автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Украина 20-50-х годов: страницы ненаписаной истории (Украина как объект сталинских политических репрессий)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украина 20-50-х годов: страницы ненаписаной истории (Украина как объект сталинских политических репрессий)"

о

КИУВСЬКИЙ УН1ВЕРСИТЕТ ¡меш Т.ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ШАПОВАЛ Юр1'й Ьанович

УКРАИНА 20-50-х РОИВ: СТОР1НКИ НЕНАПИСАНО* 1СТОРП

(УкраУна як об'скт сталшських по.птичних рспрсай)

Спешальшсть 07.00.01. - 1стор1я фомадських рух!в I псштичних партий

АВТОРЕФЕРАТ

дисертаии на здобуття паукового ступеня доктора ¡сторичних наук

К.И1В - 1994

Дисертащею е монограс{ия.

Робота виконана в 1нституп нашонал^них вщносин I

полтэлогп АН Укра'ши

Офвдйш опонснти: член-кореспондент АН Укра'ши, доктор ¡сторичних наук В.Б.€втух, доктор ¡сторичних наук, професор С.В.Кульчицький,

доктор ¡сторичних наук, професор МЛ.Панчук

Провщна оргашзацш: Ыституг укра'шознавства ¡м. 1.Крип'якевича

»

АН Укра'ши

н

в.

,1994 р. а /

Захист вщбудсться на засшанж спеша.'пзованоТ вчено! ради Д 068.18.05 в Кшвському ужверситеп ¡м. Т.Шевчснка за адрссою: 252601, Кшв, вул. Володимирська, 60, ауд. 349. 3 дисерташею можна ознайомитись в наукошй бфлютеш КиТвського ушверситегу за адресою: 252601, Кшв, вул. Володимирська, 58.

Автореферат роз!сланий'

Ч-

.1994 р.

Ю.А.Горбань

Пгсля смерт1 Сталина 1953 р. у тодшньог^у СРСР з"явилось чи-мапо викривальних матер1алхв, ям незаперечно засвхдчували: режим, що утвердився пхсля жовтня 1917 р. в Росх1, перетворив полхтичний терор у один з вирхшальних 1нструмент1в засезпечення свого 1сну-вання.

Одна к упродовж багатьох десятилхть офыцйна ралянська 1Сто-рхограф1Я замовчувала або заперечувала цю гстину, в кращому раз: погоджуючись на визнання окремих "помилок I недолхгав" на "шляху перемог", що його Укра1на разом з хншими тодхипими союзники рес-пуОлгкают пройшла в складг Радянського Союзу. При цьоку псоитико-1деолог1чному остракхзмов1 гиддавались працх тих захшшх доел г д-нигав /а з-помхк них г украгнознавцгв/, котрг не просто писали про полхтичний терор, а й стверджували, що в Украпи у 20-50-тх рр. В1Н набув особливо брутальних форм, що "саме соред украхнсь-ко1 партхйнох та безпартхйно1 1нтел1генц11 жертв терору було у легальна разгв бЬчьше, у центральных областях ТосИ"^.

Мояливост1, що виникли Н1лька рокхв току у справ1 переосмысления 1сторичного минулого, кардинально змтш? ситуацхю. Опрацю-вання недоступних ранхше арххвних документа, оприлюднення в умо-вах в1дсутностх жорстгах цензурних перешкод, замовчуваних перед тим фактхв, спогадхв 1 катерхал1в евхдкхв I учасшпав багатьох драматичних подхй, вхльний, не "дозоеэний" передрук серйозних праць радянолоив I укра'хнознавтив з пшгах кра1н - все це дозволило зробити перш1 кроки в напрякй вхдтвороння правдивоI хсторН в добу сталлизму. Гй дтвердидась необххднхеть г перспективн1сть заснованих на глибокхй джерельнгй Сазт наукових дослхджень хсторН полгтичного терору в Украхнх, злочинхв тоталитаризму на 'И тврвн1, в тому числ1 у 20-50-т1 рр.

Саме це визначило агтуальнхеть провеланого досл1п?.ення. головною метою якого було на основ1 опряцювання унхкального документального та фактичного матерхалу вхдтворити екпалний I трагхч-ний переб1Г суспхльно-полхтичних под1Й в Укра1ги 20-х - початку 50-х рр. проаналхзувэти зм1ст I напрями найбхльших репресивних агадй комуихстичного режиму, згеторхю псиптичних процес!в, мало-

I Авторханов А. Империя. Кремля // Дружба народов. - 1991. - Л 2.

- С.199.

вхдомих або замовчуваних ранхше сфабрикованих справ, ixhiR вплив на долг багатьох nani гичнгтх керхтиулв, дхячтв культур и, науков-цхв та 1н.

Прещ.гетом рисертахийного дослтдж.яння стали ключов1 етагш та наслхдки багатьох сфабрикованих пол1тичнях справ, серед яких спра-ви "Народно: револвгдйнох соц1эл1стично1 napTii" /1930/, "Спхлки визволення Украхни" /в uift cnpaBi був единий в1дкритий полхткчний процес у 1930 р./, "Украхнського национального центру" /1932/, "Укра!нськ01 в1йськово1 орган1зац11" /1933/, "Польськох оргайза-Ц1Х BiRcbKOBOi" /1933, 1938/, "Об"еднання укра1нських нац10нал1с-tib" /1934/, "Контрреволщхйно! opraHisayii колишнгх боротьбис-tib" /1935/, "Контрреволюц1йно'1 троцьк1стськ.01 oprani3auii"/I935/, "Троцыастсько-терорястичнох орган:зацИ" /1936/, "0б"еднаного троцьк1стсько-на1донал1стичного блоку" /1936/, "Буржуазн0-нац10иа-Л1стичн01 контрреволюцхйнох антирадянськох орган1зац11 колишнхх боротьбист1в" /1937/, "Украхнсько1 нацхоналхстичнох органгзацгх "Молода генерацгя" /1938/, "Контрревадщ1йно1 право-троцькхстсь-коi органхзацП" /1938/, справ, пов"язаних хз "радянхзацхею" За-ххдно1 Укра1ни i придушенням в нхй на:цонально-визвольно1 бороться /1939, 1945-1953/, репресивнх axuii у зв"язку 13 "справою" ¿в-рейського антифашистського комхтету /1948-1952/, "справою Л1ка-ргв" /1953/, В1ДОМОЮ залискою JI.Eepii щодо заидних областей Ук-рахни /1953/ та ih. При цьому дисертант прагнув не замикати дос-Л1дкення лише на кримхнальному acneKTi цих справ, а подавав хх у широкому пол1тико-1деолог1чноыу та соц1ально-економ1чному контек-стх.

Особливу увагу автором дослхдження Оуло придхлено з"ясуванню i осмисленню невхдошх факт1в пол1тичних бхограф1й багатьох oci6, серед яких О.Я.Шумський, М.С.Волобуев, М.О.Скрипник, МЛ.Яворсь-кий, А.А.Рхчицышй, С.0.Ефремов, М.ь.Слабченко, П.О.Христюк, C.B.Kociop, М.С.Хрущов, Л.М.Каганович, П.П.Постишев, А.А.Хвгш?,

0.1.Кириченко, Л.Г.Мельников, В.А.Балицький, Б.В.Козельський,

1.М.Леплевський, 0.1.Успенський, О.В.Одинцов, В.О.Юринець, П.П.Лю-бченко, В.П.Затонсышй та ih.

1отор1огшМчна. та джерсльна база дослхяження характеризуются npai .енням дисертаята врахувати зусилля попередниыв, дос-лхдникгв, котрх присвятили CBOI розвхдки под1ЯМ nepiony стал1Н13-му. Серед них, насамперед, сл1д назвати npaui P.O.Медведева, Д.А.Волкогонова, Л.А.Гордона та Е.В.Клопова, М.О.Восецького,

О.Р.Лациса, Ю.С.Борисова, Г.А.Ёорщогова, В.О.Козлова, М.М.Масло-ва, 3.1.Файнбурга, О.В.Хлевнюка^ та 1Н.

В ¿X дослхлденнях дано широку панораму суспхльних подхй 20-х - початку 50-х рр., авторсыи версх1 того, чому взяла гору сама сталгнська псиптична стратейя, яку Ц1ну було оплачено за вста-новлення режиму особисто* влади Сталхна. Друком вийшли також мль-ка збхршгав, статей, в яких. анал1зуеться феномен сталхнхачу^. 3"ясувянню сутг цього феномену, розумгнню багатьох механ1зм1в сталхнськох тирана слугу ють публхкацП праць полхтичних прэтив-ник1в Сталхна - Л.Д.Троцького, М.1.Бухарина, Х.Г.Раковського, М.М.Ротхна, Ф.Ф.Розкольникова та 1н.

Велике значения мае також видання цротягом 1989-1991 рр". до-в1Дково-документальних матер1ал1в з багатьох сфабрикованих справ. Частицу цих матер1ал1в вмщено в книзх за редаицею 0.1.1.Яковлева "Реабилитация. Политические процессы 30-50-х годов" /М., 1991. -461 е./.

I Медведев P.A. О Сталине и сталинизме. - М., 1990. - 4Ь8 е.; його ж. Они окружали Сталина. - М., 1990. - 351 е.; Волкого-нов Д.А. Tpiywp i трагедхя. Нол1тичний портрет Я.В.Сталхна. -К., 1989. - Кн.I. - 597 е.; Кн.- 671 е.; Гордон Л.А., Клопов Э.В. Что это било? Размышление о предпосылках и итогах того, что случилось с нами в 30-4П-е годн. - М., 1989. - 319 е.; Васецкий H.A. Ликвидация. Сталин, Троцкий, с&новьев: фрагменты политических судеб. - М., 19о9. - <¡04 е.; Лацис О.Р. Перелом. Опит прочтения несекретных документов. - М., 1990. - 399 е.; Человек и символ // Комсомольская правда. - 1988. - 2 апр.: Становление командно-бюрократической системы // ЭКО. - 1989. -Ii I. - С. 145—161; Борисов id. Сталин. Человек и символ // Переписка на исторические теш. - М., 19Ь9. - С.435-492: ьордю-гов Г., Козлов В. Время трудных вопросов. История 20-30-х годов и современная общественная мысль // Урок дает история. -М., 1989. - С.232-267; Маслов H.H. Идеология сталинизма: история утверждения и сущность. - М,, 1990. - 64 е.; Файнбург З.И. Не сотвори себе кумира... Социализм и "культ личности" /Очерки теории/. - М., 1991. 319 е.; Хлевнюк О.В. 1937-й: Сталин, НКВД и советское общество. - М., 1992. - 270 е.;

2 Иного не дано. - М., 1988. - 680 е.; Осмыслить культ Сталина. -Гл., 1989. - 656 е.; Режим личной власти Сталина. К истории формирования. - М., 1989. - 160 е.; Суровая драма народа. -М., 1989. - 512 е.; Вождь. Хозяин. Диктатор. - М., 1990. -575 е.; История и сталинизм. - М., 1991. - 448 с.

Протягом останнхх рокхв були вваденх до наукового обхгу ар-х1внх матерхали, що характеризуясь чисельнхсть жертв сталхнських ропрес1й, статистичн1 данх про депортащ1, документа, якх довгий час Сули недоступними для анал1зу, як, налриклад, стенографа лютнево-оервзневого /1937 р./ пленум ЦК ВКП/б/. 3"явились роз-вхдки про дхячхв, хз чиею допомогою Стал1Н чинив сво1 алочини /Г.Г.Ягода, М.1.&юв, Л.П.Бер1Я та хн./.

Вагомий внесок у вивчення проблем» сталхнхзму зробили зару-(Нхнх фахгвцг /Р. Та кар, А.Улам, Б.Сувархн, Л.Шапгро, С.Ковн, Р.Конквест, М.Дев1Н, Ж.Х.Марз:, А.Авторханов та 1Н./, частина праць котрих з"явилась у рос1йських перекладах*, а також украхно-знавщ2, котрих довгий чао у колишньому СРСР таврували як "фаль-сиф!катор1в". Зрозудпло, не вс1 дослхдження мхстять однозначно прийвятнх твердження. Еагато з них потребую«. уточнения, зважаю-чи на численнх факти, що стали нинх в1домх з в1тчизняних до куме н-тальних публхкац1й останнхх роив. I все-таки не 'слхд девальвува-ти цхннхсть заххдних косл1джень, адае багато з того, до чого 1с-торики колишнього СРСР досятархччями йшла крхзь цензурн1 та 1де-ологхчн1 перешкодст, неупереджейит фаххвцями з хнших кра1н вже осмислене. Це стосуеться, зокрема, прадх Р.Конквеста "Великий те-рор", яка вийшла друком на Заход1 у 1968 р., а'в СРСР друкувалась ■у 1989-1990 рр. 1993 р. укра!Нською мовою було видано хншу його

1 Белади Л.. Краус Т. Сталин. - М., 1989. - 318 е.; Слассер Р. Сталин в 1917 года. Человек, оставшийся вне революции. - М., 1989. - 314 е.; Т&кер Р. Сталин. Путь к власти, 1879-1929. История и личность. - м., 1990. - 479 е.; Авторханов А. Технология власти. - М:, 1991. - 638 с.

