автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Розвиток iсторичного краезнавства в Криму в 2-й половинi Х1Х-початку XX столiть

Полный текст автореферата диссертации по теме "Розвиток iсторичного краезнавства в Криму в 2-й половинi Х1Х-початку XX столiть"

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Непомнящий Андрій Анатолійович

Розвиток історичного краєзнавства в Криму в 2-й половині ХІХ-початку XX століть

07.00.02 - Історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

історичних наук

Дніпропетровськ - 1994

Дисертація є рукопис

Робота виконана на кафедрі Історії України та допоміжних історичних дисциплін Сімферопольського державного університету

Науковий керівник - кандидат історичних наук, професор В.Ф.Шарапа.

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор Г.К.Швидько,

. - кандидат історичних наук, '

доцент Л.К.Дешко.

Провідна організація - Інститут історії України

Національної АН України /м. Київ/.

Захист відбудеться 15 червня 1994 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 053.24.08 при Дніпропетровському державному університеті /320625, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна,72/.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Дніпропетровського державного університету.

Автореферат розіслано " ^АЙ"^^^Г994 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент

ЗАГАЛЫ1А ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність дослідження. У рішенні наукових і практичних завдань, пов’язаних з дослідженням минулою, важлива роль відводиться історичному краєзнавству. Ця частина історичної науки визначається як науково-культурна діяльність по дослідженню минулого окремого регіону і поширенню знань про нього. Грунтується вона на виявленні обліку, збиранні і охороні всіх пам’яток історії, що мають відношення до краго, дослідження минулого регіону. Краєзнавство, як наука і діяльність, с, за висловом академіка Д.СЛіхачова, "наймасовішим видом науки"1, мас велике виховне, наукове і культурне значення2.

Пріоритетним напрямком історико-краєзнавчих досліджень стало критичне освоєння наукової спадщини, узагальнення і практичне використання багатого досвіду істориків і краєзнавців минулого3.

До середини XIX ст. у Криму виріс прошарок інтелігенції, який зміг задовольнити суспільну зацікавленість у дослідженні історії краю.

До середини XIX ст. в Криму вже склалося історичне краєзнавство, яке успішно розвивалось у майбутньому і домаглось істотних досягнень у дослідженні історії і етнографії місцевого краю. При цьому воно зайняло визначне місце серед інших осередків провінційного істориного краєзнавства. Представлене як значною кількістю праць ентузіастів-краєзнавців, так і змістовною діяльністю історико-краєзнавчих організацій, кримське краєзнавство заслуговує всебічного дослідження.

Дослідження історії півострова у 2-й половині XIX - початку XX ст. пов’язане з іменами О.Л.Бертьє-Делагарда, В.К.Виноградова,

О.Г.Завадовського, Х.Х.Зенкевича, Г.Е.Караулова, М.Б.Карського, Л.П.Колі, В.Х.Кондаракі, В.М.Кузьменко, Ф.Ф.Лашкова,

А.І. Маркевича, Е.Л.Маркова, Н.О.Маркса, В.Д.Смирнова, М.П.Мельникова, В.Д.Рибицького, О.О.Уманця, В.В.Шко'рпіла,

1 Лихачев Д.С. Краеведеение как наука и как деятельность //Историческое краеведение в СССР:вопросы теории и практики: Сб.ст. - Киев, 1991.- С.4.

2 Шмидт С.О. "Краеведение - дело, значение которого не может быть

преувеличено" // Памятники отечества. - М., 1989. - N 1/19/. - С. 12-18. .

3 Тронько П.Т. Роль Історичного краєзнавства у відродженні духовності, культури, багатовікових традицій українського народу // Шоста всеукраїнська наукова конференція з Історичного краєзнавства. - Луцьк, 1993. - С.6.

Х.П.Ящуржинського та інших відомих краєзнавців. Багато історико-краєзнавчих публікацій друкувалось в заснованих у 1838 р. "Таврических губернских ведомостях", а у 2-й половині XIX ст. - на сторінках багаточисельних міських періодичних видань.

Змістовну роботу по дослілдженню краю проводив створений у 1857 р. Таврійський статистичний комітет. Найбільш діяльними його співробітниками в різні часи були Ф.М.Домбровський, О.Накропін, К.В.Ханацький, Г.В.Часовніков. Для розвитку історичного краєзнавства багато зробили утворений у 1857 р. Статистичний комітет Ксрч-Єнікальського градоначальства, а також статистичне бюро Таврійського губернського земства.

Наприкінці 80-х рр. XIX ст. у Криму склались всі необхідні обставини для організаційного оформлення істориків-краєзнавців. їх провідним осередком стала Таврійська вчена архівна комісія, створена в 1887 р.

У розглянутий період в Криму склалась розгалуджена мережа музеїв, розвинулась робота по визначенню, дослідженню і охороні пам’яток історії і культури, архівних документів.

У 2-й половині XIX - початку XX ст. помітно розширилося коло дослідників рідного краю, підвищився науковий рівень публікацій у місцевих періодичних виданнях. Заслуженим авторитетом не тільки в Криму, але і в центрі користувались "Известия Таврической ученой архивной комиссии", які видавались постійно до 1920 р. У XIX - поч. XX ст. проводились багаточисельні археологічні дослідження у різних регіонах півострова, які повинні стати об’єктом окремого дослідження.

