автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Роль Организации Объединенных Наций в урегулировании Ирано-Иракского конфликта и политика США

Полный текст автореферата диссертации по теме "Роль Организации Объединенных Наций в урегулировании Ирано-Иракского конфликта и политика США"

р г в о а 1 а-¡нон да

Міністерство освіти України Київський університет імені Тараса Шевченка Український інститут міжнародних відносин Кафедра історії міжнародних організацій і дипломатичної служби

На правах рукопису

ГРАБАЖЕЙ Владилен Миколайович

РОЛЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ В УРЕГУЛЮВАННІ ІРАНО-ІРАКСЬКОГО КОНФЛІКТУ І ПОЛІТИКА США

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук по спеціальності 07.00.03 — Всесвітня історія

(Новітній період)

Київ — 1994

Робота виконана на кафедрі історії міжнародних організацій і дипломатичної служби Українського інституту міжнародних відноснії пр;і Київському університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

БРУЗ В. С., доктор історичних наук, професор.

Офіційні опоненти:

ЗЛЕНКО В. А., доктор історичних наук,

КОМІРЕНКО І. Д., кандидат історичних наук, доцент.

Провідна установа: Український державний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова.

Захист відбудеться « /у » ££_______199Уроку о 14.00 на за-

сіданні спеціалізованої ради Д.068.18.24. по захисту дисертацій при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: місто Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розісланий « /¿. » 199/року.

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат історичних наук, доцент

КОППЕЛЬ О. А.

Відступ "холодної війни" не означав усунення всіх факторів, ідо зумовлювали загрозу міжнародному мирові та безпеці. Суперечності міжнародного розвитку породили спалахи небезпечних регіональних конфліктів, що підривали стабільність не лише на регіональному, а й на міжнародному рівні.

За нових умов співробітництва у міжнародних відносинах невимірно зростає роль ООН як головного Інструмента підтримання миру 1 міжнародної безпеки.

У напрямі вдосконалення миротворчої діяльності ООН особливого значення набуває глибоке 1 неупереджене вивчення уроків Історії, особливо операцій СОН по підтриманню миру. Це й визначило вибір теми дослідження.

Специфіка дослідження полягає в комплексному вивченні миротворчих зусиль ООН 1 політики СШЛ у зв'язку з ірано -Іракською війною з метою з’ясування збігів та розходжень, а такси їхнього впливу на врегулювання конфлікту. Враховуючи становище СІНА як постійного члена Ради Безпеки 1 місце Близького Сходу в економічних та військово-стратегічних планах Ваиінгтону, проведене дослідження е особливо актуальним’як у науковому, так 1 в політичному відношенні.

Роки "холодної війни" істотно вплинули на формування світової політики, методів, форм роботи у взаємодії урядів та їхніх пр_едставників у системі міжнародних організацій, де СОН відведено провідну роль. У ній віддзеркалилася складність усіх елементів , які визначають динаміку розвитку історичних, процесів у світі в цілому. Регіональні конфлікти, хоча вони і є наслідками конкретних політичних акцій конкретних же держав, Еимагають для сбого врегулювання значних міжнародних зусиль, у яких роль ООН як інструмента миру є особливо значною.

Наукова новизна пояснюється необхідністю комплексного дослідження механізму створення, прийняття і здійснення учвал Ради Безпеки на етапі перехідного періоду світового історичного розвитку - від "холодної війни" 1 всеохоплюючої конфронтації до міцнішого й взаємозалежиІшого миру, тобто етапу колективних зусиль 1 світового співробітництва. Актуальність даного дослідження визначається:

1. Есіжливістю детального дослідження ролі Ради Безпеки як дійового органу, II потенційних можливостей 1 причин, що перешкоджали виконанню нею миротворчої місії.

2. Необхідністю об'єктивного аналізу позицій причетних сторін, їхньої політики в регіоні конфлікту та в Раді Безпеки, особливо політики США.

3. Значимістю вивчення та узагальнення досвіду розв'язання )рано-Іракського конфлікту Організацією Об’єднаних Націй для прикладання цього досвіду в розв’язані інших . регіональних конфліктіь.

4. Важливістю вивчення впливу в ійеькоьо-стратегічного розташування Перської затоки на формування зовнішньополітичного балансу регіональної та міжнародної безпеки.

Наукова проблема, шо вирішується в дисертації,- проблема вироблення, прийняття та втілення рішень Гади Безпеки ООН щодо врегулювання регіональних конфліктів на прикладі 1 рано-іракської війни, а також особливості врегулювання цього конфлікту на грунті політики США у район і Персі ко І затоки.

Приметем дослідження е концептуальний підхід Ради Безпеки до проблеми регіонального конфлікту у Перській затоці і процес миротворчих зусиль амерпканско! адміністрації • президента Р.Рейгана у Раді Безпеки та реальна політика Вашінгтону у зазначеному регіоні.

Об'ЄКТ дослідження - свідчення МПрОїВО/ЧИл зусилль СОН щодо врегулюванню регіонального конфлікту в Перській затоці 1 реальна політика СІМ.

Як 1 будь-яка інша, війна між Ірингм та Іраком, то розпочалася у вересні 1030 року, порушила мир 1 скорила загрозу міжнародній безпеці. Гада Г.<-»пші, як виконавчий орган Організації Об'єднаних Націй, повинна була втрутитися 1 спробувати зупинити застосування сили у вирішенні суперечки, .що виникла між двома д^ууавами-членами ООН. У даному дослідженні робиться спроба визначити причину, з якої у конкретному випадку і рано-іракського конфлікту Рада Безпеки виявилася неспроможною своєчасно і рішуче згідно Статуту ООН виконати свої обов’язки по забезпеченню 1 підтримці миру та безпеки в усьому СВІТІ.

Проблема вироблення і прийняття рішення у процесі повсякденної роботи ООН пов’язана в багатьма об’єктивними та суб'єктивними чинниками, що впливали па Формування позицій зацікавлених або втягнутих у конфлікт сторін, тому метою

з

дослідження є аналіз причин, що реально впливали на практику прийняття та здійснення рішень ООН. Для реалізації зазначеної цілі ставиться така мета дослідження:

1. Розкрити особливості діяльності Ради Безпеки ООН у врегулюванні регіонального конфлікту в Перській затоці.

2. Визначити витоки 1 причини кризи в Перській затоці та вплив Сполученних Штатів на процес мирного врегулювання

1рано іракського конфлікту.

3. Дослідити підхід Ради Безпеки до виникнення та розвитку конфлікту, а також еволюцію II діяльності на різних етапах вирішення проблеми.

4. Вивчити підхід адміністрації президента Р.Рейгана до проблеми 1 рано-іракської війни на різних II етапах.

5. Проаналізувати механізми, форми та методи ООН у врегулюванні регіонального конфлікту.

6. Дати аналіз документів ООН з питань врегулювання ірано-Іракського конфлікту.

