автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Планетарный дуализм как миросистемный феномен: философско-исторический анализ

Полный текст автореферата диссертации по теме "Планетарный дуализм как миросистемный феномен: философско-исторический анализ"

ПЛАНЕТАРНИЙ ДУАЛІЗМ ЯК СВ1ТОСИСТЕМНИЙ ФЕНОМЕН: ФІЛОСОФСЬКО-ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 09.00.03 - Соціальна філософія та філософія історії

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Дніпропетрезсьіс - 2039

Робота виконана в Дшп'рспгтроаськгогіу державному уиів зрситсті Шністс; істез с сі т.і і науки України ■

НауказзаЗ ЕеуігЕагй доктор історичних наук, професор КялаіЗБ&вг Бігтор Михайлович,

Дніпропетровський державний університет, завідувач кафедр міжнародного права та порівняльного правознавства

Офіційні езокеип;: доктор філософських шук, професор

Првкоф'со <3>гді? Іззкозач,

Придніпровська державна академія будівництва та архітекту завідувач кафедри філософії і політології

кандидат філософських наук, доцент Лгагмг Баладесиир Олассійоаич,

Дніпропетровський державний технічний університет заліз ного транспорту, завідувач кафедри філософії і соціології

Прсйїса уепке-м Запорізький державний університет, Міністерство освіти і н; України, м. Запоріжжя

Захист відбудеться 'і\ЛЛ-СС2сдо р. 0 годині на засідан спеціалізованої вченої рал:: К 03.051.11 при Дніпропетровському державному унізерсите за адресою: 49050, м.Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 72, ауд.307.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Дніпропетровської державного університету за алра Автореферат розісланий “X

;о: 45050, и. Дніпропетровськ, вул.Казакова, 8. І^СоугЩ 2000 року .

Бчтб се:сря

ша&ааізгаавії е-і::;ії ргет КСЗДЗДЯТГ §£Л5С0фя.ЖЇ2 ВЗ^Х, дзії&зт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність робот н. Стрімкі геополітичні зміни глобального масштабу у період після другої “холодної війни” зумовили те, що Україна, Росія, інші держави посгсоюзного простору опинились у стані повної дезорієнтованосгі у визначенні причин, характеру теперішнього стану, напрямків та перспектив свого стратегічного курсу. Все _більшестає очевидним, ідо найкращим визначенням ситуації, у якій опинились постсокяні держави, буде словосполучення “геополігичний колапс”. Дезіитегровані, депресовані суспільства, їх владні та інтелектуальні еліти в цих умовах поставлені перед запитаннями, що торкаються фундаментальних аспектів нашого існування у “всесвіті міжнародних феноме-нів”.Одннм з головних серед таких фундаментальних аспектів є територіальний імператив людського буття, який традиційно привертав до себе увагу різних мислителів у різні епохи. Звернення до нього є особливо актуальним сьогодні для України, адже , "визначення нашого можливого місця в світі майбутнього століття передбачає з'ясування цивілізацій-ної ідентичності пострадянського простору та його окремих регіонів"'. Дослідження тери-ториального імперативу становить давню наукову традицію,що поступово оформилась у окрему галузь наукового знання - гесполпичну науку, що виникла та розвивається на стику філософії історії, філософії політики, науки про міжнародні відносини.

Важливим проявом територіального імперативу можна вважати дихотомію “континентальні держави - морські держави”, “Суша - Море”,що с однією з осей історичного розвитку, розуміння значення якої втілилось у визначенні її як планетарного дуалізму -головного закону геополітики, що відображає найбільш сутнісний аспект архітектоніки світу. Сформульований найбільш чітко одним з батьків-засновників геополітики X. Мвк-кіндером, вік спостерігається на всьому протязі світової історії. Це споконвічне протистояння Спарти Афінам, Рима Карфагену, Іспанії - Голландії, Німеччини - Англії, СРСР-С1ІІА.

Крізь призму планетарного дуалізму ст а ють зрозумілими основні риси двох “холодних війн" і теперішня геополітичка ситуація як її наслідок. Ми бачимо, що атлантичний Захід, який є уособленням Морської Сили, сьогодні е надзвичайно могутнім переможцем у жорстокому тривалому протистоянні. Його перемога суттєво порушила геополітичиий баланс на користь талассократії і цю ситуацію він всіляко намагається закріпити, легітимізувати, реалізуючи мондіалістичні проекти встановлення своєї глобальної домінашї. Сьогодні ми наочно бачимо радикальні зрушення на всесвітніх осях Схід - Захід: згадиемо лише різке зміщення європейських кордонів Заходу внаслідок масштабних трансформацій у Східній Свропі.

В цих умовах виявляються слушними числені застереження вчених з приводу того, що "країни Заходу, що вирвались уперед, намагаються монополізувати процес історичної творчості, виступити в ролі "гегемону". Ця роль небезпечна для інших, бо вона може мати

1 Пав.ішю Ю, Три по.іхімн к поіиішпнш мирової о псіоричаммo rrpouccce II Ио:ппічч» ,т,ч*з. IW. № І. С. I7S.

наслідком викрівлення їх традиції, "стосу", покликання", як ие відзначає О.С.Панарін 3. Така геополітична ситуація актуалізує потребу віднаходження закономірностей світового суспільного розвитку, шоб посилити можливості впливати на неї у інтересах держави.

Виявлення таких закономірностей потребує створення концептуальних моделей дос-ліджуемих світосистемних феноменів. На сучасному етапі на порядку денному стоїть завдання створення такої концептуальної моделі сучасної світової системи, яка мас подолати панування вульгарно-журналістських підходів. Необхідно віднайти легко класифікуємі детермінанти квазіхаотичної поведінки міжнародних акторів і тим самим знайти ключ до розгадки калейдоскопу світових подій. Без виявлення цих детермінантів, або інакше кажучи, без визначення контексту міжнародної політики України, неможливе адекватне визначення її державних інтересів та шляхів їх реалізації,

У ситуації, коли континенгалізм опинився перед могутнім викликом, коли геополітична невизначеність застилає бачення стратегічних орієнтирів та ускладнює їх реалізацію, звернення до аналізу планетарного дуалізму є вкрай актуальною необхідністю. Втім складність введення геошлітичної проблематики у конвенційне наукове поле пов'язана з недостатньою розробленістю філософсько-історичного аспекту геополітичних дискурсів. Це обумовлює необхідність та актуальність філософсько-історичного аналізу планетарного дуалізму як фундаментального закону геополітики, що має високу ступінь еврістич-ності. Подібний аналіз має велике значення й для власно філософії, оскільки створює умови для більш грунтового осягнення найсуттєвіших засад суспільного буття, якими с суперечності світового розвитку. .

