автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.05
диссертация на тему: Проблема членування и похiдностi у парадигматичному висвiтленнi: /на матерiалi макроодкниць структури французькоi мови: морфо-лексичноi парадiгми та словотворчоi парадигми/

Полный текст автореферата диссертации по теме "Проблема членування и похiдностi у парадигматичному висвiтленнi: /на матерiалi макроодкниць структури французькоi мови: морфо-лексичноi парадiгми та словотворчоi парадигми/"

РГ6 од

1 п. ,\ПР 1993

КИ1ВСЬКИЛ ЛЕРЖАВНИЙ УЙВЕРСИТЕТ IM. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопнсу

П " Я В К А Петро-Оленсандр Теодоров/ч

ПРОБЛЕМА ЧЛЕНУВАННЯ I ПОХ1ДНОСТ1 У ПАРЩГМАТИЧНОМУ BHCBlTJIEHHÎ /на матер1алх макроодкниць структур« французько! мови: морфо-лексичног парад, гми та словотворчо! парадигки/

Спецгалыпсть 10.02.05 - романсы« мови

Автореферат

диСэртацп на здобуття вчэного ступени кандидата фхлологтчних наук

Ки!в - 1993

Робота виконана на хафедрх Французько: фхлологН Львхвського державного ун1верситету хмЛвана Франка

Науковий керхвнж - кандидат фтлологтчних наук,

0фгц1йн1 опоненти - доктор фхлолбгхчних наук, професор М.М.БОБ ИР® А

- кандидат фхлологхчних наук, доцент Т.Д.СВАТКОВА

ПровIдна орган!завдя - Залорхзький державний уг^верс

Захиот в1дбудеться " _ 1993 року

о 0 годин1 на заседали! спецхалгзовано! Ради Д.068.18. по присвоению вченого ступени доктора фхлолоНчних наук у Кихвському ушверситетх гменх Тараса Шевченка за адресов: м.Кихв, Бульвар Шевченка, 14, актовий зал.

3 дисертацхею можна ознайомитись у бхблготещ унхверситету.

доцент Р.С.ПО!,ЯРКО

Автореферат роз Iслано

1993 року.

Вчений секретар спецхалхзовйадх Ради доцент

ЕЛ.ЛКСЕШО

Рефероване дисертавдПне дослхдження ярисвячене проблем! чле-нування та пох1дностх ког-труктхв i вивчешга взакмолтт htí; uhuü .структурт&яг парсмзтрайи сл:р у еучаснтS французькхй морт. Аналхз вхдбувгеться у парад'/хматотн!й пло'^пп на матерхалг макро-одккиць MûBHOÏ структура, якими s мор^о-лекскчна парадигма /МП/ та словотворча парадигма /СП/. Цим питаниям присвячено читало ро-6ît як у зхтчлэняному, так i. у зарубежному мовознавствх. Однак вони не отримали все ж таки свого остаточного вирхтення. Це поясгоо-еться тин, г\о 1дент!йхкац1я струхтурних елеыенйв конструкту вхд-бувалась через призму такого универсального оператора аначтэу, я:.¡ai була морфема. В одних зиподках це пркзведо до визнакня морфетга основною единицею Л1нгв1ст1кного анализу. В iramx - до нерозртзнення морфем за 1хньою функвдею: од Hi - елопозmíнпi /формоутворяючт/, якх розглядаються граматичною морФологхею, iifflit - словотворчг - е предметом вивчення лексично1 морфолог^ та словотвору, Кеважхо побачи-ти, гто термин "морфема" неоднозначний. Оперувати ним у практицх Л1нгв1стичного аналхзу не зовехм просто, бо, хоча bíh, ь основному i задовольняе вимоги морфологiчного i словотворчого аналхзхв слхв, все я не розкривае повнхеттэ специфику ххгсьот структури. Ось чону у сучееноку мовознавств! були вироблеих hobí поняття для виз качение мхнхмальноТ значеннено! одкнищ мови, a cai;e, монема i томемап-юш; представляютъ тершему ехдповхдно у граматичнхй i у неграыатичМЛ морфолог!ï. Ткм самга, саме поняття кор^еми було не тхльки уточие-не у плаях ïr значения, функцх! i форми, але це сприяло тюзмежувал-ню самого об"ехта доел1дження - рхзного для двсХ видх^ Mop^o,T;orif: - шрфоскнтагм (à in naiaon, noua marchons) для морФосинтагматики та синтем (port-eur, re-porte?, pcrte-plune) для скнтематкки, 2а основу такого лротиставлення wis цимл одиницями був щзийнятиа не-однаковкй характер гогього функидонування у мозх: перш нале.гать мовленгсо, як продукт породження синтагматкчно! дхяльност! -;овцй шляхом в1йору однккць мови; ireai належать mai i вхдтворпються у мовленш у готовому вкглядд як одкниц1 словника. Теоретичний Фундамент науки про членованх основи /сиятематики/ був зазелгдений А. Марине", а поттн змхцнениП у роботах його послхдовникхв . Дал;,-

g^Slartinet A. Syntagrae et aynthtep//la iinguiatioue.-1S67.-îî<,2.

a* ^enarques sur la "Komhologie" au sena d'André Martinet/ /linguistique fonctionnelle.-?.,1979. Mahnoudian M. A ргороз de ayntasae et synthène//l.a Linguistiaue»975.-Vol.* 1 . -?asc.1. François D. aéflexioaa sur le(a) modèle(a) de descrip-

ШИЙ СВ1Й розвиток синтематика завдячуе працяы проф.Г.С.Чинчлея1^, в як их через опозгсдю синтагма/синтема були вивчент i описанг мов-нх факта за допомогою таких адкгощь як монема i темема в ххньому в1дношенн1 до морфеми, як одинидх базового р1вня аналхзу, а також у спгввгдношеннх тк нтти, як елемеитами нетотожними /монема^теме-гй/ Hi за формэо.нх за функцхеяо,н1 за значениям. Було вироблено i уточнено ряд положень i понять стосовно процедур« хдентифхкацхх морфем i ïx видглення, оствтт з яких е визначення морфного раду /МР/ i коргЬо-лексично ï парэдигми, параметров формально-семантично-го вархювашя морйхв, явище мотивованостх у синтематкчнхй плочин1 i т.п. Це дозволило зиявити точнх, науково-обгрунтованх, зумовленг формальними i функцхонально-семантичними факторами, критерп ввдх-лення морфем /монем i темем/ i на цгй ооновх встановити сам факт деривацхйного членування конструкщх. Але визнання статусу члено-ваностх не завжди передбачае визначення поххдного характеру утво-рення, встановлэння якого вимагае хнших параметров. Напргаслад, кон-структи prou-евве, tln-ette, îriou-et,' hous-eau, lib-age»ven-eHe cormor-an виявляютъ певну мжизсть до членування, але не в пла-Hi словотворчoï деривацп. Серед таких характеристик детермхнуючою вкявилась оошпсть деривату до парадигматизацх ï, тобто здатнхсть об"едиуватись в TaKÎ угрупування, якх органхзуються виключно на основх вхдношень похгдиостх. Под1бною мхкросиствшю стала словом творча парадигма /СП/. Бона виявилась одночасно i специфхчним анализатором» який дозволив хонстатувати наявнхсть поххдностх у пара-дигыатизованих конструкцхях i хдентифхкувати з хнтерпретацхе» у. термхнах словотвсру ïxkî компонента. При з:сставленш МЛП i СП було отримано падтвердження не тхльки про неспхвпадхння членованосм i похадноой конструкд1й, але й про специфхчний характер ïxhîx спгв-вхдкошень.'Результате взаемодп цих великих одиниць mobhoï струх-тура, як ими с МЖ1 i СП, виявились духе ефективниыи, бо маять уза-гальнюичий та обов"язковий характер для всгх складко-структурних утаоренъ, що квал^ххуються як парадигмати /вхдповгдно - власне/ невласне дериващйнх, непрямо-деривадийнх, ексдерившпГ.кг/. Вико-: ристания пэрадигматичного принципу при визначеннх членованостх i

' ^loa £©ncttoim&liate//I<inguisti(jue fonctionnelle. - P., 1979. ^Чинчлэй Г.С. Соотношение минимальных значимых единиц языковой структуры. - Кдаинев,1975. Чинчлей Г.С. вопросы тождества морфемы я'супплетивизм. - Кишинев. 1980. Чинчлей P.C. Лексическая ' морфологид:ее оОьект и задачи//Лечсическая и грамматическая семантика романских языков. Материалы 1У Всесоюзной конререн. по ; - 'романскому йпыхоэнанию. - Калинин, 1980.

