автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Экономическая политика правительства Украинской Державы (май - декабрь 1918 г.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Экономическая политика правительства Украинской Державы (май - декабрь 1918 г.)"

^ О ^

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На праиах рукопису

МЯКОТА СВІТЛАНА ЄВГЕНІВНА

ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА УРЯДУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ТРАВЕНЬ - ГРУДЕНЬ 1918 Р.)

Спеціальність 07.00.01. — Історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня . кандидата історичних наук

Київ - 1997

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник — доктор історичних наук, професор . БУРАВЧЕНКОВ Анатолій Олександрович.

Офіційні опоненти — доктор історичних наук, професор РЕЄНТ Олександр Петрович;.

кандидат історичних наук АНДРУСИШИН Богдан Іванович.

Провідн-' організація — Український державний лінгвістичний університет

Захист відбудеться < 1997 р 0/¿-'годині на

засіданні спеціалізованої ради Д 01.01.32 при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

252 033 м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці університету, (м. Київ, пул. Володимирська, 58).

40

О

Автореферат розісланий 1997 р.

СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел і літератури.

ВСТУП. АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСЛІДЖЕННЯ. Здобуття Україною державної незалежності настійно вимагає докорінного реформування українського суспільства. Життєві інтереси народу, доля суверенітету значною мірою залежать від соціальної стабільності держави, яка б забезпечувала умови для реформування економіки. З обранням суверенного шляху розвитку, в нових умовах перед Україною постала низка завдань, у першу чергу, економічних, при вирішенні яких необхідно спиратись як на світовий, так і на вітчизняний досвід, що був накопичений в роки української революції. Найбільші досягнення в розбудові економічних підвалин незалежності припадають на час існування Української Держави гетьмана Павла Скоропадського.

Вивчення як позитивного-, так і негативного досвіду економічної політики уряду Української Держави є конче необхідним для вирішенню проблем становлення національної економіки, торгівлі, побудови тривкої фінансової системи, формування нових аграрних відносин. Певна частина засобів, методів і прийомів гетьманського уряду по. стабілізації та відродженню економіки не втратила своєї актуальності і сьогодні. їх творче використання є необхідним при виробленні цивілізованих засад господарчої політики.

ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ виступає діяльність уряду у галузі промисловості, транспортної мережі, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, у справі реформування грошової системи країни та перебудови аграрних відносин як намагання створити умови для незалежного розвитку країни і можливості входження до міжнародного економічного співтовариства на засадах рівності. '

ОБ’ЄКТОМ ДОСШДЖЕНЯ стали витоки, шляхи і спроби формування економічної політики Української Держави, особливості відносин між державними установами і громадськими об’єднаннями у ході реалізації державної економічної політики, становлення і розвиток торгових зносин з іншими країнами.

СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ТЕМИ. До недавнього часу

історія українського народу вивчалася тенденційно, епізодично і

вкрай однобоко. Обійденим увагою залишилося широке коло

проблем, пов'язаних з аналізом соціально-політичних, історично-

культурних аспектів створення незалежної України. На

сьогоднішній час практично не існує робіт, які б пропонували

широке дослідження економічної політики гетьманського уряду.

Характерною особливістю як вітчизняної, так і закордонної

- і історіографії Української Держави є фрагментарність її вивчення.

Умовно літературу з теми дисертаційного дослідження можна поділити на три групи. Перша група включає праці представників української діаспори двох напрямків - прихильників гетьманського уряду і Центральної Ради. У їх роботах висвітлювались окремі аспекти досліджуваної проблеми у контексті загальної історії України1 та окремих її періодів2. Але, як правило, предметом цих

1. Полонська-Василенко Н. Історія України -Т.2. - Мюнхен, 1976; Жуковский А., Субтельний О. Нарис історії України - Львів, 1992; Субтельний О. Україна. Історія - К., 1992 та ін.

2. Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. - Т.2. Українська Гетьманська Держава - Ужгород, 1930; Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття - К., 1993; Гунчак Т. Україна. Перша половина Двадцятого століття. Нариси політичної історії. - К., 1993 та ін.

з

досліджень виступали окремі складові державотворчого руху, економічні аспекти розвитку України висвітлювались лише у невеликому обсязі. Найбільшу увагу привертає грунтовне дослідження Д.Дорошенка, в якому аналізується економічна політика гетьманського уряду. Праця містить надзвичайно багатий фактичний матеріал щодо діяльності міністерств по стабілізації і розвитку національної економіки.

