автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Формирование модерной украинской нации: историография и историософия проблемы

Полный текст автореферата диссертации по теме "Формирование модерной украинской нации: историография и историософия проблемы"

НАЦИОНАЛЬНА ДКЛ]Н-:М1Я НАУК УК.РА1НИ ШСТИТУТ УКРЛШСЬКО! АРХЕОГРАФМ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАПСТВА ¡меч» МИХАИЛА ГРУШЕВСЬКОГО

ФОШУ8ЛЛШ МОДЕРНО! укрлшськсм нлцн: 1СТОРтП,АФ1Я ТА клг01ч0с0ф1я ПРОБЛЕМ!!

07. (X). 06 — ¡сгорим рафЫ, джсрслошавсгво та спсщапьш ¡егчри'ш! диецшшшн

Автореферат днеертаци, подано! на чдопуття паукового ступиия доктор ¡стори'ншх наук

р г В од

На правах рукопнеу

ГРИЦАК

Кит—149(1

Дисертац1ею е поабник

Робота яиконана на кафсдр1 icTopii слов'янських краТн ЛьВ1вського державного ушвсрситету iMciii jnaiia Франка

Оф|цшш опонснти:

члсн-корсспоидсиг МЛН Укршни, доктор ¡сторичиих паук Girryx Володимнр Борисович

доктор Гарвардського yiiiiicpcutciy Aiijipicnci.Ka Ольга

доктор icTopiiMimx паук Всрстюк Владислав Федорович

Провщна оргатзащя: Льв1вськ.ий дсржашшн ушвсрситст „Льшпська полггехшка"

Захист вадбудсться 19 грудня 1996 р. об И год. на засщанж Спещамзовансн вченоТ ради Д 01.43.Ol з захисту диссртацш в (нституп украшсько'! археограф« та джерелознавства шсш- Михаила Грушсвського HAH Украши за адрссою: 252601, КиУв, пул. Трьохспятитслшжа, 4.

3 nociöiijiKOM можна ознайомитися у füfuiioTeui ¡нституту украшсько'1 археограф^' та джерелознавства ¡MeHi Михайла Грушсвського HAH Украши

Автореферат рожланий_.....топада 1996 р.

Учений секретар cnwyaJiisoBaiioi вченоТ ради, кандидат ¡сторичиих наук

Пступ

Актуалыпут!. теми. Центральною темою су тс и их дискусш, що ведуться у сштопш ¡сторичшй наущ, е питания про можлнтсть 1 меж! об'ективного пПнання ¡сторп. Ця проблема не £ чисто академичною. Вона т1сио ноп'язуеться з виникненням 1 подш.ш двох св!тових воен 'га утверлженням топштлрних режимт — процссами, що нризвелн до величезних людецких жертв \ шдфвали в!ру у можлив1сть рацюналыюго шзнаиия та передбачення розвитку суспшьства, Реакцию на це стало щораз бшыне поширенпя постмодершстських погляд1В стосовно ототожнеиня ¡сгори1 того фаху не з науковим, а з лгсературним жанром, та педош'ри до теорт (метанаратив1н). Мело м1ж ¡стор^ею й мк|юм, ¡сторкю й посмею, ¡сторшю й ¡деолопею, якщо вони взагалг ¡снують, оголошуються розмитимн. Кож на спроба теоретичного осмислення ¡сторигчного процссу вважаеться не лише неправом'фною з точки зору фшософ», але й орально I пол ¡точно шкодливою.

Поряд з цим у сучасши ¡сторнчшй науц! помггне зростання протнлежно! тенденц» до н „ещентифкацн" — привнесення в ¡сторичш дослщження методик тих дисцишнн, наукявшть якнх не пщлягае сумшву (принаймш не в тш м1р1, в якш це робнться стосовно само'1 ¡сторп), тобто математики, еоцшлоп!, психоанализу, застосування комп'ютерно! техшки тощо. Це неминуче веде до збишиення не лшне кшькосп наукових теорн! та штерпретацш ¡сторичного пронесу, але й до зростання ртня 1x111,01 нггелектуальноУ складно«)1.

Обидва напрямкн актив^зують шдроджешш фмософн ¡сторп, яка у шелявоенш десятилггтя пережила помшшй занепад. Ще сплыпший ¡мпулъс до активгшйУ ¡сторюсофськнх пошуюв дала архггектошчна змша у сучасному полггичному розвнтку, накликана крахом комутстично'| системи. На хвшн цих змш появилися надзвичайно впливот 1 гаряче дискутоваш в академ1чному евт пращ, як1, помимо того, що доходили до щл ко вито протилежних висновкш, засв1дчнли ептъну тенденцпо повернення до старих 1 немодних 1сгорюсофсыо1Х схем2.

1 XapaKTepiiciiiKy jnson Tciwciinifi «hb.: Breisauh E. Historiography. Ancient, Mediava) am) Modem. - Chicago, London, 1983. - P. 326- 395; Burke P. Histoiy and Social Histoiy - New York, 1993. - P. 14-21; fer /\r O. (}. New Directions in European Historiography. — MicMletown, 1975. - Passim.

2 Fnhiyama F. The End of History?-// The National Interest. - Summer l'iVi'J; tjusd 1he End of Histoiy and tiie last Man. - New York, 1992; Huniinaton S. P. 'Hie Clash of Civilizations'' // Foreign Affairs. - Vol. 72. - N 3 (Summer 1W).

У Mipy того, як занропонопал) „поною ¡еторкю" п'щх'оци зазнають щораз ГнлыиоУ критики, спостср1гаеться оновлснмя „староТ ¡сторп"-1. 1сторичний анал1з знову поклнканий надати сенсу i пояснения часовК у якому ми живсмо. Зв'язок унж знаниям минулого i дмльшстю в тспсршньому так i не був школи повшстю перерваним. Писания icTopii немкнучс е тслсолопчним, a cuocifi iV пикладу — наративним4.

Найпомтшшш цсй процсс у x<anpi писания нацюналышх icTopiii. Нсзважаючи на заклики прихилышк'т ново! школи „забраш нацио з icropii" й оголошення нацюналышх icTopiii бсзнадншо застаргпими, жодно!' задошльноТ альтернативи не було запропоновано. Завданням ¡сторика и надати залишасться показ того, що нашя мае свою icTopiio, яка змшюеться з плином часу i мае вщмшност! в окремнх perionax, а нерщко шшть лабирае phimx форм в одному й тому ж uaci i perioni.

Вщродження жанру нацюнально! ¡сторй пов'язанс з тею роллю, яку займають у сучасному ciuti нацнжальш рухи i нацкжальж ¡деологн. Власне, найбшьша штелсктуальна поразка нових ¡сторнчних шк1л виявилася у нехтуванш цього фактора. Нацюналпм стас щораз бшыие знакам у гюлггичнщ лексищ як сила, без допомоги якоУ не може обштнея в сучасннх умовах жодний гюлпгичний pyx, що сподшасться на перемогу5.

Сучаснин стан дослщжень нацтналгзму в св'гговш ¡сторюграфп далекий вщ щеального. У цш галуз1 сностер^аеться над\пр теорш i нестача конкретних дослщжеш/'. До того ж cnoci6, у який добирався ¡сторичний матер1ал для теорш про нацюнал1зм, нерщко диктувався политичною кон'юнктурою. Один ¡з прогндннх теоретики! д0сл1джсння нацюнал1зму М1рослав Грох признавався7, що nanpiiKinni 1960-х pp. napTimic KcpiBiinnTno чеського академ1чного с и ¡ту „строго рекомендувало" йому не включати мате pi ал про укра'шськс нацюналыю вщродження до його книжки про нацюнапьш рухи „малих народ1в" Епропи у XIX ст. Такс ставлсння до украшського нацюналыюго руху було характерним не лише для icropuKiB СРСР та соц1ал)стично1' сисгсми, але й для захщно)' юторюграфп'. Частково це поясшоеться тим, що основне коло фах)вщв 3i

3 Himmelfarb G. Tlie New History, and the Old. - Cambridge (Mass.), London,' 1987:

4 CalUnicos A. Theories and Narratives. Reflections on the Philosophy of History. - Durham, 1995. - P. 45-65.

5 Перефразоващ слова tcaiïï Берлша. Днв.: БерлЫ I. Нащопалпм: зиехтувана сила // Сучаанстъ. - 1993. - № 4. - С 110.

6 Hrach M. From National Movement to the Fully-formed Nation. The Nation-building Process in Europe // New Left Review. -N 194 (1993). - P. 304.

7 Лист ввд .31 грудия 1992 p. до автора цих ридмв збсри-аеться в apxiisi 1пстигуту ¡сторнчних дослщжснь Лымвеького державного ушвераггету iwciii ¡nana Франка.

схиноевропсйсько» tempi! на 3axo;;i сформушиюся ч pociiici.Kiix ¡сторикю-cMirpam'in та i\nix yniin, ям иршценили на евронсйському и американському rpyini роешськоцентрисгську точку юру. Але не мети пагомою причиною буи довол) imiuupcimfi у науковпх ирацях поД1Л нац'юнашчм1п на „ч;шдш" i „сх'щш"; ncpiui шбито уособлювали лйеральну i цившчовану версмо творения модерннх naujii, тод'1 як друп мдчначалися агресивш'спо i В1дстал1стю. Украшський нацюналышй рух потрапип до категори „сх|дннх" iiauionani'iMin. Про нього говорилося чдсб|'лыиого го/ц, коли треба було чннйти приклад особливо! кровожерносп, антиеемкичму, upuMiTiiRiiocri полтшних програм i т. п., або ж в-мгаш не говорилося

ili'lOI'O.

Унаешдок цього Украша, донедавна найбшьша „недержавна" нащя Свроии, чалшиалася великою „бшою плямою" у тсорстичних побудовах досл1диик1в нацюналпму. Виглядае парадоксом факт, що П1сля проголошения самостшно! Укрщ'нсько! держави у 1991 р. ця вада чахщно! ¡еторюграфн обернулася великою перевагок» для укра'шських ¡сторикш. ¡стор1я Украши череч складшеть доапдницьких проблем, як! постають перед учеиими, багатство штелектуалышх npoTupin, що вимагають пояснения, нерочроблешеть багатьох еюжет1в набирас велико! нрипаблнвост» для cmronoi ¡еторюграфн. Як писав недавно американський дослщник,

„Те, що вважалоея „слаб!стю" украУнськоУ icropii або У! „дефектами", у портнянш ч уявними стандартами европейсышх держав на ¡рачок Францп й Англи, повинно бути перетворене у „силу" ново! ¡еторюграфн. Власне мжливкть кордо!йв, BiaeMonpoiiHKHicTb культур, ¡сторично багатокультурне сусгйльство може чробити укра'Унську icTopiio дуже „модерним" полем доелвдження"8.

УкраУнська icropiii стае як би великим пробним каменем, який пиявляе чинтсть тих чи ¡иших reopirt наш'ть у тому випадку, якщо 5ечпосередньо вони не етосуються Украши. Те, що писатимутъ у cboYx чаукових працях украУнеьи ¡еторики, матиме значения не лише для Укра'Уни. Проблема полягае в тому, чи украшськл ¡еторики зможуть жористатися uitio' перевагою. Для того Ум треба би перестати писати

Hagen M-.von. Does Ukraine Have a History? // Slavic Review. - Vol. 54 - N 3 (Fill

995). - P. 670.

кторцо виключно „для домашнього вжитку", а ввшти у коло дискусш, ям ведуться у сучасному науковому свт.

Мета 1 завпаиия поражения.. Прсдс-тавлсна для чахисту робота написана, власне, з метою сконфронтувати украУнський ¡сторичний материал Х1Х-ХХ ст. з найновишши тсор1ями 1 науковими днскуЫями (передовом про нацюнашзм) у евгговш ¡сторюграфм для внроблення ново'У схеми укралнсько! ¡стори Х1Х-ХХ ст.

Б1лыи конкретно дисертант ставив перед собою чавдання:

— визначити основы! етапи у дослщженш нацютворчих процеЫв у евгговш та украУнськш ¡сторюграфи, виявиги акадсм1чш та сусшлыю-полггичш причини змши основних теорстичних схем 1 парадигм;

— критично проанал1зуватн ¡снук^п мстодолопчш шдходи 1 понявший апарат, що застососуються для доелвдження укра'Унського нащотворення у Х1Х-ХХ ст.;

— вщгворити в ¡сторичнш послщовносп основш передумови та етапи формування модерно'У украУнськоУ нацй';

— визначити загальш закожжмрносп та специфрин особливосп цього процесу на ТЛ1 нащотворчих процеав Центрально'! 1 СхщноУ Европи;

— виробити нову схему украУнськоУ ¡стори XIX- XX ст., яка, з одного боку, пвдеумовувала б найновиш досягнення нацюналъно'У та свповоУ кторшграфн, а з ¡ншого—визначила нов1 нерепективм напрямки доелвджень 1 таким чином прислужилася б справ! подолання кризи у сучаснш украУнськш ¡сторичшй науцк

Метрподопя та методи. Методологщною основою дисертацн е фундаменталын теоретичш розробки про природу ¡сторичного шзнання, основш етапи розвитку свш)воУ ¡сторюграфи, специфжу модерного 1 постмодерного наукового дискурсу в ¡сторичжй иауцк У дисертацн застосовано найновнш теоретичш положения про суть процесу нащотворення, його зв'язок з модершзацшними процесами.

Дисертац1Я мае комплексний 1 М)ждисципл!нарний характер. ГУ концептуальш засади Грунтуються на основах традицшних наук: ¡сторн, соцюлопУ, пол1тологй, мовознавства, стнографй, стнологн, а також ¡де'У нових ¡сторичних дисциплш, що сформувалиея в остант десятил'птя — 1Ителектуально'1 ¡сторй, социально! ¡сторп, прозопографн, усно'У ¡сторп, 1сторй науки.

Дисертант послуговувався методами ¡сторично-пор1вняльного 1 системно-структурального анализу, функционального шдходу до означенна сусшлышх явищ та базуванея на хронолопчно-проблемному виклад1 матер1алу з новппьоУ ¡стор?У УкраУни.

Новизна лцслмжения. Диссртацшна робота не с першою спробою такого типу: у 1994 р. вийшла наукова праця киУвського ¡сторика Серия Скельчика, який спробува» звести разом концепщУ та оцшки ¡стори украУнського нлцюнлльного руху друго'У половини XIX ст. в сучасшй захщшй ¡стор10граф!|" з поглядами 1 тсор1ями радянськоУ 1 пострадянськоУ ¡сторичноУ науки4. Однак в|д згадано'У книжки наша монограф'|я в'щрпнясться а) ишрнотю хронолопею анал1зованих проблем — в»д 1772" до 1995 р.),

б) тематикою — у 11111 розглядаьться не лише ¡стор1я национального руху, а й формування модсрноУ укра'шськоУ наци як центрально!' проблема новпньоУ укра'шськоУ ¡стори; в) представлениям найновниоУ науковоК лперптурм, що знаменуе собою нову, ревпюшстську хвилю у дослщжейга Ц1с; нроблеми.

Предметом дисертпийшого лослшження е сучасний стан вивчення формування модсрноУ укршнськоУ нац» 1 процсст нащотворення взагал1.

Об'скт лоелмження — украУнсьм та заруб1жщ наукош публнсацй з ^ ¡сгори та спор1днсних з нею гумаштарних \ сощальних наук, як1 торкаються теми украУнського нащотворення у Х1Х-ХХ ст., а також загалын теорстичш пращ про вивчення нацюналпму.

Теоретично значения диссртаии иолягае у критичнш переощнц! ¡снуючих ¡нтерпретащй, наукових парадигм ] методик Д0СЛ1Дження нацютворчих процео'в та занропонувашй новоУ схеми украУнськоУ ¡стори' Х1Х-ХХ ст. на основ! вивчення основних еташв та особливосгей, формування модсрноУ укра'шськоУ наци.

Джере-льна база. У зв'язку з ¡сторюграф!чним характером робота головним джфелом для и написания стала наукова ¡сторична Л1тература, а також пращ з сум1жних наукових дисциплш — етнографп, соцюлогп, 1!ол1тологм, л'1тературознавства, ф'шософм, що стосуються двох великих тем: 1) теоретично осмислення нацюналпму; 2) ¡сторш УкраЗ'нн новггньоУ доби. .."'.',■'

При виробленш оцшки науково'У вартост! р!зномантшх теорШ та Ух ¡нтерпретащй автор опирався на результата власних досладжень, Що стосупалися рпних перкетв новпньоУ украУнськоУ гсторй та Грунтувалися на використанш р]зних наукових методик.

