автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Морфемика суффиксальной зоны украинского глагола.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Морфемика суффиксальной зоны украинского глагола."

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА. ШЕВЧЕНКА

ЗУБАНЬ ОКСАНА МИКОЛАЇВНА

•Л П

УДК 808.354.11

МОРФЕМІКА СУФІКСАЛЬНОЇ ЗОНИ УКРАЇНСЬКОГО ДІЄСЛОВА

Спеціальність 10.02.(&/українська мова АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КИЇВ - 1998

Дисертація е рукописом

Роботу виконано на кафедрі сучасної української мови Київського універсі імені Тараса Шевченка

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Ллексіажо Людмил

Антонівна, Київський університет імені Тараса Шевчси доцент кафедри сучасної української мови

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Муравиі

Маргарита Петрівна, Інститут української мови Н України, провідний науковий співробітник Інспг української мови НАН України

- кандидат філологічних наук, старший науко:

співробітник Еарпіловська Євгенія Анатоліївна, Інстс мовознавства НАН України, старший науко;

співробітник відділу структурно-математичної лінгвісти

Провідна установа - кафедра української мови Національного педагогічного

університету ім. М.ПДрагоманова

Захист відбудеться * 1998 р. 0_ А годині

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Київському університеті іі Тараса Шевченка (м.Київ, бульвар Шевченка, 14, к.63).

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Киїнсьі університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.Ю).

Автореферат розісланий и 1998р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент ^ Л.І.Шахова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасному українському мовознавстві проблема морфоло-іної будови слова та статусу морфеми як лінгвістичної одиниці, в основному, авилася в центрі лінгвістичних досліджень, спрямованих на вивчення словотвору та овозміни української мови. Незважаючи на те, що україністика репрезентована ома морфемними словниками (’’Морфемний словник” Л.М.Полюги та ’’Морфем-гй аналіз: словник-довідник” І.Т.Яценка), а також відомі в цьому напрямку слідження В.М.Русанівського, Н.Ф.Клименко, Є.АКарпіловської, О.К.Безпояско, Г.Городенської, колективна монографія ’’Морфемна структура слова”, у інцептуальній граматиці української мови не визначено статусу морфеміки як стани цієї граматики, а також предмета, об'єкта та завдань морфеміки як стематизованого опису морфемної підсистеми мови в аспекті її організації та шкціонування.

На сучасному етапі розвитку лінгвістики нові аспекти в дефініціях морфем, у •актиці їх виділення, у функціональній класифікації морфем і описі їх суттєвих рактеристик зумовлені тенденцією до загальної переорієнтації морфології як науки, стуально постає проблема встановлення залежності морфологічних структур від знетичних, синтаксичних, семантичних і прагматичних факторів. Морфема як емент мовної системи визначається у структурних відношеннях трьох типів: ірадигматичних, синтагматичних, ієрархічних. Завданням морфеміки є дослідження радигматичних та синтагматичних відношень морфем у межах морфемного рівня >ви, а також ієрархічних відношень між морфемами і одиницями вищого та гаяого рівнів мови.

У такій зміні акцентів морфема виступає як відомий, раніше заданий мовний 'єкт, як одиниця, уже встановлена і зафіксована у спеціальних словниках, а 'єктами вивчення морфеміки стають морфемна структура слова, фонологічна руктура морфів та морфемна парадигма.

Уведення в лінгвістику методологічного принципу про роздільне вивчення рибутів мовної системи, що визначає можливість опису структурної організації ементів цієї системи як окремих онтологічних сутностей із самостійним предметом вчення і своєю методикою, потребує вирішення ряду проблем морфеміки на нхронному рівні. Зокрема, вимагають теоретичного та практичного обгрунтування кі проблеми: а) організація морфів у слові-об'єкті як сталій системі в рамках нхронії; б) взаємовідношення інваріанта (морфеми) і варіанта (морфа) на нхронному рівні як проблема взаємодії парадигматики і синтагматики, з якою тісно ів'язана проблема статусу морфонологічних явищ і морфонологічного правила в )рфології та в генеративній фонетиці; в) взаємовідношення морфів як учасників ох різних процесів: словотворення і словозміни.

Зазначена проблематика та стан розвитку морфеміки в цілому зумовлюю актуальність теми дисертаційного дослідження.

Мета і защання дослідження. Мета дослідження - створити системний опі морфеміки суфіксальної зони українського дієслова, спрямований на встановлені структурних відношень морфів як у межах морфемного рівня мови (синтагматичні та парадигматичних), так і відношень між морфами і одиницями вищого та нижчо рівнів мови, тобто, між морфами і словоформами, морфами і графемами (фонемами

У зв'язку з визначеною метою постають такі завдання: 1) створені

дистрибутивно-опозиційної моделі морфемної структури посткореневої зої дієслівних словоформ; 2) створення автомата морфемного сегментування - МС; представлення дистрибутивних моделей суфіксальних морфів дієслівних основ вигляді систематизованого опису; 4) встановлення кількісно-комбінаторної кількісно-графемної характеристики морфів у морфемних структурах кожної моде (на графемному рівні); 5) встановлення функціонально-комбінаторної харакгеристш морфів у морфемних структурах кожної моделі (в термінах частиномовні категоріальних значень морфів); 6) встановлення морфемних парадигм суфіксальні морфів дієслівних основ (на фонемному рівні).

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційн роботи полягає в тому, що в ній здійснено комплексне дослідження морфемі} посткореневої зони українського дієслова на всіх рівнях її структур синтагматичному, парадигматичному, ієрархічному - і представлено це дослідження вигляді систематизованого лінгвістичного опису структурних характеристик морфі що може розглядатися як еталонний у типових дослідженнях. На основі нові формальних даних про структурну організацію морфів і словоформ створюєтьі фрагмент формальної граматики української мови. Це дані про формаль властивості суфіксальних морфів: їх структурну організацію на графемному рівг взаємовідношення в контексті словоформи, що представлені через моделюваш двох планів морфемної структури суфіксальної послідовності - формулу будови плаї вираження та формулу будови плану змісту. Формалізований характер досліджені дозволяє алгоритмізувати процедуру морфемного аналізу і побудувати авгоматизоваї систему морфемного сегментування посткореневої зони дієслівних словоформ - М< що репрезентує новий досвід комп'ютерного моделювання. На основі даних щ парадигматичні відношення морфів у межах лінгвістичних конструктів - морфем буї створено фрагмент парадигматичної морфеміки української мови. Представлені опис структурної та парадигматичної морфеміки можуть бути введені до концептуальн граматики української мови.

