автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.04
диссертация на тему: Майкл Муркок и Новая волна в английской научной литературе

Полный текст автореферата диссертации по теме "Майкл Муркок и Новая волна в английской научной литературе"

Дніпропетровський державний університет

На правах рукопису

Ліпін Гліб Володимирович

МАЙКЛ МУРКОК І НОВА ХВИЛЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ НАУКОВІЙ ФАНТАСТИЦІ

10.01.04. - Література зарубіжних країн

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ -1997

Робота виконана на кафедрі зарубіжної літератури філологічного факультету Дніпропетровського державного університету

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор

Л.І. Скуратівська

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор

■ В.Д. Демченко, Дніпропетровський державний університет

кандидат філологічних наук, доцент

В.Л. Гопман, Російський державний гуманітарний університет

Провідна організація- Харківський державний університет

Захист відбудеться и 1997 р. о Ю годині на

і а сіданні спеціалізованої вченої ради К 03.01.19 по присудженню вченого ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському державному університеті.'

Адреса: 320625, м. Дніпропетровськ, пр. Науковий, 13, ауд. 804.

З дисертацією кожна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського університету.

Автореферат розісланий ^$________ 1997 р.

Вчений секретар . спеціалізованої вченої ради

'[¡У,п0 Т.В.Колісніченко

Предмет даної дисертації - вивчення історико-літерагурної своєрідності англійської фантастики Нової хвилі, яка народжена контркультурою !960-х рр. і мас ряд спільних рис: інтерес до художнього зображення процесів роботи свідомості і підсвідомості; “аліснізація” свідомості, відмова від цілого ряду літературних конвенцій, песимізм щодо прогнозів па майбутнє, прямо протилежний оптимістичнії') домінанті традиційної "технологічної фантастики”.

У центрі дослідження - аналіз творчості Майкла Муркока (народ, у 1939 р.), пророка Нової хвилі, що об'єднав навколо свого журналу ‘Нові світи” талановитих англійських та американських письменників: Б.Олдісса, Дж.Балларда, С.Ділані, Т.Діша, Н.Слілрада, Дж.Сладека,

Ч.Платта - у контексті соціально-культурної, естетичної, історико-літературної ситуації середини XX ст.

Актуальність даної теми обумовлена, по-перше, назрілою в літературознавстві пострадянського періоду необхідністю дати об'єктивну наукову оцінку періоду ’’контркультурн" на Заході середини XX ст., а по-друге, недостатньою вивченістю англійської фантастики цієї доби, як і абсолютною невивченістю у радянському й пострадянському літературознавстві творчості М. Муркока -центральної постаті цього явища англійської культури. У вітчизняному літературознавстві відсутня навіть стисла біографія письменника, не кажучи вже про критичні дослідження.

Таку ситуацію маловивченості фантастики можна пояснити відношенням, яке склалося у нашій науці до цієї літератури, якій довгий час було мовчазно відмовлено у статусі серйозного мистецтва. Єдиною постаттю, що варта вивчення, був Г.Уеллс. Багатющий пласт англійської фантастики післяуеллсівського періоду (Дансені, Степлдон, Толкін, Пік, Оддісс, Баллард, Муркок) залишався непоміченим. Винятком є Дж.Баллард, творчості якого було присвячено кандидатську дисертацію В.Л.Гопмана (1981).

Лише останнім часом відношення до фантастики починає змінюватись. Про це свідчать серйозні прані з вивчення специфіки фантастичного (Г.Гуревич, ІО Кагарлицький, В.Гопман, У.Неполон, і?.М.Чумаков, Г.А.Чсрнпшова).

Заслуга дослідників полягає у подоланні однобічного погляду'па “меюд" цієї літератури, який часто протиставляють реалі >му. Переконливо доведено, то ічзворити про метод у зв'язку з фантастикою навряд чи правомірно: фантастика не протип<у<азина жодному з літературних мегодів. ’

У зарубіжному літературознавстві .Нова хвиля в англійській науковій фантастиці теж вивчена явно недостатньо. V єдиній спеціальній монографії К.Грінленда "Виставка Ентропії: Ма/ікл Муркок та британська “Нова хвиля” у науковій фантастиці" (1983) це явище розглянуто у загапміих рисах як “анархічне". Інших спеціальних досліджень поки що не з'явилось.

Творчість Муркока теж ііокії що не спіла об'єктом глибокого вивчення. Є лише стислі и надто суперечні відгуки критиків на його окремі твори: стисла глааа у згаданій монографії К.Грінленда й стаття в енциклопедії фантастики (1995). Інших досліджень творчості Муркока поки що немає. ,

Але у зарубіжному літературознавстві вже давно існує класичний фонд робіт з вивчення фантастики (Ц.Тодоров, С.Лем, К.Мсплав. Е.Рабкін, Дж.Слюссер, Дарко Суїн, К.Еміс, Р.Шольц), активно вивчаються серйозні теоретичні проблеми цього мистецтва. Сучасний стан - час справжнього розквіту досліджень фантастичної літератури. Охоплення художнього матеріалу (від простеження джерел у міфологи до творів фантастів останніх років - Х.Еллісона, Т.Пінчона, Б.Бова. Р.Зелязні, У.Ле Гуїн), діапазон проблематики (науковість, реалістичність, поетики стилю, образ читача, характер та ізі.>, публікації нових літературно-критичних журналів з фантастики помітно розширюються.

