автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Деятельность государственных и общественных организаций Украины по строительству и охране памятников истории и культуры в 70-е годы

Полный текст автореферата диссертации по теме "Деятельность государственных и общественных организаций Украины по строительству и охране памятников истории и культуры в 70-е годы"

РГ£ Ой

Нн правах рукопису

ПЇДЯІГІІА Людмила Стані славі та

ДШЛУІІСІЬ ДІ-РИШК ТА ГРОВДЯКИХ ОРГЛІІХЗЛЦІй УКРіШіі ПО ЩШПЩ’ШУ Й ОХСРШІ шкчтвшв ІСТОРІЇ І ЇШІШИІ В 7Г..Г роки

(У7.С0.0І - Історія грснадськя. гхів і політичних партій

Л З X 0 Р Е З Б Р А ї

дксортац! 5 па здобуття иоухоь счупспя , і:г.т?хпідя,тп Історичних г.аук

І^І1 ПрОПОТрО - 1934

Дисертація е рукопис.

Робота виконана та кафедрі української історії та єтнополі-іики Дніпропетровського державного університету.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент БРИТАН Володимир і'еронгійозич

Офіційні опоненти: доктор історичних наук/професор ГОРОДДНЕНКО Віктор Георгійович,

каїщидат історичних наук, доцент ДІДКОЗ Ыикола Васильович

Провідна установа: Харківський державшій університет.

Захист відбудеться "Д¥” 'Т7Ш$#Л' 1994 р. о -УЗ годині на засіданні спеціалізованої зчзггаї ради К 050.24.03 пс крязБоеші» вченого ступки кавдвдага історичних наук б Дніпропетровському державному університеті /и.Дніпропетровськ, пр.Гагарі-;:£.<■ 72, аудиторія 604/'.

. З дисертаціє» ножна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського дораавного університету. .

Автореферат розісланій 1394 р.

Вчений секротар .спеціалізованої вченої ради, кшададь? історичних наук,

й О Ц О !! ї '

І.0.Кривий

і. загальні Харакгерістш роботи

. Актуальність теми дослідження. Культурно-історична спадщина -одне з- найважливіших джерел вивчення історії людського суспільства ка окремих етапах його розвитку.А історія "привчає цінувати сучасність як результат тисячолітніх зусиль, подвигів, а іноді й мучеництва наспк предків" , вона виховує почуття відповідальності перед майбутній. Відчувати себе а історії надзвичайно вадливо.

Цьому відчуттю допомагають пам’ятники історії та культури. Вони відображають матеріальне та духовне ниття минулих поколінь, багатовікову історій нашої Батьківщини.Будучи складовою частиною культурного надбання, вони дають конкретні -уявлення про рівень та особливості розвитку культури минулого. Збереження пам’ятні®ів -це збереження соціальної пам’яті про епоху, незалежно від того, гарна вона була, чи погана.

Для України зі здобуттям державної незалежності проблема відродження, збереження та розвитку культурної спадщини набував особливого значення.Адже часи корінних перетворень неминуче внсвіт- * лшть реальній стан суспільства, ступінь його підготовленності до перемін, рівень його соціальних та історичних уявлень про себе, висувають до ряду першочергових завдань забезпечення спадете мнос-ті і розвитку загальнолюдської і національної культури. Необхідність та обов’язковість національно-культурного відродження українського народу, його історичної свідомості та традицій, національ-га-етнографічнкг особливостей, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя зафіксовані в Декларації про державний суверенітет України .

Вже в силу означенного видно, як піші суспільство потребує: розвитку та збереження культури: культури світогля~у, технологічної, виробничої, культури ямських взаємин, екологічної, правової, художньої, в решті рсят, культури соціальної пам’яті, ОДНШ з проявів якої виступають пам’ятники історії та культури. Україна - цо багатонаціональна країна, піт ивв чисельні та різні культури, цо

"*■ Лихачев Д.С. Заметки и наблюдения: Из "аписнгпг кнкяек раякмх зет. Л.&ов.писатель, І9ВУ. С.39В.

2 *

^01||?аР^ЦИя о государственном суверенитете Украгеп/. К.?Украина,

особливо ПрОЯЕЛЯЗТЬСЯ з різних регіонах. І цю регіональну особливість треба враховувати. Не може бути повної уніфікації в справі ■ збереження та будівництва пам'ятників. Правильне вирішення цієї важливої проблеми неможливе без об’єктивного аналізу та використання досвіду попередніх років. '

Новий підхід до результатів минулого досвіду дає можливість визначити пов’язані з ними тенденції, об’єктивно оцінити конкретні організаційні форми і правові основи діяльності державних органів та установ, роль та участь громадських організацій у будівництві та збереженні пам’ятників історії та культури. Велике значення иао звернення до витоків формування системи охорони культурно-історичної спадщини, які багато в чому зумовили нинішній стан пам’ятників та ставлення до них. Наукова актуальність та практична значимість дослідження підтверджусться недостатньою опрацьованійс-тв обраної теми в історичній літературі, а також необхідністю вироблення нових суспільних уявлень про пам’ятники, методи їх вив- . чекня, форми збереження та використання, критерії відбору, проектування та спорудження.

. Предметом дослідження являється історичний досвід і практична діяльність державних органів і громадських організацій по будівництву та охороні пам’ятників історії та культури, головні тенденції політики щодо історико-культурного надбання.

