автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Оппозитивная реакция в современном английском языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Оппозитивная реакция в современном английском языке"

РГб ХАРфДСЬКИЛ ДЗРМВНЙл УНІЗЗРСЖТ

На правах рукопису

МАЛІШНОВА НАТАЛІ.Ї ЗОЛОй&ИРІііНА

ОШЗйТййКл РдАКЦіл В Су •іАОНі.-і АЯГЛІаСЬКІЛ мО3±

1

Спеціальність ІС.й2„04. - германські ;«оьк

АВТОРЕФЕРАТ

дисертаці х на здобуття наукового ступеня какдздата філологічних наук

іарків - 1993

Дисертація с; рікоаясом. "

Робота виконана в і&рліьськоііу даржаьнол^- „кі^ереитаті,

Науковий керівник - кандидат філологічних наук,

доцент МОРОЗОВА Олена Іванівна 0<4іі,іііні опоненти;

- доктор філологічній наук, професор ШН0МАРЁНК0 Лідія Олександрівна;

- кандидат філологічне* наук, доцент ШРТШШ Ал& Нерівна.

Провідна установа - Донецький державний університет.

Захіст відбудеться С£ЛеЛ~. 1996 року годнн на засіданні спеціалізованої вченої ради / шифр К 02.02.20/ в Харківському державному університеті за адресою:

3X0077, Харків, ы.Свобода, 4, ауд.7-75.

З дісвртаціею можна ознайомився у Центральній наукові бібліотеці Харківського державного університету.

Автореферат розіслане "ЯЇ'ОЛ. 1996 року.

Учеижй секретар

спеціалізованої вченої рада Солощук І,

ОСНОВНИМИ ЦробЛЗЬКлМК Д І НГігопраїч/іат лчних досліднекь останніх ЗОКІВ о ПріИЦШИ КОМуНІКаТМЬНОЇ діяльності, ткни одиниць спіл-/вання, його прагматичні механізм.!, коїцунікатішно-Пі^агштлчна

інтерпретація висловлювань. Дослідження ь даному напряжу вказу- „_____________

ОТЬ на необхідність ВраХуВаННЯ рсзумовш. І ОО-ДаЛЬНС- ЦОіІХОЛОГІ чнлх -.акторів.

Дане длоартя^ілнз д^слі^ення присвячене ьлвчвнню опозятав-аої рбаВЛЇ /ОР/ ЯК ЫОВЛЗННвВОГсТходу в діскурсі В сучаснії! англійській мові. ,РоСота"виконана в напрямку комуніхатгівно-щш’катяЧ'*

КОГО І-ЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ ДО ійОйй.

" Актуальність даної дисертаційної робота обумовлена, яо-персе, звально и орієнтації* сучасного &оьозн«игСТва ка дослідження тва ь її реальному *уяхціснуванні, по-друге, отримані результата мають прям»! зь”язок з : такт® проблемах.,*;

- малоьлЕчекістю Дістання про експлікацію базису природно-мовного міркушння, ЙОГО КОГНХТійЬЯХ детериіінантії, перетворення ОДЙНЕЧШХ ЇЛ0ВЛ9НН6ЙИХ актів ь усвідсмзні діалогічні шкрооди-нл_іі;

- відсутністю типології зовнішніх регулярносте:;- поведінки ЛВДИНЯ, ШЯііЛЄННЯ ЯКІІХ ДОЯОМОЬЗ встановленню Загальнії-', умов, які роблять мовленнєву дію однозначною;

- необхідність погллоленої сіістзштазаці і тли в мілрвшііко-влл зв"язків;

- ВІДСУТНІСТЮ МІОЛОГІЇ КиуелЯ-.ІЇ КОГЯІТ/іЬгі/іл ЛОГІЧНііл

структур і зовнііньил.оьасї і-орми;

- НЭдЭч,ТЬТНх>Оы ЗИЕЧвІІІ 0Т.„ 1ЫТХ.ННЯ Лр‘-> ГГраГ.,.аТЛЧНІ. НОТЭН-

ЦІ£Л І'р&І.ї^о.Тл'ГЧНОі КаТбХ’ОрІ І З&ПЄрбЧЗгІлЯ £ Чс-СНІ^І

мові.

ТорК&гСЧ^СЬ ^ і^^ З Гсу;аНО ї Д р 0СЛ6Гу.сіТііК А а ДсіН8 Д 0 О Л іДіг.вННЯ НЕ— де^ть до ьооіт, яраСлячеяах аналізу дин^гиичного аспекту се^ан-Тіікй дискурсу, опису у мо±ші засобе продукування сшсдиьлх відносин міх ковншй од гни. дои. Наш увага з зернена на внутрійні закономірності ьювлєннїівої діяльності, які розглядаються з точки зору поясну вального підходу до кова, пошуку механізму забезпечення її зоыихнього .^нкціонування. . '

0 64 л ї о » аналізуй діалогічні текстом ^рашентн, реактивна репліка яках, актуалізуй т^чку зору, що відрізниться від пред"явленої и стз^яі. Ірод, .д-аякя ОР і. рептилії” реалі-

ці не вхдіїоьідао очікувані.-' норкатлннііі реакції згоді, прийняття та ін. ' ' '

Метою 4ІОГО дисзртаціїного дослідження „ жло, системне значення і'аналіз ОР а різних прашатлчюи і легкітяз-Нйх контекстах. 4 відповідності з постаііяеноа метою *,ормулі5-іоться завдання робота;

І/ зашита логічний і кої^іїмніСі механізм, що ьданачаз продукування ОР на рігьі прагматичної і семантичної структур б лсловлю .ї&нн к;' ■ ' '

2/ дати .жанеадчня шозлт^іш. ошодоалх

відносин міь шслошгівашшш, відрізнити їх від лінгвістичної опозиції і категорії заперечзнн,-;; ■

З/ дати визначення ОР і ястакошти її тиші в сучасній ингйііоькііі мові;

4/ ьчнвдги Зііконодіі^ності А.оііниго оформленая ОР і поясните їх з точки зорі екстралінгаі отйчклх факторі

5/ виявим деякі закономірності нрлі одкомоьного жркуьан-ня на основі розгляду складної та складоьої ОР.

