автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.04
диссертация на тему: Система "законодательный процесс - общество": международно-сравнительный аспект

Полный текст автореферата диссертации по теме "Система "законодательный процесс - общество": международно-сравнительный аспект"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

0 г С ОД ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

1 ' І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

- і, т йиа

ОКСАК Олександр Павлович

УДК 328:342.536

СИСТЕМА “ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС-СУСПІЛЬСТВО”: МІЖНАРОДНО-ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ

23.00.04-Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі глобальних міжнародних стратегій Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник - член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор БІЛОРУС Олег Григорович, завідувач відділу глобальних міжнародних стратегій Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор КУДРЯЧЕНКО Андрій Іванович, заступник директора з наукової роботи Інституту соціальних і правових наук;

кандидат політичних наук ТУРЧАК Наталія Іванівна, викладач кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Провідна установа - Кафедра міжнародних відносин і зовнішньої політики Донецького державного університету.

Захист відбудеться 42" ІіСО&ФЩА 2000 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02 в Інституті світової економіки та міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий “ 2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат політичних наук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Важливим чинником глобальних та регіональних відносин останнім часом їла проблема внутрішньої адаптації державних механізмів до відповідних індартів, продиктованих функціональними та ціннісними нормативами певного зедовища. Межі такого середовища визначає, частіше всього, інтеграційний зцес, що поширюється, залучаючи нових учасників.

В глобальному вимірі відбувається універсалізація політичних механізмів, ггаманних раніше лише вузькому колу “класичних” демократій: принципи зподілу влади, виборності та змінності політичного керівництва, свободи іітичної думки поступово стають загальноприйнятими імперативами в усьому ті. Демократичні механізми перемагають, доводячи свою вищу ефективність у зівнянні з іншими, а також тому, що на базі цих механізмів відбувається юопідація найбільш перспективної та розвиненої частини світової спільноти, ні поширення означених стандартів є не стільки питанням “політичних титутів та процесів” як прикладної політологічної дисципліни, скільки зблемою глобалістики, яка вивчає притаманні для світової цивілізації іденції розвитку.

Прогрес демократії та громадянського суспільства як глобальна проблема іадається з низки складових частин, які можуть бути виділені в процесі ікового аналізу. Поміж таких складових частин вагоме місце посідає критість влади як запорука ефективної роботи суспільно-відповідальної ;теми врядування.

Серед загальновизнаних демократичних інститутів парламент -гдставницький орган, прерогативою якого є повноваження приймати закони, -імає чільне місце. В сучасних умовах розвитку демократичних процедур роль зламентів невпинно зростає шляхом надання їм дієвих механізмів контролю

виконавчою владою. Особливо показовим є європейський досвід сократичного устрою, де парламентарна влада, за рідкими винятками, иінує над виконавчою, тобто формує останню через механізм парламентської ьшості. Можна стверджувати, що розвиненим формам політичних націй і радянських суспільств органічно притаманний високорозвинений зламентаризм, який забезпечує ефективне представництво структурованих п інтересів на державному рівні.

Неодмінною умовою успіху парламентаризму є усталеність основних груп зресів та їх неантагоністичність. В країнах, де політична структуризація іпільства перебуває на початковій стадії, коли політичні суперники займають іємовиключні ідеологічні позиції, конструктивний потенціал парламентаризму уттєво обмеженим (що ми бачимо й на прикладі України). В таких випадках ювні важелі політичної відповідальності перебирає на себе виконавча влада.

І все-таки розвиток парламентаризму залишається в цих країнах індикаторе здійснюваних політичних реформ і запорукою незмінності демократичного курс;

В усіх варіантах розподілу влади парламент залишається інститутої найбільш наближеним до виборців і безпосередньо від них залежним. Задг того, щоб залежність депутатів від електорату не обмежувалася періоде виборів, існують механізми ■ забезпечення “прозорості" парламентськ діяльності, які уможливлюють формування адекватної громадської думк встановлюють процедури “зворотного зв'язку” між народними обранцями і народом. Відкритість парламентської діяльності є неодмінною складово публічного характеру влади взагалі, адже саме в стінах парламент напрацьовуються норми, за якими функціонує суспільство, економіка і структури виконавчої влади. Порівняльному розглядові даних механізмів контексті регіональної інтеграції та глобального розвитку присвячеь дисертаційне дослідження.

Ключовим поняттям, на якому базується категоріальний інструментар, дисертації, є поняття “відкритості” (“прозорості”) влади. Авторське розумінь даного терміну включає в себе весь комплекс механізмів та гарантій, ш забезпечують публічність політичного процесу та зворотній зв’язок мі суспільством і владою. Дане поняття не вичерпується відносинами політичну інститутів з пресою і не обумовлюється мірою громадського інтересу д політичних проблем. Відкритість (прозорість) влади - характеристика, органічн притаманна повноцінному демократичному устрою, яка забезпечує специфічни режим взаємодій між владою і суспільством, при якому перша є підконтрольної другому.

Актуальність теми зумовлена трьома аспектами - теоретична емпіричним та прикладним.

Теоретична важливість теми обумовлюється необхідністю комплексног пізнання механізмів демократичного політичного режиму, місц парламентаризму серед цих механізмів, виділення суттєвих зв’язуючих лане між політичною системою та громадянським суспільством.

Емпірична актуальність зумовлена багатоманітністю та продуктивність досвіду забезпечення грунтовних зв’язків між суспільними інтересами т механізмами прийняття рішень в країнах з усталеними демократичним традиціями та своєрідним запозиченням цих механізмів перехідними країнам Європи.