Проведене в дисертаційній роботі лінгвістичне дослідження структурні відношень морфів у межах посткореневих морфемних структур українського дієслої

з

а структурних відношень між морфами і словоформами, морфемами і фонемами озволяє винести на захист нові наукові положення:

1. Процедура морфемного сегментування словоформ українського тексту може ути формалізована і представлена у вигляді автоматизованої системи.

2. Алгоритмічний опис морфемної структури мови дає процедуру відкриття ірагмента формальної граматики - структурної морфеміки.

3. Суфіксальні послідовності дієслівних основ за характером функціонування у груктурі словоформи набувають статусу сталих лінгвістичних одиниць-систем. Вони изначаються власною структурою елементів - морфів, які, як і будь-які одиниці юви, характеризуються структурними відношеннями з аналогічними одиницями, а акож вступають у більш складні структурні відношення:

а) зовнішні структурні відношення: місце морфа в суфіксальній послідовності;

б) внутрішні структурні відношення: відношення між графемами (фонемами), кі маніфестують морф.

4. Формули будови суфіксальних послідовностей можна розглядати як інгвістичні одиниці мовної структури, що утворюють парадигму плану вираження та арадигму плану змісту типізованих видів граматичних структур суфіксальних ослідовностей.

5. Використання морфів у процесі мовотворення проходить за чітко визначеною впорядкованою схемою, яка регулюється правилами комбінаторики: можливістю азташування суфіксальних морфів за потенційно можливими позиціями у чотирьох оделях морфемної структури; можливістю препозиційної чи постпозиційної знгактності морфів.

6. Суфіксальні морфеми дієслівних основ української мови характеризуються іткими формально-функціональними закономірностями у варіюванні, що дозволяє [тасувати їх в термінах парадигм. Суфіксальна парадигма є комплексною одиницею, са характеризується структурно навантаженими альтернаціями фонем у морфах тієї морфеми.

7. За ознаками структурної організації (здатністю основи теперішнього часу грачати дієслівний словотворчий суфікс) та функціональним навантаженням іієслівні словотворчі суфікси в основі інфінітива не набувають інформації про >аматичні значення) дві дієслівні основи визначаються як морфонологічні варіанти щого інваріанта, причому основа інфінітива виступає первинною у відношенні до ;нови теперішнього часу.

Практичне значення одержаних результатів. Морфемний сегментатор (МС) эсткореневого фонду українського дієслова може бути використаний для зоведення широкомасштабних лінгвістичних досліджень: від автоматичного

надання різноманітних морфемних словників та проведення автоматичного эрфемного аналізу до автоматичного редагування текстів. Представлений у роботі щатковий матеріал може послужити базою для укладання двох типів словників:

словника морфемних структур суфіксальних послідовностей дієслівних основ словника суфіксальних парадигм дієслівних основ. Практичне значення результат дослідження полягає також у можливості їх використання при читанні вузівськ курсів із морфології сучасної української мови, спецкурсів з методів лінгвістично дослідження, закрема, комп'ютерного моделювання та написанні відповідних розділ підручників, посібників, методичної літератури.

Апробація. Дисертаційна робота обговорювалась на засіданні кафедри сучасн української мови Київського університету імені Тараса Шевченка. Основні положеш та результати дисертаційного дослідження було викладено в доповідях на таю наукових конференціях:

1. Міжнародна наукова конференція до сторіччя Ю.Р.Куриловича (Льві 1995); тема - ’’Формалізований опис посткореневого фонду українського дієслова”.

2. Всеукраїнська наукова конференція ’’Провідні лінгвістичні концепції кіні XX століття” (Львів, 1996); тема - ’’Комбінаторика морфів у суфіксальні послідовностях українського дієслова”.

З теми дисертації опубліковано п'ять статей, одну статтю депоновано, перелік подається в кінці реферату.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трь» розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Обсяг дисертації в сторінках. Том 1 - 195 с., том 2 - 268 с.

Обсяг додатків. Додатки до дисертаційного дослідження подаються окремо книгою (том 2.).

Список використаних джерел складається із 180 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, визначаються мета завдання дослідження, окреслюються методологічні та теоретичні засади їх вирішеї ня, вказується наукова новизна, теоретичне і практичне значення дослідження, обс: та джерела добору матеріалу.

У і-му розділі дисертаційної роботи “Формалізоване дослідження морфеми структури дієслова української мови” представлено опис автоматизованої систем морфемного сегментування (МС) посткореневої зони дієслівних словофор українського тексту, яка входить до морфологічного модуля системи автоматичної граматичного аналізу тексту (АГАТ), що створюється творчим колективом лаборатої комп'ютерної лінгвістики Київського університету імені Тараса Шевченка та віллі г структурно-математичної лінгвістики Інституїу мовознавства НАН Україи ім.О.О.Потебні.

Створення автоматизованої системи зумовлювало формальний характе початкового етапу дисертаційного дослідження: представлення співвідношення мі планом вираження і планом змісту морфа через його форму. Вимога формалізаи

шої процедури морфемної сегментації передбачає визначення морфа як тасеологічного поняття, яке претендує виключно на методологічний статус, статус оделі для відповідного онтологічного поняття морфа: морф - формальна одиниця із і'бстанціальним графемним представленням1.

Матеріалом формалізованого дослідження морфемної посткореневої структури країнського дієслова послужили приблизно 27 тисяч дієслів, дібраних за інвентарем Інверсійного словника української мови” С.П.Бевзенка, що сегментовані на морфи і словником І.Т.Яценка ’’Морфемний аналіз”. Інвентар та комбінаторика товозмінних суфіксів та флексій встановлювалися за даними ’’Украинской заммагики”.