Сучасний етап видається етапом переходу від декларації! до дослідження художньої якості фантастичної літератури.

Серед проблем, що вимагають серйозного аналізу, необхідно виділити ту галузь фантастичної літератури, у якій художньо відображено процес порушення ідей наукоцентризму, і відбувається процес народження нових фан.астнчних жанрів, де межа поміж’ намовою фантастикою та жанром феитезі розмивається, що не виникло б без Нової хвилі.

• Наукова новизна праці полягає в тім, що дана дисертація є першою у вітчизняному літературознавстві спробою вивчення фаитастики Нової хвилі з точки зору її художніх відкриттів та співвідношення з традицією великої літератури.

Зазначимо, що у вітчизняному літературознавстві загальна естетична й соціальна оцінка наукової фантастики Нової хвилі явно негативна (“хвороба росту","відмова від соціальності” традиційної фантастики, “втрата висоти” та ін.) й вимагає перегляду.

У дисертації вперше у критико-аналітичному аспекті вивчаються головні художні параметри цієї літератури, виділені і вивчені основні

з

категорії поетики та семантики наукової фантастики цього періоду: внутрішній простір, мультивсесвіт, мікросвіт, спів-участь, пелінійшсть структури оповіді.

У реферованій роботі вперше осмислюється творчий .шлях Муркока, його теоретичні погляди /і художні відкриття в галузі фантазування, специфіка радикального художнього експерименту в його романі “Це - Чоловік!”, тцо визнаний класикою Нової хвилі.

Мета роботи - вивчення англійської фантастики Нової хвилі й творчості М.Муркока як радикального експерименту в цін галузі літератури, що призвів до зміни літературного статусу фантастики в культурі. Мета роботи визначила постановку і вирішення наступних питань:

- з'ясувати головні дискусійні проблеми вивчення фантастики як особливого роду літератури і, зокрема, фантастики Нової хвилі;

•розглянути погляди самих гіисьмеиннків(Б.Олдіссаі Дж.Балларда, М.Муркока, Д.Лессінг, К.Пріста, У.Ле Гуїн, С.Ділаиі) на особливості радикальних перетворень, що почалися у фантастичній литературі;

- виявити головну тематику, проблематику, напрямок основних

художніх пошуків письменників Нової хвилі; .

- проаналізувати, яких художніх рішень набуває у творчості цих

письменників їх головна літературно-естетична концепція фантастики як галузі осягнення “внутрішнього простору”; ^

- виділити й окреслити етапи творчості М.Муркока, звернувши особливу увагу на 60-70-ті рр. - період активності Нової хвилі, прояснивши його роль реформатора фантастики;

- провести аналіз центрального роману Муркока “Це - Чоловік!’’, який вважається класикою Нової хвилі, в аспекті "єдиної філологічності”, не розриваючи твір на мовні Гі семантичні складники, з'ясовуючи своєрідність художнього експерименту, вплив постмодерністських теорій про співвідношення літератури й дійсності, “подвійне кодування” тексту, “теоріївідповіді читача”; .

- прояснити' головну ідею роману, враховуючи спрямованість нового мистецтва на подвійне кодування тексту, спростовуючи поширену харатперистику твору Муркока як “сатиру на Хрнста”;

- узагальнити спостереження над конкретним матеріалом, розкривши головні характеристики англійської фантастики Нової хвилі, її вписанісгь у контекст великої літератури, співвідноуіення з основними художніми напрямками епохи другої половини' XX ст.

Теоретичне й практичне значення прані полягає не лише у можливості переглянути ставлення, що склалося у нашій науці до Нової хвнпі як до формального стилістичного експерименту, але і в більш глибокому вивченні теоретичних та історико-літературних проОлсм фантастики в цілому: концепція “внутрішнього простору", співвідношення з класичного традицією великої літератур», засвоєння модерністської техніки оповідання, вписаність у сучасний літературний контекст, вплив постмодерністськнх орієнтацій у мистецтві, перегляд жанрів роменс, “шпаги ту»чаклунства", героїчної фентезі, народженця нового жанрового синтезу.

Матеріали дослідження можуть бути використані при вивченні курсу історії зарубіжної літератури XX ст.. при підготовці спецкурсів та слецсемінарів, присвячених сучаснії! англійській літературі. .

Дисертаційне дослідження проведене відповідно до плану науково-дослідницьких робіт філологічного факультету.

