автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.04
диссертация на тему: Эстетическое сознание (философско-методологический анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Эстетическое сознание (философско-методологический анализ)"

КИГВСЬКИЙ УН1ВЕРСИТЕТ !мен! ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Р Г Б ОД

На правах рукопису

1 о ДПР 1П95

ДОМБРОВСЬКА Тамара 1ват'вна

ЕСТЕТИЧНА СВ1ДОМ1СТБ

(ф1"лософсько-методолопчний анал1з) Спещальшсть 09.00.94 — естетнка

Автореферат дисертацп на здобуття наукового ступеня доктора ({илософсышх наук

КиГ в —

1995

Дисертащею е рукопис

Дисертацхя виконана в Харкхвському 1Нженерно-педатоГ1чном^ 1нститут: на кафедр! сощально-полхтичних дисцишин

Офхщйнх опоненги - доктор фхлософських наук, професор' АаК.Бич^ доктор фглософських наук, професор ^Л.Говорун; • . доктор (¡¿лософських наук Ю.В.Патров Пров1дна установа - 1нститут фхлософ!!

НАН Украгни

Захист вадбудеться ' 1995 р. о/£ го-

дин! на зас!данн1 Спец:ал1 зовано! Ради д 068.18.23 при КиХвському университет: хменх Тараса Шевченка за адресов: 262001, Кикв -I, вул.Володширська, 64.

*

3 дисертащйною робогоо ыокна ознайомитися в пауков1й— б1бл10тещ Ки1вського ун1верситету 1менх Тараса Шевченка / вул.Володширська, 58/.

45 <

.Автореферат розхсланий 1995 року

Вчений секретар

Спец1алхзовано1 Ради^^/' ^Д^&Кучерпк

ЗАГМЫ1А ХАРАТПШСТШ РСВШ1

Антуальн1сть дослхд^ения полягае, перш са все,в пощуку суч?.сно1 загально-}1лосо4«ько1 методологх!, здатнох аабезпечйти метатеоретичний рхвень анал1зу вуалових естетнчних проблем.

В дисертящ! (|©рмул»еться концепция, вгхдно э я нов естетика - це не теорхя мистецтва, а наука про одну ь форм сусплльнох сввдомостг. дисертант вз&кае таку поаиц1» в естетищ досить актуальною, щлком назр}лою,- шо мае право на гснування. Ця концепция допоможе принаймн1 чазтково виргшити, "эняти", перебороти дискусхйшсть центральних проблем еететики, що не затихас: перш за все про П предмет,, про суть естетичного, про природу краен тощо.

Явне чи приховане введения естегично! форми оусп1лъво1 св1домостх до мистецтва,.художньо! творчостх, художнхх щнностей служило та служить серйоеною перешкодою на цьому шляху.

В1дбуваеться здщення акцентов в постановхц науковкх проблем. Напринлад, питания про об "акт естетично* евхдомоетх пхд-мшясться неадекватной проблемою сугх естетичного або природи краси.

Тлумачення естетики як науки про естетичну св1дом{сть принципово мхняе пгдх!д, але не вбавляз вхд: необхщнаат! дослхд-яення традидхйнохсмистецтвознавчо1 проблематики, не знижуе

СТ^ТуС ММСТ^ЦТва Н вСТв?^*^*1!* ^Ятппиптт и а йлпп т^п тт г

в житт1 сусп1льства та 1ндивгда. .

Раеом з цим, за перекоианням дисертанта, иистецтво не ыоке служки единою моделли в досл1Д*еннх р1ьноман1тних естетичних явяш, особливо тих, що виходять за Г(.ого меай, напрчклад, есто-гична Д1яльнхсть, естетичнх вхдноиення, дизайн, естетнчнх Ц1Н-ност!, такий сутт-;ви,Ч ггрояв есгзти«ног сгндоглост! и к

естетичне мдношення хндивхда до власно! д1яльнос»хв Ви значения предмету естетики, яке пропонуеться в дисертащ!, В1Д-кривае перспективу дещо розишрити мек! дано! науки з врахува-нням теоретичного осмислення та включения в II сферу ряду явив та процеслв ново! 1Сторично1 реальности, як: не шддаються на^-уковому анализу шляхом усталених стереотипхв традищйного мис-тецтвознавчого стило мислення.

Ступхнь розроблення пробл&ми» Важдиво розр!зняти саме ви-никнення, становления та 1сторичний роавйток естетичнох свадо-мост1 з одного боку га перетворення його в об"ект теоретичного осмислення з другого» Становления та роэвиток естетично! св1Домост1 внасл!док Н особистхсно! природа орган1чно зв"я-аане э об"ективним процесом особиси сио! диференщацх! сус-п1льства,

Сприятливиы грунтом для розвитку естетично! свхдомостг

була вхдсутнхсть розпод1лу пращ м1ж мистецтвом та виробницт- .

*

вом, худокнхй характер ремесла, проникнення художшх та есте-тичних засад в киття сусл1льства на ранние ступенях його хс~ тор^ь Але довгий час ьх вехе! широко! областх естетичнох евх-домосг1 тхльки мистецтЕО служило предметом наукового аналхзу, естетичним суб"сотом ввякалась т1льки особа художника, а есте-тична дхялыпеть зводилаеь лише до худокньо! творчостх.

Шсля того, як ремесло втратило евхй художтй характер 1 поступилось м!сцем великхй промисловост!, II продукт« не роа-глядались п1д кутощ зору сутщсних сил людеЬКОI ОСОбИСТОСТ1. В цих умовах наука не могла бути щчим штим, як наукою про мистецтво, теорхею мистецтва. Такою вона була не лише в д!а-логах Платона, поетищ Архстотеля, вона залишалась таков 1 в щмецьких класик!в: Щеллхнга /вШ1Лософ1я мистецтва"/» Гегеля /Лек1ц1 а естетики/, а такок у матор1ал1ста М,Г,Чернишевсько-

го /"¿р?етичн1 эх^спжния./мист.ецтэа. до rí&¡}}kctí "/•

Правда, Баумгартен, який вважав естетику самостхйним роз-Д1ЛОМ фхлософхк, не протяставляв мистецтво ¿ншим видам людсь-ко1 д1яльностх на ввдщну вгд Шэллшга,, р,ля. нього мистецтво -не tíльки.продукт художньо* творчостг, В1льн1 мистецтва, але Я сукупнгсть правил, вишь» Однак, i для Баумгартена естетика -цв теорхя в1льних мистецтв.

-Питания про те, шо таке мистецтво ,• вир1шуеться ввдповгд-но до тох ф1лософзько! парадигмя, яка отворюеться в кожен íc-.торччний пергод i утвердяусться в.естетицг«

Перша фгл'ософська парадигма, яка розгортасться у мир як ввдповздна картина свгту, передув ф1энчн!й та природнонауков i й. Ца космоцентрисгська картина свхту, в основ: яко* лететь парадигма "буття як буття". Тут пануд онтолог: jm, тобто буття ото-тоююзться з природою, космосом, якi розглядаються поза всяким зв"язком з людиною, як такi, що хснупть самх собою. Та обставила, що для Аристотеля буття - цв материя, а для Плаэо-на воно е думка, i дел, не aiiime су tí онтологхчних ф1лософоь-ких уявлень,

В надрах uieí пануючо! мартини caíту народжуеться Й про-тилекна еп1стемолог1чна, суть яког вираяена в в i дом!а тезг Протагора; "Лвдина - Mipa noix речей".

СНтологхзм в естетиц1 проязяяетьоя о уявланнях про мистецтво як наслхдування красоти природи, про красоту як природ-пи властив1сть природных явиш. Б сократ1вському принцип! bía-hochoctí красоти предметов та явиш, П зв"язйу з добром, и залежност! вхд призначедая прекрасних предает:в отричуе свое вираяення елхстемолог*ам, який аародився в фхлософг! »а ут-вердився в естетиц!. •

Вининнувши раз, онтолог!чна та вщстачологхчна парадигчи

розвивались та. 1снували а переваженням то одно!, so другой на pi3Hnx ступенях 1сторико-^Млософзького процесу в piawfx вариантах. Цх варханти представлен! piawittH 1сторичними типами фгдософг! або фхдософсысими формащями, 'кояна з яких фор-муе специф1чне, особливе,' В1дмхнне вхд Лнших бачення cBÍTye. Космоцентриам ан?ивдост1, «геоцентризм та креощомам серад-цьовхччя, пантеХзм эпохи Вадродкенвд - це принцнпово рхзний свхтогляд, свхторозумхння, св1тотлумачення. Иерше приэнае са-MocTiHHicib природа га свхт в його абсолютна обпектйвностх, друге виходить з акту божественного творхння, позбавдяючи природу II самостхйност!, в третьоыу природнх та бсжественш засади sjihtí воедино, природа реабШтуеться, пхднгмаеться в сво1й аначуиосТ1 до божественного початку, ототокншчись з ним.

Цх якхсно рхэнх тили фхлософхх единх, однал, в tím, що • об"ектом фхлософх! е не Т1льки свхт, але й людина як частина цього cbíту, тобто лвдина-такий самий об"ект, як i свхт. Пере-, ваги онтологх'чяо! царадигш в ycix грьох фхлософсьхих формациях очавидн! та безумовнх. -

Розум1ння миотоцтва та краси/ не виходячн за рамки ф1лософського онтолог1£му, якхснах 3MÍH не зазналть, Точнхше, щ 3míhh мовуть набувати i д!йсно набувають свхтоглядного, а не парадагмального характеру.

Ильки в "hobí часи" отримуе cbíR подальший розвиток за-рсджена ша в античностх еп1стемолог!чна парадигма, яка такой вар1ативна. Перший II етал, зв"язаний з вченням декарта, одер-вав назву содсЫ-Съое лог:$не завершения цей вархант отримав в фхлософськоыу вчент Канта. В хд>оцу вчеши онтологхам посту-паеться мхсцв.м гносеологхзму, який набувае абсолютного характеру, В центр фхлософх! ставиться лвдина як суб"ект niзнания, ыиолення, ^ослхдження пхенаваЛьнол эдхбностх хвдивЦа як не-

вторичного субизкта - мета та головне завдання фглософЛ Канта,

. Завершениям фхлософзьного вчення Нанта служить його "Критика здатност1 суджень"» де скормулавана суть еететично! тео-р11. Саме ця теор1я в естетихд виражае суть фхлософзько! пара-дигми. ^ада парадигма обмеиуд мояливосг: теоретичного аналхзу мисте'цтва та тим бхльшэ еететично! свхдомост!» оскгльки вона с^пентована на суб"зКтивний бхк эстетичного ставлення люди ни до свхту, яке е у Канта одщею з гпзнавальних згЦбностей, пород з "чистим" 1 пракгичним розумом„ Дя- ф1лософсько-естэтична •парадигма робить акцент на суб"ектних щнностях I якшо розгдя-дас предметт 'цхнн'остх кудьтури, то не враховуе II пергпснз диерело: об"ективний свхт, що хснуе иезалежно вхд культури, духовно! й нав1ть магергальноЬ Ця фхлооо^сько-естетична парадигма та ввдювхдна 1"й картина овхту в XX столхттг перева-вае над старим онтолог1змом«

■ Екзнстенфалхзм вважае свобод самотворення {ндивхда но обмеяеноо Н1якими соцхальни^и детермхнантами I як об"ективну основу допускае тгльки 1нтрасуб"екЗивн1 м1жособистхсн1 зв"язки.

Сучасна дхалектико-матврхалхстична ф1лосо4ська парадигма, ав"язана з шенами К»Маркса -га З.Енгольса, - це своерхдний синтез онтологхэму та Ш1сте:лолог1ачу„ Але в сучасн1й л1тературх иона не отримала свого розвитку нх в пос танов цх5 нх в роав"я-аанн1 деяких нетрядиц!йних естетичних проолел, шо виходять за меж! мистецтва, худокнього. Поиух эстетичного як особливого' об"екта сприйняття / Н.нМ1?рхева, Г.З.Алресян/, природных передутой естетичних щнностеЯ /Каган М.С./, суТ1 крася..: /О.Бут-кевиц/. залитае естатику в рачках старого онтологг^му. Акс I о^-логхчни!} пхдххд, що широко роаювскщився за остами десяТир!»*-. чя /Каган М.С,, Столовйч Л.Н./ х виклякаа спробу дати визначения предмета естотики через естетичн! щнностх, розглдцаючи ос-

таннх як шось первхсне, виххдае для науки, накладае вхдбиток ешстемологхаму на виршення ествтичних проблем»

¿¿арксистська (|хлософ1я розглядаа вгдношення об"екта та суб"екта не тхльки як гносеологхчнх, що було притаманно еп1с-темологхаму, але й як практичт. Щ знания у К, Маркса ав"язано э суспхльно-1сторичноо практикою генетично та функционально,

Це якхсно вхдм1нна вхд 1нших фхлософська парадигма та вадповхдна !Й картина свхту вадкривае широкх момливост1 для наукового анал1 эу естетичних проблем та явив естетично! свх-домостх як одно! з форм сусгйльно! свхдомостх, мхсця та рол1 мистецгва в естетичнхй свхдомост1„ Характерной рисою картяни свхту, яка роогортаеться на основ1 маркснстсько! философ!! е те, шо вона не претечдуе на завершаясь, еак1нчен1сть, припускав навичерпнхсть об"екгивно! реальном! та нескхнченнхсть процесу П1 знания.

