автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.02
диссертация на тему: Динамика фольклорной традиции (песенный фольклор украинских переселенцев Новосибирского Приобъя)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Динамика фольклорной традиции (песенный фольклор украинских переселенцев Новосибирского Приобъя)"

РГ6 Ой

І . ,~пЛІ!ИІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

А 1 ^ ІЧ5'*'

і ,* м І і І * •* *

КИЇВСЬКА

ДЕРЖАВНА КОНСЕРВАТОРІЯ ім. П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО

На правах рукопису

ТЮРИКОВА Олена Віталіївна

ДИНАМІКА ФОЛЬКЛОРНОЇ ТРАДИЦІЇ (ПІСЕННИЙ ФОЛЬКЛОР УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ НОВОСИБІРСЬКОГО ПРИОБ’Я)

17.00.02 —«Музичне мистецтво»

А втореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

.4^ С '

КИЇВ — 1994

Робото виконана в секторі фольклору Російоького інотілуту ісл»і)1ї мистецтв /Сшш-Шїербург/

Науковий керівник - доктор мистецтвознавства, провідний науковий співробітник МАЩЄВСШШ І.В.

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства

ІВАНИЦЕКИЙ Анатолій Іванович;

. . кандидат мистецтвознавства

‘ Мурзінв Олена Іванівна

• Провідний заклад - Харківський державний інститут мистецтв ім. І.П.Котляревоького.•

Захист дисертації відбудеться "ІЇ' квітня 1994 р. о 15 год. ЗО хв. на.засіданні спеціалізованої вченої ради Д 092.14.01 псЯзахисту дисертацій на здобуття наукового оту^-ия кандидата мистецтвознавства в Київській державній консерваторії ім, Ц.І.Чайковського /252001, Киїб-і, вул. Карла Маркса І-З/II, 2 поверх, ауд. 36/.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці консерваторії.

Автореферат розісланий "/2 11 березня 1994 р.

Вчений секретар спеціалізованої .

вченої ради кандидат мистецтво- ^

знавства, доцент /\ ТИИКО С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність течи. Етномузикознавство визнав, що за всів і свовї консервативності фольклор, опорою якого е традиційність, незмінність і стабільність, знаходиться у постійному русі та оновленні, тобто виявляє себе динамічно. Не випадково основна проблематика досліджень тісно пов’язана з поняттям динаміки фольклору. Динаміка як рух і активність виявляв себе у глобальному ісгг ричнону або обмеженому певними просторово-чясовими рамками розвиткові фольклору, у формуванні стилістики, реалізації пісенних пч~ радягм в різночасових і різнотериторіальних версіях, передачі фольклору від народу до народу. .

У даній роботі проблема динаміки фольклору розглядається на конкретному матеріалі - вузько-локальній місцевій традиції. Ца традиція с. Маріїнкм Венгеровського р-ну Новосибірської обл./НСО/ її визначальна особливість - саме динамічний характер, зумовленим комплексом історичних, етнічних, психологічних умов побутування.

Каріїнка - село, засноване харківськими /с.Скрнпаї Зміївсько го р-ну Харківщини/ і тульськими /точна адреса не збереглася/ переселенцями э кінці XIX ст. Змішана етнічна ситуація найбезпосо-реднішв вплинула на фольклор обох переселенських груп. Тут діяли різні механізми, які стимулювали й активізували власне фольклорні процеси. Здобутки і втрати, збереження й руйнування, взаємодія і взаємовплив на загальнорепертуарному, жанровому і стилістичному рівнях привели да формування /а точніше - трансформації, коригування і "пліфуЕання"/ місцевої пісеїшої традиції у її сучасному вигляді. .

Історія "життя", механізм складення стилістики - суть відбнг гя динаміки маріїнської традиції. Такий конкретний підхід до проблеми динаміки фольклору пери за все визначає актуальність даної роботи. Зазначена конкретика має ще один контекстуальний рівень,-формування місцевої традиції може розглядатися як один з конкретних окремих етапів-прикладів у загальному процесі еволюційного розвитку фольклору.

Через маріїнську традицію складається уявлення про худбжнп і

.тукову цінність фольклору новопоселенців1 Сибіру. Цей матеріал пи-тільки мало вивчений, вік принципово цікавий для сучасних дослідників саме через те, що він формується, мав процесуальний, гоОто динамічний характер.

ііемадозначлий і той факт, що на сибірському матеріалі у рам-пил одного дослідження кожна побачити зріз сутнісних явищ фолькло-І'У - руху і трансформації, оскільки вони відбуваються за достатньо короткий проміжок часу. Зіставленням матеріалу метрополії та діа-сиори^ забезпечуються синхронічні й діахронічні спостереження.

Ступінь вивчення проблеми. Усвідомлення динамік* народної муаичної творчості прийшло у фольклористику майже з першії кроків її нк науки. Зараз у вивченні цієї проблеми можна виділити три основні поняттєво-тематичні блоки і відповідні аспекти висвітлення, і,- історична динаміка фольклору як спрямований розвиток, еволюція або "магістральний рух у стадіальному смислі" , що вбачається при діахронічному підході до дослідження. П.- "Реальна, внутрішньо динамічна ситуація фольклору з його безкінечним ..отоком паріантів, версій, контамінацій, поетичних перетекстовок, музичного "перелицювання*..."'^, "вібрування'^ - або те, що у синхронічному зіставленні дає змогу бачити цілісну картину загальної поетики фольклору, його стилів, систему вгтажальних засобів. Ш.- Динамічність і активність внутрішнього руху у розумінні швидкосг*. й інтенсивності /у фольклорі конкретних регіональних традицій за певний період їх побутування/. Щоб акцентувати саме таке розуміння явища, О.курзіна виводить його зміст із зіставлення понять "динаміки” та "еволюції", співвідношення міх якими утворив ваав-

¡.Новопоселенцями /на відміну від старожилів, які освоювали сибірські землі з ХІУ ст./ стали називати росіян, українців, білорусів, які прийшш в Сибір у другій половині XIX - на початку ХХсі Діаспора - перебування значної частини етносу за межами осн внаі історичної зони поселення - метрополії.