Апробація роботи. Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри зарубіжної літератури Дніпропетровського державного університету. Основні положення дисертації опубліковані у чотирьох статтях. Результати досліздешія були викладені в доповідях, що були представлені на підсумкових наукових конференціях у Дніпропетроиському державному університеті (1995, 1996, 1997 рр.), міжвузівських конференціях (Москв:..1994р.; Київ,1994р.; Перм.1995р.). міжнародних конференціях. (“Францій та Україна", Дніпропетровськ. 1995 р.; “Г.Уеллс Машина часу : Минуле - Сучасне - Майбутнє". Лондон, 5995 р.). •

Сч'фуктура дисертації. Робота складається з вступу, чотирьох глав, висновків, приміток, списку використаної літератури (217 найменувань). 1

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі, окрім загальної характеристики роботи, виділені голоьні напрямки теоретичного, історико-літературного дослідження фантастичної літератури в цілому та Нової хвилі зокрема. Вивчення різних підходів російських, українських та зарубіжних дослідників до аналізу фантастичної літератури свідчить про те, що фантастичний світ почав розглядатися не як стихійний продукт фантазування, а як особлива структурована модель езіту у свідомості митця. І багато які з цих нових концепцій виникли у зв'язку з осмисленням радикального

експерименту письменників Нової хвилі і не без впливу їх теоретизування з приводу цих питань. •

Полярність концепцій вчених очевидна: від визнання

самобутності фантастики Нової хвилі та її відмінності від таіпБІгеат, до ствердження, що фантастична література ось-ось поглине всю лііераіуру.

Серед проблем, які вимагають серйозного аналізу, необхідно виділити ту галузь фантастичної літератури, у якій художньо відображено пронес відходу від ідеіі наукоцентризму іі народження нових фантастичних жанрів, де межа поміж науковую фантастикою та жанром фентезі розмивається, що розвинулося в літературі не без Нової хвилі.

У першій главі дисертації Теоретичні проблеми вивчення сучасної англійської фантастики: Нона хвиля с оцінці літературної критики" - представлені авторитеті судження з приводу актуальних проблем вивчення фантастичної літератури. Нам хотілося не стільки назвати деякі з них найбільш правильними й вичерпними, скільки аналітично виділити або “моменти істини”, що є в найрізноманітніших роботах, або спірні, але такі, що наштовхують па подальші роздуми тези.

У першому розділі першої глави - “Проблеми дефініції, статусу, диференціації фантастичної літератури”' проаналізовано характер та стан вивчення фантастичної літератури у зарубіжній філології, виявлено коло найбільш важливих проблем, основні напрямки дослідження, оцінка експерименту Нової хвилі у науковій фантастиці.

У зарубіжній науці створено значний фонд досліджень фантастичного. Насамперед, це теоретична праця французького структураліста Ц.Тодорова (див. окремий розділ) та двотомне дослідження “Фантастика та футурологія” С.Лема (1960-1970), монографії провідних спеціалістів у цій галузі: К.Менлава, Дарко Суша, Е.Рабкіна, Р.Шольца та колективні дослідження "Анатомія див” (1976), “Зворотний бік реалізму” (1971), “Координати” (1983), “Дослідження світів фантазії” (1985), “Супротивні методи" (1985) та багато інших. •

У роботі представлено широкий спектр підходів (структуральний, історико-лііературний, ' онтологічний, комунікативний,

деконсіруктивістський), кожний.зяких наближає до "моменту істини”.

Одна з голошиїх спірних проблем - визначення фантастики. Вихід бачиться у виділенні фантастики як широкого класу явищ, які мямгь спільні і одо пі риси, хоча іі можуть входити до інших літературних

гішвЛоді фантастику можна було б розглядати не як однорідний жанр шіі.'ркіури, а як клас із спільними рисами іі кордонами, з центром та периферією. ' .

історико-літературний інтерес до джерел фантастичної ліієратурії, пов’язаний з печенням міфу, чарівної казки, ‘ готичного'’ роману, змінився пильною увагою до поетики фантастичного.

Інший напрямок досліджень - створення понятійного апарату для аналізу фантастичного з акцентом на природі сприйняття (Ц.Тодоров, К.Меїшав, Е.Рабкін). Але непояснеиою залишилася художня природа фантастичної неймовірності - семантичні відтінки значення слова тут мало то здатні прояснити.

Значно складнішою уявляється проблема співвідносності жанрів наукової фантастики та фентезі. Трактування наукової фантастики як ІШуКОЦеїіТрИЧНОЇ КОНЦеПЦІЇ МПСЛеіІНЯ - І феїІТеЗІ, ДЄ НауКОВОЇ КОНЦЄПІ!

може і не бути, а є активно існуюча свідомість митця - такою нам уявляється основа жанрових дифереиціацій фантастичної літератури.

У розділі - иЦ. Тодоров та С.Ле.ч про фантастичну літературу у параграфі - “Монографія Ц.Тедирова “Фантастика: структурний підхід до літературного з;санру” (¡970) й суперечки павко.ю неї"-розглвдається копцепція французького структураліста, шо зробила значний вплив на вивчення фантастики у 70 - 90-х рр. Ц.Тодоров пропонує розглядати фантастичне як ію.ішш клас, вид, відокремлюючи аспект сприйняття, що позначається словом “вагання" (“ЬєБіїаііоп”) як стан, який переживає людина, що знає лише закони природи, перед лицем надприроднього. У його трактуванні фантастика - це швидше динамічне утворення, ніж автономний і чітко окреслений жанр.