Таким чином, у Криму проводились різнобічні дослідження з історії, етнографії краю, які не отримали достатнього висвітлення в історичній науці. Праці багатьох краєзнавців Криму, а іноді і їх імена були забуті. Всебічне дослідження розвитку історичного краєзнавства в окремих регіонах України дозволить у перспективі відтворити багату і яскраву історію розвитку краєзнавства в масштабах всієї країни.

Хронологічні рамки дисертації обумовлюються метою дослідження. В Українській історичній науці вже є дослідження, що характеризують розвиток історичного краєзнавства на Півдні України в кінці XVIII - І половині XIX ст1. Нами розглядаються наступні етапи ного розвитку в 2-й половині XIX - початку. XX ст. до

1 Григорьева Т.Ф. Становление и развитие краеведения на Юге Украины (80-е г.

XVIII в.- 60-е - ХІХв.). Дисс... канд. истор. наук. - Киев, 1991.

встановлення Радянської влади в Криму, яка привела до реорганізації старих краєзнавчих осередків.

Той історико-краєзнавчий рух і масштабна праця місцевих краєзнавців дозволяють всебічно проаналізувати зміст, форми і специфіку історичного краєзнавства в Криму.

Стан наукової розробки проблеми; Окремі епізоди розвитку історичного краєзнавства в Криму відбилися вже в публікаціях сучасників, в даному випадку - в некрологах, присвячених деяким видатним краєзнавцям Криму1. Але ці нотатки страждали ідеалізацією, що взагалі властиве публікаціям такого жанру.

Сучасники прагнули узагальнити досвід роботи Таврійської вченої архівної комісії. У статтях М.В. Довнар-Запольського,

І.Е.Андрєєвського, М.В. Покровського, А.Н. Труворова та інших висвітлювалась діяльність комісії в різні роки2.

У радянський час були спроби аналізу праць

А.І.Маркевича3, В.Д.Смирнова4, видань

Керч-Єнікальського статистичного комітету5, Таврійської вченої архівної комісії6.

1 Маркевич А.И. Памяти Людвика Петровича Колли // ИТУАК. - Симферополь, 1918. - N 55. - С. 208-214; Его же. Памяти Ф.Ф.Лашкова // Там же,- С. 203-207; Его же. Памяти Александра Христиановича Стевена // Там же. - 1911. - N 45. -С. 19-26; Его же. [ О деятельности Е.Л.Маркова в Крыму] // Там же. - 1903. - N 35.- С. 46; Гейман В. Памяти учителя // Там же. - 1918. - N 55. - С. 215-217; Литвинов В.В. Евгений Львович Марков. - Воронеж, 1904; Петренко М. Светлой памяти... Н.А.Маркса // Красное Знамя. - Краснодар, 1921. -31 марта; Ф.М.Домбровский // Таврические губернские ведомости. - 1866. - 17 сентября; Катык А. Памяти И.И.Казаса // Евпаторийские новости. - 1912. - 24 января.

2 Довнар-Запольский М.В. Обзор деятельности ученых губернских архивных комиссий 1896-1898 гг. // Труды Одиннадцатого Археологического сьезда в Киеве. 1899. - Т. 2. - М., 1902. - С. 90-99; Андреевский И.Е. Ученые архивные комиссии в 1888 г. // Русская старина. - 1889. - Декабрь. - С. 805-826. Покровский Н.В. Губернские ученые архивные комиссии. - СПб., 1908. Труворов А. Отчет о деятельности губернских ученых комиссий в 1890-м году // Русский архив. - Кн. 3. - N12. - С. 583-606.

3 Платонов С., Крачковский И. Записки об ученых трудах проф. А.И. Маркевича //Известия АН СССР,- 1927. - С. 1499-1503.

4 Григорьев А.П. Хронологический перечень трудов В.Д. Смирнова и литература

о нем // Тюркологический сборник.- 1973,- М., 1975.- С. 268-281.

5 Комарова И.И. Предпроекгные исследования в строительстве. Вып. 2. - М., 1989. - С. 55—56.

6 Шведова О.И. Указатель "Трудов" губернских ученых архивных комиссий и отдельных их изданий // АЕ за 1957. - М., 1958. - С. 417-418.

Публікувались окремі статті, що висвітлювали деякі аспекти

історії розвитку краєзнавства в Криму. При цьому найбільша увага

приділялась дослідженню історії діяльності Таврійської вченої

архівної комісії. Про її видатний внесок в історичне ' 1 'І краєзнавство писали В.Філонснко , С.Б.Філімонов .

Висвітлювалась і історико-краєзнавча діяльність деяких кримських краєзнавців: АрсЛ.Маркевича3, Н.СШаркса4, ВДСмиріюва5,

О.Л.Бертьс-Делегарда6. Помітна увага приділялася історії музейних

*7

зібрань Криму . Однак дослідники висвітлювали тільки окремі аспекти розвитку історичного краєзнавства в Криму в 2-й половині XIX - початку XX ст. Одночасно поза їх увагою опинилась головна частина архівних документів і матеріали місцевої періодичної преси, чималі важливі сюжети і персонажі. Досі відсутнє повне уявлення про розвиток краєзнавства в Криму у згаданий час.

