автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Эвертання в современном английском языке: (на материале пьес Б. Шоу)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Эвертання в современном английском языке: (на материале пьес Б. Шоу)"

Р Г Б Ой

ОДЕСЬКИЙ ДЕРКАВШІЙ ЛШЕКЖЕТ ш. Г. I. МЕЧНИКОВА.

ЗВЕРТАННЯ З СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ( на матеріалі п’ос Б.Еоу )

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

На правах рукописи

РУДЬКО Людмила Петрівна

Одеса - 1994

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Чернівецькому державному університеті

- доктор філологічних наук, професор Карпенко Юрій Олександрович

- доктор філологічних наук,

■ професор Колегаава Ірина

Михайлівна

. - кандидат філологічних наук, .

. доцент Яровенко Людмила

• Степанівна .

. - Прикарпатський державний університет

Захист відбудеться Д2 травня 1994 р, о ІЗЙ годині на ва-сіданні спеціалізованої ради К068.24.08 в'Одеському державному університеті за адресою 270058, м.Одеса, Французький бульвар. 24/26 ■

З дисертацізю юкна ознайомитись в науковій бібліотеці ' Одеського університету. •

Автореферат розіслано ''И І ИЛ ■ 1394- р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

ш. Ю.Оедьковича. Науковий керівник

Офіційні опоненти'. Провідна організація

Звертання як один з важливих компонентів загальної системи комунікативний засобів у драматичному творі о носієм смислової інформації та експресивного потенціалу тексту п'єси, що впливає на духовний світ, почуття, емоції, думки, вчинки читача (глядача) . Проблема тексту на сучасному етапі розвитку філологічних наук розглядається в рвмках комунікативної теорії, яка сформувалася в лінгвістиці. Згідно з цією теорією, усяке звертання в частиною функціонуючої системи, в якій взаємодіють три сили, що створюють єдиний комунікативний ланцюг: автор - повідомлення (у нашому випадку - це. звертання) - читач. Отже, однією з важливих одиниць мовної орієнтації в звертання.

Обрана нами як об’єкт дослідження ця синтаксична одиниця може бути розглянута в широкому плані» а с ме: стосунки звертання а членами речення, його семантичні характеристики, склад, прагматика тощо. Комунікативно-прагматичний підхід до проблеми опирається на аналіз п'є Б.Шоу, тексти яких становлять живу функціонуючу вдність, засіб спілкування драматурга зі своїми читачами.

Такий підхід до вивчення функцій авертання в реченні, аналіз його структури та прагматичного аспекту вимагав .від дослідника зосередження увага на вивченні всієї канви комунікації, бо саме текст в носієм'іірагматики (іктенція автора)*

У цій роботі ми прагнемо з'ясувати, як автор "зашифровує" інформацію і вкладає її у звертання,-як ця інформація сприймається, розшифровується чйтачем-інтерпрегатором. Треба зауважити, що у цій сфері мовнознавчої науки певний доробок є (Г.Н.&юсов, В.Б, Ґольдін, О.А. "Иівін, В.А. Доборович, М.О.Олі-кова), однак залишилися не розкритими принципові структурні _ та смислові особливості даного мовного явица, існує такси? необхідність ширшого вивчення особливостей вживання звертань в англійській мові, треба простежити за генденг^ями розвитку цієї мовної категорії , визначити її' комунікативно-прагматичний потенціал, зокрема у драматичних творах. В цьому, ми вбачаємо актуальність нашого дослідження.

Основною мето» дисертації е вивчення комунікативно-прагматичного потенціалу Увертань., у драматичних творах Б. Шоу, їх семантики, засобів вираження, сфери функціонування, а також* виявлення та з'ясування як мовних, так і позамовних чинників,

що впливають на вибір формули звертання, ролі умов і, середовища, де ці звертання функціонують.

Конкретні завдання дослідження,зумовлені поставленою метою, полягають в тому, щоб • ' - .

- описати та систематизувати вокативний матеріал з драматичних творів Б.Шоу, обраних нами для аналізу;

- визначити частотність вокативів у досліджуваних драматич-нж творах, зокрема насиченість нїаш • п’єсу-

- вивчити Дун'-ціонально-семангичні можливості вокативів,

їх вплив на драматичний твір, роль у комунікативно-праг-магичному спрямуванні тексту;

-дослідити структуру вокатішів та встановити взаємодію між компонентами в складі поширених звертань.

Наукова новизна дослідження лолягаз в комплексному, порівняльному та прагмалінгвістичному підході до проблеми функціонування. звертання в художніх текстах сучасної англійської мови -підході, спрямованому на виявлення комунікативно-прагматичного потенціалу вркатнвів. ■ ■ ..

