автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Черная металлургия Днепро-Донского междуречья во второй половине I тыс.н.э.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Черная металлургия Днепро-Донского междуречья во второй половине I тыс.н.э."

¡НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ‘ ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

2 2 МІР 1935

На правах рукопису УДК 930.26/447.6 + 471.323 — 325+669.181.2/

КОЛОДА Володимир Васильович

ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ ДНІПРО-ДОНСЬКОГО МЕЖИРІЧЧЯ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ І ТИС. н. Е.

Історичні науки — 07.CQ.oS— арх

еологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

КИЇВ 1996

Робота виконана на кафедрі історіографії, джерелознавства та археології Харківського державного університету

Науковий керівник — доктор історичних наук, професор

В. К. МІХЕЄВ

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

І. С. ВИНОКУР

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник ІА НАН України ПАНЬКОВ С. В.

Провідна установа — Воронезький державний університет

Захист відбудеться “ 7~^>а ¿м-*. 199 6 р.

о 14 год. на засіданні спеціалізованої ради Д50.25.01 при інституті археології НАН України

Адреса: 252025, м. Київ, вул. Володимирська, З

Автореферат розіслано ,, _______1996 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради ^ Л л

кандидат історичних наук О. ПЕТРАШЕНКО

• І.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ ТА СТУПІНЬ ДОСПІДЖЕННЯ.Чорна шталуї>-гія населення дні про-Донського межиріччя У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ І тис.н.е. була однією з псові днин галузей господарства, від рівня розвитку якої залежав не тільки економічний потенціал суспільства в цілому, ans й можливість подальшого розвитку землеробства, ремесла, військової справи та побуту. Незважаючи на це. дана тема на набула популярності у дослідників, що пов'язано з недостатньою кількістю джерел, а також необхідністю використання природознавчих методів дослідження археологічного матеріалу. . залізоробна . виробництво племен ПІВДНЯ СХІДНОЇ Європи у . другій половині І тис. вивчалося нерівномірно, значно більш досліджено за-лізовиробництво Дніпровського ’правобережжя та Пруто-Дні-стровського межиріччя / М. І. Артамонов, В. І. Бідзіля. Б.А.Кол-чин. М.П.Т0льнов. Г.Б.Федоров. І.Г,Хинку та ін. /. Менше уваги приділялося Дніпро-Донському регіону.

Таким чином, необхідність вивчення запропонованої теми обумовлюється важливим місцем чорної металургії в митті місцевих 'племен, а такси відсутністю спеціальний досліджень з цим питань. Актуальність теми пов”язана з тим. що за останні роки було досліджено нові пам"ятки залізовиробництва, матеріали гіких дають можливість по-новому розглянути 1 вда відомі старожитності.окрім того, використання нових методів аналізу артефактів .виробництва заліза створю? умови для,, більи глибокого дослідження даної теми.

ПРЕДМЕТОМ дослідження виступає історія розвитку чорної металургії населення другої половини і тис., яке існувало у. межиріччі Дніпра та Дону. - . .

МЕТОЮ запропонованої роботи є розгляд виробництва заліза

населенням Дніпро-Донського регіону У .ДРУГІЙ половині і тис. В географічному відношенні обрана територія складається з різник природно-кліматичних та ландшафтних зон Південно-Сиідної Європи, яка була заселена чисельними і різноетнічни-ми народами. Складна етнополітична історія ■ населення Дніпро-Донського межиріччя є- однією з особливостей ЇХНЬОГО розвитку у другій ПОЛОВИНІ І тис.. Це. в свою чергу, обумовлює нерозривність розглядання окресленої території в межах однієї роботи. ;

Вивчення обраної теми висуває ряд ЗАВДАНЬ.головними з яких є : . .

- зібрання та узагальнення всіх археологічних матеріалів.

о

пйв'’язаних з чорною металургією визначеної території:

- дослідження питань виникнення та генезису ремісничих залізоробних споруд:

- відновлення технології виготовлення та використання пічей

і горнів різної конструкції: -

- висвітлення питання продуктивності ремісничих споруд:

- визначенння цього виду діяльності в загальному господарчому комплексі конкретних племен, а також сошяльнога стано-

. вища маистрів-металургів серед представників інших сус, пільних груп:

- визначення рівня товарності продукції чооної шталургії на окремих пам”ятках та в середовищі різних племен регіону.

• Завданням цієї роботи відповідає ЮТОДИКА, яку застосовано у -дослідженні. Методологічною осново»? дисертації,С ПРИНЦИП історизму , на основі якого .використовується системний підхід до вивчення проблеми У всіх її проявах. Однією з методичних основ роботі є теза.про наявність власного залі зо-р.щюбництва у населення всіх археологічних культур регіону о

- З -

обумовлений час та їк взаємовпливи. Пси розгляданні генезису залізоробних споруд використовується метод ретроспекції. Незважаючи на спадкоємність та взаємовпливи, залізоробний комплекс' кожної конкретної археологічної культури мас ряд постійних ознак, що дає можливість визнати його як один з етнокультурних покажчиків тик чи інших племен. Одним з методологічних принципів при дослідженні розвитку залізовироб-ництва с урахування продуктивності ремісничих споруд та ступеня товарності продукції. Використовуються 1 традиційні археологічні методи: нормально-типологічний,стратиграфічний, а також методи природничих наук та математики.