Назріла необхідність в осмисленні і узагальненні історії розвитку краєзнавства. Відгуком на цю вимогу стала узагальнена робота

1 Філоненко В. Нгг/коеа діяльність Таврійської наукової архівної комісії І Таврійського товариства історії, археології та етнографії 1887-1929 pp. //Архіви України.-1967,- N 1.- С.31-31

2 ФІлімоиов С.Б. Історико-краєзнавча діяльність Таврійської вченої архівної комісії //Республіканська наукова конференція з Історичного краєзнавства: Тез. доп.- Київ, 1980; Его же. Археологічна діяльність Таврійської вченої архівної комісії та Таврійського товариства Історії, археології та етнографії // 2 Республіканська наукова конференція з історичного краєзнавства: Тез. доп.- Київ, 1982; Его же. Документальные материалы Таврумеской ученой архивной комиссии и Таврического общества истории, археологии и этнографии /У АЕ за 1982 г.- М., 1983; Его же. Проблемы истории народов Крыма в неопубликованных протоколах заседаний Таврической ученой архивной комиссии и Таврического общества истории, археологии и этнографии. 1920-1931 // Проблемы истории Крыма: Тез. док. научн. конф- Симферополь, 1991- Вып. 2.

3 Кошлякова Е.А. Памяти А.И.Маркевича // Известия Крымского отдела географического общестра Союза ССР. Вып. 77- Симферополь, 1961.- С.233-238. К 100-летию со дня рождения А.И.Маркевича. //Вестник древней истории- 1955- N 4 /54/.- С.173-175; Автобиография А.И.Маркевича /1934/ //АЕ за 1987 г.- М., 1946 - С.63-70.

4 Писаренко Э.Е. Красный генерал Маркс // Вопросы истории. - 1974. - N 12. - С. 196-200; Зинько Ф, "Преступление" генерала Маркса II Отчизна. - N 3. - С. 34-36.

5 Дмитриев Н.К. Труды русских ученых в области тюркологии // Ученые записи МГУ. Вып. 107. - т. 3. - Кн. 2. - М., 1946. - С. 63-70.

6 Черепанова Є. Архів О.Л.Бертьє-Делагарда // Архіви України. - 1966. - N 6. - С. 78-81;'Филимонов С.Б. О подготовке А.Л.Бертьє-Делагардом к печати перевода сочинений П.С. Палласа о Крыме // АЕ за 1983 г. - М., 1985. - С. 270-272.

7 Гаврилова А. О чем рассказывает лапидарий // Победа. - Феодоссия, 1981. - 31 июля; Денисенко А. Феодоссийскому краеведческому 150 лет // Там же. -1961.23 мая; Гусаров Ф.Т. Керченскому музею 125 лет // Археология и история Боспора. Сб.Ст. Т.1. - Симферополь, 1952. - С. 5-17; Проблемы археологии и истории Боспора. К 165-летию основания Керченского музея древностей. Тез. докл. юбилейн. конференции. 15-16 октября 1991 г. - Керчь, 1991; Рогачев П.М. Музей' героической обороны й освобождения Севастополя У/ Сборник сообщении Г Музея героической обороны и освобождения Севастополя ]. -Симферополь, 1969. - С. 3-9.

Т.Ф.Григор’євої, присвячена становленню і розвитку краєзнавства на півдні України в кінці XVIII - 1 половині XX століть1. В той же час досі відсутня узагальнена робота про розвиток місцевого історичного краєзнавства, в тому числі і в Криму, в подальший період 2-ї пол. XIX - поч. XX ст. Дана дисертація ставить за мету доповнити цю прогалину.

Об’єктом ДОСЛІДЖЄННЯ є історичне краєзнавство Криму 2-ї пол. XIX - поч. XX ст., у тому числі історико-краєзнавчі дослідження місцевих краєзнавців, діяльність місцевих краєзнавчих організацій та музеїв Криму, роль провінційної періодичної преси в пропаганді історико-краєзнавчих знань.

Джерельну базу дослідження склали перш за все праці кримських краєзнавців, що вийшли окремими виданнями, а також опубліковані в центральній і місцевій періодиці. З метою їх виявлення були досліджені всі кримські періодичні видання 2-ї пол. XIX - поч. XX ст. Різні матеріали про науково-організаційну і суспільну діяльність краєзнавців Криму вміщує газетна і журнальна хроніка, опубліковані звіти і постанови органів місцевого самоуправління, протоколи засідань і щорічні звіти Таврійської вченої архівної комісії, видані каталоги музею Севастопольської оборони і Феодосійського музею старожитностей. В "Известиях Таврического общества истории, археологии и этнографии" були опубліковані списки праць видатних кримських істориків О.Л. Бертьє-Делагарда і Арс.І. Маркевича . Хоч вони були не досить повними, та все ж поклали початок систематизації творів краєзнавців Криму.

При підготовці дисертації використані різні документи ІЗ архивів, музеїв, рукописного відділу бібліотек Сант-Петербурга, Сімферополя, Одеси, Керчі, Феодосії, Севастополя.

З Центрального державного архіву Республіки Крим використані документи про діяльність окремих краєзнавців Криму: В.Х.Кондаракі, О.Л. Бертьє-Делагарда, Ф.Ф. Дашкова, А.І. Маркевича /Ф.Ф. 26,49,104,195,216,538/. З фонду Таврійської

1 Григорьева Т.Ф. Вказ. соч. .

2 Список печатных трудов А.Л. Бертье-Делагарда // ИТУАК. - Симферополь, 1918. - N 54. - С. ІІІ-ІУ; Список научно-литературных трудов А.И. Маркевича // ИТОНА и Э. - Симферополь, 1927. - N.1 /58/. - С. УП-УШ.