Нарешті, прикладна актуальність пов’язана з неповним вирішення! трансформаційних завдань Україною, а саме з невідповідністю проголошеноп “проєвропейського" демократичного курсу та участю в європейській інтеграції і рудиментами радянської системи: з її щільною закритістю, тіньовим способом прийняття політичних рішень та фактичною відсутністю громадянськоп

'спільства. Українська політична система виявилася досить інертною, і »ансформаційні процеси в ній затятися, обумовивши невідповідність деяких істемних характеристик вітчизняного політикуму європейським стандартам, зякі аспекти цієї невідповідності аналізуються в даній дисертації - рівень ібезпечення відкритості законодавчої влади в Україні перебуває на рівні .ругого ешелону” пострадянських країн. Водночас не можна не помітити прямої іреляції між правилами гри парламенту та позиціями сил, що контролюють зрламентську більшість. В українській Верховній Раді до 2000 року не було ані гржавницької, ані проєвропейської більшості. Тому нині, під час драматичних лін в системі українського парламентаризму, досвід зарубіжних країн по ібезпеченню парламентської прозорості може стати доречним для лідерів еліво'Г більшості.

Наукова новизна дисертації полягає як у способі постановки завдань, так в ступені обґрунтування кінцевих результатів дослідження. Пропонуючи іівставлення інструментів парламентської відкритості, дисертант ставить за эту висвітлити непрямі фактори створення відкритого фомадянського 'спільства як глобального процесу. Поєднання інституційного аналізу арламентів) з відслідковуванням певної глобальної тенденції (демократизації) зє змогу визначити причинно-наслідкові зв’язки сучасної політичної еволюції, ззкриваючи відповідні механізми країн Центрально-Східної Європи, автор юструє спільність організаційних проблем трансформаційного періоду, які не іикли навіть після десятиліття впроваджуваних (з різною мірою успіху) яіітичних реформ. Тим самим спростовується уявлення про глибокий розкол ж “успішними” і “неуспішними" країнами регіону.

Мета дослідження передбачає:

• Узагальнити і співставити досвід демократичного поступу різних країн Європи та Америки на прикладі забезпечення відкритості діяльності вищих законодавчих органів.

• Визначити основні критерії оцінки парламентської відкритості для формулювання методики такої оцінки стосовно будь-якої країни.

• Простежити відмінності у забезпеченні прозорості діяльності парламентів у “класичних” європейських демократіях та у перехідних країнах регіону Центрально-Східна Європа.

• На основі порівняльних методик сформулювати прогностичне бачення подальшої трансформації українського парламентаризму в напрямку більшої (чи меншої-) відкритості в контексті глобального розвитку та поширення європейських цінностей.

Об’єктом праці є обумовлена глобальним процесом демократизації істема забезпечення відкритості діяльності вищих законодавчих органів у

країнах Європи та Північної Америки як вагомий чинник функціонування зріло представницької демократії.

В дисертації прослідковується трискладова порівняльна схема: а) країні Західної Європи та Північної Америки; б) перехідні країни Центрально-Східно Європи; в) пострадянські країни. З іншого боку, однак, автор не вважає зг доцільне надавати цьому поділові абсолютного характеру, адже розподільчі ліні між цими групами країн тяжіють до розмиття. Приміром, з-поміж пострадянськи) країн аналізуються Литва, Молдова і, окремо, - Україна. Очевидно, що зг розвитком демократичних інститутів дані країни не належать нині до одногс типу. Тому автор пропонує наскрізний порівняльний аналіз усіх трьох груп країї (Розділ 3). Дисертант свідомо не включає Російську Федерацію до переліку аналізованих країн, оскільки вважає російський парламентаризм нетиповок системою, з іншим набором впливів та мотивацій, аніж у європейськи) (північноамериканських) представницьких моделях. Для вивчення російськогс досвіду необхідно проведення окремого дослідження. Те ж саме, приміром стосується досвіду Туреччини, Югославії, Хорватії та Білорусі.

Предметом дисертації є сукупність механізмів відкритості, зафіксовани) у конституціях, регламентах парламентів та інших правових джерела> зазначених країн.

Хронологічні межі дисертації охоплюють переважно 90-ті роки XX століття

- час системних трансформацій у Центрально-Східній Європі, яш ознаменувався залученням до європейського процесу великої групи країн, як кілька десятиліть були відокремлені від цивілізаційного поступу залізноїс завісою. Стосовно країн з усталеними традиціями демократії в дисертації вживається інформація й більш раннього періоду.

Практичне значення дисертації полягає у можливості використання проаналізованого досвіду зарубіжних країн у справі здійснення конституційної реформи, модернізації українського парламентаризму в контексті реалізації послідовного європейського вибору та участі в процесах регіональної інтеграції. Фактичний матеріал також може бути використаний у підготовці навчальних програм та лекційних курсів для вузів.

Стан розробки теми та джерельна база. Джерельна база дисертації включає такі елементи:

А. Концептуальна література:

Методологічні та теоретичні роботи з проблем глобалістики, політичної компаративістики, теорії політичних систем, представницької демократії та відкритого суспільства (К.Поппер, ПАлмонд, С.Верба1, Ф.Фукуяма2,

1 Almond. G., Verba S. The Civil Culture: Political Attitudes and Democracy in Five Natioi Princeton: Princeton University Press, 1963. - 360p.

