автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Народное образование в Крыму в 1921-1929 гг.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Народное образование в Крыму в 1921-1929 гг."

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 37.014 (477.75)

ПРОХОРЧИК Марина Віталіївна '

НАРОДНА ОСВІТА У КРИМУ В 1921-1929 рр.

Спеціальність 07.00.0^. - Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Запоріжжя - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі українознавства Таврійськог національного університету ім. В.І.Вернадського Міністерства осві™ науки України.

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна установа:

кандидат історичних наук, професо Буравченкова Світлана Борисівн:

Київський державний університет харчовр технологій, професор кафедри українс знавства

доктор історичних наук, професо Даниленко Віктор Михайлович, Інстит} історії України НАН України, завідувг відділу історії культури українськог народу

кандидат історичних наук, доцеь Дсдков Микола Васильович, Запорізьки державний технічний університ< ім. Чубаря, завідувач кафедри українс знавства

Київський національний університет іме Тараса Шевченка, кафедра новітньої істої України

Захист відбудеться “а?У" </¡¿1*2000 р. о & _ годи

на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 17.051.01 по захист дисертацій у Запорізькому державному університеті (адреса: 6906 м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корпус V, ауд. 327).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеї Запорізького державного університету за адресою: 69063, м. Запоріжж вул.Жуковського, 66, корпус II.

Автореферат розісланий РуАїІиууШЛ-' 2000 р.

Вчений секретар _ ^

спеціалізованої вченої ра/^Г^ ^ ченко С.]\

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Переломні етаїти у розвитку України завжди привертали до себе увагу дослідників. Особливо важливо це сьогодні псля тривалого періоду бездержавності коли незалежна українська держава переживає складний і суперечливий процес свого становлення. Невід’ємною лайкою становлення державності є національна освіта, і саме їй належить вирішальна роль у духовному відродженні українського народу.

Актуальність теми дослідження визначається відсутністю системного наукового дослідження народної освіти у Криму в 1921-1929 рр., необхідністю переосмислення, нових оцінок одного із найскладніших періодів історії України. Практичний аспект актуальності теми полягає у використанні досвіду минулого в сьогоднішніх умовах розбудови української держави, її власної освіти, гармонізації міжетнічних взаємовідносин, в тому числі і з огляду на фактор проведення освітянської реформи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі українознавства Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського в рамках теми “Вивчення етнокультурних проблем депортованих народів і малих етноконфеайних спільнот Криму” (номер державної реєстрації № 0197У000422) та загальнокафедральною темою “Етнокультурні інтеграційні та адаптаційні процеси на Півдні України”.

Об’єктом дослідження є народна освіта у Криму в 1921-1929 рр.

Предметам даного дисертаційного дослідження є діяльність партійних та державних органів щодо перебудови освіти на нових засадах.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1921-1929 рр., тобто від переходу до нової економічної політики, докорінних змін у національній політиці та у галузі освіти. Верхня межа визначалася тим, що з 1930 р. в СРСР були законодавчо закріплені основні принципи та заходи освітянської політики, які фактично знищували національну осипу, а навчальний процес у школах переводився на шлях уніфікації та стандартизації.

Географічні рамки дослідження охоплюють межі Автономної республіки Крим в її кордонах досліджуваного періоду.

Головна мета дослідження полягає у всебічному комплексному вивченні народної освіти у Криму в контексті процесу реалізації політики партійних і державних органів СРСР у галузі освіти в 1921-1929 рр.

Відповідно до поставленої мети були визначені дослідницькі завдання:

1 .З’ясувати особливості загальносоюзної партійно-державної політики в галузі народної освіти у Кримській АРСР.

2.Розглянути структуру мережі шкіл автономій їх еволюцію у період, який досліджується. '

3.Визначити та охарактеризувати нові принципи підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів у контексті загальної партійної кадрової політики.

4.Виявити організаційні засади формування навчального процесу.

5.Виокремити основні напрямки національної політики у сфері освіти.

6.Проаналізувати сугнсть етносоціальних відносин як основи шкільного будівництва.

7.Дослідити заходи партійних та державних органів із розбудови національних шкіл.

Методологічну основу дисертаційного дослідження складають діалектичні принципи наукового пізнання. При розробці теми використовувалися такі методи дослідження: сторичний, об’єктивності, всебічності комплексно-хронологічний, комплексно-тематичний. Вони дозволили найбільш реально і правдиво висвітлити події; які відбувалися у минулому.

Також автором був застосований метод періодизації подій, історико-порівняльний, ретроспективний, логічної послідовності синхроністичний.

Детальніше питання теорії та методології дослідження висвітлено в розділі 1.3. дисертації та автореферату.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що вперше у вітчизняній історіографії зроблено комплексне дослідження історії народної освіти у Криму періоду 1921-1929 рр.; дисертацію значною мірою написано на основі джерел, насамперед, архівних документів, на які немає посилань в інших наукових працях; здійснена спроба переосмислити існуючі в історіографії підходи до проблем реалізації загальносоюзної партійно-державної політики у галузі народної освіти на території Кримської АРСР.

Апробація, роботи. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у доповідях на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу ТНУ ім.В.І.Вернадського (1999-2000 рр.), всеукраїнських наукових

конференціях “80-річчя відродження української державності: минуле і сучасне” (Сімферополь, 1997-1998 рр.), регіональній науковій конференції «Українська національна ідея: уроки останнього десятиліття»

(Сімферополь, 2000), а також у 5 статтях автора у провідних фахових виданнях та при читанні спецкурсу “Історія культури і освіти депортованих народів і малих етноконфесійних спільнот Криму”.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що висновки і практичні рекомендації дисертації та введені до наукового обігу' нозі джерела можуть буги залучені для аналізу сучасної гуманітарної політики України. Конкретно-історичні факти та основні ідеї можна використати у подальших наукових розробках питань народної освіти в Україні; для теоретичної розробки і практичного вдосконалення міжетніч-

з

них та міжнаціональних відносин, національного виховання; при викладанні дисциплін сторичного, українознавчого циклів; при створенні шкільній та вузівських підручників.