МС як автоматизована система розрахований на роботу в такому режимі: на :оді МС - текст у графемному представленні, у якому на першому етапі роботи зрфологічного модуля системи АГАТ словоформам приписані коди граматичного (асу і підкласу; на виході - список дієслівних словоформ із просегментованою на зрфи посткореневою зоною.

З лінгвістичної точки зору МС виступає як спосіб моделювання посткореневої орфемної структури українського дієслова. Модель МС інтерпретується як формалі-званий гіпотетичний опис посткореневої зони українського дієслова, що проводився ідно з методологічними вимогами формалізації лінгвістичних описів. >ормалізований опис посткореневого фонду дієслова було здійснено в такій ослідовності: 1) встановлення закономірностей у сполучуваності дієслівних основ із товозмінними суфіксами та флексіями; 2) побудова алгоритму виділення флексій у ієслівних словоформах української мови; 3) побудова алгоритму виділення товозмінних суфіксів у дієслівних словоформах української мови; 4) встановлення истрибутивної діагностики графем на морфемних швах у суфіксальних ослідовностях дієслівних основ; 5) побудова алгоритмічного графа (дерева) афіксальної зони дієслівної основи інфінітива; 6) представлення даного графа в ;рмінах квазіфлексій та програмних процедур; 7) побудова алгоритмічного дерева афіксальної зони дієслівної основи теперішнього часу; 8) представлення даного )афа в термінах квазіфлексій та програмних процедур.

Методичною основою автоматизованої системи МС послужили принципи гатоступеневого алгоритму морфологічного аналізу Г.Г.Бєлоногова, методологія [атрибутивного аналізу (З.Харріс) та методу опозицій (М.С.Трубецький), що була □користана в досвіді автоматизованого членування слова на морфи Д.С.Уортом, .Д.Андреєвим, П.О.Шевельовою, Б.В.Сухотіним та в методиці автоматизованого гментування слова, представленої у проспекті “Структурної граматики сучасної раїнської літературної мови”. Теоретичним принципом побудови автоматизованої стеми морфемного сегментування є наступне правило - формальне визначення

Представлення форми вираження морфа на графемному рівні зумовлюється текстовим ірямуванням МС системи АГАТ.

морфа повинно вказувати на спосіб виявлення морфа в тексті. Таким способо у дисертаційному дослідженні виступає алгоритмічне дерево, що репрезентч синтезовану інформацію опису дистрибуцій і опозицій суфіксальних морфів і графем на морфемному шві між коренем і суфіксом, яка представлена у форі лінгвістичної моделі як точній формі опису лінгвістичних явищ. Приклад фрагмені алгоритмічного дерева:

Ш4 ю в а К

№ Б ПП-г[в}-к. Б [и]—ІК 8

працювати [ацюва >***]

Б

Б дрібцювати [бцюва >*-***]

Б шевцювати [евдюва >*-***]

Б живцювати [ивцюва >*-*-***]

Кожна гілка алгоритмічного графа відповідає окремій квазіфлексії, ш репрезентує морфемну структуру суфіксальної послідовності основи та певн дистрибуцію графем на морфемному шві між коренем та посткореневим суфіксок яка в межах моделі (алгоритмічного графа) через опозиційні відношення дистрибуціями ірафем сусідніх квазіфлексій визначає морфемну структуру дані квазіфлексії: відмінність маніфестації сусідніх квазіфлексій хоча б за однієї графемою визначає тип структурної організації суфіксальної зони. Тобто, алгоритмі1, ний граф можна розглядати як техніку дистрибутивно-опозиційного метод лінгвістичного аналізу. Тільки в такий спосіб можна було виявити формальї закономірності в морфемній структурі слова, які б указували на правила сегментац слова на морфи, абстраговано від семантики слова.

Формалізований морфемний аналіз посткореневого фонду дієслівних осно має виражено структурний характер. Суфіксальні послідовності розглядаються я складні об'єкти - окремі підсистеми зі своєю власного структурою елементів морфів, які, в свою чергу, репрезентовані через кількісно-графемні характеристик! Структурний підхід передбачає визначення зовнішніх і внутрішніх структурни властивостей морфів. Зовнішні структурні властивості морфа - це місце морфа суфіксальній послідовності (від локалізації морфа у структурі словоформи залежит його характеристика). Внутрішні структурні властивості морфа - це відношення мі: графемами, які маніфестують морф. Репрезентантами цих відношень виступают квазіфлексії, які введено в модель за допомогою методу абстракцій як ідеалізова* об’єкти.

Квазіфлексії мають двоплановий характер: субстанціальний рівень - графеми представлення позиційно кінцевої частини дієслівної основи, та структури організацію, що репрезентується програмною процедурою. Наприклад: дд

ітоматичного сегментування основи дієслова солод>ц-юва-тн необхідно представити завило сегментації даної основи через квазіфлексію [-дцюва >*-***], де: -ддюва -'бстанціальне представлення, а морфемна структура суфіксальної послідовності юдельована через програмну процедуру

У межах моделі квазіфдексія функціонує як структурна одиниця, що має аачущість. Це означає, що кожна квазіфдексія може бути визначена тільки за умови аявності в моделі інших квазіфлексій, тобто, як значущі одиниці квазіфлексії заємовизначаються. Квазіфдексія як одиниця моделі несе такі функціональні авантаження: 1) описує групу словоформ, які мають однакову морфемну структуру графемну маніфестацію суфіксальних послідовностей дієслівних основ: квазіфдексія -зичи >*] описує словоформи, в яких суфіксальна послідовність дієслівної основи редставлена одним суфіксальним морфом -и-, а лівобічне графемно-дистрибутивне гочення - графемним контекстом [зич]: зич>и-т, зазітч>и-ти, позич>и-ти, тозич>и-т, язич>и-т; 2) диференціює типи сегментації (морфемні структури) афіксальної зони дієслівних основ: [зичи >*] зич>и-ти; [узичи >**-*] муз>ич-и-■і; [личи >*] лич>и-ти; [велич >**-*] звел>ич-и-ш; [теличи >*] спашешп>и-т.