Побіжно діяльність уряду Української Держави розглядалась у роботах представників соціалістичного державотворчого напрямку —

В.Винниченка, І.Мазепи, П.Христюка1. Праці цих авторів носять дуже тенденційний характер. Саме вони поклали початок новому етапу боротьби різних політичних уірупувакь вже на еміграції.

Ідейна боротьба прихильників Української Держави і прихильників УНР негативно впливала на стан наукові їх розробок. Факти минулого, політика урядів різних політичних орієнтацій висвітлювались з позицій приналежності автора до соціалістичного2 або гетьманського напрямків3.

1. Винниченко В. Відродження нації. - Т.1-3, - К.-Видень, 1920; Мазепа І. Більшовизм і окупація України. - Львів, 1922; Христюк П. Замітки і матеріали з історії Української революції 1917-1920 рр. -Т.1-3. - Відень, 1921.

.2. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. 1917-1921. -Прага, 1942 - Т.1-3; Шаповал М. Гетьманщина і Директорія - Нью-Йорк, 1958 та ін.

3. Коваль Б. Державним курсом Гетьманщини. -Торонто-Нью-Йорк, 1981; Гирський Д. Дивні спроби виправдовування антидержавної політики - Торонто, 1973 та ін.

Разом з тим, для різнобічного дослідження обраної теми можуть бути корисними ряд розробок представників різних політичних угрупувань, в яких висвітлюються окремі питання внутрішньої політики Гетьманської Держави. Яскраво ілюструє настрої антигетьманських кіл щодо політичного і економічного курсу України колективна праця діячів українськоі партії самостійників-соціалістів, які намагались ’’цілком безсторонньо” описати події і дати їм належне освітлення1. Безперечний науковий інтерес для дослідників складає присвячена вивченню стану різних галузей промисловості України праця В.Мазуренка2. На широкому статистичному матеріалі автор намагається довести можливість і необхідність існування України як економічно незалежної держави. Аргументи за самостійний відособлений організм України від “Московщини”, хоча і під впливом соціалістичної ідеї, носять досить переконливий характер. На багатому фактичному матеріалі аналізується проблема зовнішньоекономічних зв’язків Української Держави з іншими країнами світу в роботі О.Андерсона3.

Натупні роки виділялися підвищенням інтересу до історії України бурхливих часів 1917-20 років. З часом вгамувалися запеклі суперечки між прибічниками різних політичних партій та угрупувань щодо форми існування самостійної України. Серед

1. Історія українськоі влади 1917-1919. - Видень: Накладом української партії самостійників-соціаіістів, 1920.

2. Мазуренко В. Економіииа самостійність України в числах. -

Видень-К., 1921. ^

3. Андерсон О. Внешняя торгоаія Украины в 1918 году. - К.,

1918.

досліджень помітно виділяються праці Іллі Витановича з історії українського кооперативного руху, в яких автор приділяє значну увагу розвитку аграрних взаємовідносин в країні1.

Вагомим внеском у всебічне дослідження історії економічної політики самостійної України, її значення на міжнародній арені часів революції стали праці К.Кононенка і О. Юрченка2. У контексті взаємовідносин між Україною і Росією докладно розглядається доба Гетьманату 1918 р., аналізується її класова сутність, а також соціально-економічні підстави української національної ідеї. І, якщо К.Кононенко дає оцінку аграрній і соціальній політиці Гетьманського уряду, то О.Юрченко намагається висвітлити спроби українського уряду врегулювати політичні, правні та економічні стосунки між Україною і Росією як двома незалежними державами. Окремі ланки економічної політики Української Держави у контексті зовнішньополітичних відносин між Україною і Німеччиною досліджувались у працях І. Каменецького3.

1. Витанович І. Аграрна політика українських урядів революції й визвольних змагань, 1917-1920. - Нью-Йорк, 1967; Аграрна політика українських урядів 1917-1920. - Мюнхен, 1969.

2. Кононенко К. Україна і Росія: Соціально-економічні підстави української національної ідеї: 1917-1960. - Мюнхен, 1965; Юрченко О. Українсько-російські стосунки після 1917 р. в правничому аспекті. - Мюнхен, 1971.

3. Каменецький І. Німецька політика супроти України в 1918 році та її історична генеза // Український історик. - 1968. - N91-3. -С.5-19; його ж. Українське питання в німецькій зовнішній політиці між двома світовими війнами // Євген Коновалець та; його1 доба. -Мюнхен, 1974. - С.85І-882.

Поява зазначених публікацій на еміграції була спричинена у багатьох випадках політичними мотивами, в основі яких лежало прагнення прихильників різних політичних напрямків висвітлити події тих років у руслі сврїх переконань. Попри певний суб’єктивізм авторів дослідження зберігають наукову цінність завдяки наявності в них значного фактичного матеріалу.