Крім того, слід зазначити, що вміння бачити подібну суперечність як системоутворюючий процс, здатність розглядати всілякий процес як суперечність, що драматично розгортається, дозволяє кожному усвідомлювати себе активним, морально відповідальним учасником подій, що відбуваються, розуміти складні форми прилучення до світового процесу.

Зв'язок робота з науковими програма»!«, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язано з діяльністю в рамхах теми науково-дослідної роботи кафедри політології Дніпропетровського держуніверситету “Проблема забезпечення переходу України до стабільного політичного розвитку в контексті сучасних соціальних та політичних трансформацій”, оскількі воно спрямовано на вивчення геополітичного контексту існування та розвитку Української держави. ’

Мета і задач! дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у здійсненні філософсько-історичного аналізу планетарного дуалізму як світосистемного феномену. .

Визначена мета передбачає постановку наступних задач дослідження:

- визначити концептуальний філософський зміст поняття “планетарний дуалізм", роль та місце відбивлемого ним феномену у “всесвіті міжнародних феноменів";

- розкрити структурні компоненти планетарного дуалізму, їх взаємодію та взаємо-

1 Паиарш A.C. Евразийский проект в миросистемном коїгтекстс // Восток. - Ї995. - № 2. * С.79.

з

вплив, а також визначити функції планетарного дуалізму в сучасній світовій системі;

- виявити генезу планетарного дуалізму через розкриття механізму його геополітич-ного конституювання на певній стадії розвитку світової системи;

- дослідити механізм розгортання планетарного дуалізму, зосередивши увагу на доведенні ного поступової абсолютизації у сучасній світовій системі, на основі чого запропонувати варіант періодизації процесу розвитку планетарного дуалізму;

- визначити тенденції та перспективи розвитку планетарного дуалізму Суші та Моря, Сходу та Заходу в сучасному світі.

Об' ектом дисертаційного дослідження стала проблема планетарного дуалізму як світосистемного феномену, як системної цілісності, що динамічно розвивається.

Предметом дослідження є сутність, структура, тенденції розвитку планетарного дуалізму як суперечності сучасної світової системи у її проявах у формі планетарного напруження між силами Суші та Моря на геополітичному рівні та Сходом і Заходом нз цивілізаційному рівні.

Методи дослідження грунтуються на аксіоматичному підході в інтерпретації ЇО. Б. Черняка, який конкретизується у певній комбінації філософських (діалектичний), спеціально-наукових (історико-системіїий, структурко-діахронний) та конкретно-проблемних (метод сценаріїв) методів.

Очевидно, що у рамках одного дослідження неможливо порівняно повно охопити все коло теоретичних, методологічних, конкретно-практичних питань, пов'язаних з сутністю планетарного дуалізму, його розвитку та їх проявами. В роботі розглядаються найбільш загальні характеристики сутності та напрямків розвитку планетарного дуалізму, що пов'язане з недостатнім обгрунтуванням у філософській літературі концептуального статусу цього сеітоснстємного феномену та визначається необхідністю створення філософських засад подальших його досліджень. Окремо слід зазначити, то дане дослідження не передбачає пошуку відповіді на запитання “чому виникає геополітичний та цнвілізаційиий дуалізм?", а намагається виявити, як він реалізується у сучасній світовій системі у вигляді планетарного дуалізму.

II а у і; о в а новизна даної дисертації полягає насамперед з тому, що в ній здійснено спробу розглянути планетарний дуалізм як основну суперечність сучасної світової системи, як його загальну причину та рушійну силу. У більш широкому контексті дана дисертаційне дослідження є однією з перших спроб ввести фундаментальну геополітнчну проблематику у сферу соціально-філософського та філософсько-історичного аналізу у вітчизняній філософії.

Наукова новизна роботи також визначається розв'язанням поставлених завдань та проявляється у тому, то :

- Визначено концептуальний філософський зміст поняття планетарний дуалізм г* світосистемного феномену, іцо виступає у якості основної, абсолютної, безпосередньої, необхідної, внутрішньої-, діалектичної сунеречносіі сучасної світової системи.

- Встановлено, піо загальною сутністю планетарною дуалізму с соціальна взаімо-

дія, котра проявляється на рівнях геополітичної та цивілЬашйіюї взаємодії, на кожному з яких вона виступає як прояв паралелізму у.світовому процесі. Доведено, що планетарний дуалізм як суперечність створюється безпосередньо взаємодією його протилежних сторін -Сил Суші та Моря, шо знаходяться у відносинах єдності та боротьби. Остання пронизує усі сфери функціонування та розвитку сучасної світової системи.

■> Встановлено також, що формою прояву планетарного дуалізму як основної суперечності сучасної світової системи є насамперед міжнародні конфлікти, але в тоГі же час сам планетарний дуалізм виступає як перманентний конфлікт.

- Визначено загальну функцію планетарного дуалізму, яка полягає у його формо-утворюючій ролі у сучасній світовій системі (конструктивна функція), в тому, що він виступає загальною причиною розвитку сучасної сеітової системи, сутнісннм джерелом структурування міжнародної дійсності. Також визначено окремі функції планетарного дуалізАгу - регулятивну функцію, функцію рівноваги, інтеграційну та дезінтегращйну функції, символізуючу та аксеологічну функції, - останні дві з яких пов'язується з дією суб'єктивного фактору у відносинах планетарного дуалізму.

- Виявлено генезу планетарного дуалізму шляхом дослідження процесу його гео-політичного конституювання, що здійснено на основі висунутої автором концепції гео-політнчної революції кінця XV - середини XVI1 ст.

- Вперше проаналізовано механізм розгортання планетарного дуалізму у процесі розвитку сучасної світової системи, зокрема встановлено, що зміни у змісті відносин планетарного дуалізму реалізуються через зміну його геоісторичної фази у сучасній світовій системі.

- Введено у науковий обіг поняття “геоісторична фаза планетарного дуалізму”, яке характеризує гсеаннй спосіб реалізації основної суперечності сил Суші та Моря. Він визначається перш за все структурою, конфігурацією цеіггросилових відноснії.

- Запропоновано наступний варіант періодизації процесу розвитку планетарного дуалізму як основної суперечності сучасної світової системи:

1.Фаза консолідації протилежних сторін планетарного дуалізму (середина XVII -кінець XVIII ст.ет.)

2. Фаза стабілізації відносин планетарного дуалізму ( початок - третя чверть XIX

ст) .

3. Фаза дігресії відносин планетарного дуалізму (кінець XIX - перша половина XX ст. ст.) .

4. Фаза експлікації планетарного дуалізму (друга половина XX ст.).