ДЖЕРЕЛОЗНАВЧА БАЗА роботи складається з опублікованих та неопублікованих матеріалів польових досліджень Г.Є.АОа-насьєва, Д.Т. Березовия. А.З.Віннікова. І. П. Костюченка, К. і. Красильникова, в.К.Міхеєва. А.М.Москаленко, А.Г.Ніко-лаєнка. В.о. Петрашенко, о. м. Приходнюка. і.д. Смірнова,

0. В. Сухобокова. С.М.Татарінова. Д. Я. Те легша. Б. А. Шрамка,

С.П.Юренко та ін.. Це комплекси з-понад ЗО пам”яток. Використані звіти експедицій та матеріали археологічних колекцій з Наукового архіву 1А НАН України. ІІМК Санкт-Петербурга, Археологічних музєїв Воронежа /ВДУ/, Луганська /ЛДПУ/ та Харкова /ХДУ/. історико-краєзнавчих музеїв Воронежа, Сум та Харкова.загоном середньовічної експедиції ХЛУ. а згодом 1 Середньовічною експедицією ХДПУ під керівництвом автора проведені дослідження пам"яток середньовічної металургії в урочищі Роганіна на Харківщині та селиша Фашівкз на- Луган-

■ НАУКОВА НОВИЗНА. Вперше монографічно розглядаються всі пам"ятки металургії межиріччя Дніпра та Лону в другій половині І тис., проводиться їх порівняльний анапіз. Вволяться

до наукового обігу нові матеріали. В роботі використовуються фізико-німічні. математичні та .геологічні методи дос-лшення. пропонуються нові'методи обробки залишків чорноме-талургійного виробництва та критерії соціального визначення, металургів. . . . . '

НА ЗАХИСТ ВИНОСЯТЬСЯ.ТАК! ПОЛОЖЕННЯ :

1.В розвитку ЧОРНОЇ металургії ДРУГОЇ половини і тис: простежується два етапи. Перший з них відноситься до третьої чверті і характеризується деяким занепадом цього виду' ремісничої діяльності. Другий період припадає на кінець

І тис.. йому притаманне зростання залізодобичі . .

2. Залізоробне ремесло населення Хозарського каганату в

*г ’

своєму розвитку дещо випереджало чорну металургію слов"ян. . • ^

3.Теннологічні традиції залізовиробництаа племен другої половини І тис. у Дніпро-Донському межиріччі не мають місцевих коренів і були привнесені .в цей регіон. ,

4.загальний розвиток чорної металургії свідчить про поступове відокремлення цього виду виробничої ДІЯЛЬНОСТІ від загадьнообщинного господарчого комплексу та перетворення по- 1 го на ремесло ранньофеодального суспільства.

ПРАКТИЧНЕ значення роботи полягає в тому, шо її матеріали і висновки можуть бути включені до узагачьнюючих праць з історії ранньосередньовічних народів'східної Європи, історії чорної металургії, а.також навчальних куосів. Методи,. запропоновані в даному дослідженні; можуть стати базою для', подальшого вивчення як даної теши так і інших. поЕ”язаних з розвитком ремісничого виробництва. ' . ■.

АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ. Дисертація та окремі її розділи обговорювалися на засіданні кафедри історіографії, джерелознавства та археології історичного факультету ХДУ. на

спільному засіданні відділу давньоруської та середньовічної археології і сектору науково-природничих. методів в

• археології ІА НАН України, а також на 15 конференціях різного рівня'. Матеріали дисертації включено в лекційний курс та тематику семінарських занять з "Археології України4’ в ХДПУ.

СТРУКТУРА Г ОБСЯГ ДІСЕРТАШї. Робота складається з всту-' пу, чотирьох розділів та висновків. Вона супроводжується додатками: карта пам”яток чорної металургії, ілюстрації.таблиці

- результатів Фізико-хімічних аналізій. результати геологічної та петрографічної експертизи. Роботу доповнюють списки літе- • ратури. архівних матеріалів та скорочень. Обсяг дисертації 180 сторінок друкарського тексту. Додатки - ізо сторінок.

• : осюЕнма зшст* дисертації.

У вступі визначається кета, завдання; актуальність.новизна та методика яослідясення: обумовлюються територіальні та хронологічні межі дослідження.

Розділ і. Шзр&іа та історіографія.