7. Зробити висновки про ефективність миротворчих зусиль 00Н,. причин, що гальмували та сприяли прийняттю основних рішень, які стали підгрунтям процесу припинення вогню та початку мирних переговорів; визначити складність процесу мирних переговорів 1 ролі у ньому ООН.

Хронологічні межі роботи охоплюють період від початку 1 рано-Іраксько І війни у вересні 1380 року до серпня 1990 р.

Методологічною та теоретичною основою дослідження є принцип Історизму та закони логіки.

Методи дослідження: порівняльно-Історичний, аналітичний, комплексний; для вивчення окремих явищ застосовано системний аналіз.

У дисертації вперше в Україні зроблено наукову спробу пояснити причини, що сприяли та перешкоджали виробленню й прийняттю рішень щодо мирного врегулювання конфлікту в Перській затоці на основі деідеологізованого об’єктивного аналізу діяльності ООН 1 політики США.

У дослідженні розкрито діалектичний процес переходу від бездіяльності до активного втручання ООН у хід 1 рано-Іракського конфлікту; науково обгрунтовано об’єктивність розбіжностей між офіційною позицією США в СОН і практичним здійсненням їхньої політичної лінії у відношенні до регіону,

ідо розглядається; проаналізовано політику силового підходу США* до вирішення проблеми врегулювання конфлікту між двома Ісламськими державами; визначено головні чинники, що впливали на позицію постійних членів Ради Безпеки з питань оцінки та характеру ірано-іракської війни, методів та засобів ■

врегулювання цього конфлікту; на основі глибокого наукового аналізу подано характеристику, визначено політичне та Історичне підгрунтя механізму врегулювання конфлікту; виділено періоди виникнення, розвитку та розв’язання 1 рано-іракського конфлікту; дається характеристика політики США у регіоні.

Практичне значення роботи полягає в тому, що Еона сприяє усвідомленню механізмів функціонування Ради Безпеки ООН у розв’язанні конфліктних ситуацій (на прикладі 1 рано-іракськоІ війни). Результати дослідження можуть бути використані для подальшого глибшого еивчєння як проблеми врегулювання конфліктних ситуацій та дієвості механізмів ООН, так 1 суміжної проблематики. Висновки дисертації передбачені у практичному використані працівниками зовнішньополітичних відомств. Матеріали дисертації можуть бути еєльми корисними під час вивчення курсів та спецкурсів : "Історія міжнародних відносин 1 зовнішньої політики", "Історія міжнародних організацій" 1 под. ■

Історіографія проблеми: головними джерелами для дослідження даної проблеми стали документи ООН, перш за все Генеральної Асамблеї, стенографічні звіти засідань Ради Безпеки,резолюціІ.заяви та зиступи Генерального Секретаря ООН та голів Ради Безпеки, прєе-релізи та інші публікації 00Н(1).

.................................................... S/JJ2I. S/IOü'Js, 5/13411. S/II2IÍ. S/II2II, SG/Sü/2957.

• S/HHO. S/IIU1, 5M1I9T, S'HHS, S/H2CJ, S/II20Í, S/I12IJ

I.UJ CfFartlíI.t Of Public Irilorcation ШИШ. Г/ S/II2H, S/I12IS. S/H25I, S/IÍ2Ü, S/IS'55. S/I5HJ, S/lítIT Смогрз^.чсше 014ETJ засенами Совета Еезшсззспs/lSI», S/lííli, S/I531I, S/IS3II, S/I62IJ, S/U2H. S/IS337 S/PV.I5I0 - 2950. S/lkf/2J, S/ISJlí. S/lttJi. S/liiW. SM6I0. S/I5I59. S/IÍSII. S/IÍSI1

И CLartsr S/líoli, 5/1(627, S/Usíí. S/ISÍ5Í, S/lüH, S/IJ53S. S/IU71

IISUI Press Pelease 101, 19 3C/A/105, SC/49664 AJÍ 1., S/1ÍH5, S/1S799. A/35/6J9 S/US23, A/39/6¡9S/ISM2 Гезшш Совета Безопасикг» 179 ts/üesolution 4T9I S/lbií?, S/I6T50, S/HJ97, S/15920. S/II031, S/ITOís, S/17336

Ре30£ИШ Совета Безооасвосг» 511 IS/ÜESOllltlo» 511) S/1T39T. S/I7I27, S/I7I33, S/I7I3I, S/17322, S/IJÍ21. S/I7S3J

Реэолм*! Совета Ееэопасностх 522 (S/iesílutlOü 5221 S/17J1», S/I7ÍW. S/17361. S/I7ÍS1, S/IÍJ97, S/17919

PejcMa Свзега Еезовашсти 510 is/issíiBtion 5ioi s/и.Ч! j/ü/pv.6 з/ыи/ш. з , s/uiü S/U577, S/K&9I

Резолг-вш Совета ЕезШСВОСП 552 IS/fe5iIullOH 5521 5/ISIQ1. S/ISII9, S/1J9I). S/I9J82. S/ГЖЗ, SMJ52Í. S/I932J

Резолсш Совета Везоаасиост» Ш (S/Iesollltion 5331 5/I9Í59. S/20S92. 3/20)91, S/203JJ, S/2011!. 5/23091. S/23CÍJ

Рсзонош Совета Еезоиасмсгн 591 (S/lesjlution 5911 5/?'№|, 5/гош. S/20152, 3/25123

Резсиш Совета Еезшсвосм 595 IS/tesohtm 59JI Suppleirat of Pepcrlcire ol tic Practice of the Secaritr Резолсш Соьета Беашсюсга М2 {S/£es»lntion 6I2I councii. 1975, M ни of fiblic lelo, I» /

Резошш Совета Гезоваснош 619 IS/ltsílutiOB Ы91 Leaste ol Kations Ireatr Series, Yol,«Cif 1929, Ij 21», Резммш ГнериьШ Лссаибм СЮН 12/233 london 1929

l(U/«S/12/233l in CtrcnicK 1983 -1990, lin Dpt Of НЫ1С Intonation, I!

Вагому документальну базу дослідження склали документи та матеріали зовнішньої політики США, офіційні виступи та заяви державних та політичних діячів США; були широко використані офіційні американські публікації (2).

. Комплексне дослідження було зроблено на підставі докладного аналізу цілого ряду періодичних видань (3). Для фактичного звірення політики СІНА Із зусилями ООН у районі Перської затоки було зосереджено увагу на аналізі регіональних періодичних зидань(4).