Радянська історіографія, праці якої складають другу групу літератури з означеної тематики, взагалі ігнорувала факт існування у 1918 р. незалежної суверенної України. Автори робіт, які хронологічно охоплювали період існування держави Скоропадського, висвітлювали економічне життя України у контексті виконання останньою Брест-Литовських зобов’язань по вивозу сировини і продуктів до Центральних Держав. Цим вони практично обмежувалися при характеристиці економічної політики гетьманського уряду1. Але спеціалізовані наукові дослідження з деяких аспектів теми дисертації містять цікавий статистичний і фактичний матеріал, який дає розуміння еволюції різних галузей української економіки2.

1. Сташевський Д. М. Провал антирадянської політики міжнародного імперіалізму. 1917-1924. - К., 1957; Никольников Г. Л, Брестський мир і Україна. - К., 1981 та ін.

2. Гордеев Г.‘ Сельское хозяйство в войне и революции. - М.-Л.: Госполитиздат, 1925; Воблий К. Нариси з історії російсько-української цукрово-бурякової промисловості: В 2-х т. - К., 1928-30; Струмилин С. Черная металлургия в России и в СССР: Технический прогресс за 300 лет. --М.-Л., 1935; Серденко М. Чорна металургія України 1917-1957. - К., 1958; Очерки развития народного хозяйства Украинской ССР. - М., 1954; Розвиток промисловості на Україні. - 4.1. - К., 1959 та ін.

В 50-60 роках видавалися колективні наукові праці. Поряд з грунтовними працями з історії народного господарства СРСР1 почали друкуватись дослідження з історії господарства України, в яких висвітлювалася багатовікова історія розвитку суспільного виробництва регіону як об’єктивно закономірного процесу2. Це стало значною подією в українській історіографії. Вперше господарство нашої країни розглядалось відокремлено від російського.

Зрушення у підходах до висвітлення доби Української Держави почалися після проголошення незалежності України. Праці цього періоду складають третю групу літератури з означеної тематики. У них розглядаються загальні аспекти економічної діяльності гетьманського уряду3.

Певний, інтерес складають матеріали, зібрані в ювілейному збірнику пам’яті Павла Скоропадського “Останній Гетьман”. Багатьох істориків сьогодні привертає дослідження внутрішньої політики Української Держіви та окремих її аспектів. Серед них

1. Історія народного господарства СРСР: пер. з 2-го рос. вид. -К., 1951-1952. - Т.1-2; Советская социалистическая экономика, 1917-1957. - М., 1957.

2. Очерки развития народного хозяйства Украинской ССР. -М., 1954; История Украинской ССР. В 2-х т. Ред. коллегия: Касйменко А. и др. - К., 1956; Промисловість Радянської України за 40 років (1917-1957). - К., 1959; Розвиток народного господарства Української PCP: У 2-х т. - К., 1967.

3. Кульчицький С. Українська держава часів гетьманщини // Укр. іст. журн. - 1992. - №7-8. - С.60-80.; Лупандін О. Українсько-російські мирні переговори 1918 p. - К., 1994 та ін.

треба виділити статті М.Скрипника,Ф.Проданюка, Я.Малика та ін1.

Новими концептуальними підходами до історії драматичного періоду України вирізняється монографія О. П. Реєнта2. На основі різноманітних джерел автор відтворив соціально-політичні та економічні зміни в статусі робітничого класу країни.

Важливе значення для комплексного дослідження діяльності уряду Української Держави в усіх сферах економіки мають праці сучасних дослідників з історії української революції та державотворчого процесу в країні. Але саме економічна політика уряду П. Скоропадського ще не була об’єктом спеціального комплексного дослідження.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ полягає у визначенні сутності та особливостей економічної політики Гетьманської Держави в різних галузях господарства, а також спрямованості та ефективності її впровадження, залежно від об’єктивних та суб’єктивних умов.

Виходячи з поставленноі мети випливають ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДИСЕРТАЦІЇ:

- виявити загальні закономірності і основні тенденції розвитку народного господарства України у досліджуваний період; '

1. Скрипник М. Гетьманство П.П.Скоропадського в історії

української державності // Останній Гетьман: ювілейний збірник пам’яті П.Скоропадського 1873-1945. - К., 1993. - С.49-55;

Проданюк Ф. До питання про внутрішню політику Держави Павла Скоропадського // Там самс^ - С.56-65; // Там само, - С.83-93; Малик Я. Земельне питання в Українській Державі // Там само, -

С.97-106 та ін.