методика аналізу ОР об^ьоьлена мвто*: і характером дослідження, які передоачаоть викордстаізід оя«-со-іо-и^гтачного метод»-, контекстуального аналізу, зіставлення і-лі кроконтекст і в.

Науко -і а новизна роботи виражена ь:

- визначенні ОР як типі мовного ходу, актуалізуючого точку зору, що відрізняються від попередньої ь діалогічному тексті;

- .-^значенні опозлт^кях відношень як особового тяпу смислових відношень *віж шслоалоьашяш;

- спробі гюясшітії актуалізацію ОР і категорії заперечення в реактивній 'ращ:і.-,і текстового ірагілент,) на рівні гли-ОіЯЗИХ- ШХаНІ'ЗІЛЗ догнітльної „аяльяооті /встановлення схожості та: різях „і/, логічн-и оі*?±.£Ці2 / висі-оі.юк, осгр*ятуваніія/;

- визначенні і.-сбдлзості ОР.

0 о -с- б и с і Е й внесок дяс^ртагіта полягає в визначенні ОПОЗйТіШНОСТІ ЯК тшу СШСЛОЬІІХ відношень МІЖ ВИСЛОБЛЮ— шшяка, означенні ОР та Птшіз, ьомш ос'м’ллзоствй. ■

Ва з аі і с ї з к н о с я т ь о я такі полаьвиня:

І/ ДроД) кувьння ОР обумовлено опозятяаниш ьідношєняяь-іл / протиріччя, пх'.иТїіогаглаяня, потен;.;ііної оламтльнооті/ на рівні ЛР /піЮйоЗіЩійно: репрезентації/ моделі ситуації /аС/ у вл-

XіЛЯДІ ЛОГІКО-СЄШНТИЧНйХ СТр^К^р /Л^/.

2/ На рівні се.їіантіші опоз»тязні відношення виникають відносно елементів стимулшлого і ^активного вислошивапая /про-ІІСЗЯДЇ, модусу ДІЙСНОЇ ОЦІНКИ, ;ЧОДуСИВ ПОТЄНЦХлНОС’ГІ та І>га-Дувнкня/, . ______-

З/ На ріьні арагштлчжї отр^ктурл олозитдийі. *ідле£3кня ьи~

КШміїЬ ВІДНОСНО іЮр-йіІ, ТЄІ»Ц, ІНТ'ЗНЦІЙНОІ 'Тіия'йід.'йггостх Ти КІ1І-..аі’.ох’о результат,, стіиу^

V іолознк -гія^тззч роб.,ти іолл.^ в то.^ , що на рі^ні ПР Ш'бпозлтлаїі віднсленніх мають стілкі *овні „.ор^ілції на різзчі

Г.іО_.;,ГЗННоііОГО 0-І»0р,-.ШННЛ.

5/ С Т^ЕЇ^а ОР, СТУПІНЬ її КОШСЗЛ ЛІЛНОХ СКУПОСТІ, екеп-ЛІиіанІСТЬ ййреО»*ННЯ '-ловлеГІІІ^ЬОї ІКТвНчХЇ иОутоОШЮНІ ВПЛИВОМ

факторів лОгнітлБно-прапу.сіТлчьісї природи: змістои релеьантних ■'огнітивнах стр^кі^р, інтерпретацій вкстралінгвіоти-іних факторів.

Теоретична значення даної роботи полягає з характеристиці ОР як мовленнєвого ходу, який відповідач наявності опозиційних відношень протиріччя, протиставлення та потенційної опизлтивкості на рівні ПР референтної ситуації б когні-тиьних системах мовця і реципієнта. Дане дослідження кадао ьоіс-ливість встановити кореляцію мін розумовими процесами і юьно;, формою. Розгляд складних і складових 0? розмирам улвлзння яро міркування людини. Робота й ьу одним ярилладом плідності застосування теорії .іре.і.'.ау лх--іх,вістдчннх дослідженнях. Аналіз не-щшях ОР потирі*; „.явлення лрс рунк-хіонування непрямих швних актів. Крі:,; ТОГО, Зроблена Спроба характеріїстикл лОЬЛЄНН^ВуіХ ПКТІЬ незгод», С^КЛХЗі , ЗаПереЧвННХІ, вІДИ;0:.ЗЛ В СуЧИСНі.! иНГлІІСЬ-

кіл .мові.

а р й к т и чає з н а ч е н н я дисертації визначаються і\;0ЬЛ 'ІЬІОТЮ аИКОрИСТаКНЯ її результатів 4 Викладанні аН XVIі и с ь к о ї л.о.л .їх хноззіуікої на основі. *іувх 4 опалько-коь, ні па.тйьйоі’о підході; і вищі2 школі- б раи-лах нормативних хореїв теоретичної граматики і прл лапііоанні курсових та дипломних робіт. Результати дослідження СР хса^ть Сути використані при дослідженні ..рг^лен-тації та розробці систем итучного інтелекту.