У другому параграфі цього розділу - “Теоретико-фіюсофська та худсзіспьо-критична концепція фантастичної літератури С.Лема (“Фантастика та футурологія”, 1970)” - розглянуто “відповідь” польського вченого та фантаста на структуралістську модель фантастичного Ц.Тодорова. •

Основну увагу С.Лем зосереджує на аналізі фантастичності у жанрі наукової фантастики. Він зіставляє сучасну фантастику з фентезі

іі казкою. Монографії Ц.Тодорова іі С.Лема містять у собі цікаві глибокі філософські, естетичні, літературознавчі спостереження і складають основу класичного фонду робіт у цій галузі філології.

У третьому розділі цієї глави - “Магія слів: фантастика як мовна система” - розглянуто другий полюс досліджень фантастичного, зосереджений у сфері мови.

Однії з пертих праць з приводу цісі проблеми належить Ж,-П .Сартру "АміїїаїкіҐі, або фантастичне, розглянуте як мочи" (1947). У цьому маловивченому в нашому літературознавстві есе Сартра фаиіасінка трактується як мова, знаряддя, позбавлене референціального значення, тобто мети.

Сформульована Сартром концепція фантастичного як особливого роду дискурсу призводить до розширення меж цього мистецтва. Саме так будуть осмислювати фантастичне англійські письменники ІІовоі хвилі, які почали радикальний експеримент у фантастиці.

Сучасні англійські та американські фантасти розробляють новий принцип фан іа зуішшя: не лише у слові, не лише словом, але самі слова стають діючими силами фантазій.

У четвертому розділі цієї глави - “Нова хвиля у науковій фантастиці в оцінці письменницької критики й наукового літературознавства” - показано, як усі згадані вище дискусійні проблеми фантастики торкаються наукової фантастики періоду докорінного перелому, який почався у середині 60-х pp. Полярність оцінок природи Нової хвилі, її зв'язки з великою літературою, характеру стильовдго експерименту, художньої цінності знайшла відображення у різних жанрах літературної критики.

У другііі главі дисертації - “Внутрішній простір” як худоменс відкриття Нової хвилі”- вивчається головне художнє відкриття цієї літератури - розробка “внутрішнього простору”, що стає не лише головною темою творів письменників Нової хвилі, але й аспектом теоретичного осмислення у Балларда, Олдісса, Муркока.

Термін “внутрішній простір” у зп'язку з фантастичною літературою вперше використав Дж.Прістлі, трактуючи його як проекцію у зовнішній світ внутрішнього простору особистості самого письменника. ■

’Здається, що є всі підстави трактувати inner space не лише як “внутрішній космос”, де “космос” - це насамперед порядок певної системи, і не лішґе як внутрішній пейзаж (де це слово вносить, з одного боку, коннотацію екстеріоризації внутрішнього, а з іншого -"мальовничості”), а як внутрішній простір, де “простір” включає все: і порядок, і хаос, і увесь суб'єктивний світ людини, бу'іь-яку модель сприйняття зовнішнього світу індивідуальною свідомістю. Дорого ж, таке трактування inner space вказує на співвіднесеність цього терміну з поняттями психіатрії - Юнга та Фрейд.' • чиї концепції сталії загальною мовою письменників - фантастів цієї доби.

Експеримент письменників Нової хшілі не обмежився перс.иа’мия.'.ї психологізму з великої літератури у наукову фантастику. Для Олдісса, Балларда, Муркока інтерес до психіки Gyn пов'язаний і) створенням найнесподіваніших моделей сприйняття дійсності. Створені ними Всесгти (Всесвіт ймовірностей у Олдісса. Мультньсесвіт Муркока, Всесвіт нещастя Балларда). не ке фізичні, а психічні світи, що живуть за законами не фізичної, а психічної діяльності людини. .

Термін “алієнізаціяз свідомості стосовно характеристики ній літератури здається більш точним, ніж термін В.Шкловського ("остранение”). В дисертації термін “гілієнізація" позначає художній прийом зображення свідомості людини, коли вона набуває незвичного виміру.

Роман Олдісса “Босоногий у голові: Європейська фантазія" (1969) вважається “класикою суб'єктивності" (М.Коллінгз). У пеіпрі роману події, що звуться “нарковіина”, і самий текст роману стає схожим і«і галюцинацію наркомана з пррушенимн психічними реакціями, а роман перетворюється на дослідження порушеного сприйняття нашого часу. ’ х

Роман Олдісса - ще іі про те, що у світі почалась трансфорчашя ЛЮДЯНОСТІ у ЩОСЬ інше. Соне ! сила ИСЧТТЯ У здатності уявлення. 1 И.-І думка ке декларуєтеся прямо, а проступає у сюжеті, в образі “lush new imaginary meadows", лгнтральному образі роману “barefoot in the head", який своєю хнмерно;о логікою нагадує англійську класику нонсенсу (Керролл, Лір). '

Внутрішній простір роману - це ті думки, які так і залишилися нєбислошїєішмн, роздуми про життя, які підказані, але так і не сказані прямо. Роман не приводить ні мо яких висновків, а постачає лише факти. Життя й нещастя, що припинить його, завжди десь поряд. Відсутність чітко вибудованого сюжету та проявленої ідеї компенсуються особливою атмосферою невиразної, але такої, яка бенте&ить свідомість, глибини значень, що виникає в романі. Таким чином, внутрішній простір може створюватися по-різному: і як картина психіки, і як щось невиразне, незбагненне, але таке, шо хвилює свідомість і героя, і читача.