2. Реснт О.П. Українська революція і робітництво: Соціально-політичні та економічні зміни 1917-1920 рр. - К., 1996.

- визначити вплив гетьмансько! економічної політики на стан транспортної системи, промисловості, торгівлі, фінансів країни та сільськогосподарського сектору;

- проаналізувати структурні особливості розвитку української економіки;

- визначити фактори, що істотно впливали на спрямованість економічної політики Української Держави;

- виявити негативні і позитивні наслідки економічної політики Гетьманської Держави.

ХРОНОЛОГІЧНІ РАМКИ охоплюють період існування Української Держави, тобто з 29 квітня по 14 грудня 1918 р.

У ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНУ ОСНОВУ дослідження покладено принципи науковості, історизму і об’єктивності, Багатоплановість теми дослідження зумовлює використання проблемно-хронологічного методу. За його принципом дослідження розподіляється на ряд основних проблем, які розглядаються в хронологічному порядку.

Основу ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ дисертації становлять документальні матеріали, що знаходяться у Фондах Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України). Протоколи і матеріали засідань Кабінету Міністрів, звіти з місць, у тому числі і по справах народного господарства, містяться у фонщі Кабінету Міністрів (ф.1064). Багато документів складають певну цінність для розкриття проблеми випрацьовування політики і програми дій щодо відбудови промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства.

Матеріали з теми дослідження містяться у фонді Міністерства Внутрішніх справ (ф.121б). Сюди входять повідомлення про рішення питань щодо організації адміністративного апарату

держави, статистично-соціологічні звіти про відомства та підрозділи установ.

У фондах Міністерства народного господарства (ф.3134), Міністерства торгу і промисловості (ф.1118), Міністерства продовольчих справ (ф.2196), Державного Хлібного Бюро (ф.2198) виявлені матеріали, що характеризують напрямки діяльності влади Української Держави у різних галузях економічного життя, а саме: урядові рішення з конкретних питань стану промисловості, внутрішньої та зовнішньої торгівлі, звітність підпорядкованих структур про виконання розпоряджень. Звіти і матеріали про діяльність місцевих органів Державного Хлібного Бюро, про політичне і економічне становище у країні дають можливість оцінити виконання зобов’язань Україною Брест-Литовської угоди щодо хліба, цукру, шкіряних виробів та інших продуктів споживання.

. Важливими для розкриття теми є документи фондів Міністерства шляхів (ф.2200), Міністерства Фінансів (ф.2190), Міністерства земельних справ (ф.1061). В останньому, зокрема, містяться звіти місцевих органів влади, комісій, земельних комітетів, відомості про стан матеріально-технічного забезпечення земельних освітніх установ, які набували значності напередодні земельноі реформи. Зустрічаються записки про обговорення проектів аграрного закону держави.

Деякі документи про урядування Гетьмана П.Скоропадського і його Кабінету знаходяться у Центральному державному архіві громадських об’єднань Українй (ЦДАГО України) та Центральному державному історичному архіві (ЦОДА).

Важливими джерельними складовими обраної теми є статистичні довідники різних галузей економіки країни. Особливо корисними для об'єктивного аналізу тогочасного виробництва у

промисловості, сільському господарстві та стану транспортної мережі є відомості, подані у збірниках статистичних відомостей по народному господарству1.

Наступну групу джерел становить періодична преса. Системному вивченню були піддані' видання, які вияатяли постійний інтерес до економічних проблем — це “Известия Союза промышленности, торгоати, финансов и сельского хозяйства Украины” — видавничий орган “Союзу Протофису”, “Селянське слово”, щоденна газета “Відродження”, “Голос Киева”, “Киевская мысль”, офіційна газета уряду “Державний вісник”, де друкувались закони та постанови Кабінету Міністрів Української Держави.

Значним доповненням документальних матеріалів є мемуарна література. Серед авторів можна виділити Д.Дорошенка, В.Андрієвського, Є.Коновальня, І.Майстренка та ін2.

1. Кривченко Г. Збірник статистичних відомостей по народному господарству України. - К., 1919; Статистический ежегодник к 1918-1920 гг. по промышленности и торговле. - М., 1922; Статистический справочник: Сельское хозяйство, фабричная промышленность и занятия населения Харьковской губ. - Харьков, 1918; Сборник статсведений по Союзу ССР (1918-1923). - М., 1924 та ін.

2. Дорошенко Д, Мої спомини про недавне минуле. - Мюнхен,

1969; Андріевеький В. З минулого. - Т.2. - Від Гетьмана до Директорії, - Берлін, 1923; Коновалець Є. Причинки до історії української революції. - Вид. 2-ге, 1948; Майстренко І. Історія мого покоління. - Едмонтон, 1985; Войнаренко О. З Гетьманських часів. Спогади самовидця з року 1918. - Детройт, 1950 та ін. .