Сучасна парадигма, яка являе собою конкретизацию марк- .

I

систсько* на сучасноыу рхвн1 роэвитку ф1лософх!, - це парадигма а^,что\ об"ек$ом фхлософського вдркування стае не св1Т як такий, не чисте мислення» а культура, ала ф1лософ|я при цьому не перетворюеться в культурологи, опис конкретних культур^ сщенггистське вхдвернення культури В1Д людини. сучасно! фхлософх! реальна, дхйсна культура не ототожнаеться з розвитком поняття духовно! культуру як це було у Гегеля, не вводиться до абсолатно чистого гп знания. Сучасна дхалектико-матер1ал1стична методология, яка утверджуе парадигму а^'ьто, П1Д культурою роэуще олэднену природу, соцхальну реалы« сть, систему предметних та суб"ектних цхнностеЯ, продуктав соцхаль. но! дхяльносп, включаячи 1 саму д1яльн!сть, и засоби та опо. соби.

Бпровадження парадигми' д^¿Ьт О в естетику - завдання,

яка не можна виршити одним автором в одн1й робот!. Але са-ме в цьому напрямку ведеться досл1дження в цгй дисертащ!.

За останнг десятлрхччя певна робота проведена по приведению у вадповадтсть эстетично! теорИ до марксистсько! парадигми взагал! та й^г-те зокрома.' Критично пареборена I втратила свою значмЦсть, популярнхсть послЦовно онтолог!ч-на концепция крася ,. та естетичного, хоча вона щлком на аникла з каукового вкитку, Вона ;эбер!гаоться в спробах пощуну природних передумов естетичнихцгнностей.

В налрямку утвердкенкя й^'здй склалооь вчення про ц!н-нхсну суть ейтетячного, про ц!ннхсну природу естетично! свх-домостх» Ало ц1ннхсть не може слукити вхдправним пунктом при аналхэх естетичнох сзхдомостх»

Втхлення 1сторико та д:алектико-матвр1ал1стично1 пара-дигми в еототицг виявПлось рееультагнвшм, тому що дозволило заотосувати сучасну теор« оуспхльно! свхдомостх, п су?1 й структура до апалхэу мистецтва, художньог гворчостх.

йэтододогхчнх прянцнпи досл1джеиня суоп!лыю1 свхдомос-тх мокуть бути йинористаи1 для рхшення проблеми естетично! форми суспхльно£ согдомосТ1.-В значнхй мхр1 цим пояснпеться поява штересу до феномену естетично! св1домос^ в 7&-80 роки, але дэ не привело до концептуальних амхн в эагальних ес-тетичних уявлеанпх. ¿А»и«1ии"ал, и.чйй а поушпх ставягь

питания про естетичну свхдоихсть,' бачить п головну особли-в1сть в И хри^снт сутност!. 3 цих позищй естетика вив-чае естатичне, Яого природу, будову» в1дм1ннхсть вхд iнt!мx хлаСхв ц1нностеЯ, спецяфхчн1 законоч1рноот1 Яого суспхльного функщонування та розвитку. Ала.вс*етичне як особливий клас , щнностей не може виступатй в рол! вих!дного в внзначенн1 специфики естетики як науки. В книз! "Мхсце мистецгва в п1з-

наннх CBiTy" О,Д„Андреев пхдкреслае оцгночний характер есте-тичнох св1До;.юсГ1. На його думку» "ця духовна здатн1сть да-вати предметам та явищам естетичну оцхнку, формувати естетич-нз ставлення до нлх та судити про хх естетичнх достоинства мае назву естетичнох свхдомост!11« Баз з"ясування детерщна-цх! щннхсно - Офншг природи естетичнох св1домост1 питания про його специфику залишаеться вадкритим. В навчальному гюс1бшку "Специ<]1 ка естетичнох свхдомост1и С.С.Рольдентрххт та М.Н.Гальперхн розглядають його як'субпсктивну сторону ее-тетичного вхдношення /почуття, смаки, адеали, як1 ввдобража-ють об"екгивно-прекрасне, таргхчне, кощчне/« Цей навчальний пос1бник витриманий в дусх старик традицхй в естетищ. В збхр-hhkobi "Есгетична евхдомхеть та процео П формування", який опубликований в 1981 роцх за редакцхею Кияшенко All, та Лей-зерова М.Л., мова йдё про мистецтво, а не про естетичну cei-дощсть.

Проблема естетичнох св1Домост1 такок ставиться i в ди-сертац1ях. Н.Д.Дрхн1на досл^джуе естетичну евхдешеть певнох социально! групи: учшвськох молодх в умовах сучасного сус- -п1льства. В докторськхй дисертацхХ "Партхйн1сть естетичнох св1Домост1п .ц.С.донськол niftHiwae питания про те, шо форма суспхльно! CBiAOMOCTi не е мистецтвом, як вваяала до цього часу бхлымсть фхлософхв, а естетична евхдомхегь у цхлому. Саме в такому ceiwii розглядазться проблема естетичнох евх-домостх в даному дослхдженнх»

Мета i завдання дисертащйного досл!дження. Мета Ц161 роботи - аастосування сучасно! методолог:X, шо форчувалась на протязх багатьох столхть в npoijeoi поступального розвит-ку фаяоеофхх, а такок естетики, фхлософськох за своею суттп i характером науки, в виршекнх и кардинальних проблем:

предмету п вивчення, природи естетичного, сихвввдношення художнього та естетичного, мистецтва та есгетичнох qbiдомоет: « Заслугу вироблення сучасно! ф!лософсько1 метод oaorii не можна пригшеати одному, нехай навгть генiга. Де результат розвитку эагальноф1лософського процесу, який включае Античности, Середньовхччя, Вхдродження, BCi хсторичнх гипи фхло-co$f X, в тому числх - марксистську ф^лосо^ську методологI», матерiajiiстичну дхалактику, матерхал1стичне розущння icto-piX, дгалектико-матерхалхстичний пхдвд до сусмльства. Не-заперечна цхннхйть фялософського вчення Маркса, вгльного вгд натурфглософського вантаку полередкьЬХ фхлософ1Х в його мето-дологхх. Це дгалектика в 12 новхй хсторичнхй ijop.Mi, лередумо-вою якох е pyx, аЦни в зв"язку а розвитком оусгильного жит-тя, природознавства, соц!альних наук» Вона не претендуе на закхнчетсть, на В1чну, абсолютну 1стину в останнхй 1нстанц11.

Посл1довне використання itfel методолог!! в салу si естетики, тобто надання в1Дповхдност1 сучаснох есгетичнох парадиг-т $1Лосогськ1;*1, а отке хйтерпретацхя естетики як науки про одну i3 форм суспхльнох свгдомост1, постановка питания про естетичну форму сусгильнох. св1домост1 - ось справжня мэта цьо-го дослЦження.

для досягнення поставлено! мети необххдно розв"язати од-не cniльне завдання: розглянути естетичну форму сустльнох СВХДОМОСТ! в структур! Г В1ДИОСКО' [ЦЛХСНОХ систем« BCiel сус-шльнох св1домостхс адекватно IX позначити. Це пвредбачас ви-ршення И1Лькох окремих пхдаорядкованих завдань. Одне з них, визначальна,' - видучення з систами суспхльни* вхдносин чи оус-гнльного буття особливого, специфичного об"скту воображения естетччнох св1Дочостх. 1нпц завдання походять в!д цього порто го. Маються на yeaoi перш за все уавдання янал1зу способу

- 1и -

вхдображення суапльного буття в ествтичнхй свДдомост!, а також його (|унк цх о ну в ання, активности, способу ¿воротньох дхХ на сусп1льне буття.

Всебхчнхсгь дослхдження естетично! свхдомостх вимагае аналхзу II вдаснох структура, п рхвнхв та пщдвнхв, форму-лавання виххдних принцип:в структурного аналх зу естетично! форми суспхльнщ св1домост1о Важливим завданням фхлосо^ського анал:зу ©статично! свхдомостх е розглядання XI розвитку як компоненту соцхального прогресу в контекстх цьогб.остан-нього, спхвставления розвитку естетично! свхдомостх з хнши-ми (формами сусгйльно! свхдомостх.В працх-шрхиметься завдан-ня розглядання естетичнозс свхдомостх та мистецтва в 1сторико-,ф1Лософському аспектх,

Теоретико-методологхчною основою дисертащ!, якмо ха-рактеризувати л в найбгльш аагальних рисах, являеться Д1а-

лектика в И сучасних формах. Випливакга 1з не! б1льш част- •

1

ков1 методологхедх принципи, шо застосовуютьоя в роботх, визначаються темою досл!дження» Сюди вхдноситься дхалекти^ на матодологхя наукового аналхзу окремих форм сусшльно! св1-домост1 I 13; структурй, сп1вв1дшшення загального I особливого в окремих формах суспхльно! свхдомостх:, ®о була вироблена в лхтературх за останнх десятирхччя, принцип спадкоемност1 хсторизму. В розгляданн! естетично! свхдомостх дисертант реа-лхзув принцип органхчно! едносгх сусгцльшх вхдносин та со-щально! д!яльност1. В досдхдаент естетично! фэрми суспхль-ног свхдомостх автор звертаеться до сучаснох теор1! особис-тост!, 1ндив1дуальност1, дхалектичного взаемо'зв"язку суспхль-ства як системи в!дносин х окремого хндивхда, продукта сус-П1ЛЫ1ИХ вадносин х субпбкта сощально! дхяльност!, оск1ЛЬки в роботх проводиться концещця особист!сно! сутностх естотич-

но! СВГДОЛЮСТ!,

Наукова новизна дисертацЫного дослгдження. Озновнх ]до1 та висновки, шо становлять ннукову новизну, полягають в наступному:

- в дисертацх! доведено, во есгетичну сввдомхсть, як форму сусгильно! св1домосп, не мота, звести до иистецтва. Естетична ев1дош1СТЬ I мястецтво рхзн1 за обсягом. Р1зн1 вони -такой х за IX структурою» Структуру иистецтва, його морфолог1ю складають його р1зноман1ТНх -види та жанри, ко-.кен з яких можна вважати певною пЦструктурою, елементами яко! с окре;« витвори мистецтва» Ёстегична свхдом1сть В1Д0-браяае сусп1льне буття э рхзною мхрою глибини, гобто на р1Э-них ргвнях: с о цх ально-пс ихологIчному /адеали, погляди, есте-тичнг теор11, поняття, категрр11/, €1 Т&КОЖ МИСТ0ЦТВО» Таким чином, мистецтво вистулае в вигладI подструктур« чи падсисте-ми естетично! свхдомосТ1.. Нехтування Ц1 ею частного естетич-ко! форми сусп1льно! св1домост1, яка в результат! II подво-ення оганяетьоя за межами иистецтва, приаводигь до серйоз-них методолоГ1чних вад. Навпаки, ц врахування, теоретичний а!'.ал1 з суттево змпююгь, доталх зуять та доловнгоють естетич-ну картину св:1ту. Естетивда св1Дом!сть мае в своему арсеналх значио шрше, пор1вняно з мистецтвом, коло засоб1в зворотно! ДХ1 Па СуСПХЛЬпй ¡лИХ~Л» Крх»* ¡У^ПЗОрХЗ .'¿1*0"оцТБа С*ЗД>1 иссб—

XIдно вгднести й рханомаштний свгг есгетичних ценностей;

- в дисертацгх ствердяуеться, що об"екг воображения естетично* ся1Домост1 складам 1ндив1дуяльниЧ прояв суслхль-них вгднасин ябо 1х особистхсне буття. Суспхльн1 вщносини -це абстракщя, рпроблена для позначения субстанцгально! 6с-нови {сторичного процесу. Э^гст суслхльних в1дносин, то ^¿к-сусться на са'дзиу абстрактному р1вн1, склядаз соцгальна дхяль-