Мета і завдання дослідження підказали вибір комунікативно-прагматичного принципу аналізу мовного матеріалу і обумовили необхіднісгь зосередження на кількісно-якісному, структурно-семантичному та описовому методах. В роботі застосовується ' також метод контекстуального та психолінгвістичного аналізу з опорою на широке розуміння контекстологічного прийому.

Матеріалом дослідження є тексти п*ес Б.Шоу загальним об--сягом 4700 сторінок, що методом суцільної вибірки дозволило зібрати й обстежити 5000 звертань. Достовірність наслідків дослідження забезпечується досить широким фактичним матеріалом, на основі якого виконана робота, крім Того, самою методикою дослідження, що базується на поєднанні ряду апробованих методів лінгвістичного аналізу. ~ " 1

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що'воно сприяв системному вивченню мови в її функціональному аспекті, визначенню місця і ролі звертання в комунікативно-естетичній сис -темі цілісного художнього твору, а .також дозволяв розкрити, уточнити засоби кодування (драматургом ) і декодування (глядачем) у звертаннях їх.комунікативно-прагматичного навантаження. ' ' - ' ' : ' ". .. ’ . ■ ■ -

В -

Практична значимість дослідження-ойуиовллиться можливістю використання його висновків у викладанні англійської мови як у школі, так і в вузі в курсах лекцій з стилістик!:, у'спеціальних курсах з ономастики, при-вивченні ■ студентами-правил англійського мовного етикету, в перекладацькій практиці, а також при складанні спеціальних навчальних лсксикогра$ічнюс по-оібників, довідників для бажаючих поглибити свої знання з англійської мови, краєзнавства тощо. •

Результати дослідження дозволяють винести ка захист такі положення: - - • -

1. Система номінація у звертаннях у драматичних творах В.Шоу

психологічно мотивована і доцільна, що відіграє важливу роль у створенні образів персонажів у, п'єсах, де простежується гармонійна єдність спільного ряду прагматичне ; -

сгірямування-зв ерга ння-ств ореї ш й образ-сприйняття глядачем. • - . .

2. Існує міцний зв'язок м Iк семантичнім наповненням звертання та його структурою, до того ж те й друге складається з цілої низки компонентів.

3. Прагматична Настанова тексту п'єси полягає в тому, щоб переконати аудиторія, глядача, спонукати його приєднатися до тієї чи-іншої точіси зору, а цього можна досягти завдяки адекватному вибору ййвних засобів у формулі звертання, що» зрештою,веде до забезпечення кращого сприйняття всіаї

• концепції автора. • .

4. Специфіка звертане з огляду на комунікативно-прагматичний потенціал відзначаються особливою потужністю цього потенціалу, оскільки звертання за ев'о їм. мовленнєвим статусом е точками . перетину '-Інформаційної та емоційно-експресивної .

. основ, а тому акумулюють в собі прагматичні можливості цих основ.

5. Вудучи тим фокусом, де сходяться чотири лінії ( "автор-пер-соная", "автор-глядач",. "персонаж-персонаж”, "персонаж-

г ляд ач"), котрі зрештон ві&вляються варіаціями однії; ї головної, а саме лінії "автор-гл/щач", звертання виконують роль маркерів, що несуть, значне прагматичне навантаження, адресоване глядачеві. ' . . ,

Апробація роботи. Основні теоретичні положення та вмснсй-

ки дисертації відобракені в' семи.публікаціях, а також викладені та обговорені на спільному засіданні кафедр англійської мови та германських мов Чернівецького деркавного університету, на міжнародній науковій конференції "Семантика'мови і тексту" (Івано-Франківськ, 3993), на науковій нараді з проблем автоматичного аналізу та перекладу тексту (Чернівці, 1989), на республіканській науково-методичній конференції "Методи вивчення лексичного складу мови" (Чернівці, 1991).

Мета і завдання досл ідкення'визначили структуру роботи, котра склададться зі вступу, трьох розділів, висновків* списку скорочених позначені, джерел та описку використаної літератури (188 позицій), - ■ ,

ЗІШТ РОБОТИ. , ,

У вступі обгрунтовується вибір теми дисертації та її актуальність, визначається мета та завдання дослідження, розкривається наукова новизна, Теоретична значимість та практична цінність роботи, формулюються положення, що виносяться на захист. - ; ,

У першому розділі ^щеться про те, що форми звертання в мові відображають стосунки людей у суспільстві. Вибір форми звертання завжди чимось зумовлений.’Мовленнєва поведінка мотивується певними обставинами, що безпосередньо впливають на добір звертань для конкретної ситуації. Вибір відповідного регістрового забарвлення детермінується такими факторами, як характер ситуації спілкування, ступінь знайомства чи родинних стосунків, стать, по.сада, освіта, характер стосунків.між комуні-кантами. їх інтелектуальний рівень, соціальна приналежність та інші екстралінгвістичніфактори. . . ’

Звертання - це таке мовне явище, яке .через свою граматичну, незалежність наближається до відокремленого члена речення.

