автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Ислам в Крыму: национально-религиозная идентификация крымских татар (вторая половина XV - конец XVIII вв.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Ислам в Крыму: национально-религиозная идентификация крымских татар (вторая половина XV - конец XVIII вв.)"

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ім. Г.С. СКОВОРОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

БОЙЦОВА Олена Євгенівна

ІСЛАМ В КРИМУ: НАЦІОНАЛЬНО-РЕЛІГІЙНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ КРИМСЬКИХ ТАТАР

(ДРУГА ПОЛОВИНА XV - КІНЕЦЬ XVIIIСТ.)

Спеціальність 09.00. ^ - релігієзнавство

АВТОРЕФЕРАТ

ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО КАНДИДАТА ІСТОРИЧНИХ НАУ

На правах рукопису УДК 297(477.75)

Київ-2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі релігієзнавства Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка

Науковий керівник — доктор історичних наук Уткін Олександр Іванович (головний науковий співробітник Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України)

Офіційні опоненти: — доктор історичних наук, професор Шип Надія

Андріївна (завідуюча кафедрою суспільних наук Української академії зовнішньої торгівлі)

— кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Кирюшко Микола Іванович (провід-ний науковий співробітник центру етно-конфесійних досліджень Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН У країни)

Провідна установа — Київський Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова (кафедра історії України)

Захист відбудеться листопада 2000 р. о 14 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради'Ц 26.161.03 в Інституті філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України (01001 Київ-1, вул. Трьохсвятительска, 4)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософі: ім. Г.С.Сковороди НАН України (01001 Київ, вул. Трьохсвятительска, 4)

Автореферат розісланий ¿у**жовтня 2000 року

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради доктор історичних наук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність темн. Сучасна морально-перетворююча діяльність українського суспільства, пов’язана з гуманізацією і демократизацією соціальних відносин, викликала зростаючий інтерес різних етносів України до своєї історії, традицій, культури. У етноконфесійній мозаїці країни Крим посідає особливе місце. Різноманіття етнічних і конфесійних елементів в історії півострова вимагає вивчення і духовного освоєння релігійних поглядів і традицій усіх народів Криму.

У цьому зв'язку актуалізуються питання національно-релігійного відродження, зокрема дослідження ісламу як системоутворюючого чинника у процесі етногенезу кримських татар. Вивчення ціннісних орієнтацій і національних традицій мусульманського населення Криму дає можливість проаналізувати їхні витоки й осмислити сакральний зміст духовної культури. В міру демократизації суспільства зростає значення пошуку форм найбільш продуктивного діалогу між людьми різної релігійної і національної належності, виявлення нових граней співробітництва і консолідації всіх суспільних сил на основі задоволення загальнолюдських інтересів.

Іслам впливав і впливає на релігійну ситуацію, етнокультурні та ет-носоціальні процеси, міжнародні позиції України протягом всієї її історії. В історичному минулому її були не тільки військові сутички з мусульманськими народами, але і тривале спільне життя з ними, розуміння їхніх законів, життєвого укладу і традицій. З метою сприяння забезпеченню необхідних для цього умов соціально-економічного і політико-правового характеру важливо мати у своєму розпорядженні достовірну і достатньо повну інформацію про особливості моральної свідомості різних національних груп. В Україні ісламознавство традиційно мало не тільки академічне, але і суспільно-полі-тичне значення, що обумовлено історичним сусідством із мусульманськими країнами.

Саме тому важливим є дослідження специфіки вірувань кримських татар, для яких іслам є не тільки світоглядом, але й такою «наукою життя», що визначає особливий тип їх повсякденної діяльності. Іслам тісно пов’язаний з формуванням національної самосвідомості кримськотатарського народу. Сфера використання регулятивних можливостей ісламу в середовищі віруючих кримських татар залишається дуже широкою, що дає можливість використовувати їх у новій історичній обстановці. В сучасних умовах, особливості впливу ісламу на суспільні відносини кримських татар потребують глибокого аналізу й узагальнення. Все це свідчить про надзвичайну актуальність досліджуваної проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося в контексті наукових розробок кафедри релігієзнавства Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка «Іслам в Україно), «Роль ісламу в національному відродженні тюркомовних народів б Україні». (Тема дисертації затверджена 23 лютого 1998 р., протокол № 8)

Мета дослідження — проведення комплексного аналізу ісламу як системоутворюючого чинника у процесі етногенезу кримських татар у названий період.

Загальній меті дослідження підпорядковані такі його завдання :

— проаналізувати історію становлення і структурні елементи кримськотатарського етносу у другій половині XV- кінці ХУЛІ ст.;

— виявиш основні етапи ісламізації і специфіку ісламу в Кримському ханстві; простежити трансформацію загальноісламських обрядових форм в організацію культу й обрядності у кримських татар;

— дослідити роль ісламу в процесі етноінтеграції і етнозбереження кримських татар;

— виділити іслам як системоутворюючий чинник у формуванні

кримськотатарської культури; .

