігії. Особливо виливають безпосереднії і політичні інтереси віруючих на теоретичний рівень релігіґпгої ідеології. Про рівень мо'дернізапії . епніадьно-політичної релігійної платформи свідчать численні концепції з цього питання. Воші являють собою спроби замінити матеріалістично положення про суспільно життя концепціями релігійного провіденціалізму < фаталізму, знання вірою, у тулмачениі суспільного життя претендують >Ц. рівень 'витої істини*, або іншими словами, -нову форму Соціального фідеїзму.

Якщо так звана ‘теологія порядку* підкреслювала а минулому 'гріховність* соціальних революцій, то сьогодні ідеологами Руської православної. церкви - модерністами -здійснюється перехід до “богослов’я революції". Наприклад, професор-протопресвітер В. Горовий проголосив християнство революційним вченням і закликав християн включатися в будівництво

и

нового життя, яке основане на соціальній правді і справедливості, внести християнський

революційний фермент у соціальні революції нашого часу.

. З середини 50-х років відбувається складний процес поширення ідей лівого християнства в руському православ'ї. Це не штучний процес, не результат чисто суб'єктивних зусіль, а природніш історичний процес; який усвідомлюється мислячим духовенством, відображає інтереси віруючих соціалістичного суспільства, але до тих пір, поки вона е віруючими. Таким чином, ліве христианство - безперечний факт у сучасній релігійній ідеалогії.

Для характеристики ступеня соціально-політичних поглядів сучасного християнства дуже ціїсаоиЛ матеріал лає комюніке про зустріч представників Християнської мирної конференції (ХМК) і Міжнародного товариства примирения (ІФОРа), яка відбувалася в березні 1983 року. З питань національної безпеки, і загрози ядерної війни було досягнуто взаємної згоди: засуджено нагромадження ядерно! зброї, підтримано співробітництво і роззброєння. А з иитаїть справедливості, насилля, искаснлля і революції єдиної думки не було. Представники двох рухів дійшли .згоди в тому, що все людство прагне до справедливості і гіенасильстоеиих структур суспільства. Учасники зустрічі відмітили, що о склу .особливостей культурного, економічного і політичного розвитку о різних частинах світу цей пошук має різні форми. .

ідеалізм руського православ’я а розумінні суспільного життя проявляється у традиційному обесцішаваниі реального людського життя в угоду потойбічним цінностям. Щ ідеї, які розвиваються сучасними богословами; більшою або меньшою ' міро» розроблялися ' представниками

. “християнського соціалізму'в РосИ.

. З особливою увагою сучасні богослови , звертаються до ідей “християнського соці-алНзму”. Так, на II Міжнародній церковній науковій

конференції а Москві, професор-протопресвітер Б. БорозкЗ закликав до ретельного вивчення явіїга 'християнського соціалізму*, маловідомого в наших сучасних християнських колах Така зацікавленість пояснюється намаганням оповиті! сучасне руське православ'я.

Сучасна концепція лівого християнства у руському православ’ї включає тахі ідеї:

!. Християнство є реполгоційпкгі учениям. Церква, яка мас канонічну структуру, а той же час постійно знаходиться в процесі перебудови. Тому “непсребудоаэ”, гбо "оновлення” - цз одне з властивосте!'} церкви.

2. Християни повинні брат активну участь в соціальних революціях. 11 цьому плані богослозн Руської православної церкво підтримують "теологію визволення”, яку висунули тгологм рписько-кзтолицької церкви.

В ззюдочевя} ПІДЗОДЯТЬСЯ ВИСНОВКИ дослідження. Визначається місце ?а роль "християнського соціалізму* в Історії та становлення православної Ідеологи.

Кудин Л.И. “Христиинский социализм: истоки, пути развития и современность”. Диссртацпя на соискателя ученой степени кандидата философских наук. Специальность 09.00.06 - история и теория религии,

вольнодумства и атеизма. Киевский университет им. Тараса Шевченко, Киев, ! 995г.

На защиту вынесены одна монография и которой раскрываются причины проникновении ндсалогни христианского социализма и практику и деятельность русского православного движения. Показаны роль и место христнян'сткого социализма и нравосланьн.

Ключевые слова: христианский социализм, левое христианство, социальная справедливость, християнство.

Andrew V. Kudin ‘Christian socialism: sources, ways of development and modern time". The dissertation is submitted for the degree of Master of Philosophy. Speciality 09.00.06 - history and theory of religion, free thinking and atheism. Kyyiv Taras Shevchenko University, 1995.

For discussion one book is submitted - the reasons for penetrating Christian socialism Ideology Into practice and activity of Russian orthodox movement. The role and place of’Christian socialism in orthodox religion arc demonstrated and logically proved. .

Key words: Christian socialism, left Christian movement, social Justice, Christianity.