автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.02
диссертация на тему: Псалтирь в традиции партесного пения в Украине (на материалах партесного собрания библиотек Софийского собора в Киево-Печерской Лавре)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Псалтирь в традиции партесного пения в Украине (на материалах партесного собрания библиотек Софийского собора в Киево-Печерской Лавре)"

РГб од

KHlBCm ДЕРЖАВНА К011СЕРЗАТ0Р1Я 2 7 iilöii 193*1 iMeHi ПЛ. ЧАЙКОВСЬКОГО

Спец^алхзована вчена рада Д 092.14.01

На правах рукопису

комгшець тетяна iaAiiißHA

ПСАЛТИР У ТРАДЩП ПАРТЕСНОГО СП1ВУ В УКРА1Ш /ЗА ШИПАЛАШ ПАРТЕСНОГО 31ВРАННЯ Б1БЛ10ТЕК С0Ф1ЙСЫГОГ0 СОБОРУ ТА КИбЗО-ПЕЧЕРСЬКО! ЛАВРИ/

17.00.02 - Ыузичне иистецтво АВТОРЕФЕРАТ

с

дисертац}1 на здобуття наукового сгупеня кандидата мистецтвознавства

Khib - 1994

Дисертацгя в рукописом.

Робота виконана в 1нстигут! ииствцтвоэнавства, фольклористики та етнологхх • 1м. М.Т.Рильського АН Украхни.

Науковий кер1вник - члеи-кореспондент АН УкраЗсни, доктор мистецтвознавства КОСТШ ОЛЕКСАВДР ГРИГОРОВИЧ

0ф{ц1йн1 опоненти: доктор мистецтвознавства ППСКОВСЬКИП 1Г0Р БОЛЕСЛАВОВИЧ

кандидат ф!лософських наук БОВДАР СТАН1СЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ

Пров}дна орган1эац1Я - ХаркгвськиП деркавний {нститут мистецтв }м.1.Котляревського.

Захист вгдбудеться " 30 " червня ,1994 р. 0 " 15 " годин! на аас}данн{ спец}ал1зовано£ вчено! ради Д 092.14.01 по захисту дисертац{й на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства при Ки1вськ1й деряавн!й консерватор}! {ы.ПЛ.Чайковського за адресов: 252001, Ки£в-1, вул.Карла Маркса 1/3,

2 поверх, ауд.36

3 дисертац1ею можна ознайомитись в б!блготеЦ1 консерва-тор!х.

Вчений секретар спец!ал1зевано* г.«ля кандидат мистецтвознавства

ЗАГЛЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЕОТИ

Специф}на постаноыси музикознавчих проблем на сучас-ному р!внх апелюе до полхфункцхональност! спхввхдношення й виявления пзаемозалежност! низки самост1йких предметов дослхдження.

У наи}й прац! це ааздання репрезентоване такими об"ектами паукового {нтересу, як:

- богослужбовий партесний сп{в в Украхих;

- старозапов!тн! п!снесп!ви Псалтиря.

Роагляд у заявлен:]! тем! ун}калыюго культурного феномену - Книги Псалм!п, яка два тисяпол1ття тому про-вхстила людстпу добу нового св{тосприйияття, поеткзуючи сп!лкуваннл лгдини }э Богом, вхдирила нов! обрхх поеэ!Я та поетики, яка, наретт!, подарувала людству непохитну над!с на в!чний порятунок, - надае темг особливого статусу.

Передовс1и обрана тема входить до кола проблем, значения та а«туальн:с?ь яких полягае в тону, що вони хснуют ь ! ■ являють собою той самий простгр культури, якиЙ хпнний своею дан!стю, В1дкрит!стю й безмежнхптю. Такий пхдхЦ "чистого споглядакня" передбачае, насамперед, дбайливу "реставрацию" тоЗс част к: I культурно£ спадщини, яка зараз прихована п!эн!шши нашару вашими.

1сторична в!ддален!сть матер{алу досл!дкення вииагав роэв"язання |, принайми!, усвхдомлення проблем комунгка-д£г та перекладу. У цьому випадку ф!гурують к!лька час!в - час власно пузики партесного стилю, 1СГоричиий час, що його породив, минулий л!тературний час тексту й р!эн1 ча-• си його тлумачень, часи забуття партесних рукопис!в, на-решт!, тепер!ии!й час в!дчуття й час прочитання гощо, ыультипл1куючи неск!нченно цв тканину смисл1в, якими не мозсна знехтувати.

Концепцхя д!алогу, а такок >.гетодолог1чн! принципи й прийоми роботи з текстами в!ддалених епох, эапропонован! сучасною наукою /Х.-Г.Гадамер, Ю.Ы.Лотман, Д.С.Лххачов, С.С.Авер!нцео, В.С.Горський/, стали методолог1чними

засадами у робот: хз текстами псалм{в та музичними текстами партес1в.

Менш за все автор бачить свою роботу як реставрац1ю вгдстороненого набору муэичних факт!в, розчинсних у без-особовому минулому з метою поповненнл цхэШзсэано! да-ност1 "крамницх культурах старожитностей".

Вимуиене пееднання дисцигипнованох ретельши прац: -"роэгаифрування" нотних знак!в, як: фхксують чуттеву /зриыу, чутну/ Д111сн1сть I скхнченнхсть, 13 спостережен-ням х переживание приголомгаливих висот роэумового П13-нання /Гегель/, вгльного постуг.у духу в осягненнх "найви-щих 1с?ин", задао парадигму Д1алектичност: 1 самого способу дослхдження, виэначас динам!ку його /досл}джеиня/ драматург^ та структур«.