вченої архівної комісії взято дані про розробку і збереження архівів у Криму за час існування Комісії. Документи фондів Таврійського губернського статистичного комітету, Керченського міського статистичного комітету, Статистичного бюро Таврійського губернського земства включають протоколи засідань, анкети по дослідженню історичних пам’яток у Криму. Документи про діяльність кримських статистиків знайдені нами в Російському державному історичному архіві, у фонді Центрального статистичного комітету.

Фонди ЦДА Республіки Крим вміщують чимало розрізнених даних про створення музеїв у Криму і їх діяльність: Музею Севастопольської оборони, Феодосійського музею старожитностей, Євпаторійського археолого-етнографічного музею, музею Ялтинського відділення Кримсько-Кавказького гірського клубу /Ф.Ф. 26,661,681; Р-20; Р-3318 /.

Особливе зацікавлення для дослідження даного питання викликає корпус документів рукописного архіву Інституту історії матеріальної культури Російської АН, де зберігаються звіти директорів музеїв, відомості про поповнення колекцій. Цілий пласт джерел, пов’заних з музейним будівництвом у Криму в дореволюційний час, виявлено в Російському державному історичному архіві.

Значна частина із збережених архівних документів, що стосуються діяльності Таврійської вчсеюї архівної комісії, використана в фондах Кримського республіканського краєзнавчого музею. Вони включають залікові книги членів комісії, рукописи протоколів засідань, рукописи, надіслані для публікацій в "Известиях..." статей, розрахункові книги, облікові анкети пам’ятників і знахідок стародавніх речей по повітах, листування. Великий інтерес викликають також наявні тут матеріали власного фонду О.Л Бертьє-Делагарда, в яких знаходяться неопубліковані біографічні матеріали, рукописи робіт, листування.

У фондах і рукописних відділах Музею героїчної оборони і визволення Севастополя, Херсонеського державного історико-археологічного музею-заповідника, Феодосійського краєзнавчого музею, Музею Чорноморського флоту, Керченського державного історико-культурного заповідника, Російської

Національної бібліотеки / відділ рукописів / у Санкт-Петербурзі знайдені джерела по історії створення музеїв, формування колекції. Використані неопубліковані листування краєзнавців Ю.Ю. Марті, Х.П.Ящуржинського, К.К.Косцюшко-Валюжинича з

В.Г.Тизенгаузеном, О.О. Бобринським, М.І. Веселовським.

Архівні документи, що стосуються діяльності в зазначений період краєзнавців В.Х. Кондаракі, А.І. Маркевича, Є.Л. Маркова, В.Д. Смирнова, В.В. Шкорпіла та інших знайдені нами в Рукописному відділі Інституту російської літератури РАН, Архіві Російського Географічного Товариства, Державному архіві Одеської області, Рукописному відділі Інституту історії материальної культури РАН, Санкт-Петербурзькому філіалі інституту сходознавства РАН, Санкт-Петербурзькому філіалі архіву РАН, відділі рукописів Російської Національної бібліотеки.

Сукупність використаних нами джерел дозволяє скластц досить повне уявлення про головні етапи розвитку історичного краєзнавства в Криму в 2-й половині XIX - початку XX ст.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ,

ВИНЕСЕНІ НА ЗАХИСТ.

1. Історичне краєзнавство в Криму в 2-й пол. XIX - поч. XX ст. розвивалось у річищі вітчизняного краєзнавства цього часу як складова частина провінційної культури даної епохи. Водночас воно було об’єктом інтересу в багатьох регіонах країни, що пояснювалось роллю Криму як популярного курорту і його особливо багатим історичним минулим.

2. У розвитку краєзнавства Криму періоду, який розглядається,

виділяються два етапи: '

перший - 60-і - 1 пол. 80-х років XIX ст.-характеризується активною науково-популярною діяльністю місцевої інтелігенції і краєзнавчих винаходів статистичних комітетів;

другий - серед. 80-х - поч. XX ст. - характеризується значним зростанням краєзнавчих публікацій і їх більш високим рівнем,

багатогранністю історичних сюжетів, що досліджувалися, появою координуючого центру краєзнавчих досліджень в особі Таврійської вченої архівної комісії і її постійного друкованого органу, значним поширенням краєзнавчих знань завдяки масовому розвитку губернської і міської періодичної преси.

3. Серед краєзнавчих публікацій переважали роботи науково-популярного характеру, присвячені сюжетам, які викликали особливий інтерес як у дослідників, так і потенційних читачів. Одночасно були видані фундаментальні роботи, які зробили помітний внесок в історичну науку. У цілому історико-красзнавчі дослідження періоду, що розглядається, заклали міцний фундамент в історичне краєзнавство Криму, створивши основу для підготовки узагальнюючої роботи про історичне минуле півострова.

4. Особливістю кримського краєзнавства є видання великої кількості різних путівників по Криму, які задовольняють потребу багаточисельних туристів. В них, як правило, в стислій формі викладена історико-краєзнавча інформація, що сприяла широкому розповсюдженню знань про Крим.

5. В Криму у вказаний час було створено 10 музеїв. Основу колекцій біольшої частини з них склали пам’ятки матеріальної культури, зібрані під час археологічних досліджень. Інші були присвячені обороні Севастополя і дослідженню природи.