Уведення робочої одиниці аналізу - квазіфлексії - дозволило зняти графемну юнімію на морфемних швах між двома суфіксами та між коренем і суфіксом без іахування лексичного значення слова і побудувати МС посткореневого фонду вслова як кінцевий автомат (на алгоритмічному рівні), який виступає універсальним струментом сегментації суфіксальних послідовностей дієслів української мови. МС істкореневого фонду українських дієслів може визначати: 1) будь-який пост-іреневий морф дієслівної основи на базі «4000 квазіфлексій, описаних 71 юграмною процедурою; 2) будь-який словозмінний суфіксальний морф на основі ох програмних процедур; 3) будь-яку дієслівну флексію на основі 5-ти формальних ізначень-процедур. Це означає, що морфемна структура суфіксальних послідов-істей дієслівних основ може бути вірно діагностована за допомогою формальних ;тодів дослідження, зокрема, дистрибутивно-опозиційного методу.

Алгоритмічне представлення механізму морфемного сегментування виступає як етамова опису морфемної структури суфіксальних послідовностей дієслівних основ, ;о несе інформацію про кількісно-графемну організацію морфів і морфемних руктур. Лінгвістична інтерпретація програмних процедур, що репрезентують руктуру квазіфлексій, є способом побудови структурної граматки, яка базується на ірішенні двох головних завдань: практичного - автоматичне виділення морфів у кеті, теоретичного - лінгвістичне дослідження морфемної структури слова. Тобто, здель МС дає процедуру відкриття фрагмента формальної морфеміки суфіксальної іни українського дієслова.

'>/ - межа між коренем та суфіксальною послідовністю; /-/ - межа між суфіксальними морфами;

’*/ - графема.

Фрагмент формальної морфеміки представляє 2-ий розділ дисертаційн роботи “Морфотактика суфіксальних морфів дієслівних основ”. Морфотактиі подає опис синтагматичних відношень морфів у системі словоформи, ієрархічні відношень між словоформами та морфами і пояснює закономірності сполучуванос морфів як знакових одиниць внутрішніми відношеннями в морфемній структурі слої за допомогою методів формально-кількісного аналізу.

Як методологічні принципи до розділу “Морфотактика” було використа* основні положення морфемної граматики української мови, що викладені в статтяхг виступах на конференціях Н.Ф.Клименко та ЄА.Карпіловською: ’’Конструювань складних словотворчих одиниць” (Є А.Карпіловська), ’’Морфемні структури сучасній українській мові” (Н.Ф.Клименко, Є.А.Карпіловська), "Морфемі граматика як функціональна граматика мови” (Є.А.Карпіловська), ’’Морфеміка словотворення як частини категорійної граматики української мови” (Н.Ф.Клименко).

Формалізм структурної морфеміки посткореневої зони українського дієслої полягає в роздільному моделюванні плану змісту та плану форми посткореневі морфемних структур, що є вимогою системного граматичного опису мови. Розвите концепції морфеми в різних лінгвістичних школах свідчить про те, що морфем як елементарна знакова одиниця не може утримувати своєї цілісності в граматичні системі мови. Системні відношення в плані змісту не збігаються із системним відношеннями в плані вираження, оскільки принципом побудови мовної системи мінімальність відмінностей між безпосередньо співвідносними одиницями. Проти ставлення функціональних елементів знака зіставляється з будь-якими структурним відмінностями формальних елементів, і, навпаки, опозиції форм відповідають буді яким відмінностям плану змісту. Неможливо одночасно і паралельно описуват систему вираження і систему змісту, одну систему в термінах іншої системи, однн диференційних ознак у термінах інших диференційних ознак. Всі відношення парадигматичні, ієрархічні, синтагматичні, що у своїй сукупності створюють мовн систему, пов'язують між собою не двосторонні одиниці мови, а одиниці форми аб змісту мовних знаків.

Структурна морфеміка суфіксальної зони українського дієслова використову поняття морфа як гносеологічної одиниці, причому у двох модельних інтерпретація:

1) морф - одиниця плану вираження, що репрезентується кількісно-графемної моделлю (морф -ува- І***]); 2) морф - одиниця плану змісту, що моделюється чере категоріальне значення частини мови, до якої належить словотворче значення афікс (морф -ува - [увад -(дієслівне)])-

У такий спосіб створюється формальний лінгвістичний опис морфемне структури суфіксальної зони дієслівних основ, який представляє як структуру формі так і структуру змісту суфіксальних послідовностей у вигляді формальної функціональної формул будови морфемної структури. Формальна морфеміка розгля дає програмні процедури як формули будови (ФБ) суфіксальних послідовносте

:слівних основ, тому першочерговим завданням формальної граматики було едставлєння експліцитного опису програмних процедур, який визначає межу ілізації, межу істинності даних схем-процедур. В основу такого опису покладено ндаментальну ідею, розроблену відомими лінгвістами В.М.Солнцевим,

І.Смирницьким, Ю.С.Степановим: формула будови, що регулярно повторювана і створювана в мові, визначається як окрема одиниця мовної структури поряд із темою та морфемою. Формули будови - інваріанти класу структур конкретних $>ікальних послідовностей. Це структури, що онтологічно існують у субстанціальних иницях, які утворюють парадигму типізованих видів граматичних структур })іксальних послідовностей, що, у свою чергу, виступають варіантами ФБ.