нхсть, Задет суслхльних звдносин на ргвнг 1х 1вдив1дуального буття виступае як самовираження 1 самоутв ердження особис-тосгг, продукта сусп1льнах ваднооин х реального суб"акта со-щально! дхяльност1. Чуттево-конкретною стороною обиекта ес-тетично! свхдсмостх являться естетичнх цшност! як результат дхяльщсного самовираження хвдивхдуальностх;

- обгрунтовано, .шо художнхй образ це специфхчний спос1б в1Добракення суспхльного буття в естетичнхй св1домост1, Здат-Н1сть до худокньо-образного вгдобракення народжуегься э духовно-практичного або цхннхсно-оцхночного вхдношення лвдини до свхту I характеризуе 1вдивхда як естетичного суб"екта» Це здатнхсть охоплювати хндивхдуально-особистхсну суть предмете I явиш соцхально! реальное®! 1 природного середовиоа. Эцатнхсть художньо-образного вгдобракення хвдивхда як еоте-тичного суб"екта 1снуе в виглядх потенщ!, шо реал1зуеться лише в саециф1чн1й Д1яльност1 художника}

- визначаеться кисце х роль худокньо! творчост1 в естетичнхй дхяльностх. Подвоення естетично* "форми суспхльнох евх-доыостх эдхйснюеться в процес: художньо* творчост1, шо ви-робляе евхй особ лив ий продукт - в№тр мистецтва, який прин-ципово вхдрхзняеться вхд теор1й, понять, категорий естетич-но! науки, реэультат1в сутоэ теоретично! дхяльност1 вчених, Х1яльн1сть художника 1 вченого вхдрхзняються як теоретична 1 духовно-практична. Таким чином, в1дм!НН1сть вченого I художника вмявяяе себе не стхльки в сфер! -.мислення, скхльки в

офэр!"' Д1яльност1. 1Де бхльш в1дносна межа М1ж так аваним художшм мисленням г духовно-практичною дхяльнхетю, худок-ньою творч1стю. Саме в цьому нерозривноцу зв"язку мислення : художника та його дхяльност1 I е специфхка художньо! твор-чостх. фночасно худокня творадсть являе собою вид духовно-

практично! дгяльностг, сутнгсть яко! эстетична. Смисл ц1е! д1яльностх в самовираженнх хвдивхдуальност! художника, яка , при необх1Дност1 виступае як продукт суспхльних в!дносин. У вс1х 1нших видах соцхально! дхяльност1 самовираження людсько! особистосп, П £ндив1дуальносГ1 не стае самощллю, грае п!д-порядковану роль. 3 цього випливае,,шо естетична дгяльнхсть знаходить окреме, самостЫне 1снування тхльки в одному з ви-Д1В ооцхально! д1яльносТ1, а саме - в худокнхй творчост1. Будь-яка естетична д1яльнхсть1 за винятком художньо! твор-чост!, знаходиться в нерозривнхй едносТ1 з угиЛ1Тарною Д1- ■

ЯЛЬН1СТ10| ' ■

- аргументуеться необ;пдщсть того, шо естетична свтдометь при вс1П сво1й специф|ц1 повинна падпорядковуватись за-гальним закономерностям розвитку суспЪшно! свхдомостх в щ-лому. Структура естетично! св1Домост1 включав тх ж сам1 р1в-Н1, як 1 всх 1нш1 форми суспхльно! св1д0м0ст1. 0соблив1сть структури естетично! свхдомост1 гюлягае в тому, то на соцхаль-но-психолог1чному р1ВН1 системоутворюючим елементом е еете-• тичний смак, завдяки щнностх й природх обвекта воображения естетично! свхдомосТ1. друга особливей» полягае в подвоети естетично! свхдомост! на теоретичному рхвщ, ьавдяки мистецт-эу, яке яаляеться продуктом особливо! д1яльносТ1 художньо!

'ГЬОрчиС Г! )

- дисертант затверджуе положения про тхсниЯ безпосеред-нхй ов"яаок естетичного прогреоу з 1сгоричним процесом гука-нхзащ! пращ. 0,цним з критерх!в социального прогресу, який

в наш час недоощнюють, вхддавчи перевагу е^ективност! ви- • робництва це гуманхэащя людсько! Д1яльност1. В цьому Про- % цес1 найбхльш гчанентно виражасться момент есгетиэацх! пра-

Ц1, ОСКХЛЬКИ В НХ11

кожна окремя особист1сть одержус рвальну

можливхсть возэ"еднання 3i своею власною сутщстю. Саме про-цес гуман1защ! людеько! Д1яяьност1, детерМ1НОваши характером сус1йльних В1ДН0СИН, в1дкриваз можлив1СТЬ- формування есте-тичного вхдношення до прац1, эбликення мистецтва з виробнчц-твом, естетизацх! социального середовиша^

. - в результат! спхвсгавлення'за доломогою фхлософсько! методолог!! естатично! евхдомоетх з ¡ншими формами сусщль-но1 св1Д0М0ст1 дисергант формулюе i обгрунтовуе положения про виключно особистхсниЯ характер його як на piBHi об"екта, так i способу воображения, Естетична св1дом1сть - це едина форма суспхльна! св1цомост1, в якхй суб"ект хсторичного про-цесу одержуе свое воображения не як людство в щлому, по-д1бно ф!лософ11, релхгЛ, не як певна соцхальна трупа /пол1-тика, право/, 11вав1Т)ь,не як сощальний тип особистостх /мораль/, а як 1ндив1дуальн1сть лодсько! особистос«, 11 yHi-

кальнхеть, одиничн1сть, самхсть. Людська суб"ективн1сть не /

хоче шритись з можливхстю повно! втрати себе на рхвнх единичного, П перетворення в абсолютов небуття. Бона не задо-вольняеться лише своею загальнхетю. Естетична св1домхсть за-твердяуе торжество ¡¡ндивхдуальностх, в як1й, однак, э необ* xiAHicTio npocBivye загальнхеть. Тому ощночний комлонент в естетичшй форм1 суспхльнох св;хдомоат1 сконцентрований в б1лыий Mipi, Hint у bcix хнших його формах, i оц1нка тут обов"язково емощйно забарвлена.

Практична значения дисертащ I полягае в тому, (во все-б!чний розгляд естетично! св1домостх в статусi предмету есте-тики ввдкривае широку перспективу побудови щдручника або навчального поехбника для вузхв, спецкурсу для фхлософських факультет!в, внутрхшньо об"еднати эдавалося б мало з"еднан1 питания - мистец1ва, естетично! Д1яльностх, художньо! твор-

чост1, категорий естетики, естетичного смаку.

• дослгдження естетичного в1Дношення до прац1,як одного • з моиливих мотив 1В дхяльност!, вдаграе певну роль в питаниях виховання, формування особистостх. Концепщя особистхс-нох природи есгетичнох св1домост1 мае значения для формування естетичного смаку, тобто роэум1Иня особистхсного эмхсту предмеТ1В сощального середовиша.

"Апробащя дослздження. Скормульована в дисертащх концепщя широко апробовувалась в викладайщ навчального курсу естетики у вузЬ Основ« 1дех дисертащх були викладен! на науково-теоретичних та методичних конференциях /вуз1вських, респубЛ1канських, союзних/: Конференщя вчених Челябшськох област1 / Челяб1нск, 1967 Р1-/» конференция "Актуально проблем« марксистсько-лен1Нсько! естетики та естетичного вихо-ховання" /Москва, 1987 р./, Республгканська науково-методич-на конференщя "Методичнх 1 метод олог1чн! основи оновлення фхлософськох освхти в вишхй школ:" / Юив, 1991 р„/, Науково-методична конференщя ХЙИ /Харкгв, 1992 р./.

Структура дисертащх визначилась логхкою викладу та розвитком теми х складаеться з вступу, чотирьох розд1Л1в / 17 параграфов /, висновку I списку лхтератури.

ашсвнии а.Цст ровоти

У нстугп обгрунтовусться актуальтсть проблечи досл!д-ження, характер:!зуеться ступхнь XX наукового опрацювання, ви-еначалться мета та завдання, вказуеться гворетико-методоло-Г1чна основа роботи, (¡ормулюегься XX новизна, науково-лрак-тична значимость отринаних результапв та обумовлювться II структура.

В:гтерш1й глав! "Утверждения фхлософських парадигм в ес-тетищ /ретраспективний аналг з та сучасщсть/" прослвдкуеться зв"язок фхлософ!!, естетики та мистецтва, а такой II теоре-

I

тичне осмислення в pi зних фхлософських формациях. Мова йде не про дослвдкення в планх icTopii естетики чи icTopii есте-. тично! свщомостх, Завдання значно вужче: розкрити методоло-Г1чну функщю ф1лософ11 вхдносно естетики в процесх Ix ícto-ричного роэвитку. Саме цей з:сторико-ф1лософськ'ий екскурс ви-являе та доводить хсторичний характёр естетики на piBHi нау-кових парадигм та формування фхлософсько-естетичнох картини свхту, лманентно! в1доов1Дному историчному типу философа!. В nepmifi глав!, таким чином, закладаеться теоретичний фундамент постановки та вирхшення. проблами фалософсько-методологхч-ного аналх зу естетично! форми суспхльно! св!домостх.

§1. "Онтологхчна парадигма в ícTopii фхлософх! та II абсолютно перевакання в естетищ". Коли фхлософая 1снувала як /

едина недиференцхйована система знань про cbít, wo включае естетичнх знания, початков1 вiдомоетi про мнетецтво, вке тод1 стосовно естетики вона виконувала свою методологхчну функцхю. В цхл1сн1й картин1 cBÍTy выводилось вхдоме мхеце уявленням про красу, прекрасна, потворне, а трохи nisHime - трагхчне. В уяв1 античних фхлософхв, при bcíx bíamíhhocthx Ix учень, краса розглядалась як одвхчко присутня ceiTy, космосу, буттю, що виник з хаосу. В Mipi- та пропорщйностх речей, в гармон11 та порядку космосу П KopiHHa протилежнхеть хаосу, доскона-л!сть, краса як розумна Mipa, законом1рнхсть, гармонхя все-cBÍTy- ось один з атрибут!в буття. В мисгецтв1, оск1льки во-но в епоху Античностх, на загальну думку, е наслхдуванням, вхдтворюеться хенуючий евхтолад. Основоположна формула, принят античнох фхлософсько-естетично! картини свхту - це apic-

тотелгвська парадигма "буття як буття". Онтолог1Эм в антична космоцентристськ1й ¿хлософг! та естетищ пануд щлковито.

В период високо! та п1эньо1 класикч начхтився пепний синтез принципгв космологгзму та антрополог! зиу. Але цей ос-таюпй зв"язаний не з м!фологхчним способом освоения св!ту. Новий- антропологх зм походить В1Д особист1сно! диференщащ! сусп1льства, в ньому отримуе свое виракення процес походження та становления естетичнох свхдомост!, усвхдомлення особистгс-н0-1ндиз1дальних явищ соцхального киття й природа,

Естетична картина св1ту цхлкрм вмхшаеться в рамки фхло— софського онтологхзму. Антрополога* есгетики Сократа повис-то вписуеться в космологхчну загальну картину св1гу, оскхльки доц1Льн1сть як основа краси складае^на думку Сократа/зм1ст закону орган! защх Д1ЯЛьност1.

Поряд з ця!,1 мистецтво та естетична св1дом1сть, що накла-дае певшей вхдбиток на унхверсальний онголопзм св1тогляду античностх, привносить в нього елемент антрополог: ому. При цьому важливо пхдкреслити, шо особист1сгь, хвдивхдуальнхсть -перш за все органхчна частина космосу, а не протилежний йому суб"ект.

На ам1ну антична фхлософЛ, виххдним якох був принцип, оо св!т не створений щким э богхв чи людей, приходить серад-ньов1чна ■геоцаитриитсока ¿с ьинпкла НА ^¡¡дл-лснт!

християнства та креоц1он1аму, Але ця нова ф!лософ!я, схоластична за стилем, шо опирасться и свохй гносеологП на принцип божестзенного одкровення, прхоритет вхри над розумом, мщ-но зв"язана з античною. Середньовхччя грунтуеться.в; ф!лософ1Г х естетищ на онтологхчний ар1ототелевськ1й парядигмЬ Сб"ек-том фхлософх! стае СЕ1Т, подвосний на природахй та надпри-родньЧ, пр;фОдн!П та зверх11риродн!я. В щй ф!лософ!г ше не

знаходить надежного мгспя проблема людини як суб"екта, п сгавлення до св1ту.