Дисертація вяхонана на каредрі англійської філології факультету інозеьяих їло в Іарківського державного уні >-ерситет„ згідно з планом НД5,

Робота апробована у ^орш доповідей на щорічних лїдсуьковкх кон*ерент,іах ;іро*есорсько-викладацького складу

Харківського держуніверситету, на. республіканських і міьвузівсь ких конференціях / Харків ISfel, Тззр мЬ93, Нижній Новгород IS92 виступів на засіданнях лінгвістичного семінару факультету інозе них мов Харківського університету / березень ISS2, вересень I5S на засіданнях кафедри англійської філології у^акультету іноземних мов ХДУ / квітень IS93, жовтень 1594/. Головні результати роооти відображено в п"яти публікаціях.

Наукова достовірність та об'єктивність роботи забезпечуються достатнім обсягом матеріалу: досліджено 5308 текстових фрагментів із англомовних художніх джерел в жанрах драми і прози 64 авторів ХІХ-ХХ. сторіч оосягом 2254о сторінок.

. С..т р._..у к т у р. а та обсяг роботи . Відповідно до мети і завдань, дисертація складаються із всту пу, трьох розділів, висновків, п"ятя с^зь, таблиці, описка художніх дкерел, використаної літератури, ^мовних скорочень. Робота маь обсяг Іа2 сторінки ілашінопяеного тексту.

ї розділі і "ІІОНЯТТЯ ОПОЗПТИШИХ відношень МІіи висловлюванні: ми" ровіуидшоться такі питання як сутність, когнітиьяш смисл і СМИСЛОВІ ТИПИ 0П03ИТИВНИХ Відноиень, .ьОркулШТЬСЯ визначень.?. UP, її відношення до лінгвістичної опозиції та категорії заперечення J розділі ІІ "Опозитпбні відношення на рівні семантичної стр тури висловлювання" аналізуються опозитивні відношення на рівні семантичної структури, описуються їх компонента і відповідні типи семантичної опозитивної реакції /СОР/, що спряшвані на пропо ЗЩІіІШЙ зміст, модуси дійсності, потенційності і вгадування сти мулу. Розглядаються мовні хоблі весті кожного типі , складні, складові та непрямі СОР.

У розділі ІІІ "Опозитивні відношення на різні прагїйатичної структури висловлювання" описуються опозитивні відношення на рів ні прагматичної структури. Вдцілеко кокпококти прагматичної - стру: тури шсловлозання і відповідні тип,-; прагматичної ояозлТіШлОЇ реакції /ПОР/. Викладаються mjbhi оооолцвості ко^нікативно-праг-ш пічних типів ПОР, направлених на форму, тематичнии зміст, хнтеї цілині; коліонент * кііцєвиі результат щ. Розг.ад&^ться скл; НІ, ОКЛАДОВІ і КЄП^Яі-.іІ ПОР,

у висновках виведено результати дисертаційного дослідження.

Роздтд І. Поняття ОЛОЗЛТИВНИХ' ЗІ дношень МІЖ ВИСЛОВЛЮВАННЯМИ.

ПерШЛЙ розділ П;'ЛСЗЯЧеНИГ рОЗКрИТТЮ ЗМІСТ}’ ПОНЯТТЯ ОПОЗЛ-ГЛВНИХ відношень М'Ж ВИСЛОВЛЮ.}-іНгіЧМИ

>лс.:овлod--.nr!ч-с?.ичул~; висловлвзанья-реакці я текетового рагиенту характе{)йзують одну референтну сдгуацто з точки зору П- репрезентант ї з 40 різних комун *кант }в. Ртзннця .40 обумовлена їх суб'єктивною йй..екн’стю. До складу '40 сходять особисті ЗНАННЯ, попередній * на ІЗ гдус-ЛЬНй!.! досвід, ускінойл», е.чоц?¥.

.40 ч.і когн*т«ншй корелят ірагменту св;ту (термін Дегха IV57) .«оке бути представлена як ; єрарх+чно оргнн"зов<ка система концептів, ЩО репрезенгуе СЛТуаіГЮ ЗОВНІШНЬОГО свтгу, та ВтДПОВІД-на їй слстема лропозиціП» яка утворює П? - базу продукування конкретного аисловлдзання. Когн;ти.зн& система кожного .соиуШ-• х^н'га визнач;..є юго погляд на МС взагалі або частину її ПР, актуалтзовану в стимул5. Суб’екгизн:сгь інтерпретації .40 реципієнтом передбачив перенесення КОМПОНЄНГ?В смислової структур :л стимулу в систему його цейктичних координат (теМПОралЬКЛХ, локальних» особистих). Реципиент верит*кує ”х в:дносно сзоег системи координат і власного денотата референтної слтуаігї.

ГііСЕІО виникає НЄВІ ДПОВТ ДН'СГЬ реле вант них когн'гтлвних структур т ВІДПОВІДНИХ КОМПОНЄНТ'3 смислово: структура в когн'т/.внлх

системах мовця * рецлп^єнта, осг^нн;й мо.-ке актуалізувати результат своєї *нгерпрегаціу як ОР.

Когнітлвн,.й смисл ОР складається з експл;каи: ї р;знлц: ;нтерпретації 40 в когн-тлвн;й систем^ реципиента.

Комуні ісагивно-прагматичн/і! емлел ОР як мовленнезого ходу складається з двох момент*в: вербалгзац?ї власно''' думки реципієнта і оцінки думки мовця, що пред'явлена в стимул?.