Достовірність результатів історичного дослідження забезпечена комплексом документів і матеріалів, а також методами дослідження та методологією, на основі яких виконано дисертацію.

Обсяг і структура дисертаційної роботи відповідає її цільовій спрямованості визначена логічною послідовністю розв’язуваних завдань. Робота складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (130 найменувань) і 17 таблиць. Загальний обсяг дисертаційного дослідження складає 178 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність і наукова новизна роботи, окреслені хронологічні рамки, визначені мета, завдання, об’єкт, предмет дослідження, теоретичне та практичне значення дисертацій

У першому розділі - “Історіографія, джерельна база та теоретичні засади дослідження” - розглядається стан наукової розробки проблеми, подається огляд джерел, а також розкриваються основні методи дослідження.

Історіографія. Народна освіта завжди була важливим компонентом державного будівництва і тому викликала інтерес у науковців. Різноманітні аспекти теми - методологічні теоретичні, організаційно-практичні -висвітлювалися сториками, педагогами, філософами. У дисертації аналізуються лише праці написані в сторичному плані і присвячені темі дослідженім.

Вивчення процесів розвитку народної освіти СРСР, України та Криму було розпочате ще у 20-х pp. У збірках, журналах і газетах публікувалися численні статті присвячені як проблемі в цілому, так і конкретним її аспектам. Статті мали оглядовий характер або висловлювали позицію авторів із конкретного напрямку народної освіти.

Протягом 20-х - першої половини 30-х pp. з’явились перші наукові праці К.Бендрнкова, Г.Гасилова, в яких була здійснена спроба проаналізувати політику держави у сфері освіти, підбити підсумки перебудови народної освіти і розбудови національних шкіл РРФСР та окремих її регіонів. Радянські автори Я.Ряппо і В.Затонський узагальнили досвід розбудови народної освіти Української PCP.

Значне місце серед журнальних публікацій того часу займають статті присвячені організації і проблемам розвитку народної освіти у Кримській АРСР. Це етапі І.Козлова, К.ІСубаєва, В.Кудрявцева, З.Самедінова та інших, які були включені до збірок “Четыре года Советской власти в

Крыму” та “Десять лет Советского Крыма” У них подано різноманітні матеріали, що стосуються розвитку народної освіти в республіці які охоплюють дожовтневий період, роки громадянської війни та 20-і рр. Перевагою збірок с якісний статистичний матеріал, який свідчить про певні надбання народної освіти у Криму, досягнуті в 20-і рр., у цих матеріалах не замовчуються і недоліки та труднощі в роботі шкіл та відділів народної освіти.

У досліджуваний період спроби аналізу стану народної освіти, її структури, організаційних засад робилися С.В.Поляковською. Але единою узагальнюючою працею стала монографія Б.В.Вологдіна “Народное образование и условия осуществления всеобщего обучения в Крыму», в якій на основі здійсненого Кримським центральним статистичним управлінням обстеження стану народної освіти півострова аналізується шкільна мережа, заходи партійних, державних та освітянських органів з її перебудови, структура і чисельність національних шкіл, впровадження нових навчальних програм у школах на початку 20-х рр. На жаль, автор обмежив аналіз народної освіти Криму 1924 р,2

Авторами публікацій, поряд з істориками, були і партійні працівники, працівники Наркомату освіти, ЦСУ, відділів народної освіти, директори шкіл, учителі Знаючи практику роботи, вони висвітлювали той перший позитивний досвід, який був накопичений в освітянській мережі у 20-і рр. їх праці дають можливість простежити перші кроки у становленні механізму партійного керівництва народною освітою, створення законодавчої бази та розв’язання кадрових і матеріально-фінансових проблем.

Оцінюючи загалом літературу цього періоду, зазначимо, що вона була нечисленною, багато публікацій мали популярно-пропагандистський характер, але саме з цих робіт розпочинається процес накопичення різнопланової інформації про перші кроки перебудови народної світи, створення мережі масових початкових та національних шкіл, закладені основи наукових знань.

У наступні два десятиріччя наукова розробка теми народної освіти значно розширилася. Література кінця 30-х - першої половини 50-х рр. оідрізнясться від попередньої більш узагальнюючим характером, бажанням із аналізу конкретних подій вивести закономірності які характеризували б радянський метод навчання. З позицій критичного

1 Четыре года Советской власти в Крыму. 1920-1924.: Сб.Статей.- Симферополь: Крымцик и Совнарком, 1924, Десять лет Советского Крыма: Сб., посвященный десятилетию советизации Крыма (1920-1930) / Под ред. И.Козлова и др.-Симферолонь: Крымгосиздат, 1930.

2 Вологдин Б.В. Народное образование и условия осуществле>п!я всеобщего обучения в Крыму (по дан-

ным стат. обследования, прошведешюе Центр. Стат. Управлением в язгваре 1924 года).- Симферополь: Изд-во Крым. Стат. Центр. Управление, 1925. .

підходу до організації народної освіти у дореволюційний період проведено аналіз діяльності шкіл у радянський період у праці І.М.Богданова.

Водночас для публікацій цього періоду були властиві одноманітність в оцінках, ідеологічна і звинувачувальна спрямованість, декларативна критика немарксистських напрямків організації навчального процесу в школах без глибокого аналізу теоретичних основ поглядів представників цих напрямків, досвіду роботи дореволюційних педагогів.

Ці недоліки були притаманні і працям українських істориків, а також дослідженням кримських авторів, які висвітлювали проблеми народної освіти на Кримському півострові Але попри всі ці недосконалості публікації названого періоду слід розглядати як важливу ланку в процесі накопичення сторичних знань, які згодом дозволили здійснити узагальнюючі дослідження по ¿торії народної освіти країни.