Середньовхчна есгегика запозичуе в антицностг теоргю насл1дування„ Сладом ьа Ар1стотелам Аквхнський вважае, що призначення мистецтва в п1знати, повному вхдображенн! предмету. Згхдно з середньов1чноо фхлософсько-естетичною картиною св1ту е краса божественного ¡1 краса чуттевого свхту. Свхт прекрасний, осК1Мькч в1Н створений Богом. Бог - цв иверхчуттова, абсолютна й вгчна краса. Але I краса божественна, зверхчуттева, х краса речей та предмете чуттевого свхту передбачають сп1льнх критерх!: пропорщйнхсть, едн1сть, в1Дпов1Днхсть частин, приемнхсть кольору, гармонхя, ритм то-що. Краса природня й надприродня единх в сво!й онтолог!чн!й сут1. 3 переходом В1Д раннього середньов1ччя до п!знього вхдбуваються певнх алхни як в ощнцх краси й мистецтва, так I в характер! мистецтва» . .

Онтологхчна спхльнхсть картинн свхту в епоху античност1 та в середщ вхки проявляеться в рхзних св1тоглядних модиф!-кацхях. Античн1сть та середньов1ччя у вс1х IX фхлософських побудовах щлхсно! нартини свхту приймалть р1знх модел1! перша - св1Т як такий, космос, друга - дхяльн1сть як в1льне волевиявлення, що приводить до подвоення свхту. При цьому людина в рол1 суб"екта. абсолютно виключаеться з акту творения. Ставлення свхту до Бога, кради чуттевих явиш до божественно! зверхчуттево! краен - цв не субиективно-об"ективне вхдношення, а вхдношення в самому об"ект1, в1Дношення 1сну-вання та суть Середньовхчна картина св!ту несе на соб1 вхд-биток еагальноф!лософського онтологхаму. Бона в головному г сузтевому детермхнована фiлocoфcькoю парадигмою,

Креащонхзм Середньов1ччя було вит1снено нанте!змом

. Ренесансу, шо поеднав ранне, високе i п! внз Вхдродкення загадь но I ф1лософсько! парадигми. В ф!лософ11 Вхдродження в!дг буваеться повернення до природи, проте де вже нэ космос епо-хи Античности В природ! втчлено божесгвенне начало, але Вог при цьому поэбавлязться свое! колишньо! надприродно! сутностг. Пантетсстичний св1тогляд в пор1внянн;.з середньовхчним вхдкри-вав набагато бгльш широка поле дгяльносТ1 особистост! I перс-пективи розвитку вчення про 1адив1дуальнхсть. Окрема особис-т1сть, !1 ущнальвдсть в ренесанснгй счстемг ценностей пос1~ дас центральне мхсце. Зв1дси походить апофеоз мистецтва, культ художника-творця в культург епохи Вхдродження, яку нередко характеризуют як художньо-естетичну.

Вих1дним положениям ренесансно! естетики служить стверд-нення краен реального св!ту, природа як одного з II об"ектив-'них I суттевих власгивостэй. Це узгоджуеться з ф{лософським пантег змом ВЛдродження. Орган*чним компонентом онтолог1чно! фглософсько-естетично! картини св!ту залишавться теория на-елгдування, шо склалась ше в античность Основним критерхем ощнки мистбцтва являеться його близк!сть до природи.

52. "Виникнення епхстемсглогхчно! парадигми 1 п утверд-кення в естетищ". Епоха Вхдродження - К1нець безроэд1льного панування онтаяог1зму. В цьому в1дношенн! Новий час 1 епоха ГГрООВХ^НИЦТИя (ТРЯМ-тить тнший етяп в розвитку фхлософх! та естетики. Новий час розвивае пантеютичн! традищ1 В!дрод-ження, хоча пантеизм Спхнози та Парацельса оуттсво в!др!э-няються. У вченн! Спгноаи про субстанц! I Бог отогожнюеться з природою. СерЯозниЯ прорив у вевзагальному онтолог!змх буя зроблени^ вченням Декарта про дв! субстанцЦ» Декарт покл&в обгрунтованиЯ початок е:пстемолог1 зму в ф1лософх1, а Ваум-гартен - в естетяцх. СправЖН1Й переворот в цьому налрямку в

- 20 -

ф1лоеофх! I в еетегищ було зроблено Кантом» В1дчудження в сфер1 матер1ального виробництва, конкуренция, ихдивадуалхаи, втрата цхлосностх 1ндивхда, подхл пращ виклнкали хворобливу реакщю в сфер1 духовного життя» Все цэ мало глибок1 насладки в сусп1льтй евхдомоетх, як в ьвичайному, так I в фхлософсько-мусамопознанн1 епохя для естегично! св1Домост1 I худокнього мислення.

Найб1льш загальною тецценщею в розвитку ф1лософ1х 1 естетики ХУП-ХУШ ст. е поворот до гносео.лог1зму при збереиеннх визначального м!сця онтологхзму в багатьох ф1лософських' вченнях. 0нтолог1ом Декарта в його вченщ про ф1зичну субстанцш сполу-чазться з тим, що суб"ект вхн розглядае гносеологхчно. Вхдмшна риса картезганства полягаз в тому, юо мислення перетворюеться в самост1йний об"ект фхлософського.анал1£у„ Якщо ращше буття ладили уявлялось таким же об"ективним як I буття природи, то Декарт затверджуе новий критер1й буття людини , його мислення. В новхй фхлософсь^й формацИ лвдина набувае хншого статусу. Це вже не тгльки природна 1стота, частина природи, як1й Бог передав в ий чи 1нш1й и1р1 творчу активтеть. Це суб"ект пхз-нання, де. природа, буття, матерхя, субстанщя протистохть йому в якосТ1 об"екта.

Гносеолог1ыл в естетищ походить не стхльки з ново! парадигми, початок, яко! покладено картез1анством, с ильки з ам1неного полокення особистостх в нових сощальних умовах. На щ эм1Ш ч1Тко реагуе мистецтво виникненням нових стилхв ху-докнгх методхв, канрхв, а через нього х естетика. Питания про вхдношення ф!лософх1, мистецтва I естетики з усхею обумовлен-нхетя було поставлене Баумгартеном, який вид1лив естетику як

нижчу гносеологию, науку про чуттзве п!знания в салостгИний розд1л 4ллософт1. Справкня орнгшальнхсть теор1I Баумгартена полягае в эатвердкенщ принципово ново! 'фхлософсьно! парадиг-ми в естетицх. Згпдно його вчеиню К1>аса с досконзлхсть чутте-вого их знания як такого, а потхэорнхсть, навпаки, - це недооко-налхсть.

В сиатв'-й Канта естетика пов"язана з ф!лософгею в заталь-Н1й ф1лосо£сько-естетичн!!{ парадигм! С1пту. Модвллю фхлософсь-ко-остетичних побудувань для Канта послужила вхдхрвана вхд яиття думка, хзольвана в1д сощальног практики теоретична дЫ яльн1сть. Саме вона ! представляс найвадливхщу передумову клн-тхвсько* концелгц! чистого самови значения свобода волК Об"активна складихсть переходу в!д емп1ричного знания до рахцональ-ного, теоретичного, В1дсутн1сть чугтевого еквхваленту абсг-рактиих понять привели Канта до протиставлення, розриву природа I лвдини, 1нидив!да х лодства, необх!дност1 1 свободи, цуттевого х надчуттевого. При цьому Кант няда-з бееперечну по-ревагу суб"<зкту гй знания; в якосТ1 якого вхн розглядае абстрактного, всбзагального IидивIда з його в1чнои, незмхниою природою. С1равжнхм об"ектом лI знания в гносеологх! Кпнта яв-ляеться п1овав'шьна ЭД1бнхоть оуб"ект.ч, тобто злгалып правила лвдського знания, реальнх принципи осмислошш досвхду.

Критерхсм естетичного для Понта служить лочуття кради, тобто суто суб^ктининП критсрхй. Судкення смак^ па Лого дуч-ку^ воло.'Цс необххднхъто 1 оагальндсто, та цэ алгальиоуначичгсть но поняття, а , образу, ^и: ;'ого мц'альностт но бути сказано ирав.чл. IV': ьагальнхсть, лвлиятьсм суб'сктчыюо,

притачанною спи1!< духов.мхй здхбшстг лядинохлымп г^т П1 знчпольннх . д1бнтзто;:. 3.1 до::о'огоо еототл<с,01 ;д:б.:о;гг лосд'^-.тгьс.'! тег-отечна х лтчктичнп 1П сглл.чольчх ;бм>;Т1.

У Канта внерше в 1С тор! г фхлософх! I естетики естетична парадигма безпосередньо вилливае I оргашчно пов"язана з фхло-сО(]ською парадигмою.

§3. ''Су час на фхлософська-естетична картина св1ту - синтез та висновок розвитну двох основних ф1лосо!}ських парадигм". ®1лософ1я, яка зв"язана а Iменяли К.Маркса та Ф.Енгельса - це висновок розвитку вс10! свхтово! 1сторгI философ,*!. Бона переборна кра/;носг! етстемолог: »¡у та гносеологхзму, показую-чи !х дхалектичний синтез. Вхн досягаеться оавдяки тому, шо моделлю побудови ново! фхлософсько! картини свхту е людська Д1яльн1сть, сусп1льно-1сторична практика. Сусшльна людина -наслхдок практичного в1Дношення до природа, перетворення эов-шшнього св1ту 1 створення сощально! реальности материально! та духовно! культури. Природа в цьому рооумШи вистулае як неорганхвде тхло людини. Як оргащзм, гндивхд в продукт

природи, але вхн одночасно г суспхльна ¡сстота, суб"ект П1Э- -1

нання 1 Д1ЯЛьносТ1, В цьому вш заложить В1Д р1зноман1Тних ив"язк1в з 1ншими 1вдив1Дачи, якх складамться в про цехи практики х об"еднують людей у велий стабхльнх групи, спхльностх. 5аким чином, суспхльство - це система сусихльних вадносин, то складають : суспхльне буття людей, Сучасна Д1алектико-мате-р1ал1стична парадигма, доповнюеться щлим рядом понять: сус-гильне буття, матер!альне виробництво, матерхальне життя сусшльства, суспхльна свадоьисть, духовне виробництво, якх дозволяють перетворитисусп1льну 1стор1К> в об"ект науково-фхлосо^ського анал1зу, розробити фялософхю хсторх!, як цг-Л1СНого гакокомхрного процвсу.

Сб"ективна включенхсть естетично! парадигми.в б1льш загальну ф1лософську знаходитьоя у плоиин1 специф1чно! суб"ектнос*1 хсторичного процесу, який пхдпорядковуе п

статистичним законам,

• На абстрактному р1вН1 субяоктивн1сть окремого педивхду, Гюго участь в суспхльному процес! не вия'влязться. Суб"ект-Н1сть реального ¡свдиваду, його роль в цШсному суспгльно-му процесх може бути з'ясована при врахуваннг мех обстави-ни, шо вхн е дхяльна 1стота, а такок шляхом продукте його д1яльн0ст1. Будучи д1яльшсною iстопою, 1вдив1д творить як ггн1кальний суб"ект, тому вгн сгворюе не тхльки корисщ предмета, але й _Д1е за законами краси. '

Загальнофхлософська методологхя К.Маркса при П по-слхдовному застосувашп дозволяе розгорнути щлхсну есте-тичну картину св1ту. 3 ус1х понять соц1альноХ ф1лософхХ найбхльш ваяливе значения для побудови сучаснох естетично! картини св1ту здобувають категор1х сусгпльного буття, сус-п1льн0х св1домост1»

На мов1 сучаснох сощальнох ф1лософ1х безпосереднхй об"ект естетичного сприйняття може бути визначений як сус-пхльне буття на його предметно-культурному р1вн1, тобго система ц1нносгей нультури I природи.

Аослхдкення якостх сусгйльних вхдносин» ям детермг-нуить специ'{1Ку естетичних х^нносгей, а такон механхзму включения особистост1 в систему базособистхсних суспхльних вщносин сусального бугтя приводить до необххдностх ана-л! зу дхалектичного взаемозв*язху окремого {ндив1ду, осо-бистоси Л сусп1льсгва. 0собист1сть х сусп1льство - це д1а-лектичнх протилежностК СусП1Льсгво через иредмети сощальнох д1яльност1 може маги особиспсн! прояви, а особистхсть представляе певну м1ру присвоения своех сощальнох сут{ айо суспхльних в1дносин.