— розглянути вплив ісламського віровчення і релігійної практики на формування національної самосвідомості кримських татар і стереотипи їх сприйняття іншими народами.

Об'єктом дисертаційного дослідження стали ісламські вірування в Криму1 у другій половині XV- кінці XVIII ст.

Предметом вивчення е роль ісламу у формуванні кримськотатарського етносу в період найвищого розквіту його історії — період Кримського хакства (друга половина XV- кінець XVIII ст.).

Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на універсальних принципах об'єктивності й історизму. їх реалізація: передбачає конфесійну неупередженість, визнання права кожної людини на свободу лобісті, дослідження релігійних і соціальних явищ у їхньому поетапному розвитку і взаємозв'язку.

При вивченні національно-релігійної ідентифікації кримських татар у другій половині XV - кіпці XVIII ст., автор проводить аналіз соціально-політичного чинника й національно-культурного середовища, спираючись на ідеї про соціальну природу свідомості і її еволюції у певний історичний період, про значення релігії і церкви для цивілізації, толерантності і світоглядного плюралізму, в процесі трансформації ісламу в на-

ціонально-культурні традиції кримських татар, враховуючи синтез універсального і етнічного.

Істотну допомогу при аналізі змісту дисертаційного дослідження дали роботи відомих українських, російських, кримськотатарських істориків О.Л. Берт’є-Делагарда, О.Акчокракли, В.В. Бартольда, Є.В. Бах-ревського, У.Е. Боданинського, В.Ю. Ганкевича, Р.І. Куртієва, Ф.Ф. Ла-шкова, А.Н. Самойловича, С.А. Секириксьхого, В.Д. Смирнова, А.Л. Якобсона, С.Р. ізидінобої та іп., які розглядають іслам як невід’ємну складову духовного життя Кримського ханства, визначають основні етапи історичного розвитку кримських татар. Важливим концептуальним підґрунтям дисертації слугували теоретичні розробки, представлені в працях українських релігієзнавців М.І. Кирюшко, А. М. Колодного, П.М. Кралюка, Б.О. Лобовика, В.І. Лубського, М.Ф. Рибачука, О.І. Уткі-на, П.Л. Грецького, Л.О. Филипович, та ін., що сформували нові підходи до оцінки взаємозв'язку релігії і нації, релігії як чинника духовного феномена.

У роботі використано комплекс дослідницьких методів як загально-, так і конкретнонаукових, теоретичних і емпіричних. Дослідження специфіки ісламської ієрархії в Кримському ханстві, культу та обрядовості кримських татар спирається на методи джерелознавчого і релігієзнавчо-го аналізу, систематизації та узагальнення. Роль ісламу в формуванні національної самосвідомості кримських татар аналізується за допомогою порівняння різних типів етнографічних джерел, методу аналогій та синхронізації. Трансформація ісламських канонів в національно-культурні традиції кримських татар досліджується на основі таких різновидів аналітичного методу як пам’яткознавчий (натурні дослідження пам’яток) та культурологічний.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній історіографії комплексним дослідженням ісламу як системоутворюючого чинника формування, становлення і розвитку кримськотатарського етносу. У ході дослідження виявлена фундаментальна роль ісламського віровчення у формуванні способу життя і духовних традицій кримських татар.

Автором обґрунтовано ряд важливих теоретичних положень, що мають наукову новизну і виносяться на захист:

— національно-релігійна ідентифікація кримських татар, відбиваючи складні процеси суспільного бухтя, розвивалася протягом тривалого історичного періоду, починаючи із сімейно-родових груп і парафіяльних територіальних громад ( XV ст.), інтеграції всіх субетнічних об'єднань

(XVIII от.), та завищилася формуванням національної самосвідомості, сгруктуруючим елементом якої стала належність до сунітської мусульманської спільноти;

— тюркський варіант ісламу у формі сунізму ханіфітського і шафі-їтського напрямків, включаючи його самостійні релігійно-національні суфійські громади (мевлевіййа, колечлі), що утвердився в XV ст. як державна релігія Кримського ханства, сприяв поділу світської і духовної влади, визначенню специфіки структури ісламської ієрархії, найважливіших напрямків діяльності і функції всіх гілок духівництва;

— іслам в Кримському ханстві відображав соціальні інтереси кримських татар, їхню етноконфесіниу систему цінностей, виступаючи етноі-нтегруючим чинником у другій половині XV - кінці XVII сг., а після ліквідації державності у XVIII ст. він став суб'єктом самовідтворення і самозбереження кримських татар;

— активна ісламізація Криму, адаптація його норм до місцевих умов стала головним консолідуючим фактором становлення кримськотатарського етносу, що сформувався в ХІІІ-ХШ ст. внаслідок злиття тюркських племен (гунни, тюрко-булгари, печеніги, кипчаки, сельджуки та ін.) з осідлим населенням гірських і прибережних районів півострова (нащадки таврів, скіфів, греків, готів, італійців, черкесів й ін.), який складався з трьох субетнічних груп (південнобережні, гірські і степові татари);