2 Див. наприклад: Гришко В. Москва сльозам не вхрить. - Нью-Йорк,, 1953; Соловей Д. Голгота Украх'ни. - BiHHiner, 1953; ^jutrenio J, ..Borot 'bism.- Hew Xori , 1954; Голуб В. Конспективний нарио iCTopi'i КП/бД. - Мюнхен, 1957; Kostiuk a.rtelinist Jiule in the Ukraine: A Stucty o^ lfie I«c«de of il«ss Terror, „ .. . 1929-1939. - де* z°rli> I960:- Калинник 0. Tepop в Украхнх за Сливняка // Зб1рник СБУ - СУМ. - Нью-Йорк - Мюнхен, 1964. -

Кн.2: Майстренко I. Сторуки з icTopii комунхотично'х партхх Укра1ни. - Мюнхен, 1969. - Ч.П: Кошел1вець I. Микола Скрипник. - Мюнхен, 1972; Плющ В. Боротьоа за Укракнську Державу П1Д советсысою владою. - Лондон, 1973; Лисяк-Рудницький I. Мхж icTopie» й : mi такою. - Мюнхен, 1973; Майстренко I. 1стор1Я мого поколхння. - Ешонтон, 1985; Кос тюк Г. Зустр1Ч1 i прощания. - Едцонтоа, 1987. - Ка.1, та хн.

— У —

в1дому працю - "Жнива скорботи"''".

Нещодавно стало доступним вхтчизняним дослгдникам i широким читацышм колам видання мевдархв*", я ni на Заход! вже давно слугують за одна гз джерел у вивтеннг "механхки" сталШзму, у з"ясуванн1 питания про те, якою мгрою особисто Сталхн несе вхдпо-В1даяьнхсть за злочин. Еезперечно, до цих видань, як до мемуаристики взагалг, треба ставитися критично, а в деяких випадках i з великою долею скепсису. Однак хгнорувати ïx повн1стю, як це було ранхшв, но слхд. Повною мхрою це отосуеться i спогадхв М.С.Хрущева, вперше виданих в Москвх для службового користування .1971 р. /це був переклад лондонського видання 1971 р. "Хрущов згадуе"/^, а протягом 1990-1993 pp. надрукованих повним обсягом у журнал! "Вопросы истории" завдяки зусиллям С.М. Хрущева4. Ui мемуари, зокрема, М1стять важливу 1Нформац1ю про дхяльнхсть М.С.Хрущова в Укра1н1.

В останнх роки активхзували зусилля у доыпдженнх проблем сталгнхзму суспгльствознавцх Украхшг. У працях C.B.Кульчицького, Г.В.Касьянова, В.М.Дзниленка5 висв1тлюютьс#''формування i фунюцо-нування стал1нського типу господарства в УкраШ, наслхдки сои-тики стал1Н13.>ду щодо укра1нськох 1нтел1генцхх у 20-30-тх pp. Ви-свхтленню структури, юридичнох бази та функцхонування репресив-но-карэльного мехам зму, за допоктою якого в УкраШ встановл»-валась бхльшовицька державмсть, а також механхзму репресхй про-ти навдонально-визвольного руху, трагхчним сторхнкам у долях

1 Конквест Р. Большой террор // Нева. - 1989. - Л 9-12; 1990. -X 1-12. його ж. Канва скорботи. - К., 1993. - 334 с.

2 Аллилуева С.И. Двадцать писем к другу. - M., 1990. - 176 е.: Бананов Б. Воспоминания бывшего секретаря Сталина. - M., 1990. - 317 е.; Кривицкий В.Г. "Я был агентом Сталина". Записки советского разводчика. - M., 1991. - 365 е.; Орлов А. Тайная история сталинских преступлений. - M., 1991. - 352 с. та ïh.

3 Хрущев вспоминает. - M., 1971. - 503 с.

4 Мемуары Никиты Сергеевича Хрущева // Вопросы истории. - 1990. - /2-12; 1991. - № I—12; 1992. - № 1-3, 6-12; 1993. - « 2-9.

5 Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький C.B. Сталхнхзм на Укра'1Н1 : 20-30-tï роки. - К., 1991. - 344 е.; Кульчицький C.B. Шна "великого перелому". - К., 1991. - 431 о.; Касьянов Г.В., Даниленко В.М. Стал1Н13м i украхнська хнтелхгенцхя /20-30-тх роки/. - К., 1991. - 96 с.

вгйськових, комсомольоышх кадргв, представникхв заххдноукрахн-ськог хнтелггенгд!, парийного-державного керхвництва, мистгцв присвятили свох пращ 1.Г.Б1лас, СЛ.Бхлокхнь, В.А.Головенько, О.А.Корнхевсъкий, М.1.ПаНчу'к, В.М.Ростальний, О.С.Рубльов, 0.1.Сидоренко, Д.В.Табачник, 1.Б.Усенко, Ю.А.Черченко'''.

У 1991-1993 рр. вийшли друком збгрники статей, присвячених репресованим державним дхячам, тент, Л1тераторам, мистцям^.

Белику Ц1нн1сть ду!я вхдтворення хсторично* правди про под11 доби стал1Н13му >гало видання документхв про голод 1932-1933 рр. х свхдчвнь очевивдхв^, документ1в, матерхалхв, спогадхв про б1льшо-вицьк! репрес! I та депортацхю населения Заххдно! Укради, Букошни

1 Див.: Панчук M.I. Життя i смерть Сйександра Шумського // Про ми-нуле - заради майбутнього. - К., 19У9. - С.31У-331; його к. "На-

■ цхонал-ухильництво1'. Анатом1Я проблеми // Маршрутами icTopii. -К., 1990. - С.215-243; Табачник Д.В.. Сидоренко 0.1. За стандар-тними звинуваченнями. - К., 1990. - 270 е.; Табачник Д.В., Рос-тальний В.М. Комсомол Укгшни: Tpari4HÍ ctodíhkh icTopii - К., 1990..- 48 о.; Табачник Д.В., Головенько В.А., Корн1евоыотй O.A. 4opHi гюки комсомолу Украхни. - К., 1990. - 134 е.: Усенко I.E. Позасудова репресхя. Як це починалося // Комун1ст Украхни. -1990. - № 2. - С.43-53; Рублъов О.С., Черченко Ю.А. Стал1нщина й доля зах1дноукра1нсько1 1нтел1генцхх. 20-tí - 40-bí роки XX ст. // Украгнський 1СТоричний журнал. - 1991. - № 1-6, 8; Бхлогань С. Смерть í.ta коли Касперович // Розбудова держави. -1992. - JS 2. - С.49-54: його ж. Смерть митрополита Лишавського // Люзщна i cbít. - 1992. - № 4. - С.27-34; його ж. 0станн1 тиж-Hi Михайла Бойчука // Розбудова держави. - 1992. - té 7. - С.52-62; його ж. 1з спостережень над радянською статистикою // Л1те-ратурна Укра1на. - 19Э2. - № 34; його ж. Дкерелознавч1 проблеми вивчення сл1дчих справ НКВД // Розбудова держави. - 1992. -

6. - С.29-37; .його ж. Про таемниц1 мадрхдського двору // Наше минуле. - 1993. - X I. - С. 17-32; Ылас 1.Г. Репресивно-караль-на система в Укра'Ш, I9I7-I953. - К., 1994. - 725 с.

2 Репрасоване 'краезнавство. - Хмельницький, 1991. - 492 е.; 3 порога смерт1. Письменники Украхни - жертви сталхнських penpecift, - К., 199I. - Вип.1. - 494 е.; Реаб1Лхтован1 icTopieio. - К., -Полтава, 1992. - 401 е.: Репресоване "вхдродкення. - К., 1993. 399 е.; Жертвы репрессий. - К., 1993. - 276 с.

3 Голод 1932-1933 рокхв на Украхнг: очима хсторшйв, мовою доку-, M0HTÍB. - К., 1990. - 605 е.; 33-й: голод. Народна книга-меморх ал. - К.. 1991. - 584 е.; Колектив1зац1Я i голод на Укра1Н1. 1932-1933. - К., 1992. - 736 е.; Голодомор: терор Москви проти gK|aÍHCbKOi jayxi // Розбудова держави. - 1992. - Jí 4. -

i Закарпаття пхсля вересня 1939 р., у bochhi i повоенн1 роки1, спогад1в жортв стал^нського терору , в тому числ1 спогадгв, вжо виданих за кордоном^.

Дослхдження поОудоване на докумантальних джерелах, серед них щойно вхдкрит! справи, що зберхгаються в арххвх ксдишнього КДБ, a HiiHi Служби бозпеки У крах ни. Наоампоред йдеться про Сагатотом-Hi справи 6709В ФП /"Сп1лка визвсдення Укрпхни"/, 58881 ФП /"Укра-хнський нацхональний центр"/, 43185 ill /справа "Всеукрахнського троцьк1стського центру"/, 5I39I ФП /справа "Буржуазн0-наЦ10нал1-стично1 контрреволюцию! антирапянськох органхзацхх колишнхх боротьбистхв"/, 48570 ФП /справа М.К. Зерова та 1нших лхтерато^в/, 60830 ФП /справа "Польськох органхзацН в1йськово1"/, 44570 ФП /справа "Молодо! генерац11 укра1нських нацхоналхстхв"/, 37408 ФП /справа ocid, репресованих в Украхих у зв"язку з розгромом у Мос-kbi "Оврейського антафашстсъкого ком1тету"/ та багато хнших. Ди-сертантов1 вдалося також ознайомитись э деякими справами, що збе-рхгаються в apxiBi Мпистерства безпеки Рос1йсько1 Федерад11 /на-приклад, справа 21353 на О.Я.Шумського/. Були також опрацьован1 матерхаля Центрального державного apxiBy громадських обпсднань Украх'ни /колишнього Парт1йного apxisy 1нституту icTOpii naprii при ЦК Компартх1 Укра1ни/, а саке: документа з так званих окремих папок та iHiiii, ранхше недоступна для чосл1дникхв джерела. Викори-стовувались матерхали хниих apxisiB, а також документа, люб"язяо надан1 сучасниками або родичами учасниклв тшй, про як1 йдеться.

Дисертантом був використаний прддметн'о-хронологгчний та стру-утурно-системний метод дослхдження, що дав змогу виявити основнх "вузли" полхтичного терору в Укра1нх, а в межах кожного з них виз-начити специфхку, внутрхшню драматург^, наслхдки.

1 Лхтопис нескорено1 Украпш. Документа, матерхали, спогади, -Льв1в, 1993. - Кн.1. - 800 с.

2 Опера СПУ - муэика ГПУ. Спох-ади cniflKtB. - Кам"янськ-Шахтинсь-кий, 1992. - 152 е.: Ротфорт М.С. Ксднма - круги ада. Воспоминания. - Харьков, 1992. - 110 е.; хваничук ь. Записки каторжника. - К., 1993. - 288 е.; Лхтопис Голгота Украхни. Спогади по-Л1тв"язн1в, репресованих i переслхдуваних. - Львхв, 1993. -

Т.Г. - 243 с., та iH.

3 Лив. наприклад: Семененко 0. Харкхв, Харкхв... - Харкхв-Ныо-Иорк, 1992. - 160 с.

Хронологхчн! рамки дослтдження диктувалися зшстом проаналх-аованих подхй, осильки саме на 20-50-тх рр. припадае остаточне оформления владно-каральних структур Сгльшовицького режиму» макси-мальне виявлення полхтичнох тиранг1, беззахонь.

Саме Украхнх судилося стати одним з перших псштичних полхго-н1в, де жорстка л1нхя~б1льшовицького режиму проходила випробуван-ня. У довоенний час простекуються певн1 етапи терору проти укра:£н-ськ01 парт1йно! х нацхонально'х ел!ти, широких верств народу.

Пдрри{* пов"язаний з серединою 20-х рр. I позначений критикою "нац1онал-ухильництва" О.Я.Шумського, М.Г.Хвильового, М.С.Волобуе-ва. Поступово кашанхя IX цькування переростае у розгортання терору проти представникхв 1Нтелхген1Д1. В розвиток под1й втручався х спрямовував IX особисто Сталхн.