. Територія, яка підлягає дослідженню, в етнічному плані розпадалася на. два великих регіони /північний -слов”яни, південний - тюрко-угри /. тому вивчення виробництва заліза у цих груп населення розглядалося незалежно одне від одного. Чорна металургія слов'янських плечем вивчалася археолога-ми-елавіетами в зв"язку із загальним вивченням господарства окремих археологічних культур / пєньківської, волинцєвської, роменської, боршевсьої / ЧИ В Зй”ЯЗКУ з вивченням залізови-робництва давньої Русі. Залізоробні пам"ятки неслав”янського населення'розглядалися, Фахівцями з хозакької проблематики, тому що всі вони належать, до салтівської археологічної культури. Слід зауважити, шо сптне та паралельне ■■ вивчення

чорної металургії цих.двох великим груп населення лає нові можливості для аналізу цього виду.виробничої діяльності. ' Початок вивчення східних слов"ян.-базувався на літопису, який не містив практичної інформації про залізовиробництво.. Масштабні польові дослідження у 20-30-ті роки XX ст. дозволили накопичити значний археологічний, матеріал.що дозволив по-новому подивитися на загальний рівень решсла. в тому числі в залізовиробництва.

Вперше це було зроблено в монографії Б.О.Рибакова "Ремесло Древней Руси”/1948/. Автор підбив певний підсумок дослідженню -ремесла та намітив окремі напрямки його вивчення на майбутнє. У тому ж році вийшли ще дві роботи. Одна з них -"Древнерусское население на Дону" /П.П. Шменко, П.М. Третья- . ков/ - започаткувала вивчення чорної металургії окремих регіонів, а'друга, '0.0. Байкова, поклала основу експериментального напрямку дослідження залізовиробництва методами ■ природничих наук. ’ ' .

Значний внесок у дослідження слов”ян- Дніпровського Ліво-береяш.зробив Д. Т. Березовець. який у 1949 о. дослідив першу волинцевську пам"ятку чорної металургії біля с.Волинцево. Подальший розгляд цього ремесла у сіверянських племен пов"я-заний з роботами 0.В.Сукобокова. .

Сучасним центром вивчення слов"ян Попон.чя та їхньої чорної металургії стало м: Воронеж. -Початок робота пов"язаний з діяльністю А.М.Москаленко, але найбільше.значення для даної теми мас дослідницька діяльність ал. Віинікоа?.. особливо його робота на-¡животинному городищі 7 1980-ті роки /. '

. Розвиток експериментального та Фізико-хш.чного напрямків пов"язаний'з діяльністю Б. 0.Колчина, і особливо з виданням його праці "Черная металлурги и ‘.еталлообработкй в

Древней Руси" /1953/.Робота підштовхнула вітчизняних та закордонних вчених до широкого впровадження природничих методів у вивченні залишків чорної металургії. Серед останніх необхідно відмітити К. Беленіна. Р.Плейнера, Є. Пяскдвського. М. Радвана. Серед вітчизняних вчених в цьому плані слід згадати працю Б. 0. Крлчина та 0. ю. Круг /1965/. а також роботи 1 М.Ф.ГУР1НЭ /1982.1987/.' •

У середині 1960-х років виникає новий напрямок дослідкен-■■ ня ремісничого виробництва - лінгвістичний, який пов”язания з монографіями О.М. Трубачова / 1Э66.1991 /.. . .

Важливим підсумком у дослідженні східних елов"ян стала колективна монографія вчених ІА НАН України "Славяне югоВосточной Европы в предгосударственный период” /1990/.

Один, з розділів роботи був присвячений чорній металургії, але матеріали Дніпро-Донського межиріччя тут, на жаль, не використовуються. . '

Незважаючи на певну кількість опублікованих 'пам"яток, до цього часу ще не знайшли достатнього висвітлення та не . піддані аналізу рештки чорної металургії з таких пам"яток як Ходоеївка /дослідження 0.В.Сухобокоеа та В.G. Петрашенко/. Битиця 1 та 2 /В. В. Приймак, 0. В. Сукобоков. с. П. Юренко/. За-валішино та Оскільське-П /А. Г.Школаенко/. животинне /А.З.Вінніков/. У зв”язку з наявністю нових пам”яток та підходів підлягають корекції деякі ПОПОП'ЄМ! висновки з раніше досліджених пам"яток.

Залишки чорної металургії салтівського населення вперше привернули увагу В.0. Еабенка на початку хх ст. при огляді Зовчанськйго городища., У 193S p. І.Ф. Пдвииькмй досліджує залізоробне горно біля с. Нова Покровка, aie публікація цієї пам"йтг:и вийшла у світ лише в 1956 р. /А.Т.Боаччевська/. В

1S50-T1 роки досліджена ще одна залізоробна піч біля с. Городище /Б.А. Шрамко.1962/. . ..