З.Земцоьзкий.И. Введение в вероятностный мир фольклора /К проблеме этномузыковедчеекой методологии/ // Методы изучения фольклора. - Л., 1963. - С.22. '

4.3емцовский И. Песня как исторический феномен // Народная иееап.' Проблемы изучения. - Л.° 1983. - С.5. '

¡і,Чистої. К, Піридине традиции и фольклор. - Л., 1986.

- з -

моэв'язох типу часткового з загальним: "з окремих динамічних хвиль, імпульсів складається загальна картина еволюційного розвитку"1. -

Ці теоретичні положення підтверджуються спостереженнями трал сформації конкретних пісенних традицій, що виявляється зістаилен-ням історичних і сучасних записів. Найважливішими є дослідження

З.Можейко, де розглянуто стан східно-пої ської традиції протягом більш ніж ЗО років; С.Пушкіної та 0.Яхонтової, які звернулися до пісенної традиції с.Миколаївки Мензелинського р-ну Татарстану, досліджуваної раніше М.Пальчиковим у Є0-80-х рр. XIX ст.; Т.Крае-нопольськвї, що використала багаторазові записи /1886, 1916, 1926, 1976-1985 рр./ для вивчення 100-річного періоду побуту-ання традиції Заонежжя.

Активне вивчення музичного фольклору східнослов’янських новопоселенців Сибіру розпочалося нещодавно. Тому основний напрямок роботи тут - збір і публікація матеріалів: видано збірки календарно-обрядових, весільних, хороводних та вечіркових пісень. Над цим працювали здебільшого фольклористи-філологк: М.Мельников, Т.Ле онова, Л.Свиридова, Л.Новосьолова. Застосування комплексного музично-поетичного аналізу пісень дозволило етномузикологу Н.Леоновій вичначити граничну багатоманітність "можливих варіантів сполучення різких обласних і національних фольклорних стилів"^. Детальні результати цих сполучень спостерігаються у вивченні конкретних місцевих традицій. Одна з таких робіт - дана дисертація.

Мета і завдання дослідження. Для етномузикознавчого дослідження пісенної традиції с.Маріїнки пропонується проведення цілісного аналізу фольклорного матеріалу, розгляд маріїнських варіантів аісень у зіставленні з метропольними. Аналізуються пісенні версії як у діахронічному, так і в синхронічному аспектах, із залученням етнографічних даних, експедиційних /сучасних/ записів і публікацій /як історичних записів/.

Виконання намічених завдань дасть можливість розкрити основ-

І.Мурзина Е. Историческое развитие народно-песенных традиций в‘'аспекте фольклорного ммвления // Музыкальное мышления: супность, категории, аспекты исследования. - К., 1989. - С.105-106.

¿.Леонова Н. Процессы развития фольклора русского, украинского и белорусского населения Варабы > Верхнего Ііриойья // Муз- хпль ное творчество народов Сибири и Дальнего Востока.- Новосибирск, 1986. - С. 1дГ-

і у йоту роботи - розібратися з усією різноманітнівт» явищ і процесів у пісенній традиції приблизно за ІОО-річний період її іс-■уьашія, простежити хід фольклорних процесів, визначити їх дже-ІОДН, імпульси, рушійні сили, зрозуміти їх специфіку і механізм,

!обїо вивчити динаміку даної фольклорної традиції.

Методологічна база і методика дослідження. Переселенські традиції з їх динамічн.ім змістом - це явища неоднозначні і досить складні. Тому методологічною основою дослідження стало комплексне і системне вивчення матеріалу із застосуванням усталених методів порівняльного музикознавства.

Головним і "наскрізним" методом с цілісний аналіз фольклорної традиції с.иаріїнки, який передбачав її розгляд, по-перше, на '/лі соціально-історичного освоєння переселенцями сибірської території, по-друге, у контексті різноетнічного й різностильового середовища Новосибірського Приоб’я, по-третє, на основі порівняння сибірських і метропсльних варіантів пісень з урахуванням їх регіональної /тульський компонент/ та локальної /скрип&ївсічий компонент/ приналежності.

При визначенні відправної точки для порівняльного аналізу приймається теоретичне обмеження і методична установка - принципово не враховується трансформація скрипаївських пісень з кінця минулого століття, коли відбулося розгалуження традиції на дві гілки: метропольну і переселенську. Що ж до тульських пісень, тут специфіка аналізу зумовлена тим, що вони майже не збереглися у Маріїнці, тому як метроподьні використовувалися публікації, а не експедиційні записи.

Встановлення названих дослідницьких рамок дало можливість накласти одну на іншу гілки традиції, в результаті чого було виявлено, що сукупність метропольних і переселенських версій дав найбільш повне, об’ємне уявлення про пісенний зразок і всю традиція. Цьому явищу дано собочу назву "стереозображення". На основі визнання стереоефекту виявилося можливим застосувати ще два конкретних прийоми. Це ретроспективний аналіз марійського матеріалу, що веде до обох метрополій, і перспективний. Значення останнього, ідо можливий тільки на основі і в парі з першим, полягає у тому,

¡ПО нін робить можливим моделювання тих фольклорних явищ і процесій, які вже відійшли або були зруйновані.