Визначення формул будови суфіксальних послідовностей як лінгвістичних (иниць мовної структури та встановлення їх номенклатури дозволило представити шс морфемних структур суфіксальних послідовностей у системному вигляді. Цей шс репрезентують 2-й, 3-й, 4-й та 5-й параграфи розділу “Морфотактика”. Кожен іраграф описує одну із чотирьох можливих дистрибутивних моделей - КБ, К2Б, КЗЭ, за такими аспектами: 1) представлення експліцитного опису програмних зоцедур МС; 2) встановлення значеннєвих структур формул будови3; 3) встанов-:ння графемно-кількісної характеристики морфів і морфемних структур кожного руктурного типу; 4) встановлення графемно-кількісної характеристики морфемних руктур посткореневої зони дієслівних словоформ із врахуванням сполучуваності ормул будови із словозмінними морфемними комплексами; 5) встаноатення ззиційно-комбінаторної характеристики морфів у межах кожного структурного типу і сумою таких диференційних ознак: а) Д.О.: позиційна віддаленість від кореня; б) .О.: здатність закінчувати основу; 6) визначення продуктивності формул будови в ежах кожного структурного типу та в морфемній структурі суфіксальних 5СЛІДОВНОСТЄЙ дієслівних основ; 7) порівняння графемно-кількісної характеристики зганізації морфів і морфемних структур у різних структурних типах сегментації; 8) зрівняння закономірностей комбінаторної організації суфіксальних морфів у зних дистрибутивних моделях: а) на формальному рівні організації морфемних Трукгур суфіксальних послідовностей; б) на значеннєвому рівні організації орфемних структур суфіксальних послідовностей. Результати вирішення перших этирьох завдань представлено у словникових статтях “Словника морфемних структур афіксальних послідовностей дієслівних основ” (додатки). Приклад словникової гатгі: •

Семантична структура суфіксальної послідовності моделюється на рівні категоріальних істиномовних значень морфів, які репрезентуються вижнім індексом морфа у експліцитному описі зрмул будови: Б}. іменникове словотворче значеннями .прикметникове словотворче значення,вд. єслівне словотворче значення, Зцг - прислівникове словотворче значення, 5ц - числівникове гавотворчс значення, в ін- інтерфікс. Категоріальні значення морфів встановлюються на основі їх ювотворчих значень, які представлені у “Словнику морфемних парадигм” (див. дод. -С. 145).

І.Експліцитний опис формули будови >**.***.

1.>ад;-ювад поп>ад-юва-ти;

2.>аж;-увад дрен>аж-ува-ти;

З...

2. Графемно-кількісна характеристика ФБ >**-***: двоморфна суфіксальї послідовність, що складається з п'яти графем, з яких дві репрезентують посткорен вий морф, три - кінцевий морф дієслівної основи, характеризує тільки осно: інфінітива.

3. Графемно-кількісна характеристика посткореневої зони дієслівних слов< форм, у яких структура суфіксальної послідовності основи характеризується ФБ>**-***:

КЗМ (бгр.) >**-***+■* нажи>вл-юва-в;

(7ф.) >**.***+»* бояр>ин-ува-ти;

К4М (7гр.) >**-***+*-* директ>ор-ува-л-а;

(9гр.) >**-***+**_»* арецгт>ов-ува-ти-му;

К5М (Югр.) >**-***+**-**-* гіпн>оз-ува-ти-ме-ш;

(Игр.) >**_***+**.*♦.** смол>яр-ува-ти-му-ть. ^

4. Типи значеннєвих структур суфіксальних послідовностей, що опиеуютьс формулою будови >**-***;

Семантична модель Кількість суфіксальних послідовностей, що

Вирішення останніх чотирьох завдань подано в лінгвістичному аналізі кожне дистрибутивної моделі.

Моделювання посткореневих морфемних структур через кількісно-графемї формули будови дозволило охарактеризувати можливості сполучуваності суфіксальни послідовностей із словозмінними суфіксами та флексіями, визначити складніст морфемної структури та графемну довжину посткореневої зони в дієслівни словоформах української мови. Використання морфів у процесі синтагматичне реалізації проходить за чітко визначеною схемою і в українській мові регулюєтьс такими правилами комбінаторики: 1) можливістю розташування суфіксальни словотворчих афіксів за потенційно можливими позиціями у чотирьох моделя морфемної структури (КБ, К2Б, КЗБ, К4Б), у кільхісно-ірафемних формулах будові суфіксальних послідовностей (їх встановлено 70) та у функціональних моделя: суфіксальних послідовностей (їх встановлено 54); 2) можливістю розташувати словозмінних суфіксів та флексій за потенційно можливими позиціями у трьо; моделях морфемної структури (М, 2М, ЗМ) та у кількісно-графемних формула:

характеризуються даними значеннєвими структурами

5

30

7

З

дови словозмінних морфемних комплексів (їх встановлено 7); 3) можливістю опозиційної чи постпозиційної контактності морфів.

Визначення даних характеристик дозволило представити закономірності одження морфів у структури, вищі за рангом (суфіксальні послідовності) та зкрити закономірності їх поєднання із словозмінними морфемними структурами :слівних словоформ: 264 словотворчі морфи, поєднуючись, утворюють 1419 фіксальних послідовностей у дієслівних основах, які внаслідок поєднання із 21 овозмінною морфемною структурою утворюють ®27 тисяч дієслівних словоформ.

Встановлені закономірності синтагматичних та ієрархічних структурних іношень суфіксальних морфів у дієслівних основах дозволяють визначити статус фіксальних послідовностей як сталих лінгвістичних об'єктів-систем, що рактеризуються власного структурою елементів - морфів, і віднести до предмета гслівної морфеміки комплексні одиниці - суфіксальні послідовності дієслівних нов та морфемні посткореневі структури дієслівних словоформ.

Представлення повної дистрибутивної характеристики морфів у посткореневих рукгурах українських дієслів дозволяє провести ідентифікацію морфів однієї >рфеми і представити опис суфіксальної зони українського дієслова в термінах >рфемних парадигм.

Такий опис репрезентує 3-ій розділ дисертаційної роботи “Суфіксальна ірадигматика українського дієслова”. Це - форматьно-функціональне дослідження радигматичнітх відношень морфів у морфемній системі мови, в основу якого ікладено критерії ідентифікації морфів, розроблені представниками дескриптивізму .Блоком, Дж.Грінбергом, З.Харрісом, Ч.Хоккетом) та Празькою лінгвістичною колою (М.С.Трубецьким).