значний внесок у дослідження салтівської ■ чорної металургії зробив В.К.Міхеєв. який після розкопок горна на селищі Вовчанеьк-2 /у 1966 р.. разом з Б. А.Шрамком/ визначив головні конструктивні особливості залізоробних горен салтів-ського населення лісостепу, що було відображено в його дисертації /1968/. В ній автор значною мірою вирішує питання сировинної бази салтівської залізодобичі. подальша розробка

В.К.Мікеевим даної теми втілена в його монографії "Подонье.в составе, хазарского каганата” /1985/. тут автор вперше запро- . понував реконструкцію етаросалтівської знахідки колби-тигля,

„о ■ ■ ■

а також зробив висновок про конструктивні розбіжності степо-. вик та лісостепових салтівських горнів.

. Спід відмітити внесок Г. Є. Афанасьева. У своїх статтях, у співавторстві з А. Г. Ніколаенком, він познайомив Фахівців із горнами на селищах юташвка /1982/ та Єздочне /1984/. Підсумком його вивчення чорної металургії салтівського лісостепу є відповідний розділ у його монографії "Население лесостепной зоны бассейна Среднего Дона"/1987/.де автор також наводить найбільш повний на. той час список чорно-металургійних салтівськик пам"яток. . .

У середині 1970-х рр. к. І.красильниковим відкрито, а згодом і досліджено пам'ятку салтівського залізовиробництва на Донбасі /с. Кругле/, в ці ж часи д. Я.Телегінмм було досліджено одного.з 10 відкритих горен ще на ОДНОМУ степовому пункті біля Верхніх Мамон /Ростовська обл./. .

Ще одна знахідка ранньосередньовічного гоша була згебле-на’у середині 1970-х pp. С. i-Татариновим на сел. лиманське озеро, але в публікації її помилково віднесено до часів бон-.

дарихинської'культури/Татаріновд980/. ’ .

В останні роки /1988-1993/ автором даної роботи досліджено дві. пам"ятки салтіеського залізовиробництва. одна з них розташована в урочищі Роганіна біля с.Верхній Бішкін на Харківщині. а друга - поблизу с.Фащівка на . луганшні. Обидві вони досліджені повністю, тут знайдено значну кількість ремісничих споруд,що дає можливість поставити і' вирішити ряд питань салтівської чорної металургії.

•' Таким чином. незважаючи на тс, що залізоробне ремесло салтівців вивчено дещо більше, ній у слов"ян Дніпро-Донсько-го регіону , до цього часу не створено спеціального монографічного дослідження цієї теми, не використані можливості

1 природознавчих методів дослідження. '

розділ II. Чорна ютапургія" слов"ян дніпро-донського межиріччя у другій половині І тас-Н.е..

В означений час в житті слов"ян східної ' Європи виділяється два періоди. Перший з ник - третя чверть І тис.

- це час інтенсивного розселення цих племен, господарське . опанування новими територіями, його репрезентують колочин-ська, пеньківська та волинцевська археологічні культури. Другий період - це кінець І тис.. У ией час відбувається консолідація схшіослов”янськин племен, ио має прояви в складанні єдиної матеріальної культури, вирівнюванні сош ачьно-економічного розвитку, загальному зростанні економіки. це, супроводжується збільшенням кількості пам"яток на • • ' * ' . . <

вже опанованих територіях та новими хвилями розселення слов"яи. у тому числі на оку та Дон. У цей час у Дніпро-Дон-еькому межиріччі існують гоменська та боршевська археологічні культури. ’

Колочинська культура відносно небагата на залізні вироби:

рідкі знанідки чорнометалургійних шлаків та руди, залізоробні комплекси невідомі. У зв”язку з цим реконструкція процесу отшшння заліза у названим племен поки що неможлива.

Пеньківські пам"ятки на . схід від Дніпра мають кілька пунктів чорної металургії: Суііки.Заааліішна, Никне Атаман-ське, оскільське-ІІ. На першому з ник 0. М. Приходнюк виявив залишки горна наземної конструкції, який : . має аналогії на Дніпровському Правобережжі та в Подністров"ї. Це були печі багаторазового використання. Такий тип залізоробних споруд виник ще в римські часи,- коли він став відомий у Центральній та східній Європі.

Серед Пооскольських пам'яток найбільш''важливе значення

„ г- ■ ■ ■

має'селище Оскільське-Іі. Тут були знайдені, залишки горна, який за своєю конструкцією є реплікою з горен лісостепового салтівського населення. Уламок внутрішньої колби-тигля анаюгічного.горна знайдено у. н.Атаманському. Поява таких чорнометалургіиних споруд у пеньківському середовищі пояснюється впливом на нього з боку залізоробних традицій сал-тівської археологічної культури. Докази цьому твердженню ми бачимо не тільки в конструкції самих печей, айв тому, що ці дві археологічні культури частково синхронні /М. В.Любічев, В.к.Міхеєв. 0.М. Приходите/. Крім того, на більшості пеньківських територій панує інший тип горнів.