С.Хантінгтон3, Дж. Сарторі4, Д.Істон5, Й.Шумпетер6, Н.Доган, Д.Пелассі7, Д.Мангейм, Р.Річ8, Р.Даль9, А.Лейпхарт10, Ф.Шміттер11, М.Галлахер12, Г.Сміт13 та ін.). Співставлення концептуальних точок зору представників різних наукових шкіл дозволяє вичпенувати необхідний мінімум “методологічного консенсусу”, поза яким політологічне дослідження було б лише набором наукоподібних міркувань. •

Теоретичні та прикладні дослідження парламентарних систем країн євроатлантичної спільноти та нових демократичних країн Центрально-Східної Європи (Е.Рекош14, Дж.Тарбер15, Ф.Ардан16, М.Амеллер, Д. Артер17, О. Норман, П.Бадура, А.Ковлер, В.Шаповал18 та ін.). Вказані твори представляють різні

2 Fukuyama F. The End of History and the Last Man.- N. Y.: Free Press, 1992,- 428p.

3 Huntington S. The Clash of Civilization and the Remaking of World Order.—N.Y.: Simon and Shuster, 1996,-470p.

4 Sartory G. Parties and Party Systems: A Framework for Analysis.- N.Y.: Cambridge

University Press, 1976,- Vol.1385 p. .

5 Easton D. A Systems Analysis of Political Life.— Chicago and London: Univ. Of Chicago Press, 1979,- 354p.

6 Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія,- К.:Основи, 1995.

7 Доган Н. Пеласси Д. Сравнительная политическая социология,- М.: Институт соц. И юлит. Исследований РАН, 1994.

8 Мангейм Дж„ Рич Р. Политология. Методы исследования,- М.: Весь мир, 1997,- 544 с.

9 Dahl R.A. Political Oppositions in Western Democracies. - New Haven: Yale University 3ress, 1966,-309 p.

10 Lijphart A., Waisman C.H. Institutional Design in New Democracies.- Oxford: Westview 3ress.- 258 p.; Lijphart A. Democratization and Constitutional Choice in Czecho-Slovakia, Hungary and Poland 1989-91 II Journal of Theoretical Politics.- 1992.- №4,- P. 207-223; Лейпхарт A. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование.- М.: Аспект-пресс, І997,- 287 с.

11 Шмиттер Ф. Размышления о гражданском обществе и консолидации демократии II ІОЛИС.-1996.- №5,- С. 16-27.

12 Gallagher М., Laver М., Mair P. Representative Government in Modem Europe.- London: <1cGraw-Hill, 1995,- 241p.

13 Smith G. Politics in Western Europe: A Comparative Analysis.- Aldershot: Gower, 1989.119 p.

14 In the Public Eye. Parliamentary Transparency in Europe and North America.- Ed. by i.Rekosh.-lntemational Human Rights Law Group,1995. -297p.

15 Разделенная демократия. Сотрудничество и конфликт между президентом и янгрессом./ Под общ. ред. проф. Дж. Тарбера,- М.: Прогресс, Универс, 1994. - 416 с.

16 Ардан Ф. Франция: государственная система. М.:Юридическая литература, 1994,90 с.

17 Arter D. Politics and Policy-making in Finland.- New York: St. Martin Press, 1987,-198 p.

18 Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм.-К.:Основи, 1993.-143 с.; Шаповал В. Вищі ргани сучасної держави. Порівняльний аналіз.-К.:Програма Л, 1995.-136 с.

теоретичні школи. Загальним для них є визнання універсальності цінностей, ще живлять парламентаризм і забезпечують ефективність представницьких інститутів. Процес розвитку парламентаризму, перетворення його на провідний політичний інститут є невід'ємною складовою частиною загальнополітичної трансформації посткомуністичних країн, а стабільність представницьких інститутів є одним з основних критеріїв належності певної країни до так званих “зрілих демократій”.

Б) Правова база:

• Тексти конституцій країн, що досліджуються

• Тексти законів, що гарантують дотримання свободи слова і відкритост органів влади

• Тексти регламентів вищих законодавчих органів.

В) Аналітична література:

По-перше, наукові розробки, присвячені діяльності парламентів тг забезпеченню парламентської відкритості в розвинених демократичних країнах, Сюди відносимо значну кількість монографій, статей та аналітичних розробок західного походження, у яких переважно висвітлюється специфіка процедур забезпечення прозорості законодавчого процесу в “старих” демократіях (А.НІколь19, У.Карпен20, Дж.Бауер21, Л.Трайб, Н.Строссен22 та ін.).

По-друге, дослідження еволюції парламентарних систем країн Центрально-Східної Європи в бік їх більшої відкритості в контексті здійснення масштабних політичних реформ протягом 90-х років.23 Політична наука постсоціалістичних країн в основному зосереджується на проблемах транзитології - науки пре перехідні суспільства - тому прискіплива увага до реформи політичних інститутіє є закономірною. Серед авторів переважають представники політичної науки вказаних країн: М.Калда24 та М. Жилліс (Чехія)25,1.Солтеш (Угорщина)26, Б.Зооь (Румунія) та ін.

19 Nicol A., Bowman С. Press Law in United Kingdom II Press Law and Practice / Ed, by Sandy Coliver.- London: Alen.1993.- - 341 p.

20 Karpen U. Freedom of the Press in Germany II Press Law and Practice.- Ed. by Sandra Coliver.- London: Allen, 1993.

21 Bauer J. Press Law in Canada. II Press Law and Practice.-London: Allen, 1993.

22 Strossen N. Press Law in the United States II Press Law and Practice/ Ed. by Sandy Coiiver.-London: Allen.- 1993.

23 Наприклад: The Emergence of East Central European Parliaments: The First Steps.-Budapest: Hungarian Centre of Democracy Studies, 1994; Яковенко И. Проблемы освещения органов государственной власти в России II Русский журнал, 8.08.1997 //http://www.russ.ru

24 Calda I. Czech Parliament: The Constitution of Parliament- Paper from Conference on the Constitution of Parliament, University of Chicago Center for the Study of the Constitutionalism in Eastern Europe.-1994,- 117 p.