— національно-культурні традиції кримських татар, їхня ментальність, які ввібрала в себе стародавні погляди різних етнічних утворень Криму і власний досвід пізнання ними дійсності через призму ісламу служили засобом усвідомлення й вирішення проблем людської життєдіяльності, утвердження національної самосвідомості кримськотатарського народу;

— зміст, спрямованість релігійної, культосвітньої, правової діяльності ісламського духівництва були складовою частиною етногенезу кримських татар, їхньої етноіндивідуалізації в Кримському ханстві; ігнорування цих чинників після втрати народом державності, орієнтація мусульман на інтереси інших країн означало денаціоналізацію і деетнізацію свідомості кримськотатарського етносу.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації можуть бути використані в теоретичних і прикладних дослідженнях з історії ісламу в Україні і Криму, при розробці деяких навчальних тем і спецкурсів на стоку релігієзнавства, етнографії і культу-

рології. Автор використовував дисертаційний матеріал при розробці і читанні спецкурсу «Культура народів Криму».

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на конференціях «Історія релігій в Україні» (VIII міжнародний “круглий стіл”.— Львів, травень 1598 р.)3 «Культура народів Причорномор'я з найдавніших часів до наших днів» (VI наукові читання. — Сімферополь, березень 1999 р.), «Проблеми духовності наприкінці XX століття» (Наукова конференція. — Севастополь, вересень

1999 р.), «Шляхи самопізнання людини у філософії, релігії, науці, культурі» (Наукова конференція. — Севастополь, вересень 1999 р.), «Історія релігій в Україні» (X міжнародний “круглий стіл”. — Львів, травень

2000 р.).

Публікації. Основний зміст дисертації викладено в статтях, надрукованих у наукових журналах (4), а також матеріалах конференцій (1).

Структура дисертації обумовлена логікою дослідження проблеми, поставленою метою і завданнями. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновку, списку основних джерел і літератури. У першому розділі автор звертається до аналізу літератури і концептуальних підходів з досліджуваної проблеми. Другий розділ присвячено розгляду етапів становлення й специфіки ісламу в Криму у ХУ-ХУІІІ ст. У третьому розділі простежується роль ісламу в процесі етноінтеграції і етно-збереження кримських татар. Четвертий розділ розкриває вплив ісламу на формування духовних традицій у культурі кримських татар. У висновку підводяться підсумки проведеного дослідження з етноконфесій-ної ідентифікації кримських татар. Загальний обсяг роботи — 170 стор. Список основних джерел і літератури включає 250 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначені об'єкти і предмет дослідження, сформульовані мета та завдання роботи, викладена наукова новизна, теоретико-практичне значення дисертації і перспективи використання результатів дослідження; вказані форми апробації і структура роботи.

У першому розділі — “Концептуальні підходи, джерела, література з проблеми ісламу у кримських татар в другій половині XV -кінці XVIII ст.” — дається аналіз найважливіших джерел, концептуальних підходів і наукової літератури з досліджуваної проблеми. Автор використовує 4 основні групи джерел.

Псршу групу складають історичні твори арабських, перських, турецьких і крїшсьшгатарських авторів: Ібн аль-Асира, Рашид ад Дана, Ром-маяа Ходжк, Евлії Челебі, Мухаммеда Ризи. До другої групи відносяться нормативні документи й архівні матеріали періоду Кримського ханства: кадиескерські книги, ханські ярлики, описи вакуфних земель, дипломатична переписка, а також архівні матеріали Таврійського Магометанського духовного правління.

Третя група — етнографічні джерела, є неоднорідною і поділяється на кілька частин:

1) опис кримських татар європейськими і російськими мандрівниками XV-XVIII ст. (Г. Рубруком, М. Броневським, Е. Дортеллі д’Асколі, Жаном де Люком, Г. Бопланом, П. Кеппеном, П. Сумароковим і ін.);

2) опубліковані в звітах і науковій літературі матеріали етнографічного вивчення традицій кримських татар у ХІХ-ХХ ст. (збірники народного фольклору, описи національних обрядів і звичаїв).

У четверту групу ввійшли культурологічні джерела:

1) матеріали археологічних досліджень Ескі Юрта, Отуза, Солхата, Судака, Бахчисарая, опубліковані в працях O.A. Ахчокракли, В.П. Алек-сеєва, А.С. Еашкирова, У.А. Боданинського та ін.

2) харакгиристики пам’яток мусульманської архітектури Кримського ханства, досліджених в ході експедицій 1924-1929 рр.

3) пам'ятки художньої культури кримських татар XV-XVIII ст. за матеріалами музейних колекцій Бахчисарайського Державного історико-культурного заповідника (БДІКЗ) і Ялтинського державного об'єднаного історико-літературкого музею (ЯДОІЛМ).