54. "Особистхсний смисл естетичних Ц1нностей"о Суспхль-нв буття представ в виглядг система В1дш>син, змхст яких скла-дае еощальна Д1яльнхсть, Суспхльщ в1дносини та сощальна д1яльн1сть через и продукти та предметы: цхнностх в1добра-жаються в сусп1дьн1й свхдомостг»

Система щнносгей виступае в вигладд предметно-опосе-редненного сусального буття як р1вень його 1снування та виявлення. В систе^х предавших цхнностей виражае'ться вхд-носщсть протилежностх м1к суспгльгам буттям та сусгильною СВ1ДОМ1СТО, оскхдыси вони виступасть як продукт дхяльностх людей.

На ешпричному р1вН1 суспхльна св1ДОихсть В1ддзврк£иш-еться в суспхльнхй св1домостх саме э боку свого предметного прояву. 1 ильки з поглибленням сусшльно* свхдомостх сус-пхльна буття усвхдомлреться як система сусгильних вщносин та соцхальшц Д1Яльностй Акс1олог1Чний аналхз естетично* св1Домост1, широко розповсюдкений в естетицх, эосередкуе увагу на зовнхшньому прояв1 сусального буття, яке детермх-нуе естетичну св1Дом1сгь у щлому та його окрем1 явива.

В дисертац1х розглядаються мехащааи формування р1зно-маштних сощальних щнностей. Предмет« цшностх природи на в1дмхну В1Д предыетних ц1нностей культури формуються шляхом аалучення того чи 1ни:ого явииа до суспхльних вхдносин» Вони пареосмисдиоться хсторично й навхсь в межах однха! епохи за-декно в1д ситуацхх. Дхнаост1 цхе! груш набувають сощально-го емхсту 1 залишаоться природними за формою. Другу групу во-ц!ильних ц!нностей становдять предмета! цхнностх кудьяури /продукти прокиоловостх, ремесла, дизайну, декора*ивно-прик-дадного иистецтва/» Iх об*сднуе те, ио вони - результата социально! д1яльност1, 1 в них опредмечеш сусшлыЦ в!Дносики.

Вони й41гальнов1Доы1 за зыхстом та внутршньою формою. 1 Т1ль-ки за зов!» шньою формою хх буття вони залитаяться прнродними. Трети трупу сощальних щниостей складалть продукт« духовного виробництва. Да субиектнх сощальнх цшиост1: моральн1 норми, юридичгй закони, матф«сти, лозунги» науков1 теорхХ, витвори мистецтва. В щй груп1 цшностей лцдина як продукт сусп1дьних вадносин на опредиечуе, а об"ективуа себе та суспхльнх вхдно-сини. Дх суб"ектн1 щнноси куль тури за своею внутр1шьою формою 1деальн1 /поняття, суджакнл, художтй образ/, ало вони-матер1альн! за своею зовнхшньою формою /слово, фарби, ыармур, звук/.

Естетичнх Ц1ННОСТ1 утворюогься всхма трьома описанимя способами.

Предметах естетмчнх цгнноогх кул^ьтури ахдкривають троку перспективу для оскислення сутностх естетичних ценностей вза-галх, дшзгь ключ для розкркття £х специфгкя, як особливого класу 1х сощальних ценностей.

Дясерт&нт говорить про ыхсце предметшсх естетичних ценностей природи й культури в система суспхльного буття,мате-р1ального життя суспхльства, шо розглддазться з боку яиснох специфики Хх материальное«. На ввдину вгд матер1алышстх природи социальна матерхальнхеть представлена в продуктах Д1ЯЛьностх, особливо матер1ально-виробничох. Иатерхальний субстрат соцхально! форми руху складають перетворенх предмет« природи. В гносеологхчноыу плащ натархааьшеть соцх-ального вмття, сусмльного буття в його назалекност!, нео-посередкування сусшльною св1Доы1стю, в онтологхчному - ма-тер1альний.субстрат сощальноХ форми руху - ца результат людськох дхяльностг, систеха соцхальних щнностей: споживтц вартост!, практично корисн! предмет«, Ы1Н0В1 вартостх, еето-

тично значш предмет«.

Глава П."Естетична свз:дом1схь в структур! сусп1льнох CBiflOMOCTi".

§1. "Особист ioie буття суспхдьних вхдносин". Суспхльне буття як безпосереднз матерхальне киття суспхдьства, система сощальних цхнностей слукать лиае с алою S0BHimHb0D детер-ышантою естетично! свхдомостх, дозволяв лиш осиисловати мехамам форауваиня рхзних груп естетичнах ценностей, в wiih-hoc Ti Ix MatepiajttHoro субстрату.

При хр>оцу залишаеться вхдкритям питания про якхсну спе-цифхку соцхальних щнносгей, вадмхннхсть естетичких вхд мораль них, полхтичних, наукових ценностей. 3 метоп вирхшення цхе! проблеии необхадно перейти до другого рхвня аналхзу зв"язку естетично! св1домост1 з сусгЦльним буттш, який пе-редбачае осмиславання датер1ального киття суспхльства, його буття як системи матер1альних сусп!льних вхдносин та соцхаль-но! дхяльностх.

Суспхльнх в1Аносини розрхзнялться за ix носхями, учаспиками, агентами, за сщввадношенням в Ix об"ективних та суб"ек-тивних моментах; за ix дхалекгичним взасмозв"я£ком з сощаль*-hod д1яльнхстю. для дослхдження представляе хнтерес ix осо-бистхсно-^езособовмй надособистхсний характер, Ix несхильнхсть до безпосереднхх мхжособових контакт!в, природня та социальна предметнхсть як форма Ix буття, як об"активна умова розвитку

j о

1ндив1да. Вакливо posniгнавати матерхальм cycniabHi вхдноои-ни за Ix носхями. Якшо cniвставляти за об"ектнэсуб"екткоо CyTHICTD дхяльнхсть i в!дносини, вони с результат i спосхб, форма ццхйснекня лвдсько! дхяльносс^, суб"екти яко1 эумовдо-ють один одного в предметно-опос ередненх й формх.

В працх вид!ляються га ix носхями три види матер iajib них

сусп1льних вадносин; I/ мхх спхлъностями; 2/ усерединх слгль- . костей /мхя особою та спхльн1стю або ВС1М суспхльством/; 3/м1Ж суспхльством та природою. На щй пЦставх ВС1 форм и сусально! свхдомосТ1 об"еднуються в три групп: I/ полхтична, 2/пра-вова та моральна, 3/ естетична, наука, фхлософхя, peлiгiя. 3 цих по сИцг й осмисяоеться та поглкблоеться гегел1вська субординация мистецтва, рзлхгх! та фхлософ11, 1х субординацхйкия зв"язок всгаловлюеться не Т1льки за способом вхдображення /вхд-чуття, уявлення, поняття/, як це було у Гегеля, ало й за об"-ектом Хх вхдображення: вхднопення залехностг людини вхд природа /релхггя/, вгднопення перетворення природа людиною х ц опредмечування в природ! /естетична свхдомхсть/, вхдношеиня незалежност1 об"екта в1д субяекта /ф1Л0с0ф1я/°

Б1ДКошення перетворення природи,_в якому бере участь ок-рема особа, в наязагальнхпюму вигляд1 виступае дотерм1нантоп естетично! св1домост1.

Зх свого змхетовного боку це вЦношоння - суттевий момент соцхально! дхяльностх. Вхдкриваеться мояливхсть переходу-до застойного рхвня досл1дження даного вхдношення,

Процес перетворення природи суспхльноа людкною, якио розглядати його з боку учасм в ньому окремо! особи — це еднхеть п опредмечування та розпредмечування. Шредмечування-це наповкення предметное« йэдським, особистхсним амхетом, розпредмечування, кавпаки - засвоення суспхльного - та осо-бист1сного эьисту, сутх предмету. Заливаючи осторонь проти-лежност1 двоединого процесу, ми дослхдкуемо лише опредмечування людини в природх з боку характеру та взаемозв"яеку в ньому суб "ективних та "об"ективних моментхв.

Оскхльки суб"ект опредмечування - особа, воно наступав як процес II саыоутвердження та самовираження.

Б продуктах самовираження особи олредмечуються ц особ-ливостх, сааобутшсть, ушкальмсть. Як суб"ект, так I об"ект самовираження особи - II 1ндив1дуальн1сть. Самовираження лвд-сько! 1ндив1дуа_ньн0ст1 в пращ в д1яльн1сноо основою естетич-но! форми сусгпльно! св1Домост1, ц детерм1кантоо на рхвнх соцхально! д1яльностх. Багато хто з автор1в вважае, «о саме на цьому рхвн1 й може бути розкрита суть 1 специфхка естетич-но1 свхдомостх. Але з"ясування д!яльн1сно1 природи естетичноI св1Д0М0стх, II объекту - це лише первой етаа в розв"язаннх цього завдання,

Самоутвердження особистостх - це не Т1льки момент со-ц1ально1 дхялыюстх, ала й характеристика суспхльних в1дносин, 1х 1Ндив1дуально-особистхсна бутгя. Кдьки годх об"ект есте-тично! свхдомостх знаходить свою якхсну вианаченщсть, якшо вЬх розкриваетъся на рхвнх едност1 дхяльност1 та вхдносин. В днсертацх! вш визначаеться як самоутвердаення та самовираження особисгост1, яка е ¿вдивхдуальииы буттям суспхльних В1Д-носин, хвдив¿дуальной м1роо 1х засвосння.

&обнст!сть - це персон!фхкацхя еусмльно! життедхяль-ност1, & и суспхдьне буття - це сусп1льне буття в його хн- • див1дуальнхй форми Специфхка естетично! Сусп1льно1 форми в *1м, во в нхй отримуе воображения статкстичний характер сус-хцльних закономхрностей, особистхсна модифхкащя щлхсного,

законом1рного суспхльного процесу, який виявляеться на як го©

и сутн1сть, не в ДХ "чистому вигляд1", а а боку II 1снуван-ня. 0собисг1сне буття суспхльних вадносин, яке свого э4хс-товного боку виступае як самоутвердження особистост1 1 стано-вить об"ект естетично! св!до.чост1,е ¡нтегральноо характеристикой с.стльного буття. Огхе, вас в об"ектх вхдображення ас-теткчнч! ^орчк суспхльно! са1до«остх эакладена XI ушзерсаль-

HicTb пор1вняно 3 yciMa 1ниими формами сусшльно! cbíaomoctí.

Ошльки естетичнх ira художщ щннос« - це продукт« са~ мовираження особистостх, вони е явииами соцхально-оообиотхс-ного спi лкування,обмi ну духовним багатством унхкадьних носх-ïb рхзних епох, народов, покоясь» &тетивд1 та художнх ц:н-HOcTi - це cnoci6 розв"язання про тир i ч особистхсного буття поэбавдених хндивхдуальностх сусп!льних В1Дносин, .

§2. "Художнхй образ як засхб воображения оуспхльного буття в естетичнхй свхдомостх". Художнхй образ в дисертацх! анал1зуеться як специфхчний для естетично! cbOouoctí спосхб в1ДОбра«ення оуспхльного буття»

Принциповои вгдмхншстю художника вхд нехудожника е те, що художник володхе здатнхстю худокньо-образного аображення, Нехудожник також володхе ц1ео эдатшстю. Художник вхд нехудожника вхдрхзняеться насамперед здатн!стп'до особливого ви-. ду дхяль'ност^

Художник об"ективуе, материал!зуs художнх образи, шо на-роджуються в його св1Домостх, i тим самим робить IX загальннм - нядбанням, Нехудожник нездагний вгдцхлити aifí. себе тх образи, якi народжуються в його св1домостх• Вони так i залишаоться хдеальними, нест1йкими, переходами. мислвння нехудожника ц! обрааи бхльш чи менш випадковх. Особливостх художнього образу, як спецчфхчного для естеично! свхдомост! способу воображения, в дисертацх! визначаються-сугао об"екта вхдображення дано! форми суспхльно! свхдомостх. Глибоке внутрхшнз про-тирхччя художнього образу, його одночасна »ипов!оть та хвди-вхдуальн1оть, його умовн1сть та безумовн!сть, об"ективн1с*ь та оуб"ективн!Сть виводятьея автором з протир1ччя cyri осо-бистостх.

В продуктах дхяльностх особистхсть виражаеться як пред-

ставник класу, нацИ, народу, епохи, духовно! та матер:аль-но1 культури, але пород з цим вона виражае себе глибоко свое-радно, самоутверджуе себе як неповторна, едина в своему род1 /cBoepiflHa/ 1идивхдуальн1сть.