Неоднакові варіанти художнього втілення цієї нової проблематики подано на матеріалі різних жанрів наукової фантастики: оповідання (Олдісс, Баллард, Платг, Табб. Кіз. Джоунс), повісті (Муркок), роману (Лессінг, Олдісс. Ле Гуїн, Хайнлайн. Сільверберг). Здійснений аналіз конкретних творів виявляє зв'язки Нової хвилі з

екзнсіенціа іістськ/ім рошпом, аіпн-романом, носі модерністським метатекстом - знайдено спільні моменти и;і рінні проблема! ики, стилю, засобів вираження.

Індивідуальна фантастична ідея, а не наукоцензрична концепція мислення, не схема-дія, віпначаїоть тепер специфіку цієї літератури. Сама ді:і розвивається у творах Нової хвилі за іншою схемою -психічних, а не логічних законів. Відкригтя науки тепер не с головними для письменника. У літературі створюється не модель об'єктивної дійсності, а досить різноманітні особисті моделі сприйняття. Зазначимо, що ця остання властивість - не виняткова риса Нової хвилі - це родова ознака фантастики у цілому.

У треті» главі дисертації - “Етапи творчості Майкіа Муркока"-у першому розділі - "Творчість Муркока в оцінці критиків’’ -розгадається парадоксальна ситуація, ідо склалася у критичному осмисленні творчості Муркока. При багатогранності яскравого таланту письменника, неймовірній творчііі плодовитості (близько сотні творів), популярності у Великобританії та за її межами - майже повне мовчання академічного літературознавства, за винятком книги про Нову хвилю в науковій фантастиці К.Грінленда, де Муркоку присвячено кілька сторінок.

Навмисне ріікиіі тон відгуків (Р.Наіі, .Дж.Дік), що з'являються серед окремих похвал (П.Лкроіід, А.Уїлсон, А.Фаулер), підкреслює природу несподіваності художніх пошуків письменника, які не вписуються у свідомість літературної критики. Аналіз оцінок творчості Муркока виявляє їх різку полярність, особливо на початку 70-х! рр., коли письменник заявив про свій намір перевернути літературу.

У другому розділі цієї глави - “Творчий шлях Муркока: періоди розвитку художника" - періодизація творчості Муркока представлена як проблема, виділені основні етани його творчого розвитку. •

Навіть окреслити творчий шлях Муркока майже неможливо -доводиться крупинками збирати матеріал. Але, усвідомлюючи складнощі періодизації творчості Муркока, спробуємо виділити хоча б деякі віхи ііого шляху, звернувши особливу увагу на ‘'золотий” період 60-х - 70-х рр. - час зрілості і яскравої майстерності, початку знаменитого експерименту у науковій фантастиці. •

Ранній етап - 50-ті рр. - початок професійної діяльності письменники. У цей період були написані ііого перші оповідання для журналу "Пригоди Тарзана" іі деякі новели (“Золота баржа".-, 1958). Цей період ііого творчості Характеризується, з одного боку,

використанням жанрових схем традиційної фантастики, а з іншого -зростаю чим усвідомленням внчерпаності фантастичної традиції.

Наступний етап - 60-тірр. - прийнято шпинати “Золотим віком” його творчості. Цей етап творчих пошуків був багато у чому експериментальним.

У ці насичені творчими пошуками й величезною організаторською видавничою діяльністю роки Муркок стає не лише на чолі журналу “Нові світи", перетворюючись на духовного лідера нового напрямку в наукевій фантастиці, але й створює свої головні твори. Серед них оповідання “Це - Чоловік!" (1966), відзначене премією “Неб'юла”, яке пізніше переросло у роман (1969).

Письменинк починає розробляти з різних точок зору -психологічної, філософської, соціально-політичної - свою головну фантастичну ідею “мультивсесвіту" (“тиіііуегее"), яка стане центральною у Його творчості. '

Багатосвітовість у творах Муркока - це варіанти психіки іі долі його героїв, які мають різні модуси буття. Так, у рамках одного роману Муркока ("Сніданок у руїнах") - більше десяти таких версій долі одного героя. МиШь'гт у нього - це не стільки численність створених фантастичних Всесвітів, паралельних світів, скільки художній принцип організації багатопланового тексту і всієї поетики фантастичного!