поххдноси дозволило залропонувати i хншу процедуру проведения морлолог1чного /МАУ i сл'зотвсрчого /СА/-аналтэтв, яку схематично молиа звести до такох *ормули: те, що парадигматичне, те i члено-в.тне i поххдне/непоххдне; те, що, в1дпов1дао, апарадигматичне, те i нечленоване, i непоххдне. Парапкгматичнэ площкна дослхдження таких синхронних параметров струхтури слова, якими е членованхсть i пох!дн1сть ввдаеться вежливою для створення цхлтснох Teopiï струк-турк слова. Це сприятима побудовт синхронно! слозотворчох сисгеми /ССС/. Саме под1бний падхьц дозволяв усунути чаете змтиування цих характеристик через ïx мокливв спхвпадхннл. Циы i зумовлг.вться актуальнхеть дослхдаення.

fi а у к о в а новизна полягает у тому, що зазначенх вище завдання ставляться i виршуються через парадигыатичне виезхт-лення з залученням макроодиниць mobhoï структура - MJTÎ i СИ, а також i синтезпарадигми, як результату ïxHboï (Ьушшхонатьнох взае-Mo.niï, Реферована робота е, по cyri, першого спробою вивччти такх гостродискусхйнх питания, якими с членовашеть i лоххдшетъ, роэ-глякувши ïx як результат парадигматизацх ï конструкив у мхкросис-течах у ïxnbc'rj спеп.тг?тчному сп1вв1дножош1 « Такий пхдххд до об"ек-ту досшдкення дозволив виявкти безсумнг«ний пргоритеа оргглйзу«-чого элемента - кореня для МЛП та словотворчо'х основи /СО/ для СП-який, завдяки свохй анал1тико-скнтезуточ1 й здатносг1, коя» i еегу.ен. туьати кожен хз парадигматхв угрупунання i одночасно хнтегрурати ïx. У досл1джеян1, по-новому, у парад игматичн1 й плодинх, розроо'дя-еться типологхя членованостг синтемних коиетрукцтй з т.рч5сунанн«м ïxHboï теменнох органхзаци, р такол i тгкга прряглетртн, я* супл->-то'1ДН1Сть, суплетипн:гсть, ciynÎHb мэтивованостх:. У ¡1ьо).;у, зперше, . проанал1зован1 синтезуючх тили парадигм, по необхх:дно результуттк вхд взаг.кодп рхэного виду MJÏÏI i СП, серед яки* wcm г-гглча'иЛ-на парадигма /ДОТ/, не вл г. сие iïep,/.»s)iifua парадигма /1ЦЛ/, нопрл..;с--деркяацгйна парадигма /НепДП/ i ексдвсивацхГяа парадигма /ЕДП/. У po6oïi отримали овхй кочплексний аналхз - у плант етимологгчнкх, морЛонологхчних, словотворчих особливостей - ело*»а влаенч фг-дтгд"-зького утворешя /ОФУ/ та проанаизовано ïxhîh специ*п:чни11 пласт - лексичнх хррегулярност1.

Матергалом д о с л i д ж е н н я послутити МЛП i СП, якх е типовими для лексично! t словотЕорчох де^ивацхх i зда'чх

похрити bcï рхзнор1дн1 випадхи- структурноï оргажзащх синтеших конструкщй сучасно'х ФранцузькоУ мови. 1х оргашзуюча основа, в!ц-повгдно KopiHb i СО, г структурно прост! слова, що втдносяться, пе-реважно, до основних частин мови /хменник, ппикнетник, дхеслово/. Багато з них гтри ïxhïP. парадигматизащх сггримують свою поЛ1варгант. ну реалтзащю. Данх структуры! угрулування побудованх i3 cлiв, mci утворен! пиключно зя лхш(<ними моделями дериватаÏ. Для хлюстращх своерхдностх спхввхтноиень мгж членованхсло i похзднхстга були за-лученх т.зв. слова власне француэького утворення /ОФУ/, Bi.ui6paHi методом суцхльного опису словника Малий Робер (Dictionnaire aipha-bétiaue et analogioue de là langue française »Paris 1976)i nepe-BipeHi ■ за етимологхчнюя словникам (Dictionnaire étymologique de la langue française i960; Dictionnaire étymologique 1938; Nouveau dictionnaire étynologique et historique 1964\a тшкж i за (Dictionnaire général de la langue française 1926).

Вирхпення поставлених завдань y дисертац11 виматало комплексного використання основних м е т о д i в лхнгвхстичного аналхзу: описовий метод i Кого коккретнх прийоми /статистичний, зхставно-портгаяльний/, метод етимологхчного аналхзу, метод парздигматдано-го аналхзу, ochobhï ыетоди i принципи MA i СА /метод за безпосеред-ньо схлодовими /ВС/, принцип в1ДТРорюванност1/нев4дтворюванностх ( унхкальност1), принцип семантичногч) ототокнення унхкальних сегыен-тхв, принцип граничностх формально-семантичного вархювання морф1В у МР/, метод кхлькхсного аналхзу.

Теоретичне значения роботи зумовлюеться тим що вона сприяе дальний розробцх проблеми парацпгматизащ1 мови на ïï ргэних стратифхкацхйних рхвнях i вивчення, на ochobï, таким чином утворених, иахроодиниць mobhoï структури з бтльшоя вхрогхд-нтстю 1нтерпретацх ï по-новому здавалось би вяе вирхшених питань. Так, наприклад, утворення текстопарадигми, побудован1й виключно на комунгкативному гнваргантх тексту, дозволкло би парадигматгаацхю рхзнор1вневих Мовних одикиць, слхв, словосполучень та ïxhïx субститутов, i на Ц1й основ! аналхз scix тилхв вхдногоень Mix ртзнострук-турними комушкативними одиницями. Дане дослхдаення сприяе- побуцо-Bt бхльс noBKOÏ типологхï синтеы i деркватхв у цхлому i тим самим дозволяе констатувати системность як лехслчного, так i словотвор-чого pÏFHÎB мови.

Практична вартгсть робсти полягае у могливос-■й-вккористання"основних" -олотегагГвисновк!« "доелглтешя'у^агаль^

ном;' теорегичному курС1 I спецкурсах - лексиколог! I г сдовотвору еучаенох француз ь ко I мови, Спостере~ення за парадигма:.™ с'.штем I дериват!? дозволяють побачити снстемнх зв"язки членами по.'пбних угрупуволь т значно оптимтзувати процес ххнього засроекня, ^до, очевидно, поже знаГ:ти згетосування I у практшц вдаладання [рангузько I мови.

На захист виносяться основнх положения роботи Х.Членованхсть х пох^днхеть кенструкцтй зумотугена ххкьок пградигыг-тичкхстя вхдповхдно у МЛП та СП.

2.Результат спхЕпадхння/неспхвпацхкня членованостх 4 пох1дност1 у конструкц1ЯХ е наслхдком взаемодп мхн МЛП I СП.

3. Через виникнення парадигм синтезуючого типу, а саме, а/власне дериващйних /ВДП/, б/ невласне деривашйних /НДП/, в/ непрямо-де-ривацхйних /НепД1/ -х г/ екс дериващйних /ВДТ/, можна визначити характер вхдношень мхж членованхетю 1 поххднхетю: у пергл два тип и включэлться вс1 членоват I пох1ДН1 /1-2-го ступеня/, у останнхй -члекован!, але непоххднх. Суц-.тезпарадигма типу /в/ вклвчае членона-Н1 I /непрямо/ поххдн1, а також членованх:, але непоххдь1. 4.Членован1Сть х поХ1Днхсть конструкцЫ у ларадиг(л зуовлена ггрхо-ритизалцею, через високу здатнхеть вартюватись у межах полдбних ут-вооень, вхдпов1дно, коренхв для МЛП I словотворчих основ лля СП. 5.1дентифткац1я елементхв структури синтеми, визначення i типхе членування I його ступенхз можна зд1йенх)вати через МЛП та МР, що встановлветься на Ц1й основ1. Зид1леннл ко:шонентхв поххдного зд1й-снюеться вхдцовадко через СП. .

6.МЛП I СП розглядаються як ейективний спостб проведения МА г СА

I як основоположний принцип, який можуть Еккогистовувати Ц1 спосо-би л1нгв1стичного ананзу. Тим са;.г.г4 процедура '¿хнього проведении стае бхльш простою.

Апробац1я роботи. Основнх результата роботи були виклчдэн! у лоповтдпяг /почтекагтет з 1081 р./ на щорх"нкх нау-кових кон^еренцхях зикладачхв Льв1вського дерт'/нлверсктету, на на-.'-ково-теоретичних семхн&рах кафедри Франнузькох фхлолог11 Яьвгвсько-го унхверситету, на спепсемтнарах з лексикологн 1 словотвору, до пхдбувалисъ на при осковсъкому дорлпедтнетитут! хнозе?.!>:их :.:г ■>

б -

IM.M.Тореза /листопад IS8I, грудень 1986/, а тахох у woтяръох пуб-Л1кац1ях у журнал1 "1ноземна фхдологхя" i двох тезах виступтв на лхнгвгстичних читаннях присвячених б.Куриловичу.

О б " ск i структура роботи. Дисертацхя складаеться зх вступу, чотирьох глав, заключнох частини, списку використано'х лхтератури, додатку - таблиць типових МЛП i СП, ана-Л13 яких даний у робот1.