Боно, як правило, виражене іменником чи.субстантивом, мая свій набір синтаксичних ознак, подібних до ознак членів речення, а інтонацією і значенням пов'язане з реченням, яке воно обслуговує. . , ■ . .

Синтаксична функція звертання передбачай такі компоненти (семи)., як сота адресата (сема.другої особи) і сема кличності. Звертання завади закріплене за другой особою 'і. як зазначай

О.М.Олікоза, воно завади мас обов'язкову граматичну ознаку -відсутність артикля, а вказівний зайленнік і означений артикль звертання слукать засобом розкриття другої особи.

Системний аналіз звертань у п’єсах не тільки слрияк глибшому розумінню окремих образів, задуму драматурга, а й дозволяв говорити про своєрідність стилістики імен, що використовуються у творі. •

Вдалий вибір антропоніма в тій чи іншій ситуації дао можливість письменникові правильно використати багатоплановий образний потенціал антропонімії. При зміщенні звичного використання іменування особи в звертанні, тобто при порушенні нормативної борми наймення, створиться дисонанс, що веде до підвищеної експресії 1 конотації. Відсутність необхідної обізнаності з мовленнєвим етикетом може призвести до непорозуміння в спілкуванні, особливо якщо спілкуються носії різних мов. Різноманітні історичні, соціальні і культурні фактори заливають на вибір гісї чи іншої мовної одиниці, а форми звертання у британському, суспільств і е ваялизга засобом визначення соціального статусу у службовому, майновому та віковому стані. -

Існує певшг" зв’язок між набором компонентів іменування персонале і його соціальними- характеристиками'. Чим більше компонентів охоплює іменування денотата, тим вище його соціальний стан або ситуація спілкування 5 надзвичайно офіційною.

Іменування автором сеоїх персонажів не буває випадковим, кожний -антропонім містить у собі певний смисл ( етимологічний чи, частіше, '5ункціонгльно-звгласвий), котрий висвічує якусь ознаку носія наймення, породжує овоз асоціативне поле. -

Як граматично домінуючі складові і апелятивів у. англійській мові виступають.слова, котрі овоїм значенням спроможні уточнити,' конкретизувати дозначену ними в вокаткві особу, предмет чи явще,- До таких слів відносимо іменники, особові займенники друго ї особиу субстантивовані прикметники, числівники та прислівники. - . ■

Віюокий відсоток вживання звертань, до окладу яких вхо - . дить загальна назва, жіяонюегься тим, що письменник не лише називав особу, до якої'авертазтьоя, але адресуючи номінацій, водначас- висловлює свой оцінку, пристрасть.

Всю розмаїтість ввертань, що в загальними-назвами,в п'єсах Б.Шоу, можна звести до такюі лекоико-оемаятичних груп, які

означають: стать, Вік, ступінь спорідненості, місце прокиван-ня, етнічну приналежність, якісну характеристику персонажа, офіційний статус, професію. '

Варіативність засобів іменування особи широко використовується з метою характєриззції героя. Гегерономінації персонажів притаманна цілеспрямованість через серію моносуб’ектних або полісуб’ектних номінацій. Ці серії номінацій, створючи свозрід-ну ономастичну парадигму, передають різні погляди на персонаж, і с чудовим засобом лортретизації героїв п’єси. ■

Б.Шоу віддає перевагу замінникам власних назв у тік випадках, коли цього вимагає мовленнєва ситуація, контекст.

Часто загальні назви у функції звертання набувають додаткового стилістичного забарвлення в залежності від прикметника,

• яким вони поширюються .Найбільш активним поширювачами, що мають найбільше зв'язків з загальними назвами (причому ці зв’язки досить слабкі, несгійсі), Є dear .little '.poor ,old,sweet ,

Good ,young . Таким чином, детермінативи в сполученні як з-загальними, так і з власними, назвами забарвлюють і підсилюють- потенціал звертання, надають його звучанню потрібної автору тональності. • ’ ‘

В тексті звертання чітко локалізується, воно-не може довільно міняти місце в реченні, бо воно обумовлене цільовою настановою і структурою самого речення та'тізю функцією,, яку ввконуд звертання в реченні.' '• .....