Важливе значення для розуміння витоків і рано-Іракського конфлікту, а також мотивів дій васнінгтснсвксі адміністрації з регіоні 1 в діяльності в Раді Безпеки кали роботи дослідників України та Роси : Агаева С.Л. , Біріпдкапа Г. , Гантмана В.І..ЄгоровоІ Є.E., Жукова Г.П., ЗвягельскоІ І.д. , Князева

A.Г., Кременюка A.B., Коппель С.А., Мільптейна В.M., НІ кокова

B.А., Шязматова Ш.Л., РаИнова II.Я., Соловйової Р.Г. Разом з тим, слід відзначити, що праці, написані в умовах "холодної війни", несуть па собі відбиток ідеолог 1зоганих підходів в

2 .Congressional Quarterly, I960 - 19P0, US Government Printing Office, Washington D. C., USA jjerartrrerit of state Bulletin, 1930 - 1990, I'S Government Printing Office. Washington D. C. , USA ■■

White House Statenents, 1980 - 1990

VeeKLy ampliation of Presidential Documents, US

Government Printing Office, Washington D- C., USA

White House Press Releases, I960 - 1990

3.

Years: 1930 - 1990

The New YorK Times The Financial Times

The Washington Post Tne Guardian

The Washington Times The Economist

Chicago Tribune Strategic Review

Christian Science Monitor Third World Quarterly

Ihe Baltirrcre Sun Middle East Journal

Jane's Defence WeeKly International Herald Tribune

Philadelphia Inquirer Le Monde

Foreign Affairs Jeur.e Afnque

Middle East Contemporary Survey

years: 1930 - 1990

Al-Khalu. Al-Siyasa. Al-cr-d'-as,Ar-Rai .M-A.U Al-najalla,

The Baghdad Observer, Al-Ka'r, Al-TadiTun, Sawt-al-Sna'b,

Al-Thavra, Al-Watan al-Arabi, Junhuriyye Islam

The Tehran Observer

A1 -KustaTbal

Al-Pharq Al-Awsat

Al-Yawn Al-Sabi

оцінках політики ОША, колишнього СРСР та пших держав (5).

Велике практичне значення для написання дисертації мали праці західних спеціалістів, присвячені даній проблемі. Ці дослідження було піддано критичному аналізу, що дало можливість виділити у численній американській літературі кілька напрямів, які визначаються за підходами авторів до висвітлення досліджуваної проблеми. Послідовно захищають політику експансіонізму США у перській затоці і виступають відвертими прибічниками жорсткої політигч Кілого Дому і. цьому регіоні представники традиційного консервативного напряму в американській історіографії, такі як Т. !ой>|)Є,К.ван Холж-н, Г.СІк, С.Вайсман, X.Кросні, Р.Такера та ін. Вони розглядають регіон Перської затоки виключно як зону життєво важливих Інтересів США,стверджуючи,ЩО ДЛЇ Сії'Л необхідним С геополітичний підхід до міжнародних проблем (61

Інтерес становлять також праці таких прагматиків, аг. б.Кордеоуана, Д.Ньюсома, И.Хантера, В.Свірінгена. Б.Каннхолма, Дж.Стосінгера, Лж.К-'ї'.па, З.Лістера, В.Джонса, с.- Фінгера.

Агаев С. /L , Кран межау :.гостым и будущим, roównw. якни. ид<.-и,

М., Политиздат, 1987

Агаев С. Д Иранская pe&VKiw.-JUA и иежиу.л«яш *

безопасность, W1 дня в пальчиках. ti , aiaiiiie, :9S7 Ригинман Г. Познши адмишсгтаа-з! Р. Рейгана в блшмевоеючном и ирано-итакском кон^глктах.

"В1епиелул1гшческая деятелнюстъ СОЗ3 и прлмемы м'/длунар -лнш отношений". И , выпуск 1‘1, 1987

rairmai! а И. Международные юл Я глисты сога^кешгош. >1 . ПОЛИТЛЗ,';ЭТ 1903

Егорова Е В, сил в межо/наюдньк кгш№~ах. а . знашк». I1«« Жуков Г-й CXJtl и современные международные ошоьения. Н . ’

Междуна^дные Отношения, 19Уо .

Звягельская И. Д КонФлютная полита США ка Бгамнем Востоке- (середина 70 - вторая полосой flo-х гг), Инсипуг Востоке/едения, Москва, Наука 1990 Князкв л. Г. Персидский залив: истоки нпнииншос и. М.,

Знание, 1986

Ксппель Е.А ОСОбеННОСТИ военно-ПОЛШИЧССКОИ CltJTrllSl СИ во второй половине 60-х годов, ai/roíf'lepar, Киев ¡SS! Мильттейн В. М Некотогие аснеюи внешней и военной ПОЛИШКИ США ¡¡и ВТОРОЙ половине 60-X 1ХДОИ, И , Полшиаозъ 1948 Никонов В. A Афера "Иран-Коллес". М, ИГУ, 1567 Ниязматов Ш. А Ирано-иракскш конфликт. И. . Пюшизлаг, 19о9 Раиноь П. Я. Критика американских 6yp,oa3!.ii:: концепций Ыиымеьосточной полтики г.ИА в 70-е начал 50-х гг. . автореферат. Киев. КРУ 1937

Соловьева Р. Г. СШ: рас с ганов! ^ сил и диплом лш « 80-е гг Москва, Международные С/шошети, 1980

А.Аялона, Р.Мерфі та ін. Вони містять багатий фактичні!/ матеріал з досліджуваної теми. Істотною еідмінністю робіт даного напряму є неупередхеннїсть поглядів, згклик до гнучкссті в політиці Рлшінгтону як у Перській затоці, таг: і ь Раді Безпеки ООН, ідо, на думку автор:в, повинно знизити глобальне протистояння "Схід-Захід" : зробити СОН дійсним інструментом миру. Автори припускаються критики ЗОН, Генерального Секретаря 00Н та Ради Безпеки, а також непопулярних політичних кроків адмістрації RРейгана в цьому регіоні (хоч більшої) мірою з позицій демонстрування їхньої низької ефективності) у контексті суперництва Наддержав та широко тракторзног тези про інтереси національної безпеки США. Чаг то об’єктивні оцінки чергуються з тенденційними судженими, і деякі з робіт страждають на очевидну суперзчлизість :?)

У названому плані праця одного з найвідоміших дослідників цієї школи професора Іжордктаунського університету (Вашінгтон) Ентоні Кордеомана The Gulf and the 'West, є вельми характерною й показовою. Концентруючи основну увагу на аспектах західного військового втручання в інтереси держак Затоки та на аналіз; радянскої воєнної загрози, він практично випускає політичний коментар того, що відбувалося, і зовсім ¿збуває про роль ООН у

6.Georgp Joffe, The Middle Ea,t and North Africa 1991.

