автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.03
диссертация на тему: Дискурс этических норм и ценностей в современной немецкой практической философии

Полный текст автореферата диссертации по теме "Дискурс этических норм и ценностей в современной немецкой практической философии"

ШСТИТУТ Ф1Л0С0Ф1Г НАШОНАЛЬНОГ АКАДЕМ 11 НАУК УХРА1НИ

На правах рукопису

ЕРМОЛЕНКО АНАТОЛ1И НИКО/1АЙОВИЧ

ДИСКУРС ЕТИЧНИХ НОРМ ТА ЩННОСТЕИ В СУЧАСН1И НШЕЫЬКГИ ПРАКТЙЧН1И Ф1ЛОСОФП

09. 00, оф - 1 стор1я ф1л0с0фп

Автореферат дисертаШ я на здобуття наукового ступени доктора «Млософських наук

КШв - 1996

Дисертаа!ею с рукопис

робота виконана в 1нстит/т1 Ф1лосоФП HAH Украхни

офш1йн1 опоненти: доктор лосоФських на/к. професор Гур biktop 1лар1онович

доктор Ф1лосоФських наук. проФесор Лой Анатол1й Николайович

доктор Ф1лосоФських наук, професор ПричеШй Свген Николайович

Пров1днэ орган!зац1я: Центр гунан!тарно1г ocbith HAH Укра1ни

(кафедра ФиосоФШ

^Id^Aw Р. о ¿¿ГОД.

Захист в1дбудеться р. о С-С-Год. на

зас1данш спешал1зовано1 вчено'1" ради д 01.25. Об в 1нститут1 ♦1лосоФ15 HAH Украхни. адреса: 252001, Khib-1. вул. Трьохсвя-титедьська 4. .'нстктут .locoii i HAH УкраХни.

з дисерташею ножна ознайомитися в б1бл1отеш 1нституту Ф1лосоФН HAH УкраХни. адреса: 252001, Ки?в-1. вул. трьох-святительська 4, 1нститут Ф1лосоФП* HAH УкраХни.

Автореферат розюланий "L iZI" _ _1996 р.

Вчений секретар cneniani зовано?

вченох ради jjj^—— ситниченко л, А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальн!сть тени доел! дхення. в високорозвинутих кра'1нах Заходу у пропес! подальшо! модерн1заШI рац1онал1зацП, ускладнення системно! диФеренц!ац! * сусШльства та прискорення соц^альних зм!н - втрачають зна-чин1сть традиШйн! Форми сусШльного життя та институтI. Суттевих зм1н зазнае також 1 ор1ентаШйна сфера - царина св1тоглядних уявлень. ¡деолоПй, Шнн!сних та норнативних систем. як1 забезпечували функцп ор1£Нтацц та легЧтимаиН як на макро, гак i на мiкросуслi льному р|внях. Не лризводить до нових соШальних протир1 ч та конФл1кт1в в плотин 1 ¡нтерсуб'ективних зв'язк!в 1 сошальних ШституШй, а також до кризи 1пнш сно-нормативно1 систени. Так! явиша Ф!ксуються багатьма пров!дними зах!дними. зокрена нШеиькини, вченими в терн1нах кризи ц1таостей. а сане як "втрата сенсу", "втрата досв1ду", "втрата компетенцП" тошо. З'являеться "смисловий деФ1цит", пов'язаний з тим, то минулий досв1 д, акумульований в норнах та ценностях традиШйних етос1в. вже недостатки для розв'язання нових проблем (Г. Ионас).

Внаслиок тако'1 ситуацп загострюються також проблеми лептимацп пол!тичних рШень. ¡нтеградп сусШльного орган! зму, керованост1 сусШ льством. А тому глибоку стурбо-ваШсть проблемами шншених ор!ентаШй виказлоть 1 поломки. звертаючись до морально! лег!тимап!1 свогх пол!тичних акШй. Про не св!дчить ! той Факт, то обговорення тнн!сно1 проблематики пос1дае значне м!сце на стор1нках теоретичних видань пров!дних пол!тичних парт!й. Розд!ли про "головн!

- г -

niHHOCTi" (Grundwerte) стали нев!д'емною частиною програмних докУнент!в ник парт1й, ор!ентирами в питаниях перспектива розвитку сусшльства. бачень найбутнього. Заклики до "морально-духовного оновлення". до "нових Шнностей" дедал! част!ше викорнстовуються у пол!тичн1й боротьбк Кв1нтесенШ€Ю aic'i тенденап, то виражас прагнення до зШни ni ня1 сних масштабi в розвою cycniльства, став надрукований в 1992 р. Ман!Фест проб!дних вчених. полiтик!в, пронисловШв ФРН - Н. ДьонгоФ, И. М! гель, г. Шм!дта. В. Tipce та 1н.

таке становише багато в чому спричинене розгортанням нового етапг науково-техн1чного прогресу, який знаходить в!дображення в сотальнШ Hayui в таких поняттях. як "третя хвиля", "п'ята кондратьевська хвиля". " 1нФорнаШйне cycniльство", як! сигнал!зують про перех1д зах!дного сусшльства в нову Фазу сошального розвитку. нер1дко аей продес в1дбивасться в поняттях, як! вказэтоть лише на тенденции цього розвитку по в!дношенню до попереднього i наяв-ного cycniльного стану - "по с ткап i тал i с тичнё cycuiльство". "пост!ндустр!альне сусШльство". "постиодерн", "пост!стор1я" тошо. 3 другого боку, як п1дкреслюе представник структурно -Функц! опального напрянку в социологи В. Бюль в книз! •Найбутне Шнеччини", нова cycniльна форма немохпива без по-зитивних тшпсних niдстав. зв!дси випливае. то в сучасному cycniльств! назр1ла нагальна необя!дн1сть суттевог зи1ни норальних нормативно-ц i нн i с них структур i ор1ентир!в.

Проте пошуки нових Шнн!сних ор!ентир!в ускладнюються зростанням системно! конплексност! сучасно! науко-во-технi чноS цив!л!запН, прискореннян динам!ки И розвитку. За таких умов часто-густо досить важко, а ¡нод! зовс!м не-

можливо "прорахувати" з точки зору моральних критерп'в насл1дки д!й в р1зних системах. Ото* в сусшльствах Шдвише-но'1 складность якшо скористатись метафор1кою Блаженого Августина. не лише позишя Кагна. то е п 1 двалиною граду людсь-кого. а й позишя Авеля, яка належить до Граду Божого. ноже нести з собою» зло. Так чи так, метаморФози добра 1 зла втра-чають свою "прозор1сть". б1льш-мент притаманну простим сп^ьностям людей.

Однак Ш нетанорФози мають глибш! причини. котр{ як "д1агноз сучаснох доби" були усв1домлен! напршинШ минулого столбя н. Веберон 1 не раз п 1 дтверджувались 1 уточнювались багатьиа захиними дослиниками на протяз1 всього XX ст. Д1агноз полягае в так зван1й д1алектшп европейського пронесу раШонал!зацП. точнИпе. як це було сФормульовано Веберон. в "парадокс! раШонал^задП'", Суть дього парадоксу в т! м. то в 1деи розунност! , витоки яко"1 сягають класичного рацюнал1зму. вих1дним принципом постае визнання суверенное^ людського розуму. в тону числ1 1 тодо засадничих снисл!в д1яльност1 - норн I Шнностей. Проте валившись в д1йсн!сть соШальних систен зах!дного сусп1льства. 1дея ро-зумносТ! проденонструвала в!дчужений характер своЪ'х об'екти-ваШй в!д д1к>чих 1ндивШв та 1хнього розуму,

дей д1агноз описувався такими поняттями, як щдпорядку-вання Ц1нн1сн01 рашональност1 Ц1лерад1ональност1 (Вебер). сп1льноти сусп1льству (ф. тьошс), культури цившзадн

(О.шпенглер). Згодон де протшНччя конкретизуеться в таких поняттях, як протирхччя м!ж функцюнальною 1 субсташиальною рашональшстю (К. Ианнгейм), техн!чнин I Д1 алектичним розу-ион (Франкфурте ька школа). В дШсност! це означае. шо

сотальн! системи, ЯК1 забезпечують людське Юнування -пол!тика, економ!ка. наука, техн!ка - значною м1рою втрача-ють св!й морально-етичний вии!р.

на жаль, такий "дхагноз" збеР1гае свое значения 1 сьогоднь Зокрема, в згаданому више НаШФест! зазначаеться, то Шдпорядкування норальних, культурних ! духовних ценностей прагматичним завданнян. то вим1ркж>ться передуем гршми, с й дос! сунною ознакою нашого часу.

СтупПш досл!дженост! тематики дисертацП. Акс!олог1чна та морально-етична проблематика не е принципово новим явишем для н!мецько1 ФШосоФИ та соШологП. проте вона репрезен-туе саме ту спедиф!чну рису, яка притаманна передуем су-часн!й Ф1лосоФ1!, де вкрай нагальною постае "суперечка про д!нн!сн1 судження". як актуальний для Ф!лосоФП Баденсько! школи неоканпанства через проблему буття ! цгнностей акс!олог!чний аспект завдяки насамперед праиям Н. вебера знайшов поширення в соШологП. Так зван! суперечки "про по-эитив1зк* 1 "свободу Б1Д к!кнсстей" в 50-60-г роки надали вовий !мпульс дослхдженню ц!с! проблематики. Ц!нн!сна тематика в дей пер10д розвивалась м1ж "свободним в^д ц!нностей" об'ектив!змом, з одного боку, 1 !деолог!чним суб'ектив!змом - з другого. В цих умовах незаперечного вигляду набувала думка, то нема шляху до ратонально!, свободно! в!д 1 део-логП, ц1нн!сно! ор!ентац|1.

Однак вже на початку 70-их рок! в виразно виявилась обме-жен!сть дано! контроверзи. Тому_ в зах!дн!й Ф!лосоФП ! соШологГ! з цих час ¡в актив! зуються пошуки ¡нших можли-востей ! п1дход1в до шшпсно! проблематики, шо взбилось в "зм!н! парадигм", або "поворот! тенденций" розвитку сусп1ль-

них наук. Етапнин стало видання на початку 70-их рок1в зб!рника в двох тонах за редактею М. Р1деля п!д загальною иазвою "Реаб1л1ташя практично! Ф1лосоФП", В ней же час за-початковуеться науково-тенатичний зб!рник з далекосяжною назвою "Штатива" за редактею Г. -К. Кальтенбруннера. в якону проголошусться "поворот тенденШ!" в сусп1льн1й св1до-ност! до нового консерватизму на п!дстав1 Шшмсно! та духовно-практично! переор1ентаа11.

В1дтак стае ст1йкою, особливо в 80-1 1 90-1 роки, тен-денШя до аксюлопзаап, етизадп 1 "рекультиваШ!" еко-ном1чно1 теорП", сои1олог11' та пол!тологП. А в Ф1лосоФських дискус1ях Шсля програмно! "Реаб!л1таш! практично! Ф1 лосоФН". як зазначае г.-Н. шьонгер-йанн. част1ше всього йдеться про етику.

Повернення до етики в середин! Ф1лосоФських дисципл1н е пом!тним явишен в Ф1лосоФ1! К. -о. Апеля, в сод1альн!й Ф1лосоФ11 Ю. Габермаса. теолог!чн1й Ф1лосоФП Г. Кюнга та Р. Шпаеманна, в теор11 науки О. Швенмера. Етика займас також значне н1сце 1 у б1льшост! представник!в 1деологП постно-дерну (I, -Ф. Л1 отара. I. Дерр1ди, п.Козяовського. В. Вельша та 1н. ). Шнн1сного консерватизму - г.-к. кальтенбруннера. В. Клюксена. г. Люббе. г. Шельск! та ¡н. отож, усл1д за Е. Го-ленштайном можна сказати. то так1 диснипл1ни, як герменевтика 1 практична Ф1лосоФ1я в Шмеччин! перебувають у розкв1ть поступово переймаючи дом1нуюче положения, яке те донедавна пос1дали соШальна Ф1лосоФ1я 1 нетодолоПя науки. I ие. су-дячи з Ф1лосоФських публ1каШй в 1нтих кра!нах. стосусться не лише Шкеччини.

Спалахом нового 1нтересу до шнностей. в тому числ! 1

- б -

етичних данностей, в сошалыпй теорп стала прадя Р. 1нгле-харта "Шнн1сн1 зм!ни в зах1дному сусп1льств! ", в як!й була проголошена теза про перехи в!д натер1альних (прадя. усП1Х) до постматер!альних (довк1лля, сприятливий моральний кл!мат в колектив1 тото) Шнностей. X. Ш ленду вважае, шо фундамен-тальний вим!р д1нностей зах^дного сусп1льства став одним з найпом1тнших тем сошолог1чних дискус1й в останн1 роки. Про де св1дчить виникнення нових наукових установ даного проФ1лю, значна к!льк!сть публ1каШй, конФерениШ 1 сем1нар1в, присвячених дан!й проблематич!. зокрема таких, як "Сем!нар про "Шнност! на перелом!" - до проблематики пошуку смислу в сучасному сусп!льств!"Людина та науки про люди-ну. Ч. ii. Шнност! культури"; "Зм!ни Шнностей та сусп!льн1 зн1ни\

Шдставою для дього, мабуть, е те, ео н1ро» розгортання науково-техн!чного прогресу в 70-60-1 роки в зах!дному сусп1льствознавств! виразнШе почали усв!домлюватись загрози безконтрольного використання науки ! техн!ки. безмерно! еко-ном!чно'1 експансП, забруднення навколишнього середовита, гонки озброень. ситуашя загострюеться там, шо т проблеми набули планетарного характеру, 1 де багато в чому обумовлено глобальною ор1ентац!ею на технократичну систему шнностей. В пей час з'явились гасла про надання техн!ко-економ1чному розвитку гуман!стачной спрямованост1 на засадах ц!нн1сно1 (моральной) переор!снтацП зах1дного сусп1льства. 3 1ншого боку, техн!чний ! економ!чний розвиток, впровадження нових технолог!й, зм1ни в зм!ст! праш потребують не лише вузько! проФеайно* п!дготовки людини. вдосконалення П квал!Ф1кач!йного р1вня. але 1 б!льш "широкого", культурного

и розвитку - формування моральних рис - в!дпов1дальност! ■ чесност!, порядност! тото. Тому поряд з соШолоПчними 1 психолог!чними службами на ш дприемствах, в установах тото виникае 1 морально-етична !нфраструктура, завдяки чому м1 еде "людини економ1чноЧи, а згодом 1 "людини соШолоПчноГ' впевнен!те починае заступати постать "людини етично!".