Важливість цих споминів не тільки у тому, що їх авт ?и були учасниками згадуваних подій, але й у тому, що написані вони з глибоким знанням проблеми. З прагненням до об’єктивного висвітлення подій свого часу було написано мемуарні записки Павлом Скоропадським1. Докладно, але не без суб’єктивізму, колишній Гетьман розповідає про становище в Україні, про основні напрямки своєї політики і перешкоди на шляху її реалізації, ' Аналізуючи наявні джерела, як архівні, так і опубліковані у збірках, автор дійшов, висновку, що вони мають значний інформаційний потенціал, цілком достатній для того, шоб розв’язати поставлені завдання і досягти сформульованої в дослідженні мети.

НАУКОВА НОВИЗНА ДОСЛІДЖЕННЯ полягає в тому, що:

- економічна політика, її витоки, діяльність українського уряду за часи гетьмана Павла Скоропадського виділені в самостійний об’єкт спеціального наукового дослідження;

• - розширено джерельну базу дослідження, в науковий обіг

введено значну кількість нових, досі невідомих даних;

- зроблено спробу відійти від традиційних ідеологічних схем, які приводили до однобокого висвітлення трагічних сторінок історії українського народу;

- зібрано, опрацьовано та подано у вигляді таблиць багату цифрову інформацію, яка унаочнює виклад конкретного матеріалу й дає змогу краще уявити загальний перебіг подій часів Української Держави;

- досліджено ряд аспектів теми, що не знайшли докладного

• . . о •

висвітлення в науковій літературі: проаналізовано економічну

І. Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 - грудень 1918. — К. — Філадельфія, 1995.

політику гетьманського уряду, динаміку та кількісні показники розвитку національної промисловості, висвітлено процес складання торгових відносин з Центральними Державами та іншими країнами. Визначена залежність української економічної • політики від Німеччини та Австро-Угорщини. Розкриваються форми і методи діяльності українського уряду, спрямовані на відродження і стабілізацію національної промисловості, торгівлі та фінансової системи та залізниці, висвітлюється процес вироблення проекту земельного закону.

, Досліджений в дисертації комплекс питань дозволяє визначити напрямки економічної політики уряду Української Держави, показати її складний і, у деяких випадках, суперечливий характер.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ дисертації. Фактичний матеріал та висновки, сформульовані в дисертації, можуть бути використані при написанні праць з загальної історії України, історії національної економіки, підготовці наукових і популярних розробок, присвячених окремим аспектам господарства країни.

НАУКОВА АПРОБАЦІЯ РОБОТИ. Основні положення дисертації обговорені на засіданні кафедри новітньої історії України Київського університету імені Тараса Шевченка. З окремих аспектів дослідження зроблено повідомлення на республіканських науково-практичних конференціях. Основні положення дослідження, відображені у публікаціях автора, використані у роботі з учнями ліцею при Донецькому державному університеті.

У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ дисертації "Діяльність гетьманського уряду в галузі промисловості та транспорту” висвітлюються зміни в структурі промислового виробництва України під час світової війни, що призвело до поступового занепаду господарства країни. В результаті чого національна економіка на момент утворення

Української Держави складала цілком розхитаний механізм, непридатний для обслуговування потреб країни.

З перших днів гетьманування П.Скоропадського було поновлено принцип приватної аіасності і націоналізовані підприємства поверталися господарям. Автор досліджує участь уряду у створенні промислових союзів, розглядає напрямки їх діяльності.

В дисертації розглядається діяльність гетьманського кабінету по відбудові базових галузей промисловості: паливної,

металургійної, залізно-рудної, хімічної,, металообробної та інш. Визначено, що причинами занепаду промисловості були: зменшення кількості робітників, що пояснюється мобілізаціями; зниження продуктивності праці, з причин дефіциту кваліфікованих кадрів; нестача підприємств у продовольчих товарах, сировині, обігових засобах і, нарешті, з причин дезорганізації роботи залізниць. '

Розглядаються і аналізуються форми і методи діяльності владних структур по впровадженню економічної державної політики, які призвели до поступової стабілізації стану національного господарства. Ціною напруженої праці вже в червні 1918 року вдалося зупинити падіння видобутку палива і навіть намітилася тенденція до його зростання.