Хронрлопчш рамки. Автор анал1зував в основному стан дослщжень, що побачшш сыт протягом останшх десяти роюв (1985-1995),

9 Всельчик С. Пробуджешм нац«- До концетШ гсторй укршнського нацюнального руху круто!' половит! XIX ст. - Мельбурн, 1994.

оскшьки цей перюд найбагатший новими штерпрстаидями новпньо! укра'шеькоУ ¡сторй. Використаш тут, безперечно, й тдсумки достпджеж. попередшх дссятир1ч з ршшх дшянок ¡еторнчноУ та спорщнсннх гумаштарних \ сощалышх паук, що мають безпоссредшй стосунок до дослщжуваноУ томи.

Ррактичне значення «держания результат!в визначаеться потребами розвитку ¡еторнчноУ пауки п Украни шсля здобуття нею державно!' незалсжность Застосування нових шдход)п дае змогу подолати методолопч!гу кризу в сучаснш укра'шськш юторюграфй 1 внйти на р1всш, дискусш, що ведуться у сучасному Науковому свт. Розумйшя ¡сторичних особливостей формування модерноУ укра'шеькоУ наци дозволяе виробити стратегию побудови Украиш як полтпно стабшьноУ дсржави та п штеграцн в кйжнародну европейську сшлыюту. Монограф!я можс послужити основою для розробки нових курсш з ¡еторп Украиш та Централыю-Сх1дно! Европи у програмах навчання укра'УнськоУ вищо'У та середньоУ школи. Бона рекомендована Мннстерством осп ¡ти Укра'пш як поабник для вчителт середшх пюл та викладачш пулн.

Дпробашя дослшжень. Починаючи з 1990 р., фрагмент» першених вар1антш тексту поабника були прочитан! у вигляде наукових доповщей та повадомлень на близько 40 наукових конференциях, круглих столах, наукових заседаниях 1 сем1нарах, багато з яких мяли м1жнародний характер. Частина з них вщбувалася за межами УкраУни, як-от: „УкраУнеька политична думка у XX ст." (Кракш, 1990), „УкраУна 1 Захад" (Урбана Шампейн, Ьннойс, 1991), „Галицький трикутник: укра'шщ, поляки 1 евреУ в Австршсьый ¡мперн" (Вщень, 1992), „Росшсько-украУнськ! стосуики в XIX ст." (Нью-Йорк, 1994), конференцн, приевячет пам'яп Яна Козка (Краков, 1995) та 75-р1ччю договору м1ж Пстлюрою \ ГПлеудеьким (Варшава, 1995). Окрем1 положения своеУ пращ автор мав змогу оприлюднити шд час вистутв на наукових семшарах Гарвардського украУнського доелвдницького шетитуту (1991), Центру доендження Роен ! СхщноУ Свропи Г^нганського ушверситсту (1991, 1995), Канадського шетитуту укра'шських студай Альбертського ушверситету (1991), Кафедри ¡стор!У Украши Торонтського ушверситету (1994), ¡нституту ГПвденноУ ) СхвдноУ Европи у Перемишл! (1993). Текст поЫбника л)г и основу навчальних курсш, яы автор прочитав студентам Лылвського (1994-1996), КолумбШського (1994) ушверситет1п, Центрально-Европейського ушверситету у Будапешт (1996) та М1жнародноУ л!тньоУ украУнсько-нольськоУ школи у Львов! \ Варшаш (1996). Виходов1 книжки у евп передували публ1кацл попередшх вар1а!тв тексту у г а чет! „Арм1я

(т

УкраУнн" (К., 1? '2), журналах „Схщ. Лналгсичио-шформацшшш журнал" (Донсцьк, 1996). „Генеча. Фшософ1я. 1стор»я. Полполопя" (К., 1996) та у пщручннку „¡ск'р1я Укра'ши", шдготовленому колсктипом автор!« (Лынв, 1996).

Дискусп та поломки, яка виникали шсля обиародування окрсыпх части монографи, допомогли авторов) чтение сфорыулюв;1ти 1 сутгево ро-звинути 11 0С110В1В положения.

Структура реферату. Шдпов1дно до поставлепнх у дисертаци дослщницькнх чапдань, у рсфсрат1 впд1ляються дв1 частинн: 1) хпр; к/еристика стану дошдження проблем» та основпих ¡сторюграф1Ч1шх т • пГг, 2) частосування пових методолопчних та ¡сторгософських пщход1в при досл1джешп формуплнпя модерноУ украУнськоУ наци. Окремо викладено структуру гкхнбника.

Г

1. Стан достижения проблемы та характеристика осношшх ¡сторм>граф1чних тени

Розвиток пперпрстацш формування модерно! украУнськоУ иацй т1сно пов'язании з перебиом самого процссу нацютворення. Тсорстичш схеми та фаховий шетрументарш р1зних шкьч воображали паиуючу у той чн шший час нацюнальну ¡дсологпо, а пояпа нових штериретащй була реакщею на найважлишш полггичш, сощальш та культур!» чмши у житп украУнського сусшльства.

Для укра'шськоУ народтщькоУ ¡сторюграфи XIX — початку XX ст.1" характерним було старе рочумшня наци, чгщно ч якнм национальна приналежшеть е вродженою, незмншою 1 тотожною ч лшгвктично-стпографганши ознаками. Цс пояснюеться передовам ¡нтелектуальними джерелами новтшо'Г украУнсько'У ¡дсолоп'У, що кор1пяться у доб1 романтизму. Бона формупалася шд сильним вшивом творив щмецьких романтиюв, у яких нагалошувалось иа рол1 мови та народно')' культури як на виявч духовного ества кожно'У нацп'. Наголошсння е тшчних, \ передове!М мовних, критерия виводилося ще и Ч1 спецпфиншх полггачних обставин формування украУнсько'У нацп. Осхллъки роешський уряд поелвдовно забороняв уживання 1 розвиток укра'УнськоУ мови як мови „високоУ" культури, мовне тгтаиня спонтанно виступало на перший'план. До цьото варто додати ще й соцюлопчну детершновашеть наголошування на етшчних критериях: оскшьки стара украшська ел1та швидко асшплювалася, то единим способом нацюнального самоокреслення нових И школшь було отогожнення з народом, йога мовою 1 культурою.

Пращ ¡сторшав народно] школи, присвячега новтий ¡сгори, доводили виклад под»! головним чином до 1917 р.11 Центральною темою цих робп-,

10 Загальиу характеристику народшщькей та держашшцькоУ шкЬ див.: Дорошенко Д.1. Огляд украУнськоУ 1сторюграфй. К., 1996 (передрук видання 1923 р.); Крупницький Б. 1ст0р10чиавч1 проблсми ¡сгори Украйш (Зб1рш1К статей). - Мюнхен, 1959. - С.1-6, 87103. Про сшрш моме!гш цкУ клаенфжацй вэагши та юродницьку школу зокрема див.: АкадемЫ пам'ш! професора Володимира Антоновича. 16-18 березия 1993 р., м.Кн'т / Ред. Г.Борях, В. Ульяповський, В. Короткий. К., 1994; Михайло Грушевський 1 львшська ¡сторична школа. Матертш! конференци. Лъв1в, 24-25 жовггня 1994 р. / Ред. Я.Грицак, Я.Дашкевич. Льв^а-Ныо-Йорк, 1995.

11 Грушевський у своУй класичшй ствтп „Эв«иайна схема „русскоУ ¡сторй" й справа рацюиалыюю укладу ¡егорц ехдаого словянства" (1904) доводив виклад лодШ до кшцч XVIII ст. В остание дсситир^чи свои пауков« дЫлыгаст! вш акйтвно працював над тематикою XIX ст. Уже 1925 р. Грушевський заявляв, що в голомшх рисах може доновнит» свою стару схему украУнсько'У ¡сторп новою схемою XIX ст. Див.: Грушевський М- 1825-1925 // Укра'ша. Наукоиий дяохшеичннк укра'шозиавства. - К., 1925. - Кн. 6. - С 34.

вщповщно до спичного бачення украУиськоУ ¡сторп, було нашонально-культурне вщроджсння, яке пережили укра'жщ у склад! РосшськоУ та ЛвстршськоУ ¡\incpiii. Унаипдок такого шдходу, писав Олсксандр Оглоблии,

„широка й повповодна ржа ¡сгоричного процесу переходила у пузький, хоч 1 сил!,ним 1 птидкий попк, за межами й осторонь якого залншалося майже ц!ле сусшлыю життя тогочасноУ УкраУии. И що головне, укрлУнеька нацюналыю-пичпо/п.иа рсполюфя XX стол'гпи й вщроджсиия украУиськоУ держаниости ч'являлися не як наомдок ¡сторичного рочвитку УкраУии п XIX столггп, а як жби щоеь прииадкове, чалежне гид сторожих обставим, под1й 1 чиижшв, без яких його могло б не бути або навпь вчапш ме могло б бути; а в кращому рачь як пашпдок 1 вттйр украУпського нацюналыю-кулыуриого руху понсредш.оУ доби"12.

Досгпд ПершоУ свггопоУ впйш та рсволюцн 1917-1921 рр. пршнв до -змши парадигми 1шсаиня украУиськоУ ¡стори. Актуалпацш справи побудови нацюнальноУ держави прискорила кристалпацно дсржавннцькоУ школ и п укрлУнськш ¡сторюграфн. На вммжу П1Д народницькоУ школи, вона роздьчила поияггя пароду й наци, вважаючи останию явшцем пол1тичноУ сфсри. Па змшу старого ототожпення наци з нартдиими низами й етшчно-мовипми крптсрЬши, ¡сторики цього иапрямку поклали п основу нащональноУ ¡дентнчност1 територклыю-полтгший критерш — лоялымсть населения УкраУии до ¡деУ власиоУ нацюнальноУ держави. Вони ввели поияття ¡сторичносп наци, показавши, що нащ'я як сусш'лыго-шштичний оргашзм не с В)ЧН010, а ТУ розвиток позначений тяглютю 1 псрсргипстю. Серед ¡сторикт щ'с'У школи була заппцшована дискус}я стосошю початмв формування украУиськоУ наци13.

Дос;идження ¡сторикт цшУ школи зоссреджувалися головним чином на перюдах, коли, як пважалося, украУнщ жили сво'Ум державним життям або ж чбройио боролися за в1дроджеиня УкраУиськоУ держави — КиУвськоУ Рус!, Галицько-Волинського княз!вства, Хмельниччини, Гстьманщинй. Вцщовщно серед ус!х ¡сторичнйх сюжет1в формування

12 Оглоблии О. Проблема схем» ¡сторн УкраУии 19-20 столггтя (до 1917 року) // УкрЯГиський ¡сюрпк. - 1971. - № 1-2 (29-30). - С 5.

'-1 Дип.: Прщак О. ¡сторюсоф1я та ¡сторюграф'м Михаила Грушевського. - К.Кембридж, 1991. - С. 70-71.

модерноУ укра'шськоУ наци Ухню увагу найбшьше иривертали укра'Тнськ! визволып змагання 1917-1921 рр.14

Слабким мюцем дсржавннцькоУ школи було звужспня предмету украУнсько'У icTopií до д1ялыюсп укра'шських нацюналыю евщомих ел i г. Обнадшливою з цього погляду стала поява у м1жвоенний перюд соцюлопчних i полгголопчннх po6¡T узагалыноючого характеру, яы, хоч i не стосувалися безпосерсдньо ¡сгори УкраУни, розвивали ряд дуже суттевих тсоретичних положень для розумшпя особлшдастей укра'шського нацютворення15. Насамперсд вони ввели самс понягтя „модсрпоУ нацн" та показали роль у Ti формуванш процеезв демократизацй, господарського розкршачення, поширення МасовоУ культурн тото. Ll,i теоретичш висновки диктували необхщшеть шдмовитися ni;; дсржавннцькоУ схеми писания нацганальноУ icTopií „зверху вниз". Однак вщеутшеть спсциф1чиих методолопчних iipiuíoMiu, jikí дтсно дозволяли б виичати настроТ мае, призвела до того, що naMipn досшджувати icropiio „народу" так школи й' lie були зреалгзовань

Доповнити цей шдхщ доелвдженнями ¡сторичною пронесу „знизу вгору" спробували украУнсьы ¡сторпки у добу национального вщ^одження 1920-х рр. у Радянсьюй Укра'нн16. Биышсть з них перебувала тд вшшвом марксистськоУ методологи. Незважаючи на певний примггшмзм' i догматичшеть пщход^в, сильним моментом у цих спробах був аналп сощально-еконошчноУ icTopií. Вони не могли бути цшковито уешншимн через брак вщповщних конкретних дослщжснь, але загс вони накреслили загалъш контури майбутньо'У теоретично!, побудови. Однак споруда так школи й не була здвигнута, осюлькн бьчышеть ícTopuKin цього поколшня, як марксистов, так i немарксистт, стали жертвами масових радянських репресш у 1930-х рр.

1<f 3 праць, ям стосуються icropii Укра'ши цього nepiojty, иайвщомппими е: Дорошенко Д. Jcropin Украйш 1917-1923 рр.: У 2 т. - Т. 1. Доба Центрально! Ради; Т. 2. УкраУиа.ка гетъмаиська держава 1918 року. - Ужгород, 1930-1932; Липинський В. Листи до брапв-x;iiGopo6iB. Про ¡дего i oprani lauiio укра'шського моиархпму. - Б. м. [Вщсиь], 1926; Kutschabsky W. Die Weslukraine im Kampfe mit Polen und dem Bolschewismus in den Jahren 1918-1923. - Berlin, 1934.

Бочковський О. Вступ до миологи. - Мюнхен, 1991-1992 (иередрук :) пидаппя 1937 р.); Старосольський В. ТеорГя iialiii // Володнмир Старосольський. 1878-1942 / Ред. У. Сгаросольська. - Ныо-Йорк, Париж, Сидней, Topoirro, 1991 (Записки НТШ. - Т. 210; передрук з видапня 1922 р.).

Оглоблин О. Нариси з icropii кашталпму на Укра'шК - Т. 1. - Харюв-Кгй'в, 1931; Слабченко М. Marcpiani до сощшнлю-ско^кмчпо! icropii УкраУпи 19 пгаптя: У 3 т. -Одеса, 1925-1929; Яворський М. Нариси з icropii' peiiojiioniiiiiöi бортъби на УкраУпг. У 2 т. - Харюв, 1927-1928.

У теоретичному вщношенш радянська icTopiorpacjiiii icTopii УкраУни цього перюду була безплщиою. Весь подальший н розвиток полягав у пошуку ¡люстрашп до окремих (до того ж вщпошдно д1браних) положень з праць Маркса, Енгсльса, Ленша та тез партшних документ17. Головними темами досл!джень в украТнськш радянськш ¡сюрюграф'и булн ютор!я робшшчого, селянеького та революцпшого pyxiB. Праць, що дослщжували чи радше торкалися проблем» формування укра'шськоУ пацп, було дуже мало i з'явшшся вони переважно пвд час л1бералгшш радянського режиму налримнщ 1950 - 1960-х pp.18

На радянських штерпреташях укра'шськоУ icropii' негативно по?,н.у<шшся як сильш npopociftcbid тенденцн офщшноУ ¡сторюграфн', так i :»") идьне вороже ставлення марксизму до щеолопУ i практики иацюнал!зму. УкраУнський нацюналышй рух визнавався „прогрссивним" лише в riii Mipi, в як)й вш допомагав лжвщувати пережитки феодального ладу. 3 перемогою катталгзму, а згодом сощал^зму sin шбкто перетворювався у реакц^йму силу. Иого ¡дсолопя слугувала для буржуазй способом маскування своУх егоУстичних класових iirrepeciB i вщвернення роб*1тникш вед головного заедания — здшенення сощатетичноТ революцй' i побудотг безкласового сустльетва19. За nitio схемою стояло переконашгя, що з утвердженням нового сустльства нацюналыи в1Дмшност! стнратимуться, i тому пацп приречеш на вимирання20. Що ж до майбутнього украУшцв, то Ум вщводштася роль „зблнзитися" i „злитнея" з шшими сощашстичними нащями у единому тш hoboi ¡сторичкоУ сшльнотн — „радянському народов!".

Хоч марксизм за веша ознаками е пройденим етапом у розвитку ¡сторичноУ науки, можиа лише пошкодувати, що тут, в Укра'1'ni, Bin не ;Вричинився до дослзджень у галуз! економчно'У icropii' (як це мало \iicue у товоентнй польськш та угорсьюй ¡сторюграф1ях), ani не тдйрав Tie'i ролК

7 Як остаишй зрачок такого подходу стосовпо XIX ст. див.: Сарбей В. Г. Очерки но ютодологии и историографии истории Украины (период капитализма). - К., 1980.