Встановлено, ідо у процесі розвитку планетарного дуалізму проявляється тенденція

до зміщення центрів-гегемонів талассократїї на Захід (Португалія - Голландія - Англія -США), а центрів-гегемонів теллурократії - на Схід (Іспанія - Франція - Німеччина -СРСР), на підставі чого висувається гіпотеза про те, що лідером теллурократичного світу у наступному етапі протистояння Суші та Моря, Сходу та Заходу може виступити Китай (якщо Росії не вдасться закріпити свої геополітичні переваги).

Особистий внесок здобувача полягає в самостійній постановці проблеми і вирішенні всього комплексу завдань теми дисертації. Самостійно, без співавторів опубліковано шість наукових статей у фахових виданнях ВАК України.

Практичне знамення дисертаційного дослідження визначається перш за все ного актуальністю, новиною та сукупністю захищаєиих положень. Результати, ідо одержані у даній роботі, можуть бути використані насамперед у подальших дослідженнях теоретико-мегодологічннх та практичних проблем геополітичного та цивілізаційного процесу в сучасній світовій системі як шляхом поглиблення соціально-філософського та філософсько-історичного аналізу функціонування та розвитку планетарного дуалізму, так і шляхом створення концептуальних моделей та гіпотез у рамках геополітичної науки. Останні можуть сприяти поглибленню розробки прикладних концептуальних призм для дослідження конкретних геополітичних ситуацій різних масштабів та визначення стратегічних інтересів у світовому масштабі. Основні положення та висновки дисертації також можуть бути використані як теоретичні,засади при розробці концепції зовнішньої політики, національної безпеки України, конкретних рекомендацій та проектів щодо формування міжнародної політики країни.

Важлива функція запропонованого дослідження - забезпечення навчального процесу в системі підготовки фахівців у галузі міжнародних відносин, політології, філософії, історії. Основні положення дисертації можуть застосовуватись при вивченні теоретичних засад міжнародних, відносин, геополітики та поточної зовнішньополітичної діяльності у курсах “Теорія міжнародних відносин”, "Світовий політичний процес та геополітика”, “Міжнародні відносини та зовнішня політика”, “Міжнародна інтеграція”, “Політична ци-віліологія", “Геоекономіка і геосгратегя", “Методологія і методика міжнародних дослід. жень”, шо дозволить студентам гуманітарних спеціальностей краще розібратись у сутності міжнародного життя, геополітичних та цивілізаційних процесів, зрозуміти їх тенденції, закономірності та перспективи.

Апробація дослідження. Дисертаційний матеріали використовуються автором у курсах лекцій “Теорія міжнародних відносин”, "Світовий політичний процес та геополітика”, “Міжнародні відносини та зовнішня політика”, “Міжнародна безпека та інтеграція”, “Міжнародна інтеграція", “Політична цивіліологія", “Геоекономіка і геостра-тегія”, “Методологія і методика міжнародних досліджень” для студентів, які навчаються за спеціальностями “Міжнародні економічні відносини”, “Політологія" та “Міжнародна інформація” у Дніпропетровському державному університеті. Окремі положення дисертаційної роботи обгрунтовувались у доповідях на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Національна ідея у формуванні громадянського суспільства та правової держави в Україні” (м. Дніпроиеіровськ, 14 - 15 грудня 1995 p.), Міжнародній конференції “Україна - Німеччина: економічне та інтелектуальне співробітництво (XIX - XX ст.)" (м. Дніпропетровськ, 2-3 жовтня 1997 p.). Другій Всеукраїнській науковій конференції "Проблеми політичної психології та її роль у становленні іромадяиини Української держави” (м. Київ, ІЗ І-4 листопада l*W7 p.), Всеукраїнській науковій конференції "XX сто-

б

ліття - століття революцій” (м. Дніпропетровськ, 29 - ЗО травня 1997 р.). Всеукраїнських наукових конференціях “Проблеми демократизації посткомуністичного суспільства у контексті європейського досвіду" (м. Дніпропетровськ, 10-11 листопада 199В р.), “Україна у XXI столітті: перспективи розвитку гуманітарної науки та освіти” (м. Дніпропетровськ, травень 2000 р.) також на кафедральних теоретичних семінарах.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, основної частини, до якої входять три розділи, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаці становить 207 сторінок, в тому числі список використаної літератури - 33 сторінки (375 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі розглядаються актуальність, об'єкт, предмет, мета, завдання, об'єкт, предмет, наукова новизна, особистий внесок здобувача, практична значущість, апробація та структура даного дисертаційного дослідження.

Розділ І "Огляд літератури та »іетодолсгічіа засада дослідження" присвячений аналізу ступені наукової розробленості проблематики планетарного дуалізму з часів Античності до наших днів, визначенню тих проблем, шо є першочерговими для філософського аналізу планетарного дуалізму та визначають його спрямованість, а також визначенню методологічних основ дослідження, яка реалізується у відповідній методиці.

В першому його підрозділі "Огляд літератури та передумови вибору напрямків дослідження" відмічається, що перші теллурократичиі та талассохратичні уявлення, а також уявлення про суперечливі відиосини між Сходом та Заходом формуються у Стародавній Греції (Фалес, Геракліт, Плутарх, Фукідід та ін.). До проблематики планетарного дуалізму звертались філософи Нового часу, зокрема 1. Кант та Г.-В. Ф, Гегель. Однак перші наукові уявлення про планетарний дуалізм виникають лише з формуванням геополітичної науки на початку XX-ст., в якій планетарний дуалізм стає головним принципом, розробляючись у працях X. Маккіадера. А. Мехена, К. Хаусхофера, ІС. Шмітга. П. Сагіцького,

H. Спайкмена, Д.Мєйнінга та ін. У теоретичній розробленості дисертаційної проблематики можна виділити наступні рівні:

Перший, загальнометодологіччний рівень, розробка на якому проблем діалектичної суперечності та протилежностей (у працях В. Горбача, І. Мороза, Г. Лема, С. Борщова,

I.Нарського, І.Хоріиа, С.Дуделя та Г.Штракса) створює необхідні методологічні умови для аналізу планетарного дуалізму як суперечності. Величезне методологічне значення мають спрямовані на глобальні узагальнення наукові доробки у галузі світ-систеииого аналізу, що здійснені перш за все І. Валлерстайном та А. Г. Франком. На цьому ж рівні розробка філософсько-історичної, шшілізаційної проблематики планетарного дуалізму (відносини Схід - Захід) спрямована насамперед на з'ясування природи та процесу розвитку цивілізацій, їх соціокультурних підвалин, цивілізаційного устрою суспільства, дослідження міжцивілізаційних відносин. Однак планетарний дуалізм майже не розглядав-