По-третє, публікації в періодичній пресі, аналітичні та дискусійні матеріали, гримані з мережі Інтернет.

Аналізуючи джерельну базу дисертації, слід окремо відзначити вагомий пробок українських вчених, що займаються проблемами парламентаризму, жрема, в порівняльному аспекті. Для формування концепції дослідження та зго фактологічного багажу вагому роль відіграли праці В.Шаповала27, Рябова28, М.Томенка29, В.Потульницького30, В.Журавського31, Г.Нечепоренка32, .Дергачова33, В.Полохала34, Г.Мусієнка35, В. Зайцева36, Ф.Рудича37, .Литвина38, Ю.С.Шемшученка39 та інших. Спадщину українських науковців дуже зжко систематизувати відносно приналежності до наукових шкіл: для льшості з них характерний високий рівень дослідницького суб'єктивізму. В той з час саме українські дослідники найчастіше вдаються до порівняльного, жрема, історико-порівняльного методу дослідження.

25 Gillis І. The Constitution of Parliament - The Czech Republic.-Paper from Conference on e Constitution of Parliament, University of Chicago Center Law School for the Study of the institutionalism in Eastern Europe, 1994,- 98 p.

26 Soltesz I. The Committee System of the National Assembly, Functioning of the Committees id their Role in Legislation (1990-1994), II Occasional Papers Series, Hungarian Parliament.-I95.

27 Шаповап В. Зарубіжний парламентаризм.-К.:Основи, 1993.-143 с.; Шаповал В. Вищі ігани сучасної держави. Порівняльний аналіз.-К.:Програма Л, 1995.-136 с.

28Рябов С.Г. Політологічна теорія держави -К.: Тандем, 1996,- 240 с.

29 Томенко М.В. Українська перспектива: історико-політологічні підстави сучасної фжавної стратегії II Політичні студії.- Вип. 2,- К.: Фонд "Українська перспектива", 1995.- 103с.

30 Потульницький В.А. Теорія української політології. Курс лекцій.- К.: Либідь, 1993.- 192

31 Журавський B.C. Політична система України: проблеми становлення та розвитку. )авовий аспект,- К.: Парламентське видавництво, 1999.- 112 с.

32 Нечепоренко Г.В. Парламент і парламентаризм: історико-політологічний огляд оцесу становлення,- К.: Логос, 1997.- 60 с.

33 Українська державність у XX столітті (Дергачов 0., Бистрицький Є., Білий 0. та ін.) -Політична думка, 1996,- 436 с.

34 Політологія посткомунізму (В. Полохало та ін.) - К.: Політична думка, 1995,- 366 с.

35 Мусієнко Г. Український парламентаризм - історія і сучасність II Рада -1992,- №21.

36 Зайцев В. Конфлікти між гілками влади в процесі їх становлення (1991-1996) II ановлення владних структур в Україні,- К.: Українська прес-група - "День”, 1997,- С. 5-30.

37 Політичні структури та процеси в сучасній Україні: політологічний аналіз (Рудич Ф.М. ін.).- К.: Наукова думка, 1995,- 261 с.

38 Питвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці,- К.: Абрис, 1994.- 495 с.

39 Український парламентаризм: минуле і сучасне І За редакцією Ю.С.Шемшученка,-їв: Парламентське видавництво, 1999,- 368 С.

На концептуальне визначення дисертанта мали вплив ідеї, висловлені роботах вчених Інституту світової економіки та міжнародних відносин НА! України: Ю.Пахомова40,О.БІлоруса41, Б.Канцелярука42,

Теоретико-методологічні основи дослідження. Визначаючи власниі гносеологічний підхід, автор спирається на багатоманітний інтелектуальна досвід політичної та соціальної науки європейсько-американського зразка акцентом на його ліберальний компонент. На формування концептуальноп бачення політичного процесу дисертанта особливий вплив мали роботі Г.Спенсера, Ф. Гаєка, К.Поппера.

Для теоретико-методологічного пошуку автора дисертації особливі важливим було знаходження зв’язку між нормативними дефініціями демократі та відкритого суспільства з творів К.Поппера, Й.Шумпетера та А.Лейпхарта : аналітичними моделями, запропонованими Р.Далем, Д.Істоном, ГАлмондом длі аналізу політичних систем та демократичних режимів. Принциловок методологічною потребою дисертанта було поєднання вказаних теорій : глобалістичним баченням процесу демократизації, тобто з інтернаціоналізаціє« демократії, як, наприклад, це подано у творах американського теоретика глобаліста Ф.Фукуями, опублікованих наприкінці 80-х - напочатку 90-х років 43.

Науковому світоглядові автора в найбільшій мірі відповідає системний підхід до політичних відносин, тобто таке розуміння політичного процесу, у ЯКОМ} діючі актори залучені до певної системи взаємодій, через які відбувається впровадження вимог та інтересів в життя суспільства шляхом політичної дії. Так відносини, за класичним визначенням Девіда істона, описуються поняттяму “політична система”, “середовище”, “інформація на вході та виході" тощо 44 Метод системного аналізу дозволяє розглядати сферу політики не як сум> хаотичних дій, а як органічне середовище функціонування ієрархії систем тг підсистем.

Основним прикладним методом даного дисертаційного дослідження є порівняльний або компаративний метод. Досліджуючи окремі елементи політичних систем різних країн, автор намагається вичленувати подібне і

40 Пахомов Ю., Павленко Ю., Крымский С. Пути и перепутья современной цивилизации,- К.: Международный деловой центр,1998,- 432 с.

41 Глобальные трансформации и стратегии развития,- Под. Ред О.Г. Белоруса,- К.: Орияне, 2000,-416 с.