Найбільш акцентованім мовна вважати препозитивне розміщення звертання.''Якщо ж звертання знаходиться в середині або в кінці речення, то в більшості випадків воно вживається-для під-, тримчи уже встановленого контакту. .

У другом? розділі звертання розгадаються в функціонашгот му тані та в плані семантики. ■ ■ ,

Засоби іменування ос^би в позиції звертання в діалогах чп полілогах багато в чому зумовлюють- я обставинами силування.

До таких обставин належить безпосередній контакт партнерів по комунікації або відсутність особи, котрій адресоване звертання. Пряме звертання функціонально розділяється на три типи. Перший тип - це основний, він реалізується в бесіді комунікантів. До другого відносимо такі звертання, що не потребують відповіді.

Це звертання в таких ситуаціях, коли адресант і адресат присутні, а самої комунікації нема. Щодо третього типу,, то мова йде

про такі випадки, коли пряме звертання перестає бути такім через зміну ситуації спілкування (наприклад, смерть співрозмовника ), отже воно переходить у непряме.

Пряме звертання до міфічної особи реалізується шляхом використання ТЄОНІМІВ (Jesus Christ), ТОПОНІМІВ (Father Hilo ), хрематонімів (Sphinx ), але в усіх вкладках відбувається процес одухотворення адресата, що усвідомлюється як жива істота віщого, сакра ьного рівня.

Непряме - зустрічається у випадках, коли Присутній лише один учасник комунікативного акту, тобто суб'єкт, а об'єкт (адресат' з якоїсь причини відсутній. Дист&нтне непрягле звертання, спрямоване до відсутньої особи, не передбачав відповіді, тому зворотньої реакції не виникає, бо одна з умов комунікації порушена: випала ланка в низці комунікації, а саме - наявність об'єкта.

Заслуговують на увагу і такі випадки, коли адресант спря-, мовув звертання самому соді, внаслідок чого адресат і адресант репрезентуються в одній і тій же особі., тобто адресант стаз і суб’єктом і об'єктом комунікації. Подібні "ностальгічні" звертання - роздуми використовуються драматургом як яскраві мовні засоби, що дають моклиність йому ввести потрібний літературний персонах і подати його у відповідній тональності.

Основним класифікаційнім параметром, який дозволяє здійснити семантичне групування звертань, може бути їх відношення до етикету та узусу. Це відношення схематично може виглядати так: а) узуаині-етикетні (власне етикетні звертання); б) узуальні-неетикетні} в) неузуальні-етикетні (тут етикет виступає в перекрученому або транспонованому вигляді ); г) не-узуальиі-неетикетні.

З огляду на запроноваву класифікацію для характеристики конної групи ми ввділявмо чотири семантичні розряди звертань: етикетні звертання, звертання з замінниками титульних слів, • звертання без етикетних термінів та провомінальні звертання. Мовленнєвий етикет розглядається нами як своєрідні правила ри-туалізованої поведінки людини в суспільстві, вербальні форми вираження чемного отавлення до співрозмовника'в процесі спілкування, ’

Вивір етикетних формул обумовлюється такими чинниками: ступенем родинних стосунків, знайомства, віком, статтю адреса-

та, родом занять, національною приналежністю. Вибір відповідного регістрового забарвлення залежить як від статусу учасника . комунікативного акту з'урахуванням згаданих змінних величин, -так і від ситуації спілкування. Варто зауважити, що вибір альтернанта гакок визначається низкою ікгра- та екстралінгвістичних чинників, таких, приміром, як місце мовленнєвого акту, ко-мунікатііЕііі обставини, форма, мови (усна чи писемна), сфера .ко- . мунікації, склад характеру комунікантів.

Геограс5£чнє оередовиде та історичні умови, в яких живе суспільство, позначаються на укладі його життя, ііа матеріальній, соціальній та духовній сфері, тому кожна епоха прагне до встановлення своєї форми варіювання ономастикону. Характерно,'що прагнення Б.Шоу відобразити ономастичні традиції тієї історичної епохи, яку-він описує, не обмеяило процес його авторського творення імен. В його' історичних п’єсах знаходимо цілу низку , антропонімії, топонімів’, зоонійів, хреиатонімів, аналогічних історично засвідченим іменам. Перш за‘все це численні сакральні звертання: (Gogs of Egypt and VenGc-mce.O Chriet , Jesus ,

О God );-звертання за фахом, професією, які були притаманні Єгипту часів Клеопатри: (pilum pitcher,teacher of kings , temple euard ,bearer of evil tidings.)., звертання за класовою приналежністю: (cowardly.slave ). '

Б.Шоу як майстер жарту, іронії, насмішки навмисне зіштовхує формули звертання з-різних історичних епох, то.бто в цьому випадку англійські звертання, що побутували в певному часі і просторі, переносяться до Стародавнього Єгипту, де узуальними були зове*м інші звертання. Таким чином, умисний дисонано створюється шляхом використання звертань э перенесенням норм укивашш титульних слів у інший часовий простір. Наприклад,

( П’єса"Саеоаг and Cleopatra)':Саевах» Comrade , give the word' to turn, put on. the beach and stand by the boat.