ся філософами у контексті світового системно-історичного процесу з метою визначення сенсу та спрямованості останнього, якщо не враховувати поодинокі праці О. Г. Дугіна та О. С. Панаріна, що з’явилися в останній час. Особливе методологічне значення для дослідження планетарного дуалізму має концепція східно-західного мегациклу в світовій історії, що була внсунута О. С. Панарінии. •

Другий рівень - конкретно-науковий, на якому склалася найбільш складна ситуація, пов’язана з відсутністю узагальнюючих робіт у сучасній постсоюзній геопоштичній науці. Найбільш цілісна Ісонцепція планетарного дуалізму розроблена німецьким геополітиком, . правником та філософом Карлом Шміттом, але багато її положень е недостатньо розробленими та вз&ємосуперечливимн. Актуалізація геополітичної проблематики у сучасному російському суспільстві зумовила широке звернення до вивчення відносин планетарного дуалізму в різних його аспектах, зокрема таких, як його прояви у внутрішній геополітиці Росії, геостратегії щодо окремих геополітичних регіонів та ін. Численна література присвячена конкретним проявам планетарного дуалізму в історії міжнародних відносин, що дає багатий емпірічний матеріал для дослідження. Зокрема, концепція геополітичної революції побудована на результатах наукових досліджень А. Тойнбі, К. Шмітта, Ю. Івоиіна,

О. Панаріна, Ю. Черкякд. Втім найбільш численну, майже неосяжну групу наукових праць становлять дослідження центросилових відносин між великими державами, що уособлюють відносини планетарного дуалізму , та їх боротьби за гегемонію. Філософами розроблялась переважно культурологічна проблематика відносин Схід - Захід у окремих їх аспектах.

Підсумовуючи у загальному вигляді результати роїритку наукової думки з данної теми, слід відмітити недостатню в решті решт розробку нею принципового питання про ' “онтологічну" сутність планетарного дуалізму та особливо про тенденції та закономірності його розвитку. Хоча для геополітики (та шівіліології) в цілому не £ характерним заперечення планетарного дуалізму, іноді це пигання відсувається на другий план, особливо у другорядних за масштабом та становищем країнах, які не усвідомлюють всієї гостроти планетарної напруги. Іноді визнання фундаментального статусу планетарного дуалізму носить декларативний характер чи ступінь проникнення у його сутність не відрізняється глибиною, його зв'язок з поточною міжнародною політикою не виявляється. Практично не ставиться питання про витоки, виникнення, становлення, етапи розвитку планетарного дуалізму. Конкретні наукові розробки в галузі аналізу міжнародних відносин окремих Історичних періодів та міжнародної політики окремих деркав далекі від спроб поставити їх результати у загальний контекст універсальних тенденцій світового розвитку та розглядати їх у зв'язку з загальносислємними відносинами в рамках сучасної світової системи, що безумовно вимагало б розгляду їх в контексті планетарною дуалізму.

Другий підрозділ першого розділу " Метода.іогія та методика дослідження* присвячений обгрунтуванню методологічних засад дослідження планетарного дуалізму як сві-тоснстемного феномену. Методологічною підвалиною дослідження е аксіоматичний підхід в інтерпретації 10. Б. Черняка, яки ¡і розуміє його як універсальний метод пізнання світу,

що лежить в основі інших дослідницьких методів. Це шлях поширювального тлумачення узагальнених даних досвіду, який реалізуєтеся через перетворення неаксіоматичного констатування існування певних відносин у постулат про те, що такими ж мають бути відносини в усіх подібних випадках. “Трансформація неаксіом у не дані у досвіді аксіоми -магістральний шлях пізнання людиною зовнішнього світу. Розширювальне тлумачення емпіричних даних - неправомірний вихід за межі даної у досвіді реальності - виявляється єдино можливим засобом глибокого пізнання зовнішнього світу", - доводить Ю. Б. Черняк >.

Аксіоматичний підхід реалізується у межах геополітичної парадигми, яка поєднується зі світосистемного парадигмою, синтез яких конкретизується у певній комбінації філософських (діалектичний), спеціально-наукових (історико-системний, структурно-діа-хронний) та конкретно-проблемних (метод сценаріїв) методів наукового пізнання, що забезпечує сполучення соціально-філософського, філософсько-історичного та геополітич-ного аналізу. Наближення до повного відбиття об’єктивної дійсності можливо на основі застосування комплекса методів у їх єдності та взаємозв’язку. Це надає дослідженню планетарного дуалізму комплексного характеру, що викликає нову організацію досліджуємо-го матеріалу та обумовлює одержання нового знання.

Застосування цих методів грунтується на принципі додатковості, який відбиває онтологічний “еклектизм", тобто “еклектизм” об’єктивного світового процесу. Адекватне відображення наукою онтологічного “еклектизму” (який слід відрізняти від епістемологіч-ного еклектизму, внаслідок якого виникає викривлене відображення дійсності) можна розглядати як синкретичний синтез.

Розділ Е "Планетарний дуалізм юс основна суперечність сучасної світової системі" присвячено розробці тєоретико-методологічиих засад пізнання планетарного дуалізму, зрозумілого як світосистемна суперечність, причому основна увага зосереджується на її аналізі у аспектах відношення, процесу та причинності; визначенні сутнісної характеристики структурних компонентів планетарного дуалізму ~ сил Суші та Моря, що проявляються на цивілізаційному рівні у бінаргіій опозиції Схід - Захід; виявленні форм прояву та функцій планетарного дуалізму, впливу на нього дій суб'єктивного фактору.

У першому його підрозділі "Діалектика суперечливої взаємодії Сил Суші та Моря“ здійснено спробу розглянути статус геополітичної взаємодії Сил Суші та Моря як базового рівня у структурі відносин планетарного дуалізму .

Встановлено, що планетарний дуалізм являє собою основоположний світоснстемний феномен, прояв геополітичної та цивілізаційної полярізації світу як цілісності. Планетарний дуалізм є формою соціальної взаємодії, що проявляється на рівнях геополітичної (Суша -Море) та цивілізаційної (Схід - Захід) взаємодії. З одного боку, дуалізм геополітичного простору, в якому існує та розвивається світова система, формує людську практику, а з іншого боку, людська практика, цивілізаційна діяльність людини конструює та відтворює планетарний дуалізм у світовій системі. Вирішальна та найбільш загальна сторона сутності пла-

3 Чернж В. Б. Цитїиографля. - М.: Международные отношения, 1996. * С. 18.

нетарного дуалізму як соціальної взаємодії полягає у тому, що він мас характер діалектичної суперечності, яка виступає водночас як відношення та як процес. Зрозумілий як процес, планетарний дуалізм становить рушійну силу сучасної світової системи, передбачає певні етапи її розвитку. Водночас розуміння планетарного дуалізму як відношення дозволяє прослідкувати взаємозв'язок, взаємообумовленість та взаемозаперечення його протилежних сторін.