Другий етап - К1нець 1932 - початок 1933 р., коли Сталхн ви-р1шив покхнчити з пол^икою "укра1Н13ад1Х". Усунення О.Я.Шумського з посади наркома осв1ти /який де-факто в1дав сферою культури, хдеолог1I х нацхональних вхдносин/ не призвело до повно1 руси$1ка-1Д1. М.О.Скрипник, нарком осв1?и у 1927-1933 рр., виступав актив-ним захисником укра1нсько1 культури, утошчно вхрячи у можливхсть синтезу просякнутих 1нтернацхонал1 змом комун1стичних хдей з нац1-ональним В1дродаенням. Тому усунення його з посади наркома осв1ти, а згодом - кампан1Я боротьби проти "скрипникхвщини" ознаменували вирхшальну фазу наступу на укра'хнське вхдродкення.

Третхй етап розпочався в серединх 30-х рр. i на нього припадае "ежовщина", кампаия репрес!й 193&-1938 рр,, жертвами як01 отали преяставники бхльшовицькох елхти х рядов1 комун!сти, особи, котрх в минулому належали до опозицхйнях угруповань або 1нших парий х теч!й, в1йськов1 х комсомольски кадри, працхвники НКВС, руками яких у попереднх роки чинилися злочини.

Четверти^ етап задочаткований 1939 р. "радянхзацхею" Заххд-нох Украхни I продовжувйвся в наступн! роки насамперед активними д1ями бхльшовицькох влади на цих теренах проти пхшгёлля 0рган1за-Ц1Х украхнськгх нацхоналхстхв /ОУН/ х Украхнськох повстанськоГ армхх /УПА/, яку НКВС-МГБ розколювали х знесилюваиг методом про-вокац!1, знекровлювали завдяки переважактай В1йськ0В1й силх.

ГГятий етап був роэпочатий у 1943-1944 рр. стаинською критикою творхв О.П.Довкенка, продовжений у повоенний час П1Д час

"жлан1вщяни" х подальшими понукают прсяв1в "украгнського буржуазного нац1оналхзму" у творах л1твраторхв, мистцхв, науковц1в. Атаки на "укра'1нський нацхоналхзм" 1943-1944 рр., 1946-1947 рр., 1951 р. характеризувались там, що дозволяли тримати в поспйихй напру 31 парт1йно-державно кергвництво, а танож украхнських гнте-лектуалхв, але не мали таких кривавих наслхдкхв як у ЗО-тх рр.

Опрадювання арххвних документа, переосмислення фактичного матерхалу дали змогу дисертантовх сформулювати деяк! осяовнт результата доолтдження.

1нкорпорац1Я Укра1ни П1сля цоразки нацх онально-визвольних змагань 1917-1920 рр. до складу СРСР створила вйрхшальну передумб-ву для II перетворення у об"ект перманентного терору. фй терор мав Ц1лком конкретна спрямування, певнх законом1рност1, етали, насл1дки.

Анал13 розвитку Украхни у 20-50-т1 рр. п*дтверджуе, що особ-ливхстю СРСР, який успадкував вхд РосШьког 1мперхI безлхч соцх-альних I над1ональних проблем, була спрямовангсть пол!тичного терору не тхльки прота окремих осхб, а й проти великих прошаркхв суспхльства, нац10нальних спхльнот, пол1тичних парий. Введена б1льшовизмом у практику поняття колективнох провини 1мпонуваяо люмпенству I не було активно вхяторгнуте поляризованим,.звиклим за роки громадянськох вхйни до кровх 1 беззакония суспхльством. Необх1дн1сть штучного пхдтримання стану "збудженох револщхйнос-Т1" штовхала партийно-державних кер!вникхв до все нових 1Н"екщй "класово* ненавистх", постхйного пошуку ворогхв, органхзацН ма-сованих кампаний по хх "знешкодженню".

Переб1г под1й 20-х - початку 50-х рр. заовхдчуе, що основ-ним знарядцям зд1йснення сталхнського пол!тичного терору була пар-Т1йна органхзацхя Укра1ни, яка нхколи не була самостхйною, а мала статус одя1ех з обласних парторганхзавдй. Вхдтак в ус1х ключових проблемах, зокрема в нащональнхй та здхйсненнх терору, репресив-них акцхй, вона повинна була виконувати директиви центру. Восени 1925 р. нарком освхти О.Я.ШумськиЙ зустрхвся 13 СталIним. На основ! нев1Домих ранхше документе вдалось з"ясувати: перший заявив, що "ЦК КП/б/У повинен контролювати г к еру вата нацгональними I культурними процесами... на Украшх, але з Москви надсилаються на Украхну прац!вники, котр! не розумтють украхнських нахцональних

питань"*. 1нше принципове зауваження О.Я.Шумського псушгало в тому, що "укра1нськх комунгсти вже виросли i можуть самх обирати KspiBHHKÎB napTiï й уряду"". Сама цх двх оботавини - не вхдряджа-ти з "центру" дхяч1в, котр1 не знають умов робота в УкраШ, i дозвйлити украхвсышм политикам самост1Йно виэначати co6i керхвни-kîb - нхколи не будуть дозволен1 стал^ським режимом.

Спрямовуючи вхстря атак проти укра'1нського нац10нального вхд-родження 30-х pp., партократхя винищила t тих комунхстхв, з ni я ль-HicTiQ котрих гипотетично або фахтично це вхдродження було повязана.

Досв1д Украхни П1дтверджуе, що, як i в каральних органах, де кати перетворювалиоь на жертв, коли закхвчуввли виконувати свою Miciio, цей принцип д!яв i в napriflHift iepapxiï. Не випадково на-npHKiHui 30-х pp. об"сктами "великого терору" стали Д1ЯЧ1, KOTpi у 20-TÏ - на початку ЗО-х pp. були ревними провхдниками "генераль-нох л1н11", викривали всглякого роду "опозицхх" та "ухили". Такий роэвиток був лог1чним наслхдком "класово1 Mopani", П1Дтримувано1 режимом в довоенний i в повоенний час Teopiï "загострення класо-boï боротьби". KoMyHicTH4Hi дхйч1 Укра'хни досл1джуваного nepiouy, тисячх рядових член1в napTiï були заложниками системи, яку вибу-довували власними руками i яка завжди виявлялася гранично безжаль-ною не тхльки до cboïx BoporiB, а й до cboïx адехгпв. Не випадково, атака на старе поксипння укра!нсько'1 культурно! елНи зд1й-снювалася практично паралельно з атакою на комуHicтичну 1нтел1ген-цхю з "нацхоналхстичним ухилом".

Реанхмований nifl новою вивхскою 1мперський центр, санкцхону-вавши на цочатку 20-х pp. пол!тиз^ "коренхзадах" /а в!дтак t "ук-paiHisauiï"/ загнав себе в глухий кут, осыльки зростання кавдо-нальнох самосвхдомостх немину че стимулювало р!ст в1дцентрових тен-денцхй. Для Лемна як для витонченого пол1точного прагмапг i 1дея незалежно'х державноеtï Укра'1ни н1коли не була прийнятною по сво1й сутх, а лише по формх, як вимушена поступка, осильки бхльшовиць-ка влада в Украхнх була антиукрахнською силою. Однак, сповхдуючи

1 Adxîb Службу безпеки Украхни /дал1 - Арххв СБУ/. - Справа 59861 ФП, Т.118. - Арх.ЗО.

2 Там же.

гнучку тактику, Ленхн виступав за сйвпрацю на певному етапх з тими полIтичними силами, як1 обстоювали гдеали "украхнхзацх I". Хоч СтаЛ1Н не на X з"1зд1 РКП/б/ у 1921 р. говорив про майбутню "укра1н!зац1ю" щст в Украхнх х навхть наводив приклад з Прагою, яка до 70-х рр. XIX ст. була переважно н!мецьким мхстом, а потхм стала чеським, його ставлення до полхтики "корен1завд1" взагалх й "украхн1зад11" з самого початку було амбхвалентним, що пхдтверджу-еться анал130м його позицхй, заЯнятхй х вхдверто висловленхй вже 1923 р. Це визначалось не ильки особливостями його характеру як пол1тичного лхдера /на цъому досл1дншш, як правило, концентрують увагу/, а й Т1ею обставиною, що б1льшовицька влада набувала деда-Л1 значнох сили. У ход1 створення режиму особисто1 диктатури Стал1н винайшов свого роду унхверсальний полхтичний хнструмент, за допомогою якого вдавалося в тодхпшх умовах виправдовувати анти-гуманнх Д1Х щодо окремих союзних республхк, хх кер1вник.1в, 1нтел1-генц11, широких верств населения. Цим ¿нструментом стали обвинува-чення в "нацхоналхзмх" або "нацхоналхстичних ухилах". 3 того часу упродовж десятирхч полхтичний теро'р в Укра1Н1 незм1нн0 лав "анти-нацхоналхстичне" забарвлення.

Подх:тична хсторхя Украхни 20-50-х рр. е одним з найпереконли-В1ших шдтверджень й хлюстравдею того, що для идтримання будь-якох' авторитарно*' системи, як I будь-як01 системи адмхнхстративно-директивного господарювання, потр1бна свого роду "пхдсистема страху". Саме таку "пхдсистему" уособлювали органи ДПУ-НКВС-МВС-ВДБ, як1 Д1яли в тхсног^у контактг з парт1йними..1нстанц1ями, Причому цей контакт був обоильноактивнидл, а не односторснн1м, як це ствердя^-валось ранхше, коли провина за репресивн1 агадх покладалась тъпь-ки на органи безпеки або Т1льки на парт1йн1 органи.. Це не виключа-ло того, що на певних етапах органи безпеки могли мати I мали рхз-ну М1ру автономгх, формуючи уявлення про масштаби загрози деспотичному полхтичному режиму з боку "класово горожих" та "нац10нал1С-тичнкх" олемент1В.

1нтенсивн1сть I характер полхтичного терору в УкраШ у доо-лхджуваний перход значною мхрою були дСтермхноваш вхдсутнхстю вхдвертого спротиву антигуманнхй л1н11 стал1нського керхвництва серед вищих парт1йно-державних д1ячхв Укра1ни. Як свхдчать документа, в окремих випадках мав мхсце обережно-латентний опхр, епроби пом"якшиги директиви центру,. В низових ланках та кий опхр

був С1льш чхтким. Але за будь-яких умов диктатура реагувала одна-ково: нагн1ташшм антиукра1нських настрой, обвинуваченням пред-ставтпив ук.ра1нсько1 партхйнох ел1ти у протиросхйських,'"нацхона-хлстичних" прагненнях, розгортанням масових "чисток" х репресхй, жертвами яких були члени партгI та безпарт1йн1.

Опрацьовакий материал гпдтверджуе думку про те, що терор е найб1льш уйверсальною рисою тоталхтзрних систем х являв собою не просто техн1ку залякування, а пост1йний процес масового примусу, що супроводжуе тоталхтарну владу. Лисертант обстоюе тезу щодо не-обх1дностх подальших наукових дослхджень цього феномега, як х по-Д1й 20-50-х рр. в Украхн1 в далому. Сталхнхзм - частина в1тчизня-но; 1стор1Х та хсторх* лвдства, це не ильки система диктэтури х терору, а й певна психологхя. Не даремно один з авторитетних дос-Л1двигав вважае постать Стшина банальною I водночас складною. Банальною до такого ступеня, що пхдтвердауе вхдомий афоризм "Абсолютна влада розбещуе абсолютно", а складною, осильки цей афоризм все ж не лояснюе, чому Сталхн зм1Г створити "безпрецедентну в хс-тор11 структуру особистох влади й зд1йснювати во'ютину магхчний вплив не ильки на свхй народ, а й на свхтову громадсыисть. Це був г1пноз, що заважав людям побачити не ильки притаманну стал1-н13мов1 нелюдянхсть, а й очевидну абсурцнхсть культу особи"^.

Те, що умовно названо ипнозом, можна подолати лише грунтов-ними науковими дослхдженнями, ЯК1 повиннх бути вище полгтико-хде-олог1чн01 кон"юнктури I базуватись на всебхчному опрацюваннх документального х фактичного матерхалу.

Осмислення саме такого матер1алу перхопу 20-50-х рр. складае раукову новизну дисертацхйного дослхдження. При цьому автор не пре-тендуе на катёгоричнхсть або вичершисть вхдповхдей на поставлен! ним питания, сголиваеться, що його праця слугуватиме стимулом для подальших наукових розвхдок.