Інтенсивне історіографічне осмислення досвіду партійного керівництва розвитку освіти, в тому числі на матеріалах України та Криму, розпочзлося із середини 50-х - першої половини 80-х рр. У цей час опубліковано низку фундаментальних праць, присвячених даній темі Найбільш грунтовно діяльність державних, партійних та освітянських органів представлена у дослідженнях Ф.Ф. Корольова та Л.В. Кошмана3. Ф.Ф. Корольов проаналізував різні аспекти діяльності радянської школи: політичні кадрові, матеріально-фінансові Однак, не подано детальної характеристики змін партійно-державної політики щодо освіти, процесу пошуку нових підходів, обговорення цих проблем на рівні законодавчої та виконавчої влади. Деякі аспекти історії народної освіти України 20-х рр. висвітлено у дослідженнях українських сториків Є.С. Березняка, О.Д. Бондаря, К.Литвина. У монографії М.С. Гриценка 4 розглядаються основні етапи історії української школи у довоєнний період. Однак стотним недоліком цієї праці є суб’єктивний характер окремих її збірок, нестримне прагнення автора показати провідну роль партії та правильніш, тієї політики, що нею здійснювалася. Монографія В.М. Даниленка 5 присвячена комплексному дослідженню співробітництва УРСР і РРФСР в галузі освіти та науки у довоєнний і післявоєнний період.

Загалом для літератури 60-80-х рр. була типовою абсолютизація класових підходів до оцінки процесів, що відбувалися у гуманітарній сфері Недоступнсть багатьох архівних матеріалів призводила до того, що критикувалися окремі положення і факти, вирвані з контексту проблеми.

3 Королев Ф.Ф. Очерки по история Советской школы и педагогики (192 і-1931).-М.: Акад. лед. наук РСФСР, 1961; Очерки по истории советской науки и культуры / Ред. канд. ист. наук Л.В.Кошман и др • М.: Изд-во Московского ун-та, 1968.

* Гриценко М.С. Нариси з історії школи в Українській РСР.-К., 1965.

5 Даішленко В.М. Сотрудничество УССР и РСФСР в области образования и науки в период построения соцналнзма.-К.» 1981. .

б

У кінці 80-х та на початку 90-х рр. розпочинається новий етап у вивченні стану освітньої сфери 20-х рр. В Україні було захищено ряд докторських і кандидатських дисертацій, автори яких опублікували в наукових журналах і збірках багато статей із досліджуваної проблеми, які по-новому розглядали певні моменти ¿торії розвитку народної освіти. Однак перегляд старих концепцій вимагав значних зусиль і йшов непросто. У перших наукових працях, що вийшли в епоху перебудови і мають відношення до досліджуваного періоду історії Криму, можна спостерігати складне переплетіння нових елементів сприйняття історії півострова, навіяних гласнспо, і оцінок, що ствердилися у минулі десятиріччя. Характерним прикладом подібної літератури може бути книга “Крым: прошлое и настоящее”, що вийшла у 1988 р.

Для нас найбільш актуальним с змЬт розділу “Крым в период восстановления народного хозяйства и построения социализма в СССР”, написаного Г.Є. Трапезниковим6. У цьому порівняно невеликому за обсягом нарисі висвітлюється досвід національних шкіл, наведені відповідні статистичні дані, правда, з однією стотною для знавця статистики помилкою, коли дані за 1913 р. були подані як дані за 1917 р. Разом з тим, повторювалися традиційні для літератури попередніх років політичні звинувачення на адресу відомих кримськотатарських діячів, що займалися організацією народної освіти у Крим)' (Фірдевса, Баліча, Дерен-Айерли).

Реальні зміни у підходах до ¿торії розвитку народної освіти у Криму відбулися на терені 90-х рр. У цей час була опублікована збірка із серії “Вопросы - ответы. Крымская АССР (1921-1945)” 1. У цій збірці складеній за участю групи відомих істориків Криму, були вміщені статті та статистичні матеріали, які по-новому розглядали питання розвитку народної освіти у Криму. Ва вони були написані більш гостро, об’єктивно, що є абсолютно незвичним для літератури з подібної тематики. Монографія В.М. Брошевана і O.A. Форманчука започаткувала вивчення ілорії Криму з нових позицій. У нарисі “С.М. Киров-организатор Крымской республики” професор П.І. Гарчев розкрив особливу політику ЦК РКП(б)щодо Криму в 1921-1922 рр. - утворення буферної республіки та викачку з неї ydx продовольчих, матеріальних ресурсів 8.

У кінці 80-х-90-і роки в Україні виходить багато праць, присвячених проблемам освіти у 20-30-і рр. Деякі аспекти досліджуваної нами проблеми розглянув П.І. Дроб’язко9.

6 Трапезников Г.Е.Крым в период восстановления народного хозяйства и построения социализма в СССР / Крым: прошлое и настоящее.-М., 1988. - С.67-74.

7 Крымская АССР (1921-1945) / Сост. Горбунов Ю.И.-Снмферополь: Таврия, 1990.

8 Гарчев П И. С.М. Киров - организатор Крымской республики //Культура народов Причерноморья. -199S.-J4b 4.-С.51-61.

5 Дроб’язко П.І. Українська національна школа: витоки і сучасність.-K., 1997.

Привертає увагу робота авторського колективу за керівництвом

О.В.Сухомлинської “Нариси історії українського, шкільництва”, яка є першою такого рода працею в Україні 10. У центрі уваги авторів-суть і причини українізації та денаціоналізації радянської школи у 20-30-х рр. XX століття. В окремому розділі подаються сторико-біографічні нариси про кращих представників української педагогічної думки цього періоду -С. Русову, О. Шумського та інших. Автори не тільки аналізують педагогічні концепції, а й характеризують сторію становлення української національної школи та організаційних засад навчального процесу.