волинцевські старожитності мають три пункти залізодобуван-Ня: городище Битиця-і і селища , Болиниеео . та Ходосівка,- У приміщенні. N 12 на сєлииі Волиндаво знайдені залишки горна шахтного типу із заглибленою нижньою частиною, жий за розмірами та устроєм близький до горен с.григоріаки. Виникнення пеМеи даного типу швидше всього пов”язано з Центрально» Єесопою римським часів, зустрічається вони і у східній

Європі /приміщення XII на Ремезовському селищі.лоте« /. У більш пізні часи а цих регіонах відбувається перехід від заглибленої печі до наземної, але подекуди зустрічається и’ архаїчний тип із значним заглибленням, як на Волинцево. Деякою мірою вони зберігаються напочатку II тис. у Подністров"ї /Хинку/. Привертає увагу і те. ио волинцевське горно було розташоване у лримшенні-майстерні. . .

На південній околиці сел.Ходосівка був виявлений цілий чорнометалургійний район. Самі горна реконструкції на піддаються, але і тут їн залишки знайдено в примшеннях-маи-стернях. Аналогії останнім відомі серед стагештностей празької культури /Кодин, Парієвка. Репнів-ІІ/.

Роменська археологічна культура є продовженням розвитку сіверянських старокитностей. найбільш значною пам"яткою її залізоеиробниитва є Гочевськв городище, на якому, виявлено цілу ділянку із залишками чорної металургії. Однак, значне' розшарування ділянки не дає можливості відновити тип зруйнованих ремісничих споруд.

У иапівземлянковому житлі N 1 на городищі Битиця-2 знайдено дві печі, одна з яких використовувалася для отримання заліза. Найближчі аналогії цій ремісничій споруді відомі у Подністров”ї.- ДобрановШ 1 Ревно /Тимощук Б.О./. Подібні споруди є на лабенському городищі в Білорусі /Б.О.Колчин. М.Ф. гурін/. Інший прийом отримання ковальської сировини зафіксовано на городищі Коробові Хутори, де разом з ромен-. . ськоа керамікою та чорнометалургійними шлаками знайдено уламок керамічного сопла, що свідчить про використання горна з примусовим дуттям. Така техніка отримання заліза широко відома на Дніпровському Правобережжі /наприклад, Райко-. зєцькй городище/і в Подністсоа''х /поселення скок/. наведені

- гг -

аналогії свідчать про те. що металургія сіверян розвивалася не ізольовано, а у взаємодії з усім масивом східних слов"ян.

Найбільша кількість пам'яток чорної металургії в слов'янському середовищі межиріччя Дніпра 1 Дону відома на Подонні серед бораевських старожитносте«, які молена розподілити на два територіально-етнографічних угрулування: веркньодонське та середньодонське. Ло першого відносяться такі пам"ятки за-лізовигобництва як городища І Білогорське. Еоргол, Животинне, Кузнецовське. До другого - Велике Боршвське та Тітчиха.

Для отримання заліза тут використовували два прийоми. Найбільш поширеним був тигельний, суть його полягала у використанні звичайних кухонних горщиків /переважно великого . розміру/, які заповнювалися шихтою та ставилися в спеціалізовані великі за обсягом печі /кузнецовське,животинне/ чи в звичайні побутові,, котрі перед тим оздоблювалися додатковою термоізоляцією/В. Боршевське, Животинне, Тітчиха/. ■

' Виходячи з будівельного матеріалу, спеціалізовані печі розподіляються на три типи: 1- глинобитні /будівлі N 29. 39

Животинного говодиша/: 2- складені з каменю /майстерні N і та 2 на Кузнецовському городищі/: 3- печі з міцним кач"яним Фундаментом, при створенні якого використовується глина, камінь та шлаки /для накопичування тепла/. З усіх типів лише перший мас- аналогії на Дніпровському Правобережжі /городища . Кімія та Лабенське в Білорусі/, в Подністров”ї /поселення Скок/. Однак, ця схожість .лише зовнішня, в розмірах. • Останні із згаданих споруд є. скоріш за все, сиродуеними горнами.

' Виникнення горшкової /тигельної/ техніки залізовиробниц-тва у Східній Європі пов''язано. вірогідно, з діяльністю пле--мен лісової зони. Найбільш рання пам"ятка з ї ї рештками відносяться до раннього етапу д"яківської культури /дюна

Умілєніе/. Ще один Факт отримання заліза в горшках відомий серед ранньосередньовічних старокитностей угрів Приоб'я /Чиндіна Л. А. /. За думкою в. В. Седова, частина пізньод'Яків-ського населення змішується з прийшлими сюди у VIII ст. слов’янами, створюючи племена літописних вятичів. останні в IX ст. проникли в подоння і принесли соди вищеозначені традиції залізовиробництва з використанням горщиків. Запозичивши лише техніку, бориевці сприяли її розвитку в напрямку удосконалення печей. По-перше, вони збільшили обсяг робочого простору /тип 1/: по-друге, вони підвищили міцність та теплоємкість споруд /ТИПИ 2,3/. ■

Другою технікою здобування заліза у слов'ян Подоння було використання горнів з примусовим сопловим ДУТТЯМ. Її появу ми пов'язуємо з просуванням у даний.регіон частини населення Дніпровського Правобережжя, де він був дуже поширеним.