с Таке моделювання має самостійним дослідницьким методом, за-ліпппнрвйнии у паній роботі для вивчення традицій і культур піз-

нього формування. Тому у полі зору дисвртаг-ігс. к'являється історія боргування фольклорної культури Харківщини, »модельована в ролуді їаїі проектування маріїнської традиції на фояьклор харківського рзгісну. . ' '

Наукова новизна і практична значимість дослідження. Новизна дослідження полягає як.у виробленні методики вивчення переселенського матеріалу, традицій пізнього формув чия, так і в конкретних результатах самої роботи. Значимість методики визначається комплексом необхідних операцій* зумовлених специфікою матеріалу і особливостями його розгляду. Конкретні результати дослідження мають типологічне і методичне значення, знайшли вираження у теоретичному обгрунтуванні й практичному введенні нових або п^роакденту-ванні відомих визначень як на рівні термінології, так і на рівні характеристики явищ, процесів тощо.

Поняття "динаміки", наприклад, запропоновано використовувати як категорію, що характеризує широкий спектр явищ, процесів, мас-гивостей, ознак фольклору. Свди входять загальна природа фольклорні творчості, особливості побутування традиції в даних умовах, виконавська, стильова трансформація, різні форми функціонування традиції: прогресивний, регресивний, "зворотний" напрямки розвитку, внутрішня "пульсація" і т.і. Виходячи з сказаного, динамічний іапропоновано вважати й переселенські традиції в цілому.

Картина динамічних перетворень, заснованих на взаємодії двох ібо кількох традицій, які виявляються не пропорціонально і не па~ іалельно для контбистуючнх сторон, виглядає подібно до відомого у іркродознавстві процесу - дифузії. Тому представлену в дисертації І аналогічні їй традиції запропоновано називати дифузними, а фоль ■лорні процеси та їх результативну фіксацію в даному конкретному :тані - дифузією.

Серед перспективних проблем, на які дас вихід дослідження, юсуть бути названі: продовження розробки теорії музичних діоленів, подальше проникнення у внутрішній світ виконавських традицій, со ширте залучання ноеих матеріалів, введення їх у науково-теоре-доний, виконавсько-практичний, навчально-методичний обіг.

' Структура і апробація роботи. Дисертація складається з ‘вступу *яти розділів і висновків. Розгляд матеріалу та виклад результата мйвть концептуально-методичну і структурну особливості. І-ІУ оздішї яркспячяні різним аспектам цілісного аналізу локальної ргдчці!♦ ” ?;оздід - свого роду-узагальненню, перехід рід проїсти-

чної частини роботи до її теоретичного осмислення через спробу використати конкретні результати для інтерпретації фольклорного матеріалі ширшого просторового і часового масштабу. Тут обгрунтовуються і перевіряється метод моделювання.

Використаний у дисертації пісенний матеріал включав авторські петиції експедиційних записів з Новосибірської області, с.Скрнпаїа Харківської області-. Як додатковий матеріал залучені спостереженні над фольклором Херсонської! Донецької областей. Для порівняльного аналізу застосовуються також публікації поетичних і музичних текстів пісень, описи весільних обрядів. Нотні приклади розміщені б Додатку, який іде після Списку літератури.

Основні положення дисертації опубліковані у 6 працях, обговорені на наукових конференціях Росії,України, Польщі. Як звукова ілюстрація може бути запропонований фонозапис семи пісень полтавських переселенців з с.Білого Новосибірської обл. з анотацією ди-сортанта /платівка С£0 25207 006, фірма "Мелодія", 1987/.

■ ОСНОВНИЙ зиіст РОБОТИ

. У введенні дається обгрунтування актуальності обраної теми, представлений огляд теоретичних позицій і конкретно-аналітичних робіт, які' відображають рівень дослідженості основної проблематики. Для визначення методологічної бази і основних методів дослідження введені робочі означення найважливіших понять, окреслені аналітичні параметри у відповідності до територіального, часового і власне пісенного обсягу матеріалу, що розглядається.

Перший розділ - "Пісенна традиція с.Маріїнки у контексті переселенського Фольклору Новосибірського Лриоб*я!? Роком заснування Маріїнки вважається 2895, коли сюди прийшли переселенці з с.Скри-паї Харківської губ., а дещо пізніше - вихідці з Тульщини. По суті історія Маріїнки - типовий приклад утворення поселень у Приоб'ї, відс .’оі/вання і утвердження прибульцями своєї територіальної й національної приналежності напочатку і її поступове забуття з плином часу. І Маріїнці місцеві жителі називають себе просто маріїнцями або росіянами, пояснюючи це країною народження, розглядаючи свої територіально-етнічні корені лише як історичний факт. Нечіткі самосвідомість і самоназва відбивають один з початкових етапів етні-<«у>ї /у даному ¡випадку російсько-української/ асиміляції, найяскравіше виявленої у русифікації розмовного мовлення.

Слід пчзначити, що мтвнц асиміляція не є цілісний показником

результатів загальноетнічиої трансформації, як вважалося в етнографічній науці соціалістичного суспільства. Реальним і об’єктивним відображенням етнічних процесів повинна бути визнана ситуація в такій іманентно етнічній сфері людськоі культури, як пісенний фольклор. Справді, в умовах тотальної русифікації принаймні одноїт -•двох останніх поколінь діаспори у Сибіру, українські народні пісні не просто побутують тут. Вони зберігають свої діалектні риси, живуть активним "ниттям", залучені в процес сучасної піснетворчості, більш того - визнаються і переймаються іноетнічними виконавцями.

У Маріїнці також спостерігається суперечність між загальноет-нічним процесом російсько-української асиміляції, з одного боку, і характером вияву, особливостями змісту фольклорних процесів, - з другого.

У визначенні своєї пісенної традиції маріїнські виконавиці /нині - тільки жінки/ виходять з тих же позицій, що й при визначенні національності. Але побутуючі пісні визнають харківськими, бо, за їх словами, "туляжи співати не вміли, пісень у них не було". Цій думці, однак, суперечить наявність у репертуарі й тульських пісень /як зазначають Самі виконавці/, і "слідів" тульської традиції /виявлених аналітичним шляхом/. У будь-якому випадку красномовне висловлювання маріїнців свідчить про закономірний для змішаного середовища поділ на "сильну" /активну/ і "слабку" /пасивну/ традиції, що безпосередньо відбивається на пісенному матеріалі й на специфіці виконавського середовища. Двомовність, яка зберігається у побуті й поетичних текстах, втрачав для населення свою "подвійність", тут охоче, в одній виконавській манері співають пісні з українськими, російськими та змішаними текстами.