3 M I С Т РОБОТИ У Вступх обгрунтовуеться актуальтсть проблеми, ïï мхсце та роль у створеннг цглгсног тeopiï структури слова, аргументуеться BKÖip матерхалу дослхдження, виэначаються його мета, завдання, ос-новнх методи, гдо використовуються у робой, а також ïï теореткчне та практичне значения, форкулюються ochobhï положения, якх винося-ться на захист, подаеться короткий опис структури роботи.

Перша глава присзячена теоретичним осноеэм дослхдження.У mi розглядаються питания пов"язак1 3Î становлениям структурно: булову лексичних одкниць, зокрема вводиться поняття синтеми^ i темеми^. Ця остання, на вхдмхну вхд 1нших значешевих одиниць, наприклдц, моне;.;;:,мае лише лхчхйне в крашения, неперервну Форму i роль ïï вводиться виключно до мотивування структури синтемк,у яктй вона 1нте-груетъся. Але характер mothboeehoctï, яку виявляють теыеми, е pis-ний, як рхзною g ххня структурна варт1сть: серед них с й Tani сегмента, як налринлад -i-,-lga-, якг не лов"язанх безпосередньо э актом HOMiHauiï, вони Е'/ра-аютъ липе внутрхшньомовн1 зв"язки (gré -i-culteur, en-rich-lsa-eaent), а,отже,мають т.зв. метамотивуюч( значения, хншими словами, будь-який структурний елемент, qo виц1-лясться у основг-сингем i яхий зилвляе мотивузочу здатшсть будь-якого виду, може вкзначатксь термпгам темема. Звхдси випливае, що сам опис MopreMHOi /=темешох/ будови синтем проводиться бхльш toi но i адекватно з хдентифхкащею та ввдмённяи bcïx сегызнтхв чле-кованого конструкту (în-acces(a)-ibil-ité)- Класифхкацхя теыем базуеться, в основному, на-двох критер1ях: а/функцхональному i б/структурному. По персому параметру розрхзняють темеми понятхйш х структemi, по другому оперують традицгйними термхнаыи - коренх афхкси, а також зв"язон1/незв"яэанх вхльж . Використания х такох

"Martinet À. Autour du syllenae // Eevüe Kouaaine de Linguloti з/oue. - 1980. - №5. - P.551. '

'Чшяглей Г,С. Сооткоизние минимальных значимых единиц языковой структуры. - Кишинев: Штиинца, 1975. - С.74 i наст.

характеристики ян вадтЕорзоватсть ../ловтор®вш«сть/--у-томучи íh------

«ому оточеннг дозроляс зг-хлитч к лас унхкаяьнкх темем-"'. 1 найми глс-^гд, тскт wem г-тг-'-г/ r.cTcp^n^'iicTi , тобто реалх-

зу^ться "'.nia г одному оточ-нтт: /нплрикла'; ,ora-ure,rae-aKe,orv-ct/ i ¿денткпткагДя сегментов здтГ-снюг.тьсл по одному ряду rac-age, doa-age, pomp-age,... .Видхлення унхтемем як сегменттв значащей* ord-, orv-, гас-, i т.п. можлкве, тому "lo значения цхлого слова не дорхвиое лише значению cyrfiiKca , Щодо структсм, то под1бкх елементи характеризуются повною сэмантичною дефективнхетго вхднос-но 1нших конституенттв конструкту. Само ця ознака. i зизначае Ьшь виключне структурне значения у плам оргашзацх1 основи-синтеми. Згаданий нигде тнвентар темем, взаемодхючи mir собою, актуалхзуе структуру одиниць вищого порядку - синтем. Слад зазкачитк, fqo та-ка комбхнаторика тэмем е дуже рхзноманхтною. Це веде до виявлення рхзних структурних моделей, яких нараховуетъея у французькхй mobí бб"^. Використовутачи ochobhí приндипи структурного моделювакня, якими е а/встановлення сп4ввхдношень мгк похадшетю i членованхе-тю, б/визначення статусу елементтг струт-гтури, з/внзначешьт характер.,' îxhooï взасмод11, нами запропокована найбтлыа зага~ьна схема структурно! органхзаци основ-синтем у сучасий фраьшузькззй mobí , яку стосовно 1Менник1в та прикметникхв мохна зггссти до тако! фоо-).?ули:[(1>~)й(+R1 )(0")] За. Дана Формула означав, rao синтема(за) зк-туал1зуеться при обов"язков1й наявност1 коренево:' темами (я) (зьгд-ки можливлстъ тобто синтематизований кор:чь(основа) - прос-

те слово: pompe, aide, baut, ...) i пта факуль?аткг-них (~) темем-них люксах (î~) i (s"). 11од1бна формула темемко1 apxixeKTOKiKii здатна, на наш погляд, задовольнити i iraii складно-структурш ут-ворення з тим, цо ïï розгортання у конкретнкх моделях б уде с прият и виявленню специфгчцих рис, якг властивх цим утверенням.

3 членованхетта основ-синтем i Естанозлешям рхзних ïï тилхз TÍCHO пов"язане i явище мотивованостх, яке виражаеться через коре-

ляцхю "мотивоване --мотивуюче". В залежност1 В1Д рхвня аналт-

зу мстив о б ан î с ть буле рхзною: наприклад, на Mo-DÍei.moMy pÍBHÍ / у синтематичнхй ллоаиш/ мотивуючим виявляеться темема. Для основ-синтем, як структурно-темемних утворенъ, характегною, очевидно, бу-1//Чинчлей Г.С. Цит. роб. С.75. ^Чинчлей Г.С. Цит.роб. С.87. ? Чинчлей Г.С. Цитр роб. С.201-209.

де темемна мотияованхсть, яка визначаеться обов"язково двома параметрами: лтн1йн1стю /темами, що органгзуготь синтему, розталгову-ються у нгй на лшхйнхй sici/ i парадигматичмстю /темемна структура синтеми виявляеться при формально-семантичному зхставленн! з 1ншими знаховими одиницями У-овн/. Мотивованхсто - величина змхн-на i не е раз i назавжди даною, бо значения синтеми не обов"язко-во виростае з темем. якх ïï.актуайзують /пор.:poamier|fleuret, cachet, ordure, orvet,.../. У такому виладку у синтемх вхдбува-еться т.зЕ. процес хдхоматизац11 значения, а сама синтема перетво-ртоеться у немотивовсний знак, або у знак нулъово1 мотивованоси. Отте, тедашяй мотичованостг протистохть хдгоматичнхсть, як нижчий нульовий CTyniHb мотпвованостх, яка Еластива не ильки поххдним словам, тобто таким, значения як их не виводиться за правилом^, а i простил, значения як их, у ötomocTi випадк1в,1дхоматичне через неадекватн1сть його матер1альн1й onopi (table,chaise), вю i с ви-явом довхлъностх означувального.

Мотивовашсть, як явигце, що зумовлюе значения слгъ, зокрема, кр1зь призму ïï структурних елементхв, поширюеться на значний пласт слсвникового складу мови, у якому складно-структури утворе? ня вкдхляють у свохй буцов1 не Т1льки 1/м1Чхмальн1 конструююч! одинг.цх - темеми (a-trut-isa-ement), a i 2/,своерхдн1 конгломерат! теме и - темемнх комллекси, компонента ххньох дериваадГиог струк-тури (abrut-ir/atrut-ieeemexit). Як видно, мотивуюча потения у таких елементах не однакова: у темем вона вища, ockïj&kh вони, об"еднувчись у кошлекси, можуть, мотивувати i деривати, т композн ти. 3 цього випливае, гдо темемна мотивовашсть, покриваючи, KpiM полх:темеших утворень, ще i'дерквати, i композита, не тотожна сло< ьотворчгй, ареал якох обмежений тгльки лише поххдними.

У ход! анаЛ1зу структури основ-синтем було виявлено неоднако зР ступхнъ ïxHboï мотивованостх /налриклад, cheval/cheval-ln, са-val-ier, hipp-o-droae/. Це пов"язано як з рхзним статусом темем, серед яких х кореневх/некореневх, i понятхйнх/непонямйнх, i стру TeMHi, i унпсальнх, хп:зв,'язан:с/незв"язан1и, так i з рхзною ххнь'ок коибнхаторикою i р1зши характером лхнШо-парадигматичних.зв',яз-KÏB. Це означас, rço темеми, mi входять у склад синтеми, можуть

Солнцев З.М. Язык как системно-структурное образование. -U. ,19^ С.150. Zavadovaki L. Todzlclnoac morfologiczna a znaczenie tryгаги//Zesiyty naukove Universytetu Vrocla«rolcififfo In,B,Bier ta. - Wroclaw, 1957. - 3eria A. - №5- - 3.249-230.