Таким чином, протягом 20-90-х рр. у вітчизняній Ьторіографії досліджувалися лише деякі питання народної освіти 20-х рр., відсутні узагальнюючі праці про розвиток народної освіти у Криму. Зроблений огляд наукової літератури, яка стосується теми дисертації дає підстави стверджувати, що снує нагальна потреба у продовженні спеціальних грунтовних досліджень з Ьторії партійно-державної політики у галузі народної ревіти, підготовки і перепідготовки педагогічних кадр'п. етносоціальних відносин як основи шкільного будівництва, розбудови національних шкіл.

Джерельна база. Вивчення сторії народної освіти у Криму в 19211929 рр. стало можливим завдяки використанню широкого спектру опублікованих та неопублікованих архівних матеріалів (у тому числі вперше введених у науковий обіг), які складають джерельну базу дисертаційної роботи. Усі джерела можна поділити па шість груп.

До першої великої групи залучених нами джерел належать збірки документів всесоюзного і всеросійського характеру, що видавалися протягом 20-80-х рр.: зведення законів СРСР у трьох томах, систематичні зведення законів РРФСР, що діяли протягом 20-х рр., а також хронологічні зведення законів, Указів Президії Верховної Ради і постанов уряду РРФСР у двох томах; збірки найважливіших постанов та розпоряджень ВЦВК і його президії за 1921-1929 рр. та зібрання узаконень і розпоряджень робітничо-селянського уряду РРФСР за цей же період. До цих джерел долучаються резолюції з'їздів Рад СРСР і РРФСР з питань культури й освіти, що видавалися окремо.

Іншу, не менш численну групу джерел, являють собою збірки документів, стенографічні звіти, огляди діяльності сільських, районних, міських і всскримських органів влади, в тому числі Кримського ЦВІС Кримської РНК, наркомату освіти, партійних організацій Криму та їх керівних органів. Особливу цінність для вивчення поставлених у дисертації питань уявляють збірки “Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и

10 Нариси історії укражького шкільництва (1905-1033), Навч. посібник/За ред. д-рапед. наук. проф. Су-хомлтаськоїО.В.-К, 1997. .

Крестьянского правительства Крымской Социалистической Советской Республики” за 1922-1930 рр. .

Значну групу джерел, і за своєю кількістю, і за значуїцЬтю для даного дослідження, становлять собою бюлетені що видавалися Кримським обкомом РКП(б) - ВКП(б), ЦВК Ради робітничих, селянських, червоноармійських і червонофлотських депутатів та Ради Народних Комісарів Кримської АРСР, бюлетені Кримського Центрального статистичного управління, що відносяться до 1922-1931 рр. До цієї групи джерел ми визнали доцільним віднести також різноманітні довідники, окремі резолюції всекримських зїздів Рад і всекримських партійних конференцій, політичні зведення Кримського обкому партії, що направлялися до Центрального комітету протягом 20-х рр.

Важливу роль у проведенні нашого дослідження мали звіти різних органів влади й управління Кримської АРСР про свою діяльність протягом 20-х рр. До таких джерел належать звіти Кримського обласного комітету партії на. всекримських партконференціях, звіти Кримського ЦВК, Кримської РНК, Наркомату освіти, матеріали всекримських з'їздів Рад, листи кримського населення до керівних органів, інструкції з реорганізації системи освіти, звернення окремих керівників Кримської АРСР до союзних і російських органів влади.

Були детально використані також газети і журнали, що видавалися у Криму в 20-і рр.

Основою джерельної бази дисертації стали Документи і матеріали російських і кримських архівів - Російського центру збереження і вивчення документів новітньої історії (РЦЗДНІ), Центрального державного архіву Російської Федерації (ЦЦА РФ) та Центрального державного архіву Республіки Крим (ЦДАРК). Автором роботи вивчені і використані при написанні дисертації 27 архівних фондів.

Серед архівних фондів, що дозволили висвітлити різні аспекти даної проблеми, слід виділити фонди Обласного комітету ВКП(б), Народного комісаріату освіти Кримської АРСР, Державної планової коміії при РНК Кримської АРСР, Народного комісаріату фінансів Кримської АРСР, Статистичного управління Кримської АРСР, Робітничо-селянської Інспекції Кримської АРСР, Ради Народних Комісарів Кримської АРСР, Центрального Виконавчого Комітету Кримської АРСР, Кримського ревкому, Таврійського губернського управління, Бюро друку при РНК Радянської Соціалістичної Республіки Таврида, Сімферопольської VIII об'єднаної школи 1 і 2-го ступенів.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження складають діалектичні принципи наукового пізнання. Принцип історизму передбачає висвітлення минулого в його історичному контексті з урахуванням тих змін, які відбувалися не тільки із предметом

(об’єктом) дослідження, а й з усіма пов’язаними з ним процесами та явищами. Застосування цього принципу дозволяє дослідити діалектику та динаміку сторичного процесу з точки зору його генези в минулому та тенденцій розвитку в майбутньому. Так, процес розбудови національних шкіл у Криму в 1921-1929 рр. був розглянутий як продовження традицій національних шкіл у дореволюційній період: були виявлені тенденції^ які зумовлювали особливості політики царської Росії у галузі освіти в минулому, та нові тенденції освітянської політики радянської влади, які зародилися саме в період 20-х рр. Окрім того, застосування принципу історизму дозволило виявити зміну пріоритетів у фінансуванні народної освіти. У дореволюційний період основну увагу царський уряд звертав на розвиток середньої елітарної школи. На її потреби йшло основне фінансування. Початкова масова школа розвивалася повільно, особливо у сільській місцевості Нова більшовицька влада основну увагу приділяла початковій масовій школі а середня ланка загальної освіти часто залишалась поза увагою.