Розглянуті пам'’яткі чорйої металургії свідчать, що иея ВИД ремісничої діяльності у слов”ян Дніпро-Донського межиріччя не мав місцевих коренів, а був привнесеним з інших територій. Слід зазначити, що до середини VIII ст. кількість пам'яток чорної металургії була порівняльно невеликою, це співпадає з деяким загальним занепадом розвитку цього виду виробництва у Східній Європі, подолання тимчасової кризи відбувається десь у другій половині VIII ст., про що свідчать зростання кількості пам'яток. залізодобування, обсяг та поширення номенклатури чордаметаяуогійник виробів.

Звертаємо увагу і на те, що у треті» чверті. І тас. більша частина залишків чорної металургії виявлена на поселеннях сільського типу, а наприкінці І тас. залізовиробництво більш притаманне - для городищ, що є одним з показів зростання їх ролі в соціально-економічному розвитку СЛОВ'ЯН регіону.

розділ Ш,- Чорна металургія неслоа"янсытго населення

ДНІПРО-ДОНСЬКОГО ШЖИРІЧЧЯ У ДРУГІЙ ПОЛОНИНІ І ТИС.Н.Є..

Вторгнення гуннів у східноєвропейський степ у 70-Т1 соки IV ст. викликало широкомасштабні- переміщення племен з означеного часу до початку VIII ст.. Це явище отримало назву Великого переселення народів, яке стало важливим етапом у Фор- . муванні багатьох народів середньовіччя. Сучасний стан джерел свідчить про відсутність пам'яток чорної металургії неслов'янського населення в межиріччі Дніпра і Дону в третій чверті І тис.. Таке становите свідчить, що все наступне виробництво заліза степового і. лісостепового регіонів не має місцевих коренів V попередиш археологічних культурам,- а було привнесене сюди новими етнічними групами, які стали основою Хозарського каганату. Створення цієї ранньофеодальної держави призвело, до політичної . і до певної етнічної стабілізації, що була втілена у високий рівень господарства балтійської археологічної культури / в тому числі і чорної металургії /. , . .

слід відзначити, що виробництво крицевої сировини займало значне і важливе місце в салтівському середовищі. Це підтверджується кількістю та якістю .залізоробних комплексів, розвинутістю конструкцій горнів, значною номенклатурою та якістю залізних та сталевих виробів. , '

Пам'ятки салтівської спільності розподіляються на два локальних варіанти: лісостеповий та степовий. : .

. Серед першої групи виділяються такі чорнометалургійні ‘ пам'ятки як Верхній Бішкін /уроч..йзганіна/. Верхній та Старий Салтів, Вовчанськ, Нова Покровка - на Харківщині: Єздоч-

• не та кгганівка ■ на . Белгородщині. серед названих слід відзначити урочище Роганіна. яа було досліджено 6 добре збе-

рєшних чорнометалургійних печей з "робочими зонами". Це дало змогу відновити процес їх створення та експлуатації, кількість залізоробних процесів та крицевої сировини, яку отримували в кожній з ник. На інших пам"ятках відомо по одному цілому чи зруйнованому горну. Залізоробна піч єздочно-го супроводжувалася цілим комплексом додатовин споруд, які були пов"язані із здобуванням заліза.

Для лісостепового населення Хозарії був притаманний само-бутний тип сиродувного ямного горна багаторазового використання /10-15 віробничих циклів без ремонту 1 до ЗО - з ремонтом/. Особливістю цієї споруди був "робочий простір" сплощено-грушоподібної форми /колба-тигель/ із середнім обсягом 0,05 м куб.. Сире повітря постачалося крізь діаметрально розташовані отвори. За своєю конструкцією це були унікальні залізоробні споруди, які не мали попередників у Євразії. Горни мали значну продуктивність, що підтверджується багаторазовістю використання та значною кількістю отриманого металу - від 20 до 100 кг у кожній окремій печі за весь час її використання. • ■

Степова зона саптівської культури тем має чималу кількість пам’яток чорної металургії, особливо слід зазначити горно-металургійний район у верхів'ях р.Міус. де відомо три значних пункти запізовмробництва: Городище, Кругле, Фаідівка. чисельні артефакти чорної металургії відомі у Верхніх Мамонах, Ново лимарі вці. Пі дґаєвці та Рогалику. Найбільше значення, для розуміння степової саптівської металургії має пункт біля с.оашівка, де вперше було досліджено 5 добре збережених горнів та місце для отримання деревного вугілля. Найбільша кількість горен виявлена біля с.Кругле /23-25/, але. всі вони значною мірою зруйновані.По одному горну досліджено на

Тоюдкщі та .у Верхніх Мамонах.