. Практична значения дослхдження полягае в тому, що воно може стати у нагод1 тим, хто здхйснюе роботу по складанню мартиролога жертв стал1н1зму, реестру алочинхв комуйстичного тоталитаризму в Украхн1. Резу.".тати дослхдження можуть бути використанх П1Д час розроблення учбових програм I идручнимв з хстор11 Украхни в!д-

I Улам А. Гипноз Сталина // Известия. - 1991. - 29 мая.

пов1Дного nepioxiy, для подготовки спецхальних курсгв у вищих уч-бових закладах, а також при проведеннг просв!тницько1 роботи.

Апробахня результатов доол!дження. Результата роботи автора над проблемами полхтичног icTopii Украпга у добу сталхнхззд викла-ден1 у публ1кац1ях, серед яких хндивхдуальнх монограф!i, брошури, науковх, науково-популярн1 статт1, документальн1 публхкацН. Список основних праць додасться.

Монограф1Я, що в дисертавдею, обговорювалась на зас1данн1 Вчено1 ради 1нституту нащональних вхдносин i пол1толог1Х Ali Укра-хни.

Пхксумки дослхдконь вхдбивалися у виступах автора на конфе-ренцхях та iirarax наукових форумах, серед яких Другий М1Жнароднкй конгрес украднхстхв /Львхв, 22-27 серпня 1993 р./, шкнародна на-укова конференцхя "Голодомор 1932-1933 роив в yicpairii: причини i наслхдки" /Ки'хв, 9-10 вересня 1993 р./, м1жнародна конференция "Укра1нознавство в розбудов! держави" /Кик'в, 14-16 жовтня 1993 р./, "круглий стхл" на теку "Геноцид в Укра1н1" в рамках Всесв1Тнього форуцу украх'нцхв /Кихв, 22 серпня 1992 р./, Есеукрахнська нпукова конференцхя "Украхнська повстанська армхя i нацхонально-визвольна боротьба в Украхнх у 1940-1950 рр." /Ки1в, 25-26 серпня 1992 р./, "круглий ст1л", присвячений пам"ятх Д1ЯЧ1В Сврейського антифашиот-ського комхтету /Кихв, II серпня 1992 р./, та ih.

Позицхя i еисновки автора знайшли'також вияв у пхдготовлених для Держалнох телерад1омовнох компанП Укра1ни циклах радхоперо-дач /1988-1993 рр./, при написашй сценархю фхльму "На однхй зем-jii" /Кихвська мностудхя хронхкально-документальних ф1льм1в, 1993 р./, консультувашй фхльнив "Проводжала мати сина" та "Украхнська Н1Ч 33-го" /студхя "Укртелеф1льм, 1993 р./.

Результата дослхджень використовувались дисертантом при читана спецкурсу в йивському державному пецагогхчному ун1версите-Ti 1м.М.П.Драгоманова /1991-1992 рр./, у виступах перед масовими i науково-виуладацькими аудитор1Ями у Запор1зыйй, Днхпропетров-ськ1Й, Сумсыий, Житомирсьый, Закарпатсыай, 1вано-Франк1вськ1Й, Ки1вськ1й та хн. областях /1988-1993 рр./.

Структуру досл1дження охоплюе передмову, Ш1стнадцять роздх-Л1в, висновки, примхтки, в яких мтстяться посилання та необххднх коментар1.

Перший роздхл "Сталхн х Украла: "подвхйна бухгалтер1я" в Д1х" присвячений розгляду питания про ставлення Сталхна, спочат-ку як наркома у справах национальностей, а эгодом як генсека ЦК РКП/б/, до Укра1ни. Автор, спираючись на замовчуван1 ранше фак-ти, обстоюе думку про те, що Украх'нх судилося досить рано стати тим "лакмусовим па1прцем", на якому виявилися якост1'Сталхна як полхтичного кер1вника. У зв"язку з цим аналхзуються под11 19171920 рр., оталхнська позидая у' питаниях нац1онал-ьно-державного буд1вництва, яка значною м1рою виявилась вже на ХП з"'¿здх РКП/б/, який декларував политику "корен1зац11". В Укра!н1 ця полхтика на-була насамперед форми "укра1нхзац11". У вистуш: на ХП з"1зд1 РКП/б/ М.О.Скрипник, анал1зуючи сталхнську доповхдь, зауважив: "Будь-яку вказ1вку на великодержавний шов1нхзм завжди вважають за необххдне компенсувати вказхвкою протилежною на шов1Н13м народностей недержавних, х завади ми маемо тут подвхйну бухгалтерхю"*. В монографх'х обгрунтовуеться думка про те, що спов1дувана Сталх-ним в надаональному питанн1 "похшйна бухгалтер1я" давала змогу у будь-який час хнепхрувати боротьбу проти "нацхоналхстичних ухи-Л1в" або "нацхоналхстично! контрреволюцИ" у тодхшнхх союзних ре-спублхках. Це дозволяло, не залеречуюта виверто федеративно! форми державностх, реал1зувати хдею автоном1 зац1 г •, забезпечити "союз республхк" з очевидною гегемонхею Рос1х.

У зв"язку з цим докладно анаизуються матерхали 1У наради з нашопального питання в ЦК, РКП/б/ з вхдповхдальними працхвниками нац10нальних республхк та областей /9-Г2 червня 1923 р./, позицхя кер1вник1в Укра1ни, котр1 критично оцхнювали сталхнську лхнхю в нац1ональн1й пол1тиц1. Автор пхдтримуе думку 1.М.Дзюби, згхдно з якою, крхм усього хншого, оталхнська пол1тика була спрямована на те, щоб "вибити з украхнського народу веяй залишки нрцхонального почуття I нацхонально': евхдомоетх""2.

Антиисторично вважати, Н1би така полхтика утвердилася в один момент. Бона мала свою хстор:хю, XI важливим етапом став конфяхкт Л.М.Кагановича э О.Я.Шумським у серединI 20-х рр. Добре в1дчуваючи

1 ХП с"езд РКГ.'б/ - 17-25 апрэля 1923 г.: Стеногр. отчет. - М., 1968. - С.582. : / .

2 Дзюба I. 1нтц>нац10нал1зм чи русиф1кац!я? // йтчизна. - 1990.

новх акцента I нюанси сталхнськох политики, генсек ЦК КП/б/У Л.М.Каганович вбачав у боротьох. э "нацхоналхстичнйм ухилом" над-звичайно ефективний зас1б утвердження авторитарних методхв керхвництва, зм1цнення особистох влади. Саме Ц1 мотиви стали основою його 31ткнення 13 наркомом освхти О.Я.Шумським. 1з критичних висту-П1в Шумського, а особливо П1сля того, як вжо через пхвроку П1сля появи Кагановича на Украхнх В1н поставить пхд час зустр!ч1 1з Ста-Л1ним питания про необххднхсть зам1ни лхдера КП/б/У, виникне не просто "справа Шумського", а "нац1онал1стичний ухил", носхями яко-го були оголошен1 О.Я.Шумський, М.С.Волобуев, М.Г.Хвильовий.

У монограф!! розкрито ххд х насл1дки боротьби з цям "ухилом".

ДругиЙ Розд1Л "Замхсть Молотова-Каганович" висвхтлюе основнх етапи д1яльност1 в рол1 генсека ЦК КП/б/У одного з найближчих ста-л1нських соратник!в, який займав цю посаду з кв1тня 1925 по липень

1928 р. ........

Цькування О.Я.Шумського, М.Г.Хвильового та його однодумц!в /а саке при Каганович1 27 лютого 1927 р./ Полхтбюро ЦК КП/б/У прий-няло рхшення про необх1днхсть виклотення .М.Г.Хвильового, О.Ф.Дос-в1тнього, М.М.Ялового з Всеукра'хнськох академх'х пролетарськох лх-тератури /ВАПЛ1ТЕ/ I запропонувало секретархату "дата вхдп0в1днх вказхвки з цього питания фракцх1 Г!ПЛ1ТЕ"/^. а також брутальи дН, що спричинили дезорганхзац1ю х розкол у лавах Компарт11 За-х1днох Укра1ни - все це наслхдки пояхтики Кагановича.

Пильну увагу В1Н придхляв науковхй 1^тел1генц11. Вже в черв-н1 1925 р. в1н прихздить до Киева, де цхкавиться роботою Всеукра-1Исько1 академП наук /ВУАН/, зустр1чаеться з М.С.Грушевським та А.Ю.Кримським. Документа засвхдчують, що певний час Каганович, пгдтримуючи гдею "комунхзацгх" ВУАН, одна к спочатку охилявся до 1де1 призначення президентом ВУАП М.С.Грушевського, характеризую-чи його як менш небезпечного дхяча, Н1Ж вхце-президент ВУАН С.0.й|)ремов. Проте невдовзх цих двох прир1 вняли як однаково полх-тично небезпечних.

Докладно показано, що Л.М.Каганович виправдав сталхнське до-вхр"я I ще в одн1й надзвичайно важливхй справ! - боротьб1 з

I Центральний державний арххв громадських об"еднаиь Украхни /далх -ЦДАГОУ/. - Ф.1, оп.6, спр.123. - Арк.64.,

опозицхсю. Ситуац1я, як вхдомо, значно ускладнювалася особистим суперництвом у кер1вництв1 napTii. Сталхнсышх опонентгв не просто "таврували", а прагнули будь-якими засобами дкскредитувати. Сприяв цьому i низький осв1тнхй рхвень комунхстхв.

Серйозн1 пол1Тичн1 дискус11 залйнялися симпаиею та антипа-Т1ями до окремих дхячхв, а це не дозволяло об"ективно 01днити становище в napiix в ц1Л0му, Ti ращонально-критичн1 судження, що ix висувала опозицхя. Активно i загалом вдало використовував такий прийом i Л.М.Каганович, забезпечуючи пхдтримку Ш/б/У Стадiну в його боротьб1 проти "новох опозиц1х" та Л.Д.Троцького i його одно-думцхв.

Шд час перебування Л.М.Кагановича в Украхн1 було покладено • початок застосуванню репресивних заходхв проти представник1в ста-poi хнтел1гвнцхх. Насамперед це'було пов"язано 13 так званою "шахтинською справою".

13-16 березня 1928 р. вхдбувся об"еднаний пленум ЦК i ЦКК КП/бД. В останнхй день його робота на забитому зас1данн1 з допо-Bim® "Про економ1чну контрревашию та загальнопол1тичн1 завдан-ня парторган1задхй" виступив Л.М.Каганович. У монографи вперше у В1тчизнянхй та заруб1жн1й icTopiorpa$ii аналхзуеться ця доповхдь, яка, зокрема, мхстила вимогу боротьби з "нащональною контрреволюций.

У роздых також простежуеться зв"язок М.С.Хрущова з Л.М.Кагановичем, котрий сприяв пол1тичн1Й Kap"epi першого, аналхзуються матерхали закритого пленуму ЦК Ш/б/У за участю членхв Про зидх i та наявних член1в ЦКК КП/б/У /25-2Б червня 1928 р./, на якому з. вхдвертою критикою стилю роботи Л.М.Кагановича виступив голова Всеукра1нсько1 слхлки схльгоспкооперац11 О.В.Одинцов.

Третхй роздхл "Наступ на селянство i посилення репрестй" охоплюе под11 к1нця 20-х pp. Господарськ! ускладнення цього nepi-оду, зокрема спад у закуп1вл1 хлхба 1927-1928 pp. /його називають "хлхбною кризою"/ i так звана "шахтинська справа", були використа-Hi Стал1ним на власну користь.

Усклалнення хз хлхОозаготхвлею сталися i в Укра1Н1, однак розв"язання проблеми тут, як i в хнших регионах, почали пов"язува-ти з "надзвичайниш заходами", що призвело до загострення ситуадхх

ЦЦАГСУ

- Ф.Г, оп.6, спр.284. - Арк.60.

на селх. ЦК КП/б/У в цей перход /з лиши 1928 р./ очолввав C.B.Kociop, котрий до призначення в Укра1ну займав посаду секретаря ЦК ВКП/б/ i П1Д кер1вництв0м котрого роал1зувалися директиви центру, зокрема постанова листопадового /1529 р./ пленуму ЦК ВКП/б/ "Про схльське господарство Украхни i про роботу на селх".