Важким було положення залізно-рудної промисловості. У вересні 1918 р. видобуток руди складав лише 1 міл. пуд. Ситуація ускладнювалась відповідно з погіршенням роботи залізниць. Накопичення руди, незабезпечення в ній потреб споживачів привели до зупинки доменйх печей. Першим заходом гетьманського уряду став закон від 11 травня “Про заборону вивозу за кордон Української Держави металів”. З 1 серпня встановлювалась монополія на торгіаію металами. Була створена Особлива нарада по .металам на чолі з В.Ауербахом, дії якої регламентувались

особливими правилами. Спеціальна Комісія, лка працювала з 11 по 25 серпня з’ясувала причини занепаду підприємств, розглянула вимоги промисловців, спрогнозувала виробничі можливості галузі. За її рекомендаціями металургійні заводи було віднесено до 1-ї категорії забезпечення. ■

В розділі також аналізуються стан сукняної, паперової, тютюнової, шкіряної, хімічної промисловостей і дії влади щодо надання допомоги їм. Основними формами якої, як вважає автор, були: асигнування коштів на розвиток виробництва, підготовка кваліфікованих кадрів, організація науково-дослідної бази, розширення обсягів імпорту необхідної сировини і технічного обладнання.

Негативно відбивалася на всьому господарстві країни нестабільна робота залізниць. Розглядається процес занепаду залізних доріг, висвітлюються причини введення закону про заборону страйків, а також намагання Міністерства шляхів по реконструкції старих і побудуванню нових залізничних шляхів, відновленні морських шляхів.

Таким чином, доводиться, що незважаючи на важкі економічні і політичні умови уряду гетьмана Павла Скоропадського вдалося частково відновити засоби виробництва і навіть стабілізувати становище в окремих галузях.

У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ — “Українська урядова політика в галузі внутрішньої та зовнішньої торгівлі, реформування національної фінансової системи” — розкривається діяльність уряду’ Української Держави по реформуванню і стабілізації торговлі і фінансів. Гетьман був вимушений удатись до монополії торговлі й нормування, як з метою створення державних фінансів, так і для задоволення потреб широких мас населення предметами першої необхідності. Висвітлений процес поновлення і впровадження

монополій на метал, паливо, цукрові, хлібні і горілчані товари. Робота у цьому напрямку вимагала чітких і злагоджених дій, що спричинило реорганізацію міністерств. З метою підтримки цукрової промисловості видавалися закони про її фінансування, встановлювались тверді ціни, розв’язувалися суперечки між виробниками і власниками. Уряд змушений був проводити політику “балансування” між інтересами, власників і державними. Свідченням чого е наради з представниками підприємств та спільне вирішення питань.

Проте, погіршення зовнішньо-політичної ситуації, нетривкі внутрішні та зовнішні торгівельні стосунки з сусідніми країнами, що утворилися після руйнування Російської імперії, — все це негативно впливало на економіку України і породжувало нові витки інфляції. •

Важливою складовою ' ланкою українського ринку стали горілчані вироби — своєрідна “натуральна валюта”. Міністерство фінансів склало план відродження винокурної промисловості і торгівлі її виробами у рамках монополії. Уряд вважав, що цим з одного боку буде покладено кінець великому злу — підпільному винокуренню, яке прийняло жахливі розміри, а з другого — в значній мірі збільшаться прибутки держави. Щоб відкинути звинувачення у покритті державних витрат за рахунок “п’яного бюджету” встановлювались норми споживання горілки і кара за спекуляцію. ,

Результатом 2-х місячної напруженої праці стало пробудження до життя більше 70 заводів. Решта проводила ремонт або закінчувала його. Однак досягти великого товарною обігу горілчаними виробами так і не вдалося з причин втручання у внутрішні справи німців, службової волоки ги, нестачі сировини та нетривкої роботи залізниць.

З метою відновлення колишніх показників хлібного виробництва і торгівлі ЗО травня був оприлюднений “Наказ в справі :ибного розуміння вільної торгівлі хлібом та в справі твердих цін на :ліб”, який і став тимчасовим законом. Головним посередником ¿Ьс державою і власниками стало Державне Хлібне Бюро. Зпровадження твердих ціп на хліб та помел надавало можливість фяду спланувати розподілення його між різними групами іаселення і виконання Брест-Литовських зобов’язань.

Висвітлюється реакція і ставлення до державної торгової юлітики різних верств населення. Подією у житті України став 1-й Всеукраїнський з’їзд мукомолів, на якому було створено Особливий Торговельно-фінансовий відділ при Раді мукомолів. Торгова угода між ним і урядом надавала право займатися посильним фінансуванням і організацією заготіаті та переробки зерна.