8 Перелж осповнкх праць лип.: ДлЬиченко В. А:, Лось Ф. С, Сарбей В. Г. Рочвток :торичпо'1 пауки в Укра'шсьий PCP. К., 1970; Санцевич А. В. Укра'шська радянська :ropiorpac})ifl. - К., 19Й.

s Найповншшй виклад nieï нггернретащУ можиа зипйти у. IcropU Укра'шськоУ PCP: У 8 ., 10 кн. - К., !977-1979.

3 Серел числаших праць варто пщ-пы'шти роботн радянського émoi рафа 10. Брошея, кий мав статус оф'щшпого теоретика иашоначышх ироцсия: Б/юмлеи Ю. В. Этнос и гнопацноиалын.ш организм // Вссптк АН СРСР. - 1970. - № К; «о же. Этнос и п loi-рафия. - М, 1973; по же. Национальные процессы в СРСР. - М„ 108а.

якою вш у 1960-1980-х рр. вщзначився на Заход1 щодо вироблення теорп д0сл1джсння нащотворчих процсс1в21.

Бшышсгь ¡сториюв радянськоУ школи, як1 тепср живуть I працкмоть в Укра'|'н'|, зрсклися старо! ¡деологн 1 -шшйли "тематику дослщжснь. Колшшо ¡сторики КПРС стали фапвцями ч палггичжЯ юторй' УкраКни,' критики Грушевського оголошують себе ' прихильниками його народовеъко'У схсми, борц! з „буржуазним нац'юнал'пмпм" виячають 1стор1ю нзд1онально-визволышх чмагань. Про науковий ршень Ухжх праць краще помовчати. Прше, однак, [цо своею масовктю вони створюють враження, шби вся нацтнальна¡стор1ограф1я е нецжавою, арою 1 кон'юиктурною.

Честь сучасноУ укршвськоУ ¡сторичноУ науки рятуе менш чисельна 1 переважно молодша за в1ком група ¡сторикн). Вони зберегли в^ршеть традищям ¡сторично'У школи Володимира Антоновича та Михайла Грушевського, яка на'йб!лыие уваги прйдшяла прац! з ¡сторичними докерелами. У пострадянських умовах вони зробили цсощнснний вклад у справу збмьшення юлькосп документального матертлу, яким можс ниш оперувати укргй'нська ¡сторичш наука22.

21 Те, що марксистська методолош може дати досигь (шщш результат« у внвченш icTopii Укршии Х1Х-ХХ ст., продемоистрували на ем'и рац'й' украУнськнй ¡сторнк Роман Роздольський та камадськин ¡сторик укра'йюькбго походжеиия (ваи-Павло Химка. Див. прим. 32-33.

22 Серед цих робп особливо треба вщзиачити нубл1каци 1иституту украУиськоУ археотрафй та дакерелрз1»аства ¡меш Михайла Грушевського HAH Украйш. Загалышй огляд проблем джерелознавс^ва та ¡сторюгрйфн', то стрсуються НовпиьоУ icTopii УкраУни, див.: Дашкевич Я. Р. Стаи iширями джерелочиавчих та 1СТОр»йграф1чпих ■ дослщжень icTopii УкраУни (Друга половина XIX - XX ст.). Доповщь про друковаш npaiy, подана на здобупя тукового crynci» доктора ¡сторичтк тук. — К., 1994. Поряд

з публЫашямн джерелышх utarcpiaflia з'явилися iicpini моиограф1чш доелвджешш, щлклвито вшьш вад старих радяиських схем. Баран В. УкраПш шеля Сташпа, Нарис i сторй' 1953-1985 рр. -» Львш, 1992; Eime /. ренресивно-каральна система в Укрш'ш 1917-1953. Суспшыю-иол1тичпий та ¡сторико-нравовий аналЬ: У 2 кн. - К., 1994; Верстюк В. Ф. Махновщина. Селинський |ювсгаи«.кин рух на УкраУш (1918-1921). -К., 1991; Герань О. В. Убити дракона. 3 ¡сторУГ Руху та нових napriii Украйш. - К., 1993; Грицшс Я. ,Дух, що- тию рве до бою..." Сироба иолпичиого nopijxrra 1ваиа Франка. - Львгв, 1990; Касьянов Г. УкраУнська нпелнешуи 1920-1930-х рок ¡в: сощалыгий портрет та ¡сторична доля. - КиУв, Едмонтои, 1992; його ж. Нелодш: украУнська ипЫгеицш в pyel опору 1960-1980-х рокт. - К., 1995; Шшихт Ю.1. У щ трапчш роки. СталЫзм на Укра'УШ. - К., 1990; його ж. УкраУиа 20-50-х рр.: сторонки пенаиисаиоУ 1сторЙ, - К., 1993. та iiiilii. Псвним шдсумком иост-радянськоУ хвшн цостцжсчи е книжка: tcropix Украмш. Ново бачеиня: У 2 т. К., 1996. У одому позитивно ощшоючи факт нояяи Ц)еУ книжки, варто, олиак, вщмпити, то, но-перше, чиачиа -частика щ задеклароваиого деякими авторами „нового Гмчсиня" с luicnpanju легко чмодифшжаптш старими ii!Tcpiipcraui«Mii, a, ио-другс, сама ¡итернратативпа сторона сильно устунле детальному факто1раф|чному яикладу матершу.

Захоплсння археографиною дшлыистю стпорюе попу диспропорция у рочпитку шторюграфн: е багато фактограф!мних праць i майже в!дсутш mnpnii учагалыюиня. Тому наукова актишмсть uiei" групп ¡сторик1в спрямопана на гйдноплсння того стану п украУнськж чсторичиш науц), у якому попа псрсбупала перед радянськнми penpeei«M»i. Борис Крупннцькнй характеризував цен стаи такими словами'.

„Пошпиа до факту, перебрана вщ 'Антоновича та Грушсвського, приводила до якогось чнеохочення чайматись тиршнми писновками. Обереж1всть у писповках, доведена до скрайиости (...) стримувала вщ сшггетичннх спроб (...) Це було таким помтшм явищем, то на Нього чвернула увагу суешлыпеть i почала (...) кампанпо проги „причинкових" дослав i „причинкових" ¡сторикш, 1цо псс пишуть „до", а не „про" [...) Аиалпа вела вперед, а синтеза мовчала"11.

Стеорекия попнх синтез украУнськоУ ¡CTopi'i стало чи не головним завданням для попоешшх ноколшь украУиських icropiiKirj на CMirpam't24. Вони критично переоценили галоши постулата традищйно'У ictr)piorparf)ii i лжвщували гю.-i!.o«aflien, та шдстапания украУнськоУ ¡сторичиоУ науки вщ св!товоУ, застосовуючи noni методики дослщжень. Найбшьшою заслугою цих ¡сторикн» e шшеування icropiT формування украУнськоУ наци у загальне русло свропейського ¡сторичмого процесу. Завдяки Ухшм зуенллям була шднпплсип наукопа лептимшеть icropii Украпш у захщному академ1Чному cniii. I !ас.гпдкои цього стада поява на Заход! нових синтез украУнськоУ jcTopii'25 та обгопорення цих проблем на сторшках прсстижних наукових

Алс цей процее далеко не завершений. ГНдмовлсння легшмност! украУнськоУ icTopii' на Заход! сп!впало. у naci з появою цшого ряду рубл iKaulii, у яких критично переглядаються попередт Teopii нацютворення. 1хня поява поп'язана псрсдуЫм 3t змшого пол!тичноУ кон'юнктури на Cxoni €пропи, але й не тЫьки з нею. Bona випливае часткоио з лопки рочпитку самоУ науки, яка- переживае носгийну змшу тсорстичних напрямк!п та мегодолопй.

U КруптщькиЯ Б. Ц|гг. ираця. - С. 120-I2Î; ' Лисяк-Рудницький I. (сторичш есс: У 2 т. / Упоряд. Я. Грицак. К., 1994;

Субтельмиг О. УкраУна: icropi«. - К., 1991; Szpothik H. Ukraine: Д Brief History. -

Detroit. 19X2. J .

Gcschiciite cfcr Ukraine / Hrg. von F. Golcœwski. - Göttingeri,l993;/<iiA-ovjfo> Д. Histoire de l'Ukraine..- N. p.. 1993\Kappcler A. Kleine Geschichte der Ukraine. - München, 1994. 2ft Дня. педавшо дискуемо: Slavic Review. - Vol. 54. -..N 3 (Fall 1995). - P. 658-719./

Дослщження процеспп нацютворення на Заход! пройшло деюлька стад ж. Перша стад]я' була започаткована у перипй полонии! нашого столптя працями Ганса Кона, Карлтона Гсйза та Фрщр1ха Майнекс27. Вони трактували нацюнальш рухи як поширення ново!' пол]тичноУ доктрини, що псрв1сно вИникла на Заход! П1Д впливом ¡дсологп Просв!тництва, ФранцузькоУ рсволюцн й Романтизму. Тому не! ц! пращ були написан! у жанр! ¡нтелектуальноУ ¡сторн, тобто ¡сгори' щей.

Другий етап — 1950-т! — початок 1980-х рр. — характеризувався привнесениям в ¡сторичний аналгз слсмсн™ сощалышх наук. Це спричинило справжнго револющю у розвитку доелщжень нацютворення 1 нацюнальних рух!в. Поява праць Карла Дойча2Х, Ернеста Гелл пера29, М!рослава Гроха30 та ¡Н1иих теоретиков нацюналпму перевернула стару уяву про те, як ! коли виникають нацн. Автори цього напрямку наголошують на ¡снувашн глибинного зв'язку м1ж процесом модернЬацп та нацютворенням. Нацн, на Ухню думку, е продуктом переходу' тд аграрного, неосв!ченого та маломоб!лыюго сусп!льства до сусшльства урбашзованого, писсмного ! змобЫзованого. Щоб!лыие, власнс нацн ! нацшнал!зм створюють самс т! умови, в яких може функц!онувати шдустр!альне сусп!льстно.

Змша наголос^в вела до перегляду методики дослщжснь. ПраЦ1 у галуз! ¡нтелектуально! ¡сторп були витюнеш числсннимн статтями ! книжками, як! зосереджувалися на пщрахунках мльмсних характеристик: ылькють ос1б з тим чи 1н1Ш1м сошалышм статусом, р1вснь оевпи, Ухня геотраф!чна дистрибуц!я та шше. Виявлеиня рпниш у цих показниках серед нацюнальних д!яч1в ргзних поколмь, житсл1в м^ста 1 села 1 т. п. та 1'хнього ешмнд ношения з розвитком мережч промислових центр!в, зал!зниць, поширсниям друкованоУ продукцн малн в!дкрити секрет уешшного розвитку нацюнальних рух!в у повгшо добу.

Ьпне нововведения, пов'язане з ц!ею школою, стосуеться погляду на так зват нацюнальш характеристики. Стара лггсратура твердила, то «ацй творилися навколо певних об'сктивних критерпв: мови, релтйноУ

27 Hayes C. J; H. Essays on Nationalism. - New York, 1933; Kolm H. The Idea of Nationalism: A Study in Its Origins and Background. - New York, 1944; Meineke F. Weltbürgertum und Nationalstaat.-Berlin, 1919.

Deutsch K. W. Nations and Social Communication. An Inquiry into the Foundations of Nationality. - Cambridge, (Mass.), London, 1953; 2nd ed., 1962.

29 Gellner E. Nations and Nationalism. - Ilhaca (N.Y.), 1983.

30 Hroch M. Social Preconditions of National Revival in Europe. - Cambridge (Mass.), 1985 (cKOpoiemrii aHrJDHCbKHH nepeKjia« i nnox Bistaiib, iicpBicno iiajipyKOBanifx anropoM y ¡Ipaii y 1968 to 1971 pp.).

приналежносп, територн заселения i т.д. Згадаш ж автор« настоюють на тому, ию ui характеристики не е наперед задаиими, а навпаки — що саме наци творять ui характеристики. „Нацюналпм, — твердив Ернест Геллнер, — не пол я те у пробуджеши itauift до самосвщомосп; Bin радше винаходить наци там, де воин не ¡снують"31.

Поява цих праць з Teopii нацюналЬму викликала новий напрямок в ¡сторнчнш Hayni, який зачепив досладження укра'шсько) icTopii32. Найбшьш плщною у цьому аспект! була концепция М. Гроха. Запропонована ним схема мобинзацн иащоналышх pyxiB набрала велико!' популярности серед дослщнимв icTopii нацюнальних pyxiu „недержавних" („малих", „некторичних") народт. Зокрема, вона знайшла багато послщовникж серед тих учеиих, як1 займаються укршнською icropieio XIX ст.33 Щодо

31 Getlner Е. Thought and Change. - London, 1964. P. 169.

32 Див.: Грицак Я. Чи прийпюв час для сови Мшерви? // Сучасшсть. - 1993. - № 4. - С. 159-165; Формування укралюько! iiauii: icropiH та штериретацп. Материли круглого столу ¡сторикш Укра'нш (Львш, Брюхович!, 27 сериия 1993 р.) / Ред. Я. Грицак та О. Джсджора. - Льв!в, 1995; Хшка 1-П. Украапсьюш нацюпалышй рух у Галичиш п евптп пових теоретичннх праць про иацюиалпм i нацюиалып рухп // Другий М^жиародний коигрес украйнста. Льв(в, 22-28 ссрпня 1993 р. Доповвд i новщомлеипя. icropia. Ч. 1. -Льв1в, 1994. - С. 215-220; ejiiscl. The Construction of Nationality in Galician Rus: Icarian Flights in Almost All Directions (forthcoming); Osterrieder M. Von der Sakralengemeinschaft zur modernen Nation. Die Entstehung eines Nationalbewußtseins unter Russen, Ukrainern und Weißmthenee im Lichte der Thescb Benedict Andersons II Formen des nationalen Bewußtseins im Lichte zeitgenössischer Nationalismustheorien. Vorträge der Tagung des Collegium Carolinum in Bad Wiessee vom 31. Oktober bis 3. November 1991 / Hrsg. von E. SchmidtHartmann. - München, 1994. - S. 197-232.

33 Himka J.-P. Polish and Ukrainian Socialism: Austria, 1867-1890. Ph. D. dissertation: The University of Michigan, 1977; ejusd. Voluntary Artisan Associftions and the Ukrainian National Movement 'in Galicia (the 1870s) // Nalionbtiilding and the Politics of Nationalism. Essays on Austrian Galicia I Ed. by A, S. Markovits and F. E. Sysyn. - Cambridge (Mass.), 1982. - P. 178-195; ejusd. Galician Villagers and the Ukrainian National Movement in the Nineteenth Century. - Edmonton, London, 1988; ejusd. Stratificaziane sociale e movimento nationale Ukraino nella Galizia dell'otlocento II Quademi storici. - 1993. - Vol. 84. - N 3. - P. 657-678; Magnczi PR. The Shaping of a National Identity: Subcarpathian Rus', 1848-1948. -Cambridge (Mass.) and London, 1978; Second printing, 1979 (авторичовапий переклад з аипийсько1': МагочШ П.Р. Формування нацюпалыю! сящомосп: Пщкарпатська Русь (1848-1948). - Ужгород, 1994; див. також попередшо ирпмггку); ejusd. The Ukrainian National Revival: A New Analytical Framework // Canadian Review of Studies in Nationalism.

Vol. 16. - 1989. - P. 45-62 (укра'тський переклад: Магочий П.P. Украшськс национально вщропжешиг. нова анаштична структура II УкрА'пськнц ic-горичипй журнал.

- 199]. - № 3. - С. 97-101; нередруковщшй у кн.: МюочШ II Р. Галичшп (¡сюричш есе).

- Jli.nin, 1994. - С.52-73); Kappeler A. Tlie Ukrainians of lite Russian Empire, 1860-1914 II The Rinnation of National Elites / Ed. by A. Kappelcr in a collaboration with Fibel Adamir and Alan O'Day. - l^ondon, 1991. - P. 105-131; ejusd A "Small People" of Twenty-five Million: The Ukrainians circa 190(1 II Journal of Ukrainian Studies. - Vol. 1Й. - N 1-2 (Summer-Winter, 1993). - P. 85-92; (юга ж. Нацютии.ннй pyx украшцт у Pocii та Галичиш: сироЛа iiopimwinw // Укра'ша: культурна спадщина, национальна свшонпсть. державшем.. - К., 1992. - Виц. I. - С. 104-119; S:poiM Н. Ukraine: A Uriel' l)i-tory. - tX-tmil (Mass.). 1982.

