автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Национальные проблемы в Красной армии в период освобождения Украины от немецко-фашистских окупантов (декабрь 1942 - октябрь)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Национальные проблемы в Красной армии в период освобождения Украины от немецко-фашистских окупантов (декабрь 1942 - октябрь)"

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ АКАДЕМІЇ НОТ УКРАЇНИ

'' ' 'г На правах рукопису

ГРИНЕВИЧ ВЛАДИСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ

НАЦІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМІ В ЧЕРВОНІЙ АРМІЇ В ПЕРІОД ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД НІМЕЦЬКО-ОАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ /ГРУДЕНЬ 1942 - ЖОВТЕНЬ 1944 рр./

07.00.02 - Історія Україна

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ - 1994

Дисертацією в рукопис.

РоСота виконана в Інституті історії України АН України

• Науковий керівник - доктор історичних наук, процесор Коваль Михайло Васильович. .

Офіційні опоненти: доктор історичних наук,

члон-кореспондент Академії наук України

Шевченко Федір Павлович, ■

кандидат історичних наук, доцент Сушко Олександр Олександрович.

Провідна організація - Інститут національних відносин і політології АН України /м.Київ/.

Захист відбудеться "¿5 " аш7си> 199 У р. о /У год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 016.31.01 по захисту дисертацій в Інституті історії України АН України /252001, м.Київ, вул.М.Грушевського, 4, Інститут історії України АН України/.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту історії України АН України

Автореферат - розісланий " /?" ИІН£ 199 у'р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Актуальність теми. В умовах розбудови нового демскратнчно-го суспільства в Україні відкривається можливість звернутися до ряду тем,' які до цього часу а різних причин не досліджувалися. До таких можна віднести й аналіз національних проблем, шо існували в Союзі РСР. Закладені в самі підвалини радянської держави ці проблеми, кінець кінцем, у значній мірі й зумовили її розпад. •

Особливу зацікавленість у цьому контексті викликає сьогодні дослідження національних проблем у Червоній армії. Як слупно зззначав один із її засновників та керівників Л.Трошкий "армія хворіла усі їй тими ж хвороба»«), ідо і .суспільство, до того ж з більш високою температурою"' Дійсно, будучи однім із найважливіших інститутів радянської системи, саме Червснз армія являла собою її своєрідну модель, а отже, в найбільш концентрованому вигляді відбивала всі основні проблеми та суперечності, ¡до були притаманні радянському суспільству.

Так само як національне питання дісталося CFCP у спад’Лігну від Російської імперії, національні проблеми перепали в Червону армію від колишньої царської армії. За часів цзр-ату національне питання в армії "вирішувалося" еляхом усунення від військової служби "неблагонадікніи народів".Периа світова війна внесла серйозні зміни у національну структуру армії - кількість народів, допущених до військової служби, Сула значно розпирана. Після Лютневої революції на порядок денний вийшла проблема створення національних військових формувань /польських, українських, закавказьких народів та інш./.

Ідея утворення національних військових формувань була підхоплена і активно використана більшовиками після перемоги Жовтневої революції.Організовані ними у складі Червоної армії-українські.латиські, естонські, Сагкирські та ін. національні частини тз з'єднання стали своєрідною противагою військам національних зиткрадянських урядів,цр виникли ? колишніх окраїнах Росії.

Національно - військове будівництво в Червоній армії досить активно проводилося в 20-ті рр., після утворення СРСР.Однак, розгром націонал-ксмунізму у ссизних республіках та поси-

fTTrolsky L.The Revolution Eetrayed. - New York, 1335. -

P. 222.

хенкя сталінізму в Радянському Сои а і наприкінці 20-х на початку 30-х рр.звели нанівець усі заходи, щр проводилися у цьому налря мку. У 1938 році національні військові формування та національні військові школи, які раніше Сули створені в союзних республіках, остаточно припинили овоє Існування. Армія повністю перейшла на кадрову, змішану в національному плані систему комплектування особового складу, а рооійська мова, витіснивши усі інші, стала єдиною мовою армії.Вирішення національного питання в Червоній армії з цього часу Суло знято з порядку денного та перенесене з площини реальних дій у сферу армійської політико-виховної роботи у дусі "дружби й братерства всіх народів СРСР".