Структурними компонентами планетарного дуалізму, або його протилежностями як діалектичної суперечності, є Сили Суші та Моря (теллурократія та талассократія) на геополі-тичному рівні й Схід та Захід на цивілізаційному рівні. Теллурократична орієнтація є первісною орієнтацією людства, о той час як виникнення талассократії відбувається лише з відкриттям Світового Океану наприкінці XV ст. їх протилежність втілюється у сисмволах Дому та Кораблю. З одного боку - це землеробство, власність, шлюб, усталеність моральних та правових нори, в яких відбиває нерухомість, фіхсованість Суші. З іншого боку - це техно-морфізм, "Абсолютна Техніка”, індустріальна цивілізація, прогресизм, плинність моральних та правових нори, в яких відбивається рухомість, неусталеність морської стихії. Якщо теллурократичні державі! відрізняються орієнтацією усередину суспільства, то талассокра-гичні - орієнтацією на зовнішнє середовище, що проявляється у логіці теллурократнчного та талассократичного мислення, зокрема, стосовно проблеми кордонів та воєнних баз.

Планетарний дуалізм виникає з відмінностей його протилежних сторін, але не зводиться до цих відмінностей, а становить їх взаємодію. Вони існують лише остільки, оскільки існує їх протилежна сторона, і тому вони взаємно обумовлюють та проникають одна в одну, що робить планетерний дуалізм одним з проявів паралелізму як носія закономірної традиції у світовому процесі. Це підтверджується емпірично фіксацією числених випадків сполучення двох компонентів у світовому розвитку. Планетарний дуаяізр,« як паралелізм має генетично-функціональний характер, не передбачає замкненостіз собі кожного з його компонентів. Паралелізм відносин Суші та Морл, Сходу та Заходу як діалектична суперечність становить основну суперечність сучасної світової системи, оскільки саме планетарннй дуалізм виражає найбільш глибоко сутність сучасної світсврї системи на всьому протязі її існування та розвитку. Як основна суперечність, планетарний дуалізм обумовлює інші суперечності сучасної світової системи. Планетарний дуалізм починається з моменту її виникнення як органічно взаємопов'язаної цілісності, але він здійснюється у ній значною мірою заплутаним чином, лише як пануюча тенденція, що обумовлює ймовірнісну форму конкретних його проявів. Планетарний дуалізм також виступає як внутрішня, абсоліотна, беспссередня та необхідна суперечність сучасної світової системи. , .

Формами прояву планетарного дуалізму як основної суперечності сучасної світової системи є, насамперед, міжнародні конфлікти як засоби розв'язання суперечностей. Саме у міжнародних конфліктах у фазах значного загострення суперечності планетарний дуалізм стає відкритою суперечністю. В тої же час планетарний дуалізм сам становить перманентний конфлікт, зрозумілий як взаємодія двох об’єктів, що мають несумісні цілі та засоби досягнення цих цілей. Він знаходить прояв майже в усіх формах соціальних конфліктів. Як конфлікт, планетарний дуалізм має позиційний характер у геополітичному вимірі та опози-

цінний - у цивілізаційному вимірі.

Суттєвий вплив планетарного дуалізму на різні сфери сучасної світової системи проявляється у розмаїтті його функцій. Загальна, конструктивна функція полягає у його формо-утворюючій ролі у сучасній світовій системі. Вона визначає головну тенденцію впливу планетарного дуалізму на сучасну світову систему, яка полягає у його поступовій абсолютизації у процесі розвитку системи. Крім неї, планетарний дуалізм здійснює: регулятивну функцію, яка визначає механізм переходу сучасної світової системи від одного якісного стану до іншого через перехід до нової геоісторичної фази планетарного дуалізму, функцію рівноваги, яка полягає у стабілізації, фіксації сучасної світової системи на кожній новій геоісто-ричнійфазі планетарного дуалізму, то досягається завдяки рівновазі у балансі сил, інтересів та впливу між суб'єктами міжнародних відносин, інтеграційну функцію, зумовлену прагненням протиборствуючих сторін змінити співвідношення сил на свою користь, що сприяє їх інтеграції у різні союзи та блоки, та невід'ємно пов'язану з нею дезінтеграційну функцію, оскільки розкол світу на протилежні сфери є зворотнім боком інтеграції; а також символізуючу та аксеологічну функції.

Найважливіша сутність планетарного дуалізму прояаляється в тому, що він становить загальну причину розвитку сучасної світової системи, яка хоча й опосередковується специфічними умовами міжнародного життя, але становить глибинне, сутнісне джерело структу-рування міжнародної дійсності. Планетарний дуалізм обумовлює в решті решт функціонування, розвиток, зміну історичних типів сучасної світової системи, потреб, інтересів, цінностей міжнародних акторів. Зокрема, вирішальне значення планетарного дуалізму як основної причини сучасної світової системи виявляється при розгляді геополігичної ролі римленду.

Другий підрозділ "Суперечність Схід - Захід як цивіпізаційтй рівень відносин планетарного дуапіту" містить аналіз характеру цивілізаційних відмінностей між Сходом і Заходом, які зумовлюють суперечливий характер їх відносин. Зокрема, звертається увага на циві-лізаційний вимір процесу веетернізації, на його негативні для збереження цивілізаційігої ідентичності та державного суверенітету наслідки. Доводиться передчасність та упередженість тез про закінчення конфронтації між Заходом і Сходом. '

, Суперечність Сходу та Заходу становить специфічний прояв основної суперечніоті Суші та Моря. Вона традиційно усвідомлюється як споконвічна суперечність і таким чином с історичною реальністю. Докорінна різнорідність паралельних цивілізаційних засад суттєво ускладнюють взаємопорозуиіния Сходу і Заходу, роблять їх фатальну антикомічність непе-реборииою. Найважливішою рисою суперечності Схід - Захід є “нееквівалентний обмін”, коли одна із сторін вистурає в якості джерела еталонів та норм, а інша - переважно їх реципієнтом. Формою його проаау є вестернізація, яка в сучасних умовах стає послідовною стратегією Заходу по встановленню своєї реальної домінації в усьому світі. Але вестернізація так 1 кс призвела до зміни цивілізаціймого коду східних суспільств.

Особливо наголошується, що хо^і відносини планетарного дуалізму мають історич-ішй характер, зведення протистояння Схід - Захід виключно до періоду XX ст. є проявом "аберації близькості”, оскількі воно притаманне усьому терміну існування сучасної світової

системи. Планетарний дуалізм як основна суперечність сучасної світової системи не може бути розв’язаний у її межах, а ного припинення або трансформація означатимуть припинення існування або трансформацію сучасної світової системи.