На основ! аналхзу докуменйв показано, що до пол1тики насту-пу проти селянства влада готувалась серйозно. Ще в травн1 1928 р. на закритому зас1данн1 Пол1тСюро ЦК КП/б/У було заслухано допов1дь В.А.Ьалицького. Прийнята постанова орхентувала ДНУ на посилення боротьби "з аятирадянськими елементами на сел1, що активно висту-пають..., застосовуючи до них заходи penpecii". Лоручалось також "терм1Ново вжити заходи щодо посилення робота й апарату спостере-ження ДПУ на сел1, забезпечення достатньо1 гнучкост1 його стосов-но /так у документ! - Авт./ своечасно1 хпформацИ про вех настрох та наяпт/ антирадянську Д1ялы)1сть на селг". В цьому документ ре-пресивна Л1Н1Я щодо селянства була пов"язана з наступом проти "во-рожих 1нтел1гентських груп", а також проти "окремлх угруповань в mí с tí та ceлi /mohapxí4hí елементи, cíohíctx, укра1нсыа нащона-л^тичн1 контрреволюции елементи/". ДПУ було поставлено завдан-ня посилити боротьбу, "зд1йснюючи при цьому Heo6xiflHÍ арешти..."^.

ДПУ УСРР, в свою чергу, в цей час вже ретельно пиготувалось до такого роду Д1й. Завдяки постШйй П1дтримц1 керхвних партхйних opraHÍB для нього було створено солхдну матврхальну базу. Це док-ладно висв1тлено в розд1л1, який М1стить також розпов1дь про нев1-дом1 стор1нки дiяльнocтi голови ДПУ УСРР д.А.Ьалицького, котрий особисто чтало зробив для Л1двищення рол! ДПУ, спрямовував його репресивнх акц1х проти селянства, партхйно! опозицП, 1нтел1ген-Ц11. Розд1л М1стить розпов!дь про сфабриковану справу "Народно* револютдйн01 сощал1стичнох napTÍi /НРСП/", яку було "викрито" у kbíthí 1930 р. Стверджувалось, що це була "бойова повстанська ор-ганхзацхя", яка 1снувала з грудня 1929 р. у К1ровоградсьмй, Пол-тавсьый, Сумсыйй областях, MÍcTax Киев1 та Грозному. Спираючись на apxiBii СБУ, автор висв!тлюе також icTopiso фабрикацП справи "контрреволюц1йно1 органхзацхх у сгльському господарств1 Укра1ни", за якою в середин1 1930 р. було репресоЕано трупу фаххвцхв-аграр-никхв, що доводили мояслиbí негативнх насл1дки курсу на форсовано-

I ЦШ"0У. - Ф.1, оп.16, спр.4. - Арк.51, 52.

примусову колективхзацхю.

У четвертому розд!л{ "Спхлка визволення Украхни" йдеться про справу, в якхй в1дбувся_ единий за всю добу сталШзму в Укра-1нх вхдкритий процес.

Т1, кому було доручено займатися фабрикацхею справи "СБУ", у першу чергу В.А.Балицький, вважали, що для грашцозного полхтич-ного спектаклю, яким повинен Оув стати судовий процес "СИУ", вони обрали "надхйних" д1йових ос1б. Насамперед це стосуеться С.0.Ефремова - визначного укра1нського лхтературознавця, академхка, В1це-президента ВУАН, ксшпинього впливового Д1яча Украхнсько* пар-Т11 соц1алхстхв-федералхст1в, одного хз керхвникхв Центрально! Ради, людини, котра не приховувала свого гостро критичного став-лення до Радянсько* влади. Усього 19 кв1тня 1930 р. Верховним Судом УСРР за контрревошдйну Д1яльнхсть I участь у "СВУ" були за-суджен1 до р1зних строив покарання 45 ос1б, представникхв укра'хн-ськох 1нтел1генц1х на чсш з С.О.ифремовим. У розд1Л1 простежуеть-ся, яка робота передувала цьому. Автор, спираючись на матерхали

ДПУ, р1шення вищих партхйних хкотонцгй /передусхм Политбюро ЦК Ш/б/У, щоденник С.О.Сфремова, публ1кацх'1 тогочаснох преси, ство-рюе своерхдну хронхку фабр;,-кацИ справа "СВУ",-яку спрямовував особисто Сталпи Так, 2 С1чня 1930 р. вхн дае шифрограму С.В.Косх-ору г 3-Я. Чу бара: "Когда предполагается суд над Ефремовым и другими? Мы здесь-думаем; что'-на дела обйяяябмих, но и медицинские фокусы, имевшие своей целью убийство ответственных работников... Наша просьба согласовать с Москвой план ведения дела на суда"*.

Справу "СВУ" було використано для продовження розпочато1 в середин1 20-х,рокхв кампанх1 Ооротьби проти "на^онал-ухильницт-ва" в КП/б/У проти представникхв старох украхнськох 1нтел1генцхх, вих1хцдв э 1нших парий. Чимало з них стали жертвами справи "Укра-хнського нахцонального центру /УНЦ/".

Про це йдеться у п"ятому роздхл! "УНЦ": справа баз в1Дкрито-го процесу". На думку дисертанта, що справу, в яку були, зокрема, втягнут1 академхки М.С.Грушевсыдай та М.1.Яворський, сл1д розгля-дати як один хз виршальних крокхв у -стал1нськхй протидх1 "укра*-Н1зацх1", йк початковий етап у винищеши речнимв навдонального

I Цит. за: Замятина Т. Иосиф Сталин: "Виновных судить ускоренно. Приговор - расстрел". Рассекречен личный архив вождя народов // Известия.'-- 1992. - II июня.

В1Лродження Украхни.

Шостий розд!л "Голод i згортання "укра1нхзадх1" охоплюе по-Д1i 1932-1933 рр. В монографх1 звернуто увагу на необх1дн1сть до-слхджувати наслхдки голоду початку ЗО-х рр. не лише у статистич-ному шганх, пхдрахувати об"ективно кхльмсть жертв /хоча це роби-ти дуже важливо/, а й у суто пол1 тачному BiiMipi, аналхзуючи пози-uii тод1шн1х кер1вник1в Украхни, всю сукугойсть факторхв, що впливали на таку позкцгю. Документально доведено, що тодхшне укра-хнське кер1вництво не змогло протистояти диктату, фактично проводило пол1тику, яка коштувала укра1нському народов! багатомхльйон-них втрат. ApxiBHi матер1али вхдбивають i намагання порт1йних, державних органхв надати продовольчу допомогу голодуючим районам. Алэ вона виявилася зап1знхлок> i недостатньою, щоб вхдвернута лихо.

Роздратування Стал1на i його оточення викликаю те, що рос-публхканське кер1вництво, спираючись на реальнх факти, сигналхзу-вало у центр про небезпеку, а не мовчки виконувало план хл1бозаго-тхвель. Знали у Mockbi i про те, як1 пол1ткчн1 настро'х пороцжуе ситуацхя, що складалася в украхнських селах.

23 червня 1932 р. Политбюро ЦК ВКП/б/ приймае постанову про продовольчу допомогу Укра1Н1: "Обмежитися вже прийнятими рвениями ЦК х додаткового завозу хлхба на Украхну не здхйснювати"^.

Це ршення засв1дчило, що стал1нське кер1вництво переходить в атаку i мае твердий Hawip зламати "опортун1Стичн1" нястрох ко-р1внийв Украхни, особливо тих, хто працював безпосередньо на мх-сцях. Повною мхрою це пхдтвердила Ш Всеукрахнська конференц1я КП/б/У, яка вхдбулась 6-9 липня 1932 р. На обговорення хх учаони-kib було винесено одне питання - допов1дь C.B.Kociopa "Про П1дсум-ки веснянох посхвно'х камлай х, про хл1бозаготхвельну та збиральну кампан1ю i завдання орган1зац1йно-господарського змхцнення колго-cniB. У ix poöoTi брали участь Л.М.Каганович i В.М.Молотов. В мо-Horpa$ii докладно анал1зуються матерхали конференцхх, в тому чис-Л1 В1днайден1 автором в apxiBi i вперше оприлюдненх фрагмента сте-нограми, що н1коли не друкувались. Насамперед йдеться про висту-пи районних кер1вник1в, котр1 засв1дчили не ильки складнхсть си-туац11 на сел1, а й те, що не можна перекладати основну в1дповх-

I Голод 1932-1933 рок1в на УкраШ: очкма 1сторикхв, моеою acrj-mohtib. - C.I90.

далыисть за стан справ на низовх ланки, в першу чергу на нещо-давно створен1 райони.

Однак оберекн1 опроби декого з керхвникхв х особливо предста-вниыв районхв вказаги на окладмсть ситуадхх у с1льському госпо-дарствх Укра'хни не викликали дов1ри у В.М.Молотова I Л.М.Кагановича, як1 вимагали за будь-яку цхну виконати план хлхбозагот1вель. Все це, а також хншх жорсты заходи центру пришвидшили трагедхю, внасл!док яко1 з життя П1шли мхльйони селян Укра1ни. Скориставгагеь ситуацхсю, Сталин виршив пок1нчити з полхтакою "укра1нхзац1 х". 14 грудня 1932 р. вгн разом з В.М.Молотовим П1длисав постанову ДК ВКП/б/ I Раднаркому СРСР у зв"язку !з проведениям хлхбозаготхвель-Н01 кампанхх. Разом з тим цей документ шмагав "правильного проведения укра'хн1зацхх" в Украхн1 й поза II можами /в районах, де компактно проживали укра1нц1/, що по сут1 означало смерть "укра!-н1зац11". 15 грудня 1932 р. Стал1Н I Молотов шдписали телеграму -директиву аналогхчного змхсту^. 24 с1чня 1933 р. з"явилась постанова ЦК ВКП/б/, якою передбачались кадров! змхни в Укрз1Н1 I за якою призначався на посаду другого секретаря ЦК Ш/б/У П.П.Пости-шев - Д1яч, котрому Сталхн доручив мхсхю погромника украхнського нацхонального в1дродження. йнець цього в1дродження символхзували самогубства М.Г.Хвильового /травень 1933 р./ I М.0.Скрипника /липень 1933 р./. На об"еднаному листопадовому пленум! ЦК х ЦК КП/бД було однозначно записано в резолюц11, що "в даний момент головна небезпека е М1сцевий укра1нський навдоналхзм, що поедну-еться з хмпер1алхстичними 1нтервентами"^. Цей "даний момент" роз-тягнувся на илька рока в х означав винищення 1нтелектуальних сил укра1нства, л!тератор1в, мистц1в, пол1тичних Д1яч1в, як1 реал1зу-вали полхтику "укра1Н1зацх I", а також погром кадр1в системи освх-ти 1 науки. Полхтико-1деологхчне керхвництво цим процесом зд1йсню-вав П.Постишев /разом з ним С.В.Кос1ор, М.М.Попова, А.А.Хвиля та 1н./, а, сказати б, матер1альну базу тдводив шеф ДПУ - НКВС В.А.Еалицький.

Про це докладно йдеться в роздо! сьомому "Знову "пащональ-ний ухил". В ньол!у на основ1 арххвних документхв, якх вперше

1 ЦДАГОУ. - Ф.1, оп.1, спр.2038. - Арк.8.

2 Червоний шлях. - 1933. - Я 8-9. - С.267-268.

вводиться в науковий обхг, висвхтлено невхдомх факти боротьби проти М.О.Скрипника 1 "скрипникхвщини".

До полхтико-хдеологхчно1 лхнП у "викриттх" Скрипника ще з початку 1933 р. було додано, так би мовити, 1 карний аспект. Семе тод1 1'ЛУ республхки сповхстило про викриту "Укра'хнську в1Йськову орган! загцю /УВО/".

Цх, сфабриковав ДНУ матерхали, стали в руках П.П.Постишева останн1ми найпвроконливхтими "аргументами", з якими В1Н роэпочав на ПленуМ1 ЦК КП/б/У 8-11 червня 1933 р. виршальну фазу боротьби проти Скрипника.

7 липня 1933 р. М.О.Скрипник застрелився, але й пгсля цього тривала кампан1я проти "скрипншавщини", а та кож проти "иащона-лхстичнох контрреволюцх¿". Насамперед, у наркоматг освхти» в офе-

р1 0СВ1ТИ в Ц1Л0Му.

Справа не обмежилася лише сферою освхти. У 1933 р. прийнято новий "Укра'хнський правопис" /замхсть затвердженого 1928 р./. Це прийняття супроводжувалось пошуками "нацхоналхст1в" у 1нститут1 науковох мови при БУАН. Постраждала х сама академхя, оокхльки Скрипник був секретарем XI комунхстичнох фракдх1, 1 Всеукра1нська асогцацхя марксо-денхнсыотх хнститутхв /ВУАМЛ1Н/, яку Скрипник очолював певний час. "Чистхд" було пхддано Всеукрахнську экадемхю с1Льськогосподарських наук /ВУАС1Н/, презид1ю яко1 протягом 1933 р. оновлено на 80-9С$, до того ж "понад тисячу чолов1к нацхо-налхстхв й б1логвардхйцхв, не рахуючи кулакхв та 1Н. ворож1 еле-менти було "висито" в системах кооперащх та "Заготзарна"*.