Отже стае актуальною проблематика, то пов'язана з розг-лядом ценностей як "сусшльно-визначених. ¡нституцюнал13ова-них масштаб1в ор!ентацП соШально* д!яльност1". V зв'язку з дим виникае проблема засобу впливу етичних Шнностей на д1яльн1сть. чи мають задаватись етичн1 Шнност1 та норми. так би новити, ззовн!. виступати н!би "магн!тним полем", яке стрииуе "плазму" людсько* Д1яльност!? Або ж людська д!яльн1сть сама повинна зазнати суттевих зм1н, шоб набути 1иманентного етичного вим^ру. тобто 1й ще належить стати етичною за сво*м зм1стом 1 характером?

В доповнення до нестримно твидкого науково-техтчного прогресу зростае множина дос! те не регульованих. однак пот-ребуючих тако'1 регулядП. Р1 знонаштних сфер людського буття в таких сферах, як политика, господарство, наука, техника, медицина тошо. загострюеться питания про можливост! тако! регулядИ 1 про 11 меж!. Наприклад, в дарин! политики питания полягае в т!м. чи мають максими пол!тика виводитись 13 етичних приншпН в, як взагал! етика I пол1тика можуть бути дотичними одна до одно*? Потуками в1дпов1дей на Ц1 питания позначен! дискуси "Пол1тика. зн1на ц1нностей, технолоПя: висх!дн! принципи тор15 соШального розвою" ; "Иораль та пол!тика - соц!альна самосв1дом1сть як процес виховання"; "Зм1на Шнностей, демократ1я, сусШльство: перспективи на

наступив десятил!ття"; "Етика та пол1 тика сьогодн!". Виникае також питания про "мЗсдеположення" морал! в ринковому госпо-дарств;. взаемини етики та економхки знайшли в!дбиття в дискус1ях: "ЕкононНна теор1я та етика"; "Кап1тал1зм. Ко-ристь та мораль"; "Теор!я господарства 1 етика"; "Етика май-бутнього та 1 ндустр! альне сусшльство"; "Етика Шдприемницт-ва". прогрес у сфер; геннох ¡нженер£1 вткривае простер для непередбачених насл1 дкхв. отож иають бути витворен1 певн1 норми, аби можна було б встановити меж! втручання в сферу людськох природи. Те ж саме стосуеться сФери медицини. зок-рема штучного запл!днення ! пов'язаних з ним проблем прав людини на знания свое! !дентичностх. сюди належать проблеми евтаназП та абортов. Ш проблеми тематизувались в таких дискус!ях, як "Смерть в добу модерну"; "Початок та кШець життя як нормативна проблема"; "Життя та смерть. Дискус1я про аборта".

Отож проявляеться по-новому, набуваючи конкретних соиЮлоПчних контур 1 в, -градин 1 йка проблена сл!ее!днотення "етоса" (етичних норм ! Шнностей) та "св1ту" (господарства. лол^ики, науки тошо). йкг не хан 1 зми взаемодп дих "св1Т1 в" ! де винаходяться неж1 !хн!х "сфер впливу"? Пошуки в1дпов!дей на а! питания переносять проблему Функшонування Шнностей з 0р1€нтац1йн01 до регулятивно-Штегративног пло-шини. де Шнност! подаються як певне "поле взаЕМНост!" ! виступають як "генерал!зовано вираженх оч!кування", тобто як норни. як! саме ! опоеередковують взаЕмов!дношення н1ж осо-бист1стю 1 структурами сусШльства. взаемод!я етосу ! СВ1ТУ конкретизусться в Шй плотин! як взаемов!днотення етичних х соШальних норм.

Виникнення 1 ФункШ онування етичних норм 1 Шнностей пов'язано з конкретними суспгльно-¡сторичкими уиовами, як! визначають Р1вень розвитку пього "поля взаемност!". Вони зазнають зм!н в залежност1 вц сотальних i культурних пе-ретворень. в той же час вони нають в!дносну довгочасн1сть 1 просторово-темпоральну ст!йк1сть. Тому коли йдеться про П!нн1сно-нормативн! прюритети в сусп!льствЬ постае питания про те. якими нають бути ш нории 1 Шннсст!: чи СЛ1Д звер-нутись до 1 снуючих арностей, закртлених в традиШях 1 зви-чаях, рел1Пйних запов!тах, або до тих. як! те належить вит-ворити. наприклад. в единому етос! св!тових рел1г!й (Г. Кюнг) чи в универсальному дискурс! свпово! громадськост! (К.-О. Апель. Ю. Габермас)? V зв'язку з пин актуал!зуеться проблематика трансФормаиП. сп!в!снування 1 структурно! взаемодп "старих". усталених, закртлених ШституЩонально. 1 "нових" а!ннкно-нормативних систем.

очевидно необХ1ДИ1 нов! подходи до Ф1лосоФського анал1зу та обгрунтування таких понять, як мораль, в!дпов!дальность, Шнност!. норми. ЯК1 б в!дпов1дали нов1й ситуацГъ то достала перед людством. Тому багато досл1дник1в по-новому став-лять проблем у лег!тамад!! норм ! данностей, '¿хнього ратонального обгрунтування, то проявляе себе в розробЦ! нових тип! в раиюнальность нових парадигм, зокрема Ф!лосоФП комуШкадП. ново! онтологп. ФтосоФП сошальних систем. V зв'язку з «им переусв!д0млюеться 1 роль Ф!лосоФП. Проблема постае таким чином: чи мають шнност! об'ективну загальну значуш!сть. або ж вони всупереч фактам с виразника-ми суто суб'ективних Р1шень ! емои!й? чи здатна Ф1лосоФ1Я до граничного обгрунтування ¡станост!, загально! значушост! !

flQCTOBípHOCTi нових данностей, або И завдання полягае в tím. щоб описувати вже 1снуюч1 Шнн!сно-нормативн1 систени. у крашону раз!, виводити ix дедуктивнии методой !з аксюм. як! не кожуть бути обгрунтован! остаточно? Ц! проблени зна-ходять в1дбиття в таких обговореннях. як "Нории та Шнност!"; "Дискус!я про норми"; "Техн!ка теорП та мораль"; "Мораль i норальн!сн!сть"; "Норми та соц!олог!чне пояснения"; "Рашоналыцсть" тоао, в Шлому в розв'язаши проблени обгрунтування практичних суджень намПились три шляхи: 1нтуü тив!зм, представники якого виходять з того, шо значения практичних суджень утворюються í3 безпосереднього (!нту\'тив-8ого) п!знання (ErKennbarKeit). деШсютзн, в якому стверд-жуеться. шо вони грунтуються лише на р!шеннях конкретних суб'ект!в. та рапюнал1зм. який наполягае на tím, шо значения практичних суджень ноже забезпечуватись лише методом обгрунтування.

Сл1д зазначити. що проблема загальноз значущост! i ун1версаяьаост1 Шнностей постае вкрай актуальною сьогодн!. Cbít стае дедал! непод!льн1Шим. i добробут та безпека ofiHie'i крайни чи народу не ножуть бути забезпечен! за рахунок !нших. то наочно продемонстрував Чорнобиль, Така обставина потребуе виходу за неж1 рег!ональних. нашональних, класо-вих. групових шнностей i поеднання зусиль людства на Шдстав! ун!версальних моральних норн. НеобХ1ДН!сть обгрунтування ун1версал!стсько1 макроетики е одн!е» з пров^дних тем представник1в конун!кативно* теор!1 в сучасн!й н!меиьк1й практичн!й Ф!лосоФ! 'i К. -о. Апеля. ю. Габернаса. в. Кульмана.

Однак загальна значупИсть ушверсальних норм та Шнностей. íхне зд!йснення i чинн!сть неможливь якшо вони

не укор1нен! в "життевому свт" людини, не пов'яэаш з и повсякденним буттян. Адже систему шнностей сл1д розглядати як ядро усяк01 культури. Бона £ тим "культурним кодом", який визначае загальнозначуШ уподобання 1 застереження в диль-ност! людей (ор1ентаШйна ФункШя), {нтегруе Зхню повсякден-ну поведшку в сусшльне тле 1 регулюе сошальн! конФлЮТи (1нтегративно-регулятивна). асим!люе в собь обгрунтування радюнальност! в1дповхдного образу життя. виправдання сошальних ¡нстигуШй (лег1тинаШйна).

ви того, ЯК1 тнност1 1 норми. яка 1хня живляча традиция 1 наск1льки вона в!дкрита до ^нноваШйних продес1в 1 сучасних тендешПй розвитку господарства, науки, техн!ки, який потенШал того чи того культурного коду, залежать 1 перспектива розвитку сусШльства. його н!сде в св!товому сп1втовариств1. Тому поглиблення ун1версал1зацН, рацюнал1зан11' 1 Форнал* зад! 1 шнностей породжують 1 зво-ротн!й проиес. який полягае в т1м, шо посилюються тенденип нашонального в!дродження, {нтерес до наШональних 1 етн!чних кореш в, до локальних культур, отож трудношь то виникають в обгрунтуванн! етики. яка була б практично значу-щою для широких верств населения 1 до того ж безумовно» та загальнообов'язковою для р!зноман1Тних етносхв. наШй та культур, призводить до того, шо багато хто з досл(дкик!в, як наприклад Е. Нак1 нтайр (Англ!я). р. Рорт! (США), И. Фуко (франтя), р. Бубнер, В. Клюксен (Шмеччина) та 1н. в!дходять в!д нормативного ун!версал!зму, в!ддаючи перевагу розма1'тпо етос1в та Шнностяи соШокультурних Форм життя.

v зв'язку з цим загострюеться протир1ччя м^ж ун)версал!стською (Формальною) та "внутрИпньою" (матер1аль-

ною) етикою? чи можлива едн1сть етики, яка б спиралась на загальн! принципи, або ¡снуе сила-силенна етик, плюрал1зн i релятив1зм щодо етичних норн та Шнностей? 3 одного боку, як зазначае Апель. вперше за всю попередню св!тову iCTOPiK) е очевидною ситуашя, в як1й люди, Biдчуваючи сп!льну небезпе-ку, мусять гуртом взяти на себе норэльну biдпов!дальш сть за CBiT загалон, з другого - очевиднин е i те, шо необх1дна в1дпов1дальн!сть за часткове, неповторне. минуте, якону власне i загрожуе небезпека (Г. йонас).

Таким чином, актуал)зуеться проблематика, пов'язана i3 створенням етики в!дпов1дальность Поняття в1дпов1дальност1 чи не найб1льт уживане, коли йдеться про етику, практичну ф1лософ!*> загалом, Адже саме в!дпов1дальн1стю позначаються людськ1 nil. коли мають на уваз1 praxis, тобто д!яльн1сть, яка здшснюсться людиною св1домо та з власно! воль BianoBiдальн!сть с ключовою категор!ек>, яка зв'язуе в едн1сть людську свободу i соц!альний лад. Про значну увагу до ШС1 проблематики ceiдчать хоча б заголовки прапь найб!льш дитованих в Шмеччин! Ф*лосоФ1в К.-О. Апеля ("Дискурс i BiflnoBiдальн!сть"). г. ионаса (принцип Б1дпов1дальност1"). в. Гьосле ("Криза сучасност! i вшповхдалынсть Ф1лосоФП"), Г.ленка ("В1дпов1дальн!сть в техШШ, за техн!ку, за допомогою техн1ки"), Н. /1умана ("СусШльна в1дпов1дальн!сть соц1ологП"), м. HapiHra ("Мо-дел) сШльнох в!дпов1дальност1") та 1н., матер1али обгово-рення Hiei проблеми: "Biдпов!дальн1сть: доповШ з практично! Ф1лосоФП"> "3MiHa в1дпов1дальност! та дшностей в наш час". "Наука та сусШльна в1дпов!дальн1сть".

Однак при цьону залшаеться нерозв'язаним питания, шо

таке взагал! взяти на себе сусп1льну в!дпов1дальн1сть? Хто е суб'ектом в1дпов1дальности: 1ндив1д, група чи сусшльство загалон? Чи 1снуе розпод1л в1дпов1дальност! в сенс1 cniB-Biдпов1дальност! 1 чи ноже вона бути делегованою ко-нусь? Як сп1вв1дноситься в!дпов!дальн1сть "за" (турбота) з в1дпов1дальн!стю "перед"? Якого масштабу потребуе в1дпов!дальн1сть "перед" в1дносно моральних норм i Шнностей - сусшльство. 1стор1я. буття в шлону або Бог? виповШ на ai питания в свою чергу потребують тематизацп проблем, пов'язаних з умовани реал1заап в!дпов1дальности в людському бутт1, зд1йснення !! в системах сучасного сусШльства. Тому проблематика практично! Ф1лосоФП знаходиться на меж1 ба-гатьох дисдишПн - теорп дн i теорп pimeHb, л1нгв1стики i Ф1лосоФП мовлення, еконон!чно! теорп 1 Ф1лосоФ11 права, пол1тологН i coaionorii. культурологи та еколоП!. Назви багатотомного видання Шд рубрикою "Практична философ!я" охоплюють так1 теми, як "Dasein i етика" (Б. Зхттер), "Иова норал1 1 моральн1сть" (I. Кремер-Рюгенберг). "Стратеги гу-нанност!. Етика громадського продесу прийняття ршень" (О. Гьоффе) тото.