Europa Publication Ltd. , London 1991 , „ , „

Christopher van Hollen, EDn't ¿nsulf the Gulf, Foreign Affairs, N. Y. Vol. 29, Ho 5 1955

Gary SicK, Trial by ¡\rror: Reflections on the Iraq-Iran War, Middle East Jou- vil.Vol. 43, No 2, bfrins! ,1?ö9 b'cA Utovich A.C. Hie Mickle East: Oil Conflict and Hope, ■

Lexington, Mass., Lexington Books, lJ'O Jt>A Steve Veismanr/Herbert Krosney, The islamir Bonto. NY Times BooKs. USA 1931

7. Ami Avalon. Middle East CQnteriporary Survey, 1980-1990, The Shiioah Center for Middle Eastern and Aincan Studies, Tel-Aviv University, Tel Aviv University Press Anthony Cordesman. The Gulf and the West, Westviev Press.

Shireen T. Hunter. The Gulr Econome Crisis,and Its Social and Political consequences. The Middle tast Journal, USA, 1986 Seymour Maxwell Finger, The Reagao-KirKpatricKlPoTicies

Political consequences. The Middle tast Journal our Maxwell Finger, The ReagOT-KirKpatricKlPoTiv^.w and the united Nations. Foceign Ai fairs. vol. 62, hoi, 1963 USA Geffrey Kemp, Hiadle East o>FPortuni .;es,Foreign Affairs, Vol. 68, No 1, 1989 USA

Bruce Kuniholm, Retrospects and Prospects: Fourty Years of US Kiddle East Policy, The Meaddle East Journal . IfcA 1987, Vol 41

«chard MurHiy, Department of State anietm., 1981-1938,

US Government Printing office, Washington D. u Svid Newsom, Mirracle orftiraee- Reflection on US 5ipIomcy and the Arabs. NY Гше- àboKs, 1981

^rederic Lister, Politics in the World Arena. 6th Mition, The Crisis of International Institutions . StMirtin’s Press, USA 1991 ,

Walter S. Jones, The Logic of International Relations, 5th Edition, NY Tines ItooKs, 198r ,

Will Swearingen, Soiirces of Conflict Over 0}i In the Pearsian Gulî. ïhe Middle East Journal, IjSI USA John Stoessinger. etn Edition of the Might o* the •’ 'The United Nations in Perspective' Times Book.1--, KY

„vra l w. TucKer, The Purposes of American Power, Foreier

йогtdheirn?’ llie yhipd^Nations: The Taim.'lieJ t;w-Foreien Afïairs, V-'A 6І, No 1. 19à'i

процесі мирного врегулювання. Акцент на деталізації військових' аспектів 1 рано-іракського конфлікту позбавляє роботу Е.Кордесмана можливості порівняльної характеристики реальної політики Сіла у регіоні та їхньої офіційної позиції в Раді Безпеки. . ... .

Аналіз робіт представників більш ліберальних поглядів ,• (М.Хеллера, Д.01 гала, Р.Райта, Дж.Фелтона, ГІ.Тауела, Ю.МІллер, Л.Малрої та 1н. ) показує, що однією з головних відмінних рис їхніх концепцій щодо врегулювання конфліктної ситуації в .Перській затоці Організацією Об'єднаних Націй е зважений. . підхід до традиційного пов'язування нестабільності в регіоні а інтересами національної безпеки США. Учені відверто визнають агресивний хирактер політики Р.Рейгана в Затоці. Головною ' умовою врегулювання вони вбачали необхідность політичного рішення за активною участю ООН (6).

Процес мирного врегулювання і рано-іракського конфлікту викликає постійний інтерес у багатьох дослідників країн Близького Сходу. Варто відзначити, що для арабських досліджень залишається властивою обмеженість діапазону політичних ■

поглядів їхніх авторів, що зумовлено консервативним трактуванням інтересів арабської сдності, пан-арабізмом, почуттям страху перед войовничим ісламським фундаменталізмом 1 обережністю у підході до налдерАчь та їхніх політккостратегічних намірів у регіоні. Для написання дисертації найбільший інтерес становили праці таких арабістів регіону, як І.Тарек, Абу Дхабер, С.Камапь, М.ХаддурІ, М.ЗарІф Хонсарі, А.Хамід Абдельазі, праці Іраніста Г!.Рамзан 1 та деяких Інших, в яких відображено Еласний погляд на США та • ■ ■

1рано-іракську війну, на роль та місце деркав регіону у -формуванні і розвитку процесу мирного врегулювання конфлікту

під егідою ООН (9).

Засновуючи дослідження перш за все на документах та Інших першоджерелах, широко й критично використовуючи праці попередників, дисертант прагнув дати об’єктивне, неупєреджене бачення цієї актуальної проблеми з позиції сучасних міжнародних відносин.

Структура роботи. Дисертація містить вступ, три розділи, висновки, бібліографію та примітки.

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається мета, об'єкт та предмет дослідження, встановлюються хронологічні межі, коментується наукова новизна та практичне призначення роботи; аналізуються першоджерела, документи, література.

У першому розділі "Початкові фази воєнних дій 1 перші зусилля ООН по врегулюванню конфлікту" відзначається,ідо корені 1 рано-іракських суперечностей криються в Глибині століть. Починаючи з 16 століття, між двома країнами постійно спалахували свари та незгоди з приводу взаємних територіальних зазіхань, які часом набували форми збройних конфліктів.

Ще задовго до виникнення конфлікту у 1980 році Раді Безпеки ООН довелося двічі у 1971 та 1974 роках обговорювати проблеми, пов’язані з регіональною безпекою в Перській затоці. ЦІ проблеми виникли внаслідок окупації іранськими військами ЗО листопада 1971 рс:--.у островів Абу Муса, Великий тг? Малий Танюб. Капруженність між двома сусідами тимчасово спала після ' підписання Алжірської угоди в березні 1975 року.

Після падіння шахського режиму і в міру зміцнення нової революційної влади імама Хомейні відносини між Іраком та

9 Al-Kwari Hamad Abdelasi,- The Declsion-ltoKlng Process ot the UN Security Council: 'The Study,

State university of New YorK at Sony Btooks. 1990

university

«Іе Бпйегзпу Press,

Zarli-Khonsarl M,Д. Self-pefen«e in International Law, UnivSrsity„oLKnwer,i:KsAr^37№e jofm Homns

of Conflict»

Іраном все більш загострювалися. Перехід від локальних Інцидентів до повномасіатабиих бойсьих дій був оголошений президентом Іракської Республіки С.Хусейном 17 вересня 1980 року.

Рішення Іраку почати війну стало поштовхом до перегляду гєополітичних інтересів цілого ряду держав, які визначали політичну карту світу початку 80-х років. Реакція лідерів глобального протитстояннл на початок воєнних дій у Перській ватоці виявилася стриманою. США та СРСР оголосили про свій нейтралітет. Стратегічна вразливість регіону, а також раніш розпочаті сторонами кроки - зокрема, введення радянських військ до Афганістану і заява американського президента Дж.Картера про можливість застосування військової сили в Затоці у випадку необхідності - диктували граничну обережність.