Принцип об’єктивності дозволяє виявити та врахувати всі фактори та умови, які власне визначали еволюцію освітянської політики СРСР у 20-і рр. Він реалізується через комплексний аналіз сукупності різнохарактерних джерел, співставлення яких дало змогу виявити три етапи у розвитку народної освіти Криму в 20-і рр., обумовлені політичним та економічним розвитком суспільства.

Принцип всебічності дозволяє врахувати всі фактори, взаємозв’язки та взаємообумовленості аналізованих явищ минулого. Застосування вищезазначених принципів дало змогу з’ясувати, що на розвиток народної освіти Криму та формування її нових організаційних засад протягом 19211929 рр. суттєво вплинув цілий ряд взаємопов’язаних та взаємообумовлених факторів: глибока еконоімічна криза, яка у 1921-1923 рр. набула характеру масового голодомору; складні соціально-політичні та національні проблеми; відсутність чіткої освітянської політики, яка враховувала б традиції дореволюційної школи; слабке матеріально-технічне забезпечення шкіл, проблеми і прорахунки у кадрових питаннях.

Зазначені принципи реалізовувалися за допомогою цілого комплексу методів. У роботі із джерельним матеріалом, на сучасному етапі найбільш перспективним є комплексно-хронологічний та комплексно-тематичний методи дослідження. Перший дозволяє систематизувати розрізнені дані одержані у результаті окремих видових, пофондових, міжфондових та тематичних розробок і дозволяє виявити кількісний склад та загальну структуру джерельної бази даного періоду; другий - дає можливість на цій основі поглиблено розробляти увесь відомий комплекс джерел з точки зору однієї проблеми, якою у даному випадку є мережа загальноосвітніх шкіл Криму.

Крім указаних, застосовувалися методи: періодизації подій, історико-порівняльний, ретроспективний, логічної послідовності синхроністичний.

У Другому розділі “Народна освіта в умовах становлення Кримської автономії”, що складається з чотирьох підрозділів, подається аналіз стану шкільної освіти Криму на початку 20-х pp., розглядаються заходи партійних і державних органів із перебудови народної освіти та організаційно-методичного забезпечення навчального процесу у школах. Узагальнено форми та методи підготовки і підвищення кваліфікації вчителів.

Перехід до мирного будівництва у Криму на початку 1921 р. розпочався у дуже складних соціально-економічних і політичних умовах. Три роки громадянської війни та іноземної інтервенції стотно підірвали економіку краю. Господарське і соціально-економічне становище Криму значно погіршилося внаслідок голоду, який почався у 1921 р. Особливо загрозливий характер голод прийняв у 1922 р. Ці чинники та особлива політика ЦК РКП(б) стосовно Криму в 1921-1922 pp. безумовно загострили національні відносини і негативно позначилися на стані народної освіти, яка на початку 20-х pp. перебувала у тяжкому становищі

До чинників, які значно ускладнювали стан шкільної системи, автор відносить і гостру боротьбу навколо питання про форму адміністративного устрою Криму та безпосередньо створення у 1921 р. Кримської АРСР як складової частини РРФСР.

На початку 20-х pp. 48 відсотків населення півострова було неписьменним. Ситуація ускладнювалась ще й тим, що серед різних національностей частка неписьменних була різною.

Становлення системи шкільної освіти почалося з наказу Наркомату освіти від 27 листопада 1920 p., в якому передбачалися заходи із перебудови роботи школи. Відповідно до цього наказу школа відділялася від церкви, скасовувалася плата за навчання. Були внесені зміни у порядок роботи шкіл, обстежені діти шкільного віку, а також шкільні приміщення.

24 листопада 1920 р. було введено новий російський правопис. Але масовий голод, тяжке економічне становище півострова призвело у 1921 р. до значного скорочення мережі шкіл, а у тих з них, що залишилися працювати, постановою Раднаркому Кримської АРСР від 13 грудня 1921 р. фактично було введено плату за навчання. Скорочення кількості шкіл було пов’язано також і з помилками, допущеними у процесі перебудови шкільної освіти, значним послабленням матеріальної бази, а також нестачею кваліфікованих педагогів.

Таким чином, на початку 20-х pp. загальноосвітні школи Криму перебували у глибокій кризі що спонукало партійні та державні органи півострова до рішучих дій із перебудови народної освіти.

Одним із найважливіших та найскладніших питань перебудови шкільної освіти на півострові стали підготовка вчителів для шкіл 1 і 2-го ступеня та підвищення їх кваліфікації.

Ця система охоплювала чотири основних ланки: курси педагогічних практикантів; педагогічні технікуми; праісгичні інститути; педагогічні факультети або інститути. Вважаємо помилковим рішення Наркомату освіти РРФСР про те, що як основна ланка підготовки вчителів розглядався педагогічний технікум. У розділі розкриваються основні недоліки та недосконалість системи підготовки і перепідготовки педагогічних працівників, яка велася із класових позицій. Головна увага при цьому приділялася їх політичному вихованню. Авторитарній системі потрібен був освічений виконавець, який умів би впливати на учнів, вбивати в їх свідомість ідеологічні догми, готував би з них бездумних і сумлінних виконавців волі державної машини. Цим були зумовлені періодичні чистки і скорочення вчителів та працівників народної освіти. Посади інспекторів Наркомату освіти та районних відділів були введені до номенклатури обкому і райкомів партії. Як наслідок, штат Наркомату освіти Кримської АРСР та районних відділів освіти постійно поновлювався, “зникали” старі досвідчені методисти, з’являлися нові дуже часто малокомпетентні Одним із заходів, який закріпляв контроль партійних органів над освітою і педагогічною діяльністю, було введення інституту політруїсів шкіл. Таким чином адміністративно-командна система управління освітою обмежувала ініціативу викладачів, працівників органів управління освітою загальноосвітніх шкіл, гальмувала розвиток педагогічної творчості

Відзначаючи у цілому недосконалість системи підготовки і перепідготовки педагогічних працівників, вважаємо, що у цій складній соціально-політичній ситуації все ж були закладені основні щаблі професійного навчання вчительства. Але масовість і недоліки у роботі різноманітних курав та педагогічних навчальних закладів знизили професійний рівень учителів у порівнянні з дореволюційним періодом.