1сцуе й 1ншкй, б1льш каочний, "лрккладний" р{вень поняття актуальности актуальность як "сьогодення".

У цьому вимхр! суб"ект нашого д0сл1джвння - партесн! богослухбов! спхви як наПванливша частика ь<узичнох спад-щини Украхни оргаи1чно потрапляе до активного контексту

В1ТЧИЗКЯН01 КУЛЬТУРОЛОГII.

Значения запроионовакого материалу дозволяв эбагати-ти нашг уязлення про евслг.цхю 1Сторичиого процесу укра1Н-сько! музично£ культури. Карсшт!, результата аналптичнох частики ДОСЛ1ДКСНКЯ молуть бути використаними у ВУ31ВСЬ-ких наачалъних курсах 1сторх1 укра1нсько1 музики, гсторгх культур;:, хорово1 Л1тератури, джерелознавства, музичнох палеографах, а такой у сп<?Ц1альшх курсах духовних семхна-р!й та ахадемхй. "Розш^ровак:", тобто переведе;и у сучас-ну систем нотацхх багатсхороах партоси! кокпозицхх можуть звучат и й у концертких залах, Я у стпга: ::рам1в.

^ета Я запданяя дослгддянкл. У дисертац1Пному дослхд-кеннх поставлено мету: спираювдсь на доевхд сучасно1 тек-стологхх, досягнення резких галузоЯ гумыитарного знания; ф1лософ1Х, лхнгв!с?ики, сем!ог/ки, адузикознавство, на 1с-торяко-культурн! трздп.цх б0Г0СЛ1ВпЯ /передовым таких Г:ого рорд5л:в, як (экзегетика та л!тургика/, ш:яаити дкна-кхку взаомовхдносин стлрозапов!т1тих си: с:в Псалтиря та

партесних богослужбових сп!в!в, якг репрезентують ыузику ' Нового часу в слстемг православного богослухгнмя.

Предмет дослтдження.- партесн! богослужбовх cnfви в Укра1нх ХУП-ХУШ от./на матерхалх колекци партесних зб!р-никгв, складеиох хз фонд!в б!блхотек Софивського собору та Киево-Печерськох лазрм, яка зберхгаяться в рукописному вхддШ Центральной науковох б1бл1отеки Акадгмх! Наук У крах ни Ы.ВЛ.Вернадського ,/пифри: 41 П/ХУШ-14; 43 П/ ХУШ-16; 44 П/ХУИ-15; 117 П/ПЗ; 118 П/П4; 119 П/Ш; 120 П/Пб; 121 U/117; 122 П/Ш; 123 П/П9 /.

Досягнения аазначеноЯ вище мети передбачае розв"язок низки дослхдниньких завдань:

- эдгйснення структурного й текстолог}чного аналхзу партесних зб!рник!з з метою визначити ixnifi "потавмний порядок", головн{ джерела текстхв та 2хню л!тературну основу;

- розгляд процесу penennii партееними сп}вани кола православного богослуяхння;

- спостереження гсторичних трансформац|й образiв i константних смисл{в Книги Псалмхв у контенст! християнсь-Koi культури;

- виявлення онтолог!чних аспект|в буття Псалтиря у традиц}х православного культу ХУП-ХУШ;

- виявлення piBHiB генетично2 спор!днзностг поетичнох $орин псалмхв та музичнох мови партесного стило.

Головнх результати та ix новизна. Дясертац1Йне досл!д-ження моясе бути подапо як бхлыд-менш вдала спроба опануван-ня специф1чноХ царини музичних досл{джень. Шядисципл1нар-на /нейтральна/ сутн1сть теми, на територ!альну ц{л1сн1сть ,якох претендупть принаймн1 три галуз!: л!тургика, ф:лолог1я та цузикознавство, ставить цю проблему в oci6hö становище, коли сама ii постановка о достатньо новою. Ця обставина пропонуе використати комплексный п}дхгд п{д час аналгзу предмета досл!дження й дозволяв вискремити так! тези новизну:

1. Шд час зд{йсненого структурного й тенстолог!чного аналхзу партесних збхрник1в виявлене засадове значения псал-мхв.

2. Встановлено виб!ркову типолог1зацхю поетики псалм}в,

яка виэнач&е музичну форму та особливост! музично1 мови барокковох традицхх.

3. Описана генеза традицШглх форм християнських культових спхэгв та 2хнг вэаемозхдноспни з иуэякою Нового часу.

•1. Музичн1 псалми подано як продовження трвдицх! екзегези, як новий р{вень тлумачень багатозначних текст!в Псалтиря.

5. Розкифровано, атрибутовано й у такий спос}б повер-иено до культурного внитку низку музичних партесних композиций та текстк Псалтиря, якх стаяовлять безперечний хнте-рес як для музично1 Еиконавчох практики, так 1 для музич-но1 науки як нов: докумектальН1 першодкерела В1Тчгзняно1 духовкох культури.

Зхдлов?дн:сть залзленкх у робот! цг.чей I з&вдгшь спричинила детальне значения та анализ широкого кола л{те-ратури.

Це прагД у галузх екзегетихи й патристики, передовс1м мумачсиня Псалтиря - /З&силь Кесар1йський, 1сан Златоуст, Афанас1й Алексавдрхйсьюсй, Сфрем СПрхн, Микола Стифат1й-ський, Августин /Аврелхй/, 11есдорит, епхскоп Кирський/.