Враховуючи політичну та ідеологічну конфронтацію між США та СРСР, Заходом 1 Сходом, розглядати політику якоїсь із сторін поза історичним контекстом, який визначав межі відносин СРСР-США в досліджуваний період, і не враховувати їх інтересів щодо впливу на події і рано-іракського конфлікту не можна. Тому особливої уваги заслуговує вивчення динаміки розвитку політики Башінгтону не лише з точки зору американських інтересів у зоні ведення бойових дій між Іраном та Іраком, але й у контексті відносин Захід-Схід.

Першу реакцію ООН виявила через чотири дні після початку бойових дій. 22 вересня Генеральний Секретар ООН Курт Вальдхайм звернувся до конфліктуючих сторін із закликом • спробувати знайти мирне вирішення конфлікту, що _ •

матеріалізувалося у прийнятті 28 Еересня 1980 року першої резолюції Ради Безпеки з цього питання. Але Резолюція 479 1) ніяк не відбила того, що Ірак виявився агресором і першим здійснив налцд на територію суверенної держави, окупувавши частину II території; трактувала конфлікт більшою мірою як "ситуацію",ашж як "війну", відьодячи, таким чином, Раду Безпеки від Статутом ООН встановленої відповідальності визначити, чи був здійснений акт агресії; 3) не закликала Ірак відвести війська, що вторглися у провінцію Хузестан, до міжнародно визнаних кордонів.

Формально, після сімох засідань еосєни 1980 року, Рада

Безпеки не збиралася для розгляду проблеми 1 рано-іраксько І війни аж до липня 1582 рску. Одним Із показників бездіяльності Ради Безпеки була відсутність гармонії інтересів членів Ради Безпеки, включаючи обидві наддержави, за винятком хіба що віддаленого батання побачити кінець війни. Недостаткові гармонії сприяли також снуючі труднощі у двосторонніх відносинах дерхав-членів РБ з обома воюючими сторонами. Це призводило до відсутності конкретного консенсусу у деталях досягнення бажаної мети 1 до згоди щодо того, які елементи повинні бути включені до резолюції РБ.

Виступивші в РВ за припинення бойових дій, рейганівська адміністрація втім виходила з власних настанов стосовно даного регіону:

По-перше, на початку урядування Рейгана в його найбли.'кчоку оточенні втверднлаея дукіа про "першочерговість значення району Перської затеки" для американських Інтересі!1, по призвело до висунення вимоги про створення "стратегічного консенсусу” країн Затоки. Це в спою чергу призвело до зростання продажу зброї, посилення підготовки американських військ та їхнього тилового забезпечення;

По-друге, Радянський Союз розглядався як джерело наПочевиднісої 1 найрєальнішоТ небезпеки в регіоні . При цьому активно акцентувалася теза про "радянську воєнну загрозу" американським інтересам на Близькому Сході;

Ло-трете, американська регіональна політика повинна була бути в основному військовою. С’ІІА тепер спиралися на свої дії та на використання власних збройних сил; передбачалося, що дерглвн регіону будуть в основному давати в розпорядження СПА бази та інше забезпечення.

Якщо протягом перших 18 місяців конфлікту, починаючи з вересня 1080 року, США дотримувалися офіційно проголошеної політики "нейтралітету 1 невтручання", то внаслідок перемог Іранської армії відбулися зміни в поз.іціі Вашінгтону: коли американці припустили, що Ірак може програти, залишаючи Ірану командні ‘позиції у Перській затоці, Вашінгтон прийняв політику схилення до Інтересів Іраку.

Подальший розгляд питання Радою Резпєки призвів до прийняття Резолюції 514 (12 липня 1982 р.) 1 Резолюції 522 (4 жовтня 1982 р.), що вводили нові конструктивні пропозиції;

1.необхідність відведення військ до міжнародно визнанних-кордонів; 2.відрядження в район припинення вогню спостеї . г .-їїв ООН для здійснення контролю; 3.рекомендацію, щодо врегулювання, прийнятою для обох сторін. Ескалація війни у Перській затоці загрожувала судноплавству 1 безпеці держав Затоки, підтримку яких РБ висловила з прийняттям 31 жовтня 1983 р. Резолюції 540 та Революції 552 від 1 червня 1984 р. ЦІ резолюції були наміром РБ зрозуміти обидві сторони, засудивши порушення норм міжнародного гуманітарного права й закликавши до припинення обстрілів цивільних об’єктів - предмету постійних скарг Ірану.

Докорінну спробу сприяти припиненню вогню було зроблено Генеральним Секретарем ООН 14 червня, коли після виявлених фактів обопільного застосування хімічної зброї Перес де Куельяр запропонував створити постійні комісії ООН в Багдаді та Тегерані. Він категорично виступив проти застосування хімічної зброї, обстрілювань цивільних об'єктів і жорстокого поводження З ВІҐ: !ЬКОЬППОЛОНЄНИМИ. ,

Важливим стримуючим чинником у роботі РБ був фактичний бойкот Іраном усіх К засідань з вересня 1980 року. Хоча навесні 1985 року було зроблено обережну спробу залучити Тегеран до роботи заявою РБ, що засуджувала застосування хімічної зброї супроти іранських солдатів. Однак цього виявилося недостатньо і Іран не визнав слова ініціативи голови РБ переконливими.

Початкова фаза ірано-’ракської війни висвітлила неспроможність ООН покласти крій кровопролиттю. У і980-84рр. війна у Затоці не здавалася проблемою , що потребувала негайного втручання з причин суттєвих конфронтацій між Сходом та Заходом.' Водночас регіональні миротворчі зусилля не мали успічу 1 не могли серйозно вплину’іи на пом’якшення позицій Тегерану та Багдаду. , .

Початковий період війни не знайшов у Раді Безпеки засудження Іракської агресії, що фактично сприяло рішенню Тегерану відмовитися від участі в засіданнях. Зосередження на вирішенні наявних загострень спричилося до невиконання ухвалених раніше резолюцій. Здавалось, що світове співтовариство більше цікавилось глобальним питанням безпеки судноплавства в районі бойових дій, ніж усуненням справжньої

причини загорозливого стану. СРСР 1 США продовжуванії переслідувати власну мету, що демонструвало пракпггно мало ефективні заклики до припинення війни. У цілому засуджуючи продовження війни із застосування хімічної зброї та опікуючись безпекою судноплавства, наддержави все ж не доклали у цій справі максимуму зусиль. А саме багато в чому віл позиції СРСР і США в РБ дії цього міжнародного органу могли 0 бути більш ефективними.

У другому розділі "Подальша ескалація еійни та зусилля Ради Безпеки щодо І! припинення" досліджуються проблеми вироблення й прийняття базової Резолюції ЬОЗ,труднощі в II практичному втіленні шляхом мирних переговорів під егідою ООН.