Продукування ОР передоачає наявність таких тип?в відношень, відображених на ехем; І: різниці .'40 комунгкант^в, смислових ОПОЗЛТИВНЛХ відношень (протиріччя, протиставленню, по-тенцЧ'Иої опозятичності) їх ПР, синтагматичних опозят;иних ьідаишнь мін рзпхп;а:-.іИ текстового и^г^зн?/:

/

концепт :4С І

І

[референтна ситуація | [ ріЗНИЦЯ

денотат

смислова опозигивнісгь ПР 2

ІЖІур5"

сигн^уткаг РА І

Сі'ЛМуЛ

РА 2

синтагматична опози- ОР гизнтсть

Умовні позначення:

Ш- моделі ситуації:* І- мов.лЯ, 2- ре-цпі^нта;

ДР- пропозиційні рапрезента ц ї: х-моз^я, 2- реціпіента.

лоротко охарактеризуємо кожен тип відношень.

Зтцношення РІЗНИЦІ- ВЛНИКаЮТЬ при порівнянні двох об'єктів думки відносно спільної підстави (інтегральної ознаки) не

ОСНОВІ ТНГуїТИЗНОГО уявлення ЛККИНИ Про СХОКТСЇЬ І ртзНИЦЮ. Внаслідок розумової ДІЯЛЬНОСТІ суб’єкт з’ясовує різний» у вия ЛЄНН* тнгегр.-аьно? ОЗНАКИ об’ЄКГТВ, ЩО порівнюються.

ЗМТСТОВ" типи опозитивних відношень базуються ЯК на інтуїтивному уявленні про схожість і розбіжність, так і на ло гучних висновках.

ЗІДНОШЄННЯ проглртчч’ ;екуюгь у нульовому ступен' відоб ранения інтегральної ознак:-! одного із розумових об’єктів.

Відношення протиставлення характеризуються наявністю у об'єкта, цо порівнюється, інтегральної ознаки в іншому ступен або іншої ознаки.

ОПОЗИГИЙНІ відношення протиріччя е логічними відношення протиріччя, але ми розуміємо спозитивне прогиоте-аілення ширше логічного. Крім логічного, ми відносимо до нього асоціативну зміну ознаки.

Потенційно опозитивні відношення базуються на кон’юнкці' протиріччя і протиставлення. ОР, ідо має потенційну опозитив-ність, утримує імпліцитне або експліцитне судження, ідо допуска варіативне значення предикативної ознаки відносно визначених умов.

ОчНІ'ЬГМ&.ГИЧН* ОПОЗИГИВН* ВІДНОШЙННР ВпН-ІК^УТЬ у лоилен-НСВОЛу ПОТОЦІ на ОСНОдТ 3?Сі,а.*»іЄН1іЯ С-ЦС.чОВЛХ СТруКі'ур С'ЧІМу-л-лшчого т ре.-лглвного аис-о^ляв,. нь.

КоНТр&СГЙВН* СИНГаГМі.Л’ИЧНІ 0П03ЛГЛВН; 3;дношення^схожі'

З НГВІ СГИЧНОЙ 0П05ЛЦ: СЮ В ГШіНІ Протисгаалення^вох однорідних ОДИНИЦЬ на ОСЬОВ: зтдношень РІЗНИЦІ СТОСОВНО Загально? ознаки, але не_адекватні їй. Пєіліг характеризують відношення елеиенг*з".оз.«ення, другі - ноад. Перш* обумовлюють наявність обох членів КОрЄЛЯТИВНОЇ Пари, ДруГ^ - лИШЄ ОДНОГО В Г*Е «Є Діїсгрлиуції одночасно. СМЛОЛ виділення ОПОЬИТИВНиХ відношень пи.-.ягае й з'ясуванні використання відповідних одиниць у потоці мовлення, а опозлігї - а їх ' денгл-’г каці У ; зарахуван;-:5 до парадигматичного кле.су.

Згдношення ОПОЗИТИВНОСГ? безпосередньо пов'язані З ЛОГІ-ло-грамагичноя категорію заперечення. Заперечення е головним Килгеріем влд^лення Протиріччя як особливого типу смислових Відношень, ПО виражаюгь відсутність об’єктивних ЗВ'ЯЗКІВ МІЖ об'єктами мислення. Заперечення як встановлення семантичного протиставлення пов’язане з опозигявними відношеннями протиставлення. Зазначення ОР як засобу оцінки. * відхилення думки проду-ціенга сеимулу схоже з комунікативно-прагматично» грактовкою заперечення як бази формуванню, особливого типу мовленнєвого акту, метою *ксго є відхилення або корекція припускаючої думки мовця.

0? С ТИПОМ МОВЛеННЄ^ОГО ходу, цо нкгу-ал *ЗуЄ точку зору, яка відрізняється в?д пред’явленої в стимулі. 0? виділена з великої кількості суміжних висловлювань за двома критеріями: с,-медової опозлтивності на г.члблнному рівні між відповідними компонентами лОС та відсутності бажаної реакції на стимул (згода, прийняття та ~н.).

Якщо співсгавлягзгься семанглчні компоненти смислової структури стимулу, продукується семантична опозитивна реакція (С0?), ірагмагичні - прагматична опозитивна реакція (ПО?).

Проста 0? знаходиться у відношеннях опозпгивност - до одного компонента І.СС стимулу, складна - до декількох.

З структурно-КОМПОЗИЦІЙНО ї ТОЧКИ зору ВИДІЛЯЮТЬСЯ СКЛаДО-зі і несл.адов; 0?. НеСллаі.ові_ ОР не мають комуні.-<аїмвних одиниць кр*м тих, цо стоять у відношеннях 0П03ЛЇИВНОСГі зі стиму- /'

' /' -9- /

лом. Складові СР мають, кр*м вказаних, комун!кативні одинш ■до перебувають з ними у відношеннях сурядності або ггдрядш (обгрунтування, уточнення, узагальнення, корекції, глюстраї роз’яснення, висновку).