Одночасно серед педагогічних працівників Криму велись гострі дискусії навколо питання про форми, методи і зміст навчального процесу. Перед органами народної освіти і педагогічними колективами шкіл Криму на початку 20-х pp. було поставлено завдання запровадити нові навчальні програми, які б були радянськими за своїм змістом і методами. У Криму центром методичної роботи у загальноосвітніх школах стала Академічна нарада, яка з 1924 р. була реорганізована в Академічну Раду. За період з 1921 по 1929 pp. було розроблено декілька видань програм. Перші програми були випущені для нових типів шкіл - чотирьохрічної школи 1-го ступеня і семирічної школи 2-го ступеня у 1921-1922 pp. Влітку 1924 р. вийшло друге віщання програм Головної Вченої Ради для всіх чотирьох

років школи 1-го ступеня із вказівкою, що з початку 1924-1925 навчального року ці програми повинні бути введені у зразково-показових школах, а у масових “кк обов’язкові у перших двох групах шкіл 1-го ступеня”. До 1927 р. не снувало навчальних планів, які були б обов’язковими для всіх шкіл і це було однією з причин порушення навчального процесу, зниження якості знань не тільки у різних районах Криму, а навіть у різних школах. Протягом 1926-1927 навчального року проводилась інтенсивна організаційно-методична робота, яка дозволила ввести з 1927-1928 навчального року обов’язкові навчальні плани і нові навчальні програми у школах 2-го ступеня.

Третій розділ “Національна політика у сфері народної освіти у Криму” складається із двох підрозділів і присвячений реалізації національної політики РКП(б) у сфері освіти в період 20-х рр. Крим на той час був найспецифічнійшим за національним складом населення порівняно з іншими регіонами Росії Тому вибір саме Криму як регіону дослідження, є достатньо виправданим.

Розв’язання національного питання у Криму було пов'язано, перш за все, з організацією освіти серед національних меншин, ліквідацією серед них неписьменності і малописьменності Проголошувалось, що радянська влада створить у Криму таку співдружність представників різних національностей, яка буде взірцем для сусідніх капіталістичних країн. Виходячи з цього, владні структури на всі лади звинувачували царську Росію, яка була нездатна розв’язати снуючі проблеми у міжнаціональних відносинах, при цьому активно пропагуючи свої соціалістичні підходи до забезпеченій рівності всіх націй і народностей.

І дійсно, в 1914 р. у Криму національних шкіл було обмаль. Із 698 шкіл 1-го ступеня національними вважалися тільки 68 татарських шкіл. Але з них тільки одна була справді татарською школою, де навчання велось кримськотатарською мовою. Решта шкіл була змішаного типу і викладання велось тут російською мовою.

На 1921 р. мережа національних шкіл на півострові теж була нечисленною. Державна мережа початкової освіти обслуговувала, головним чином, російське населення Криму. Такс положення було характерним і для інших національних окраїн Російської Федерації Тому Центральні органи влади, і передусім Наркомат освіти, приступили до складної робота із структурної перебудови організаційних та методичних освітянських органів. При колегії Наркомату освіти була створена Рада у справах національних меншин, яка керувала національною освітою. Питання національної освіти вирішувалися і на партійному рівні При Кримському обкомі РКП(б) були створені секції національних меншин: вірменська, мусульманська (з 1927 р. татарська), німецька, єврейська, естонська. Але умови для розвитку національної освіти у Криму були

вкрай складні і покращувати їх довелося у протистоянні між різними національними групами, долаючи економічні труднощі До того ж. обстеження шкільної мережі 1925-1926 рр. виявило істотні відмінності в охопленні освітою дітей різних національностей Криму. Це було пов’язано, насамперед, з введенням у Криму, як і на всій території РРФСР, політики коренізаіщ яка велику увагу приділяла розвитку татарських шкіл.

Різним був відсоток охоплення шкільним навчанням дітей, особливо у сільській місцевості Дітей із російських та українських сімей було охоплено всього 42 відсотки, німецьких - 97,2 відсотка, татарських - 85 відсотків. В значно гіршому становищі знаходилися німецькі вірменські та грецькі школи. Вони страждали від нестачі підручників, посібників, приміщень та вчителів.

У 1925-1926 навчальному році вперше вдалося побудувати певну мережу татарських і шкіл національних меншин у сільській місцевості Але плани із розбудови національних шкіл не враховували місцеві особливості побутових .умов, національних традицій і тому являлися нереальними. 1 тільки у 1927-1928 навчальному році для всіх шкіл національних меншин, підпорядкованих Кримському Наркомату освіти, була затверджена чітка структура шкільної системи.

Важливим аспектом діяльності державних органів Криму у сфері національної освіти стало проведення реформи письменності серед національних меншин. Вона почалася із проведення реформи грецької орфографії і переведення кримчакської та татарської письменності на латинізований новотюркський алфавіт відповідно замість староєврейського та арабського. У зв’язку з цією реформою у Криму почали перепідготовку вчителів, друкування нових підручників і посібників для шкіл.

Ще одним важливим елементом національної освіти у Криму було залучення до освіти дівчат. У 1924 р. процентне співвідношення татарських хлопчиків і дівчат, які навчалися у загальноосвітніх школах, складало відповідно 55,1 і 44,9 відсотка.

Складне становище було із організацією українських шкіл. Кількість українського населення штучно занижувалась, а прохання про відкритої українських шкіл не знаходило відгуку. Тільки у 1927 р. були зроблені практичні кроки для створення українських шкіл. У 1929-1930 рр. кількість українських шкіл збільшилась до 12, в них навчалося 845 учнів. Делегати конференції по розвитку культури й освіти національних меншин, яка проходила у травні 1930 р., висловлювали надію на те, що у кінці першої п’ятирічки стане можливим перевести на українську мову всі школи у селах з більшістю українського населення. Але, на жаль, ці та інші плани стосовно української національної школи залишилися нереалізованими.