Досл1Дзкення православных культових спхзхв эмусило звернутися до лхтературк:

а/ з л!тургики, 1Стор11, структури й фунхцхй богослу-Х1ння:

- каггонхчкх богослужбов! книги - Ок^х , 1рмолог1-он, Псалтир слхдувана, Обхход, Цвхтна. Тр1одь, ГЦ сна Трходь та хн.;

- прапх К.Вишнякова, А.!он Пльдебрандта, 1.Дмитр!ев-ського, В.Кихайловського, Н.Школьського, М.Усг.енського, Ф.Е.Брайтмана, ".Ркчеттг, У.Апеля;

б/ дослхду.ення 1стор1х церковного спхву в Украли та в Рос1х - арх. 21ларета, прот.Д.Розуковського, В.Пресбра-женськсго, проф. М.Лисицина, Д.Аленачова, В.Металлова, М.Потулова.

Необх1ДН1Сть включения партесной творчост! /як частики богсслуяхикя та як музкки украхнського барокко/ до гс-торичного й культурного контексту доби продиктувало звер-

- О -

нення до л!тератури:

а/ присвячено'х !стор!х православно! церкви Патр1аршого та Синодального пергодха /працх 1,Чистовича, В.О.Веднова, Ф.1.Титова, Л.В.Харламповича/, а також дослхдження побуту-вання 1нпих конфесгй на торитсрхх Украгни та Рос {'г пярходу ХУП-ХУШ ст. /Дм.Цветаева, Л.Рувднського, М.Шроякгна, Фл.Смирнова/;

б/ лхтератури а проблем стили ыупичного барокко та його укра1нсысого вар1анту /в1дпов1днг роэд!ли иестимовного ака-дем1Ч1!ого виданни "!стор1я украхнськох музики", роб:т Н.О.Герасимово1-Персидсько1, Т.Ы.Лхвановох, С.Скребкова, Б.Р.Зхппера, Ф.Бонастре, М.-$.Еукофцера/.

У методах } принципах конкретного аналхзу музичного тексту автор використаз нагрсмаджений музичноп наукою досвхд р!зноб1Чних дослхджень пгфтесного стилю /розв!дки Н.О.Гера-с-имовок'-Псрсидсьяо1, М.Г.РицаревоЗЁ, М.Д.Успенського та' |н./.

В дисертац11 зикористано чнслекн! дослхдження, що при-свячеих Псалтирь хсторичшм метаморфозам хх багатосмислових образхв, поетицх псалмхз, традиц!яы псалмоспхву в музицх /Д.С.Л!хачов, В.В.Бичков, С.С.Авер!нцев, Х.Орда, СЛ'овхнс-кель, Х.Авенарь Х.-Х.Краус, Х.Ламб, Р.-Е.Протеро, Ф.Рорба-хер, Ф.-А.Арагон, С.Р.Драйвер/.

Апробтцл гсзультат!в дослгджвння проходила у форм! допов!дей на науково-теоротичних конференц!ях та сем1нарах, присэячених питаниям !стсрх1 вгтчизняноЗс культури, проблемам музичного "барокко" /Кихв, 190?; Луцьк, 1989; Ростов, 1990; Барселона, 1992, Одеса, 1994/.

Диссртац!я обговорена ! рекомендована до захисту пхдд!-лом музикознавства 1нституту мкстецтвознавства, фольклористики та етнолог!х 1м.Ы.Т.Рильського А.Н.Украхни. Основнх положения дисертацхх викладенх в публ!кацхях автора.

Структура та обсяг роботи.Дисертацхя складаеться 13 вступу, двох роздШв, висновк}в та списку використано2 Л1-тератури, який мае 237 найменувань.

В окремому том! Додатку подаються розиифрован! та в!д-редагован! партитури багатохорових муэичних псалмхв.

ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦП

У вступ! обгрунтовуетъся актуальнхсть та наукова новизна роботи. Визначаеться об"вкт та загальна проблематика дослхдження, мота I завдання його, розкриваються особливост! методолог!чних п!дход!в та практичне значения дисертац}!. Окреслюеться коло лхтератури, дотич-но£ до дисерт&ц!йного дослгдження. Формулюються основн! положения, як! виносяться на захист.

Пеший роздгл."Псалтир у простор! культури христи-янського ев:ту". Подае спостереження буття та !сторич-них трансформаций Книги Псалмхв - ун!кального феномену людськох культури, який зв"язуе духовний св1т багатьох генерац!?. протягом стор1Ч.

Прртгий параграф. "Книга Исалм!в та !сторичний контекст музичнох культури". Тут розкриваеться ун!верслль-ний характер Псалтирю, як "найважлившого джерела текс-т1в у вс!й музичнхй гстор11"^ спостерхгаються етапи му-эичного вт!лення псалмичнох поез!г в процес1 еволгц!1 муэичних стил!в.

3 перших вхк!в християнства характерно эасадове значения псалм!в у богослужхннх Я широке IX використан-ня у мирському житт1.

Ранньохристиянське культове Д1Йство разом эх старо-запопхтними текстами Псалтир! запозичено й старо!удей-ську традиц!ю музичного хх виконання. Сврейськ! сп!ваки у християнських громадах продовдували синагогальку практику й допомагали закласти п!двалини, каркас ран-ньо£ християнсько1 Л1тург11 та сп1в!в, служби читань ! молитв, як1 передували 6вхаристх1 як так!й. У талмудич-н!й Л1тератур1 хснуе точне описания формально! структури стародавньох пср-чодх!. Бона включав с!м р!зних типхв

*Апель В. Григоргансысий СП1В. - Блум!нгтон: 1кп.ун.прес., 1958. -■ С.87.