У квітні 1985 року Генеральний Секретар здійснив подорож до Багдаду-й Тегерану , де обговорював запропонований нгч місяцем раніше план врегулювання. Цей план грунтувався на розумінні відпові .чльності і вимагав згідно зі Статутом 00Н шукати припинення кровопролиття, а до того як це стане реальністю, керуючись принципами гуманізму спробувати домогтись порозуміння в таких питаннях як застосування хімічної зброї, обстріл цивільних помешкань, гідне поводження з військовополоненими, Гезпека судноплавства 1 цивільної авіаціІ.

У 1966 році світове співтовариство стало свідком нового жорстокого спалаху бойових дій між Іраном та Іраком Із застосуванням хімічної зброї. Рада Безпеки прийняла Резолюцію 582 (24 лютого 19£6 р.),в якій засуджувалося II використання, і водночас зробила посилання на "ініціальні акти", що призвели до розв’язання еійни. Загалом до цього часу Рада Безпеки прийняла сім резолюцій та виступила з низкою заяв у різні часи закликаючи до: виводу військ до міжнародно визнаннях кордонів, припинення військових операцій проти цивільних об’єктів, поважання прав свободи судноплавства та торгівлі у міжнародних водах, утримування від дій, здатних спричинити загорозу мирові, бузпеці та морському життю регіону Перської затоки, поважного ставлення до військовополонених. Рада Безпеки підтримала Генерального Секретаря та його спеціальних представників ( 0.Пальме, Д.Кордовеса) у їх зусиллях досягти всеохоплюючого та почесного врегулювання.

У період між березнем 1684 та серпнем 1988 року

Генеральний Секретар відрядив сім місій до району ройових дій в нею» виявлення Фактів застосування хімічної зброї. Доповіді спеціалістів засвідчували II застосування обома сторонами. Впродовж зазначеного періоду Перес де Куельяр також відрядив до регіону місії а питань виявлення фактів обстрілів цивільних об’єкт іе та фактів хорстокого поводження з військовополоненими.

У надзвичайно важкій ситуації, що склалась на початок 1987 реку Перес де Куельяр закликав членів РБ розробити цілеспрямовані д)І з метою покласти край війні 1 вже в кінці січня запропонував свій план. 20 липня 1987 року Рада Безпеки одностайно затвердила Реаолюцію 508, ю,о роком пізніше стала основою досягнутої угоди про припинення вогню.Резолюція 593 вимагала негайного припинення вопію 1 відведення військ і стала спробо» падати цим положенням статусу обов'язкових до викозишія.Оперативна частина РісодоцI 503 також містила три нових елементи:

1. Посилання на "неуперодхений орган" для наділення його . повноваженнями "провести вивчення питання про відповідальність ва розпалення конфлікту", що могло задовольнити ключову вимогу Ірану.

2. Посилання на "належну міжнародну допомогу" у післяпе^нних реконструкційних зусиллях сторін.

3. 0;згляд "заходів щодо посилення безпеки 1 стабільності у регіоні", що повинно було бути опрацьовано разом з воюючиі/и сторонами та іншими державами Затоки, що було запропоновано Іраном перед початком екскорту кувейтських суден та нарощування військової присутності СШЛ у Перській затоці.

У дослідженню розроблено детальну схему протиріч між Іраном та Іраком щодо положень зазначеної резолюції. Багдад повідомив про II прийняття 23 липня 1сі8? року. Тегеран зміг це гробити тільки 17 червня 1988 року. Крім суто двосторонніх розбіжностей в механізмах уведення Резолюції 593 в дію, існували труднощі й у стосунках м\ж членами РБ. Очікувалося ,що невдовзі‘мала бути прийнятою ще одна резолюція, яка б4, Накладала ембарго на військові постачання Ірану. Сукупність таких чинників як інтернаціоналізація конфлікту, низький моральний дух -населення та армії, дефіцит військових постачань ї"а матеріальної бази, вростаюча міжнародна ізоляція, воєнні

невдачі.спричинила згоду Ірану прийняти Резолюцію 593, що однак не ототожнювалось з остаточним припиненням війни.

0 серпня 1988 року рікенням РБ Суло створено Група військових спостерігачів ОСН - ІШМОС для контроля за виконанням угоди припинення рогню.

Міх 25 серпня та 13 вересня 1988 р. сторони прогели перш) переговори на рівні міністрів закордонних спрзв під егідою Генерального Секретаря та його постійного представника Я.К.ЕлІассона. Зустрічі були націлені на важкий пошук прийнятного механізму резизаиіі Резолюції 503. Вони Сули продовжені а 1 жовтня по 11 листопада 1983 року. Протягом переговорів основні дискусії розгортались наїжмо таких тем: передавання припинення вогню відводові військ до міжнародно визнаннях кордонів, , питання очищення та контролю іііатт аль Араб,ідентифікація сторони,яка ініціюзавала війну,поводження з військовополоненими, відшкодування збитків. Меморандум взаєморозуміння між Іраном-, Іраком та Міжнародним комітетом червоного хреста дозволив здійснити обмін військовополоненими та загиблими.

Інтенсивні пошуки остаточного врегулювання позицій обох сторін мали місце впродовж 1989 року як з Соку Генерального Секретаря, так і з Соку його представника,який послідовно'в Нью-Йорку та Женеві провів консультації з урядами зацікавлених сторін у Тегерані й Багдаді. Вперше безпосередню зустріч міністри закордонних справ Ірану та Іраку провели тільки у липні 1990 року, шо стало психологічним зрушенням. Однак події, ідо відбулись після ?. серпня 1990 року у зв’язку з іракською окупацією Кувейту, не дозволили довести процес переговорів до повного врегулювання і вироблення мирного договору. Окупація Кувейту іракськими військами відвернула увагу світового співтовариства та Ради Розпеки від проблем та кевирішених питань і рано-іракської війни, врегулювання яких опинилося в залежності від дій урядів Ірану та Іраку. Фактично ¡рано-іракська війна припинилася, але повноправного юридичного документу, що підтверджу ваз би стан і';ру, вироблено не було.

У третьому ¡юзд‘. "Політика С!1іА в зоні Перської затоки в період і рано-іраксіі. * війни" досліджується 1 розкривається неслушність американської політики нейтралітету у війні, двозначність практичних політичних дій та офіційного підходу.

Проголосивши Перську затоку зоною "життєвих інтересів",' СІЛА не могли залишатись осторонь розвитку подій хоч, офіційно було ' проголошено нейтралітет. Державний департамент активно шукав обхідних шляхів участі в подіях, які, за існуючим тоді переконанням американців, зачіпали сферу їх життєвих . інтересів. Для здійснення цієї політики за давньою традицією Еашінгток шукав так званої опорної держави, впливаючи на яку, США брали б участь у політичному житті регіону.

Офіційний Білий Дім підкреслював, що головна мета США у цьому регіоні полягає у забезпеченні постійного доступу до нафти Перської затоки 1 недопущення, щоб СРСР отримав військовополітичний контроль над нафтою цього району.