В центрі уваги - практика спорудження пам’ятників .і здійснення заходів по збереженню так званих "нерухомих" пам’ятників історії, містобудівництва та рхітектурк, монументального мистецтва в • Україні за 10 років. Поза увагою дослідження залишаються проблеми пов’язані з пам’ятниками археології, музейними цінностями, діяльністю архівів та бібліотек по забезпечення збереження документальних пам’ятників, що можуть бути предметом окремого дослідження.

Аналізуються і узагальнюються даних про спорудженій пам’ятників, критерії відбору об’єктів та суб’єктів увічнення, .головні напрямки, форми і методи роботи по збереження» культурних цінностей, стан матеріально-технічної та виробничої бази відомств, які займались створенням та отгероноз пам’ятників історії та культури. Значна увага приділега. вивченш та аналізу історії питання та понятійно-термінологічного апарату. •

Хронологічні томки обраної теми окреслені періодом І970Л 980рр. Складність*і суперечливість ТО-х років визначаються тая, що, з од-

ного боку, це час формувати застійних явищ в житті суспільства, а з іншого, - це період нєбачєнного розмаху в спорудженні лам’ят-ншсів і здійснення на державному рівні великого комплексу заходів по їх.охороні. Поряд з цим, Еказане десятиріччя - наймеш вивчений в історичній літературі період. Це висуває актуальне й необхідне завдання проведення досліджень, які грунтуються на критичному аналізі досвіду й практики спорудження й охорони пам’ятників і які дозволяють переосмислити діяльність державних та громадській організацій в даішій галузі.

Стан наукової розробки проблеми. Аналіз літератури, опублікованої як в Україні,' так і за її ьежами, показу, що радянськім» і, зокрема, українськими істориками зроблений значний внесок до вивчення питань, пов’лзанік з будівництвом, охороною та використанням пам’ятників історії та культури. При цьому, досить глибокого висвітлення дістали проблеми становлення державної політики у відношенні до історико-культурного надбання, створення державної системи па правової основи охорони пам’ятників в післяреволюційний період, використання і пропаганди монументальних пам’ятників. В тій.# чи ішіЯ мірі ці питання знайшли відображення в фундаментальних узагаяьігоотііл- роботах, числених монографіях та статтях, які висвітлюють загальні питати історії культурного будівництва. Сор-зд авторів, які безпосередньо і найбільп плідно працюють над цими проблемами, спід відзначити 0*Ч.іХукова, Т.М ДОедведапу, В .Я .Пасток, ІІ.Д ЛЗобоадову та ін.^

Нуков Ю.Н. Память Отечества. !.і.:3тша:з,1£63; Его яв. Станоалеішо и деятельность сиротских органов ограпз памятников истории и культури. ІУІ7-Ь гг. М ,':їіаука,1Ь39: Ме.чпедепа Ї.Н, Соруоднно и использование і-іюрь виявлені кк памятников культури в ІІлСі*

Использовали? гам.'пппков истории и ісультурц в коммунистическом воспитании // Вопроси охрани, гесчавг^ЦПи и пр~ іпгчни памятников истории и аухі.тазд: 1'рудм Ш5» культури. Вцп.93. М., ТЗЗО'. ОДОэЛо: На сток ';.Я. і осударствсшюс управление в обгацти охрани и использойши'я памятников истоглшли культури п О.Х’.і': А старой.дне. ...кзнл.яршыпук. Харькову Шо; Воблвлова К Л» Д ртин-стратипію-пра..овив проблем-; охрани и нспояъаог&мт паултнакпя истории и культупы: Дно. .. л:.":о.прім.наук. и.,1 чЗО.

Стійкий інтерес українських дослідників до глибокої наукової розробки історії спорудження та охорони пам’ятників визначився лише з початку 70-х років. Однією з проблем, до вивчення якої звернулись історики України, була проблема збереження і відбудови па-м’яників історії та культури в роки Великої Вітчизняної війни. Пертім дослідником цьо^о питання був В.1 .А куленко^ . Ряд нових аспектів проблеми порушено в статті ВДабокрицького, в якій викладені основні положення його дисертаційної роботи . Не дивлячись на важливе значення вказаних досліджень, необхідно відзначити, що численні напрямки у здійсненні охорони пам’ятників вони висвітлюють досить схематично, не відображають їх специфіку в роки війни.

Публікації В.1 .Акуленко з досліджуваної проблеми систематично з’являються друком, що свідчить про широту його інтересів. Так, йому належить стаття 'Збереження і відбудова історичних пам’яток на Україні у післявоєнний періоді Д945Л958 рр./", яка висвітлює роботу по збереженню і відбудові історичних пам'ятників в післявоєнний період. Ним же підготовлений і опублікований в середині 00-х років літопис охорони пам’ятників в Україні . Однак, істори-ко-правова спрямованість дослідження та вузькість архівної бази не дозволили автору показати значну розбіжність між пріійнятимн законодавчими актами і їх практичною реалізацією, висвітлити діяльність державних органів і установ по охороні пам’ятників на місцях. В певній мірі ця прогалина заповнена колективною працею В.1 Дкулен-

Акуленко В.І. Збереження та відбудова історичних пам’яток на Ук-|а|ні^в^^|^Великої Вітчизняної війни // Укр.іст.журн. 1973.

^ Жабокрицький В.М. Піклування Комуністичної партії ггоо збереження культурних цінностей та_історичних пам’яток України в 1943-

• ІУ45 рр. // Укр.іст.курн. ІУ80. }? 5, С.98-104; Ного к. Комму-

I

З

нкстическая партия - организатор сохранения памятников истории VI культурных ценностей в годы Великой Отечественной вейш: етнь 1941Л945 гг. /на материалах Укракш/: Автореф.дис. .. .канд.ист. наук. Одесса,1263.