виконання, якх грунтуються на формальному принцип! проти-ставлення солиста га хору. Це;

- повторения кожнох Фрази чи в!рша хором у в!Дпов{дь солхсту;

- виконання солхстом зачину;

- повторения фрази пергаого або останнього в!рша, за моделлю 135 псалма:

Хвал!те Господа, бо добрий, бо мил1сть Його вхчна.

Хвал!те Еога над богами, бо милгсть Яого вгчна.

- використання вигуку "Алхлуя" як $ориули-в}дпов!д{;

- повторения вхрл1в;

- навперетдхнне спхвання п!ввхр:п1в солгстои та хором;

- використання текстуальних добавок як вхдпов!дей.

У цьому опису можна розп{знати головнх форми культового спхву християнсъксго богослуж!ння. 3 ЧаСОМ формуються три системи л!тург1Чно2 псалмодхх:

- система наскргс-на, або континуальна;

- антифонна, або ям1нна система;

- респонсорна система.

Щ традиц1Йнх способи лхтургичного сп!ву псалм!в зу-ыовили певною м}рою спрямування музичнох еволюц!!, визна-чили музипне деления ц!лих {стпричних пергодхв. Вони в1дбит} в музичних формах мотета та гхмна, концертному стил! барочних композиц{й.

Вже п!д час заснування христкянськох церкви помхтна вхдм}нн!сть у використаннх Псалтиря Сх!днов та Заявкою церквами, як! згодом оформлгються у православну та като-лицьку культову традиц!ю.

У Заххд^й перкв! тексти псалм!в ляпали незайманими, виконуючи хх ц!лком або, як у месах, к!лька в!рп!в вико-нували як частину антифонного або респонсорного сп!ву.

: Натом!сть,у Сххдн{й церкв! псалми р!дко виконувалиея повн^тю, хх чергували й поеднували з неб!бл!Йною поез!еп, написанною на кшалт псалм!в, в{ршами з 1нших роэд!л!в БхблН.

■На к!нець першого тисячол!тгя богослуд!ння втвврджу-вться цхла низка клерияальних жанр!в на грунт! псалм!в -

це градуал, трактус, антифон, алилуаргй.

У вхзантхйськхй музичн}й традиц1£ обмекена к1льк}сть itaHpiB - псллом, канон, тропар, гхмн, стихира - маши каз-ви за початковкми словами: "многомилостивi" - на 134, 135 Исаями, де часто повторене слово "милость"; Tponapi на "Хвалхте", якг приспхвували до рддк!в 146 псалма "Хвалхте Господа..."; стихири на "Господи, воззвах" /"3 глибин взиваю, Господа, до Тебе", якх приспхвували до псалыхв 129, 140, 141, перший sipn котрих мае слово "взиваю"; "HencpotTHi" - псалом 118 з початковою фразою "Влажен} непорочнхх вь путь"/нЦаслив} т}, що ix дорога бездоганна"/? ап1ксандр:1 - за текстом хз псалому 103/28 - "отв!рзая же руку твою" та IH.

Дал} icTOpi« музичного вт!лення псалм}в зб1гаеться 31 шляхами розвитку музично1 культури. Зона нерозривно пов"язана з бхблгйським простором Псалтиря, його образним строем, його поеткков. Кедитатизн1, гиынограф}чн} i моли-TOBHi тексти Книги Псалм}в "перекладалися" могами ycix муэичнкх стил1В - "калофокхки" пхэньох В}зант11 та фобур-донно1 гсмофокх1, висскох пол1фон11 Ренесансу та романтич-них сикфонхшшх комлозиц}й. Стародавн1 тексти Псалтиря зитримали вилробування i авангардная, модерн} стськими техн}ками кокпозицх1 XX столптя.

1стсричка еволюцхя музично1 культури ахдбизае дина-мхку траксформаг;!1 образ}в i константных смясл!в Псалтиря, виявляе р:зк! pxflKi його багатозначних текст}в.

'Так, в епоху ракнього христианства } середньовхчвд Г0Л02НИМ пгзначаеся сакральккй зм:ст П1снесл1в"я: "Хэч би ти не розум}в змхету Псалудв, - поачае 1оан Златоуст, -нехай одкак же уста твох нав/кнуть татати хх:'бо самий язих освячуаться словами Псалм:в, коли вот? чктапгьел з готовим i старанним баканняк духу. Koshs слово та!.: м}с-тить у co6i безкежн- коре думок".

В епоху Нового часу Псалтир повертаоться суто лхтсра-турою. Десакрал!сац1Я текстхв дав мпжлив1сть, аласне. ес-тетичного ix перет-ивання.^езбагненний для думки космос Псалтиря, його- евхт катастрофи i чуда, до "гори, лк вхск,

тануть" /Пс,9б, ст.5/, а небо "прихиляеться до земл1" /Пс. 143, ст.5/, де над yeíw панують образи вихору, мороку i полумени, хдеалько вгдповхдав хррегулярнхй динан!ц! барочного простору, балансуючого на меж} mí* безоднями безконечно малого i безхонечно великого. Гранича емоц!й-hí стани псалм!чних сбразхв: ¿кстаз захоплення, безменного страху í молитовного волання адекзатн: експресивн!й, динамгчнгй музичн1й мовх. Унхверсум барочних актином хй, здатн!сть "нового стилю" зврдитн крайнее?i воедино, совпадав з екгтреуумом бхблгйних niceHb, де часом "асах катастрофы i веселощ! свята поставть зовсхи нерозрхзненими" /С.Авер1нцев/.