Однією із складних проблем роботи національних шкіл була підготовка педагогічних кадрів. З середини 20-х рр. починається систематична робота

у цьому напрямку. Але для різних шкіл кадрова проблема вирішувалася по-різному. В найбільш сприятливому становищі були, німецькі вірменські та єврейські школи. Невирішеним залишалося це питання для болгарських та грецьких шкіл. Наприклад, із 27 вчителів болгарських шкіл Криму у 1925 р. тільки 7 володіли національною мовою. 21 листопада 1925 р. Раднарком РРФСР прийняв декрет “Про підготовку викладачів для шкіл національних меншин”.

Для вирішення проблеми кадрів, починаючи з 1926-1927 навчального року, систематично організовувалися курси із підвищення кваліфікації та перепідготовки вчителів. Але становище не покращало, тому секретаріат Кримського обкому партії у 1927 р. провів спеціальне засідання з цієї проблеми. На ньому, зокрема, було прийняте рішення про відкриття підготовчих курсів при всіх педагогічних технікумах, а також про створення курсів перепідготовки сільських учителів.

Аналіз архівних матеріалів показує; що у цей період основними труднощами у підготовці національних педагогічних кадрів були: незначна кількість національних шкіл 2-го ступеня і навіть повна відсутнсть їх у багатьох національних груп; відсутність на мецях педагогічних навчальних закладів, навіть, для найчисленніших національних груп; недостатнє охоплення молоді національних меншин навчанням у Кримському педагогічному технікумі та педагогічному інституті

З середини 20-х рр. у Криму розпочинається робота із підготовки нових підручників для національних шкіл. Але цю проблему, як і інші проблеми цих шкіл, вирішити теж не вдалося.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Аналіз і узагальнення досвіду народної освіти та національних шкіл у Криму дозволяє зробити наступні висновки:

1.3 остаточною перемогою Радянської влади і у Криму з 1921 р. почала творитися нова, радянська система освіти на нових засадах. Дисертантом ^модельовано стан і структуру мережі загальноосвітніх шкіл початку 20-х рр. Численні факти свідчать про глибоку кризу всієї системи освіти і зокрема загальноосвітніх шкіл. Заходи із підтримки шкіл були вкрай невдалими. До них ми відносимо переведення шкіл Криму на самозабезпечення, встановлення додаткових податків на населення за навчання, введення плати за навчання та інші Негативно ми оцінюємо також і рішення Раднаркому Криму про скорочення у 1922-1923 навчальному році наполовину кількості шкіл, яке було мотивоване голодом.

Критичною була ситуація з фінансуванням шкш. Держава у 1921-1923рр. виділяла кошти, які лише на десять відсотків задовольняли

потреби шкіл. Фінансування освітньої галузі в цілому велося за “залишковим” принципом, тому вчителі та інші працівники освіти отримували невисоку заробітну платню, а рівень матеріально-технічної бази шкіл залишався дуже низьким. Особливо складне становище було у сільських школах Криму. Залишалася невирішеною проблема забезпечення шкіл навчальним обладнанням, наочними посібниками, приміщеннями, а нові школи не будувалися.

Таким чипом, на початку 20-х рр. загальноосвітні школи Криму перебували у глибокій криз; яка охопила не тільки матеріальну базу, кадровий склад педагогічних працівників, організацію управління школами, але й зміст і якість навчання, що привело до зниженій якості знань вчителів і учнів порівняно з дореволюційним періодом. Це спонукало партійні і державні органи Криму до дій із перебудови народної освіти на комуністичних засадах.

2. Розвиток народної освіти у Криму в 1921-1929 рр. пройшов декілька стадій, які були обумовлені політичним та екопомичним станом суспільства.

На першому етапі (1921-1922 рр.) була спроектована радянсько-комуністична схема народної освіти, відбулися зміни в порядку роботи шкіл, системі оцінок, шкільному управлінні Школа була відділена від церкви, а предмети релігійного культу вилучалися із навчальних планів.

Другий етап, який на думку автора розпочинається з 1923 р., характеризувався реальними заходами з перебудови народної освіти, підготовки вчителів, підвищення їх кваліфікації, організаційно-методичного забезпечення навчального процесу у школах. Третій етап починається з моменту обнародування у 1925 р. постанови ВЦВК і Раднаркому РРФСР про введення початкового загального обов’язкового навчання та заходів із розбудови національних шкіл.

3. Система національної освіти створювалася відповідно з реалізацією політики корснізації (яка у Криму, насамперед, звелася до татаризації), процес якої у Кримській АРСР почався раніше, ніж на інших територіях Радянського Союзу. Аналіз архівних матеріалів свідчить про значні недоліки в організації національних шкіл і фактично безконтрольність з боку освітянських органів. Розвиваючи масовість, відділи народної освіти поступово заміняють національну школу, яка базувалася на етнопедагогіці, на школу з національною мовою викладання.

4. Здійснені заходи по перебудові шкільної мережі дозволили збільшити охоплення дітей навчанням у початкових школах і створити нову радянську шкільну систему. Нова школа не тільки покращила освітню підготовку учнів, вона стала основним засобом комуністичного виховання молоді Надмірна політизація та ідеологізація школи, яка до того >х грунтувалася на класових принципах, зумовила насильницьку атеїзацїю

дітей та юнацтва, що, фактично, йшло урозріз із проголошеною свободою совілі .