Невиріпен'ість національного питання в Радянському Союзі, антинародна політика сталінського керівництва, з одного Соку, наявність ніколи не викорінених у країні проявів шовінізму та націоналізму - з другого 1, кінець-кінцем, значні розбіжності в освіті, культурі, мові, психології тошр, які існували між військовослужбовцями різних національностей, завжди були здатні породжувати'суперечності і конфлікти у військовому середовищі на національному' грунті.Загнані вглиб тоталітарним сталінським рехимом національні проблеми, які Існували в Червоній армії, а початком другої світової війни далися взнаки. Розпад уже в перші тиждні війни ряду отрілецьких дивізій, що були сформовані в прибалтійських республіках, фактичний провал мобілізацій в Західній Україні та поголовне дезертирство призваних у цьому регіоні, масова здача в полон воїнів закавказьких народів кримського фронту в 1941 році - все це свідчило про серйозні негаразди в радянському суспільстві в цілсму, та його армії,’ зокрема. •

Відзначимо, також, щр наприкінці 1941 - на початку 1942 рр. до Червоної армії в значній кількості були мобілізовані представники Закавказзя та Середньої Азії і вже на середину 1942 року вони отановили до ЗО X особового складу радянських частин та з’єднань/1-Крім мовних, релігійних,психологічних проблем, шр почали виникати при інтегруванні цих воїнів до російськомовного середовища Червоної армії,поотали, також, і певні політичні проблеми з цією категорією військовослужбовців, на ло-яльніоть яких до радянської системи сталінське керівництво не

1.Идеологическая работа КПСС в действующей армии. 1941-1945. - М.¡Воениэдат, 1985. - С.55.

дуже й розраховувало. '

Намагаючись запобігти загостренню національних проблем у Червоній армії та залучити неросійські народи до боротьби з фашистською навалсю, активізувати їх національний патріотизм, радянське керівництво було змушене знову повернутися до питання національно-військового будівництва.Вже наприкінці 1341 року у Червоній армії з'явилися перші національні військові формування, було налагоджено розповсюдження літератури, преси мовами неросійських народів тою.

Із Еступом Червоної армії в Україну, початком масових мобілізацій місцевого населення на перший план поступово висунулася т.зв. "західноукраїнська проблема". І сама мобілізація, яка нерідко саботувалася у цьому регіоні, 1 значний приплив до армії разом із новим поповненням активних противників сталінського режиму - членів ОУН, УПА та інших націоналістичних організацій, і спроби останніх розкласти радянські війська зсередини, 1 чисельні випадки дезертирства та переходу на бік ворсга бійців нового поповнення, і непростий характер взаємовідносин між західними українцями та представниками інппх національностей /передусім, росіянами та поляками/ - все це становило певні проблеми для радянського військово-політичного керівництва.

Слід зазначити, ср у період, який розглядзеться в дисертаційному дослідженні, розв"явзння національних проблем у військовій сфері еиклло на зовсім іншій - державний рівень. У лютому 1944 року, згідно рішень X сесії Верховної Ради СРСР, уоі союзні республіки отримали право створювати власні національні військові формування та наркомати оборони для керівництва ними.І хоча українських військових формувань так і не з'явилося у складі Червоної армії перлий і єдиний республіканський нарком оборони був призначений саме в Україні.Безумовно, цей захід сталінського керівництва, крім інших факторів, у значній мірі, був обумовлений специфікою військово-політичної ситуації в західній регіонах Української PCP, де після вступу Червоної армії набувала все більшого попірення національно-визвольна боротьба під проводом ОУН-УПА. Англійські аналітики в доповіді до Військового міністерства Великобританії "Про українйький національний рух 1 резистенцію в Україні" в грудні 1945 року прокоментували вищеназвані рішення X сесії Верховної Ради СРСР

так:"Навряд чи зараз є суіяіви, що ці заходи замислені у більшій мірі як поступка національним почуттям в радянських республіках і, передусім, в Україні".--

Таким чином, у період визволення України від німецько-фашистських загарбників у тугий вузол зав'язувалися і питання на-, ціональної політики та ідеології сталінського керівництва, і питання інтегрування в Червоній армії представників рівних національностей, і проблеми,що виникали між військовослужбовцями на національному грунті.

Вивчення національних проблем у Червоній армії в період визволення України від німецько-фашиотських загарбників дозволяє не лише дбслідити ті складні процеси, щр відбувалися у національній сфері в самій цій армії, але й допомагає глибше осягнути усі складності військово-політичної ситуації в Україні, даз цінний матеріал для роздумів та практичних висновків у галузі національної політики та національних відносин у багатонаціональній армії сучасної України.

Все сказане й зумовило актуальність обраної дисертантом теми,її теоретичну та практичну знзчимість.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з грудня 19-12 по жовтень 1944 року, тобто від початку визволення України Червоною армією й до повного вигнання гітлерівців з терену республіки. '

Методологічну основу дисертації становлять загальнонауко-ві методи дослідження:історичний, логічний та метод класифікації /систематизації/, які дозволяють розглянути особливості проявів національних проблем у Червоній армії, а також з'ясувати загальні причини виникнення цих проблем як у радянських військах, так і у всьому радянському суспільстві в цілому.