Нехай резуть, бузують Лого води, Хай дрияать горй вхд Лого обурення. Рхка, - ii в!дноги звеселяють mícto Боже, свят1 Зсевипнього чертоги. /Пс.45, ст. 4-5/

В XX сторгччх в}дбувасться ресакралхзац^я образу б1бл!Яськс-го Псалтиря, що складазся протягом багатьох стол!ть. Знов i знов в!дгужусчи i привласмевчи уланками минулих епох розс1ян1 у npoc?opí-4áci лики цього образу, • наше с тол} ття форму« з них ефектний декор "пам"я?1 жанру", П1ддаючи його водночас множинн}й i незпинн}Я свохй рефлек-с:£,

ДругиЙ параграф. "Поетика Книги Псалм!в ях канон!чно-ро образу {удео-християисько1 традиц11 гхмнограф1чно1 творчостх".

Тут наводиться стисле описания Псалтирю як л1тератур-Hoi пам"ятки, встановлена виб!ркова типологизац}я поетики псалм!в, яка використана в музичноцу анал1зх партесних композиц5Я /Гл. П, § Z,/.

Поетична форма г метрична органгзацхя псалм{в спира-вться на синтаксичний паталелтзм. Паралёльна структура проявлявться рхзниыи шляхами:

- OMHOHÍMÍ4HKM, коли обидвх строфи двов{рша стверджу-ють одну думку двома р!зними эасобами;

- антитетичним /використання п!вв1рлхв для протистав-лень коитрастних стаерджень/;

- сштетичним /друг-ий пгввхрш завернув висловлення/«

- кульмхнацхйним, коли висловлення, що виражають одну .думку, знаходятьсл у вхднопеннх висх!дно1 градацИ.

В деяних псалмах поетична форма п!дтримуеться анафорою, епхфорою абс рефреном. Замкненхсть двов!рту, структурно! одиницг псалмхв, створюс умови центонного принципу побудови богослужбових текст!в.

В епоху патристики усталюегъся традиция екзегеэи -тлумачекь багатозначнкх текстхв псалм!в. Основоположний принцип екзегетики - пояснения кхлькох смкслових piBHiB Святого Пхсьма. Нгакчий - письмовий - е хсторичний "роэум". ВищиЙ - духовняй - в м!стичним, потаемним. В свою чергу, "духозний рсоум" подгляеться на:

- ялегоргп - :носказання;

- анагсгхг - ви^ий розум;

- тропологхю - повчання.

3 часIE раннього христианства робилися спроби яласи-фгкац:! 150 псалмхв за рхзким-л ознакамя. Афанасхй Олек-сандрхйський роздхлкв пхснеспхви за жанрами: розпов!дний, молитовт!^, подячннй, благальний, сповДальний, дидактич-ний, пророчний, хвалебний. Традиция екзегеэи видхляе чотири основи! "роди" псалмхя: пророчо-MeciancbKi, учи-тельнх, молитовно-уттнх та подячно-хяалебн!.

Трет!?. параграф. "Псалтир в J'KpaiHi-Pyci". Розглядав функщокузакня Книги Псалмгв в культурному ареал! Укра-1ни-Русх э часгв прийняття христилнства.

Другий розлтл. "Лсетика Книги Псалмхв i партесний стиль".

У пггтсму плгагра-Н роэглядаг.ться pinHi проекцГх складнох структур« партесного сп!ву:

- як стилю музичного барокко, що презентуе ХУП та ХУШ столхття в icTopii укра1Нськох музкки,'

- функцхояал!. .г призначення cniBy у синкрезкс! православного богоедужЫня.

Наводиться деяк:.спостеренення особливостей прийняття багатог.олосного cnisy православное церквою в Ук-paiHi та Pocii.

Другий параграф. "Структура I текстологична описания партесних рукопис1э Кихвського зхбрання" подав процес та результат» практично! роботи з материалами партеснох колекхЦх.

Багатоголоснх нотолЬпйн! рукописи-пдртсси багато в чому г;е галисаютьсл для дослхдиикгв "терра-гнкогнIта". Влерше хх стисл! описания дав М.Петров у свосцу "Католо-з{ рукописггих зхбрань и.Кнева'71'априкпщ1 мянулого сто-

Р1ЧЧЯ/.

Згодом доглхдкикн неодноразово зверталися до пар-тесних збхрникхз, переважно для розшифруваннл окремих концерт:п. Деякх з них було видано, наприклад, багатохо-ровх ксшозицгх М.Дилецького.

Зусилля ученнх були спрямованх переваяно на вивчен-ня партесних твор1э як феномена муэичнох культури барокко. Що стосувться партесно1 кодекцхХ, то б!лья детальне хх зопн1Пне описания зд^йсннла Н.О.Герасимова-Персидська. Вона к склала повний 1Нципхт)плЯ каталог. Проте ЗМ1СТ зб1рник{в, принципа пхдбору в них тзор1В заликапться на сьогодн! проблемою. Головна складнхсть поллгаи в тоуу, що на В1ДМ1ЧУ од канонгчшх богослужбових книг, де виз-начено коло с^вхв та хх строге чередуэання, кояна партесна збхрка п иеповторног й мае спхй "потасмний" порядок. У процесх досл!дт.-1шя вдалося вилвити деякг законо-. м}рносТ1 у роптаоуваннг музичних композиций та Л1Тера-турну основу тексту.

У формуаанн1 окремих збхрникхв /напр. П7/ПЗ С/ розпгзнакться эогшлпнг, досить приблизн! обриси украхн-

СЬКОГО ХрМОЛОГХОНу;

Цх лрппу^пнкя базуються на наязкостх у пгбрашг п1снесп:0:в майже всього рпгного кола I з посл!дозностх молитвосл1в"хв Христу, Богородиц:, Прапткг:.