5. На нашу думку, заслуговує уваги досвід організації підготовки та перепідготовки вчителів та інших категорій педагогічних працівників. Головна увага приділялась їх політичному вихованню. Авторитарній системі потрібен був освічений виконавець, який вмів би впливати на учнів, вбивати в їх свідомість ідеологічні догми, готував би з них бездумних і сумлінних виконавців. Прийняті заходи з підготовки та перепідготовки вчителів для шкіл істотно не зміниш складну кадрову ситуацію, особливо у сільських школах і школах 2-го ступеня.

6. Введення нових навчальних програм і методик показало їх недосконалість. Ці програми були розраховані для показових шкіл, а більшість масових шкіл не змогли за ними працювати.

7. Більшість рішень, які приймали партійні та державні органи Криму, мали декларативний характер політичних гасел та не підкріплювалися необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Народна освіта у Криму в 1921-1929 рр. була позначена відбитками своєї епохи, але залишила для майбутнього свої позитивні надбання, зокрема деяке (тимчасове) розширення мережі національних шкіл.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ДИСЕРТАНТА З ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМИ

а) статті у провідних наукових фахових виданнях:

1.Прохорчик М.В. Национальные школы. Крыма в 1920-1934 гг. // Ученые записки СГУ.-1998.-№ 6,- С.78-83.

2.Прохорчик М.В. Украинские школы в Крыму (20-30-е гг. XX в.) // Культура народов Причерноморья.-1998.-№ 5.- С.438-440.

3.Прохорчик М.В. Введение стабильных программ в общеобразовательных школах Крыма в нач.30-х гг.20 в.// Культура народов Причерноморья. -1999.- № 6.- С.421-423.

4.Прохорчик М.В. Стан шкільної системи Криму на початку 20-х років // Культура народов Причерноморья.- 1999.-№ 9,- С.94-98.

5.Прохорчик М.В. Підготовка і перепідготовка педагогічних кадрів Криму у 1921-1929 роки // Культура народов Причерноморья. -1999.-№ 10.-С. 94-98.

б) тези виступів на наукових конференціях:

6. ІІрохорчик М.В. Национальные школы Крьіма 1920-1934 гг. // ВЬнйк Університету внутрішніх справ.- Сімферополь.-1998.-№ 3-4.- С.51-54.

7.Прохорчик М.В. Взаємозалежність відродження української державності і національної школи // Вісник Університету внутрішніх справ.-Сімферополь.-1997.-№ 2.- С.95-96.

Анотація

ЇТрохорчнк М.В. Народна освіта у Криму в 1921-1929 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сторичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України,- Запорізький державний

університет, Запоріжжя, 2000.

Дисертація присвячена всебічному комплексному вивченню народної освіти у Криму в контексті реалізації політики партійних і державних органів СРСР у сфері освіти в 1921-1929 рр. На основі опрацьованої літератури, опублікованих та неопублікованих джерел з’ясовані особливості партійно-державної політики у цій галузі Розглянута структура мережі ішгіл автономії Л еволюція у досліджуваний період. Виявлені основні організаційні засади формування навчального процесу та досліджено заходи партійних і державних органів у цій сфері Визначені та відповідно охарактеризовані нові принципи підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів у контексті загальної кадрової політики.

Ключові слова: народна освіта, національні школи, коренізація, національні меншини, педагогічні кадри, навчальні програми.

Аннотация

Прохорчнк М.В. Народное образование в Крыму в 1921-1929 гг. -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности - 07.00.01 - История Украины,- Запорожский

государственный университет, Запорожье, 2000.

Диссертация посвящена всестороннему комплексному изучению народного образования Крыма в контексте реализации политики партийных и государственных органов СССР в сфере образования в 19211929 гг.

В работе смоделированы состояние и структура сети общеобразовательных школ начала 20-х гг., приведены многочисленные факты, свидетельствующие о глубоком кризисе всей системы образования н в частности общеобразовательных школ, раскрыты мероприятия, направленные на поддержку деятельности школ: перевод школ Крыма на самообеспечение, установление дополнительных налогов для населения за обучение, введение платы за обучение и др. Автором установлено, что

уменьшение в 1922-1923 учебном году наполовину количества школ было мотивировано голодом, а также ошибками, допущенными в организации образования. Определяются изменения в структуре финансирования народного образования. '

В диссертации выделяются этапы в развитии народного образования и национальных школ в Крыму, которые были обусловлены политическим и экономическим развитием общества. Рассматриваются меры партийных и государственных органов по подготовке и переподготовке педагогических кадров, позволившие несколько улучшить сложную кадровую ситуацию с учителями, особенно в сельских школах 1-й ступени.

Уточняются формы и методы реализации национальной политики в сфере образования. Освещается практическая деятельность местных органов власти по созданию национальных школ, недостатаки в деятельности отделов народного образования, которые постепенно заменяли национальные школы на школы с национальным языком преподавания.

В работе показаны отрицательные последствия влияния однопартийной политической структуры и моноидеологической системы на общеобразовательные школы, что порождало догматизацию содержания учебного процесса, особенно общественных дисциплин, однобокое видение мира, а иногда и деформированное освещение многих проблем.

Ключевые слова: народное образование, национальные школы,

коренизация, национальные меньшинства, педагогические кадры, учебные программы.

Summary

Prohorchik M.V. Public éducation in Crimea in 1921-1929. - Manuscript.

The thesis to certify the scholarly degree of Candidate of History scholarship, faculty 07.00.01 - History of Ukraine.- Zaporizhzha State University, Zaporiz-hzha, 2000.

The dissertation is devoted to wide complet study of public education in Crimea as realization of Party and state policy of the USSR in the field of education in 1921-1929. The peculiarities of party-state policy in this field is defined on the basis of the worked out literature, published and nonpublished cources. The structure of Autonomy schools set in the inverstigated period and analysed. The main organizing beginning of the teaching process formation is revealed. The new principles in training and training anew teachers and specialists are defined and characterized in the work in the context of regular policy.

Key words: public education, national schools, national minority, teachers, curriculum.