Втілюючи цю ідею, Мурхох звертається до сучасної техніки гюетмодерністського дискурс^', широко використовує колаж, інтертекстуальиість, включає у свої романи хроніку, репортаж, теленовиан. ст&ор--ос різні часові зони, що пересікаються, вибудовує сво» фантастичну коицепаію багатосвітовості, не просторової, а часової й психолог: гиої. Муркок показує "багатосвітовість" свідомості кожної люднші кіл закладену самою природою здатність психіки. •

У першому циклі про Елріка, що об'єднує кілька романів, задум яких народився у цей період (“Крадій душ" /1963/, “Той, що несе бурю" /5965/, “Співаюча цитадель” /1970/, “Спляча чарівниця /1971/, “Елрік з ^глькібокг" /1972/, “Очі нефритової людини” /1973/, “Моряк у морі долі" /}976/, “Помста Троянди" /1991/), цей неоазпивни герой, що постимо повертається, не є представником будь-якого певного табору, і нг перемога чи поразка складають суть конфлікту. Герой Муркока -представник усього людства, і його вічне жіптя-сутичка створює образ існування людей як вічної боротьби. Для письменника важливо показати, що героїчної дії недостатньо, аби перемогти зло. Необхідна й інша важлива властивість людини-борця - усвідомлення своєї відповідальності за долю людства. Тому принципово не важливо,

11 '■ , переможе чи програє герой; важливий факт бою. Лух опору, як образ людського існування, складає головну моральну перспективу сюжету всіх його героїчних фентезі, яка, безсумнівно, виходить з народної міфології.

Наступний етап творчості Муркока 70-х рр. можна вважати періодом творчої зрілості й серйозних теоретичних роздумів. Позиції митця означені виразно. У цей період у центральному циклі Коруна ( "Лицар Мечів”, 1971; "Королева Мечів”, 1971; "Король Мечів”, 1972; “Бик і Спис" , 1973; "Дуб і Овен", 1973; “Меч і Скакун" 1974) Муркок вибудовує повний драматичних перипетій та філософських роздумів внутрішній сюжет становлення героя, який піднявся па борот-бу зі Злом і Хаосом, що охопили увесь світ, і робить свої героїчні романи-фантазії, нарівні з романами Р.Зелязні, П.Андерсона, своєрідним контржаиром відносно традиційного роману "меча і чаклунства”, наповнюючи його думками про долю людини і людяності.

. У зовсім іншому плані у цей період написані Хроніки ’ Корнеліуса. Наивідоміші романи цього циклу “Остання програма" (1968), “Засіб від раку” (1971), “Англійський вбивця: Ромене про ентропію" (1972), “Стан Музак: Роман Джеррі Корнеліуса” (1977). Основна фантастична тема циклу - різноманітні варіанти перевтілень героя й різні модуси його буття з елементами кшгої пародії як її а мотив “перетворень-' героя у жанрі “меча і чаклунства”, так і на техніку нелінійної розірваної розповіді постмодерністського роману.

Муркок пише насії"енлй яскравою фантазією н винахідливістю незвичайний і новий за своєю фантастичною ідеєю й серйозністю роздумів про долю людства їімкд рЬмаііів-екстр.:паганцій про Джерека Карнеліана - ‘Танцюристи на краю часу”: “Чуже тепло" (1972), “Порожнисті ч-'млі” (1975), '‘Кіиеігь усіх пісень” (1976); “Легенди'Кінця Часу" (1977), “Месія К;цц:і Чг.су” (1978). При усій очевидності оригінального фантастйч^ггп ,і р му, цей цикл, як і все, що створює письменник у цей час, - творч у^спо ‘подимного кодування”. На ріпні інтертексту виразно заявлг-я іронічні зіставлення з великою літературою - О.Уанльдом, Г.Уг^лсом, Дис.Свіфтом, Т.Еліотом, Толкіном (кільце влади). Роман “Порожнисті •„ млі” "іожс читатися як відтворенні! у найменших топографічних, культуротопчннх, соціальних подробицях світ “порожнистих людей" Т.Р.’тіота.

Але у цей період Муркок не лише захопленій відродженням жанру героїчної фентезі, але й продовжує жанрові пошуки в науковій фантастиці і створює науково-фантастичний ремлн з яскравою

фантастичною ідеєю, - роман явно новаторским, що відобразилося у самі/і назві -’’Земля Левіафан: Новиіі науковий роменс" (1974).

Жанр роману мандрівки у часі радикально змінений Муркоком • не опис машини часу чи нового хронотопу, а відродження стану людини, що зіштовхнулася з багатосвітовіетю і ирш'імас ії як закон життя, стає головним об'єктом вивчення фантаста.

При усій яскраво вираженії! експериментальності форми і пошуку нових СТІШІСТІІЧНИХ ходів, усі героїчні фентезі цього періоду насичені політичними, соціальними, культурними, естетичними проблемами сучасної епохи. Сумішшю мрії і страхіття - таким постає у його романах сучасне життя - абсурд в образах жорстокості (в'єтнамська війна, вбивство Кеннеді), наркоманії, авіакатастроф

У цей період Муркок створює і нефантастичні гвора - наприклад, пародію у стилі Спенсера “Глоріана, або Королева, яка не відбулася: У стилі роменс” (1978).

Творчість Муркока у 1980-ті - 1990-ті рр., хоча й не має прямого відношення до Нової хвилі, яка була на спаді наприкінці 70-х рр., проте теж позначена значними творами, які не поступаються за напруженістю експерименту 60-м - 70-м рр. (“Мнти-Лондои" 1982; “Бордель на Розенштрассе" 1982; “Помста Троянди’.’, 1991).