Рй>Вг' У пісвдрсстглі перюд рр./ // ^ф.іст.глтон.

1976. ?< 6. С ДІ4Л2.Т • Його д. Охорона пам’ятой культури в Українській РЙР /1922Л9^9 рт>. / /У їам же. 1572. Гб. 013Л16; Йо ного к. Літопм охорони пам’яток Радянські України // ііам’я^т-яи Укгаїни. 1985. И 2. С.28-31; N З, С.36-39; Р 4. С .40-43; 1986. »2. б І6-29; }? 3. С.ЙЛЇ; р 4! С.2Й-2б. ’

ко і В.С .Анджіевського "Правова охорона пам’яток історії та культури в УГСР''.

До окремої, найбільш численної групи, слід віднести роботи, присвяченні вивчення питання розвитку монументальної пропаганди в Україні, висвітленню діяльності державних та громадських організацій цр увічнення пам’яті про людей та події радянського періоду історії . Б дослідженнях П.І .Павлика, П.Т.Тронько, П.А.Савчука, І^.Овигй, М.ТСелянського, Л,П.Маріпітана зростання чисельності монументальних пам’ятників видааться як результат турботи партії та уряду. При цьому, існуючі складнощі та проблеми в охороні пам’ятни-::ів історії та культури, гп: правило, не розглядались. Цо тенденцій відображав і тематика ряду дисертаційних робіт, в тому числі НД .Семенова, В.П.Бадяка та ін. Пам'ятники історії та культури, особливо монументальні, виступали в цих дослідженнях в якості важливого ідеологічного засобу, тому авторами аналізувався та узагаль-навався, за рідкім винятком, лише позитивний досвід. Так, важливим для свого часу у цій гру..і робіт с дослідження Дідкова М В. ,у якому вперле в українській історичній літературі розглянута така важлива форма збереження та вітористання пам’ятників історії та культури, як проведення оглядів їх стану.

Поряд з цим, вся вказана література ідеологічно тецаенційт,

Папягак П.1. До історії створення та встановлення пам’ятників

В.І Д єні ну П Укр.іст.журн. 1969» і? 9. С .20-26; Белявский ЬІ.Т.

Про досвід вивчення і пропаганди пам’ятників Великої Віттаняної вхіїни // Там же. 1972. І? 10. С .33-42; Тронько П.Т. Берегти і при-У!,токувати іеторико-культурну спадщину // Там ке. ї.а 4, С .3-18; Савчук ПД. Роль пам’яток історії та культури в комуністичному шзговашгі трудячих. К.:Знання,І982; Овсий Й.А. Роль советской ідо— нументальноіі ггоопаганш; в коммунистическом воспитании трудящихся. К.:3нание, ІГМ. • ‘

Семенов Н.Д. Деятельность Компартии Украйнії по воспитания молодики на опволпциснних,Соевых и трудових традициях советского народа /І&б-ІУ'Л) гг./: Автореф.дис. ...канд.ист.-.іаук.'Одвсса,1972$ Вадяк В.П. Деятельность партійних организаций Украины по исполь-зопаши памятников истории и культури в патриотическом воспитании грудящихся.в период развитого социализма:Автороф.дно. ...канд. ист.наук. Львов,1979: та ін.

^ Дедков И.В. Использовании памятников революционной,боевой и т*у-допой ислагм в коммунистическом воспитании трудяшіосся /от? П-Р-тиі'іплс организация Украйки/: ^втореф.дио. . ..канд. ист .тук. Днепропетровск, 1507, .

так як вона була жорстко прив’язана до висновків і положень КПРС. Вона не могла вирватись за рамки пануючих торі ідеологічних стереотипів. Загальнолюдські цінності в тій системі знаходились в підлеглому становищі по відношенню до соціалістичної ідеології, по своїй суті класовій. Ідеологічна закомплексованість не позволила дослідникам більш широко окинути проблему і виробити оптимальні підходи до її вирішення.

В певній мірі ці недоліки вдалось подолати авторам ряду ротіт, які вийшли на початку 90-х років і відобрашить нові тенденції в повитиці щодо пам’ятників історії та культури. Детальне дослідження нерухомих пам’ятників в Україні викладене в кандидатській дисертації С Д .Кота Дїе дослідження - перша спроба з нових позицій розглянути й оцінити рішення Комуністичної партії та уряду з питань збереження культурно~історичної спадщини, переосмислити процеси ^ формування Його законодавчих та організаційних основ, викрити і критично оцінити недоліки, які мали місце в повоєнну період.

Однією з останніх робіт з досліджуваної проблеми являється видана в 1992 р, спільна праця П.Т.Тронько і ВД .Войналовича 'Увічнена історія України**. В монографії аналізуються основні етапи здійснення в Україні монументальної пропаганди з І9Е7 по 1990 рр., висвітлюється діяльність в цьому тпрямку вищих органів державної влади, державного управління та органів місцевого самоуправління, громадських організацій. Ряд питань досліджено вченими вперше, в тому числі діяльність громадскості, державних структур і партійних органів по увічненню пам'яті осіб, які стали яертвою сталінських ’ репресій. Однак, широкий хронологічний діапазон дослідженні! ке дозволив авторам виділити регіональну специфіку розвитку монументальної пропаганди-. З цієї ж причини окремі періоди, а само 70-ті •роки вивчені і показані недостатньо.