Етно-стильова і жанрова характеристика маріїнського репертуару демонструє найзагальніший стан традиції, дає видимий зріз сучасній якості, і в той же час дає змогу судити про її склад у витоках. тобто про існування раніше двох традицій. .

Завершує розділ теоретичне обгрунтування аналізу стадіадьно-сдильового розвитку фольклору у Маріїнці, поданого у наступних розділах. Вихідна, позиція тут - постановка питань хронологічнЬго та якісно-стильового змісту. У розвитку маріїнської традиції пропонується вбачати певну поетапність з відповідної) багатоманітністю трансформаційних проявів, як відносно до вихідної /допореселен-СЬКОї/ ЯКОСТІ метрополій, так І у порівнянні з ПІЗНІШИМИ /ПІСЛЯ“ переселенськими/ особливостями сибірського матеріалу.

Функціонування фольклорної системи ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ черва “круї'О-

оО її:" у ній пісенних зразків. Процес "кругообігу" пісень відбуваються у "своїй"і вихідній або "чужій" традиції. У першому випадку умовно иожна говорити про підкорення традиції пісні, її рухові -другооОігу. У си-уації сприйняття "чужого", без сумніву, переважа-юіь процеси підкорення "інакшого" "своїй” більшості, принаймні на початковому етапі. -

Врешті-решт, "кругообігом" пісень визначається плин динамічних процесів у пісенній іультурі регіону і населенного пункту, у конкретній традиції і її окремих творах. Динамічні процеси знаходять вираження у трансформації музичних та поетичних елементів стильового комплексу, який, відповідно, перебуває не в застиглому ста ні, а у своїй пульсації - динаміці.

Аналіз марийського пісенного матеріалу здійснюється диференційовано. У П - 1У розділах відповідно розглядаються три традиції

- дві різноетнічні метропольні, й одна, яка сфокусувала їх у собі, переселенська. Метропольні традиції являють собою два "п<-люси" дифузії. У них - джерело і "рушійні сили" фольклорної трансформації.

У загальному плані диференційовані традиції відбивають т&хох три умовних етапи у формуванні наринського фольклору в сучасному вигляді. Виділена триетапність - лише схема теоретичного характеру.

У пісенній ке реальності процес дифузії відбувається досить хаотично і неорганізовано, тобто на всіх етапах спостерігаються явища різного стильового рівня.

Розділ другий - "Харківський субстрат маріїнської традиції /порівняльний аналіз пісенних версій з Марі.лки і Скрипаїв/" У фольклорній дифузії значну роль відіграє внутрітрадиційна /всередині даної традиції/ трансформація. Вона може розглядатися як складова частина міжтрадиційної /на основі взаємодії традицій/ трансформації. Зазначена ієрархія зумовлена тим, що при контактуванні традицій відбувається іх поділ на "сильну" і /або/ "слабку" з переважанням внутрітрадиційних або міжтрадиційних процесів. Визначена у результаті базова основа виступав то "центром тяжіння", то асиміля-нтом і трансформатором. Такою основою у Маріїнці стала пісенна традиція переселенців із Скрипаїв.

Зіставлення двох гілок колись єдиної традиції включає два рівні розгляду: загальний - репертуарно-жинровий /§ І/і конкретний -зм^сто-стильовий’ /§ 2 /.

Загалом г.«п-?ртуар маріїнці в багатший від скрипаїрсікого за рь,-

хунок російськомовних пісень - тульського ьЛо сибірського поход«* глкнл. Р.та й серед україномовних пісень з грнгаційними сюжетами ?«, образністю, широко представлених у минулих і сучасних публікаціях, виявилися такі, що побутують ТІЛЬКИ £ одному з сіл. 47 спільних зразків дають можливість говорити про тотожність жанрових

• систем двох сіл.

Порівнювальний аналіз музично-поетичного змісту пісень дозріли в виділити найрізноманітніші рівні їх трансформації. Пери за все дифузія активізує внутрітрадиційні фольклорні процеси, поступово руйнуючи кетропольну "чистоту" пісенного стилю через велику кількість музично-поетичних збігів і розходжень, джерело яких -у варіантній сутності фольклору.

Хоча збіги і розходження у фольклорі вельми відносні, все ж зіставлювані версії виявляють деяку залежність між їх поетичним і музичним змістом у різних історико-стильових пластах. Так в обрядових зразках більш константними /у плані збігів між виконавськими версіями двох сіл/ виявляються наспіви, а тексти - більш варіативними /у плані розходжень/. У необрядових текстах - навпаки, більша стабільність збігів характеризує порівнювані поетичні тексти при переважаючій мелодичній мобільності, що взде до трансформації мелодики, аж до виникнення або збереження різних наспівів для одного тексту.

. В пісенній творчості ніби зашифрована ситуація, позначена вище як суперечність між мовною асиміляцією і загальноетнічним розвитком. Поетичний текст, що е частковим реперезентантон мовного етнічного процесу, успадковує однотипність його змін, виявляючись у варіативних збагаченнях, усіченнях, заміщеннях.

Аналіз пісень щодо музики свідчить, що трансформацією охоплюються усі компоненти музичної системи: лад, мелодика, ритміка, фактура, пісенна форма. Принципи трансформаційності закладаються в обрядових наспівах, цоб потім найповніше реалізуватися у ліриці. Але в цілому це рух взаемоспрямований. його можна позначити як об ряцовістьз=іглірика. .