ш-р1эному_вира^ати_штивован1сты_одн1,_зокрема._|'а1льк11й"_кор11ь

С h О 73.1 ^ iri } ^ ?L î ïw^3ir7î,,.f МО 712 >-> "ч тттт тту Г»

••И i VïîiТС.'¿С Ni* I, - НЗ.ЙКК?ГЧу # ВОНИ JTÎCC9 ^ТЯМОТЛ'ПУТГТЬ f ""О , IH ^ -

:ШГЬ v ^021 ( en - ."ich - In ^-¡j^crit, fi^I-etto } . ??гдс/ ПОПХЛ ?OM°!.î

îa а/• котивуюч1 ^понят! Jihi) i бЛметамот^шуйчЦнелонлтхЛн^ Статус

s.rrv.Tî'?tûîîom ftit v'îcmttз с'rrvKTvrv p."^hîit-îП.СТ.-С.-1 i за

т x} ï i î 'г j ' х*£» с 51л" , л. о g — .1 ь » p с гт, - ?l ~ v ) . t 3(1 г1 v -.t яд i ' j"' b* t ч j'y

^ irnwMiaiBnaiiH Ctnuav v TïPITKHY ПИНТРМаХ 3 VHÏ-rpr"!!"""'4"-™ • пт-яи. coraor-un> исванкя

геыем зд1й0!гвсться лсте за лхн1Йним параметром, через ïx1:;,. "одно-залектнхсть" /тобто у н;ос ушкальна дистрибуцхя/. Беруча уваги гой Лакт.що у скнтемах можуть кокбгауватись рхзнх т/пи тема.-!,* сале, 1/.Т1ЛЬКК "В1ЛЬН1" (chien-loup, саззе-pierre); 2/."в^льн:" i ,зв"язан1п (narl-able ,gland-ule ,oreill-ard); 3/. Т1льки"зв"язял1п fus-eau, ricoch-et) було ведхлено i pi3Hî ткли мотивоганос-

ri: пряма /I/, частково-пряма/частково-неттряма /2/, i непряма /3/.

¡sa. темема, яккки опереть синтагматика та скнтематкха, визнгння

озкак выявилось кроксм для проведения охльс глкэоюг?

ак-ихзу nopî-e;ti;o: стру;г основ слгя з пидтленнки i згцповхднс-о ijîrepiipv-:auiел y гстх : о..-"".::ттг

------- v / —~ /r^vn inr'-Vi. С '/:1 " '-ÎT ; ' w I /" ï, 04M;.'r.:t.".yt

ДЛЯ другу».

У Лгугхй главт розглядарться явигце парадигматизацх ! у лексиц! у його в1Дношекн1 до членованоси, як темемно'1, так i слово творчох. Зокрема вхдзначаеться, що терм!н i поняття "парадигма" почали ви-користовувати для надання 4ítkoctí опису системнкх вхлношень у лек' сиц1 i у такому розумхшй вона /парадигма/ стала основним елемен-том лексичнох мхкросистеми, що сприяе упоредкуванню 1 л1нгвхстич-ному анал1зу словника. 1снуе парадигма у рхзних ведах, основними з яких е морфо-лексична парадигма /МЛП/ i ïï pisHOBM - словотвор-ча парадигма /СП/. Применил цих парадигм дозволило використати ïx як основу для проведения моpíoлогичного /МА/ i словотворчого /СА/ анал1зхв, процедуру яких мокна ЗЕвсти до taxoï загальнох схе-ми: ^о морфолексично i словотворчо парадигматичне, те i членоване, i пох1дне. МЛП отримала свое Есебп-ше висвхтлення у працях проф. Г.С.Чинчлея^Л Було встановлено, що парадигматизацхя одиниць у !.ШТ вхдбуваеться на ochobí вхдношень мхж ними та виххдним словом парадигми найпирпш гами: вхд повно! /деривацхйно:/, частково1, суплетохдно'х до суплетивно'1 ыотивованостх, мэтамотивованостг í ко-мотивованосм, Причому, Bct цх види MOTHBOBaHOCTi, KpiM останньо!, мокуть мати М1сце у одн!й ОТ t у цьому випадку така сукупнхсть розглядаеться як комплексна ОТ або парадигма парадигм*'. Наприк-лад,

-et(п.

-et te,п. -arde,п.

POUIiS.nv L -aille,п. t-er,n.

-(pouil(l) ' -ard.n.

fgallin -acé.ad j. ,n. ----[gélin -otte.n.

Вони к иозгуть мати свою реалхзацхю i окремо у TÍK чи iraiñ МЛП.

Звхдск х 1хня вхдповхдна типолог1зац1я:1/.повно-мотивована /або д«

риващШа/ МЛП; 2/.суплетохдно-мотиЕована /або суплетохдна/ ЫЛП;

З/.комотивована 'ОТ; 4/.частково-мотивована /або недеркващЕна/

М'Л; 5/.суплетивно-мотавовона /або суплетивна/ МЛП; б/.метамотиво-

ваиа МЛП а/структемиа, б/неструктемна /з унхтемзмамк/. Очевидно,

цо у рхзних типах МЛП хнтегруюча домгнгнта рхзна: у хомплекснтй

'.'ЛП дп!лнуе означуване, у шаих - сЬэрмально-семантичний компонент.

•ла. у всгх г,ипгуп<ах 1нтегрувчий потеши ал реалхзуеться у вихгдноц

с.чоэх /'ЛП, "уо, ^пртрччгсь у ïï .членах, стае одночасно своерхдним

"^Чин^лс:1 Г.". Ропг-ос: тождества морфемы и супплетивизм. - Кишине:

"гг.тшя, I°S0. -'С.31-33. 2/ те, С.Г-Î.

аналгзатором__во i е: парацигми, _ який, через - tfop.iamно-сёмантот^" Trj'/сёмантичну тотокнтсть, шбувае детермхнуючог здаяюстг пг>и вста-новденнх факту морфемно1/»темемно1/ щеноганостх.

Однак, для тдентифхкатй i i адекватно i хнтерпретшш scix еле-ментхв структури, як: рерлхзуються у членах вхдпояхдноУ !Ш, сто поняття iiUTI i використання його як темемного анализатора недостатке, бо яихтдне слово може кати в межах сдай-Л :¿7! пол i в api ант; гу роадхзащю, "(о необхгдно вимогап ^становления формально-секантич-Hoi тотожностг мхж можливими вар1антами морс-емя, актуалхзовано5г у кокструкгщ: !'ЛП. Лля иього було вихоркстанс понлття дар&ного ряду /№"/. запропонованого Г.С.Чинчлеем г встановленого ним на ochoeí МЛП'. У морфному радг всг морЬи будуть тотожнх, а отжз i ввдхлгах але з ргзнкм ступеней, який в№рйу сальному MP,- i, вхдпззгдно, нижчий у потенцхйному MP. Ступхнь чл сновано с tí синтеми заложить та-нож i ,Е1Д виду МЛП, у яяхй вона /сштема/ парадигматизоваяа i на ochobí яко! взтановлюетъся MP: цей сгупхнь - найнижчкй в метамоти-вопанхй МЛП /неструктемнгй/. Вгн може бути рхзний i у межах однхсх МЛП, наприклад, комплексно!.

Виходячи з цього, наш встановлено такх два тчпи члснованостх основ-синтем у сучаснхй француэькхй новх - А.реальна i Б. по на, кояна э як их, у свою чергу, вклвчае вхдпошднх стуг.енг чл:'',о?а-HOCTÍ у здлажностг втд I/.формалъно-семантичного варивания мор1:? одного MP у МЛП, 2/.дистркбуц11(^1кальнох'/неунхкально1) мор*а.

до /А/ реально-членованкх 1-го ступеня вхдносяться cisít»'.?, темемнх >.;оргЬи яких вкявляють тотожнхсть як за ^ормог, так i за значениям з моргом-типом або хнггцадыпм моргом, мотивуши:.;:

"(njeux.adj.:-oent,adv.

i,_jem- -er,v. :-age,n.

Р01330Я,п. —i : J -(n5ier,n7:-erle,a.

-(n)aills,n.

C«kтеми, у яких формяльно-семантична тотожитсть впрядена порно за 3MÍCT0M i неповно /суп лето i дно/ за формою будуть вхдповхдно 11-го ступеня членованостх:

Г r alail -itude.r..

J -aire,adj. 3TíM3LABLB,ad3 . ---as_ -ег,т .: -atlcr. ,n.

L ^ -able.aaj.

Сюдн * втдносяться x деяк! сгатеаи стгуктомного типу, ягг«глг*1 то-

■^ЧинчлеЯ Г. С. Вопросы толлестг.ч vop^m и сулплепп'рм, Ытикнца, I960, - С. 14-16.

меми яких знаходяться у суплетохдних вгдношеннях з морфом-типом: pise

POISSON,п.

- 1 - culture,п.:-teur,n.

- i - coletadj.

- 1 - vore.adj .

Члекованхсть III-го ступеня властива синтемам, у яких ввдмхчаеть-ся непозна /мхнгмальна/ тотож-псть за змхстом, повна за формою:

POITRINE,п.

----poitr

-lèro.n. -all,п.

У под1бних парадигмах об"еднуються синтеми, у якях актуалхзуютъся темеми час тково-нелрямоï мотивованост1 з частково-вхльним/частко-во-зв"язаним статусом.