XX ст. здобутки модсршзащйноУ школи були скромнншши34. 1ЬшбЬчып вагомою 3 цього погляду стала монограф1я Богдана Кравченка, у яки! дослужено зростання украУнськоУ нацюнально'У ¡денпгпюсп в контексп сощально-сконокнчноУ модсршзацп радянсько'У УкраУни протягом 19201970-х pp. Працюючи у pyejii Tie'i самоУ традици, що Й К.. Дойч i M. Грох, Б. Кравченко показав, що слабость украУнського нащонального руху на початку XX ст. була пов'язана з недоиредставлежстю у стратепчних секторах политичного, економмшого й культурного жнття УкраУни. Радянськс кер1вництво у перюд 1920-1970-х pp., з одного боку, модершзувало украУиське сусшльстно, прившшн до появи украУнськоУ адмнпстративноУ елпи, техшчпоУ штелненцп га ¡шинх соц'тльних rpyri, я(дос бракувало у XIX ст., а з шшого — ¡а допомогою тсрору i руснф1каци' евщомо ставило перещкоди на шляху просувашш цпх нових ejiir вгору по сощалыпй драбшн, сночи тим самим зерна майбутнього поличного конфлкту кйж украУнцями й роаянами35.

Мобшзацшна схема була довол! yciiiimioio, аби пояснити, чому одш нацшналыа ввдродження вдалися, a iiiiui зазнали поразки. Спрощену ввдповщь на це питания можна було б звссти до такоУ формул»: переможщ й аутсайдери вщр1знялися тим, що перни слрийняли ¡дею модершзацн i перейхнли до ц)дустр1алЬованого сусшльства, год) як друп продовжували плекати вартост) сустльства традицшно селянського. Ця схема дае змогу пояснити причини слабкосп украУнського нацютворчого процесу, осюлькн модершзащя . на украУнських землях проводплася здеб!лыпого не гид укргйнськимн гаслами й украУнц! з багатьох показшшв пщетавали вщ iniuitx народ!в. Однак вона виявилася безпорадною для пояснения подт, що сталися шеля розпаду сощалютичноУ еистеми у 1989-1991 pp. Иайбшьшою загадкою у цьому конгексп е виникнення Украйш як иезапежноУ держави.

Бо яйцо погодитися з тезою, що впродовж XIX i XX ст. украйвд не були »? .

-Р. 41-47; Шпорлтк Р. УкраУнське иа^ональие вадроджепня у котекст евронейськоУ icTopîi кшця XVU1 — початку XIX сголт, (донсшщъ па Периюму котреЫ МЪкпародиоУ Асоцшцй' Укра&вспв, серпснь 1990 р.) И Слово. - 1991. - № 4 (26). - С. 5.

34 Пад сильним вшпшом шип методики досшджсния паиисаш пращ з icropïï Укрйпи XX ст.: BUinsky У. The Second Soviel Republic. - New Brunswick, N.J., 1964; Borys J. The Russian Communist Party and the Sovietizatjon of Ukraine. - Stockholm, 1960; друге, перспишуге видения вийшло diu эмшеною jtawoio: Borys У. The Sovietization of Ukraine 1917-1923. - Edmonton, 1980; Lewytskyj B. Politics ind Society in Soviet Ukraine 1953-1980. - Edmonton, 1984 (аштйеький переклад книжки, що nepoiciio пиймша шмоцькою морою 1%4 р. у Келыи); Uber G.O. Soviet Nationality Policy, Urban Growth, and Identity Change in the Ukrainian SSR 1923-1934. - Cambridge, I TO.

35 Krawherko Ä Social Change and National Consciousness in Twentieth Century Ukraine. -London, 19K5.

до кшця чмодсрнпованою й чурбанпонаною нащею, то як пдалося Ум утркмати спою ¡дентичшсть п шдустр^альному еусгнльстш? Чому в нсчалсжшй Укранп не еталося конфлтту м!ж роайа'жомошшм та укра'Унськомопним населениям, яке р!чииться м1ж собою як р1внем модержчацн, так 1 «вдалыю-полггичним статусом?

Полпичш поди 19К9-1991 рр. у Централыю-Сх^дщй Сврош, так само як I иоява сильных нацюиалышх рухш у сусгпльстиах, що пже булн чмодершчопаш (квебекський рух у К;нтд> чн палонський I фламандеький у БельпУ), покачали почевидь хибшеть багатьох иоложеш. мобшчашнних теорт. Алс пони виявили лише тс, то пже раинне стапилося п ¡л сумшв шшою групою учених. 3 початку 1980-х рр. можна гопорити про початок ночоУ, третьоУ хпнл) у рочвитку доел^жень иацюналпму. Пщдапалося атакам само рочумпшя „модерпосчч" пацш — чпсрталося увагу на окрем1 приклади ¡спуплпня „пацш перед нацюнплпмом"3'1 (тобто перед пояпою масопих нацюиалышх рух1в Х1Х-ХХ ст.) та на роль етшчних корешв у формупашн кожпоУ наци?7. Пущена у наукопий об!г ч легкоУ руки Ериеста Геллпера та ¡:рша Гобсбпума^ тем про „впнлйдспня" наши там, де Ух не" ¡сиуиало, та про „фабрикацио" нлцюналпмом нац'юналышх ¡дспткчмостей та нпщопалыжх традищй поступопо пипснилася точшшим 1 цшком неитралышм иоиятгям про наци як „уявнГ (але не пидумаш!) епшыюти. Там, де Гг. Геллнер говорить про „вннайдення" нащй I рочум1е пщ цим гюняття'м фабрикацпо I фальсифкацно пепних нащональних критернв, Бенедикт Андерсон полк говорит» про Ух не „уявлсшш" та „витворення"39 — тобто члени кожноУ великоУ суспгльно» групи не можуть знатиея М1ж собою осоГшсго, г для них единим способом уеш'домления своеУ спшьносп е складення уяпи про цк> стльноту. I що найголошпше — наголос був перенесений ч анашу економгших причин творения пацш на дослщження способт цього уявлошя, тобто на форму вания нацганальних ¡децтичлоетей I нацкнгалышх гдеолопй. Новий щдх)д дав змогу пщеунутн нгокню хронолопчну рамку утворення модерних нащй до часу появи кннгодрукування, рочвитку нлцюнлльних л!тературиих мов та зароджешш каш'талпму, тобто до XVI ст.

-"> Armstrong J, Nations before Nationalism. - Chapel Hill, 1982 .. r

37 Connor IV. Hthnonalionalism. Thr Quest for Nationalism. - Princeton, New Jersey. 1994; Smith A. O. Tlic Etlinic Origines of Nations. - Oxford, 1986.

llobsbawm E. Introduction: Inventing Traditions II The Inventing Traditions / Ed. by E. Hohsbawm and T. Ranger. - Cambridge, 1983.

Anderson A'Imagined Communities. Revised cdn. - London, 1991. - P. 6.

Важливим нововведениям стало наголошування на внутрнпньо-40 та зовшшньополтчних41' аспектах нащотворення. Нацюналпм як гкштичний рух та вщповщна ¡деолопя глибоко пов'язаний з утвердженням нового типу шштичних утворснь — нацюнальних держав та hoboi форми правлшия — демократ!!. 3 точки зору утвердження hoboi полтшно!' сисгеми, не нацюналын рухи е продуктом модсрнЬацн (як про це писали перед тим багато тсорстиюв), а, навпаки, модерний cniT е продуктом нац!онал!зму.

Створення едино!' загально!' Teopii нацюналпму у принцип! е неможливим. Однак, як i в випадку з дискусзями про тс, що е ¡етор)я, супсречки стосовно природи нацюналпму дуже збагатили naiui знания та уявлення про цс япшде. HoBi ¡нтерпретацн пом^но вир!вняли статус .державних" i "недержавних" нацш, порвали подЬ на „захщш" (пол!тичн!) i „схщш" (стшчм) типи нацюналгзм^в або на ti, як| сприйняли i як! не сприйняли !деТ модернпацп. УЫ ц! категорн перешили через формування „уявлень про себе", поеднують у соб! ш)лггично-територ1алып та етшчпо-мовш компонент« i вистулають агсшами модершзацн сипу.

HoBi ¡нтерпретацн нацюналпму мають безпоссредшй стосунок до укра'шсько'!' icTopii. Вони вимагають критичного перегляду старих парадигм. Показовою у цъому вщношенш е схема Ореста Субтильного, що постала як узагальнення ¡сторичних дослщжень па середину 1980-х pp. Bin вважае бездержавшеть i модержзашю ключовими темами укра'шсько! icTopii'. У його виклад! ¡сторична доля укршнцт була позшчена псвиими аномал!ями, оскшьки вони, на тдмшу ищ ¡шинх народ'ш, не маян пласно! держави, а модерн!зац!я чдшсшовалася в УкраУт головним чином неукрашцями; тому ¡снуе фатапышй двоподш м1ж тим, що е украУнським, i тим, що е модерним42. Однак схема е праволпрною стосовно старих тсорш, яю твердили про визначальний вплив гкунтичних та сконом'шпих чинннюв на формування нац!й. А з точки зору. нових штерпретацш вона игра час свою шзнавальну варт!сть, оекгльки власне нащотворення е чинником зм1ни пол!тичного, сконом1чного i культурного простору. Розвиток

40 Breuilly J. Nationalism and the Stale. 2 nd Ed - Chicago, 1993,

41 Greenfield L. Nationalism. Five Roads to Modernity. - Cambridge (Mass.), London, 1993.

42 В украшському переклад! нершого вндаппя ця думка дето иом'якшена. Див.: Субтелший О. УкраУна. icropia. - К., 1991. - С. 15. У другому ввдаит О. Субгслмшй Biiic доповнения, стверджуючВ, що укра'шська пезалежшеть матпме виршгалышй и ил im на nepe6ir модершзаци на украУнських землях. 3 того часу, коли Укра'ша одержал;) ктггроль над своею скопомпшго i жштичпою долею, воиа почииае ртпяш стй крок _j сучаснпм CBiroM. Subletny О. Ukraine: A History. 2nd Edition. - Toronto, Buffalo, London, 1994. - P. XI , XH-X1V.'

паШтичних иодш у Сх1Д|й» Сироп! I чокрсма роль УкраУнн у розвал! Радяцського Союзу шдтвордили тезу про пршщииопу нормалыпсть формушшия украУнсько! naii.ii. спросчуванаш зим самим схему, запропононаму О. Суотелышм.

Ближчими до 1СТШИ! виявилпся нрац-! ново!, ревЬюнштськ«» хтгн. що почали з'нвлятися у 1980-х рр.4! Треба »¡дтачити, що хоч авторами цих праць е персважно ¡еторики молодшого поколшия. так чи также пони перекупали шд вгшипом старших ¡сторишв. Зокрсма, па пони у той чи щшпй епоаб гндтверджують багато тез, внсловлсних у 1950-1970-х рр. ¡впном Лисяком-Рудницьким. В епшонтр! зм'ши старих парадигм етоУть особа гарвардського ¡сторнка Романа Шпорлюка, який, портнкшчи и ■;)Д)У.ми лопередпши публжащямн44, вщшшон вщ схсми М. Гроха та К. Дойча ! застоеопуе до украУнського матер1алу найновшп теорн Бенедикта Андерсона та Ли Г'ршфшьд45.

На жаль, ця нова хвиля штсрпрсташи украУпськоУ ¡сторн залишасться маловщомою в УкраУш. 1 викликано це здебьзьшого об'сктивними обставшими. По-першс, цей иовий иапрямок ще не мае за собою

Серед роб)т, яы пайб'ялыие сприяли чрушепшо старо!' парадтми украУнськоУ ict'opiorpacjiiy, у першу черту с.'йд шчвати рецепчио Романа Шпорлюка па книжку шд рсдаюисю Тарасл Гуичака (дна: The Annals of the Ukrainian Academy of Arts aid Sciences in the United Slates. 1978-1480. - Vol. XIV. - N 37-38. - P. 267-271) ra cranio Джофа hi: Elcy C. Remapping ihc Nation: War, Revolutionary Upheaval and Stale Formation in Eastern Europe, 1914-1923 /7 Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective / Ed. by H. Aster and P. poticlmyj. - Edmonton, 1988. В осташн роки ч'явплпея декчлька дпеертациших роб'гг, яи чммшш «а»» уявлеши про стан укранкькогп руху черед 1914 p.: Aihlrk-wsky О. The Politics of National Identity: The Ukrainian Question in Russia, 1904-1912. Ph. D. Dissertation (Harvard University, 1991); Gitrhier S. The Roots of Popular Ukrainian Nationalism: A Demographic, Social and Political Study of the Ukrainian Nationality to 1917. Unpublished Ph. D.Dissertation (The University of Michigan, 1990); oeuoBiii rein iipani Гутье виклздет у cram: Gut/iicr S. L. The Popular Base of Ukrainian Nationalism in 1917 // Slavic Review. - 1979. - Vol. 38. - N 1 (March 1979); I'dech (). Towards a Historical Sociology of the Ukrainian Ideologues in the Russian Impire of the 1830's and 1840's. Unpublished Ph. D. dissertation, Princeton University, 1976. Багатообщшочою e прямя Марка фон Гагепа над монографию ч icropiY укра'шськоТ рсволюцй. floci оиуб.пкопаш TL'u.Kti и окрем! фрагмевги: Дин.: Hagen М. von. The Dilemmas of Ukrainian Independence and Statehood, 1917-1921 // The Harriinan Institute Foram. - 1994. - Vol. 7. - N. 5. - p. 7-11.

44 Див.: Шпорлюк P. Украшське пацюпальпе вщроджсипя у коптсксп...; Szjwrhik R. Ukraine: A Brief History.

45 Найиовшше його поза схема украУнсько! icropii представлена у: Szpurluk К. Ukraine: From an Imperial Periphery to a Sovereign State: Reflections on the Making, Remaking, and Unmaking of Nations in Eastern and East-Central Europe. Paper presented at the World Congress of Slavists. - Warsaw. July 1995. У стис.чишй форм1 пя нова коицепшя украшськоГ icropii викладсиа у стапч: Szporluk К. Des Marches dc 1'Empiro ц la construction d une nation it l.'autre Europe. Cahier scmcbtrcl. - 1995. - N 30-31. - P. 134-1M). 1 lc'K»\l(x>M у журиа:ц „сумаиен." мае Гщнтк» укрцтськш') пороет Hiti crani.

I'l

моиограс|)1чних доешджень i представлений поки що деюлькома статтями, рецензиями i неопублжованими дисертацштши роботами. По-друге,!""" даеться взнаки незнания ¡сториками в Укра'Уш шоземних мои (лише'-''' декшька В1тчизняних спещал1ст]в в1льно володпогь англшською f: 1Ймецькою мовами; ще менш поширсними е - французы» и ггалшська мови). iiiiiia причина, як i попередня, також зумовлсиа сильною ¡зольовашетю та ирониииГкпстк» украУнського ппелектуально! о життя за роки радянськсй' влади. Вона пов'язана ii слабкою обЬнашстю фах1вщв з icropii Укра'ши, ч головиими тецями та новими метОдолопчними п!дходами у свиговШ 1стор1ографл. Назваш вшце npaui iiauticaiti не лише шочемнимп мовами, але й використовують ионятшшш апарат, який дуже часто с незрозумшим для сучаених украшських icropuKiu.

2. Hobi методолопчш та ¡сторшсофсыи шдходн при дошдженш формувашш модерно'] укра'шсько! наци

Центральною темою нов^тньоУ укра'Унсько')' icTOpii t формування модерноУ укра'Унсько'У наци46. Уже це коротко формулювання мостить декшька термш!в, кожеи з якнх вимагае окремого пояснения. Автор не е прихилышком старого, позитив1Стського шдходу до означения терм'пйв, коли за кожним поняттям закр)плювався певний наСнр характеристик (критерив). Вщповщно до цього лшие Ti явшда вважалися приналежними до певноУ науково'У категорц, яи шдпадали гид qi критерн.

На жаль, до во л i багато схщноевропсйських (у тому чиел1 й украУнських) ¡сторшав за способом миелення больше належать до XIX, ашж до XX ст. УкраУ'нська ¡сторичка наука у своему розвитку не пережила велико'!' евгоэглядно'!' революци на зрачок того перелому, який внесли в модерну штелектуальку icropira теор!я вщноенбеп i квантова мехашка. 70 pOKie панування марксистсьхоУ ¡деологн з ТУ вираженою тенденцию до спрощеного тлумачення историчного процесу наклали с в in шдбиток на укра'/нських icropjixiB. Наукова методолопя радянських ¡сторшав мала Bci основш риси позитив1стсько-рацюналктичного св1тогляду. i цс не дивно, якщо зважати на факт, що марксизм також був явищем XIX ст. Позитивктський шдхщ е персважаючим серед праць багагьох eMirpauifiHUX 1СТорик>в. Пануючою школою тут чалишасться

46 Лисяк-РуЬнщыпш I. tcTopuMiii ссс. - Т. 1. - С. 147; О/.пйтн О. Прошеми схемн... -С 13.