В §3 "Естетична св1дом!сть i ыиотецтво" розглядаеться питания про cnibbíahomemm естетичнох cbíaomoctí та ыистецт-ва, про uicqe мистецтва в естетичнхй cbíaomoctí.

Суспхльна CBÍAOMÍcrb, яка розглядаеться в гноееологочному плащ, icHye' в piautx формах. Якщо к II аналхзувати з боку ц функщонувашш, вона виступао як духовно виробництва i бувае найрхзноман!тнхшх вядхв. Такий пвдххд можна засто-сувати до дослхдження естетичнох форми сушпльно! евхдомоегг.

Евтетичн! почуггя, смаки, 1деали, погледи, теорЦ, як1 в1дцееркалкють суспхдьне буття, складавть естетичну свадом1сть як форму суешльнох свхдомостх. Художня TBopvicTb та мистоцт-во це вадпов^ний вид духовного виробництва,

Коли естетична св1домхсть сягае в античне та середньов1ч-не худокне ремесло, tcTopiя.естетики була icTopíen про суть краооти i saKOHOMípHOCTi розвитку мистецтва. Занепад ремесла та деестетизахЦя виробництва, видхлення мистецтва в самоспй-иу 'сферу'"- духовного виробництва змхцнае естетику -ян ф!ло-ооф1Ь мистецтва*

tía . иивому Ol-iUli JJU JUUTlgr bo"noftj( мйаёц*<><4 О «прОб!й!цГ— bou, ествтизац!Х вокального середовища роэширюються горизон-

* о

w естетичнох cbíaomoctí,

В цих умовах мистецтво не охошаэе bcíx встетичних явив. Виникав нова галузь, естетики: тежм1чна або виробнича естети-ха, формуеться прикдадна спрямоващсть естетики. 3 хнпюго боку, вона став ф^ософською наукою про естетичну форму сусщдь-нох cbíaomoctí,яка далеко виходить за рамки мистецтва.

Зв"яэох мистецтва з естегичнов свхдомгсто багатоплановий» Б дисертац!1 мнстецгво розглядавться як продукт худок-ньо! творчостх. Поряд а худокньоо творчхств шстецтво, шо в рхзновидом духовного виробництва, берэ на себе роль способу зворотньох дхх естатично* форми сусально! свхдомост1 на сус-П1льне буття.

Шстецтво забезпечуе дхевхсть функщонувакня естетячнох форми суспхльног св1Домостх. В цхй ролх мнстецгво, як 1 мораль та право, становить явиме сусп!льно! надбудови.

На вад^ну в ад мистецтва, виробдення рридичних ааконхв .та моральних норм не празводить до такого глибокого роздвоен-ня вхдповхдних форм суспхльн&х свхдомостх.

Дхяльнхсть, спрямована на законотворення та вироблення норм морал!, на» б^оо творчий характер 1 доступна кожному 1ндив!ду, уповновавеному державою тасусшльством, при наяв-ност1 в1дповхднох подготовки, компетентность Худокня твор-ч1сть - це специф!чна д!яльн!сть^ передумовою якох е талант»

йункщональна спхльн1сть мистецтва, права й ыорал1 поля-Гаэ в хх адлност! забезпечитк зворотн© дхо сусп^ьног св!до-ыост1, IX в1Дпов1дних форм на сусальна буття» на рхзн! сфера суспхльних в1дносин.

ЭДстом та предметом мистецтва е 1ндив!дуальн1сть як ущкальна ц{ра присвоения та в1ДТворення суспхльких в1дносин в процесх соцхальног д1яльност{. Тому естетична свхдомхсть через твори мистецтва вдоаконалюе людину, вс1 71 сусшльн1 в!д-нооини, якх слукать умовами, субстанщальною основою II фор-мувакня й роавитку.

Еотетична форма суоп!льнох свхдомостх розглядавться в дисертац!! як едина цШсна система, во включаз дв1 п1дсис-темзц естетична св!Дом1сть та мнстецгво, эстетично та худокнв.

XI П1ДСИСТ&МИ мають спхввхдносш елеченти: естетичнх та ху-

та худокне сприйкяття: почуття, смаки, хдеали» Художник I нехудожник перш за все маготь справу з одним I тим об"ектом-' «асним проявом особисч^сного буття суспхльних вхдносин.

судошик, I нехудожник - суб"екти естетично! свхдоиостх, эдатнх на естетичне сприйняття /естетичш почуття, сяаки напси-холог1одому р1вн1/, 1деали - на хдеологхчному р1внх. Подвоення системи вхдбуваегься в процесх дтяльносТ1; нехудокник в процес1 самовираження особистостх в дхяльностх виробляе естетично зна-чуи! предчети - щнностх., В процеС1 худокньох творчостх художник створюе витвори мистецгва, художнх цхнностх. Вхн створюс другу реальность, мистецтво, яка становить об"ект художнього сприйняття; почуття, 1деали, смаки0 Суб"ектом художнього сприйняття виступае 1 художник, х нехудохник.

Предмета! та суб"ектн1 естетичщ та художнх ц1нносТ1 пе-ребувакзгь в аксеологхчному вхдношенщ. 1з форм вигворхв мис-тецтва випливае як1сна р!зниця естетичного та художнього сприйняття, спрямованих на нетотожнг об"екти - художнх цхнносТ1 та естетично значушг продукта найрхзноман1Тн1иих вид1в суспхльно! дхяльностх. ^

$ 4. "Естетичн1 вхдношеиня I естетична дхяльшсть".

як 1 эс! флпми пул пт ль нот питломостт

для свое! зворотньо! Д11 на життя людей та окремо! людини потребуе таких'надбудовних явиш як естетичнх та художнх вхдношеиня, а також естетична Д1яльн1сть. Вони перебувають у не-вхд"емкому ов"язку як ^орма г ьм1ст. Естетична д1яльн!сть скла-дае внутрЬ'.'нг": компонент усяко! соцхально! дхяльностх I само-СТХ;'НО 1снус як художня творчхеть.

Сощрльнн дхяльтсть, осщльки в иходержуе самови -

дожнх щнностх, естетичну та худояня ;цяльн1сть, естетичне

раз 1вдивад, як умкальна особист1сть,, являв собою естетичну Д1яльнхсгь. 1.x продуктами е есгетично значусь предмета, щнност1 матер1альнох "х духовно! культури.

В естетичннх 1Деолог1чних вхдтсеннях одеряуе свхй вираз Б1Дносн1сть протилежностх матер1альних i нядбудовних вадношень, В1ДМ1нност1 матер1ально1, теоретично! та духовно-практично! дхяльностх» Прикладом цхе! вхдносносТ1 е художнз конструювання .предметов промисловосто, виробництва предмет!в побуту: посуду, одягу, меблхв i гаке хнше.

В третхй глав! дисертахдх Структура естетичнох св1домостг" розкриваеться внутрхшня, власна структура естетичнох свхдомостх.

,§1. пМетодолог1чн1 принципи структурного аналозу естетичнох св1ДомосТ1в^, Годозними елементами внутр1шньох структури естетичнох OBiflOMOcTi слушать piBHi вхдтворення суспольного буття, необх1Днх х загальнх для acix '{орм суспхльно! свхдомостх. Вони В1дрхзняються глибимою вадображення суспхльного буття та Mipon безпосередност1 !х зв"леку з явишами матерхального жмття сус-пхльства.

Bei $орми суспхльно! свхдомостх, як розумов!. так i то-. цхйлй, обов"язково передбачають воображения суспхльного об"екта на двох р1внях: повеявденному, емпоричному, сощально-психоло-гхчному - нижчому та хдеологхчному, теоретичному - вищому. Це спiльна законом1рн1сть структури bcix <Торм сусп1ЛьноХ свхдомостх, Як головн1 елеиенти внутрхшньо! структури естетичнох свхдомостх в дисертацх! видхляються соц1ально-психолог1чни:й та хдеологхчний,

тобто теоретичний рхвнх»

нСощально-психолог1чшЯ рхвень естетичнох св1домосТ1я. Соцхально-ncихолоriчний р1вень естетичнох свхдомостх включав багато елеменив: естетичну насолоду, переживания, емощх, сприйняття, HacTpix. Але в дисертац!! розглядаоться Т1льки

найхарактертм для дано! фор,ми св1домосх1, найнеобххднш! для не! системоутворююч! в функхцонуваннх : XI структура: естетичний смак, почуття.

Суттсв1сть естетичного почугтя визначаеться спецификою об"екта його вхдображення, його предметно-хцшйсним прояво'м. Де безпосередне переживания хндивхдуально особистого смислу предметних цхнностей перш за все материально! культури, продумав Д1яльност1 ун1кальних ¿вдивадв. Але об"ектом естетич-ного почугтя стають також цхнноси природи через вторично складенх« закрхплеш в суспхльнхй свхдомост!, а не поодинокх, випадковх асощащ!.

Дентральне М1сце в структур! естетично! св1домост1 на II с о цх алъ но-пс кхо ло гI чному рхвнх эаймае естетичний смак.

11 оцгнна природа робить смак ..гманентним естетичнхй форм! сусп1льно! свадомостх. Ш одна з форм суспхльно! св1-домост1 не передбачае смак э такой необххднхстп, як II есте-тична форма, Адже их одна з форм суспхльно! свхдомост^ крш II естетично! форми, не зв"язана з необхцуистю предметно-щнщсного втхлення тих суспхльних вхдносин, як служать об "екгом и вхдобрахення,.

Органхчно включаючи одхнку, смак не вмхшуеться в рамках соц1ально-психолог1чного р!вня естетично! свхдомост1. В оц!н-щ присутшй момент анал1зу, рагцонального осмислення явив: вона не зводиться щлком до бегпосереднього спрайняття, пере-живань. Влощонально-хнтелектуальний характер естетичного смаку зумовлве його промхжне положения в структур! естетично! свхдомостх, його м!сце мхж головними р!внями: сощально-психолоГ1Чним га хДеологхчЕО-теорегичним,

§3. "Теоретико-гдеологхчний р!вень естетично! свадомостх". В!днесення мистецтва до теоретичного р!вня естетично! свадо-

моот1 нантовхуеться на певн1 трудной! г потребуе особливого обгрунтування.

Науковэ поняття, як логхчна форма вираження теорхй та ху~ дожн1й образ як внутрхшя форма вигворхв мистецтва не Т1льки р1зш1 протилежнх.'але й подхбнх, едищ. Вони узагальютоть явииа, проникають в !х суть на в1дм1ну вад почуттхв, пережи-вань, настро!в.

Мястецтво - це принципово 1нший, виший р1вень вадображен-ня суспхльннх явиш. Коли ми в1Дносимо иистецтво до теоретичного рхвня естетично! сввдомостх, то маемо на увазх не форму худоших творхв, а гносеолог1чну природу мистецтва. В тому смисл1 та значенн1 вживаеться шодо мистецтва понлття "1део-лог1чний рхвень" як вионй порхвняно з психологхчним. 1деоло-Г1Я концептуальна, сввдома, а не стихийна, безсистемна, по-д1бна до почуттхв та переживань. I перп за все, в цьому в1д-ношетп мистецтво виступае як естетична хдеологхя чи хдеоло-гхчний пхдрхвень теоретичного рхвня воображения, хоча воно м1стить в соб1, збер1гао та передав особливу 1Нформац1ю, не. раЦ10нальну.за.сво!ми проявами, а глибокоемоцхйно забарвлену. • 1деолог1я в хнших формах суспхльно! св1Домост1 як П структур-ний елемент, як рхвень вхдображення китгя ращональна як за формою, так I за вмятом.

Миотецтво представляе вдеологхю не тхльки в гносеоло-Г1чному смислх як рхвень естетично! свхдомост1, айв соцхо-лог1чному. Сучасна тенденщя дехдеологхзацЦ е не шо шша як замхна хснуючо! 1деолог11, спроба заповнити утворений адео-логхчний вакуум..Одним з прояв1в ц1е! генедонц!! е заперачен-ня соц1ал1стичного реалхзму як особливо! вторично! форми ху-. дожнього реалистичного методу, подхбно! до критичного реал!эму.