1У-й CTyniHb членованосй будуть мати синтеми, у структур1 яких е структемн1 елементи i кореневх темеми яких перебувають у суплетивн1й кореляпхх з морЬом-типом:

'chrys - о - (c)ale,n.

- о - lithe,п.

- о - пЫе,п.

- о - ргаве,п.

ОЯ,П.

До У-го ступеня членованостх в1дносяться синтеми з повною тоток-Н1стю за змхстом i суплетивнг за формою:

аааег

OIE,п.

chen

-ides,п. -1пе,п. -lsque.adj.

До /В/ потетдйно-членованих належать синтеми з унхкальною диотр'йуцхею афхксального морфа /типу 1ат(а)-Ьо/ - 1-й ступ1нь членовалостг i корекевого морфа - 11-й ступ!нь членованостх:

йи

boul dbl hajc bous galur godiv pon(c) .taur

-eau,n. -eau, il. -eau,n. -eau,n. -eau,n. -eau,n. -eau,n. -oau,n.

¿ана класьйхкацхя синтем за ступенями членованостх враховуе i -t"kï ознаки темен як зв"язш1стъ( в^носна/абсолютна) i ушкаль-н1сть/ноун1кпльн1сть. 3 neï молна зробити висновки i про I/. статус Tsusr.sr.ix морфхв, ЯК! ВХОДЯТЬ У структуру ВГДПОЕ1ДНИХ синтем

отупей". '.vieL'o'MHcc/iот г ¡'iro^^Hi л^чно понят! йними теменами}

tv—n^ г>^уд t .ттт"т!. ~,7т' л ллл, "л :г;гл;нт

синтени, як пгшзило, ахтурлгьутъ у сьотЯ структур! не бтльке/не liûice ûMiiisI jriiicMeMH, i 2/достатню маештяонкть - .ппня клаои*т-: ; Л12 i Í. лалржлад, ; т с^- i аленованост:, ап

пр?дс7а«ленх ?ш«ии "буженгаа", "малина" /потеицхЯно-членованх 11-го ступеня: членування вхдбуваеться по регулярно-пхдтворктаному

uiiíivy. Kübcrieni ж «mpta - t ПГГГГЛ:

gran -ule,п.

-i -vore.adj. gren ~er,r.:é~

3RAIN,n. ---é.adj.

_-aison,n. -aille ,n. -ier,n.

-eler.v.:-age,n.

- реалъно-членоваш: II-го ступеня, тому що mije мотивуичи морлом

г.- t похтдшш íiop^ü-v.;-. g гаг,-,дгеп- зберхгасться тотоя-HicTb за значениям i мпшлальна тотояснгстъ за ■"срмою: це т.зп. суп— лодат'днх ("oüí.fH, СБОогадна пеоттешя 'ЛР . пспчтгна ланке суплетир.»

Т / • ...

них <fiopMx'.

Стае, mxopncTW-íHH поняття УЛП i .'.IP доаполуию когютатувати членованос?1 синтеы i провести вииЦлзкч.* ïx гомпонеитхв з назначениям i tv.híb, i ступенхэ членованостт. Бее не риятчлосъ до-!*>лх ефектирно';; процедурою, до moi повинен эдаветксь х хласичнкЯ !.'ор;олсг1чний ¿л ал is /",Ш, аричому, да процедура аначно ецродуе-ться: достатнъо встановити парадигматичнхеть аналхзованот синтеик, :с;*то рст«роясти !'окливхсть ïï входуення у УЗ, чоб рюти?:! ïï члеиовантст»-. Y прет!Уте>лно;гу випедку а:-?атхзо£-2нл ¿ексязд*. «диниця аларадигматична, вона не члено.вана, а, отже, í не синтема.

Однак, МЛП структурно неоднорхдна. Втдношення, на основх як ж вхдбуваеться наповнювашеть МЛП, не завопи : той або :н-

шнй na6ip елтв можо перебувати в нхй i у втшпшэннях поххдноетт з ïï виххдним членом. Таке утрупування сл1в клзкачають як парадигму словотвсрчого типу i тим самим хдентиИкувть конструкта, як i вхо-дять у Heï, л'. noxiflHi. Отдз, встановлення f-акту похглкост1 / а разом з тим í *аоту членованоси/ пов"язано з 1снуванням словотнор-чоï парадкгш /СП/.

тя

Чинчлей Г.С. Вопросы тождества морфемы н супплетивизм. -, Кииикев-Шти1шца,1980. - С. 53-66.

Вгдомо, что питаниям поххдност1, членованостх, словотворчого аналхзу /СА/ присвячено чимало робхт, як В1тчизняних, так х зару-бхжних дослхдншав. Б1льшхсть з них ввакае, ^о ввдглетя компонен-тгь I процедура СА повкннх зд1йсгеоватись з дотриманням основных принципов, серед яких визначальними е: принцип ¿¡становления спхв-вхдношень похадне/твхрне, принцип зхставлення зт спорхдненими слогами, принцип встановлення безпосередкьо складових /ВС/, lwt ж, так1 як принцип слояетворчо! аналог!! чи узагальнення данних словник те е недостатнхми через надто широке/вузьке охоплення мовних фактхв, багато з яп<х через це 1ррелевантн1 для синхронного слово-твору 1 адекватно? тнтерпретацх1 компонент1в ххньох деривацхйнох структура. Не вхдкипзючи в IX сутностх тх лринципи СА г ввдхлення компонент1в, як: постулюються сучасною дериватологхею, ми, тим не меняе вважаемо, но IX можна спростити, зробивши тим самим бгяьш зручним х простим, як 1 саз-! СА, тая т процедуру ввдхлення компонен-тхв. Ось чому ми пропокуемо, як основний принцип СА - принцип па-радигматизацгЛ похгдних, в основх якого прхоритизацхя словотворчог основи /СО/, як головного хдентифхкуючого компоненту х створення особливих наборхв слхв, об"еднаних СО, у яких виявляються специфхч-нх зг."язки, як! ми називаемо деривацхйно-парадигматичними. Це дозволяв- 1дентиф1кувати хх, як словотворчу парадигму /СП/, певнйм чином органхзоване семантико-структурне угрупування похгдних, що без-посередньо результув втд ре продуктивно: здатностх СО, яка збер1- . гае у всхх членах СП свою лексичну тотожнхстъ.

Вивченкя СП, як одшех 13 Ееликих одиниць словотеору пордц эх словотворчим гн13Дом /СГ/ е дуже перспектианим у плая1 виявлення БС1ех спеця-Лхки словотворчо! с истоки тгв! чи гнгггог мовуг' , а також дозволяе вданачити IX подхбнх х диЪеретдйи ознаки, на яких базу-ються типологхчш х контрастивнх дос.лхджэння мов I тим самим сприяе выявлению словотворчих унхверс:аЛ1й мов,

СП - одна хз форм гснування парадигматики у словотворх. У свою чергу, слойотвхр, як частина мовнох системи, вхдноситься, переду-спа, до парадигматики2'' Це своер1дний структурний аналог 1 морфоло-Г1Чно1 патзадигми /МП/, I морфо-лексичнох парадигма /МЛП/, що виник

Х/ГПор.: "Оловотворчх парадигми могли б скласти основу, для опису сло-вотворчох системи якохсь мори, тобто подастю систематизувати весь XI лексичний хНЕентао " /И1егасЬо*вк1 4. и*ае1 з1о*о«огсгс

leksykologieane// Biul. folelt. Tow. Jezykoznavczego.-Wroclaw Krakow,1959. - Zeszyt 14111. - S.229/.

Пыбоза И. А. О суффиксальных словообразовательных парадигмах во ф^дш^зском языке//Структура и функционирование языка.-М. ,1УИ1.