При вивченні кримськотатарського етносу виділяється два концептуальних підходи: тїорко-лінгвістичний і ісгорико-етнографічний. Перший концептуальний напрямок розвивали відомі тюркологи, що займалися кримськотатарською проблематикою (В.В. Бартольд, Н.А. Баскаков, В.В. Радлов, В.Д. Смирнов, В.Г. Тизенгаузен та іи.). Слідуючи сформульованій методиці, вони головну увагу приділяли письмовим джерелам. В силу складності і недостатньої вивченості вихідного дослідницького матеріалу тюркологи були вченими-універсалами, що поєднували в собі мовознавця, літературознавця, етнографа, історика.

Історики й етнографи, розкриваючи другий концептуальний підхід, при вивченні етнічної історії кримських татар спираються на результати археологічних розкопок, архівні документи і матеріали етнографічних спостережень, перевіряючи достовірність письмової традиції. Аналіз наукової літератури свідчить про те, що проблеми національної і релі-

гійної специфіки кримськотатарського етносу частково знайшли відбиток у роботах дослідників до 1917 року, радянських вчених, сучасних науковців (О.А. Акчокракли, У.А. Боданинський, Е.В. Бахревський, В.Е. Возгрін, Е.И. Дружиніна, А.А. Іванов, С.Р. Ізидіиоза, Ф.Ф. Лашков,

В.Д. Смирнов, С.А. Секиринський, О.Л. Якобсон та ін.). У дисертації відзначається, що ступінь вивченості основних компонентів етноконфе-сійної спільності різна. Грунтовно досліджено процес формоутворення і структурні елементи етносу кримських татар. Визначено деякі сутнісні характеристики кримськотатарського народу. Багато авторів торкаються лінгвістичних аспектів кримськотатарської мови, державності кримських татар. Недостатньо досліджено національні традиції й обряди, питання ціннісних орієнтацій і національної самосвідомості кримських татар. З числа досліджень, в яких аналізуються проблеми релігійної належності кримських татар, переважають роботи, де розглядається специфіка культової практики. Досить докладно характеризуються вакуфні володіння в Криму, питання конфесійної освіти. Ісламська ієрархія кримськотатарського суспільства досліджена поверхово. Недостатньо вивчені питання ролі ісламського чинника в етноідентифікації кримських татар. Відсутній аналіз функцій основних гілок мусульманського духівництва в Кримському хакстві.

На даному етапі актуальною стає об'єктивність розгляду і вивчення накопиченого раніше матеріалу, аналіз процесів адаптації релігійно-філософських і правових норм ісламу до місцевих конкретно-історичних умов. Проте існуюча література не дає цілісного наукового уявлення про етноконфесійну ідентифікацію кримських татар. Ісламознавчі й етнографічні дослідження торкаються лише окремих аспектів історії й ідеології кримських татар. Вивчення мусульманських традицій і культової практики ісламу в Криму носить епізодичний і безсистемний характер. У даній роботі зроблена спроба дати комплексне уявлення про іслам як про ідеологічну систему і структуруючий чинник етногенезу кримських татар.

У другому розділі — “Становлення, етапи і специфіка ісламу в Кримському ханстві” — обґрунтовується необхідність аналізу історії мусульманської цивілізації Кримського ханства шляхом виділення кількох найважливіших етапів, в яких розглядаються ареали поширення ісламу, статус ісламських структур. Підкреслюється, що в перший період (1443 - 1475 p.p.) — існування Кримського ханства, сунітський варіант ісламу ханіфітського мазхаба став його державною релігією. Активізувався процес ісламізації гірських і передгірних районів Криму. Основ-

ним методом поширення ісламу в Кримському ханстві було створення імаретів і вакуфних комплексів у головних населених пунктах держави (Солхат, Карасубазар, Гезлеве). Сприяла цьому і підтримка ханською адміністрацією суфійських місіонерів, які будували текке, засновували благодійні вакуфні комплекси і цілі мусульманські поселення. Виходячи з легенд раннього періоду історії ханства, які наводять Мухаммед Риза, Роммал Ходжа і Еблія Челебі, широкого поширення набули такі суфій-ські тарикати як колечлі — послідовники святого Ахмеда-ефенді із селища Колеч. Кримські об'єднання суфіїв вважали себе послідовниками шейхів Кемаль-ата і Чобан-ата зі Старого Криму, оскільки вони належали до малоазійського тарикату мевлевиййа. Прихильників Якуба-ефенді з Інкермана Евлія Челебі характеризував як членів громади халветиййа.

В дисертації аналізуються три напрямки діяльності ісламських свя-щенослужителів (духівництво мечетей, духівництво релігійно-судових установ, духівництво, яке займалося релігійною освітою), їх права та обов’язки. Духовна і-світська гілки влади функціонували роздільно, при цьому домінував примат світської влади, яка знаходилася в руках правлячої династії Гпре'їв і бейської аристократії. У другій половині XV ст. в Кримському ханстві сформувалася складна структура мусульманського духівництва, на чолі якої стояли муфтій і кадиескер. Ці посадові особи обиралися зі стану улемів, головним чином, із представників чотирьох відомих шейхських родів, і затверджувалися ханами. Територія ханства поділялася на 24 кадилика.