Одкак, у збхрках вхдсуттй сдиииЯ ггр-лнцип слхдуван-ня матерЬалу, чергуються групп концертхп, об"една-!х;

- за !!1сцем у богослудхнн1 /Херувг гькх, Причаса1, Антифоннх.../.

Так, у з}бранн! 117/113 подано р!зн! вар!анти "Херуз}мсы<01" I молитвослхв"я, як} виконують зам}сть нех: № 65-69 "Иже Херувимы",

№ 70 "Вечери твоея тайны" - звучить у Великий Четвер,

Р 71 "Да молчит всякая плоть человеча" - у Ве-лику Суботу;

- за присвяченням святому лику - Богородиц}, Тоанну Хрестителг.

У зб}рцх 112/118 вид!лено "Стихири }'спен}ю", "Стихири св. ап. Петру } Павлу", "Задостойники господським празникам Рождеству Богородиц}". Присвята Пресвят!й Дгв! поеднус низку концертов у зб}рц1 117/113 С:

К1 22 "Зо благо знаменитый день праздника нашего" айваеться на Р}здво Богородиц} 8 вересня, У* 23 "Гора еси великая и преславная" - на Благовония.

Тенсти настуттх трьох твор!в складен: з молитов . Д!в! Пречист!й:

.'■« 24 "Ко Богородице притецем грежни...", № 25 "Исхити мя ко владычице",

26 "Всех скорбящих радости..."

Дал: хдуть тропар та хрмос 9 п}сн! 6 гласу, якх належать до "богородичних":

27 "Не умолчим никогда силы твоя, Богородице", Р 28 "Бога человеком невозможно видети". Чотири концерти ц!в2 зб!рки належать до свят -1оана Предтеч!:

Р 45 "Приидите днесь совокупленные лики,,.", № 47 "Киими достойни'ми увенчаем Елисавету.., }.' 48 "Елисавег зачат Предтечу благодати...", ¿< 49 "Кскалайти горы сладость...";

- за календарем.

Хронолог!чна посл!довн!сть розпхзнавться у роз-ташуванн! частини святкових концерт!в /шифр

117/113 С/ № 53 - 53, а такс» у роэм!щенн! "пас-хальних" концертов слхдом за "страстними";

- великг групп концертIв об"сднус спхлышЯ характер текстов: "покаяшх", або "хвалительна".

Бгли11сть музичних тзор1В партесного зхбрання присвя-ченх визначшм псдхям церковного отття:

Лгтургг! - центру добозого службового кола;

Стрзснхй седмиц! та Зеликоднв - центру р!чного культового циклу;

Снята;.) православно! церкви.

Ряд композиций являють собою служби або IX окремI в!дрхзки. Зелика частика тзор!в с Затзичаскини концертами? Традицгя запричасного концерту склалася пхсля реформи цер-ковних текстгв, коли Запричаснх стали читати /сп!ва-

ти/ коротко I в Л1тург1йнс?1у богослужпш1 вииикала пayзa¿

Цей жанр не був обмеконий канснгчним текстом I мелодию. 31Н мав тхльки вгдбивати суцхлыгий настрхй даного дня чи свята. Таким чином, саме в цьому жанр1 азтори церковной ыузики вперае проявлять творчу воля, стають саме творцями музики на вибраний.ними текст.

Текстолог1ЧНИй аналхз партесного зМрання виявив ос-новополокне значения псалмхв. Це вхдпоз!дас значному м!с-цп Псалтирг в л1тург:цI взагал!. 3 православному богослу-жхнн! Псалтир за тивдень прочнтуеться уся, а в Стрпс1гий-тиждень - дв1чг.

П с ал ми входять п ус: служби добового кола, включають-ся до вс!х свят. Читати г слухати псалмн кагаоуеться з ссоблизою увагоо I поианор. ЦеркозниЯ Устав наставляв: "Иестопсалгае должен читать со всяким вниманием, не борзя-ся, но со страхом Бояхим, яко самому Богу бессдутацэ невидима. И . никто из стоящих в церкви не должен не иметь власти пепти творнти, пике пленути или хрякнути, но паче внимати от псаломник глаголе;.я:м"/. У партесному э:бранн{ ' надаються эсг чотири "роди" псалмга. }!айб!льш численники с. групи "молитовко-утйпних" та "подячно-хплдебних" псалм1в.

Стародавне пхсноспхви Псалтир! використовувться в зб!рнику багатомшцтпо. С концерт», н яких тпкети псалм!в

ужито ц!лком або з невеликими купюрами та змхнаии, наприк-лад, на пс.б "Господи, да не яростию Твоею" Я 16; на пс. 120 "Воэведох очи мои до горы" А> IV; на пс.12 "Доколе, Господи, забудеши мя до конца" /шифр II7/II3 /; на пс.45 "Бог нам прибежище и сила". Концерт може починатися !з середини псалма. Наприклад, номпоэиц!я "Господь Сил с нами" вгдкривасться В-т в!ршем 45-го псалма. В двкотрих текстах Bipni псалмхв чергуються з !ншими п{снослхв"ями: причастен "Чашу спасения прииму..." складенкй t3 BipmlB . пс. 115 /пошнаеться э 4-ох строфи/ t 2-го iKoca.