~{з-намаг1йня~вш1вити пагазигматичн1 мдношення також i у словотво-pí^. Словотзорча парадиг: '.тика с яви"»е продуктивна, rço мае сис-темний характер: вона виступае як генератор поптгЛю продукуючий для потреб KoityHtKayi: нозх утворення '. У иьому ïï осногне значения. TopMiH СП у лхнгвхетгап виник в KtHüi 50-х на початку ?0-х Але особлив,о ллпнх результат« -зивчення СП у вхтчизияннхй рус истиц. Дослхдники-русисти виязляють рхэне розум1ння цього тер-utHy. Очевидно, поняття СП rçe не выстоялось i том1/ дэдться Лого рхзнт формулюзання, кожнэ з mm вреховуе рхзнх параметр!! СП - i формальний, : семаитичний, i дериаэцхйний. Але жодне з них не б ере до уваги таяу вадливу ïï характеристику, як репродуктивна здатнх-сть СО. Саме вона, на нашу думку, i е, однгею Í3 релевантных рис СП, тому rço ría Heï, у кхнцевому пхдсумку, затежить г стгясвлення СП, i ïï побудова. Отае, *снування такого угрупування в иовт чуморлю-етъся, головним чином, фактом репродуктязно1 здатеостх зиххдного члена СП, тобто СО, який t е тим органхзуячим элементом, -г> об"ед-нуе, на основх ^становления с инхго тшо - р е л е в он тч их доригацхйних вхд-ношень, s едине ц!ле вториннх утворення. Тнакше калу ж, сутнгсть СП у транСЬорманх йному потенцгалх СО, який вим1рюстъся хнлексами структурно-семанткчного i граматичного плану, rço ялйстивх цъсму компоненту. У ход! аналхзу зиявилось, що найвигДО! потен-пал луде мати СО, як^о I/. ïï структура непоххдна, 2/ зона с гдсслсвсм г 3/. ïï семантична структура буде реализована у парадигм! в HCfái -льш повному обсязх. Звхдси t вхдповхдна класи'Мкащя слонотворчих парадигм. Так, в залэжностх вхд поеноï/HenoEHoï реалхэацхх семан-тичнох структури СО у парадигм! ми розрхэнярмо А.рзалъну СП f Б. реельно-потенц!Яну /аЗо вхртуаяьну/ СП. Козна з них,у своч -ергу, лтдроздтлягться з »рахувакням чзстинномовкох приналегностх СО на д:р.сл1енх, 1менникоях, прикметниковх СП, а'також ïï непох1дного/ походного характеру-на СП 1-го/2-го ступени. Словотвори1 парадиг:-.;', характеризуются також своервдною структурой ххньох будо?и та то рарх+е» ххитх члсн1в. По перпому параметру, СП реалтзуотьсч пчт.г-ражио або ч-;яльно /втяльнх парадигти/, або зхяльио-яанцгагчово Лточ-6iHonaHi паредигми/. Подо другого параметру, то втн зумор.лг.^ться

^Йвиская ".А. О комплексных егиницах систеш спихониого словообразования// Акт. пробл. русск. словообр. фез.докл. и крат.сооба 2/и1 Респ. науч. конй. - Ташкент, 1978, - 4.1. - С.ЯЗ.

Has ah. A propos de l'accumulation des тосаЪ1ез nouveaux dan.j les paradigaee dáriTatlonnelB // Revue Roumain* de Xilnguls-^tlciue. -19S2. - 5.411.

à/pи». ,напр., лэмп Э, Словарь амегиканскай лимччтоттеской тетэ'/и-нологии. - М, ,1964. - С.Г45.

як лексихо-граматичнии значениям вихгдного члена, так г частотам® його, лексичнюс значень.

Свею специбхку СП еияеля^ть I в процедур! тдентиМкацп формально х семантично тотожного вмртзку, який зкзначаеться як ви-х1дний член СП, тобто СО. з одного боку, х г Т1сю базою, на як1й здхйснюсться об'Чднання ВС1Х конструккв у СП, якх мають то-тожню СО. А з хншого, шляхом своерхднох проекцх1 СО на вторкннх утворення, дозволяе виявити т1 компонента /при прхоритизацхх СО/, якх беруть участь у ххньому утЕореннх, а такоя визначити х спос1б 'ххнього з"еднання, встаковити статус поххдностг х деривацхйнох членованосгг цих утворень. Пр1оритизаЦ1Я СО при гдентиЗакацхх дерн-вацхйних яомпоненив х хх вщйлення пов"язана з тим, цо цей струк-турний елемент характеризуешься, зокрема, потоп автосемантгсю г тому його високий комб1наторний потенциал виявляеться у його струк— турно-семантичних трансформацхях при взаемодгх з пшими структур-шии елементами синсемантичного типу. Саме тому СО може х синтезу-вати конструкт г, одночасно, бути його своерхдним &ункц1рнальнш аналхзатором. При цьому видхляються I хтг, неосновнх, елементи, як1 тнтерпретуються у термхнах афхксалъних компонентов. Ось чому, врахочуючи такий особлнвий статус СО, детермхнований 11 специтачни-ми властивостями, якх виявляються лгае через СП, а такоя обов"яз-кову бшарнхеть деривацхйнох структур;! похущого / у- т.ч. х пара-синтетичного, бо ж основна ознака подобного утворення - симультам-. нхеть взавмод1х СО з обома афхкеальними операторам/, ми мэжемо ви-користати це положения х прийняти його за основу процедури проведения словотаорчого аналхзу /СА/. Йэго, на налу думку, иожна провести за такою формулою: 1/.на оснозг деригахцйно-парацигматичних зтдношень - встановленкя факту наяьностх/вхдсутност1 СП для анал1-зованих мовних одгащъ; г/.ввдхлешя СО з врзхуваиням хх регулярно I репродуктивностх; 3/.прое:<Ц1я СО ка-зториннх утворення х, на цхй основх, 4/.1дентифхкахдя коипонентгв та хх штерпретацхя в термхнах словотвору; 5/.визначення способу синтезу компоггенгхв. Запропоновану схему иожна предстах-.ити х в бхльс коыпресопаному ви?-л?дх, а саме, Я1: встаиовлешя^факту входжеиил/невходаекня, аиалхэо-боних одиниць у СП. Хнеими словами,- ягчо могна одгскшя входить у СП', вони - дорквацхйно-парадкгматична, тобто поххдна, вхдповхдного х вигу'^еаяьисго/реалъно-потенцхйкого) т тилу(1-го/2-го ступени]. Екпо ,т. Бона нч входить у СП, то вона, очевидно, не деривацхйко-па-

радигматична, тобто непоххдна, i деривацхйп компонента у нтй не ввдхляюгься. Звхдси випливае, що деривацгйно-парадигматпчнх рхдно-иення е релевантнт для констатацп похгяноетх мовних олинкш.. Такх вхдношекня виявлягаться лише в рамках СП, у якхй вони i вкнг<каг>?ь i та ïx i ззкрхялчг. Тому членство у ^ с юанаяняи облтгаторнос-Ti статусу дох^дностг давноï олкницх i ькплекня iï компоненгхЕ.

Отже, процедура СА немов би опростилась i визвилась зведеноп Фактично до 1дентиф1каих'1 СО i постулювання ïï тганс(?югмапт г<ного потвнщалу, ступень якого можна визначити виходячи » структупно-семантичних характеристик, притаманним членам СП. СА мо-ча провод;:-ти через встановлення факту входжешя аналхзованох очингц у СП.^о i е визнанням статусу ïï поххдностх. У цьому ми вбачамго саму сут-Н1сть СА.

У Трет1й глав! проаналхзований особливий пласт лексики сучас-hoï. французько! мови - слова власне гЬраннузького утворення . Це -одтщх складнох структура /деривата i хонлозпти/, процео стчнов-лсптпт гг.-.-,-у. ттрсхздтгс с оме у гтхгях г*т\'::г:;-лг,ггз: гаг:'.. У r.i,c:rr г ггг.т.т-

гас г/ня голо-;м "я^ерс-мпознпка, ячоп вс.ни ^тпгггч:я^ться т.зь. створешк, "го то я их" слхп. Д~л цтле? нагого -ослхтгенпя лило бу.то nc-r;u->op;iTn, уя яслуть со.*,с по "iO?,;i уоиг.тгууг:: по г'.:'-.о-Еенкл до wrc п.ч^ам^тгнл еллп.ч лк чл'.'чг"лго : ::ох'П-

нхсть. Це Titii бхльу вауллзо, 40 бтль.чгсть 0*7 w .-•>.>.ч ' ••rnTi,.:a дослхдшиами утвореншши, лк: не пхдч^ться «лону?'«ил, ni му, нг словорворчому, чогез иаяппеть у ira умткальних чонг г »w:»-тхв. На® корпус ОчУ - лекеикогрлГ-хчного типу : бут- рст.г:,о~.:-:г,-ми у результат сувдльного опису словника "»'.алий Робер" Це нам

ппчрояуло ?tv>6m?!» ВТДПОптлнт и моики иппо оснорлгос тянпякпг:' v

етто^яптт i ргяр-тву tomwwï т ст- "чгур а"*,

ллрний хар;и;;'0р яких змхннгсд та:;, ^opv^-.-.cov, у —

вхдношення мхх цими структурнимн параметрами слова. Звхлси ïx свос:-рхдний статус - ексдернвптгв х екскомпозит1в.

rf.m-mfrn. п?1п.гг-5Л1-1.'!г/ рфу, чрпйл унткалыгу листгю'унхя ïxhîx

!'0ИП'~.,Т0!1Т1Д1 ЧЯ ИТ Г»" • '01 r.-v;-- •"

"О-.: ix '"■■'''Ь'ч 11 г п " Т'-^о ^ -

нч, ri:> 1Г а ПТ -о у "о-t^mv" -.....-^с-ъ-

¡n!"f"'.-';). C:r,:iу^тч'ггть ■•"■■•с -\r.~r 1 у -л---, -j-

YB дгдыному викладг - О'У /одта!я^ ^ртшг^ьк^го .

£/Robert Р, Ье Petit Rot»îrt. Dictionmiir»: alphtibitiiiue et analogique de 1ь lar.pue française. - P.,1976.