Caesar!Oh no , no,no .By no neans .Caesar's guests gentlemen. Rufio :You are a bad hand at a bargain .mistress, if you'will swop Caesar for Antony, ; Як бачило, драматург навмисно осучасюоє n’scy,'розглядає минуле через призму сь гоідення, <5о вважає нрмояливим писати про минуле, ігноруючи події сучасноо-ті, а тому користується прийомом імпліиитнихспівотавлень минулого з сучасним, щъб досягти своєї мети, - зробити глядача співучасником дії,

В основі суб’евтивно-характеризуюіої функції звертань ле-

«

кить їх здатність образно кваліфікувати адресат з боку його моральних, інтелектуальних та фізичних якостей. В таких випадках часто у ролі звертань -виступають зооеемізки, своєрідність яких виявляється в їх образнохярактерологічній сутності. Серед усіх назв тварин, що вживаються в ролі звертання в п'єсах Б.ІДоу, більшість з них одержує негатиьне забарвлення. Асоціативні механізми мислення відіграють неабияку роль у процесі мовленнєвої діяльності людини. Для створення фразеологічного образу найчастіше уживаються такі зазви тварин, які є склало -вою' частиною цієї фразеотематичюї підгрупи. Зоосемізми - звертання з еспліцитним негативним забарвленням включають назви СВІЙСЬКИХ тварин: cov; , cat , asa ,dog, donkey , ДИКИХ: fox, camel . рептилій: crocodile ,serpent ,chameleon , птахів ! sea . bird . Це негативне значення звертань посилюється, якщо вони поширюються пейоративними епітетами old , silly , rotten , filthy ,hufcgry І займенником you. iIiggina:A? would you? Claw in, you cat("Pygmalion")

Деякі зоосемізми-зверт'ання, залежно від контексту, можуть мати як негативне, так і позитивне забарвлення, наприклад, зо-осемізмисаг виражає негативну емоцію, a kitten - позитивну. Hapoleon : Shis ІЗ your revenge , you Лє-cat,, for having had to give me the lot^ersC'The Man of Destiny")»

Со.евдг:ОЬ1 who told.you that, little kitten?("Caesar and Cleopatra")

У цьому rs. розділі розглядаються звертання-перифрази, переважно наближені до метафор, котрі вбираюсь у себе максимум почуттів, думок,, емоцій, виступаючи-при цьому яскравим живописним засобом портретизації діючої особсіи. Лексичне заповнення подібних .звертань моле бути досить різноманітним, сюди можуть входити слов'а з переносним значенням (метафора, метонімія, синекдоха),, тоді функція звергання-перифрази став фіктивно-кличною, оціннои . і сприймається читачем як прикмета високого стилю.

Заслуговують на увагу також прономінальні звертання. Це займенники, що виконують "зокативну функцію і, як правило, несуть у собі негативний заряді Розгорнуті прономінальні звер -. тання, називаючи другу особу, виступають . ; синтаксичною фігурою, поетичним прийомом, що підсилюз емоційність мовлення.. Ті розгорнуті звертання, у яких займенник you супроводжується відносними заЙлзннйкаш vbo ,that , не зовсім компактні, вони

насичені надмірно» інформацією. Наприклад: Has Hear me,you мошеп who adorn yourselves alluringly ana counceal your thoughts from your nen, leading then to ’beliUvft that ye deem them wondrous strong and masterful whilst in truth ye hold them in your hearts as children without understanding (’’Caesar and Cleopatra")

У третьому розділі звертання розглядаються в плані прагматики. ’

Комунікативний акт як різноввд людської діяльності обов'язково передбачав наявність двох сторін: суб'єкта і об'єкта процесу комунікації, а взаємодія трьох основних компонентів (оуб'ект-інформація- об’єкт ) створює єдиний комунікативний ланцюжок. Але в художньому тексті з’являється і четвертий компонент - чаї ач (глядач), котрий розкодовуе імпліцитну інформацію, що передають один одному учасники комунікації за допомо -гою тог.о мовного матеріалу, який надав у їх розпорядження автор твору. . ,