державницька; зпдно з нею пайщица мета укра'Унського ¡сторичного процссу — утпорення УкраУнськоУ нацюмалыюУ держапи. Нащя шд^грае для Г)1;ц.шост! ¡сторикт Ц1<_У школи приблизил ту ж саму роль, що й клас для марксистов; национальному самоусвщомленню надаеться такс ж телеолопчне значения, як класовому уеш'домленню в маркеистськщ ¡нтерпретацп. Таким парплслпмом. мабуть, пояснюсться факт, ч якою лсгк1стю вчорашш радянськ1 марксист» переходять сьогодш на нацюналмю-держлпш позицй".

Крнтнкуючи почптивпм як споаб мислення, важливо уникнути й 11Ш1га крпйпоеп — не пщноситн принципу релятнвносп людських чнань до абсолюту. Те, що неможливо означити чадовш.но сусшлын явшца, не означае, що самих цих явищ не ¡снуе або що кожне означения е однаково правилышм. При такому шдход1 знпкас сам предмет доондження, а слщом за ним — 1 наука як система певних мстодт дослщження. Насправд! релятившеп. не означае, що вщпадае потреба в стропи аргументащУ тоУ чи ¡шноУ точки зору, — просто аргумента мають бути точннпе т,!цбраш ] . внразшшс сформульопань Так само виглядае справа з вириненням-термиюлопчних супсрсчок: заметь того, щоб намагатись дати остаточне означения, треба радше точно описувати, як те чи шшс явище функцюнуе за тих чи шших конкретннх ¡сторичннх обставин. Тому бшьш продуктиппим тут елгд вважатн так званий функцтнальний, або контскстуалыжй, гндхщ до означения суешлышх явшц. Такий П1ДХ1Д пиключас у принцип! можливють вироблення спочатку злгалыю'У теорГУ чи термша, що шзпннс перешряються на окремих довшьно Д1браних ¡сторичннх прикладах.

Цс передовом стосуеться центрального понятгя поабника — поняття „наци". Сучасн! захщж дослщники нащотворчих процеав уже давно зпнилися в тому, що нсмае I взагал! не можс ¡снувати задовшьного визначення наци. Спроби вщцлити якгсь и визначалып, об'ектнвш (незалежщ въд людськоУ тин й св1домост!) ознаки — як-от стильна територ|'я, мова, сшлып звичаУ \ т. п. — неминуче заюнчувались невдачею. У евтовш гсторп е нимало прикладов нацш, яы не щдпадактгь ш щд один, н) вдоазу п'щ деилька критерии. Сутгю нацп не е наб1р певних зовннищх ознак, а нщчуття самоусввдомлення н члешв. Вона може втрагити або змншти щ ознакн, не втрачаючи при цьому вщчуття ушкальносгп того, що робпть УУ нащею47.

41Соппог IV. ЕШпопа1гопаШт... - Р. 89-117.

Для рочумшня феномену iian.ii' пажлишш t шдрннення етн5чио'|" I нацкжально'У ¡денти'ч посте й. Обид1м ¡дентичностч можуть tícíIo переплтпися м1ж собою, але roiih не е тотожними. Птшчш групп становили як fin потенцшш наци або пешшй стушнь у nponeci формувашЫ наци: члени них труп чнають, ким пони в стш'чному шдноигенж не е, чакн вони шатимуть, ким вони е. Якщо етжчна групп може бути очначсно1о вщносно iiuiHix спичних труп, то нашя мусить очначитись nijwodio само? себе4Х.

На численних прикладах у посчГжику доводиться, то еи1домкт1> Гнльшосп украУншв протяюм усього XIX i початку XX ст. перебупала на стн'/чному, а не национальному piBiii: воин чн;иш. ким пони не с — католиками, росчянами, евреями i т. п., бо вшмшиостч у mohí, релн'1У. одяч|, чвичаях та шшому легко вгадувалися на побутовому piBiii. Одйак вони не ччали, частшюю икот ñúiunom народу вони с. 1¡роблема внГюру ¡дентичност! нолягала у bí;imob¡ и'|д сошалышх (кочаки, кр'таки, хл1бороби), конфсспших (православии грекокнтолики), репональннх (русини, полнцуки, бойки, гуцули) та ¡шлих самоочначень, також у наданш переваги чагалыюнацюналыюму поняттю „украУнець".

Нацюнальна cbíhomícti, особи може формуватнея не лише на ochobí кровних чв'ячк1в, сшлыюго иоходження. мови чн культури, але й як реактя на neniii конкретт еитуацн (псрсх!д ч одного стжчногп середовшца в iinue, асимшящйний тиск тощо). Питания цього факту веде до усящомлсшт можливосп ¡снування подвпшоУ (чи noipiiniot i т. д.) нацюнальноУ ¡дснтичносп (на чрачок ¡сиувапня типу „gente Rtttheni. natione Poloni" в австршсьмй Галнчиш та „мачорост" у и i д рое i й сл.к ¡ i'i Укранн XIX ст., „радянсъких" (советских) людей в УРСТ). Часом ni числснн! ¡дентичносач можуть мирно cniniciiynaTH м1ж собою, складаючи псину iepapxiio лояльностей, в шших випадках — кетупають у тстрий конфлжт виключаючих одна одну свщомостсй4''.

Такий шдхщ дае чмогу ширше глянут на реалпацпо укра'шського нац'юнального проекту протягом XIX - XX ст. Нот yenix чалежа» не Т1льки В1д учасп нацюнально евщомих укра'Ушцв, але и тих етжчних украУнщв, у яких нацюнальна ¡дентичшеть вистуиала у псвирачшй або прнховашй фор\п. Дисертант пропонуе щс бшыне рочширити рочумшня нацюнальноУ ¡дснтичност!, етверджуючи, що вона становила iepapxiio численних лояльностей, багато ч яких не мал и характеру етшчних очнак.

« íhid, - Р. 103.

49 Maimiü П. Р. Галичши (Icropimni есс). - Лынп, 1994. - С. ff).

•ллс могли пиетушп» Vxuîm чамшииком. Mona йде нсрсдомлм про особлипоеп сощалыюго ciaiycy украУпських селян, як! нж до серсдини XX ст. стлиоиили Пин,mien, украшського сусшльсчиа. Шдмока шд пуп,кого рочумшин nanioiia.il.noï ¡дснтичпосчч та вичнания iï багатоиим^рного характеру дочиоляс члдовйн.но нояеннти деяю нлйГнлып criipui питания формупаиия yKpaïiici.Koï наци. як-от причини поринипю шнидкоУ сволюцн жители) украУнеького села „ч селян — у нацно" у nepini десягйлптя XX ст. чи характер ссляиського опору колектимчаци та причини голодомору 1<В2-1<Ш pp.

У дисертлцп покачучься обмежувальна ппнапальна парт'ють подшу nnuiii Па „держашпЛсгоричш/ислию" та „педержавш/нешторичт/малГ', 1ялып Продуктииним для рочумнтя особлииостей украшського нацюгворенмя t рочрпнеиия стшчних га полтнншх моделей iiauii"iS11.

Обидш ni модел| дуже рщко чустршаються у „чистому виглядГ\ У кмщенцм кожио'1 нани часами нереважають иолпчшш i територ1алыи елемеити. ¡нколи ж на перший план ииходять стшчпо-мошп компонента у piiiinx ступенях i piiHHx формах51. 13ласпе. схема icTopi'i Укра'нш Х1Х-ХХ' ст. мала fin покачати еншеиупанпя днох компонентов та 4Miiiy ïxiiboro балансу ч ил ином часу, коли поряд ч мщним етшчно-мопиим компонентом щорач (млыно'У сил и набирас тернтор!;ш,но~нол!чичний.

fii/nioni/pm до чаиропоноианого контекстуального шдходу щодо очиичення iuuuV. ношук lîi.wwijii па питания „що такс нащя?" висувае шпання „коли i як формусться нашя?". Процес творения бшыиосп снроиейських nauin бум трииллим; осташпй акт цього процесу закшчився поршняпо недавно. Бисповок про дещо ипшй час утворення нацнг на перший погляд сумеречнп, численним прикладам боротьби за свою нацюпальну незалежжеть проти чужоземного roi ту, яку вели перед XIX ст. манже ус i свропейськ! народи. Бо маиже у кожши европейськш нацюналмнй кторюграфн представлена школа, яка твердить, що У'хня нащя вере eniii початок те ч докторичпих чпап або ч моменту утвореНня перших держав. Украшська ¡сторична наука у цьому контскстг не е пииятком. Але. з ¡итого боку, осташнми десятиршчями ця точка зору чазнас щорач бьчьиюУ критики вщ представниыв Tieï школи, яка вважае формувания наши иорпшяпо недавшм явищем.

•s<l While P. L What is a Nationality? H Canadian Review of Studies, in Nationalism. - Vol 12, - N I (SpriiiB 19X5). - P. 1-24.

51 Smith A. National Identity. - Кию, bas Vegas. Uirelon. 1991. - P. 13.

Суперечкн М1Ж прихильникамн гюршоУ 1 другоУ точок зору („пр1морд1ал1стами" та „модершстами")52 виникають умасл)док термшолопчних непорозумшь. Як в1домо, слсмснти нацюнальноУ свщомост1 кнували ще в античш 1 ссрсдньотнчш часи. Однак тод| вони пов'язувалися з так званими рспрсзснтативними (прсдетавницькими) класами, як1 становили всрх1вку сусшльства. Факт, що члени правлячрУ елгга й нггслп'снщя виявляли нацюнальш почуття, щс не с достатщм для ствердження, що тими самими почуттями були пройнят! нсасв'пап маси, яи становили бшышеть сусшльства. Учещ, як! твердять про ¡снування нащй ) нацюнальноУ свщомост! задовго перед XIX ст., дуже залежать гид св(дчень ¡сторичних джерел, як1, безперечно, були иаписаш представниками елки. Що ж стосуеться простого народу, то вш, живучи у цшком шших умовах 1 будучи нашв- або човам неграмотним, не залипши теля себе л1топиЫв. Головним способом само1дентиф1кацн. була конфссшна приналежжеть або подданство панов!, монархов1 ! т. п. Часами така ¡дентифжащя могла сшппздлтп ч етщчними межами 1 становити основу для формування нацюнальноУ андомост'г Але нер'1дко вона могла становити серйозну перещкоду для нацюнального самовизначсння: так, приналежщеть украУнщв та рошш до одшсТ прапославноУ нфи утрудшовала формування окремйиньоУ укра'шськоУ нацюнальноУ свщомости тод1 як приналежшеть украУнщв та поляк!» до рпних гйросшнпд.шь полегшувала самодентифжацно перших, гйдмшну гид польськоУ.

Таким стан сусшльноУ свщомост! в1днов1дав загалыпй структур! старого сусшльства, в якому сощальна ! географ1чна мобЫыпеть населения була носить малою. У такому сусщльстти не було мюця для нацюнальноУ свщомосп, яка охоплювала б уи верстви сусшльства. Творения нацш слщ розглядати як частику загалыпшого процесу — поступового перетворення аграрного, малограмотного 1 маломоГилыюго сусшльства в 1ндустр)альне, оев1чсне 1 мобшьне, з широкими полггичними правами та сконом1чною свободою для вс^х його членю, а не лише для верх^вки.

Початок цього процесу датують переважно XVI ст. Саме тод] осв1чеш класи починають вживати термж „модерний в!к" (на противагу поняттям „античнють" та „середньов1Ччя")53, а також слова, похщт в'|д

Недаашо дискуспо з цього питания див.: Формування укра'шськоТ наци: icropia та штерпретацн. - С. 43-66, 78-83.

53 Anderson J. The Modernity of Modern States // The Rise of the Modern State / Ed. by J.Anderson. - Atlantic Highlands: Humanity Press International, 1986. - P. 2.

старого латннського термит "natío" (нац^я) для шдкреслення cnoei чалежносп [мд спшыю! мови i сшльного ¡сторичного досвщу54.

Твсрдження, ЩО „модсрний" (НОВГГШЙ) псрюд у CBÍTOBin ÍCTOpil

почався з XVI ст., вимагае додаткових роз'яснень. По-перше, бшышсть суспшытх ПрОЦСС1В, ЩО В)пбупапися упродовж ОСТЙНШХ п'яти СТОЛГГЪ, у тш чи нншй Mipi пули сумпшпю „модерного" й „apxaí'iHoro". Стар!, „домодерш" сил» й щеУ продовжували д'шти, внявляючи подивупдну здатшеть до ниживанпя i приетосування у погшх умовах, часто-густо нейтралгзуючи, ба, навпъ гидпорядкоиуючи co6i процеси модершзац'н.55

ÍHiua трудшегь щодо окреслепня новпньо! доби виникае з факту ¡снувания великих рспоналышх вщмшносгей у nepe6iry модершзацй. Щодо Cxifitioi Свропи прийиято говорит про 'а „вщеталють" — тобто ri ж catoi процеси, я к i вщбувалися ка Заход!, доходили сюди з зашзненням i ие мали тако'1 штеисишюетг Особлшйсть украшало!' icTopií полягае в тому, що в укра'шське суспшьство аж до 1920-х рр. дуже повшыю проникали модершзацшш процеси, i навпъ в останнш третшп XX ст. воно зиачио вщетавало за показниками модершзацй' вщ сусщшх ставших груп.

Але визнання „зашзшлостГ й маргшалыюст1 схщноевропейського periony не заперечуе факту, що його icTopifl усе-таки вмнцуеться у загальну схему перюдизацн cbítoboí icTOpii. По-перше, цю зашзншетъ сл!д оцшювати у релятивних, а не в абсолютних критер1ях. Теза, шо „розвинупсть" е нормою, а „шдсталштъ" — ¡сторичшш збоченням, теж вимагае еуттево!' ревгш. Насправд! усе внглядае якраз навнаки: те, що Захщна Сиропа вщ XVI ст. стала моделлю економшного, культурного ¡ подпчгшого проГрееу, було наслщком j6iry сприятливих обставин. 3 nie'i точки зору для бшышхлз народ i в i краТн „вщеталкть" е правилом, а „розвинупсть" — винятком56. KpÍM того, не варго забувати, що власне Схщна Европа (у тому числ1 й Укра'ша) у глобальному масштаб! була репоном, який одним Í3 перших узяпся доганяти „розвинутий" Захщ i наслщувати його техшчш i сощальш досягнення5?.

54 Keane J. Nations, Nationalism and European Citi/cns // Notions of Nationalism / Ed. by S. Periwal. - Budapest, London, New York: Central Eur^ican-University, 1995. - P. 182-183.

55 Mayer A. J. The Persistance of the Old Regime. Europe to the Great War. - New York: Pantheon Hooks, 1981. - P. 3-15.

5fi Bremer R. Economie Backwardness in Eastern Europe in Light of Developments in the West li The Origins of Backwardness in Eastern Europe. Economics and Politics from the Middle Ages Until the Early Twentieth Cenluiy / Ed. by D. Chinot. - Berkeley, Los Aneeles, Oxford 1989. - P.'15.

57 Gunst P. Agrarian Systems of Central and Eastern Europe // Hie Origins of ftekwaniness in Eastern Uunipu... - P. 53.

Ще Сильшо» wKwmiKxni у itotpcot застосовувати до украУнськоУ кторй загальноевроиейську перюдмзацн«) додас (('акт, що нроцес творения укра<нсько') нацн в)дбувапся синхронно i аиадш ипшми нроцссами у Захщнш Сврош. Ця точка юру набирае mopai бшьшоУ популярное» к сучаснш укражськш ¡сторюграфп5*. Цсрковш рухи i козацьк'1 1шнш XVI-XVII ст. е укра'жсъкими аналогами загальиоенропейського пронесу киникнення hoboi форми колективноУ ¡дентичноезз — нацюнальноУ сЫдомостк Вони сприяли вилоненню полпнчного угруповання мкцевоУ шляхти, яка окреслювала себе як „руська нащя".