Історіографія проблеми.Питання дослідження національних проблем у Червоній армії в період війни між Радянським Союзом та Німеччиною 1941 - 1945 років ніколи не ставилися у радянській історіографії.Як національна політика, так і національні відносини в СРСР розглядалися виключно в рамках історико-ідеологічної концепції "дружби народів”.Суть цієї концепції, народження якої відбулося ще у ЗСЬх роках, полягала у тому, щоб в

1.Anglo-American Perspectives on the Ukrainian Question. 1938-1951. A Documentary Collection. - New-Vork, 1937. -

PP.176-177.

- S -

ім"я "дружби народів", а по суті, в цілях поглиблення інтеграції радянських народів у новій радянській імперії, давалося суто ідеологічне трактування історії, провідна ідея якої, як слушно зазначив А.Авторханов, зводилася до того, щоб "видавати радянський тип колоніалізму за ідеальне вирішення національного питання, а радянську великодержавницьку політику русифікації неросійських народів - за політику інтернаціоналізму".^

Тема "дружби народів у роки Великої Вітчизняної війни" стала в повоєнні роки однією з найпріоритетнітих у радянській історіографії і за кількістю публікацій не знала собі рівних. Так, тільки в рамках проблеми "Партійне керівництво зміцненням дружби народів та співробітництвом радянські/ народів у роки Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 pp." за сорок повоєнних років вийшло в світ більше ніж 90 монографій та брошур, біля 95 статей, 210 історико - партійних та загально - історичних публікацій.^

Викликаний такт інтерес був тим, що серед істерико-ідеологічних міфів такий, як "дружба народів Радянського Ссюзу -результат мудрої політики комуністичної партії, одне а основних джерел перемоги" - посідав пріоритетну позицію, позаяк пав демонструвати міцність та непорушність радянської системи.Саме ідеальна картина як самої національної політики ВКП/0/, так 1 національних відносин ретельно охоронялася від будь-яких негативних, здатних її порушити кутів зору. Стосовно армії тема "дружби народів" розглядалася виключно як "ратна співдружність", "бойове братерство" і таке інше.

Основні підвалини та методи розгляду проблеми сане у цьому напрямку були закладені вже під чао війни, зокрема, у.промовах та статтях радянських керівників.-3 Безпроблемність у дослідженні національних відносин у Червоній армії стала.надалі одним із головних принципів у розробці цієї теми та знайшла

1.Авторханов А.Империя Кремля.- Минск-Москва: Полифакт-Дружба народов, 1991.- С.79. .

г.Позняк Е.В.деятельность Коммунистической партии по укреплению дружбы и сотрудничества советских народов в годы Великой Отечественной воины 1941 - 1945 г.:Историография проблеми.

- Автореф. дио. ...канд.ист.наук.- К.,1985.- С.5. '

3.Горкин А.Единство и боевое содружество народов СССР. -М.,1942. Его же.В боях закаляется и крепнет дружба народов СССР. - М.,1944¡Ярославский Е.Дружба народов СССР крепка и нерушима. - М.,1942 та інш. .

свій, подальшій розвиток у працях радянських Істориків післявоєнного часу/ Вади сталінської національної політики, окрім засудження в період "відлиги" "брутальних порушень соціалістичної законності" щодо ряду народів Північного Кавказу,5 за брежнєвсь-кої пори неофіційного панування неосталініаму перестали навіть і згадуватися.3

Між тим, незважаючи на ідеологічні, цензурні обмеження, штучно звужену розробку проблем національних відносин у СРСР і в Червоній армії, ішло певне, хоч і однобічне, накопичення фактичного матеріалу, розширення тематики наукових праць.Так, з кінця 50-х років почали з'являтися описи бойових дій національ-■ них військових формувань Червоної армії під час визволення України/ Узагалькопчий цікавий матеріал а цього питання містить книга М.В.Коваля. По суті,єдиною роботою, яка торкалася питань вивчення національного складу радянських військ у період, шр розглядається, є монографія О.П.Артем’єва.6 Питання політико-ви-ховної роботи серед воїнів неросійських національностей та нового поповнення із Західної України найбільш повно дослідже-

і.Матюшкин Н.И.Дружба народов СССР - источник силы Советского государства. - М.,1947;Лахтиков М.Советская Армия -армия братства и дружбы народов СССР. - М.,1952 та інш.

2.История Великой Отечественной войны Советского Ссюза 1941-1945 гг.Т.4. -М.,1952. - С.630.