Такі художні елементи як безпосереднє звертання до глядача, є досить вагомим засобом зосередити увагу глядача на тій чи іншій проблемі, наштовхнути, підказати розв'язання якоїсь проблеми, вплинути на світогляд потенційного глядача.’ Але сучасна драматургія відмовилася від такого прийому, що порушує реалізм сценічного дійства. Тому у п'єоах Б.Шоу. як правило, наш таких фори прямого виходу автора на глядача -і лише зрідка зустрічаємо в завуальованій композиційно вмонтованій формі ■ такі прийоми, як прийом "ведучого" (коментарі Юікроба (Monster) у П'еоі "Too їгие ГО BE GooA")\

Таким чином, зміст п'єси в ілшліковалий у діалогах персонажів, тобто закодований глибше, ніж у недраматичному тексті, а тому комунікативно-прагматична спрямованість ' п'еои розкривається глядачеві більш складним-шляхом порівняно з,творами інших жанрів, ..

Оскільки діалог і полілог відбивають особливості розмовної мови, мовлення, то вони охоплюють не лише нейтральний шар лексики, а й лексику оцінного характеру, яка найчастіше вливається для стислої, комплексної характеристики референта. З розвитком подій у худоаньому творі виражене власного чи загальною назвою звертання по мірі його просування в тексті нанизує до-

даткові Ііменувапня героя. Гетерономінатнвність порсонанів п’ос Б.Шоу пов’язана з тим, що вони потрапляють у різні життєві ситуації, контактують з різниш партнерами по комунікації, а усяка зміна призводить до обов’язкової заміни найменування у звертанні, оскільки різні комунікантн демонструють різне ставлення до свого співрозмовника.

З розгортанням подій у п’єсі об’єкт самохарактернзуеться у своїх вчинках, у стосунках з людьми, з життям, розкривав овій духовний світ і две можливість глядачеві (читачеві) скласти враження про нього, а оскільки звертання називає.цей об'єкт, то, звісно, еволюція образу веде до еволюції звертання. .

Вибір певної спрямованості ■ у {-іменуванні персоналів через звертання виражає авторську інтенцію. Увібравші інформацію змістового та контекстуального характеру, звертання репрезен-туе іштліцигну авторську модальність і виступає безпос средни виразником прагматичної настанови. Проте один і той ке текст через [яюкгашість адресатів може сприйматися по-різному, діять на чптачів неоднаково, бо їх сприйняття мас вибірковий характер в залежності від особистого тезаурусу адресата, його особистої таблиці знань (В,А.Кухаренко). Драматург передбачає збірний’образ читача.(глядача), який стає носієм прагматичної спрямованості художнього твору, причому звертання виступаз своєрідним каналом зв’язку між реципіснтом-глядачєм (читачем) та відправником інформації - автором. На сцені один персонаж звертається до іншого, а в залі по цьому звертанню глядачі не лише роблять висновок про стосунки мія персонажа!;; (текстова інформація), а й формулюють своє ставлення до них, тобто те. ставлення, яке їм підказує автор (підтекстова інформація).

Слідом за В.В.Лободою та С.В.Шевчук, ми виділяємо тріг основні поля спілкування: поле монологічного авторського мовлення, поле ремарок та поле діалогічного’мовлення, в якому сане й актуалізується іменування персонажа, створене автором у першому та другому полях.' Осмисливши звертання в драматургії Б.їїоу, ми вваяаамо правомірним представити-ці роля дещо інакше.

По-пєрже, мазда поле презентації ( інформації) дійових осіб, тобто поле автора. У цьому полі рідно коли буває присутнім контекст. звертання, натомість представлене лише, монологічне мовлення драматурга, бо він вводить читача в ту атмосферу, де від-

буватидіеться дія.' Часом поле інтродукції, яке включав пролог і епілог, роз'яснює ту чц інщу політичну ситуацію, обстановку, • певні події — у Б.Шоу з незмінним натяком на сучасне життя Англії. Так„ зокрема п’0са"ееавщэ «Ы СІеорашЗючинаеться великім конологом-звертянням єгипетського, бога Ра, а насправді -це маска самого драматурга, яка даз йому змогу звернутися до глядадьтсої аудиторії. , ' , .

Майстерність Б.Шоу як драматурга відпначазться особливим новаторством, і це стверджується саме таким способом викорш -тання "згщуалшвашк" форм для висловлення свозї авторської думки. . . • .