Дотримуючись формального невтручання принаймані до 1983 року, адміністрація президента Р.Рейгана прийняла політику "схиляння в бік Іраку" після того, як після перших 18 місяців конфлікту внаслідок перемог іранської армії склалась реальна можливість, що Багдад може програти. Такій політиці сприяло відновлення дипломатичних відносин, надання пільгових кредитів Іраку, скасування ембарго на торгівлю. Усвідомлюючи, що поразка Іраку не буде відповідати інтересам США, Вашінгтон застосував значний тиск на уряди Великобританії, ФРН,Ізраїлю, Італії та Туреччини з метою домогтись припинення військових постачань Ірану. Дії рейганівської адміністрації дедалі реальніше набувапи характеру перешкодити відродженню Ірану як центральної регіональної сили,були спробою запобігти поширенню Ідей Ісламського фундаменталізму на лояльні режими Затоки,тобто набували характеру бількл підтримки Багдаду. Усвідомлюючи вразливість американських Інтересів, Ірак пішов на розширення зони військових дій на акваторію Затоки, спонукавши Тегеран до відповідних дій, що призвели до нового втручання Вашінгтону. США заявили, що свій обов’язок вбачають у забазпеченні свободи торгівлі та судноплавства у міжнародних водах Затоки. Підтвердивши свій "чейтральний курс", на середину 1984 р. у районі Аравійського півострова Вашінгтон вже зосередив до 15 кораблів.Однак про Іракський нахил не знаходив беззаперечної підтримки американських конгресменів, оскільки з точки зору довгострокової перспективи Іран становив для США набагато серйознійший інтерес. -

Для глибшого розуміння розвитку політики США під час

війни необхідно усвідомити значення таємних постачань зброї режимові Хомейні представниками рейганівської адміністрації. Змова США з революційним режимом у Тегерані сприяла кризі відносин Вашінгтону з країнам:» Затоки. Операція "Іран-контрас" досить чітко вияЕила лицемірство американської політики на . Близькому Сході 1 продемонструвала реальну прірву між проголошеним та реаиьннм політичними курсами.

Загострення "танкерної війни" сприяло планам Вашнгтону відновити підупалу репутацію в Затоці. Участь у конвоюванні не лише частково вирішувала проблему американського' реноме . захисника арабів і гаранту безпеки, але й дозволяла вирішити проблему легалігац11 американської військової присутності у Перській затоці, відсторонивши, як здавалося у Вашингтоні,

СРСР від більшої участі у справах регіону. Привід нейтралітету не зміг переважити бахання "бачити Срмузьку протоку закритою".

Проведене доолі дж’-ння дає змогу стверджувати, шо ' -небезсумнівний статус американського нейтраліітету не відповідав дійсній політиці С!1!Д. Про це сггідчили, зокрема, постачання зброї до Ірану , конвоювання та військове . нарощування в Затоці. Водночас не можна не відзначити активної ролі США в 00Н, особливо в тому, ідо стосується вироблення, прийняття та впровадження Резолюції 508. Ця діяльність розглядалась р^йганівською адміністрацією як один з напрямів подвійної політики. У період після встановлення умови щодо припинення вогню Ваш і нгтсн активно підтримував усі акції ООН, спрямовані на мирне врегулювання. Ця політика знайшла своє продовження і при новому президенті. Готовність захищати принципи свободи судноплавства ! вільний потік нафти 65'ло .

підтверджено. Географічну розташування Перської затоки гаг,жди було привабливим для американської зовнішньої політики з точки зору розвитку політичних, економічних та ■ військово-стратегічних планів. Цей регіон посів чільне місце у регіональних інтересах США і, доки Перська затока залишається нафтоносною, малоймовірно, щоб інтереси США, особливо довгострокові, зазнали корінних змін.

У висновках сформульовано загальні підсумки дослідження:

1. Ірано-іракський конфлікт мав специфічні особливості, що зумовлювали труднощі його остаточного врегулювання, а саме: багатоплановість суперечностей - ідеологічних, політичних,

економічних, релігійних, Об’єктивних і С/б 'еКТИМІПХ (проблем несумі сност1 особистостей і .

2. Суперечливу, багчто в чому ВІІЗН-ТГіЛЬНУ рпЛЬ у процесі вр»'улюванна конфлікту грали наддержави, цо розглядали війну крізі призму глобального протистояння "Схід-Зах.д" і забезпечення своїх стратегічних та ¡нши> інтересів у даному регіоні. Позитивний поьоро'г у радянсько-американських відносинах у другій половині 30-х років благодійно позначився на роботі РБ і розв’язанні і рано-іракського конфлікту.

3. Важливу роль у підходах і діях Ради Безпеки грало те, що жодна з воюючих сторін не .«ристукадься міцною, однозначною 1 безумовною лідтриї--о»;- ні США, ні CF0P.

4. Незважаючи на зволікання Радою Безпеки ефективних пропозицій щодо врегулювання конфлікту на йог.о ранніх етапах розвитку, 00Н в цілому зіграла важливу позитивну роль, сприяючи припиненню вогню, переборенню тяжких наслідків війни, забезпечуючи посередництво у проведенії: переговорів та стимулюючи зближення позицій Ірану та Іраку.

5. Серед форм 1 методів, яастосованих 00Н у процесі врегулювання конфлікту, слід відзначити:

а/ замив- значення у розробці колективного рішення мали неформальні консультації між членами Ради Безпеки. Центральне місце в цьому відношенні посіли США та СР0Р, оскільки саме ці дві держави, зробивши взаємні поступки, прийшли до висновку про необхідність термінових і конкретних кроків, внаслідок чого з'явилася Резолюція 598;

б/ зважаючи на об’єктивні труднощі у рс «ті Ради Безпеки, особливу роль у вирішенні розглянутого конфлікту відіграв Генеральний Секретар 00Н. Керуючись мотивами доброї волі, у межах наданих йому повноважень згідно зі Статутом 0011 він ініціював розгляд таких важливих питань, як застосування хімічної зброї, обстріли цивільних об’єктів, бомбардування мирного судноплавства, доводженій з військовополоненими. Великою заслугою Генерального Секретаря є участь у виробленні умов припинення вогню, а також у забезпеченні двосторонніх переговорів між Іраном та Іраком.

6. Як і в інших операціях по збереженню миру, 00Н і в даному конфлікті займала нейтральну позицію, прагнучи не підтриму ати жодну з воюючих сторін. Систему колективної

безпеки, передбачену Статутом ООН, не Суло введено в дію. Це багато ь чому пояснювалося яі складністю чіткого визначення агресора, так 1 позицією зацікавлення наддержав.