3.Див.наприклад: Кравчук м.И., Погребинский М.Б.Проверенная войной:Национальная политика КПСС в 1941 - 1945 гг. -М. ,1935;Источники победы советского народа в Великой Отечественной войне 1941 - 1945 /Отв.ред.Г.А.Куманев/. - М.,1985.

4.Боков Ф.Е.Бессмерный подвиг сынов Азербайджана:Краткий воєнно-исторический очерк о боевых действиях Таганрогской Краснознаменной ордена Суворова стрелковой дивизии в годы ВеликСй Отечественной войны. - Баку,1971; Бурназян Г.С.Участие национальных соединений закавказских республик в битве за Кавказ и в последующих операциях Красной армии в Великой Отечественной войне. - Ростов-на -Дону,1967:Дзабахидае В.С.Огненные страницы: 224-я и 414-я грузинские-стрелковые дивизии в Великои Отечественной войне. - Тбилиси, 1968; Куралтили Г.Ог Терека до Севастополя: 414-я Анапская грузинская дивизия в Великой Отечественной войне. - Тбилиси, 1968; Кирсанов H.A. В боевом строю народов- брать ев ¡Создание национальных войсковых формирований в годы Великой Отечественной войны. - М.,1984 та інш.

5.Коваль М.В. У горнилі війни:Співдружн1оть українського народу з братніми народами СРСР у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp. - K.,1972.

6.Артемьев А.П.Братский боевой союз народов СССР в Великой Отечественной войне. - М.,1975.

- 7 -

но в монографіях В.А. Мурадяна.1

Політика перебудови та гласність частково зняли "табу” із "заборонених" тем.Почали з'являтися статті про депортації народів у 1944 році, а також як їх відбиття у військовій сфері-"етнічні чистки" в Червоній армії Поглибився критичний аналіз сталінської національної політики та ідеології часів мішулої війни.^ Імперський, великодержавний характер цієї-політики стали безпосередньо пов"язувати з вибухом національно - визвольного руху в західних регіонах країни.‘■'Поряд із цим, рздянсьноа історіографією продовжувалося дослідження питань політико-виховної роботи серед воїнів неросійських національностей.5

Політичні події 90-х років у Радянському Ссяаі висунули в епіцентр політичної боротьби проблему національних відносин у радянських збройних силах, і навіть відродження національних військових формувань, що підвищило інтерео науковців до цих питань.6 Проте до цього часу серйозних наукових досліджень із цієї проблематики так 1 не з'явилося.

Слід зазначити, що і в західній історіографії національні проблеми в Червоній армії за часів другої світової вій-

1.Мурадян В.А.Братство, скрепленное кровью. - М.,1369.Его же. Боевое братство. - М.,1978.

2.Бугаи Н.Ф.Правда о депортации чеченского и ингупского

народов // Вопросы истории. - 1990. - N7. - С.32-44; Его хе. Депортації населення з України /30-50-ті pp./ //Укр.іст.журн. -1990. - N10. - С.32-33; N11. - С.20-2Є;Його ж. Депортація

кримських татар у 1944 р.//Укр.іст.журн. - 1992. -НІ. -

С. 29-44; Ибрагимбейли X.- (.і. Сказать правду о трагедии народов //Политическое образование. - 1989. - W4. - С. 58-63.

3.Маслов Н.И.Идеология сталинизма:история утверждения и

сущность:1929-1956. - М.,1990;Сироткин В.Интернационализм, патриотизм. Его же. Мировая революция. / В кн. 50/50: Опыт словаря нового мышления /Под общей ред.Ферро М. и Афанасьева Ю./ -

М. ,1939. С.70-72,86-89.

4.Семиряга М.И. Предатель? Освободитель? Жертга? //Родина.

- 1991.- N 6-7. - С.92 - 94; Анікієнко В.,Попов А. Ліквідація

бандитизму, чи народна трагедія? // Вечірній Київ. - 1990.-

3 серпня.

5.(Чуковский И.Т.Мужество и боевое мастерство солдат Победы. - К.,1990;Его же.Формирование у советских воинов морально-политических и боевых качеств в годы Великой Отечественной войны /июль 1941 - май 1945/. Дио. ...докт.ист.наук. - К.,1991.

6.Брязгунов Ю.Збройні сили Республіки? Це вже було.// Вісті з України.- 1990. - N 35;Национальные воинские формирова-

ния: вчера, сегодня, завтра? // Воєнно-исторический журнал. -1990. - N 5. - С.41-51; Военный министр РСОСР? //Еоенно-истори-ческий журнал. - 1990. - N11. - С.10-20.