Встановлення взаємовідношень між морфемою та морфами як відношень між варіантом та його варіантами тісно пов'язано з проблемами морфонології, адже іжна часткова фонологічна відмінність морфа виконує певну морфологічну функцію системі мови. “Суфіксальна парадигматика українського дієслова” репрезентує ягвістичний аналіз, що базується на теоретичних принципах, розроблених

О.Винокуром, А.Мартіне, П.С.Кузнєцовим, Е.О.Макаєвим, О.С.Кубряковою, -істемний опис морфонологічних явшц за граматичною зумовленістю зрфонологічних чергувань повинен входити до концепції граматики мови.

Дослідження парадигм суфіксальних морфем дієслівних основ було проведено трьох напрямках: 1) морфологічному, де розглядаються морфи суфіксальної системи еслівних основ із метою встановлення їх морфологічної ролі: здатності морфа іінювати/не змінювати словотворчого значення, набувати структурної та аматичної інформації у синтагматичній реалізації; 2) фонологічному: фонологічно мовлені варіації морфів однієї суфіксальної парадигми; 3) морфонологічному, де ізглядаються аломорфи альтернуючих морфем як альтернати одного

морфонологічного ряду, в якому кожна фонологічна відмінність морфа виконує пев морфологічну функцію.

У систематизованому описі морфеми як лінгвістичної парадигматичної одині було вирішено такі завдання: 1) встановлено словотворчі значення суфіксальн морфем; 2) представлено дистрибутивну характеристику морфів, що входять до одн морфеми4; 3) встановлено інформативність суфіксальних морфем у синтагматиі тобто здатність морфів однієї морфемної парадигми набувати структурної граматичного або лексичного значень у конкретній реалізації; 4) визначено характ синтагматичної реалізації морфеми: консонантна чи альтернуюча; 5) визнане] характер варіювання форми вираження морфеми: додаткова дистрибуція/віль: варіювання; 6) визначено межі варіювання форми вираження морфеми: встановлені альтернаційного раду та морфонологічної моделі через опозиційне протиставлені морфів у межах морфеми; 7) визначено характер диференційної функції, яку викон морфонологічне чергування в кожному парадигматичному протиставленні.

Опис кожної суфіксальної морфеми дієслівних основ та словозмінні дієслівних морфів за даною схемою подано у словникових статтях “Словниі морфемних парадигм посткореневої зони українського дієслова” (додатки).

Приклад словникової статті:

/-ОБ-/

1) іменниковий суфікс, що вказує на предметність поняття.

2) дистрибутивна характеристика:

шя>ОБ -и-ти озл>ОБЛ'-у

-и-т' -а-т'

-ім,імо -ува-ти

-іт’ -УІ,У)Є,УІУ

-и(фл.)

4 Оскільки морфема - ідеальний елемент лінгвістичної моделі мови, то форма вираження її подаєтьс умовно. Якщо морфи, об’єднані в одну морфему, належать до різних типів дієслівних основ, то форм вираження морфеми вибирається з акцентом на її форму в основі інфінітива. Якщо морфи одні* морфеми протиставляються в різних лексемах, то репрезентація форми вираження морфеми н мотивована.

3) інформативність морфів:

Морф Струкгурне значения 2-х тишв ДГССЛ. основ Граматичне значення Структурна позиція граматичної семантизації Приклад

/-об-/ 1) осн. теп. часу 1) наказового способу 2) однини 3) доконаного виду перед флексіями /-и/, /-ім/, /-імо/, /-ІТ'/ перед суфіксом /-И-/ перед суфіксом /-И-/ /озл>об-ітУ /озл>об-и-т'/ /озл>об-и-ти/

'-обл'-/ 1) осн. теп. часу 1)дійсного способу та теперішнього часу 2) множини 3) недоконаного виду перед флексією /-у/ перед суфіксом /-а-/ перед суфіксом/-ува-/ /озл>обл'-у/ /озл>обл'-а-т'/ /озл>обл'-ува-ти/

4) аломорфічна морфема.

5) альтернуюча морфема.

6) морфонологічна модель:

Морфи, що Стала частина форми Альтернаційний Морфонологічна

протиставляються вираження морфів ряд модель

/-об-/ - /-обл'-/ /об/ {0-л'} УС{0-С}

7) характер диференційної функції морфонологічних чергувань:

Альтернації Диференціація структурної інформації про: Диференціація граматичної інформації про: Приклад опозиційного протиставлення у категоріальній дієслівній парадигмі

{0-Л1} 1)постпозитивяу сполучуваність 1) граматичне значення доконаного виду морфа /-об-/ та недоконаного виду морфа /-Ьбгґ-/ 2) граматичне значення наказового способу морфа /-об-/ та дійсного способу морфа /-обл'-/ 3) граматичне значення однини морфа /-об-/ та множини морфа /-обл1-/ /озл>об-и-ти/ - /озл>обл'-ува-ти/ /озл>об-и/ - /озл>обл'-у/ /озл>об-и-тУ - /озл>обл'-а-ґ/

Представлена в такий спосіб морфемна парадигма дозволяє встановити і іисати ієрархічні відношення, в які вступають морфи в системі мови, а також становити чіткі формально-функціональні закономірності у взаємодії парадигматич-их та синтагматичних структурних відношень морфів.

Взаємодія парадигматики і синтагматики в морфемній системі суфіксальної >ни українського дієслова характеризується: 1) варіюванням або сталістю форми

вираження членів одного інваріанта (серед 156 морфемних парадигм визначено 5 неваріативну морфему та 65 варіативних морфем, які у синтагматиці реалізуються 174 морфах.); 2) здатністю морфів набувати інформативності трьох типів: структурно граматичної, лексичної.

Взаємопов'язаність цих двох аспектів у межах морфемної парадигматик показала, що суфіксальна парадигма як лінгвістична комплексна одиниця зосереджу інформацію про ієрархічні відношення двох типів:

1) між фонемами, що репрезентують форму вираження морфів однієї морфемі та морфемою як інваріантом;

2) між словоформами та морфами, які здатні в системі словоформи набуваї різної інформативності.