Розділ III "Констгунгаання та розвиток планетарного дуалізму сучасної світової с!їсте, пі" присвячено визначенню теоретико-методологічних засад аналізу планетарного дуалізму у процесі його геоісторичиого розвитку. Цей аналіз спирається на концепцію О. С. Па-наріна про існування східно-західного цивілізаційного мегациклу в світовій історії4.

У першому підрозділі "Гаполітична революція кінця XV- середини XVII ст.ст. як форма конституювання планетарного дуалізму" аналізуються передумови, причини, характер, рушійні сили конституювання планетарного дуалізму крізь призму авторської концепції гео-політичної революції кінця XV - середини XVII ст. ст.

Доводиться, що усталеність сучасної світової системи переважно визначається планетарним дуалізмом як Ті формоутворюючим чинником, шо виступає у цьому зв'зку фактором детермінації її розвитку. Причиною конституювання планетарного дуалізму був виклик Великих географічних відкрить кінця XV ст., який вперше в історії людства мав планетарний ларгіггер. Пгликі географічні відкриття були пергламним моментом вибуху в світосистемно-му процесі, ознаменованім початком геополітнчної епохи Модерну. Відповідь на запитання, чому саме європейський качіталістнчний ссіт-економіка зміг отримати перемогу та набути глобальних масштабів, слід шукати в геополітичній сфері, а саме у тему процесі переходу частини людегга до Номосу Моря, який відбувався у XVI - XVII ст. і уособленням якого стола Англія. Конституювання планетарного дуалізму відбувається у процесі геополітнчної революції кінця XV - середини XVII ст. ст., яка має характер разового стрибка, який, однак, розтягнутий у часі, і діалектично поєднує тенденції до глобалізації світу з тенденцією до універсалізації у новому планетарному масштабі розколу світу на Сили Суші та Моря. На стадії геололітичної революції розпиток суперечності Суші та Моря приймає незворотній характер, п силу чого переродження важливих ланок Номосу Моря в органічну частину Номосу Сиши т::е стає неможливим. Боротьба пізотнлежннх Номосів переростає у відкрите їх зіткнення, коллізіга протилежних тенденцій, коли відбувається діяльна протидія, в результаті якої одна з протилежностей, а саме Номос Моря, викликає суттєві зміни в іншій, у Номосі Суші, не виключаючи й зворотного тиску. ' ‘

Гєсполітична революція була засобом розв’язання докорінної суперечності між “ав-тархічністю” та “глобалізацією”, яка проявляється у найрізноманітніших формах. В економічній сфері вона виступає у вигляді суперечності між рівнем техніко-економічного розвитку однієї з локальних цивілізацій, що унеможливлює подальший розвиток в цих межах, та стримуючими культурними, цивілізаційними рамками, шо перешкоджають подоланню економічної замкненості. Зворотним боком цієї суперечності є суперечність між прагненням відсталих за рівнем техніко-економічного розвитку локальних цивілізацій компенсувати це відставання в інших позаекономічних сферах. В історичній дійсності ця суперечність набула форми зіткнення інтересів Заходу та Сходу, зіткнення двох фундаментальних тенденцій історич-

4 Паипрші А. С. Росспч в тіклах мировоТі нсгоріпі. - М.: Из.тво МГУ, 1999. - 268 с.

ного розвитку у формі “сшга-економіки” та “світа-імперії”.

Суперечності, що обумовили характер геополітичної революції, знайшли вираз у зіткненні західною (хрнстіянського) та ісламського світів, але в межах самої західної цивілізації існувало два альтернативних варіант» розв'язання цієї суперечності, що уособлювались континентальними Імперією та Іспанією з одного боку, та з іншого боку - Голандією та Англією, що в цей період переходять до морського існування. Саме суперечність між цими двома сторонами стала вирішальною на другому етапі геополітичної революції. В цих умовах розвиток суперечності Суші та Моря приймає незлоротній характер, переростаючи у відкрите їх зіткнення. Сане протестантському Північному Заходу суджено було через утвердження капіталістичного світу-економіки (після "революційного віднаходження" - використання Океану замість Степу в якості основного засобу всесвітньої комунікації) дати вирішальну відповідь на виклик мусульманського Сходу.

Основною формсю геополітичної революції була колоніальна експансія та пов'язане з нею колоніальне суперництво західних держав. Важливим підсумком геополітичної революції було конституювання великих геополітичних просторів, причому в близькому до сучасного вигляду. Формуються дві геополітичні сили, що протистоять одна одній - Євразійський континентальний простір хартленду та євразійський півмісяць узбережний теренів римленду. Процес оформлення хартленду завершується на цьому етапіприєднанням Лівобережної України у 1654 р. Ідейною основою цього процесу була втілена у концепції “Москва - Третій Рим” ідея універсальної Православної Імперії - великого суперетнічного простору, в якому етнокультурна різнорідність імперської структури поєднувалася з універсалізмом в її політичній практиці. Водночас західні держави в ході колоніальної експансії створенням своїх колоній, форпостів і торгівельних факторій конституюють геополітичннй простір рим-леїщу. Встановлення контролю над римлеидом становилось ключем до панування над Старим Світом, а отже - над усім світом. В цих умовах геополітична непристунність хартленда створювала противагу колоніальній експансії Заходу. Всі ці процеси та породжена ними проблема кордону між хартлендом і римлендом надали Східній Європі буферної функції, яка стала системоутворюючим фактором виникнення східноєвропейської міждержавної системи.

У другому підрозділі "Загальні тенденції та перспективи розвитку відносин планетарного дуалізму" розглядається характер та закономірності розвитку планетарного дуалізму в контексті зиінеяь його геоісторичннх фаз, з аналізом їх впливу на розвиток сучасної світової системи, зміни її історичних типів. Здійснюється спроба на основі результатів цього дослідження виявити перспективи подальшого розвитку планетарного дуалізму як світосистеиного феномену, що з урахуванням йото основоположного значення вкрай необхідне для формування адекватної стратегії міжнародної політики та національної безпеки нашої держави.

Розвиток сучасної світової системи після (сополііичноі революції визначається зміною їі ¡сторичних типів на основі змін геоісторичннх фаз планетарного дуалізму, які характеризують певний спосіб реалізації основної суперечності Сил Суші та Моря. Конфігурація співвідношення сил у колнііі напівсфері ¡^кожній фазі відзначається або наявністю центрів-гсгемоніа (як правило), або співвідношення між іегемошію у одній напівсфері та поліцеїп-

ризму в інший. Зміна гегемонів здійснюється як під час зброєних конфліктів, так й відносно мирним шляхом своєрідного "спадкоємства". Можна виділити наступні геоісторнчні фази планетарного дуалізму:

- фаза консолідації сторін планетарного дуалізму (середина XVII - кінець XVIII ст.