ни практично не досліджувалися, хоча їх наявність ніколи не заперечувалася.Так, наприклад, англійський історик А.Сітон у своїй праці "Російсько-німецька війна.1941-1945" окремо зупинився на національному факторі в Червоній армії при аналізі рівня боєздатності радянських солдат.і вказав на наявність певних національних протиріч "не лише між росіянами та азіатами, але й серед військовослужбовців слов"янських національностей". У західній історіографії.також, багато було зроблено у плані вивчення сталінської національної політики в цілому, та зокрема

- ролі і місця в ній українського фактору. Значний інтерес у цому плані являють праці Б.Дмитришина, Р.Сулліванта.М.Прокопа,

Б.Кравченка, Д.Марплеса та інших."5

Таким чином, аналіз літератури свідчить про те, щр тема, обрана автором для дисертаційної роботи, фактично не досліджена. В літературі знайшли відображення лише окремі аспекти національних проблем, щр існували в Червоній армії в період визволення України від німецько-фашистських загарбників, до того ж у самому загальному вигляді.Ряд -питань національної політики радянського керівництва, національно-військового будівництва, армійської політико-виховної роботи, міжнаціональних відносин та інш. потребують на глибоке вивчення і з огляду на ті завдання, ер постали сьогодні перед новою, багатонаціональне«) армією України.

Мета та завдання дослідження полягав в тому, шрб на підставі аналізу різноманітних джерел, передусім документальних, розглянути суть’ та опецифіку проявів національних проблем, шр існували в Червоній армії у п8ріод визволення України від німецько-фашистських загарбників.Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

- висвітлення основних тенденцій та особливостей сталінської національної політики і ідеології та їх впливу на особовий

1.Seaton А. ТБе Russo-German War.1941-1945. - New

York, 1970. '

2. Ibid.,pp.-95-97.

3.Dmytryshyn В. Moscow and the Ukraine. 1918-1953.A Study

of Russian Bolshevik nationality Polisy.- New-York,1956; Прокоп M.Україна і українська політика Москви. - Монхен,і956; Sullivant R.S. Soviet Politics and the Ukraine.1917-1957. -

New-York,1962; Krawchenko B. Social Change and National Consiousnes in Twentieth Century Ukraine . New-York,1985; Marples D.K. Stalinism in Ukraine in the 1940-s.Edmonton,1991.

склад Червоної армії;

- аналіз національного складу радянських військ, які брали участь у визволенні України;

- характеристика національних проблем, що існували у Червоній армії, умов та причин їх загострення, а також шляхів та методів вирішення радянським військово-політичним керівництвом;

- вивчення впливу воєнно-політичної ситуації в Україні на національні проблеми в Червоній армії;

• •

- введення до наукового обігу невідомих досі документів та матеріалів, вироблення нових підходів та поглядів на політику сталінізму в Україні; проблеми національних відносин у Червоній армії.

Джерельну базу дисертаційної роботи становлять, в першу чергу, ■ архівні матеріали Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації /ДАМО РФ/ у м.Подольську та Центрального державного архіву громадських організацій України /ЦЦАГОУ/ у м.Києві.Армійські документи /політдонесення політорганів частин, з'єднань, об'єднань Червоної армії, директиви тощо/ містять цінну інформацію про національний склад радянських військ, політико-виховну роботу в них, настрої у Червоній армії, героїзм та мужність червоноармійців, виявлені в боях за визволення України від німецьких загарбників і т.інш. Важливе місце серед цієї групи матеріалів займають директивні документи радянського військового командування, а також історичні формуляри частин та з'єднань із описами їх бойових шляхів. Серед інших документів автором уперше було введено до наукового Обігу матеріали Канцелярії наркому оборони Української РСР/ф.104/, що знаходяться в ЦАШ РФ.У ньому містяться проекти положень про наркомати оборо- ■ ни союзній республік, накази, листування наркома оборони України, оперативні зведення про боротьбу з українськими націоналістами на території республіки тощо.

Партійні документи - звіти, донесення, інформаційні довідки партійних органів України включають матеріали про національну політику комуністичної партії в досліджуваний період, політичну ситуацію та настрої населення в республіці, про діяльність ОУН-УПА та методи боротьби радянської влади з ними. Серед використаних документів особливий інтерес представляють листи Першого секретаря ЦК КП/б/У, членз Військової ради 1-го Українського фронта М.С.Хрущова до Сталіна та інпих члєніе по-

літбюро ЦК ВКП/б/, в яких аналізуєтья поточна ситуація у військах Українських фронтів та республіці в цілому /ф.1, оп.23/, що знаходяться в ЦДАГОУ. .