нуе можлимсть, при залученш одного для bcíx вихвдного мотиватора^ який нами визначаеться, як семантичний компонент is значениям "вхд-ноыення цхлого до частини", об"еднати bcí под1бнх синтеми в едину макро-МЛП метамотивованого типу з дальшим ввд1ленням у Н1й окремих ¡.¡ЛП, побудованих на сп!льност1 аф!ксальн01 темеми. Налриклад,

Ru

"boc-mes(s)-vis-0t-

'duT-ОГУ-gor-baud-

-age

-et

ham-hous-four(r)-ros-

palon-

pal-

merc-

-eau

-ier ..

abl-tin-шои-brou-

-ette

merl-. cormor-

-graphe -bandon

йожна прилустити, що члени таких парадигм виявляють своер1дну дво-сторонню мотизован1Сть, як з боку семантичного мотиватора, так i з о'оку аф1ксально1 теме ми. Це достатня пхдстава для парад игматизатц ï даних утворень, а тим самим для констатацп факту ïxHboï членова-hoctí i вцд1лення темемних конституент1в.

Серед 0Í7 е i так i скнтемн1 конструкта, як им влаетивий реаль-

1шй тип членованость Це стосуетьоя таких синтем як

GREVE Jerav-ier

jgrav-elle, реалъно-членован1 I1-го ступеня /суплетохдна то-

тоапсть/, i pouill-ard - такого ж типу i ступеня парадигмат комплексно! Конструкт bab-ouin втдноситься до потенщйно-члено-ваних 1-го ступеня, бо аЛхксальиа темема-ouin - унхкальна i входить лона у, комотивовану МЛП разом з bab-ine. íhhí ж (prou-esse, quen-otte, jard-ln, Jarg-on, логп-ichon, Ten-elle, nom-erte, *er(r)-at, re-gain, re-dan, ca-pot, зои-раре) потенцтйно-членоваш TI-го ступеня: ïx парадигматизацхя яхдбуваеться у комотивован1й Ï-ТЛГГ, структура якох о6ов"язкоео будуеться по спмькому семгнтично-vy мстияоватору i неунхкалънхГ; темемх /аф1ксальн1й/:

[prou- еззе aligr- esse trist- esse

["quen- otte men- otte

Г|о -.до поххднсстх, то СФУ не виявляють взагалх подхбнох якос-Ti через ïxhb словотворчу еларадигматичнхсть: вони не входять i

~"не утЕорюзеть СП через вхдеутнлеть рхдноиень поххдноси. Отже, ОФУ ' не поххдап, вони ексдеривати /екскочпозята/.

Серед 05У можна виявита i олиших з п^руженою семантем»:> i структурною орггнхзшпею, яка створилась шд впливом ртзнкх nwr.w-схв 1!овлвнневого плчяу т гакр1т.'лаоь v î/opt у гс?'.-льтатт лхi мор'юкологгч^гп, дер;5>в.ч! пнегз г cçvTHTHWHoro порядку. Внаслхдо.ч чого, ; утвэрень з колись складною структурною органхзаите«, "■г:::; перетворились в непохвднх опичч»^, ;Loc&iiiHi р^традодаати т

.'^Kuifi«™^ г композите/ т r.i: самим поповнили розряд пери-у*яорень. Такх конструкта розташ.увались в особливтй зон!, rço утворилась на стищ двох пхдсистем - слокотвору i ис.'гологп,як1 взаемод1ючи нхн собою призрели до виникнення подхбних ns-pn-fiepiîîh:îx утворень. Знаслхдок рхзних причин вони вгратили регулярность семан-тичних i формалъних кореляадй з ïxhîiot твхрними. В ochofî t.ikoï втрати - динамгка словотворчог системи моей, зрушення у сем.янттнхй структур! KOHCTpyKTÎB. ВнаСЛГДОК чого Затворились свовртдкг " нх 0ДННИЦ1, тобто такт ; «кг при еаттд»:из->чч1 з дх:-!».гт ".л." .-г„.-р-

''"Л i а^«-" i' i t "" Ч ' ' — ilii 1 ' '-i < iT! î1 л Q ÏO .^O ■ " ' '( п ^ ТЛ 3 • Л 'l '"7 ~ i'-" ^ 31 ' .Г'' ЛС л

f-KTi-'и, до :з;'„-;плл"тьсл y ''зягуслог'ех'дн^ст: гхнт'д 's. .w

ентуацхх »лени чхнтмальнэ! синтагм;! глуть ските^атноувагись, нао'у-гатча статусу тзием, ¿деитифхкацгя як ta втдб}-ваеться лдас у л.-.«....-. нальному планх. За ai en мпп-.т.т" -.-г у ^г-апузьк;;» '.v:. •:-

КЛ.Ч", lendeni-.in ' pr.iiprrfii г.;, ri ; : с я ( < / ir.pp'v: tf.iïî • ucaUi'air» К" гл. luretf г a belle/ heurotte), (la) aie(<l'a-

Ble), (ls) griotte (Cl'agriotte), (la) prêleicl'aprêl1.-?), i У подхбних утяореинях пройчли t дсструкт:;«нх прс:'»си г> наступил« синтема^кзацхею результан1"»"1"« гу, гд!:-.:•:< : ■' ••.глго

' o^hom-cîîhtsw» -, .;>;•:•••-

£10 СЛХВНО! pp-'îï'îTr.":' xirrr." (-. l'ir.;-----i, I-S '.*.■/ Лte ),

.-iti, ; т."... > ' -c .¡.'■'.¡a.-i, y

lur->ttp. "д.-. y иьону осташшо)п- ?:талку зм1н:,.,,ась r.KiCTb ко-

^ Абрамов Б. А. Синт.гксическк обус^овлеичт д.оетх^'яция сло>:»г< и произподнкх слов // Ропр. ЯЗЫКОЗН.-1970. - 5? 5. - С.?.?.

реневох темеми iur-s з регулярно'1 вона пере творилась в угакальну,

Друга модель реалхзуеться через взаемсдхю не менте двох основ» синтем Н1ж собою. У результат чого утворились одинкт;х з норим значениям i новою структурною оргелхзацхеи, Напржлад, écornifler (<écorner-nifler), galiaafrée (<galer-aafrer), godelureau (<go-gue-galureau), frieaaser (<frire-casser), bedondaine (<bedon • tiedaine), godiveau (<gogue*veau), ... '. Такий спосхб назива-•'Эть че словотворчкм сумгценням. Це особливий тип деривацп. У структур! поххдних хнтегруються матерхально повнх i/або неповш елемектм TBipmtx. Це результат своертдного синтаксичиого амальга-мування член:в синтагми безвхдносно до зв"яэку с урял но с т i /п iдряд-ностх, "?о актуалхзуе даку сштагму у мовленневхй ситуацх ï. Слово-творче сумщення реалхзуються водночас si структурною деструкцхея» одно го/двох взаемодхючих слхв. Вона при цьому мае обов"язковий характер. 1ншими словами, така деструкцхя деривацх йно-релевактна для даних утворень, бо сам процес словотворчого сумх^ення навряд чи був б и моклкзий без ïï участг. Î в цьому плэяг вона конструктивна? деструйовалх елеьенти мокуть э"еднуватись як мхх собою (écla-bous-я(ег), god ( е ) -lureau, gal-i-mafr( ée ) ), так t з елесментами ма-TepiaHbHO пояними (écor-nifler, god-1-теац, a-Jocc, bedon-daine) i в обох випадхах хнтегрувати нову одиницп з новою структурно-се-иантичною ситуацхею. У планх тшр.тпення дестроелементи можуть структурно збхгатись з темемоп ttoï осиови синтеми, з якох вони вичле-нувчлкся. У цьому вкладку членування конструкту утруднене явками мор'онологхчного порядку /випадтння приголосних/, наприклад,puîné (<puis-né), babeurre (<ba(ttre)'beurre) , béjaune <bec • jaune), a')0 apxaïsaiuRîo одного чи обох i3'взаемодшчих слхв, наприклад, atnt (<ainz-nê) /архахзащя alаг/. gallnafrée/архахзацхя обох твхрхпк/. •

Ба влас не синтеиатичкою моделлю /чи способом словотворчого сум^сння/ у сучасйй фраицузькхй mobï екникло бегато новоутворень нплр'.хклрд, feotivlande, hebdoaigrant, technétronique, Kurasie, dictatorollah, cartel41imination, exaainocratle, historioeophie, eiunicolStre, Evusicoraaa, pédagocrate, pédaçauchiote, eexiness, sexprcice, labobus, musibus, cinrtua deuche (<deui chevaux), àf-ylinai «dépliant-navigation), laatétrac' (< matériel-traction), itSlépub (<t<Uévision.publicité), t Т.Д.

!рдо похгдностх дестругюваних конструктгп, вдобхг".но зазиа-тета, у тих вша^ках, коли маторгальис гюрний элемент когелюе з одни» is тзхрних, утворення эб epirа^ть здаийсть бутя слот'отуог'с-'о гтарадигматичними, тобто входити "о словотяорчох парадиг:.:и i to::v, очевидно, е поххднк-ш. Це стосуеться i cinéaagnifique, i télévea-glish, i télécélébrité, i chloraforae, t phénol, i chloral.