Диференціація морфем на варіативні та неваріативні визначає два тип парадигматичних одиниць:

1) неваріативні морфеми (консонантні) утворюють лінгвістичні конструкти, яі об'єднують фонематично тотожні морфи, що у синтагматиці у визначених внпадк; реалізації набувають різних структурно-граматичних або структурних значень;

2) варіативні морфеми - парадигматичні одиниці, що об’єднують фонологічк відмінні (частково) морфи з різною інформативністю, зумовленою актуалізаціє: морфа у морфемних структурах дієслова.

У системі морфеміки українського дієслова було визначено варіативні морфемі що об'єднують від двох до семи морфів: 44 двоморфні парадигми, триморфних парадигм, 11 чотирьохморфних парадигм, 2 п'ятиморфні парадигми, шестиморфну парадигму, 1 семиморфну парадигму.

Морфи варіативних морфем вступають у парадигматичні відношення додаткові дистрибуції та вільного варіювання і можуть утворювати три типи варіативна лінгвістичних конструкгів:

а) морфеми, члени яких знаходяться у відношенні додаткової дистрибуції, повні аломорфічні альтернуючі морфеми (53 парадигми);

б) морфеми, що об'єднують морфи, які в одному парадигматичною протиставленні характеризуються додатковою дистрибуцією, а в іншому - вільни варіюванням, - частково варіативні, частково аломорфічні альтернуючі морфем (11 парадигм);

в) морфеми, що об'єднують морфи, які вступають тільки у відношення вільної варіювання, - консонантні варіативні морфеми (1 парадигма).

Протиставлення принципу додаткової дистрибуції вільному варіюванню принципово важливий аспект морфемної парадигматики. Характер процедур ідентифікації визначає характер варіювання морфеми: вільне варіювання автоматичний, тобто не зумовлений фонологічними або морфологічними причинам] додаткова дистрибуція - фонологічний характер (зміна форми вираження морфі

цнієї морфеми, зумовлена фонологічними причинами) або морфонологічний (зміна юрми вираження морфів однієї морфеми, зумовлена морфологічними причинами).

Склад альтернуючих морфем було описано, з одного боку, за допомогою гпрезентації змінних фонем у вигляді альтернаційного ряду, який відображає убстанціальну фонологічну сутність явища морфемної парадигматики, з іншого боку, вигляді інвентаря морфів, зіставлених із тією позицією, яку кожний морф займає у означеній парадигмі дієслівних словоформ (структурна інформативність), та з тим заматичним чи лексичним значенням, якого даний морф набуває в цій позиції раматична або лексична інформативність).

Зіставлення субстанціального і функціонального аспектів у взаємодії арадигматики і синтагматики дозволило покласти ці постійно корелюючі ознаки в :нову визначення морфемних парадигм і представити морфонологічні відношення у агляді морфонологічних моделей, а також створити системний опис морфемної зрадигматики альтернуючих морфем у вигляді єдиної моделі морфонологічних дношень.

У систему морфонологічних альтернацій морфеміки суфіксальної зони сраїнського дієслова входять усі голосні фонеми, 15 приголосних фонем: /ж/, /з/, //, /й/, /к/, /л/, /л'/, /н/, /н’/, /р/, /р/, /с/, /т/, /т'/, /ч/ та 8 фонемних сполучень: іе/, /ну/, /ст/, /ст'/, /шч/, /je/, /jy/, /ва/, що означає широке використання онології у здійсненні вторинних діакритичних функцій фонеми.

Встановлені альтернаційні ради у системі дієслівної парадигматики української ови виконують функцію додаткових засобів граматичної диференціації дієслівних ювоформ поряд із словозмінними суфіксами та флексіями, а також мають статус імостійних засобів вираження граматичних значень у дієслівній парадигмі, що >зволяє визначити їх як “внутрішню флексію”. Морфонологічні альтернації другого ту, як правило, характеризуються синкретизмом виконуваних граматичних функцій, ібто дані альтернації беруть участь у маркуванні одночасно граматичних категорій ісу та способу. Такі альтернації характеризуються не тільки високим ступенем утасціонального навантаження, а також відображають вагому для системи дієслівної ірадигматики взаємозумовленість указаних граматичних категорій.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок: з точки зору лінгвістики, зрфемна парадигматика являє собою поєднання морфонологічної теорії з істрибутивною теорією ідентифікації морфів:

- представлення ієрархічних відношень між морфами однієї парадигми та шемами їх форми вираження в термінах альтернаційних рядів репрезентує зрфемну парадигматику як морфонологічну теорію.

- встановлення морфологічних функцій альтернацій, що здійснюється на основі юзиційного протиставлення морфів у межах парадигм через протиставлення істрибуцій цих морфів, репрезентує морфемну парадигматику як розвиток [стрибугавної теорії ідентифікації морфів.

У висновках представлено теоретичне узагальнення результатів дослідженн Визначено роль формальних методів, зокрема методу комп'ютерного моделювання дослідженні морфемної системи мови та у створенні систематизованого опи< морфеміки. Акцентується увага на визначенні статусу комплексних одинш морфеміки - суфіксальних послідовностей як сталих лінгвістичних об'єюів-систем ' формул будови суфіксальних послідовностей як лінгвістичних одиниць мов» структури. Знаходять теоретичне обгрунтування принципи морфемної парадигматик як морфонологічної теорії та дистрибутивної теорії ідентифікації морфів. Окрем уваги заслуговує пояснення взаємовідношень між двома типами дієслівних осш (основою інфінітива та основою теперішнього часу) як відношень між варіантам одного інваріанта.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Морфемный сегментатор суффиксальной зоны украинского глагола , Материалы Республиканской конференции “Компьютерные программы в обучен» белорусскому и иностранному языкам”. -Минск, 1994. - С. 46-53.