42 Канцелярук Б. Концептуальна альтернативність сучасної політології II Дослідження світової політики,- К.: ІСЕМВ НАН України, 1998,- Вип. З,- С.1-11.

43 . Fukuyama F. The End of History and the Last Man.- N. Y.: Free Press, 1992.- p.109.

44 Easton D. A Systems Analisys of Political Life.- Chicago and London: The Univ. Of Chicago Press. 1979,- p.27.

дмінне з тим, щоб отримати можливість оцінити правомірність приналежності ержави до певної групи - за ступінню розвиненості демократичних інститутів і юмадянського суспільства.

Апробація роботи. Положення дисертації доповідалися і обговорювалися а наукових конференціях та семінарах: “Європейський вимір міжнародного гановища України”, Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України, завень 1999 року; “Законодавчий захист прав людини”, Київ, Центр стратегічних осліджень, червень 1999 року.

Структура дисертації зумовлена поставленими автором завданнями, огікою та методологією дослідження. Дисертація містить вступ, три розділи, ¡сім підрозділів, висновки, додатки, список джерел та літератури. Обсяг исертації —189 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Розділ 1. “Джерельна база та теоретико-методопогічні аспекти ослідження”.

Аналіз ступеня дослідженості, джерельної бази та авторської методології иділена в окремій розділ через відсутність у вітчизняній політології відповідних эоретичних праць, необхідність заповнення існуючих у ній теоретичних рогалин та у відповідності до рекомендацій ВАК України.

Розділ 2. “Виборці, партії та уряд у демократичному суспільстві”

Розділ присвячено функціональним засадам організації представницької емократії як системи правління. Розглядається роль партійної системи, арламентаризму у формуванні відповідального уряду. Окреслюються знцептуальні підходи до визначення представницької демократії як політичної /істеми (2.1.). Зокрема, аналізується концепція “демократичної участі”, яка окликана визначити природу та функціональний зміст зв'язків між політичною /істемою і суспільством в умовах демократії. Демократична участь виконує іункції:

— урахування інтересів громадян у процесі прийняття політичних рішень юмадяни мають брати участь у ньому;

— навчання громадян для кращого захисту власних інтересів;

— участь розвиває особистість таким чином, що вона відчуває себе зстиною суспільства, яка відповідає не тільки за себе, але й за стан у державі.

Найважливішими аспектами участі є здатність справляти вплив (що зичайно відстежується у емпіричних дослідженнях шляхом вимірів зв”язку між /імогами виборців та рішеннями уряду) та освіченість (інформованість). мериканські дослідники С.Верба та Х.Най визначають політичну участь як

“діяльність окремих громадян, ціллю якою є спрямований вплив - прямо ч опосередковано - на добір складу уряду та/або його дії”45.

Найбільш плідним для теоретичного осмислення проблем дисертаційне роботи є підхід, запропонований американським політологом Джоном Мейєм4' який поставив перед собою завдання запропонувати визначення “демократії яке задовольняло б й стосувалося прихильників будь-яких теорій. Такиї вимогам відповідає визначення демократії як "відповідального правління”, тобт “необхідного узгодження дій урядовців з бажаннями щодо цих дій тих, киї правлять”47. Це визначення, яке надає належного теоретичного підґрунт нашому дослідженню в цілому, відрізняється, насамперед термінологічноь чіткістю, воно не вимагає, наприклад, застосування інших термінів, які, у сво* чергу вимагають додаткового розтлумачення, таких як “ народний суверенітет’ “правління більшості", “політична рівність”, “права меншості” та ін. їм можут користуватися як прибічники теорії еліт, так і політичного плюралізм) Визначення Дж. Мея дозволяє відрізнити сутність демократії від умов і існування, багатьох індикаторів, досягнень та недоліків, супутніх явищ. Термії “відповідальне правління” може застосовуватися як щодо ідеалу демократичне держави, її моделі, так і існуючих держав, які є демократичними різною мірою Водночас це визначення є надійним індикатором щодо виміру ступенк демократичності, функціональним для нормативного вимірювання, позбавлена ідеологічного забарвлення.

Обмеженість застосування визначення Дж.Мея стає очевидною, колі перейти від сфери внутрішньої політики держави до міжнародних відносин Якщо з точки зору внутрідержавних стосунків, скажімо, рішення застосувати силі щодо іншої держави може цілком відповідати критерію “демократичності”, тс воно аж ніяк не обов”язково є таким з точки зору країни - об”єкту застосування сили. Демократизм у царині міжнародної політики, де суб’єктами виступають держави або їх об'єднання, вимагають інших, міжнародно-правових підходів, як не є предметом нашого дослідження.

Партії, як засіб посередництва між суспільством та владою, є неодмінним механізмом функціонуючої демократії (2.2.). Різноманітність партійних систем не ставить під сумнів органічну необхідність існування даної ланки демократичного процесу. У творенні системи відповідального правління саме партійна репрезентація є ефективним інструментом представницької демократії. Нині існує тенденція до розвитку демократичних засад всередині партій, хоча вона

45 Verba S., Nie H. Participation in America: Political Democracy and Social Equality.- NY.: HarperS Row, 1972.- P.2.

45 May J. Defining Democracy: A Bid for Coherence and Consensus II Political Studies.-

1978.-№1.- P. 1-14.

v Ibid.- P.1.

реалізується досить повільно і не скрізь визначає засади внутрішнього іартійного життя. Можна прогнозувати, що розширення соціальної бази партій іризведе до їхньої більшої демократизації.

В дисертації аналізується проблема політичної відповідальності у демократичній державі, принципи та особливості функціонування іарламентарної демократії (2.З.).