ст.), на якій основна суперечність уособлювалась спочатку боротьбою між Іспанією та Го-ландією, а потій - англо-французьким протиборством. Особливістю цієї фази е ситуація боротьби за гегемонію у океанічній напівсфері ніж Англією та Голандією, а у континентальній - між Францією та Австрією; .

- фаза стабілізації відноснії планетарного дуалізму (перша - третя чверть XIX ст.), яка характеризується встановленням морської гегемонії Англії при відсутності стримуючої її континентальної альтернативи. Більш того-' о цей період формується “ліберальний союз” Англії і Франції при провідній ролі першої;

- фаза дігресії відносин планетарного дуалізму (кінець XIX - перша половина XX ст. ст.), для якої було характерним, з одного боку, переміщення центрів гегемонії талассократії за океан, у СІЛА, а теллурократії - у Німеччину, після заповнення з її об'єднанням геополі-тнчного вакууму в Центральній Європі. З іншого боку, для неї притамане певне відхилення у відносинах планетарного дуалізму, що проявилось у системах союзів напередодні та під час обох світових еійн;

- фаза експлікації відносин планетарного дуалізму (друга половина XX ст.), під час якої відбувається абсолютизація, розгортання відносин планетарного дуалізму в глобальному масштабі. Обідві “холодні війни" були першими спільними операціями Заходу глобального масштабу. Водночас встановлена в цеґі період біполярна Ялтинська система була чи не найбільш стабільним та передбачуваним з усіх історичних типів сучасної світової системи. Її розпад призвів до геополітнчного коллапсу, коли саіт поринув у стан глобального безладу. Спроби США підтримувати своє “глобальне лідерстЕо" виявляються все більш неспроможними. Слід усвідомлювати, що не буде надійного мару в Європі та світі до тих пір, доки яе буде визнана необхідність встановити чіткий кордон міл західною Морською Силою та євразійською Континентальною Силою.

Доводиться, що висування Китаю на роль гегемону у теллурократнчній напівсфері е проявом існуючої у світовій історії тенденції до поступового зрушення центрів морсько? гегемонії на Захід, а центрів континентальної гегемонії - на Схід, і це дає підстави очікувати, шо саме АТР стане,епіцентром наступного глобального протистояння двох макроцнвілізацій -Східної та Західної, що грунтуються на двох протилежних геопояітичних фундаментах -континентальнії! та морській орієнтаціях. Об'єктивно складається така геополітнчна ситуація, за якою біполярний вакуум, що виник після розпаду СРСР та "соціалістичної співдружності", заповнює "Новий Схід", в якому з наведених вище обставин саме Китай буде відігравати центральну роль. .

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи аналіз планетарного дуалізму Сил Суші та Моря, Сходу та Заходу як світосистемного феномену, можна зробити висновок, що потреба в такому дослідженні виникла це випадково. Вона пов’язана з необхідністю філософського осмислення сутності і закономірностей світового історичного процесу, що особливо актуально і важливо в умовах кризи сучасної світової системи на рубежі XX - XXI ст. Погляд на світовий історичний процес з точки зору основного закону геополітики має велике еврістичне значення.

Результатом даної дисертаційної роботи стало створення концепції планетарного дуалізму, в якій доводиться, шо як основна суперечність сучасної світозої системи він відіграє основоположну роль у функціонуванні цієї системи, що в цілому випливає з його статусу основної суперечності, а звідси й рушійної сили розвитку системи. Він здійснює найважливіші функції, зокрема с системоутворюючим фактором для сучасної світової системи. Первісий щабель у структурі планетарного дуалізму складає геонолітична взаємодія Сил Суші та Моря, яка відтворюється у протистоянні Сходу і Заходу. Планетарний дуалізм притаманний усьому терміну існування сучасної світової системи, як її основна суперечність він не може бути розв'язаний у межах цієї системи, а його припинення або трансформація означатимуть припинення існування або трансформацію сучасної світової системи.

З іїсмепту виникнення планетарного дуалізму під час геополітичної революції кінця XV - середини XVII ст.ст. до його теперішнього стану він розвивався у напрямку поступової абсолютизації, яка досягається у другій половині XX ст. Більш того, розвиток відносин планетарного дуалізму створив передумови встановлення небезпечного остаточного домінування талассократії, згуртованій силі якої сьогодні намагаються протистояти поодинокі континентальні держави. Але тенденція до постійного регенерування центрів гегемонії у кожній напівсфері створює можливість для адекватної відповіді Сил Суші на талассократнчний виклик. Можна очікувати, що таку відповідь дасть "Новий Схід", що формується зараз, переймаючи роль колишньої "соціалістичної співдружності". '

Найбільш імовірною є перспектива відновлення найближчим часом рівноваги у відносинах планетарного дуалізму, що пов'язуються з підйомом “Нового Сходу” під час “тихоокеанської революції’’, ідо відбувається. В її результаті встановлюється лідерство Китаю як центру континентальної гегемонії та головної противаги СІЛА. В цих умовах очікується поступове зближення иеодоволеиих існуючим міжнародним порядком Китаю, Росії, Ірану, які здатні створити та очолити континентальний блок, що має подолати встановлене після гео-політичкої революції кінця XV-середини XVII ст. ст. домінування атлантистського Заходу в світі,

В цих умозах надійна та ефективна міжнародна політика України має відповідати її специфічному положенню в сучасній світовій системі. Тому її формування вимагає визначеній геополітичної тв швілізаційної іденіичності України. Виходячи з логіки геополітичної ердітектоніхч світу, ми мусимо конста Спати однозначну приналежність України до конти-нсні&льної иаиівсі(іерп сучасної свіюиої системи, и саме до іеоноліпічної о простору

євразійського хартленду, який становить у географічному відношенні замкнену, самодостатню, гармонійно взаємопов'язану цілісність. В той же час межове положення України на зтику трьох цивілізацій відкриває перед нею великі геополітичні можливості та водночас покладає особливу відповідальність за підтримання геополітнчного і цивілізаційного балансу сил та інтересів. .

Основні полоїясшіп дисертаційного дослідження викладені в наступних публікаціях автора:

1.Шепелев М. Геополітнчна революція кінця XV - середини XVII ст.: природа, закономірності та світове значення // Нова політика. - 1997. - № 6. - С. 23-27.

2. Шепелев М. Східноєвропейський геополітичний простір: анізотропність як властивість його організації // Нова політика. - 1998. - Мі і. - С. 43-46.

3. Шепелев М. Планетарний дуалізм як основна суперечність сучасної світової системи. Деякі аспекти взаємодії Сил Суші і Моря // Нова політика. - 1998. - № 5. - С. 24-27.