Наркомат юстицхх, видавництво "Украхнськох радянськох' ешц!-клопед11", палата М1р I ваив, ыностуд1я /ВУФКУ/, музех багатьох м1ст Укра1ни, Кихвське 1Сторячне мхстечко /Лавра/, б1бл1отеки республики /насамперед Всенародна б10л!отека Украпга/, Геодезичне удравл1ння, державнх курси укра1нхзац11 хм.К.Маркса, 1нститут украхнськох культури 1М.Д. 1.Багал1я, Оститу?' гМ.'Т.^.Шевченка, 1н-ститут радянського права у Харковх - Ц1 та багато 1нших установ зазнали ретельнох "чистки".

I ЦДАГСУ. - '5.1, оп.1, спр.420. - Арк.142.

Протягом всього 1933 р. респуйлхкансьха преса рясн1ла пог-ромними статтят, в яких "пророСлялися" 1нститут фьюсофхх, 1н-ститут 1сторх1 ПУАМЛ1Н, Укра1нський науково-дослхдний хнститут педагогики - та всеукрахнське товариство "Педагог - марксист" та 1ншх установи. Розпочалися арешти серед мистцхв I письменникхв, чимало з яких зарахували до учасншив "Укра1нсько'х в1Йськовох орган! зад! I /УВО/".

Про !Стор1ю фабрикацН ц!ех справи йдеться у восьмому роздх-дх "УВО" та хх л1дер". Керхвником "УВО" оголошено 0.Я.Шумського. Донедавна про роки гпсля його арешту, обставини життя на заслашп та смертх практично нхчого не було в1домо. В монограф11 вперше на основх недоступних ранше докуменйв вхдтворено под11 цього перхо-ду б10граф11 колишнього "над!Онал-ухильника",

Дев"ятий розд!л "Чистка" I вбивство С.М,К1рова" присвячений цодхям, якх стали хнтродугаце» "великого терору". В розд1Л1 проа-нал13овано наслхдки "чистки" КП/б/У, що розпочалаоь 1933 р.

В ньому йдеться також про хсторхю фабрикацхх справи "Польсь-ко1 в1Йськово1 оргайзадхх /ПВО/". Арешти за обвинуваченнями в участ1 в н1й розпочались в 1933-1934 рр., а продовжк/шсь в 1938 р.

1В с1чня 1935 р. ЦК ВКП/б/ надхслав у вех органхзац11 партН документ П1д назвою "Закритий лист ЦК ВКП/б/. Уроки подхй, пов"я-заних 13 алодхйським воивством тов.Кхрова", який надавав дхям чи заявам пол!тичних опонентхв характеру органхзованого антирадянсь-кого виступу» дозволяло звинуватити IX у карних злочинах I при-тягти до вхдпов1дальност1. Автори листа, ставлячи завдання пошуку х викриття "антипартхйних елементхв всередин1 парт1 х'"1", разом з тим пхдкреслйвали, що "стосовно дворушника не можна обмежуватись виключенням з парих, - його потр1бно ще заарештувати й !залювати^ щоб завадити йому П1дривати М1ць держави пролетарсько1 диктатури"*

Виконання Ц1е'х директави в УкраШ здхйснювалось на багатьох напрямах. Одним з них стало викриття "пхдщльнох контрреволкщй-но1 боротьбистсько1 орган!зацх1".

1 Закрытое письмо ЦК ВКП/б/. Уроки событий, связанных с злодейским убийством тов.Кирова // Известия ЦК КПСС. - 1989. - И В. -С. 99.

2 Там же.

Про цю справу Йдеться в десятому роэдхл! "Справа боротьбис-tib /I/".,На схчневоьу /1936 р./ пленумг ЦК КП/б/У П.П.Постишев звернувся до. icTOpii входжання партП боротьбистхв у склад КП/б/У. Посилаючись на свечения М.М.Полоза та С.М.Семка-Козачука, bih наполягав на тому, що "багато кер1вникхв боротьбист!в, ооновна ix частина, вливаючись у Ш/б/У, не роззброхлась i справд1 йшла у нашу партхю пхдривати И зсзредини"'''.

Цой стереотип прижився i протягом б.агатьох десятирхч заважав дата всеб1чну, позбавлену полхтичноЗЁ однолШйност! оданку ojwiei з основних течхй укра1нського комунхзму. ,

В монографхх звертаеться увага на те, що створения "коптрре-волюц1йно1 боротьбистсько1 органi3anii" було пов"язано 1з полхтич-ними подами майже десятирхчнох давнини, з поразкою "шумськизму" у середин1 20-х рр. Спираючись на унхкальн! apxiBHi документа, автор розповхдае про дол1 л1тераторхв i миотщв, котрх проходили по "cnpaBi боротьбисив" 1935 р. /М.Г.Кулш, б.П.Плужник, В.Л.По-лхщук та хн./, а також хнших ociö.

Одинаддятий розяхл "У боротьб1 з "прихованими троцькхстами" М1стить анал13 под1й в умовах розпочато! Стал1ним кампанх!, яка диктувалася його манхакальною пхдозрШстю щодо oboix колишн1х псштичних суперншйв, в першу чергу Л.Д.Троцького.

Протягом 1935-1936 рр. по областях Укра im прокотилася хвиля справ "контрревсдацхйних органхзадхй" на зразок сфабриковано! справи "Соц1ал-демократачнох партхх Украхни" на ХаргавщинЬ У другому niBpi44i 1935 р. порхвняно з першим П1вр1ччям цього ж року, к1лькхсть справ, що ix розглядали спецколег11 обласних судхв, збхльшилась на 95,9%, а у "ершоцу niBpi44i 1936 р., пор1ввлно з другим пхврхччям 1935 р. - на 20,8#2. Зокрема, якщо Харк1вською спецколег1ею у 1935 р. було розглянуто 405 справ, то у 1936 р. -796 справ, Днхпропетровською в1дповхдно 235 i 526 справ, Донець-кою - 358 i 534 справи, Кихвською - 317 i 424 справи, ЧернШвсь-кою - 159 i 348 справ, Bi нницькою 170 i 268, Одеською - 133 i 256, у Молдавськхй АРСР - 37 i 8I3. Найчаот!ше засуддених звину-

1 ЦЦАГОУ. - ФЛ, оп.1, спр.473. - Арк.59 /зв./.

2 Там же. - оп.1-1, спр.3008. - Арк.4.

3 Там же. - Арк.5.

вачували у "контрреволюции^" та итроцьк1стсыий" айтацхх.

Документа, проаналхзованх дисертантом, засв1дчують, що бороть-Са з "прихованими троцыастами" в Украхнх розпочалася не в 1935 р., а ща до вбивства С.М.Йрова - у жовтнх 1934 р. Саме' тодх Оргбюро ЦК КП/б/У розглянуло питания "Про контрреволюцхйну роботу залишгав нацхонал!ст1в х троцьист1в I пособництво ¿м з боку гнилих I Л1-беральствуючих елементхв".' Цей документ з грифом "Цхлком таемно" був затверджений 22 жовтня 1934 р. Вхн став прологом до "справи Ю.М.Коцюбинського", разом з яким за обвинуваченням в участ1 у "контрреволюц1йн1й троцьк1стськ1Й органхзэцп" були репресованх хншх д1ЯЧ1. В роздЪп докладно аналхзуються цх подх1, а також справи "троцькхстсь-;о-терористичнох органхзацП на Украпи", "об"еднаного троцьк1стсько-нац1онал1стичного Слоку на Укрз:гй", що мав, за документам! НКВС, також назву "бойова орган1зац1я".

Роздхл дванадцятий "1937 р.: новий 1мпульс до терору" висв1-тлюе подх1, започаткованх постановок) ЦК ВКН/б/ В1Д 13 С1Чня 1937 р. "Про незадов1льне парт1йне керхвництво Ки1вського обкому КП/б/У та недол1ки у робот1 ЦК КП/б/У". Коли пркймалася ця постанова, Стал1н, за словами С.В.Косхора, сказав: "Можливо, нарент хоч тепер ви зрозумхете, що таке партШа робота t як И сл!я вести у подальшому"^. Напрямок Ц1е'х "робота", невдовз! став зрозу-мхлт: вогонь нинцвно1 критики переноситься на П.П.Иосттвва х його оточення.

Значну роль у спрямуванн1 щех критики вШграв колишнхй покровитель П.П.Постишева - Л.М.Каганович.

Критика, спрямована проти П.П.Постишева, котрого було переведено на гншу роботу, а потом знищено, тотальна "чистка" кадрхв на Украни - все це призвело I до зняття шефа НКВС В.А.Еалицько-го. У травнх 1937 р. вхн був переведений на посаду начальника Уп-равлхння НКВС по Далекосххдному краю, а невдовзх оголошений "ворогом народу". Зг1дно довхдки, розстрхляний 27 листопада 1937 р.

Висунута I культивована Стал1ним теза про загострення класо-во1 ббротьби дала у 1937 р. поштовх для ескалацН "ворогоманхх" г "шпигуномангх". У сво1й "эакритхй" доловзда на XX з"1зд1 КП

I ЦДАГОУ. - Ф.1, оп.1, спр.526. - Арк.32.

С.М.Хрущов зазначав, що кЪшасть заэрештованих за обвинуваченням у контрреволюциях злочянах зб1льшилась у 1937 р. у пор1внянн1 э

1936 р. Огльш Н1Ж у 10 раз1в*.

йидобуття неоСххднкх зхзнань полету вал ось там, що сама у

1937 р. оф1Ц1йно дозволили застосовувати фхзичний вплив на тих, кого шдозрювали у "ворожих Д1ях".

Як "допустимий х правильная метод" стало також розглядатись те, що в парт1йних орган1зац1ях, особливо при виборах керхвних ус-танов, прилюдно вислоалювались не просто сумнгви чи критичнх зау-важення, а вхдвертх наклепи, створювалась обстановка пол1тичнох 1сторх1. 3"явились х конкретн1 особи, котрх 1Н1цхювали таку обстановку. До цях людей належав, зо5фема, директор Харк!вського зоо-техн1чного хнституту, кандидат в члени ЦК КП/б/У Ф.П.Теслднко. Сама В1Н ще на,с1чнево->лютневому /1937 р./ гогенумг ЦК КП/б/У почав зводити наклепи на ряд ос1б, серед яких, зокрема, опинився I А.А.Хвиля.

Про його траг1чну долю, а також долх хнших осхб, йдеться у тринадцятому роздхлх "Справа боротьбиспв" /П/.

Щз на початку серпня 1937 р. новий нарком внутршн1х справ Ук-рахни 1.М.Леплевський нахфавив на 1м"я МЛ.Ужова листа, в якому, зокрема, зазначалось: "Слхдством, що розгорнулося у аларат! НКВС УРСР та у ряд1 областей Украхни, викриваеться велика антирадяноь-ка нац10нал1стична органхзац1я, що протягом ряду рок1в зд!йснюе пхдривну роботу 1 пхдготовку до повалення Радянсько* влади.

Наявн1 матерхали з достатньою повнотою викривають, що дхялх— нхсть антирадянськох нац10нал1стичн0Х орган1зацх1 на Укра'пи Йшла по Л1Н11 створення та розстановки у широкому масштаб! нацхонал1с-тичних кадрхв, особливо у систем! земельних уставов - Наркомрад-госпу, Цукротреету та в закладах Наркомосу, здхйсненяя дилере г Я та шкгдництва у р1Эних областях народного господарства, особливо у сыьському господарствх, створення терористичних груи для эдхйспен-ня теракт1в проти кер1вник1в партхх та уряду

1 0 культе личности и его последствиях. Доедал Первого секретаря ЦК КПСС тов.Хрущева Н.С. XX с"езпу КПСС // Реабилитация. Политические процессы 30-50-х годов. - С.34.

2 Арх1в СБУ. - Спр.51391 ФП. - Т.2. - Арк.23.

Про загальний з&пум тих, хто фабрикував цю справу, св1дчили i Tani слова з листа: "Даними слхдства встановлюеться хснування блоку мхж нац1онал1стичною opraHisayieio та органхзацхею правих, а з К1нця 1935 p. i з в1йськовими заколотниками"'1".

Дал! в лист1 зазначалось, що на наявн1сть широкого надхоналх-отичного ni дгплля, "як у Киев1 так i у всхх областях Украхни", вже вказало чимало ос! б.

1.М.Легиевський вказував також на те, що "заарештованх свого часу троцьк!сти Логхнов i Коцюбинський свхдчили, що вони за директивою Пятакова встановили зв"язок з керхвниками нахцоналхстичного пхдщлля Любченком П.П., Порайком та Хв'илею, з котрими домовились про координата д1й'"*.