Особливості системи врядування особливо рельєфно залежать від взаємодій партій та громадянського суспільства в парламентських республіках, де уряди формуються через механізм парламентської більшості. Але й у ірезидентсько-парламентських системах, якщо вони базуються на демократичних принципах, доволі чітко прослідковуються чинники їідповідальності. Специфічними є ситуації щодо міри відповідності дій уряду іаявленим виборчим платформам партій у разі формування однопартійного або юаліційного урядів. У випадку однопартійного уряду платформа тільки однієї іартії-переможниці стає основою для його дій. Отже, ступінь виконання іередвиборних зобов’язань цілком залежить від волі уряду дотримуватися їх та ідатності робити це у залежності від зовнішніх щодо партії (уряду) факторів.

Однопартійний уряд в очах виборців несе повну відповідальність за ітілення заявлених пріоритетів. І не треба чекати наступних виборів, щоб іпевнитися у задоволенні, або, навпаки, незгоді елекгорату з курсом уряду. Суспільний інститут громадської думки подає належні сигнали. Однопартійний ряд має діяти у рамках мандату, наданого йому власними виборцями, ¡вичайно, у разі виникнення фсрс-мажорних обставин, уряд може бути имушений відійти від головного річища заявленого політичного курсу — у ипадку війни, неочікуваної економічної кризи, яка може мати глобальний арактер, заворушень у країні, великих природних катаклізмів та ін. Але справді имушений характер зміни курсу має бути очевидним для виборців. Спроби вести електорат в оману, видати уявні досягнення за дійсні, або обмежити формацію про справжній стан речей не можуть слугувати за основу тривалої олітики. Запорукою тому - наявність опозиції, вільної преси, інших інститутів зомадянського суспільства.

Розділ 3. Функціональні механізми забезпечення парламентської ідкритості на прикладі окремих країн Європи та Північної Америки.

Даний розділ є центральним, оскільки присвячений аналізові конкретних еханізмів парламентської відкритості в чотирнадцяти типових (з точки зору втора) країнах євроатлантичної спільноти та регіону Центрально-Східна вропа (див. “об’єкт дослідження”). У перших чотирьох підрозділах послідовно налізуються наступні механізми забезпечення відкритості системи аконодавчий процес - суспільство":

• відкритість парламентських засідань (3.1.)

• доступність протоколів засідань та проектів законів (3.2.)

• застосування відкритого голосування (3.3.)

• прозорість діяльності парламентських комітетів. (З.4.).

В окремий підрозділ (3.5.) виділено аналіз досвіду України як пострадянської держави з притаманними їй труднощами становлення представницької демократії як системи.

В результаті проведеного аналізу було спростовано деякі характерні уявлення про демократичність парламентського процесу, про роль інститутів громадянського суспільства та ЗМІ. Зокрема, з'ясовано, що у розвинених демократіях дуже рідко в парламентській роботі застосовуються електронні системи голосування. Рівень досконалості сучасних технологій не дає повної гарантії «невтручання» в процес підрахунку голосів, тому в багатьох вищих законодавчих органах зберігаються доволі архаїчні процедури персонального та «дивізійного» (коли депутати розподіляються на групи і займають місця у визначених частинах залу) голосування. До того ж, таке голосування дає додатковий стимул фракційної солідарності (що актуально для перехідних демократій) і унеможливлює поширену, зокрема, в Україні, практику голосування за відсутніх депутатів.

Відкритість парламентських засідань стала вже загальноприйнятим явищем, в т.ч. у перехідних країнах, однак регламенти вищих законодавчих органів окремих (в першу чергу пострадянських) держав все ще передбачають можливість немотивованого, за рішенням більшості або частини депутатів, застосування практики закритих засідань. Ознакою зрілого парламентаризму слід вважати звуження переліку приводів для оголошення засідання закритим до вузького кола питань безпеки, що складають державну таємницю, а також окремих персональних питань.

Доступність парламентських протоколів та проектів законів на стадії їхнього розгляду поступово стає загальноприйнятою практикою. Однак у колишніх соціалістичних країнах нерідко зберігаються суттєві обмеження на їх отримання, або передбачена надто складна процедура доступу, в результаті чого документи втрачають актуальність. На прикладі Молдови показано логіку функціонування типово пострадянського парламентаризму, коли протоколи засідань можна отримати тільки з дозволу чиновників за наявності ґрунтовних пояснень.

Способи і масштаби поширення інформації про діяльність парламентських комітетів - ще один чинник чутливості стосовно прозорості законодавчої влади в цілому. Порівняно низький інтерес громадськості та ЗМІ до діяльності парламентських комітетів (у порівнянні з інтересом до пленарних сесій та принципових голосувань), «рутинний» зміст роботи комітетів нерідко

обумовлюють важкодоступність такої інформації навіть у цілком демократичних країнах. Однак специфіка роботи комітетів, гострота і відвертість дискусій під час первинного опрацювання (або лобіювання) законопроеіаів перетворюють матеріали дебатів у комітетах у надзвичайно показовий і цікавий матеріал для експертів, аналітиків, журналістів та, нерідко, й для зацікавлених громадян. Доступність протоколів комітетських дискусій свідчить про готовність представлених в парламентах політичних еліт відповідних країн відкрито демонструвати свої мотиви та аргументи, що застосовуються на початковому етапі напрацювання політичних рішень. Протоколи засідань парламентських комітетів дають змогу прослідкувати діяльність окремих лобі та груп тиску у їх безпосередньому зіткненні з конкурентами.