Основу матеріального благополуччя кримськотатарського духівництва складали відрахування від податків і доходи від вакуфних володінь. Протягом усього періоду існування Кримського ханства тут функціонували духовні і громадські вакфи розміри яких неухильно збільшувалися. Якщо наприкінці XV ст. вакуфні землі складали близько 90 тисяч десятин, то до середини XVIII ст. вони охоплювали 300 тисяч десятин.

Іслам у Кримському ханстві був досить терпимим до послідовників інших релігій: християнських громад греків і вірменів, а також релігійних утворень караїмів і кримчаків. Немусульманські громади мали право сповідати свою релігію за умов регулярної сплати особливого подушного податку — джизьі.

Після турецького завоювання 1475 р., яке знищило основні джерела християнства в Криму, мусульманська цивілізація на півострові знаходилася під сильним впливом Османської Імперії, васалом якої стало Кримське ханство. Турецький султан був оголошений халіфом усіх му-сульман-сунпів і став не тільки сюзереном, але й верховним главою іс-

ісламської ієрархії Криму. На основі аналізу значного фактичного матеріалу в дисертації показано, що у XVI ст. ускладнилися взаємозв'язки світської і духовної гілок влади, а в політичному й економічному житті Кримського ханства намітилися відцентрові тенденції, зріс вплив мусульманського духівництва на світські владні структури, підвищився його статус.

Характерною рисою життєдіяльності ханства у XVII ст. стало зростаюче значення норм шаріату і скорочення масштабу застосування звичайного права. В усіх значних містах держави були побудовані медресе, де навчалися кадри кримського мусульманського духівництва різних рівнів. Значно збільшилась кількість послідовників вчення суфіїв у всіх класових прошарках кримського суспільства, у тому числі при ханському дворі.

Кінець XVII -70-і роки XVIII ст. — період кризи в соціально — економічній і політичній історії Кримського ханства, роз'єднаності окремих гілок влади, що призвело до військових втрат і дестабілізації суспільства. В такій ситуації ханський двір, використовуючи приклад османської політичної системи, став активно включати мусульманських священнослужителів у державний апарат, зробивши духівництво невід'ємним елементом соціальної структури кримськотатарського суспільства.

Простежити динаміку чисельності духівництва в Кримському ханстві важко у зв'язку з відсутністю точних даних у ХУ-ХУІІ ст. Ханський архів загинув при пожежі в 1736 р., документи, що збереглися, повідомляють вкрай уривчасті дані. Однак значне збільшення в ХУІ-ХУІІ ст. кількості мечетей і розширення штату духівництва при них свідчить про наростання чисельності ісламського духівництва в цей період. Зокрема, відомо, що в XVII ст. його нараховувачось близько 15 тисяч. В другій половині XVIII ст. спостерігалося деяке зменшення чисельності мусульманського духівництва, що, швидше за все, було обумовлено тяжкими економічними і військовими втратами Кримського ханства.

Після приєднання Криму до Росії іслам втратив домінуючі позиції в житті кримського суспільства і став, хоча і визнаною, але другорядною релігією, відчуваючи серйозний тиск із боку офіційної влади. У той же час, саме іслам залишався незмінною основою ідеалів, традицій, культури кримських татар і сприяв адаптації етносу в нових умовах. В цілому, іслам у Кримському ханстві відігравав позитивну етноінтегруючу і консолідуючу роль, на його основі сформувалася національна самосвідомість кримськотатарського народу.

. У третьому розділі — “Іслам як чинник ідентифікації кримських татар в другій половині ХУ-кінці ХУШ ст.” — досліджується роль ісламу в ідентифікації і етнозбереженні кримськотатарського етносу, акцентується увага на тому, що рівень розвитку самосвідомості народу є важливою ознакою сформованої етнічної спільноти (народності чи нації) і відображає ступінь засвоєння П членами уявлень про власну самобутність, про своє походження, історичні долі, мету і перспективи розвитку, орієнтири в національно-практичній діяльності, характер взаємовідносин з іншими народами.

Аналіз традиційних уявлень кримських татар демонструє домінуючу роль ісламу у формуванні життєвого укладу’ народу, показуючи синкретичний характер національної традиції. У ритуалах, етичних нормах і моделях поводження кримських татар просліджується злиття християнських

— грецьких, іудейських — караїмських, кримчакськвх, і язичницьких — домусульманських вірувань, однак головною цінністю у народній свідомості вважалася належність до ісламу. У процесі становлення і розвитку самосвідомості кримськотатарської народності в другій половині XV -кінці XVIII ст виділяється кілька етапів.

Перший етап — з другої половини XV ст., характеризується розширенням сфери мусульманського впливу в Кримському ханстві, формуванням основного комплексу загальнодержавної повсякденної і святкової ісламської обрядовості, а також створенням системи світосприймання, заснованої на адаптованих до кримських умов фермах ісламу, у якій розкривається як цілісність єдиного світогляду, так і специфіка його регіонального трактування.