ОР входить до складу в;дпов*цного мовленнєвого ходу. ОР т репліки співпадають, якщо інтенціональниГі змїст реплік вичерпується комун^кагивно-прагмагіїчнод пункфею ОР.

- За суміжністю з: стимулом видаляються контактні - дис н*-0Р. Перші прямують за стимулом, друг* реализован* у дво> репліках реципієнта. '

За експлтцитністю вираження опозитивних відношень зт ляються-прямі і непрям1 ОР. Пряма ОР те з поверхневі стру тур* едемзіїгі-!, смислова структура яких знаходиться в опозиз ності до елементів ЛСС стимулу. Поверхнева структура непряі-ОР не в;дображае опозитивних відношень, *снуючих на рівні }

Р°зД^Д П. Опозитивн* відношення на рівні семантично? структури вислозлювання.

йк компоненти семантичної структури, висловлювання ми глядаемо п внутрішню модальну рамку /пропозицію Р/х/, моду дійсності К і потенційності 0, а також зовн;шню модальну рг цо представлена модусом вигадування 14. Бони *снують (*мпл* но або експл;цитно) в різноманітних висловлюваннях, які мак пропозицію і оцінкуза шкалою дійсності предикаційним актом.

Семантичні типи СОР виділяються відносно конкретного мента ЛСС, цо 4снуе у відношеннях опозитивност:. Елепєнт Ж може виключати відповідний елемент стимулу (відношення проз чя), модифікувати його на основ4 логічного або асоціативног протиставлення (відношення протиставлення). Якщо прийняти,

М (К(Р/х/)) /Я гадаю, що Р/х/ актуальна та *ет;;нна/ або М (0(К(Р/х/))) /Я гадаю, що Р/х/ потенційна та 4стинна/ с формулами ЛСС будь-якого висловлювання, *локутивноа силою і е повідомлення семантичної інформації, передача пропозиції кількість похідних варіантів СОР прогнозується на основ* пг комбінаторики т відображена в таблиц* І. Відношення проті відобракен* як заперечення відповідного символу компонента наприклад, К - 7К, відношення протиставлення - кк Г:ого моді кац:Я'/К - К"/, потекціГіна опозитивність - як кон'юнкція о<

Тш ОПОЗИТИВН'IX відношень .. Компонент логіко -семантичної 0 Т О ї К ! її и

Р/Х/ Я ВВсСїіШО , ь,0 Р//./ ТГ ■ д вважаю, що РД/ істинна а і і ввайіаю, що Р/х/ моышва \ М Я впевнений, що я знаю, що РД/

ПРОТИРІЧЧЮ. І/Г1(К(1 Р/х/)) Я вт>.,.а..>, що актуаль наІРД/ 2 /МШПР/х/))) Я ЩО МОЖДИВа 1РД/ 7/МПКСРА/Л Я ьвахаю, що то, що Р/х/, істинно/помилково ь/М (Є (7К (?/*/))) Я ввашю, ідо то, що Р/х/, істияно/помшь-когсо . із/ґіоа (кср/х/щ Я вважаю, що Р/х/ можлива \ \ \ \ іо/7 М(К(Р/*/)) )і не ввалені, що РД/ 17ЛМШК(Р/*/))> Я не вва&аы, що РД/ мовлива

ПРОТИСТАВ- ЛЕННЯ 3/М(К(Р"/х<М Я вважаю, що актуальна ?"Д/ 4/м(и(к(р"/*/т Я вважаю, що можлива Р"Д/ 9/М(К"(Р/х/)) я ъъашю, що то, що Р/х/ актуальна, може бути істинним/помилковим 10/МШЯ(Р"/Х/))) Я вважаю, що то, що Р/ можлива, може бути іот ним/помилковим і4/ншк(р/х/т Я вважаю, що Р/х/ немину ч&Даломожливь 1 ин- ІВ/П"(К(Р/*/)) я не впевнений, ЩО Р/х/ \ \ \ ІІ9)ії"(й(К(Р/*/ї)) і Я не впевнений, ЩО РД/ 1 \ | нс&иива

тшщшїА 0П0 ЗИТ ИВНхСТЬ 5/МШР/х/)) Я вважаю, що актуальна Ь/^/ ^1 аб° 11/М(К(Р/ХЛ) Я вважаю, що Р/х/ мод бути як істинною, так помилковою 15 /М№(?/х.О)) 2и/0 N ((й)(К(Р/х/))! тШ"(К(Р/х/))) ] \ а Я вважаю, іі.о Р/х/ 1 Я ні,чого не можу еказат: і їїивотбУтй-ДС І™ .Відносно РЫ/ відсут-І^ливою, так х немину-Н1СТІ} д^мки/ *

"'чр! позначення:! - знак заперечення компонента ІіСС;

" - знак моді^ілсації каяпоаанта 10С .

.Непеял'лза неявность в оцн*Г; (-ормулт j£Q двох варт ан г ♦в о г. ног о т того к «опального оператора. Похідна Л'Х відрізняється від початкової значенням ляше одного модального оператора (проста опозитиинісгь). Складна опозигибя’Сгь Догнал із усть ся як сукупність простих.

Голбзний ВИСНОВОК рОООТИ- ПОЛЯШаиБ гону, 'ДО ОПОЗИТИВКт відношення на ртзнт ПР !С з когнітивних системах мовця та реципієнта мають стійкі мовні кореляти на р*вн* поверхневої структури. З основі аналізу мовного матеріалу лекить його групування відносно компонента ЛСС, що знаходиться в опозитивних відношеннях, виділення ВІДПОВІДНОГО типу ОР та його мовних особливостей.