В Україні нерозвиненість зв’язків у системі “законодавчий процес-:успільство” розглядається в контексті загальної незавершеності процесу демократичних перетворень. Довготривале домінування лівих у керівництві Верховної Ради позначилось на невідповідності нормативної бази іарламентської діяльності демократичним стандартам. У Верховній Раді України снують суттєві труднощі з отриманням доступу до протоколів засідань та іроектів законів, засідання комітетів зазвичай закриті, голосування здійснюється ж правило через електронну систему, часто в закритому режимі.

Отже, залишається актуальною проблема створення системи іаконодавчого, адміністративного та процедурного забезпечення “прозорості” рльнссті парламенту, коли сторони мають чіткі рамки дозволеного як у доступі іо інформації, поширенні її серед громадян та збереженні державної таємниці ільки там і у тому обсязі, де це необхідно для суспільства. Демократизація успільного життя неможлива, якщо кожного разу та на власний розсуд становлюються обмеження на інформацію щодо діяльності державних іституцій або звужується можливість впливу громадянського суспільства на їхні ішення.

На початку 2000 року склалися логічні умови перегляду окремих розділів егламенту, прийняття Закону України «Про регламент Верховної Ради країни», про що заявляють лідери парламентської більшості. Громадяни країни мають підстави очікувати еволюції українського парламентаризму в бік ільшої відкритості за умов дотримання послідовного курсу на демократичні эретворення.

ВИСНОВКИ ТА ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ

На основі проведеного аналізу автор дійшов наступних загальних висновків:

Дисертант підкреслює індикативну роль законодавчої влади для характеристики всієї політичної системи. Механізми, що пов'язують інститут парламентаризму з громадянським суспільством, відображають інколи приховані недосконалості політичного устрою в тих країнах, що ззовні виглядають цілком демократичними.

• В країнах розвиненої демократії парламентська відкритість є породженням природної еволюції владного механізму, контрольованого інститутами громадянського суспільства.

• В країнах, що переживають етап системної трансформації, затримки з впровадженням відповідної “прозорості" позначають випереджаючий характер розвитку політичних інститутів у порівнянні з громадянськими інститутами.

• Нарешті, специфіка становлення досліджуваного політичного механізму в Україні та деяких інших пострадянських країнах свідчить про проблематичність становлення “прозорої” системи законодавчої влади в умовах незавершеного процесу розвитку державного механізму та розподілу влади.

Згідно з вищенаведеними позиціями, більш детальні авторські висновки можна поділити на три групи:

Перша група висновків стосується досвіду “зразкових" західних моделей забезпечення відкритості законодавчої влади і торкається найбільш універсальних аспектів досліджуваної проблеми:

• Серед першопричин стабільного характеру зв’язків “законодавча влада -суспільство" на перше місце слід поставити всезростаючий попит з боку суспільних акторів на інформацію про діяльність законодавчих органів.

• Поступальний розвиток вказаних зв’язків обумовлюється незмінно високим авторитетом інституту представницької влади в суспільстві та усвідомленням залежності законодавців від громадян.

• Оскільки законодавчі органи є зосередженням публічної політики, то основні джерела підтримки вказаного сегменту політичної системи знаходяться е суспільних інститутах. Звідси - відносини взаємозалежності влади те суспільства.

• У суспільствах, де базисом громадської думки стосовно політики є відносим “платник податків - держава", де громадянин-виборець свідомо делегує парламентарію право розпоряджатися суспільними (тобто, своїми) коштами

система прозорих зв’язків між органами законодавчої влади та широкою громадськістю є органічним та необхідним чинником суспільного життя.

Друга група висновків стосується досвіду перехідних країн регіону Центрально-Східна Європа, які останнім часом здійснили суттєвий поступ у іапрямку західних стандартів демократії.

• Політичні трансформації у посткомуністичних країнах Європи, попри

вагомі успіхи, лишаються почасти неповними і незавершеними. Це, зокрема, проявляється у невиразності інструментів відкритості законодавчої влади у багатьох країнах регіону: Польщі, Литві, Румунії, Болгарії, частково Чехії та Угорщині.

•Традиція парламентаризму, що, вочевидь, не вичерпується вільними виборами та багатопартійністю, є одним з найбільш високоорганізованих інструментів демократії і відрізняється підвищеною чутливістю до функціональної незавершеності суспільних організмів.

•Деякі аспекти парламентської відкритості, такі, як, приміром, доступність законодавчих “чернеток" та вільний доступ до роботи комітетів, викликають у “нових демократіях” обмаль суспільного інтересу і залишаються подекуди нереалізованими.

• Загальний зсув на користь парламентської (а не президентсько-парламентської) системи формування влади в країнах регіону вимагатиме від відповідних суспільств приділяти особливу увагу “прихованим” механізмам напрацювання рішень, які можуть залишитися за лаштунками парламентів.

Третя група висновків стосується України як типового представника країн-утсайдерів європейської трансформації:

• Матеріали дослідження в основному підтверджують авторську гіпотезу

про неможливість становлення повноцінних зв’язків між парламентом і суспільством в умовах незавершеності процесу розподілу влади і надзвичайно низького суспільного авторитету представницької влади.

• Нормативні гарантії парламентської відкритості в Україні не відповідають

демократичним стандартам. Інтерес парламентаріїв до повноцінної публічності досі не матеріалізувався у прийняття відповідних регламентних норм.

• Однобокі прояви відкритості ВР України у вигляді повних трансляцій засідань по першому каналу радіо протягом 1990-1997 років спричинили спотворене сприйняття громадськістю суті парламентарної роботи. Режим відкритих трансляцій за умов низької парламентської культури призвів до критичного падіння авторитету ВР як інституту та посилення авторитарних настроїв.

•Становлення механізмів відкритості законодавчої влади як системи сталих зв’язків між владою і суспільством в Україні та інших пострадянських державах можливе лише в контексті загального процесу розвитку громадянського суспільства.