2. Моделювання як метод дослідження морфемної структури мови , Збірник праць студентів і аспірантів Київського університету ім. Тараса Шевченк Гуманітарні науки. - Київ. -1996. -Вип. 3. Деп. в РДАСНТІ 16. 21. 21.

3. Типи морфемних структур суфіксальних послідовностей у дієслівних основг української мови // Вісник Київського університету. Літературознавсств Мовознавство. Фольклористика. -К. -1997. - Вип. 5. -С. 37-40.

4. Морфонологічний аспект суфіксальної парадигматики української дієслова// Українське мовознавство. -К. -1997--Вип. 21. -С. 73-81.

5. Методологічні питання морфемної парадигматики // Украшсы мовознавство. -К. -1997. Вип. 21. -С. 16-25.

6. Морфемный сегментатор украинского языка (у співавторстві Л.А.Алексієнко та Т.О.Грязнухіною) // Journal of Quantitative Linguistics. -1995. -Vol.

- №1. -C. 37-41.

7. Формалізований опис посткореневого фонду українського дієслова , Міжнародна наукова конференція до сторіччя Ю.Р. Куриловича: Збірник тез. Львів, 1995. -С. 31.

8. Комбінаторика морфів суфіксальних послідовностей української дієслова // Тези Всеукраїнської наукової конференції ’’Провідні лінгвістичі концепції кінця XX століття”. -Львів, 1996. -С. 107.

Зубань О.М. Морфеміка суфіксальної зони українського дієслова. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за пеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Київський університет імені Тараса [Іевченка, Київ, 1998.

Дисертацію присвячено системному дослідженню морфеміки суфіксальної зони країнського дієслова в аспекті синтагматики і парадигматики. В дисертації озроблено дистрибутивно-опозиційну методику комп'ютерного моделювання, яка озволяє формалізувати процедуру морфемного сегментування словоформ країнського тексту і представити її у вигляді автоматизованої системи (морфемний :гментатор - МС). Встановлено, що алгоритмічний опис системи МС дає процедуру ідкріптя фрагмента формальної граматики - структурної морфеміки: у лінгвістичній ггерпретації програмні процедури МС визначаються як формули будови афіксальних послідовностей, які в системі мови набувають статусу лінгвістичних циниць мовної структури, що інваріантно рерпрезентують структуру комплексних циниць морфеміки - суфіксальних послідовностей. Запропоновано систематизований ішс морфемних парадигм на базі парадигматичних відношень морфів у межах однієї орфеми, що інтерпретується як практичне підтвердження морфонологічної теорії та іістрибутивної теорії ідентифікації морфів. Доведено, що за ознаками структурної рганізації та функціональним навантаженням основа інфінітива та основа :перішнього часу визначаються як морфонологічні варіанти одного інваріанта.

Ключові слова: автоматизована система морфемного сегментування (МС) єслівних словоформ, дистрибуція, опозиція, алгоритмічний опис, формалізація, вазіфлексія, суфіксальна послідовність, формула будови, морфемна парадигма.

Зубань О.Н. Морфемика суффиксальной зоны украинского глагола. -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по тециальности 10. 02. 01 - украинский язык. - Киевский университет имени Тараса Іевченко, -Киев, 1998.

Диссертация посвящена системному исследованию морфемики суффиксальной >ны украинского глагола в аспекте синтагматики и парадигматики. В диссертации ізработано дистрибутивно-оппозиционную методику компьютерного моделирования, >торая разрешает формализировать процедуру морфемного сегментирования говоформ украинского текста и представить ее в виде автоматизированной системы юрфемный сешентатор - МС). Установлено, что алгоритмическое описание істемьі МС дает процедуру открытия фрагмента формальной грамматики -руктурной морфемики: в лингвистической интерпретации программные процедуры [С определяются как формулы строения суффиксальных последовательностей, уторые в системе языка имеют статус лингвистических единиц языковой структуры, о инвариантно репрезентируют структуру комплексных единиц морфемики -ффиксальных последовательностей. Предложено систематизированное описание

морфемных парадигм как описание парадигматических отношений морфов в cocrai одной морфемы, что интерпретируется как практическое подтвержден! морфонологической теории, а также дистрибутивной теории идентификации морфо Доказано, что по признакам структурной организации, а также функциональны характеристикам основа инфинитива и основа настоящего времени определяются кг морфонологические варианты одного инварианта.

Ключевые слова: автоматизированная система морфемного сегментирован! глагольных словоформ - МС, дистрибуция, оппозиция, алгоритмическое описани формализация, квазифлексия, суффиксальная последовательность, формула строени морфемная парадигма.

Zuban О. М. Morphemics of Ukrainian verb's suffixal zone. - Manuscript.

The dissertation is for obtaining scientific degree of a candidate of philologic sciences in the field 10.02.01 - Ukrainian language. - Taras Shevchenko Kyiv Universit Kyiv, 1998.

The dissertation deals with systemic researching of morphemics of Ukrainian verb suffixal zone in syntagmatic and pardigmatic aspects. The distributive-opposite methodology of computer modeling which allows to formalize the procedure of morphem segmentation of word forms in Ukrainian texts and to represent it as an automatized systei

- morphemic segmentator (MS) - is worked out in the dissertation. It is determined th; algorythmic description of MS system gives a procedure of opening such a formal gramm; fragment as structure morphemics: in linguistic inteipretation, program procedures of MS ai qualified as structure formulas of suffixal sequences that obtain the status of languaf structure's linguistic units. These units invariantly represent the structure of suffixal sequenci as complex morphemic units. A systematized description of morphemic paradigms based о paradigmatic relations of morphs in limits of one morpheme that is interpreted as practic; confirmation of moiphonological theory and distributive theory of identification of moiph is proposed in the dissertation. It is proved that, according to markers of structui organization and functional load, an infinitive stem and a present tense stem are quaEfied ; morphonological variants of one invariant.

Key words are: automatized system of morphemic segmentation (MS) of verbal woi forms, distribution, algorythmic description, formalization, quasi-inflection, suffix sequence, structure formula, morphemic paradigm.