Розглянемо кожний тип СОР з точки зору регулярностей ЇХ мовного оформлення.

СОР, скеровані на пропогиігйниіі зміст стимулу, воображая® різниш в структуруваннг частини ПР, що безпосередньо пов'язана з МС. Р;зншдя в структуруванні частини ПР комун*кан-ттв полягає в наявності/відсутності з ПР СОР предикаїгГших зв’язків (протир:ччя, СОР І типу), наявності в СОР інших еле-,ментів у позиції тих же семантичних актантов (протиставлення,

СОР 2 типу). Потенційна опозитивн?сгь (СОР 3 типу) вказує на умови, коли до одного екстенстоналу додаються як Р/х/, так і її семантична протилежність ado модифікований варіант.

Основні мовні особливості COP І типу полягають у застос]'-ватг різноманітних засоб*в заперечення відповідності пропозиції дійсності; семантико-синтаксичних (заперечення за допомогою слів-речень "Yes"/"lTo ", частки "not «• в комбінації з допоміжним дієсловом, членом речення), лексичних (заперечні займенники, сталі форми заперечення), інтонвціПно-сиитаксичних (репліки-повторення). Заперечувана компонента пропозицігшої структури стимулу в СОР здійсняється за допомогою ряду семан-тико-синтаксичних перетворень: актуал;заціїзапереченного елемента, ускладнення семантико-синтаксичної структури СОР в порівнянні зі стимулом. -

. Для СОР 2 типу характерна зміна і реиагизація в СОР компонента ICC стимулу: суб'єкта, предиката, локативного, темпорального та ін, йодиф’гкац!я пропозиції стимулу в СОР роигдяда-

еться нами як зам?на словесних фреймов або компонентов одного фрейма (Портвн., наприклад, внутріщньойреймове : мтжОреИмове заперечення у Ч.‘5тлмора 1966). Зміни в СОР можуть бути зз’язан4 3і спрощенням або ускладненням “ї семантико-синтакс ично4' структури в порівнянні з5 стимулом. Зведення нової' ознаки обумовявє особливості актуального членування СОР: рематизацї'іо відповідної комунікативної одиниці у вигляд*'реми повного речення, синтаксично неповного бездієслівного висловлювання, в ремах одного або дек і яьк ох-син такс ично самостійних речень, що тематично про--довжуать або розширюють стимул, в рем- перефразуачого стимул речення.

Для СОР 3 типу характерною е наяЕігсть підрядних речень умови 4 часу, що опнсуоть обставини, при яких ноже мати и;сце як Р/х/, так і ?ї модифікований варіант.

СОР, спрямовані на модус дійсної оцінки стимулу, оцінюють ступінь його достовірності й поділяються на три групи: ті, що дають протилежну дійсну оц?нку; т;, що дають д*ґісну оцінку на рівні припущення; т4,що описують умови, за яких пропозиція моне бути як істинною, так і помилковою. На матеріалі, що досдтдкується, виділено такі комунікативно-прагматичні засоби експлікації модусу заперечної дійсної оцінки: пряна оцінка низької якості інформації, яка передається, но;гншгя мовленнєвих актів за допомогою модусів і предикатів заперечної істинної оцінки, номінація суб’єкта передач4, помилкової -нсормаїгУ, викриття мовноактової ;нтенц;ї мовця; консгатаїгя пропозицЧіно-го в\днопения рецпп4ента до того, що повідомляється (нецоз4р’я). Особливий інтерес ДЛЯ вивчення ЛОГ;Кй пряродномовного Міркування викликають СОР, що мають ;ипліцитну заперечну дійсну оцінку стимулу як помилкового вказуванням на тематично зв’язаний антецедент. З СОР вказаного типу прнсутн4й ангег.едент-посияка (вказування на факти 4 у;:ови, цо суперечать пропозиції стимулу), а консеквент (констатація заперечної дійсної оценки) опущений. Дані )Ргрунтуються на логичному висновку ; на загальнофонових фреймових уявленнях про причинно-насдідкові зв'язки явищ. СОР, що дають здогадку^дійсну оцінку стимулу, ми назвали "гіпотетично-вірогідніші" в умовах неповного знання. Зони :;окуть мати форму питання/ пропозиція якого має референц4ю до частини фрейма, що е несумісною з акгуал4зованоо з стимул4. Зказ4вка на ппот:ір4ччя імплф

~ ' /

І

заперечення дійсної оцінки стимулу, а зп^тальна форма надає Тй вигляд припущення. '

СОР, скеровані на модус потенційності, є судаення про можливість/неможливість подій, відображених у пропозиції. СОР

І типу підтвердаують або заперечують вірогідність події (протиріччя), модифікуйть ступінь їг втрогтцності(прогисгавлеаня), сигналізують, що подія може бутв^еминучов, так т маловірогідною в залежності в4д обставин (потенційна опозитивн*сть).

СОР, скеровані на модус відгадування, запроваджують протилежну думку (протиріччя), грацуать ступінь упевненої реципієнта в стимулі (протиставлення), свідчать про відсутність власної думки відносно стимулу.

СОР, що впроваджують протилежну думку, е незгодою як зкспліцитним утвердженням наявності іншої точки зору. Незгода має заперечення модусу відгадування, що експлікується д* є словаки пропозиційного відношення або локуцтї.

Складні СОР відображають опозитивні відношення між двома

і більве компонентами ЛСС стимулу і реакції. Найчастіші, за нашими спостереженнями, двохелементні СОР.