Особлива увага при цьому зверталася на А.А.Хвилю, вдже факти-чно вех, кого заарештували у cnpaBi "органi3aL;iï колишн!х бороть-бист1в", свхдчили, що bîh - один is основних кер1вник1в uieï "орган! aayiï". А.А.Хвиля був заарештований 13 серпня 1937 p. i невдо-взх почав давати свхдчення. В монографхх докладно висвхтлено обота-вини, що передували його арешту i розстр!лу.

По-хншому склалася доля хншого "лхдера" мхф1ЧН01 "боротьбя-CTCbKOÏ змови" - П.П.Любченка. Зидно з вереiею, яка розповсюдже-на серед заххдних дослхдникхв, у oepnHi 1937 р. у Кихв прибула ко-Micifl у склад! В.М.Молотова, М.С.Хрущова, М.1.£жова. На Пленум! ЦК КП/б/У В.М.Молотов залропонував зняти з nocTÏB C.B.Kociopa, ГЛ.Петровського, П.П.Любченка та хнших, вивести ix зх складу ЦК, а також обрати першим секретарем М.С.Хрущова. Члени ЦК КП/й/Y в1д-мовилиоя голосувати за иг пропозяцИ, не дивлячись на те, що В.М.Молотов телефонував до Москви, щоб одержати 1нструкцП вхд Сталхна. Врешт1-решт Молотов залропонував, щоб Пол!тбюро ЦК КП/б/У виххало до Москви для сильного зас1дання з Партбюро ЦК ВКП/б/. I ооь за цих умов, 30 серпня 1937 р. П.П.Любченко застрелив свою дружину i застрелився сам.

Дкерелом uieï Bepciï слугують спогади кодишнього радника при Раднарком1 УРСР П.Павлова та твердження А.Авторханова . Однак

1 ApxÎB СБУ. - Спр.51391 ФП. - Т.2. - Арк.24.

2 Там же. - Арк.25.

3 Прокоп М.Молотов i Укра!на // Сучаснхсть. - 1987. - № 3. - С.77.

спроба документально пхдтверлити версгю про прихзд та Д1'х ком1о!1 ЦК ВКП/б/ у серпнх 1937 р. поки що не принесли результат. В1дсут-ня хнформадхя з приводу цього х у мемуарах М.С.Хрущова. А публхка-цхй про ххд Пленуму 29-30 серпня 1937 р., про обставини смертх П.П.Любченка не бракуе. Дехто з !сторик1в схильний виявляти симпа-тхю до Любченка 1 вельми критично оцхнюс дН С.В.Косхора. На думку автора, робити цього не варто, адже завдання !сторика не в тому, щоб засуджувата, таврувати когось чи, нэвпаки, комусь спхвати ли-ф1рамби. Необх1дно з"ясувати вс1, без подхлу на "приемн!" чи "не-приемн!", факти г тхльки на ц1й основ! робити висновки. У зв"язку з цим в роздхл1 висловлено думку про потребу об"ективного переосми-слення пол1ТИчног бхографх* П.П.Любченка, викладено маловхдом! факти щодо обставин Його загибел1. В роздхлх обгрунтовуеться думка про те, що серпневий /1937 р./ пленум ЦК Ш/й/У дав поштовх для по-дальшого розгортання пошуку учаонтив "антирадянсько'х украхнсько1 нац1оналхстично1 оргамзацН".

В монографхх показано насл1дки репресивно1 пол1Тики щодо Укради. Ось як характеризував ситуац1Ю з кадрами на Укра1Н1 М.С.Хру-щов, котрий в схчн1 1938 р. змхнив на посадх першого секретаря ЦК КП/б/У С.В.Косхора: "По Украхнх наче Мамай пройтаов. Не було... н! секретархв обкомхв партхх в республщ!, н1 голхв облвиконкомхв. Нав1ть секретаря Ки1вського м1оьккому не було"*. ,

Розд1Л чотирнадпятий. "Удар, що дорхвнюе виграшу великоI в1Й-ни" присвячений подхям останнього етапу "ежовщини". Трагхчними стали результата репресивнох пол1тики для кадрового корпусу Компар-тх1 Украхни, кхлькхсний склад якох з 1933 р. по 1938 р. эменшився на 266281 чоловхка - майже наполовину. У 1933-1936 рр. в1Дбувалася "чистка"та обмхн партхйних хокументхв. Прийом у партхю було причинено. Сменшення чисельност! парпйного складу, якщо нав1ть зважити на те, що певна частина комун!ст!в ви!хала за межх Украхни або ви-була з хнших причин, припадав насамперед на дол! виклшених. В! до-, мо й те, що б1льш1сть виключених постраждала у роки масових репре-

В роздхл1 йдеться про сфабрикован! в ней пер!од справи, зокре-ма про "заколот" у комсомол! Украхни, про справу "Молодо! генерацхх

I Мемуары Никиты Сергеевича Хрущева // Вопросы истории- ~ 1290. -К 5. - С.47.

украгнських нащоналхст1в". Для посилення репресхй був використа-ний факт аретту С.В.Косхора у Моокв! у травн1 1938 р., котроцу хнкримгнувалась участь у зв"язках з шпигунсько-диверо1йними службами 1ноземних держав, а також керхвництво "Польською оргшнзац1-ею в1йськовою /ПОВ/". 26 травня 1939 р. його розстрхляли. Справу С.В.Кос:сора I одночасно В.Я.Чубаря В1В заступник начальника сл1д-чох часгини в особливо важливих справах НКВС СРСР Б.В.Родос. Коли його викликали на заседания Президх1 ЦК КПРС, в1н, за словами М.С.Хрущова, сказав: "Менх сказали, що Косхор г Чубар е ворогами народу, тому я, як сл*дчий, повинен був витягнути з них зхзнання, що вони вороги"*.

Активним провх.ттником ежовськох лхнх I на винищення "ворогхв" на Укра1Н1 був нарком внутр1шн1Х справ УРСР ОЛ.Успенський, котрий змпшв на Ц1й посад1 1.М.Леш1евського. Разом з тим було б неправильно вважати, Н1би В1Н Д1яв без тхсного контакту з ЦК КП/б/У 1 особисто М.С.Хрущовим. У зв"язку з цим автор ярагнув не хдеал1зу-вати образ 1нщхатора "В1длиги", а керуватися принципом 1сторизму, показуючи роль М.С.Хрущова у здхйсненн1 репресивно1 полхтики.

Як св1дчать арххвн1 документа, питания, пов"язанх з колишньою л4н!ею на "коренхзацхю", постхйно перебували у сфер1 його увата, керхвних исташдй ИП/б/У. Так, 14 кв1тня 1938 р. ПоЛ1Тбюро ЦК Ш1/6/У приймае рхшення про лхкв1дац1Ю польського театру в Киевг^. 20 квхтня 1938 р. приймаеться сильна постанова Раднаркому СРСР 1 ЩМ/б/У "Про обов"язкове навчання рос1йськох мови в йеросхйсышх школах Укра1ни"^. Ця постанова виникла внаслхдок рхшення Раднаркому СРСР I ЦК ВКП/б/ "Про обов"язкове вивчення рос1йсько1 мови у школах нацхональних ресцублхк I областей".

8 травня 1930 р. Подхтбюро ЦК КП/бД прийняло рхшення "Про окладання нового ущщиського правопису"^, а у жовтн1 1938 р. роз-глядаеться питания про роботу реорган1Эованих нацхональних шил. Було зазначено, що "багато пиал не забезпеченх вчителями, значно гхрше за росхйськх та украхнсьм школи забезпеченх П1дручниками,

1 0 культе личности и его последствиях. Доклад Первого секретаря ЦК КПСС тов.Хрущева Н.С. XX с"езд КПСС // Реабилитация. Политические процессы 30-50-х годов. - С.41.

2 ЦДАГОУ. - Ф.1, оп.6, спр.463. - Арк.51.

3 Там же. - Арк.77, 93-97.

4 Там же. - Арк. 117-118.

ьь масть методичного керхвшщтва I тончу працюють незадовгльно"*.

У березнх 1939 р. прийнято р!шення "Про лхкв1дад1ю I перетво-рення штучно утворених нац1ональних районов I схльрад"2. У квхтнх 1-940 р. спецхальною постановов регулювалось викладчння рос1йсько1 мови у нац10нальних школах УРСР3.

Характерно, що на черговому, ХУ з"хздх КП/б/У у 1940 р. их у допов1дх М.С.Хрущова, и у виступах делегатхв не згалуватимуться навхть сам1 термхни "корен1зацх1и х "укра1Н1зац1 х".

Розд1л п"ятнэдцяхий "Нов1 хвилх" мгстать матерхал, що торка-еться перходу "радян1зацх:1" Заххдно1 Укради.

Створення тут партхйних I державних орган1в, спроби органхзу-вати все життя на принципово нових засадах в1дбувалося у надзвичай-но складних умовах. До об"ективних труднощхв додалися х проблеми, що IX породжувала антигуманна суть сталх:н1зцу. Возз"еднання заххд-ноукра1нських земель у един1й укра1нсьгай держав1 восени 1939 р. принесло мешканцям цього регхону не тхльки здхйснення вхков1чно1 мр1Х, а й траггчнх випробування.

Факта свгдчать, що нова влада сво1ми дхямл створювала реаль-не П1дгрунтя для невдоволення мхсцевого населения. Наприклад, у березнх 1940 р. Пол1тбюро ЦК КП/б/У спец1ально розглянуло питания "Про факта самоправства в деяких районах Льв1всько1 облаотх". Заз-началось, эокрема, що в деяких селах Перемишлянського 1 Краковець-кого районхв мхсдев1 органи влади "самовмьно провалили розкурку-лення куркульських господарств з вилученням майна, що ш наложить"^. Постановов Полхтбюро ЦК КП/б/У ця практика рхшуче засуяжу-валась. Однак досвхд так званого "розяуркулення", набутай у 20-тх рр., на практиц1 виявлявс/. сильнхшим за постанови, що не могло не породжувати протид1I.

Така протадхя на зменшувалась i в повоеннх роки, коли з УРСР була возз"еднана I Закарпатська Укра1на. Ранхше, говорячи про пере-творення у заххдноукрахнських областях, Буковин1 та Закарпатт1,

1 ЦДАГОУ. - Ф.1, оп.6, спр.467. - Арк.19.

2 Там же. - Спр.509. - Арк.Ю.

3 Там же. - Спр.578. - Арк.199.

4 Там же. - Спр.57В. - Арк.127.

вхтчизнянх 1сторики, як правило, акцентували у вагу на тому, що мешканцг цих perioHÏB "мяли можливёсть скористатися э наявного досвхду соц1ал1стичного Судгвництва i впевноно спиралися на пол!-тичну й економхчну могутнхсть Bcieï Крахни Рад"1. Лк про досягнен-ня говорилося й про те, що "до серевяпа 1946 р. тхльки в захши областх ia сххдних областей Украхнсько1 PCP та з хнших браттх ре-спублхк прибуло понад 86 тис. парийних, радянських прац1вник1в, cneniaflicTÎB промисловостх, с1льського господарства, система народ hoï ocbîth, охорони здоров"я, культурно-ocBÏTHix закладхв"^. На думку дисертанта, важливо з"ясувати, наскхльки ефективним, а головне потр1бним було тут використання набутого в хншх республхка> i областях flocBtny. Ненаписаною донинх залишаеться тякож icTopifl того, якх серйознх i rocTpi проблеми виникали, коли в 3axiflHi облает! прихздили люди, кот pi не просто не знали, а не бажали раху-ватися з мхецевими умовами. Варто сказати нарештх правду i про беззакония, яке часто чинили тут Ti, хто здавалося б покликаний був стояти на сторожх закону.

Авторов! цих рядмв довелося ознайомитись з великою к1льк1от! документ!в, що стосуютьоя порушень законное« у заххдних областях Цх документа вперше аналхзуються в роздхл1, показують справжню, а не романтизовану роль, що ïï вШгравали органи МВС i МДБ. Автор обстоюе думку, що причини протистоянкя i боротьби р1зних сил у за ххдних областях Украхни у добу сталхн!зму потребують быьш пиль-hoï уваги icTopnKXB, позбавлення в1д однобхчного пхдходу, вивченн всього комплексу наявного документального i фактичного MaTepiany, особливо того, який донедавна був недоступний для фах4вц!в. Та й взагалх пештична icTopifl Заххднох Укради сталхнського перходу також мае стати предметом серЛозних досдаджень.