Як бачимо, актуальн! питания етики охоплюють р1зно-манiтнi дарини сучасно! зах1дно! Ф1лосоФП. В1дпов1д1 на at питания багато в чому р!знять i представник1в pi зноман1тних П напрянк!в. однак, незважаючи на В1ям1нн1сть в шдходах, ножна констатувати, шо поеднуючим моментом е залучення до практично! Ф1 лософ! i, так би мовити, есхатолоПчного "параметру", тобто врахування безпреаедентно! в icTOPi! людства ситуаШ 1, коли апокал1птичн1 тенденШ! погрожують перетвори-тись 1з регулятивного принципу в конститутивний Фактор.

За умов, коли стае сумн1Бною можлив!сть подальшого 1снування самого життя лвдини на земль посилюються тен-дениП пошуку подстав таких етичних норм 1 ц!нностей, де сане життя. його збереження, а також виживання розглядаються

як головний шшпсно- 1 нормоутворюючий принцип. продовжуючи

традиш^ Ф!лосоФН життя, ф!лософП 1снування. ¡дея "норма-тивност1 життя" концептуал!зусться в Шншсному консерватизм!, постмодерн!зм! 1 1нших напрямках зах!дно* Ф!лосоФсь-ко'1 думки.

Загибель загрожуе не т!льки людин!, але й довк!ллю. ЗвШси необх1дн!сть "еколог!зацГ*" егики 1 "етизадП" еко-логП. Еколоня у сп!вв1дношенн! з етикою стас частиною практично! Ф!лосоФН. 3 1ншого боку. спостер!гаеться праг-нення не лише до подолання методолог!чного !ндив1дуализму при розгляд 1 етики, а й антропоцентризму в етии1 в шлому, подолання тлумачення останньог як науки, об'ектон досл!джен-ня яко! с виключно в!дносини м1ж людьми, в так!й ситуад! V етика в!дпов!дальност! намагаеться ув!брати в себе онто-лог1Чн! певност1 - в!дпов!дальн1сть за буття загалом, перед буттям загалои, то проявляеться в онтологшному подход! до етики, в намагашН створити "етику сп!льш>1 системи", "дружньо'1 косносу етики" на основ! "евристики страху" перед небуттям (Д. В!рнбахер, Г. Ионас, Г.-К. Кальтенбруннер. Р. Шль-нан та 1Н. ).

Однак, як св!дчить досв1д XX ст., загроза людському !снуванню, наявноиу буттю завжди пов'язана з загрозою !сиу-ванню лшини як особистост!. !з нехтуваннян 1*1 правами 1 свободами, з безлюдян1стю I безконтроль^стю социального ладу. Тому збереження життя можливе лише в Идних людин5 умо-

вах, в олюднених умовах, якЬ так би мовити, в1дпов1дають "1 де!" людини. Однак, жодний 1снуючий сусШльний лад не ноже претендувати на те. шоб бути в!дпов!дним цьому намаганню. Тому ¡нператив "життя" повинен бути знятим императивом "доброго життя". а "евристика страху" - "евристикою над!1",

Шнност1 повинн! спиратись не тг льки на наявне буття 1 необх1дн!сть його збереження. але й м!стити в соб! абсолют^ вим!ри людського ¡снування. куди входить транс1сторичний як попередн!й доев!д. то викристал1зувався в традицП. так I ножливий майбутн!й доев! д, вони повинн! в!дпов1дата деяким "к!нцевим цхлям". як! не зводяться до наявно! даност! конк-ретно-емШричного "доброго життя" в сенс1 Ар1стотеля, а пе-редбачають "те, чого те немае" <Е. Блох», деякий проект "кра-шого життя" з його 1деальними максимами Р1вност1 та справедливость вони не виводяться э емшрично! д1йсност! а е транедендентальним вим!рон буття. який шстать у соб! не т!льки юшэче, але й належне, те, то задано, якто дотрину-ватись принципу досконалост: I.Канта, як Факт розуму.

аей вим!р шнностей, який розробляеться комун!кативною Ф1лосоФию на шдстав1 трансцендентально! методологи, дае можлив1сть критично оШнити тенденнН суспиьного розвитку з точки зору того, наск1льки насл!дки дього розвитку бажан! чи небажан1 для людини 1 сусшльства, не чекаючи, поки 1стор1я "скаже" свое останне слово.

з iитого боку, посилюеться тенденд1я пошуку таких абсолют^ в минулому - в традицП, народних звичаях, тобто в "перев1реному 1стор1ек>" досвШ. V зв'язку з шш зростае ¡нтерес до народно! 1 наШонально! культури як онтолоПчного вим1ру етосу. Ця тенденшя знайшла св!й розвиток в кон-

депшях ШннЮного консерватизму.

Контроверзу дих кондептуальних niдход^в досить ч1тко висловив Г.Люббе як "ностальгия versus утоп1я". Ця контроверза в1дбивае дв! протилежн! л!нП в тлумаченн! етосу -л1н!ю Платона-Канта, в як!й нае перевагу рад!онально-!деаль-ний вим!р етичного. i fliHi» АР1стотеля-Гегеля, в центр! ува-ги яко'1 буттевий BHMip етичних норм i Шнностей.

отже, доел!дження uiHHicHoi проблематики не ножливе без розв'язання таких проблем, як cniBBiдношення трансцендентального (ратонального) i онтолоичного в шнностях, !де~ ального i реального, традиШ i i новаиП. утопН i ностальгп. 3 них питань стикаються деяк1 niдходи i в соШально-пол1тичному в1дношенн1 - л!берально-прогресистсь-кий. який м!стить у co6i i момент утошзму. i неоконсерва-тивний, який виступае з гаслами "мужност! до минулого", "ре-аб!Л1тац1 i традидН" тото.

При найб^льш загальному погляд1 на сучасну зах!дну прак-тичну Ф!лосоФ!ю, сьогодн1, на думку багатьох II представ-ник1в, зокрема Апеля, поряд з дискурсивксю етикою вир^зня-ються так! три !деально-типов! позишi:

1)ун!версал1стська, в традидП Канта, етика справедливость шо виводиться iз принцип!в;

2)прагматично-ар!стотел!вська етика доброго життя в ceHci традшНйних доброчинностей чи звичагв, як! належать до певно! життевог Форми;

3)онтолог1чно-метаФ!зична макроетика, засадничена принципом в!дпов!дальност!.

Таким чином, перед тин як висунути конкретн! завдання дисертац1йно'1 npaai, зазначимо, шо окреслен! вище проблеми

практично! Ф1лосоФП сл!д досл!джувати у в!дпов!дност1 э ци-ни 1деально-типовини конструктяии.

Зауважино лише. то трансцендентально-прагматична дискурсивна етика усв!доилюе себе як конкретну транс Формат» та доповнення (¡з урахуванням л!нгв!стично-герменевтич-но-прагматичного повороту в Ф1лосоФП XX стор!ччя) етики Канта, ото* е сенс розглянути ун1версал1стську етику справедливое^ в И трансцендентально-прагматичному прояв!.

Друге зауваження стосуеться двох останн1х Шдход1в. Оск!льки прагматично-неоар1стотел!вська етика доброго життя нае багато стильного з онтолог!чно-метаф!зичною етикою в1дпов1дальност!. то об'еднуе IX в такому 1деолог1чно-теоре-тичному конгломерат!, як тшмсний консерватизм, то 1снують достатн! п!дстави об'еднати доел!дження цих 1деально-типових конструкции.

Варто зазначити. то на терен! Ф1лосоФП снд. зокрема в в!тчизнян!й Ф!лосоФП. ¡снус низка праиь. в яких досл!джуеться сучасна н1медька Ф1лосоФ!я I соШолоПя. Проа-нал1зована ситуаШя в соШальн!й теорП та соШологП Шмеч-чини останньоХ третини XX стол!ття колективом автор!в 1нсти-туту сошологиг РАН в таких фундаментальних монограФ!ях. як "Буржуазная социология на исходе XX века: Критика новейших тенденций". "ФРГ глазами западногерманских социологов: Техника - интеллектуалы - культура", в яких зокрема висв!тлюва-лись 1 проблеми шншсних ор1ентаШй. взаемин техн1ки 1 культури. влади I норал1 в 1нтерпреташях представник!в л!ворадикального. неол1берального та неоконсервативного нап-рямк1в. Досл1дження конаепип рашональност! н, Вебера I П нов!тн!х 1нтерпретаШй (П. П. Гайденко, Ю. И. Давидов) розкривае

шляхи переусв!домлення альтернативних техшчному та еко-нои1чнону розумов1 моделей раШональностЬ

Вагомим внеском в розробку тех тематики стала монограф! я колективу Шституту Ф1лосоФП HAH УкраПш "UiHHiCHi opicHTaui'i: акал! з сошально-Ф!лосоФських концепт й Заходу 60-90 рок!в", де простежен! в !сторико-Ф1лосоФському ракурс! пошуки нових парадигм в осмисленн! uiнн!сних opieHTanift (А. Т, ropflieHKo). ц!нн!сно-етичн1 вим!ри сучасного saxiflHoro сусп!льства (в,с. Пазенок), коиун!кативна Teopin в св1тл! нов!тньоХ HiMeabKoi Ф!лосоФП !нтерсуб'ективност! (Л. А. Сит-ниченко). Проблемам 1нтерсуб'ективност! в сучасШй Ф1досоФськ!й герменевтии! присвячен! також npaui А. Н. Лоя, А. А. Михайлова та iH. Загальна концепт я комуткативно! те-opi I Ю. Габермаса BHCBiтлена А, В, Гайдо». Н. С. Нотрошиловою. Г.Н. Тавр1зян та 1н. Анал1зом сучасно* н!меиько! соцюлогП культури, а саие проблем cniBBiдношення 1нституд10наль-но-системних 1 Шян1сних Форноутворень культури (о.i.По-гор1лий). а також акс!олог!чного аспекту в сонюлоП! знання (С. М. причеп!й) закладен! ш два лини для подальшого дослшжен-ня конаепи1й тншсно-нориативних чинник!в соШально* !нтег-рашy. рол! науки в обгрунтуванн! моральних шнностей.

1деолог!я, шштолог1я ! соШолоПя морал1 неоконсерватизму стали предметом дослиження в праиях А. А. Галк1на, Л. В. Коноваловой. Б. А. KypKina. А. 1. Ниграняна. П. К>, Рахшм!ра, Ф. френк1на. Л. Вльма. Анад!зувались також неоконсервативн1 антрополог!чна TeopiH ! теор!я со^альних ¡нституШй, в1дно-шення неоконсерватизму до Ф!лосоФП Просв!тниатва (Б. т, гри-гор'ян), концепцп "в!дпов1дальност! !нтелектуал!в". "пану-вання нового духовенства", плюралхстичне тлумачення нео-

консерваторами практичного розуму 1 \'хне критичне ставлення до ун!версал1стсько1' етики (А. Ф. <Ил1пов). Пор1вняльний анализ етики та штпсних ор1снташй неоконсерватизму ! соц1ал-демократп в праиях В. I. Гура, Е.с.орлова. Т. В. Щириш, а також розкриття в^дношення неоконсерватизму 1 "нових пра-вих" такими доаНдникани. як в. I. Кононов, в. кьопеци стали важливим внеском в розкриття загально! духовно! та мораль-но-пол1тично51 ситуадП в Шмеччин!.

Проте ще недостатньо* уваги досл!дник1в прид1лено дом1ну»ч!й в н1ме«ьк1й Ф1лосоФськ1й думш загалъШй тен-денцН иреаб1л1таШ1 практично"! Ф1лосоФ11". зокрема пробле-иатиш. пов'язан!й 1з методолоНчним забезпеченням теоретичного обгрунтування 1 сусп^льно-практично! леПтимадП мо-ральних норм та п!нностей. 1'х функиЮнування в системах су-часного сусп!льства. як вона в!дбита в Ф1лосоФському дискурс 1 Шмеччини. I не повною м!рою стосуеться тих нап-рямк1в. як! стали предметом д0сл1дження в дисертацП, а саме комуШкативно! теорП 1 Шнн1сного консерватизму.

нета та завдання досл!дження. Запропонована дисертаШя. по-перте, спрямована на дослхдження дискурсу представник1в найвпливовШих напрянк1в н1ме«ько1' Ф1лосоФсько* дунки - ко-мун1кативно"1 фиософп (К.-о. Апель. ю. Габермас. В, Кульнан та 1н. ), та д1нн!сного консерватизму (Г.Ионас. Г.Люббе, Г.-К. Кальтенбруннер, Г. Рормозер, Р. Шпаеманн та 1н. ) - проблем функшонування та зм1ни етичних норм та а1нностей в аспектах 0Р1ентаиП> соц!ально'х 1нтеграи11 1 леПтимадП. Морально-етичний дискурс в Н1медьк1й Ф1лосоФН постае тут предметом наукового досл!дження. Тобто в дисертапП темати-зуються проблеми. пов'язаШ з етичними нормами та шнностя-

ни, як вони В1 дбиваються в дискус1ях сучасно! Ммедько! практично! Ф1лосоФП. По-друге. дисертант ставить соб! на мет! виявити ! проанал!зувати р!зн! походи до дискурсу як до методу практично! мета!нституШонально! леПтимаШ! етич-них норм та тнностей, то знайшю вибиток в контроверз! трансцендентально-прагматично! та онтолоНчно! парадигм. По-трете, дисерташя спрянована на вивчення еФективност1 та меж застосування дискурсу як засобу поеднання етичних норм 1 тнностей з "кодами" сон1альних систем та ¡нститушй сусп!льства в бутт! людини як суб'екта комун!кативно! дп.

Для досягнення Ше! мети в дисертаШйному досл!дженн1 висунут! сл!дуюч1 завдання:

1. Провести пор1вняльний анал!з висх1дних методолог!чних засад комУН!кативяо1 (транспендентально-прагматично!) та он-толог!чно! (функц1онально-прагматично!) парадигм досл!дження та обгрунтування етичних норм та тнностей ! на д1й п!дстав! - двох позишй в розум!нн1 морально-етичного дискурса. Для цього необх!дно:

- розкрити зм!ст основних кондептуаяьких схем комушка-тивно! теоР1I, а саме: кондепд!» граничного обгрунтування моральних норм, теорию комуШкативно! д!1. теор!! комУН1Ка-тивно! компетендГ! ! метагерменевтично! критики идеологи, коннепд!! поеднання етики ! пол!тики, етики ! економ!ки;

- показати складов! частини тнн!сного консерватизму: онтолоПчн! та Функд!ональн! передумови концепт! еко-лоПзан!! етики. антрополопчн! засади !нститутонально! етики, методолог!ЧН1 п!двалини постмодерн!стського плю-рал!стичного тлумачення практичного розуму, традид!онал!зм ! деа!сЮн!зм, кондепдН самореФерентност1 систем морал!,

пол1тики 1 еконон!ки.