Метою даного дослідження є вивчення на основі вищезгаданого комплексу джерел наступного кола проблем:

- виявити особливості розвитку історичного краєзнавства в Криму у вказаний період;

- висвітлити діяльність усіх місцевих краєзнавчих організацій, їх роль у суспільному житті регіону;

- простежити історію створення, основні форми і методи роботи музеїв краю; охарактеризувати склад та джерела поповнення музейних колекцій;

- вказати роль періодичної преси у розвитку краєзнавства та виданні історичних документів;

- ввести до наукового застосування багаточисельні архівні документи про участь у краєзнавчому русі представників кримської інтелігенції ( в тому числі дані про їхні труди, що були опубліковані у різних виданнях, але не були внесені до бібліографічних покажчиків по кримознавству ) і тим самим доповнити відомі з літератури уявлення про їх творчі шляхи та історичну спадщину.

Наукова новизна. Дисертація грунтується на архівних і маловідомих друкованих джерелах, у значній мірі вперше введених в науковий оборот, є першою в історіографії спробою комплексного дослідження процесу розвитку історичного краєзнавства в Криму в 2-й пол. XIX - поч. XX ст.

У роботі зроблена спроба всебічно проаналізувати творчу діяльність по дослідженню краю як окремих краєзнавців, так і історико-краєзнавчих організацій і статистичних комітетів, Таврійської вченої архівної комісії, визначити їх внесок у розвиток науки. Повертаються із забуття імена місцевих істориків, заслужено оцінюється їх внесок у дослідження краю.

Практичне значення. Дисертація може бути використана при створенні узагальнюючих праць і навчальних посібників по історіографії, джерелознавству, історичному краєзнавству, історії суспільних організацій, при підготовці бібліографічних, енциклопедичних та інших науково-довідкових видань ( наприклад, персональних бібліографічних покажчиків праць місцевих краєзнавців ), при читанні спеціальних курсів; при визначенні тематики і методики виконання судентських курсових і дипломних робіт, у справі поширення історичних знань; при написанні біографічних нарисів про дослідників краю, при висвітленні питань дослідження і охорони культурної спадщини.

Апробація дослідження здійснювалась автором на ряді наукових конференцій: V і VI Всеукраїнських наукових конренціях з історичного краєзнавства, всеукраїнських та кримських науково-практичних конференціях, а також на щорічних викладацьких конференціях Сімферопольського університету.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, 3-х розділів, заключения, списку скорочень та списку використаних джерел і літератури.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ.

У вступі дається обгрунтування теми дослідження, її актуальність, формується наукова новизна дисертації, а також детальніше аналізуються історіографія проблеми та джерельна база дослідження.

Перший рОЗДІЛ "Видання історико-краєзнавчої літератури в Криму в 2-й пол. XIX - поч. XX ст." складається з двох параграфів. Перший присвячений діяльності найбільш відомих кримських краєзнавців і загальній характеристиці літератури, що видавалася в той період. До середини XIX ст. постає необхідність всебічного наукового дослідження Криму. До цього часу в Криму з’являється прошарок провінційної інтелігенції, яка була спроможна повністю реалізувати суспільний інтерес до краю своїми дослідженнями.

Наукове краєзнавство в Криму в цей час розвивалось у кількох напрямках: дослідження економіки середньовічного Криму, його соціальних інститутів, дослідження політичної історії Кримського ханства, дослідження історії стародавньої Тавріди, висвітлення певних аспектів новітньої історії Криму.

В грунтовних працях Ф.Ф.Лашкова "Сельская община в Крымском ханстве", "Исторический очерк крымско-татарского землевладения" відображено весь спектр різних форм землевласності, простежено генезис кримсько-татарської общини. Однак, в розумінні самої суті феодалізму він стояв на ідеалістичних позиціях, перебільшував значення патріархально-родових пережитків у татар.

Фундаментальні твори В.Д. Смирнова "Крымское ханство под верховенством Отоманской Порты до начала XVIII века" і "Крымское ханство под верховенством Отоманской Порты , в XVIII веке" присвячені докладному описові політичної історії ханства, яка особливо приваблювала краєзнавців Криму. Дослідники висвітлили

внутрішні і зовнішні події у строгій хронології у зв’язку з правлінням окремих ханів. Ці праці і на сьогодні є найбільш повним викладенням середньовіччя в Криму. Цьому аспектові історії також приділяли увагу А.І. Маркевич, O.JI. Бертьє-Делагард, Ф.Ф. Лашков, Л.П. Колі. Стародавньому Криму присвятили свої праці Е.Є. Іванов, О.Л. Бертьє-Делагард, В. Томкевич та інші краєзнавці. Головний акцент вони робили на історії грецьких міст-колоній. Появу християнства в Тавріді висвітлив В.Х. Кондаракі у своїй праці "История христианства в Тавриде".

В цілому церковній історії в цей час приділялась достатня увага. Авторами історіко-церковних сюжетів були переважно служителі культу. Єпіскоп Таврійський і Сімферопольський Гермоген випустив "Справочную книжку о приходах и храмах Таврической епархии", де вмістив відомості про архітектурні особливості всіх церков і довідки про міста. У його докладному творі "Таврическая епархия" багато місця було відведено історичним свідченням. О.Л.Бертьє-Делагард, відомий своїми глибокими дослідженнями в області археології і нумізматики, приділив також увагу питанням прийняття християнства на півострові у своїх книгах "Как Владимир осаждал Корсунь" і "К истории христианства в Крыму. Мнимое тысячелетие".