Про пироту наукових інтересів українських дослідників у вивченні питань, пов’язакних з пам’ятниками історії та культур»-, свідчить поява ряду робіт, в якпх аналізуються існуючі уявлення про

* Кот С.ІЇ. Охрана пашгпшков исторші » культура в Упраїшской ССР /1943-нач.60~х годоа/: Авторе!.дис. ...канд.истлюук. Днепропет-ровси, Ї9ЇО. . _

^ Тронько П.Т ..Войналович ВД . Увічнена історія України. К.:Науко-ва думка, ІУ-2. •

поняття "пам'ятники історі” та культури", здійснюються спроби пере» ОСМПСЛЄІШЯ його .

Такі;:.! 'чином, характеристика історіографії проблеми показуо необхіднії сть її подальшого і спеціального дослідження.

Мата і завдання дослідження. В даній роботі розкриті найбільш суттсві питання, які складають основу і зміст названної проблеми» Загальна мета дисертації - узагальнення теоретичних досліджень, аналіз практичної діяльності державши і громадських організацій по будівництву і охороні пам’ятників історії та культури, аналіз основних тенденцій і суперечностей'данної галузі культури, визначення досягнєігь, а також допущених прорахуниів та недоліків по від-ношєнш до історико-культурного надбання.

Виходячи з цього, визначені основні завдання дослідження;

- вивчити і проаналізувати сформовані уявлення про пам’ятники, термінологія понять та їх формулювань;

- дослідити і переосмислити матеріали, документи і публікації, що пов’язані з істсріою виникнення ідеї монументальної пропаганди, її запровадаешяы та створешям системи охорони культурних цінностей;

- узагальнити практику спорудження пам'ятників ча території України, показати формі: та методи діяльності державних оргішіп і гро» чалеьккх організацій по увічнення пам’яті про ,та.пе;1 та події, про історію країни;

- розглянути стан фінансової та матеріально-технічної бази відомств, відпозі.тйяьіяйс за спорудження і охорону пан’яті шків;

~ вивчити і упагадаылгга досвід проведення охоронній: заходів а доел і длуванкіі період, проаналізувати роботу по використаній і про™ паганні пам’ятників як одну з форм їх зберехеїзш;

- ні ос!:о;!і от лі зу практики споруджень:!! пам'ятників і <|-уітцІоі!у~ ВЗ*Л№ ЄП.';:с:-Лі їх охорони, розкрити ОСНОВНІ ТЄНДЄПЦІЇ ПО'ГІаЧїКЇЇ дерГ’М:Л П ЦІ і! С*крі.

Наухпт=а ногизна логіот:; пояягаз в тему, цо в ній розглянуто коня.текс проблем Суді мпщтва й охорони пам’птішкіп істі.,)ії ти чср*-<

Соглумп^і. Ьпн’ить і пам’ятай Пам*. :ніші України. ІЙ&. ї* І. ь.ч.Ь; Вгайпзнко Н , 'Ьо і гіам’пгук. До ртерД'Гг'*)' пр!;гт" "«.чм’^т-КН історії 13. КуЛЬТури" /' їа>4 Му. " 2, ; і Г-.ЛНГЧС'.О Ь«

ЬрзшоспЯ статус пзд’яткн // Та і же. 1^7. Г- І. ^ £к~24,

в

турн 0 ТО-і роки з повік позицій, зумовлених процесами департизації та деізеоломз&ції в суспільстві, з урахуванням політичних, еконемічиж і соціальних змін, які відбулися з Україні.

На сокові узагальнення теоретичних розробок та пр&ятіпянїх дііі державних та громадських організацій визначені на схарактеризовані тенденції державної політики по відношення до пам’ятників історії та культури, специфіка в роботі по спорудженню монументальних таорів і організації охоронній заходів в розглянутий період.

В дисертації зроблена спроба проаналізувати ріиокня директивні»: органів, процес формування законодавчих та організаційній ое-нзв системи будівництва та охорони пам'ятників, діяльності Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури. До наукового обігу зведені нові дані щодо характеру та масштабів участі громадських організацій, органів державної влади і широкої гремад-сксеті в роботі по будівництву й охороні пам’ятників, обгрунтовані рекомендації, спрямовані на більш ефективне вирішення досліджуваної проблеми. ’

Методологічною основою дисертації являються загальнонаукозі принципи історизму та об’єктивності і конкретні дослідницькі мето- . дн, що застосовуються в світоаій науковій щ>актиці. Виходячи з цього визначений метод данного дослідження. Послідовний принцип історизму доз воля; висвітлити нашу проблему 0 позицій науки, а не будь-якої ідеології. Сам принцип історизму стосовно досліджуваної проблеми означав перш за все те, що об’єкт дослідження береться з ура-хувшшям конкретно-історичних обставин, з урахуванням факторів, сю впливали на характер та зміст пам’ятників минулої епохи. Ми дригаємо, ца принцип історизму дозволів в повній мірі уникати ідеологі-зованого погляду на проблему.

Джерельна база дисертації. В дисертації сироко використовувалися документи вищих органів суспільних та державних структур, а сама партійних організацій, державні акти республіканських грсаяів влади, опубліковані в пізних збірниках. Однак, ці джерела несуть па собі відбиток формалізму, декларативності, славослів’я, прета-иагаж тому часу. Ряд документів друкувався в них зі скороченнями, деякі взагалі не буяй опубліковані.

Необхідні дані про діяльність громадських і'державних організа- • цій з питань будівництва і охорони історико-культурних цінностей

отримані при вивченні наукових і публіцистичних статей, наукових збірників, дисертацій та авторефератів, Недоліком цієї rpjun дто-рея о недостатня кількість критшпого ттеріалу, що пояснюється пх часом, так і трудноїцігш, пов’язаними з доступом до матеріалів такого характеру.