Родам та їх залишки, які знайдено на вищезгаданих пам’ятках, відносяться до другого типу салтівських залізоробних споруд. Вони посіли панівне становище у так званому болгарському варіанті цієї культури і зовсім відсутні у лісостепу. Ці горни були ямними, мали великий обсяг ’’робочого простору” /0,5- 2,6 м куб./. Робоча камора мала циліндричну чи усічено-конічну Форму. Знизу передньої частини розташовувалися "челюсті", закріплювалися сопла. Горна цього типу мали ряд схожих рис із синхронними залізодобувними спорудаш народів Південно-Східного-Сибіру, ш говорить про їхні загальні корені. Цей тип горну був теж багаторазовим, про ио свідчать сліди ремонту, особливості конструкції та значна кількість отриманого заліза в кожному з них - від 50 до 100 кг і більше за весь час використання. '

Третій тип салтівських залізоробних споруд репрезентовано Лише пам'яткою на селищі Лиманське озеро. Кого характерною рисою є сполученість трьох ямних горнів, що знаходить міцні аналогії у тюркомовного населення Хакасько-Мінусінської уло-. гавині в попередню епоху., З цієї територією ми і ПОВ’ЯЗУЄМО виникнення та розвиток горен даного типу.

йозділ IV- Організація чорноштаиургіЕкага вмшбництаа у населення Шпш-Дзнського шжиріччя у другій ПОЛОВИНІ І ТИС.Н-Є.. .

суспільний рівень ремесла, в тому числі й залізовиробниц-тва, має декілька .критеріїв, але найзначнішмм з них є засіб •організації праці, людей, ¡до займаються цим ремеслом. В умовах ручної техніки він є суттєвим показником, і його зміна -.це генеральний напрямок виробничого розвите” будь-якої галузі. Другий важливий критерій - рівень товарності виробництва.

який визначається як кількістю продукції. так і здатністю задовольнити потреби того чи іншого кола споживачів.

Вираженням засобу організації праці в чорній металургії є влаштування металургійної майстерні чи "робочого місця”/РМ/. Виділяються кілька типів робочих місць, кожен з яких . відповідає певному рівню його розвитку та суспільної організації, а також відокремлення у загальних межах господарства. .

. Найнижчий /ЯМ-І/ - це рівень виробництва у межак нату-раяьного господарства однієї общини, який вказує на.традиційне положення залізовиробника в колі одноплемінників. Цілий ряд пам’.'яток /Й4-2А/ свідчить про початок виділення цієї спеціальності' в окреме ремесло, що має прояв'у створенні ок-семик- осередків залізовиробництва на поселеннях сільського типу. Подальший шлях розвитку ремесла пов”язаний з двома можливими-напрямками. Перший з них.- поява цілих районів за-лізовиробництва у містах та на городищах, де спостерігається значний рівень його організації та високе суспільне становиш маистрів-металургів /РМ-2Б/. Другий -створення спеціалізованих ремісничих центрів - місць сезонного добування заліза, які забезпечували чорним металом навколишнє сільськогосподарське населення /ш~з/. При обранні місця його розташування враховувалася наявність рудних ко- ■ палин та палива. . ■ ' . '

Існування різних за рівнем організації залізоробним май- • стерень .свідчить про позитивний розвиток цього виду діяльності у племен Дніпро-Донеького межиріччя в другій половині

І.тис;: вія залізодобування в межах натурального господарства однієї общини до ремесла Феодального суспільства, що .співпала? із загальною тенденцією розвитку європейського ремесла у ранньому середньовіччі. ,

Темпи цього розвитку у різник племен були неоднаковими. В слов'янському середовищі перевагу отримали пам'ятки, які свідчать про існування чорної металургії на рівні, що може задовольнити потреби' господарства лише однієї общини. Але така своєрідність розвитку ні а якому разі не знижувала технічну озброєність цих народів залізними виробами.

Чорна металургія салтівців є високорозвиненов галуззю виробництва, яка пройшла далі шляхом відокремлення у самостійний вид ремісничої діяльності, тут відомо кілька спеціалізованих центрів з високим рівнем товарності власної продукції, які могли задовольнити потреби від 15 до 100 до-могосподарств. Відомо й міське ремесло. Ці факти свідчать, ш в середовищі племен лісостепової Хозаріх з чісла общин- . ників виділяється група ремісників-металургів. Зберігаються фахівці із залізодобування їв общинному .середовищі, 'ЩО підтверджується певною кількістю відповідних пам'яток.