Великий інтерес серед краєзнавців викликали сюжети, пов’язані з подіями Кримської війни. А.М. Зайончковський, І.М. Протопопов, Д.Парський, М.Я. Енгель достовірно виклали її хід у своїх дослідженнях.

У розглянутий період видавалась велика кількість історико-краєзнавчої літератури науково-популярного характеру, яка виконувала просвітницькі функції для популяризації історії Криму. Найбільш яскравим представником цього напрямку був

В.Х.Кондаракі. Взагалі, ним було видано 25 окремих томів популярних творів з різних аспектів життя Криму. В "Универсальном описании Крыма" він першим вмістив повний нарис історії Криму. Його десятитомник "В память столетия Крыма"- по праву був відзначений сучасниками, як кримська енциклопедія.

У популярному стилі написані роботи О.О. Уманця, Е.Л. Маркова, О.Г. Завадовського, В.В. Шаркова. Не зважаючи на

наукові недоліки ці публікації сприяли популяризації історичних знань серед населення, виховували любов до рідного краю.

Науково-популярні нариси, присвячені історії окремих регіонів Криму, були написані О.Л. Бертьє-Делагардом ( "Керменчик", "Прошлое Кореиза" та інші ), В.К. Виноградовим ( "Феодосія"), П. Татариновим, А.І. Маркевичем та іншими краєзнавцями. Особливий інтерес викликають краєзнавчі збірки, присвячені Сімферополю, Севастополю і Бахчисараю, випущені краєзнавцями Сімферопльської гімназії в формі звітів про екскурсії у ці історичні центри Криму. Особливу роль у їх підготовці і виданні відіграли Г.І.Тимошевський, А.Н. Попов, Ф.Ф. Лашков. ' .

У творчості кримських краезнапціп важливе місце зайняли етнографічні дослідження. В.Х. Кондаракі, В.О. Шуф, Н.А. Маркс, О.А. Олесницький, І.Б. Левензон, С. Шапшал, Т.С. Леві активно досліджували фольклор, етнічну історію кримських татар, караїмів, кримчаків, болгар, кримських греків, вірменів, німців, кримських турків та інших народів. Підсумком цієї праці стали збірки фольклору різних народів .Криму, словники, розмовники, праці з етнічної історії.

А.І.Маркевич створив ще й на сьогодні єдиний універсальний покажчик літератури про Крим ("Тавріка"), який всебічно висвітлив життя півострова. Були вміщені і списки закордонних видань і деякі з наявних рецензій. Але довідник ( у 3-х частинах) не охоплював всю сучасну йому літературу, враховані публікації тільки деяких газет.

Другий параграф присвячено путівникам по Криму, котрих у останню чверть XIX - поч. XX ст. видається особливо багато. Потреба в них була викликана поступовим перетворенням Криму в популярний курорт. Це були нерівнозначні за своїм змістом видання. Кращі з них складались на основі даних, запозичених із столичних і більшою частиною з місцевих видань, часткових залучень нових материалів. Але переважали видання, орієнтовані на будь-якого читача. За своїм змістом кримські путівники розрізнялись за географічним принципом ( у цілому по Криму, по окремих його частинах, містах).

Найбільш вдалими були путівники М. Сосногорової-Славич, М.О. Головкінського, А. Безчинського. Всього було знайдено понад 80 видань путівників по Криму місцевих краєзнавців. Історико-краєзнавчі материи займали в цих путівниках провідне місце, що сприяло поширенню історичних знань серед широких верств населення.

Другий розділ "Висвітлення історії Криму в місцевій перідичній пресі" сладається з 3-х параграфів. В першому аналізуються історико-краєзнавчі публікації в "Таврических губернских ведомостях", які видавалися з 1838 року і тривалий час були єдиним органом періодичної преси в Криму. В перші роки краєзнавчі матеріали на сторінках газет з’являлись рідко, але в міру активізації краєзнавчих пошуків і зростання суспільного інтересу до історичного минулого Криму, поступово збільшується кількість краєзнавчих публікацій. -

У 60-і pp. XIX ст. завдяки зусиллям відомих красзнагіців Ф.М.Домбровського і К.В. Ханацького в газеті з’явилося багато матеріалів краєзнавчого характеру.

У 80-і роки в газеті створюється спеціальний "Історичний відділ", який всіляко сприяв розширенню краєзнавчих матеріалів. В даному розділі аналізується історико-краєзнавча робота, опублікована на сторінках газети, дається оцінка її внеску в поширення історичних знань про Крим.

У другому параграфі висвітлюється роль міських газет у висвітленні історичного минулого півострова. На початку XX ст. в Криму видавалося 111 газет. Не всі з них мали спеціальні історико-краєзнавчі відділи, але більшість з них краєзначій тематиці приділяла серйозну увагу. Серед них виділялися газети "Крымский вестник", "Крым", "Таврида", "Тавричанин", "Салгир", "Евпаторийский вестник", "Крымский листок", "Полицейский листок Керчь-Еникальского градоначальства", "Русская ривьера" і журнали "Радуга", "Наша Таврида".