Запропонована в цій главі періодизація творчості М.Муркока переростає в розгорнутий аналітичний показ творчої спадщини письмешшка-фантаста в його жанровій багатогранності, в постійних діалогічних зв'язках з великою літературою (Уеллс, Уайльд, Вульф, Борхес), фантастикою різних епох.

Аналіз творчості Муркока свідчить про проблемно-тематичну, жанрову і стильову різноманітність його творів. Муркок створює і своєрідний авторський епос (“Льодова шхуна“) та історнзовані, або точніше, лицаризовані “фантазії” (цикли Елріка, Корума, Джерека Карп, іана), повісті-фантазії, фантастико-філософські романи і просі о розважальну літературу.

Новаторство Муркока виявилося у створенні особливою антижанру, або, точніше, штш-виду, по -відношенню до фантастичної класики. Тут усе навмисне змінене - і герой, і сюжет, і гема, і концепція історії, і вся стилістика фантастичного. Змінено головне - концепція шляху людини, центральна для традиційного фантастичного роману. Це шлях не підкорення Всесвіту, а шлях пошуків себе. Прорив у нове особливо відчутний у тщценн! центру фантастичного у внутрішній простір особистості, у зміненій концепції життя людини та ії шляЯу.

автора та версій часу - в романі це параметри психіки), та модус оповіді (стилістика зняття серйозності), його форми та техніку (анахронічний монтаж, прийоми нелінійного письма).

Жанр роману важко визначити однозначно: де своєрідний складений художній сплав плоті контаміновдної історичної розповіді, сучасної психологічної драми особистості, вироблений у високому температурному режимі посгмодгоністської пародії.

Риси попої літератури постмодернізму, такі виразні в' усій творчості Муркока, проявилися у цьому романі в особливій грі з читачем, змушеним переключати свою свЧомість відповідно до законів “подвійного кодування" тексту, який не закреслює Новин Заповіт, не подмінює Марію повією, а Ісуса дебілом, а вибудовує “облудний хід”, який читачем має бути помічений, - а якщо ні, то хто виявиться автором блюзнірської версії? Більше того, у контексті творчості Муркока і це “подвійне кодування” ускладнюється. У романі “Сніданок у руїнах" не лише сама поява цього ;к героя Карпа Глогауера, але й виписаність його головної психічної домінанти -схильності до фантазування, емоційно-психічного перевтілення л “іншого" і в інший час, здібності, які він називає “самопізнанням", схільності спів-проживати чуже життя і час. надають ще одного нового виміру роману “Це - Чоловік!". Те, що відбувається з К"рлом у романі “Це - Чоловік!", можливо, така ж фантазія, як і вигадані ним же різноманітні варіанти власної долі в романі “Сніданок у руїнах”(1972). “Багатоверсікність”, як головний сюжетний .хід майже усіх ромшііз Муркока. є водночас і головним художнім принципом поетики, його кращих творів. Другим ром=ш про Глогауера зИ'ЧЛоє читача у думці, іпо усе, що сталося з Глзгауером-Христом мало міст: лише у “внутрішньому" просто!’' ггг!' '!і, і мова Гіг* не про “сатиру на Христа", а про “наслідування Хргет;'"

Муркок відкриває формулі постмодернізму нові

параметри “подвійного коду '. >:їі якому всрсіп-фаіипязія героя не

тотожна мистецтву авт^рх .

V' висновках узагальнюються підсумки дослідження і виділяється перспектива розвитку фантастики сьогоднішнього дня, яка продовжує розвивати відкриття Нової хвилі. Вивчений матеріал дає підстави розглядати Нову хвилю у науковій фантастиці - як радикальне перетворення у цій галузі художньої творчості, яке відобразило загальну ситуацію у культурі середини XX ст. .

Цей зв'язок із великою літературою сучасності проявився й на стильовому рівні: тут та ж настанова на пародійне відтворення класичної традиції, ті ж прийоми опису і характеристики, які підривають фундаментальну для класики категорію “реальності”, та ж ситуація відчуженості шодшш від світу, та ж зосередженість на відсутності почуттів і думок, змінених на рефлекси і манії. Характер у традиційному розумінні начебто зникає із цієї літератури, у центрі -ситуація кризи людяності, представлена різними засобами фантастики і фантазії.

Аналіз творів Муркока - пророка Нової хвилі, який відобразив головні пошуки й відкриття фантастичної літератури цього п^лоду -и;ідчцть про проблемно-тематичну, жанрову і стильову різноманітність його творчості. Фантастичне посилання - надприродне - не завжди головна ознака його романів цього періоду. Природа ного творів виявляє відсутність раціоналістичного принципу, за яким будувалась традиційна наукова фантастика. Неймовірне, несподіване і непоясненне складають стрижень його фантазування й визначають головну якість його філософсько-художнього мислення.

Аналіз шляхів розвитку сучасної фантастики переконує, що концепція “'смерті” Нової хвилі наприкінці 70-х рр. необгрунтована. Нова хвиля започаткувала міцний невичерпний потік наднової фанта стики, яка не лише продовжує розробку головних відкриттів письменників Нової хвилі, але й розробляє інші простори, прямо пов'язані з ідесю “внутрішнього простору” як головного відкриття Нової хвилі. Вивчення наукової фантастичної літератури свідчить, що параметри фантастичного у літературі XX ст. помітно змінилися, і стал1 я це не без впливу Нової хвилі. Виник новий напрямок, особливо виразний в американській фантастиці - комп'ютерно-гуманітарний (Б.Бова, Р.Зелязііц Х.Еллісон, О.Кардта ін.).