Головне завдання дисертащ! полягав в обгрунтуванн! мис-

тецтва в ролх структурного елемента, р1вня вхдображення, тоб-то перш за все в його гносеологхчшй, а не Т1льки в сощоло-г1чн1й сутЬ

Структура естетично! св1Домост1 ускладнюеться, набувае специфхка порхвняно з ¿ншшаи формами суспхльнох свхдомостх на теоретичному рхвнх, Теор11, поняття, категор!I естетично! науки з одного та твори мистецтва з другого боку - це продукти принципово рхзних видхв Д1ЯЛЬН0СТ1: чисто теоретично!, науко-.во! та духовно-практичноI, худокньо! творчостх. .

&1Дси 1х суггевх вхдм1нн0ст1: однх ращональнх, 1нпц вмоцхональн!, однх маоть ломчну форму вираження, 1НШ1 - ху-дожньо-образну. Ало ця суттзва рхзниця не набувае абсолютного характеру.

В гносеолог!чноаду лланх категорх 1 ее тети ки та худо ян! твори можуть I повита бути В1днесен1 до вищого.р1вня естетично! св1домоот1, але до рхзних I! п1др1вн1в. Категорх! ес-тетики, II теорх! складають метатеоретичний р1вень естетично! сввдоыостх.

И. "Основщ естетичнх категорхI /ыетархвень естетично! сахдомостх/"» На мегархвнх об"ектом вгдобрадення стае естетич-на евхдомхеть у цхлому як оооблива форма сусшльно! свщомос-тх, аагальнх закономхрносТ1 II функщонування га розвитку, включаючи ыистецтво, естетичну д!яльн1сть та вщноаення.

В дисертац1! розглядаються-на окрем! категор11, а 1х > ' , в система та рхьш обгрунтування IX класиф1кац11 й системам за-

цх!>

Систематизувати категорх! на един1й основ1 неможливо. Естетика оперуе не тхльки катзгорхями, але й категорг ельними поняттями, б1льш загальними за обсягом х мент змхетовними, Н1ж категорх! - естетичнх цхнностх, естетичнв вадношення, ее-

тетична свхдомхсть. Вони служать для визначения категорхй.

Певне мгсце в понят1йно-катвгорхальному апаратх эстетики займають науковх понятая. Вони вузьи за обсягом, але ма-ють багато суттевих ознак I тому досить ачхстовнх /художнхй образ, художнхй смак/. 1снують такое х повсявденн1 поняття естетики - красота, витончвтасть, вищукан!сть, вони пред-ставляють початковий ступхнь вироблення естетичних категорхй: вони вузьк1 за обсягом та небагатI за ем1сточ.

Категор11 естетики, як вОомо, вюшчаить дв1 групи: го-ловн! та неголовнх, Кльки головнх категорхГ можуть бути сиа-тематизованх на единхй основ!. Дисертант не обмевуеться хцн-нхсним рхвнем системам зацх! голо в них категорхй, переходячи на б!лып сутнхсний рхвень суспхльюхх В1Дносин, шо окладають субстанщю щнноотей. .

Основой класиф1ка1д1 естетичних категорхй е не тхльки якхсть гцнностей, але й ступхнь втхлення в нхй 1Ндив1Дуаль-ност1 та характер сусп!льних вхдкосин» трансформованих в цхн-ностх, 1 характер тих ввдносин, продуктом яких являеться 1н-дкв1дуальнхстьк яка створив ествтичнг ц1нностх в процеах свое!

Д1ЯЛЬИ0СТ1.

В основу систшатизахцГ головних категорхй естетики мають бути покладенх суспхльн1 вхдносини, шо служать об"ектом воображения естетичног св1домост1. Прекрасно та потворне осмис-люються з боку свое!'сутност1 й анаходять свое певне ы1оце в Ц1л1снхй систем! категорхй естетики тхлыси в М1ру розглядання та врахування якостх оусп1льних В1ДН0сии, втхлених в естетичних чи худодаих цхкностях суботанц!йних для особистост! як творця ц1Ниост1 або - ж для персонаж!в художнхх творхв*

Змст та значения категорхй високого та низького визначен! ступенем присвоения суспхльних в1дносин особист!стю, яка

вхдображаеться художником в художньому Tfiopi. В величних яви-шах природа концентруsться високий ступгнь можливосг1 саиоут-вердження та самовираження суопхльства в ocodi його 1ндив1д1в в аовнхшньому ceiTi, в природЬ Kareropii трагхчного та ко-MiuHoro дозводяють вхдображати на метархвш естетично! свгдо-мостх рух та розвиток сусильних ввдкосин в предметно-цхшис-Hift форм1 Хх буття. CymicTb та протилежнхсть цих категор1й визначаеться тим, прогресивн1 чи реакцхйнг сустльм в1Дноси-ни 1нтегруе особйот1сть як суб"ект соцхально-перетворюгачо! практики, самоутверднуючи себе в сво!х соцхальнозначуших вчинках та Д1ях» як1 можуть отриыати свое вхдобракення в мистер^.

Ильки на MeiapiBHi чи на piBHi категор!й, через як! естетична св!дом1сть офгаое та коректуе еаощйне забарвлен-ня, набувае рацхонального характеру i в цьому в1Дношенн1 зми-каеться з наукою га iHsmiMH формами сусмльно! свхдомостх. Тому то мова категор!й, однаково яких - фхлософських, естетич-них та етичних - це мова розуму, а не почутив.

?5. "^раматиэл i tparim, як естетична оцхнка icTopil". Особлнве и1сце в третхй глав1 займае розд!л, в якому лодсь--ка icTopifl аналхзуеться як об "ект естетично! ощнки, шо эдхйснюеться через KaTeropil трагхчного й драматичного. 1с~ Topiя стае оо"ектом естетично! ощнки, оск1Льки розвиваеть-ся як Д1яльн1сть, суб"ектом яко! е не Т1льки народи, нащ!,

• о ,

класи, великх люди, але й AiftcHi, реальнх люди з ix Пересами , прагненнями, намхрами.

Науковий анал13 соцхального процесу неможливий без таких абстракщй як сощальн1 шари, групи, класи, держави, народ-HocTi тошо. Т1льки таким шляхом можна вхдкрити сп1льнх зако-HCMipHocTi, icTOfH4H>" необххднхсть сощальних явиш, створити

науку про сусгпльсгво як цШсну систему суспгльних вадюсин, нос1ями'яких служать велик1 cTani спхльност!.

Оцнак cycaiJbHi ааконом1рност1 статиотичнх, cycniJbHi вхд-носини надособистхснх, але народи не öeamiKi. & !сторичними подгями, як1 вершать народи, стоять окрем1 люди, i не тхльки вид^ТНХ, до того Ж Й гсторичнх особи глибоко 1НДИВ1ДуаЛЬН1. Гинуть Ao6pi намхри, не Эд1йснен1 великх цхл1 й bhcoki ihto-реси, руйнуються велик1 плани. 0б"ективн1сть бездушно прокла-дас coöi шлях. За нею стоять i ani i добр: вол!, трагед11 на-роД1в, драми 1ндив1д1в. 1сторичнх подЦ предстають як естэ-тичн1 цхнностх, оск1Льки в них об"ективован1 Д11 хндивхдуаль-ностей. 1сторичн{ подЦ, яш. художники вхдтворкють в мистець-ких творах,виступають як художнх щнноот1.

КатехЪрхя тр|гхчного виробляеться для оц!нки явии сус-пхльногд ясиФтя, а драматичного - для ощнки под!й та явиш жи-ття окремих 1НДИВ1Д1в, шо вхдобраяаються в художнх творах. Tparia« та драматйа! закладенх в протнрхччх сб"ехтивного, поз-бавленого 1вдив1дуальноот1 хсторичного процесу» який реалх-зуеться в д!ялбНостх окремих уткальних !ндив!д!в з п осо-бистими планами, хнтересамн, намхрами, реальних, а не абстра-гованих науковим анал!зом# суб"sktib людсько! ioTopil.

Четверта глава "Естетично-художне начало в сусп!льному nporpeci" присвячена досл!дженню естетично-худокн1х засад в сощальному nporpeci.

5.1» "детермхнанти розвитку естетично! св1Домостхди-сертант зосереддуе у в ату при розгляданнх естэтично-худоянього прогресу на його сощальнях детерминантах, на його критерхях та проявах» Розкриваеться залежн1сть розвитку естетично! cBi-домост! вхд соцхально! структури та орган! sai;ii оусп!льства.

Зг1ДНо з наведеною в робот! концеп^ев особисйснох сутх

естетичнох св!Домост1 реальнг можливоог1 для IX розвитку вхд-кривае социальна органхзацхя суспхдьства, яка в найб1льшхй мх-р! забезпечуе особистхснэ рхзномащття.

Естетично-худоянхй га сощ&хышй прогрес при всьому 1х оргатчному ав"язку далеко не спхвпадають, оскхльки вони зу-мовленх рхэнный факторами. В сучаснрму приватно-власницькому процвхтаючому суогпльств1 з його ефективним виробнйцгвом рое-виток та оамореалхзац!я кожного окремого 1вдивхда е в великхй мхр1 випадковими.' Належн1сть до соцхальних труп, яка не зале-кить в!д хндивхда, визначае мокливий для нього ступшь дхяль-н!сного та 1ниого самовыражения, а також м1ру присвоения влас-но! социально! сутх.

В сусп1льств1, де 1ндив1ди об"еднуються в групи за профе-с1Йною ознакою, Хх зв"язок з суспхльством значно бвзпосередН1-йий 1 оргахцчшшй. В цих умовах самэ д*яльтсть стае головною сферою самореалхзащ! особистоси, х ця остання стае тому суттевои або, Iпакте какучи, виступае як воэ"еднання особио-тостх з! своею власною суттю.

Професхйна група - це справ ааий колектив, оскхльки про-фес1йН1 хнтереси об"еднують, тодх як сощально-класовI роз"ед-нують, х тому клас чи 1нша сощальна група не виступае як справжнхй колектив. Сощальна органхэацхя, головним елементом якох стае вирооничий колектив, - це прйдупг впугр1шкього, закономерного об"ективного розвитку сусп1льства. Тхльки такий

<

рхвень розвитку сощума роэкриваа шлях до совпадения прогре-су Ц1лого й прогресу окремих хцдивдав.

Закономхрнхсть Д1яльн1сного, предметного самовираження кожного окремого хндив1да - передумова естетично-худокнього прогресу, роаквгту естетичнох форми сусп1льноХ св1Домост1 як усв!домлення х високох соц!альнох оцшки особист1сного смислу

явиш сощального та природн ого середовииа.

В §2 "3«ни оп1ввгдкошення эстетичного та неестетичного /утил! тарно-практичного/ мистецтва 1 немистецтва /виробництва/" розкриваеться дхалектика естетичного та уиштарно-практично-го в сощальнхй д!яльност1 та н продуктах, предметних ценностях, хсторичний характер спгвв1дношання естетичного га утилх-тарногоо В цьому питанш дисертант послхдовно проводить кон-цепцш особисг1сно1 природи естетично! свадомост1. Найголов-Н1 шо призначення соц!ально)! Д1яльноотх - виробництво предмо-тхв, здатних задовольняти матерхальн! потреби людей. Це скла-дае утилхтарну суть працх, субстанщональну основу утил1»ар-но! цхнноси П продуктхв. СЬкгдьки в працх опред«очуються сутн1сн1 сили окремого хндивхда як унхкально! особистос21, во-на виробляе також 1 ес?етачн1 щннос?!.

Утилхтарн1 1 естетичн! цхнносТ1 продукт!в прадх сп!вхо-нугать в просторх I хасх. Залекно вхд характеру суспхльних вхдносин щ щнностх мояуть знаходйтись з прояир1ЧЧ1, в про-тилешост1, вхдм1нноот1, дхалектичН!й готокност!..

. ..' Проникнення естетично-художнхх засад в киття лздей та в продукта ремесла, промисловост1, дизайну, д1алектичну то-токнхсть, гармонхйне сполучення естетичного та утил!тарного в предметах - це найваялив1ший по каши к х кри?ер1й естетич-но-худокнього прогресу. Ьщкфервнтнхсть суспхльно! св1Домос-до особист1оного смислу продуктхв СуСП1ЛЬН0Г0 виррбняцтва, деестетиеацхя вокального середовиша, абсолютизация утил!тар-но-практично* щНностх речей свЛдчать про кризу, еаст!й, спад в розвитку естетичних засад в >глмх оуспхльства. Суттевим виявленням естетичного прогресу е формування в систем! щн~ нхсних оргентащи особистостх, установка на хХ.д!ялы&оне са-мовираження та самоутверджсння. Нин! ми в1ддаляемось вхд цього

эдеалу, 1дучи в капрямку голого практицизму та заперечення сощального смяслу д1яльностх особистост1о Сучасний пер1од -це якийоь зигзаг, зворотшй рух в естэтично-художньому роз-витку суспхльства.