На сторінках міських газет і журналів публікувались документальні матеріали, пов’язані із приєднанням Криму до Росії, мандрівкою сюди Катерини II, реформуваннями, які проводилися

російською владою наприкінці XVIII ст., про події Кримської війни. Зацікавлення викликають надруковані протоколи засідань Таврійської вченої архівної комісії, Одеського товариства історії і старожитностей, нотатки про товариства і гуртки по дослідженню Криму.

У дисертації аналізуються ці й інші публікації у міській періодичній пресі, дається їм всебічна оцінка.

Дослідження публікацій місцевої періодики дало змогу виявити імена багатьох краєзнавців Криму, які з різних причин не залишили нам книжкових видань і тому були до останнього часу невідомими. Це О. Накропін, В. Ястребов, А. Романюк, С. Пастирєв та інші.

Поруч з публікаціями маловідомих авторів виявлені і праці відомих краєзнавців Криму: А.І. Маркевича, Ф.Ф. Лашкова, Ф.М.Домбровського, О.Г. Завадовського, В.Х. Кондаракі, які не були відомі раніше, що істотно доповнило уявлення про їх творчість.

У дисертації аналізуються публікації створеного в 1869 р. журналу "Таврические епархиальньїе ведомости". Основна частина публікацій журналу, звичайно, стосувалась релігійного життя, а також церковно-приходської освіти. В той же час протягом 48 років існування журналу в ньому були опубліковані цікаві історико-краєзнавчі матеріали.

Священики-краєзнавці В. Томкевич, М. Феофілов, К.Матушевський, П. Вікторовський та інші публікували змістовні нариси по історії приходів єпархії, будівництву і архітектурі церков.

Проявлюючи зацікавленість до історико-краєзнавчого дослідження Криму, редакція журналу, яким протягом багатьох років керував А. Висотський, вміщувала хроніку . наукового дослідження півострова. Публікувались тут і відомі світські краєзнавці А.І.Маркевич, і Ф.Ф.Лашков. Вміщені в церковних виданнях матеріали на сьогодні є єдиним джерелом знань про кількість, розміщення культових споруд в єпархії, та архітектуру, про створення кримського некрополя.

Краєзнавчі матеріали кримської періодичної преси свідчать про їх вагомий внесок в дослідження краю. Це сприяло як загальному розвитку історичного краєзнавства, так і освіченню населення.

Третій розділ "Діяльність історико-краєзнавчих закладів" складається із 3 параграфів.

У першому характеризуються основні напрямки діяльності Таврійської вченої архівної комісії / ТВАК /, створеної 24 січня 1887 р.

Ядро комісії склали відомі краєзнавці Криму О.Х.Стсвен, І.І.Казас, А.І. Маркевич, Х.П. Ящуржинський, Ф.Ф. Лашков та інші. З роками вона поповнилася новими поколіннями краєзнавців:

О.І.Полканов, М.Л.Ернст, Н.О.Маркс, Л.П. Колі, В.М. Кузьменко. Нарівні з місцевими науковими силами в ТВАК постійно вливались і великі вітчизняні вчені: С.Ф. Платонов, О.О. Шахматов, B.C. Іконніков, М.Я. Марр, Д.І. Багалей, В.В. Латишев, Д.І. Іловайський.

Головним у діяльності ТВАК на першому етапі став розбір справ і документів, призначених до знищення в губернських і повітових архівах різних відомств, і виділення з них тих документів, які за своїм значенням у науковому відношенні належали передачі історичному архівові. Особливо велику роботу в цій галузі проводили

А.І. Маркевич, Ф.Ф. Лашков, А.К. Романюк, Х.А. Монастирли. Краєзнавцям доводилось не тільки переборювати байдужість, а й негативне відношення урядовців деяких відомств.

У підсумку комісією було розглянуто 152144 архівних справи, з них була виділена частина, яка викликала особливий інтерес і була передана для зберігання в губернський історичний архів. Крім дослідження і опису документів, створенням архівів Комісія займалась організацією музеїв, бібліотек, проведенням археологічних розкопок, обстеженням і охороною пам’яток, контролем за їх реставрацією, збором етнографічного матеріалу, підготовкою і виданням праць - "Известий Таврической ученой архивной комиссии". '.

Основу змісту перших випусків "Известий..." склали підбірки документів, з якими дослідники зустрілися під час обстеження губернських архівів. Серед археологічних публікацій відзначалися повідомлення Ф.Ф.Лашкова. Поступово публікація документів змінюється науковими повідомленнями. Науковим підходом, глибиною відрізнялись дослідження А.І. Маркевича, Л.П. Колі, Ф.Ф.Лашкова, Х.П. Ящуржинського та інших краєзнавців.

У дисертації робляться висновки про вклад "Известий..." у справу всебічного дослідження історичного минулого Криму.

У другому параграфі розглядається історико-краєзнавча робота музеїв Криму. На Кримському півострові збереглися багаточисельні пам’ятки матеріальної культури різних епох і цивілізацій. Місцева інтелігенція вже на початку XX ст. ставила питання про створення музеїв, які забезпечили б їх збереження і дали можливість широким верствам населення ознайомитись з історичними пам’ятками минулого. З цією метою створюються перші в Криму музеї старожитностей - Феодосійський (1811 р.) і Керченський (поч. 1820-х р.). У 1891 р. - археолого-етнографічний музей у Євпаторії. Товариства, які досліджували край, також потребували в сховищах для зібраних ними матеріалів. При Таврійській вченій архівній коміссії у 1883 р. було відкрито у Сімферополі музей, де також зберігались археологічні експонати. Нею ж в Бахчисараї був створений етнографічний і історико-археологічний музей. Було відкрито музей Ялтинського відділення Кримсько-Кавказького гірського клубу (1892 р.). Подіям Кримської війни були присвячені Музей Севастопольської оборони (1869), Панорома Севастопольської оборони (1905). Самобутнім за змістом був Сімферопольський природничо-історичний музей (1899).