За результатам» дес.’зджеш, зроблеио листь ;;ублЬ:ан!н:

1. Магия слов: Проблема языкового искусства современной фантастики Н Структурные и функциональнее параметры речевых единиц русского языка. - Днепропетровск: ДГУ, 1995. - С. 7л-81.

2. The Problems of Language-Based Approach to Teaching Modem. English Sci-Fi and Fantasy// Teaching Conternporp’y Literature/ Conference Papers.- Kyiv, 1995. - P. 101-105.

3. Новейший фантастический ромдн: основные черты поэтики американской фантастики // Основные этапы развития поэтики зарубежного романа. - Днепропетровск: ДГУ, 1996. - С. 92-96.

' >1. Фантастика как фундаментальный модус языка: Ж.- П. Сартр и

проблемы фантастической литературы // От барокко по постмодернизма. - Днепропетровск, 1997.-С. 120-124.

5. Проблемы глобализма н гумаплтарная активность современной амернкансхой фантастики // Американская литер?тура з мировом контексте. Тезисы конференции. - Москва, !994. - C.117-118

6. Осг/ысленис гяснистишиальных проблем человека и

современной английской фан fa стихе И Аншйнская Mtrcepaiypa в контексте философско-эстетической мысли. Материалы У международной конфс; :гг1.о,тавателе!! якпшйской литсразуры. -Пермь, 1995. - С.35. ■

АННОТАЦИЯ

Липин Г.Е. Майкл Муркок и Новая полна и английской научной фантастике. Диссертация на соискание ученой стспеин кандидата филологических наук но специальности 10.01.04. - Литература зарубежных стран. - Рукопись: Днепропетровский государственный университет. Днепропетровск, 1997.

Б диссертации изучен комплекс дискуссионных проблем современного фантастике ведения, выявлены художественные открытия английской фантастики Новой волны бО-х-70-х гг. XX в., теорет ¡.'иски ( мыслившей и разработавшей категорию-“внутреннего пространств;!” как субъективного мира человека. Вселенные, созданные Овдиссом, Баллардом, Муркоком, - ядром Новой волны - это не физические, а психические миры, живущие по законам психической деятельности человека. В диссертации предложена периодизация творчества пророка Новой волны М.Муркока, дан развернутый аналитический показ творческого наследия лисателя-фанхаста во всем его жанровом . .ногообразии, в постоянных диалогических связях с большой литературой (Уэллс, Уайльд, Вульф, Роб-Грийе, Сартр, Лессинг, Борхес), фантастикой разных эпох. Осмыслена ключевая дня творчества Муркока идея многомирия и ее художественное воплощение в циклах героической фэнтези. В центре работы - роман Муркока “Се человек)”, признанный классикой Новой волны. В диссертации в результате анализа опровергается распространенная трактовка этою произведения как "сатиры на Христа”, показано влияние посп- дернистских установок нового искусства на “двойное кодирование текста”, на отсутствие окончательных идентификаций, при которых версия-фантазия героя не тождественна искусству автора.

SYNOPSIS

Lipin G.V. Michael Moorcock and the English New Wave in Science Hction. The thesis for a degree of candidate of philological science in the speciality 10.01.04. Foreign Literature. Manuscript. Dnepropetrovsk State University. Dtiiepropetrovsk, 1997. .

The thesis deals with highly disputable issues of the t.ieoiy of science fiction- with the problem of literaiy ventu- os of the English New Wave in science fiction, directed towards theoretical and practical exploration of “inner space” as the subjective world of-man, not limited to individual consciousness. The Universes, created by Aldiss, Ballard, Moorcock, are not physical, but psychic worlds and they function according to the inner rules of human nature. Moorcock’s literary career is too complicated to divide ' convincingly into periods and it is outlined with special emphasis on genre variety. The idea of “multiverse”, which is central to his fantastic world, is analysed in full scope of its artistic representation with reference to genre of heroic fantasy: The analysis of Moorcock’s literary career and his noVe! “Behold the Man" - a classic of New Wave science fiction, that has drawn both acclaim and outrage - is in the center of the research. The arguments provided in the thesis are connected with the manifested influence of postmodernist “double coding” which creates a valuable duplicity of effect -two excluding versions of the hero’s fantasy - end, vividly rtveai that the widely spread characteristic of the novel as “satire on Christ”, being in fact perfunctorily critical treatmtr» of the novel, cannot withstand criticism. The hero’s version-fantasy is.not equr.l to the art of the writer. The artistic idea of the novel is centered on the very absence of any definite identifications.

Key-words: inner space, alienation.-, estrangement, subconst ience,

intcriority, multiverse, double coding, anti-kind, the absence of identifications, version-fantasy, postmodernism, nonlinearity, computer-humanitarian fantasy, reader-response theory. ' . '