0 Порівняльний аналіз різнотериторіальних версій календарних наспівів показує два типи мелодійних збігів: І/ інтонаційну'ізо-иорфиість і 2/ інтонаційну комбінаторику. Останнє означає, що порівнювані насйіви являють собою різні комбінації однакових інто-начійизх гано», неоднаково розміщених у структурі мвлострофи. Ця!! П?ЧЧЦНП бі.^зоп мірою представлений у всіх зіставлюгаиих вяріян-

■»■ах, можна вважати за основний ддл процесів фольклорної трансформації, перш за все - внутрітрадкційної. Завдяки йому у наспівах -їй ері гасіться певний мелодичний каркас, що забезпечує їх схожість і можливість "впізнавання", зумовлює базу і відправну точку для на отуїших змін, як прогресивного, так і регресивного порядку.

Мінімальні розходження охоплюють спочатку тільки фактуру. Наринські варіанти відрізняються цільнішим триголоссям, яке є одночасно й джерелом, і наслідком активізації мелодичного руху у них- . ніх голосах, характерною рисою стає мелодичне "тупцювання" виводу. Увільнення фактури в свою чергу відбивається на ускладненні гармонічного змісту пісень.

Б цілому рух-трансформація марийської традиції відбувається у бік розвитку функціонально-гармонічної мови через централізацію й субординацію основних і додаткових опор у ладовій системі /від иікроладових структур до семиступеневої диатоніки/, прямує до лі-ріиації нелірнчних жанрів /через відпліфування розспівно-огласо-вочних принципів/.

Розділ третій - "Характер і особливості впливу тульської пісенної традиції на виконавський стиль маріїнців". У ньому розглядається центральний етап у розвитку маріїнської дифузної традиції.

У полі зору - тульський компонент, представлений трьома весільними зразками, а також пісні, які значно відрізняються від своїх метро-польних "предків" або сфокусували в собі риси обох вихідних традицій. Тому в розділі представлене маріїнське весілля, яке поєднує обряди й пісні двох традицій. Хороводно-вечірковий /за маріїнськоп говіркою та диференціацією/ репертуар визначається виконавцями як харківський або маріїнський, але аналітичним шляхом у ньому відна-хбдяться тульські витоки. Остання частина розділу - це аналіз пісні "Вспомни, милый друг, любезный", яка репрезентує власне наринську стилістику, але зберігав ¡це тульські "сліди". Фактично тут відбувається перенесення уваги з харківського "полюсу" маріїнської дифузії на тульський. Особливості названого матеріалу такі, що в цілому аналіз спрямований на пошуки тульського компоненту.

Перебіг центрального етапу фольклорної дифузії забезпечується розвитком контактів і взаємодією між переселенськими традиціями. Сферою життя та творчості, де відбувається реальний і усвідомлений контакт представників двох переселенських груп, є весілля. Весільну репертуар відбиває два умовних етапи, що протікають паралельно

ч Й пдночасно^через внутрітрадиційну /як харківську, так і тульську/

і иіжїуа:,ііці'іиу трансформації. '

Аналіз марійського весілля свідчить далеко не про механічне поєднання двох традицій. Наявні всі основоположні, типологічно подібні моменти українського та російського весілля. Деякі його обряди мають дві назви: "Заручини" - "Запой"; "Гільце" - "Елочка";

"На посад" - "На святое место". Є тут і два фінальні епізоди, які відбуваються у хаті молодої: "Курей щипать" і "Блмни продавать".

Наринський весільний сценарій сформувався на основі двох принципів: 1/ взаємозамінн чи взаємонакладення однотипних дій і 2/ взаемодоповнення, тобто включення різних дій у єдиний логічний ланцюг. Ці к принципи виявляються і у використанні пісень.

В музичному змісті харківських і тульських пісень іще переважають відмінності, проте 6 і деякі спільві моменти, що свідчать про взаємодію традицій. Спільним для украв шовних та російськомовних пісень став принцип багатоголосного розспіву, заснований на терцево-тризвуковому ущільненні вузьких /у межах терції/ поспівок 1 поступовому рухові-розвитку в обох напрямках. На таких послі вках побудовані хорові розділи українських пісень. У тульських наспівах цей принцип виявляється з різним ступенем чіткості, залежно від їхнього інтонаційного і ладо-гармонічного розвитку.

подальший пошук тульського компоненту відбувається у ході перевірки спочатку гіпотетичних уявлень про тульське походження хороводних і вечіркових пісень /розрізнюваних виконавцями/. У їхній трансформації простежується той етап дифузії, коли ще в достатньо "чистому" вигляді збереглися російськомовні тексти, але походження вже забулося. За стилістикою вони складають окрему жанрову гру* пу з характерними ознаками: типово хороводні композиції поетичних текстів та структури наспівів; типологічно спільні для російського й українського ігрового фольклору і тому найбільш прості мелодії; ладо-мелодичні риси та принципи багатоголосся, які відшліфувалися у маріїнській традиції. .

Сприйняття маріїнцлми тульських хороводних та вечіркових пісень відбиває два взаємоспрямованих процеси. Перший - асиміляція тульського репертуару в харківському. Другий - віднайдення ланки, що випала з харківської жанрової системи. Експеримент у Скрипаях для виявлення там усіх маріїнських пісень, аналіз публікацій з Харківщини та експедиційних записів репертуару українських пересели.'« ців Сибіру, Херсонщини, Донеччини доводить, що ця ланка випала і а сіфипвгік’ьхої традиції мз до аіпгопу частини селян у Сибір. •

Єдиний ліричний Зр£і08 МарІЇНСЬКОГО росоруукру, Цу «ГіТ ¿.г,;;- -анти серед публікацій тульського фольклору - пісня ;

Детальний аналіз її поетик«, мелодики, вьконазськкх оссі-;-»:.с«‘5.;. свідчить, що вона знаходиться у самому центрі дк£узі: Г. зберіг.^-на ТІЛЬКИ тульські "сліди" /поетичний текст % цілому, матеріал, що поєднує селяасьяу й міську стилістику/, ї-лї Г» ські /поетичний підтекст, виконавські принципи/. В рвсуль7йг.'і пісня набула власне наринських стильовик рис. Иричияоз с.: лд с&кз. традиція, що для пісні Сула тепер дифузний середоб^д-з”.