Важливе місце серед джерел, які становлять основу написання дисертаційної роботи, посідають опубліковані збірки документів - як радянських/ так і іноземних.^

Дисертантом використані, також, матеріали періодичної преси - центральної, республіканської, військової, а також мемуарна література.

Основні положення, що виносяться на захист:

1. Складність національного питання в СРСР та великодержавницька, репресивна сталінська національна політика, в якій, до того ж, у досліджуваний період досить вирззно проявилися імперські, шовінистичні тенденції, в ектремальних умовах війни обернулися загостренням національних проблем - як в окремих регіонах СРСР, так і багатонаціональній Червоній армії.

2. Для радянського військового керівництва однією з найважливіших завжди була проблема інтеграції до Червоної армії представників тих народів, які мали значну етнічно-культурну відмінність від її російської більшості та досить високий рівень національної самосвідомості.Під час війни 1941-1945 pp., коли внаслідок мобілізацій чисельність цих народів у радянських військах у певні періоди значно зростала, ця проблема набувала особливого значення.Завданням забезпечення підвищення бойового духу воїнів неросійських національностей, їх лояльності режиму' та підтримки врівноваженості міжнаціональних відносин у радянських військах мала слугувати система як політико-ідеологічних, так і різноманітних військових , а подекуди й репресивних заходів^

. 3. З початком визволення України від німецько-фашистських

: 1.Партийно-политическая работа в Красной армии.Сб.статей и документов о партийно-политической работе в Красной армии в условиях Великой Отечественной войны. Вып.1-4. - М.,1942-1944;

Боевое братство народов СССР:Дружба и массовый героизм народов СССР в боях за Советскую Украину в Великой Отечественной вой-не:Документы и материалы /Сост.Немятый В.Н. /рук./ и др./. -К.,1984; Советская Украина в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.Документы и материалы.В 3-х тт. - К.,1985 и др.

2.Foreing Relation of the United States.Diplomatic Papers. Vol.III-IV.- Washington D.C. ,1983-1966; Anglo-American Perspectives on the Ukrainian Question.1938-1951. A Documentary Collection. -Kingston-New York,1987.

загарбників центр ваги радянських військових мобілізацій змістився із сходу на захід, внаслідок чого значно змінилася національна структура особового склзду армії.Відтак змінився і сам фокус пріоритетів національних питань: проблема воїнів неро-

сіських національностей відсунулася на другий план, на перше місце для радянського військового командування,а також політичного керівництва вийшла укрзїнська проблема.Причиною тому, крім фактичної українізації частин та з"єднань радянських військ,щр відбулася внаслідок тотальних мобілізацій місцевого населення, була й активізація військової діяльності.ОУН-УЛА в західноукраїнському регіоні.

4. Особливо гостро постало саме західноукраїнське питання. Навіть сама по собі мобілізація населення до лав Червоної армії у цих областях України становила досить складну проблему.До того- ж,Червона армія не лише втягнулася у протиповстзнську бо-' ротьбу.щр неминуче призвело до загострення її відносин із місцевим населенням, але й отримала з новим поповненням із Західної України безліч внутрішніх проблем, передусім, національного характеру.

5. Для сталінського керівництва пропагандистський бік "вирішення національного питання" у Червоній армії набував великого значення, перш за все, як свідчення "правильності ленінсько-сталінської політики дружби народів у Радянському Союзі." Побічно національне порозуміння в армії мало сприяти припиненню національно-визвольної боротьби у Західній Україні.

6.Відлунням боротьби, що точилася в період утворення Союзу PCP за вирішення національного питання у військовій сфері, стало прийняття X сесією Верховної Ради СРСР у лютому 1944 року закону про створення республіканських військових формувань та наркоматів оборони для керівництва ними.Ініційовані зверху, ці рішення мали суто декларативну спрямованість, хоча й були сприйняті на місцях як реальний крок на шляху до розширення прав союзних республік. Саме на таких засадах в Україні розпочалося створення республіканського наркомату оборони на чолі з генерал-лейтенантом В.П.Герасименком. '

7. Теорія і практика, слова й діла сталінського керівництва, як це бувало й раніше, виявили свою розбіжність.Розширення прав союзних республік у військовій сфері супроводжувалося "етнічними чистками" в армії, усуненням від призову до арміі

- 12 - .

представників ряду народів саме на підставі національної приналежності і т.ін. Утворення республіканських НКО та збройних сил республік виявилося на практиці фікцією та обернулося подальшою інтеграцією на російській основі воїх народів СРСР в єдиній Червоній армії. ’

8. В умовах боротьби проти фашизму, коли йшлося про саме існування цілих народів, про захист овоеі землі, рідних та близьких від ворожої навали національні проблеми, щр існували в ЧерЕоній армії, все ж відступали на другий план. Складні військові умови формували серед воїнів різних національностей фронтову дружбу та взаємовиручку, які в значній мірі допомагали подоланню національних суперечностей, а отже, об’єктивно сприяли зміцненню Червоної армії.