В розаШ також анаизуються подГх в nepiofl голоду 1946- -, 1947 pp., перебування в Укра'хн! Л.М.Кагановича на nocafli першого секретаря ЦК КП/б/У /березень-грудень 1947 р./, черговох полхтич-hoï кампанхх боротьби з "космополитизмом" та справою "бврейськогс антифашисте ького комх то ту".

1 ÎCTopifl Украхнськох PCP. - К., 1979. - Т.8. - Кн.1. -С.69-70.

2 Там же. - С.71.

Розяхл штстнаддятий "Пхоля Хрущова" охоплюе подх! кхнця 40-х - початку.50-х рр. В монограф11 впершв аналхзуються документа, що проливадагь свхтло на причини багатьох важливих под!Й ще! доби, аналхзуеться дхялыпсть Л.Г.Мельникова та ОЛ.Кириченка на посад! першого секретаря ЦК Компарт11 Укра1ни, под!!, пов"язан1 з виник-ненням "справи Л1кар1в". Однак не ця "справа" була для Укра1ни ос-танньою "вххою" сталхнськох доби. П останнхй СЛ1Д залишився зав-дяки Л.П.Бер1я, котрий пхдготував спец1альну захшску про серйознх помилки ! недол1ки в керхвництвх заххдниш областями Укра1ни з боку ЦК Ш/б/У I Ради МШстрхв УРСР. Обговорення цього питания на пленум ЦК Компарт11 Украпш х в президхх ЦК КПРС виявяло чимало недол1кхв у нац10нальнхй, особливо в кадров!й полхтиц1 у заххдних областях УкраЛни. Зокрема, з 532 год1в колгосп1в 296 були при1лщ-жими хз сххдних областей х не схилый були рахуватися з мхсцовими умовами. Серед секретар!в обкомхв х мхськкомхв лише II прад!вни-К1в були за походженням »ясцевими, серед гол1в í заступнигав голхв райвиконкомхв - 27. На пленум! ЦК Ш/б/У М1н!стр внутр1шн1Х оправ УРСР П.Я.Мешик навхв там цифри: за 1945-1953 рр. за рхзного роду "антирадянсьм пол1тичн1 злочини" на Укра1Н1 було заарештовано 43 379 чоловхк в1ком до 25 роив, а з хце! кхлькост1 у заххдних областях Укра1ни заарештували 36 340 чодов1к . На цьонцу пленум! за рекомендад1ею Презид11 ЦК КПРС х бюро ЦК КП Украши першим секретарем ЦК КомпартхI Укра1ни обрали 0.1.Кириченка . "Таким чином, -зазначав В.Голуб, - на чолх КПУ вперша за всю II !стор1ю став ук-ра!нець...

На нашу думку, нин1, коли про под11, пов"язан1 з запискою Л.П.Берхя по зах1дних областях Укради почали писати вхтчизшпи автори, слхд поставите запитаяня: чи мав Л.П.Берхя /навхть якгао враховувати од!ознхсть цхеА особи та II потяг до диктаторства/ ре-альнх пхдстави для незадоволення наявним станом речей у Ээхшйй УкраШ I роботою органхв внутр1шнхх справ у цьому рег1он1? Якщо врахувати комплекс ще й доо1 невхдомих науковому загалу $акт1в, то, гадаемо, в1дпов1дь на поставлене захштання може бути позитивною. Щ факта наводиться в монографН, розповхдаеться, як Л.П.Бер!я прагнув роз1грати "украхнську карту".

1 ЦДАГОУ. - Ф.1, оп.I, спр.1120. - Арк.4-5, 38-39, 227.

2 Там же. - Арк.236.

3 Голуб В. Конспективний нарис 1стор1Х КП/б/У. - Ь'хнхоп. - 1957. -

С.102.

В роэдглг висвгтлюстъся початок лроцесу десталхн1зад11 то-д1шнього раданського сусп1льства. Автор анализуе позицх1 досл1Дни-к!в щодо ылькостх жертв стал!кхзму, висловлюе свою точку зору. У висновках узагальнено основнх пхдсумки дисертадх:йного дослхджен-ня, эм1от якого засвхдчуе високу цхну, що и оплатив украхнський народ за здгйсненг пгд кергвницгвом бгльшовигцько'х парт11 пол1тич-Н1 та соц1ально-економ1чн1 перетворення, за ту модель сустльст-ва, яка донедавна декларувала сама себе як найсправедливша та найгуманнхша. Перетворена у одну з провхгайй радянськох 1мперх'х, Украхна упродовж багатьох десятирхч була об"ектом перманентного тарору, що мав нацгонально-полхтичний характер. Документи I фак-ти, на як1 спирався дисертант, ще раз пхдтверджують неспроможнхсть колишньох ворс11 про те, н!би Сталз:н здхйснив сво1 головнх злочи-ни йсля 1934 р. Всебхчний аналхз дае пхдстави лля висновку про те, що злочшш деспотичного режиму почалися значно ран1ше, а тому насл!дки IX, яга не можна зводити до ф1зичних втрат, були гло-бальними.

А.Камю говорив: "Жодне 1з зол, як1 тоталх:таризм беретьоя л1куваги, не може бути Г1ршим самого тоталхтаризму". Це правильно. Однак треба зрозумхти й хнше: щоб не спалахнула хвороба самого тотал1таризод, необх4дна розумна 1 ефективна профмактика. Дисертант спод1ваетьоя, що сама цъог^у слугу ватте його прадя, що вона хоч малою м1рою допоможе отворенню такого суспхльного устрою, в якоцу нхколи не буде мхсця товд, що В.Г.Короленко, харак-теризуючи перш роки бхлыиовицько1 влади, називав "систематизо-ваною люттю"*. Дисертант пареконаний, що свобода 1 двмократхя необХ1дн1 Украхнх не тмька як ¿двали, а й можливх як повсякденна практика, як реалыисть, котра нхколи не дасть вхдродитися лев1-афану тоталхтаризму.

I Короленко В. Письма к Луначарскому // Новый мир. - 1988. -Я 10. - С.200.

OCHOBHt IIPAilt ДИСЕРТАНТА 3 ПОСЛИДУНАНОГ ПРОБЛЕМ: Монограйхт

1. Украхна 20-50-х рокхв: сторхнки неналисанох icTopiï. - К.: Наукова думка, 1993. - 350 с. /РецензП: Укра'хноьке олово. - 1993.

- I грудня; Слоб1доький край. - 1994. - 6 оёчня; Украхноышй ioio-ричний журнал. - 1994. - H I; Bine. - 1994. - Л 2; Полiтика i чао.

- 1994. - » 3/.

2. У Ti Tpari4Ht роки: сталШзм на yKpaÏHi. - К.: Пайтвидав Укра'1НИ, 1990. - 143 о.

3. Контраргумент - правда. - К.: Вища школа, 1989. - 120 с.

РР-О.ЩУРИ

1. М.С.Хрущов на Украхнх. - К,:. Т-во "Знания" УРСР, 1990. -

48 с.

2. Лазар Каганович. - К.: Т-во "Знания". Украхна, 1993. -

48 с.

Çsam

1. Сталхнгзм i Украхна // Украгноький 1оторичний журнал. -1222. - № 12- - С.47-58; 1221. - А 2. - С.20-30; К 4. - С.43-54; »5.- С.38-49; № 6. - С.45-55; Я 7. - С.2&-38; «В. - С.30-41;

Л 10. - С.33-43; Л II. - С. 13-24; » 12. - С.28-38; 1992. - Л I.. -С.45-56; № 2. - С.14-25; « 3. - С.12-22; » 4. - C.II-2I; Я 5. -С.28-38; «6. - С.3-13; J» 7-8. - С. 13-23; Л 9. - С. 15-25; Л I0-II.

- С.3-13; № 12. - G.3-18.

2. Сталхн, сталШзм i Украхна // Маршрутами icTopiï. - К.: Пол1твидав Укра1ни, 1990. • С.288-317.

3. Стал1нхзм: причини i наойдки // Сторхнки icTopiï Укра1н-obKOï PCP: факти, проблеми, люди. - К.: Радянська школа, 1990. -С.II2-129.

4. Укра1на i тоталхтаризм: минуле, сьогодення, перспектива// Полхтика i час. - 1992. - Я 6. - С.21-22.

5. Такий знайомий почерк "радянхзац^", або Як це робилося в Захший Укра1нх // Bine. - 1993. - № 6. - С. 115-126.

6. Скорботна р1чниця // Пйм"ятати заради життя. "атеpiала "круглого столу" з приводу 40-рхччя загибел1 чденхв бврейського

антифалистського комитету. - К.: 1нститут надхональяих вгднос.чи £ политологи АН Украхни, 1993. - С.9-16.

7. У тI важкх повоеннх роки // Про минуле - заради майбут-нього. К.: Шд-во при Кигвоькому унгвврситетх, 1989. - С.138-150 /в спгвавт./.

8. Украхноьы "щаблх" Кагановича, або "Кива сталхнська люпина" // Там же. - С.342-355.

9. М.С.Хрущов на Украгнг: сторуки 1СТор11 // Там же. -С.356-370 /в ствавт./.

10. М.С.Хрущов. Нарис пайтичнох д1яльност1 // Украхнський 1сторичний журнал. - 1989. - № I. - С.103-115.

11. 0.1.Кириченко: мторхя однхех полхтично1 дол1 // Украхнський хстрричний ¿урнам. - 1990. - № 5. - С.87-9? /в спхвавт./.

12. Л.М.Кагансаич на Украхнх // Украгнський 1сторичний журнал. - 1990. - Л 8. ~ С.62-74; № 10. - С.117-129.

13. Наместник Сталина в Харькове // Позиция. - 1991. - $ 3.

- С.70-75.

14. "Справа" 6АК у контекстх сталхнсько! полIтики державного антисем1тизму // Сврейське населения Швдня Украхни: 1Стор1Я та сучасисть. - Запорхжжя, 1992. - С.97-99 /в спхвавт./.

15. Микола Скрипник: хронхка загибелх // Стор1нки хстор1х Украхни XX столхття. - К.: 0св1та, 1992. - С.290-306 /в спхвавт./.

16. "Справа" академхка М.в.Слабченка // В1сник Академ11 наук Укра'хни. - 1993. - № 2. - С.51-54.

17. Вбивотво Симона Петлюри: нова иформацхя для роздум1в // Визвольний шлях /Лондон/. - 1993. - Л I. - С.76-84.

18. 0б"еднанЕЯ укра'хнських нацхоналхснв // Етнонацхональний розвиток Украхни. Термхни, визначення персонал!I. - К., 1993. -С.83-84.

19. Спхлка визволення Укради // Там же. - С.101-103.

20. Украхнський нацхональний центр // Там же. - С.126-128.

21."Корен!завдя" // Там же. - С.457-458.

22. В.А.Еалицышй. На шляху до правда про нього // Украхнський 1СТоричний журнал - 1993. - * 4/6. - С.50-63; № 7-8. - С.53-69 /сйвавт./.

- 23. Юхим евдокимов: кар"ера ката // В1йсько Укра'хни. - 1993.

- Л II /в спхвавт./.

24. "Наложить до небагатьох вчених-славхстхв". Життя х смерть Свгена Рихлика // В1дродження. - 1993. - № II /в спхвавт./.

25. Три смертг Сталина // Демократична УкраЗсна. - 1993. -4, II березня.

26. Олександр Шумський: 0стэнн1 13 р0к1в життя // Jahrbücher für Jenchichte Osteurop«B /Мюнхен/. - 1994. - ßd 42. - iif.I. /англ.мовою/.

1. Донос, Про один лист до Л.М.Кагаяовича, який у 1947 роц1 с причинив страшну вакханал!» боротьби з так званим "укра2ноьким буржуазним нац1онал1змом" // Сгльськ1 в!от1. - 1990. - I листопада.

2. Голоси хз 37-го // С1льськх в1ст1. — 1991. - 9 охчня.

3. Гхльйотина Укра1ни // Лхтературна Украхна. - 1992. -№ 36, 37.

4. Сказати всю правду // Лхтературна Украхна. - 1992. - Л 39.

5. Не самогубець! Зпочин, розсекречений через 46 рок1в // Лхтературна Украхна. - 1993. - X 8.

6. Що ми знаемо про Михайла Волобуева? // Лхтературна Украхна. - 1993. - £ 32.

Документалхта гтублткадх!

ПкАписАмо до друку 28.Q! $ 4 Форм«т 1/16 Ум. друк. арк. I.S6. Обл. »нл.арк. 2.0 Тирам 100 . 3лы. 7Z 1994 р. Б«»платнин

Полиграф. AU* 1н-ту icTopiï Украши АН Украши Ки1».}, Грушевсыюп», 4