?. Прихильність до доктрин "захисту життєвих інтересів", "нґ-оглобалізму" та "вокк малої ічтс-нсигіності", ідеологічна нетерпим їсть гашінгтониької адміністрації Р.Рейгана, традиційні силові методи еизначили для США еуперчливий курс ”ік-йтгапюго втручання" б і рано- іракоікий конфлікт. Офіційна нейтр -;.ша позиція американської адміністрації виявилася •<«-сад • «одною ! насправді чір'-чинилася де погіршення конфлікту на різних етапах. З іншого б-я.у, ^Охідііісті •'ідновлення політичного реноее у ’гв’яіку ■!' скандальним ’* і рук гейтом" втручання під приводом >сонг,п:ч'-ання кув'-Ятчжи' гпн^рІ5 продемомстр’/тали значну ■'•онцентрацію зусиль американсько! політики у ц. -.му регіон.

3. Усзідомл*ч. я ймовірності перерос!ЧННЯ рсГІОНаЛЬНОІ •гризи ■■ міжнародну, виходу II ¿а регіоичл*"о визначені меді г.'/зуї.і .'В!!''’ сприяли Я: льшй консолі даці І зусиль постійни,- членів І’Е у різумінні того. :зо їхні ¡-хнкретн 1 інтереси г і^гіоні не повинні перевалити необхідні от і припинення вогнк‘ і ліквідацію загрози міжнародному ми; • й Оезп-ні.

Vі. Близький Схід : ареал ІК-рськоІ затоки - надто :■ шру.?.- ,чі регіони для того, щоб гкш проблемі були розв'язані швидко. Тут -,чч¡»••лу/,н<- сплетіння численних національних,

ПОЛІ 'ПІЧНИХ. військових. економічних і стратегічних інтересів у "оі світовому порядку, :цо виник після розпаду СРОР 1 відступу "холодно! війни" І ране;- 1 раксік! суперечності тнмчасог.-• опинилися ь „пг!п-ху білш гарячих та хвилі чучих світ ;ц • лем. 'днак вони /їлиинлися. І рано чи пізно, якщо ':ва,чіпис;. на імовірний нр:гноз, світовому співтовариству доведеться рахуватися з усвідомленням таких моментів:

у.1. Стратепчн важливе становище Ірану є загальновизнаним. То,му мати з ним добрі відносини важливо для більшості держав світу. Це ж стосуєтіся Іраку, який займає одне з провідних місць в арабському світі.

9.2. Обидві держави потребують післявоєнного облаштування 1 реконструюй І. Тому для них у свою чергу є важливими також добрі відносини 1 співробітництво з іншими країнами світу.

9.3. Неможливість досягнення однією із сторін беззаперечно!

перемоги над іншою робить можливість відновлення ВОЄННИХ ДІЙ малоймовірною. '

9.4. Загальне поліпшення становиш у світі 1 у відносинах між наддержавами, Сходом 1 Заходом створює передумови для спільного підходу у вирішенні питань, пов'язаних з регіональними конфліктами, в тому числі 1 рано-іракським. Цей позитивний процес ООН повинна використати для досягнення справді тривалого миру між Іраном та Іраком.

9.5. Передумови для досягнення мирного вирішення суперечностей посилюються внутрішнім становищем у Ірані та Іраку. Після смерті Хомейні в Ірані запаьуьала політика прагматичного крила в уряді. Політика Саддама Хусейна також є прагненням відновлювати позитивний імідж Іраку в арабському світі 1 на міжнародній арені.

9.5. Головними перпксдами на шляху до миру є питання, пов’язані з кордонами 1 недопущенням у зв’язку з цим втручання у внутрішні справи держав. Оскільки воєнне вирішення питання виявилося немо.'.'лпвпм, альтернативою мохуть бути або переговори між сторонами, де ООН будуть продовжувати сеою миротворчу . місію неупередженого посередника, або розгляд положень Алжирської угоди 1975 року Міжнародним Третейським судом.

10. Припинення і рано-Іракської війни підвищів імідж ООН як реального 1 дійового органу, чия провідна роль у розв’язанні міжнародних конфліктів зростатиме. Конфлікт у Перській затоці в склу об’єктивних обставин у зв’язку з агресією Іраку проти Кувейту залишився незавершеним. Його уроки полягають у тому, ідо політична гра поза нормами міжнародного права 1 політичні амбіції на рівні державної політики обходяться дорого як самим залученим до цього силам, так 1 народам країн, втянутих у конфліктні ситуації. До того ж урегулювання конфліктів вимагає значних міжнародлних зусиль 1 витрат. У розумному мирному вирішенні виникаючих суперечливих проблем - вірний шлях до стабільного миру й безпеки.

11. Офіційна та реальна політика адміністрації США часів

1 рано-іраксько І війни характеризувалася більш 'суперечностями, ■нж збігами, а'саме:

а/ прилюдно заявивши в ССИ про політику невтручання 1 нейтралітету, Веллінгтон ніколи на ділі не розлучався з планами реального впливу на хід війни у Перській затоці;

б/ позиція США на початкових етапах розвитку війни обтяжувалася гіркотою втрати Ірану, різко загострених суперечностей з новим режимом у Тегерані, прагненням зберегти вплив в арабському світі перед загрозою ісламського • фундаменталізму, необхідністю проведення політики.глобального стримування Радянського Союзу, а відтак ця позиція була обережною і не носила відкрито конфронтаційного характеру з офіційно окресленою політикою; . . '

в/ дволикість Вашінгтрну виявила себе у 1984-1986 рр., коли, таємно зайнявши проіракську позицію у зв’язку з 1 небажанням бачити Багдад переможеним, СІНА водночас пі или на контакти з урядом у Тегерані, що закінчилися "ірангєйтом” та реальною кризою політики американського нейтралітету в конфлікті; - - ' .

г/ не менш значною розбіжністю з офіційною лінією ' ’ . невтручання стала операція по забезпеченню супроводу • ■.

кувейтських танкерів, що-різко загострило ситуацію в Перській затоці; , , ' .

д/ разом з тим не можна не відзначити'внеску делегації США в ООН у вироблення й прийняття базової Резолюції 590, що забезпечувала реальні передумови для припинення вогню.

Таким чином, заявивши про свій нейтралітет, США з самого початку стали об’єктивно зацікавленою стороною в конфлікті, чия політика стала справжньою демонстрацією реальних планів Вашінгтону у цьому стратегічно важливому регіоні. .

Наукова апробація дисертації проводилась на кафедрі історії міжнародних відносин та зовнішньої політики, кафедрі історії міжнародних організацій та дипломатичної служби Українського інституту міжнародних відносин. По темі, дослідження автором підготовлені й здані до друку статті:

1. Історико-політичниЛ аспект загострення боротьби

національного руху курдів під час війни між Іраном та Іраком у 1980-1988 рр., - Київ,- Вістник Київського університету, рукопис прийнято до друку у 1993 р. •

2. Реакция Запада на возможные шаги Украины, России,. Беларуси, направленные на восстановление прежних и налаживание нобых связей с нефтедобывающими странами Ближнего Востока, -Москва, Сборник Института Африки АН России, рукопис прийнято до друку у 1993 р.