Роль псалмхв у текстах зб!рнкка не обмежустьсл ix прямим цитуваиням, Цей рхд лхрично1 давньоеарейськох noe3ii багато сторгч празиа за стил!стичний камертон nic-нетворцям наступних епох. Клерикально жанри насл!дували псалми, в декотрих потр!бний "тон" задавався спочатку рядком !з псалт /наприклад, стиххри "на стиховне"/. Таким чином, i п!зн!е! г!мнографхчн! техстк эберегли властивос-тх поетики псалм{в i хх структуру.

Третгй параграф."Деяк! характеристики музйчно1 форми та музичиох мови партесних псалм!в". В цьсму роздШ роз-глянуто 6arßToxopnt дванадцятиголосн! та восьмиголосн1 псалми.

Поеднаиня герменевтичного , фЬюлогхчного та музич-ного анал!зу Taopie дав змогу виявити особливост! музично* !нтерпретац12 текстгв Псалтир!. Досл}дкення висв!тлюе гли- • боку спор!днен!сть поетики псалм!в !з музичною орган!зацх-ею партесних твор!в.

Строфхчна структура тексту формуя контрастно-складену музичну форму концерт!в. У ыузицх. також вхдбито ! iraii piB-Hi поетично2 форми /наприклад, двочастиннгсть, яку запро-грамовако д!алог!чиою структурою у Г20-му псалм!/. 1нод! композитор долае строф!чну структуру тексту, створюючи зо-ни "HacKpi3Hox" музичноХ форми /"рондопод!бний" ф!нал концерту на пс.120/, або хертвуе рядковим дхленням заради "вищих" особливостей поетики псалм!в /трирядков! музичн1 епхзоди, як1 "скрхплено" поетичними тропами "анафори" у пс.12 та стил1стично! симетр!£ у пс.120/.

3 концерт! "Доколе..." автор муэики змЬпов тричастиниу

форму тексту, випускаючи середн1Й розд!л, I створке дво-частинну нонтрастну музичну форму. II арх1Теятон{ку п!д-тримують елементи дзеркальнох симотрхх: в!д центрально]: ос1 - ансамблю тенор1в - розходяться полхфон{чн1 епхзоди, крайнх роздьти базуються на екя1р;им1чн!й вертикалг звучания £иИс , Коригування тексту в даному випадку поси-лгае емоц1йну модуляц!п поетичного зм1сту - в1д молитовно-го благання до тр1умфальнох подячног пхсн}.

Принцип ларалелгэму, основоположная в поетицх псал-м!в, також вхддзеркалюеться у музицЬ Антитетичнхсть в1рпгёп показано рхэкими, глибокими музичними контрастами; синон!мхчн1 пар1ацГх навпаки, пом"ягасують цх контраста, I наголос у музиц1 робиться на едностх думки, а не на формальному Д1лснн1 на рядки.

'-'иеленнг заргантпх повтори в муяицг окремих слхв чи фраз е подхбними до особливостей викладення думок у тексту коли про одно й те ж саме гозорять р!яними словами або образами / у давньорусыай л!тератур1 цпй естетичний прийом маа назву "плетение еловое" - словесне плотиво/.

Партееннй стиль зберхг генотип традицШадх форм нультового сп!ву, пов"язаних у своя чергу 13 стародав-ньою псалмод{сп.

Антифонтай стиль е основою принципу концертуваиня.

РеспонсорниЯ слхв /за типом прок1мн!в, коли за про-голошеннлм диякона Йде в!дпов!дь хору/ знайшов воображения в сольних зачинах концертгв.

Хоровий сп{в використовусться композиторами для стверд-ження або закрепления якох'сь ваяливо2 думки.

Епоха барокко характеризуемся переосмыслениям старо-давнгх бгблхйних,п1сносп{0хв, I музичнх Псалми с в цьому контекст} ловим р{эием тлумачення Псалтиря.

Композитор« В71ЛЮЕТЬ У МУЗИЦ* Т1 ЧИ {них СМИСЛ0В1 ргвн1 багатозначних текст{в. Рхз^сть жанр!а п!сносп!в!в . визначас рхзн1 акцент'.: муэичних "тлумачень". Так, у "дидактичному настановлониI"120-го псалму' / !? 17, 117/113 С/ музика видхляе "тропологхчниГ;" - позчальний рхвень розу-мхння тексту, придатними х. пнразними засобами посиляя

повчания Пророка.

У проникливо-Слагальному 12-му псалмх "Доколе, Господи" / № 21, 117/113 С/ яскраво вхдбиваеться емоцгйний тонус а;рИ1В. Композитор шшагаеться передати переживания скорботи I радощ1в, як: щстить "покаянна молитва". Декотрх фрагмент« псалнхв в традиц1х екзегези мають р!в-Н1, суперечн{ тлумачсннл^1 композитор воображав у музищ св}й виб}р певного тлуначпння /наприклад Ш-У1 строфи пс.120/ "Зозведох от мои до горы" № 17, П7/ПЗ С. 1нод1 пузика розширюе поетячнмй 5м1ст нозими змгстосбраяами. Так, у друг!й частиц! пс.12 :скрист1 переливания голосов хору ,"д?гбн}" ритми 1м:тац[й поеднуються в сдшшй текбро-звук, створсточи пхдчуття багатоголосого передзвону.

пузика не лише запропоновув свое тлумачення тексту, але Я активно впливае на слухача. Партесний спхв викори-стовуе переважно пряме кав!ювання, прийонами музичнох "краснсмовност!" /виразн! контрасти, система музично-ри-торичних ф^гур/ завойовус увагу слухача, емоц1йною В1Д-критхетю, граничною експресивн!стю добивасться перекон-лиеосг! висловлпвання. 1!узика Нового 'асу намагаеться бути зрезуыхлою слухачем - вона звертаеться до Людини.