Накопиченню інформації про практику будівництва й охорони пам'ятників історії та культури, участь в цій справі пирокої громад-скості сприяло знайомство з періодикою. Поглио'яеніет теоретичних знань з досліджуваної проблеми сприяла такси; работа з енциклопедичними словниками й ловідіпіками. Ало поті відображали, лк правило, TOtliry зору існуючих політичних структур, пануючу ідеологій.

Як бачимо, у вказаних джерелах не :.;оглп відобразитись всі сторони складного й суперечливого процесу створення Я охорони пам’ятників. Тому в основу дисертації 'покладено аналіз архівних докумеи-тіз і матеріалів, значна частина яких сперле введеш до тутового обігу. Були використані документи із фонду центральних, обласних і міських дерзгявшк архівів. Першочергове значення мають документи Центрального дергавного архіву г;пцих органів влади та лер.тлз-ного управління України, які- знаходяться в копрах Ради Міністрів /о.Р-2/, Міністерства культури /фДЗІІб/, Всеукраїнського товариства охорони пам'ятників історії та культури /ф.47G0/ та ін. Вони являють собсв доповідні записки, звіти, довідки та інформації, широке нечування з питань спорудження пам’ятників та їх охорони. ЗначїПій фактичний матеріал про діяльність громадських організації! добуто в фондах Центрального державного архіву громадських об’од-на:їь України. Велику цінність для дослідження регіональної специфіки виріиегат завдань будівництва й охорони пам’ятників на піснях становлять фонди Дер;яаЕНого архіву міста Ківва, Дніпропетровського, Запорізького, Київського облаенж державшее архійіз.

Поряд з цим, загальїпаї недоліком аск* архівів була відсутність доступу до окремих документів і матеріалів зщісс органів влади, а татоз-формальні, некритичної характер змісту довідок, звітів, інформація, що створювало пенні труднощі для вс^ічного розгляду до-слідяуваної проблеми. В ряді архівів була відсутня тематична :сар~ тотєга, кали місце недоліки в складенні опису спраз, цо затрудни’ вало роботу дослідників. Та все ж, залучення архівних джерел дозволило пояукачу розглянули численні тловивчсіші аспекти будівництва пам’ятників і здійснення їх охорони в Україні, .

Практичне значення диеептапії пояягаз в тому, що атршлиїїі результати і сформульовані на їх основі висновки поглиблюить наші знашеї о історії України. Зібрані в дисертації матеріали ножуть бути використані в подальшому дослідженій розгляїїутої проблеми, а також в навчальній роботі. Вивчені та узагальнені теоретичні питання фактичні й статистичні дані можуть використовуватись при підготовці додаткової та йетодичної літератури з історії України, розробці спецкурсів та семінарів з історії світової та вітчизняної культури. Результати дослідження можуть бути використані в практичній роботі державних і грошдських організацій по споруд-женш і оберененш» пам'ятників, у підновленій роботі по підготовці Зводу пам’ятників історії та культури. Рекомендації, поміщені е дисертації , можуть бути враховані при-фор.муванні нової політики щодо пам’ятників історії та культури, сприяти вдосконалені® системи їх охорони.

Апробація роботи. Дисертація обговорена і рекомендована до , захисту кафедроіо української історії та етиопояітиіш Дніпропетровського держуніверситету. Основні висновки .та-положення роботи відображені в публікаціях їй пиступах автора на республіканській та регіональних науково-практичних конференціях.

' 11. СТРШУРА Й ССГОВІІІ ГОЛОШИЇ доепащ

Структура дисертації сизначаоїься проблемно-хронологічній принципом дослізаенпя і склалазтьси із вступу, двох розділі», висновкі*, списку ішкористашк діерезі; та літератури, а такои додатків.

У вступі обгрунтовані вибір теми, її актугия,вість і наукова ношена, посасаїшїі ступіїш її вивченості, сформульовані цілі, завдання, визначені проішот і хронологічні рамки роботи. Викладені не-•юделогічні сенові! дпссргації, історіографічних аналіз літератури їй «ірйкі'еристків к іерельної бази дослідження.

Б шг.іітлг - ‘і сторичний досвід і проблеми практики

проектували і скорул-гппет пам’ятників в Україні” висвікеїа історія ішашш і роагг-иугі голошіі напрямки діяльності деру.чмпіх і гпаі:алсі.кіа- організацій в "70-і роки з розмітку конуігдаїаяьиої і:ро-ш<Л'і;н,г;и, ус-і-тсши: іт’/сгі про х»дей та полії радянського періоду ас"пч;1ї ^країни. Аналіз історичного доспілу в галузі проектування

і спорудження пам’ятників та існуючого понятійно-термінологічного апарату показує, шо за роки ■ радянської влади відбулася ке лше політична трансформація і Леї монументальної пропаганди та понять, пов’язаних з нею, а й закладенного в ;птх змісту. Аналіз перших дектзетір, розпоряпжень, постанов показує, що вже з другої половини 20-тс років монументальна пропаганда із ідеї просвіти мас, виховання і вдосконалення люпини перетворюються в могутню ідейну зброй партії більшовиків, спрямовану на увічнення класово-революційної -боротьби. Національно-визвольні війни та їх герої як предмет монументальної пропаганди не визнавалися, шо не могло не мати впливу на розвиток національно-державної свідомості народу* .Показані основні етапи й тенденції в політиці щодо культурно-історичних цінностей .