2, виявити спешШку розв'язання морально-етично! проблематики в сучаснхй практичнш Ф!лосоФН. показуючи теоре-тичн! витоки Н основних напрямк!в 1 акпентуючи увагу на под1бних та в!дн1нних рисах п!дход!в до теоретично!' ре-конструкц! 1 класичних св1тоглядно! та методолоПчно'х парадигм Ф1ЛОСОФП СУб'£КТИВН0СТ1, класично\' СОЦ) ОЛОГ11. класич-но* Ф1лосоФП пол1 тики 1 економ1чноХ теорП;

- розкрити зм!ст концепШй трансФормац 1'1 Ф1лосоФ1'1. ре-конструкаП Ф1лосоФП иторП, трансформац 1X економ1чно! те-ор{ ь консенсуально-дискурсивно'1 етизацП пол ¡тики, а також сенс критично! рецептI 1 деально-типових конструкций класич-но! сошологП. таких як ШлераШоналыпсть 1 шнн!сна рашональшсть. система 1 життевий св1т, системна та сошальна штеграиП тото, то визначають основн1 методо-лопчн! завдання комушкативно! теорП;

- провести критичний анал!з концептй "постпросв1тницт-ва", "соШолоИчного просв!тниптва". та "саморуйнааП просв1тництва", "втрати суверенност1 суб'скта". "обмеженого дискурсу" як складових частин Шнн1сного консерватизму.

3. ДоаЛдити в^дм^нност! утоШчно-прогресистського та консервативно-традиШонал1стського п!дход1в до проблем роз-витку морально! св!домоет!, перспектив !сторично! зм!ни етичних норм та шнностей;

- визначити ФункиИ традиШй. звичагв. 1нституц1й як складових субстантальнох моральШсностЬ 1'х темпоральну та тополог!чну "прив'язан!сть" до локальних культур. нам1тити меж! Функтонування конвенн! ональних шабл1в етосу;

- виявити умови. можливост! 1 перспективи переходу до

постконвентонального таблю ун1версал1стсько'1 морал! на основ! дискурсивно5 леПтимаШ i норн та Шнностей.

4. Вир!знити консенсуально-дискурсивне та !нсти-тушонально-патерналЮтське тлуначення в!дпов1дальности ! пов' язан! з ними шдходи до розкриття регулятивних Функшй норальних норм та шнностей в сод1альних систенах сусшльст-ва, показати корелятившсть в!дн!нних тлуначень в1дп0в!даль-ност! 13 розб!жностями в п!дходах до розв'язання проблем по-долання в!дносин панування в сусшльствь

Характеристика методолог!методу досл1дження. предмету ! об'екта. Керуючись принципом едност! ф!лософ! 1' 1 ¡сторИ Ф!лософ!ь повторюваност! основних тем, фунданентальних структур 1 тип!в Ф1лософУвання в 1сторП практично'! ф!лософ!5, в дисертаШ! застосовуеться нетод структурного пор!вняння досл1джуваних парадигн з меток» виявлення спор!дкеност! та вШиШиосП 1х пон1Ж собою шодо легiтина«г I норальних норм та ценностей та в!дносно \х 1нтентй до критично! реконструкд!1 Ф!лосоФ!! Просв1тництва, трансфорнаш! класично! Ф1лософ!I та класично! сот слог!1 норал!. Об'ектон дисертаШйного доел!дження е оринташйн!, лептинаШйн! та !нтегративно-регулятивн! Функц!г норальних норм та Шнностей в сучасному эах1днону сусп!льств1. Предметну теоретичну та Фактолог!чну базу досл!дження становить дискурс шс! проблематики, в!дбитий в текстах представший в Шмецько! практично! ф!лософ!г, сод!ологН норал!. теор!! еконон!ки, Ф! лософ!1 пол!тики та Ф!лосоФП культури г. Альберта. К.-О. Апеля, К, Б!денкопФа. В. Бюля, В. Велыва. Ю. габермаса, г.-Г. Гадамера, А. Гелена, в. гьосле, А. данна, Г. ЕбелШга. Г. ионаса, Г. -к. кальтенбруннера, В. Клюксена, Л. Кольберга,

П, Козловськ!. В. Кульмана. О. ЛаФонтена, К.Лоренца. П. Лоренце-на. Н. Лунана. Г. Люббе, Т. Найера, Р. Мюнха, В. Оельмюллера.

A. Шппера. И. Шпера. И. Р1деля. Г. рормозера. О. Швенмера. П. Ульр!ха, г. Шельск!, Р. Шпаеманна та 1н., а також в материалах конФерен«!й, сен!нар1в. Ф!лосоФських та сошолопчних конгрес1в Шмеччини останньо! третини XX

ст0л1ття.

При нагод! стали також досл1дження комушкативно! теорп такими н1мецькими Ф1лосоФами, як В. Бендер. Д. Гроу. р. Бубнер.

B. Глассер. М. Тейн1ссен та ¡н.. ттисного консерватизму - в прааях и. герхардса. Г. Грабен, г. Греб ¡кг, н. ГрайФенхагена, г. Дюбеля, л. Ельма, О. Епплера, Р. Зааге, 1.Фетчерата ¡н. Аби показати м1сце комунзкативно* теорп в св!товому Ф1лосоФсь-кону процес!. в дисертаШю залучен! матер! али дискус1й К. -О, Апеля, Ю. Габермаса, В. кульмана !з X. Дерр!дою. Е. Дюссе-лем. X. ф. Л!отаром, А. Нак1 нтайром. П. Р!кьором. Р. Р0РТ1 та !н.

V процес! робота використовувались також прап!. присвя-чен! досл!дженню основних парадигм в сучасн!й зах!дн!й Ф!лосоФП та сотологП. серед них доробки в. п. Андрушенка, Б.Н.Бессонова, 1.В. Бичка. А. К. Бичко, Б. А. Головка. П. С, Гуре-вича. О. Л. Дубко, с. О. Кошарного. Т. А. Кузьм!но!, И. КултаевоЬ К. и. Любут! на, в. в. Ляха, м. i. Михальченка, i. с. Нарського, Н. П. ПолШук, А. И. Руткевича, о. Н. Соболь. в. в. Танчера. к. А. Шварцман та 1Н.

Автор спирався на розробку проблематики, пов'язано! з досл!дженням природи морал1. обгрунтуванням норм та д!нностей, анал!зом сп1вв!днотення Ц1н!сного та когн!тивно-го. аксЮлогП та гносеологП в працях Р.Г.Апресяна, Л. Н. Архангельского, В. Брожика. А. А. Гусейнова, О. Г. Дробницького,

В. в. кортави. В. Г. Табачковського, А. I. Титаренка. А. I. Форто-в01. суттевою нетодолог!чною основою для дисертад1йно! робота стали дослиження поступу в сфер! практичного розуну. становления, розвитку ! функд1онування сотальних i нораль-них норн та Д1Нностей, рол! традиаП в культурЬ то в1дбито в прааях А. Г. Здравонислова. В. П. Плахова. А. А. Ручки. В. П. Коз-ловського. И. Иореля, А. П. назаретяна, К. Д, Оппата 1н.

В анал131 сучасних напрянк1в практично! н1нецько! Ф1 лософ!!' у пор!внянн! 1з класичнини парадигмами вахпивим Шдгрунтяи слугували досл!дження н!иедько! класично! ФШосоФП в прааях И. о. Булатова, в. ю. кутакова. в, А. Нал1н1на, н. к. Мамардашвш, Е, к>. Соловиова, в. с. швирьова, В. I. Шинкарука, методолоПчн1 Шдходи до ¡сторико-Ф!лосоФсь-кого досл1дження в. с. Горського. в. I. Гусева, в. н. Шчик, М. ьлука та 1н.

Критична реконструктя онтолопчно! парадигми тнн1сного консерватизму зд1йснювалась 13 врахуванням тенденд!1 подо-лання д1яльн!сного шдходу до проблем культури в в1тчизнян1й Ф1лосоФП". зокрема розробок Ф!лосоФсько-октолог!чно1 концепт! особистост! 1 культури (С. К. Бистриаький), онто-лоПчних Шдвалин моральност1 (В. А. Малахов), буттевого вин1ру духовност1 (С. В. Пролеев).

Досл1дження соШокультурних аспект1в ратональностх та продедурно-лопчних унов зд1йснення дискурсу в прааях А, т. Ипмуратова, ¡0. А. Шенка. п. ф. иолона, В. В. Кизими, с. Б. Кримського С. Б., Б. А. Парахонського, н. в. Поповича дозволили визначити шляхи реаептй кондептй ратонального дискурсу в н!медьк1й практична Ф!лосоФН на грунт! в1тчиз-няно! Ф!лософсько! думки, як! нам1чен! в дисертааП.

Наукова новизна досл1дження полягае в тону, шо вперше в в!тчизнян1й Ф!лосоФП зд!йснена тенатизат я дискурсу етичних норн та тнностей в сучасШй н1мецьк!й практичнш Ф1лосоФП останньох третини XX стол1ття. внасл!док яко! виявлен1 1 досл!джен! шляхом пор1вняльного анал1зу основт кондепту-альн! л!нП тлумачення методу дискурсу як сусп!льно! не-та!нститутI по обгрунтуванню етичних норм та ценностей в аспектах ор!ентацГ!. сустльно! ¡нтеграиП 1 лег!тиманП. На Шдстав! детального анал!зу основних парадигмальних пгдход^в до дискурсу, представления комун!кативною теор1ею (К.-О, Апель, Ю. Габермас, В. Кульман та !н) та тшНсним консерватизмом (Г. Люббе. Г. Ионас, Г.-К. Кальтенбруннер, Г. рормозер та !н. ), вперше досл!джен1 розб!жност1 1 дотичн! момента цих напрямк1в в розв'язанш найактуальн1ших проблем с у час но 1 практично'! Ф^лосоФП, а саме сп!в1снування тнностей локальних етос1в 1 ун!версальних моральних норм. свободи ¡ндив!да г його комун1кативно-етично1 компетендП. взаемин етики та пол1тики, моральних ценностей та госпо-дарства. етики ! екологН. В результат! досл!дження сфор-мульован! сл!дуюч1 висновки, то м1стять наукову новизну:

1. Показано парадигмальну протилежнЮть двох методо-лоИчних п1дход!В до дискурсу як засобу сусп1льно! леПти-мацЦ моральних норм та тнностей, шо виражаеться в контроверз! трансцендентально-прагматичного рефлексивного обгрун-тування моральних норм та онтолог!чного дедуктивно-Ппоте-тичного (дет с юн! стського! виведення етичних тнностей. консенсуально-комун!кативного та системно-функШонального ствердження та здШснення етичних норм та тнностей. а також двох тип!в соц!ально-пол!тично! ор!ентадН - прогресистсько-

го та консервативного;

- з'ясовано, що концепц!я рефлексивно-когн1тив!стського граничного обгрунтування (Letztbeerundung) норальних норм в комун!кативн1й теорН базуеться на виявленн! перформативного протирШчя. шо пов'язано 1з рефлексивно-пропедурним прояснениям умов аргунентаиН. як! забезпечуються a'priori Реально! (трансцендентально'!) конун^кацП. тобто симетричним biдношенням учасншив ун!версального дискурсу (Формально-процедурний принцип справедливости;

- в зв'язку з цим виявлена недостатьсть fleaicioHiCTCb-кого подходу до ухвалення етичних ценностей на основ! ршен-ня i обмеженого дискурсу, де заперечуеться гранична обгрунтування моральних належностей; розкрит! ¡сторико-ф!лосоФськ! витоки етичного деШс!он1зму (Ф1лосоФ1я пол1тики К. Шм1тта, сошолопя и, Вебера. Ф1лосоФ1я к. льов!та. с. Кьеркегора, н. Гайдеггера). В дисертацП захищаеться пр!оритетнють дис-курсивно-реФлексивного обгрунтування моральних норм, яке за-безпечуЕ протидИо скептицизму 1 релятив1зму в етидЬ умож-ливлюе перев1рку наявних морадьно-етичних припис1в, критику догнатичних i ¡деолоПчних mmii сно-нормативних систем.

2. Доведено, то на в!дм1ну Bi д трансцендентальноi прагматики комун!кативн01 теорП, яка утворюе ун1версал!стську деонтолог!чну концепШю Ф1лосоФП мораль то спираеться на прогресистський принцип yHiBepcafli3auii життевого cBiTy, он-тологНна парадигма, яка с серцевиною телеолопчнсг етики ШннЮного консерватизму, передбачае апеляШю до буттевих вим1р1в локальних eTociB 1 культур, втиених в матер!альних традиШйних Шнностях. звичаях та ¡нститушях, як1 складають субстанШальну моральн)сн!сть соШо-культурних життевих

Форн;

- в зв'язку з ним критично реконструйована концепту-ал!за«!я страху як "шнност! ус!х тнностей" (Г.Ионас, н. Лу-нан та ¡н.), який висувасться (поряд 1з екзистешиалами вини, сорому тото) як онтолоНчний критер1й в!дбору 1 стверд-ження традшПйних тнностей 1 доброчинностей (пом)рко-ваШсть, обов'язок перед сшльнотою, дисдишпна та само-дисшгал!на, самообнежен!сть, благод!йн!сть тоню).

3. виходячи 3 принципу едност! Ф1ЛОСОФП 1 !ст0рг!