Однак поняття „наци" в УкраУш XV111 ст. носило становий характер i мало виразнс шляхетське забарвлення. Нацюнальне вщродженпя XIX ст. поклало початок трансформаци нацюнальноУ свщомоет1 з „руськоУ" в „украУнську" та поширення hoboi ¡дентичноетт серед мае.

Для рочрЬнення процеив формування украУнськоУ наци перед Х!Х ст., коли вона мала становий характер, та у Х1Х-ХХ ст., коли нацюнальна сводомють поступово охоплюе yci верстви украУнського сусшльства, автор вживае в останньому випадку термш „модерна нащя" (хоч до псвноУ м!ри цей терм1н е умовним i мктить у co6i тавтологпо. оек'пькн одшею ч основннх характеристик нацп е, власис, н модержеть)59. Вживания термша „модерна нащя" диктусться потребою «птко роздшити „ранньомодорш" (paHHboiioBiTHi, XVI-XVI1! ст.) та власне „модерш" (нов1ТШ, XIX-XX ст.) часи, коли на повну силу розгорнувся процес творения иацш i виникнення масових полггичних pyxin.

Хронолопчною меже(о мЬк першими i другими с Велика Французька револкнця. Показово, що саме в it часи (1798 р.)ш зародипся термш „нащона.пвм", який був безпосередньо пов'язаний з процссами нацютаорення i який протягом ycix наступних дссятшнть i скипах. щораз мщшше закртлювався у полггичшй лекешц. У монографп ней термш вживаеться для означения аол'шгших pyxin та вщповщних щеологш, як>

.58 1саееич Я. Украли даии i нова Народ, релнтя, культура. - Львш, 1996. - С. 6; Лхяк-Ру&ии^ький /. IctopiHiri есе. - Т. 1. - К., 1994. - С. 43, 61.

59 Див.: Hall J. A. Nationalism, Classified and Explained // Nation and Nationalism / Ed. by S. Periwal. - Budapest, London, 1995. - P. 10; Uotyl A. J. The Modernity of Nationalism: Nations, States and Nation-States in the Contemporary World И Journal of International Affairs. - VoL 45. - N 2 (Winter 1992). - P. 313-316.

f" Benier tie Sauvigny G. Liberalism, Nationalism, and Socialism: The Birth of Three Words // The Review of Politics. - Vol. 32 (April 1970). - P. 155-161: Счтюг W. Bhnonationalism... -P. 9K 115 (In.IK)

вважають державу оптимальною формою пол1тичноУ органЬацн для кожно'У нацп*1.

Такс визначення нацюналпму супсрсчить довол1 поширенш у науковш i публщистичшй л1тсратур1 традицй' чображувати його як руйнтну, жорстоку й ¡ррацюнальну силу, в1дпов1дальну за числснш людсьм жертви. Цсй терм'ш часто вживалн i вжинають для означения' агрссипнкх i HioBÍHÍcTH4HHX pyxin, що вимагають безумовного шдпорядкування життя особи полпичним ¡нтсресам снос'У нацп' i ворожостГ до "ипноУ наци. Ототожнсння нац'юиалпму з Гюго крайними внявами у марксистськш та лЮсральмм ¡сторюграфп створило таку ¡нтелсктуальну. атмосферу, коли вживати його у нейтральному або позитивному koiitckctí було виявом поганого тону. На жаль, жертвами такого пщходу стали й украУнськ! icTopiiKii, як! на загал продемонстрували об'ективтеть у трактуванж нащоналпму: при nn6opi терм1жв для опису формування украУпськоУ natúí вони надають персвагу поняттям „нацюнальний" або „нацюналыю-патрютичний рух", „патрютизм", ,,самостншицтпо"62.

Сьогодш нлцюиалпм як pyx i як ¡деолопя вимагае реабштацн'. Bíh,' як i кожний „великий -пм" (соцкшзм, л1бералгш та iituti), мав pism вияви i rio.amtniii доктрини. Нацюналпм здатний змйнуватися з ¡ншими нолгпгншмп теч]ями i набувати JiifícpajibiioV, комушстнчноУ та imunx форм, icropia украУнського нащ'онал¡чму у найширшому значешп цього термша цкава, влаенс, тим, як у pisHÍ час и брали верх його полггичш видозмш!. Саме ця багатови\пр1Нсть i мшлшйсть украУнського нацюналЬму робила його гнучкою i живучою силою, дозполяючи йому ефективно поеднуватися ч йшшми сильиими ¡деолопями та рухами i не втрачати при цьому власного характеру.

КОРОТКИЙ 3MÍCT ПООБНИКА

Поабник складаеться з вступу, шести роздшв та заключения. У встуш викладсно ¡сторюграф'но теми та запропоновано й арг*ументовано hobí методолопчш гпдходн при дослщжешн формування модерноУ укра'Унсько'У нацп.

hl Gcllncv E. Nations and Nationalism. - P. 1; Matyl AJ. The Modernity of Nationalism... - p. 310-312; ejnsil. Sovietology, Rationality, Nationality; Coming to Grips with Nationalism in the USSR. - New York, 1991. - P. 53.

Pjm.: Q<ejih<iw; C. npofiy/t>KCinisi iianii... - C. 110; JIiiaiK-PydnutfbKUU 1. teropinnn ece. -T. 2.-C. 247.

У перших доох роздиах поетбника — „На досш'тках иоиоУ доби" та „3 селян — у нацно" аналпуються сусшльно-гюлпичш, господарсьм та культурн! умови кжця XVIU — початку XX ст., ям привели до формування модсрноУ украУнсько'У ¡дентичност1 та чародження масового украУнського иацюпалыюго рулу. Стверджуеться, що „стара УкрлУна" i „нова УкраУна" були рочдтеш не лише у 4aci; вони дуже вщрпнялнея ча своУми гсополггичними, демограф1чними й етшчними иим'фами.

В'щносна геополппчна стабшыйсть у Цеитральшй та Cxinniii 6вроп1, що тривала аж до початку ПсршоУ cnirono'í ниши, сприяла пнутр'шпнй консолщаци укра'Унських земель. Однак cTyniiib щсУ консолщаци не варто перебшыиувати. Рсгюналгсм був i залишаетьея одним i) спсциф1чних факторш формування модсрноУ украУнськоУ наци'.

Íhiuoio особлив1етю украУнського нащотворення у XIX ст. був слабкий вплив на нього процсст шдустртлпацн й урбашчаци. До сиошльисння eK0H0M¡4H0r0 розвитку УкраУни у XIX ст. наиГилыис спричшшлися сусшльно-пол!тичш обставини. Шлях для чаппшлоУ шдустр1ллпацн ввдкрили arpapni реформи 1848 р. в АвстрпУськгк та 1X61 р. у Росшськш iMitepbix, що вшйльиили селян вщ особисго'У чалежноеть На противагу до тверджень радянськоТ ¡сторюграфн про руйнтпий вплнв цих реформ на сслянсью господарстна6\ у постнику аргументуеться точка чору, що головшши причинами пауперичацп селян були вщеутшеть у них катталт, нсобхщних для модернпацн Yxhíx господарств [идпошдно до нових ринкових умов, та швидк! темпи природного приросту населения. Також спростовуеться твердження про тс, що масова CNiitpauia украУпських селян на неосвоен! scmjíí niBiiÍ4noro Кавказу, СсредньоУ Азп, Cn6¡py та iimii була виявом fipiiHHunoBoro несприйняття украшцями ¡деУ модершчлцп''4. У пособнику аргументуеться ¡нший погляд, чгпдно ч яким це явище було позбавлене суто нацюнального BHMipy i вщображало чагальну схему М1Грац!шшх процсст у PociY XIX ст.^.Полпнчшш чишшк теж впливав на нижчий ревень сощальиоУ мобшьностч украУнського населения. Вже той фактор, що украУнсъы чемл! були частиного РосшськоУ ¡мпери, направляв

Диз. иаприклад:. Волощенко А. К Нариси з icTopii сусшлыю-по.итичного руху па Украип в 70-х — на початку 80-х pp. XIX ст. - К.. 1974. - С.57.

k* Herlihy P. Ukrainian Cities in (lie NinefceftHi Century // Rethinking Ukrainian History / Ed. by I. LRudnylsky with Die assistance of John-Paul Himka. - Edmonton. 1981. - P. 135, 152; Шпорлюк P. УкраУпське нат'оналыю вщроджении...

65 Clem R. Population Change in the Ukraine in the Nineteenth Century // Ukrainian Economic History. Interpretive Essays / Ed. by I.S. Kotopcckyj. - Edmonton, 1991. - P. 239-240.

надлишок робочоё сили ч украУнеького села на далек) ехщш просторн, замёсть спрямовувати УУ в мкта Укра'нш.

Особливосп сощалыю-екоиокнчного розвитку мал и зворотннй внлив на полггнчне життя, зокрема на формування нацюналыюго руху. Л ¡дери украУнеького нацюналыюго руху рскрутувллися з верств, що малн дуже мало сшлыюго з промиеловим шдприемшщтпом. Кер1вництпо украУнеького руху у шдросшськш УкраУш йуло представлене головним чином ¡нтелненщею середш.ого i нижчого сгатуеу. ГУ участь у пацюналыюму pyci була результатом шдолання кризи ¡дентичност) штел1Генцп щодо свого мкщя у суайльетв!66.

Стара ел ¡та у шдросшськпг УкраУш шддавалася денацюналгзацн, оскёльки полем прикладатш УУ сил була адмёшетративна служба i церква, де асимёляцпший тиск появляйся найеильнёше. Однак було б великим спрощенняи вёдносити на цш шдставё украУнщв до числа „подержавшие" („неёсторичиих", „малих") наши. Вони репрезентувалн собою перехёдний тип, бЬын наближений до чеського, ашж до бёлоруського прикладу67. Вступаючи у модерну добу, укра'Упцё мали iienni полётнчш традицн самоуправления i власну правлячу едёту, яка виконувала функци представшщького класу всёеУ староукраУнсъко'У козацькоУ пацёУ. Хоч козацька старшина та н" нащадки порёвняно швидко i без великих перешкод ёнтегрувалися у росшське дворянство, вони могли й на да л i постачати кадри для нацёонального руху та забезпечуватп тяглёсть mi ж „старою" i „новою" УкраУною. Мёф козацькоУ УкраУни, вироблений безпосередньо нащадкамн козацькоУ старешени чи гид Ух вшшвами, став стрижнем модерно? украУнськоУ ёдентичноетё.

На захёдиоукраУнських землях под'1бну роль у шщёоналыюму pyci виконувало греко-католицьке духовенство. Воно було головним джерелом формування 1нтел1гснц11. Але на переломе двох столёть кершшщтво нацёональним рухом перебрала у сво'У руки свётська ¡нтоли'енщя. 3i змнюю :ощалыеоУ структурн иацёоиалыюго руху в обидвох частиках укрл'шськпх юмель була пов'язана модершзацёя украУнеького полётичного i культурного життя. Головним И результатом стало поступове шгпенення ;тарих „руськоУ" та „малоруськоУ" ёдентичностей новою — власне /краУпською. УкраУнськё лщери затратой чимало зусиль, щоб шппорнчи гак званё нацюнальш характеристики: нову лётературну мову, версёю еацёоналыеого мииулого i т. д., а також ёнтегрупати народце традицёУ у

Ь Smith А.п. "Ilnxirics of Nationalism. Now Yoit, 1471. - P. KW-150.

7 JhtaiK'l\()i4ii{hkuit I iciofiiiMiii civ. Т. I, - C. 24. Л4 r.i in.

високу нащональну культуру та сформулюватн псштичну програму украУнського руху.

У посШнику стверджуеться обмежена шзнавальна варпсть портняння укра'шського нацюнального руху в Двстршськш i Росшськш iMnepiflx68, оскшьки такс портняння вщображае радше специф1ку полггичних систем у кожшй держав!, а не потенции» можлшмхгп розвитку цього руху. Вщсутшсть полтмних прав i доели ду громадського жття у Росшсыай i.Mnepii не давали змоги будь-яким полшмним париям i рухам Перед 1917 р. розвинутися поза пор1вняно нечисельш штел1Гентськ1 групп i стати справд) масовими. Укра'Шський нацюнальний рух також був пщпорядкований щй загапьшй законом1рносп.

Велике значения для появи в Украш масового нацюнального руху мав демограф1чний фактор. Висок! темни природного приросту компенсували -ri втрати, ям укра'шсъкий стнос нсминуче nic унасл'щок асимшяцЙ69. Значний скритий потенциал нацюнального руху пов'язувався 31 сщвпадшням етшчних вшмшностсй укра'шських селян та Тхшм сощальним статусом. Сощальш вщмшност!, що в1ДД1ляли селян Bin пом!стя, Micta, фабрики й уряду, слугувалк водночас нацюнальним бар'ером м!ж украУнцями й не-украШцями. Як клас укралгське селянство в!др]знялося в!д росшського бшьшим !ндив!дуал!змом ! ncxirno до общинно) формн землеволодшня. Специфжа укра'шського села робила малопрвдатнйми тут загальнорос!йсыа гпдходи до розв'язання аграрного питания. Це полегшило украшсышм ящерам справу политично* мобшЬацй укрйнських селян.

Важливим фактором формування модерно)' украшсько! наци було те, що укршнська проблема не була внутрашнм питаниям одше!' держави. Якби нащон^льне вщродження на украшських землях вщбувалося у межах лише одно)' i.vmepii, то ¡снувзлд загроза, що воно призведе до утвердження „малоросшськоГ дантичност! у шдросшськщ i"i частиш та „pycbKoi/pycifflcbKoi" — у пщавстрШськщ. Перемогу укргинсько)' ще)' ссред ycix шшкх нацюнально-пол¡тичних opienranift можна зрозумггн, лише враховуючи взаемодда нацюнального руху по обидва боки австро-роайського кордону.

До кристал1зацц укра'шсько)' аде) дуже спричинилися наполеошвськ1 в1Йни та польський револющйний рух, а також поширення щеологн

68Каппелер А. Нацюнальний рух у Pocil та Галичиш: сироба ворчвияиня II Украша: культурна спащцша, ищдонапыи евдамиггъ. - Bmi. 1. - С. 110-113.

69 Saunders D. Russia's Ukrainian Policy (1847-1905): A Demographic Approach // European History Quarterly. - Vol. 25. - N 2 (April 1995). - P. 193,

■ 3D

романтизму й ¡деУ слов'янеькоУ едность Без врахування зопннинього контексту украУнеького нацюнапыюго руху, зокрема характеру укршнсько-польських та укра'Унсько-росшських стосунк1в, нсможлипо зрозумки тишкнення ¡деУ украУнськоУ полтмноУ самостшносгп та взаемов'тношення сил м1ж самоспиницькою I федеративною тейями.

Потенщйж можлипост1 украУнеького руху пнявилися пщ час нацюнальноУ революци. ГУ ¡сторв приевячений трепни розд¿л книжки — „У вогш пиши I рсволотцн". Автор шдтримуе висловлену окремою групою ¡сторикт точку зору, що, як I в пипадку нацюиальних реполюцш серед шших народов Центрально! ! СхщноУ Сврони, початок украУнськоУ революци анд датувати 1914, а не 1917 р.70 На в1дмжу 'вщ росшсько'У революцн' 1917-1921 рр.. де централышм було питания про змшу пол1тичного ладу у межах вже кпуючоУ держави, нацюналын революцй' у Бврош переслщували щлком шжу мету, а самс створсння власних держав для нлцШ, як! були позбавлеж потпнчиоУ незапежность

Особлива унага прщцляеться показов! взасмодн внутрниньо- 1 ювннпньополтучних чпннишв у розпитку динамжи революцшного" процесу. Для розумпжя еволюцн украУнеького нац'юналыюго руху ключовими були поди, 1цо пщбувалися з песни до ппньоУ осеш 1917 р., коли втручання зопнншйх сил у розвиток внутрииньоУ ситуацн в УкраУш було мпнмалышм71. За цей час в Укра'нн стався спрапжшй внбух стжких структур громадянського суспшьства, що привело до особливоУ пол1ТичноУ стаб1лыюст1 в державь Незважаючи на юнування нацюнальних, сощалытх та ¡ншнх протир1ч, бшьпнеть учасшшв политичного процесу в УкраУш виявляли схильшсть до компром1ав, а не до конфронтации Внутрвшн укра'Унсью радикалы« чинникн — як росшсыа, так 1 нероенгсый — не чмогли б порушити цкУ стабшьност! 1 розв'язати громадяисько'У виши, якби не зовниння штервеншя бшыиовиюв, шмецьких вшськ 1 Бшл армн.