Другий етап охоплює XVI сторіччя, коли поступово відбувалися з одного боку — кристалізація загальнонаціональних традицій, а з іншого боку — поглиблення впливу ісламу в мікрорегіонах його проникнення в сферу сімейно-побутових і родових традицій.

Третій етап хронологічно зв'язаний з періодом XVII ст., коли мусульманська цивілізація в Кримському ханстві вже склалася і могла використовувати власні механізми передачі соціального досвіду для зближення субетнічних груп у єдину спільність на основі глибинного сприйняття сімейно-побутових і родових традицій як споконвіку ісламських. Останній етап випадає на період XVIII ст. аж до 1783 р. Його відмінною рисою є домінування загальнонаціональної ідентифікації в самосвідомості кримськотатарського етносу.

В дисертації показано, що протягом усіх періодів іслам сприяв ет-ноіинтеграції, консолідації і етнозбереженню народу. Для двох початко-

вііх етапів хараісгерною рисою була пгсіонарність, адаптивна активність ісламу, тоді як у наступні періоди він стає консервативнішим, прагнучи до сакралізації і збереження основних форм сімейно-побутових, кланових і національних традицій кримських татар.

Виділяються кілька рівнів ідентифікації кримськотатарської народності в другій половині XV - кінці XVIII ст., скріплених ісламськими канонами. Кожна особистість ототожнювала себе з конкретною сімейно-родовою, кланоБО-парафіалькою і субетнічною спільністю. Найбільш загальною для мешканців Криму була належність до мусульмано-сунитського світу. У цілому, кримські татари ідентифщували себе як етнос, який сформувався на кримській землі в рамках єдиної держави — Кримського ханства, що живе за законами ісламу.

У четвертому розділі — “Трансформація ісламських канонів у культурні традиції кримських татар в другій половині XV - кінці ХУІІІ ст.” — розкриваються основні етапи формування національно-культурних традицій етносу, дасться їх характеристика, аналізуються конкретні прояви духовних багатств народу'.

Національно-культурні традиції кримських татар у другій половині

XV - кінці XVIII ст. формувалися на основі ісламізованнх уявлень, які складали основу світосприймання народу. У той же час, створюючи зримі форми та образи, що оточували людину протягом усього лаптя, кримськотатарська культура сама активно брала участь у формуванні світогляду і вихованні національної самосвідомості народу. Кримськотатарський етнос був відкритий культурному обміну з народами як тюрко-мусульманського світу, так і арабо-ісламської спільності, а також підтримував активні культурно-історичні зв'язки з європейськими країнами, особливо, Причорноморського і Средиземноморського басейнів, тому в його національній культурі синтезувалися і своєрідно переломлювалися різні стилі і впливи. В історії становлення і розвитку кримськотатарських культурних традицій у період існування Кримського ханства можна виділити чотири етапи.

Перший — у другій половині XV ст., коли культура кримських татар розвивалася в загальній системі естетики і філософії ісламу, що визначала типологію архітеїстурних споруд, специфіку орнаментально-каліграфічної системи, яка, виключаючи європейську систему зображальності, склалася на основі християнських уявлень. Художня культура кримських татар цього періоду7 відрізнялася синкретизмом, взаємодоповнюючими впливами поезії, зодчества, епіграфіки, орнаментального мистецтва у формах, що затверджують мусульманські канони і самобутні

кримські традиції. У кримськотатарській культурі перепліталися візантійська, сельджукська, золотоординська стилістика й османський вплив. У той же час італійці (генуезці і венеціанці) принесли в міста Східного Криму культуру романського і ренесансного стилів.

Другий етап - протягом XVI ст. Стрижнем, навколо якого концентрувалися видатні культурні досягнення цього періоду, стала ідея національної і державної єдності на основі ісламського віровчення. З початку

XVI ст. центр культурного життя Кримського ханства перемістився в Бахчисарай. Головну роль у розвитку кримськотатарської науки, літератури і формуванні книжкових збірок протягом XVI - XVIII ст. відігравали Зинджирлі медресе, яке було центром мусульманської науки в Криму, і Бахчисарайський палац Кримських ханів, куди залучалися кращі вчені, поети, де збиралася велика бібліотека. Найбільш значною фігурою в кримськотатарській поезії XVI ст. став видатний поет, вчений і політичний діяч, один із наймогутніших кримських ханів — Бора Гази Гирей II (1554-1608 р.). Він створив цілий прошарок диванної лірики і суфійської поезії. Архітектура. XVI ст. тяжіла до концепції центрально-купольних споруд, зразком культових споруд цього періоду є Джума-Джамі, побудована в 1552 р. за наказом Девлет Гпрея в Гезлеві знаменитим зодчим османських мечетей, автором мечеті Сулеймана в Константинополі, Ходжі Синаном. У декоративному мистецтві деталізувалися вироблені раніше форми і напрямки.