Нами виділені так* елементи складових СОР: І) утвердження заперечення відповідності пропозиції дійсності, утвердження семантичної протилежності елемента ЛСС; 2) модифікація елегента ЛСС стимулу; 3) ієрархічно підрядний елемент, ідо реалізує функці обгрунтування, роз’яснення, уточнення, корекції, іластрації, доказу, узагальнення, висновку; *0 інтенсифікуючий елемент (кому нікагивна одиниця підсилення); 5) елемент, що орієнтується на впровадження нової теми, розширення інформаційного поля дискурсу на подальшу репліку.

Непряма СОР сфокусована на елемент", що відрізняється від ТОГО, ВІДНОСНО ЯКОГО існують опозитивнт відношення.

Непрямі СОР, спрямовані на заперечення в;дповіцності пропозиції дійсності або модифікацію, включають: а) оцінку предикативного зв'язку як неймовірного за допомогою модальних слів і дієслів; б) оцінку пропозиції як частково істинної; в) заперєчен ня пропозиції за -допомогою заперечення модусу відгадування.

Непрямі СОР, скеровані на модус потенційності, можуть мати вигляд вказівки на актуальним статус потенційної, з точки

зору мовця, д' ї, помилковості припущення, впровадження предиката пропозицтГшого відносення в заперечив ;і Форм: ,

Непрямі СОР, направлені на модус д*лсносг:, моаугь.мати— вигляд вказівки на суперечливий стимул-антецсдент, неможливості задовільн_0_ї_дійсн0-ї"0Цтнки стимулу, впровадження дієслова -ПрОНСЗИЇгФіНОГО відносення в заперечній формі.

Непрямі ССР, скерован* на модус відгадування, оформлені у вигляді заперечення модусу відгадування вказівкою на вірогідність існування ІНШОЇ думки, ВІДПОВІДНОСТІ пропозиції дійсності, вказівки на незасяугоізуачі довір'я істини, в як * вкрить мовець .

Як видно з наведених тип*в непрямих СОР, пря:-г ЗО? на глибинному різні маить зі.гнен* зівчення елементів ЮС, які відр?зняються від тих, що знаходяться в їх фокусі. Наприклад, пряна СОР, скерована на пропозицію стимулу, є непряма СОР, скерована на модуси дійсності, відгадування, потешгйност* на рівні ПР.

Розділ Ш. Опозитивні відношення на рівн* прагматично’-1 структури висмалювання.

Третій розділ дисертаційного дослідження присзячсшіп внад;зу опозптизких віднонень на різні прагматичної структури, відносно компонент4 в якого вид* ляемо типи $$>'. направлені на 'орму, гему с титулу, Пого * НТЄНЦІ ПН,У спрямованість 1 К*КЦЄВ1І П результат.

ПО?, скеровані на ’.'оокаг.ьнм оік стимулу, сигналізують, ЯРЧПЧСТЧ'УС-Ї ' ‘ . „ ' . .

:до мовець дбпустав помилку в процесі оформлення г передачі змісту стимулу. ПОР може бути спрямована на будь-який компонент форми: локуціз, зс-собн текстового оформлення, фізичні параметри реалізації (гучність, інтонаїпз та ін.), парал*нгвістичн* засоби (м'гіі-ка, рухи). ПОР-протиріччя вказує на неприйняття вибраного параметра форми для реципіенга, ПОР-прстнставлення пропонує б*дьш прийнятим?, варіант \орми.

ПОР, сцрямовані на тематичний зм*ст стимулу, вимагають

зняти тему, що розглянеться (протиріччя), або змінити (протиставлення). -

ПОР, спрямовані на тнтенцгііну складов; стимулу, иоке відноситись до будь-якого компонента форми: *локутизного, пер-локутивного, експресивного. ПОР-протиріччя монлизо виражати як спонукання не здійснювати мовленнєвий акт з ілокуігвю, перлоку-цівю, експрес іво, ТДЄНТИЧНИИ існуючим у стимулі. ПОР такого типу часто мазть вид заперечних спонукань. ПОР-протиставлення, скеровані на 4нтенцтйну складову стимулу, спонукав мовця до здійснення мовленнєвого акту, тако? п інтенігйиої направленості або іншої. ■

Серед ПОР, спрямованих на кінцевий результат, ми виділяємо адекватні (відповідні його меті і завданням^ такт, що означають його неусп;х) і неадекватні, як результат невірної інтерпретації стимулу, або як наслідок його незаплакованих ефектів. .

Адекватні ПОР, спрямовані на к;нцевий результат стимулу, розподіляються на прямі га непрямі. Адекватні прям* ПОР реалізують відношення протиріччя (відмову повіряти, відповісти, виконати дію), відношення протиставлення (пропонування досягти бажаного результату іншими методами), переадресування мовленнєвого акту, пропонування виконання його іншим суб’єктом, здійснення ІНШОЇ дії 3 ТОЮ ке метою). Адекватні Прямі потенційно опозигкеці ПОР ставлять згоду.виконати дію в залежності? від певних умов.