înmi x через В1дсутнтсть корелят^т г- з

твхрнкми с.тхд Еюиати словот^орчо хррелэвактнши для синхронно i словотворчо1 системи. Вони не регулярнт не еильки у план с-оес-творчого иоделивария /подтбнт СМ активнт i сьогоднх/, скт.гьки у 1 1ХНГЙ НОВГЙ структурой оргпнгзангг: gal-I-mafrée, écla-l'-uaaer, bedon-daine, aigre-fin, escarboncle, a-jonc,a-bandon, t т.д. 7 цьому СМКСЛХ ВОНИ СЛОВОТВОрЧО хррэгуляр1п, бо 1ХНЛ-ДертЕаЦ1:~:Н5 структура синхронно апарадигматична. 1нш:пга словами, рони не срга-нхзують i не входять у СП, тобто зош! irerroxi-нт.

У плвнт члекузанпя яексичних хррегултрнсстей сбсх гттгр c~ïz В1дмхтити, що як одшгай утворенх рхзнк:;- слсс-бгс-л - oini кч сг.> цх синтагматики i синтематики, imi - при сло-от-'огчо;"/ cyt*i , вони утРор*чпть nepjî-îepi« з чсяраро ртеп.твто* с-л:тг,1?»"'".г" оНгп-тацгси î як так г виявдячть ncxaui ins рленугякия 1-го/2-го стуле-га, эалеяно rii того, чи вх^уяаггтьсл г ;эг;ти'Ч-ч.гцг? ^"t • :/

неосновшм компонентом, хнодх is чка^еннчм унхтемем i струят-;:;: ba-beurre, al-niÇ, puî-лё, goi-l-voau, gal-i-nafrée, ¿cla-bcu^ser,

Багатьом хррегулярностям с:п!тема?;ко-с1!нтагмг.т::чного ?;ny взагал1 не власткве ходне членування. 1хкя нова структурна оргзях-зацхя полягяв сдое у »oSyrri тпгпт опро сного xir.^f?Qrv:iiirre, iir.-got, dupe, abandon, nlarne, rtertichpi, rfinde, alaise,... . Цч структурна ситуация сггрияе переходу подioних утюрекь у роз ряд словотворчих основ, якх релизу»» сргл пот-гнцхзл у нг.хпощдгкгс СП. Здатн1сть хррегулярностей вкступатя як слолстгорчг оснса сяхд'п-.Го

про динам1чни3 хяряктг?" п'-рт-frirtT, гтгг-гЛ члг'-.t :?;«. »ко! г - .•

свхй деретяцхгний пот^-г-тпл тим логчтп:-?, чим nyxwm-e рт^у?петься 'fx перееутчшня до ядра c.".oi отсорчо! системи.

Тснулачия хррегулгрних xoirvrvTTT» у гхнг;'- апг'т'-г^кт;; мадьно-семантичнхЙ органтз.тз^! я -сбрс*> i.-ях,трахею, струвати дгагулхчний характер члэкоелностх i поххдпостх: r-o:r.; ио-,»г/ть виявлятлеь як разом, так i окр^-.о, а гяколг ;.мл;ть зог.егм бут;;' йгдеутахш!.

Саме проблемх спхввхдношання игх членованхстю 1 поххднхстю присвячена Четверта глава дисертацхх, Подхбне спхввхдношення в тлях лягться у синтезованхй структур! особливого типу, яку ми називаст синтезпарадигма.Це- результат взаемод1х р1зних типхв МЛП х СП, що привело до виникнення нових функцхональних структур, як ввдхв синтезпарадигми, а саме: власне деривацхйна п; радигма - БД], невласне деривац1йна парадигма - ЦЦП, непрямо-дер] вац1йна парадигма - НепДП, ексдеривацхйна парадигма - ВДП. 1хшм1 члена!.ш будуть бхдповхдно повнх, неповнх, непрям1 х потенвдйн1 п; радигмати. Очевидно, що подхбний статус даних конструктов зумовж ний розним рхвнем мотивованостх /повна мотивованхсть, суплетохдн, мотивовашсть, частково-непряма мотивованхсть, комотивсванхсть,с; плетизна мотивованхсть, мэтамотивованхсть/ властиво1 для кожнох згаданкх вище Функцхональних угрупувань, яка, у свою чергу, впли вас на структурну органхзацхю таких парадигм. Все це створос моя ливхсть як для самох взаемодп мтж членованхстю I поххдн1стю, та х для вазначення основних типхв спгввхднопгення мхж ними. Нами бу виявлено такх спхввхдношення: а/, власне дергазацхйН1 сп1вв1дноше ня, як1 властив! конструктам, по актуадхзуготься у ВДП. У подхбн1 ттарадигмт звбезпечуеться найбхльт повна реалхзацхя всхех елемент но! бази конструктив, яка використовуеться як матерхал процесу с тематкэаци 1 власне дериващх. В результат! вхдбуваеться повне спхвпадпдая темемно1 х деривацхйно! структур конструкту; б/.невл не л,еривацхйн1 сп!вэтд:тогаення влас тип х конструкцхям, як1 актуалх зумться у НШ. Мхя членованхстю г пох1дн1Стю виникае певне зруж ня, вкклккане неповною ?отокн1сто формального компоненту констр! цтй, що веде до частковох нейтралхзацхх !хньо! деривацхйнох стрз тури, Тала ситуация у парадкгмх подобного типу сприяе тону, що * новашсть отримус пзвну перевагу над поххдчхстю: вона набувае п« роваето детермхнуючох здатност1, яка точно прогнозуе поххдний хг рактер конструктхв, Наприклад, рои11(1)-аг(5, г<5п-а1, ресгог-а1 р<Чг-еих, рори1-а^оп, ре1-ите, па*П-вогиа1, са-*а1»1ег, 1 Т.] 1ден'П;фхкуються, персдусхм, як членованх, але не як похода, через суплетохднхсть гхчхх кореневих темем. Тут поххднхсть немо; б;» чтор!кна: вона е поххдно'о яхд чле- тваностх, яка саме тому I розглядаеться як дерилащ йно-релеваятна; в/, непрямо-дериващйн спгввхднотання характерах для парэдигматхв згрупованих в ВзпДП.

акх парадигмати вгдрхзнкогься обов"яэковою семантичною нетотолпс-К - або I/.повною: cheval-et, pei«n-oir, sal-aire, orill-on, rav-atg, naa-arde..... або 2/. частесвов: popul-iaae, poissonn-

fogn-<m, tít-arí. Це не дозволяя втанатк 'тх прямо-поххг,-ими, бо вотанорл&ння леривац!йннх втдноиень вия^илось зугаглесг.; емантичними эрушеннями, яких зазнала СО лад час i i парадигматиза-¡XX. 1ншими словами, тут деривацхйнхсть опосрредкована семпнтичним >ак?ором. Ось чому вони визначаються ян непрямг деривата; г/. екс-[ериващйп спхввхдногаення виявляють члени ЕДП, отркманох у результата взаемод11 комотивованох, метамотивованох, суплетивнох Í.UIil з Я. Це зумовило вхдпоВ1дн1 веди ЕД1 та ixm наповнювангстъ. У fvOT актуалхзуються лише частков1 i потенц1йн1 парадигнати, тсбто такх, 1арадигматизац1Я яких одностороння, а саме морйолексична. Це, на-хриклад, Так i конструкти, як at-tel-er, aqu-eui, hydr-at, азрЫЪ-Le,carn-i-Yore,duv-et, i т.д. У зв"язку з ?ии, встзновлешя cnis-вхдноиепь тж членопанхстк i похтдкгстп • пкятыгясться ггеюглгаиу через повну нейтрал1защю деривацхйгог структур:: конструкта. У чьему яипздку лише члековашсть здатна одна повнлстю детер^шувати складку структуру синтем, якг входять у ВДП: гут вена набувас статусу синхронно-релевантного параметра з правами структурно! до:.ц-нанти.

Отже, той чи хшнп тип cniлзхдношення чле.чованостх i лохтл-hoctí отримуе свою роал!зацхю у р1эних парадкгнатичних структур« функцхоналъного плану, так ^о, У результат!, ми отримуага '¿хлч специф1чну типологию: влас не поххдшеть, невласне поххднхеть; непряма поххдттхеть, екедерявацхя.

У Заключи!й частинх узягалмчгглся результата накото дослхд-ження с тосовно проблема члонованося i похадностЦ зокреиа i i' виз-чення через «акроодингац ковнох структура - МЛН i СП, а тагсо.т i через синтезпзрэдигму. Це дозволило лохааата не тмьки неможли-вхсть ото татиення ита структурних ппрдаетрхв ело л a t тим самим ix змшування, ало, Г. , так ох зиявити рхзноманхт.чу гаму ix cninrune-a¡eia, язе i ыолша енразпт': найЗ+льш загальноч схемою: "ленованг -noxÍAHx/iienoxt.nHÍ.

У Лппатк/ поданх таЛли^х типов:« кср^-лсяс^пп-х парадигм суча снох' Лралдузькох ix>ty..iJ

. //i .ÍU^-