70-і роки характеризуються гіідвкщенною увагою ,ю спорудження пам’ятників історії радянського періоду, В розділі докладно розглядаються різні аспекти практичної діяльності органів Компартії та державних структур по будівництву пам'ятників, ідо увічнювали події Великої Вітчизняної війни та пам’ятнгагів-персонаяій. Результатом роботи по увічненню героїв ВІЙНИ було те, що вже до середини 70~г. років з майже 47 тисяч пам'ятників України, які знаходились під державною охороною, більше половини /27 тисяч/ відображали події минулої війни. •

Значні зусилля громадських та державних організацій всіх рівнів біли спрямовані на увічнення пам'яті осіб. До 1571 р. із встановлених 144 пам’ятників монументальної структури 134 були пам’ят-никами-персоналіями. Серед них лише 33 учічшвали пам’ять людей, що не кали відношення до подій Жовтневої революції та соціалістичного будівництва. Велика увага приділялась встановленню пам’ятників Героям Радянського Союзу та Героям Соціалістичної Праці. Ця робота розгорнулась з 1973 р. після пояб.і спсп; -^ьиої постанови Ради Міністрів СРСР за !>3 895. Особливе місце відводилось' споруд-кснко-повік' та заміні старім пам’яті піків В.1 Деніцу, В 1576 р. на дерггавнану обліку перебувало 3100 пам’ятників ВД-.Лекійу, з гяпос майка половина Д433/ потребувала заміни., Ясі кінець досліджуваного періоду було замінено 122 пам’ятниг». Но могз-а по відзначити,

- по у вкапаний період- проводилась робота і по увічнення пам'яті зі-яо:зз Збржавшс? діячів, йкі стали жертвеп сталінсьивс репресій, хоча кількість цих пам’ятників з загальній масі невелика.

Вивченій і узагальнений досвід використання однієї з розпоп-

сюлжбних фори увічнення - встановленій пам'ятких знаків та меморіальних дощок. Відзначається надмірне захоплення цією формо» увічнення на місцях, що призводило до того, що у великій кількості встановлених пам’ятних знаків і меморіальних дощок губилися їх змістовно навантаження та естетичне сприйняття. Багато цих "творів" так і залишилось непрочитаними, непобаченними і сталі: забутими. Зроблено висновок, щ<5 проектування і спорудження пам’ятників було підпорядковане надмірній ідеологізації всіх сфер суспільного життя, яка мав а місце в W-i роки, ідеалізації осіб та подій Великої Вітчизняної війни та соціалістичного будівішцтва в Україні, особи Леніна. Така політика породжувала зросташія потреб, задоволення яких здійснювалось без урахування матеріально-технічшрс sa фінансових можливостей, призводила до перекосу сроку спорудження пам’ятників, до появи "довгобудів" в монументальній пропаганді, створювала.проблеми й труднощі, які викликали негативні процеси в суспільстві.

Робота по проектуванню і спорудженню пам’ятників, монументів, пам’ятних' знаків та меморіальних дощок здійсшвалась, кн бум прийнято в 70_і роки, на основі постанов центральних та республіканських директивних органів. В дисертації відзначазться, що рішення про спорудження монументів, меморіалів і пам’ятників приймались партійними та державними органами одне за одним, без урахування виконання попередніх, що свідчить про формалізм, комланійщину, аа-організованність в роботі по створенню культурних цінностей, відображало адміністративно-командні методи керівництва в цій с^ері.

В розділі подано матеріал про стан матеріально-технічної і виробничої бази відомств, які займались проектуванням та спорудженням пам’ятників, відзначазться її слабкість і недостатність.

Дисертант вважаз, що діяльність по увічненню людей та подій в пам’ятниках монументальної скульптури цілком справедливо розглядати як прояв патріотичних почуттів шшіпніх поколінь щодо свого героїчного минулого. Однак, монументально мистецтво, кіс засіб увічнення, будучи глибоко соціальним по своїй суті, використовувалось керівництвом Комуністичної партії як засіб матеріального втілення комуністичної ідеології. Цей фактор не мі і- не відобразитись на практиці спорудження пам'ятників, в якій чітко означились тенденційність та суб'с.ктивізіз при виборі осіб та подій, що полягали уйіч-ііОінів. І ,'.ео«ог.{-зованк!і підхід до проблеми, оудівкшгва пам’ятників

не дозволяв створювати ігультурні цінності з загальнолйдських та національних позицій, а прагнення державних органів та громадських організацій увічнювати окремі,етапи радянського періоду історії, особливо "вождів" партії, створити свого роду селекцію історичних фактів, подів, імен, що призвело до виникнення надмірної кількості одноманітних пам’ятників, було одним із способів утвердження "переваг" соціалістичної системи.

На думку дисертанта, в сфері проектування й будівництво моїіу-ментаяьшя пам’ятників спостерігалось тако;1: значене посилення полі тичного впливу та практичного втручяівш з бону керівних органів Компартії України, а о являються одній о факторі п, які підтверджують глибоку духовну кризу партії. Втрата авторитету, віджиті форми і метоли роботи, відсутність реальної творчої діяльності г'амітгопа-лось штучним насадженням ідеології та її матеріального втілення -пам’ятників-сишоліа иісї ідеології. Подібна діяльність мала згубні наслідки, шо підтверджуються нишкнім станом пам’ятшгкіп та ставленням до них. Розвиток культури продовжу? уіншгсуватися за . залишковим принципом, кошти, які вплітаються на її потреби, по лише на збільшились, а навіть-змсітлись. Знову робляться спроби піддати перевагу в спорудженні пам’яттіків політизоізаним і ідеолог!-зованім пам’яттпгам-меморіалам та пам’ятіткам-персонаяіям.' Нові політичні лідери, руйнуючії пам’ятники соціалістичної епохи і створш-чи нові, фактично роблять те ж само, що й більшовики. Здіїїспетться спроби стерти соціальну пам’ять народу, не задумуючись над тям, що вштказ "біла плямап в історії суспільства.