Третій етап — у XVII - першій половиш XVIII ст. Кримськотатарська культура зовні здобуває деякі риси раціоналізму, акценти ісламської символіки зміщуються в бік конкретних деталей поетичних форм, чи інтер'єрів дрібних нюансів орнаментики. Мечеті і житлові будинки цього періоду зовні примітивні, однак декоративне оздоблення інтер'єрів, на противагу, стає дуже пишним. Головна увага приділялася вітражам, різьбленню по камені і дереву, каліграфічному розпису. Мистецтво шукало опору у філософських глибинах ісламу, розраховуючи на ефект умиротворення душі, пропагуючи позицію пасивного споглядання. Найвищі досягнення монументально-декоративного мистецтва зв'язані з творчістю живописця Омера, який працював у Бахчисараї. На цей період цілком склалася кримськотатарська школа поезії і музики. Створювали свої твори такі відомі кримськотатарські поети, як Абдульазиз, Арифеддин Абдулла, Ашик Умер, Селимо Гирей, Софу Мехмед Гирей IV, Теркий, Хифзи та інші. Досягли пишного розквіту національні промисли і ремесла. Кримськотатарське орнаментальне мистецтво цієї епохи було нероз-

ривио зв'язане не тільки з мистецтвом мусульманського Сходу, але і з художньою традицією Західної Європи, України і Росії.

Четвертий етап — у період 1740-70-х рр., аж до 1783 р. Кримськотатарська придворна культура вступила в тісний взаємозв'язок із західноєвропейською цивілізацією, особливо показові в цьому відношенні фігури Арслан Гирея, Крим Гирея і Шагин Гирея. За повідомленнями французького представника при дворі Кримських ханів барона де Тотта, Крим Гирей виявляв цікавість до європейського театру, музики. Він доручив перекласти на кримськотатарську мову комедію Моль’єра «Міщанин у дворянстві», створив музичну капелу. Останній Кримський хан Шагин Гирей, який одержав освіту в Салоніках і Венеції, знав кілька європейських мов, за повідомленнями сучасників, зокрема Ресми-ахмед-ефенди, намагався реформувати управління Кримським ханством, створити регулярну армію, побудувати флот. Він побудував в окрузі Кафи палац у стилі класицизму, колекціонував твори європейського живопису і скульптури. Однак західноєвропейські віяння торкнулися тільки невеликої частини верхів кримськотатарського суспільства. Це новаторство не знайшло відгуку в самобутній народній культурі і не одержало розвитку' б традиціях художньої творчості, бо не відповідало духовним запитам народу.

Дисертант обгрунтовує положення про те, що подальший творчий ріст і розвиток кримськотатарської культури були перервані гострою соціально-політичною кризою і військовими поразками Кримського ханства, які призвели до його падіння. У російський період багато форм кримськотатарської художньої культури і народних промислів видозмінилися під впливом нового способу життя. Однак ісламська орієнтація і структурна цілісність культури кримських татар допомогли їй зберегти свою самобутність, найвищий рівень художньої майстерності і продовжити творчий ріст у складних умовах утрати державності.

У Кримському ханстві сформувалися і досягли найвищого рівня розвитку національні форми культури кримських татар, яка подарувала світу унікальні пам'ятки літератури, зодчества і декоративно-прикладного мистецтва. Пріоритети кримськотатарської культури визначалися ісламським віровченням. Тому в ній переважали характерні для мусульманських регіонів типи архітектурних споруд. Мусульманська культура кримськотатарського етносу стала явищем, що зберігає багатовікову народну мудрість. Кримськотатарський народ довів свою стійкість і самобутність, зберігаючи національно-релігійну сутність у складних історичних умовах.

У висновку сформульовані положення, які розкривають результати дослідження. Ісламізація Кримського півострова, що проходила в XIII-XV ст., відображала специфіку національного буття в цей період становлення ханства, стала головним консолідуючим чинником формування кримськотатарського етносу і ешоконфесійного характеру його культури. При вирішальній ролі філософії і традицій іслам}' на духовну атмосферу і життєвий уклад кримських татар постійно впливали ідейні положення, що походили від немусульманських народів Кримського ханства і сусідніх країн. Поділ світської і духовної влади в Кримському ханстві визначав місцеву особливість структури ісламської ієрархії протягом усіх періодів його діяльності в самостійній державі. Після ліквідації державності вони стали суб'єктами самовідтворення і захисту національної духовності.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Бойцова О. Іслам у Криму //Історія релігій в Україні. - Львів, 1998. -

С. 25-27.

2. Бойцова Е. Ислам в Крыму: национально-религиозная самоидентификация крымских татар. //Українське релігієзнавство. - Київ, 1998.

- № 7. - С. 33-42.

3. Бойцова О. Вплив мусульманства на формування обрядності кримських татар. //Українське релігієзнавство. - Київ, 1999. - № 11. - С. 57-63.

4. Бойцова Е.Е. Ислам в этногенезе крымских татар. //Культура народов Причерноморья// Научный сборник Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - 1999. -№7. - С. 73-76.

5. Бойцова О. Специфіка ісламу в Криму у XV - першій половині XVIII століть. //Українське релігієзнавство. - Київ, 2000. - № 14. - С. 70-77.