4. Шепелев М. А. "Тихоокеанська революція’’ та перспективи планетарного дуалізму

Схід - Захід II Придніпровський науковий вісник. - 1998. -Мз 95-55. - С. 35-38. .

5. Шепелев М. А. Геополітичні передумови виникнення східноєвропейської міждержавної системи II Вісник Дніпропетровського університету. Соціологія, філософія, політологія.-1998.-Вші.З.-С. 107-113.

6. Шепелев М. А. Становление планетарного дуализма: опыт геополитического дискурса // Вісник Дніпропетровського університету. Соціологія, філософія, політологія. -1999.-Вип. 4.-С. 181-186.

АНОТАЦІЇ ■

Шепелєв М. А. Планетарний дуалізм як світосистемний феномен: філософсько-історичниП аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - Соціальна філософія та філософія історії.' Дніпропетровський державний університет, Дніпропетровськ, 2000. .

Дисертація присвячена філософсько-історичному аналізу планетарного дуалізму як феномену сучасної світової системи. Досліджуються сутність, структура, функції, тенденції розвитку планетарного дуалізму як суперечності сучасної світової системи в його проявах у формі геополітнчного (між силами Суші та Моря).та цивілізаційної (між Східною та Західною макроцивілізаціями) суперечливої соціальної взаємодії. Планетарний дуалізм розглядається як основна суперечність, загальна причина та рушійна сила розвитку сучасної світової системи. Досліджується процес геополітнчного конституювання та розгортання планетарного дуалізму в процесі його розвитку. Дисертація є однією з перших у вітчизняній філософії спроб введення фундаментальної геополітичної проблематики у сферу філософсько-історичного пізнання. '

Ключові слова: планетарний дуалізм, сучасна світова система, основна суперечність,

теллурократія и талассократія (Сили Суші та Моря), Східна та Західна макроцивілізації.

Shepelev М. A. The Planetary Dualism As A World-System’s Phenomenon: Philosophical And Historical Analysis. - Manuscript.

¡The theses on receiving the degree of candidat of philosophical science due to speciality 09.00.03. - Social philosophy and philosophy of history. - The Dnepropetrovsk State University, Dnepropetrovsk, 2000.

The dissertation is devoted to philosophical and historical analysis of planetary dualism as a phenomenon of the modem world system. The essens, structure, functions, tend.’niions of development of the planetary dualism as a contradiction of the modem world system in it’s manifestations in form contradictory social interaction between Land Power and Sea Power, East and West macrocivilisations have been analysed. The planetary dualism is considered as a principal contradiction and general cause of modem world system’s development. The process of geopolitical constituation and explication of the planetary dualism in the process of it's development have been researched. The dissertation is one of the first attempt to introduce fundamental geopolitical problems into the sphere of philosophical cognitions in theUcrainian philosophy.

K.ey words: planetary dualism, modem world system, principal contradiction, tellurocracy and tala:.socracy (Land Power and Sea Power), East and West macrocivilisations.

Шепелев M.A. Планетарный дуализм как мнросистемный феномен: философско-исторический анализ. - Рукопись. •

Диссертация на соискание уче:юй степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03. - Социальная философия и философия истории. - Днепропетровский государственный университет. Днепропетровск, 2000. .

Диссертация посвящена философско-историческому анализу планетарного дуализма как феномена современной мировой системы. Методологической основой исследования s lias гтея аксиоматический подход в его интерпретации Е.Б.Черняком. В работе исследуются сущность, структура, функции, тенденции развития планетарного дуализма как противоречия современной мировой системы в его проявлениях в форме геополитического (между Силами Суши и Моря) и цивилизационного (между Восточной и Западной ыакроцивилнза-цшши) противоречивого социального взаимодействия. Плацетарный дуализм рассматривается как основное противоречие, обща» причина и движущая сила развития современной Кировой системы.

Определяется сущностная характеристика ' структурных компонентов планетарного дуализма, рассматриваются формы проявления и функции планетарного дуализма, влияние ка эти отношения субъективного фактора. Теллурократия и талассократия, Восток и Запад рассматриваются в качестве альтернативных внутрисистемных образований внутри современной мировой систеыы, что определяет фундаментальные различия социального порядка іш Востоке и на Западе. Опираясь на концепцию Большого Восточно-западного мегацикла в мировой истории, определяется место и роль вестернизации в контексте отношений плане-

тарного дуализма, ее воздейстикл на характер современной мировой системы. Планетарный дуализм как основное противоречие современной мировой системы не может быть разрешено в рамках этой системы, а его прекращение или трансформация будут означать прекращение или трансформацию современной мировой системы. .

Также рассматриваются теоретико-методологически® основания анализа планетарного дуализма в процессе его геоисторического развития. Анализируются предпосылки, причины, характер, движущие силы конституирования планетарного дуализма сквозь призму авторской концепции геополитической революции конца XV - середины XVII вэ. Рассматривается характер и закономерности развития планетарного дуализма и контексте изменений его геоисторических фаз, с анализом их влияния на развитие современной мировой системы, изменение ее историческихтипов. Предложен вариант периодизации процесса развития планетарного дуализма как основного противоречия современной мировой системы: 1) фаза консолидации противоположных сторон планетарного дуализма (середина XVII - конец XVIII вв.); 2) фаза стабилизации отношений планетарного дуализма (начато - третья четверть XIX вв.); 3) фаза дигрессии отношений планетарного дуализма (конец XIX - первая половина XX вв.); 4) фаза экспликации отношений планетарного дуализма (вторая половина XX в.). Осуществляется попытка на основе результатов данного исследования выявить перспективы дальнейшего развития планетарного дуализма как миросистемиого феномена. В частности, установлено, что в процессе развития планетарного дуализма проявляется тенденция к смещению центров-гегемоиов талассократии на Запад (Португалия - Голландия -Англия - США), а цеитров-гегенонов теялурократии - на Восток (Испания - Франция - Германия - СССР), на основании чего выдвигается гипотеза о той, что лидером теялурократи-ческого мира на следующем етапе противостояния Суши и Моря, Востока и Запада может выступить Китай (если Россия не удастся закрепить сбоя геополитические преимущества). Тем самым диссертационное исследование является одной из первых п украинской философии попыток введения фундаментальной геополитической проблематики в сферу философско-исторического познания.

Ключезые слова: планетарный дуализм, современная мировая система, основное противоречие, теллурократия и талассократия (Силы Суши и Моря), Восточная и Западная макроцивилизации. / / ^

Підписано до друку 17.08.2000. Формат 60x90/16. Папір друкарський. Друк плоский. Гарнітура Times New Roman Суг. Умови, друк. арк. 1. Тиран 109 ігрии. Замовлення JSІ5

Друкарня Дніпропетровського державного університету. 49050, м. Дніпропетровськ - 50, вул. Козакова, 4 б.