Дослідження пісенного матеріалу на двох "полюса**' ккрїїн-м"- і дифузії, засвідчило, що в процесі її розвитку вихідїіі ?:/адк:;Г; п.-диіовхують одна одну до взаємодії й трансформації, хоч., й ють себе при цьому по-різному. Харківська традиція виявиласк "г;іг — з дат нов" завдяки активізації внутрітрадиційних трансформацій. Тульська £ традиція підкорилася першій і асимілювалася. У тей еі час харківський пісенний стиль набув у Маріїнці специфічного місцевого вигляду за рахунок існування /хоча й на хронологічно обмеженому етапі/ другого - тульського стиля». .

Ро.?діл четвертий - "Пізній /сибірський/ еддст масіїнськкх пісень як результат дифузії та відображення місцевої стилістики". Иаріїнські пісні найбільа пізнього стильового кару кэ каыть пр&аи паралелей серед зразків харківського і тульського фольклору, тоїп узагальнено названі новоутвореннями. Вона відбивають останній є-іл у формуванні маріїнської традиції, який виділяється виклачно ї йо-счідн:.цькою мзтоа. Він фіксує складення місцево: стигістиг.н, сї'ім традиції на сучасному етапі її функціонування. Пісні цього етапу вхе не беруть участі у процесі дифузії, вони уявяязть її ревульта?

~ нове і, головне, самостійне стильове явища. 1 все к їх розгляд маг: принципове методичне значення саме для дослідження дифузії. Аналіз матеріалу здійсняється у напрямку: дифузна традиція' —«- іи-тропольні зразки, що зберігаються на її "полисах" - досліджується зміна полюсних наспівів під впливом марійських новоутворень.

Новоутворення розподілзні на чотири підтипи. ІІеидкЯ з пах визначено при розгляді пісні "Вспомни..." /розд. Ш/. Другий підтав представлений піснями з російськомовними та українсько-російсі.;.а~ ми текстами явно пізнього формування, які кз вдалося відійди пі з Сгрипаях, ні серед публікацій харківського і тульського фолиїлору.

Ця дає підстави говорити про їх становлення або запозичення в Сибіру

Образно-поетичний зміст таких пісень характерний для пізньої

- ІЗ -

лірики. Вони розвивають тему хохання, комбінуючи широко побутуючі мотиви ^ вити аідомини /або оригінальними/. У аірауваяні переважає силабо-тоніка з паралельний або перехрестним римуванням. У музичні и иові також зідчутний вплив писемної культури. Аналіз наспівів указу« на особливу роль інтонації сексти. Хоча дзэрэла їх можуть бу-■л: різками /аз до найдавніших/, тут свкстозість пов'язана з гармонічною функцією УІ ступеня, через який утверджується значення субдомінантової сфери у модуляційному розвитку наспівів. В цілому музична стилістика пізніх пісень характеризується поєднанням натурально-ладової системи з тонально-гармонічною.

їрзтій підтип складають зразки міського пісенного стилю, повсюдного /Росія, Україна, і т.д./ поширення. Через своє пізнє виникнення вони позбавлені специфічних етнічних або територіальних стильових рис. Стилістика у них виявляється на двох рівнях, де певний лізньостильовий каркас оброблюється чи наповнюється місцевими виконавськими особливостями.

Пісні цієї групи проникли з-зовні не в єдину - вихідну скрипах вську та тульську традиції, а вза в автономно існуючі територіальні гілки. Наприклад, пісню "їїив-проямвав за границею король", зідому й маріїгауш, у Скрипаї завіз один з фронтовиків, тобто після відходу односельців у Сибір.

Неможна точно визначити дларедо наринської пісні "Ехали да солдаты со службы домой". У Скрилалх її теж співають, але наспіви відрізняються. У маріїнському варіанті пера за все заслуговує на увагу більш "роздріблена" мелодична лінія з великою кількістю вставних слів та огласовок. Мелодично розвинутий заспів низхідним рухом зобов’язаний характерній поведінці виводу, іцо балансує між двома ярусами - оспівуванням верхньої опори та постійним відштовхуванням від УІ /І/ ступеня. Дзеркально врівноваженою сприймається мелодія скрипаївського варіанту, в якому кварто-квінтова основа одноголосного заспіву реалізується у кварто-квінтовому інтонаційному розвиткові голосів хорової частини мелострофи. Відзначені розходження можна пояснити автономним проникненням пісні в обидві гілки традиції або зміною скрипаївського наспіву під впливом власне марійської стилістики.

Останній принцип трансформації наспіву послукив критерієм длл виділення четвертого підгипу маріїнеьіаїх новоутворень. Зіставлення їх зі скрипаївськими свідчить про найбільший ступень відмінносте“ - традиційні українські пісні иають у Маріїнці русифікова-

ні тексти, пізньодіричну інтонаційно-ладову стилістику, власне наринські виконавські особливості.

Фактично аналіз пісень четвертого підтипу перегукується з матеріалом П розділу, де подібні зразки оцінювалися як гранично від* далені від метропольних першоджерел. Такий деслідницький кругооборот зумовлений аналітичними векторами /П розд.: полюс —^дифузія; ІУ розд.: дифузія —►полюс/, але більш - сутністю самої дифузії з її багатошаровістю, переплетенністю, різно- і взаемослрямованим рухом трансформацій.