, Структура дисертації визначається проблемно-хронологічним принципом дослідження.Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, описка основної використаної літератури та джерел.

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається ступінь її розробки, формулюються мета та завдання праці, даються характеристики методологічних засад дослідження, його наукової новизни та практичного значен-' ііл.

У першому розділі "Основні тенденції сталінської національної політики" розглядаються ті значні зміни, ідр відбулися в політиці та ідеології сталінізму в національній сфері;Насамперед, це стосувалося того домінуючого положення, яке пооів у них великоросійський фактор.Він значно посунув інтернаціоналістичні гасла й рясно зафарбував радянський патріотизм у російські національні кольори.Завдяки піднесенню національно-патріотичних почуттів російського народу в його боротьбі з іноземною навалсю режим зробив досить вдалу спробу зміцнити свої позиції в середині країни Рад.У Червоній армії ця тенденція відбилася відновленням офіцерських звань, погонів, запровадженням орденів, що носили ім"я російських полководців тощо.

Разом Із тим, з початком визволення Уіфаїни та інших західних республік СРСР, поряд із тенденцією "Велика Русь" в сталінській політиці та ідеології почали знову зростати і пріоритети Радянського Союзу.У рамках політико-ідеологічних заходів, що запроваджувалися сталінським керівництвом у рамках цієї тен-

денції, досить важливого значення наОував український фактор. Особлива увага у дослідженні приділяється створенню НКО УРСР, подальша доля якого досить характерно свідчила про ту межу, до якої сталінське керівництво Суло здатна "вирішувати" національне питання в армії.

У другому розділі "Національний фактор у Червоній армії в період визволення України від німецько-фашистських загарбників" аналізується національний склад радянських військ та визначаються особливості його змів впродовж 1943 - 1044 років. Наво-дитьоя цифровий матеріал, який свідчить про те, щр в радянських військах фактично відбулася українізація частин та з'єднань діючої армії.У середині 1944 року в багатьох арміях Українських фронтів українці отановшш понад 60Х особового складу.В той же час, чисельність воїнів неросійських національностей зменшилася до З -5Х.Відбулося це внаслідок проведення загальної мобілізації в Україні, яка охопила біля 3 млн.чоловік - тобто більше 10Х всього населення республіки. ■

У даному розділі розглядаються, також, прояви конфліктів на національному грунті, що мали місце у радянських військах, їх причини та наслідки.Певна увага приділяється висвітленню "етнічних чисток" у Червоній армії, які пройшли невдовзі після депортацій так званих "народів-зрадників" 1 охопили десятки тисяч військовослужбовців - представників "репресованих націй".

Проблема нового поповнення з України подається в контексті проведення мобілізації в республіці, особлива увага приділя ється західноукраїнському питанню в Червоній армії, розглядається комплеко заходів радянського військового командування, націлених на зняття цієї проблеми.Поряд Їй політико-виховною роботою значне місце серед цих заходів посідали такі, як:"просіювання ” нового поповнення на благонадійність, "розпилення" західних українців по різних підрозділах та частинах радянських військ,недопущення вихідців із Західної України до ряду військових спеціальностей та посад.В системі цих заходів досить важливе місце посідав 1 так званий "метод передової" - тобто використання ненавчених та погано озброєних новобранців як "гарматного м"яса" на найбільш небезпечних ділянках фронту, ер, у свою чергу, неминуче призводило до високого відсотку втрат, а такс,* зростання дезертирства серед цієї категорії ыйськьвослужбс'в-ців. Щоправда, не можна не відзначити, ідо цей метод є;>;їсєоеу-

- 14 - ,

вався 1 по відоношенню до східних українців, і по відношенню до неукраїнців. Сталінський режим ніколи не рахувався із людиною -"гвинтиком", не цінував її лиття.Нехтування людським життям, вирішення аа його рахунок будь-яких політичній, економічних чи військових проблем - все це становило повсякденну практику сталінського керіЕництва.У роки війни досягнення стратегічних цілей не ставилося у залежніоть до рівня втрат - їх просто не рахували.