Ф1лосоФИ', повторюваност! фундаментальних тем 1 структур Ф1лософування, показана методом структурного поР1вняння не-тодолог!чна спор! днетсть ! в!дм!нн1сть досл1джуваних пара-дигн шодо виявлення обнеженост! ! критично! реконструка!! Ф1лосоФ1! Просв1тництва та трансФормаа!! класично! Ф!лосоФН св1домоет! в обгрунтуванн! етики;

- в Шншсному консерватизм! ая тенденд!я проявилась в конаепд!ях "постяросв!тництва", "соШолоИчного просв!тнидт-ва", як! спрямован! на подолання антропоцентризму рац!онал1стично! Ф1лосоФН мораль онтолог!зад!! та еко-лог.!зад!1 етики, етизад!! еколог!!. Бона в!дбита в категоричному !мператив! Г. йонаса: "чини так, шоб наел!дки твое! дН не були руйн1вними для майбутньо! можливост! життя на земл1";

- в комун!кативн!й теорп тендентя трансФормат! класично! практично! Ф!лосоФ!! знайшла прояв в консенсуаль-но-дискурсивШй екстер!оризац1! категоричного ¡мперативу Канта, то вт!лилось в принцип! ун!версал!заШ! Ю. Габермаса: "кожна значута норма повинна в1дпов!дати умовам, то насл!дки та побШн! насл!дки, котр! здогадно виникатимуть !з !! все-

загального застосування при залоболениi !нтерес1в кожного ihahbiaa, можуть бути без примусу прийнят! ус!ма учасника-ми";

- на niflCTaBi анал!зу комун!кативно! та онтолопчно! парадигм сформульовано синтетичний морально-еколоПчний !мпе-ратив: "чини лише зПдно i3 максимою, виходячи з яко! ти м!г би передбачити. то наследии та no6i4Hi насл1дки. як! можуть виникнути is ii всезагального застосування. будуть "прийнят-ними" для усього сушого. яке ненов би (als ob) приймае участь в дискурс! як р!вноправний партнер, то може 6ути ар-тикульовано його представниками (суб'ектами еколоПчних pyxiB, парт!й зелених тошо, котр! эахишають його "!нте-реси").

4. На основ! детального анал!зу кондепци шабл!в сото-культурно! еволюШ! морально! CBiflOMOCTi Л. Кольберга (доконвентопального, конвенционального, постконвеншональ-ного) та теорИ комушкативно! д! s ю. Габермаса виявлен! шляхи розвитку сусп1льства до ун!версал!стськог постконвенш-онально! морал!, яка уможлиблюс сп!в!снування р!зних тра-дишйних eTociB та культур, а також ствердження дом!нанти консенсуально-дискурсивно! (етично!) рац!ональност1 по в!днотенню до ц!лерац!ональност1. д1нн1сно-норнативних Форм соШально! iHTerpaai i сусп!льства шодо систенних його Форм;

- под1Ляючи точку зору комун i кативноs теорп, автор дисертац!! засобами пор1вняння !з класичною Ф1лосоФ1сю ! соаЮлоПсю показуе обмежеШсть консервативних концепций "реаб!л1тат 1 традшП як розуму в !сторП", "конвешИональ-но!"> "iнститушонально1" етик, плюрал!зму етос^в (г.-г. Га-дамер, Г. Люббе, Г. Ионас, Б. Клюкеен, И. Шпер), як1 спрянован!

до ствердження онтолоИчних (дорефлексивних) Форм субсташпально! моральн!сност1.

5. в дисертадП проведено пор1вняльний анал!з двох пог-ляд!в на продес реетизадП пол!тично2 систени сучасного сусп!льства, а також на ножлив1сть морально-етично! рекуль-тнват V еконон^ки:

- в к0мун!кативн1й теор15 продес консенсуаль-но-дискурсивно'1 рад10нал1 зад! 1 розглядаеться як фундамент демократизад!'! пол¡тики, що с подальшим розвитком концепцГ! Канта про внутр1шн!й зв'язок публ!чност1 политики 1 п моральность уможливлюе подолання принципу "свободно! в^д, Шнностей" пол!тики, витоки якого в сотальн!й философы Н. Мак1авелл!, Н. Вебера. В економ!чн!й теорП цей прочее коре люе ться 1з Шдпорядкуванням технично! раШональност1 мо-рально-етичн!й, систем - комун1кагивно ранЮналгзованому життевому св1ту, то забезпечуе симетричн!сть прийняття Р1шень шодо ц1нн1сно-нормативно! ор!ентац!! економ!чно! системи;

- в ц|нн1сному консерватизм!, який виходить !з самореФе-рентност1 i функшовально! самост!йност1 сотальних систем, проводиться принцип в!дносно! незалежност1 ц!нностей (код!в) пих систем - мораль пол!тики, економ1ки. а продес нораль-но-духовного оновлення сусшльства пов'язуеться ¡з збережен-ням балансу цих систен. де коди моральност1 в!дносяться до системи особистост! 1 ¡нтерсуб'ективних стосунк!в, а коди пол!тики та економ1ки - до надособистхсния системних утво-рень,

6. Виявлено 1 проанал1зовано два типи людсько! в!дпов!дальност! в системах сучасного сусшльства. то вису-

нут! в проанал!зованих концептях - комуШкативШй теор!I та ц1нИ1Снону консерватизм!, а сане:

- д!алоПчну егал!тарну в!дпов!дальн!сть, яка забезпе-чусться денократичним горизонтом комун!кативно! етики. висх!дним пунктом яко! е етос взаснност! зр!лих особистостей та регулятивний принцип справедливост!, то нередбачае сп!ль-ну в1дпов!дальнхсть на п!дстав1 ун!версального дискурсу ! досягнення розумного консенсусу;

- монолоПчну ел1тарну В1ДП0В1 дальность, то спираеться на технократичний горизонт конвент опального етосу, основу якого складають традид!йн! доброчинност1, вона передбачае обмежений дискурс ! патернал!стську в!дпов!дальшсть за людей та св1т, консервуе асиметричн! взаенини в сусп!льств! та в!дносини панування;

- на п!дстав! аього зроблено висновок. шо !ндив1ду-ал!стично зор!ентована практична ф1Лософ!я. шо закладена до-бою модерну, неплинним здобутком яко! е персональна в!дпов!дальн!сть. зважаючи на ситуаШю людини в св!т! к!ндя XX стор!ччя, мае бути доповкена створенням етики, зор!енто-вано! на збереження буття в майбутньому, засадничено! на сШльШй (консенсуально-дискурсивн!й) в!дпов!дальност! людей один перед одним, за буття ! перед буттям в ц!лону.

Практична д!ня1сть та реал!зад!я. Зважаючи на величезний интерес до питань практично! Ф!лосоФП в св!ть зокрема проблем, пов'язаних з етичними нормами та тнностяни. ! на-лодосл!джен!сть те! проблематики у в!тчизнян!й Ф!лосоФськ1й л!тератур!, проведене досл!дження заповнюе прогалини в шй дарин1 знания, а В1дтак робить внесок у якнайшвидше подолан-ня розриву м!ж станом досл!дженя проблем практично!

«ИлосоФП у в!тчизнян!й Ф!лосоФП та сучаснин р!внен св!то-во! Ф1лоссФсько! дунки, яка репрезентуеться шнеиькою и частиною. Водночас Шеь методолог!чн! принципи та сфорнуль-ован! в дисерташйноиу дослиженн! висновки ножуть вико-ристовуватися у подальшому вивченн! морально-етично! проблематики. насшдки тематизаип основних проблем \ 5х розв'язання в конун!кативн!й ф!лософн та т'нн1сному консерватизм! ножуть слугувати певним доев¡дом для практичного дискурсу в налий кра!н1, зокрема при визначенш проиедурних вимог проведения пол1тичних дискус1й, леПтимааП правових норм в парламентеьких дебатах, сусшльному обговоренн1 проблем ШнШсних ор1ентаШй розвитку сусп1льства, пол!тичних та економ1чних перетворень в напрямку його демократизааП та створення сошального ринкового господарства. Результата доел!дження ножуть виконувати 1 просветительськх Функц1Ю. сприяти критичному нисленню громадян та звгльненню гх в1д !деолог!чних та догнатичних шшнених уявлень.

Кондептуальний та Фактолог¡чний матер!ал дисертаап ноже бути використаний при читанн! курсив лекшй з практично! та сошально! Ф1лосоФП, спецкурс! в з сучасно! заруб1жно! Ф!лосоФ!1, етики, аксюлоги, пол1тологП та економ!чно! те-

орп.

Апробая!я робота. Змхст дисертадП в!дбито у трьох монограф! ях автора "Превращенные Формы социальной рациональности (критика современных буржуазных философских концепций)". - К. :Наукова дунка. 1987; ""Неоконсервативная революция" ¡лозунги и реальность". - К.; Политиздат Украины, 1990; "Этика ответственности и социальное бытие человека (современная немецкая практическая философия). - К. :Наукова думка,

1994; навчальному пос!бнику "Конун1кативна практична Ф1лосоФ1я". дев'яти розд!лах колективних нонограФ1й. статтях у наукових зб^рниках 1 перюдичних виданнях. Основн1 положения та теоретичн! висновки дисертаци апробоват у висту-пах 1 допов!дях на наукових конгресах. синпоз1Уиах, конфе-ренд!ях, круглих столах, серед яких: XIV Всесоюзний теоре-тичний сем!нар "Св!тогляд та наукове тзнания" (Пере-яслав-Хмельнидький, 1991); XIX Всесв!тн1й Ф!лосоФський конг-рес "Людство на злан1: Ф1лосоФськ$ перспективи" (Носква,

1993); шжнародна теоретична конФерентя "Культура та етное-тика" (КиХв, 1994); Круглий ст!л "ТрадиШя 1 ми" (Кихв,

1994)"; Трансформат я Ф1лософп в УкраХн!" (Алушта, 1995); круглий ст!л "натональне 1 загальнолюдське в Ф1лосоФському знанн! (КиХв, УКИА, 1995).

Результата дисертад!йного доел!дження апробован! також при читанн! курс!в з Ф1лосоФИ" та етики. спедкурс!в "Сучасна зах1дна соШальна Ф1лосоФ1я", "Сучасна зах1дна практична Ф1лосоФ1я" на Ф1лосоФському Факультет! КиХвського ушверси-тету 1м. Тараса Иевченка, б натональнону ун!верситет1 ■киево-ногилянська академ1я", в робот! з асшрантами та по-шукачами 1нституту аграрнох еконон1ки Академ!Х аграрних наук УкраХни.

Структура дисертадп. Поставлен! завдання досл1дження етичних норм та Шнностей, як вони постають в теоретичному дискурс! представник!в основних 1деально-типових позиШй н1мецькоХ практично! Ф1лосоФП. визначили лопку та арх1тек-тон1ку науково'! прат. дисертатя складаеться 1з Вступу, двох розд1л!в (восьми глав), висновмв та Списку використа-нох л!тератури. Обсяг дисертатйно! роботи 15 д. а,

ОСНОВНИИ ЗИ1СТ ДИСЕРТАШГ

У Вступ! йдеться про актуальн!сть доел!дження. стуШнь опрашовання проблени, Формулюються мета, основн! завдання, нетодолог1чн1 I теоретичн! засади, визначаються наукова новизна, теоретичне 1 практичне значения робота. Тут обгрун-товуеться доп1льн(сть вибору для наукового анал!зу основних напрянк1в сучасно! н!медько! практично! Ф!лосоФП, в яких проблема етичних норм та тнностей е предметом дискурсу.

В пердому розд!л! "Транспендентально-прагнатичне обгрун-тування етичних норм та тнностей в коиун! кативши теорп (К. -О.Апель. ю. Габернас. В.Кульиан)" показана спекиФ!ка ко-мун1кативно! парадигни як чинника Л1нгв!стично-герменевтич-но-прагматичного повороту в сучасн1й практичШй Ф1лосоФП, i! спрямованЮть на подолання методолог!чного монолог! зму класично! Ф!лосоФ1! св!домост! (парадигма "я мислю") та тео-рН сотально! дН. побудову ун1версал1стсько! макроетики через критичну транс Формат» деонтолог!чно! практично! Ф1ло-соФ!! розуну на засадах трансцендентально! прагматики (парадигма "я аргументу» в дискурс!").

перша глава "Нетодолопчний поворот: В1д Ф1лосоФГ! ев!домоет! до Ф1лософ!! конун!кац!!" в!дбивае основн! !нтени!! трансцендентально! прагматики, де Форнування засад-ничих нетодолопчних настанов, то зд1йснюеться шляхом трансформат! Ф1 лософ!! на основ! критично! реконструкн!! класично! парадигми трансцендентального роэуму (Р. Декарта, I. Канта, и. г. Ф!хте) з урахуванням досягнень посткласично! Ф1лософ!! - прагматизму Ч. П!рса, ф!лосоФ1! нови ! мовлення (Л. В! тгенштейн), !нтерактон!зму Дж. Г. Н!да, герненевтаки

н. Гайяеггера, г. -Г. Гадамера та !н.. мдпорядковане основному завданню комуШкативно! практично! «НлосоФП, а сане пошуку шлях!в розв'язання проблем науково-технi чно 1 цив1Л1задП на основ! виявлення можливостей контролю homo sapiens над homo faber.

Де й б1лыпе. наростання протир1ч м!ж тенденШ€ю до гло-бал!задп людсько! дхяльност! та партикулярними моральними тралит ями локальних етос!в piзних народов, рас. культур эу-мовлюють необгпдн!сть створення ново! макроетики BifinoBiдальность нетодолопчн! трудной! на шляху до раШонального обгрунтування морально-нориативних масштаб!в yhi версал!стсько! етики. обумовлен! пануванням принципу а!нн!сно-нейтральноХ ратональност!, долаються засобами ко-мун1кативно! реконструкт! таког етики в1дпов1дальност1, де аргументатя. дискурс, рацюнальний консенсус постають як соа!альн! вим!ри розуму у св!тл1 лJHrBiстачного та комушка-тивно-прагматичного повороту.