Неадекватні ПОР продукуються реципієнтом у випадку невірної інтерпретації попередньої репліки мовця, нерозпізнання його комунікативної тнтенції. Інша велика група неадекватних ПОР, направлених на кінцевий результат стимулу, фіксує його кегативн4 наслідки, які не відповідають його цілям (на виміну від адекватних ПОР типу "неуспіх")* До них відносяться особисті випади з адресу мовця (обзивання, взаемодокори, погрози, вказування на неприйнятний для мовця наслідок згод;; рецштента з стимулом), а також емоційні реакції на стимул, цо вербадізуить

ІІОГО НЄІЬТИВНй.І ПерЛОК.УТЯЯНШЙ ЄоЄКТ, оформленії.? і влгляді ек~ спресява / екскдаштява, інвектива, опи^пыльної деекрядаї/*

В заключних частинах розділу аналізуються скддні і складені ПОР о -і загаль-ь-л илоясоКах роОотй, що ре^ел^иться, лонстатучлься,

-що.г. осаоьі механізм продаваная ОР поляпиягь оаозатиші відношення /прстйріччя',"~яро7пстаелвннл,..яот9йліЛної олозятязності/ нарівні ПР модел* с^а аї ^ бдглзді лог^о-семаятячщэгструк--------------------------

Т^р. а» і’Іійіі О'Зі.і.'дгіТЛКИ ОПОЗіїТЯВлІ ,аІ;.,ЯО-іЗЯЛгі й.ІНЛКйиЛ’Ь ВІДНОСНО Сіі'ЛЧТаЧНох'с ЗшІОТсі СТВД, ЯДм;ЧОГС - реактивного ь.даловло-вання, а я-і. різні ярапв&мїнох от&ктдрй - ьхдиосяо .*,орм, теш, інтендіної н&зраилэаист: та кіняз^ого результат.,' стямул,?.

ОПОЗИТИБНІ ВІДНОиЗНЯЯ МміОТЬ СТіІКІ ЬіОаНІ кореляції на рівні мовленнєвого оформлення, тобто ОР як ш мовленнєвого хцду, актуалізуючого точку зору , ЩО ЕІДрІЗНЯсіТЬСЯ ЗІД попередньої Б ДІалогічному тексті. Лінгвістична .^орма ОР обумо-ьлзяа вішшш ^акторів когнітявяо-лрагматячяої аряроди: змістом релевантных ког-нітйвнйх структур, інтерпретацією екстралінгвістичних >&кторів.

Аналіз мткрєпл*кових зв'язків в складних та складових ОР птдтверджуе на конкретному мовному матеріал*, що в основ* продукування ОР лекить спільна авторська *отенц*я * в*дпоэ*ди* параметр;: Пого когнитивно! системи. Спроба прослідкувати оперування знання::;: становить реальний знесок в експл*кец*ю базису кірхуианкя лвдижі.

Встановлення залежності гк.іваїшя кагеїч р'” запереченая зг д яог;ко-когн* гіізних •>.::?орт в сприяв гл::биоі:у проникнзнмо в ?" пр;;_оду. м;кГреп::ове і снугр*кньоурей.чове заперечення в иерспе стивнілі:; об'єктами по дальних досліджень.

.Використання /рей;;ово“ тзор'“ в процесі аналогу 0? зробить внесок у дослідження насл4дк4в мовленнєвої д? ї в систем*

ЛЭ ДСЬК О У Д- Я ЛЬ НО СГ і .

Основи* полонення дисертації відображені з наступних публікаціях: . .

1. Прокофьева Н.и. 0 ко;чыунякатю:яоЛ детерглинлрованяости второй ьэллякл ояіозлтіі,~,н.ого длалигуг-гзекого вдлнетиа// Вестник лії.-Вып.372, І&&2.- С.сЗ-ЬЬ.

2. Прокофьева К.В. Гносеологическая я сицлоіі^іьтурньЦ потешдал і^0орсЄ';..^л я л// сінаняе ■ Культура.класть: проолэш^. |^7ллосос&~'кого осмысления. Тез. Докл.- Харьков, іЗ&З,- 0.202-2^-*.

3. Цроко^ьзаа Н.З, ЛодллбньЛ ь.сяект арг^.з^тат^нсго Д2*лста// Вдстн.а: ЛУ,- Бып,Зо2, I99S.- Q.90-94.

4. Прокофьева Н.Б. Peaiwis яаоогласш в д.1алогэ// Вэстп*с-: л!У,-

Бып.3с54., j.995.-С. 133-136. ■

5. Малямонова Н.В. Семантические тгпк оппоз^тлвньк отяоыеюй и оппогятаэная ре&кда// Вестник Ш,- Вап.Зо4, 1995.- С.90-аЗ.

Малямонова Н.В. Опяозитаанад реакция в современно:* ангмйе-itOM языке. Длсеертапдя на соискание ученой степени кандадата филологических наук . Специальность IG.02.C4,- германские языки, ларьксвск&й государственный университет. Харьков, 1993.

Ьащцается рукопись диссерта.<ии а пять публикаций, содержащих анализ оппозптивнах отношении а реализ^щей их на уровне поверхностной синтагматика речи оппозитивнсЗ реакдии как типа речевого хода, ,эль- которого является отклонение шш коррекция точки зрения продуцента стицулирующего высказывания текстового фрагмента. Выделяются смысловое тш оплозитивнод реакции на основе отношений противоречия, противопоставлюняя я потен-лиальной аппозитивности. В завис моста от компонента смысла стимула, лэьащего в основе оппозитивных отношении, анализируются семантические и. прагматические оапозитивные реакдии, их содержательные и языковые особенности.

Malimonova H«V« Oppositional Besponse in £resent-I»ay English. Candidate dissertation in Philology. Speciality *10.02.0^. German languages. Kharkov State University.Kharkov,

1996.

Presented for the defence is the manuscript of the thesis and five publications. They go into the nature of oppositional response manifesting oppositive relations at the level of syn-tagmatic surface structure. The oppositional response is aimed at cancelling or correcting the first spesker’s viewpoint. The notional types of oppositive relations are defined proceedinb fro relations of controversy, juxtaposition or potential oppositiona-lity. Oppositional responses are qualified as semantic or pragmatic in accordance with the sense component they relate to.

itaufitosi слова: опозитнвнхеть, стимул, *)рейм, рецмпент, прагматична структура, хлокутившЛ, перлокутивииЗ, коцуникатив-на 1нтенцхя.

-Jib-