Проголошсння Захадю-УкраУнськоУ НародноУ Рсспублжи. 1 листопада 1918 р. та украУнсько-польська вшна перетворили украУнськ) нацюналын змагання з питания пиключно внутрннньоУ реорганЬацЙ колишньо'У РоайськоУ ¡мперн у питания встановлення стабшьного поличного

70 Ha^m Af. von. Ukraine bclwccn Empire and Union: Military and Nationality Politics, 19141941 (forthcoming book. Chapter One. 'lite Great War); Szporluk Ft. (Recensio) // The Annals of the Ukrainian Acadcmy of Arts and Sciences in the United States. - Vol. 14. - N 37-38. -1978-1980. - P. 268.

71 Guthicr S. ¿.The Popular Base of Ukrainian Nationalism in 1917// Slavic Review. - Vol. 38. - N I (March 1979). - P. 30.

порядку у вс1й Централ ымн та Схудшй Еврош. Портняння державного буд1вництва ЗУНР ¡ УНР дае шдставу ствсрджувати, що за багатьма в1дм!нностямй стояла ршиця у полпичному доевцн галичан i наддптрянщв як колшшйх щдданих двох рпних ¡МИСрШ.

У пос1бнику особливу увагу придшено ana.iboni сил федеративно'! i самосТшницько*)' тсч!й у пол!тичшй думц! укра'Унських лщер1й частв рсволюци. Ствсрджуеться, однак, що арактер гкштичних вимог мав другорядне значения для перемоги чи поразки визволышх змагань у пор)внянш з впливом зов1т1шьопол1тичноУ ситуацн.

Окрсмс мюце у пращ займае критика ¡снуючих штерпретацш причин поразки украУнсько'У революции У поабнику аргументуеться потреба в1дмовитись нщ староУ соцтльиоУ парадйгмн Пояснения цнх причин i бшьша увага звертаеться на М1жнпродний контекст. Показано, що традицшш слабост! ' украУнського. нацюнального руху (слабка социальна база та його соцюлопчна молодсчшть. брак потужноУ центрально'! партн, ддейш ухйли) наспрапд1 були виявом певних структуриих особливостей ycix парпй i pyxie, rkî Д!яли на територп колйшньоУ РосшськоУ ÎMncpiï. Переможщ, pociftcliKi Флыиовики, були уражеш цими слабостями не мешие, шж укра'шськ! нацюналый сили. Перемога бшыпоппкт стала можливою тому, що вони набагато глибше уемдомили пплтгпшй аспект громадянськоУ впши. Зокрсма, всликс значения Мало падания бшыиовицькому Tepoponi оргажзованого i щлеенрямованого характеру та bmuic викорисгання пропаганда. 3 imuoro боку, важливим фактором перемоги Гнльшовимв стала Ухня roTonnicTi» im на компромю щодо по.птичних внмог з нацюнальними рухами на окра'Унах РосшськоУ ¡мпери. Показано, що власнс розмах украУнського нацюнального руху змусив (ильшовикш вщмовитися взд ¡деУ створення централизовано'! держави i перейнятн ¡дею федерацн.

Тому результат укра'шських нацгональних змагань не можна ощнювати однозначно як поразку. 1х великим здобутком стало прискорене формування модерно!' украУнськоУ наци' та згода бшыиовимв на утворення УкраУнськоУ PCP. U,i здобутки шдпрали надзвичайно важливу роль у cnpaBi укршнського нацютворення, яке у XX ст. вщбувалося в основному в умовах радянського режиму.

У четвертому розд'ш „Велика пауза" аналгзуються проблеми формування модерно')' укра'шсько!' наци у м!жвоенну добу. Особлива увага придаляеться пошукам тяглоеп у полп-ищ бЬьшовикт стосовно укра'Унщв у 1920-х,та 1930-х pp. Автор стоить на точщ юру TÎeï футш юторимв, яю трактують сталшЬм як форму форсованоУ i насильноУ модершзацн'

кра'нш72. Це твердження доповнюеться тезою про ткний взаемозв'язок М1ж модершзащею 1 нацюнальним питаниям, оск1лькц р)дна мова 1 нацюнальна школа е найсфсктишпшим засобом одсржання потр1бннх знань у сусшльстш, що модершзуеться. Проголошена бшьшовиками формула сощалктичноУ модершзацн краУни лише шдсилювала роль нацюнаЛьноУ осв'пи, бо передбачала використайня школи як засобу масово'У ¡ндоктршнзацн населения.

Змкт укра'Ушзацн 1920-х рр. у Радянськш УкраУш полагав у витворенш з переважно селяиського середопшца модсрноУ нацГУ з власною державно-полтгшою ел ¡тою та промисловим робпчшцтвом. ГУ уешхи пдарвали р^вновагу сил, що склалася на початку 1920-х рр. М1Ж комушетичшш режимом й украУнським нацюнальним рухом. Перехщ частини комушетт на иацюналып позицн, питворення украУнського п рол стар ¡ату, збш.шения частки украУнського мшького населсння та активна оевпля, культурна 1 наукова д1яльшсть староУ й молодо? украУнськоУ елгги створювали серйозну загрозу для контролю Москви над УРСР, а в ширшому сена — 1 для збереження полггпчноУ стабшьност! в СРСР.

ГНсля проголошення в СРСР завершения побудови фундаменту сощал!зму вщпала потреба проведения модершзащУ у форм! „корсшчацЦ". 3 огляду на услш! укра'Ушзацн' б!льшовикам можна було утримати контроль над УкраУною лише масовими репреешми. Репресй' мали за мету не просто виншцити в УкраУш к!лька мшьйошв населсння, але й вймовсти украунцям у прав! встутпи у XX ст. як змодеригзована нац1Я,

У поЫбнику розплядаються ¡нтерпретамп причин голоду 19.32-1933 рр. Стяерджуеться,. що дискумя навколо питания, проти кого був спрямованнй тсрор голодом — украУнцш узагал! чи селян зокрема, побудована на штучному роздЬенщ ¡дснтичност! укра'шських селян на сощальну I нащоналыгу. Насправд! ссЛяни протистоялц колектшпзацй', ошльки це була атака на Ухшй споаб життя, Ухш традиц1У, на те, що робило Ух украинцами.

Окремо аналгзуеться. довготривалий вплив антиукра'шськнх репрссщ на укрш'нський нацюнальнйй оргашзм". знищення старого украУнського села з його багатими народними традициями та шдшиду.-шетичшши

72 Див., нанрнклше Янпу й- С. Агтсп» ¡0 Лс ТисмкяН СсШшу. - СЫсацо, 1983. Сюооюо укра\ис|.ко1 о матср>алу 1цо тс)у недавно повторив Гсорий Касьянов (див.: Касьянов Г. Становления полггнчного тоталитаризму в У крапп у 1920-1—30-1 рр.: еошалыю-ненходопчшш (¡юн II Другим М'|жнародннн копгрее укржгаета. ЛмГю, 22-28 серння 1993 р. ДонопЫ 1 ноп'щомлення. !сюр1я. Часпип II. - Лмип. 19<Д - С. 4М.

настроями, якл були пщставовими для щснтичност! укра'Унського селянина; лктдацт тяглост! поколшь у розвитку украУнськоУ нацюнально'У елпи, призупинсння украУшзацп mîct Сходу та ГИвдня УкраУни. ГПсля голодомору та великого терору 1930-х рр, украУищ в У PCP вижили як етшчна категор>я, але вони перестали бути повноцшною политичною нац1ею.

Досв)д М1жвоенного нацюнального життя захЦних украУншв переконливо засвщчував, що нашть мшмум демократн завжди кращнй, шж iï повна вщсутжсть. Вони не лише втримали свою нацюнальну щентичшсть, але й змогли змщнити та поширити ареал УУ впливу на Волинь i Эакарпаття — територй", населения яких перед Першок) С1ПТОВОЮ вгйною було вщсгалим у нацюнальному вщношенш. Однак усупереч цьому досвадов1 у подлинному жигп захадноукраУнського суспшьства спосгер1гався занепад демократичних i посилсння тоталггарних течш aiBoro (КПЗУ) i правого (ОУН) напрямюв. ïxue виникнення i швидкий розвиток були результатом наростання радикальних настро'Ув в украУпському сустльст.

Знанна у вага у нос1бшку нридшёна питанию тнполоп'; шжвоеиного радикального укрй'нського нацюналЬму. На ochobî пор^внялыюУ счсми розр1зн.ення форм крайнього нацюналгз.му у м)жвоеннш Сврош стверджуеться, що украУнський нацюнал)зм треба ¡дентифжувати не як фашистський, а як нравий радикалышй рух. Певш елементи под!бносг1 М1Ж ОУН, шмецышм та ¡ташйським фащиэмом — культ державн, культ вождя, монопарттшсть, корпоративизм — випливають радше is загальнототалп-арного, ашж специф1Чно фашистського характеру цих pvxiB.

П'ятий розди пос1бника „М1ж двома тотал)таризмамн"

прнсвячений анал1зов! загального балансу втрат i здобутыв укра'Унсько'У наци у роки Друго'У свгговоУ впиш. Автор шдтримуе тезу73, що контроль над укра'Унською територ!ею був одшею ii вирнпалышх передумов перемоги у Другш cbîtobîiï вшш. Це, зокрсма, пояснюеться безпрецедгнтно високим р!внем людськнх i матер^альних втрат в УкраУш. Показано, що раданське кер1внкцтво виявилося набагато вправшшим у вккористакш украУнського питания для военно-полгеичних цшей, -год! як полита фашистсько'У Шмсччини стосовно УкраУни визначалцея потребами економ1чиоУ експлуатаци та расиетсъкою 1деолопею.

73 Aim., naiipmcnan: Davics /V. The Misunderstood Victory in Europe // The New York Review of Bocte. - May 25. 1995. - P. 8.

Спростовуються iionnipciii у радянськш та украУпськш иострлдянськш ¡сторюграфп течи, то стпоренпя рссмуб.'мкапських MinicTepcTii вшськового i закордошшх справ. падания УкраУпськш PCP статусу держапн-заснонпиш ООН були визиашшм наги УкраУни як члена ;шт и г i тл с р i п с (> ко i коалщн та п держапних потсицш. Ilacupanju ni-заходи шдчили про занспокосння Москпи укра'Унським питаниям як нотенцнпю пебезпечннм для збережения сдиосп СРСР.

Па ociioui численпих ириклздв розкрито nucoKi потенцмпп можлнпосп укра'шського нащппалыюго руху. Це гйдтпсрджусться актшшими спробами держанного i нашональнопг буд'ишицтпа у nepiui мкмщ шмецькоУ окупац'н, iiopinmimiHMii чиселыюсчч рочмаху радянеького i укра'шського нацюналютичного тдшлля, а також динаммшою еполющею ¡деолопчних та органпацмших шдстап укра'шського попстанського руху. Як i и Першу cnÎTony пишу, nifcoxi потенцппй можлнпосп укра'шського руху не прояпилпея через песприятлишсп. зошшпиьоУ кои'юнктури — жодна з неликих держап-учасннць поенного конфл1кту, окрш СРСР, не була зашкаплена п активному використашн укра'шського питания.

Багато мкня у моиографй иридьчено крптиш фальсифжащй icTopiï ДругоУ cniTonoï пиши п Укра'1'iii, зокрема це стосусться У/ характеру i хронолопчних рамок, ниникнеиня радянеького партпзанського й украУнського попстачсъкого pyxin, колаборац» укра/пцш з фапшстською Шмсччиною та УхпьоУ учасчч у чнищешп спрейського населения. Загалом на ociioni MaTcpiariin цього рочдшу робиться висновок, що нсзважаючи на c-ip,'ixiTvii(iîi наслшкк Укра'ша вийшла з niinni силып'шою, аш'ж теля революцн чн iiiniiix збройних конфлжта у иовтйй украУпськш icropii.

У чаключному шостому роздш „УкраУна 1945-1995 pp.: попа полггмчиа наш'я" прослщковуються полтшш, еощалып, господарсью, кулыурni та iinui процеси, ям, нсзважаючи на репресивну пештику та асимгляцнший тиск радянеького режиму, спричинилися до Ticuiiuoï iurcrpanii' украУнськоУ нацм та привели napeiuTi до утворення незалежноУ i iioaiririiio CTaOijibiioi УкраУнськоУ держапи. Важливе значения тут мала тсриторьтльна штегращя украгпських земель, а також змши в нацюналыюму складё населения. Boermi ди на територн Укра'иш, шмецька окупащя та повоешп депортацн' полпично змешиили 1 течку нацюналыгах мешшш. Це у свою чергу привело до tmîhh национального складу населения mîct i збшьшення числа укршнщв ссрсд державно-napTi иного апарату. Випятково пажлнве значения мало приеднання до УкраУнськоУ PCP захщноукра'Унських земель. Об'еднання захщннх i ехгдних украУнпдв у межах одно'У територн змпшло баланс украУнсько-рос!Йських стосушав i

привело до поступового випснення старнх репоиалышх ¡дектичностсй (гуцули, бойки, лемки, хохли) загальнонащоналышм означениям „укрш'нсць".

До серсдини 1960-х рр. за бшышстю показниюв украУнськс сусгальство стаиовило зурбанпоиану та „дсржавну" („¡сторичну") нацио: близько половини украУнщв проживали у М1стах, Ухня територ1я була об'едиана в рамках дсржави, вони мали власну чисельну тсхжчну та гумаштариу нггслгепцио 1 довгу традищю „високо'У культури" в украшськш мовь .ГПбсралЬащя радянського режиму шеля смсрт1 Сталша призвела до поеилення автоном1стських настроУв серед кпсцсиоУ дсржавно-партшноУ ел!ти та проягпв нонконформпму ссрсд ¡нтел!гснцп.

Вщповщдю центру на иовс поеилення укра'Унського нащонального елементу стало зам1идення кадр1в мшцсво'У ел1ти, полынка репрссш стосовно незалежиих штслектуалт та опознцтнер1в, поеилення русифшащйного тиску на все украУнськс населения; У поабнику детально висв1тлюеться ¡стор!я цих процеав. Висуваеться теза, що рспрееивна пол ¡тика радянського уряду у шелявоешп десятилптя не тшьки не могла Л1квщувати укра'Унського питания, алс й у свш спосю спрняла чм'щпсишо терит0р!алыю-1отл1тичп0г0 компоненту модсрноУ украУнськоУ ¡денгичность

Проголошсння нсзалежност! УкраУнськоУ дсржави у 1991 р. та пщносна полп'ична етабшьшеть ТУ е результат взасмодп деюлькох виутрйиньо- ! зовшшньополЬичних факторт. Автор дискугуе з твердженням захщних дослщшшв, що вирннальну роль у цьому шд!гран евщомий виб!р ново'У полшщноУ л!1пУ партшно-державноТ елт! у момент розвалу радянсько'У системи74. У поабнику аргумептуеться думка, що не мсти важливе значения мали доетатньо високин стугйнь пнутрниньо'У зттегрованост! украУнського сусшльства та специфика .суспшыюУ енщомоеп ростськомовних украУнцт, бтыпосп рос1ян та представниюв ¡ншнх нацюналышх мешностсй в УкраУш на момент краху комушстичноУ системи.

У результат) проведеного дослщження автор принтов до ряду виеиовюв. основш з яких виносяться на знхист:

1. Змши основних схем \ теоретичних парадигм ¡сторн формування модерноУ украУнськоУ нац:Т в1дбувалиея, з одного боку, гид впливом нових ¡сторюсофських течиУ, а з ¡ншого — сусшлышх потреб.

74 Kuzio Т., Wilson Д. Ukraine: Pcrcsyroika Ю Independence. - Edmonton and Toronto: Canadian Institute of Ukrainian Studies Piuss. 1994. - P. 205-2M.

2. За шшятком праць радянських ¡сторикт, спостеркасться певний паралелвм щодо застосування наукових шдход1П в укра'шсьый та свповш ¡сторюграфп.

3. У досшджсннях формування модерноУ укра'УнськоУ иацн спостеркаються на чага л персваги позитивштськнх нггерпретацш, зпдно з якими ¡етор!я людського сусшльства детсрмшована д(ею об'ективних ¡сторичних чакошв, а його розвиток набирае форми чггко спрямованого проГресу; сощальна трупа (робтшчий клас, штелн'ешця, нащя, народ), яка [[¡•шала ш закона 1 в^дчула напрям ушверсалыюго поступу, може сшдомо 1 цшсспрямовано втручатися в ¡сторичний процес зарадн досягнешш наперед окреслено'У мети.

4. В останне десятилггтя появилася нова, рев1зюшстська хвиля у досл'щженш новти.оУ украУнськоУ ¡стори, що виникла внаелщок критики старих позитивютських схем, краху комушстично'У система та утворення незалежно'У УкраУнськоУ держали.