Видатну роль у створенні колекцій, організації роботи музеїв відіграли краєзнавці Л.П.Колі (Феодосія), О.ЄЛуценко,

В.В.Шкорпіл (Керч), К.К.Косцюшко-Валюжинич (Севастополь),

B.Н.Дмитрієв (Ялта), О.Г.Іваненко (Бахчисарай), А.І.Маркевич,

C.О.Мокржецький (Сімферополь).

У всіх музеях були подібні форми історико-краєзнавчої роботи. Це, перш за все, пошук матеріалів для поповнення фондів, створення експозицій, проведення екскурсій, випуск рукописного і друкованих каталогів експозицій і фондів, охорона пам’яток історії і культури.

Фонди музеїв поповнювались за рахунок проведення розкопок, приватних пожертвувань, надісланих експонатів з інших музеїв. Не зважаючи на те, що найбільш значні в науковому відношенні знахідки відправлялись до С.-Петербурга, кримські музеї поповнювались цікавими матеріалами, які і сьогодні є, як правило,

основою їх зібрань. Завдяки діяльності музеїв вдалося зберегти чимало безцінних пам’яток історичного минулого Криму.

У третьому параграфі дасться характеристика краєзнавчим дослідженням статистичних комітетів у Криму. Тут у вказаний час діяли Таврійський губернський статистичний комітет, статистичні комітети Керч-Єнікальського і Севастопольського градоначальств, а також статистичне бюро Таврійського губернського земства. Вони проводили велику роботу по дослідженню краю: займалися-збором даних про положення всіх сторін життя губернії, публікували ці матеріали у формі щорічних звітів.

Всі зібрані в статистичних комітетах довідково-статистичні і історико-краєзнавчі дані лягли в основу виданих Комітетом "Пам’ятних книжок" та інших довідників, що стали історико-краєзнавчими збірниками і унікальними відомостями про життя Криму 2-ї половини XIX - поч. XX ст.

У висновках підводяться підсумки дослідження, зроблені висновки і узагальнення з історії розвитку історичного краєзнавства в Криму в 2-й пол. XIX - на поч. XX ст. і даються практичні рекомендації по використанню матеріалів дисертації.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях автора:

1. В.Кондараки - этнограф крымских татар // Йылдыз. - 1989.-N6.- С.142-144. - Кримсько-татарською мовою /у співавторстві/.

2. В.Х.Кондараки - историк Крыма.- Деп. в ІНІСН РАН 21.03.1990.- N41358.- 30 с. /у співавторстві/.

3. Ф.Ф Лашков и его вклад в изучение истории Крыма. - Деп. в ІНІСН РАН 18.03.1991.- N44153.-24 с. /у співавторстві/.

4. Освещение вопросов истории и этнографии народов Крыма на страницах "Таврических губернских ведомостей" во второй половине

XIX в. //Проблемы истории Крыма: Тез.докл.науч.конф.-

Симферополь, 1991.- Вып.2.-С.39-41.

5.0сновные направления историко-краеведческих исследований в Крыму во Н-й половине XIX века // V Всеукраїнська конференція "Розвиток історичного краєзнавства в контексті національного і культурного відродження України": Тез. допов. та повідом.- Київ -Кам’янець-Подільський, 1991.- С.50-52.

6. В.Д.Смирнов - историк Крыма //Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. Вып.2.- Симферополь: Таврия, 1991.-

С. 156-160.

7. Внесок служителів культу в розвиток історичного краєзнавства

в Криму (друга половина XIX - початок XX ст.) //Релігійна традиція в духовному відродженні України: Матеріали Всеукраїнської

наукової конференції.- Полтава, 1992.- С.116.

8. Путівники по Криму М.Сосногорової //Всеукраїнська науково-практична конференція "Туризм і завдання національно-культурного відродження України": Тез. допов. та повідом.- Київ - Черкаси, 1992.- С.49-50.

9. Освітлення взаємовідносин України і Кримського ханства в працях В.Д.Смирнова //Історія державності України: Проблеми вивчення у вузі (Тези доповід. і виступів на республіканській студентській науково-методичній конфер.).- Ч.1.- Київ, 1992.-

С.65-66.

10. Музей Таврической ученой архивной комиссии и развитие исторического краеведения в Крыму в конце XIX - начале XX веков / / Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства.-Луцьк, 1993.- С.338-339.

11. Вопрос о выселении греков из Крыма в 1778 г. в дореволюционной крымской историографии // Україна - Греція: Історія та сучасність: Тези міжнародної наукової конференції.- Київ, 1992.- С.97-99.

12. К вопросу об историко-краеведческом наследии Н.А.Маркса //Південний архів. Вип. 2.- Херсон, 1993.- С.46-50.

13. Из истории создания музеев в Крыму в конце XIX - начале XX вв. //Культура Крыма на рубеже веков (Х1Х-ХХ вв.): Материалы республиканской научной конференции.- Симферополь, 1993.-

С.95-96.