На характер зовнішньо-торговельної політики Української Держави вагомий вплив мала залежність економіки від політики Центральних Держав. Перше місце у зоувнішньоторговому обороті України займала Німеччина, друге — Австро-Угорщина. їх стосунки обумовлювались “Господарським договором між УНР й Центральними Державами”. Усі питання зовнішньої торгівлі спочатку входили до компетенції “Відділу для виготовлення торгово-економічних договорів"’, а з часом до “Комісії по зовнішньому товарообміну”. Хоча в торгівлі з Центральними Державами Україна мала пасивний торговий баланс, проте п цілому її зовнішньоторгове сальдо було активним, чому сприяла митна політика уряду гетьмана Павла Скоропадського, спрямована па поступове обмеження імпорту.

У розділі розглядаються намагання уряду вирішити політичні, фінансові, майнові проблеми з радянською Росією. Визнання Україною державних нопоуїворень позитивно впливало на

економічні стосунки між ними. Істотно підтримували національну економіку торгівля з Доном, Білоруссю, Кубанню, Грузією, розглядалися пропозиції від Швейцарії, Швеції, Румунії, Фінляндії.

Таким чином, зовнішній товарообмін України проходив у виключно позитивних обставинах для Центральних Держав. Однак, з огляду на те, що він мав пасивний характер (43% - ввозу і 57% вивозу), Україна мала реальний шанс стати у майбутньому основним торговим партнером для Західної Європи.

Однією з болючих проблем, наслідком розрухи господарства і занепаду фінансів країни став колосальний бюджетний дефіцит. У рамках реформування фінансової системи було створено національну грошову одиницю, що було необхідно з поновленням зовнішньоторгових стосунків. Уряд провів докорінну зміну усього фінансового апарату країни. Для проведеїшя грошових операцій та піднесення економічного життя було відкрито Український Державний Банк, Державний Земельний Банк. Для забезпечення вартості власної грошової одиниці, з урахуванням умов моменту, спільно з Міністерством торгу і промисловості впроваджувались монополії, що давало позитивні результати.

У ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛІ — “Аграрне питання в діяльності уряду Гетьмана П.Скоропадського” — аналізуються основні напрямки і форми державної політики щодо вирішення аграрного питання. Вони були конкретизовані в урядовому повідомленні від 10 травня. Розв’язання аграрної справи ставилося в голову куга україно-німецьких взаємовідносин. ■

Проект земельної реформи засновувався на переконанні, що повний продаж землі в Україні без державного контролю неминуче потягне за собою масову ліквідацію середнього землеволодіння, « спекулятивну скупку земель і перехід ц до іноземних капіталістів. 11 травня Б.Бугенко в доповіді “Господарсько-економічне життя

України” від імені держави розкрив основні положення аграрної політики — захист і зміцнення дрібної власності, встановлення граничного розміру землеволодіння та викуп державою надлишків, надання можливості дрібним землешіасникам збільшення свого земельного господарства' шляхом покупки землі. Особлива увага надавалась культурному розвитку сільського господарства, що повинно було значно підвищити виробництво і прибуток.

Саме питанню земельної реформи були присвячені перші засідання Кабінету Міністрів. Уряд вважав, що йому вдасться виробити аграрний закон до зняття врожаю, що значно поліпшило б настрої і ситуацію на селі. Затверджений 27 травня “Закон про права на врожай 1918 року на території Української Держави” давав ретельні рекомендації до полагодження відносин між власниками і орендарями з одного боку і “тими особами, що запахали землю” — з іншого. Право полагодження суперечок з питань врожаю надавалось Земельним комісіям. Але Комісії в першу чергу відновлювали права великих землевласників, сприяли володарям у справі встановлення розмірів збитків, що викликало селянські заколоти антигетьманського характеру. Позитивною виявилась практика “полюбовного полагодження конфлікту”.

Першим кроком на шляху створення нового земельного устрою став “Тимчасовий закон про право продажу та купівлі землі поза міськими оселями”. В ньому підтверджувалась приватна власність на землю, купувати землю без обмежень дозволялось лише Державному Земельному Банку, який зобов'язувався продавати її ділянками не більше 25 десятин. Так закладатися підвалини для розвитку дрібного і середнього господарства на Україні, але селянам необхідні були кошти на придбання землі, яких нони не мхіи.

У руслі основних напрямків реформи уряд почав комплекси дії щодо розвитку малоземельних господарств, затвердив закон про ліквідацію черезполосиці.