■’ Відносно другого з указаних критеріїв - рівня товарності виробництва , зазначимо.що він базується на ваговій кількості отриманого продукту. Вдалося з'ясувати,що на Роганінсько-му центрі було отримано близько 320 кг заліза, у Верхніх мамонах та на Городищі - приблизно по. 800 кг. на єздочному -138 кг. біля с.Кругле - близько 2000 кг. на селищі Оскіль-ське-П - Юо кг. у Фащівці - 465 кг.Такі ремісничі осередки були реальними центрами товарного виробництва і . задовольняли залізом потребу значно*. кількості оточуючого населення.

ВИСНОВКИ. Чорна металургія населення Дніпро-Донського мє-киріччя у другій половині і тис. була однією з провідник галузей господарства. Спостерігається два етапи її розвитку: певний занепад - у. третій чверті та значне піднесення - наприкінці періоду. Племена кожної археологічної культури мали

свое власне залі зо добування, що втілшться в значне різноманіття типів ремісничих споруд. Салтівське залізоробне ремесло двдо випереджало рівень розвитку аналогічного виробництва в середовищі слов'янських племен регіону. Виділяється декілька рівнів організації залізодобувної справи. Простежуються загальні прогресивні тенденції в розвитку чорної металургії розглянутих племен у руслі загальноцивілізаціяного розвитку соціально-економічних перетворень, по пов'язані з другим суспільним розподілом праці.

За темою дисертації видано 18 робіт.основні з них с такі:

1.Усадьба средневекового металлурга в урочиае Роганина.// Проблемы исследования памятников археологии Северского Донца. Тез. докл. конФ.-Луганск. -1990.- С. 133-1 ДО.

2.к вопросу о месте мастеров по.производству келеза в со-

ци&чьной структуре населения салтовскоя культуры.// Археология и история юго-востока Руси. Тез. докл. кони.-Курск.-1991-.

С. 48-50. ' •

3. Історія вивчення чорної металургії сатвської археологічної культури /початок XX ст. - 1980-ті роки/.// Збірник наукових праць викладачів та аспірантів історичного факультету. Харків: ХДПУ.-1993.- Еип. І.- С.3-12.

А. Некоторые аспекты черной металлургии донских славян в конце I тыс.н.э..//. Археология и история юго-востока Древней Руси. Тез. докл. кон®. -Воронен. - 1993.- с. 52-56.

5.Новый средневековый металлургический центр.// Археологічні дослідження на Україні 1992 року.Кіїв.-1993.- С.74-75.

6.памятники черной металлургии волкниевской культуры.// проблеми гакпьослов’Янської і давньоруської археології По-се!':м” я. мтаріалн неук. конф. -Білояі для. -1994. - с. 8-12.

■' Koioda V. V. Iron metallurgy of Dnleper-Don region In the ’ second part of 1st thousandth A.D.

The thesis of candidates degree of the speclalltl 07.00.04 -archeology. Institute of archeoi'ogy National Academy of science, Kiev. 1996. .

The main tenets of reflected in the IS research. Iron metallurgy of earlv medieval population of Dnleper-Don region was one of the chief branches of economy and It uas developed by the way of singling out the Independent handicraft manufac-' ture. In the third quarter of the 1st thousandth in connection ulth settling and formation of new ethnos some decrease . of this kind of manufacture Uas observed. In the middle of the VIII century the development of Iron metallurgy began due to social and economic progress of the population of the region and due to ’technological traditions of neighbouring and new settled tribes as well. Kinds of stoves and furnaces ’ are described. Several forms of Iron manufacturing organlza-- tlon are observed.which are the evidence of different social positions of metallurgists. The centres of iron comraadlti production are defined.

Колода В. В. Черная металлургия Днелро-Донского междуречья во второй половине I тыс.н.э..

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности-07.00.04 - археология. институт археологии НАН Украины, Киев. 1996.

'основные положения диссертации отражены в 18 научных работах. Черная металлургия раннесседневекового населения Днеп-•ро-Донского меаду!иечъя была одной из ведущих отраслей хозяйства и развивалась по пути выделения в самостоятельное

ремесленное производство. В третьей четверти I тыс. в связи с расселением племен и Формированием новых этносов наблюдается некоторый спал этого вила •производственной деятельности. С середины VIII в. начинается подъем черной металлургии, что обусловлено как внутренним социально-экономическим развитием населения региона, так и влиянием технологическим традиций соседним и пишльш племен, выделяются типы печей и горнов . Прослеживается несколько форм организации жалезодо-быващего производства, которые свидетельствуют о различном социальном - поломеиии мастеров-металлургов. определяются центры товарного.производства железа.

Ключов1 слова: чорна мэталурпя. горн, шч, шпро-Дон-

• СЫСВ ШШР1ЧЧЯ.. •

Підп.до друку 19.03.96. Формат 60х84Д6, Папір друк. '№ 2. Друк офсетний. .Умов.-друк.арк. 1,0. Облік.-вид.арк. 1,0. Тираж 100 прим. Зам. б—ПО. Безплатно.

■ AT Поліграфічна фірма ’’Прінтал".

. . 310093 Харків, Полтавський шлях, 115.