На закхнчення иеобххдно додати, що конкретн! резуль-тати дослхдкення по соб{ постають но ст!льки в1дпо-в}дяш на запитання, з якими апрхорх п}дступае доол!дник до., кат ер ¿ал у, екгльки формулюють нов! проблеми /ах до пезаможних/, виводячи думку на певн! метар1вн{ осмислен-ня пергсоджерел.

Вир1иуючи конкретно, нехай 1 суттевг проблеми цузи-кознавчох науки, автор мав на уваз1 перш за все репродук-Ц1Ю, реставрац!» нехай маленьхого, але фрагменту, без якого в немислииою сучасна культура. Ретельне в!дтворення, введения до паукового вхитку 1 просто життевого контексту под!бних, ледве не втраченкх зовс1м миттевостей, з яких * створюеться простгр лиздства, о нелегкою, але ж нев!д-кладною задачею.

Можна эаперечити:"Чому ледве не втрачених, коли вони дбайливо збер}гаються на полицях арх}в!в?" Але ж

арх!ви - це пасивна пам"ять насох культури, 1 доки фрагмента !стор1Х не введено до активного хх контексту, не прочитано - вони немов би 1 не 1снують. Тут вхдкриваеть-ся проблема в!дпоз!дальност1 реставратора за долг В1Д-роджених образ1в минулого, за IX буття у сучасному культурному середозищх, цо намагаеться умонтувати, присгосу-вати функц!опальное самодостатнег "св!тло онтолог!чного хснування" Дайдеггер/.

Виникае небезпека н!велвючого процесу асим!лящх. 1деальним вирхсенням проблема вбачасться надання рестав-рованому фрагментов! можлизостг житя з минулому як в своему культурному континуум!, вЦкритому, однак, для сьогодення. Виходячи з'усього згаданого, дкеертацгйне доелгдження являс собою спробу такткчноги ! обережного "зросузння" розгрваких час1Э, х передбачае не крктичне, а догматичне довхр"я до "естества текста" Дик.Дилецький/ г його трансмутацхй в хсторичних кол1з!ях.

Феноменолог1чний виклад роботи ставив метоп не прн-в"язування теоретичного аспекту обранох теми до досяг-нень сучаснох хсторхографхх, фЬтоссфхх, музикознагства та хн., але в эначн!й мгрх вхдтвореяня безпосереднього переживания пергодяерел у 1хн:Й подальпгй спадкоскност!. До цього примутзус х "три1Постасшстъ" самого часу. По-перше - авторський час, про який пише М.М.Бахтхн, пс-друге - онтологхчний час трансформацхх предмету досл}д-ження х його 1сторичних ¡/.одуляцхй, по-трете - едино ймозхрний час нин!сньох культури. Вся решта чаехз проступав на поверхнх язипа модусами цхеЗс триедност!, що складам сталхсть "первообразу" в уехх його подалыпих "поди-вах", "подихах"..

Головка складн1сть задачи - у погордлив!м "всезнан-пГ ! "всероэум!нш", цо одна-з рис нато£ у легко! епохи, що зницуе "абсолктний слух", який доззоляе Ытонацхйно спхлкуватися хз часом,- в напому випадку 13 унхкальним часом барокко.

Цсй час знаменуеться эдобутоп эдатнхетп брати участь в акт! творения евгту /у/цсочЧа(сс£с тзорец" - гордо

!ыенуе себе автор партесних композиц!й/. Людина под!ляв з Богом в!дпов!дальн1сть за власну, парадоксальним чином здобуту свободу.

Б!бл!йна концепц1я божественного творчого акту втрачав свою абсолстну конкретн!сть, I в!н /творчий акт/ набувае рис безумовного "першообразу" цодо самочинного процесу людського влаштування *иття. Бог творить !з "н!чого". Це бокественне "Н!що" /1оанн Даыаск}н/ - незримо покладене у пхдгрунтя будь-якох творчостх як пер-в!сна чистота, як первдчуття Всесв!ту.

У буквальному ж роэум!нн! - вже сама В1дсутн1сть партитурного аркуша, його 1стотност1 8 вхдчутною дан!стю давала композиторам-партесникам можливхсть безпосереднього творения музичного простору за божесгвеняим першообраэом, в!льним в!д "матерхальноЗс" вагомост!, ф1ксовано£ речовин-ност!, що виявляв тварний характер людського. Вони не энали "поступовост!" м!грування об"емностх в!д готичного фобурдону до високо1 пол!фон:£ Ренесансу, але й водночас не були обтяжен! ц!ею традиц1ею.

Тим б!льш приголомшливим подарунком стало одкроввння переходу в!д монод|£ до об"емност! багатоголосся, н!би людина вперше п!дняла оч! вхд горизонтально! приземленос-т! "дольнього" св!ту до гармон1чно1 вертикал! св!ту "гор-нього".

1 цей св!т був простий божественною простотою зако-н!в "МусМйсько! граматики*.

' Псалми як "кормчие звезды" /ВячЛванов/ не т!льки поставали константою ! м!рою у бурхливому людському св!т!,' не т!льки сам! собою виявляли художне ц!ле, в!дкрите лю~ дин!, ххня поетична форма була предметним виразом самого першообразу ! тим необххдним зв"язком, який эабезпечував "художню едн!сть" самого людського ун!версуму ! вносив "темперацгю" до хаосу, ! непороэум!ння людського !снування, зд!ймаючи його до образу.

Саме таким вбачавться тлумачення обрано! теми на ана-гзг!чному р!вн!.