Основні положення дисертації висвітлені у наступних публікаціях:

1. “Прозорість” парламенту у демократичному суспільстві // Дослідження світової політики. - К: ІСЕМВ НАН України.-1999.- Вип. 5.- С. 26-32.

2. Відповідальність уряду в демократичній державі II Дослідження світової політики. - К: ІСЕМВ НАН України.-1999,- Вип. 6.- С. 3441.

3. Відповідальність проти популізму: виборці, партії та уряд у демократичному суспільстві II Нова політика.- 2000.- N 1.- С. 16-22.

4. Концептуальні підходи до порівняльного вивчення моделей представницької демократії.- Дослідження світової політики,- К.: ІСЕМВ НАН України,- Вип. 10.- 2000.- С. 14-17.

5. Платформи політичних партій: зміст та критерії порівняльного аналізу II Нова політика,- 2000.- N 2.-С. 12-16.

Оксан О.П. Система “законодавчий процес - суспільство": ііжнародно-порівняльний аспект. • Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за пеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та юбального розвитку.- Інститут світової економіки та міжнародніх відносин НАН країни, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено порівняльному вивченню політичних механізмів абезпечення відкритості законодавчого процесу, суспільного контролю за іяльністю вищих законодавчих органів. Вперше в українській політичній науці здається комплексний аналіз суттєвих елементів прозорості законодавчого роцесу, таких як відкритість парламентських засідань, доступність протоколів зсідань та проектів законів, застосування відкритого голосування та прозорість іяльності парламентських комітетів. Проаналізовано досвід 14-ти країн Європи а Північної Америки, включаючи Україну. Аналізові конкретних механізмів юзорості передує розгляд провідних принципів формування відповідального зяду через процедури сучасної парламентарної демократії. Дослідження акцентовано на універсальному характерові політичних трансформацій та ззвиткові демократичних інститутів як складовому елементі сучасного юбального розвитку.

Ключові слова: прозорість, відкритість, демократична трансформація, арламентаризм, представницька демократія, суспільний контроль, дповідальне правління, публічна політика.

Oleksandr P. Oksak. The system “legislative process versus society": ternational-comparative aspect. - Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree of political science by speciality 23.00.04 )iitical problems of international systems and global development.- Institute of world :onomy and international relations of National Academy of Sciences of Ukraine, ^iv, 2000.

Thesis is on the comparative study of political assurance of transparency echanisms of legislative process, civil control for activity of legislative bodies. The ssertation is the first in Ukrainian political science to give a complex analysis of isential transparency elements of legislative process, such as openness of irliamentary sessions, accessibility of protocols and laws drafts, application of open ite and transparency of proceedings of parliamentary committees. The experience 14 European and north American countries, including Ukraine, has been analyzed, vestigations of concrete transparency mechanisms are based on analysis of leading inciples of responsible government through the procedures of contemporary irliamentary democracy. Research is accented on the universal sense of political

transformations and on the development of democratic institutes as on the integr: element of contemporary global development.

Key words: transparency, openness, democratic transformatior

parliamentarism, representative democracy, civil control, responsible governance public policy.

Оксак А.П. Система “законодательный процесс - общество’ международно-сравнительный аспект.- Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук п специальности 23. 00. 04 - политические проблемы международных систем глобального развития.- Институт мировой экономики и международнь отношений НАН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена сравнительному изучению политичеш механизмов обеспечения открытости законодательного процесс!

общественного контроля за деятельностью законодательной власти.

Работа основана на теоретических постулатах изучения современно представительской демократии и гражданского общества. При подготовь диссертации использована разнообразная источниковая база: от тексте конституций исследуемых стран до нормативных документов, регулируюи^ парламентскую деятельность; от теоретических работ ведущих исследователе демократии до прикладных разработок в области обеспечения открытое! власти.

Автором проанализированы сущностные аспекты функционировав современной представительской власти и формирования ответственно! правительства посредством парламентарных механизмов.

В качестве объекта исследования избраны политические системы 14-т государств Европы и Северной Америки, включая Украину. Эти стран представляют как группу развитых демократий евроатлантического сообществ; так и переходные государства, входившие некогда в социалистический блок иг бывшие составными частями СССР. Компаративное исследовав функционального наполнения связей между властью и обществом в украинскс политической науке предпринимается впервые.

Ключевым методом исследования является адаптированный к изучаемор. материалу метод сравнительного (компаративного) анализа.

Показаны особенности трансформации политических систе постсоциалистических государств, трудности адаптации к современны демократическим стандартам, связанные, главным образом, со слабость институтов гражданского общества.

Особенно несовершенными выглядят механизмы обеспечения открытое законодательной власти в новых независимых государствах бывшего ССС!

Данные, полученные в ходе исследования свидетельствуют, что даже в іаиболее успешно реформируемых странах (например, в государствах Балтии), іеалии существенно отличаются от западных стандартов.

Среди анализируемых аспектов фигурируют такие существенные аспекты ітношений “законодательный процесс - общество”, как открытость іарламентских заседаний, доступность протоколов высших законодательных ірганов и проектов законов, применение различных форм открытого олосования и прозрачность деятельности парламентских комитетов (Раздел 3).

Анализу конкретных механизмов обеспечения открытости аконодательной власти предшествует детальное рассмотрение способов нормирования ответственного правительства через парламентарные іеханизмьі, партийную систему представительства (Раздел 2).

В диссертации подчёркивается универсальный характер политических рансформаций и развития демократических институтов как составной части овременного глобального развития. .

Ключевые слова: прозрачность, открытость, демократическая

рансформация, парламентаризм, представительная демократия, бщественный контроль, ответственное правление, публичная политика.