Такин чином, з апелятею до конушкааП пов'язуеться сшШвання на те. аби у Ф!лосоФськ1й ! соц1олог!чн!й теор!! запровадити етичний вим!р (комуткатя передбачае суб'ект-суб'сктний зв'язок. визнання в iHmlfl людин! суверенно! особистость повагу до не! - а ае вже й е початок етич-ного зв'язку) i у такий coci6 переборота позитив!стське тлу-мачення соа!ально! науки, засноване на принцип! свободи в!д вартостей, так ! !ррац1онал!стичне та н!riл!стичне ставлеиня до самих вартостей. Зв1дси трансцендентальна прагматика постае основою для комун1кативно!, дискурсивно! макроетики.

виконання основного завдання в комун1кативМй Teopi! скероване там, аби показати: а)можлив!сть дискурсивного обг-

рунтування етичних норн 1 Шнностей на Шдстав! регулятивного принципу !деально! комун!каШ!; б)шляхон реконструкц!! ¡сторичного розво» конун!кац!1 (Ф!логенез), а також в1дпов1дно! реконструкШI становления морально! св!домоет! (онтогенез) необх$дн!сть ун1версал1стсько1' (посткон-венд!онально!) етики; в)можлив!сть I необх!дн1сть переходу сусп1льства до принату норально-Шнн!сних Форм соШально! !нтеграцП та ор|ентацП людсько! д!яльность розв'язанню них проблем Шдпорядкован! теоР1я граничного обгрунтування (Ьегг1Ьевгйпйипд) етичних норм. теор1я комушкативно! компе-тенц!! I нетагерненевтика. соШальна теор1я комун!кативно! ДП, Ф1ЛОСОФ1 я ¡сторн як ф1л0с0ф1я р03витку комун1кативних Форм, концепШя трансФормац!I практичного розуму в системах сучасного сусп1льства,

В дисертаШ! анал!зуеться настановча ФункШя комушка-тивно! сп1льноти пгодо критично! перев!рки та лег! ганаШ ! но-ральних норм. Розкриваеться обмежен!сть емШрично! згоди в реапьн!й комун!кативн!й сп!льнот! як останньо! нормоутворюю-чо! ¡нстанцп, необх!дн1сть методолог!чного принципу а'ргюп "трансцендентально! кому^кацП". або "1деально! конун1каШ!" як в1льно! в!д в!дносин панування необмежено! комУн!кативно! сШльноти. то засадничуе морально-етичн! метаправила для конвенШйно усталених правил конкретних ко-нун1кативних сшльнот та ¡нститугпй. 1деальн! умови ко-нун!каШ! постають як форнальний прояв принципу "доброго життя" сусп!льства р!вност! та справедливост! 1 виконують ФункШю регулятивно! 1де! в 1сторичнону процес1 емансипаш!.

В друг!й глав! "Обгрунтування останн1х принцип!в етики та критика ¡деологП" розглядаються проблени дискурсивно!

реконструкц!X когн 1 тив 1 стс ько 1 деонтолопчнох етики. Завдан-ня граничного обгрунтування в комун!кативн!й ФиосоФГ! постае не лише як теоретична дроблена, а передус4м як практична проблема, тобто у взаемозв'язку !з можливостями ство-рення умов для консенсуально-дискурсивноХ лег1тимац!Х мо-ральних норм як сусШльноХ мета!нституц! X. шо уножливлюеться на п! дстав! комун!кативно! ун! вереал! зад! I 1 радЮнал! зад! 1 життевого св!ту. Комун1кативно реконструйоване поняття життевого св1ту Е.Гуссерля та розум1ючоХ социолог! I (А. Шютна та Т. Лукмана) розглядаеться Апелем та габернасом як визна-чальне для розум1ння етосу чи субстанШальноХ норалыПсност! в сенс! Гегеля 1 тлумачигься як дорефлексивний конушкативно успадкований досв1д, шо забезпечуе особист!сну 1дентичн1сть та сотальну ¿нтеград!» в^дпов!дно !з вз!риями !нтерпретад!1 св1ту 1 стандартами моральнох традидн локально! содюкуль-турно! життевох Форни. Рад!онал!заШя життевого св!ту. то досягаеться шляхом ун!версал!заШХ взаенност! як принципу кокун!кативно-етичноХ рац10нал1зац!X. забезпечуе перех!д в1д нормативно приписанох згоди (взаеморозун!кня> до взаеморо-зум!ннЯ| то зд1йснюеться за допомогою аргументац!X, тобто за допомогою дискурсу. Дискурс е Форма комуШкаШ!, завдяки як1й тематизуеться снисловий змхет мовленневих висловлень та нормативний зм1ст ошночних вимог. то стали проблематичнини. 1деальний. не обиежений дискурс забезпечуе обгрунтований консенсус в процедур! виявлення !стиност! чи хибност! етич-них норм та Шнностей. Показана функтональна залежн!сть Iстиного та хибного консенсусу в!д взаемов!дношення р!зних тип!в рашональност!. V зв'язку з цим вир!зняються типи рац!ональност!: ц!лераи!ональн!сть. стратеПчна

раШональн!сть, як! в!дбивають s-0-bi дношення людини до св!ту, визначального для принципу "вол1 до влади" homo faber, i дискурсивно-консенсуальна конун!кативна раШональШсть, яка грунтуеться на s-S-BiflHomeHHi, що пов'язане i3 "принципом взаемност!" homo sapiens.

Анашзуеться етичний зм!ст таких понять, як "комушка-тивна компетентя", "зр!л!сть", "повага". "взасмоповага". Компетенция тут постае як "людська здатн!сть опанування ун!версал!ями, ио конституюють д!алог, тобто як здатШсть застосовувати правила, зг!дно з якими зШйсшоються мов-леннсв! акти 1 через як! взагал1 можливо досягти ситуацП взасморозун1ння" (Габермас). П сл1д розглядати, за Апелем, як антрополог1чну !нстанШю coeicTi по в!дношенню до норм комуШкативног етики, то представлен! необх!дним чином в fliafl03i. Тому комун!кативна компетентя являе собою ко-мунiкативно-етичну компетеншю. Ножна сказати, шо комун!ка-тивна етика реконструюе етику coBicTi Канта в i i реал! стичн! я мовленнево-прагматачн!й повсякденн1й Форм!, а концепт я комун!кативно! компетенцП е продовженням. точнипе, подальтим розвитком в мовно-прагматичному напрямку, кант!вськоХ концептi повнол!ття, або spiflocTi суб'екта.

Поняття зр!лост! у Канта вказуе на автононНо сов!ст! як передумову практичного розуму <6ути повнол1 тшм. за Кантон, - де нати нужн!сть чинити зг!дно з cboIm власним розумом, виключаючи оп!ку з боку будь-кого). Проте у Канта це поняття те монолог! чне.

в комун!катавши теорп воно в!дбивае здапнсть до аргу-ментативного досягнення згоди, воно нае важливе значения i як Шдстава етичного принципу взаемност!, оск!льки передба-

час в!дношення до 1ншого як до реально або потенд!йно зр!лох особистост1. тобто повагу до нього. Символ1ка взаемоповаги саме е тим комун1кативним мед1умом, завдяки чому 1 уможлив-дюеться утворення норал!.

Поняття зр:лост1 та поваги складас основу етичноХ нодел! эгоди. остання лише тоД1 виявляеться етичною, коли вводиться як нормативна унова шуканоХ згоди критерШ эдатност! досяг-нення консенсусу для ус!х можливих (яких розглядають як зр1лих, або комун!кативно компетентних) учасншив, а не т!льки для актуальних учасшШв конфликту, то намагаються збалансувати свох власн! Хнтереси, Тальки на гЛ летав! принципу всезагальноХ взасмность який виключае компромк "за рахунок третього", можна говорите про згоду в консенсуаль-но-комун!кативнону смисл1 як засаду етичноХ рац1ональност1. Ран1онал1затя в пьому вим1р! тлуначиться. зПдно з Габер-масом. як поширення своб!дних в!д панування можливостей взаеморозум!Ння н1ж людьми, котр1 взаемно визнають себе здатнини до аргументатх персонами, як зняття обмеженння з комун1каШХ: ратональна комун!кав!я нис литься лише як своб!дний в!д аанування дискурс або диалог з ус1ма тими учасникани, котр! утворюють мовленневе 1 смислове сШвтова-риство необмеженох комун!кативноХ сшльноти,

Комун!кативна реконструктя категоричного 1мператива Канта розглядаеться через перфорнативний. або прагматичний аспект граничного обгрунтування норм, то забезпечусться рефлекс! ею щодо умов аргументац!X, як! уможливлюють уникнення перформативного протир!ччя. Формулюсться подв!йний регуля-тивний принцип для етики в1дпов!дальност! Апеля.

Через призму конушкативно трансформованого кант!вського

1мперативу, mo постае у вигляд1 "чини так. н!би ти € членом 1деально1 ком/Hiкативног сШльноти". в дан!й глав! розгляда-ються також метанорми комушкативно! етики: рад!ональнох ар-гументаа!Х; розумного консенсусу; консенсуального роэв'язан-ня конФл!ктноХ ситуаыН; реал1зац1Х iдеально! комун!кативноХ сШльноти i збереження !снуючих можливостей IX реал!зад1Х, то конкретизують даний i мператив. Тематизуеться емансипа-торська ФункШя глибинноХ герменевтики. завдяки як!й paaiовально-комун!кативне обгрунтування слугус також вияв-ленню автентичних смисд!в та е процедурою викриття !део-лоПчних смисл! в. як! розглядаються як в1дбиток хибного консенсусу в деФормован!й внасл!док стратег!чноХ ран!онал!зац!Х сусп!льства комун!кац!Х. обумовленоХ в!дноси-нами панування-Шдкорення, Показана спор! днеШсть та BiflMiHHicTb Mi ж догматикою традитйно успадкованих шнностей та 1деолоПчною системою ц!нностей. Розкриваеться обме-жен!сть монолопчного тлумачення !деолог1Х як хибноХ св!до-мост!, протилежн!сть у тлумаченн! !деолог!Х М1Ж комун!катив-ною теор!сю, з одного боку, та герменевтикою (Гадамера) та розум!ючою соц!олог!€ю, з iHmoro. Критикуеться концепа1я ун!версал!зац!Х герменевтики Гадамера.

На основ! реконструктх дискурсу проблеми граничного обгрунтування, де опонентани трансцендентальной прагматиа! постають критичний раа!онал!зм, шнн!сний консерватизм, постмодерн1зм та !н., показав методолог1чн! меж! комун1ка-тивноХ Ф!лосоФ!Х, то обумовлен! залитками "методолог!чного солШсизму", трансформованого в "конуШкативний сол!псизм". окреслен! об'сктивноЧдеалитичн! (В. Гьосле) та ек-зистенц1ал!стськ1 (Г. Ебел!нг) спроби подолати протир!ччя ко-

нун!кативяо1 теор!* через посднання трансцендентал!зму з он-Т0Л0Г1 змом.

В трет!й глав1 "Розвиток морально-шншсних форм сусшльно! !нтеграип та соШо-культурна еволюШя морально! ев!домоет!" на основ! комуШкативно! трансФорман!X Ф!лосоФ! ! 1 стор11 <10. Габермас) досл1джуеться розвиток комуШкацП. шо веде до утворення механ!зм^в дискурсивного обгрунтування етичних норм як сусшльно! мета1нституц!!; засобами ре-конструкцп шабл!в розвитку морально! ев!домоет! як в онто-. так 1 в Ф1логенез1 (ю. Габермас. л. Кольберг) з'ясовусться ко-релятивна залежн!сть м1ж шляхами !нетитуи!онал!з ац п дискурсу та формуванням ком/н!кативно! (морально-етично!) компетенц!!. Проблема ствердження примату норматив-но-шшпених форм сусшльно! !нтеграШ'! тодо системних и Форм досл!джу£ться через призму комун1кативно! трансФормаШ! сошально! теор!! ю. габермасом. яка зд1йснюеться завдяки переходу в!д теори сошально! дН. то грунтусться на Шле-раШональност!. до сошально! д!!. засадничими принципами яко! с комун1кац!я.

В дисертаШ! показано, ао пошуки методолог!чних засад для побудови сошально! теор!!. а отже 1 розв'язання основного питания сошально! теор!! <як "уможливлюеться сусшльство" ?) ведуться Габермасон в плошин! з'ясування взаемозв'язку культурно-особист!сних (Ш нн!ено-нормативних) та !нститушонально-знеособлених Форм сусп!льно! ¿нтеград!!. реконструкции вебер1вську кониепшю про дв1 Форми координат! сошально! д!! терта зд!йснюеться на основ! нормативно! згоди в сфер! шнностей. друга - завдяки конпром!су в *положена! 1нтерес!в"). розвиваючи так! категор!! 1нте-

ракд!он!зму Дж. г. Шда, як "генерал!зований 1нший", "!деальна комун1каа1я", "дискурс" тото, а також концепц1ю Е. Дюркгейна про дв1 Форми сусп!льно! !нтеграц|1 <сод!ально! та системно!), доповнюючи И парсон!вськин системно-функШональним анал1зом. та конун1кативно трансФормуючи категор!! життевого св1ту розум!ючо! соШолог!! а. Шютаа та Т. Лукиана, Габернас показуе методолог!чн! меж! класичних сощолог!чних концепц!я та !х потентал в розвитку социально! теорп в напрямку створення комун!кативно! парадигми. Використовуючи поняття раШонал!заШ!, секуляризаш!. модерн!зацП Н. Вебера, Дж. Г. Шда, Е. Дюркгейма. Т. Парсонса, Габермас показуе !сто-ричний розвиток коиуи1каа11. П в1дчуження (в цьому випадку використовусться комун1кативно реконструйована кондепп1я в!дчуження марксизму та неомарксизму Франкфуртеько! школи, то конкретизуеться в "д!агноз! сучасно! епохи" як "ко-лон1зац!я системою життевого св1ту"), та ножливост! подолан-ня в!дчуження, як1 пов'язэтоться з переходом в1д дом!нанти системно! та стратеНчно! Форми координа«1! соц!ально! дП до конеенсуально-етично-нормативно! Форми сотально! !нтег-рац! 5, яка забезпечувала б Шдкорення тлерацЮнально! дП етичним нормам, шо сшльно обгрунтовуються 1 лептимуються в мета1нституцН дискурсу. Отож розв'язання проблеми в!днов-лення р!вноваги м!ж системою та життевим св!том зд!йснюеться на п!дстав! подалывого розвитку потешПалу. радЮнальност!, закладеного в Новий час, але не техн1чно! та стратеПчно!, а комун1кативно! раШональност!.