Остаточний проект земельного закону в Українській Державі так і не було вироблено, Вплив великих земельних власників негативно відбивався на процесі вироблення аграрної реформи. Аграрна комісія, яка була створена для випрацьовування нового земельного устрою України, працювала незавжди ефективно, що пояснювалося присутністю у її складі переважної кількості великих землевласників. Лише втручання з боку гетьмана П.Скоропадського надавало позитивного напрямку засіданням Аграрної комісії.

Тобто, саботажні дії великоземельних власників, втручання з боку німців і австрійців, повільна робота уряду і нерішучисть Гетьмана не дали можливості затвердити проект закону про примусовий викуп і парцеляцію великої земельної власності.

В результаті дослідження автор дійшов певних ВИСНОВКІВ, основні з яких виносяться на захист:

- Основною тенденцією діяльності уряду Гетьмана П.Скоропадського було прагнення шляхом припинення кризових процесів в країні, стабілізації економічного становища стверджувати та закріплювати незалежність України.

- У діяльності гетьманського уряду по розбудові держави простежуються такі основні напрямки: по-перше, формування відповідного урядового апарату, встановлення ладу в країні і реконструкція промисловості та її стабілізіація, монополізіція найважливіших галузей національної економіки, поновлення дісципліни і впорядкування роботи транспортної мережі; по-друге, відновлення і розвиток внутрішньої торгівлі в країні, встановлення тісних торгових стосунків з іншими країнами на принципах рівноправності і намагання до зменшення тиску з боку Німеччини і

Австро-Угорщини; по-третє, створення національної фінансової системи, відокремлення її від російської; четверте — намагання вироблення аграрного закону, який відповідав вимогам різних верств землевласників. ■ . '

- Фактори, які впливали на загальну політику України і стали фатальними для її існування — це складна внутрішньополітична ситуація в країні, поривання представників різних політичних угрупувань до аіади (породжене обмеженістю переконань); втручання Центратьних Держав до справ України і тягар економічних зобов’язань Брест-Литовської угоди, що істотно підривав українську економіку, ставив у залежність загальну політику гетьманського уряду; особиста залежність П.Скоропадського від верхівки буржуазії, яка часто прагнула до відбудови “єдиної і неподільної Росії”.

- Уряд гетьманської України досяг певних успіхів в своїй економічній політиці, але вони поринули у загальному полпичноміу хаосі. Спроба відновити стабільність шляхом повернення дореволюційного соціально-економічного устрою не вдалася. Хоча ідеєю української державності П.Скоропадському вдалося привернути на свій бік представників русифікованої верхівки України, що в свою чергу сприяло розширенню соціальної бази його режиму.

Основні положення та висновки дисертації знайшли відображення в таких ПУБЛІКАЦІЯХ автора:

1. Основні напрямки фінансової та торговельно-промислової політики Гетьмана П.Скоропадського // Вісник Київського університету. Історія. 1995.- Вил.33.- С. 71-76.

2. Політика стабілізації промисловості уряду Української держави в 1918 році (на матеріалах кам’яновугільної галузі) // Вісник Київського університету. Історія. 1996.- Вип.34.- С. 74-79.

3. Автокефальний рух на Україні за часів урядування Гетьмана П.Скоропадського // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства: тези доповідей. - Луцьк, 1993, - С. 224.

4. Діяльність уряду Гетьмана П.П.Скоропадськош по відновленню й впорядкуванню транспортної мережі в Українській Державі // Деп. в ДНТБ України 20.10.95. № 2302. - Ук 95. - 14с.

5. Українська урядова політика часів Гетьмана П.П.Скоропадського в галузі кам яио-вугільної промисловості // Деп. в ДНТБ України 20.10.95. № 2301. - Ук 95. - 9с.

Myakota S. E. The economic policy of the Ukrainian State Government (May - December 1918).

Theses for obtainining scientific degree of Master of Arts (History) qualification 07.00.01 - The History of Ukraine. Kiev University. Kiev, 1997. . '

The subject to defend is a manuscript. Thesis provides a complex investigation of the economic policy of Ukraine during the P.Skoropadsky getmanstvo. The main 'ways and forms of renessance and development of national industry, trade and financial system are defined and studied. The process of agricultural question resolving - the main question for a Ukrainian people in that time - is analised and described.

Мякота С.Е. Экономическая политика правительства Украинской Державы ( май - декабрь 1918 г.).

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. Киевский университет, Киев, 1996.

Защищается рукопись. В диссертации комплексно исследуется экономическая политика Украины а период гетманства П.Скоропадского. Определены н изучены основные формы и способы возрождения и развития национальной промышленности, торговли, финансовой системы Украины. Освещается и анализируется процесс создания проекта аграрного закона.

Ключові слова: Українська Держава, гетьманат, Пааю

Скоропадський, економічна політика../.'