У третьому розділі "Військово-політична ситуація в Україні та її вплив на національні проблеми в Червоній армії" приділяється увага питанням взаємовідносин радянських війсьісовослул-бовців та місцевого населення аа умов повернення радянської влади в Украіну та розгортання партизанської боротьби ОУН-УПА.Остання стала одним із важливіших чинників в ускладненні військово-політичної ситуації в республіці та загострення національних проблем у Червоній армії. Армія не лише першао відчула на собі військову діяльніоть УПА /так, лише за сі-чень-лнтий 1944 року на терені однієї Рівненської області українські націоналісти здійснили 154 напади на військові частини та окремих військовослужбовців внаслідок чого було вбито 439 червоноармійців та офіцерів/,але й активно була підключена до боротьби проти повстанців.Усе це, в цілому, негативно впливало на відносини між армією та місцевим населенням, яке, в основному, підтримувало рух ОУН-УПА.

Повернення Червоної армії в Західну Україну та її участь у відновленні радянської влади, каральних антипартизанських операціях, примусовій мобілізації тощо оприяли посиленню дій підпілля ОУН та формувань УПА /згідно а німецькими даними за період з кінця 1943 по кінець 1944 року кількіоть повстанців зросла а 40 до 100 тисяч/.Водночао і в самій Червоній армії зростало негативне, підозріле ставлення до нового поповнення із Західної України та місцевого населення.

У висновках викладаються основні підсумки дослідження, визначаються подальші напрямки вивчення цієї наукової проблеми.

Наукова новизна дисертаційної праці визначається тим, шр в ній уперше аналізуються характер, основні прояви, причини виникнення та заходи по вирішенню національних проблем,щр існували в Червоній армії в період визволення України від німецьких загарбників.У ході дослідження порушються такі досі нерозкриті

питання, як утворення наркомату оборони УРСР, радянські військові мобілізації в Україні у 1943 - 1044 роках, аналізуються національний' склад частин та з'єднань Українських фронтів, питання військової та ідеологічної боротьби між УПА та Червоного армією. До наукового обігу вводяться численні нові документи, факти та цифри, що їх було виявлено під чао наукового пошуку.

Практична значимість даної роботи визначається тим, пр теоретичний і фактичний матеріал дисертаційного дослідження та зроблені на його основі узагальнення можуть сприяти формуванню наукової концепції новітньої іоторії України.Матеріали роботи можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з історії України, у викладанні історії України, а також у науково-експозиційній роботі музеїв, підготовці опескурсів для кур-оантів військових училищ тощо.

• Апробація роботи. Диоертацію обговорено та схвалено на засіданні відділу іоторії України періоду другої овітової війни Інституту іоторії України АН України.Основні положення дослідження опубліковані в таких працях автора:

1.Рецензія на книгу А.М.Самоонова "Знать и помнить" /М.¡Политиздат, 1989/ /у співавторстві/ //Український історичний журнал. - 1989. - N9: - С.164-155.

2.Национальный воєнний вопрос и национальные воинские формирования //Молодь 1 актуальні проблеми іоторичної науки:Тези У суспільно-політичних читань. - Київ, 1990. - С.49-52.

3.К вопросу о расширении прав союзніж республик в годы Великой Отечеотвенной войны:Решение Январского /1944 года,' плеігу-ма ЦК ВКП/б/ и X оеосии Верховного Совета СССР //Паргил.Народ. Победа:Тезисы научно-теоретической конференции, посвященной 45-летию победы советского народв в Великой Отечественной войне. - Минск,1990. - 4.1. - С.49-53.

4.До питання про кількість мобілізованих до лав Червоної армії у Вінницькій облаоті в 1944 році //Тези доповідей Десятої Вінницької обласної Іоторико-краєзнавчоІ конференції. - Вінниця, 1991. - С.87-88.

5.Під чоботом тоталітаризму //Нова генерація. - 1991. -

N11. - С.12-13.

в.Як гетьман - "зрадник" став героем, або дещо про сталінські маніпулювання історією //І1ам"ятки України. - 1991. - Н Б. -С. 4-7.

7.Утворення наркомату оборони УРСР у 1944 році:з Історії однієї політичної гри //Український історичний журнал. - 1931.

- Н5. - С.29-37. ■

8.Нова зарубіжна праця з історії національного питання в

Україні // Український історичний журнал. - 1992. - N 5. -

С.109-111.

9.УПА і Червона армія /1944 р./ //Українська Повстанська

Армія і національно-визвольна боротьба в Україні у 1940 - 1950

рр.¡Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. - Київ, 1992.- 0.192-200.

(Написано до аруку СІЛІ ві формат 60x84 1/16 Ум. арук. арк. 0.9 06л. вид. арк. І .0

Тираж 100.Зам. bid 1993 р. Безплатний

Поліграф. a-UJ Ін-ту історії України All України Київ-1, Грушсвського. 4