Вивчення пісенного матеріалу с.Маріїнкн показало, що розвитком фольклорних традицій у діаспорі керує такий психологічний феномен як почуття пісенно-етнічного достоїнства. Через кількісну меншість і "слабкість" традиції туляки були змушені "подати" в ма-ріїнсьхий пісенний фонд найбільш цікаві й привабливі пісні, легкі для виконання, запам’ятовування і сприйняття харківськими переселенцями, пісні, які б не мали змістових або жанрово-типологічних паралелей у "сильній" традиції,

У маріїнських туляків почуття пісенно-етнічної гідності виявлялося підсвідомо, харків’ни ж виказували його відверто, пишаючись високим рівнем своєї виконавської майстерності. Посилена активною співочою практикою, вона сприяла розкриттю потенційних можливостей вихідної традиції через відпрацювання розспівно-огласовочного принципу, прийомів багатоголосного розкладу пісенної фактури. Збагачення й наповнення фактури по горізонталі /голосові партії, регістри/ й по вертикалі /гармонічні співзвуччя/ багато в чому визна чається "технікою терцового паралелізму", У ній закладений потенційний стильовий запас скрипаївців, який і реалізується їх сибірськими спадкоємцями.

Розділ п’ятий - "Моделювання Фольклорної динаміки на регіональному рівні /сппоби проектування місцевої традиції на Фольклор Нону/". Вивчення динаміки складання дифузної традиції конкретного села закономірно підводить до питання - наскільки випадок окремий відбивав біль» загальні процеси і явища фольклорної динаміки? Відповідь дає матеріал У розділу. Тут перевіряються теоретичні й практичні можливості використання законів та механізму фольклорної динаміки. Для цього застосовується метод моделювання. В Ього основі - зіставлення двох фольклорних джерел різного простороаого-ча-порого масштабу: локальної традиції /маріїнеької, умовно ІОО-річ-нпго"в}г.у"/ і регіональної культури /харківсько! або виру* -

iдсьноі України, а середньому 400-річиого "віку"/. При цому ара-оауютьсн два заріьнти їх конструктивно-модашоючого співвідношенії. У іі9}їиону випадку традиція с.Иаріїнки береться як природна, ,іача модель відбитого у ній об'єкта - пісенності Слобожанщини. У :ругому випадку - реально існуючий об'єкт - иаріїнська традиція ідо змогу побудувати гіпотетичну модель - пісенну культуру харкіь-ького регіону.

Порівняння названих джерел забезпечується історичною /пізнє pianos мі чиє заселення/ та стильовою /традиції пізнього форму-іання/ подібністю, аналогічним репертуаром з Його українською, ро-іійськса та мішаною частинами, у розвитку та функціонуванні яких :псстерігавться як автономність, так і дифузиість з відяовіднс-ю іоетапнісію фольклорної динаміки.

Для розвитку традицій пізнього формування особливе значення іав "стартова" або початкова фольклорна ситуація. Вона визначавть-:я якістю та .чільністю вихідних традицій, що став9ь основою для ¡клацання нової /пізньої/ стилістики. Матеріал І-ІУ розділів пока->уз вдосконалення і розвиток наринського стилю порівняно з істо-зичними /публікації/ та сучасними /експедиція 1990 р./ метрополь-інші записами. Це дозволяв вважати наринську стилістику наслід-іом трансформації або нашаруванням на стилістичний вигляд скрипаї-scbKoi традиції на межі двох століть. Такі ж нашарування повинні іата місце і з попередній період розвитку та функціонування скри-іаївського фольклору. Ного стильовим підсумком на кінці XIX - поч. (X сі. можна вважати скрипаївську традицію.

Іізаеаозеоротне /ретроспективно-перспективне/ і в різних ком-йнаціях зіставлення опублікованих та польових матеріалів Сибіру, (арсонщини й Донеччини представляв стилістику традицій пізнього формування у становленні. Цей процес перш за все зумовлений фактором контактування, яке здійснюється через спілкування виконавців, взаємодію традицій. Названі два види контактів визначаються у дисертації як безпосередні й опосередковані /залишаються непомітними і, відповідно, не фіксуються у свідомості людей/. На Харківщині в умовах переваження однорядних /однонаціопальних/ традицій формування стилістики все ж багато в чому назначається міждіалек-і нииц /і навіть вужче - міжлокальнотрадиційнимн/ та міжетнічними контактами. При цьому фольклорна динаміка с нпсдіцкои і рязульта-том контактів, але 8 roll же ".и: саки рушнс і активізує крнтйкги-вЗІСИРПІ І .

I-!1' П І■"‘Пр^й'М ..іі-.!“[«» .Мі ГНІ‘ ujihilj’H ' 1! I «j.'iriJO-

враженні, з віднайденов хороводно-ігрово» ланкою/, с¥.ч*'іет*(!ь; /» поверненням або зберевекняк втраченим у иеїрололіях іїосїкчикх МОТИВІВ, Пісенних варіантів, СТИЛЬОВИХ компонентів/ Е5Д;і fcO IttCCiiOE-ку про взаємозалекність ніж фольклорной дкніиіко» ї& арояьгк»: кількох стадіальних рівнів музичного мисдзізія. Чвріга st-ку ~znзж-ність проступає динамічна сутність музичного шслешід у трад:ціпл пізнього формування. Але основний механізм, влзенз икелг::-

ня прихований у різних за гяибиноя сферах сеідомосїі.- '’Йрадущі;:'' мислення фіксується в певних елекентах, які схладшгь с?кльову ''й' зу" традиції. Така "база" формується та зберігазтьсл у «га«*кті ен-конавців через мелодичні формули, поетичні loci coirjnxss iw mvi стильові норми.