До другого поля відносимо авторські ремарки, котрі не містять нішею: звертань, зссгч і накопичують інформацію про героїв л'еси. Ремарки Б,Шоу, зокрема вступні, подекуди розростаються у великі і досить змістовні тексти, ідо значмо наближають читача до сприйняття третього поля п'зсн - поля мовленнзвої діяльності персонажів, В діалогах, монологах та полілогах разом з розвитком ежетної лінії.вимальовуються геро', подаються їх оцінка, характеристики,' При цьому в. багатоплановому прагматичному наван-ташші тексту п’еогг досить, чітко, проявляються як в усьому тексті, так у значній мірі в-звертаннях, чотири лінії: "персонаж-, персонаж", "авгор-персокаж", "парсозаж-глядач", "автор-глядач", проте всі вони наявні в третьому полі, а в деякій мірі і в Пер-йому, де також несуть великий обсяг. ко.’.іунікатЕВТіо-прагиатшного навантаження.

П'єса, як і всягуїй від комунікативного акту, обов'язково передбачаа наявність комунікативного ланцшка, який може мінятися залежно від кооднікативно-прзіштЕЧного спрямування.п’єод ча інтенції драматурга.

Лінія "персонаж-персонаж*! може поглинути лінії "автор-пер-соная", та "авгор-гдздач (читач)*. Поєднання номунікантів варіюється залежно від інтенції автора та композиційного.задуму ’ п'єси. Саме тут комунікативно-прагматичний^ потенціал яверташ. зростає, оскільки автор ВЕсловлає ової думка через; підстввніШ персонал або шляхом посилання на якесь джерело (А.Л.Неодер). - ,

Аналіз звертань у пресах Б.Шоу по лінії "персоЕтж-персбнаж" дає підстава визначити два адресні аспекти. Перший аспект — це текстова експліцитнаінформація,; адресована.одним персонажем : іншому, вона ніби лежить на поверхні, а другий — підтекстова

• ІЗ

ішшіцотна інформація, спрямована на глядача (читача) ,-яку треба читати поміж рядками. Звертання виникло з потреби комуніка-тквної прагматики, воно часто концентруй в собі левову частку прагматичного заряду,.вбирав в себе найголовніші його інформативні елемента.

Безперечно-, більшість звертань, що утворюють групу "персонаж-персояаг." , обмежена експліцитним аспектом, ііо цілком закономірно для п’єси. Ллсг й'імпліцитний компонент, який Яде від авто- ’ ра до глядача, простежується в тих звертаннях, котрі експліцптно адресовані одним персонажем ішому, у випадках,коли зміна ситуації спілкування веде до суттєвої зміни-форм звертання. Таких ЗМІН',, звертання тплу Harry - Prench.,Billy-Col:ane (п'єса "1*е Widowers1 Houses). з розвитком сюжету вимагає комунікативна ситуація, що складайтеся на сцені. Разом з тім ці зміни стають виразними сигналами, скерованими до глядача, стають прагматичними маркерами певних етапів, розвитку стосунків персонажів та навіть несуть попередню інформацію про подальший розвиток сгесту.

Таким чином, комунікативна прагматика звертання одного персонажа до іншого (а лінія ’’порсонагс-персрнай" майже повністю . домінує в системі звертань у п’єсах Б.Ооу ) нерідко доповнюється прагматиков сприйняття, котра скерована автором па глядача.

І хоч ця прагматика сприйняття практично’ заводі' виявляється прихованою, імпліцптною,' її питома вага в семантичному обсязі звертань може значно перевтаатн. . . .

Авторська прагматична настанова передбачав не лише відбір необхідних'звертань, а й їх системну організацію, яка накреслює Комунікативну стратегій автора-йрамагурга. За мовленнзвою поведінкою персонзяа стоїть авторська праця, що створила цю поведінку, а в цьому, власне і полягає творча прагматика,-тобто ін-тенція автора. Коли адресант, тобто персонаж, за яким стоїть автор, дібравши необхідне звертання, досягаз своєї мети'(спо- . нуїти до дії, переконати, отримати відповідь, домогтися чого-небудь і таке інше) - тоді ми можемо говорити про ефективний мовленнєвий вплив. . _ .

Існують специфічні закони мовленнєвого впливу, котрими-моя на досить вигідно користуватися, якщо майстерно їх застосовувати. Одихм з найбільш ефективних прийомів, ідо належать до арсеналу засобів мовленнєвого впливу, є, як зазначав Д.Карнегі, фактор наймення. Звертання до адресата по імені з огляду на

прагматичну настанову діє на нього значно ефективніше. Прагматична функція таких формул звертань полягаз в тому, щоб, по-перше, посилити комунікативну позицію' адресанта, по-друге, виділити, підкреслити особливість, виключність адресата і цим досягти-певної мети.