5. Нова иаукова та полаична кон'юиктура довела неадекватшеть етшчноУ концепцн у писанш украУнськоУ ¡стори', а також виявнла слабк! сторони так званих модершзацжних теорш у поясиенш особливостей формування модерноУ украУнськоУ наци.

6. Подолаш1Я кризи в сучасшй укра'Унськш ¡сторичшй наущ, зокрема в штерпрстацй ¡сторн та перспектив нацютворчих процсшв пеможливе без коршного перегляду понятншого апарату, методичних пщходав та методологи досл!джень. Потребно внести також змши у перюдизащю новгшьо'У украУнськоУ шторн ввдповщно до основних перюд^в св1тово'У ¡стори та еташв украУнського нащотворення; зокрема, уточнити хронолопчш рамки „модерноУ добн" в украУнськн! ¡стори', „украУнського XIX ст." та „укра'Унського XX ст.", укра'УнськоУ револющУ та Друто'у св1тово'У внши в УхраУш.

7. Вимагае критичного перегляду традищя зарахування модерноУ укра'УнськоУ нацн на протяз! большого часу формування до категорш „недержавних" („неоторичних", „малих") або ж тих нащй, яш не сприйняли !де'1 модершзацн. Р1вно ж невиправданим е беззастережне вщнесепня украУнського нацина-тому до „схвдного" типу. УкраУнська нащя 1 нацюпалЬ.м займакггь промгжне щеце у цих класифисащях, поеднучн риск рпних тишв й змшюючи своУ характеристики преггягом нов!тньоУ ¡стори УкраУнн.

8. При дослщжекш нацютворчих процссш обов'язково варто бшынс враховувати загалышй баланс внутршшх та зовшшшх фактор1в, а також сшвкнування в модершй украУнсьюй ¡дентичносп двох компонент — етшчно-мовного 1 територ1'ально-пол1тичного.

9. Honi теоретичш »¡дходи та критично иереосмис.чений ¡сторнчний доевщ вммагають вщмонн «¡д погляду, ¡[¡дно ч якнм iiobí гня УкраУна й новггня укра'Унська нащя е сшлышм вит/юром -лише нацюнально свщомих полггичних д!яч)п та украУнського стиосу. Треба вичнати, що й iiuui полíihmhí сили та cthímhí групп, «kí дЫли i проживали n i украУнськш тернтори, тою чи ifiiííOK) Mipoio (а иср'щко й помимо своеУ вол! га розумшня) спричипялися до перемоги власпс украУнського нацюпалыкно проекту.

10. Пострадянська УкраУна демонструе клаепчннй ¡рачок .'мберальноУ парадигми полтччноУ наци. Однак проект побудови ново! нашУ на полтмшй основ)'НС виключае чагрочи стнонацюнальних pyxin, що можуть порушнтн стабчльшсть УкраУпськоУ держави. Перемоги тоУ чи ппноУ концепцн модерно'У украУпськоУ наци не в останню чергу заложатиме в»д того, яку з них буде взято за основу при вироблешн новоУ схсмн украУпськоУ ¡CTopií.

11. ñ украУнськш ¡сторшграфп гюкн що вщчупасться значна розГнжшсгь М1Ж тим, що нлеправд! вщбуваеться в украУнському сусшлытга, i тим, як це поясшоегься з ¡сторичноУ перспектив». Адекватне розумшия формування модерно'У украУпськоУ наци у щлому можливе лише u,. i yMoi'.i 3míhh ¡сторюсофськнх засад бачення iioB¡THboi icTOpi'i УкраУни, передовам — введения у науковий дискурс лостмодсршстськнх ¡нтерирстацш.

12. Змша ¡сторюсофського бачення новггньоУ icropií УкраУни, вщмова вщ старнх теоретичних схем та застосування нових теорстичних шдхо/цв дозволяють сформулювати виснопок про принципову нормальшеть украУнського ¡сторичного доевщу в центрально- та схщноевропейському контекст}, на вщмшу вщ старих твердженнь про „слабкшть", „вщеталкть", , чедорозвинешеть" украУпськоУ пацн.

Ochobhí положения дисертацн инкдадеш и таких публнищтх автора;

Пособник

1. Hapiicu ¡CTopis УкраУни; Формування модсрноУ украУпськоУ наци'. - К.: Гснеза, 1996,- 4 5 др. а.

Брошура

2. ,Дух, що тьчо рве до бою..." Спроба иолтччного портрету ¡вана Франка. -Львт: Камсняр, 1990. - 8 др. а.

Г1уО>л1кац1Я ¡сгорюграфгшоУ сп.здщшш

3. ¡паи Лпсяк-Руднпцькнп. ¡сторичш ссе / Упорядк. Я.Грицака. - Т.1.-КнУвЮснови, 1994.-33,1 др. п.

Псредмова (с. XX1-XXIII), упорядкування, переклад, KOMeiiTapi (с. 4X5-522).

4. ¡пап Лисяк-Рудницькнй. ¡сторичш ссе / Упорядк. Я. Грицака. - Т.2.-КиУв: Оенопи, 1994. - 35Я др. арк.

Упорядкування, переклад, KOMcirrapi (497-540), б1(шограф1я (е. 541565)

Crarri, теш, рецензи

5. До ощнки сусгпльно-полтипшх погляд1в Якова та 1пана Головацьких у kíhuí

30-х - початку 40-х XIX стол ¡чтя // Якт Головацький i pyx за нацюнальне вьдродження та культурно еднания слов'янських народен. Теш доповщей та подпуюмлень конференцн 23-24 жовтия 1989 р. - Тернопщь,1989.-С.51-53.

6. Í. Франко i суешльно-полггичшш рух на Наддшпрянськш Укра'пп в kíhuí XÍX ст. // 50 poKin воззЧднання Зах'щноУ УкраУни з УРСР. - Тези ... науковоУ респуСшканськоУ конференцп 24-29 жовтия 1989. - Львт, 1989. - С. 49-50.

7. Суспшыю-полггична за культурна дшлынсть Я.Голопацького у kohtckctí украУнського нацюнального виродження // Тези науковоУ конфершцУ, прпевяченоУ 175-рЬ(чю з дня народження Я.Ф. Головацького (15 лютого 1990 р.). - Львт, 1990. - С.3-5.

■S. Драгоманов, Франко i дилема украУнського сош'алпму // Штрихи до паукового портрета Михаша Драгоманова. 36ipfii(k наукових праць / Ред. P.C. MimvK. - К., 1991. - С.75-83.

9. ¡паи Лисяк-Рудшщькин та його пращ з ново'? украУнськоУ icTopií // 1ван Лисяк-Рудницькип. Нарисн з ¡cTopí'f ново? УкраУни. - Льв1в, 1991. - С. 5-8.

10. Í. Фраико та М.Павлик про роль греко-католицького духовенства у сусшльно-полггнчному житп Галичини // Секуляризащя духовного життя на Укра'пп в епоху гумашзму i Рсформаци. 36ipiniK наук, праць. - К., 1991. - С. 245-263.

11. Копф:пкт 1913 року в НПЛ: причини i причинки // УкраУнський зсторик.-1991. - Ч. 3-4 (110-111). - 1992. - Ч. 1-4 (112-115). - С.319-332. '

12. „Молод! радикали" у сустлыю-полтгшому жигп Галичини / Записки НТШ. - Льв!П, 1991. - Т.222. - С.71-110.

13. Национально вщродження як об'ект наукового дошнджсння II IEthiчна самосвщомють: нацюнальна культура (Тсзи Рсспублшансько! науково'] теоретично/ конференцн. Кит, 1991 р.). - К., 1991. - С. 36-38.

14. Рец. на кн.: Ivan Lysiak-Rudnytsky. Essays in Modern Ukrainian History. Ed. by Peter L.Rudnytsky. Edmonton, 1987 // Записки НТШ. - JlbBin, 1991.-T.222, - C.448-453. - Пщпис: Данило Kyiutwip.

15. Укра'шське нацюнальне вщродження: тяг.-псть i nepepBHicTb траднцш // Зустрга(Варшава). - 1991. - № 2. - С.21-29.

16. У пошуках драми icTopiï, або нацюнальш шляхи до сучасностз II Зустр™(Варшава). - 1991. - № 2. - С.77-79.

17. Zur Genese der Idee der politischen Selbständigkeit der Ukraine II Jahrbuch der Ukrainekunde. - Vol.28. - MUnchen,1991. - S.67-90.

18. До генези щеч шштично! самостшносп Укражи II Украша: культурна спадщшт, нацюнальна евщомшть, державшеть. - К.,1992. - Вип.1. - С.119-143.

19. Украша: Особливий випадок нацюнальноУ щентифкацн? // Гсиеза.-JlbBiß, 1992. - С.48-50.

20. 1ван Франко про полЬичну самостшшсть Укра'ши II Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagielloriskiego.-Prace Historyczne. - Z.103 / Ukrairïska mysl polityczna w XIX wieku. Materialy z miçdzynarodowej konfereneji naukowej... 28-30 maja 1990. - Krakow, 1993. - S.45-53.

21. (Реценз1я на кн.:) Международная комиссия по расследованию голода на Украине 1932-1933 годов...-К.,1992 II Украша у минулому. - К.-Львт, 1993. - Вип.4. - С.218-221.

22. (Рсцмшя на кн.:) Szporluk Roman. Marxism and Nationalism. Karl Marx versus Friedrich List. - London, Oxford, 1988 II Записки HTlil. - Львт, 1993. -T.25. - C.473-479.

23. Чи прийшов час для сови Мжсрви? II Сучасшсгь. - 1993. - № 4. - С.159-165.

24. Sommes-nous en Europe? Un Intelectuel de l'Europe Orientale face au challenge de l'Occident: Cas de Ivan Frank II Colloque France-Europe du Centre-Est.. Resumes des communications en langue française. - Lille, 20-23 Septembre 1993. - P.50.

25. Ввд федеративное^ до самостшництва: до еиолюцп укра'шсько! полггично'У думки наприкшц! XIX - на початку XX ст. // Другий М1жнародний Конгрес Укра'нистш. Лы«в, 22-28 серпня 1993 р. Доиоввд i поввдомлення. ¡стор)Я. Частина 1 / Упорядкування Я. каевича i Я, Грицака - Львщ, 1994. ■ С. 248-257.

26. ¡пан Лнсяк-Рудницький (Нарис штелсктуалыю'У бюграфи) И Сучасшсть. -К., 1994. - №11. - С.73-96.

27. ¡пан Франко в еволюци укра'УнськоУ шштичноУ думки И Сучасшсть. -1994. - №9. - С. 114-126.

28. ¡ван Франко i Вячеслав Липинський // Вячеслав Липинський. ¡еторико-полЬолопчна спадщина i сучасна УкраУна / Ред. Я. Псленсъкий. - КиУв, Фшадельф1я, 1994. - С.121-128.

29. 1дейно-пол'1тична еволюц1я ¡вана Франка: спроба оцшки !! Материал» засвдань ¡сторичноУ та apxiBtioi KOMicii НТШ у Львов! (лютий 1992-жовтень 1993 р.). - Льв1в, 1994. - С.60-65.

30. Чи була школа Грушевського? II Мнхайло Грушевськнй i Льв1вська ¡сторична школа. Матер1али конференцн. Лыпв, 24-25 жовтня 1994 р. Нью-^орк-Льв)в, 1995. - С.138-152.

31. Cxifl i Захщ УкраУни: штегращя чи дезштегращя?(шдсумки проекту ,,Льв1к - Донецьк: соцюлопчний анашз групових щентичностей та iepapxii гуспшьних лояльностей) // BiciniK 1нституту ¡сторичних досладжень. - Число 3. - Очень 1995 року. - С.2-3.

32. УкраУнське нацюнальне вщродження у Галичшн XIX - поч. XX ст.: пор1вняльний аналп сощалыюго складу ппгр1отичних фуп II В ¡сник ¡нстнтуту ¡сторичних доеладжень. - Число 3. - Очень 1995 року. - С.3-4.

33. Нацюналпм II Довщник з icTopii УкраУни. Видання в трьох томах. К.: Генеза, 1995. Т.2 (К-П). - С.274-279.

34. Книга буття украшськога народу II Довщник з icropu УкраУни. Видання в фьох томах. К.: Генеза, 1995. Т.2 (К-П). - С.47.

55. Лисяк-Рудкицький 1ван II Довщник з icTopii УкраУни. Видання в трьох гомах. К.: Генеза, 1995. Т.2 (К-П). - С.163-164.

56. Нацюнал1зм // Довщпик з icTopii УкраУни. Впдання в трьох томах. К.: Генеза, 1995. Т. 2 (К-П). - С.274-279.

57- Оглоблин Олександр II Довщпик з icTopii УкраУни. Видання в трьох гомах. К.: Генеза, 1995. Т.2 (К-П). - С.296.

38. Полонська-Васнленко Натал'ш Дмитр1вна (у сп'шавторстш) П Довщник з CTopii УкраУни. Видання в трьох томах. К.: Генеза, 1995. Т.2 (К-Г1). -3.387-388.

59. (Review): Guido Hausmann and Andreas Kappelere, eds., Ukraine: jegenwart und Gescjiichte eines neuen Staates // Journal of Ukrainian Studies. -/ol.l9. - N 2 (Winter 1994). - P.85-87.

10. Social and National Identities in Western and Eastern Ukraine II Grappling vith Democracy. Delibarations on Post-Communist Societies (1990-1995) / Ed. >y E. Matynia. - Prague, 1996. - P.266-269.

41, УкраУна, 1991-1995: нова полпична нищ я II Сх|Д. Аналпичпо-шформацвший журнал. - 1996. - № 4. - С.12-18.

42.Чому зазнала поразки украУнська револющя? '.// Генеза. <1члософ1я. icropia. Полгголопя. - 1996. - № 1 (4). - С.124-131.

43. Вщ редакцй, або що такс модерна iaopia УкраУни? II УкраУна модерна,-Число (. - Льшв. 1996. - С.5-8.

Hrytsak Y. Y. Making of Modern Ukrainian Nation: Historiography and Historiosophy of the Problem. f

Thesis t'or a scientific degree of doctor of historical sciences, speciality 07.00.06 - Historiography, source studies and spccial historical disciplines. Hrushevkyj Institute for Arclieography and Source Studies, National Academy of Sciences in Ukraine. Kyiv, 1996.

The textbook is defended, which covers the main historiographical trends and historiosophical approaches in studying the ventral tlienie of the modern Ukrainian history, i.e.making of modern Ukrainian nation. The traditional interpretations of Ukrainian historical process are confronted with the newest theories and academic discourse on the nature and the essence of nationalism as a social phenomenon. The change of historiosophical visions, the abandonment of old theoretical schemes and application of new methodological approaches allow to come to a conclusion about a principal normality of the Ukrainian historical legacy in the Central and East European context, in comparison to old statements about "weakness", "retardment" and "underdevelopment" of the Ukrainian tuition.

Я. И. Грицак. Формирование модерной украинской нации: историография и историософия проблемы.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07. 00. 06 — Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. Институт украинской археографии и источниковедения имени Михаила Грушевского, Национальная Академия наук Украины. Киев, 1996. Защищается пособие, в котором раскрыты главные историографические течения и историософские подходы при изучении центральной темы новейшей украинской истории — формирование модерной украинской нации. В работе сопоставляются главные интерпретации украинского исторического процесса XIX-XX вв. с наиновейшими теориями и научными дискуссиями о природе и сущности национализма как общественного феномена. Изменения историософского видения новейшей истории Украины, отказ от старых теоретических схем и применение новых теоретических подходов разрешают сформулировать

вывод о принципиальном нормальности украинского исторического опыта в центрально- и восточноевропейском контексте, в отличие от старых утверждений о „слабости", „отсталости", „недоразвитости" украинськой нации.

Ключогн слона: ¡сторюграф1я, ¡сторюсоф1я, нащя, нацюналпм, нацюнальна ¡дентичтсть, нацюнальна свщомкть, нов1тйя ¡стор1я Укра'нш.

Грицак Я. Й. 1996 р. ©

Шдписаио до друку 11.96. ФориаЕ 60x8^/16. ПвпХрдрук. tel. Друк офо01.ух1овн.др^к.арк.2,6. Уиовв.фэрб,в1дб.2,б, Обл.-вид. арк.2,6. Тира* Ï00. Ваиовлення 283.

Машинко-офсва-иа лабораг'ор1я Льв1вського деркун1версмв1у lu. 1,Фравка. 290602 Льв1в, вуд. Ун1верситетська, I.