В другому розділі - ” Особливості і протиріччя в роботі громадських і дертатшх організацій з охорони пам’ятників історії та культури" розглядаються форми і методи, основні напрямки діяльності дісргавта: органів і громадських організацій по збереженню істо- ■ ричних і культурних цінностей» аиаяізусиьст • ;зід здійснення охоронних заходів. .

Йе дивлячись па широкомасштабні роботи з охорони історичних *а культурних пам’ятників, що були пов’язані з святкуванням ювілейних дат, загальний стан справ в схороні 7;ультуріга~історичпого надбатвг в Україні був незадовільний. Вивчення й аналіз значного фаяїичіюго

* матеріалу показуз, шо ті проблеми, літі існували в 70-і роївГз охороною пам’ятників історії та культури, багато в чому пов’язані з недоліками.і прорахункаш в політиці щодо культурно-історичних цін-

ностей, з дефектами; державного управління в цій галузі суспільних

ВІДНОСИН.

Звернення до витоків формування і розвитку державної системи охорони пам'ятніиів дозволило показати як зміни в політиці щодо іс-їоркчшк і культурних цінностей і, пов’язані з цим ■численні реорганізації управлінських структур, призвели, в решті решт, до її дезорганізації , стали однією з" причин непоправних втрат національні» надбань. Прийнятий в І&78 р. Закон УРСР "Про охорону і використання пам’ятників історії та культури"і його реалізація на практиці по призвели до значного підвищення ефективності державних заходів з охорони пам’ятників. На основі вивчення документів стосовно підготовки, обговорення і прийняття закону, автор приходить до виснов;"», що цього но повинно було статися. По-перше, тому, що численні пораження .проекту закону, пропозиції з місць'від зацікавлених відомств, які могли забезпечити дійовість заходів з охорони пам’ятників» не ввійшли до закону. По-друге, точу, що в умовах адмініетратішш-ко-иандної системи управління, заідеологізованості її структур були відсутні реальні механізми реалізації приПнятіог законів.

В дисертації відзначається, що по суті формальною і не маипоа впливу на стан справ в системі: охорони пам’ятників виявилась і діяльність Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури. Пов’язане цо» на думку дисертанта, з тим, що початковий закуп та ідея створення такої громадської організації, потрапивші до короткої системи методів адміністративного керівництва, яка склилася в галузі культурного будівництва, швидко набули державно-політичного змісту, а тому Й не були реалізовані. Не стали пробле-ші охорони ти’ктнихіг, особливо тій, що віг.обра.кали доревояаціРяу іоторіо України, предметом постійної уваги партійних органів на місця:. Раді! депутатів трудячи,:, яві діяли під керівництвом Компартії, виконували роботу по збиремшз культурно-історичного надбання в умовах иаішірної ідеологізації та політиоації. Наслідком цього ешла недооцінка дореволюційної історії, тенденційність і еуб’ск-тнеіои у виборі об’єктів охорони, ко пород:г.уізало серйозні ішобясш В 1-бере:кеіг ; окремій: типів .пам'ятнийв, особливо шедеврів культГВ01 архітектури, Соргд І‘■.І'39 пам’ячників, відромоігговаїиг. і реставрова-ііж під кас громдісмфго ог;гчиу, іулсяпчсні'ото ІОО-річйу з дня на-ро,тл;с'П!і,. В.І Дгліт, У00-3 ~ шьі’ітииаі ре,те;оціГ'ної, бойової та тру™ даїчС с;лвн, 21Д« - пай’ватин П.І Леніну і я на о 47*1 - ган*»ігтц>и

иї./;І’і,г„-г,'рн.

В роздп.і розглядаються основні форми і! методи роботи дєргдв-шпе та громадських організацій з охорони пам’ятпикіп - виявлення ’ і лзятт'г тга облік під державну оя'рсну, проведена паспортизація пам’яттшп, упорядкування, ремонт і реставрація, пропаганда і використання, встановлення охоронник зон та створення заповідників. Аналіз даній про масштаби й харазетер здійснюваних заходів виявив ряд їх особливостей та суперечностей. Відзначається, чо масового характеру і плроких масштаб id ця робота набувала в період компаній по підготовці і святкуванню ювіярйіпвг та знамсшік дат. Компаній-а гага ft заорганізованість породжували, п свою чергу, протгфічгтя, проблеми Я недоліки в практігоній діяльності з забезпечення збере-лешія культурного фонду України. Підкреслюються, що робота по вияв ленто, обліку і взяттю під державну охорону плакувалась органами Компартії та державними закладами без урахувати- огидного кількісного зростання пам'ятників, матеріальних і виробничих можливостей галузі культури, яка забезпечувала охорону культурго-історичного надбання, реальних механізмів моральної та матеріальної зацікавленості трудовій колективів, грсмадскості в збереженні пам’ятішяів. Відсутність спеціалістів та -достатніх коштів для проведення паспортизації, жорсткі ероки виконання призвели до того, що на багато років затягнулася і так і не було завершено створення Зводу пам’ятників історії та культури. ' .