Драматург моделюе свій-твір залежно від імовірного глядача, котрий фактично й стас адресатом прагматичної спрямованості тексту п’єсі; і, отже, так чи інакше створює на заданому п'єсою матеріалі свою прагматику сприймання тексту. Автор кодує інформацію для глядача через репліки персонажа, і ця інформація не лежить на поверхні,- а залишається іі.ішііцигною.але практично завжди є сигналом, ідо'дозволяв глядачеві розкодову-вати П згідно зі своїм тезаурусом.

Комунікативна стратегія драматурга впливає на вибір певних звертань, які стають найбільш ефективною формою реалізації прагматичної настанови автора.

Персонаж та його мовленшва діяльність, за якими проглядає автор, є ключовою ланкою комунікативного процесу,, прагматично націленого на гллдацький зал. Тут на лінію "автор-гля-дач" нашаровується інша лінія - "персонаж-глядач". Автор, прагне реалізувати свою комунікативну настанову — викликати у реципієнта (аудиторії) певні емоції, передати йому свої думки, примусити думати, зіставляти. Отже, звертання в устах персонажів є своєрідним каталізатором комунікативного впливу на глядача.

Аналізуючи звертання як одиницю вербальної комунікації у драматичних творах,'ми розглядаймо’його в комунікативному ланцюжку з залученням кінцевої ланки - читача Сглядача). Створена автором лінія "автор-персонаж" не тільки не перешкоджав, а навпаки, сприяв цілковитому залученню адресата І у нашому .випадку глядацьку аудиторію) у вигаданий світ квазірєальності, вміщений у суцільну "прозору капсулу" текстової форми'п’єси (І.М.Нолегазва).

Для драматурга важливо максимально зменшити розмаїтість глядацького сприймання, і вся прагматична інтенція підкоряоть-ся цій меті. Майстерне використання вдало підібраних -звертань значно сприяз подоланню антиножі', то лежить на комунікативній лінії "автор-гллдач".

Практично всі мовні засоби ікають комунікативно-прагматич-

ну настанову,' але, мабуть, липе мовленнєвий статус звертань так широко поєднує в собі прагматичну силу номінаційніж одшгадь з комунікативно-прагматичнім йотенціалом експресивних одиниць.

Звертання з точки зору прагматики виступають особливою групою номінацій, оскільки вони збагачують, насичують текст емоційними компонентами, несучи при цьому комунікативне навантаження, яке пов'язане з інтенціею драматурга. Оскільки звертання направлені в кінцевому рахунку до позатекстової дійсності, тобто до читача (глядача), їх значимість у художньому тексті підноситься тим, що вони підказують читачеві (глядачеві) тональність, емоційний рівень та інші параметри зображуваних подій. Комунікативно-прагматична специфіка звертань полягаз перш за все в особливій напрузі їх потенціалу, бо звертання є точками перетину . інформаційних та емоційно-експресивних засад.

Завершується дисертація висновками, де узагальнюються висловлені в роботі міркування та спостереження.

Оснойннй зміст’ дисер.ації викладено в таких публікаціях автора: ' . .

Г. Гекстообразующая роль лексических единиц //Методы изучения лексического состава языка: Тез. докл. респ. науч.-метод. конф. 14-16 окт. 1986.- Черновцы, 1986.- С.23-24.

2. Роль обращений в. национально-культурной специфике стиля //Творчість Ольги Кобилянської у контексті украіської та світової літератури: Тез. допяз* респ, наук, конф., присвяч. 125-річчю з дня народження письменниці,- Чернівці, 1988,-

С. ЮГ-102. . • '

3. Исполвзование экспертных систем для анализа литератур-

ных текстов (на материале пьес Б.Шоу )// Автоматический анализ, перевод, обучение пониманию текста: Тез. высгушг.на науч.сов.- ■ М., 1989,- С. ИВ-119. . ’

4. Слова чемності в Функції звертання в англійській мові // Роль іноземних мов. у формуванні висококваліфікованого фахівця-медика: Тез. допов. міжвуз.наук.метод.конф,- Чернівці, 1992.-C.38-S?.

5. Звертання в п’єсах Б.Шоу // Семантика мови і тексту : Мат.міжн. наук. конф. - Івано-Франківськ, 3393.- С.ЮІ-Ю2.

6. Обращение в современном английском языке Аерновщ. ун-т.- Черновцы, Е>93.- 13 с. Деп. а ГНТБ Украины 22.02.93,,

IV 234 -УК 33. '

7. Обращение как прямой выразитель прагматической установки .( на материале пьес Б.Шоу ) /Черновиц. ун-т.- Черновцы, 1993.- 8 с. Деп, в ПІТБ Украины 10.01.1994, В 63 - УК 94,