§3. "ЕЬтетичне вхдношення до пращ Оу^им з показник!в розвитку естетичнох oBiflouocTi, KpwrepilB естетичного прогре-оу» який бешосерадньо не зач!пае розвитку мистецтва, слуглть феномен естетичного сприйнятея, переживания, уевгдомлення ih-дивхдом його власиоХ д1яльност1. 3 цШсного, складного сприй-няття окремоо особистхстю XI пращ ~ найважливхшох сфври кит-тедхяльностх - в дисертаци вид{лявться естетичний компонент, який визначаеться як переживания суб"ектом д1 ллънЬнох само-реалхзацЦ, Егощональиэ переживания 0с0баст1сти II самоут-ведоження та самовыражения сеого iвдив 1Дуального вкладу в со-цхальний процес або естстичне иОношння до працх - цэ один 13 слоиунгшодх мотивов сощально~1идив1дуадьно1 Д1яльност1 поряд з поиуковим» творчям, морадьним, ттзр1альним„

Спхввхдношення матерхальних га хдеальних спонукаючих мотивхв д1яльност1 айо стикуд1в пращ носить iсгоричний характер, Еиачачааться характером сусп1льких в!дносин, як! в!д-биваються в xapaKTopi тттп суешльства та хндивгда. Основою включения iHAHBifta в суспхльн! структури р!зного рхвня, а та-кок в систему погбавлеких 1Ндив1дуальиосгх оуспхльних вхдно-син, служить уклад життя. дане лоняття тому грае вакливу роль в npoqeci аналхзу зв"язку естетичного с*авлення до пращ а творчим, моральши, матерхальним стимулами пращ. На одних хсторичних шаблях естетичне ставлення до пращ е чимось ви-падковим, ав"язаним а талантом, V ген1альн1стс особи, ai значимого унхкального вкладу в сощальний процес, на 1Нших же шаблях естетичне вхдношення 1ндив1да до власнох д!яльнос*х

стае б1льш або меню законом!рним0

Оцгисю з найвакливхиих причин перетворення естэтичного ставлення до працх'в зякономхрнхсть е уклад клття, який пе-редбачае безпосередне включения гндивхда в сусп1льие щле. В цих умовах окремий хвдивгд сприймаа свою дхялыпсть як ун1-кальие самоутвердження, ян гру фхзичних та 1нтелектуальних сило Естетнчне вадношення до прац1 стае суттевим компонентом ментал1тету даного суспхльства, а такоя хндиввдуальнох свОо-мост1 на його соцгально-психолог1чному рхвн1о

Виробляючи необххднх кориснг ре»п з метою задоволення практичних потреб, !ндяв1д одночасно об"ективуз в них^опрод-мечуе себе унОальним способом» Цвй момент д!ялъност! служить детермхнантою естетичного ставлення до прагд. Об"ективноо основою творчого, поискового ставлення до пращ е дощльн!сть дхяльностх, суб"ектом якох виступае леди на- як продукт оуо-. ПХЛЬНИХ ВХДНОСИН. 1нДИВ1Д здатн!1й сприймати особисту Д1ЯЛЬ-нхсть як виконання громадського'обовпяеку, слук!ння оусп!ль-ству або як аасхб до хснування» Нарештх, праця приносить за- доволення як здорова затрата енерг!х, напруяення мускул! в, витрачення фхаичних та розумових сил та ьа!бностой !ндив1да як кивого органхачу, б!олог!чнох Лстоти.

§4, "Естетична св1Д0М1сть в систем! форм сусп!льно1 св1-домост1и, Однхею з законом!рностей еотетячно-худокнього поо-тупального розвитку е амхна м1сця естетичнох св!домосТ1 в сус-П1льн1й св1ДомосТ1, зростання !нтегруючоХ ролх еотетичнох фор-ми сусшльнох свхдомост1 в системх вс!х форм сусп!льнох св1 домоет! , ,

Проанал!зувати цю законом!рн1сть мокна шляхом оп!вставления окремих форм сусп!льнох св!домост1 за способом та обвитом в1дображення сусального буття, а також за Хх функц1ями

чи способом гворотно! Д11 на китгя сусильства»

Ця МеТОДОЛОГ1Я ДОЭВОЛЯе ПОргВНЯГИ фОрМИ СуСШЛЬНО! СВ1-

домост! в ix генезис!, становлсш1 ,поступальному розвитку«

Передуковоэ вшшкненнл естетично! форгли оуспхльно! св1-доыост! е особистхсна днференц!ац!я сусгцльства, оскхльки об "екгом ц в!добраг.2ння слуглть особкотхсне буття суспхльних в1дносииэ опредмечене в продуктах д!яльносТ1. За об"ектом в!добракеняя ейтетлша св!дом!сть найб е зп ос ер едн I ше порёв-нэеться з моральною св1домхсио, але остання мае справу з особистютю як соцхальним »том, год! як перша - з особис-исною !ндивхдуальн1сио0 Змхс? особисггсного бугтя сусмль-них в!дносин складаз самовиракення особнстост!. В цьому Бхдно^еккх естетичну свхдомхсть мокна порхвняти з релегхй-нов.

Якщо в релхггйнгй свадолюст! знаходить воображения залек-чхсть сусп!яьно! лвдини В1Д естетичних та сощальних сил, эо в естеэнчнхй - перетворення природи та суспёльст-ва, суб"актом якого е особист!сть»

При з!ставленн! естетично! св!домост!.з хншими формами оуспхльно! свадомост! вакливо вхдм!гити дв1 обставини: по-перЕа, естетична св!дом!сть р!дображае суспхльн! вгдносини в 1х щлхсносг!, вех сусп!льнх вхдносини в Хх !вдив!дуаль-ному виявленн!; по-друге, в 1х предметному опосередненнх.

Зв!дси !нтегруюча роль естетично! свхдомост! в систем! вс!х

■ с . * . !ншх форм, а танок широта- . та дглютсть естетичних ощнок,

во вклячае во! !нш! оцгнки.

Справжнього розквхту естетична св1ДОм!сть може досягти в суспхльствх, яке забезпечуе особисгхсну р!зноман!тн1Сть, . максимально зв!льняе особу в!д регламентац!!, в^цкриваз мож-ливост! для всеб!чно1 самореал!защI особистост!. Такого

сусшльства icropiH ив не знае. Внутр1шня суспхльна законом!р-Н1сть мхстить в coöi реальну можливдоть особиот1сно1 самореа-л1защ! та естетично-худокнього прогресу.

За характером воображения естетична ceiftOMicTb набли-каеться до релШйно! та протилежна наущ, Художньо-образна вадображення, яке пригаманне естетичнхй свхдомостг, близьке до образного вгдображення в релт! i походить з М1фолог11, тобто з цшйсного способу воображения киття, який в б1льш доступним i тому переважапчи^на ранн!х ваблях 1сторичного розвитку, Первхсне образно-ыетафоричне воображения зумовлю-еться тим, гао люди на ige не в1дд1ляо себе в!д природи» Воно хсторично передув абстрактному лонятхйному миоленню, niзнанию. Однак художньо-образне вхдображення, яке видглилось з qiHHXCHoro способу осшслення киття i _ отримало свою самост1й-HicTb в естетичн!й св1домост1 та мистецтв^ з розвитком науки та наукового ni ¿знания свхту не втрачае свого значения i не позбавляеться свое! хсторично! перспективи, Людство не обмежуеться niзнаниям об"ективного свхту т1льки в його екзис-. тенц!йн1й oyii, в його зйконом!рност1. Усв{домлення особис-TicHo! cyri процесхв та явищ житгя лодей та природи - це ор-ган1чна социальна потреба на bcix 1Сторичних иаблях. CryniHb rapMOHiflHocTi художньо-образного та айстрактно-понятхйного В1Дображення тому е одним ia суттових покааник1в сусшльного прогресу в св1Домост1.

Зцапйсть естетично! OBiflOMOcTi за допоаогов мистецтва виконувати свою гадонхстичну функщю створюв видим!сть дея-ко! сп1взвучностх естетично! та релхгхйнот ceiflOMOcTi в ix впливг, способ! зворотньо! Ail на сусп1льна життя.

Але за щею зовнхи.'ньою cxoxicro ховаеться глибока в!д-MiHHicTb або навхть протилежн!сть. ¡Аютецтво дав насолоду й

рад!сть в реальному життх, а рел!г1йна концепцхя глюзорна.

Ко ясна форма сусп1льнох сбхдомосТ1 : есьетична, peлiгiйнa1 наукова, мораль виникав в силу необхадностх, певних сощальних проблем, але их 1Сторичи1 перспектив« р1зн1. На думку 3.Фрейда, релхгхя нерозривно зв"язана з дитинством людства, 1 тому прийняття II з вс1ма II атрибутами, з в!рои в чудо, в надпри-родне в к1нх$ XX столЛття дуке вакко, Виникнення релШйного мистецтва в середюц стол!ття, морально-повчальна суть релх-г1йних заповедей, посилена реанхмац1я рел1Г11 в наш: дщ не можуть забешечити релДг11 таке майбутне, яке мають наука, мораль, есгетична свдемхсть.

Стзердяення художником моральних щнностей за допомогою коню-ретних персопаяив» ситуац1й переборке деяку одноб!чнхсть, пря-молхн1йн!сть безпосереднього морального регулювання. В умовах науиово-технгтого лрогресу особио^сно-1вдив1Дуальний вямхр матер!ально1 та духовно! культури отае все актуальн1шим, В1Д-криваючи сирой 'мокливосТ1 для роевику естегично* форми сусально! свхдомостх.

На завершения пЦбиваються шдсумки дослхднсення, вианача- ' етья акту алый сть основних положень х висновкхв роботи»

• Тема дисертацх! знайшда свое вхдобракення в таких пуб-л1кац!ях автора:

1* ^'х-охичсокоб отиоЕбнив к труду а его рель б формировании личности. - Сб.: "Новые рабочие формируются сегодня". Свердловск,;1966. - 1,0 п.л. , °

2. Эстетическое сознание и"искусство. — Сборник научных работ №65, Челябинск, 1970. - 0,7 п.л.

3. Об обьекте эстетического сознания. - Сборник статей "Проблемы общественных наук", Челябинск, 1974. - 0,7 п.л.

4. Эстетическое сознание и некоторые закономерности его развития в социалистическом обществе. - Киев, 1986. - 8,!9п.л.

5» Структура эстетического сознания. - Рукопись деп. в ИТОН АН СССР, 4.12.87, № 31936. - 4,0 п.л.

6. Зстетически-творческое начало в труде инженера// Личность современного специалиста.. Проблемы образования, воспитания, деятельности. - Н.: 1990. - 1,0 п.л.

7. Эстетическое сознание как форма общественного сознания. -Сб.:"Эгика и эстетика" . - Киев, 1986. -.0,5 п.л.

8. Философия и идеология: особенности взаимосвязи// Методические и методологические основы обновления философского образования в высшей школе. - Тезисы республиканской научно-методической конференции. - Кйев, 1991» - 0,2 п.л.

9. Эстетическое сознание /Философско-методологический анализ/ Рукопись деп. в ШИШ РАН, № 4876Г, 20.12.93. - 4,0 п.л.

ANNOTATION

Philosopltical analysis of cardinal works of aesthetics is being carried out in dissertation and philosophical methodology to their organization and solution is being used.

It provides the possibility of investigating aesthetic form of social consciousness that makes up the subject of aesthetics and its structural and functional connection with art.

Philosophy plays the.role of methatheory according to aesthetics in all philosophical formations and on modern stage of its development in thle work.

The essence of dissertational investigation determining its

content and basic Ideas 1в in analysing aesthetic conaciousnes's in

the structure of the whole social consciousness. ^ В диссертации осуществляется философский анализ кардинальных

проблем эстетики, применяется философская методология к их постановке и решению. Это обеспечивает исследования эстетической форш общественного сознания, составляющей.предмет эстетики, а также ее структурной и функциональной связи с искусством. В данной работе философия играет роль метатеории в. отношении эстетики. •

Суть диссертационного исследования, определяющая его содержание и основные идеи, состоит в рассмотрении эстетического сознания в структуре общественного сознания.

Ключовг слова: эстетична св1д0м!сть, мистецтво, фхлософська

I о

парадигма, фглософсько-естетична картина св1ту, метатеоргя, самоутвердження, самовираження oco6Hctocti, особистгсне буття сусп!льних вгдносин, гносеолог1зм, еп!стемолог1зм.