Однією о ерорм співпраці державних, господарчій орган і 5)-і громадських організацій з охорони пам’ятників е досліджуваний період було проведення громадській оглядів їх стану, що передбачало р«?і'оіга, ростявраціи і упорядкування тм’ятигши, Огляди, пропощтясь па рі-псиням партійних організацій і держагнік органі». Під тс ї’роко,легкого огляду, присвяченого І00-pinny з дня народження В.£ .Ясніш,, був упорядкований, відромонтоваїшіі і раста&ровапий фшгкчно кожен другий пам'ятник із їх загальної кілько еЛ . Це і,улн переважно пам’ятники революційної, бойової та трудової слави, пам’ятники ВД .Леніну та Еігзначнкм діячам Компартії і радянської держави. Пеишй вклад в зб&рехешя історіА/низг та культ’"’’чя пам’ятників було внесено під час проведення заходів з підготовки до святкування 30-річчя Перемоги радянського народу в Великій Вітчизняній війні *1941-1915 рр, ■ х ЄО-річчя Жовтсевої революції. Адтер вважаз, що ці огляди треба розглядати йк патріотичний рух громадських і дерг-сав-н;ос організацій, всіх трудігдих України. Вони сприяли поглиблеіаш

роботи зі збираіпія;і вивчення матеріалів про конкретні пам'ятники, їх виявлення і, в ряді ьипадків, спасіння. В той же час, аналіз довідок, звітів та інформації показ5*:, що в організації оглядів шли місце тенденційність та суб'єктивізм. Догляд і впорядкування здійснювалося в рамках одноразових акцій, ідеологічних заходів по виконанню постанов партійних та державних органів при підготовці до радянських свят, тому здійснювалося в цілому ряді випадків формально. .

. Робота з охорони пам’ятників історії та культури може бути результативною лише у випадку її достатнього фінансування, матеріального і кадрового забезпечення. На основі вивченого і проаналізованого матеріалу підкреслюється, еіо в дослідхений період ця проблема була однією з найгостріиих. А втор критику ’’залишковий" характер фінансування і матеріально-технічного забезпечення охоронних заходів. Відзначається, що бюрократичні структури ставилися до проблем і потреб даної сфери культурної діяльності як до чогось другорядно- • го, малозначного. Рішення про розширення матеріально-технічної і виробничої бази відомств, які займались ремонтно-поновлювальними роботами , затягувались на декілька років і приймались з великими запізненнями. Безлімітний характер асигнувань в умовах надцентралізова-ної системи розподілу коштів і ресурсів не дозволяв використовувати їх з необхідною: ефективністю. , '

В дисертації- розглянуто також такі специфічні форми охорони пам'ятників, як їх пропаганда та використання. Показана необхідність переосмислення цих форм, їх деідеологізації та деполітизації.

У висновках автором викладені основні підсумки і висновки дослідження, що розкривають особливості, проблеми й суперечності І) роботі з будівництва й охорони пам'ятників історії та культури в /’0-і роки. Вихорячи з аналізу історичного досвіду і практичної діяльності громадських організацій і Державних структур даються рекомендації, суть яких 8ї*литься дЗ будуючого:

- необхідно розробити нову коїЯіШдію щодо минулого і майбутнього всіх пам'ятників історії і культури, в тому числі й монументальних, яка б, грунтува?аі6й 2>і врахуванні національних і загальнояюд-ськкг цінностей та Ь$іі& позбавлена тиску політикі^та ідеології.

Це дозь-олиті, розрб'бпти як широкомасштабні, довгострокові, так і пгрлочерг^ЕІ комплексні програші з Олійництва і охорони культурних ці;тноотьй} '

-• очевидна необхідність прийняття нового закону про о:ссро?їу іста-рііко-яультурного надбання з одночаснім опрацюванням механізму його реалізації та матеріально-культурної зацікавленності відомств, які згідно новому закону будуть відповідати оа спорудам і вбереженім пам'ятників;

- актуально створити прк Раді Міністрів України сдпнпН Державшій гоніте* по збережено історшсо-культуркого подбгшнд а подальшся передаче?) до його відомства всих няні дівшіх органів, ялі загнояться буДІ8Ш!ЦТЗС!(, охороно*) Й ЗИКОрИСЇВННПМ ПЗН'ЯТІПіЯІВ;

- вадливо переглянути ішні існуючу систему фінансування будівництва Я охорони історичних і культурних пам'ятників з бік збільшення асигнувань за рахунок хозтів о місцевого бюджету, отриманих

з ід опікунства, добродіЛніщтва і спонсорства ля комерційних структур і підприємств, гак і приватная осіб, пггюгляду нормативів ареццної плати за їх використання,

- доцільно виробити чіткі критерії визначення цінності пйч‘яг. .піка і взяття його на дерзавшій облік, а такої* вкбїру об’ектіз та суб’єктів увічнення. Необхідно зирігя?л 'ПИТМШЯ цодо форм наступного використання пам’ятників;

- хсііуа потреба створення необхідні!” умов для завершення роботи лі складення Ззоду пам’ятшшіз історії і культури України. '

р^тені_в_жбяітііжі _

1. Возрастание рили культури э развитии творческой активности тру-дозмх коллехигзов // Тезисы докладов и выступления на республиканской научно-практической конференции. Одесса,,1983. С.100—III /у співавторстві/.

2. Социально-культурное развитие города и патриотическое воспита-

ние // Научные труда по истории КПСС. Вып.166. К.:Дибідь,1990. С.57-Ы /у співавторстві/. .

3. Роль гуманизации учебного процесса в формирования культури бу-

дущих специалистов // Гуманитарный вестник ДП1. Вьш.З. Днепропетровск, 1>92. 0.25-26 /у співавторстві/. •

4. Использование памятников истории и культура в гуманитарной подготовке будущих инженеров // Тези доповідей міявузівегкої

. науково-практичної конференції. Дніпропетровськ: ДДУ, І9У2.

С.90 / у співавторстЕ-і/.