На основ! кониепи!! поступу морально! св!домоет! Л.Кольберга, то передбачае так! табл! розвитку, як докон-веншональна мораль «табель просто! взаемност!), кон-

вешЦональна (генерал!зовано! взаенност! "закону ! порядку") та постконвенч! онаяьна стад!я (ун!версал!зовано! взаснност!). з'ясовуються умови переходу до ун!версал!стсь-ко! дискурсивно! етики, Г! можливост! тодо забезпечення сшв1снування етос!в р!знонан!тних соШо-культурних життевих форн та морально-етично! мелЮраШ! систем сучасного сусшльства, розв'язанн! глобальних проблей.

Анал!з зазначених проблем тодо конкретного эастосування комун!кативно! теорП здшсюоеться в останн1й глав» даного розд!лу "Дискурсивно-прагматична реконструкшя практичного розуму", де досл!джуються трансцендентально-прагматичн! пе-редумови демократизаиП сусп1льства як чинника розв'язання проблеми поеднання морал! та пол!тики,

розкриваючи обмежен!сть кондептй своб!дно! в!д етики ! а!нн!сно-нейтральнох пол!тики. як1 ведуть св!й родов1д в!д н. Нак^авелл! та н. Вебера 1 в!дтворюються в неопозитив!зм!, критичному рад1 оная!зн1. анал1тичн!й Ф!лосоФП та !н., в дисертацп показана недостатн!сть розв'язання конФл1кт1В на грунт! стратег!чного компром!су. Тут ебгрунтовуеться думка, шо етизатя е завданням конун!кативно! раШонал!заШ! пол!тики I уможливлюеться за умов подолання протир!ччя м!ж етичною (дискурсивно-комун1кативною) та стратег!чною рад!ональн!сш, то забезпечуеться вт!ленням !де! демократа-зацп пол!тики, витворенням таких шститушй, завдяки яким соц1альн! норми та "останн! шнност!" розвитку сусп!льства л1г!тинуються демократично» громадськютю на п!дстав! регулятивного принципу !деально1 комун!кацП. розкриваеться зм!ст принцип!в пол!тично1 етики:а) принципу збереження ре-альност! 1 таких конвен«1й та !нститун!й люясько! культурно!

традит то е етапом в прогресуючому зд1йсненн! принципу "доброго життя". реконструйованого на основ! Формально-про-аедурних унов р!вноправно! (симетрично!) участ! гронадян в дискурс!; в) принципу сприяння сотальнин зшнам, як! умож-ливлюють деиократизатю сусп!льства; с)принципу подолання. на ск!льки це ножливо (але н!коли остаточно), розб1Жност! н1ж 1деальною та реальною комушкашею, то пол1толог!чно конкретизуеться в принцип! пряно'! демократ! г" як регулятивно! !де!.

Зм1ст консенсуально-етично! трансформат! економ!чно! ратональност! розкривасться через анал!з зм1ни парадигни еконон!чно"1 теор!! на Шдстав! конун!кативно-прагматичного нетоду, то с п!дгрунтям подолання свободно! в!д тнностей еконон!чно! раа!ональност1 в практичному розум! своб!дних та зр!лих 1ндивШв. зняття концепт! "двох св1т!в" - чисто економ1чно! раа!ональност! та позаеконом!чно! моральност!. Показуючи обмежеШсть концепа!й повернення до домодерного стану, коли пол!теконом1Я була вплетена в моральну Ф!лосоФ1ю, та ц!нн!сно-нейтральних програм. як етатичного системного управл!ння. так ! "природного" ринкового уп-равл!ння. на основ! трансФормац!! нормативного фундаменту економ!чно! теор!! в!д утил 1 таристсько! до комуШкативно! етики, то зд!йснюеться п. Ульр!хом, розкриваеться зм!ст трь-охтаблево! структури економ!чно! рац1ональност!: 1) пол!ти-ко-економ!чний р!вень вза£морозум!ння шодо лег!тимац!! еко-ном!чно! системи та контролю за нею. комун!кативно-етична !дея раш ональност!: 2)системний р!вень сод¡ально-технолог ¡чно! раа!ональност! функд!овального управл!ння в1дносно автономною економ!чною системою, де "останн! а!л!" задаються

пол!тико-еконон!чною сп!льнотою гронадян; 3)р1вень персонально! д! 1 калькуляШйно! нодел! раШ ональност!. де гпыитаристський роэрахунок не вичерпуеться чистин его!эмом. а в!дкривае npocTiP для ефективного зд1йснення альтру!стсь-ких Шлей в сенс! персонально! та !нтерсуб*ективно! (дискурсивно-консенсуально!) BianoBiдальност!.

Розкриваються типи в!дпов!дальност1: Нонолоична ел!тар-на в!дпов!дальн!сть. що спирасться на технократичний горизонт конвент онально! (традиШйно!) етики, основу яко! скла-дають традиШ! та 1нституШ!. то передбачае патернал1стську в1дпов1дальн!сгь за людей та за св!т; д!алоггчна в!дпов!дальн!сть, то грунтусться на деиократичнону горизонт! конун!кативно! етики, висх!днин пунктом яко! £ етос взаемност! Hi* зр!лини особистостями, шо передбачае спиьну в!дпов!дальн!сть на niдстав! розунного консенсусу.

В дисерташI показане гунан!стичне спряиування загально! стратеги конушкативно! Teopi!, яка. виходячи з "д!агнозу сучасно! епохи", шо полягас в п!дкоренш системою життевого св!ту. скерована тин. то "в cbooiakIk сусшльств1 зр!лих гронадян не система нас контролювати життсвий св!т (технократ! я), а комун!ктивна сШльнота, шо грунтусться на життево-ну CBiTi. - систену (денократ!я)" (П. Ульр(х).

Незважаючи на певну утоп1чну !нтеншю а'priori трансцендентально! комун!каиН, показана BiflMiHHicTb ко-нун!кативно! теорП. то несе у co6i етичний сенс, в!д так звано! конкретно! утоп!! (введения в структуру д!йсност! знютовних визначень иайбутнього як спонукальних чинник!в "об'ективно! ходи ictop!!"). чи "утоШ! в поганому сенс1". розкрита антиутоп!чна та анти!деолог!чна спрямован!сть ко-

нун1кативно'1 Ф!лосоФП.

В другому розд1л1 "ОнтолоПчн! засади етики в!дпов1дальност1 та Шнн1 сний консерватизм (А. Гелен. Г, Ио-нас. г.-К. Кальтенбруннер. Г. рррмозер. г. Шельск!. Р.Шпае-нанн)" досл1джуються онтолоПчна, системно-функн!ональна та антрополог!чна складов! концепц!1 дискурсу практично! Ф1лосоФ!I ц!нн!сного консерватизму, показуеться Г! до-тичн1сть до трансцендентально! прагматики (критика техн!чно-го розуму. ц!нн!сного н!ги!зну тощо) та суттева в!дм1нн1сть в!д не!, то проступае в критиШ деонтолог!зну та форнал1зму в етид!. розум!нн! останньо! як "етоса. то переживаеться", в звернеши до буттсвих вим1Р!в етоса - звича!в. традшпй, 1нституц1й.

В перкйй глав! "ЕколоПзатя етики: онтолоПчн! та системно-Функд!ональн! передумови" показан! шляхи подолання в тшпсному консерватизм! антрополог!зму в етши (як в вар!ант! Ф!лосоФ!! суб'ективност!, так ! в вар1ант! ф1лософИ !нтерсуб'ективност!). шо зд!йснюеться в напрямку еколоНзаиП та онтолог!зад!! етики, ствердження "дружньо! косносу етики", чи етики "спиьно! системи", в яких людина та св1т знаходились би у згод! один з одним. Розкриваеться еколопчний зм!ст онтолопчного та системно -функтонального П1ДХ0Д1В до етики, сенс концепШй "аксюлоп! як складово! онтолог!!", "етики виживання", "етики меж)" тото. Продовжую-чи л!н!ю Аритотеля-Гегеля, ШнШсний консерватизм на проти-вагу трансцендентальна прагматиц!. то розвиваеться в р!чи-ш1 трэдиШ! Платона-Канта. принципу надГ! протиставляе принцип д!йсност! та в!дпов1дальност! за д1йсн!сть. а принципу справедливой - принцип доброго життя та принцип ви-

хивання.

Певним внеском в досл!дження HieS проблени. який став результатом прагнення автора дисертаа!i поеднати онто-лопчний niflxiÄ г. ионаса (так само як i принцип "благо-говiння перед життям" А, Швейцера) i3 системно-функиЮнальним шдходом Лумана та консенсуально-д!алог!чним принципом Апеля та Габермаса. с синтетичний KBasi-м!Фолог!чний ¡мператив; чини т1льки зпдно is наксимою, виходячи з яко'1 та mir би передбачити! то насл1дки та поб!чн! наслики. як1 можуть ви-никнути i3 П всезагального застосування, будуть "прийнятни-ни" для усього сушого, шо немов би (als ob) приймае участь в дискурс 1. Тут кант!вська вимога не ставитись до людини т! ль-ки як до засобу, набувае всезагального онтолог1чного сенсу biдношення людини до усього сушого, де останне постае не лише як об'ект. чи преднет (Gegenstand). а як (кваз!-) суб'ект, як piвноправний партнер (Gesenspieler), якшо ско-ристатись поняттям Г. Наркузе. Проте, то сане ноже бути прий-нятним для cymoro i його Фрагмент! в. може бути визначено лише через сусшльний дискурс, регудятквкою i деею якого е Реальна конун1каШя. де с уте "говорить" до людей i через людей (та !х cniльнот). якь так би мовити. мають захитати його "1нтереси" (наприклад. еколоичн! рухи. cycniльно-пол1тичн! об'еднання "зелених" тото). i де люди постають не просто як частка сушого, а представляють його в дискурс!.

В Шдсумку зм!сту mei глави в!дзначаеться те. то. незва-жаючи на пом1тн! в!дм!нност!. i онтолог!чний. i фунюиональ-ний Шдходи до етики мають сп^льн! точки дотику, hki поляга-ють передус1м у т!м. то вони заперечлоть так званий панмо-рал1зм. Нораль тут не е абсолютом, "мораллю як такою", котра

прагне вивести етичш норми i3 само! себе. !з розуму. чи i3 колективного роэуму. Бона не тлумачить !х як незалежн1 масш-таби д!яльност1, не визначае, шо е хорошим (Шннин) та мо-ральнии як таке (Платон), чи, то людина нае чинита (Кант. комун1кативна теор1я); вона сама ноже бути Шддана оц!нШ: наск!льки вона виконус або не виконус покладен! на не! функдп.

В глав! "Антрополог!4Hi niдвалини ¡нститухпонально! ети-ки" автор дисертаа!! анал!зуе 1нш1 основн! кондептуальн1 складов! uiHHicHoro консерватизму, а саме антрополог!чну кондепд1ю, де дом!нують погляди на людину як на "недостатню !стоту", на основ! яко! розвиваеться !нституц!ональна етика. де моральн!сть зводнться передус!м до П стримуючо! функи!! та функд!! "розвантаження" (Entlastung).

На п! дстав! всезагально! теорП еволюдП Н. Лумана, чин-ником яко! е кондептя "системно! складности сусп1льства" в nlHHi сному консерватизм! ставляться п!д сумн!в кдасичн! те-opii сусшльства, де в центр! уваги був суб'ект, суве-ренн!сть розуиу. свобода тото. Зважаючи на посилення склад-HocTi сусп1льства, представники тннюного консерватизму, зокрена Г. Люббе, Г.Шельск!, висувають тезу про "втрэту сенсу", втрату "здатност! судження". "втрату компетенц!!", 1 передус1м морально-етично! компетенцГ!. зв!дси запёречуютьйя домагання розуму на граничне обгрунтування етики. i3 пронесу обгрунтування ел!м!нуеться питания про "останн1 шдвалини" етичних норн, питания про метанорми. На противагу рефлексивно-дискурсивному обгрунтуванню трансцендентально! прагматики висуваеться аксюлопчний та "морально-практичний" дец!с!он1зм, коли останн! пiдвалини моральних суджень прий-

маються на основ! Р1шення (Dezision), отож питания про обг-рунтування 1стиност1 норм та опнностей п!дм!няеться питаниям про 'ix лег!тимаа!ю на основ! рхшення. шляхом досягнення K0MnP0Micy к1ж piзноман!тними !нтересами. коли консенсуаль-но-дискурсивна рац1ональн1Сть п1дм1няеться стратепчною. На niдвалинах дец1с!он!эму 1 на противагу ун!версальн!й прагна-тиа! комли кативнох теор!! неоконсерватори вводять функтонально-прагнатичну модель дискурсу, яка постае як "прагматика обмеження дискурсу", шо конкретизуеться ¡мпера-тивом ."обмеженост! часу" та императивом "необх!дност! обмеження тем та учасник1в дискурсу". Звхдси процес нориоутво-рення в KiHHlсному консерватизм! редукуеться до "прагматичного" (Г, Люббе), "конкретного" (В. Клюксен). чи "реального 1 сторичного" (Г.-Г. Гадамер) розуму. шо зб!гаеться з позиахею постмодерн! зну (В. Вельт. П. КозловеbKi).