АНОТАЦІЯ

Бойцова О. Є. Іслам в Криму: національно-релігійна ідентифікація кримських татар (друга половина XV - кінець XVIII ст.). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди Національної Академії наук України (Відділення релігієзнавства). Київ, 2000.

Дисертація є першим у вітчизняній історіографії комплексним дослідженням ісламу в Криму як системоутворюючого чинника формуван-

ня, становлення і розвитку кримськотатарського етносу. У ході дослідження визначені періоди ісламізації Криму, виявлена фундаментальна роль ісламського віровчення у формуванні способу життя і духовних традицій кримських татар.

Досліджено національно-культурні традиції кримських татар, їхня ментальність, що увібрали в себе давні погляди різних етнічних утворень Криму, власний досвід пізнання дійсності через призму ісламу, які служила засобом усвідомлення і вирішення проблем людської життєдіяльності. формували національну самосвідомість кримськотатарського народу. Відзначено, що зміст релігійної, культосвітньої і правової діяльності ісламського духівництва був складовою частиною етногенезу кримських татар, їхньої етноіндивідуалізації в Кримському ханстві.

Ключові слова: іслам в Криму, Кримське ханство, сунізм, національно-релігійна ідентифікація, релігієзнавче дослідження.

АННОТАЦИЯ

Бойцова Елена Евгеньевна. Ислам в Крыму: национальнорелигиозная идентификация крымских татар (вторая половина XV - конец XVIII вв.). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.11 — религиоведение. Институт философии Национальной Академии наук Украины, Киев, 2000.

Диссертация является первым в отечественной историографии комплексным исследованием ислама в Крыму как системообразующего фактора формирования, становления и развитии крымскотатарского этноса. В ходе исследования выявлена фундаментальная роль исламского вероучения в формировании образа жизни и духовных традиций крымских татар.

Рассмотрена зтноконфессиональная ситуация в Крыму в середине XV века, которая позволила тюркскому варианту ислама в форме суниз-ма ханифитского и шафиитского толков, включая его самостоятельные религиозно-национальные суфийские сообщества (мевлевиййа, колеч-ли), утвердиться в качестве государственной религии Крымского ханства. Сделан вывод о разделении функций духовной и светской ветвей власти. Определены периоды исламизацин Крыма, специфика структуры исламской иерархии и важнейшие направления деятельности духовенства.

Исследована роль ислама как этноконфессиональной системы ценностей в социальной интеграции различных слоев крымскотатарского общества в период Крымского ханства, а после ликвидации государст-

венностй — как субъекта самовоссоздания и самосохранения крымских татар.

Впервые показано, что активная исламизация Крыма, адаптация его норм к местным условиям явилась главным консолидирующим фактором становления крымскотатарского этноса, сформировавшегося в ХП1-XVIbb. в результате слияния тюркских племен (гунны, тюрко-булгары, печенеги, кипчаки, сельджуки и др.) с оседлым населением горных и прибрежных районов полуострова (потомки тавров, скифов, греков, готов, италийцев, черкесов и др.) и состоявшего из трех субэтнических групп (южнобережные, горные и степные татары).

Исследованы национально-культурные традиции крымских татар, их ментальность, впитавшая древние воззрения разных этнических образований Крыма и собственный опыт познания действительности через призму ислама, которые служили средством осознания и решения проблем человеческой жизнедеятельности, формировали национальное самосознание крымскотатарского народа.

Отмечено, что содержание религиозной, культурно-просветительской и правовой деятельности исламского духовенства являлось составной частью этногенеза крымских татар, их этноиндивидуализации в Крымском ханстве.

Ключевые слова: ислам в Крыму, Крымское ханство, суннизм, национально-религиозная идентификация, религиоведческое исследование.

SUMMARY

Bojtsova Elena Yvgenievna Islam in Crimea: national and religious identification of Crimean Tatars (second half XV end of XVIII centuries). Manuscript.

The thesis on competition of a scientific degree of the candidate of historical sciences by speciality 09.00.11 — religious science. — G.S. Skovoroda Philosophy Institute of National Academy of sciences of Ukraine (Departament of Religious Stadies) Kiev, 2000.

The thesis is the first complex research in the domestic religious study of Islam in the Crim'ea as issue in foundation, formation and development of ethnos of Crimean Tatars. During this study a fundamental role of Islam’s religion in formation of the way of life and spiritual values of Crimean Tatars was revealed.

It is underlined that contens of religious, cultural and regulation activity of Islam’s clergy was an important part of Crimean Tatar’s ethnogenez, their ethnic individuality in Crimean Khanate.

Key words: Islam in the Crimea, Crimean Khanate, sunnizm, national and religious identification, religious stady.

Підписано до друку 20.10.2000 р. Формат 60x84/16. Ум. Друк. Арк. 0,9. Обл. вид. арк. 0,9. Наклад 100. Зам. 32.

99005, м. Севастополь, вул. Ленина, 28 НВЦ “ЕКОСІ-Гидрофізика”