На прикладі побутування пісень у діаспорі та різнігх зь фору-.;:; РУХІВ ТраДИЦІЇ ВКВЧБНІ Три РІВНІ Збереження МузКЧКО'-фО.ІГЬ'іЯОрИСЇ ш формації та праву муаичного мислення. Першкй рівень відбиває "процес" музичного мислення, співвідносний з механізмом пасиьної пак’~ яті, який моша означити як"свредовю;с існування" стильовая норм традиції. Другий рівень - апеляція до певної загальної иузкчної "матерії" /недискретного інтонаційного потоку і, відпоеідно, на диференційованого на конкретні стильові елементи/. Останній рівень мислення, що виявлязться через виконавство - "аевгрбальний'- -відбивав такий етап розвитку людини та її мислення /і музичного в тому числі/, коли було є динно звукове джерело - "вокальна 8S. С»ОСЕ природою емоційна фонація"*. ,

Заключения. Результати дослідження динаміки фольклорної традиції, виявлені в процесі вивчення всього бог&том&иіття яка; та процесів у переселенському фольклорі с.Наріїнкк НСО, м&згь значення для різних сфер етномузйкоэнавства, вкизчавть перспективний ея~ хід. Висновки наповнені конкретно-аналітичиші, мєто^іічііи^, тзоре-тичним змістом. -

Зіставляння переселенського й метропольного матеріалу дає змогу змінити вкорінена, уявлення про перзвгдазннд явк^ sa процесів консервації у фольклорі парзселенців. Переселенські градації яг традиції пізнього формування слід називати динамічними. По-пзра;>, своїм виникненням вони заадякувть самз ссціально-історлчніш зрушенням - переселенням» При цьому зоваіпній, соціальні.-іс^орктаий

І.Аспелуид Д. К вопросу о закономерностях развития голоса в связи с речью и пением // СИ, 1933, £ I. - С.97-119.

зоаїоах глулмть імпульсом для розвитку традицій з прискоренням, У іідсумку розвиток таких традицій виявляється динамічним, а на ово-¡шційним. По-друге, більш швидкий темп розвитку переселенських традицій зумовлюється тим, що новий /прискорений/ виток їх "ниття" іочинаеться і продовжується у періоди, які самі по собі відрізняться зинамічністю у загальному історичному процесі, а також порізнило з покснвічними традиціями. По-третв, переселенські традиції ійвть власну "пульсацій", яка виявляється у темпах внутрішніх процесів та їх зміні.

Переселенські традиції розвиваються швидше у періоде освоєння Еиконавцкми нових територій і відповідного складення населення.

Ці темпи уповільнвються з міру стабілізації життя й укріплення нової /пізньої/ стилістики, або навпаки, руйнування старої /без творення/. Про зміцнення нової традиції свідчить її стильова самостійність і художня цінність.

Переселенська традиція може мати різне визначення залежно від юціально-історичного контексту, етнічного складу виконавців, переселенського "віку". Дані фактори, відбиваючись на якісно-стильово--ну боці традиції, зумовлюють її перехід у дифузний стан, 40 призводить до самостійності і цілісності новосформованої традиції. Фактично дифузний стан /дифузія/ уявляє собою динамічний процес, тобто є зворотною стороною фольклорної динаміки.

Виявлені в дослідженні приблизно ІОО-річний період відбору засобів для місцевої наринської стилістики і не більш ніж 300—річний для складення регіональної культури Харківщини дозволяють вважати, що в таких хронологічних межах знаходиться оптимальний строк для формування будь-яких пізніх культур /слобідської,міської/ Побудоеа гіпотетичної картини історичного розвитку фольклорної культури регіону в результаті моделювання /проектуючи місцеву традицію на регіон/ дозволяє зробити перспективне припущення: для аналогічного спроектування можуть обиратися не дише новопоселен-ські традиції схожих регіонів - Урала, Сибіру, Далекого Сходу, але й "старші*переселенці. Це може бути шар традицій, які почали складатися з кінця XУ - початку ХУ1 ст.: старсжильські на Уралі, в Сибіру, на Далекому Сході, старопоселенські степні в Херсонщині, Таврії, Кубані, Донеччині тощо, українські і російські на ісго ричній Слобідській Україні. Імовірно, моміа йти і далі вглиб сто-лігь. -

Ггзуль';'!::'!! дослідгцкля конкретної традиції можна. екстрсполи--

вати на особливості динаміки не лише переселенського фольклору взагалі, а також фольклору прикордонних зон. Треба думати, що й так мають /мали/ місце дифузні явища, типологічно подібні до пер& селенських, хоча сам процес може бути зворотним дифузії, тобто на правленим на роз’єднання і стильове "очищення" контактуючих традп цій.

Проведене дослідження дав уявлення про один з динамічних етп пів, я яких складається загальний процес історичного розвитку фольклорної культури. Своєю конкретикою він може бути "вписаний" в абстрактно-теоретичні концепції еволюційного розвитку фольклору відомі з праць Р.Грубера, Е.Алскссвва.Д.Нухаринської, М.Харлапа та ін., а також може розглядатися як "жива" модель для реального

і водночас гіпотетичного об’єкта - еволюційного процесу.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:

1.Локальные песенные традиции на территории Новосибирского Ііриобья /фольклор украинских переселенцев/ // Изучение народного творчества на современном этапе. Тезисы докладов областной научн-практической конференции на молодежном празднике в архитектурноэтнографическом музее "Хохловка*. - Пермь, 1985. - 0,3 а/л.

2.Некоторые проблемы изучения инструментального ансамблевого исполнительства // Инструментальная музыка народов Поволжья, Урала, Сибири. Тезисы докладов и сообщений всесоюзной конференции ІІГ полевым и .архивным материалам. -Йошкар-Ола, 1989. - 0,3 а/л.

3. Особенности фольклора переселенцев /по материалам украин-

ских традиций Вериславского и Чаплинского районов/ // Питання дослідження та збереження музиодого фольклору Херсонщини. - Спб., 1991. - 0,2 а/л.- .

4. Збереження українських народних пісень в сибірських поселеннях українців // Товариство наукових викладів ім.Петра Могили. Допоріді до наукової конференції. - Львів, 1992. - 0,3. а/я.

Ь. Лирика в диффузной традиции /на материале песенной традиции с.Ыариикки Новосибирской области/ // Песенная лирика устной традиции. - Спб., 1994 /готується до друку/. - 1,5 а/л.