Третя глава "Новий традид!онал1зм та субстана!альна мо-ральн!сн!сть "внутр!шньоК норал!" в!дбивае прагнення теоретике а!них сного консерватизму п!двести п!д моральн! aiHHOCTi транс!сторичн! п!двалини. то проступають в традитi як "розуму в icTopii". Погляд представникхв aiHHicHoro консерватизму спрямовано не в 1деал1зоване майбутне (ZuKunft). хай ае буде лише регулятивна хдея "трансаенден-тально! комун!кативнох сшльноти". аби його критер!ями оц!нювати теперхшне, а в 1деал!зоване минуле. аби завдяки ньому надати норальний авторитет сьогоденню. нинуле, шоправ-да. не в сенс! того, то було (Vergangenheit) чи звершилось (Gewesene), а минуле як те, то тривае (Dauernde), як HerKunft попри ZuKunft. В!дтак сама iдея традиц!! отримус онтолопчну ¡нтерпретаахю i тлумачиться як подолання часовой

структури людського буття. то закладена в смертност! людини. Бона уявляеться не як Кгторичний пронес, шо спрянований до майбутнього 1 деального сусШльства справедливое^ (конун!ка-тивна теор!я). а як природн!й проаес. в якому повторюеться одне 1 те ж, то тривае 1 продовжусться у вс1 часи, як в1чне повернення.

Такии чином. св1тогляд та св!тосприйняття неоконсерватизму - ае не утоп!я, а ностальПя, про що досить ч!тко заявляюсь 1 Г.Лоббе, 1 Г. рормозер ! Зн., визначаючи ор^ентири "духовного повороту". Якто посл!довно дотримуватись принцип! в традиа1онал1зму. тод| неможлива критична перев1рка традиШх. Ц1 нн!сний консерватизм наполягае. то критичне пе-реусв!домлення традиа!! може покласти Хй край, оскиьки воно зд!йснюеться зг!дно з критер) ями. як! не вит! кають ! з традиШ X (И. П1 пер).

Отож. якто для представнтив Ф!лосоФ1Х поступу нодерного сусшльства, зокрема для просв1Тител!в, властивим с критичне ставлення до такого явкаа. як традиШя, 1 не лише шодо XX зн!сту <середньов!чних передсуд!в та забобон!в), але й шодо притаманного Хй механ!зму утворення, передач! та засвосння норм та Шнностей. коли виключаеться рефлексивн!сть, ак-тивн1сть та суверенн!сть людини в 1х формуванн!, то неоконсервативна думка вс1ляко намагаеться В1дродити традишю. розглядаючи IX як передне структуру розуиу. Виступаючи з корекШею ПРОсв!тниатва. переусв1домлюючи його через доев!д Шмепького романтизму та "революШХ справа" тридцятих рок1в. "д!алектики просв!тниатва" Адорно та Горкхаймера. неоконсер-ватори висувають концепШю "просв!тниатва, то руйнус сане себе". доповншчи XX луман!вською кониепшею "пост-

проев!тництва", чи "соШолоНчного просв1ТНШТваи, на нет! якого с "обмеження дискурсу", забезпечення таких нехан1зн!в Формування смисл!в д!яльност1. як! знаходяться поза контекстом життсвого св1ту суб'ект!в. а в!дтак ! поза !хн1н ро-

зумом.

спроба в!дродити та надати нове життя такому культурному явишу. як традшпя. вступае також ! в суперечку !з основними !деями класик!в зах!дно! сохиологп к!ндя XIX - початку XX стол 1 ття (Ф. Тьон!с, К. Вебер, В. Зомбарт. Е. Дюркгейм та 1н. ). як! тлумачили становления модерного (буржуазного) сусШльст-ва I в!дпов!дний йому продес рац!онал!зад!! як подолання традич!онал!зму, який гальмував розвиток кап!тал!зму. Кате-гор1я традиа!I в!дносилась до визначень Феодального сусшльства принайми! наст!льки, наск!льки феодальне сусп!льство уявлялось, наприклад, Веберу чи Зомбарту. як тралит йне.

"Новий традид!онал!зм", таким чином, переусв!домлюеться в дус! системно! теорп, в як!й передбачаеться застосування системн0-функн!0нальних визначень до "внутр!шИЬ0! морал1" (В1ппеппюга1) в сенс1 четвертого конвент овального таблю розвою морально! св1домост! /!. Кольберга. Поеднання тра-дицЮнал!зму з системно - Фушш ! опальною теор!ею е ре-конструктею, звичайно ж на новому р!вн!, механ!зму впливу сусп!льства на особист!сть. то нагадус середньов!чний, - ме-хан!зму, за яким ¡нституШональн! системи норм виконують "ФункШю стримання" черезм!рн0! енерг!! людини в!д !рратовального застосування на тому шабл! розвою морально! св!домост1, коли !ндив!ди те не здатн! (чи вже не здатн!) до розв'язання конФл!кт!в на грунт! розумно-етичного поро-

зум1ння.

В глав! показано, то звертаючись до повернення до кон-венд! овально! (традитйно!) внутр!шньо! мораль то мае натональн! або етн1чн1 корен1 1 втереться в певних життевих Формах, ц!нн!сний консерватизм спрямований на запе-речення ун!версал1стсько! норал! ! ствердження плюрал!зму в етиа!. Розвиваючи конаепа!» Вебера про "пол!те!зм тнностей", сучасний консерватизм в!дмовляеться В1д ¡нтентй до едност! практичного розуму, нав!ть якто останню тлумачити як регулятивну ¡лею. А тому в!н спираеться не на всезагальн! Форнальн! норми деонтолог!чно! етики, а на матер!альн! п1 нност! культурно! сШльноти, традиаИ яко! несуть у соб1 проект "доброго життя" в ар!стотел!вському розум!нн! аього поняття.

Досл1джуються п!дходи неоконсерватизму до проблеми тнностей, як1 тлумачаться тут не як система уподобань, а як система застережень. "Ц!нн1стю ус!х ценностей" (Г. Ионас), "нейтральною темою комун1кацГ1 та функтональним екв1вален-том смислоутворення" (Н. Луман) постае тут "страх". В умовах зростаючо! складност1 взаемодн сусшльства з навколишн!н середовитем страх, зг!дно з Луманом. трансформус невизна-чен!сть становша речей в певн! очевидност1, зд1йснюе ре-дукд!ю складност!, Шдвииуючи резонантн! можливост1 системи. Тому в!н е санодостан1м принципом, то не потребус теоретичного обгрунтування. Ионас наполягае на т!н, що !мманентна в!дпов!дальн!сть за буття, за майбутне робить саме страх, а не надджерелом надежного, норальним актом. "Мораль, засадничена страхом, пос!дае м!сае мораль Шдгрунтям яко! е повага". В!н е метаФ!зичним страхом (Апвз1), отож с сучасним

a'priori i протистоIть будь-як^й критиШ чистого розуму (Лу-нан). Але в1н е також i емтричним страхом (Furcht), пов'язаним з ризиками 1снування в сучасному cBiTi (Ионас). Страх стае на чол! yclx вартостей, переоц!нюючи !х.

В четверт!й глав1 "Взаемод1я етосу та сотальних систем: функаюнальний п!дх!д" розкриваються в!дм!нност! ц!нн!сного консерватизму та комун1кативно! теор!1 з питань взаенин етики, пол1тики, господарства. Показан! ochobhi niHHocTi етики меж! в системно-диФерендШованону сусп!льств1; "noMiPHicTb". "noMiPKOBaHicTb", "обмеження" i "санообмеження". "дисципл!на" 1 "самодисаишПна". "самоконтроль" i "самой! дкорення", як! дедукуються 1з супертнност! "страху".

в глав! також зд!йснюеться критичний анализ концепиii Bi дносно! незалежност! культурних код1в у сфер! пол!тики, етики та господарства, Показано, шо д!нн!сний консерватизм спрямований на збереження та подальше в!дтворення несимет-рично1 комуШкацН. в1дносин панування людини над людиною за допомогою надособист!сних структур, заперечення "комун!кативши компетенцП" !ндив!д1в, д!алог1чно1 р'.вноправноХ участ1 ix в лептимадН етичних норм та ц!нностей, шо проступае в таких концептях, як "класове панування !нтелек-туал!в як нового сусшльного духовенства", "icTOPin як мов-леннсва боротьба", "публ1чн1сть як фактор влади", "кругооб!г eniT". "пом!рна демократ!я", "педагоПчний авторитаризм" то-то.

П1дсумовуючи зм!ст другого розд^лу, автор дисертаиП вказуе на те, mo i комун!кативна теор!я, i ц!нн!сний консерватизм сприяли корекцп курсу cycnlдьного розвитку, який бу-ло започатковано до бою модерну. цивШзад!» та культуру.

"зовн1шн1" структурна параметра модерну 1 "внутр!шню", ети-ко-практичнУ нодерн!сть не сл1 д тлуначити як антагон! зм, хо-ча вони I не е тотожн!ни, ото* не втеча в1д модерну, а рух у напрянку до морально-етично! реконструкаП модерну на Шдстав! реал!стичн1шого погляду на його 1сторичн! перспек-тиви виэначають паФос дискурсу в сучасн1й н!меаьк!й практична Ф1лосоФН.

V Бисновках Шдсуиовуються результата досл!дження. розк-ривасться значения постановки морально-етичних проблем в су-часн!й н1меаьк!й практичн1й Ф1лосоФ1Х для в!тчизняноХ Ф1лософсько! думки, значения аього досв!ду для входження Ук-раХни в св1тову сШльноту.

ОСНОВНИЙ ЗН1СТ РОБОТИ ПРЕДСТАВЛЕНО В ПУБЛ1КАШЯХ

Нонограф!1:

1. Превращенные Форми соаиальной рациональности (критика современных буржуазных философских концепций), - к. -.Наукова думка. 1967. - 163 с, (в соавт. ).

г. "Неоконсервативная революция": лозунги и реальность. - X. :Политиздат Украины, 1990. - 206 с. (в соавт. ).

3. Этика ответственности и социальное бытие человека (современная ненецкая практическая философия). - К. :Наукова дуика, 1994. - 200 с.

Роздали в колективних монограф!ях:

4. Дилемма рационализма и иррадионализма в современной буржуазной ФилосоФии//Идеалистическая философия и идеологические доктрины современной буржуазии. - К. -.Наукова думка, 1983. - С. 50-92.

5. научно-технический прогресс и концепции рациональности капиталистического общества//В плену социальных иллюзий. - К. Политиздат Украины. - С. 81-104,

6. в поисках рациональных оснований капитализма//духовный мир социализма и современная идеологическая борьба. Киев:Политиздат Украины. 1965. - с. 182-198.

7. Недостаточность антропологического обоснованния неоконсерватизма в буржуазной западногерманской ФилосоФии//Сов-рененная буржуазная ФилосоФия человека (критический анализ), - Киев:Наукова думка, 1985. - с. 239-261.

8. Критика неоконсервативной концепции "власти интеллектуалов" //Современный антиконнунизн. Социально-философские концепции. - К. :НаУКова думка, 1988. - С. 82-111.

9. Коммуникативная ФилосоФия и буржуазно-либеральный диагноз эпохи//Личность в буржуазном обществе. - К. '.Наукова думка, 1988. - С. 116-157.

ю. Ценностные ориентации в социальной философии ФРГ¡контроверза "нового утопизна" и "нового традиционализма" //социальная перспектива (ФилосоФско-методологический анализ современных зарубежных концепций). - к. :Наукова дун-ка, 1992. - С. 117-154.

Статт! в наукових зб!рниках:

И. Критика буржуазних концепций социальной рациональ-ности//критика буржуазных концепций науки. - К. :Наукова думка, 1986. - С. 30-40.

12. Неоконсервативная "реконструкция" идей классического раннонализма//История философии и культура. - К. :Наукова ДУНКа, 1991. - С. 253-270.

13. Реабилитация аксиологии в современной западной Фи-

лосоФии//Оитолончн1 проблени культури. - К. :НаУкова дуика. 1993. - С. 130-141.

Статт!

14. СоШальна раШональн!сть як предмет нарксистського анал!зу в контекст1 сучасно! 1деолог1чно! бороть-би/VFllosofla, 1965, Н5. Vydavatelstvo SlovensKeJ AKademie VIED. Bratislava. - G. 592-606.

15. попередн! зауваги про трансдендентальну прагматику/ /Ф1лосоФська та содЮлоПчна дунка. 1992, нг. - с, 64-п.

16. Св1т нас бути крашин: Шсляслово до "Нан1Фестун//Пол1толог1чн1 чнтання. 1993. кг. - с. 65-78.

Аноташ i. Ерноленко а. Н. Дискурс етических норм и ценностей в современной немецкой практической философии. Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09. 00. 05 - история философии. Институт философии НАН Украины, Киев, 1996. Защищается рукопись диссертации, в которой на основе анализа современной немецкой практической философии выдвигается идея необходимости морально-этической переориентации общества путем институцио-нализании дискурса как обшественной легитимирующей инстанции, обеспечивающей консенсуально-етическое разрешение социальных конфликтов, демократизацию социальных институтов и систем, сосуществование различных этосов и культур, результата разработки метода дискурса дают возможность наметить пути модернизации посттоталитарных обществ, преодоления этического нигилизна, а также определить рациональный баланс нежду возрождающимся традиционными этическими ценностями и универсальными моральными норнами.

YermolenKo A. H. presents his thesis "Dlscource of moral norms and values in modern German practical philosophy" for a Doctor's deeree in Philosophy on the speciality 09.00.05 - History of Philosophy, institute of Philosophy of Hatlonal Academy of sciences of UKraine. Kiev, 1996. The manuscript of the thesis is to be supported. The author has analized modern German practical philosophy. He puts forward an idea about necessity of moral re-orientation of society by means of institutionalization of dlscource as a public leeltimizine Instance. He considers dlscource to be guaranteed a consensual-moral solution of social conflicts, democratization of social institutions and systems, co-existence of different ethoses and cultures. The elaboration of dlscource's method gives a possibility to plan the ways of modernization of post-totalitarian societies, to overcome moral nihilism and to define rational ballance between reviving traditional moral values and universal moral norms,

ключей! слп^а: дискурс, норни, шнност! (етичн!). граничив обгрунтування, комушкашя. консенсус, взаеморозун1ння. жит-тевия св1т, дец!с!он1зи, страх. леПтинаШя. в!дпов!даль-н!сть, практична Ф!лосоФ!я. раШональн!сть, перформативне протир! ччя, еколопчна комушкашя, постконвент ональна ети-ка, ц!нн!сний консерватизм.